[b][i]Немов би в світі ні́чого́ й не сталось…
Хлюпочуть хвилі, буйствує мигдаль…
Та до війни всього Нічо́го – малість,
За нею – дим… І непідвладна даль…
Немов би там живуть не ті народи,
Немов не та, що в лицарів, земля!
Та землю ту шрапнелями скородять…
Німіє там татарське немовля…
Двоглавий коструб в ду́ші зазирає,
Немов пізнати хоче – чи жива!
Вже не назвеш ту землю чудо-раєм,
На носі вже людські страшні жнива…
…Й поллється кров, яку давно не знали,
В якій весь світ не важко утопить !
А ви – "гаранти"!.. Гицелі держави!
Збираєтесь на тризні вина пить?!
Ви мрієте, що вдасться відсидітись,
Й не втягне вас плутонієвий смерч?..
Байдужості не буде куди дітись –
Моста у небо не збудує Керч!
… Та є ще в нас і сила , і наснага –
Небесна Сотня… Дух Святий… Майдан…
Сини Вітчизни, що дали присягу,
Татари – "галичани" мусульман*!
Настане день – ґвалтівники свободи
Предстануть перед праведним судом
За те, що уривали вік народу –
Творили в нас Гомору і Содом!
[/i]
12.03.2014
_________
*За влучним висловом Рафата Чубарова
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485138
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014
[b]Господи, спаси і сохрани.
Ангелів пошли на допомогу.
Я ж бо Твій, хоч і заблудлий син,
Та додому віднайшов дорогу.
Повертаюсь, тільки не відкинь...
Прихилю коліна - не відмовся...
Чорнота не вабить, вабить синь
Неба.
Ти чекаєш?!
Ось я... ось я.[b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446915
дата надходження 03.09.2013
дата закладки 15.09.2013
Йде малий Івась до школи.
Ранець на плечах несе.
У руках пакетик новий,
Хліб у ньому і сальце.
Раптом псюра вибігає
Із сусідського двора.
Хліб із салом вириває
З рук малого і втіка.
- Що, голодний в тебе ранок? -
Хлопець кинув вслід. - Зажди!
Як забрав ти мій сніданок,
Бери сумку й в школу йди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426691
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 04.07.2013
Не ловелас, не ловелас,
Мене не зрозуміли ви!
Так, я оглядаю вас
І очі бігають мої…
Не просто поглядаю, а малюю,
Ви мій невидимий пейзаж,
Всю вашу наготу та збрую
Все в кольорі розписує гуаш.
Усмішка ваша буде в сонці,
Лукаво споглядає поміж хмар.
ЇЇ змалюю тільки в бронзі,
Це щастя, теплоти, веселий дар!
Лукаві очі – два озера у ліса,
Вода зелено-голуба,
Живуть там два маленьких біса
І недосвідчених лякає глибина.
Червоні губи – це червоні маки,
Ось там за носиком-горбком.
Бажанні та смачні, як злаки
З пахучим та м’яким вином.
Волосся - це некошена трава,
Завжди нестримані, пухкі та гонорові.
Їх омиває ранішня роса,
Їм вітер зачіски малює нові.
Змалюю всі рельєфи тіла
Всі м’якості та пухкості, у них своя краса.
Для майстра-лірика не визначена міра,
Вона доступна, ніжна та своя.
Можливо, Ви вже Мона Ліза,
Можливо, тільки крапелька води…
Сьогодні ви зі мною, моя Муза,
Ви в пам’яті моєї назавжди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=168958
дата надходження 30.01.2010
дата закладки 27.05.2013
Чому так серце, осене, щемить?
Грайливо й щедро розсипаєш листом.
Така прекрасна, дивовижна мить!
А я сльозу нанизую в намисто.
Ця щира й чиста зблиснула тоді,
Коли уранці задивилась в небо.
Хвилюють спомин роки молоді.
Й нестямно я закохана у тебе…
А ось важка, прихована для всіх,
У пригорщах, запалена душею.
Коханням знехтував, шукаючи утіх,
Тому й не стала парою твоєю.
Тамую я розгублено в думках,
Чия ж тепер вже буду наречена?
Сушила довго сльози на вітрах,
Обнявши стовбур молодого клена.
Гірка краплини зболена сльоза…
Таких найбільше у разках намиста.
Пекла образа, кинута в слова
Й моя дорога довга і гориста…
А цю сльозу, як росяну іскру,
Я пригорну у промені серпанку.
Осіннім листом ніжно обітру.
Вона зі сну щасливого світанку.
Ти вибач, осене, таку мою журу.
Нехай твої золотяться принади.
Я ж сльози всі в букет дощу зберу,
А ти розсип в осінні зорепади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=366929
дата надходження 26.09.2012
дата закладки 24.04.2013
Не промовляй ніколи ти "ніколи",
Ніхто не зна що станеться за мить...
Сьогодні серце помира від болю,
А завтра у обіймах щастя спить.
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375440
дата надходження 04.11.2012
дата закладки 16.04.2013
Щастя дiвоче в веснянiм цвiтiннi
Стрiлось з жiночим - журливим, осiннiм.
Стежка вузенька - iх двое навпроти,
Кожного гнали в рiзнобiч турботи.
Щастя жiноче чимдуж поспiшало,
але дiвоче - шляху не вступало.
Зверхньо, з погордою глянуло в очi:
-Ось ти яке, пiзне щастя жiноче!
Сiре, змарнiле, туман лiг на скронi.
Боже, а руки - в мозолях долонi!
Попiд очима - густi павутинки,
Срiблом на вiях застигли сльозинки,
А у очах затаiлась печаль.
Де ж твоя врода? Менi тебе жаль...
Ти лиш поглянь-подивися на мене,
На мое личко свiженьке, рум"яне,
На стан дiвочий, на пишну косу,
На мою вроду, принади, красу!
Я, мов весна у рясному суцвiттi.
Ти ж, смiшно глянуть, в якомусь лахмiттi.
Щастя жiноче злегка затремтiло,
З вуст пересохлих лиш болем злетiло:
-Бога побiйся, рiдненька землячко!
-Геть iз дороги, старезна жебрачко!
I подивилося сумно й пророче
На зовсiм юне ще щастя - жiноче.
-Я не тримаю на тебе образи, -
Мовило тихо, ковтаючи сльози. -
Так, ти вродлива, цього не втаю,
Я ж в тобi, доню, себе пiзнаю.
Гарна й вродлива була я колись,
Але лiта стрiмголов пронеслись.
Врода моя вiдпливла за водою,
Серце наповнилось смутком-журбою.
Мудростi в нiм додалося й тепла.
Ну, а колись... я такою ж була.
Ти й не зогледишся - час пролетить,
Прийде й до тебе непрохана мить.
I загiрчить на душi, зашкребе -
Ти у менi упiзнаеш себе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=395932
дата надходження 27.01.2013
дата закладки 14.04.2013
пустуючи, торкав фіранки вітер,
від тих торкань тремтів духмяний запах
сніданку, що мостився на столі.
фіалки затиснули підвіконня
в обіймах препестливих, ніби мавки,
і квітчатим струмком балкон вкривали,
і пахли ніжністю блакитних сновидінь.
свіжіла хмаркою зім ́ята біла простінь,
святила простір світанковим босоніжжям,
розніжене проміння пробігало
хлоп ́ям веселим по столі між чашок кави,
поміж яєшні і пахучих грінок стрімко,
ловило дух пробуджень зрум ́янілих.
високі стелі світлом захлиснулись,
прозоро-чистим, змішаним з затишшям
ще сонно-розімлілих міста вулиць,
обсіяних леліяним теплом,
колисаних солодким прокиданням
в кімнаті, переповненій фіалок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416462
дата надходження 07.04.2013
дата закладки 07.04.2013
і тримає рученята
Сонечко на віконечку.
Поряд нього-Янголята
Пишуть Вашую долечку.
Розписали сто літ сміху,
Двісті літ надіі пишуть.
Сиплють зореньки на втіху.
Хай на небі трохи лишать!
Накидали у віконце,
На Вашу хатинку,поле
Забавляють Янголятка,
Як малу дитинку.Зоре!
Ти,що сама найсвітліша,
Зігрій подруженьку милу.
Вона в світі найдобріша!
За посмішку іі щиру
Заплачу тобі віршами,
Напишу найкращі зоре.
Розцілую до нестями.
Розпиши велике поле
Золотими зіроньками,
Сміхом,радістю і щастям.
Співай до неі піснями.
Хай казки найкращі сняться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416007
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 06.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2013
***
Літа спів,
Сяйво днів.
Стіг духмяного сіна.
В небі клекіт тужний журавлів
І ім'я одне -
Ліна,
Ліна...
***
Чи то Мавка, чи то
Валькірія.
Тільки серце, як в
горлинки сірої,
Таке зболене,
аж затяте.
Як же можна таку
не кохати.
Як же можна таку
не любити?
З її віршів росу
нам пити.
Слів красу із рядків
добувати -
Вже за це її можна
кохати.
***
Пані Ліно, голубко сиза,
Звук сопілки - голос віршів,
То не вірші, то світла тризна,
Солов'їний чарівний спів.
Очі ніжно рядочки голублять...
Серце гулко тріпоче, мов птах.
Пані Ліно, я знаю вас люблять...
Серцем Юнка, хоч вже і в літах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410513
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Плаче душа,
Чайкою квилить; -
Що я зробила?
Що я зробила!
Діток в утробі
Занапастила.
Матінко Божа,
Якщо Твоя ласка,
Прийми діток моїх
У Твої ясла.
Ти тільки можеш
Так обігріти
Щоб заспокоїлись
Отії діти.
А я довіку
Буду молити
Щоби Господь мені
Зміг це простити
І щоби знав
Доки жити я буду
Того гріха
Я не забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413908
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 01.04.2013
Хочем чи не хочем,
Але мусим
Простувати маревом
Полів,
Де пасуться тихо
Сірі гуси
Монотонних,
Прозаїчних днів.
Той табун нітрохи
Не лякливий
(Хоч гони, гукай,
Кричи, свищи…)
Йому байдуже:
Чи ти ідеш щасливий,
Чи душа від болю
Аж тріщить…
...І зринає вихід
У думках
З декорацій
Нагнітаюче-щоденних:
Підшукати б
Віртуоза-пастуха
Збайдужілим сірим гусям
Днів буденних!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413927
дата надходження 30.03.2013
дата закладки 31.03.2013