Макс Тиде: Вибране

Дощ

Переходимо до любові

Якщо  серце  мовчить,  кам'яне
І  не  схильне  воно  до  любові,
Ти  тоді  не  випитуй  мене
Про  стривожені  сни  світанкові.
Повза  чутка,  слизька,  як  вужак,
І  -  холодна,  до  сьомого  поту.
Ми  з  тобою  тоді  на  ножах
І  верземо  всіляку  гидоту.
Наче  й  справді  -  холодні  й  чужі,
І  усе  в  нас  хороше  позаду.
І  любов  запеклась  від  іржі,
Бо  чутки  нашептали  про  зраду.
Я  б  не  слухав  чужих  теревень,
Я  б  своєму  лиш  серцю  повірив,
Якби  ти  у  призначений  день
Мою  віру  любов'ю  зігріла.
То  байдуже,  що  пізня  весна,
Гірш,  як  осінь  засріблиться  рання.
Краще  ківш  покаяння  -  до  дна,
Ніж  під  корінь  -  розквітле  кохання.
Нас  докупи  не  випадок  звів,
То  вже  доля  так  стежку  проклала,
Щоб  із  тисяч  незайманих  слів,
Ти  мені  "я  люблю"  прошептала.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417655
дата надходження 11.04.2013
дата закладки 11.04.2013