Минуло більш пів віку з того часу,
як в вашому житті цвіла весна.
Ви стільки пережили і прожили разом,
Що ваші скроні оповила сивина...
У двері стукає ласкава осінь –
Така чудова, тепла, золота!
Як нагорода за терпіння досить,
За ваші світлі, прожиті літа.
За те, що берегли свою родину,
На хвилях часу, в радості й біді,
За те, що дали дітям те єдине
Чим можна і пишатись у житті.
Тож будьте ви щасливі і здорові!
Хай спільний шлях ваш довго ще цвіте.
І втіху майте від плодів любові
Що на очах у вас усе життя росте…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536122
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 14.01.2015
Мне хотелось бы петь, но мой голос отныне безмолвен.
Мне хотелось лететь, да тоска подкосило крыло.
А вот взять бы мне плеть, наказать бы мне всех недовольных
Всех собрать, и навек их отправить в российско село.
Чтоб на нашей земле этой нечисти не было места,
И от диких желаний вернуться на «Родину их»
Не узнала чтоб мать о погибели сына бы вести,
Чтоб земля ся святая не носила людей таких злых.
Уберитесь, прошу, вам не место здесь, в этой Державе,
Вы не в праве назваться моим земляком,
Убирайтесь вы прочь, и сгорите на той переправе,
Хотя в прочем в аду вам гореть самым страшным огнем.
Россияне, прошу, нам давно не нужна ваша помощь!
Ни в одном из моментов на нашей Великой Земле.
А безвластье у вас превращает вас медленно в овощ,
И вся кровь что здесь льется во многом по вашей вине.
Неужели наш Крым был для вас ну уж так да и нужен!?
Разберитесь в начале на ваших бескрайних полях…
А поступком лишь сим, два народа что были так дружны,
Вы навек разругали, накликав на вас сплошной крах!
Вам не внять никогда, что страна наша многострадальна,
Претерпев столько бед на столь длинном и страшном пути.
Обрела наконец независимость, стала отважна,
Зажимается вновь в эти злые стальные тиски.
Вот когда вы поймете, возможно, что значит свобода.
Вот когда ваш народ встанет, может, однажды с колен.
Вот тогда наши души раскроются вам…хоть и сложно…
Вот тогда вам дойдет Украина - всех русских земель колыбель!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512828
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 05.01.2015
А я боюсь довериться тебе...
Мне страшно выворачивать всю душу.
Ты оставлял не однократно в пустоте,
Но не нашел видать ты в жизни лучше.
Ведь тянешься опять ко мне,
И притяжение для нас не излечимо.
Ночами же живёшь в моём ты сне,
И в этих снах тобою я любима.
Но боль моя столь сильною была,
Что страх во мне уйти никак не может.
Боюсь, что снова приоткрыв себя,
Я обманусь, и больше не поможет
Никто на свете. И моя душа
Как воск в свече расплавиться до капли.
И станут навсегда мои глазы
Искать от жизни только лишь расплаты.
Я так боюсь довериться тебе…
Ведь если буду предана я снова,
Растаю навсегда тогда в огне,
Ни капли не оставлю я святого.
Прошу тебя, храни меня!
Я подарю тогда все в мире звёзды.
Но если это вновь твоя игра,
Тогда отравой станут пусть мои все слёзы.
Прошу, не рань меня опять.
Ты лучше сразу мне расставь все точки,
Чтоб я смогла всецело доверять,
О боли не писала чтоб ни строчки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=302316
дата надходження 25.12.2011
дата закладки 05.01.2015
Складаю Богові подяки
За рік, котрий кермо віддав.
Хоч вітер гнув життя гілляки,
Бог підіймав і розпрямляв.
Свій смисл подія всяка має.
Приходить біль – мети сміття.
Бо це не Бог за щось карає,
Гріх - бумерангом у життя.
Свої провини визнаю я.
За них я прощення прошу.
Співаю Богу: « Алилуя»
За те, що ходжу і дишу,
За те, що ситить, одягає,
За друзів і за ворогів,
Що розуму завжди навчає
І викуповує з боргів
Гріхів минулих і сучасних,
За радощі і за печаль,
За світ і за людей прекрасних,
Що душі їх, немов кришталь,
За кожен крок, за кожен подих,
За серця вмірене биття,
За сонце, що щоранку сходить,
За діток, внуків, за життя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548224
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Дзвінок у двері. Знов кур"єром квіти,
Завбачливо в відсутність передав.
Де кожна квітка - ранішні привіти,
Ти всі мої бажання розгадав...
Тону́ у аромати рос, їх свіжість,
Неначе усміхаються мені,
Даруючи тендітну білосніжність,
Занурену у хвилях зе́лені.
"Ти моя слабкість!", так було в записці,
Яку знайшла в букеті осторонь,
Й сердечко, загойдалося на нитці,
Прикріплене, з теплом твоїх долонь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531670
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 24.12.2014
Куда исчезли девы?
Что след за декабристами ушли,
Которые любили - не за дары
От чистоты сердечной и от искренней любви.
К чему венчания и клятвы,
Которым завтра ты измениш.
И под венец ради богатства, славы
Ведь ты против любви грешиш.
И жизнь твоя ради монеты звонкой
Не стоит клятвы под венцом,
И жизнь твоя ведь будет жалкой
Не стоит так крушить кольцом.
Врала, что в радости й печали
Со мною будеш хлеб делить
Врала, что будеш другом ласки
И рука об рука об руку по жизни жить.
Любовь не формула,
И в ней ты всё не просчитаеш.
И сколько раз моя рука твою спасала,
Меня ты всё таки не любиш...
25.10.2013г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456626
дата надходження 25.10.2013
дата закладки 23.12.2014
***
ХОЧУ СКАЗАТЬ, ЧТО Я НЕ СУЕВЕРЕН.
И ЭТО ДОКАЗАТЬ ГОТОВ СЕЙЧАС.
НАИВНЫ ТЕ, КТО В МИСТИКУ ПОВЕРИЛ,
ХОТЯ, Я, ИМ ЗАВИДУЮ, ПОДЧАС.
***
СВОЙ ТЕЗИС ДОКАЖУ, Я, НА ПРИМЕРЕ:
МАТЕРИАЛЬНА МЫСЛЬ, В ЧЕМ УВЕРЯЮТ НАС.
НАД ПРОКЛЯТЫМ - ПРОКЛЯТИЕ ДОВЛЕЕТ;
СВИНЬЕЙ ЗАХРЮКАЕТ, ЕЙ НАЗВАННЫЙ, СТО РАЗ,
***
ТЕПЕРЬ ОТВЕТЬТЕ ШАРЛАТАНЫ И МЕССИИ,
КОГДА ЖЕЛАЮТ МИЛЛИОНЫ: \"ЧТО Б ТЫ СДОХ..!\"
А, К СОЖАЛЕНЬЮ, ПРЕЗИДЕНТ РОССИИ,
ПО ВНЕШНИМ ПРИЗНАКАМ, ПОКА СОВСЕМ НЕ ПЛОХ.
***
НАДЕЮСЬ,ДОРОГИЕ ОППОНЕНТЫ,
ПРИМЕР ДОСТОЙНЫЙ, БЫЛ ПОДОБРАН, МНОЙ.
ИГНОРИТЬ, БУДЕТ ГЛУПО, АРГУМЕНТЫ;
А ПУТИНУ - СВЕЧУ, ЗА УПОКОЙ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545958
дата надходження 23.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Святий владико Миколаю із Патари.
Як жив у світі, добрі справи ти робив.
Не ждав, щоб звук подали в честь твою фанфари.
Про те, що робиш для людей, не голосив.
Як би не крився, правду в скрині не сховаєш.
Сьогодні знають всі добро твоїх грудей.
В твій день народження даруночків чекають.
Ти милосердя будиш, сієш між людей.
Засій же рясно. Хай любов серця полонить.
Хай бруд непотребом летить з душі в кювет.
Молись за нас, за тих, хто рідний край боронить,
За те, щоб Бог нам пишний миру дав букет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544722
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 23.12.2014
Я ветренная. Даже слишком.
И очень часто влюблена.
Да это с виду я малышка,
На самом деле - ураган.
Эмоций - ветер, просто буря...
Пускай слегка душа болит.
Ты не смотри! Моя фигура
Вполне подходит для любви.
Ты загляни мне лучше в сердце,
Запомни-ка простой пароль:
"Лишь для того, чтоб быть нам вместе,
Мне подари свою любовь."
Не пожалеешь, уверяю!
Счастливым сделаю тебя.
Ах да, конечно, понимаю -
Боишься пламени огня...
Сама прошла через все это
И знаю как душа болит.
Я не забуду - прошлым летом
Как умирала от любви...
Как перестала жить мечтами,
Забыла всех, ушла в себя...
Но боль развеялась ветрами.
Я вновь живу! Я вновь жива!
Я обретаю в жизни смысл,
Учусь по-новому любить.
Коль у тебя такая мысль,
С тобой нам вместе по пути...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544258
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Роками Росія так хитро сітки виплітала,
Щоб наша свобода з них вирватись шансу не мала.
На нафту і газ (козир) їх підземелля багате.
Тож бійся, вкраїнцю. Свій гонор не смій проявляти.
Всі знають, що річка – приємна на дотик і тиха.
В ній рибки гуляють, не любить чинить вона лиха.
Але як весняні потоки із гір понесуться,
Заповнять річки – берегами, мостами проллються.
Отак з українцем. Живе, мов та пташка у гаю.
Але, як терпіння його ти наповниш до краю,
Тоді стережись, так закрутить – не зможеш спинити.
Тож краще нікому той сплячий вулкан не будити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543518
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Я знаю одне – треба жити з добром,
Вагітніти ним і родити.
Розбитій душі підпричалить паром,
Щоб смуток могла залишити.
Підноситься хтось у стрімкій висоті,
А хтось і горбка не здолає.
Кому дано більше в земному житті,
З того Господь більше спитає.
Робімо добро, президент і двірник,
Банкір і учитель у школі.
Байдужість знімімо і киньмо в смітник,
Хай зорями світіться долі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544008
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Оксана вийшла заміж за Данила.
Життя із ним було у неї – рай.
Їй перед шлюбом мама говорила:
- Як хочеш щастя, язичок сховай.
Своєму мужу не переч, дитино,
І будеш ти кохана навіки.
Як допече - бери нитки й тканину
І вишивай серветки, рушники.
Так і робила. Жили мирно-тихо
Літ п’ятдесят, їм заздрило село.
Та захворіла, підібралось лихо
У час, коли квітчалося зело.
Оксана тоді мужа попрохала
Піднести їй коробку до руки –
Оту, де нитки з голками тримала.
Приніс, подав.
- Тут гроші й рушники!
Казала мама, щоб я не сварилась
З тобою. Злиш? Займалась вишиттям.
- Моя голубко. Тільки раз сердилась?
Один рушник тут з сірим голуб’ям.
- Не раз, Данило. Гроші звідки взялись?
- А й справді, звідки? Товстенько лежать!
- Щоб не сваритись, вишиттям займалась.
Сестра возила в місто продавать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524721
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Сила жінки не в тому,
Щоб не боятися грому,
Мати успішну кар єру
Чи закривати двері
За тим, хто іде назавжди.
Сила жінки у тому,
Щоб зневажаючи втому,
Вкладати дітей спати
І жити на півкімнати,
А то і менше...
Й ніколи не жалітися.
Сила жінки у тому,
Що вона віддає її чоловіку.
Цілує йому повіки,
Коли в самої опускаються руки...
Сила жінки - в терпінні,
В вірі до божевілля...
В тому, щоб так любити,
Щоб і не страшно вмерти -
Щиро, міцно, відверто,
Коли ілюзії стерті,
Стіни у домі подерті
Й будні у круговерті
Хочуть
Забрати
Мрію.
Жінка із пластиліну.
Гнеться під чоловіка,
Щоби латати діри...
Жінка створена з глини.
Зліплена чоловіком,
Аби колись затвердіти так,
Щоб спиняти війни.
За успішним чоловіком
Немає дружини -
Це міфи.
Він стоїть за нею.
Коли вона душею,
Серцем,
Тілом
В холод його гріє.
Й в будь-яку іншу пору,
Будучи поруч, стиха,
Боронить від лиха...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488385
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 26.03.2014
- Ты знаешь, Сара, я по-русски
Стараюсь меньше говорить.
Когда беру в кафе закуски
И что-нибудь еще попить,
Украинский включаю, Сара.
- Бандеровцев боишься , да?
- Нет. Русских жду я, как кошмара.
Еще придут спасать меня.
20.03.14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487256
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Коли весна іде у світ,
Поет співає.
Коли зима руйнує цвіт,
Його ламає.
Коли сміється дітвора,
Він рай гаптує.
Коли брехня і глупота
В сідлі, бунтує.
Коли любов знайде в нім кров
Під серця дахом.
Між плазунів серед дібров
Літає птахом.
Як зрадою тріщать дрова,
В душі – голгофа -
Гірчать поетові слова
Ридають строфи.
Як ворог землю рідну рве,
Сховавши сором -
Перо до рук поет бере,
Стріляє словом.
Байдужість скине, мов плаща,
Зими він – літо,
Народу глас поет, душа,
Світильник світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487208
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 22.03.2014
Хто до ліжечка лягає?
Кому мама заспіває
Колискові пісеньки
Тихо, ніжно залюбки?
Заспіває для Софійки,
- Закривай швиденько війки.
Гойда-гойда, баю-бай!
Спи, маленька, засипай.
Стрибунець спить у траві.
А мурашка у землі.
Спить хатина при дорозі.
Ну, а песик на порозі.
Киця спить на килимку.
А ромашка у гайку.
Соловейко на калині.
А вітрисько на хмарині.
Примостився лис в норі.
А смерека на горі.
Вовк у лігві розвалився.
Черв’ячок у ґрунт забився.
Рибка спить у хвилі синій.
Ну, а курка на драбині.
У яру заснув ручай.
І ти, доню, засипай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487041
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Вкраїну-маму ти не рви на латки.
Якщо живеш тут, то її люби.
Ненавидиш? Тоді збирай манатки.
Бо визрів дух дітей до боротьби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486638
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Коли мені ночами сниться
Бентежний запах від війни,
То відкривать мої зіниці
Страшніше ніж я йму собі.
Бо не бажаю я побачить
Зруйновані міста, хати,
Що спорожніли в одинацтві,
Й людей лишились - їх душі.
Я не бажаю бачить горе,
Повсюди де б я не пішла.
Із сліз гірких налитих море…
В очах людей вогонь, війна.
І я не хочу відправляти
Мого коханого кудись,
Та в ці часи й оборонятись,
Й лицем в багнюку падать ниць.
Я не спроможна допустити,
Що братський нам колись народ,
Своїх сусідів може вбити,
Завдати нам таких турбот.
Не хочу я таке майбутнє
Для всіх дітей на цій землі,
Щоб були згублені, забуті,
Й росли щоденно у біді.
Не хочу бачить сирот всюди,
Й не знати як допомогти.
Не хочу, чуєте, ви, люди,
Не хочу страхів я війни!
Я хочу жить на Батьківщині,
На цій оспіваній землі.
І відчувати квіт калини,
Писати про дива вірші.
Я хочу чути сміх дитячий,
Радіти в радості людей.
І навіть щоб й глухий й не зрячий
Співав чудових лиш пісень.
Щоб наш народ, такий могутній,
Вже в решті решт щасливим став.
А в снах щоб запах ледь відчутний
Про слід весни мені співав….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485613
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Бажання щастя, що то є?
Хто відповість на це питання?
Для кожного воно своє…
А може це лиш сподівання?
Життя проживши мало хто
Знайшов ту відповідь одвічну.
І наче в сірому кіно,
Снуєм життям сумним столичним.
Робота, дім, по колу все,
І день у день неначе в рабстві.
Майбутнє старість лиш несе
І мудрість, так… та ні, не снасті.
Очей вогонь стихає вкрай,
А втома валить вже щоночі.
І хто казав, що сила – рай,
Затонкі ж плечі бо дівочі.
Бажання щастя, що то є?
Коли не віриш в день майбутній.
Коли несеш в собі своє,
Для всіх чуже, хоч біль відчутний.
Коли бажаєш лиш тепла,
Давати і приймати в радість.
Ніхто ж не дасть його сповна,
Бо ж ніби це звичайна слабкість.
Коли слова давно пусті,
В них стерті всі таємні знаки.
А сльози стали вже густі,
Бо твої думи – твої кАти.
Коли очікуєш дарма,
Бо замість тебе справ багато.
І розумієш, що дурна -
Чекань твоїх воно не варто.
Душа в пекучому вогні,
А ніч холодна тебе п`є.
Задай питання й ти собі -
Бажання щастя, що то є!?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310292
дата надходження 30.01.2012
дата закладки 13.03.2014
Люблю я рідну Україну,
Бо це земля моїх дідів,
Вербу над річкою й калину
І запах скошених полів.
Люблю, як теплі літні ночі,
Як спів дарують солов’ї,
Як бусли у гнізді клекочуть,
Гудуть над вишнями хрущі.
Люблю, як стигне в полі жито,
Як вітер листом шелестить,
Коли малі сміються діти,
Як у траві роса блищить.
Люблю я ліс, що кисень родить,
Де гриб і ягода – збирай.
Люблю гірських потоків води,
Як навесні квітує гай.
Люблю я славу невмирущу
Героїв, що були й ростуть,
Люблю людей усіх живущих,
Що у серцях любов несуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485261
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 12.03.2014
О, як ті росіяни душу крають,
Що пестують у своїм серці зло.
Десятки літ живуть у нашім краю
І так чомусь ненавидять його.
Ненавидять вербицю і калину,
Козацький чуб і з квіточок вінок,
Зозулі голос, мову солов’їну
І запальні «Гопак» і «Козачок».
Ненавидять сорочку-вишиванку,
Трембіти звук в Карпатському краю,
Стару татарку – корінну кримчанку
І руського, що в землю вріс оцю.
Не треба їм ні волі, ані світла,
Раби царя – лежить на них тавро.
А вже горить, горить зоря досвітня.
Благословляє Бог нове добро.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485086
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 12.03.2014
Окропили ми свободу
Нашої країни
Кров'ю власного народу,
Цвітом України.
Сотня в небо відлетіла,
Провели в дорогу.
Плаче мати посивіла,
Шле молитви Богу:
- Україна хай воскресне,
Дай їй того дару.
А катам зішли небесну
Справедливу кару.
Плач стоїть. Жінки ридають.
Мужі беруть вили.
Скільки ще синів чекають
На свої могили!
А у раді повно мештів
Ходять по долівці.
Нуль люстрацій. Нуль арештів.
Ситий вовк і вівці.
Чи за це сини стояли
У дощі, в морози,
Кров гарячу проливали
І гіркії сльози?
Не за те, щоби юлити,
Плести підлі зради,
Терти руки і ділити
Крісла і посади.
Ось наказ! Його приймайте:
- Ґрунт перекопати,
Викинуть коріння зайве,
Нове, плідне дати,
Щоб росло на радість людям,
Урожай давало.
А по-іншому не буде!
Не за те стояли!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482315
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Цей тиждень для навчання
В Олеся був невдалий:
Із мови і читання
Одержав по два бали.
Тож має Лесь гризоту,
Бо буде татко злитись,
Як візьме у суботу
Щоденника дивитись.
Поставить на коліна
Синка в куточку хати.
І скаже з пів години
На гречці постояти.
Хлопча стискає плечі.
Та думка осягає
Його таки під вечір -
Крупу Олесь ховає.
Татусь не розгубився.
Коли прийшов до хати.
За ремінь ухопився
І ну синка шмагати!
- Ось, ось тобі, неробо! -
По заду всипав сину.
- Ну, висновок ти зробиш?
Всвідомлюєш провину?
Крізь сльози, мов овечка,
Синок став затягати:
- На другий раз не гре- е -чку,
Паска буду ховати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478276
дата надходження 09.02.2014
дата закладки 12.02.2014
Дійові особи.
1.Наляканий водій Василь (від імені якого ведеться розповідь).
2.Його друг Микола (що заважає водію вести машину).
3.Добрий даїшник Петро, що пробачив всіх порушників.
4.Бабуся (що переходить дорогу в невстановленому місці).
5.Водій КАМАЗа, що ледь не став вбивцею.
[b]Авторський текст Василя[/b]
Коли машину я веду,
То я великий грішник,
По трасі гнався й на біду
Спинив мене даїшник.
В машині був я не один,
Микола був зі мною,
Ми обігнали сто машин,
Спішили так обоє.
Долоні мокрі вже мої,
Велику честь ми маєм,
Як наше доблесне ДАЇ
Нас швидко зупиняє.
[b]Микола.[/b]
Жени цей драндулет скоріш,
Чого це ти гальмуєш,
Бо не поїдем разом більш,
Ти що, мене не чуєш?
[b]Василь в діалозі.[/b]
Чого ти, Коля, гвалт здійняв,
В нас швидкість й так хороша,
А штраф платити я не взяв
Велику суму грошей.
[b]Авторський текст Василя. [/b]
Мій друг Микола тут замовк,
Ми ледве з ним не бились,
І злий він був, неначе вовк,
Коли ми зупинились.
В педаль Микола довго пхав
Свою нахабну ногу,
Даїшник жезлом помахав,
Нам перекрив дорогу.
[b]Микола. [/b]
Тисни, Василю, на гальмо,
Я бачу, ти догрався,
Ти ледве не роздер кермо,
Так сильно в нього вп;явся.
Чого так журишся, ситра
Візьми ковток із пляшки,
Вламать даїшника Петра
Нам двом не буде важко.
[b]Добрий даїшник Петро[/b].
Шановні, боляче мені,
Не хочу сварки й крику.
[b]Микола. [/b]
Васько, порийся в гаманці,
Бо штраф, мабуть, великий.
[b]Добрий даїшник Петро[/b].
Куди ви, хлопці, летите,
Зашкалює в вас стрілка,
Чи випадково не п;єте
Ви за кермом горілку?
[b]Авторський текст Василя[/b].
Немовби загнаний я звір,
Та хто ж мене осудить,
Я зранку пив лише кефір,
Від голоду аж нудить.
А зараз в пляшечці ситро,
Його лиш пити вмію,
Надіюсь, добрий цей Петро
Обох нас зрозуміє.
Йому я не відповідав,
Забракло в мене духу,
Ще, мабуть, в школі в руки брав
Я збірку правил руху.
Та правил руху я не вчив,
Не знав їх і Микола,
Зі мною разом в бар ходив,
Тікаючи зі школи.
[b]Микола.[/b]
Ой, Петре, друже, не шуми,
Спиртного ми не п;ємо,
Працюєш тяжко дуже ти,
Ще й ми так швидко премо.
Махаєш жезлом ти весь день,
Як ти, не кожен вміє,
Та наш водій дурний, як пень,
Цього не розуміє.
Для нього, Петре, ти ніщо,
І правил він не знає,
Щось йому кажу, він кермо
Ніяк не відпускає.
Немов сказився, в синю даль
Летить, як навіжений,
Кажу, щоб відпустив педаль,
Він свариться на мене.
Та, Петре, ти його прости,
Нема для нього Бога,
І нас обох з ним відпусти
В далекую дорогу.
У тебе ж діти і сім;я,
Так жить не кожен може,
Тяжке в даїшників життя,
Так, може, допоможу
Хоч чимось я в цю мить тобі,
За те, що ти працюєш,
На благо людям і собі
За трасою слідкуєш?
[b]Добрий даїшник Петро[/b].
Ти, хлопче, швидко це облиш,
Бо совісті не маєш,
Хоч біля водія сидиш,
Йому ти заважаєш.
Не хочу ваших я грошей,
Щоб ви це добре знали,
А хочу лиш, щоб ви людей
На трасі не лякали.
А правила ви повторіть,
Для вас вони важливі,
Їх кожний вечір добре вчіть,
Чим десь іти на пиво.
[b]Микола[/b].
Та ж бачить Бог, а з ним весь світ,
Що навички я маю,
Як тільки вивчу алфавіт,
За правила сідаю.
Дорожній як не вивчу рух,
Клянусь, хоч це і важко,
Не буду, наче своїх вух,
Горілки бачить пляшку.
[b]Василь в діалозі.[/b]
Микола, що це ти плетеш,
Жахливі клятви в тебе,
Горілку ти щоденно п;єш,
Така твоя потреба.
Друже, ти не п;єш горілку,
Тільки, коли спиш,
Хіба можна рубать гілку,
На якій сидиш?
[b]Авторський текст Василя. [/b]
Тут бабуся через трасу
З палицею йде,
І чекать не має часу,
Як КАМАЗ пройде.
Стала дибом вже машина,
Водій мокрий враз,
Аж до дір протерлась шина,
Гальмував КАМАЗ.
[b]Водій КАМАЗа.[/b]
Ви, куди, бабусю, йдете,
Чи не на той світ,
Як будете там, пошлете
Ви мені привіт.
Бо як я когось роз;їду,
То уже не жарт,
І скінчаться мої біди,
Як схоплю інфаркт.
[b] Бабуся. [/b]
Ой, пробач мені, синочку,
Неуважно йшла,
Хочу я навідать дочку
Зі свого села.
Це Господь мене рятує
Вже в останній раз,
Я ж глуха, того й не чую,
Як іде КАМАЗ.
[b]Водій КАМАЗа. [/b]
Господь спасти вас може,
Тут сумнівів нема,
Та він не допоможе,
Як не спинюся я.
Це що за день у мене,
Та ще й порожній бак,
Те сонце, як скажене,
Червоний я, як рак.
[b]Авторські слова Василя[/b].
Аж тут Петро даїшник
Швиденько йде до них,
Мені і Колі смішно,
Ми збулись бід і лих.
Під ніс собі сміюся,
Щасливим став вже я,
Дивлюся на бабусю
І того водія.
[b[b]]Добрий даїшник Петро[/b].
Скажіть-но по порядку,
Як в вас тут все ішло,
Бо я не маю й гадки,
За чим і що було.
Ситро Василь пив здуру,
Колян горілку пив,
Тому я вашу фуру
Прогавив, пропустив.
[b]Водій КАМАЗа. [/b]
Готовий штраф платити,
Грошей лише візьму,
Нормально хочу жити,
А не сідать в тюрму.
Ледь я не збив бабусю,
Як через трасу йшла,
Убить когось боюся,
Всім зичу лиш добра.
[b]Добрий даїшник Петро.[/b]
Сховайте свої гроші,
Які ви узяли,
Бо хоч вони й хороші,
Ми і без них жили.
І їдьте собі з Богом,
Щоб підкорити даль,
Не схиблять ваші ноги,
Вмостившись на педаль,
Як їхати уважно,
Дивитися убік,
На трасі всім не страшно,
І радий чоловік,
Вберіг же пішохода,
Хоч той на трасу ліз,
Вантаж до пункту схода
І вчасно ще й довіз.
[b]Водій КАМАЗа. [/b]
З тобою згоден, Петре,
Що так усе пройшло,
Та схибив я б два метри
Й бабусі б не було.
Тяжке життя водійське,
Про спокій бачу сон,
Вже краще за копійки
Вантажити вагон.
[b]Бабуся (до даїшника)[/b]
Дуже дякую, синочку,
Що нас розсудив,
Не побачила б я дочку,
Якби не спинив
Цей водій за мить КАМАЗа,
Не хотів він зла,
А то я б, мабуть, одразу
На той світ пішла.
Не сварись на нього сильно,
Винна я сама,
Водіїв же таких пильних
Вже ніде нема.
[b]Авторський текст Василя. [/b]
Мовчки слухали з машини
Ми розмову цю,
Вкривсь я потом, без упину
Тік він по лицю.
А Микола все регоче,
Несвідомий-жах,
Ніяк істинний не хоче
Обирати шлях.
Аж тут нас відпустили,
І раді всі, не злі,
Повільно покотили
КАМАЗи й Жигулі.
За вікнами минають
Річки, поля й ліси,
Очей не відриваю
Від гордої краси.
Буяє все довкола,
Здолали сотню миль
Горілку пив Микола,
Водицю пив Василь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478622
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 10.02.2014
Я разучилась, совсем забыла,
Как строчкой жить.
Я закрутилась, иссякли силы,
Не воскресить.
Я зацепилась за выступ жизни
И так вишу.
Не отвечаю на Ваши письма,
Хожу к врачу.
Мне не погода, как не погода,
Не описать.
Все больше по мелочам,работать
Обедать, спать.
Пью витамины, а вечерами
Имбирный чай.
Я не скучаю и вам советую
Не скучать.
Я не пишу, не ношу потертый
С собой блокнот.
Мне снится море, дойти бы только
За поворот.
Ночами что-то на ухо шепчет
"Пойдем гулять"
Я выпускаю, ну а сама
Продолжаю спать.
Я не пишу, не рождаю рифмы
Из пустоты.
Вы так наивны, и по мальчишечьи
Так просты.
Не нужно так же, как раньше верить
И строчки ждать.
Я не пишу и не нужно больше
Меня читать.
04,02,2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477186
дата надходження 04.02.2014
дата закладки 06.02.2014
Прісно й гірко, ніякого солоду.
Сірі дні у відсутність снігів,
А так хочеться лютого холоду,
Почуттів вогняних ─ й поготів...
А так хочеться вірити віддано,
І коханням творити буття,
Щоб пізнати усе, ще незвідане,
Кольори вберегти від злиття.
А так хочеться ніжно відчути все...
Тонкі ниті (якщо вони є),
Час так стрімко летить, нас в собі несе,
Де дорослість, на жаль, настає...
Так! Нам завжди чогось таки хочеться...
(Чи замислювались ми над цим?)
Може, він вже настав! Нам же колеться.
Але ж він завинив для нас чим?
Ми самі творці! Все, що ми маємо,
Від думок ─ до Хто поруч завжди.
Перед Богом голівки схиляємо,
Щоб уникнути вкотре біди́.
А якби почали все із помислів,
Їх почистили, стали людьми,
І позбавились бруду із совісті,
Ми цей світ врятувати б змогли!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471559
дата надходження 10.01.2014
дата закладки 27.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.01.2014
Я тебя ненавижу за то, что люблю
И за то, что опять прощаю…
Мимолетный твой взгляд я украдкой ловлю,
Каждый шорох твой замечаю.
Ненавидеть любя… Может это лишь сон,
Что окажется смутной явью.
Ты чужой человек мне едва-ли знаком…
Почему я тебе доверяю?
Снова встретимся мы, заведем разговор,
Снова томный твой взгляд увижу…
И подумаю я, уводя вдаль свой взор:
«Как же я любя ненавижу…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=469414
дата надходження 31.12.2013
дата закладки 31.12.2013
Не везет? Бывает, даже часто…
В жизни все не то, и все не так…
Но я сам построю свое счастье,
Я ведь далеко уж не дурак…
Взлет тяжелый, да, а падать больно,
Дым вдыхая с привкусом потерь
Я скажу себе: «С меня довольно,
Поражения забудь и в них не верь!!»
Жизнь такая длинная… зараза…
Но так быстро кончиться она..
Будет все у нас, хоть будет и не скоро..
Ми прорвемся, помни, старина!!!
Будет все прекрасно, не иначе…
Все-таки ведь круглая земля…
Далеко не убежит удача!!
Докурю и все начну с нуля…
(С) Дід Михалич
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=464100
дата надходження 04.12.2013
дата закладки 04.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2013
Потрібно жити тільки своїм життям,
Не віддавай просто свої хвилини,
Бо не цінують, беруть простим взяттям,
Коли ти даруєш себе неспинно...
Мрієш потрібно-коханим завжди буть,
Та чи ж готові брати цю монету?
На жаль, неоціненно втрачаєш суть.
Та це лиш падіння, а не старт злету!
***
Може, просто зникнути із життя?
Ніби тебе й не було. Чи помітять?
Але ж хочеться відчувать злиття,
Єдність душ, що у коханні світять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461509
дата надходження 19.11.2013
дата закладки 19.11.2013
В обіймах ніжних Донечок моїх
Яке то щастя: "Я люблю!" почути,
Розтану посмішкою поруч них,
Для вас я ладна небо пригорнути!
Хоч і "дрібноти", мудрість в тих очах.
Підтримка і розрада ─ моя сила!
І радість, хай в недоспаних ночах,
Коли у Господа прошу й просила:
Щасливу долю, легкого шляху,
І вдачі, геть у всіх розпочинаннях!
Оберегти від різного страху,
Відповідь знати на усі питання!
Я поруч буду, Донечки, завжди!
Хоч й кілометри з часом роз’єднають,
Зі мною в серці - Ви і спогади́...
Люблю Вас, й цілим світом обіймаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460442
дата надходження 14.11.2013
дата закладки 17.11.2013
Щовесни чекаю
Зустрічі з тобою,
О, мій рідний краю,
Любий аж до болю.
Босими ногами,
Як був ще маленьким,
Обійшов стежками
Я тебе, миленький.
Чарувавсь ставками,
Вербами сумними,
Темними лісами,
Сонечком над ними.
Потопав в садочках
З яблунь, слив і вишень,
Слухав у гайочках
Соловей як свище.
Із Тарасом дідом
Щиренько вітався,
Поблукати світом
Як і він збирався.
Правдонька відома,
Тож тепер признаюсь,
Краще ніж удома
Я не почуваюсь.
До чужого краю
Ставлюся байдуже,
Свій рідненький маю,
Він красивий дуже.
05.08.09.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458599
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Мудрий Гоголь на бульварі
Пильно дивиться на нас,
Як живемо на базарі
І грабуємо весь час.
Хто державу, хто сусіда,
А хто власну вже й рідню,
Убиває бабу й діда
Ради грошей на гульню.
Дивно Гоголю дивитись
На цей бізнес дикунів,
Цьому взялися учитись
Різні верстви всіх родів.
Бо колись було інакше –
Допомога й співчуття,
Так суспільство колись наше
Працювало все життя.
Треба хату збудувати,
На толоку йшло село
Працювати і співати,
В нас завжди ось так було.
Кари Божої боялись,
Щиро вірили у це,
Нині Бога відцурались,
То й грішать – грабують все.
Гоголь буде в нас стояти,
А душа його в раю
Все розкаже, щоб скарати
Дикунів за злість свою.
31.10.13.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458598
дата надходження 05.11.2013
дата закладки 05.11.2013
Можливо марно місяць мріє,
Містично, мирно мерехтить,
Міняє маски, молодіє -
Морфей - мудрець, мабуть мовчить.
Мураха мимохіть мандрує
Морогом мляво, манівцями.
Мережка мальвова милує
Медово-м’ятними місцями.
Можливо мчить метелик мимо
Між метушні мільйонну мить.
Мерщій, мелькає мерехтливо -
Маленька мрія майорить.
Можливо мавки млу малюють,
Марени миси, молочаю.
Мрійливо мрійниці, міркують:
«Мету, мов майстер, місяць має».
Можливо мить межа мольберту,
Моріг мурасі магістраль.
Мізерні мовбито моменти -
Могутня міститься мораль.
27.10.2013 (2.11.2013)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458101
дата надходження 02.11.2013
дата закладки 02.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.11.2013
Чому я не можу оттак, без болю?
Нещиро, із грою, хіба несила?
Ніхто, я ж сама творю свою долю,
Й сама підіймаю надії крила.
Де ж байдужість, лютість? Чи щось подібне?
Де гонор й нового чогось бажання?..
Так, серце моє на "оце" нездібне,
Для чого тоді пусті хвилювання ?...
Я спокій дістану..., що криє спогад,
В словах, що промовлені, наче віршем
Ці хибні думки віджену, геть розлад!
І тільки правдиво, бо Я - НЕ "інші"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457102
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.10.2013
Про милостиню не говорять,
Добро у тиші лиш бринить,
Слова й пихатість не відтворять,
Зумій ти серце відчинить!
Нужденні не завжди й попросять,
І нишком біль тяжкий несуть.
Вони ніколи не голосять
Й не ждуть, що їм щось подадуть.
Добром серця їхні налиті
І розуміють навіть тих,
Хто ситий, в найдорожчій свиті,
Й в хоромах ходять золотих.
А їм того добра й не треба,
Бо інші цінності у них.
Над головою - чисте небо,
Здоров’я й радість всіх близьких.
А стали б трішки ми м’якіші.
Відчули серцем чужий біль,
І з кожним вчинком цим сильніші.
Інакше душу сточить міль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450689
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 24.09.2013
Незбагненні твої мрії
Приховали крила-вії.
Їх краса, як дивна сила.
Хвіст жар-птиця розпустила.
Зорі кинула у коси.
Може перли, може роси.
Губи почуттів шукають,
Стиглі ягоди палають.
Як калина соромлива,
Ще й казкова і зваблива.
Неземні небесні сили,
Ви мене заворожили.
Весь закляк, не ворухнуся.
Цю красу злякать боюся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445922
дата надходження 28.08.2013
дата закладки 28.08.2013
Бессмертия прошу я любви,
Возможно ли такое?Я не знаю.
Я с ней перемешала все дожди,
И каплями я в душу опускаю.
Я все перестирала облака,
И с перьев Ангелочков тюль пошила.
И прикрепила к ним свои года.
Тебя люблю...Я вовсе не грустила...
А ты пришел,чтоб навсегда уйти.
Сорвал всю тюль и бросил мне под ноги.
Я не грущу,лишь плакали дожди.
Я за любовь молюсь все время Богу.
И пусть меня оставил ты,и пусть.
Но веру я в любовь не потеряю.
Я душу одеваю просто в грусть,
Ну а тебя всю жизнь благословляю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442920
дата надходження 12.08.2013
дата закладки 12.08.2013
Я вам писала. Ви читали мої стрічки?
Я говорила з Вами. Чули голос мій?
Вас озаряла. Вам світила моя свічка?
Лила тугу в горня. Пили ви цей напій?
Я вас чекала. Відчували хвилювання?
Співала оди – Вам... одному.... . Спів разив?
Несла на таці вам гарячий чай кохання
До ліжка ввечері.Вам губ не обпалив?
Я Вас щоденно в своїм хаті малювала,
На кріслі, поряд. Відчували мою суть?
Просила зілля підсобить. Причарувала?
Чекаю відповідь. Не будете тягнуть?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442188
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 09.08.2013
Не влюбляйся в «чужого» мужчину
Он не твой изначально...не твой!
Не ищи для себя в том причину,
Он душою не будет с тобой.
Не влюбляйся в «чужого» мужчину,
Как бы он просил, не твердил.
Ведь любовь будет невыносимой,
Как бы ею тебя не убил...
Не влюбляйся, беги без оглядки
И оставь его ей, ты поймешь,
Что игрою невинною в прятки,
Ты чужую семью разобьешь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442091
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
На руке вижу перстень...
Окольцованный зверь!
Но ты мне интересен.
Ты открыл в сердце дверь.
И ума же хватило!
Как же жить нам теперь?
В своё сердце впустила...
В чудеса тут не верь!.
Сердце - вольная птица,
Приуныло уже.
Как назад возвратиться,
Быть свободной душе?
То, что было чужое,
Стало всех мне родней..
Моё счастье хмельное,
Подскажи ...Ты мудрей!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=388939
дата надходження 31.12.2012
дата закладки 08.08.2013
Ти - маленьке чудо, що послала доля.
Наповняє груди бажана неволя.
То до хмар підносить,то кида на землю.
То примусить плакать, то зітхать даремно.
То сміятись дзвінко, і радіти долі.
То думки приходять часто мимоволі:
Нащо ми зустрілись на життєвій стежці?
Може, розійтися нам уже нарешті?
Але як без тебе тоді буду жити?
З ким же сум і радість буду я ділити?
Не віддам нікому: буде цінна втрата..
Хай живе Любов, що трохи біснувата!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442099
дата надходження 08.08.2013
дата закладки 08.08.2013
Покрилось небо хмарами густими,
Проміння сонця сяє де-не-де,
Далеко десь за горами крутими,
Любов моя ,напевно, мене жде.
А я сумую , сонце зустрічаю,
Можливо якусь вістку принесе,
Воно ж до нас іде з-за небокраю,
На своїх крилах ранок нам несе. .
Вона далеко..Відстань ця проклята!!
Коли до дому рідного подашся?
Стоїть сумна без тебе твоя хата,
Коли ж мені єдиному віддашся.
Щоб цілував, як мати рідну доню,
Щоб до грудей гарячих пригорнув,
Я твою руку покладу собі в долоню,
В обіймах твоїх я б із радістю заснув.
Я сиджу з думками в тиху нічку,
Наспівую старих сумних пісень,
Я б так поцілував тебе у щічку,
Та в кожну ніч очікую на день.
© Коля Януш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441844
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013
За окном, три далеких, счастливых звезды,
Разрушали сиянием мрак
И мне верилось, что не напрасны труды,
И всё это Всевышнего знак.
Я сознаньем отчетливо все понимал -
Не бывает на свете чудес,
Но сквозь тучи, уверенно свет пробивал,
Как не строил заслон ему бес.
Что-то вдруг защемило и вздрогнула грудь
Сжалось сердце и вспенилась кровь...
-"Ты обиды свои на людей позабудь,
Пусть душа будет светлою вновь...!
С этим словом я крепко под утро уснул
И решил, что не будет жизнь прежней,
Свет Всевышнего к разуму мысли толкнул-
Вновь я с Верой, Любовью, Надеждой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441851
дата надходження 06.08.2013
дата закладки 06.08.2013