Свободу не вбити,
І не поховати,
У покривалі брехні.
І не заховати,
Далеко в собі.
Свобода це наше право,
Щоб Бог дав на Землі.
Це віра що світить яскраво,
Навіть у кровавій імлі.
Свобода-це подих повітря,
Що наповнює груди твої.
Це твій бій тисячоліття,
За спасіння душі.
Свободу не затоптати,
У крові та смертях.
Її потрібно відвоювати,
У катів ,в запеклих боях.
Свобода-це поклик душі,
Що не стримати кулі.
Це іскра надії в тобі,
Що вбиває гріхи минулі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480858
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Пегасе мій, обпалений вітрами,
Освячений мечами блискавиць!
Мої слова – душі твоєї шрами,
Наш біль тлумачить голос громовий.
Мені тебе все важче приручати,
І між рядками сліз шукати рай.
Та воля, непокірна і крилата,
Натхненням кровоточить із пера.
Мій вірний друже, генію свободи!
Тобі блукати вічно між зірок,
Бо на душі, мов кара й нагорода,
Безсмертя і самотності тавро.
І ти летиш все швидше, мій Пегасе,
Земне тяжіння утрачає сенс…
Наш вимір – поза простором і часом,
У світі нерозгаданих чудес.
ШАНОВНІ КОЛЕГИ!
БАЖАЮ УСІМ В НОВОМУ РОЦІ ПЕГАСА (КОНЯ)
ВПЕВНЕНО РУХАТИСЯ ДО СВОЇХ МРІЙ,
СМІЛИВО ПРИРУЧАТИ КРИЛАТОГО КОНЯ ПОЕЗІЇ,
ТА ДОЛАТИ ВСЕ НОВІ РУБЕЖІ УСПІХУ!
ХАЙ НАТХНЕННЯ НІКОЛИ НЕ ПОКИДАЄ ВАС!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470066
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Ох, і мете! Сніжинок міріади
Світ загорнули в сиву пелену.
Вощать налиті охрою лампади
На захололу рунну білизну.
Свистять вітри, мов пізні електрички,
Дзвенить поземка цукром по шибках.
Чиїсь забуті білі рукавички,
А може снігу клапті на гілках?
Тремтять під хутром кетяги калини,
Немов багряні грудки снігурів,
Густа завія пухом лебединим
Затьмила скельця теплих ліхтарів.
У білій піні губляться вокзали,
Пурга в'юни́ться, ніби жеребець!
Бреду собі, закутавшись у шалик,
Як вишня в соболя́чий комірець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470107
дата надходження 03.01.2014
дата закладки 05.01.2014
Мова ведеться від імені ліричної героїні
Ти мій постфактум (моя післямова)
Минулого нещасні, обірвані дроти
Нанівець зійшла розмова
Лишається встати й піти
На вустах зими присмак
А скільки снігу в душі намело?
По шкалі чорних рисок
Донизу кохання пішло
Нових потягів станції чекають
Лиш час без зупинки спішить
Закоханих розлукою карають
Солодкого щастя відбирають мить
Здіймаю погляд свій до неба
З проханням: «Терпіння й сили,Боже, дай
Хай буде так, як треба
Та наперед мені долю не читай»
Десь там, на льодяних скрижалях
Весь записаний мій шлях
Лиш би не вдарити по гальмах
Коли все вимірюєш в нулях
Містом нічним постріли - кроки
Це я рішуче йду в день новий
Всі біди свої і пороки
Ночі лишаю – відьмі старій
А зранку сонце загляне
В сумних моїх дум вікно
І нова казка постане
По-новому зніму кіно
Дам шанс тим героям
Що серце моє в змозі зігріть
Знайдуть відгадку моїм паролям
Схочуть справжню мене полюбить
© Леся Приліпко, 28.12.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468973
дата надходження 28.12.2013
дата закладки 05.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.04.2013