Пишу вірші не для похв́али,
Не для краси, а по потребі.
Не прагну, щоб рукоплесќали,
Писали відгуки хвалебні.
Ділюсь здобутими знаннями,
Бажаю спраглих напоїти
Добром, любові почуттями
Із Боготворчої сюїти.
Щоб зодягались душі голі
В одежу, що їм сонце ткало,
Щоб сміх гуляв, як вітер в полі,
Щоб Світло світом керувало.
Не всім, свідома, до вподоби
Моїх думок, чуттів горнило.
Але якщо відійде злоба
Хоч в когось, тя уже щаслива!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461061
дата надходження 17.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Не пишите стихов любимым,
О любви говорите в прозе.
Строфы счастьем невыразимы,
Строфы слишком горды и грозны.
Прячьте в сердце того, кто вам дорог,
С кем вы трепетны и взаимны.
Стих приходит как боль и холод,
И калош не снимает в гостиной.
Но не внемлет Господь и пророки
Нежеланью ждать рифм у камина,
И поэты, увы, одиноки…
Не пишите стихов любимым!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=446121
дата надходження 29.08.2013
дата закладки 09.10.2013
Я прокинулась сьогодні на світанку...
І відчула, як шепочеш ти: "Люблю..."
Та пустує моє ліжко... лиш фіранку...
Вітер холодно тріпоче без жалю...
Не зійшлися ми з тобою... коли літом...
Громовицею вмивалася земля...
Ні весною... коли вишня ніжним цвітом...
Пестила маленьке янголя...
Не зійшлися... не судилось... може марно...
Ми щоночі зустрічаємось у снах...
І слова кохання ніжно... гарно....
Ми римуємо в віршованих рядках...
Не зійшлися ми сьогодні... але завтра...
Вже самітня я не буду уночі...
Пристрасно палатиме любові ватра...
І прокинуся... у тебе на плечі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439499
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 07.09.2013
Хоч біль не сховати під маскою,
його можна довго терпіти..
Помилка не стане поразкою,
допоки є шанс все змінити..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442902
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Единственных мы дважды не встречаем,
Один лишь раз увидим их, увы...
И обретая, иногда теряем,
Но не из сердца ─ жизненной главы!
Мы в суматохе, спешке забываем,
Что в мир пришли, чтобы познать любовь...
Потом воспоминания листаем,
А видим на страницах только боль!
В деньгах мы видим счастье и признанье,
Пыль напускную ставим на престол,
Не ощущаем, то ─ любви касанье,
Бросая на скитаний произвол.
Она скуднеет, мёрзнет и дичает,
Все ж оставаясь нам судьбы крестом.
И в это время все мы так мечтаем
Создать красивый, жизненный свой Том.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441931
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Бабніком дівчата хлопця обізвали,
Та як життя, ніхто не запитав,
Дівчата про людей так мало знали,
А Хлопець як і всі колись кохав !
Колись любив,вірші писав для неї,
Чудові квіти їй до ніг складав,
Радів життю,носив їй Орхідеї,
І свою вірність їй гарантував.
Її усмішка все, що було треба,
Без неї він життя не уявляв,
З коханою піднявся би до неба,
Слова любові щиро промовляв.
Та дівчині цього не вистачає,
Вона ще хоче трішки погуляти,
Юнацьке серце тільки раз кохає,
Не вміє двічі двері відчиняти.
Розчарувався хлопець у любові,
Не хоче більше сильних почуттів,
Дівчата в нього гарні та чудові,
Крім неї більш нікого не хотів
Іскру у серці важко запалити,
Любов велику треба віднайти,
Буває важко другий раз любити,
В тяжкій дорозі легше двом іти.
Хлопчина кожен теплоти бажає,
Відчути погляд люблячих очей,
На дотик рук коханих він чекає,
На літні дні недоспаних ночей.
Ніколи не спішіть когось судити,
Бо різну долю кожен із нас має,
Хтось в щасті змушений прожити,
А інших радість завжди обминає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441666
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Учора ти сказав мені "Люблю"...
Його проміння й досі зігріває
Від холоднечі душу втомлену мою.
У серці воно райдугою грає.
Твоє "Люблю"... Із неба пелюстки
Троянд червоних в вальсі закружляли.
Твоє "Люблю... Мов дотики руки,
Вуста, що поцілунки малювали.
Твоє "Люблю"... І феєрверк душі
З любові трепетної, ніжності і ласки.
Твоє "Люблю"... Мандрівка за межі
Бажань солодких, пристрасної казки.
Твоє "Люблю"... Як зоряний маяк,
Який веде наш корабель любові.
Воно - це щастя, що приніс мені в руках...
Сила кохання лиш в одному слові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441225
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 03.08.2013
Про що ти думаєш, коли лягаєш спати?
- Думки про тебе, й трішечки про вічне...
Ще так багато в тебе хочу розпитати,
Лиш за прожи́те промовчи, заплічне...
І ще про те, що можу в тебе закохатись,
Назавжди, справжньо-відданим коханням.
Що у відсутність буду просто задихатись,
При зустрічі – розніжусь воркотанням.
Коли прийдеш, то будь лише зі мною,
Думками й тілом. Захисти від болю.
Нам доля видалась, на жаль, обом складною,
Що хочеться нам щастя: вдосталь, вволю.
Хай спільні всі стежки в житті в’юняться,
І тільки крізь повагу, мудрість та довіру,
І наші задуми, невдовзі, хай здійсняться,
В коханні втратимо бажання міру!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441088
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 02.08.2013
Вірність долає розлуку,
любов не здається без бою,
Просто тримай мою руку,
просто скажи «я з тобою»..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440956
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 01.08.2013
Знайди в душі « мої налаштування»
відкрий там папку з назвою «мій стан»..
постав свій лайк під «вірю у кохання»
й забуть пароль,хоч боляче від ран..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431693
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 15.07.2013
Позаду лишилися тисячі фраз,
від ворога, друзів, простих перехожих,
В житті ми кохаєм один тільки раз,
всі інші рази-це лиш пошуки "схожих"..(L*)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=437427
дата надходження 15.07.2013
дата закладки 15.07.2013
Чарівна ніч, із присмаком ванілі,
З її солодким, ніжним ароматом,
І рухи всі твої, жадано-смілі,
Беруть мене у свій полон завзято!
А пестощі твої сплелися в танці,
З моїм нестримним та гарячим тілом...
Чарівна ніч, ми полонені, бранці,
Кохання по серцях наших - прицілом)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435193
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 07.07.2013
Мені казали: «Бог тебе не чує».
Я промовляла.
Шипіли в спину: «Змін чекати всує!»
Та я чекала.
"Добро несеш? На зла чекай фанфари».
Та я робила.
Мені у серце гострі спиці пхали.
Я все простила.
Застерігали: «Біолем є кохання2.
та я кохала.
«Писати вірші – діло це останнє".
Та я писала.
Я потрапляла часто у затори.
Та вибиралась.
Переді мною виростали гори.
Я підіймалась.
Струмки солені по щоках стікали.
Я їх сушила.
Я крила дерла і щораз латала.
Я просто жила.
Одне я знала, Бог завжди зі мною.
Надію ламала.
Пішло багато лиха за водою.
Я дочекала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434501
дата надходження 30.06.2013
дата закладки 30.06.2013
Парує кава в мерзлі ранки,
Духмяна лава з філіжанки,
Там чути гіркоту поразки,
Там втрачено бажання ласки.
Без неї ранок - просто звичка,
Без ґнотика погасла свічка,
Зомлілий дощ марудить осінь,
І краплі тануть у волоссі.
При каві точиться розмова,
І будень стане враз казковим,
Навіє мить солодкий спогад,
Забуде серце лютий погляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=434056
дата надходження 28.06.2013
дата закладки 28.06.2013
Ви бачили, як горда закохалась?
Не бачили? І я, мабуть, мабуть також…
Коли б і тілом, і душею здалась,
То уже точно не у твій полон.
Полоній крок за кроком убиває,
Стікає, закипівши, алкоголем дух.
Але про те, що горда закохалась,
Ніхто б не смів пророчити у слух.
В віршах і в прозі тільки б припустити
Й незграбним словом кинути у путь,
Може, й мільйони тобі б поклонились,
У неї ж - очі й безпричинний сум.
Так важко гордій впасти на коліна,
Про це, напевно, мариться їй в снах.
Душа у неї вільний дикий птах
Й не скориться, хоч як би не кохала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411097
дата надходження 21.03.2013
дата закладки 27.06.2013
Таки зайшло мені, мов зАшпари у руки –
Так у нестямі своїй комарі
Летять, гудуть творці моєї муки
Через всю ніч до самої зорі.
Терпіння набираюся у долі,
Говорять так: солодка ти єси.
Їдять тебе без хліба і без солі.
Чому ж ти відсічі їм не даси?
А як даси? Воно ж мале й підступне,
Вертке і хитре – ради не даси.
Хоча здавалося б: рукам людським доступне,
Та перемоги радості нема у всі часи.
Летять й летять (запрошення не треба),
Ці вороги підступні, комарі.
Людського тіла поневолювачі з неба
Через всю ніч до ранньої зорі.
Поема! Пісня! Оду комарам співаєш,
Ще й інтернет задіяний бездарно.
Кому прислужуєш віршем – того не знаєш,
Так всі старання твої пропадають марно.
Бо комарам прослава не потрібна,
летять й летять на світло у кімнату.
Зачувши їх, усяка кров поблідне,
Не застосуєш проти них гранату.
Летять й летять із вечора до рання,
через всю ніч посмакувати крові.
Не спиш. Вдаєшся до змагання,
Товчеш безтямно, а вони – здорові.
Тож, хай вам грець! І ода вашій мамі,
І роду вашому! Хай трясця вас візьме!
Один кінець у комаровій драмі:
Це ляпас – попадання в ціль пряме.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433648
дата надходження 26.06.2013
дата закладки 26.06.2013
День догоря. Кидає вечір
На небо темний коц овечий.
І небо сходиться із морем,
Стає одним із ним простором.
Десь в тім просторі моє тіло.
Весь день в проміннях сонця мліло.
Його впіймала літня спека,
Вклавши в розпеченого глека.
А море хвилями гойдає,
Хмаркам привіти посилає.
В нім крильця спечені купаю.
І оживаю! Оживаю!
Коц - плед (діалект галицький)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433566
дата надходження 25.06.2013
дата закладки 25.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.06.2013
Тримай ти крила за плечима ,
шукай любов перед очима ,
не вір пустим словам , не вір ,
лиш дотики - це все , повір .
Літай не в мріях і не в снах ,
і не в надіях , не в думках ,
літай в житті , забудь проблеми ,
близьким даруй лиш хризантеми .
І бережи свої ти крила ,
о ті , що в нас там , за плечима ,
бо скоро літо - час літати ,
і свою душу щастям напувати .
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433270
дата надходження 24.06.2013
дата закладки 24.06.2013
Шукай мене там, де світло згасає,
Шукай мене там де кров заніма.
Шукай мене там, де нікого немає,
Повір, я одна. Одинока. Сама.
Шукай мене там де запорошені стіни,
Шукай мене там де немає річок.
Шукай мене там, де стогнуть Афіни,
Шукай мене там де немає думок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433219
дата надходження 23.06.2013
дата закладки 23.06.2013
Присвячую всім найкращим і найріднішим,
Присвячую всім, хто був цього року поряд,
Присвячую новим друзям, що стали не гірше,
ніж ті, хто давно вже ділив зі мною світогляд.
Присвячую серцю - як завжди мене дивувало.
Присвячую слову - давало себе покорити.
Присвячую думці, яка так раптово стрибала
по кожній картинці мого головного корита.
Присвячую людям, яких так хотілось любити.
Присвячую людям, які так любили мене.
Присвячую тим, кого врешті спроможна простити,
і всім тим, кого точно знаю, що час не верне.
Кохаю, сумую, тиняюсь сама, як приблуда.
От чесно-причесно клянуся:
Я не забуду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=433019
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Сухий подих армагеддону,
Де очі не бачать кордону.
Стежками, де все напам'ять знаєш...
Ти звідти не йдеш, ти тікаєш.
Зусилля для зупинки - це примара,
Ледь-ледь відлуння - спить гітара.
Короткими гудками на вустах...
Це біль, і подих...це твій страх.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432995
дата надходження 22.06.2013
дата закладки 22.06.2013
Знаю, причинила великий біль тобі,
І стали важкими повсякденні дні.
Не розуміла, що втрачаю щастя я своє,
Тепер думка про тебе покою не дає…
Як хочу повернути все назад
Знайти отой прекрасний час розрад.
Не полишати тебе ні на хвилину
І цінувати все, немов оту краплину.
Вибач милий, прости мене за біль,
Поверни в життя хорошу ціль…
І сум і радість розділяти нам обом,
Кричати на весь світ: «Є тепер Любов»!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432472
дата надходження 19.06.2013
дата закладки 19.06.2013
(Хто має терпіння, тому благословіння!)
ДЕНЬ ПЕРШИЙ
[b]А[/b] ти знаєш, дитинко,
Хто творив наш світ радо,
Абрикос, апельсинку,
Ананас, авокадо?
[b]Б[/b]ог створив цей світ, бджілко.
Землю, небо, світила,
Баранця, бобра, білку
І берізку тремтливу.
[b]В[/b]ін створив спершу землю,
Щоб почин всьому дала.
Було пусто і темно.
Води довкруж гуляли.
[b]Г[/b]осподь світло творити
Потім взявся охоче –
День. А щоб відпочити
Тьму залишив – для ночі.
[b]Ґ[/b]азда добрий Бог. Словом
Він вчинив справжнє диво!
Сотворити чудовий
Світ – Йому лиш під силу.
ДЕНЬ ДРУГИЙ
Д[b]ругий день у клопотах.
Відділив твердь - дав небо –
Добра вдала робота!
Для життя дуже треба!
ДЕНЬ ТРЕТІЙ
«[b]Е[/b]! Є небо і води.
Але суші немає!»
Землю Господь відводить,
Води в море збирає.
«[b]Є[/b] вода, є і суша –
Це мета не кінцева.
Сотворити ще мушу
Травку, кущ і дерева!»
[b]Ж[/b]иво йдуть у ріст трави,
Вся рослинність плодова.
Всі ці робляться справи
З волі Божого слова.
ДЕНЬ ЧЕТВЕРТИЙ
[b]З[/b]ір нема. Тож світила
Сотворив Бог яскраві.
Сонце, землю щоб гріло,
Місяць, щоби злотавів.
ДЕНЬ ПЯТИЙ
Ч[b]И[/b]сті води наповнив
Бог усяким творінням.
Різні виникли роди
Божим благословінням:
[b]І[/b] кальмари, й рибини –
Раки, щуки, лини.
І моржі, і дельфіни
(Ластоногі), кити.
[b]Й[/b] вись небесну прославив,
Різне птаство послав.
Соловей, шпак чорнявий
Голосок свій подав.
ДЕНЬ ШОСТИЙ
[b]К[/b]расно Бог потрудився.
В полі мак і полин.
Птах над озером звився.
Ще б якихось тварин!
Крикнув:
- Хай же постануть
Звірі, скот, плазуни.
Веселіш землі стане.
Безмір їжі, трави.
І постали корівки,
Коні, кози, кролі,
Яки, миші-полівки.
Рух пішов на землі.
[b]Л[/b]Любо Господь дивився.
Думу грів позаяк:
- Ще б і муж тут згодився –
Мудрий, сильний, як як!
Став його майструвати
З глини, душу улив.
Наказав керувати
Тим, що вже сотворив.
Чоловіка в Едемі
Поселив, де сади.
- [b]М[/b]ожеш їсти червлені,
Жовті, сині плоди,
Мною створені, Богом.
Вибирай до смаку.
Тільки плоду одного
Не куштуй у садку.
Море щастя зазнаєш,
Як слухняний будеш.
Зло, напевно, пізнаєш,
Як завіт обірвеш.
Як скуштуєш хоч раз
Заборонений плід,
То загинеш ураз.
Серце стане, як лід.
- [b]Н[/b]е візьму, раз загину –
Обіцяю. Авжеж.
- Добре. Кожну тварину,
Що пущу, ти назвеш.
- Носоріг, слон, ворона
(йшли, а він називав).
Морж, дельфін...
Охорони
Чоловік не бажав.
Хоч тварин йшло без ліку.
Мирні всі! Не кіно!
Та чогось чоловіку
Все ж журливо було.
- Може, дать йому жінку? -
Бог про себе сказав.
Із ребра взяв частинку,
Чоловіка приспав
І зробив жінку мужу,
Душу дав їй, привів
В сад:
- Живіть мило, дружно.
Їжте, що заповів.
ДЕНЬ СЬОМИЙ
[b]О[/b]так світ утворився,
Досконалий, красивий!
Сьомий день – Бог стомився.
Та творінням щасливий.
Тепер ляже, спочине
У небеснім палаці.
І хай кожен так чинить.
Раз у тиждень – без праці.
[b]П[/b]отім так було, діти.
Довго ще в саду жили
Перші люди у світі,
Із Творцем говорили.
Досхочу наїдались
Різним плодом із саду.
Звірі їм підкорялись,
До них ластились радо.
Перші люди так звались:
Муж – Адам, Єва – жінка.
Наготи не встидались,
Душі їх, мов картинки,
Повні пишного цвіту.
Бог на свою подобу
Сотворив їх для світу,
І душею, й на вроду.
[b]Р[/b]аз підповз змій хитрючий,
Людям став він казать:
- Плід цей, певно, смачнючий,
Що не велено брать.
Ви попробуйте, люди.
Певно, що не вмретЕ.
Кожен з Вас знати буде,
Те, що й Бог, тобто все.
[b]С-с-с[/b]! - змій жалом порухав.
Єва каже: «З’їмо!»
Адам Єву послухав.
З’їли плоду того.
[b]Т[/b]а й дізналися юди,
Що то добре, що зле.
Сором в їх зайшов груди,
Ляком взялось лице.
[b]У[/b]тікать стали (диво!)
За кущем сіли вдвох.
Бог до них: «Та куди Ви?
Бачу Вас. Та ж я Бог!»
[b]Ф[/b]е! Усе зрозумів я.
Їли ви отой плід,
Що вам брать не велів я.
Світ зазнає цей бід!
- [b]Х[/b]итрий змію, - Бог кинув, -
Будеш повзать до віку,
Рити мордою глину,
Бо ти звів чоловіка.
- [b]Ц[/b]ей плід їла на горе,
Жінко, що радив вуж.
Будеш часто ти хвора,
Пан тобі буде муж.
[b]Ч[/b]оловіку Бог: «Зрадив!
Чи недобре було
У Едемському саду?!
Нащо скоїв ти зло?!»
Той на жінку: «Вона цей
Мені плід подала –
Ота жінка».
«Та як це?
Де ж твоя голова?»
[b]Ш[/b]умом спінились ріки.
Вітер став завивать.
- Будеш ти, чоловіку,
Піт рясний проливать,
Щоб поживу дістати,
В дім, сім’ї принести.
В полі будеш днювати,
Свою зраду клясти.
[b]Щ[/b]е одежу пошив їм
Бог із шкіри тварин.
І пішли світом білим
Поміж гір і долин.
Діточки в них з’явились –
Каїн, Авель – сини.
Пара ними гордилась,
Їх кровинки вони.
Був сердечний син Авель.
Каїн – вдачу мав злу.
Ав овець пас отари.
Каїн порав ріллю.
Авел[b]Ь[/b] – був Богу любий,
Кращий дар приносив.
Каїн – заздрісний, грубий.
Свого брата згубив.
Так пролилась намарно
Вперше кровця людська.
Заздрить – дуже негарно,
Смерть від неї пішла.
Лди множились, жили,
Даль шукать почали.
Землю всю заселили.
Мови різні взяли.
Бог закони лишив їм,
Щоби знали, як жить.
Сад же райський закрив їм –
Гріх у душах лежить
Ще з Адама і Єви.
Та надію Бог дав.
Сина свого пішле їм,
Щоб життя кожен мав –
Вічне, в райські ворота
Щоби мін він ввійти,
З душ прибравши болото
Перед тим, як іти.
Господь дав свого Сина
Нам – Ісуса Христа.
Його діва Марія
В грішний світ привела.
Він ходив поміж люди –
Лікував, воскрешав,
Віру лив їм у груди
І поради давав.
Вчив людей Він, як жити –
З добротою усе,
Щоби ближніх любити,
Як самого себе.
[b]Ю[/b]да - учень був здібний,
Та Ісуса продав.
За монети із срібла
Ворогам Його здав.
Муки витерпів сміло
Бог за злобу людей.
Розп’яли Його, тілом
Він воскрес в третій день.
Тепер кожен попасти
Може в рай, хто любив,
Хто добро робив часто,
Хліб із ближнім ділив.
Хто прийняв покаяння
За учинене зло.
Ніс у серці бажання
Світ засіять добром.
«[b]Я[/b] – є альфа й омега.
Я – початок й кінець.
Хто не прагне ковчега,
Впертий той баранець.
Мій ковчег – це спасіння,
Вічне щастя й життя.
Тіл людських воскресіння
По велінню Отця!» -
Так сказав Ісус миру.
І так буде, малі.
Любіть Господа щиро
І усіх на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431126
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 18.06.2013