Троянда ніжна цвіла, буяла,
Вона любила, вона кохала,
У неі з серця лилися вірші,
Для неі сонце світило інше.
Для неі інші всміхались зорі,
Вона кохала його, до болю.
А він любисток, високий, статний,
Мріяв навіки з нею побратись.
Вона для нього, була святою,
Щодня троянду поів росою,
Троянда квітла і посміхалась,
З любистком ніжно вони кохались.
Вони співали, про роси пісню,
Для них було це кохання пізнє,
Вогнем світилось іхнє кохання,
В житті троянди воно останнє.
Вся від кохання вона тремтіла,
Віддать любистку любов хотіла,
Віддать любов свою, всю, до останку,
П"яніть від щастя з милим до ранку.
Та,-не судилось, тендітну квітку,
Зірвали руки людські, на втіху,
Зірвали квітку, і пелюстками,
Воду прикрасили для себе в ванні.
З любистку рвали зелені віти,
Щоб ванну пахощами заполонити,
Злились востаннє пахощі в ванній
Любові іхньоі подих останній.
. . .
І буде нова весна на світі,
І будуть нові троянди квітнуть,
Буде любисток біля троянди,
Лише не буде,між них кохання.
Даруйте люди коханим вірші,
Нехай не буде розлуки більше,
Даруйте вірші, даруйте ласку,
Лиш не вбивайте любов! Будь ласка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795278
дата надходження 11.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Мама Юрчика ще зранку
Привезла до баби Дусі:
Дитсадок в них на ремонті -
То ж виховує бабуся.
Бабця казку прочитала,
(Хоч не було на це сили),
Разом щось намалювали –
Тоді Юру відпустила.
Хлопчик бігав по кімнатах,
З радості почав стрибати,
Стільчик в кухні перекинув,
І бабуню став повчати:
-Не хвилюйтеся, бабусю,
Перестаньте Ви кричати,
У Вас стільчик невеликий,
Його можна враз підняти.
От у нас - біда стряслася:
У нас тато дострибався,
Щось у спальні перекинув,
А підняти не старався.
Щось важке, напевно, впало,
Я ніяк не можу взнати…
-Якщо впало,- мама каже,-
Це вже й краном не підняти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795582
дата надходження 14.06.2018
дата закладки 23.06.2018
Закриєш очі…
Білі пелюстки
спливуть над елементами декору.
Зійти з картин від доторку руки.
Розтанути
в півтінях коридору.
В півтемряві…
Під золотом прикрас
розпізнавати призабуті шрами.
То вже не сни. То надчутливий час
так грається
з чужими іменами.
З теплом очей…
Із холодом образ,
що зникнуть разом з талою водою.
… коли боги заступляться за нас,
лише тоді
ми станемо собою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=768866
дата надходження 30.12.2017
дата закладки 22.06.2018
Перейди через неї,
мов душі проходять крізь ліс…
Потривожені сни - білий дим, білий сніг, білий смуток.
Білі сльози жалю на зволожених косах беріз.
Перейди цю межу.
Ці світи її, виключно, суто
Божевільні. Бо як?
Бо якими їх ще назовеш?
Недопечений хліб, молоді переброджені вина.
З понеділка по дощ плаче небо у кольорі беж.
Між проваллями душ
достигає солодка малина.
Цей пекельний щербет
вже давно не торкається губ.
Першу краплю відпий, лиш одну, проливаючи решту…
Приворотний напій (оце місиво марень і згуб)
в прохолодні долоні
її мовчазного протесту
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=780092
дата надходження 03.03.2018
дата закладки 22.06.2018
В примарнім світі й ти стаєш примарним
Ці чорні тіні світла не дають
Життя замало? Так, мені замало
Та не того життя, життям, що звуть.
В порожнім світі не знайдеш відради
Чуже своїм ніколи не назвеш.
Я хочу світла. Влітку!? Мені мало
Отого світла, справжнього, з небес.
Поміж зірок таких близьких й далеких
Сліди шукав останнього... Кого?
Людини, що дарує світло небу.
Людину вже відпущену давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679514
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 22.06.2018
Ни о чем не молился я так пронзительно,
надрываясь сутками напролет...
Бог конечно слышит, и он спаситель но -
я оставил надежду, что Он поймет.
То ли сломлен происками Нечистого,
то ли слишком предан другим делам,
но молюсь я так горячо и истово -
что в конце концов своего создам.
И пускай недоношенного и лишнего,
не способного мертвого оживить...
Это будет стыд и позор Всевышнего -
одинокий беспомощный бог любви.
Это бог не монахов и не священников,
и не тех, кого греет родной очаг -
это бог отчаявшихся отшельников
с непосильной ношею на плечах.
Это бог не преда́вших после предательства,
не умеющих злиться и жечь мосты...
Это бог последовательного доказательства
что никто не будет любить как ты
Ничего не слышащих и не знающих
до конца цепляющихся за жизнь,
до последнего выдоха повторяющих
Символ веры: Почувствуй. Пойми. Вернись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715689
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 21.06.2018
слова складаються у сповідь
про запізніле каяття.
ще крок, і два...ще кілька кроків
і він піде з твого життя.
пожовклий лист спече долоні,
якими втримати не зміг.
а ти тікатимеш від долі,
а він замерзне серед криг.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
як синім льоном ніч розпустять,
у небі згаснуть два вогні -
так не мовчать, коли не люблять.
а ви мовчали три весни.
як лебідь без лебідки тужить,
що сльози в озеро злились -
не розлучаються так, чуєш?
а ви навіки розійшлись.
кохання двох - не завжди казка,
де Сонце в темну ніч зійшло.
Ви божеволіли від щастя -
час не пробачив вам його.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552999
дата надходження 19.01.2015
дата закладки 20.01.2015
Цвіте багряно в лютому герань,
Мов сад квітує в травні на відсонні,
Від ігрищ барв танцює підвіконня
Поміж холодних білих зазіхань.
На кожній шибці витівник – мороз
Малює казку - дивні візерунки.
Вручає ніби згубні подарунки
З космічних канн, півоній та мімоз.
Нема ні грама в образах тепла,
Відсутні зовсім промені любові…
Оце б хоч раз торкнулись кольорові
Мережки й звуки трепетно чола !
Орнамент той підкреслено блідий,
Мов шкутильгає тінь із порожнечі…
Чекаєш світла , що зігріє плечі,
А тут світанок дихає гнідий.
Невтішні замки , шпилі , голуби…
Не вишиває голка золотиста
На площі стін бурштинове намисто –
З весняних скринь зворушливі скарби.
Мов навмання писались сторінки,
Бо вражень геть позбавлені принади :
Ні насолоди , ні бодай відради
Я не знаходжу поглядом таки.
Німій красі , либонь , не до вітань,
Бо ніжне серце в гротах амальгами
Замкне зима іржавими ключами…
Хоч дню жива всміхається герань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547858
дата надходження 31.12.2014
дата закладки 19.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.12.2014
Летіла душа… Не спитавши ні в тата… ні в мами…
Летіла душа догори… понад Києвом вверх…
Летіла душа… від людей… до Небесної брами…
І що нам на світі без неї робити тепер?..
Летіла душа… не спитавши ні вітру… ні друзів…
Летіла душа над Майданом по лінії ввись…
Залишивши мрії свої… і ще квіти у лузі…
І те… що надією було для неї колись…
Летіла душа… не спитавши у свого кохання…
Летіла душа в небеса… які вище від хмар…
Спинися… душа… подивися на світ цей востаннє…
Бо скажуть про тебе… що ти була тільки – бунтар…
Бо скажуть про тебе… що жертви тієї – не треба…
Летіла душа… не спитавши у своїх батьків…
Ні в свого кохання… ні навіть у чистого неба…
Залишивши нам гіркоту непрожитих років…
Спинися… душа… ти нам звідти уже не напишеш…
Бо випита дощенту ранків холодна роса…
Бунтарна душа… а що ж нам ти на світі залишиш?..
-А вам - цілий світ… і відкриті… оці Небеса…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489272
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 16.04.2014
Я напишу собі новий сюжет…
Містичний сад… де не живе кохання…
Де вже падінням стане кожен Злет…
І кожна зустріч там буде - Остання…
У тім саду дощі ідуть рясні…
Але ніколи не буває страху…
Бо гарно так співатиме пісні
У мене на плечі та чорна Птаха…
Мене накриють проливні дощі…
Та серце не болітиме Потворне…
Бо чого ще боятися мені…
Як стало рідним все сумне і Чорне…
І всього вдосталь буде в тім Саду…
У світі… де нема чого втрачати…
Я в ті долини серце покладу…
У тім саду не вміють лиш кохати…
Цинізмом ми покриємся… мов джемом…
Байдужості там спіють повні грона…
І буде він моїм новим Едемом…
Лиш на любов – табу і Заборона…
Так бережно зриваю я ті грона…
Чому ж я почуваюсь так злочинно?..
Чому ж тоді палає… мов ікона…
Чому ж отак нестримано… неспинно…
У світі… де Любов поза законом…
Тебе люблю… так чисто… так полинно?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491897
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 16.04.2014
Я кохаю тебе до нестями
Тим коханням, що в’ється в казках,
І поради не слухаю мами,
Всі ми мудрі на старість в словах.
А я юна, для тебе цнотлива,
Від дитинства лелію красу,
І любов – нашу часточку дива –
Я до ночі тобі пронесу.
Вже зоря увібралась серпанком,
Позіхає ліниво земля,
І скуйовдженим, заспаним ранком
Я твоє промовляю ім’я.
Перед дзеркалом русую косу
Моя доля зі смутком плете,
А із-ззаду , неначе наосліп,
Я щораз відчуваю тебе.
А по дню все кручуся в госпОді,
Ніби праця рятує від дум,
І голівка волошки в городі
Мій брунатний вибілює сум.
Чому щастя тікає від долі?
Вона грішна, без нього пуста.
Я у посмішці маку у полі
Твої повні впізнала вуста.
Ти і з соняха дивишся ніжно,
Все підмигуєш золотом вій,
І лоскочеш мене білосніжно
На скатерці ромашкових мрій.
Ти смієшся до мене з криниці,
Аж вода розколихує щем,
І у лоні рудої пшениці
Ти шепочеш до мене дощем.
І над річкою плачеш вербою,
Вітер сльози на берег прибив.
І я також поплачу з тобою,
Бо люблю, як ніхто не любив.
Я кохаю тебе до нестями,
Як кохають крізь тло сивих літ,
І удень, і як чорнії брами
Опускає вже вечір на світ.
Ти явися, прийди по ночі,
Я не стисну солодкі вуста,
І до рання мене пролоскоче
Той метелик внизу живота.
Я щоразу ночами і днями
Свої очі услід прикую,
Бо кохаю тебе до нестями,
Навіть більше, здається, люблю.
…Не прийшов, не сказав і знову
Сподівання наповняться днем,
І я тиху почну розмову
Із волошками, маком, дощем.
І я знову почну в криниці
Через товщу зимових криг
Впізнавати твої зіниці,
Їх байдужий і тихий сміх.
Я спитаю пшеничний колос,
Яку пісню коханий вів,
Та не чути знайомий голос,
Та не чути знайомих слів.
А у відповідь підло грози,
Вже роздмухує осінь-журба,
Я тоді назбираю сльози,
Що твоя загубила верба.
Я тоді підберу одиноку
Насінину з опалих кіс,
Щоби сонях золотоокий
Знову маревом вій проріс,
Щоби знову палив вогнями,
Виколихував зерна пусті.
Я кохаю тебе до нестями,
Так кохають лиш раз у житті.
І хоч різні у нас дороги,
І нас час на майбутнє стік,
Та я вірю: любов від бога,
Невід’ємна, одна по вік.
Ти з’явися до мене з серпанку,
Цвітом меду на божий спас,
Стань понуро на збитім ганку,
Я сама все скажу за нас.
Посміхнися до мене з маку,
Чи джмелем з пелюсток злети,
Бо життя – як кисляк без смАку,
Перекисло від гіркоти.
І ми підем удвох полями
Назбирати букет із мрій.
Я кохаю тебе до нестями,
Дуже сильно, бажаний мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488812
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 05.04.2014
я так і не навчилась відпускати з посмішкою.
я так і не навчилась ховати біль.
я так і не навчилась бути самотньою.
я так і не навчилась...
ти так і не навчився мене любити.
ти так і не навчився розуміти нас.
ти так і не навчився вільно жити.
ти так і не навчився...
я обіцяла: плакати не буду.
ти обіцяв: не залишу я тебе.
я обіцяла: жити далі буду.
ти обіцяв: ніхто не цілуватиме твоїх долонь
як я.
тепер любити ти навчився,
а я ховати біль.
тепер навчився вільно жити,
а я сміюсь, пускаючи тебе.
тепер залишилась самотня,
а ти не стримуєш сльози.
тепер цілують мої руки,
а ти, а ти все зрозумів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471629
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 27.03.2014
Когда все это закончится?
Когда замрет закат?
Или хотя бы утонет,
Ожидая восхода
Один среди живых,
Без единой капли ложного трепета…
И птицы запоют, как пели раньше.
Как торопилась эта минута,
Апрель исчерпал себя,
Пепельница, но не душа…
Своим голосом ты возвращал нам лето…
А мы…а что же мы?
Пустые оболочки, все бродили
Ведь знали,
Что все это закончится,
И впервые увидели ветер…
Нам казалось – это ты
Казалось…сердце лживо
…………………
Мы каждое лето перерождались
Чтобы стать кем то,
А для тебя – никем,
Поверженные мысли отозвались поздно
И птицы пели фальшиво как никогда…
Бессонное сердце как то уснуло
Умчалось в погибель
И не зря,
А мы…а что же мы?...
Рыдали в унисон по привычке.
Последний месяц – твой апофеоз
И мир ставил нас в углы
А мы разбрасывали мысли,
словно вещи
словно дети…
Перечеркнули все в тоске….
А мы…а что же мы?…
Наигранно улыбались солнцу
А в мыслях сбрасывали его,
А просветитель говорил
И возвращал нам лето.
………….
Легенда о двух половинках…
Безумные…поверили…
И мир взрывали и царапали совесть
И встречали их,
Не узнали…
И птицы запели как никогда…
Мы насмехались над пропастью
Делали ангелов из новорожденных
Дни уходили,
Но волны танцевали простодушно,
Рассекая обретенное лето.
Когда все это закончится
Чужие пути окажутся родными,
Перепачканные холодом воспоминаний,
Вырвутся бесследно,
И догорят своим летом…
И птицы запоют не о нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442191
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 27.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.03.2014
А ми – серед хвиль… І реально поламані весла…
Я ревно молюсь… аби цей не закінчився штиль…
А з тим… паралельно… ретельно плету перевесла
Кохання свого… що врятує мене серед хвиль…
Навколо вода… І реально… ще крига не скресла…
А ми у полоні занадто червоних снігів…
Мені паралельно… чи світлі оті перевесла
Дістануть твоїх… невідомих мені берегів…
Померла зневіра… та віра іще не воскресла…
Сьогодні – ти раб… А назавтра - вже будеш бунтар…
І я так ретельно шматую оті перевесла…
На сотні частинок розкидавши їх серед хмар…
Топились човни… І реально ламалися весла…
Тримали в полоні заклято червоні сніги…
Кохання мого нереально – п’янкі перевесла
Отак безнадійно шукали свої береги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488391
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Людино моя прекрасна,
Тримайся за світ, борись!
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись,
І тільки на крилах білих
Незламних своїх надій!
Я вірю: достатньо віри
У світлій душі твоїй.
І сонця там значно більше,
Ніж мороку і зневір!
Людино моя, не бійся,
Незгодам наперекір
Іди лиш на поклик серця
До зоряних перемог.
В молитві тобі всміхнеться,
У смуті розрадить Бог.
Бо крила твої для злету,
А слово – то храм душі,
Нема для думок поета
Умовностей і межі.
Якщо і судилось впасти,
То тільки в небесну вись…
Людино моя прекрасна,
Відроджуйся,
Вір,
Молись!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482393
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 26.03.2014
І знову все… як вже було колись...
І знову я в останній раз закрию
старенькі двері… Колесо життя
мене штовхає… стукає у шию…
І знаю я, що треба уже йти…
Про це вже трави шепотіли в сквері.
Про це мені писало вже життя
чорним пером на білому папері…
Про це мені кричали всі світи…
А я стою і все дивлюсь на двері…
Мене вже зупиняли всі світи…
І сніжно - білі дарували шати…
Я ж у закриті двері… як душа…
Якій уже нема чого втрачати…
І знову все… Як вже було колись...
Мені вже трави шепотіли в сквері…
"Не розмалюєш ти усі світи...
І не ввійдеш в усі закриті двері…"
Шептались всі… І було добре чути…
Слова не досягали моїх вух…
Та я спиною те могла відчути…
Візьму і розмалюю всі світи…
Зруйную геть усі стереотипи…
Щоб ми змогли у ті світи ввійти…
Розмалювати їх… або простити…
І знову все…і сірим олівцем…
Не вірите?... По сірому папері…
Стою… І мокну вперто під дощем…
І стукаю в усі закриті двері…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488191
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Мы с тобой внебрачные дети бога.
Только это очень большая тайна.
Нас таких осталось совсем немного.
Да и те остались считай случайно.
А у бога много детей законных.
Дети церкви. Дети его морали.
Но среди обрезанных и крещенных
Мы с тоски как правило вымирали.
Они знают - только то что им можно.
Они любят - только так как их учат.
Они нашу правду считают ложью.
Не проверив. Просто на всякий случай.
Они смутно чувствуют - мы - другие.
Но понять не могут что их тревожит.
А причины, знаешь, совсем простые.
Не они но мы на него похожи.
2007г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439219
дата надходження 24.07.2013
дата закладки 06.10.2013
Розмовляє з нічкою флояра,
Вигаптовує зорям серпанки.
Заколише диво-мелодія,
І гойдає на хвилях до ранку.
Сон пливе на легкому човнику,
Піднебесся зоріє світанком.
Іще мить, і замовкне флояра,
Новий день уже всівся на ганку.
Флояра* - гуцульське - сопілка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437021
дата надходження 13.07.2013
дата закладки 24.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
Ты видел, милый, как прекрасно море?
Такое не возможно позабыть:
В нем тонет небо, словно радость в горе.
И с ним не жить…и без него не жить….
Ты слышал, милый, Осень с Летом в ссоре.
Кого теперь за это обвинить?
И что Сентябрь повис на скучной шторе,
А Август не учил тебя любить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=448121
дата надходження 09.09.2013
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.09.2013
я б наверное жил
и наверно был счастлив
|мечтами|
но себя потерял
там где ты не пыталась
найти
у меня тебя нет
и мне хочется чтоб перестали
называть имена|миг
пустое беззвучие
тел
я никто
никому
никогда
ничего
не узнаю|т
настоящее имя
исчезнет в плетеньях
|сети|
у меня тебя нет
и не нужно быть нужным
кому-то
мне не сложно не верить
сложнее поверить
|не в тех|
*фоновая композиция –
Miasme «- -»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449668
дата надходження 17.09.2013
дата закладки 17.09.2013
В поезію не входять навмання.
Покликання – це різновид розплати.
Митець черпає з древа пізнання,
аби було що ближньому клювати.
Керуючись веліннями душі,
торуємо в тернах стежки до щастя.
Хтось пише вірші, хтось чомусь вірш́і,
і кожному за це колись воздасться.
Не буде першим солов’їний спів,
хоч вибір кращих річ не випадкова.
Добірне птаство любить загадкове
не так за точність сказаного слова,
як за доробок вигаданих слів.
Про недоступні гори золоті,
про сльози, незаслужено пролиті,
про солов’їв, яких не чули ті,
за кого нам не соромно прожити,
про недарма пролиту людську кров,
про незабуте іншими колишнє,
та про святих, достойних тільки грішних –
зустріти смерть раніше, ніж любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445022
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 13.09.2013
[img]http://cs308827.vk.me/v308827008/8f06/5TB5dAuYhVI.jpg[/img]
Попрошу тебя я, дождь,
Ну не падай милой на ресницы,
С глаз ее пусть лучше ложь
На моих останется страницах.
Не целуй ты, солнце, губ,
Еще я тайком не насладился,
Может, молод, даже глуп
Я как ветер на руки б ложился.
Не печаль мою тоску,
Вечер тихий, памятью вчерашней,
Мне осталось жить к утру,
Как и листьям осени опавшей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443036
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 05.09.2013
Понад світом, над віками
стоять Мудрі Гори.
Зачаровані зірками,
дивляться в простори.
На замислені кичери
залягли тумани,
мов отари. А химери –
справжні могікани.
Аж тут раптом спалахнула
зоря світанкова,
й відлетіло серце чуле
до домівки Слова –
отуди, де лунко чути
голоси із неба,
де й сльозою не збагнути
вічності для себе.
Там Господні володіння,
далі оксамитні,
там один одному рівня,
Божим Духом вкриті.
Там Любов одвічна з нами,
дỳші у покорі.
…А над світом, над віками
стоять Мудрі Гори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440382
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 04.08.2013
Біля тебе у серці тепліше, ясніше,
і світи вдалині від любові шаліють.
Біля тебе вітрами написані вірші
розкривають в захопленні стомлені вії.
Доторк рук твоїх – хвилі лазурного моря,
присмак губ, наче рос світанкових ласкавість.
Тож скоріш моїх мрій полонини підкорюй
і поклич у наш рай золотий, буйнотравий.
Там звучить тихий блюз піднебесних мелодій,
ніжний промінь зорі щедро ложе встеляє.
… Може, стану колись я тобі у пригоді,
коли стужа узимку до нас завітає.
[i]жовтень 2012[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436189
дата надходження 09.07.2013
дата закладки 04.08.2013
Ще спить моя душа, іще в астралі
панує сон веселий, як весна,
а ген за даллю, голубою даллю
склонилась у молитві таїна.
Звучать слова у тиші молитовній
святі, жертовні, легкі, наче стих.
Крізь безмір просторовий я готовий
діткнутись струн моління золотих.
Щось полоснуло променем у серці
і я почув Всевишнього слова:
«Нехай в тобі молитва відізветься,
неначе пам`яті оздобина жива.
Мій Син сказав, щоб ви були єдині,
тоді у дім ваш Істина прийде».
…Ще спить моя душа, але провина
вже не дріма – будущина гряде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440162
дата надходження 29.07.2013
дата закладки 04.08.2013
– Хто Ти для мене? – питаюся в Бога,
в неба питаюся, в поля і ночі.
Каже Господь: – це твоя засторога,
щоб ти у світі глухому не збочив.
Небо просторе, розкинувши просинь,
в тиші погідній до мене глаголить:
– Серце її у Спасителя просить,
щоб ти не гнувся від горя додолу.
Поле шепоче колоссям налитим:
– Там, за сипучими долі пісками,
ніжність її осяйним лазуритом
світить для тебе, мов свічі у Храмі.
Ніч прихилилась до ніг журавлино,
кинула погляд, як галчині крила,
й прошелестіла: – У грізну годину,
та, про яку ти питаєш провинно, –
Вірна Любов, що тебе захистила.
[i]квітень 2012[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441100
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Шальная птица в жгущем небе не поет,
Упало солнце, камнем, в лапы горизонта...
Вновь спелой ягодой усталый день цветет,
Как будто зарево невидимого фронта.
Копченый ветер гонит в стаю облака,
Они сердито нахлобучивают брови
И в бездне, чья-то, очень сильная рука,
Устала молнии держать наизготове.
Грозою сорвано запретное табу
И огнестрелы раскололи небо в клочья...
Вселяя, силы страх, смеренному рабу,
Косым дождем смывая образ непорочья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441311
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 04.08.2013
Дождя печальный силуэт
На нет свел солнечные краски...
Танцуют тучи менуэт,
Под молнии сменяя маски...
Докучливо стучит капель
В прикрытый пылью подоконник,
А свежий воздух глушит хмель...
Но жжет тоска - дождя поклонник.
Взорвало громом тишину,
Сверкнуло в лужах отраженье...
Минор с печалью на кону,
А всплеск эмоций - наважденье.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435670
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 06.07.2013
Дамские игрушечки:
Платья, вазоны, рюшечки,
Плачущие в подушечки
Взрослые мужики…
и
…разные там интрижички,
В мягких обложках книжечки,
В модных салонах стрижечки,
Солнечные очки…
и
…глупые парни-умнички,
Деньги кладущие в тумбочки,
Губки сложивши в трубочки
Ждущие дурачки…
и
…хватит
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=338337
дата надходження 18.05.2012
дата закладки 12.06.2013
Не край мені серця
Не дивись у вічі
Бо продам свою душу
За твою двічі.
А в мене сорочка
Із трави ткана
Подарую смуток
Я тобі кохана.
Нема в мене хати
Ні свого діла
А прийдуть магнати
То віддам і крила
Не дивись у вічі
Не край мого серця
Ця хвороба люба
Непрактичність зветься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369241
дата надходження 07.10.2012
дата закладки 12.06.2013
Пожовкле листя здіймається в небо
Це вітер змін нагадав про себе.
Знову осінь змінює літо.
Якось банально зав’яли квіти.
Ти змінися завтра, станеш ще краще,
А я залишусь таким як і був
– ну майже
Скоріше за все більш тебе не побачу,
Так боляче в грудях, але я не плачу
Нічого в житті не буває назавжди
Осінь пройшла, зима вже майже.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=67102
дата надходження 04.04.2008
дата закладки 12.06.2013
Періще дощь вночі по листях.
Ліхтар обличчя заховав.
І вітер як той циган свище,
мене одного обійма.
Вільний, Боже? Вільний?
Мов божевільний.
Так воно і є,
Біжу на поле
Там шукає,
Дружина-смерть яка мене
Ненавидить і в ту же мить кохає
яскраві жили небо розривають,
на клаптики які на мить
мені розбите скло нагадують
Що руки мої бороздить.
Бо вільний же!!! Вільний, Боже, вільний
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=199402
дата надходження 05.07.2010
дата закладки 12.06.2013
Ти вистоїш колись на самоті?
Ні,я не кажу,що це страшно дуже.
Це просто вітер по твоїй душі
Ножем розріже.Ось і все мій друже.
Ні,це не страшно.Зовсім навпаки,
Ти будеш себе вчитись розуміти.
Подумаєш як жив усі роки.
Не треба лиш мене прошу жаліти.
Але одне лиш Господа молю:
Щоб не додав до самоти він болю.
Бо я тебе і досі ще люблю,
Хоч ти і вкрав душі моєї волю.
Та не кляну,лиш тихо помолюсь,
Не дай тобі мій Боженьку розлуки.
Ти будь щасливим.Ні,я не сміюсь,
Хоч ти душі кидав болісні муки.
А я молюсь за тебе дорогий,
Щоб хтось як я-кохав би до нестями.
І щоби їй не став в житті чужий,
Хоч мою душу ти вкидав до ями
Отого смутку.Я тебе прощу.
Бо як мені з непрощенням тим жити?
Тебе через віки я віднайду,
Щоб ще раз спробувать тебе любити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424858
дата надходження 14.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Замерзла музика до болю!
О,хто ж слова для неї вкрав!
А я хворію не тобою...
Та ти навіть цього не знав.
Замерзла,струни відірвались
Від скрипки.І скрипаль німий.
А в небо Янголи здіймались.
І чув скрипаль той помах крил.
Завмерла та душа невинна,
Неначе то її вина.
І в вічність вижити повинна,
Як тая звязана струна.
Завмерла музика до болю,
Скрипаль очима розповів.
Що гарна дівчина по полю
Ходила у віночку з мрій.
Завмерла музика,не грала,
Та хтось слова вже написав.
І не тужила,не ридала,
Бо Бог багато щастя дав.
Відкрий для неї,Боже,небо,
Віддай їй крила.Хай летить!
А що їй треба,що їй треба?
Можливість всіх людей любить.
Ходить в вікну із лілій білих.
Обідрана,ноги в крові.
Та мрія із думок несмілих,
Що всі хороші.Хоч чужі.
Ходила,мріяла,молилась,
За руку держить скрипаля.
І так журилась,так журилась,
Що в нього лиш одна струна.
А він шукав,і лиш очима
Тую мелодію зіграв.
Хоч і німий,це не причина,
Щоб душі він не відчував.
Ходив скрипаль,збирає гроші,
Щоб скрипку новую купить.
Та всі сліпі,та всі пророчі.
Кажуть:хіба німому вмить
Заграти так,щоб говорили
Усі,кому Господь дав все.
Ходили двоє і просили,
А вітерець гладив лице
Серед тополь в пустому полі.
Вклонялись двоє тим вітрам.
І дякували соїй долі,
Що позводила по світам.
Вони знайшли,що так шукали.
На скрипку стали зароблять.
А когось мучили ночами
Думки,що Бог не може дать
Людині прошене роками.
А двоє ходять по світам.
І сплять в обіймах.Навіть снами
Вони зріднились по ночам.
Ой,як та музика заграла!
О,як та скрипка ожила!
Хоч доля стуни і порвала.
Та дала дозвіл на життя
Новеньких струн,що під руками
Душі отої ожили.
Ходив скрипаль.І лиш ночами
Ту цілував,що ходить в сни...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427692
дата надходження 27.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Ти прийшов?То проходь.Не тримаю тебе за дверима.
Щось забув?Щось згадав?Ми не бачились дуже давно.
Що у мене в душі,чи від тебе якось я спочила?
Та все добре.Такі ж одинокі дощі...Все пройшло...
Ти проходь.Роздягайте.Втомився напевно з дороги?
Ти присядь,відпочинь,я підкину в камін ще дрова.
Пам"ятаєш,колись ти мені мив так з ніжністю ноги?
Пам"ятаєш?Це була найперша,холодна зима.
Як живу?Та напевно живу як з тобою хотіла.
Щоб в каміні-дрова, а у ліжку читати книжки.
Я признатись тобі так давно ще у цьому посміла,
І в улюблену книжку поклала рожеві стрічки.
Як живу?Як просила я Бога,молилась,молила.
Ось книжки,оць стрічки,що я в коси колись заплела.
Тільки в рамку оцю фотографію цв"яхом прибила...
Не твою...Не твою...Бо для нього лише я свята...
Як кохає мене?Та навіщо мені усе знати?
Як спізнюсь на хвилину-то з квітами йтиме шукать.
Я забула,що вміла так плакати гірко,страждати...
Боже мій!Дай тобі щось подібне у світі пізнать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=428133
дата надходження 29.05.2013
дата закладки 29.05.2013
Когда живу во днях печальных,
Не поддаюсь на волю строк:
Я не пишу стихов фатальных,
Любой поэт – судьбы пророк.
Любая мысль рождает семя,
Закат предвидя на заре,
Поэт сжимает мыслью время,
На август глядя в январе.
Кто в семенах судьбы знаток,
Тот и плодов узрит итог…
Стихи Вадима Странника
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427967
дата надходження 28.05.2013
дата закладки 28.05.2013
Пора вже вилізти з смердючої нори
В яку нас так старанно запихали
І проявити предків силу непокори
Яку з байдужістю своєю приховали
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415910
дата надходження 05.04.2013
дата закладки 17.05.2013
Поділюся з тобою і тривогою й болем,
Усе сокровенне я розкажу тобі,
Я знаю – мене ти не зрадиш ніколи,
Мене не осудиш, не залишиш в біді.
Я радію з тобою – журавлі прилетіли,
Я сумую, коли відлітають вони
Я молилась до Бога, як могла, як уміла,
Щоб в здоров’ї і щасті ми діждались весни.
Я розділю з тобою радість весен і літа,
Запашним короваєм поділюся в жнива.
Одним небом і сонцем ми з тобою зігріті,
Україна, як мати, в моїм серці жива.
Заквітчаю калиною батьківську хату,
Заплету у вінок материнські пісні
Всі тоді зрозуміють: Україна багата,
Сильна духом дітей: її дочок й синів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=425636
дата надходження 17.05.2013
дата закладки 17.05.2013
[img]http://cs312627.vk.me/v312627008/bdc/udhEV5F6wa0.jpg[/img]
Я сумую за тобою
В ці казкові дні весни,
Розцвітають вже тополі,
А ми досі не змогли.
Пух на вії опадає,
А я згадую тебе -
Як же ніжно цілували
Твої губи лиш мене.
А тепер цілують інших,
Може, навіть там любов.
Не важливо хто з нас грішний -
Охолола наша кров.
Почорніли наші мрії…
Зачерствіли наші дні…
Тільки в серці мене гріє -
Прилетять ще журавлі.
Хай летять над небокраєм
Не до мене - до людей.
Бо від того вже щасливий,
Що я жив і знав тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424706
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 15.05.2013
Якщо любити, то назавжди,
Любити так, любити тільки раз,
Дивитись в очі ніжно завжди,
І розуміти це без зайвих фраз.
І не для статусу чи просто так,
Любити, бо по-інакшому ніяк,
І без умов чи на короткий час,
Любити так навічно – повсякчас.
Не мають значення ніякі перешкоди,
Ні кількість кілометрів, чи то зміна моди,
Якщо любов в серцях горить-палає,
Нема перешкод, бо вона їх здолає.
Якщо любити, то тільки романтично як в кіно,
Чекати ніжне серце виглядаючи в вікно,
Віддати все до останньої миті життя,
Любити так щиро як може лише дитя.
Любити так, щоб ні на мить не забувати,
Іти разом під зорями і рук не відпускати,
Любити так, щоб навіть погляд зігрівав,
І кожен з них частинку щастя дарував.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424744
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 13.05.2013
Промінчик сонця доторкнувсь щоки.
Легенький вітер ворухнув волосся.
Метелик ніжний липне до руки.
Схиляється до ніг моїх колосся...
І я, щаслива, поле перейду,
Дивуючись красі благословенній,
Яку талановито й доладу
Придумав і створив природний геній...
Життєве поле важче перейти:
Назустріч – добрі, злі і... черстві люди.
Та все ж не страшно, бо зі мною - ти.
Ти поруч був, ти поруч є... і будеш!
Хай пестить вітер, промінь пригорта
Мою любов, найвищу в цілім світі!
Метелик ореолом хай літа,
І низько в ноги кланяється жито...
...Я не боюсь це повторити знов,
Вдивляючись в зустрічні мені лиця, -
Хай знають люди про мою любов!
(Хоч це – моя найбільша таємниця).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418218
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 12.05.2013
Ви чули, як трава співає?
Або як з вітром гомонить?..
Вона, як вулик, не стихає
Ні на хвилинку, ні на мить.
З весняних днів і аж до снігу
В траві нуртує мовний сік…
І плач, і чвари, й море сміху
У килимочках трав’яних…
Я тую мову розумію
(Отут я справді поліглот!)
Її виношую, лелію
І дослуховуюсь до нот,
Які в космічні линуть далі,
Неначе імпульс наш земний,
До всіх галактик, де не знають
Живого голосу трави.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424352
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 12.05.2013
Я люблю тебе, Львів, коли ти засинаєш.
Десь бентежний трамвай одиноко скрипить.
Наче в казці, мене ти в собі розчиняєш,
І поета душа в ці години не спить.
По бруківці старій обережно іду,
Чорно-синя ріка під ногами блищить,
Жовтий місяць у ній, як на небі, знайду
І холодну зорю, що в безодні тремтить.
Скільки люду пройшло за століття по ній!
Чую цокіт коня, бачу тіні львів’ян;
В їхніх грудях колись бились тисячі мрій,
Та розвіялось все, мов ранковий туман.
Огортає мій шлях ароматом весна,
Соловейка нічний зачаровує спів.
Де б себе не знайшла, моя доле земна,
І в чужині скажу: "Я люблю тебе, Львів…"
З книги поезій "Тільки про Львів" К.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424109
дата надходження 11.05.2013
дата закладки 11.05.2013
Всякое дыхание да хвалит Господа.
Псалом 150:6
Серафимушка на камень становился,
Богородице за всех людей молился.
Он ведом был Девой, Её Ликом,
И за это стал Святым Великим.
"Серафимушка Саровский, Ты - Святой!
Вымоли Душе моей покой.
Стану на колени, как смогу,
Я Твоей молитве помогу.
Богородица, родная, нас спаси,
Благодать на Землю принеси.
Омофором чистоты покрой -
Станет на Земле моей покой.
И родится в Сердце Благодать,
Не захочет Сердце воевать.
Станет Мир беречь и понимать,
И возлюбит и Отца, и Мать".
Станем Серафимами и мы!
Пусть не будут Душечки немы.
Богу пусть поют Благодарения,
Просят Мира, Счастья и Терпения.
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417365
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 06.05.2013
Дорога до раю захована в хащах,
Побачить її тільки вперта любов.
Відчути жадане покликання краще,
Коли закипає від радощів кров.
Шукай її сміло і дуже натхненно,
Мов пазл приміряй до святої канви.
Усе незбагненне розрадить щоденно,
Накриє безмежжям чудових новин.
Дорога до раю утворена з плетив,
Та їх розпізнати – завдання складне.
Хай дасть тобі силу до нового злету,
Подібне до дива чуття неземне.
Обачно ступай через глиці, що ранять,
Хоча цю мізерність в думки не бери.
Знемогу розвій, заучивши напам’ять
Маршрут, над яким твоя зірка горить.
Дорога до раю – це тільки початок
Стремлінь, що вкладають до подиху сенс.
Дай волю словам, почерпни із нотаток
Латентну премудрість у давніх-давен.
Не бійся, що стерлись до болю підметки,
Іди і шукай свій святий вертоград.
Бездарний вертеп залиши надто ветхий,
Поринь в макрокосм, де цінується лад!
18:05, 12.06.2011 рік.
Зображення: http://oboibesplatno.ru
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401487
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 06.05.2013
Вчарувала мене, мов карпатська мольфарка,
Де ж ти силу черпаєш й принаду береш?
І морозить без меж, і водночас так жарко,
Ще й таке щось нестримне озвалося теж.
Увійшла, доторкнувшись, в мої сновидіння,
Тихо вразила серце цілунком терпким.
П’ю отруту до дна і вдихаю прозріння,
Ніби я – вже не я, наче й світ не такий.
Задзюрчала струмками крізь подих пустельний
Невимовно чуттєвим відлунням дзвінким.
Щойно сталося диво, вже й настрій веселий,
Все здається під силу і, навіть, думки.
Про оте потаємне, ось-ось, що впіймаю,
Про омріяну казку з щасливим кінцем.
Про сторінки буття, що, мов вітер, здіймаю
До зорі в небесах з різнобарвним вінцем.
15:37, 23.02.2013 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru/users/4355626/post197752831/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=403782
дата надходження 24.02.2013
дата закладки 06.05.2013
Ледь вітер не порвав вітрил...
Який там дрейф? Аж хилить щоглу.
Лавіруй думкою щосил -
А курс відомо тільки Богу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422777
дата надходження 04.05.2013
дата закладки 04.05.2013
Научи меня плакать,
Когда за окном пустота,
Когда осень и слякоть
Приходят в мои города.
И когда предают,
И любовь исчезает, как дым.
И привычный уют,
Вдруг становится пошло-пустым.
Догорели все свечи,
Непогода, пылают мосты.
Когда руки на плечи
Положит другая, не ты.
Вдруг придешь за ответом,
А дверь заперта на замок.
Ждал не это, не это,
Но исправить ошибку не смог.
Научи меня плакать о том,
Кем я мог, но не стал,
В ожидании знака,
В надежде на лучший финал.
Только город лежит,
Распластавшись, как кошка у ног,
И ни слов, ни молитв,
Ни сказать, ни понять не дано.
Научи меня плакать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=368575
дата надходження 04.10.2012
дата закладки 04.05.2013
Хочется успеть ещё кому-то это сказать...
[i]Я хочу тебя узнать
Среди тех, кого встречу когда-то.
Я тебя захочу... обнять.
Обнять так, чтобы стало понятно,
Как мне трудно было ждать
Твоих лёгких прикосновений,
Как устал я тепла искать
Среди тысяч твоих повторений.[/i]
Иллюстрирует стихотворение фотография Мирославы из Украины.
фотограф: Валентина.
За фотографию спасибо ей:
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=10336
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=142094
дата надходження 19.08.2009
дата закладки 04.05.2013
Просто такие как мы не нужны в раю
Там и без нас, по-моему, хорошо
Все непременно счастливы... аж поют...
Можешь ответить - зачем ты сюда пришел?
Просто мы не умеем себя вести
Станем заглядывать ангелам между ног
Или (в раю нельзя же) начнем грустить
Или у бога спросим - ну, кто тут бог?
Нас непременно выгонят - вот те крест
Скажут - достали гады идите в ад!
Только в аду не примут - не хватит мест...
Там и похуже - в очереди стоят...
Так что давай - вздохнули, рука в руке...
Тут, в промежутке, пусто... зато - вдвоем.
Видишь - неважно где ты. А важно - с кем.
Лучше пошли отсюда. Искать свое.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422468
дата надходження 03.05.2013
дата закладки 03.05.2013
Заплывают чувства за фарватер,
Нам их больше не остановить,
Все внутри клокочет, словно кратер,
Нашу страсть теперь не погасить.
Бешено взрываются флюиды,
Рвет на части афродизиак -
Чистота, а не "любви" подвиды
И блаженство держим мы в руках.
Век бы так прожить и будет мало,
Пусть не гаснет яростный огонь,
Чтоб нам дня с тобою не хватало...
А разлука, нас молю не тронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419622
дата надходження 19.04.2013
дата закладки 03.05.2013
Ищу свою звезду при свете лунном,
Ту, что зажглась с рождением моим...
Ищу с желанием, пусть даже и безумным,
Что мы ее с твоей соединим.
Соединим, чтоб больше стало света,
Чтоб чувства наши грела в холода,
Чтоб не хотелось спать под звуки лета,
В седые и преклонные года...
Да что искать, они давно уж в паре,
Их ангелы собрали в горсть одну
И наши жгут сердца, как при пожаре,
Снимая с глаз ночную пелену.
Горит звезда рожденная любовью,
Затмив сияние сестер своих
И щимет сердце всполненное кровью,
В избытке чувств живущих у двоих.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422030
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 03.05.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2013
Твій простір заповнений мною вище норми,
І навіть в твоїй посмішці є надлишок мого кохання
-А у душі махають крилами акорди,
Знайшовши вихід у твої бажання.
Я заповнюю твоє мовчання і розливаюся
Ніби вода,що виходить із берегів,
Вгору по мріях твоїх підіймаюся,
І зникаю між хмарами власних віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422369
дата надходження 02.05.2013
дата закладки 02.05.2013
Дивлюся на пару похилу,
Тихенько у парку сиділа,
В устах мала усмішку милу,
В досі ще світом раділа.
З пакетика хлібчик узяли,
Кришили його голубам,
Десятками їх прилетіли,
І сіяли лиш радість очам.
Старенькі уже не спішать,
Вони вже багато прожили,
Батьки вже, на жаль, їхні сплять,
Дітей же поваги навчили.
Та я вдаль по парку пішов,
Побачив я пару сучасну,
Дивився, здавалося мов
Я бачу картину не ясну.
Курила вона свої «дамські»,
Та й пиво хмільне випивала,
А губи ті чорні, мов рабські,
І хлопця свого матюкала.
У хлопця також очі чорні,
Бо їх олівцем підправляє,
Ті очі страшні, мов голодні,
Та хлопець на це не зважає.
Вона вже давно не цнотлива,
І хлопцю лише для одного,
Не буде із ним вже щаслива,
Не матиме щастя вже свого.
Вернувся я вмить до стареньких,
Під руку ті досі тримались,
У хвилях для себе гарненьких,
Ще досі вони не розстались.
Кохання для них є перлина,
І важко їм було в житті,
Любов - це прекрасна стежина
В якій сяють ноти дзвінкі.
Не кожен любов розуміє,
Не кожен зуміє пізнати,
Це квітка, що в бруді черствіє,
І більше не буде зростати.
01.07.2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421253
дата надходження 27.04.2013
дата закладки 27.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2013
Прошу - вернись, прошу - прости.
Молю, щоб ти усе забула.
В житті для мене - тільки ти,
Таких у мене ще не було.
Забудь слова, забудь образи,
Не буде кращої, ніж ти,
Повіриш в це ти не одразу,
Але прошу - прости.
[i]29.05.1994[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417080
дата надходження 09.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Не треба тяжко так страждати -
Це зовсім користь не несе.
Воно лиш хоче час забрати,
Щоб не відчули ми себе.
Страждання виїсть з нас всі соки,
Примусить лиш лежать на дні...
А хочеться підняти очі й
Злетіти в Небо назавжди.
Нас Небо завжди зрозуміє
Й докорами не засміє.
Хоча жалітись ми лиш вмієм,
Воно нас завжди в себе жде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420803
дата надходження 25.04.2013
дата закладки 25.04.2013
Весняний дощ! Він лагідний, живий.
Ласкавим плином землю омиває,
Шепоче ніжно: «Прокидайсь, живи!»
І силу нову у земне вливає…
О, Дух Святий, пролий Свої дощі,
Щоб оживали насінинки Слова,
Щоб ми були освячені, готові
Суть Благовістя в грішний світ нести!!!
11.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=420200
дата надходження 22.04.2013
дата закладки 22.04.2013
Ти довго снилася мені
і, що збулось – нема де діти,
мов знову сонце у вікні,
неначе в хаті тепле літо.
Дрібненьким дощиком прийшла,
дрібненьким сміхом чарувала,
все, що хотіла, віддала,
все, що посміла, відібрала.
Все може збутися колись,
та не лінуйся ще сьогодні.
В тонкі одежі одягнись,
які в обіймах дуже модні.
Дрібненьким кроком прибіжи,
дрібненьким сміхом причаровуй,
про все, що знаєш, розкажи,
переклади на нашу мову.
І будуть знову теплі дні,
щоб ми раділи, наче діти,
що в лісі барви весняні,
що у садах буяють квіти.
Дрібненьким дощиком прилинь,
щоб не пропали дні найкращі.
Мене одного не покинь
у дні сумні і в дні пропащі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417264
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 21.04.2013
Коли від скромності помреш,
ніхто тебе не оправдає.
І де загубиш, де знайдеш,
ніхто за тебе не вгадає.
І згасла думка ще прийде
до когось іншими словами.
Вони витають десь над нами.
Кому не спиться, той знайде.
І поки сам ще не погас
і не доживсь до епітафій,
із повсякденних фотографій
я не дивитимусь на вас.
Наш час у нас не промине
аж поки буде вічне слово
і ви почуєте мене,
а не мене, то рідну мову.
На килимі моїх думок
впізнаєте усі мережки
послівно із рядка в рядок...
Ніхто не зіб’ється зі стежки.
Сліпим потрібне наяву
все, що умію ще відкрити.
Щоб тих думок не пропустити,
я, може, тільки і живу.
Для чого жив? Пишіть, – [i]не знаю.[/i]
Я ще нічого не довів
своїм життям у ріднім краї.
Для чого пишу? Відповів, –
[i]від молі й бруду зберігаю
тендітний килим рідних слів.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417406
дата надходження 10.04.2013
дата закладки 21.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2013
Был бы я бессердечный циник
Тело с черствеющей душою
Мерил бы выгодой поступки.
Спокойно проходил бы мимо горя.
Может быть терпел кого то рядом.
Чтобы скрывать что одинокий.
Был бы я мягким и наивным.
Верил всему что ни расскажут.
Все исполнял, что попросили.
И ждал бы — чего еще попросят.
Кто-то меня терпел бы рядом.
Куда же еще такого денешь.
Шли бы вы ели ваше мясо
Жадно заглядывая в глотки.
Тем увеличивая массу
И без того груженой лодки.
Все мы плывем по черной речке.
И в отраженьи видно кто я.
Медленно тающая свечка
В лодке над темною водою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=363367
дата надходження 10.09.2012
дата закладки 18.04.2013
Знаю тебя одну.
Сотню твоих имен.
Если опять усну.
Каждое имя — сон.
Помню твои слова.
Вот бы понять язык...
Знаю что ты права...
Спорю? Я так привык.
Кто ты? И сколько лет
Будет тебе и мне...
Надо идти след в след.
В небе. В земле. На дне.
Надо — без дураков.
Если бы... Но увы.
Хватит условных слов.
Точка. Иду на Вы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378704
дата надходження 18.11.2012
дата закладки 18.04.2013
Прятался в доме.
Что-то писал, что-то ел,
Ночевал на соломе.
Было не очень.
Были дела, не у дел
Оказался. И осень
Встретил как зиму,
А зиму я так и не встретил.
Все ходил мимо.
Все исходил
Из того, что стал третьим.
Невидимость сил
Принимал за бессилье...
Пахнет свинцом...
Если еще раз такого нальете — я вылью.
Прямо в лицо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384571
дата надходження 13.12.2012
дата закладки 18.04.2013
[youtube]https://youtu.be/D47TuqBKth8
[/youtube]
Запалила ніч зорі на небі,
у гаю закричали сичі.
Пригортаюся знову до тебе
в мерехтливому світлі свічі.
Відчуваю твої сильні руки,
у п'янкому чеканні тремчу.
Тінь гойдається в пристрасних рухах,
знов до раю з тобою лечу.
Ти даруєш жагучі цілунки,
а натомість, бажаю тебе.
Ніч малює з зірок візерунки
і до себе в обійми несе.
Догоряє свіча, ніби бранка,
згасло світло небесних світил.
Ми кохались з тобою до ранку,
ти любив, як ніхто не любив!
17.04.2013 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419202
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Перебирають пальчики маленькі-
Вивчають ноти на клавіатурі.
Тримають руки "яблучка" кругленькі-
Так починають вчитися культурі.
Невтомна праця, скроплена сльозами,
Душі пориви -нелегкая мука.
Звучать арпеджіо,акорди,гами,
Проймаються динамікою звуки.
Тримати в такті розміри і ритми,
Відчути всі мелодії дари:
Вона- неначе райдужна молитва,
Бо в музиці є різні кольори.
Є колір суму, роздуму й печалі,
Як реквієм мотив його звучить.
Чи журавлів курликання- клечання-
То виросте,то звуком замовчить.
Мовчання також музика заграє,
І крик душі, і подихи зітхань...
Вона ненавидіти може і кохає,
Вона лікує від усіх страждань.
А клавіші біжать і йдуть поволі
У роздумах усіх солодких мрій:
Грайливих сонечок мажорнії тріолі
Засиплють квітами- то успіх перший твій.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419311
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
У храмі знов за мене Бог подбав,
Я відновився, як весняний вітер,
Сьогодні день мене вперед послав,
Бо вже весна, мене чекає квітень.
Не сирота я, бо веде Господь,
І не жебрак – мені усе дається.
Життя, як гра, що схожа на кросворд:
Рішив один, та інший знов сміється.
І в час весни, у посту час терпкий,
Я відмолю усі мої турботи.
А потім знову стану, як новий,
Готовий до любові і роботи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418217
дата надходження 13.04.2013
дата закладки 18.04.2013
По Україні їздив всюди
Там, де цукрові буряки,
Де добрі і порядні люди,
Де поряд нинішнє й віки.
Яка красива Україна
Через автобусне вікно!
Де кожна польова рослина
Тобі всміхається давно.
Гаї з веселими пташками,
Ставків безмежжя розтеклось,
А далі, вище над полями,
Бездонне небо простяглося.
Я пив туман понад Супоєм,
Зірками душу лікував,
Із вітром пролітав над полем
І тим ділився, що я мав.
Ходив босоніж понад Россю,
Вмивався водами Дністра,
Все, що зі мною відбулося
Найкраще – золота пора.
Нехай я зараз у столиці,
Та пам'ять ще в мені жива,
Бо й зараз ще на мене злиться
Там, мною топтана, трава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417898
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Іде дідусь і винувато посміхається -
Соромиться дідусь своєї старості.
Навкруг пісні звучать про Перемогу
Дідусь благає хоч когось про допомогу,
Без крику, нарікань - очима зболеними,
Старечими ногами,і руками кволими.
Сьогодні покладе він друзям квіти,
А завтра від нужди куди подітись?
День Перемоги промайне, як сон,і казка,
А завтра без просвіт – не Божа ласка.
Далека молодість, війна - тепер, мов свято,
У діда друзів вже лишилось небагато,
І біля вічного вогню –уже їх жменька -
Дні пролетіли непомітно, так швиденько,
А відголоски від війни все серце жалять,
Онуки дідові в цей день горілку шмалять,
І шашлики смачнючі уминають,
Про дідові проблеми і не знають,
А він іде і винувато посміхається,
Що ще живий і досі – вибачається.
05.05.2012р Надія Таршин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419266
дата надходження 18.04.2013
дата закладки 18.04.2013
Я тебя люблю – и этого не отменить.
Скулить под дверью брошенной собакой.
Fuck you! – но этим не решить проблем.
Зачем же усложнять всё так?
И об косяк пораниться виском,
Чтобы потом забыть обрывки из вчера.
Пора вернуться и проснуться ото сна.
А весна… никогда не наступит.
Нас погубит это чувство: нужно быть осторожным,
Не став заложником собственных мыслей.
Выстрел – в самое сердце –
Выжить, возможно ли?
Мы – корабли утонувшей веры,
Мы – короли разрушенных королевств
Вместо тех, кем были вначале.
Мы одичали,
Стали непохожими на нас самих.
От сих пор мы не станем прежними.
Без надежды мы.
Я рвала его на части –
Отчасти это правда.
Я рвала это сердце, не зная зачем,
Чем не крайняя степень жестокости?
Одинокости – так вернее.
Ведь ангелы не знают слова «боль»,
Их роль быть воинами света.
А мы с тобой поселимся в средине лета
Где-то между прошлым и будущим,
Будем слушать оперетты,
Не искать ответов,
Вето наложив на всё, что было ранее.
А раненым прощают даже смерть…
27.12.2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231703
дата надходження 28.12.2010
дата закладки 18.04.2013
И там, где к свету длинный путь -
Дорога выстлана камнями.
И по пятам спешит за нами
Та боль, что разрывает грудь,
И не даёт увидеть суть
Того, что скрыто за вратами
Той истины, что под ногами
В пыли обречена тонуть...
27.05.2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=261959
дата надходження 27.05.2011
дата закладки 18.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.04.2013
Моя любов сидить на відстані руки.
Ви скажете, це близько? Ох, даремно.
Це так далеко, справді, так далеко.
...А він сидить на відстані руки.
Між нами кілометри чужих душ,
усмішок, слів, ночей і листування.
А все ж, скажу спасибі за чекання.
...Між нами міліметри чужих вуст.
Між нами тисячі дощів і кроків,
між нами стільки ще прихованих образ
забутих й незабутих вже не раз.
...Між нами сотні-тисяч зайвих звуків.
Між нами втома подихів і фраз,
забутих днів, людей і тиша міста.
А ще між нами - вічне то "але"...
Але воно не вічне. Вірю, що не вічне!
Між нами ще багато перешкод
і ось чому до тебе довго йти...
І ось чому ти ніби близько, та далеко,
хоча й сидиш на відстані руки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409057
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 17.04.2013
До божевілля витончене "я"
ішло по вулиці старесенького Львова.
Лив дощ. "І справді, як з відра" -
подумав хтось з країни перехожих.
І різнокольорові парасольки,
що на мольберті малював художник
приховували так багато звичних слів,
таких, як "дякую" й таких, як "прошу".
І пахла кава звуком рідних кроків...
Три киці, що сиділи за вікном
раптом похнюпились - повз них
пробігла дівчина із від образ засмученим пальто.
І хтось у слід їй крикнув :"Зачекай!"
і задивидився хтось в зелені очі,
і хтось її так ніжно обійняв...
"Пробач мені " - їй шепотів художник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419124
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 17.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013
Збігає час. Немає вороття.
Із кожним днем ятриться біль розлуки.
Все, що залишилося - спогади.
Життя
Притрушує мінором денні звуки.
Немов цебром холодної води,
На розпашілу голову репіжить,
У час, як сонця золоті сліди,
Дають початку ночі силу свіжу.
У тиші павутиною нудьга
Сплітає вечір сутінками міста,
І в'яже душу гнітом ланцюга,
І сил нема боротися.
Огниста
Вечірня вулиця виманює в юрбу.
Іти крізь натовп - звична терапія.
Знеболення душі.
Свою журбу
Сховати там - дорогоцінна мрія.
А потім повертатися назад,
В кімнату, де скімливо так і тоскно.
Нести свій хрест, коли й гірка сльоза
Пектиме, як гаряча крапля воску.
15.03.2013р.
Для ілюстрації використано картину
художника Сідорова С.Н. "Вечір у місті"
http://www.liveinternet.ru/journalshowcomments.
php?journalid=3090603&jpostid=107446259
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409592
дата надходження 16.03.2013
дата закладки 16.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.04.2013
По краю неба йшли тихенько двоє.
Так обережно хмароньки топтали.
Неначе це велике,дивне поле,
І пір"я Янголяточок збирали.
-А що таке кохання?Вище неба
Ходити і тебе тримать за руку?
-Це разом постаріти.Більш не треба,
Лише на хвильку відчувать розлуку.
-А що таке кохання?Море квітів?
Чи море подарунків і каблучки?.
-Кохання:це так просто-розуміти.
Купити разом суконьку для внучки.
Не вмерти як Ромео і Джульєта,
А разом до весілля золотого.
Дивитись,як старію.І в поета
Давно я закохалась молодого.
Це кожну зморшку з радістю сприймати.
Сприймати разом радість нам і горе.
Це кожен день тебе поцілувати...
По краю неба йшли тихенько двоє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410519
дата надходження 19.03.2013
дата закладки 16.04.2013
Я так люблю всміхатись до людей.
Люблю всміхатись любому і долі.
Я знаю, що усмі́шка - Прометей,
Ним світло знесене в земні юдолі.
Я так люблю всміхатись навесні,
Чекати літа з у́смішкою, щиро,
Крапе́льку світла - у́смішку нести,
Шматочок радості, що зорі засвітила.
Усмі́шка мила двері розчиня,
Пом'якшує, навіть, зболілі душі.
Всміхатись починайте ще здаля
І мир між вами буде непорушний.
Я так люблю всміхатись до людей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407076
дата надходження 08.03.2013
дата закладки 16.04.2013
Твоя душа для мене сонце,
А сам як небо для зірок.
В тобі тону неначе гронце,
До тебе йду за кроком крок.
Як та незвіданая мрія,
Ти десь далеко відступив,
А я десь поруч, я – надія,
І всесвіт двері нам відкрив.
Де є майбутнє,де є завтра,
Де будуть радісніії дні.
Ти вже так поруч,наче ватра,
Від цього гаряче мені.
І серце мов співає знову
Свої невтомлені пісні,
Душа ж, малює колискову,
Тут, у квартирі, на стіні.
Але чекаю кожен ранок,
Коли влетиш як сніжний рій;
Ти принесеш смачний сніданок,
Герой моїх казкових мрій.
Ми об*єднаємось думками
Про світ і небо без зірок...
Ти знову підеш,як в останнє,
І кожен твій невпинний крок,
Я рахуватиму до рання;
Коли тебе не обійму.
Але, все ж знай,моє кохання -
Тобі, навіки одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418901
дата надходження 16.04.2013
дата закладки 16.04.2013
Спи, Кохана. Снів Солодких!
Хай дарує нічка ласку,
хай прилинуть сни у мрії,
у чарівну диво-казку.
Хай зірки впадуть із неба,
щоб здійснити всі бажання.
Серцем я пришлю до Тебе
ніжні промені Кохання.
Спи, Кохана. В снах побачиш,
що я поруч й там з Тобою.
Ти мені за це пробачиш,
бо скучаєш теж за мною.
Ми в палких обіймах нічки
будем снитися до рання.
Коли ранок згасить свічку -
непогаситься Кохання.
Спи, Кохана.
2006-2013
http://vk.com/olexsandr_bukatyuk
*вірш напочатку мав назву "Спи, Кохана"... написаний 2006-го року, а відкорегований нині в 2013 р. ...ним я ніби склав іспит на право визнати поезію своїм покликанням, до того я вірші рвав і палив... що цікаво - його не було кому адресувати, а зараз є, тому невипадково я згадав про нього (випадковостей не буває)... я дещо відредагував цей вірш, розумію, що банальна рима, а на початку взагалі не римується (в початковому варіанті взагалі наголоси кульгають), але все ж щось в ньому є щире, юно-наївне, як перше кохання... і ще: хоч я не люблю датувати твори, проте в даному вірші присутня певна інтимна містика, щодо дати написання і сьогоднішнього НЕвипадкового повернення в "відсутність часу" (вірші існують ще до того як ми їх напишемо...)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414542
дата надходження 01.04.2013
дата закладки 16.04.2013
А есть ли ангел в нашем мире?
Не знаю, правда или нет,
Но говорят, живет в какой-то он квартире
И пишет о любви сонет.
Мечтателен, прекрасен и высок,
Влюблен в людей и праведных и грешных,
Но, словно пули бьют ему в висок,
От фальши наших слов и помыслов бесчестных.
Храните, люди, ангела в себе,
Не подпускайте ярость в свою душу.
Сумейте миг не упустить в судьбе,
Когда протянет руку он и скажет: «Слушай…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387639
дата надходження 25.12.2012
дата закладки 16.04.2013
єдиний
шукаєш
в мені
сонце
пелюстками
очей
потім
будеш
пестити його
в долонях
заплітати
свої жалі
у проміннях
хмеліти
від ясного
запаху
ласки
малювати
днину
білим кольором
та знаєш
марно
тонеш
в мені
неспокійним
поглядом
бо
сонце
спинилось
на твоїх вустах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408782
дата надходження 13.03.2013
дата закладки 15.04.2013
Над городом весна. Бегут ручьи.
Поэты пишут. Женщины томятся,
И помыслы прекрасные роятся,
И бьет хрусталь божественной струи.
Всяк позабыл о пище и о лени,
И познает движение травы,
Лишь я один топлю в вине сомненья,
В компании задумчивой совы.
Она мудра, как целый полк Сократов,
Ей суть познать, что раскусить орех,
И я бы с ней давно забыл про смех,
Когда б не ведал прелестей разврата.
И если вдруг сиянье снизойдет
На мой покрытый пылью подоконник,
Я почитаю полный истин сонник,
И все пройдет. И все опять пройдет.
И я забудусь в дреме без причин,
И зеркало мое в чужой помаде.
Ты был не прав, надменный Августин,
Бог с городом всегда живут в разладе,
И я здесь гость, а гость всегда внакладе.
В мой дом любой приходит и следит.
Хозяин мой насмешлив, как Саади,
Всегда на память помнит мой кредит.
И мы с ним совершенствуем движенье
От смысла денег к таинствам вина,
Он знает толк в искусстве опьяненья,
Он научил меня, как пить до дна.
Над городом свирепствует весна.
Плывут дома. День полон акварели.
Я шествую, и цель моя верна,
Хотя бы тем, что я не знаю цели.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418636
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
ЗА МОТИВАМИ ТВОРУ: "Думки перегортаю в слово…" АВТОР: Тетяна Луківська
****************************************************************
Застережу тебе від болю,
Заколишу твою розлуку,
Візьму твої долоні в руку,
Зашепочу свою спокуту.
Прости мене за біль нестерпний,
За розтавання чорнооке,
За те страждання непосильне,
За сльози твої одинокі.
Я подарую тобі квіти,
Ми зменшимо з тобою кроки.
Зима снігами все накрила,
Та ми з тобою все розтопим.
В туман присіла зірка рання,
І ми з тобою в ньому зникли.
Можливо ми у долі крайні,
Та нам з тобою треба жити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412963
дата надходження 27.03.2013
дата закладки 15.04.2013
Осенний сад наполнен шумом
и гулом стонущих ветров,
В саду осеннем мокнет роза
под освежающим дождем.
Она одна в саду осталась,
склонила голову к пруду,
И капли с лепестков стекают,
как слезы девичьи в весну.
Никто не насладится боле
её застенчивой красой,
И не согреет больше солнце
её уставших лепестков.
Одна она в саду осталась,
и наступают холода,
А в сердце теплится надежда,
что вдруг придут её года.
Что все же кто-то из влюбленных,
придёт за ней в промокший сад,
И нежно розочку он срежет,
чтоб поднести к своим губам.
Она мечтает, чтобы с нею
зажглись сердца у остальных,
И чтобы сердце её грела
любовь, возникшая у них.
( Стихи юности ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418598
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
...
Лавка мала секрет -
Спинку, що вслухалася
В стукіт сердець...
З висоти польоту бачить птах
Як ти, лавко,
Увібравши в себе почуття закоханих
Ховаєш їх під легкістю снігу...
Не дури нас,
З першим теплом
Вони прийдуть по своє піднесення
І, не усвідомлюючи цього, віддаватимуть знову.
9 грудня 2012
Фото автора.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383635
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 15.04.2013
Повітря дихає дощем,
Вечірнє небо всіяне зірками.
Два силуети, дві пари рук і мрій-
З них кожен щось знайшов під небесами.
Феєрія думок і тиша ночі,
Дрімає час... так просто і без зайвих слів.
В небесному човні два силуети хочуть
Омріяних дістатись берегів.
15.04.2013
С.В.О.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418583
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
растут кристаллы воды на северном берегу
на южном апостол петр хохоча взбегает на волны
а между есть странный дом
без потолка и стен
соленым туманом капель до самых краев наполнен
под крышей его киты
играют с закатным солнцем
в подвалах пищат птенцы гигантских летучих мышей
с верхушки медного шпиля орлиный слышится клекот
и грохот
неистовый рокот
десятков подземных морей
доносится из колодца в заросшем гвоздикой дворе
лишь стоило людям вправить
ключи в навесной замОк
дом укутался в стены и тут же испуганно смолк
флотилии туфель домашних камнем пошли ко дну
но так же
растут кристаллы на северном берегу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=353704
дата надходження 29.07.2012
дата закладки 15.04.2013
остановить
но не ход часов и не пшик фитиля
большего нет, чем идти за тобой,
рисовать схемы встреч чернотой угля
белизной несыгранных нот расчищать рев голодных толп
разыграть исход и испить
уксус вместо воды
проще нет, чем
огонь волос разжигать ветрам
разложить пасьянс на пороге шатра, где живет цыган
развернуть кипятком китайского чая свернутый лист
переезд на путях издает переливчатый свист
да и меньшего нет, чем
не знать тебя — что родиться вспять
это тонкий китовый ус протянуть вдоль вен
чтоб потом ломать
стен не видя идти по прямой всегда
уксус в чашку налит - не вода
но ближе к губам
жаждать и утолять
не больше, не меньше, не проще
сустав сердец (это связка в которой возможно движение, но не сон)
и опять не слова
со вкусом расцвеченный фон
заговаривать зубы, но взять очень светский тон
если не отвлекаться на ход часов и на пшик фитиля
только остановить
- ся нельзя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418574
дата надходження 15.04.2013
дата закладки 15.04.2013
Ви скажете мені, що відцвіла,
Літа весняні для мене минули,
А я душею все ще молода,
Осінь мене пір'їнкою торкнула.
Вплела тонку сріблинку-сивину,
І втому на щоках лишила,
Від цього не співатиму сумну –
Хіба жіноча в цьому сила?
Багато мріється всього зробити,
Якби то на усе давав Бог силу –
Добро творити, віддано любити,
Бо від землі міцну я маю жилу.
2004р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=410947
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 15.04.2013
Я люблю це життя
І з тобою...зі всім
Я люблю кожен день прокидатись.
Я люблю кожен крок,
Кожен крок у перед
І чудову весну зустрічати.
Я люблю це життя
Сірі будні свої
І під небом блакитним стояти.
І дивитись люблю - в темні очі твої
Так тебе я не хочу втрачати.
Я люблю це життя
Й так ніщо не люблю,
Як той місяць, що світить з зірками.
Я б дивилась завжди,
Як згасають вони
Тільки жаль, що він світить ночами.
Я люблю це життя
І тебе я люблю
І так шкода, що ти не зі мною.
Та я вірю завжди
Ти прийдеш із весни...
І зустрінем її - ми з тобою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=265189
дата надходження 15.06.2011
дата закладки 15.04.2013
Залишся...
Ще на одну мить,
Останній раз...
Бо ще у серці в нас горить...
І не прийшов наш час.
Залишся!
Прошу тебе, побудь ще тут!
Зі мною. Одна мить.
Вона так мало для життя
І так багато для любові.
Допоки серце не болить.
Залишся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369810
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 15.04.2013
Коли просинаюся зранку,
Шукаю думки цинамонові,
Дивлюся у вікна замріяні,
Весною й тобою мальовані…
Торкаюся неба на ганку,
І босою йду до майбутнього,
До тебе, мого не забутнього,
До серця життям не вагомого,
До пам'яті щастям вагітної,
До кави у чашці гарячої,
Коли просинаюся зранку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418418
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Я багато не прошу. Впади на долоні дощем.
Якщо йдеш назавжди, віддай тишу осінніх хвилин.
Безперечно, я виживу. Стану твоїм міражем
І залишуся тільки фрагментом забутих світлин.
Я багато не прошу. Лиш вічність мою не чіпай.
Відшукай мене десь в павутинні чужої весни.
І не треба прощань або слів. В мене, може, свій рай.
Врешті-решт я втомилася від чергової війни.
Я багато не прошу. Лиш кілька римованих днин
Без повернень в минуле і віри у різні міста.
З неба падаєм ми тисячами прозорих краплин.
І усе, що лишилося нам, - рахувати до ста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418412
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.04.2013
Ти думаєш мене іще немає,
Та я все відчуваю, я жива,
Моє маленьке серце калатає,
Як чую я твої страшні слова.
Не знаєш ти, які у мене очі
І як я посміхаюся у сні,
А вже мене позбутися ти хочеш
Не залишаєш вибору мені.
А я так хочу жити в цьому світі,
Побачить промінь сонця золотий,
Побачить небо, зорі, трави, квіти,
А ще – почути добрий голос твій.
Почути твою пісню колискову,
Відчути ласку твоїх ніжних рук,
Промовити до тебе перше слово,
Зробити із тобою перший крок.
Можливо, я цього вже не діждуся…
Матусю, подаруй мені життя!!!
Про це я Господу щодня молюся,
Прошу, не убивай свої дитя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418360
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 14.04.2013
Великая земная сверхзадача
Вдохнув свободы воздух,
Воспарить
Над суетой и ленью
И дарить
Всего себя, и радуясь и плача.
Охапку красок бросив на листок,
Две сотни радуг, улыбаясь, видеть
И чёрные квадраты ненавидеть
И никогда не нажимать курок.
Найти средь мрачных лиц и пустоты,
Среди сырых туманов и рассветов
Букет желаний - сотни Семицветов
И воплотить в реальность все мечты.
Дай Боже сил вершить дела мирские
Как человек, как друг и как отец,
Заведомо не зная,
Где конец
Делам твоим
И что придут другие...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=305654
дата надходження 10.01.2012
дата закладки 14.04.2013