РЕКВИЕМ ПО ЛЕТУ
Леденцы застывших капель
были слизаны рассветом
из замерзших звонких звуков
были сотканы капели
и сливалось воедино
всё пронизанное светом-
будто в солнечной метели
дни кружили и горели
паутинки с паучками
на глазах у мёртвых листьев
на поникших серых ветлах
опадало серебро:
будто звёздные пылинки
на картинах символистов
опадали как слагали
лету светлый некролог.
А потом случился вечер.
Паутинки в лунном свете
трепыхались от порывов
рыжей гривы первых звёзд
и стирались грани ночи
между осенью и летом
и упали звёзд росинки
и пошёл холодный дождь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922567
дата надходження 18.08.2021
дата закладки 18.08.2021
Лунко бруківкою цокає вечір,
Хвацько з пітьмою у танці кружляє...
Паморозь шаллю кидає на плечі...
Нічку ревниву втіша, обіймає...
Місто дрімає, лиш ратуша сонна,
Сумно зітхнувши, рахує літа...
В неба покоях іскристо-бездонних
Зірочці місяць косу запліта...
Листя вже спить, потомившись від танців...
Солодко снить запальную весну...
"Па" свій останній кружлятиме вранці...
Потім під ковдру приляже ясну...
Стихло усе... заколисане снами...
Лише спів Ангелів тихо бринить...
Завтра прокинеться, вмите дощами,
Місто моє...
а сьогодні...
тсссс... спить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461581
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 30.09.2020
Не дай мені, Боже…
Кривої дороги
З тяжкою сумою…
Скалічені ноги
Побитих війною!
Не дай мені, Боже,
Гординю носити:
Не бачити схожих,
Людей не любити;
Позичити… лихо,
Пізнати… провину,
На цвинтарі тихо
Ховати дитину.
Не дай мені, Боже,
Невірну дружину,
Бо ревність, ворожа –
Зживе в домовину;
Щоб людям… позаздрив!
Щоб руки… украли,
Злодійства ховали,
Ще гірш… убивали.
Не дай мені, Боже,
Коханку від друга,
Бо серцю не скажеш,
Щой мила - подруга!
Щоб серце не знало –
Кохати повію…
Бо знищу, вразливо,
І Віру, й Надію!
Не дай мені, Боже,
Продать Батьківщину,
Щоб військо вороже
Топтало країну.
Нехай Україні,
Прошу тебе мило,
Мов гарній дівчині:
Довіку щастило.
Я жив…як хотілось,
І бачив – півсвіту,
Роками вертілось
Безхмарнеє літо.
Не дай мені, Боже,
Невірному сину,
На смертному ложе -
Печальну годину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795380
дата надходження 12.06.2018
дата закладки 13.07.2019
Задумливо гойдалась горобина,
Осінній вітер листя обдирав...
Крізь пальці, мов пісок, тікала днина,
І вечір тихим смутком догорав...
У затишні домівки бігли люди,
Ховаючись від вітру у плащах,
Темніли силуетами споруди,
Що деколи зникали у дощах.
Йшов незнайомець дивною ходою,
Поблискували краплі на лиці,
У двір зайшов, на пару із грозою,
Тримав пожухле листя у руці.
Під горобиною розгублено спинився,
За пазуху листочки заховав,
І до землі вологої схилився,
Червоні ягідки у жменю позбирав.
Присів на мокру лавку й подивився
У мою душу...і по тілу - струм...
Він, як завжди, без попередження явився,-
Глибокий, мовчазний Осінній Сум.
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=807207
дата надходження 20.09.2018
дата закладки 21.09.2018
Ми з ним знайомі вже давно,
З дитинства, з лікарняної палати.
Та я його не знаю все одно,
Хоч як не намагався би пізнати.
Відда́вна разом грали у футбол,
Гуляли, жартували, рвали струни,
Крутили на вінілах рок-н-рол,
Були ядром фанатської трибуни.
Про мене він розкаже геть усе:
Смаки в дівчатах, резус, групу крові.
У мене ж запитай хоч щось просте
Про нього - та б запнуся на півслові!
Не те, щоб невідомий він мені,
Не те, щоб я у людях щось не тямив -
Ми, наче, й разом були на війні...
А я про нього знаю лиш місцями!
Ми повзали пліч-о-пліч по полях:
По трав'яних, по мінних і не дуже...
Мої знання про нього - по нулях,
Хоча сміливо називаю його "Друже".
Й нічого б дивного у цьому не було.
Подумаєш? Дурниця, звичне діло!
Можливо це мене б так й не пекло́,
Якби ми не ділили одне тіло...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762490
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 01.12.2017
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама,
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
Руде волосся пестить ніжно,
Розвіює туман ходою,
Ховає личко білосніжне,
Тримає комірець рукою.
А я присів на мокру лавку
У світлі сивих ліхтарів,
Здираю сум неначе п'явку,
І знов ховаюсь від дощів.
А дама в'ється крізь тумани,
Горять алей багряні шати,
В кишені хризантема в'яне,
І як же вас, красуне, звати?
В обличчя дме жорстокий вітер,
Тремтить від холоду ліхтар.
Розметані пожухлі квіти,
Лежать у срібнім світлі фар.
В останню мить сказала дама:
-"Я світлий смуток, поетичний,
-До підсвідомості я брама,
-Я осені Душа одвічна."
Крізь сіру дощову завісу ,
Немов пливе, чарівна дама.
Неначе вийшла Єва з лісу,
Що створена з ребра Адама.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751569
дата надходження 21.09.2017
дата закладки 26.09.2017
Я разве нищенка, чтоб снизойти?..
На паперти с протянутой рукой,
Просить не стану чувства и гроши.
Душа моя, замри и не дыши,
Хотя и рановато на покой.
Скользит упрек?.. не стоит, не суди.
На милостыню медяки коплю.
Кому-то может свечи и зажгут,
А я зеркальным девам в темноте
Путь осветить смогу...хоть и не те
Дороги там, что в рай нас уведут.
Ты не тревожься, бОльше не люблю.
Спущусь заиндевелой мишурой,
Целуя окна и твои следы, -
На старой раме паутины нить.
Душе разбитой верить запретить,
Надеяться и ждать, не в силах ты, -
У новых чувств, похоже, старый крой.
Коплю монеты, в старую тетрадь
Пишу смешные грустные стихи.
И через двести лет они найдут
Тебя...гадалки никогда не врут:
В ладонь легли прозрачные штрихи
Упали на века. Души не трать, -
Мне милостыня ни к чему, раздать
Спеши другим, а мне - напрасный труд,
Лишь нищим подаяние суют.
28.01.17
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714884
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 10.04.2017
Так звабливо
Чарує рай видінь,
Обіцяний думкам, що не збулись;
На паливо
Віддавши власну тінь.
Оклунок чар розсипала колись, -
Переплелись
Так солодко,
Як патока і мед.
Хвилюється опоєна душа
Тим мороком.
Засніжить і задме...
Не варта свіч і мідного гроша,
Усім - чужа.
Так плутано
Твій погляд зве:" Скорись",
Углиб, не мур копає, ставить тин -
Надумано.
Плющами подались,
Обнявши лісу, дикий сіять кмин
І долі кпин.
А любощі
З небесного Ковша,
Зіллють дощі
У пригорщі
Їй, а мені
Лиш позивні
На кінчику ножа
Бо я - чужа...
21.02.17.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=720713
дата надходження 27.02.2017
дата закладки 28.02.2017
[img]https://pp.vk.me/c638017/v638017600/d413/4HchQugWs8k.jpg[/img]Когда меня спрашивают, как это выглядит, а ожидаемый ответ очевиден, я бунтую.
ЭТО может выглядеть, как угодно. Главное, кто на него смотрит. Все зависит от вперед смотрящего и постигающего, по мере своих способностей, "видение".
Мне не нравится то, что написано. Почему я должна говорить, это шедевр? Может и шедевр, как знать, время покажет. Важно, что мне сейчас, в эту самую минуту этот потенциальный шедевр показался банальностью и напыщенностью. Может это мое личное непонимание, в силу различных причин, того же образования, к примеру. А может, у меня нет настроения вникнуть и оценить правильно?..и через день-другой я вернусь и прозрею. А может это и не шедевр вовсе?
22.10.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696185
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Озноб души рассудком правил,
Адреналин гулял в крови.
Мы бросились в любовь без правил,
Забыв все правила любви.
И на волне слепого чувства,
Плывя беспечно за буи,
Мы постигали с ней искусство
Не той, не правильной любви.
Нам вслед смотрели с укоризной,
Крутили пальцем у виска
Адепты рационализма,
Вандалы замков из песка.
И ночь, в которой мы пылали,
Пугая страстью эльфа снов,
Шептала влажными устами:
Любовь без правил – не любовь.
И день на нас капканы ставил,
И вразумлял заблудших чад.
Прощают здесь бои без правил,
Любовь без правил не простят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622916
дата надходження 21.11.2015
дата закладки 19.09.2016
моИ объятИя...
раскроют твой талант....
любить..
без скромности....
ужимок
и стеснений...
отдавшись чувствам...
и моим рукам...
прожить в реале
сказку сновидений.
когда и мысль...
и тело....
за одно...
а мы с тобою...
кружево сплетений...
откроем мир...
непознанных ещё...
прикосновений...
и проникновений....
мы погрузИмся в сказочный Эдем....
где ангелами
будут мои руки....
и ты забыв
про скромности удел...
изучишь...
страсти....
тайные науки...
поддавашись зову ...
глядя мне в глаза...
ко мне прижмёшься
с силой неземною...
чтобы друг друга ...
осушить до дна...
и насладиться ....
сказочной росою...
*****Rekha - Переклад - Мои объятия раскроют твой талант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712222
*****наталія калина - вільний переклад - Мои объятия раскроют твой талант
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712237
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=672556
дата надходження 15.06.2016
дата закладки 22.06.2016
Ти уяви, сьогодні вже не ти,
Уже не ти, заходиш у ці двері.
Де в унісоні спалені мости,
Тижневиком овації в партері.
Ти уяви холодний в чашці чай
А ще страшніше, що холонуть руки.
Там поміж титрів дивний рай
Це у проміжку. Все ще чути звуки.
Ти уяви а вчора вже чужі….
Бо вже чужі торкають мене губи
Давно так холодно, там пусто у душі.
Ах вже не ти хвилюєш мене любий.
Ти уяви, сьогодні вже не ти…
Пробач не ти заходиш у ці двері,
І як завжди втікай….лети…
Бо вже минуле догоряє на папері.
А ти повір сьогодні вже не ти
Уже не ти зайшов у мої двері…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670028
дата надходження 03.06.2016
дата закладки 03.06.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...сам себе... перед собою....
просить не буду... верить и любить
и буду жить... с поднятой головою
и очень долго в этом мне везло...
чужую юность... даже стал лечить...
но вдруг... в толпе... я разглядел лицо...
и понял... без тебя...
......нет смысла... жить...
Опять...
Всегда
Я с мыслью о тебе...
За кофе...
За рулём...
Листая Daily ^...
И в самолёте....
вдруг... прикрыв глаза....
...Стою волнуясь........
...У Твоей Постели.
Так что же так влечёт меня в тебе?
.....?......??.......???..........????............?????.....
Желанье глаз?...
... интимное пространство?...
........................?. ................?. .............? ...
Т В О И Л А Д О Ш К И...
...на моей спине...
0СТАН0ВИСЬ МГН0ВЕНЬЕ!!!!!!
тЫ ............
...прекрасно.
хочу обЪятья...
вечно ощущать...
..... и целовать... ......коленки...
...........наслаждаясь
дарить себя....
...... тебе
и проникать.....
ни днём...
ни в снах....
с тобой не разлучаясь....
я больше не боюсь что не влюблюсь....
я каждый день в тебя влюбляться буду...
ты только мне проснувшись улыбнись...
и я подарок этот не забуду....
а завтра всё по кругу... и опять...
постель ...
дорога....
встречи и разлуки....
но я всегда.... сквозь плесень неудач...
с волненьем вспоминаю.....
....... твои руки.
^ Daily Telegraph - толстая газета для зомбирования,
которую бесплатно можно взять в самолёте
для придания себе респектабельности в глазах тех пассажиров,
которые это сделать не догадались.
( в Daily Telegraph публикуют финансовые новости
и биржевые сводки....
для запугивания...
слабонервных...
бизнес...мЭнов...)
++++++++++++++++++++++++++++++
Подпись к фото
эх молодость....
желанья... без сомнения....
плевать ей на законы притяжения!
[b]Октябрина - Переспів «2-М0ОЛОДОСТЬ»
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=34565
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666241
дата надходження 16.05.2016
дата закладки 16.05.2016
А у коварства за спиной не нож, -
Улыбки лесть и пантомим гримасы.
Не трогай, я прошу его, не трожь!
Раскрой глаза, не профили - анфасы
Закрыли вход прозрению, смеясь,
Лаская слух медовыми речами,
Хмельным вином упиться не боясь,
Пронзенные словесными мечами.
И все равно уже, коль от ворот...
За поворотом солнце закатилось,
Кровавым светом наполняя грот
И адским пламенем засуетилось, -
"Теплом" согреть замерзшую Луну.
Купель дымится страхом леденящим.
Раздели, и оставили одну:
Петля кружится бесом лебезящим.
Сочувствием истаяла свеча,
Чтоб осветить дорогу к эшафоту
И не увидеть близко палача,
Открывшего куда-нибудь ворота...
13.05
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665684
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 14.05.2016
Весна Душе
покоя не даёт...
и я...
как все...
пишу в стихах...
про Это..
у птиц весной...
ВЕЛИКИЙ ПЕРЕЛЁТ...
они Летят!!!!!!
на Зов...
своих Поэтов.
а я... не до любил...
свою Весну...
твоё Тепло...
Живёт
в моих ладошках...
и до сих пор...
глаза твои ищу...
у встречных...
и
в распахнутых окошках...
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2014/09/14/9837026.jpg[/img]
в постели...
ощущаю...
Страсти след...
из наших дней
любовного безумья
давно увял...
из ярких роз букет
наш соучастник...
счастья...
без раздумья...
в ночИ как вор...
бродЯжничать начАл...
сквозь Лабиринт...
пробрался в свою Душу
а там... мой личный...
лысый Минотавр...
за взятку только...
выпустит наружу....
пыль обязательств...след страстей...
и...
недопеЕтые куплеты...
а в завтра...
призрачную дверь...
скрыл... дым...
вчерашней сигареты...
.........................................
мне б лето... как то пережить...
об жар осенний...
не обжечься...
зимой... до смерти.... не остыть...
а в Марте...
всё же... отогреться....
и начиная Жизнь.... с нуля...
Хотеть ... Опять...
....................
Любить....
............
тебя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660374
дата надходження 18.04.2016
дата закладки 19.04.2016
Якщо у Рай зачиняться ворота,
Прийдеш, скажи, в обіймах обігріть?
Мені давно наснилася скорбота,
Гріх у долоні - лінія тремтить.
Гріх у долоні, а на серці - шрами,
Холодний піт, не буде каяття,
Бо наше щастя варте навіть драми,
А що та драма, коли фарс - життя?
А що та драма, лиш театру сцена
Весь біль відчує і душі печаль.
Тут і вино, і леза, вкотре, вена
Уникнути не спромоглась, на жаль...
Уникнути не спромоглась, безсило,
Молилася: коханням покарай!
Прийдеш, коли зламало і скрутило
І навіть шпарку зачинило в Рай?
07.04.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658166
дата надходження 08.04.2016
дата закладки 12.04.2016
Не обещай меня озолотить -
Озолотишь осеннею печалью.
Не обещай всю жизнь благодарить...
Не надо, если чувства станут данью.
Люби сейчас, на то отпущен миг.
Не ожидай ни кары, ни награды.
Родится ль завтра вдохновенный стих,
Иль откровенная строка досады.
Летит ни первый, ни последний снег,
(Укроет землю, или вновь растает...),
А ты под ним - всего лишь человек,
Что будет завтра, только небо знает.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628278
дата надходження 13.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Як важко бути скелею...
Коли точить постійно вода, луплять хвилі - але стоїш незрушно; коли тримаєш у собі частинки-піщинки слів, почуттів, емоцій - тримаєш несказаними-непоказаними, щоб не розсипатись. І ходять навкруг, літають пилинки, дрібні піщинки праху - і так само хочеться літати, мандрувати з ними...Але стоїш скелею.
Ніщо не вічне. І дощі ллють тобі на голову, і палюче сонце розтріскує твою основу, і ти знаєш що врешті-решт перетворишся колись на купу дрібного невиразного каміння, може й на пісок, але стоїш допоки почуваєшся скелею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590568
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 17.12.2015
Ти знаєш,я сумую за тобою…Мені тебе так не вистачає…. Дуже часто,коли ніч оповиває світ смолянисто-чорними крильми і на дахи встеляється тиша,я годинами вдивляюся у пітьму,намагаючись віднайти твій силует. Але марно… Марно шукаю тебе у зливах жовтооких ліхтарів,рахую і пам’ятаю кожну хвилину,котру прожила без тебе.
Тебе немає… Ти пішов… Пішов,лиш посміхнувшись наостанок. Ти вже в іншому світі,сподіваюся набагато кращому аніж цей. Але ти назавжди лишився у моєму серці. Інколи я плачу дощами. Знаєш такими рясними,затяжними,напоюю землю своїм смутком. А коли стає зовсім холодно,мої сльози перетворюються на сніг. Тоді я вкриваю білим відчаєм міста і села,дороги і парки,лягаю на плечі перехожим,зазираю їм в очі. Я й досі намагаюся віднайти тебе,хоч і розумію-це неможливо. Та сльози з часом закінчуються,і тоді…я плачу душею. Хоча ні,душа плаче. Плаче віршами,крапотить рівними рядками на папір,ллється водоспадами рим,переповнюючи мої нотатники болем….
Знаєш,я сумую за тобою… Буває так,що я стаю вітром,літаю над безкраїми просторами,знов і знов шукаючи твою усмішку. Я нещадно розгойдую і гну крони величних старих дубів,рву коси тендітним березам,бо не можу тримати страждання в собі. Та потім мені стає ніяково і я легеньким повівом пещу шовкові поля і оксамитові хвилі моря. Я затихаю,заспокоююся. Це не означає,що я перестаю сумувати за тобою. Ні. Я стаю річкою. Біжу і біжу без упину кудись дуже далеко,у невідомі мені досі краї,намагаючись утекти від свого відчаю…..
Знаєш,я лише у снах буваю щасливою… Ти мені часто снишся. Такий усміхнений,ніжний…. Доторкаєшся до мене теплими вустами,береш за руку і ведеш мене зоряними дорогами. Тоді я справді щаслива. Та з першими променями сонця ти зникаєш,знову йдеш у свій світ,а я ….я лишаюся зі своїм смутком.
Знаєш,а в нас вже весна. Та я перестала її любити,бо вона забрала тебе. Мені дуже часто хочеться сказати « Повертайся скоріше»… Та я мовчу. Вже давно тиша стала моєю наймилішою подругою. Вона мене розуміє,співчуває,вміє слухати…
Ти знаєш,я дуже сумую за тобою……
Шановні читачі,друзі,цей твір -лише настрій моєї ЛГ. Нічого особистого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485886
дата надходження 15.03.2014
дата закладки 03.11.2015
Ты зашел на минутку?..останься...
У нечаянной радости праздник -
Закружилась в невиданном вальсе
Ненадолго...прощаешься?..дразнишь
Невесомо и призрачно-зыбко.
Хочешь кофе? Кури...нет, не буду,
Что ты, чудится чья-то улыбка?
Не забудешь? И я не забуду...
Как работа?.. я вижу - простужен.
Может, лучше горячего чаю,
Что покрепче?..не нужно?..не нужен...
Ты о чем, ну конечно скучаю.
Не сутулься, опять сигарета...
Может стоит, а может не стоит?
Среди мрака мелькают просветы,
На лохмотья отчаянье кроят.
Перестань, ну конечно же любит.
Да и я...что? и ножкою топнет...
Не забудется? Нет не забудет...
Посиди, ты куда?...дверь захлопни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617793
дата надходження 02.11.2015
дата закладки 03.11.2015
Шлифуя мысли тлеет сигарета,
Туманность взгляда портила стекло...
Быть может я дождусь еще рассвета
И не мое сегодня время истекло.
Под лопнувшею ножкой табурета
Томится кипа образов и слов,
А их, возможно, кто-то ищет где-то,
Но обрели они под гнетом кров.
Вот если б пил, то спиться было б впору
И доказать, что истина в вине...
Устал нести я крест поэта в гору
И сожалею, что сей дар достался мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=617209
дата надходження 30.10.2015
дата закладки 30.10.2015
День до нитки промок ,
Как хозяйкой, заброшенный мишка.
В моей вазе завяли ромашки ,
Все три, по одной.
Вспоминаю, что вел я себя,
Как счастливый мальчишка.
С бесшабашной, от счастья
Хмельною, седой головой.
Ты, вишневое , помню,
Густое варила варенье.
Я кизил терпко- сладкий,
В пахучую смесь превращал.
Десять дней пролетели в судьбе,
Как шальное мгновенье.
Только память хранит
Твоей кожи пахучий сандал.
Я твой бред, ты моя
Журавлиная стая.
Вспоминая тебя ,
Молча кофе беру на балкон.
Помню ты, с этой чашкой
Нагая была, как Даная.
Придавая той шалой любви
Романтический тон.
Мы с тобою едины,
Но так далеки друг от друга.
Я твой бред,пусть и лучший ,
Но кажется все таки бред.
Ты моя как ,
В июле, нежданно-капризная вьюга.
Как не проданный,
В светлое счастье обратный билет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=616158
дата надходження 26.10.2015
дата закладки 26.10.2015
Что-то не пишется,видимо стены
Столь напитались стихами сполна,
Что закружились вокруг Авиценна,
Тит с Береникой и, не прощена
Богом, бегущая по перекресткам,
Все разрушая, расчистив пути...
В танце взлетев на кинжальных подмостках,
Ищет опять, что вовек не найти.
Что-то не пишется, перевернулось
Видно в сознании небо с землей.
Вот если б завтра вчера и вернулось,
Вместе с тобою... да, вместе с тобой.
Только у тени ни сна, ни покоя,
Бродит до ночи, морочит меня.
Я уже сидя гоню ее, стоя
Я и молитвой, и искрой огня...
Что-то не пишется, может и больно
Где-то кому-то, похуже еще,
Только с меня, уверяю довольно
Даже укрыться под общим плащом.
Смейся, конечно, а плащ-то дырявый,
Как и мои эти, будто стихи...
Вот развлекается вволю Лукавый
Нижет,как бусы чужие грехи.
Что-то не пишется, мысли не боле
Вырвались вслух, не смогла удержать.
Не расстаются с любовью и болью,
А расстаются с умением ждать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615736
дата надходження 24.10.2015
дата закладки 25.10.2015
Не прикасайся ко мне - проросту...
Клетками кожи останусь в ладонях
Выйди, постой на пустынном перроне,
Там, моя тень, посмотри...на мосту.
Не провожай, улыбаться не смей,
Ей улыбнешься, когда будешь рядом.
Может Эдем называется садом,
Только в саду том - бесчинствует Змей...
Не забывай, когда памяти след
Станет прозрачным, почти незаметным,
Песня еще до конца не допета,
И впереди еще тысяча лет...
20.10.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614872
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 21.10.2015
Тихо дышит свеча
Колдовским огоньком.
А фитиль, как душа,
Вот взлетит мотыльком.
Пролетит сквозь печаль:
Станет ясно, как днём.
И, летя к счастью вдаль,
Освятится лучом.
Словно тонкую шаль,
Сердце тронет плечом.
Снова грусть и печаль
Станут вновь нипочём.
Золотится душа
В переливах рассвет...
Тихо тает свеча
И уж прошлого нет....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=263892
дата надходження 08.06.2011
дата закладки 10.07.2015
Прости, что я не умерла.
О гордости забыв,
Тебе осанну пела ежечасно,
Прости за то, что я была.
Презрев мои мольбы,
Напомнил мне, -
я лишь Ему, подвластна.
Прости, не превратилась в тлен,
Еще жива. дышу, -
Крыла его нечаянно коснулась.
Прости, мой добровольный плен,
Покинуть не спешу,
Я видимо спала,
да вот проснулась.
Прости, что сорваны цветы,
Завял не мой букет,
И лепестки его благоуханны.
Прости, я думала, что...ты?
Как оказалось. нет.
Вот и живу,
взлетая дымкой рваной.
Прости, что я не предала,
И в памяти храню,
И света тень, и помыслы , и тайны.
Прости, как только поняла,
Я вырву на корню,
Безумное,
ненужное -
"случайно".
22.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582853
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
Связал Господь святошу с бесом
Всей силою семейных уз.
И наблюдал он с интересом,
Как крепнет непростой союз.
Она была милее кошки,
Но иногда, в вечерний час,
Показывала страсти рожки,
Чтоб без огня он не угас.
Порой ему было не сладко,
Но он любил её до слёз...
И как-то, причесавшись гладко,
Узрел, что нимб к нему прирос.
Она смеялась - "Бес...подобный !
Но и люблю тебя таким..."
И он с годами стал не чёрным,
А, как положено - седым.
Господь был парою доволен,
Но не доволен видно тем,
Что в жизни мы семью доводим
До крайности её проблем.
Она бы в жизни стала клушей,
А он - пустился во грехи.
Никто из них не стал бы слушать
Мои наивные стихи.
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580386
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 14.05.2015
У лабіринті неземних століть
Ти заблудився? Я не дочекалась…
І розминувшись на єдину мить…
Ми в різний час до зустрічі дістались…
Чекали довго, падали дощі…
Сліди розмиті в пам`яті навіки...
Понівечені зливою кущі,
І серце забуття шукає ліки…
Десь у тумані дивний силует,
Неначе птах, а руки, ніби крила…
Душа – мішень… той погляд – арбалет…
Я навіть чула, як стріла летіла…
Ти хто? Ти звідки?.. Знову на межі
Світів небачених, що я відкрила…
З добром, чи злом?..І де ті рубежі,
Що раптом слабкість обертають в силу?..
Гнаний за вітром, страхом викриття,
Приборканий, бо знов пітьми вітрила...
Зостанься, та прикрась її життя…
А я тебе давно… вже відпустила…
16.11.20214.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537342
дата надходження 16.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Уже скінчилися всі сльози...
Чогось шукала...не знайшла...
Назад не повернусь, морозить,
Тепло душевне роздала...
Втішала словом... вишивала
Чужої долі, гладдю, шлях...
Чиїсь печалі назбирала,
Щоби розвіять у віршах...
Ледь не розбилась, коли впала,
Не маю й крихти каяття...
Хіба раніше я не знала,
Яким насправді є життя?..
То й що? Себе змінить не сила...
Як доля реквієм сплете,
Злечу, спочатку знявши крила,
А слід мій снігом замете...
27.09.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526508
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 29.09.2014
Вертолётиком кленовым закружится,
Закружится день осенний, улетит.
Видно что-то позабыло летом сбыться,
Раз не только за окошком сентябрит.
Словно каплями дождя по листьям клёна,
Беспросветною печалью моросит...
Эх, душа моя, ты нынче не гулёна,
Загрустил в тебе чертёнок, не шалит.
А могла бы.., а могла бы разгуляться,
Разметав седые эти облака,
В лето сладкое, румяное ворваться,
Ухватить его за жаркие бока.
А могла бы.., а могла бы удивиться
Пылкой страсти и безудержной любви...
Только что-то позабыло летом сбыться
И теперь засентябрило.
Се ля ви...
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114091602450
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522865
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Экспромт на стихи Лю "Я обещала"
Я обещала не любить,
И сердцу приказать не биться.
Не вспоминать тебя, забыть,
Однажды снова не влюбиться…
Душа моя уже ничьей
Не станет, как бы не страдала
Бессонной тягостью ночей.
Но не дышать…не обещала…
25.08.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519389
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
О,если дали небеса
Достоинство и быть мужчиной.
Не плакали б горько глаза,
Из-за жестокого кретина...
Сердца ломая и круша,
От черствости или от скуки...
А она ждет,едва дыша,
Считая каждый миг разлуки...
Ей слово каждое, как плеть,
Если наполнено укором,
Свой грех исправив,как успеть,
Уйти,не запятнав позором...
Успеть уйти,ей оставляя
Достоинство...не допусти
Страданий зря, и умоляя,
Ты за любовь ее прости...
24.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519224
дата надходження 24.08.2014
дата закладки 24.08.2014
Просто имя мое назови
И поправь у виска прядь волос...
Не нужны мне слова о любви
Да и ты их уже перерос.
Сокровенней тепло между строк,
Словно спит в колыбели рассвет.
И дороже найдёныш- цветок,
А не роз откровенный букет.
Над водою замедленный взлет
Птицы белой, а может любви...
Золотится слегка небосвод,
Просто имя мое назови.
(фото с инета)
© Copyright: Ольга 3, 2014
Свидетельство о публикации №114071702053
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511839
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
А казала ж матінка:
- Він пустий, як маківка.
Тільки з маку зЕрнятко
Залетіло в серденько.
Запашилась квіткою,
Злетіла лебідкою...
Тільки й не розбилася,
Бо мати молилася.
Тепер знаю, матінко -
Він пустий, як маківка.
Тільки- но те бачеться,
Коли серце країться.
(фото з інету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508137
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 01.07.2014
Я помню, как я ... умирала...
Я помню тот нелепый страх...
Как согревало одеяло
Ещё не умерший мой прах...
И страшно было лишь немного
От неизвестности пути.
Но бросив по́д ноги дорогу,
Мне дух сказал : "Давай... иди..."
И я пошла... Я растворилась...
Я стала всем в небытии...
Вот так приходит божья милость
Душе, желающей уйти.
И на листах небесной книги,
Где звёзды не устанут быть,
Я поняла всю суть религий-
Смерть не страшна́...
А страшно -жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495736
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Десь грає тихо музика осіння,
У переливах ночі на струні.
Її туман підхопить синій, синій
І принесе мелодію мені.
У ній зібрались мелодійні звуки
І в серці оселилося тепло.
До себе пригортали твої руки,
Несло кохання ніжності крило.
В ліричних звуках розчинились зорі
І місяць загойдався у човні.
Співали хвилі, пробудилось море,
Заслухались троянди чепурні...
На крила знов підхопить її вітер
І понесе у луки навпростець.
Для нас звучати буде гордовито,
Мелодія закоханих сердець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479112
дата надходження 13.02.2014
дата закладки 15.02.2014
Есть в моем сердце тихий уголок,
Пристанище любви моей заветной.
Я захожу порою на часок -
Зажечь свечу и спрятаться от ветра.
Хранятся в нем уснувшие мечты,
Обрывки старых задушевных песен
Портреты, на которых я и ты...
Лишь для вопросов уголок мой тесен.
И даже в синем небе журавли,
Простившись с отзвеневшим бабьим летом,
Неспешно улетая, берегли
Молчание твоих немых ответов.
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471256
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Навіяло...щось начебто сумне
і кава залшилась на вікні вчорашня
до тебе манить щось безумне,чарівне,
ще вчора я була твоя,тепер колишня.
Залишились лиш спогади і сни,
на шибках дощ малює візерунки\
кохання струни,їм нема ціни
зплітаються у ніжні поцілунки.
І сльозою не вперше скотилась-
біль що серце і душу тривожить
до нестями тебе полюбила
і ніколи забути незможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473235
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 18.01.2014
Распустит март цветы под снегом,
Согреет нас своим теплом.
Апрель поздравит с первым смехом,
А май споет нам под окном.
Июнь подарит цвет деревьев,
И дождь прольется невпопад.
Июль подарит ночь под небом
И август даст нам звездопад.
Желанья солнце все исполнит,
Согрев нас пламенным лучом,
Вдвоем под теплою луною
В объятьях жгучих мы уснем.
Разбудит небо, поругает
Двоих грозою сентября,
Октябрь нам с тобой подарит
Сам танец листьев ноября.
Декабрь к нам придет с приветом
И даст в подарок первый снег,
Хоть знает он, что в сердце лета
Желает каждый человек.
Я ж от зимы тебя укрою
И в осень спрячу от дождя.
Я украду тебя весною,
Чтоб стать лишь летом для тебя.
//7.02.10//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459267
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 04.01.2014
Заплітала осінь в золотисті коси
Відчай мій.
По холодних росах я ступаю боса,
Щоб знайти
Клаптик того раю, що у нім купались
Навесні.
Я тебе кохаю... Жаль, що не сказала
Я тобі.
Приспів:
Як любов моя струмками ллється,
Як тобою, милий, серце б'ється,
Як без тебе й миті не живеться.
І коли, скажи, цей біль минеться?
Листопадом сльози, мов нестерпні грози
На душі.
Чуєш, я не в змозі від німих морозів
Утекти.
Відгукнись, благаю, я вже знемагаю
В самоті.
Я тебе кохаю... Жаль, що не сказала
Я тобі.
Приспів:
Як любов моя струмками ллється,
Як тобою, милий, серце б'ється,
Як без тебе й миті не живеться.
І коли, скажи, цей біль минеться?
//1.11.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458010
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 16.12.2013
А за вікном кружляють заметілі,
Нам дивне срібло кидають до ніг.
Танцюють вальс сніжинки білі - білі,
Пухове покривало стелить сніг.
Співає пісню хуга вечорова
І зазирає кожному в вікно.
Зима, зима, вона така казкова,
Така хмільна, немов п'янке вино.
У темнім небі заховались зорі
І місяць спати вже пішов давно.
Лиш ми з тобою наче човен в морі,
Життя лишило нам своє кіно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459751
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 16.12.2013
Я смотрела на храм, не решаясь войти.
Что мне, грешнице, делать в святилище храма?
Я стояла, никак не решаясь уйти.
В моём сердце болела забытая рана.
Знала, что не взлечу всей душой к небесам,
Мои крылья грехов от земли не поднимут.
Свою жалкую жизнь захочу и отдам,
А возможно, её даже раньше отнимут.
Я боюсь этих слов, что пишу в тишине
И не знаю, иль выдержу вечности муки.
Эта жизнь пролетает, как будто, во сне,
И с мольбой к небесам возвышаются руки:
Дай мне сил, чтобы выжить на этой Земле,
Прикоснуться к таинственной жизни в раю.
Укажи верный путь, чтоб привёл он к Тебе...
И прости одинокую душу мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461516
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013
Под покровом прозрачной вуали пролетала над городом ночь,
Все влюблённые в тот час мечтали о своем, мысли грустные – прочь…
Была ночь так легка и невинна… Просто Дева в воздушных шелках,
Её поступь опасна, игрива, её взгляд словно дым в облаках
Нежным взмахом двух дуг чёрных крыльев, ночь порхала в пространстве небес,
Пролетала над парком пустынным, заглянула в овраги и в лес
Осмотрев все владенья, устала и легла подремать на часок
Колыбель птицы ей застилали, лепестки возложив на песок.
Гаснет быстро последняя звёздочка, утро входит законно во власть,
В чистом небе плывёт тихо облачко, солнца лучиков видно лишь часть.
Все цветы умывались бриллиантами, зашуршала ветвями сосна,
Ночь ушла с часовыми курантами, вся земля просыпалась от сна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456255
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Осіній танець, змучена природа,
Десь листопад вже манить полотном.
Коли? Ще випаде така нагода?
А листя пада тихо за вікном.
Все завмера! Тут старість є щороку,
Вже плаче небо лагідним дощем.
Зима! Здається ще пів кроку...
Торкнеться нас морозяним вогнем.
Осінній вальс ще ллється водограєм,
Все так красиво, але знов сума...
Летять лелеки понад рідним краєм,
В очах і радість, і журба...
А осінь йде її не зупинити!
Ось так роки проходять, чи біжать?
Залишилось сьогодні день любити,
А завтра буде завтра, що чекать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453911
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 11.10.2013
Ти переміг в сердечній битві,
І зняв незайманий вінок.
Я чула, ти казав в молитві,
Що я найкраща із жінок.
Я чула, ти просив у Бога
Порозуміння, каяття,
Щоб світлою була дорога
Усього нашого життя.
Щось бубонів про блага, кошти,
Що щастя хитре, а не це,
А потім, мов малий непослух,
Закрив долонями лице.
І все молив про світлу днину,
Підводив руки в божу синь,
А я дивилась тобі в спину
І теж хрестилась під «Амінь».
І тихо підійшла ізбоку,
Ти не здригнувся, не закляк,
Узяв в долонні мою руку -
Такий простий і щирий знак.
Я бачила, як по обличчю
Сльози відвертості лились.
У ту хвилину надліричну
На нас зійшла небесна млість.
Аж просльозилася ікона,
Здається, з неба плакав Бог.
Я стала поруч на коліна,
І ми молилися удвох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449952
дата надходження 18.09.2013
дата закладки 09.10.2013
Я хочу цілувати твої губи
І танути сніжинкою в обіймах.
Побудь зі мною ніжним...трішки грубим -
Покірно віддаюсь твоїм стихіям.
Залоскочи мене шипучим водоспадом
Своїх цілунків по цілому тілу,
Розбав мене у порах шоколаду
Й запий жагу гарячим капучіно.
Укрий мене шовковим покривалом,
Римуй майстерно наші спраглі руки,
Забудь про час...Його завжди так мало,
Хай відліком нам буде серця стукіт.
//2.10.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452213
дата надходження 02.10.2013
дата закладки 03.10.2013
Моя душа - то імітація перону,
Вокзал спустошений, зупинка залізнична,
Серця чужі снують, немов вагони,
Своїм маршрутом форс-мажорним або звичним.
І розклад потягів нікому невідомий,
Я щиро рада - хто б не завітав,
Стою на роздоріжжі нерухомо,
Не маю спогадів, ні почуттів, ні справ.
У сукні із туману-полотна,
Іржаві колії - браслетом на зап'ясті,
Для когось, це, можливо, дивина:
Фотографують чи напам'ять, чи на щастя.
Я не зважатиму. Відправлення чергове
Оголошу: хтось вирушить у світ,
Із ним не попрощаюся свідомо,
Лише рукою помахаю вслід.
2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452056
дата надходження 01.10.2013
дата закладки 01.10.2013
Злипають хмари у одну із всього неба,
Дощами вилити на землю дуже треба,
Стирає сльози із очей проклята злива,
Крокує дівчина божественно вродлива.
З очей лиця сумного сльози йдуть рікою,
Вони змиваються небесною водою,
Цих щирих сліз чомусь ніхто не помічає,
Занадто вправно певно дощ усе ховає.
Чого так боляче,чому ти так ридаєш?
Я ж бачу добре, що своє лице ховаєш,
Не йди нікуди, почекай ще мить зі мною,
Тебе розраджу я завжди і заспокою.
Скажи ,де той, хто сліз твоїх вартує.
Чому принцесу незрівнянну не цінує?
Забудь скоріш його - він совісті не має,
Чому тебе у лютій зливі не шукає?
Будь сильна, ти ж така, я добре знаю,
Таку принцесу дуже рідко зустрічаю,
Він пошкодує,він ще теж колись заплаче,
Питання в тому, чи принцеса це пробачить...
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449181
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 15.09.2013
До Ісуса Матір Божа промовляла:
«Як могла тебе я, сину, захищала.
Але сон наснився нині препоганий,
Що тебе утрачу скоро, мій коханий.
Бо, Ісусе, незабаром злії люди
Обмовляти тебе, любий, будуть всюди.
Учні твої тебе тричі відрічуться
Й опустивши очі долу, відвернуться.
Із плечей кати одежу позривають
Та, глузуючи, бичами відшмагають.
Водитимуть майже нагим вулицями
І волатимуть у натовпі без тями.
Із тернини одягнуть тобі корону,
Але не почують вони крику й стону.
Будеш падати під ношою важкою.
Фарасеї ж не даватимуть спокою.
І плюватимуть в твоє обличчя , сину,
Коли ти зупинешся, зігнувши спину.
До хреста приб’ють і ноги, й руки
Та чекатимуть на смерть, неначе круки.
Розіпнуть тебе, дитино, на горі.
Темно стане в час обідній надворі.
Потім списом гострим бік проколять твій…
Як знести мені все це, синочку мій!
З рани витече вода і кров свята –
Доказ, що пішов Син Божий із життя.
Мертве тіло в мої руки покладуть
Й до гробниці згодом тихо віднесуть.»
Їй Ісус на те відповідає:
«Різна доля, матінко,буває.
Але все – то воля нашого Отця.
Що ж судилося пройду я до кінця.»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447709
дата надходження 07.09.2013
дата закладки 07.09.2013
Не снись мені! Не снись ...Благаю!
Бо потім в грудях так щемить ...
І від утраченості раю
Слізьми вмивається блакить ...
Не снись мені ... Бо стука в скроні
Шаленим скерцо :"Ти не мій! "...
І у затиснутій долоні
Уламки приспаних надій ...
Не снись мені! Не снись ... Не треба! ..
Бо далі знов порожній ранок ...
Перед святим обличчям неба
Я проклену твоïх коханок! ..
Не снись мені ... Голками болю
Не рань крилатоï весни ...
Та перш, ніж відпустить на волю -
Прийди ще раз до мене в сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441473
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 25.08.2013
Не нужно мне придумывать грехи,
Их у меня и без того в избытке.
Читая мои выдумки-стихи,
Не подвергай себя сомнений пытке.
Моя душа – загадка для тебя?
Не только для тебя, поверь, я знаю.
Зачем её разгадывать, дробя
Единый образ на пичужек стаю?
Я разная! Предсказывать меня –
Зачем? – неблагодарное занятье.
Для глаз чужих достойная броня –
Прозрачное гипюровое платье.
То в маске гейши нежная Ассоль
Или принцесса под ослиной шкурой,
Я забавляюсь вновь, играя роль:
То Ковалевская, то дура дурой.
Актриса, ведьма, зла или добра –
Когда влюблён, не думаешь об этом.
Единственно, что важно: не игра
Моя любовь к тебе! Теплом и светом
Я наполнять готова каждый миг,
Быть для тебя открытой и манящей,
Прекрасной героиней старых книг,
Загадочной, простой и настоящей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435234
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 13.08.2013
Зазирає Нічка в дзеркало озерне,
Заплітає коси, одягає перли.
Встелить янтарями Місяць їй доріжку,
Від роси не змокли, щоб у неї ніжки.
Десь озветься тихо у траві сюрчання,
Ніжно, мелодійно до самого рання.
Буде танцювати вередливий вітер,
Запахом медовим будуть пахнуть квіти...
Пахощі кориці,тмину і ванілі,
Полетять по світу, наче заметілі.
Розплітати буде він тополі коси,
Будуть омивати трави срібні роси.
Упадуть тумани і покриють річку,
Одягне на ноги Осінь черевички.
Помандрує лісом у поля широкі,
По землі лишатись будуть її кроки.
Дощиком дрібненьким оросяться віти,
Розфарбує златом, кине колорити.
Вишиє барвисту Вересню сорочку,
Сяде відпочити в лісі на пеньочку.
І коли у небі заблищить світанок,
Лагідним промінням доторкнеться ранок.
Голоси озвуться дзвінко журавлині,
Упаде намисто під ноги калині.
Майоріти буде переливом Осінь,
В небі буде чути дивне стоголосся.
У красі зіллються голоси чарівні,
Коли одне ціле, тоді люди сильні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442737
дата надходження 11.08.2013
дата закладки 11.08.2013
Чорно-білі думки
Полонили свідомість -
День іде навпаки,
Ніч іде в невідомість.
Між забарвлених фарб
Не знайду собі місця -
Я думок своїх раб,
Від них хочу зректися.
Чорно-білі думки
Сиплять попелом в душу
Й, наче ті хробаки,
Від неясності душать.
В кольорові світи
Силоміць вириваюсь...
Але кляті думки
Знов мене не пускають...
//7.08.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441976
дата надходження 07.08.2013
дата закладки 07.08.2013
Ти їй даруєш всі світанки,
Тепер належиш тільки їй.
А я своїх ілюзій бранка,
І світ без тебе, мов німий.
Та я ж сама собі казала,
Як поєднало нас життя:
"Не полюби - любов-омана,
Й гостропекучі почуття."
В кулак я силу не зібрала,
Піддалась волі... А тепер
Реву в зімн́уте покривало,
Бо ти болиш поміж ребер.
Та, знаєш, тішить лиш єдине,
Я не бреш́у, мій свідок - Бог,
Що на цей день, на цю годину
Хоч ти щасливий з нас обох.
//26.07.13//
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439585
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 05.08.2013
[img]http://s017.radikal.ru/i419/1306/e3/f9f997f519c4.jpg[/img]
[b][i][color="#1019cc"]***
Мне ночь мила своей прохладой,
Неясным очертаньем грез
И вольной звездною усладой,
И красотой наивных слез.
Как удивительно прекрасна
Во тьме благая тишина.
Кто видит это так же ясно,
Тот понимает - не до сна.
Опять душа стремится к небу,
Там зарождается любовь.
Все, кажется, подобно бреду,
Но счастье воскрешает вновь:
Угасший пыл и ощущенье,
Что все реально превозмочь.
Так посещает вдохновенье
Тех, кто не спит в такую ночь.
23.05.10.
------[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431883
дата надходження 16.06.2013
дата закладки 30.07.2013