Я сотні раз програла цьому світу,
я сотні раз відмовилась іти
супроти зливи, грому, злого вітру,
спаливши всіх надій своїх мости.
Я сотні раз віддалася знемозі
і відступила маловірно в бік,
лишившись тільки тінню при дорозі...
О, скільки, Боже, втратила вже й лік!
Але колись приходить мить кінцева,
коли немає більше жодних сил
точити біль з пораненого древа
душі своєї, замість білих крил.
І розірвавши пута чорнорунні,
ідеш вперед, хай буде, так як є!
В тобі ревуть надривно рвані струни,
набат гучний у тім ревінні б'є.
В нім розуміння сочиться проз вени,
відмірюючи по краплині час:
назад з дороги цеї не повернеш,
якщо впадеш - то вже останній раз!
26.09.18 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=808501
дата надходження 01.10.2018
дата закладки 19.10.2018
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 26.02.2018
На порозі зима.
Завіва-завива завірюха.
Довго-довго не спиться.
Рано-рано, а сну вже нема.
Як же я натомився...
Але клопоту завжди по вуха.
Мов недавно родився.
Та невже ж на порозі зима?
На порозі зима.
А на серці так тепло та щемно.
Поспішати годиться.
Спочивати – вже й хвильки нема.
Коли літо ще сниться,
грає гривою вітер хрещений,
як же можна змириться
з тим, що вже на порозі зима?
На порозі зима:
на вікні чарівні візерунки.
Закінчились забави,
у минуле дороги нема...
Годі правити балом –
вже пора роздавати дарунки.
І весна незабаром!
Хай вибілює душу зима…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764521
дата надходження 07.12.2017
дата закладки 26.02.2018
Як хочеться пройтися босоніж,
Які бувають спогади від цього,
Льонове путо, батіжок і ніж,
Шматочки спогадів дитинства мого.
Пасуться коні вільні в табунах,
Вже квіти літа відійшли назовсім.
Лише смаки в солодких кавунах,
Снопом останнім витісняє осінь.
Щоб ще жнива рясніли на полях,
А листя не жовтіло в лісі довго.
І квітла наша матінка - земля,
Бо у життя ми заслужили того.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746917
дата надходження 20.08.2017
дата закладки 21.08.2017
* * *
Яблука із Лесиного саду
лагідно погойдує вітрець.
Бавиться у гронах винограду,
в далеч утікає навпростець.
Квітів море в Лесиній садибі.
Книги, піаніно, клич картин…
Муза оселилась тут магічна.
Знову зачаровуюся тут.
Слово непокірне, будівниче
знову привело в поліський край.
Кличе так гостинно й таємниче.
На садиба, а мистецький рай.
Яблука бринять натхненним соком,
падають в густу траву плоди.
Аура врочиста і висока!
От якби ще був я молодим!
От якби… а втім – тут молодію.
Ці стежки мене у світ ведуть.
Я не плачуся, а плідно дію.
Дихаю Вкраїною отут.
Радо приїздять сюди поети.
Жадібно вдихають Слова суть.
Лесин український дух шляхетний
в світ буремний бережно несуть.
Знову тут на лавочці присяду…
Думкою увесь запломенів.
Яблуко із Лесиного саду
в душу закотилося мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721965
дата надходження 06.03.2017
дата закладки 15.03.2017
Зимовий день. З морозом, як годиться.
В відрі на ґанку кварта б’ється в лід.
Парує в небо з вулиці криниця,
в заметі стежку порпає сусід.
Насупилася з-під острíшку клуня,
ступають кури з оглядом на сніг.
Прикраса двору – снігова бабуня,
тримає міцно віник-оберіг.
Ялинка ловить лапами сніжинки,
зубами пес лякає білих мух.
Заждався дідух свята ще з обжинку,
стріпнувся враз, аж захопило дух.
Сільської церкви маківку і плечі
зима пухнастим хутром накрива.
Колядки вже розспівує малеча,
бо ж недалеко зовсім до Різдва.
23.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708060
дата надходження 23.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Перепілка у полі
Між хлібів і отав.
Усміхається долі,
Яку ранок зіткав.
У шнурочку малята,
В росянистій траві,
Літо їм справжнє свято,
Бо ще дітки малі.
Підростають під осінь,
Уже ростом з батьків,
І збирають в покосах,
Урожай з колосків.
А зимою у полі,
Зустрічаєм сліди,
Перепілки на волі,
Роблять диво ходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=708710
дата надходження 27.12.2016
дата закладки 27.12.2016
Міряв я Полісся
Босими ногами,
Не було у світі веселіш ходи.
Я збирав чорниці
Змерзлими руками,
Залишав у лісі пам'яті сліди…
Приспів:
Я піду Поліссям,
Битими слідами,
Спомин оживає у душі.
Тут мої слідочки,
Тут слідочки мами -
Залишились лише міражі…
Вже слідів не стало,
Вже немає мами,
Та зове Полісся у чорничний рай.
Я бреду по лісі,
Босими ногами,
І прошу у лісу: «Доле, повертай!»
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701412
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Міряв я Полісся
Босими ногами,
Не було у світі веселіш ходи.
Я збирав чорниці
Змерзлими руками,
Залишав у лісі пам'яті сліди…
Приспів:
Я піду Поліссям,
Битими слідами,
Спомин оживає у душі.
Тут мої слідочки,
Тут слідочки мами -
Залишились лише міражі…
Вже слідів не стало,
Вже немає мами,
Та зове Полісся у чорничний рай.
Я бреду по лісі,
Босими ногами,
І прошу у лісу: «Доле, повертай!»
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701412
дата надходження 19.11.2016
дата закладки 19.11.2016
Якби зібрати всі слова на світі,
І кинути в бездонну глибину,
Не доторкнешся дна, щоби закрити
Ту біль безмежну, вічну темноту.
Тебе нема, немов завіса впала,
Ти зник за обрій ,в кращії світи,
Зів`яли квіти , мов зима настала,
І холодно і тужно на душі.
Лиш в спогадах минулого зорієш,
І добрі очі сяють із небес,
У промені ти посмішкою грієш,
Лобов свою росою принесеш.
І де б вона не впала, засріблиться,
І скропить похололий стан душі,
Ти з нами був і в спогадах імлиться
Твоя рука , що поле спориші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671009
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Якби зібрати всі слова на світі,
І кинути в бездонну глибину,
Не доторкнешся дна, щоби закрити
Ту біль безмежну, вічну темноту.
Тебе нема, немов завіса впала,
Ти зник за обрій ,в кращії світи,
Зів`яли квіти , мов зима настала,
І холодно і тужно на душі.
Лиш в спогадах минулого зорієш,
І добрі очі сяють із небес,
У промені ти посмішкою грієш,
Лобов свою росою принесеш.
І де б вона не впала, засріблиться,
І скропить похололий стан душі,
Ти з нами був і в спогадах імлиться
Твоя рука , що поле спориші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671009
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Якби зібрати всі слова на світі,
І кинути в бездонну глибину,
Не доторкнешся дна, щоби закрити
Ту біль безмежну, вічну темноту.
Тебе нема, немов завіса впала,
Ти зник за обрій ,в кращії світи,
Зів`яли квіти , мов зима настала,
І холодно і тужно на душі.
Лиш в спогадах минулого зорієш,
І добрі очі сяють із небес,
У промені ти посмішкою грієш,
Лобов свою росою принесеш.
І де б вона не впала, засріблиться,
І скропить похололий стан душі,
Ти з нами був і в спогадах імлиться
Твоя рука , що поле спориші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671009
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 16.06.2016
Вірші, як біль, як крик душі,
Щоб не забути дні минулі -
Ви пишете такі вірші -
Де б'ють слова, неначе кулі.
Перо поета - теж багнет,
Його боїться, навіть, влада,
Бо справжній патріот-поет
Розвінчує брехню і зраду.
Він теж іде у смертний бій,
Є перемоги і поразки,
Бо досвід, маючи гіркий
Не вірить у солодкі казки.
А підлим зрадникам-щурам
Не відсидітись у шпарині,
Бо не дамо ми ворогам
Запанувати в Україні !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670800
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Вірші, як біль, як крик душі,
Щоб не забути дні минулі -
Ви пишете такі вірші -
Де б'ють слова, неначе кулі.
Перо поета - теж багнет,
Його боїться, навіть, влада,
Бо справжній патріот-поет
Розвінчує брехню і зраду.
Він теж іде у смертний бій,
Є перемоги і поразки,
Бо досвід, маючи гіркий
Не вірить у солодкі казки.
А підлим зрадникам-щурам
Не відсидітись у шпарині,
Бо не дамо ми ворогам
Запанувати в Україні !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670800
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Вірші, як біль, як крик душі,
Щоб не забути дні минулі -
Ви пишете такі вірші -
Де б'ють слова, неначе кулі.
Перо поета - теж багнет,
Його боїться, навіть, влада,
Бо справжній патріот-поет
Розвінчує брехню і зраду.
Він теж іде у смертний бій,
Є перемоги і поразки,
Бо досвід, маючи гіркий
Не вірить у солодкі казки.
А підлим зрадникам-щурам
Не відсидітись у шпарині,
Бо не дамо ми ворогам
Запанувати в Україні !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670800
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 09.01.2016
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 09.01.2016
Коли вночі у дім, квартиру, хату
Прийде Різдво, ялинка і вогні -
Згадай, хоч на хвилинку, про солдата,
Який в окопі мерзне на війні.
Який своє Різдво зустріне в полі
Під кулі свист і вітру коляду…
Хай спогад твій йому тамує болі,
Хай щира згадка піднімає дух,
Бо у пройдешнім році щастя й туга
Змішались в датах, цифрах, іменах…
Яке ж Різдво без батька, сина, друга…
Які ж свята, коли іде війна.
І в час, коли годинник цокне в тиші
Й по вінця буде келих. Щастя… сміх…
Не говори тостів хвалебно-пишних,
А помолись за мертвих
і живих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547635
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 09.01.2016
Зачарований сад, в кольористім намисті,
Скільки спогадів в нім, скільки тут літепла,
Тут он осінь прийшла, у калиновім листі
Там весну зустрічали, тут білa зима.
Часом літнє тепло , дуже швидко минало ,
А бувало й таке, що цілком не було,
Ми багаття в саду лиш для нас розкладали,
Воно гасло під ранок і димом плило.
Я кохаю тебе, серце ласкою зорить ,
Хоч минули роки та лишили чуття,
Подивись навкруги, весна листя відновить,
Зеленіють дерева, минає зима.
Поцілунки твої, мов дозрілі черешні,
І солодкі й терпкі -аромат на устах,
Зацвітуть у садах білокрилії весни
І дозріють плоди знов у наших серцях.
Засріблилось життя, заблистіла росинка,
А любов як була, так і далі цвіте,
Попри зими й сніги, все ж іде валентинка,
Мою першу любов у букеті несе!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558904
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 14.02.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.12.2013
* * *
Над Зажур-горою дзвін…
Дзвін докору.
Дзвін по жертвах і катах людомору…
Небо реквієм дзвенить безугавно…
Небо душі очища над курганом…
Поминальний Вічний дзвін…
Дзвін докору.
Дзвін по жертвах і катах людомору…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462361
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 27.11.2013
Навколо щось коїться знову,
Чи, може, то я застарів?
Та чую виразні промови
І рідний пронизливий спів...
Це «ЄвроМайдан»?
Чи здалося?
Як довго народе мій спав!
Аж 9 років безголосих,
Останніх три марно блукав
У пошуках істин Кохання
У Вірі зловити момент,
Коли вже Надія остання
Хіба що на той монумент
Тараса з похмурим обличчям
Скептично покинула нас...
Невже так і далі узбіччям
Шукати свій вектор?
Чи газ?
Чи доляри в інших кишенях?
Свідомість не можна знайти
І гордість!
По власних мішенях
Стріляє ця влада. Кати!
Безжальні кати і «тітушки»,
Про Бога він щось там сказав?
Нічого, залишилось трішки,
Терпець вже урвався!
А вам, -
Всім тим, хто зневірився зовсім,
Простими словами скажу:
Вставайте й боріться, бо потім
Вже буде запізно! Межу
Ці гади здолали останню
І втратили все водночас...
Повірте в країну Кохання
Як вірив у неї Тарас!
27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462681
дата надходження 27.11.2013
дата закладки 27.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.06.2013
Світ – за порогом. Дух наш направляє
Єдиний наш незримий поводир.
У світлий храм душа переступає,
де вже панує тиша, спокій, мир.
Тут перед нами тільки Бог один,
що кожного із нас в обличчя знає,
з яким новим гріхом прийшли сюди
і за які старі гріхи прощає.
Запалиш свічку чи зіп’єш води
свяченої. Стоїш в молитві скраю.
Вдихаєш ладану цілющий дим.
Мелодія від скверни очищає.
Ще не пора великих потрясінь,
очищення і страху перед Словом.
Ще істина не в щирості молінь,
ще білий світ тебе покличе знову,
та Божий Дух вже зводить із колін
у вірі, у надії і в любові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422772
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 05.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2013
Заходжу в школу, йду неначе в храм,
відразу в голові заграла рима,
ще тільки вчора я навчався там:
простий школяр з портфелем за плечима...
Ще вчора лиш бісив учителів,
було байдуже все мені малому.
А нині схожий я до журавлів,
Котрі завжди вертаються додому...
Ще вчора не хотів книжки читати,
усе мене бісило і лякало...
якби я міг тоді ото все знати,
що за порогом вже життя чекало...
Старенькі вікна, фотки на стіні,
на них дивлюсь сумними я очима.
І жаль одно: не бути вже мені
тим школярем з портфелем за плечима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401379
дата надходження 15.02.2013
дата закладки 07.04.2013
Порядкує вечір під вікном,
Мимоволі в шибку підглядає,
Де матуся тихо перед сном
Колискову донечці співає.
І тепла, і ніжності в очах
Для усього світу в жінки досить.
Бачить те допитливе дівча
Тай не спить, а все співати просить.
Міцно руку мамину трима
У пухких подушечках-долонях.
За вікном посвистує зима,
А на ковдрі розцвітає сонях.
Вже пашать рум`янці на щоках,
По обличчі посмішка блукає.
Засинати з мамою в руках -
Щастя в світі більшого немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310411
дата надходження 31.01.2012
дата закладки 06.04.2013
Кочового не маю коріння
Та домівку міняла не раз.
То ж в самісінькій фазі цвітіння
Занесло мене аж за Кавказ.
До литок опустила спідницю,
Під рукав заховала плече,
Зажила, як на Сході годиться
І сумління мене не пече.
Я на думці себе упіймала:
Пізнаю, хто - вірмен, хто - грузин,
Відтепер мені звичними стали
Павичі, фейхоа, розмарин.
З апетитом вживаю мацоні,
Лавашем називаю коржі,
Перемазала хною долоні,
Оглядаюсь на оклик: - Баджі!
Поважають дорослі і діти,
Наче все, як годиться роблю...
Але погляд гарячий джигіта
З задоволенням завжди ловлю.
* - звернення до жінки (в перекладі з азербайджанської - сестра)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234739
дата надходження 14.01.2011
дата закладки 29.03.2013
Струнка постава у Зейнаб-ханум,
Високі груди, чорні змії-брівки,
І хоч люстерко навіває сум,
Та спритність має молодої дівки.
Сховалась в тінь під лози-павуки.
З вікна мотиви линуть безкінечні.
Було б іще у поміч дві руки, -
Вони сьогодні - ой, які доречні.
Та в тім нема великої біди,
Тож не тривожить серце від розпуки.
Позичила в сусідки Фаріди
Годин на дві її майстерні руки.
ПерЕпічки мигтять, мов палаші,
Лягають в тацю після перепалки.
Зейнаб знімає з дека лаваші
Та крутить тісто Фаріда на скалку.
Чаклують вдвох біля вогню вони,
З вікна у двір господар поглядає:
Що не кажи, а кращої жони
Ніхто з чоловіків в селі немає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=271959
дата надходження 25.07.2011
дата закладки 28.03.2013