Наш плинний час… Автобуси… Вокзали…
Слова без погляду…Дні…Тижні …Місяці…
Зустрівшись з поглядом із вуст вони тікали
Немов мурашки, що сповзали по руці.
Буденні речі (їм слова і плани),
Як брила льоду,що здіймається з води.
А там внизу… Душа кричить «Осанна»!
ЇЇ почула я. А може й чуєш ти?
Душа розгублена. Вона сміється й плаче.
Вона спинилась й водночас біжить
То кішкою красиво і обачно,
А то тигрицею у невідоме мчить.
Слова і вчинки. Фрази і сарказми.
Шалений водевіль до забуття…
Брязчать кайдани лютого маразму,
А осінь крише статую життя.
Спинися мить, манірна королево,
Налий ще в келихи солодкої води
З сиропом кольору від вогняного Лева.
Я хочу пити. Може хочеш й ти?
Не треба слів. Нехай собі блукають.
Чужі думки ідуть в чужі світи.
Вони належать душам, що страждають.
А я радію, бо живу! А ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=444647
дата надходження 21.08.2013
дата закладки 26.08.2013