в"язка ніч налипла до повік і
всі вікна відчинені навстіж,
я провів пальцем твоєю спиною і промовив так:
тобі не слід думати про завтра -
вип"ємо кохання сьогодні.
блукалець ночує то тут, то там - де його приймуть,
п"є воду чи вино - чим його пригостиш,
але на ранок він йде - чи на схід чи на північ -
куди покличе його самотність.
чому ти прагнеш від мене правди?
наблизившись до мети, звертай на манівці,
бо мета лише у нескінченності пошуку.
навіщо тобі моє справжнє обличчя?
лише вітер живе у кроні і навіть птахи
покидають свої гнізда, по зимі
вони не повернуться. хіба ж вони зрадники?
дівчата захищені, а хлопчики сміливі,
але в кінці все зазнає краху:
глечик розіб"ється, дерево зрубають,
осінні вечори перетікають у ніч, а річки
невпинно міліють і ми безпорадні.
пиймо ж кохання сьогодні, поки є час і
не побачивши денця відкладемо келих -
не кажи, що любов врятує нас,
не заводь цих відвертих розмов.
звичка до самотності перемагає кохання,
жадібність вбиває любов, вбиває,
правда завдає йому непоправних ран -
смерть же кладе йому край.
тому не проси в мене ані любові, ані правди.
ось тобі угода: є ми і спекотна
лінива розбещена ніч і нехай
більше нічого не буде між нами.
хіба тобі мало цього? ляж горілиць
напою тебе цикутою з полином
але тобі смакуватиме солодким.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516359
дата надходження 08.08.2014
дата закладки 17.08.2014
Піші заклиначі дощу,
Опісля якого кроку зневіри
Я вас прошу,
Про те, щоб дощ
Умістивсь у моїй домівці
й затопив усі коридори,
усі стіни, усі рентгенівські знимки
мого дитинства
Піші поїдачі душ,
після якого кроку
[s](опісля
сотні смертей[/s]) я прошу
про те, щоб душа моя зникла
у просторах ваших генераторів
звичайних чи незвичайних метафізичних
чисел
Піші розбирачі спогадів,
опісля якого кроку
я проситиму вас про зникнення
геть усіх спогадів,
як людина, котрій знавісніла
власна свідомість
не вбачатиму ритм чи ритм стогону,
не проситиму свідків свідчити донору,
не носитиму череп поверх буття,
не проситиму бога, бо він заблукав
лежишу у диванній сітківці, то й лежи
лічиш мертвих мух, то й лічи,
kлятий sучий vиродок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503605
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 06.06.2014
Люди листки паперу
Що проростають
На дереві
Зжовченому
Радість
А тепер
Jобана
Радість
Радість
А тепер
Jобана
Радість
Тобі
Вдалось
Перескочити
Трамплін
Снів
І травмувати
Сітківку
Залізооких
Боковин
Свого
Тендітного
Тіла
За
Двадцять
ПекельнООхолоджених
Хвилин
П’ята
за
Двадцять
ПекельноООхолоджених
Хвилин
П’ята
за
Двадцять
ПекельнООхолоджених
Хвилин
П’ята
Твій вихід
Борись.
Це
Тільки
Початок
Нескінченного
Кола
караючого
Чи
Існує
В твоєму
Надгортанному
Сідлі
Те,
За
Що ти вправі
Боротись?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438610
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 05.08.2013
Вантажні підіймання
На гірські узбережжя,
Ти б хотіла
Там загубитись
Затемненими
Місцями
Потопами,
Спалахами
Сиреннозіркових
Сполучень,
котрими
Протікали б
Мости
Разом
Зі
Змістом
У
Кошмарні
Сни
Я хотів
Би побачити
Тебе
У цій
Воді,
Надщербленій
Посудом
Чорноавтівковим
Я хотів
Би залишитись
Цією
Стрічкою
Надскелетною,
Посередині
Серединних
Хребтів
Твоїх
Містифікованих
Плечей
Одна
Безмежність
Переходить
У іншу
Одна
Безмежність
Переходить
У іншу
Одна
Безмежність
Забувається,
І на цьому місці
Виростають
Евкаліптові
Волі
Евкаліптових
Лісів,
Евкаліптові
Руки
Евкаліптових
Підніж
Евкаліптові
Голови,
Евкаліптові
Серця
господи,
коли
я позбудусь
Повторень.
Цикл
За циклом,
Все
Стає
Неважливим,
Коли
Ти
Посміхаєшся
Під
Теплим
Пустельним
Промінням
Я відчуваю
Безмежжя
Порожнечі,
Навіть
Рани
Останній
Раз перегнивають,
І замість
Них,
З’являється
Колір
В роздробленому
Камінні
Мого серця.
Будь,
Завжди
Будь,
Між
Усіма
Моїми
шляхами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=440908
дата надходження 01.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Пацюки танцюють
Обирай
Вибухи
Компасів
Чи
Вибухи
Залізовивітрювань
Янголів
Пацюки Танцюють
Обирай
Чи
Зручні
Крісла
Для
Споглядання
Власної
Безрухомости
Коли
Отрути
Пересічних
Громадян
Величезного
Вулика
Потрапляють
На серцеві
Кінцівки
Твоєї
Осені
Оси.
Жалять
Наче
Оси.
закопуй
Ножі
У сховки
Сонцезатемнених
Ліній
Долонь
Того
Тієї
Хто
Чомусь
Затерся
І стер
Всі
вітри
у твоїх
грудних
кишенях.
Пацюки танцюють
Знай
Посмішки
Милосердя
Знай
Кволість
Чекань
Безмірних
Безвимірність
Мрій
Макети
Маленьких
Комашиних
Будинків
Дивись
Онде
Там
Від стріл
Відділилась
Ще
Ледь
Дихаюча
Любов
З
Розбитим
Переніссям
Беззуба
Безока
З безліччю
Вивихів
З безліччю
Трав’яночорніючих
Травм
Дай їй
Прорости
В собі
Ну хоч
Би залишком
Світла
Не стримуй
Вогні
Потопаючих
Суден
Все, що мало
Відбутись
Уже
Відбулось
У танцях
З
Твоєю
Вічністю
З’явилось
Ім’я
Тихий
ТеплоВогняний
Космос.
Пацюки
Танцюють
Сприймай
Це.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441181
дата надходження 02.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Как крыса в пластмассовом шаре
Заперт внутри своего большого сердца
Захлёбываюсь
и тону в глубоком пожаре
Одновременно блюю радугой и истекаю желчью
Как крыса в пластмассовом шаре
Заперт внутри своего большого сердца
Захлебываюсь и тону в глубоком пожаре
И тут же с другой стороны голый вываливаюсь
Евгений Алехин
будь завжди в мені
Ельмом,
Будь моєю
Лікарнею,
В якій
Я спочину
Будь
Моїм
керуючим слоном,
Повідай
В мені
Собак,
Що помирали,
Раз по раз,
Коли потрапляли
В скелети
Власних задзеркалень.
Що
Якщо
Я просто
Зникну?
Я не знаю
Що
Я відчуваю,
Напевно,
Безмежжя
Любові,
Напевно,
Вітри,
Прив’язані
На
Довгих темних
Мотузках
До
Пивних
Стійок,
Я зустріну
Там
Старого,
Що розповість,
Мені
Про те,
Що плавники
Риб,
Це насправді
Морок
В головах
Затонулих
Психлікарень
Я хотів
Би стати
В тобі
Важким
Відлунням
Місяця,
Але
Хотів
Би,
Щоб
Ти цей
Місяць
Несла,
Як останній
Стяг,
Як останнє
Світило
Безнадії
Надій,
Безнадії
Втрачених
Вічностей
Надії,
На те,
Що ці
Вічності
Закінчаться
Швидше,
Ніж
Кров
У
Моїй
Голові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441550
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
Моя любов
До тебе,
як жовті круки,
що літають
над сірим сонцем
долоні
долоні
долоні
на лонах
усього
Всесвіту
Чи
Наші вони?
Моя любов
До тебе
Як червоноруді дзвони
Ось вони дзвонять
Мовчазні Дзвони.
Так
Вшановується
Пам’ять
Про побілілих
Від смерті
Слонів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441553
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013
- Що ти хочеш?
- безмежжя.
Я хочу
в ньому зникнути потонути
щоб ніщо зникло і з'явилось повноправне Все
і в моїх сонцеосілих грудях заспівав Птах Безкрилий
- І скільки в тебе шляхів?
Ти вже напевно знаєш куди іти?
- незмірність Вічностей. Знаю, але далі знову прірва
- Чому?
- Нічого не можу зі собою вдіяти. Зазнаю тимчасового світла - котре понесу в туманну масу сірих людей
- Будуй стіни.
- Стіни вже навколо мене накоїли каїнів й авелів
з каменю кволого. От візьму ніж і відріжу шматки
- А далі?
- Далі
Ніщо із суцільними нарізаннями, замкнута Вічність
Фільм з флегматичними рухами річок. Десь на краю зорепадів. Янголосходжень.
Історії немає. Фляга наповнена звуками Помираючої Парадоксії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441328
дата надходження 03.08.2013
дата закладки 05.08.2013
дихай…
тільки так
ми зможемо
один одного знайти
я відчую запах твоїх губ
губ сливового кольору
пофарбованих нами
минулої осені
ідентифіковані для нас
єдиних холодних
у цьому метро…
дихай…
ми знайдемось
щоки почервоніють
і ми нап’ємось
малинового сиропу
цього присмаку
ми не забудемо
він як омана
вестиме нас
у реальному житті…
дихай…
сьогодні вночі
я в тебе запитаю
«це справді ти?»
не відповідай
просто запроси
мене на білий танець
і губи, і щоки
і твій дотик
нам допоможуть
відшукатись у нашому
спільному сні…
дихай…
ми знайдемо
більш не будемо
вставати серед ночі
і накривати
двома чорно-білими
ковдрами
нашу самотність…
дихай…
я твій хаскі
я вірний тобі
ти подай знак
що ти вже поруч
чи то ввімкни ліхтарика
чи то запали сірничка…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=439651
дата надходження 26.07.2013
дата закладки 05.08.2013
Еще одна подборка моих переводов с немецкого на русский из творчества Хильды Домин.
Движущийся пейзаж
Нужно уметь уходить прочь
и быть при этом будто дерево:
будто корни остались в земле,
будто пейзаж отодвинулся, а мы твердо стоим.
Нужно уметь задерживать дыхание,
до тех пор пока ветер не стихнет
и нездешний воздух не начнет кружиться вокруг нас,
до тех пор пока игра света и тени,
зеленого и синего,
не покажет старые картины
и мы не окажемся дома,
где бы он ни был.
И тогда мы сможем найти место,
чтобы присесть и прислониться к земле,
так, будто это могила
наших матерей.
Две двери
Лишь две двери
всегда заперты.
Все остальные приглашают
тебя войти и поддаются
легчайшему напору
твоего любопытства.
Но как бы ты ни старался
у тебя никогда не хватит сил
открыть эти двери.
И не найдется столяра, что смог бы
отпилить их или смазать
неподатливые засовы.
Дверь, что позади тебя
захлопнулась,
и ты снаружи.
Дверь, что пред тобой,
закрылась
и ты внутри.
Дом без окон
Боль погребает нас
в доме без окон.
Солнце, что раскрывает цветы,
только отчетливее
проявляет свои углы.
Это куб, очерченный молчанием
среди ночи.
Утешение,
что хочет войти, но не находит
ни дверей, ни окон
отчаянно собирает хворост
и взывая к чуду,
поджигает его,
дом, построенный болью.
Зима
Птицы,черные плоды
на голых ветках.
Деревья играют со мной в прятки,
я иду среди них, будто среди людей,
которые скрывают свои мысли
и спрашиваю у темных ветвей
их имена.
Я верю, что они будут цвести
-ведь внутри они зеленые-
я верю, что ты меня любишь,
но молчишь об этом.
Перед рассветом
Поцелуй лепестков роз,
все новые крохотные мягкие
листики раскрывающихся цветков.
Совсем не тот недостаток пространства
между Брать и Отдавать
на шкале желания.
Ты так бережно
поднимаешь надо мной одеяло,
будто боишься разбудить ребенка
или так, будто я
очень хрупкая, такая,
какой я и являюсь.
Я стала не более естественной,
чем какое-нибудь стихотворение
или какой-нибудь сон
или облако
под другим облаком.
Но все же, когда ты меня покидаешь,
у меня возникает легкое сомнение:
Насколько уютно
мужчине
спать с облаком?
Глаза осени
Прижми свое тело
близко к земле.
Земля
все еще пахнет летом,
и тело
все еще пахнет любовью.
Но трава
над тобой уже зеленеет.
А ветер полон холода
и приносит с собой
семена чертополоха.
И у сна, который тенью
тебя подстерегает
глаза осени.
Налегке
Не привыкай.
Тебе не позволено привыкать.
Роза, всегда одна роза.
А дома нет.
Откажи во вниманье предметам,
что будто декоративные собачки,
виляют тебе хвостами из витрин.
Они заблуждаются. Ты
не пахнешь пристанищем.
Одна ложка лучше,чем две.
Повесь ее себе на шею,
тебе позволено иметь одну ложку,
ведь черпать рукой горячее иначе будет трудно.
Сахар станет просачиваться сквозь твои пальцы,
будто утешение,
будто мечта
в тот день,
который быть может наступит
и станет твоим.
Тебе позволено иметь одну ложку,
одну розу,
возможно, одно сердце,
и, возможно,
одну могилу.
Неудержимо
Собственное слово,
кто забирает его обратно,
живое, едва не высказанное слово?
там, где проносится слово
засыхают травы,
желтеют листья,
падает снег.
Птица могла бы к тебе вернуться.
но не слово,
все еще негласное слово
направленное в твой рот.
Ты посылаешь ему навстречу другие слова,
слова с пестрыми, нежными перьями.
Но это слово быстрее,
черное слово,
всегда достигающее пункта назначения.
Лучше нож, чем слово.
Нож может затупиться.
Нож может пройти
мимо сердца.
Но не слово.
Слово всегда стоит в конце,
всегда
в конце
слово
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435683
дата надходження 06.07.2013
дата закладки 05.08.2013
опівночі тихне прибій
як не змовлене вголос закляття
бетонується ніби лице
утопленого опівночі
прибій горнений в темінь опівночі
перегорнений і
безрухомо - як я чи як безвість
без
як не змовлене вголос закляття
крізь гілля́ перешіптує звір
щось на пам ́ять
опівночі убієнну
от тільки
тільки пальців моїх подушечки
пилюкою скриньки поштової
шукають твої листи
перетиснене в області місяця
північне небесся розковане
з спогадів з спогадів
похоронки на мене
пришпилені
по всіх стінах отої кімнати
(отої!)
крізь гілля́ перешіптує звір
ім ́я -нічиє -тихше море
море тихе як опівнічний хрест
і опівніч під ним заговорена
(як закляття) на мене -на тебе
і опівніч як бог підперезана
горем
небессям
от тільки
без
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441642
дата надходження 05.08.2013
дата закладки 05.08.2013