"Прощаюсь и, значит, прощаю..."
Марина Балабашкина.
...
Случайное судеб скрещенье…
Любви, не связующей, нить…
Прощание… или прощенье?..
Проститься… и, значит, простить…
…
Прощайте…
И я Вас прощаю –
За то, что так больно в груди.
Прощайте…
И я освящаю
Суетное Ваше – прости.
И здесь, на перроне вокзальном,
Где Ваши стихают шаги,
Вослед, провожая глазами,
Я Вам отпускаю грехи.
Прощаюсь…
Не просто и лишь бы…
А на перекрестье дорог,
Навек отпуская Вас, трижды
Крещу, чтобы ангел помог.
Крещу… отрывая от сердца…
Крещу… отлучая от глаз…
Крещу… чтобы не разреветься…
Крещу, уходящего Вас,
Чтоб тем рукотворным крещеньем,
Незримое что-то свершив,
Прощание стало прощеньем –
Страдающей женской души.
Прощеньем...
И ныне, и присно,
На миг, и во веки веков,
Я, душу меж пальцами стиснув,
И накрест, воздев высоко,
Прощаю!
Обилье и малость.
Прощаю!
Радушье и злость.
Прощаю!
Всё то – что мечталось…
Прощаю!
Всё – что не сбылось…
Прощаю!
В себе и… в ребенке…
Прощаю!
Стараясь забыть…
Прощаю!
Наспе'х и вдогонку…
Прощаю…
Не в силах простить
За то, что у Вас лишь дымилась
Душа, не давая огня.
За то, что так глупо влюбилась…
А Вы не любили меня.
За этот Ваш вздох без печали.
За эти глаза без стыда,
Когда Вы (соврав) обещали,
Что скоро вернетесь сюда.
За то, что не в силах унять я
Взлетевшее чувств – вороньё…
ПРОЩАЮ!..
… и пусть Вам проклятьем
Не станет прощенье моё…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702352
дата надходження 23.11.2016
дата закладки 27.11.2016
Послушаем с тобою тишину,
Что самой лучшей музыки прекрасней.
Настроим сердце на свою волну
Радиостанции с названьем «счастье».
Здесь, слышишь, мысли в тишине кричат,
Что прятали мы в шуме повседневно.
Послушай, рядом ручейки журчат
На легких струнах тихо, задушевно.
Без тишины не понять красоту
На грани молчаливого искусства.
Здесь время разбивает суету
И праздные пластмассовые чувства.
Глаза всё скажут лучше всяких слов,
Не перепутай тишину с молчаньем.
От мелких и ненужных пустяков
Ты огради душевные все раны.
***
Мелодию, что лишь подвластна Богу,
Я, как спасение последнее, вдохну.
И среди будней серых и тревоги
Давай послушаем с тобою тишину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641059
дата надходження 04.02.2016
дата закладки 16.02.2016
Слова і виконання – Ярослав Чорногуз
Запис - Руслан Шевченко
Кліп – Олексія Тичка
http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13
=====================
[youtube]http://www.youtube.com/watch?v=FbLmSDSonAY#t=13[/youtube]
Глянеш ніжно – і розтане сніг,
Усміхнешся – сонечко засяє,
І голублять промені ясні
Проліски кохання в світлім гаю.
З губ твоїх цілющої води
Я нап`юся, мов з берези – соку,
Стану, наче легінь молодий,
Наче птах, полину в даль високу.
Подих твій ласкавий надихне
Сотворити крилами поему
Щастя легко на папір зітхне:
«Ти – весна, весна в житті моєму!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501242
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 11.01.2016
Слова - Олег Чорногуз
Виконання - Ярослав Чорногуз
Звукозапис - Олександр Салицький
Кліп – Олексій Тичко
------------------
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=CA4Sv5CIU-4[/youtube]
Пахнуть липи медвяно і хмільно
В серці – збудження радісний щем.
І рука твоя ніжно й повільно,
Як у вальсі, ляга на плече.
Всесвіт чулий летить понад нами,
Ніч шепоче мені: «Приголуб!»
І сп`янілий, торкаюсь губами
До твоїх нецілованих губ.
Пахнуть коси медвяно, духмяно,
Сіножать засина поміж плес,
І здається, в тобі я розтану,
Наче хмарка у сині небес.
Ніч заснула і впала на груди,
Засина поміж трав вітерець,
І нічого навкруг нас не чути,
Окрім стукоту наших сердець.
Я не можу із пам `яті стерти
Ніч, коханням наповнену вщерть…
Я хотів би від щастя померти,
Бо ж кохання сильніше за смерть.
Ніч зітхає і млосно і хмільно,
Сіножать ожива поміж плес,
І згорають, як роки, повільно
Зорі в куполі синіх небес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591146
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 05.01.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nh-i81KFeJ8 [/youtube]
О ти, життя солодка таємнице!
Нарешті, зрозумілий мені зміст
Бажань, сум’яття, пошуків одвічних,
Щемких пустих надій, палючих сліз.
Ввесь світ шукає тільки лиш любові,
Усіх чуттів веде до неї шлях,
І серце поривається на поклик
любові, що керує у віках.
Ah! Sweet mystery of life, at last I've found thee
Ah! at last I know the secret of it all
All the longing, seeking, striving, waiting, yearning
The idle hopes and joy and burning tears that fall.
For 'tis love and love alone the world is seeking
And 'tis love and love alone I’ve waited for
And my heart has heard the answer to its calling
For it is love that rules for evermore
(Lyrics by Rida Johnson Young, music by Victor Herbert, 1910)
(scenes from “Naughty Marietta”, 1935, with Jeanette McDonald and Nelson Eddy)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631253
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 27.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=nh-i81KFeJ8 [/youtube]
О ти, життя солодка таємнице!
Нарешті, зрозумілий мені зміст
Бажань, сум’яття, пошуків одвічних,
Щемких пустих надій, палючих сліз.
Ввесь світ шукає тільки лиш любові,
Усіх чуттів веде до неї шлях,
І серце поривається на поклик
любові, що керує у віках.
Ah! Sweet mystery of life, at last I've found thee
Ah! at last I know the secret of it all
All the longing, seeking, striving, waiting, yearning
The idle hopes and joy and burning tears that fall.
For 'tis love and love alone the world is seeking
And 'tis love and love alone I’ve waited for
And my heart has heard the answer to its calling
For it is love that rules for evermore
(Lyrics by Rida Johnson Young, music by Victor Herbert, 1910)
(scenes from “Naughty Marietta”, 1935, with Jeanette McDonald and Nelson Eddy)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631253
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 25.12.2015
[i]Кілька питань про жах
Мучили зграйку невдах.
І по схололих слідах
Зграйка надибала крах...
Спати на лезах - не сміх.
Гріти Гренландію - гріх.
Плачуть чужі по своїх...
Пекло стікає зі стріх...
Третя війна чи п'ята...
Варять куліш царята...
Крівна до Раю посвята...
І мовчазні ягнята.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554403
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Вкрила щедро зима і сади, і поля,
постеливши пухнастого снігу перину.
І зеленим гіллям білий світ звеселя,
зустрічати Різдво спорядилась ялина.
Принесли снігурі горобини разки,
нахромились на хвою різьблені сніжинки.
Помолов вітерець кригу в срібні друзки,
сипонув мішури на рамена ялинки.
В полив’янім горнятку зімліє кутя,
розвеселим вертепом затіється свято
і шляхетні в серцях спалахнуть почуття
що із сяйвом зірок принесуть янголята.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548241
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 05.01.2015
Лежить у ліжку Чоловік :
Чи то для мрії , чи забави
Бурлить фантазія уяви
Яскравим спалахом з – під вік.
В процесі збуджень і інтриг
Згадав досягнуте дбайливо
Та зачіпали особливо
Думки про те , що ще не встиг…
У шибку виплеснулась рань.
Та привела його до тями
І здивувала раптом гама
Неперевершених звучань.
Чи марш , чи славень продзвенів –
А спробуй вчасно розібратись?
Став Чоловік той придивлятись:
Аж глип – і миттю онімів.
«Чиясь оплавлена свіча
На підвіконні догоряє?
Свічок , здається , в нас немає,
Крім в люстрі лампи Ілліча!
Можливо , Музи голограма
Йде для здобутків та творінь?
Та ні ж! Це Смерть , відкривши браму,
Застигла в хаті , наче тінь.»
-Лякаєш нащо нині нас
Скелетом й гострою косою?
Прийшла позбавити покою
В непідходящий зовсім час!
З лози міцної люльку сплів :
«Зумію Смерть перехитрити!»
Приліг і нею став крутити,
Щоб лоб торкнуть ніхто не смів.
Світанком іншої доби
Знов появився образ Смерті…
Та Чоловік повівся вперто
В краю квітучої габи:
«Я приховаю лик чола
І покажу їй тільки стопи!
Дам зрозуміти , що галопом
Не поспішу в обитель зла.»
Він повернувсь до Неї вмить
Своїми босими ногами :
-Лишатись ще зарано тями,
Бо ж тільки став по – людськи жить!
-Чи сяк , чи так , хоч круть , хоч верть –
Прийшла у дім по тебе Смерть!
Ногами скільки не крути,
Підете всі вряди – годи
У потойбіччя назавжди.
-І не надійся більш на диво,
Бо Смерть усюди справедлива :
Цю мить змінити не спроможні
Ні атеїсти , ні набожні,
-Ні дуже бідні , ні багаті,
Ні вкрай ліниві , ні затяті.
Ні при здоров*ї , ні недужі,
Ні молоді , ні старші дуже…
-І ті , що в морі чи й на суші
Мені свою вручають душу!
Прийшов ти голим в світ і з світу
Підеш таким же для одвіту!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548296
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 04.01.2015
[i]
Бабушка в купюрнице хранила
знаки боевых отличий деда
и среди медалей с орденами -
два осколка бронебойных пуль.
Много про то время говорила
после поминального обеда.
А однажды, томик на диване
положила. - Что это, бабуль?
Позабыв шкатулку, я - за книгу,
бабка в сон, ей мало интереса,
мне же зацепило где-то в сердце,
не давало глаз сомкнуть от глав.
Я любила в чтении интригу -
там пацан с поморского семейства,
(надо ж было так ему рассесться
на портретах времени стремглав)
Мачехино зло и бегство в ночи,
две рубахи и тулуп бараний.
В день один алтын. Адъюнкт. Профессор.
От простуды ... как нелепа смерть?
Впечатление получилось очень
от неброско-старого издания,
думала, а что теперь с прогрессом?
Можно и от гриппа умереть.
Как-то в декабре, в конце, в столицу
мне пришлось из Нижнего д о е х а т ь,
друг в конце пути устал немного,
чуть не съехал, вывернувший руль...
До ... был сон мне - вяжется на спицах
свитер цвета грецкого ореха,
Ломоносов, стоя на дороге,
машет мне: - К чему это, бабуль?
А она, прищурив веки мудро,
в европейской мелочнице шаря,
отыскала крестик мерой с ноготь,
на гайтан нанизанный, с узлом.
И одела мне на шею утром
со словами: - Жизнь, она большая,
но в огне любви - всегда есть копоть,
у дороги доброй - край со злом...
я живу и мир гудит в вопросах,
на дворе октябрь, снег покровский.
Куча раков, бултыхаясь в ванной,
ждёт кипящей бани (скоро "буль")
Нет, я - далеко не Ломоносов...
И гляжу сквозь белые берёзки
в небо, новой осенью упрямо
спрашивая: - Как ты там, бабуль? [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543345
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 13.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.12.2014
Немічна, випали зуби,
Років сувій на рогах.
Бив її вигонний грубий
На перегінних полях.
В серці неприязнь до шуму,
Миші тривожать куток.
Не забувається в думах
Їй білоногий бичок.
Викрали в матері сина,
Радість ту першу… Хай грець!
І на кілок під осику,
Шкурою б грав вітерець.
Їй, на гречаному звії,
З долею сина, старій,
Зв’яжуть петельку на шиї,
І поведуть на забій.
Жалісно, сумно і вбого
В землю рогами з біди…
Сниться їй біла діброва
І трав’янисті луги.
Перекладено з С. Єсеніна
С. Есенин
КОРОВА
Дряхлая, выпали зубы,
Свиток годов на рогах.
Бил ее выгонщик грубый
На перегонных полях.
Сердце неласково к шуму,
Мыши скребут в уголке.
Думает грустную луму
О белоногом телке.
Не дали матери сына,
Первая радость не прок.
И на колу под осиной
Шкуру трепал ветерок.
Скоро на гречневом свее,
С той же сыновней судьбой,
Свяжут ей петлю на шее
И поведут на убой.
Жалобно, грустно и тоще
В землю вопьются рога...
Снится ей белая роща
И травяные луга.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=297424
дата надходження 02.12.2011
дата закладки 02.12.2014
За праведну кров і за сльози дівочі,
Невже ти й тепер відплатити не хочеш?
Як мати ридає і гинуть герої,
Невже ти на боці неправеднім встоїш?
Не вірю! Ти - з нами, хоч досі не знаєш!
Ти волю так само, як Матір, кохаєш!
Ти поруч зі мною, ти разом з Майданом!
Повір, що ми - разом – і Світло НАСТАНЕ!
Не Виродку в ноги вклонись, а свободі,
Що в серці твоїм проросла не сьогодні!
Не пузу продайся, а вгору здіймися!
Ми ВСІ - Україна ОДНА – Подивися!
Ераст Іваніцький, січень 2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540841
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 02.12.2014
лер
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=198962
НОЧНОЙ ДИПТИХ
Следы.На всём следы.
Следы вминают площадь.
Цветёт фонарь
на каменном челе
среди домов грудастых
рыжей брошью
как апельсин на убранном столе.
И кажется что нас оберегают
у окон дома праздничные львы
во всех красотах
бронзовых регалий
и с чутким сном
на лапах сон-травы...
Но...лёгок след усталого бродяги-
сбежавшего домашнего кота...
...И только кто-то
чертит на бумаге
полёт во тьме кленового листа
"2"
Полёт во тьме кленового листа
я начерчу в своём воображеньи
пунктирами где осени паденье
скрывается в падении листа.
И пусть прозрачен-ломок-как слюда
летящий лист но слышится биенье
в его прожилках как преодоленье
пульсации последней навсегда
Полёт во тьме очерчен темнотой
по длинной траектории пунктира-
она конец или начало мира
лежащего за этою чертой?
***
( переклад українською)
Слідию Сліди довкола.
Сліди і площа. Дим…
Цвіте ліхтар
На кам’янім чолі
Пихатих каменИць
Медаликом рудим,
Як помаранча на святочному столі.
Чомусь здається – нас пильнують
Під вікнами домівок леви в шатах
Таких урочих і святкових
У всій своїй красі левиній…
Із сном- дрімотою
На сильних теплих лапах.
…легка хода у блукача-кота, –
Що вештатись подавсь в нічний похід...
Кружляння у пітьмі кленового листа
Хтось на папері креслить слід.
2
Політ у тьмі кленового листка
Розкреслений немов видіння
Пунктирами, де осені падіння
Таїться в траєкторії листка.
Дарма, крихкий неначе сланець,
Тремтить ледь-ледь іще серцебиття
У прожилках тремтливого буття
Осінньої пульсації посланець.
Обрамлений політ у траур літа
Пунктиром траєкторії спокОю,
А десь отам, вже за межею тою
Пітьма, де край, а чи початок світу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=304019
дата надходження 03.01.2012
дата закладки 28.11.2014
Скажи, чого тобі не вистачає в Україні?
Чого ти прагнеш Новоросію цюю?
Переорали землю, наче свині
І маєте Росію за свою
Скажи мені, чого не мав ти в Україні?
Чи затикав тобі хто рота? Говори!
Чого бажаєш зла своїй дитині
І вішаєш химерні прапори?
Скажи, і що тобі зробила Україна,
Що ти на рідну неньку кулака підняв?
Тепер на сході вся вона в руїнах
А корчиш нагло ти з себе ягня
Скажи, невже за те не любиш Україну
Що злодія прогнала гучно за кордон?
І проміняв калину на "рябину"
Ну як останній пірваний… (пардон)
Та ідіотом треба бути в Україні
Щоби за хліб і сіль платить вогнем
Фашизмом називати очі сині
А сльози матерів лише дощем
І хай базікаєш "по-русски" в Україні
Росії "по-большому" і на вас "на срать"
І поховають десь не в домовині
А підкущем, як зможуть прикопать
Така ж чекає доля тих, хто з України
Давно й недавно вже подався до Москви
Запроданців-собак, що б'ють у спину
Давно забувши рідні постоли
І хоч не до вподоби влада в Україні
Бо поміняли шило на таке ж лайно
Чиїм же буде степ і море синє
Мені оце, повір, не все одно
А все одно - "каким ты языком напишеш - мама"
Повір мені, "нам нечего с тобой делить"...
Спитай себе, чи маєш, хоч моральне, право
Ти в Україні після всього жить?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526603
дата надходження 29.09.2014
дата закладки 26.11.2014
Підозріле реноме
У гладкого портмоне...
Цементовані мармизи
У служак глухої кризи.
Де вінець? І де творіння?
Між вагомим і не надто скаче доля винувато.
З шафи Всесвіту скелети
Живлять біблії-газети...
Розіпнули і цілуймо.
У перервах гріх рахуймо.
Де отець? І душ горіння?
Між мажорним і сумнішим вперто вештається тиша.
Печія - старанна пані -
Грає шлунком на баяні...
Божевілля - не питання,
Коли крапка про кохання.
Де ж кінець? Несіть склепіння.
Між журбою і весною всі шляхи зійшлись труною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539459
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 26.11.2014
Він прилітав нізвідки…
Чи здалека…
Він був лиш Вітер… може… гвинтокрил…
-Скажи мені…
Замріяна Смереко…
За що тебе так сильно полюбив?...
-Літати над дрімучими
Лісами
З таким шаленим гуркотом Злочинно…
А чарівну…
Замріяну Смереку
Ти полюбив… напевно…
Безпричинно…
-Споконвіків належу
Цим просторам…
Мене ще знала первісна земля…
Під небом цим…
У цих високих горах…
Коли насправді станеш ти моя?...
-Лише тоді…
Коли у синіх горах
Назавжди стихне пісня солов’я…
Як усі ріки витечуть до моря…
-Але ж…
Ніколи не віддасть земля!…
Хоч ви - Смереки…
Але ми - Вітри…
Захочу… то й змету все до нуля!…
-Забудь мене…
І спогади зітри…
-Я прилечу…
Чи зблизька… чи здалека…
І що мені насправді скажеш ти?...
-Ти знаєш…
Як ридають ті Смереки…
Коли… до них
…..торкаються… Вітри……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531111
дата надходження 19.10.2014
дата закладки 18.11.2014
There’s nothing left. I’m in between,
My steps are lighter than the wind,
My time is endless and my heart
Is wild again like raven’s flight.
Among the ruins is my shelter,
The oldest castle feels like home.
If you’re the one so brave to enter
The edge of lines, this empty dome,
I’ll wait for you. There is a path
That lies beyond the looking glass.
It goes into the land of thorns
Where shadows blow the loud war horns.
The silent storm deep down below
Will never stop distorting dreams.
Please find my realm. The afterglow
Will lead you through the maze of gleams.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530091
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 16.11.2014
Будь у меня в руках небесной глади ткань,
Переплетенная луны и солнца светом,
Лазури, сумрака и мглы туманной ткань,
С узором, вышитым игрою полусвета,
Я разостлал ее бы пóд ноги тебе,
Но у меня нет ничего, лишь грезы.
Я устилаю ими мягко путь тебе,
Иди легко, ведь под тобою – грезы…
[b]Оригинал:[/b]
Had I the heaven's embroidered cloths,
Enwrought with golden and silver light,
The blue and the dim and the dark cloths
Of night and light and the half-light,
I would spread the cloths under your feet:
But I, being poor, have only my dreams;
I have spread my dreams under your feet;
Tread softly because you tread on my dreams.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530542
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 16.11.2014
Саде мій, напоєний туманом,
Не сумуй, що лист духмяний змок.
Ще вдягнеш вишивану сутану
На промерзле плетиво гілок.
Ще зігрієш в сонячнім наливі
Свої плечі, стомлені плодом.
Вересневі хмароньки грайливі
Табунами ходять над селом,
Пишноцвіті айстри попід тином,
Наче зорі, що забули вись...
Посміхнулось небо так гостинно-
Саде мій зажурний,звеселись!
Зашуми ще вітами до сонця,
Золота у трави ще насип!
Заспівай ще пісню березОньці,
Що,мов змерзла,тулиться до лип.
Друже мій,ще веснонька розмаєм
Замережить заспане гілля.
Зараз бо зима коней сідлає -
Чутно подих вже її здаля.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526518
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 14.11.2014
Берізка віти похилила...
В зажурі листячко шумить...
Моя матуся...Ненько мила...
Ти вирішила тут спочить...
В минулому лишились болі...
Хороші спогади й сумні....
І непроста жіноча доля...
Й нелегка праця день при дні...
Тепер лиш з вітром розмовляєш...
Приходиш в спогади і сни...
Я вірю, все про мене знаєш...
Як Ангел, біди відверни...
Молюся Господу за тебе...
У храмі свічку запалю...
...Дощем осіннім плаче небо
Від невимірного жалю.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536763
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 14.11.2014
Людські чесноти -
правда,вірність,доброта
З лиця Землі
зникають невблаганно.
Немов стирає їх
чиясь важка рука,
Оповиває їх густим,
липким туманом.
Нема й любові
у людських серцях,
І милосердя вже давно забуте.
Лиш гіркота полину
у слівцях,
Здається,що добро
у кайдани закуте....
Я закликаю! Схаменіться,люди!
Задумайтеся про своє життя!
Ще трохи-гряне грім,
і пізно буде...
Не буде в світлий край
вже вороття,
Не знатимуть
ні діти,ані внуки,
Що то таке
у злагоді і мирі жить....
Не прирікайте їх
на гіркі муки.
І не змарнуйте
цю останню світлу мить!
Цей вірш є одним із перших моїх творінь.... Написаний давно,та як мені здається,актуальний і сьогодні....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511505
дата надходження 15.07.2014
дата закладки 12.11.2014
Війна війною. А над нею небо.
Де бірюзою вабляться дощі.
У їх краплинах присмак металевий
Кожен солдат навіки залишив.
Їх кожне слово – наче вже й останнє,
Та в тих степах вже хто не воював.
Якщо вмирати – тільки на світанні,
В його зітханні сонячних октав.
А там паслося дуже тепле літо,
Котилось сонце й мружило роки,
У піжмурки з дитинством грали діти,
Наввимашки пірнувши в будяки.
У тих степах була б пшениці повінь,
І серпень знав, куди б згубить зорю.
Не врятувала місячна підкова,
Прийшла війна, спаплюжила ріллю.
Спалила степ, хатам зламала спини,
Стріляла їм в зіниці і в серця.
Багато сіл, ні в чому не повинних,
Неначе піт, що витерли з лиця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536349
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014
Сказилася Росомаха, аж заплила з люті,
що її дружка Бурмила копнули по суті -
вигнали старого діда з царського садиби,
усі речі відібрали, дачі і колиби.
Всі машини раритетні, цінні нічні вази,
всі рахунки перекрили, відкати по газу,
що Бурмилі й Росомасі капали стабільно,
ще й у розшук об"явили - чиста божевільня!
Бо як звірам надоїло жити у обмані
та зібралися на віче вони на поляні -
натравив Бурмило круків, стерв"ятників хижих
по підказці Росомахи. Та дістали грижі,
хоча звірів й поклювали, багатьої убили,
але в рабство знов загнати не хватило сили.
Втік Бурмило, заховався в царстві Росомахи,
тільки зрідка ричить гидко звідти бідолаха.
Ну а злюща Росомаха взяла в руки зброю
й на звіриннії угіддя пішла враз війною,
відірвала жирний клапоть сусіднього лісу
і ще точить підла зуби на решту до біса.
Скористалася підлота, коли у могили
проводжали звірі друзів, що їх круки вбили.
Та забула Росомаха, що її наглючість
остогидла всім лісництвам, ворогам і друзям.
Перекриють всі кордони і заженуть підлу
в резервацію ганебну, як і їй подібних,
бо не можна всьому світу диктувати волю,
навіть коли ти від злоби й люті збожеволів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489174
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 10.11.2014
«А хто такі, дідусю, «москалі»?» -
Спитав в дитинстві я колись у діда,
На пасіці сиділи ми в тіні
Й дивилися як бджоли йдуть обідать.
«Хороше запитання» - дід сказав -
«Це, думаю, би варто відповісти.
Візьми, приміром, вулик. Там устав
Коли ставать, коли робить чи їсти.
Та прилітає зовсім інший рій
Й не дивиться ні на устав, ні бджоли,
А починає вішать тобі стрій,
Якого ти й знавать не знав ніколи.
І починає зразу ж тебе вчить,
Що ти, мов, все чось робиш як не в нього.
Хіба від того серце не болить,
Не хочеться прогнати його з дому?
Та він, не те що просто не іде,
Він ще й тебе прогнати з дому хоче,
Брехливо й вперто щось тобі плете,
Що вулик той - його, і прямо в очі!
Тобі аж слів вже не хватає говорить,
А він уже на всенький світ волає
Що брата, мов, по крові хтось гнітить
Й слова при тім зовсім не вибирає.
Складне то слово, внучку, я скажу.
Не думай, що вся пасіка сусіда
І справді так похожа «москалю» -
То лишень рій, що нам міша обідать!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=188686
дата надходження 10.05.2010
дата закладки 10.11.2014
Ти приходиш у сни, як гонець найтеплішого вітру ,
Доторкнувшись душі, викликаєш омріяний злет...
І тихенько, щоб місяць -мій друг- не побачив, я витру
Зі щоки росянисто-солоний осінній сонет...
У долоні збираю розрізнені пазлики -мрії:
Ще до ранку далеко, ще встигну зібрати тебе..
І цілуючи сон, з гіркотою розлук розумію:
То не очі твої, а всього лише зорі з небес...
Ти приходиш у сни, ніби музики звуки чуттєві,
Композитором ночі ти пишеш акорди світань...
Замовкають слова, непромовлені і несуттєві
Відображенням думки у бісері віршописАнь...
Проганяє тебе цей ненАвисний вбивця -будильник,
Я хапаюся серцем за крила сполоханих снів...
Радо день зустрічать -для незламних, щасливих і сильних..
Я щаслива сьогодні, бо ти все ж приснитись зумів...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534617
дата надходження 04.11.2014
дата закладки 10.11.2014
Ласунка любить поцілунки,
І солоденькі подарунки.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
І грати із вогнем уміє,
Бо погляд її завжди діє.
Сміється у голівці думка.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
Складають їй віршІ, сонети.
І тягнуть в фліртові багнети.
Вона гнучка неначе гумка.
Вона хитрунка… Ай Ласунка!!!
І вже не має змоги бігти -
Вона попала в вовчі кігті.
Чи він попав… мов м’яч у лунку.
Моя хитрунка… Ай Ласунка!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=281158
дата надходження 17.09.2011
дата закладки 10.11.2014
Заплакані сірі асфальти…
В чеканні дощу задрімали!
Стовпи почорнілі на варті!
Опора,- щоб небо не впало!
Віддала себе пітьмі ранку!
Від того душа вже не виє!
Залишила дім насвітанку!
Я їду до Вас, моя мріє!!!
Святі почуття сполошили!
Нервовість від зміни стихій!
Все байдуже! Я маю крила!
І наближуюсь помахом вій!
Ваша батьківська любов – моя відрада!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=253108
дата надходження 11.04.2011
дата закладки 10.11.2014
Присвячується Джеку, який збудував дім...
Ось сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це – легендарні й не дуже поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А це - майстер страху і гри VELVET CAT,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ще ніким не підкорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось БОРОДА – думка зроджує рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось і ЛАСУНКА з своїми думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ІГОР ВОВК пильно стежить за нами,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
А ось ЛЯЛЯ БО і щоденник її,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
Ось CORVIN, який трохи дивний або…
Який зупиняється на ЛЯЛІ БО,
Яка не напише про ВОВКА ні грама,
Який забирає ЛАСУНКУ з думками,
Які в БОРОДІ вже прискорили рух,
В якому вирує нескорений ДУХ,
Яка час від часу чита VELVET CATa,
Якого цінують і знають поети,
Які кожен день закидають куплети
На сайт, що придумав ЮХНИЦЯ ЄВГЕН…
9.04.2011р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=252747
дата надходження 09.04.2011
дата закладки 10.11.2014
Я знаю так мало, а хочу так сильно
Про тебе сказати тобі...
Окремі фрагменти, як бульбашки мильні
Зникають у цій боротьбі...
То з чого почати? В коханні зізнатись?
Ні, це вже, здається, було...
А може так просто чогось побажати
І трошки зігріти теплом ?
Ну, щастя бажати? До біса банально...
Кар'єри? Грошей задарма?
Здоров'я ? Теж ніби не оригінально...
Кохання ? Як хочеш сама...
Ти сильна... Аж дивно... І де стільки сили
Взялось у цій ніжній душі ?
Як плечі тендітні усе це зносили ?
Де сховано вічний рушій ?
Недоспані ночі, програми й папери...
Сміливий рішучий порив -
І перед тобою зачинені двері
Гостинно SoftServe відчинив !
Ти ніжна... Безмежно! Десь там, на Арені
Тебе обіймав Океан!...
І білі ведмеді у парку Вільгельма
Тобі усміхались десь там...
Красива... До болю!... Для тебе розцвіли
Всі квіти всіх парків разом!
А знаєш, як личить тобі сніжно-біле ?
А келих з червоним вином ?...
Я б міг написати (аби лиш хотіти)
Про штутгартський тірамісу,
Про дряпанки нові, які твої діти
Тобі з Малювців принесуть...
Я міг би німецьке Різдво описати,
Санки, що Микола приніс...
Самотню троянду, що в'яне в кімнаті...
Засипаний снігом МАТІС...
Це було б, напевно, доречно і стильно,
Та я б не повірив собі,
Бо знаю так мало,
А хочу так сильно
Про тебе
Сказати
Тобі...
18.06.13 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438568
дата надходження 20.07.2013
дата закладки 10.11.2014
Well... Sometimes I come
And repair some…
And I give you a rose,
And your smile is so close…
I can fix your floor,
I can cut your door,
Oh, dishwasher... Hope,
She doesn’t flood your home...
I can change your lamp,
Oops… I meet your mom…
I can eat your soup,
(Anyway I hope…)
I can burn your disc,
I can open MATIS…
I can fix your switch,
(But I don’t know which…)
I can make your light,
But can't take your night…
I can drink your vine,
But can't read your mind…
I can change your car,
When you are still far…
I want see your smile,
Can you tell me why?...
I can guess your name…
You think this is a game…
But I'm not so smart,
For repair your heart...
26.06.14 Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510742
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 10.11.2014
You are my hesitance,
You are my residеnce,
The shelter of my dream,
The ocean where I can swim.
You won't ever let me miss
Your toungue, your lips & your kiss,
Which bring me happy feelings
Like I'm in you still living.
Wherever you would live,
Whomever you believe
You should know, your shining smile
Makes me happy for a while.
You know, maybe it's too late
To follow my empty shade.
But now I keep on rhyming
When your eyes are just smiling.
I said it from the start
You stole my lonely heart.
But I love all of you
Though you are strange a few.
(Chorus)
You are bigger than a life,
You are bigger than a dream,
You are the ocean where I swim.
FTH
03.04.2014 - 15.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505341
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 10.11.2014
I live in your heaven,
I live in your eyes.
All I believe in:
My sea angel still flies.
And your eyes and smile
Make me feel alive.
Only shining wings
Take me where she lives...
FTH
14.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523406
дата надходження 14.09.2014
дата закладки 10.11.2014
With such a beautiful muse
I got no chances to lose
I couldn't be so crazy blind
Meeting you when I used to find
Used to find the sense of my rhyme
Which was hidden under the grime
Like a dimond in the dark night
You flashed me out with your light
19.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505340
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 10.11.2014
Сара Тісдейл
ПРИЙДЕ ЛАГІДНИЙ ДОЩ…
Варіант 1
Збудить лагідний дощ аромати земні,
Ластівки́ защебечуть пісні навесні.
Із нічного ставка зрине жаб’ячий спів,
Затремтить на вітру білий цвіт диких слив.
Як жаринки, вільшанки зірвуться в політ,
Потім сядуть на мить на низький живопліт.
Розцвіте вся природа й не знає вона,
Що примарою досі тут бродить війна.
Буде ба́йдуже мешканцям лісу і рік,
Що в тім вирі загинуло людство навік.
І красуня-Весна у ранковім розмаю
Не помітить, що вже нас з тобою немає.
Варіант 2
Прийде лагідний дощ і запахне землиця,
Закружляє із щебетом ластівка-птиця,
Із нічного ставка зринуть жаб’ячі співи,
Білим трепетом знов зацвітуть дикі сливи.
Спалахнуть, наче іскри, вільшанки в польоті,
Що примхливо співатимуть на живоплоті.
І нікого в природі не буде обходить,
Що примара війни, може, досі тут бродить.
Не помітять птахи, і дерева, і ріки,
Якщо людство загине в тім вирі навіки.
І Весна, умиваючись зранку росою,
Не помітить, що більше нема нас з тобою.
[i]Видатна американська поетеса Сара Тісдейл (1884-1933) першу книгу віршів видала 1907-го року. Жила у Сент-Луїсі, останні роки провела у Нью-Йорку. Покінчила життя самогубством (отруїлася снодійним).
Творчість поетеси високо цінували її сучасники. Збірка віршів «Love Songs» (1917) – зробила її першим лауреатом найпрестижнішої у США Пулітцерівської премії (1918). 1933-го року видала останню книгу «Strange Victory».
Та справжня слава прийшла до неї посмертно і несподівано через [b]цей[/b] невеличкий вірш з книжки «Полум’я і тінь» (1920). Початок першого рядка цього вірша «There Will Come Soft Rains» став назвою короткого оповідання письменника-фантаста Рея Бредбері у постапокаліптичному жанрі з циклу «Марсіанські хроніки». Оповідання було надруковане 1950-го року і досі вважається одним з найвідоміших у світі науково-фантастичних оповідань. В ньому наводиться повний текст згадуваного вірша і, завдяки цьому, Сара Тісдейл набула світової популярності . Створено багато пісень на цей вірш, є симфонія Єфрема Подгайца, у фіналі якої звучать слова твору у виконанні співачки.
За мотивами оповідання Рея Бредбері створені анімаційні фільми, наприклад, оцей, найкоротший:[/i] https://www.youtube.com/watch?v=RcNN5MmmihA
Sara Teasdale (1884–1933)
THERE WILL COME SOFT RAINS…
There will come soft rains and the smell of the ground,
And swallows circling with their shimmering sound;
And frogs in the pool singing at night,
And wild plum trees in tremulous white;
Robins will wear their feathery fire,
Whistling their whims on a low fence-wire;
And not one will know of the war, not one
Will care at last when it is done.
Not one would mind, neither bird nor tree,
If mankind perished utterly;
And Spring herself when she woke at dawn
Would scarcely know that we were gone.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501235
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 10.11.2014
[u]ОРИГІНАЛ[/u]: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510742
[i]Corvin[/i]
[b]Тій, котра мене надихає...[/b]
Часом забіжу,
Щось допоможу.
Принесу я квіти -
Тобі догодити.
Все відремонтую -
Підлогу циклюю.
Митиму ваш посуд
Поки скажеш «досить».
Лампи вам міняю,
Маму зустрічаю.
В товаристві мами
Зупку з’їм з грибами.
Перепишу диски,
Куплю вам сосиски.
Зніму вимикач –
Що? Не той? Пробач!
Свічки запалю,
Бо тебе люблю.
Вип’ємо вина…
Чому ж ти сумна?
Поміняю авто́ –
Не завадить ніхто!
Тільки посміхнись,
Ніжно подивись!
На твоє ім’я
Аж молюся я!
Та все не вдається
Ключ знайти до серця…
[i]Із задоволення цитую відгук автора оригіналу на мій переклад: [/i]
"Щиро вдячний і вражений вашим перекладом! Незважаючи на те, що з частково комічного оригіналу ви зробили ще більш легковажний та простенький вірш. Та це, мабуть, особливості перекладу. Головне - дух вірша ви вгадали бездоганно! На всі 100% ! І про "вхожого в цей дім" і практично все інше."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511791
дата надходження 16.07.2014
дата закладки 10.11.2014
ПЕРШЕ ПРИЧАСТЯ
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=HOpfiJ45ZRg[/youtube]
Світить зоря у вікно,
Дивиться ангел з неба.
І вже мені давно,
Мабуть, заснути треба.
Я і сама не знаю,
Чом не стуляю очі?
Може, дитинство минає,
Але прощатись не хоче?
ПРИСПІВ:
В серці - тривога й надія
І несказанне щастя,
Завтра велика подія -
Перше моє причастя.
Перше моє причастя,
Перший мій крок до Бога -
Це несказанне щастя,
Радість моя і тривога.
Сукню чистеньку, біленьку,
Ніжний віночок білий
Звечора мені ненька
Приготувала мила.
Спатиме ще матуся,
Спатиме вся сім'я.
Першою помолюся
Вранці-раненько я.
ПРИСПІВ:
В серці - тривога й надія
І несказанне щастя,
Завтра велика подія -
Перше моє причастя.
Перше моє причастя,
Перший мій крок до Бога -
Це несказанне щастя,
Радість моя і тривога.
Кліп створений поетом і кліпмейкером Олексієм Тичком, у нього є сайт http://nathnennya.ucoz.ru/
Використне відео з програми "З іскрою Божою", ОТБ "Галичина", Івано-Франківськ 2008
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522442
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 10.11.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 10.11.2014
Прилетіли три синиці
До моєї годівниці.
Три синиці прилетіли,
Мабуть, їсти захотіли.
Ось горобчик гордо скаче.
Він - господар тут, на дачі.
Сойка в гості завітала,
Трохи хліба поклювала.
Гостей радо я зустріла,
Частувала, як уміла.
Птаство їло, щебетало
І мою печаль прогнало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535081
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 09.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.03.2014
Ковалик двері відчиняє,
Змітає листячко в саду.
Довкруж діброву напуває,
Духмяним соком на меду.
Мудрагель вітер на осонні,
Майструє флейту з кураю.
Вмиває кетяги червоні,
Вином гранатовим в гаю.
Діброва вбралася у шати:
Убрали в церкву молоду.
Звучать у дощику сонати,
Втікають в осінь золоту.
Мені б їх впору перейняти:
Ступлю назустріч втікачу.
Щоби не скинули агати,
В багрянім лиску кумачу.
Пр: Льодовий ковалик - древня назва листопада.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459436
дата надходження 09.11.2013
дата закладки 10.11.2013
Я відмела усі
свої думки й знання,
І віддалась на волю Божу,
Іду стернею,
вже не навмання,
Така, як всі,
і в той же час,
на всіх не схожа.
Я відкидаю суєтнісь і страх,
Коли підводжу очі в небо.
Підбитий, зранений,
та незборимий птах,
Все кину тут і полечу до Тебе.
Без жалю ли́шу
я землі земне,
Зречусь всього
заради зустрічі з Тобою...
.............................................................
та ось легенько римами війне,
і я готуюсь знову до двобою,
із сутністю своїх думок і вад,
із лінню, що в крові моїй волає;
- тягни земную ю́доль
до безкраю,
тобі немає вороття назад,
у Божий дім,
у тихий сад,
до раю...
борюсь, борюсь, борюсь, борюсь...
і думку цю гірку перемагаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455847
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 22.10.2013