І все не так: німі слова мовчать,
І все не те: холодні літні ночі,
І кожному по вікові страждать,
І кожному по розуму пророчим...
І все не тих: чужі ведуть стежки,
І все не нас: обривками комети,
І кожному за долею пройти,
І кожному за досвідом відвертим...
І все не час: раніше рвався в бій,
І все не день: самотніші вокзали,
І кожному за прагненнями мрій,
Бо всі ми по окремому страждали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=432084
дата надходження 17.06.2013
дата закладки 17.06.2013
чому так хочеться летіти
Коли ти знаєш,що немаєш крил
чому так хочеться зомліти
коли ти відчуваєш,що немаєш сил.
Чому так важко в світі жити
коли тривоги на душі
чому так тяжко зрозуміти
що серцю ти не скажеш ні...
Чому постійні муки і печалі
тебе вганяють у глухі кути
чому у тої сторони медалі
немає надпису"вони змогли"
чому немає в світі того,
чого побачить хочеш тільки ти?
Ти зупинись і світ навколо,розкаже,як це
просто...досягти мети!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431722
дата надходження 15.06.2013
дата закладки 16.06.2013
Шумлять гаї на Україні,
Співає молодість в гаях,
А я лечу до Батьківщини,
Через моря, неначе птах.
Дірови в нас шумлять могутні,
Співають краще солов'ї.
Яка ж ти гарна, Україно!
Немає краще на землі.
Прийду до батьківського дому,
Нап'юся там джерельної води
І припаду до рідного порогу,
Залишусь в Україні назавжди.
А навкруги все рідне і знайоме,
Душа радіє, серденько щемить,
А на чужині - у чужій країні,
На світі не хотілось мені жить.
Цвітуть каштани білим цвітом,
Вийшли батьки із хати на поріг,
Зустріли мене рідні з хлібом,
Батьки мої, я жити там не зміг.
"О сину, рідний мій, ти прехороший,
Я ж так чекала твого вороття,
Хоч і багато є у тебе грошей
Я ж говорила, що не буде там життя".
Цвітуть каштани в рідній Україні,
Шумлять діброви краще і гаї,
Душа моя вела мене в дорогу,
До Батьківщини рідної землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431319
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 14.06.2013
Тисячі кілометрів надії,
Нескінченість секунд порожнечі,
Серце вірне забути не сміє,
Свято вірить у щастя прийдешнє.
Я дивлюся орлом в твої вікна,
За дверима стою вірним вовком,
Не турбую, захочеш то зникнеш,
Лиш слова в серці мертвім замовкнуть.
Безталанне , для Музи , одної,
Наче скрипка , співає та плаче,
Кожен день із журбою в двобої,
В ньому б’ються художник та macho.
І кому з них всміхається доля,
Той говорить слова у катрени,
Ну а ялиш думки їхні кволі,
Випускаю з порізів на венах.
Безсловесність задухою тліє,
Розпинають на хрест крила плечі,
Тисячі кілометрів надії,
Нескінченість секунд порожнечі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431539
дата надходження 14.06.2013
дата закладки 14.06.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.06.2013