Сьогодні вночі, як тільки виключили
світло, кіт заспівав свою пісню...
Це таке було соло,.. що словами не описати
і записати неможливо... Бо він же не буде
стояти біля мікрофона...
Ось знову ніч прийшла,
Кругом розсіялась імла...
А в ній сховались миші.
Така весела ця пора,
А миші хочуть
Тиші...
Я теж до тиші звик,
Додолу я приник
І ходжу тихо ніби тінь,
Та в сторону лиш зирк...
Та хто ж там то́пчеться,
Як кінь?..
Та це же наш Сірко́
Усе заглядує в вікно.
Йому потрібне сонце.
Одів на голову рядно
І тре заплакане
Віконце...
А миші, злії миші
Уже не хочуть тиші...
Співають пісню про кота
І ноти усе вище...
На серці тяжка гіркота -
Нема поваги
До кота...
Ах капосні ви миші...
Мене цікавить лише.
Чи пісні гіршої нема...
Про мене милого кота...
А хто про мене пісню пише
Нехай вже творить
Крадькома...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449466
дата надходження 16.09.2013
дата закладки 16.09.2013
Виліз з річки задом рак,
Не повернеться ніяк!
Рака хвиля розвертає,
Ніби в жмурки з раком грає.
Крутить рака на всі боки,
Навела на нього вроки...
І не знає бідний рак
Повернутись йому як!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440516
дата надходження 30.07.2013
дата закладки 27.08.2013
[b][i][color="#380de3"]***
Видение слов, иль наблюдение.
За гранью снов его владения.
Нам будто слышатся едва
Совсем негромкие слова
И образы рождают чувства -
Так появляется искусство!
8.02.07.[/color][/i]
[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443555
дата надходження 15.08.2013
дата закладки 27.08.2013
«Біда так тяжко пише мною.
Так тяжко мною пише біль…»
(Василь Стус)
Якось я ночував на пустельному березі океану біля скель Коннахту. Я слухав цілу ніч хвилі, які шуміли важко і тривожно. Місяць був якийсь неприродно блідим і сумним опудалом неба. А мені все згадувались давні легенди про феніїв та про королеву Медб. І тоді я написав таке:
Місяць – це білий кіт Космосу.
Чому його муркотання
Таке сумне і тривожне
В ці ночі холодні та вітряні?
Чому така тиша
На кам’яних сторінках
Важких ірландських дольменів-книг?
Чому замовкли вони коли
Кожне слово літописів
Волає поглухлим нащадкам?
А кожне слово легенд болить?
Споглядав картини Ван Гога –
А там сонячно.
Слухав музику старого лісу –
А там безодня.
Зберу я оркестр з білочок та їжаків,
Зайчиків та дощу
(Бо зайчики то діти літньої зливи).
Нехай їх мелодія відкриває вікна
Маленьких королівств Ірландії.
Давно полеглі воїни мого клану
Приходять тінями до згаслого вогнища,
Де вуглини останнім теплом
Нагадують, що зима це сон розуму.
Розкажу їм про Гогена –
Він теж нетутешній,
Він теж втік від буденної сірості
У неіснуючий світ рудого кольору.
Хто скаже мені:
Чи є щось на світі безглуздіше
Нелогічніше і недоречніше
Ніж історія моєї Батьківщини
Нещасної?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=397141
дата надходження 01.02.2013
дата закладки 27.08.2013
«Понад усе сіди шанували плуг, сонце та лісовий горіх…»
(Скелла «Війна з фірболгами»)
Вітер з океану
Холодним віскі
У мій дірявий келих.
Роса на траві
Як сльози Ірландії –
Старої вдови.
Біля білого каменю
Якому поклонялися
Люди мого клану,
Тінь мертвого короля Кормака*
Загубила мішок з туманом.
Отож ми і журимось
Збираючи з того туману росу**…
Країна холодних каменів
Країна сумних пісень
Країна п’янкого вересу
Країна гордих королів
Країна червоної охри
Країна…
Де ти?
Примітки:
* - мається на увазі Кормак макАрт (Cormac macAirt) (204 – 244) – верховний король Ірландії, онук короля Конна Сто Битв (Conn Cétchathach) (116 – 136).
** - натяк на давню ірландську пісню «Роса туману», яка стала гімном ІРА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388923
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 27.08.2013
За віконцем весна розквітала
Небо повнилось першим
дощем.
Я стояв і нарізував сало
Величезним кухонним ножем
Ніж ходив у руках методично
І чомусь пригадалось мені
Безневинне таке й
симпатичне
Ніжне тіло тієї свині
Пролетіло життя мов хвилина
Добрим словом ніхто не
зігрів,
Що ти бачила, бідна скотина,
Лиш корито та засраний хлів.
І тоді, мов обрікши на муки,
Хтось встромив в твоє серце
ножа
Ти збагнула, що люди
тварюки,
І твоя відлетіла душа.
Ти далеко тепер, моя
бджілко,
У своїм, у свинячім раю,
Я ж на кухні сиджу,
П'ю горілку
І тебе потихеньку жую.
Я не злодій, не кат, не
злочинець.
В мене друзі, робота, сім'я,
Та який же я, є українець
Якщо сала не їстиму я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445677
дата надходження 27.08.2013
дата закладки 27.08.2013
Цветок бессмертник – странная трава:
При солнышке он виден глазу,
А тучка набежит едва –
Его и не заметишь сразу.
И не бессмертен он, о да – увы!
Но я мальчишкой был и в чудо верил,
Я изумлялся, что среди травы
Открыты в бесконечность двери…
Потом, как поседела голова
И кругозор расширился, – я понял,
Бессмертны есть дела, и есть слова,
Которые определяют подвиг.
Бессмертен неживой цветок,
Застывший на плите гранитной,
И память навсегда хранит он,
Времен и мнений отведя поток.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=336097
дата надходження 09.05.2012
дата закладки 27.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.08.2013
[color="#440b4d"]Навчи мене, любий, навчи мене, милий,
Кохати без болю - лише напівсили.
Навчи не боятися темряви ночі,
І бачити сни чарівні,не пророчі.
Навчи мене ,голубе,десь не літати,
Ходити ногами, шлях власний топтати.
Навчи, мій хороший, королю мій гарний,
Як ліжко ділити із тим, хто „звичайний”?
Чи наше минуле насправді минуло,
І доля моя десь пішла безпритуло?
Твоя ж – біля тебе в широкій спідниці,
Не дуже розумна, але білолиця.
Що діється з нами, хіба ми каліки?
Зроби тоді щось, щоб забути навіки!
А спогади?
Геть! На смітник мрій розбитих!
А душу?
А на кладовищі зарити!
А тіло?
Продати за міднії гроші!
Чи так мій коханий? Чи так мій хороший?
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415163
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 25.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013
Натягнутими др́отами електричних мереж
Пробігаю кілометри невтомливим струмом –
Десь із того кінця світу тихо ти мене звеш,
Ловлю хід твоїх думок, сперечаючись з шумом.
Відшукаю одну вільну частоту коливань,
Не засмічену флюїдами збуджених духів.
Простір більш не перешкода для палких поєднань
Без обіймів, без цілунків, без пристрасних рухів.
Крізь навколишню прозорість летимо тільки ми,
В паралелях, що з'єднались, випульсовують звуки.
Ти сейсмічністю своєю закликаєш "візьми" –
Безконтактність відпускаю і беру твої руки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415299
дата надходження 03.04.2013
дата закладки 16.08.2013
В похмуру днину в осінню пору
Я сів за комп'ютер і завис в Інтернеті
І поступово по той бік монітору
Знайшов собі подруг по всій планеті.
Білявки, шатенки, руді і брюнетки,
Середнього зросту, низькі та високі,
Довгоногі пустунки, пишногруді кокетки,
Такі язикаті і такі гарноокі.
Мої милі кицьки, рибки і зайки
Тяжко, не дуже і легкодоступні,
Й такі, що зовсім не вірять у байки,
Хитрющі, підступні і неприступні.
Справжні чемнульки й дрібні хуліганки
Конкурсів мод усіляких призерки
Закидають наживки, ставлять приманки
Такі невгамовні мої фантазерки.
Цікаві, розумні і жартівливі
В багатьох напоказ принади фігури
Такі гострослівні, такі кмітливі
Бешкетниці й просто пристойні натури.
Я так захопився, позбувся сну
І ось незабаром настала розплата
Прийшла весна – я нарешті збагнув
Всі подруги мої – потойбічні дівчата.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=399309
дата надходження 08.02.2013
дата закладки 16.08.2013
Господи, дяка Тобі, -
Закінчилась ніч, довга і темна.
Ранок настав,
Ти підніс ясне сонце над нами.
Сутінки сірі
Розводиш своєю рукою.
Небо жаріє зорею,
То до раю дорога кличе і манить.
Серце тріпоче
Бажанням крила розправити
І полетіти
Птахом легким за обрій і далі,
Щоб з насолодою
Лик Твій Святий споглядати,
З ангельським хором
Співаючи - * В Вишніх, осанна*
2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417859
дата надходження 12.04.2013
дата закладки 16.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.08.2013
Я был моряк. Я слишком долго плавал
и больше суше доверять не смог:
ее на третий день лишь создал Бог,
она полна условностей и правил,
она так постоянна и тверда,
так беззащитна... Мне милей вода.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426197
дата надходження 20.05.2013
дата закладки 16.08.2013
Цветы спасительных иллюзий
произрастают в городках,
где дрессированные люди
почти не знают поводка.
Свисают мокрые сирени
комками мокрого белья
как воплощение смиренья
перед структурой бытия.
[b]2009[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443291
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 16.08.2013
В саду старому вишня розцвіла...
Так дивно, осінь вже, йде до морозів,
Все в"яне тихо, жовкне, а вона -
Заквітчана, пишалась на порозі...
Хтось говорив, що сорому нема,
Немолода, загинеш, так невчасно...
Та їй, щасливій, байдуже, дарма,
І з кожним днем все розцвітала рясно.
Морози перші... Пролітає сніг...
Гарніша ще в засніженій вуалі!
Замріяна... ну хто б подумать міг?
Що так цвістиме, всупереч печалі.
Вона ж цвіла, леліяла тепло,
Що зігрівало... де там - їй морози...
Кохання, що плекала так давно,
Летить до неї! Щастя вже в дорозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=373924
дата надходження 28.10.2012
дата закладки 16.08.2013
Аварийная остановка у Симферополя
Медуз давно тут, в Чёрном море, стало больше,
Чем на Крещатике бомжей и приставучих.
А та́тка крымская, из светских, врач, хороший,
И в «тридцать пять» не шла в тот «замуж» общезвучный...
...Зайдёт какой жених, пофыркает, и смерит...
Отец, из светских, ел : «Когда покинешь дом?»
И вот, в один из дней бесстрастных лицемерий
В калитку хлопнул к ним «Пиджак» брызговиком...
«Ты кто???» , - Вопрос врача Стучащий не заметил,
К - её отцу: «Капот , случалось – открывать?»
И до темна они форсунками, как дети
Играли ветошью с ключами волшебства..
И ...дочка крымская, из светских, как арабью
Так разошлась: «Вы что?... - молиться! В дом! А ну...!,
Что папа, мурый, тут – хозяин, самый главный...
Позвал Пришельца на манты, ара́к, изюм.
Сегодня время – не джигитов, все – в загрузке.
С утра Спешащий Отдохнувший – уезжал.
Отец, обычно, не встревавший в дочьи блузки,
Изрёк Проезжему, ручищами шурша:
«Ага, искра, сигнал, заводится. Понятно.
...Она ... дочь...первый ты, кому и снедь, стол, стул...
Сейчас – не время, чтоб отец, как раньше сватал.
...Мужчинам некогда теперь, и я ...рискнул.»
Гость тишь нарушил: «Да, купаться здесь - проблема.
Медузы всюду, взмах рукой и – жалят, жгут.
Отец, спасибо за ремонт, домашний кемпинг.
«А, ...да...обратно как поеду, загляну.»
15.08.13 г.
P.S. От авт.: Араки (англ. аraki или araq,
араб. عرق [ʕaraq], азерб. araq, арм. Արաղ [ɑɾɑʁ],
груз. არაყი [araqi], монг. архи) — крепкий
алкогольный напиток, распространённый на
Ближнем Востоке, в Центральной Азии и
Юго-Восточной Европе. В зависимости от
страны и региона различается по крепости,
исходному сырью и процедуре изготовления.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443615
дата надходження 16.08.2013
дата закладки 16.08.2013
тобі
пасувала б тога…
статурою
справді нагадуєш
молодого безсмертного стихійного бога….
стоїш красиво
на тлі води –
од вершини пагорба
ведуть до тебе
мармуро́ві, цяцько́вані золотом, схо́ди…
граційною
срібною змійкою
лину схода-ми
мармурови-ми –
зіходжу з неба
до кромки моря,
вітати свого́ лица-ря,
благородно-прекрасного, як різдвя́на зоря́…
на простягнутих
перед себе руках
несу
пурпуро́вого згортка –
то́га, ма́нтія, єпитрахи́ль, омофо́р, наки́дка…
цей наплі́чний
величний покро́в
символізує заступництво і Господню Любов
ткала
розкішні строї
і власноруч розшивала –
щодень, щовечір…
возлагаю
на досконалі твої,
величаво окреслені плечі:
на овальному полі
тоги-плаща-накидки,
на пурпуровомі тлі
розсипані візерунки –
срібними рибами і золотими птаха́ми
навшпи́ньки стаю –
на рожеві пальчики
себе спина́ю –
дотягуюся-дістаю
і,
замі́сто фі́були-за́стібки,
скріпляю краї́
на правім раме́ні твоїм –
живою гілочко-ю
з трьома квітками -
бурячково-ліловими реп`яхами…
13.08.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443003
дата надходження 13.08.2013
дата закладки 16.08.2013
Зроби для мене ліки від безсоння,
Настояні на зоряному трунку
Із пристрасно-медових поцілунків,
І небо принеси мені в долонях.
Втамуй хоч раз мою нестерпну муку,
Собою напоївши до безтями,
І не питай, що далі буде з нами,
Чи на сторожі не стоїть розлука…
Звари для мене рятівну отруту,
Настояну на місячних зітханнях,
На світанкових ніжних щебетаннях,
І пелюстках чарівних диво-рути,
Щоб я померла і родилась знову
В обіймах невагомості і ласки.
Нехай безмежна і щаслива казка
Співає нам до ранку колискові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=393100
дата надходження 16.01.2013
дата закладки 14.08.2013
Пливуть дерева в сивому тумані,
Оголені, як суть,
У листопад пливуть.
Пливуть вони, заплутавшись в омані,
В осінню каламуть,
Як у останню путь
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
Холодний дощ змиває акварелі.
Останній промінь згас.
Невже прийшов цей час?
Пожовкле листя втоптане у землю -
Чи є в житті у нас
Хоча б один ще шанс?
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
До берега зими нас гонять заметілі
І холодів сезон
Їм вторить в унісон.
Наівщо нам зізнання запізнілі..
А на вітрилах крон
Такий солодкий сон
О, листопаде - барви занімілі...
Тепер вже все одно, тепер вже все одно.
Ти чорно - біле,
Чорно -чорно - біле
Німе кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=371264
дата надходження 16.10.2012
дата закладки 12.08.2013
Періщить дощ - розгнівався Всевишній!
Моя машина мчить нічним шосе.
І кабіні тепло, сухо і затишно,
По радіо співає Джо Дассен...
Мій " Мерседес" неначе субмарина
Врізається у товщину дощу,
Здаєтья, що з хвилини на хвилину
Я попливу, а, може, й полечу...
Негода тільки додає натхнення -
Ще швидше розсікаю чорну млу.
І "двірники" неначе навіженні
Мотаються по лобовому склу.
Нічні вогні - мої орієнтири -
(Одні - ліворуч, інші - вздовж узбіч) -
У невідомість шлях прокреслюють пунктиром...
Я мчу у дощ,
Я мчу у ніч...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431220
дата надходження 13.06.2013
дата закладки 12.08.2013
Під мелодійний вальс
Тихенько, крадькома
Прийшла вночі до нас
Зима, зима, зима.
Кружля сніжинок рій
Поміж густих ялин...
У світ щасливих мрій
Полинь, полинь, полинь.
А сніг як в сні летить,
І казка ожива,
І віриться в цю мить
В дива, дива, дива.
І пам'ять воскреша
Красу дитячих літ -
Світлішає душа.
Стає добрішим світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=400876
дата надходження 13.02.2013
дата закладки 12.08.2013