Журилося небо,розсипало зорі.
І осінь до ночі гуляла у полі.
Купалася з вітром,вмивалась росою.
А я цілувалась коханий з тобою.
І місяць руками закрив своє личко,
Неначе у нього старі рукавички.
Чому ти сумуєш,ходи в моє ліжко,
Тебе пригорну,обніму дуже ніжно.
Десь дивна самотність купалася в річці,
Махала рукою старесенькій нічці.
Ходив місяченько,журився до ранку,
А я подарую йому вишиванку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457212
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 29.10.2013
Заздрість... - лиха істота
З чорним великим ротом.
Замість душі - пуст́ота.
Зуби з колючим дротом.
Краде в людини щастя,
Радість, любов і силу.
Трунок дає в причастя,
Щоби загнать в могилу.
Маску напне, запінить.
Чорне на біле - змінить.
Але відкриє рота -
Зуби з колючим дротом.
Крил не згинай у битві.
Фору дай злобі вміло.
Душу скупай в молитві,
Щоб не зчорніло тіло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456542
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 25.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.09.2013
Ви знаєте,душа за Вами плаче;
Втішає осінь і мене цілує.
А вечір йде тихесенько,неначе
Мене до Вас від вчора він ревнує.
Я подумки до Вас завжди тулюся.
Цілую ваше тіло цілу нічку.
У церкві я завжди за Вас молюся.
Для осені я вишиваю стрічку,
Щоб коси із дощу у них вплітала.
Веселку з кольорів і поцілунків.
І щоби нам кохання дарувала.
Та пише вірш.І в скриньку подарунків
Складає Вам.Вдягає осінь стрічку,
Перебирає сни,де Ви зі мною.
А я благаю день і сиву нічку,
Щоби для Вас не була я чужою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445946
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.08.2013
– Моя незаймана, нічна,
Моя кохана!
Моя гаряча й крижана,
Моя остання!
– Долоня на моїм стегні –
Твій вдалий дослід.
Тебе заводить моє «ні»,
Мене – твій досвід.
Зухвалість маєш буть моїм
Цієї ночі!
– Ти – найп’янкіше з-поміж вин,
Я тебе хочу!
instagram: @j.s.garmasch
Надрукований у журналі "Дніпро" №11 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=369787
дата надходження 09.10.2012
дата закладки 17.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.08.2013
Все в этом мире только для тебя:
Ветра,моря,неписанные строчки.
Лишь только бы сказал,что я твоя. ..
Тебя просили даже Ангелочки.
Я буду знать,что нет меня нужней,
Я буду в это верить и молиться.
Не будет в мире никого нежней,
И счастье в танце будет лишь кружиться.
Все будет в жизни так,как хочешь ты,
Пусть мне пешком пройти по океану.
Для всех мне в мире хватит доброты...
Но верить я тебе не перестану...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439922
дата надходження 27.07.2013
дата закладки 09.08.2013
Якби життя залишилось сім днів-
Я прожила б до краплі лиш з тобою.
Робила все,що ти би захотів.
Була би грішною,була б святою.
І цілувала б вічність я тебе.
Варила каву,вчила з медом пити.
А вечір все тепло в торбу згребе,
За тебе буде Янгол все молитись.
Я б всі хвилини віддала тобі,
І ні на мить одну не покидала.
Складала б тобі вірші для душі.
А тіло до світанку цілувала.
А ти мені би коси заплітав,
І сплутав поцілунками(я знаю).
А потім всі вірші би прочитав,
В твоїх обіймах вкотре засинаю.
Якби життя залишилось сім днів-
Тебе би я за руку лиш тримала.
Так дивно день(як свічка)догорів...
А я тебе до зір процілувала...
_____________________________________________________
Хтось думає-Голгофа...Звичний день...
Хіба казали-буде завжди свято?
А де молитви молених прощень?
Христа за люд на хресті розіп"ято.
Голгофа?..Це буденнісь,це життя.
А ми себе прирівнюєм до Бога.
Чи маємо хоч в серці співчуття,
Коли потрібна наша допомога?
А може,цей жебрак святіший нас?
Безхатченко в душі до Бога ближчий?
А хтось малює нам іконостас,
І фарби бере з хмар самих найвищих.
Голгофа?..Та кидаємо хреста,
Підрізуєм і вчинками,словами...
Дитина Бога так його несла...
А ми живемо в цім житті сліпцями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442220
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
А можна я вас міцно пригорну,
Наскільки зможу міцно й не відпущу?
Ваше ім'я - із запахом бузку
Для мене силу має надцілющу.
А можна я навмисне промовчу?
Слова псують, зазвичай, ноти тиші.
Послухаємо хлипання дощу,
І монолог заквітчаної вишні...
Давайте не відважимось на "ти",
Нехай звертання буде особливе...
Я ж так собі хотіла довести,
Що так буває, що таке можливо...
А можна я усім не розповім,
Що ви є той. І тихо усміхнуся.
В куточку серця, хай і не святім,
А можна я назавжди залишуся?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=325704
дата надходження 28.03.2012
дата закладки 29.07.2013
как обычно - совсем не спится,
можно дома стихи писать...
но,докрасив свои ресницы,
всю ночь ты будешь гулять.
как обычно - всю ночь по клубам.
джинсы, маечка, весёлый взгляд.
и, намазывая блеск на губы,
говоришь всем "мы ведь друзья".
и глаза его светло-карие
рядом будут всю ночь до утра.
ну зачем же себя обманывать,
говоря всем,что вы друзья?
ты ж его не забудешь со временем.
и поссориться вам нельзя.
только тащишься с ложным бременем,
повторяя себе "друзья".
а не проще всё просто высказать?
всё что есть.дать полный отчёт.
быть сильнее и просто выстоять.
тушь хорошая - не течёт.
ты ж его глаза светло-карие
будешь помнить. забыть их нельзя.
так зачем же себя обманывать ?
ты ведь любишь, хоть и друзья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439483
дата надходження 25.07.2013
дата закладки 25.07.2013
Давай, просто помрем,
Накладемо на себе руки.
Подалі підем від проблем,
Пропливем під мелодії звуки.
Давай, тільки ти і я
Не разом, то хоча б одночасно,
Я завжди буду твоя.
Тоді, коли навіть погасну.
Давай остання розмова,
Не буде такою нудною.
Давай, все буде знову,
Як вперше у нас із тобою.
Давай, не будем брехати,
На відстані це не стосунки!
Я просто хотіла сказати,
Що ти - найкращий з дарунків
Давай, ти приснишся мені,
Сьогодні, коханий, востаннє.
У нас і так, не буде сім"ї,
Яку планували зарання.
Давай, помремо скоріше!
Я просто більше не можу...
Хочу в політ із криші,
Хоча це на мене не схоже.
Давай це вже буде кінець,
Ми по суті і так не живем!
Давай! І нехай йому грець!
Давай просто помрем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384267
дата надходження 12.12.2012
дата закладки 23.07.2013
Зненавиділа сон, не хочу спати,
Бо бачу образ твій, лице...
А вранці і ввесь день ридати,
І знати - не реальність це.
І бути завжди - спогадом, моментом,
Тим, чого насправді вже нема...
Ти ж будеш моїм абсентом,
Коли захочу пива чи вина.
Повертатись у минуле це безглуздо.
Треба жити тим, що є тепер,
Тому беру рюкзак і нові чузи
Я доведу, що відстань - не бар"єр.
Якщо важливе те, що зараз тільки...
А в цей момент тобою я дишу,
Мабуть, мотузку треба зняти з гілки
Що на ній безпомічно вишу.
Не труп, а молоде і жваве тіло,
Що прагне гострих незабутніх відчуттів
До тебе ніби янгол прилетіло
Але... ти, мабуть, іншого хотів...
І я не знаю, що таке зі мною?
Чому усе, завжди роблю не так?
І хто сказав, що це надмір любові,
Віддати те, що не вернеш ніяк?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=394970
дата надходження 24.01.2013
дата закладки 23.07.2013
У вас сьогодні День Народження,
Я ж абсолютно вас не знаю...
Волосся в мене трохи розкуйовджене
Хіп-хоп зриває дах... ну от така я
Та ви для мене стала рідна
І навіть більше, ви, мабуть найкраща,
Я вас не бачила та знаю ви: тендітна,
Найласкавіша, добра і... яка ще?
В нас імена із вами однакові
І любимо одного ми мужчину...
Це не назвеш іронією долі,
Бо я кохаю хлопця, ви ж - дитину!
Я втратила його і вже не маю,
Але із вами він навіки буде поряд.
Я так хотіла вас назвати мама,
Але уста по іншому говорять.
Ви сильною завжди повинні бути
І щоб не сталося собою залишатись...
Ви знаєте, я не змогла його забути,
Але пора мені уже мінятись.
Мене не знаєте. Та ми близькі це правда...
Щасливі будьте і ніколи не сумуйте
А діти - ваша радість і розрада.
Всього найкращого, святкуйте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423686
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 23.07.2013
З дивану вставала повільно. На шафі сиділа тремтіла.
І це тривало не довго. Тривало це близько неділю.
Скінчилось пальне, залишилось снодійне.
Спокійно, все швидко минає безслідно.
Для цього потрібно так мало. Без нервів, зі сміхом на віки.
Підтримка - споріднений кисень, надійне плече що в обіймах.
Так ніжно чи пізно буває, приємні хвилини втрачає.
Цей мозок голодний, ще й місце займає.
Ей, бармен, подай щось міцне та подвійне.
Залиш наодинці скажених у клітці.
Вітаю сміливі, привіт необачні.
Холодне вікно, підвіконня нещасне.
Здається хтось ковдру накинув на плечі.
Поглянь який вечір, тут чашка відвертого чаю доречна.
Ковток і без винятку другий.
І можна без цукру, а краще із медом.
Покинь мене тут, і сідай біля мене.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419198
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 22.07.2013
Оружьем тайным обладая,
Иду в толпе и заражаю:
Не гриппом, корью или свинкой, –
Я инфицирую улыбкой!
Проблемы… Дождь… Не высыпаюсь…
Но я иду и улыбаюсь!
Без всякой видимой причины
Я излучаю эндорфины!
Вот кто-то крутит у виска:
«Бедняжка сбрендила слегка…»
Но не обидно мне нисколько, -
Их жаль – с иммунитетом стойким…
Но всё же, большинство прохожих,
Вначале хмуро-непогожих,
Поймав случайно кванты света,
Преображаются ответно!
И даже робкий лучик счастья -
Антибиотик от напастей!
Переливанье доброты!
И лучший крем для красоты!
Хоть жизнь подчас бывает трудной,
Не будь унылым и занудным,
Делиться теплотой спеши!
Улыбка – поцелуй души!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=347343
дата надходження 30.06.2012
дата закладки 21.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2013
Передумови щастя, так само, як і нещастя, знаходяться в нас самих. Зовнішні обставини навряд чи відіграють тут важливу роль. Ні походження, ні матеріальний статус, ні професійні здобутки для жінки не мають такого значення, як жіночність характеру. Звичайно, якщо жінка хоче бути щасливою, і не підміняє жіноче щастя сурогатами типу «реалізована», чи «самодостатня». Самореалізація – річ потрібна, корисна й важлива. Але жіночого щастя замінити не може. Кількість по-жіночому нещасливих у наш час – незаперечне тому підтвердження. У гонитві за самореалізацією і самодостатністю ми, жінки, забули, що щастя – це поняття парне. Тут будь-яке «само…» - програшний варіант. Як би ми не опиралися, як би не протестували, а Всевишній творив жінку з ребра чоловіка. Для чоловіка. Якщо відкинути внутрішні протести й обурення й подивитись на ситуацію незамуленим емоціями оком, в ній можна знайти багато цікавого й захоплюючого, як багато воістину чудесного є у всіх проявах нашого Творця. Мене надзвичайно хвилює процес співставлення чоловічого й жіночого характеру. Те, як певні жіночі риси (ні, не протиставляються!) доповнюють чоловічі, неймовірно цікаво спостерігати. Виявляється, риси наших характерів у ідеалі (тобто, у задумі Божому) стовідсотково парні, вони не тільки доповнюють одна одну, вони підживлюють, підтримують, плекають і жіночність, і мужність в нас. Силу доповнює ніжність. Інакше, де і навіщо потрібна була б ця сила? А що доповнює чоловічу гідність? Як добре, що наша мова дещо відстала у метаморфозах сучасності від російської. Там словосполучення «чоловіча гідність» – (рос.) «мужское достоинство» – не просто втратила початкове значення, а й набула прямо протилежного. Знакова заміна! Те, що несло в собі зерно найвищих чеснот людської особистості, зерно криштальної моральної чистоти, почало вказувати на статевий орган. Чим не віртуальній образ сучасності?
Скажете, я жорстко суджу? Тоді давайте задамося питанням: чи хотіла би я мати поряд чоловіка, позбавленого гідності? (Може, хтось собі питань таких не ставить, але, сподіваюсь, він і есе моїх не читає.) Поряд з чоловіком, що має власну гідність, може стати жінка, що наділена рисою-доповненням. Якщо таких жінок нема, гідність атрофується, їй доповнюватись нічим. Екскурс у не таку вже й давню історію допомагає знайти рису жіночності, що доповнює чоловічу гідність. Це – жіноча цнота. Розумієте тепер, чому у російській мові відбулась така знакова заміна? Як філолог за освітою можу сказати: коли зникає предмет, явище, дія, слова, якими вони позначались, виходять з ужитку, або починають означати щось істотно інше, як у випадку із «чоловічою гідністю». Де і коли гідність, як якість характеру сильної статі, настільки вийшла з ужитку, що словосполучення змінило значення? Ось вам відповідь: чоловіча гідність почала атрофуватись тоді, коли жінки почали втрачати цноту.
Що характерно, більшість із тих, кого я насмілилась запитати, що таке цнота, знайшли на моє питання відповідь (як би це м’якше сказати) суто фізіологічну. Навіть, даруйте, гінекологічну. Для них цнота – це наявність у організмі дівчини того невеличкого шматочка плоті, що фізично відрізняє її від жінки. Сумно! А ще гірше те, що всі, кого я питала, супроводжували свої відповіді посмішками. Не сором’язливими. Скептичними. Я і сама, розмірковуючи над жіночою цнотою, ловлю себе на певному скепсисі. Якби не дійшла висновку, що від неї залежить чоловіча гідність, писати б не ризикнула. А, оскільки таки ризикнула, то давайте розставимо всі крапки над «ї».
Про фізичну сторону цноти говорити найпростіше, бо це всі розуміють. Ні для кого не є секретом, що цнотливе життя будується на відмовах. Перш за все, на відмові від позашлюбних зв’язків і статевих контактів до шлюбу. Розумієте тепер мій скепсис? Багато ви знаєте пар, що аж так собі відмовили? І справа навіть не в поодиноких випадках «зальотів» чи «походів наліво». Справа в тому, що масовість, відкритість цих походів і зальотів перейшла у нову якість – змінились наші переконання щодо доцільності цнотливого життя. Поступово фізична цнота, що була від початку необхідною умовою шлюбу, перейшла у розряд бажаних чеснот. («Я хотів би, щоб моя майбутня дружина була незайманою, але це – не радикально важливо») Потім – у категорію пережитків минулого. («Ну, подумаєш, не дівчина! Кого це в наш час цікавить!») А тепер навіть – у перелік речей для шлюбу не тільки небажаних, але й шкідливих. («Тебе ще й досі ніхто не схотів? А мені ти навіщо здалася!»). Для мого покоління – це здача моральних позицій, для більш молодого – логіка сучасного життя. Для їх дітей – це буде генетична інформація на рівні підсвідомості. Тоді інших засобів боротьби зі СНІДом, ніж презерватив, не залишиться. І цю боротьбу людство програє.
Відсутність душевної цноти діагностувати важче. Тут оглядом у гінеколога не відбудеш. Але один симптом таки є. Це – хтивість. Порожнечу, що з’являється у душі людини, чи у ментальному просторі суспільства з втратою цнотливості заповнює хтивість. З огляду на цей симптом, ми з вами живемо у серйозно хворому соціумі. Нас щодня атакує хтивість. У анекдотах, фільмах, моді, манерах, літературі тощо. Від неї вже неможливо відвернутись, - вона навкруги. Очі затулити неможливо, бо ризикуєш так і ходити замружившись. «У нас, - каже один мій розумний товариш, - ще тільки абортів на сцені не показували, а звідки дітки беруться і як їх роблять вже й у мультиках намалювали». Зрозумійте мене правильно, я не проти розповісти дитині, звідки беруться діти. Я не проти читати книги про любов і дивитись фільми про стосунки між чоловіком і жінкою. Я проти хтивості і всіх «культурних надбань» нею спотворених. Нещодавно дивилась жіночу телепередачу зі стилістом Ромою Мідним. Він розповідав переважно дамській аудиторії про таку пікантну деталь гардеробу, як колготки. Коли дійшло до колготок в сіточку, стиліст був категоричний: «Такі речі доцільні тільки у публічному домі». Ведуча спробувала сперечатись: «Ну, не так вже радикально! А якщо я схочу вдягнути їх куди інде?» - «Саме так радикально, - відповів знавець, - ви, звичайно, можете вдягнути це куди схочете, але повинні пам’ятати, що виглядаєте, як повія». – «Отакої! – Подумки аплодувала Ромі, - молодий чоловік може перед численною жіночою аудиторією відстояти свій авторитет стиліста і змусити себе слухати і поважати навіть у такій мізерії, як колготки. Чому ж ми, батьки, настільки втратили себе, що не можемо пояснити своїм дітям, що статеві стосунки – це не спосіб зняти напругу, не засіб для здорового існування організму і не реалізація певного роду фізичних потреб?» Що заважає шкільним вчителям говорити про це дітям, що заважає церкві на повний голос заявити це суспільству? Гадаєте, питання – риторичне? Помиляєтесь! Є на нього цілком конкретні відповіді.
Я – не матеріаліст. Тому знаю, що коріння всіх наших проблем, як фізичних, так і душевних, лежить у площині нашого духу. Саме духовне переродження дало такі нищівні результати на рівні культури, моралі і фізичного стану суспільства. Якщо уважно аналізувати перелік гріхів, можна знайти коріння всіх наших проблем. А ми не те, що втратили цей перелік, ми, нажаль, втратили саме розуміння гріха. Ми самі не хочемо знати й дітям своїм сказати боїмось, що статеве життя поза шлюбом – то гріх. А кара за гріх – смерть. І не треба думати, що, якщо ми за цей гріх негайно не померли, то й кари уникнути можна. Та я не священик у церкві, щоб карами читача лякати. Я досліджую жіноче щастя. Без розуміння, що хтивість – гріх, без каяття немає цноти. Не як фізичної складової дівочого організму, а як риси характеру справжньої жінки, створеної Богом для щасливого подружнього життя. А немає цноти, то немає й чоловічої гідності. Саме тієї якості, без якої нема по-справжньому чоловічого характеру. Чоловік, що має гідність не може існувати за рахунок жінки, не може перекладати відповідальність за сім’ю, дітей, державу на плечі жінки. Без гідності чоловіка немає повноцінної сім»ї, повноцінної держави. А чоловіча гідність не існує без жіночої цноти. Повернеться цнота – відродиться гідність. Чому саме в такому порядку? Тому що, вступати у позашлюбні стосунки, чи ні – вирішує жінка.
Так і чую ваші заперечення: все це, мовляв, теорія. А як на практиці пояснити доньці, що надивилась сучасних фільмів, реклами, наслухалась подружок, що цноту потрібно берегти? Чим аргументувати? І як розповісти про це сину, що ступив у пору статевої зрілості? Я не перестаю дякувати Богу за той день, коли я вперше відкрила Біблію! У ній є відповіді на всі життєві питання. Зараз я спробую розповісти вам це так, як розповідала своєму дорослому сину, а згодом і хрещеній доні.
Книга Буття описує безгрішний період людства буквально кількома реченнями, а все решта – розповідь про наслідки гріхопадіння. Те, як ми живемо зараз, це теж – наслідки. Вчинок перших людей призвів до того, що наше життя і земля – прокляті. Процеси старіння, смерть, хвороби, необхідність у поті чола здобувати хліб і пологи в муках, - все це наслідки прокляття. Серед них є й ще один, важливий у нашому контексті: «До чоловіка потяг твій, - каже Бог Єві, - і він пануватиме над тобою». Таким чином, панування чоловіка над жінкою – це не результат творіння, це – результат прокляття. У подружньому житті це панування набуває цілком конкретного сенсу. Саме чоловік, у поті чола здобуваючи хліб, несе відповідальність перед Богом за дружину і дітей. І цим компенсується потяг до нього жінки. Наша прив’язаність до своїх чоловіків – річ у нашому світі закономірна. Але то – у шлюбі! Залежність же виникає у момент першого статевого контакту у будь-якому випадку. Жінки реагують на це по-різному. Хтось приймає і намагається укріпитись поряд з цим чоловіком. Якщо пара не в шлюбі, відкривається сезон полювання. Не буду розповідати вам історії про те, як жінки на чоловіків полюють, таких історій навкруги – море. Наші мужчини скоро навіть фізично будуть зашуганими виглядати. Буває й інший варіант: жінка намагається позбутися некомфортної залежності, змінюючи партнерів. І таких історій вистачає. Жінка, що скуштувала залежності від чоловіка поза шлюбом, чи у невдалому шлюбі, все частіш обирає незалежність. Але треба розуміти, що кожен такий вибір – всупереч жіночій природі.
- А якщо я вступлю у шлюб, не перевіривши, чи підходжу чоловікові… ну, у ліжку, а потім виявиться, що не підходжу? - Соромлячись, запитала мене моя хрещена доня.
Я сміялась. Це ж треба так дітям голови заморочити! За піввіку життя я жодного разу не бачила, щоб двоє, що люблять і шанують один одного, не змогли у ліжку якось домовитись. А щоб перевірити, чи варто стосунки з дружніх, приязних у шлюб переводити, Господь дав нам такі чудові, трепетні речі, як обійми й поцілунки.
- Знайомся, спілкуйся, товаришуй, знаходь спільне, - радила я своїм малим, - а як почнеш про шлюб думати, обійми, поцілуй – і відразу відчуєш, твоя людина, чи ні. Якщо ж схочеш ліжком перевірити, знай, що потрапляєш під прокляття «до чоловіка потяг твій, і він пануватиме над тобою». Біда прокляття ще й в тому, що воно спотворює реальність. Людину, з якою вступив у настільки близькі стосунки, значно важче оцінювати адекватно.
Я очікувала, що мої діти почнуть сперечатись зі мною, мовляв, зараз ніхто так не живе, усі займаються сексом перед і поза шлюбом – це норма, це природно. Але – ні! Вони не сперечались. Аргументи у мене були вагомі: щастя, гідність. Всім хочеться щастя! Жіночого щастя не буває у шлюбі з чоловіком, позбавленим гідності. А гідності нема без цноти. І вихід у нас один – не грішити ні у своїх, ні у чужих ліжках.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=398397
дата надходження 05.02.2013
дата закладки 21.07.2013