моторошний блок: Вибране

Votal...

…ніколи не мине

Я  не  знаю  що  робити  далі.
Час  для  ігор  вже  давно  минув.
Ти  неначе  зроблена  зі  сталі
і  з  твоїх  обіймів  вітер  дув.

Те  для  мене  не  було  важливим,
адже,  коли  любиш  то  мовчиш  -
враз  я  загубив  свою  сміливість
і  втонув  в  моїм  глибокім  сні.

Неважливо  було  що  ти  робиш  -
лиш  би  не  згасали  почуття.
Я  у  твоїх  лапах  легка  здобич.
Вічність  -  мить  між  смертю  і  життям.  

Скільки  це  тривало  -  не  згадаю,
та  важливо  зараз  лиш  одне  -
все,  щоб  не  було,  усе  минає,
а  любов  ніколи  не  мине.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=406655
дата надходження 06.03.2013
дата закладки 10.06.2013


@NN@

Моя світла печаль*

                                                       Мамі  і  бабусі  посвячую.

Медом,  сонцем  і  ранком  пахнуть  трави  високі,
Спокій  стелиться  низом,  мов  білий  туман.
Сільський  цвинтар  втопає  у  тиші  глибокій,
Мій  цілитель  роз'ятренних  ран...
....................................................................

Побреду  по  росі,    зберу  її  до  краплини,
Дві  могилки  знайду,    постою    над  ними,
Доторкнусь  до  хрестів  і  поплачу  тихенько  -
Відпочинь,  зболіле  серденько.

Помолюсь,  попрощаюсь  і  піду  за  ворота,
Спочивайте  кохані,  я  ще  повернусь.
Відчувала  завжди́  ва́шу  ніжність    й  турботу,
До  землі  вам  за  це  поклонюсь.
...............................................................................
Пахнуть  небом  і  сонцем  трави  вранці  для  мене,
Дві  могилки  у  вічнісь  пливуть,  мов  човни.
А  навколо    буя  розмаїття  зелене
Все  чекає  мене  щовесни.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422391
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 03.05.2013


Ukraine55

Щось в грудях твориться зімною

Десь  в  вербах  заховався  соловей.
Аж  заливається,,  так  пісню  там  виводить.
А  я  заслухавшись,не  зводячи  очей
Милуюсь  сонцем,що  за  лісом  сходить.
Дивлюсь  очима  закоханого  сина.
Вдихав  на  повні  груди,скільки  зміг.
А  навкруги,красуня  Україна...
В  обійми  брав,куди  мій  зір  добіг.
Зачарувала,  гарна  ця  погода.
Причарували,  вишні  всі  в  цвіту.
Чудова  і  чарівна  ця  природа.
І  парк  столітній,  по  якому  я  іду.
Щось  в  грудях  твориться  зімною.
Сприймаю  серцем  всю  красу.
Це  мабуть  щось  пов*язано  з  весною,
Яку  я  також  в  серці  щей  несу.
Все  місто  у  вешневому  цвіту.
А  місто,мов  в  віночку  гарна  дівка.
Я  мабуть  і  люблю  за  це  весну,
Бо  так  красива  наша  Андрушівка.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421821
дата надходження 29.04.2013
дата закладки 29.04.2013


: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2013