Жизнь стала ни белой, ни черной,
Утратив объём и рельеф
Всё стало неслышным, нечетким
Дурной тишиной онемев…
Желанья писать, не имея,
Тебя наполняет тоска…
Немеет, немеет, немеет
Холодною болью рука…
Уже её пальцы не чертят
Словесный узор колдовства.
И, где-то на уровне смерти,
Забыты земные слова…
………
Поэт, преклони же колени
В немой необычной мольбе.
Пусть, выйдя неслышно из тени,
Твой ангел поможет тебе...
Клинок полоснёт без замаха
И в пене, как розовый дым,
Волна закипевшего праха
Проклятия смоет следы.
Потоком солёным прогорклым
В той раны широкий просвет
Хрипи перерезанным горлом,
Кричи, онемевший поэт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665625
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Было время, шагал, не хромая,
Не метался ни днём, ни впотьмах…
Хоть не раз вывозила кривая,
Но неведом был пагубный страх…
Скудноваты дары огорода
При отсутствии летних дождей…
И не верится в мудрость народа,
А тем более в честность вождей…
Истрепались мечты и одежды,
Неуютно на жилистом дне…
И хоронит останки надежды
Неуверенность в завтрашнем дне…
Говорят, обижаться, мол, глупо
Мне на чёрствость властей и рвачей…
Вот бы гамузом их в Гваделупу, -
Поредел бы отряд сволочей…
май 16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666049
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 24.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2016
Неначе в дитинство потрапила знову своє,
Доноситься ніжно здаля колискова матусі.
До свого гнізда повертаються радісно буслі
І в лісі зозуленька так голосливо кує.
Стежину до хати встелив кучерявий спориш
І вишні додолу схиляють пахучії віти.
Усміхнена ти серед білого, білого цвіту
Немов, королева у сніжному царстві стоїш...
Торкнулась рука. І стежиною вдаль повела,
Де гойдалку вітер тихенько, самотню гойдає.
Ні смутку, ні горя серденько в дитинстві не знає,
Попереду шлях. І майбутнє освітить зоря.
Тим шляхом підеш ти в далекі, далекі світи,
Та свого дитинства ніколи в житті не забудеш.
Його пам'ятати, як вічну реліквію будеш
І пам'ять в душі про дитинство своє берегти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=426560
дата надходження 22.05.2013
дата закладки 24.05.2016
[img]http://cs9413.vk.me/v9413008/25e7/dx9hKLw6oBU.jpg[/img]
Люблю я сум під час дощу,
Під гул дерев в поривах вітру,
Люблю у небі нічний шум
І спів птахів вже трохи тлінний.
Тому що осінь за вікном
І журавлі летять у вирій,
І я гортаю той альбом,
Де збереглись останні миті.
Сумую я під гул дротів,
Що вітер рве з усеї сили.
Сумую я …, але хотів,
Щоб ми були лише щасливі.
Та не вернути час назад,
Хоч і не раз того хотіли.
Роки життя, як листопад -
Вмирають зірвані вже квіти.
Це розумієм кожен раз,
Коли на дворі править осінь,
Коли життя дає аванс,
Але цінити ми не в змозі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447427
дата надходження 05.09.2013
дата закладки 07.04.2016
І, власне,
Ти міг би цю дівчинку все ж полюбити…
Таку непостійну… таку золотаву… однак…
Вона забувала відвідати виставку квітів…
Проте потрапляла
на форум бродячих собак…
У міру нестерпна,
Не краща за інших й не гірша…
Кренделик до столу… чар-зілля у неї в меню…
Її домові вже писали щось схоже на вірші…
Ти завжди позичити
можеш у неї вогню…
Сьогодні у борг…
Тільки завтра із нею ви квити…
Сум синій… сум білий… її кораблі - по морях…
І ти, безперечно, зумів би таку полюбити,
Якби ж не лишала ключі
від квартири в дверях…
Оту, що складала
Примар на гладенькі полиці…
Читала їм кодекси вдячності… і, зазвичай,
Писала свої мемуари пухнастої киці…
І сутінки лила
в духмяний мелісовий чай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656549
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 07.04.2016
Не уходят бесследно поэты –
В чьем-то преданном сердце живут…
Хоть в одном уголочке планеты
Им заслуженно честь воздадут.
А они не мечтали о славе,
Сочиняя в бессонной тиши.
Уходили, нам щедро оставив,
Часть своей обнаженной души…
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582540
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 07.04.2016
Я до тебе, рідна, по стежині,
Брів серед холодних споришів.
І злітали роси по краплині,
Відбивались радістю в душі.
Приспів:
Ти зустрінь мене, люба,
Подаруй поцілунок,
Дай напитися трунку,
При вечірній зорі.
Принеси мені чари,
Той святий подарунок,
Що несе порятунок
Для моєї душі.
Ми удвох сховаємось в тумані,
Лиш «ку-ку» летітиме здаля.
І при третіх півнях підем п’яні,
Під чарівні звуки солов’я.
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655997
дата надходження 31.03.2016
дата закладки 05.04.2016
------
На зеленеющей полянке,
Где сели черные грачи,
Вода по камешкам, из ямки,
Поющим ручейком звучит.
И можно корочку батонью
Неспешно насухо жуя,
Легонько зачерпнув ладонью,
Запить мелодией ручья.
И обновленным, (Боже правый,
Что за года, в конце концов?)
На зеленеющие травы,
Раскинув руки лечь лицом…
Или не лечь… упасть в них – оппа!
Да так, чтоб захватило дух…
…и слушать их влюбленный шепот
Почти не напрягая слух…
…лежать и слушать… понимая…
От слов и звуков ошалев.
Лежать и слушать… обнимая…
Жизнь в пробудившейся земле.
Жаль, холодна и плоскогруда
Подруга после зимних снов,
Но чувства пьяную минуту
Я с нею праздновать готов.
И пусть мои года под осень,
Но отзывается во мне
Чудесное многоголосье
Навстречу солнцу и весне…
------
Бегут чернявые юнцы,
Девицы русокосые
И травы в серебре росы
Сминают ноги босые.
Их ждёт весна, зовёт апрель.
Люби, душа – Снегурочка!
Ты слышишь? Чувства – юный Лель
Запел… играет дудочка.
------
Своё рождественское чудо
Весна язычница чудИт.
Оно везде, оно повсюду,
В садах, на улицах, в груди.
Как будто, над зимою, тешась
Весна одела мир вокруг
В апреля – розовую снежность,
В цветенья – белоснежный звук.
------
Ах, моя яблонька-ранетка,
Ты словно фея вешних снов,
Твоя раскидистая ветка,
Стучится розовым в окно…
Стучится – чувств от сердца хочет.
Стучится так, что в стеклах хруст.
И ведь срубить, не станет мочи…
И так любить, не хватит чувств…
------
Забыта черно-белость гаммы
Холодной графики зимы.
Раскрыт проём оконной рамы.
Печали глаз упразднены.
Ушло деревьев чернобылье,
Они, как стаи светлых птиц,
Их ветви белые, как крылья,
Взмахнув, роняют перья вниз.
О, это чувствонаважденье!
И бродит кровь, как тёплый эль.
Пора любви, пора цветенья,
Весна, я Ваш влюбленный эльф.
Вы мне назначили свиданье,
Под веткой яблони в саду
И я, придя сюда заранее,
Уже стою, надеюсь, жду…
Я знаю, встреча неизбежна.
Я помню нежность губ и глаз.
О, эта розовая нежность!
О, фея грёз, я верю в Вас!
------
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655770
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 05.04.2016
(К Международному дню Поэзии)
Пишу стихи, зачем я их пишу?
Я жаждой славы вовсе не грешу!
Не для забавы я пишу, но вот –
Нельзя молчать, когда душа поет!
21.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653342
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Я все ще намагаюся розбити
Те, що було не-мною-у-мені...
Напевно, ми з життям у чомусь квити,
Якщо воно згорає у вогні?..
Із воску виливаються фігури -
Товстезний накип злазить із душі...
Хтось замовля видовища - тортури,
Бо сам до бою стати не спішить...
Я ж на арені псевдо-колізею
Стою з мечем любові проти зла
І відчуваю, як в мені змією
Зневіра - відчай - втома проповзла...
По чім квитки до лев\'ячої пащі?
А можна у розстрочку чи кредит?
Іще одне питання можна? Нащо
Ламати руки у Каріотид?
Вони ж тримають на долонях небо...
Що буде, коли небо упаде?
Де істина в вині, там є потреба
У вожакові для сліпих людей :
Бо суне зграя просто у провалля...
Хто спинить їх? Хто далі поведе?
А темний світ кривого задзеркалля
Хапає душі де запопаде...
... А я воюю все ще із собою...
Вже час давно все це перерости...
За еру непотрібного двобою
Із болем збрудершафтились \"на ти\"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620874
дата надходження 14.11.2015
дата закладки 29.03.2016
(По версії А. Шопенґауера*)
Це придумав не я,
як то кажуть,"слабо".
Це все ґер Шопенґауер втяв,
от, їй-бо!
Я лише у думки його рими заклав.
Плагіату ніякого тут,
Боже збав.
Всіх поетів,які тільки є
апріорі
Він упевнено вносить
до трьох категорій:**
1.МЕТЕОРИ
Поет-метеор нічогенький поет,
Та здатен лише на тріскучий ефект.
Промчить швидкоплинно
і де він? Знайди!
Немає - зникає кудись назавжди.
2.КОМЕТИ, ПЛАНЕТИ
А це більш вагомі космічні об'єкти -
У них є орбіти й тонкі інтелекти,
Чи краще сказати - достойне IQ,
Й блищать яскравіше зірок на смерку.
Блищать яскравіше,бо блище останніх,
Тому їх і плутають часто профани.
Та й світло то зовсім не їхнє, адже,
Немов дзеркала, відбивають чуже.
Діяльність їх тягнеться декілька років
І сфера їх дії не надто широка -
Супутники їхні обмежують коло,
Сучасники тобто, в магнітному полі.
Та, врешті, свої залишають місця,
Їх інші займають і так без кінця.
3.ЗІРКИ
І тільки вони непорушні й постійні,
Такі недосяжні - зірки є зірки!
Горять власним світлом незмінно,надійно -
Дивуйся,милуйся,хоч цілі віки.
Не змінюють вигляду свого ніколи.
Міняй,не міняй точку зору і час -
Однаково сяють з Господньої волі,
Тому що відсутній у них паралакс.***
Вони не належать системі(чи нації),
Лишень всьому світу - така ситуація.
Проблема одна є - потрібні роки,
Щоб світло,яке посилають зірки,
Здолавши космічний без меж океан,
Дісталось Землі, ну а отже й землян.
*** ***
От і всі вагові категорії,
Чи то пак - поетичний розклад.
Хтось може спростує такі алегорії?
Артур Шопенґауер був би лиш рад.
*А.Шопенґауер - німецький філософ
(22.2.1788 - 21.9.1860)
** "Афоризмы и максимы" (о критике,суждении,одобрении и славе)
***паралакс (з грец. - зміна) - явне зміщення,або різниця орієнтації
об'єкта,що розглядається з двох різних позицій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655579
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Як з’ясніла зоря над дорогою в даль
І володарем став місяць в хмурному небі.
В моїм серці піднявся той приспаний жаль -
На тихому ставі уздріла два лебеді.
Сфокусована пам’ять ту мить береже,
Як весна парувала навічно кохання.
А душа, що в розлуці, любов усе жде,
Не приймає душа те чуже покарання.
І голубкою лине в тривогу ночей,
Де у битві кривавій зійшлися дві сили.
Зрада, підлість - на честь та життя - не трофей,
А земля, щоб на ній хлібні ниви родили.
11.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650882
дата надходження 11.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Коли торкнеться, встань і увійди
У благодатний храм живого Слова.
Хай від зерна відсіється полова,
Липкий намул відступить від води.
Вся повнота блаженства від і до
У доторку невидимо легкому…
І всоте крапку переправ на кому,
Хай буде не останнім цей рядок.
Немов гончар, що глину вправно мне,
Гнучким словам надай тонкої форми.
Відчуй межу – де біле, а де чорне,
І витвір оживи святим огнем.
Коли ж дозріє слово молоде,
Немов вино, й попроситься на волю,
Вона пліч-о-пліч стане із тобою,
Стежками неземними поведе.
І прорече: «Довірся, я тобі –
Поезія, натхненниця і доля».
І хоч один – не воїн серед поля,
Та з нею не страшний ніякий бій.
Які б дороги ти не обирав,
Шукай у Слові мудрості й розради,
Не зрадь його й воно тебе не зрадить,
Хранителю скрипучого пера!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=653362
дата надходження 21.03.2016
дата закладки 29.03.2016
Мені від тебе надто мало слів,
Я так і не почула головного.
А ти б мовчанням, тишею радів,
Лишивши зайві тексти за порогом.
Ти просто проживеш мене. Як день.
І з легкістю подивишся у завтра.
А я наївно вийняла з кишень
Усе й тобі поставила на карту.
Й програла... Світ продовжить відлік зим,
Весною зійдуть чорно-білі квіти.
Біда у тому, що мені із тим
Потрібно буде знову вчитись жити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635696
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 16.03.2016
У сонячний промінь п`янкої весни
Вплету заримованість літер...
Тобі розповім свої мрії і сни,
А ноти напише нам вітер.
Здійме до небачених досі висот -
Душа заспіває віршами!..
У терції вітряно-сонячних нот
Оте, невловиме, між нами,
Що ріже рутину зажурених днів,
Що в серці тріпоче крилато...
Почую далекий проникливий спів,
Що змінює будні на свято!
Побачу в простому приховану суть,
Яскравість - у сірім відтінку...
Та знаю: ніколи мені не збагнуть
Кохання і... загадку-жінку!
Милі жінки!
В цей весняний день сердечно вітаю Вас
із найпрекраснішим святом весни!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649865
дата надходження 08.03.2016
дата закладки 16.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.03.2016
Чом ти, вербо, віти похилила?
Чом тривожиш річки плесоспокій?
Чи тобі чекати вже несила,
Коли знов зазеленіє локон.
Коли небо криложуравлями
Заклекоче. Й синню через вінця
Розтечеться стрімко над полями,
Хмар пухнастих розігнавши кільця.
Коли рясно травокилимами
Береги укриють свої плечі.
Попливуть,полинуть табунами
У туманах заспіви лелечі.
Сонцемедом звощені стежини
Оживуть каскадами фіалок.
Заквітують кущики калини...
Залишилось зовсім-зовсім мало.
Зачекай ще трішечки, вербице,
Не тривож ще річки плесоспокій.
Нехай сон зимовий їй досниться...
Скоро твій зазеленіє локон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=646918
дата надходження 25.02.2016
дата закладки 16.03.2016
Дні ще такі безколірні, сонливо-пісні,
Грається сонцем-клубком перламутрова хмарка.
Люди, агов! Розступіться – дорогу весні!
Ґрунт видихає вологу, немов кавоварка.
Як вона йде – невагома, грайлива, легка!
Промінь заплутався в кучерях, мов павутинка…
Вже набубнявіли свіжі бруньки на гілках,
Тріскає пріла земля, ніби хлібна скоринка.
Гуркіт машин і пронизливий посвист коліс,
На тротуарах – картата мозаїка люду…
Перегортаю сторінку – й розпатланий ліс
Враз постає, таємничий, як магія вуду.
Дихає вогкістю, мохом сирим, ялівцем,
Доторки рідні його і лоскочуть, і колють.
Со́сни, агов! Розступіться! Не лізьте в лице,
Дайте надихатись вітру весняного вволю.
Дайте на мить відростити мереживо крил,
Вищим за небо буває хіба лише мрія!..
Березень хлюпнув згори бірюзових чорнил…
Це не волога, це надлишок солі на віях.
Перегортаю сторінку – і я край вікна,
Так по-домашньому гріє обіймами хата…
Часе, агов! Зупинися, це знову весна –
Перша комусь… А мені – за рахунком яка там?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=649560
дата надходження 07.03.2016
дата закладки 16.03.2016
А ти палав…
В усьому… до дрібниць…
Ти ще не знав - зірки впадуть о сьомій…
Читав міста в пісках її зіниць.
Лишав вітри
їй, чистій, невагомій…
Шукав слова,
які сягали дна
її озер, що розлились фатально…
Й минав світи, в яких жила вона,
змальована тобою
подетально…
І засинав,
торкнувшись кам”яниць,
що знали велич й прохолоду Гізи…
(“… я відпущу усіх своїх служниць,
коли складеш
міжзоряні валізи”…)
Коли могутній
Сіріус впаде
в скрижалі вод, в безодню манускриптів,
шляхами караванними пройде
в твої міста…
стояла ніч в Єгипті…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652091
дата надходження 16.03.2016
дата закладки 16.03.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=3thnpjRfNqU
[/youtube]
Ранкове сонце освітило,
Дощами зрошену траву.
А нічка очі опустила,
Згадавши, зливу грозову.
Цей перший грім нагнав їй страху.
Летіли стріли врізнобіч.
Це йшла весна знайомим шляхом,
І що до того їй, що ніч!
То не біда, що мокрі ноги,
Зате у квітках голова.
Не мала й крапельки тривоги,
Душа від радості співа.
Розправив вітер мокрі крила
І слухав музику дощу.
Весна природу покорила...
А дощ тихенько раптом вщух...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651002
дата надходження 12.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Волошки сині заплету у коси,
Тобі моя кохана на зорі.
І поведу туди де срібні роси,
Блищать у ще не скошеній траві.
Дрібні росинки я зберу в корали,
Сплету вінок з ромашок польових.
В моєму серці пломенять стожари,
Летить луною в далечінь твій сміх.
Гойдає вітер колоски пшениці,
Щебечуть птахи дзвінко в небесах.
Духм'яний запах з присмаком кориці
Навколо нас чаруюча краса...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=650271
дата надходження 09.03.2016
дата закладки 09.03.2016
Что ж, потеря небольшая,
В жизни горе не беда.
Я как будто уезжаю
Далеко… и навсегда...
Ты печалиться не будешь?
Память сеть, да в дырах сплошь,
Не заметишь, как забудешь,
А забудешь, не вернешь.
Запираю сердца двери,
И на стол кладу ключи,
Ты за мной, приметам веря,
На дорожку помолчи.
Расставанье мне не мило
Одиночеством в пути.
Ухожу… и всё, что было,
Оставляю позади.
Ухожу… по светлым лужам,
Шаг мой лёгок, след мой чист…
…
Ну, скажи, кому он нужен
По весне осенний лист?
Нет для чувства вечных истин,
Но ровесник октябрю,
Я тебе, осенний листик,
На прощание дарю.
Я дарю, а ты не рада,
Ни листку, ни октябрю…
Нет, не плачь, любовь, не надо.
Улыбнись. Благодарю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640859
дата надходження 03.02.2016
дата закладки 26.02.2016
(Ксеня Габа: інколи людина не може нічого зробити з своєю самотністю, а інколи просто боїться ще одної дози болю)
Вночі вела розмову з самотою,
Здавалася вона мені сумною.
Уранці попрощатися хотіла,
Сміливо за столом вона присіла…
- До серця смуток не клади,- просила, -
Не обгортай мої опалі крила,
Не зазирай печаллю в мою душу
Із самоти я вибиратись мушу…
Від неї я невміло відбивалась
Та самота щільніше пригорталась.
Спокусливо шептала і пророче…
І світлий день ішов у смуток ночі.
Тремтіла кава у моїй долоні,
Останній промінь стерсь на підвіконні,
А самота мостилася під серцем,
Неначе стала вже життєвим сенсом,
Неначе ми із нею стали цілим…
Та, просто, якось, друзів поріділо.
Згубилися слова у заметілі
Думок, що у мовчанні посивіли…
Необережно самоту позвала…
- Ти відпусти мене, - її благала…
Так щиро я просилася на волю,
Не прогадати ще старалась долю.
А самота скептично усміхалась
І залишати душу не збиралась.
В моїх руках давно схолола кава,
А я все менше й менше мала права.
Ще більше в низку додавала смутку,
Сіріло вже у кожному закутку.
І серце в павутиння обгортала…
Стояла недоторканою кава…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436442
дата надходження 10.07.2013
дата закладки 26.02.2016
[img]https://pp.vk.me/c630717/v630717008/1421c/wTI1RB4egsc.jpg[/img]
Зима за вікном. Холод сковує руки.
Ні кроку ступити назад чи вперед
І не вберегтись від печалі розлуки,
Хай навіть любов загорнути у плед.
І не відігріти, і не розтопити
Їх душі сталеві, холодні, мов лід.
І не відшукати в таємних молитвах
Тієї любові згасаючий слід.
Пройшли почуття. Все розтало в тумані:
І очі, і руки й веснянки її.
Розсіялись ночі напрочуд духмяні
Окрилені співом в саду солов’їв.
Але все одно щось тримає на грані,
Бо щастя не ллється у них через край,
Не світяться очі, колись полум’яні,
І навіть не сниться омріяний рай.
Розірвані навпіл безжальним мовчанням,
Фальшиво кульгають обірвані дні.
І може, зібравши вже сили останні,
Всю правду відкриють собі в глибині:
Години пливуть. Розчиняється вічність.
А часу все менше у їхнім житті,
І може у тому банальна трагічність:
Безтямно кохають, але в самоті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645494
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 26.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.02.2016
Застигла, пестує погляд посивілі скроні,
Згорнув, мов оберемок, сховав у замок рук.
Теплом напоєні тіла і жар, дрож у лоні,
Два серця, що одне, злилися у спільний стук.
Спивала насолода біль довгої розлуки,
Падали з неба зорі - стелилися до ніг.
А ніч підхоплювала тихі гортанні звуки
І бережно несла в світанок, мов оберіг.
Твоя я, коханий мій, твоя, - лунало в ранок, -
П’яніла від любові окрилена душа.
Я так щаслива, що поруч ти, - ловив серпанок.
Богів то воля, мила, - єдина ти моя.
16.02.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644357
дата надходження 16.02.2016
дата закладки 22.02.2016
Поминутно прирост временной
В дневнике скрупулёзно отмечен,
А реально: мир скован зимой –
И в помине тепла нет отметин.
Хмурь и стынь поутру. Под ногой –
Надоевшее шамканье снега.
Как атлант, каждый тополь нагой
Над собой держит низкое небо.
Запоздало приходит рассвет,
Сыплет галочьей чёрной картечью…
Очень горько, что лёд своих лет
Растопить нам практически нечем.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645188
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
Ти у Небесну сотню не попав,
Бо був сто другим чи сто двадцять третім...
У віршах не тебе спімнуть поети,
Хоч не за це ішов ти, Боже, збав.
Ти був одним таким із багатьох,
Хто підійнявся землю боронити
Від зайд захланних, хоч давно вже ситих,
Судитиме яких напевно Бог.
Можливо ти десь безвісти пропав
І рідним навіть не лишив могили.
Хай Небо дасть їм пережити сили
Цей з болю-розпачу жахливий сплав.
І хай в Небесну сотню не попав
Та ти назавжди є для нас героєм,
Як ті, що із Майдану дружним строєм
До Ангельських пішли небесних лав.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645224
дата надходження 19.02.2016
дата закладки 19.02.2016
ГЕРОЯМ МАЙДАНУ
Це лиш в легендах – кров людська, що впала
Калиною у лузі пророста.
Це лиш історія про мучеників каже,
Що їхня смерть невинна і свята.
Скажіть це матері, що втратила дитину,
Скажіть це батькові, чий рід тепер погас.
Хто хоче, щоб таке вселенське горе
Торкнулося крилом безжальним вас?
Вони погасли в полум’ї майдану,
Ніхто не мріяв про такий кінець.
Для батька й матері він з мертвих не постане,
І діти в сиротах спокутують вінець.
Із двох сторін стоять брати вчорашні,
І тут і там – герої й тільки так.
І хто правий, і діло чиє справжнє,
Чий крик душі, і чий звитяжний стяг.
Пала Вкраїна, гинуть прості люди,
Й моральні істини поганьблені на пню
І хто правий? Хто булаву здобуде?
І хто зупинить цю страшну борню?
Над Києвом пливуть дими повстання,
Народ кричить: не хочемо так жить.
І знову й знову у часи світання
Чиєсь життя до господа летить.
Вже 100 загиблих,скільки іще треба
Невинних жертв, що впали на Майдан?
Нам об’єднатись й жити в праці треба,
Нам треба всім оговтатися від ран.
Пала в вогні скорботна Україна,
Вона ж для нас єдина і одна.
В душі у матері, що втратила дитину
Тепер навік оселиться війна.
Ми пом’янемо тих, кого немає,
І хто життя віддав в буремний час.
Хай Україна наша розквітає,
Вони за це боролися для нас.
Березень 2014р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645050
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Отпусти меня в отпуск, пожалуйста,
Я устал от житейской тоски,
Разум шепчет на ухо: Не жалуйся,
Коль заметил, что в дырках носки.
Превращается пища в калории,
На живот осаждаясь жирком,
А я снова ищу аллегории
И пишу эти строки тайком.
Жизнь стучит бурой белкой по темени,
Молотком обивает углы,
И все больше заложников времени,
Нацепивших себе кандалы.
Я стенаю подранком потерянным,
Ветер мыслей погнал кутерьму,
По дороге грунтовой размеренно,
Что ведет непонятно к чему.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645000
дата надходження 18.02.2016
дата закладки 18.02.2016
Зустрілися, байдужі і лукаві,
Немов у нас нічого й не було…
Але тієї ніжності тепло
Все ж, розтопило крижані застави.
Вона кричала:"Я іще жива!"
І сяяв світ від зустрічі з тобою.
Були ж бронею відчаю і болю
Мої колючі і пусті слова…
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644032
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 18.02.2016
(за мотивами пісні "Bésame" (Camila)
Лунала вчора «Музика без слів,
Була в обіймах трепетних стосунків,
Сьогодні напишу я переспів
Про магію солодких поцілунків…
Цілуй мене вночі й при світлі дня -
Можливо, зараз пристрасть недоречна,
Коли потрібне іншим співчуття,
І жити стало страшно й небезпечно…
Цілуй мене, щоб зупинити час,
Закрити очі на сумну реальність,
Цілуй мене і в профіль, і анфас -
Хоч кажуть: «Поцілунки – це банальність»…
Цілуй мене, немов зникає Світ,
І скоро вже кінець йому настане -
Нехай кохання зоряний політ
Сьогодні буде вперше і востаннє…
Цілуй мене! Хай знають небеса,
Що ти мене цілуєш без причини,
Тому що просто віриш в чудеса -
Цілуй мене повільно, без упину…
Відчуй мене на дотик уві сні,
Цілуй мене, як вперше і востаннє,
За всі самотні і холодні дні
У нагороду буде ніч кохання..
Цілуй мене, обіймів не жалій -
Сьогодні не існують заборони,
І на межі реальності і мрій
Кохання подолає всі кордони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=642999
дата надходження 11.02.2016
дата закладки 18.02.2016
То може годі старцем на майданах
Молити тих, хто душу продає?
Ми рідну землю топим мов «Титанік»,
Від наших битв щось краще не стає.
Допомогти Ви хочете країні?
Гайда всі разом в шахту, на завод.
Ви Батьківщину кинули в руїни,
За Вас заплатить загнаний народ.
Нас, мабуть, зараз виручить Андропов,-
«Той хто не робить – прибирає плац».
І ті розмови нащо про свободу?
Коли країні вже прийшов «Абзац».
Коли в сім”ї немає хліба дітям
А батько копить гроші на «авто»,
То та сім’’я не має права жити.
Ви, можновладці, думали про «то»..
Як просто все і як усе банально,-
Щоб стать багатим – треба зароблять.
А все просте, як завжди геніальне,
Щоб не вбивати – треба не стрілять.
Хто по закону має захищати
Кордони наші, села і міста,
Зарплату треба просто відробляти.
Можливо ця задача не проста.
Як мама, я не хочу віддавати,
Свою опору, сина на війну,
Але, щоб землю в Україні захищати,
Я гріх любові в серці розіллю.
А хто посміє руйнувать кордони,
А хто посміє дуло наставлять –
Розплавим можновладців ми корони
І зробим кулі, - в ворога стрілять.
Але найкраще, коли все затихне,
Не будуть литись сльози через край,
Закружить в танці яблуневим віхрем
Любов з весною, пробудивши рай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522371
дата надходження 09.09.2014
дата закладки 18.02.2016
Я завещанье мамино нашла
Спустя три года после смерти мамы.
Глотая слезы, я его прочла,
Как будто с того света телеграмму.
Ты, дочка, вспомни все уроки те,
Каким по жизни я тебя учила,
Старайся жить сейчас, не в суете,
Иначе суета станет не милой.
Дай, до́ча, обещанье сделать так,
Как я прошу́ тебя - я постарела...
И мной владеет перед смертью страх,
Еще страшнее мне - лежать в посте́ли.
Ты помоги́ мне, руку протяни,
Когда вставать уже не будет силы,
И по-возможности меня ты не вини,
Старость, поверь, ведь никому не мила.
Коль слягу, принеси в постель еду,
И если, вдруг, запачкаюсь однажды...
Ты потерпи, прости мою беду -
Ведь в старости не чувствует рук каждый.
А если слышать я уже не стану...
Не нужно очень громко, не кричи,
Услышу, ты мне тихо повтори.
Не тереби душевную мне рану.
Еще одно тебя я попрошу:
Когда заметишь, что уже не вижу
И просто так, в безмолвии сижу -
Дай руку мне - я сердцем еще слышу.
Родная, я прошу, не забывай,
И вспоминай уроки, что давала,
О милосердии порою вспоминай,
Когда мне поправляешь одеяло.
И ты меня, дочурка, не вини,
Не позволяй с ухмылкой усмехнуться,
Когда есть время, просто обними -
Позволь мне на секунду в жизнь вернуться.
Твоя мне нежность - ето целый мир,
Мне дорога любая твоя милость.
Попробуй в молодости на один лишь миг
Представить собственную старость.
И пусть меж нами искорка тепла
Возродит мысль, что я не зря жила,
Но старость неизменно подошла
И я ушла, в иную жизнь ушла...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627083
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 01.02.2016
Приміряю на себе час
Так, немов приміряю одяг.
Він пошитий по новій моді.
Шви – без припуску на запас.
Ця тканина – не шовк, не льон,
А якийсь підозрілий синтез.
Як він довго буде носитись?
Чи хоч витримає сезон?
Чом такі сумні кольори?
Розібрали вже веселенькі?
Хочу ніжних для себе й неньки
І яскравих для дітвори.
Я розпитую торгашів
І дивлюся на себе в люстро.
Одяг-час…
Він пасує шустрим.
І не кожній личить душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640413
дата надходження 01.02.2016
дата закладки 01.02.2016
Я тебя у Вечности украла...
Где-то далеко, на дне колодца,
Тьма глубины молча прессовала,
Запретив глаза поднять на солнце.
Я взяла мгновенье на неделю,
Думала запомню и расстанусь...
За весною грозы отшумели,
Листья золотым ковром казались...
А один из них подхвачен ветром,
Закружился и упал...на срубе.
Через пару дней на километры,
Зимний день забьёт в морозный бубен.
А потом...январь, и снегопады
Белоснежной станут простынею,
Красных гроздьев, рассыпая грады,
В постояльцы на века устроен.
Я тебя у Вечности украла,
Обнаружив у судьбы случайно.
Звезды потихоньку рассыпала,
Сладостные выпивая тайны...
20.11.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622615
дата надходження 20.11.2015
дата закладки 28.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c627718/v627718008/24125/rpAWPe1C8gQ.jpg[/img]
Юна, позитивна, щира і смішна,
Кучеряві коси, лагідна душа.
Очі волошкові, руки теплий май
Ти мене міцніше, мила, обіймай.
Бо прийдуть хвилини смутку і жалю,
Замість тисяч «лю́блю», лиш одне – «терплю».
Розлетиться щастя полино́м гірким
В пурпурове небо в золоті зірки.
І до того світла невідома даль,
Як же мені прикро, як же мені жаль:
Почуття розтали, як в стакані лід,
Залишивши холод і пекучий слід .
А була ж велична та любов для всіх:
Ставили за приклад (що гріха таїть).
А тепер на по́сміх, кури лиш клюють,
Ми не зрозуміли в чому щастя суть!
А воно не в то́бі, навіть не в мені,
Щастя - коли маєш радості земні.
Але ти для мене стала неземна,
От тому і доля каторга одна:
Лиш тебе любити і до скону днів
Про любов кричати тисячами слів.
А у час смирення, коли я помру,
Знаю не згадаєш ти печаль мою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626068
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 28.01.2016
[i]KTG[/i]
Похід до ставу у зимовий вечір,
Сріблинки-зорі падають до ніг,
В руці – сокирка, в сумці – теплі речі,
Та стежку ще хова пухнастий сніг.
Під ковдрою пухкою – лід чорнющий,
Під кригою – води густюша ртуть,
Сокирка лід з відлунням вперто лущить,
Викрешує іскринок каламуть.
Зітхнув ставок: вода всміхнулась небу –
Ми зорі лічимо у темній глибині,
А кожна з них, торкаючись до тебе,
Зніма з душі всі клопоти земні,
Припрошує ступнуть у ртуть прозору,
Проміння в ополонці обійняти -
І лікувати тіло й душу хворі,
І дякувати Бога за це свято.
Рука хреста кладе на голе тіло,
Співа душа, «Спаси!» - шепочуть губи...
І в мить оту Господь дарує сили,
І ангели трублять у срібні труби…
Ти в дім несеш лиш радість, а не втому:
Співає вечір у одвічнім хорі,
Що ти єси у всесвіті святому,
Що ноги обіймають тобі зорі.
2011 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636841
дата надходження 18.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Моєї пам’яті яскраві острови!
Мої скарби, що зігрівають душу.
Життя мого священні хоругви!
Немов музей, я вас відкрити мушу…
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635701
дата надходження 14.01.2016
дата закладки 23.01.2016
Звук, возникнув, теряется дымкой в межрядии клавиш,
В пустоте тишины наступившей всё больше ценИм…
Что-то в жизни своей ты вот также теряешь… теряешь…
То, что было твоё… или только казалось твоим…
У тебя остается все меньше… и меньше… и меньше…
Меньше чувств, меньше слов, меньше следствий и меньше причин.
( У мужчины всё меньше и меньше надежды… и женщин,
А у женщины меньше любви… и всё больше мужчин…)
Что-то в жизни твоей понемногу уходит… уходит…
Между дней, как меж пальцев уходит… и не удержать…
Поселяется в окнах соседнего дома напротив,
Чтобы юностью чьей-то там снова любить и дышать.
А с тобой его встречи теперь так случайны… так редки…
Так легко снисходительны… а порой, бесполезно нежны…
Как девичья улыбка соседки по лестничной клетке…
Как чужое «люблю» красной краской на сердце стены.
………….
Этот договор с жизнью подписан тобой, не читая.
Он был на руки выдан судьбы экземпляром одним.
И теперь ты зачем-то его запоздало листаешь,
Будто ищешь последней надежды с пометкою – прим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=630064
дата надходження 20.12.2015
дата закладки 22.01.2016
Сорваться впору в сопли, или в крик…
Но мне на днях дружбан сказал с укором:
- Смотри на жизнь повеселей, старик!
И я на сопли положил с прибором…
Теперь боюсь от смеха помереть, -
Ни дня не обойдётся без прикола...
Вот пенсию урезали на треть,
Как мне теперь прожить без coca-colа…?
Не надо комедийного кино,
Достаточно ТиВи-шного укола…
И ржу как конь, когда гляжу в окно
На детский сад, или, к примеру, школу…
Уже, как прежде, не пойти вразнос...
И на базар привык ходить с опаской…
Теперь смешно до коликов и слёз
При виде даже докторской колбаски…
Меня сегодня мало что печёт, -
Прошёл через опалу и осаду…
Но, получив за коммуналку счёт,
Смеялся натурально до упаду…
От современных зрелищ и жратвы
Я кайф ловлю, как лось от мухомора…
Ребята, не курите, блин, травы!
И так ведь, ну не жизнь, а сплошь - умора!
декабрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627789
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 22.01.2016
* * *
И всё-таки была вначале мысль.
Мысль, без которой пустозвонно слово.
В ряд выстроились, выросли, сплелись
Из мысли – мироздания основы.
И Бог, что есть начало всех начал,
И мы – как продолженье продолжений,
И случай, хлёстко рубящий сплеча,
Всё – Мысли Созидающей теченье.
И это созиданье – есть Любовь,
Которая – хоть верьте, хоть не верьте –
Проступит сквозь страданья, кровь и боль
Сияющею формулой бессмертья.
Ноябрь 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=626174
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 22.01.2016
МУЗИКА ВІКТОРА ОХРІМЕНКА № 80
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі,
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Пр: У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
У житті це був перший наш вальс,
На який ми так довго чекали…
Наче метелики ми поміж трав,
В вальсі кружляли у росах холодних,
Я твого, люба, кохання бажав,
Ти ж не давала надій мені жодних.
Вальс дарував у гаю соловей,
Зорі і роси були нам за свідків,
Я тебе, мила, горнув до грудей,
Місяцю хмари ховали завидки…
Пр.
Падали зорі в нічних небесах,
Роси сіяли яскраво на лузі,
Плаття червоне, немов паруса,
Звало у світ невідомих ілюзій.
Ти пригорнулась мені до плеча,
Залупотіли червоні вітрила,
Нам соловей ніжний вальс посилав,
Наші серця в поцілунку кружило.
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636431
дата надходження 17.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Коли у принцеси немає дракона..
ну...тобто принцеса така... БЕЗДРАКОННА,
не тішить принцесу ні торт,ні корона,
ні сукня новенька,ні плюшевий слон...
Бо сняться принцесі бали і турніри,
де принци відважні,де принци сміливі
рятують із вежі принцесу вродливу...
То ж СПРАВЖНІЙ принцесі ПОТРІБЕН ДРАКОН!
Він дуже Величності кожній згодиться-
лякати несправжніх ПІДРОБЛЕНИХ принців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636003
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Я умею любить, я умею прощать,
Я умею готовить, (надеюсь умею)...
"Ничего так" жена, "ничего себе" мать,
Ну а просто по жизни - обычная... фея.
Феям в жизни положено много уметь,
Хочешь ты иль не хочешь, а люди ждут чуда.
На две трети я фея, мольфарка на треть,
Завтра вот облака разгонять в небе буду.
Я умею беду отвести без проблем,
Я умею сердечную боль успокоить...
Всё вокруг превращается медленно в тлен,
Но ведь кто-то из тлена вернул миру Трою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637611
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
И будет день.
И пища.
Но сначала –
удачею подброшенный пятак.
Всё по трёхмерным кроено лекалам.
И всё не так, как думается… как
на временно–поставленном билборде,
где нынче был дежурным Lucky strike*
с лицом альфонса и осанкой лорда,
зачем–то пересевшего на байк.
Покурим?
Правда, у меня другие
с тех пор, как небо сделало ремейк
на времена унылой ностальгии,
подъёма чувств и спада стиля брейк.
И не было бы счастья – да… по счёту.
Пущу кольцом по направленью в рай
когда–то вкусный…
а теперь ни к чёрту…
и, в общем, не дешёвый Lucky strike**.
Lucky strike* – марка сигарет.
Lucky strike** – общая лексика:
неожиданная удача, не было бы
счастья, да несчастье помогло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631895
дата надходження 27.12.2015
дата закладки 22.01.2016
На звёздном тле Вселенной
Раскинул Млечный Путь
Часов безмолвных стрелки -
Дали художеств суть.
Смешал разлуку, случай
И страсть, любовь, людей
Часов песочных участь
Он в вечность запустил.
В сём временном потоке
Шлифуется душа
Добрав каратов мудрость
В безсмертность поспешать.
І на пороге жизни
Слышать:"Она была...(была,была)
Отпивши чашу тризны
"...поэткой не слыла!?"
Сквозь горлышко клепсидры,
Как через речку Стикс,
Дабы увидеть Бога
И больше не спешить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625193
дата надходження 01.12.2015
дата закладки 22.01.2016
Я не думала, нет, что увидимся так,
как спросить у прохожего спички…
на бегу…
А улыбка – не больше, чем такт:
я дарю, ты берёшь по привычке.
Не мели чепухи – мало будет земли,
что бы выбросить всё, что я помню:
невесомость в мечтах… в парусах корабли…
(мне Альцгеймер пока что не ровня).
Я, до рифа, могла перепеть сотни птиц.
Дальше – всё… – я сорвалась на сердце.
Что осталось? Да так... – взмахи рук и ресниц…
то во имя Серены… то Герца…
…Я согрелась… спасибо тебе за пальто…
и за спички прогулочным маршем.
Очевидно – прости… очевидно, за то,
что я в дребезги
…вечностью раньше…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633977
дата надходження 07.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Спинилась ніч... Куди їй поспішати?
Їй добре й тут, у стомленій душі...
Сама собі - фортечні мури й ґрати...
Сама собі - сумА і бариші...
З чортополоху й перекотиполя,
З дощів морОсних, вичавлених з хмар,
Змостила лігво в павутинні болю,
Покликала сторожових примар...
Спинилась ніч... Не цокає годинник...
Півні мовчать - не проженуть мару...
І стогне вітром, плаче безупинно,
Ховаючи обличчя у чадру...
Душа мовчить... Вже ні жива, ні мертва...
Застигла у граніті чорна мить...
Спинилась ніч... Собі і кат, і жертва...
Спинилась ніч... Їй нікуди спішить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629472
дата надходження 17.12.2015
дата закладки 12.01.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 12.01.2016
Коли чую твій голос, здіймаються крила,
Примикаю до зграї дзвінких солов’їв,
На шматки розлітається кам’яна брила,
Що свій якір пустила у груди мої.
Коли бачу твій погляд крізь товщу обширу,
Грає флейта мелодію віри в дива,
Виривається серце із жалю-ясиру
І біжить-жебонить в жилах віра жива.
Коли чую биття твого серця в своєму,
Як лягає зерном твоє слово в душі –
То вона набира свого піку об’єму.
І стікають чуття у рядочки віршів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635304
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Так и останется неведом
Привычный людям ход вещей.
И корабли уходят в небо,
Не оставляя якорей.
Грусть растекается безлико
По сиротеющей земле.
А мне бы лишь остаться бликом
В неограненном янтаре.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635263
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
***
Не лаяв медицину я ні разу.
Але питаю, і не перший раз:
[i]– Якщо є зуби по ціні алмазу,
чому їх не купують
як алмаз?[/i]
***
Найвигідніше жити бідно.
Все виміряне, зважене:
не викидаєш непотрібне
і не купуєш
бажане.
***
Ой не журися, що життя минає,
якого хай би вже і не було.
Але допоки іншого немає,
то виживай
йому й собі
на зло.
***
В один кінець веде крута дорога.
Оглянешся – позаду попелище,
сусідою зачовгані пороги...
І, як Іову, на очах у Бога
так хочеться
до Нього бути
ближче!
***
І у освіті є ще квота
на українських вчителів.
Якби я міг, то я б велів
доплачувати патріотам
і гнати в шию
москалів.
***
Бажання «жити» гріє і лоскоче,
і мірою добра буває зло.
Це неможливо – двом богам служити:
і мати все, чого душа захоче,
і щоб за це
нічого не було.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635274
дата надходження 12.01.2016
дата закладки 12.01.2016
[img]https://pp.vk.me/c628516/v628516407/27262/1diIY33qIN0.jpg[/img]
А небо висить угорі простирадлом зіжмаканим
І пахне так свіжо й морозно, мов після прання…
Гуашшю мороз розмальовує вікна заплакані
І коле повітря в обличчя, як гола стерня.
Душа розімліла, немов од солодкого вермуту,
На килим замерзлої пудри упала навзнак…
І місяць забився у хмари, як жук перевернутий:
Все пробує вибратись, та не виходить ніяк…
Таке відчуття прохолоди і тиші блаженної
За крок до великого таїнства – свята Різдва!..
І світ цей довкола – не плід інженерії генної,
А мудрої Матері нерукотворні дива:
І сосни патлаті, й дерева крислаті, мов олені,
Що роги обплутали білим повісмом зими,
І сиві кущі, мов у простір устромлені корені,
І гори, що вперлись у вітер важкими грудьми.
І в ніч, як засяє на обрії зірка Давидова,
Розсипавши срібло крихке на самотній Вертеп,
Чиясь доленосна рука, і могутня, й невидима,
Посіє зернину, з якої Різдво проросте.
Маленьке Дитя рученятами ніжними й чистими,
Мов кулю скляну, приголубить планету земну.
І все наболіле, роз'ятрене стихне і вистигне
У теплих обіймах різдвяного світлого сну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633248
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Может быть ты потерян
Иль заблудился прежде
Чем отозваться верой,
Чем обрести надежду?
Может быть ранним утром
Встанет чужая тайна -
Розовым перламутром
Раковины случайной,
Выброшенной на берег,
Падающей слезами?..
Слезы Селены - жемчуг,
Тайною между нами...
Глиною белоснежно
Вылеплены их лузы
Где-то лежат небрежно
В прах рассыпаясь, друзы
Редкостных слов и знаний...
В крохи дробя орехи
Тайных иносказаний,
Не оставляя вехи.
Может быть, твои шрамы
Все же зарубцевались?
Горечи килограммы
Камнем в душе остались.
Руки сожми и помни
Там, где обрыв - срастется,
Огненный вихрь в ладони
Вечностью остается.
Может быть, ты потерян
Иль заблудился прежде,
Чем отозваться верой,
Чем обрести надежду?..
03.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633249
дата надходження 03.01.2016
дата закладки 03.01.2016
Оскудеть и огрубеть не дай нам,
Покажи не бездну в нас, а высь,
Женщины – украденная тайна,
Под ребро Адамово вернись.
Твой бесценный дар в себя приемлем,
Да воскреснет Бог, а не кумир.
Ведь не силой мы спасаем землю,
Женственность спасает этот мир.
Принимая жертвенную участь,
Отдавая долг свой, каждый раз
Женщина, блаженствуя и мучась,
Бесконечно возрождает нас.
И пустые сплетни отметая,
Я скажу, а ты не прекословь –
В женственности женщина – святая
И в любви безгрешна, как любовь.
Потому, желая озаренья,
Возжигая образу свечу,
Бестелесного прикосновенья
Я от этой женщины хочу.
Я молюсь, слепой художник, всуе,
И прошу прозренья светлый миг,
Словом на холсте души рисуя
Женщины обожествленный лик.
В бесконечной очереди крайний,
Всё равно храню в себе мечту, –
Прикоснуться к этой светлой тайне,
Преступить запретную черту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590583
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 19.12.2015
Заховалося небо у віхолу,
Колючками вітрисько пройма,
По крайнебу на санЯх проїхала
В горностаєвім хутрі Зима...
Зачепилась намистом перлиновим-
Розірвалась вервечка тонка,
І на землю сніжинки полинули
В бальних сукнях і срібних вінках.
Розійшлась - розгулялась хурделиця,
Цілий світ у танок повела.
І пухнастою ковдрою стелиться
На стежинах по краю села...
І малює на склі візерунками -
Серцем казку її прочитай,
Де вже зваблений вкотре цілунками
Губить Герду свою змерзлий Кай...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625869
дата надходження 03.12.2015
дата закладки 16.12.2015
По небу пройшла зима –
і тихо зів’яла просинь.
Востаннє зітхнула осінь,
тумани з плечей зніма.
Оголена і вродлива –
луною пішла в безодню…
з дощами напередодні… –
звичайне жіноче диво…
звичайна, як всесвіт, річ…
як вічність, що стала миттю…
…по ній третій келих вип’ю
до дна…
в Новорічну ніч…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629197
дата надходження 16.12.2015
дата закладки 16.12.2015
Слово к родине – исповедально,
Чувство к родине свято вдвойне, –
Что ж ты, лирики – грустная тайна,
Снова шепчешь о нежности мне?
Ох ты, полюшко – доля чужая,
Нелегко признаваться в любви,
Если ветер слова заглушает,
Заплетая в колосья твои.
Ох, и Полюшка! Русые косы,
Глаз печаль – голубая вода,
В роще – ситцево-простоволоса,
В божьей церкви – алтарно-злата.
Я люблю тебя, Русь моя – дева,
И вовек разлюбить не смогу
Даль глазастую – справа и слева –
Притороченную к вещмешку.
Я люблю, широко и упрямо,
Всю тебя – от Керчи до Ухты,
С куполами соломенных храмов
В подвенечности нив золотых.
От начала до самого края,
И в крови, и в слезах, и в поту,
Прохожу я тебя обретая,
И ответного чувства не жду.
Но тебя выбираю из многих
Потому что так больно люблю,
Тот забытый погост у дороги,
И её верстовую петлю.
От креста до креста ты мне ближе,
И уже заступив за черту,
Я клянусь, что тебя не обижу,
Русых кос твоих не расплету.
Не возьму тебя статью и силой,
Потому что в тебя неспроста
Так влюблен, безнадежно-красиво,
Как пропащий в невесту Христа.
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620454
дата надходження 12.11.2015
дата закладки 09.12.2015
Бьется жилка у лунного блика…
Но за тучей уже не видны, –
Узкий глаз этой юной луны
И овал азиатского лика…
Темнота опускается рядом
Одинокие окна гася…
И мне спрятаться больше нельзя
За случайность усталого взгляда…
Ни страстей… ни любви… ни огня…
Как игуменья полночь сурова…
Но обет целомудрия слова
Не дождется она от меня…
Четки мыслей стучат – чет… не чёт…
Чувства тУпы… бесчувствие Остро…
Но в суровый монашеский постриг
Еще слово, Господь не влечёт…
Только вот, на душе как-то пусто…
Никого… ничего… лишь стихи…
Бог, скажи… Ты прощаешь грехи
За монашеский подвиг в искусстве?..
Он молчит. Его тёмны черты…
Иногда с Ним такое бывает.
Он молчит… и молчанье пугает…
И тогда я боюсь темноты…
В ней рождаются черные тени,
Прикасаются… душу полнЯт…
Не смотри!.. Не смотри на меня,
Темный глаз, моего наважденья…
Чёт-не чёт… чёт-не чёт…(вот же черт)
И спастись от проклятия нечем,
Кто же водкой бессонницу лечит?
Ей она, как вода, нипочем…
Я живой… я живой… я живой –
Это сердце уставшее бьется.
Пусть лучом восходящего солнца
Запылает рассвет надо мной.
Я зову новый день, что есть мочи –
Пробуждайся, желаньем гори!
И вонзи в эту девственность ночи
Окровавленный пенис зари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627066
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 09.12.2015
Зазвенели берёзки золотистым монисто,
С каждым днём не на шутку сивеет рассвет…
Трепыхаются мошки в кружевах серебристых
Безупречно красивых паучьих тенет…
Обжигающе-ярки октября аватарки
И удушливой гари наконец вышел срок…
И так хочется нагло, подражая Петрарке,
В стихоплётном угаре сочинить пару строк…
Позабыть о запарке да похерить все сварки,
Хоть мыслишки, увы, безнадёжно пресны…
И, присев на скамейке в позолоченном парке,
Размечтаться дожить до ближайшей весны…
сентябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606137
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 08.12.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=YklJLG0yLAk
[/youtube]
Коли дощі ідуть стіною,
Чому сумує так душа?
То що тут є тому виною,
Що так на сльози спокуша?
І не скажу, що я з плаксивих,
Бо сльози - це проста вода.
Моя душа одна з мрійливих,
Без сліз вона бува рида.
Коли мене не розуміють,
Як зрадять друзі за мідяк,
Я все пробачити зумію,
І стисну біль тяжкий в кулак.
І не тому, що дощ стіною,
І краплі осені на склі,
А просто все в оцім виною,
Що раз живемо на землі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623799
дата надходження 25.11.2015
дата закладки 27.11.2015
Білим цвітом зародила вишня,
Буде знову рясний урожай,
Мама сива до садочку вийшла,
Щоб ще раз про молодість згадать…
Пр: Білі коси, білі коси, мамо,
Прикрашають наш вишневий сад,
Серце солов’їними гаями,
Навіває тисячі принад.
Ластівки в гніздечку біля стріхи,
Вивели маленьких пташенят,
Юний лист на старому горісі,
Затінив лише розквітлий сад.
Пр.
Я думками лину до порогу,
В день лечу, буває і у сні…
Бо немає більше в нас святого,
Як біленька мама на весні…
Пр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621975
дата надходження 18.11.2015
дата закладки 20.11.2015
Вона його кохала… Як кохала!
Із цвіту липи шарф йому плела,
Щоб хуга його тіло не дістала,
Щоби морозом шкіру не впекла.
З кісток його вилущувала стронцій,
Печаль змітала сміхом із щоки.
Вона його любила, наче сонце
В полудень яблук медвяні боки,
А він… кохав давно уже другую.
Бо так не раз буває у житті.
Лиш винувато з вій пускав «dziękuję»,
Коли торкав ся поглядом її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621505
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 16.11.2015
Роман, похожий на комету,несущуюся в пыл страстей...
С витиеватостью сюжета и лаконичностью речей...
Под мелким бисером секрета(на красной холке простыней)...
Без благодарственных памфлетов и эпилога без свечей...
Когда-нибудь - бестселлер века...И очень-очень дорогой...
Она опишет правду лета своей дрожащею рукой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=619819
дата надходження 10.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Листьями дрейфующий корабль –
вдруг разоружившийся корвет.
Странный, заблудившийся ноябрь
(время задремало в рукаве).
Ветер перекрикнул небеса –
тёплый юго–западный акцент.
Долгая осенняя верста
в сотне календарных мизансцен.
Блекло загорится горизонт –
чувствами оплывший канделябр –
дабы отыскал последний фронт
странный, заблудившийся ноябрь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=620647
дата надходження 13.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Гойдає вітер зріділе листя,
Що ще зосталось на мокрім гіллі.
Зраділе ж серце - щиро молися,
Торка усмішка вуста знімілі.
Далекий голос воркує стиха,
Ховає руки в теплі долоні.
Милого чути - то така втіха,
Пульсує жилка, тремтить на скроні.
Уява хилить в обійми любі,
Падаю нараз йому на груди.
Стікає ніжність по всій утробі,
Чека кохання нової згуби.
16.11.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621530
дата надходження 16.11.2015
дата закладки 16.11.2015
Совсем недавно в душные объятья
Нас заключало лето от души,
Но свитера натянуты на платья
И в сумерках шуршат карандаши…
Туман размазал милые пассажи
И прочие прикольные понты...
Теряют шарм осенние коллажи
И ветер треплет шапки и зонты…
При виде оголившихся баштанов
Гусиной кожей покрываюсь сплошь…
И бьются оземь ёжики каштанов
Там, где влюбляться было невтерпёж…
Всё так же всё «не так у нас, ребята»…
Всё так же в моде синие чулки…
Всё так же бреют пацанов в солдаты
И врут про добровольные полки…
Щекочет ноздри прелым ароматом,
Но мысли нынче как-то не светлы…
И кроет листопад унылым матом
С утра нетрезвый властелин метлы…
октябрь 15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615127
дата надходження 22.10.2015
дата закладки 05.11.2015
Так тихо спадає листочок
На сиву забуту стежину –
Тут мама раділа для дочок
І вишню плекала тут сину…
Тут тихо вихитують віти,
Смарагдики темні колишуть…
Зірву, і де правдоньку діти –
Сльозина скрапає до вірша…
Тут тисячі років до цього
З лопуцька я першу коняку
Приборкав, і взявши між ноги
Помчався без страху і ляку.
Летів крізь світи і століття,
Вітав плем’я гуру й апачі –
А вишні рясне верховіття
Пісні колихало козачі
Про поле широке та чисте,
Про ранки зарошені й сині,
Про ніжних суничок намисто,
Настояне сонцем в полині…
Життя моє – в праці і мрії,
Де тихо листочок спадає…
Лиш вітер між віт шелевіє
Співанками рідного краю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596306
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 29.09.2015
Тривожно...
І серцеві вузько у грудях.
І дихання рветься на клапті колючі.
І тіло, як мотанка дикого вуду, -
Хтось голками гострими штрикає, мучить...
І жили накручує час, мов спагетті,
На зламану кимось дешеву виделку.
І воші немов завелися у светрі -
До крові аж багнеться плечі роздерти...
Шкварчить у горнятку запарена м'ята
На лік, на рятунок, на тишу, на спокій...
Та руки пружинять, а ноги, як вата,
І двері лякають, і голос, і кроки...
Вдихнути б на п'ять, без рахунку до десять.
Та що там до десять, до трьох не добути...
Думки в піруетах напружено креслять
Конвульсії після гіркої отрути...
Несила терпіти, впиратись незмога...
Гаряче питво стравохід обпікає...
Немов павучиха голодна -
т р и в о г а
У грудях усілася,
не відпускає...
................................
(25.09.15)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609204
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Дешёвой решкой жизнь упала в пыль.
Разменная…
[b]Кому[/b] такая дань?...
На курсе разжирел степной ковыль,
роняя медяки в земную длань.
Контрольный кадр в оружия прицел
кому?...
Неужто небу на отчёт?...
Мне, дуре, не понять ни эту цель,
ни [b]что[/b] измерить жизнью… ни – [b]по чём[/b]…
Вот, саженцы желтеют в головах
счастливчиков под [b]собственным[/b] крестом.
Постскриптумом – гранитные слова:
«От любящих тогда…
сейчас…
потом…»
Обидно.
Стыдно.
Глупо.
Всё – вдвойне
в затерянный небес ориентир.
На этой необъявленной войне
пора бы объявить…
…допустим – мир…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=607748
дата надходження 19.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Не чекайте, як дива, любові,
Але доки наснага ще є,
Подаруйте у вчинку і слові
Всьому світу кохання своє
Не картайте того, що любили,
Його доля вітрами несе.
Ви ж набралися щастя, і сили –
То ж, подякуйте Богу за все!
Що посієте, те Вам і вродить,
І сторицею , що віддали,
Вам поверне життя, нагородить
За тепло, що у світ принесли!
2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608734
дата надходження 23.09.2015
дата закладки 25.09.2015
Очима в очі, із серця в серце,
В обгортці з часу почуття.
Зціли пучками - хрестом, деснице,
Вже й він не той і я не та.
Любов-жебрачка скімлить в безсонні,
Світить зіницями у ніч.
Любов не вірить, що в беззаконні
Все навпаки й огарки свіч.
Й душею рветься, рветься у невідь,
Із фото шлейф - щаслива мить.
Веде кохання з Господом сповідь,
Молить любов, котра гоїть.
25.09.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=609238
дата надходження 25.09.2015
дата закладки 25.09.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1MCjOIZHvwM[/youtube]
Легенький холодок проймає ранок,
Та в мене є спасіння для душі.
І хай навколо все цвіте туманом,
І йдуть безперестанку ще дощі,
Я пригорнусь до тебе, любий, ближче.
Вустами доторкнуся до щоки.
Ти не барися, обніми пошвидше,
На вушко лагідні слова прошепочи.
Чутка душа: відчула непогоду.
Так хочеться зігрітись під крилом...
Вже мрій нема про бажану свободу...
А осінь тихо квилить за вікном.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608615
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 25.09.2015
[img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44208/6svuHCE2AsE.jpg[/img] [img]http://cs625823.vk.me/v625823885/44730/UmbC58Sr9Lg.jpg[/img]
Осінь і кава. Спітнілий квадратик вікна…
Мжичка січе монотонно, розміреним кроком…
Я ненароком наснилась тобі, ненароком –
Як у пекучі морози деревам весна.
Я просочилась крізь сито далеких розлук,
Мов оминула всі правила простору й часу...
Я борознила вітрильником пам’яті трасу,
Падали спогади друзками лунко на брук.
Осінь блукала з палітрою в тінях узбіч
І фарбувала кераміку яблук в червоне,
Рейками колій протяжно скрипіли вагони
І горизонтам далеким летіли навстріч.
Кава схолола. В заплаканій рамці вікна,
Наче на знімку, застигло розмите бароко…
Сон обірвався, мов тріснула мідна струна –
Я ненароком…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603922
дата надходження 03.09.2015
дата закладки 17.09.2015
Волинянко. волиняночко – моя доле, моя панночко,
Чорноброва полісяночко з мавкою в душі,
Я люблю тебе, русявочко, моя пісне, моя ласочко,
Пригорну тебе до серденька під зірок ковші.
Грає небо переливами, двоє ми були щасливими,
Цілувались попід вербою, де цвіла любов,
Хмари враз пішли зрадливими, зорі всі були цнотливими,
Та горіли в небі зіроньки ясно знов і знов…
Полісянко, полісяночко, вийди. сонечко, на ганочок,
Очі з льонової квіточки і полон душі…
Нехай квітне ясний раночок, для таки чарівних паночок,
Де зріднились в небі зіроньки – стали на чужі.
Волинянко. волиняночко – моя доле, моя панночко,
Чорноброва полісяночко з мавкою в душі,
Я люблю тебе, русявочко, моя пісне, моя ласочко,
Пригорну тебе до серденька під зірок ковші.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606825
дата надходження 15.09.2015
дата закладки 15.09.2015
Поутру пиджак измятый.
Мысли грязь, вся жизнь тюрьма.
Я наверно двадцать пятый,
Кто сходил с тобой с ума.
Правда здесь, виновных нету.
В мире вовсе нет вины!!!
Я читал недавно смету,
Что по чем у сатаны.
И познал, что все виновны!!!
Весь дурацкий зодиак!!!
Козероги, рыбы, овны,
Все мы зло, коль хочешь так!!!
Вопреки всему, так легче,
Я решаю всех простить.
Ибо сам такой же грешный!!!
Ибо в гневе сложно жить!!!
А тебя, моя красотка,
Я похоже что люблю.
Хоть ведешь себя не кротко,
Зато ЧЕСТНО. Ай-лю-лю!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295527
дата надходження 24.11.2011
дата закладки 15.09.2015
Памяти Рэя, моего друга.
Поговорим, но, как обычно, молча,
Ведь на безмолвие способен только друг.
Холодной полнолунной ночью волчьей,
Дня беспокойного отрезав полукруг,
Мы, наконец, на темной половине,
Где, кроме нас, тиши и те’ней – никого,
Я – брат тебе, и этой ночью синей
Безмолвным воем докажу свое родство.
Прижмись ко мне своим косматым боком,
Ты, верно, думаешь о том же, что и я,
Уже далёком и еще далёком –
Где размыкаются края небытия...
Так важно то, что мы с тобою рядом,
И нашим взглядом остановлена луна,
И светом, у безвременья отнятым,
Одна дорога нам с тобой освещена
Ты хочешь мне сказать, уже немного
Тебе, мой друг, осталось в доме жить моем?..
Запомни эту лунную дорогу, -
Настанет время, – мы пойдем по ней вдвоем.
Март 2011 – 14-го ноября 2014
............................................................................................
... Я нашел его в предпоследний день 2002-го, не очень молодого, истощенного, больного, слепого на один глаз, потерянного... Привез домой и назвал Рэем – лучиком. Нет, неправильно будет сказать, что я спас его, - мы спасли тогда друг друга. Я помог ему, а он подарил мне двенадцать лет своей любви и дружбы.
Рэй стал третьим моим псом. Он не был таким могучим и дисциплинированным служакой, как мой «первенец» Вел-Мартин фон Лоссаталь, не обладал красотой и интеллектом Эрика, бывшего циркового артиста, пса удивительной судьбы... Рэй оказался простодушен, энергичен, упрям, не всегда послушен, но редко встречал я зверя, который был бы так же бесстрашен и одновременно добр и благороден (именно благороден, знатоки собак поймут, о чем я).
Он оказался долгожителем, мой Рэй. Сколько ему «стукнуло» в этом году, шестнадцать? Или семнадцать? Кто знает... Осталось тайной и его первое имя. Он ослеп на свой единственный глаз, почти оглох. С мая месяца перестал ходить – ноги уже не держали... Полгода с пеленками, ежедневным мытьем и прочими атрибутами жизни паралитика... «Разве это жизнь? – говорили мне друзья, - Усыпи его, не мучай зверя». Но я-то видел, что Рэй хочет жить. У него была поистине несгибаемая воля. И он не сдавался до самого конца.
Этот стих я написал три с половиной года назад. Рэй тогда серьезно заболел, и мне подумалось, что, учитывая возраст... Но я недооценил его. Рэй не из тех, кто сдается. Он был мужчиной в высшем и универсальном смысле этого понятия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537030
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.09.2015
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці її застили сльози,
Сльоза, що біллю серце пропалила,
Непрошеною видерлась і вмить застигла.
Маленька постать, та велика дума...
Завмерла зелень у очах - озера суму.
Що за свій вік побачила, почула?
Яких висот, яких багатств здобула?
Одне багатство в неї - три синочки...
Ростила, пестила,недосипала ночки.
Три сини в неї, чоловік - родина,
Подвір'я в квітах, мила Україна.
Всі клопоти за них взяла на себе.
Не скаржилась. І все було б як треба
Сини завжди про маму добре дбали,
І батькові завжди допомагали.
Та ненароком все в житті змінилось -
Прийшла війна, неначеб-то наснилась.
Прийшла пора країну захищати,
А з нею і любов, і рідну хату.
Сини її ні миті не вагались,
Тайком від матері на фронт зібрались,
А батько вслід синів оберігати.
Була родина - стала пуста хата.
Волало серце мамине в долонях,
Билась душа і розривалось в скронях,
Летіла б птахом слідом за синами
І захищала б крилами - руками.
Як бути, в розпачі, куди летіти?
Вона ж їм мати, вони їй діти.
І де ж ту розпач, ту печаль подіти?
Краще б живцем у полум'ї горіти.
Припала до ікони, помолилась,
Куточку кожному у хаті поклонилась,
Зібрала мати деякі пожитки -
"Я буду там, де поряд мої дітки."
Зустріла жінку сиву при дорозі
А на щоці вже не бреніли сльози,
Сльоза, що біллю душу пропалила,
Не видерлась, а силу породила..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575097
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 02.09.2015
Ну от і все.
Весільні калачі
зачерствіли… і вже немає страху.
Палає осінь в мене на плечі…
Я відпускаю
свою білу птаху…
Не треба сліз…
Хай відлетить вночі
під погляди розгублено - відверті.
Палає осінь в мене на плечі…
Не треба смутку…
там – немає смерті…
Ну от і все…
Згортається буденність…
(сьогодні... тут... прощається вона…)
А до моєї зірки – незбагненність…
А до моєї зірки……….
………………… глибина…………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=603354
дата надходження 31.08.2015
дата закладки 02.09.2015
Бувальщина
1. Надія. Золота медаль.
Втираючи почервонілі від сліз очі, Надія сумно подивилася на невиліковно хвору доньку, що заснула після знеболюючого уколу. Болі дедалі сильніше мучили дівчинку і все більше потрібно було тих дорогоцінних ліків, щоб їй допомогти.
Що робити? Напозичалася вже у сусідів. Та і їм звідки брати ті гроші? Відтоді, як у селищі якийсь горе-підприємець, викупив цукровий завод і, не зумівши дати ладу старенькому обладнанню, звелів порізати та вивезти його на металобрухт, майже всі втратили роботу і, ставши на облік на біржі праці, жили на мізерну грошову допомо-гу по безробіттю та з власних присадибних ділянок.
У кого була можливість, подалися до Італії, Португалії доглядати за пристарілими сеньйорами, а куди було самотній Надії з хворою донькою? Розпач вогнем пропікав серце. Та плакати ніколи. Треба щось робити, бо хто допоможе її страждаючій дитині?
Правда, десь у самій Москві, на високій посаді, кажуть, аж у МВС, служить її батько, який навіть, і не знає, що вона є на світі. Та і про Надію, певно, давно уже забув, а вона не сміє турбувати таку поважну особу, хоча сама поклала йому до ніг свою молоду долю, яка і була першим щаблем тієї високої драбини його карколомної кар’єри.
Але треба діяти, бо ліків лишилося на одну добу, а що далі? Несила слухати приглушені закушеними губами стогони, а то й голосні крики своєї дитини.
На станцію! Це був єдиний «бізнес» місцевих жіночок. Зварила картопельки, помастила запашною олійкою, пересипала подрібненим духмяним кропом, загорнула чавунець теплою хустиною, щоб не вичахла. Набрала з бочки хрустких солоних огірочків. І так, з важким кошиком, майже бігцем, подалася на станцію, щоб устигнути до Московського потягу. Пасажири охоче брали у дорогу цю просту і смачну їжу. Якщо пощастить усе продати по добрій ціні, то вона зможе купити ще трохи тих знеболюючих ліків, які тимчасово полегшують страждання Галинки.
Прибігла вчасно! Розпашіла, у старому халатику, у біленькій хустині, з під якої вибивалися сивіючі пасма, колись, розкішного волосся.
Потягу ще не було. Декілька пасажирів та зустрічаючих вешталися по платформі. Надія зайняла найвигідніше місце на пероні і нарешті роздивилася довкола, переводячи подих.
Раптом її погляд зупинився на військовому, що вирізнявся своїм блискучим мундиром, гарною поставою і дуже знайомим обличчям. Серце завмерло. Надія схопилася за стовп, щоб не впасти. Це був він – Павлусь! Її перше і єдине кохання. Батько її доньки.
Спогади потекли, неначе кольорова кінострічка…
Він прийшов до їхнього класу після сільської восьмирічки. Чорнявий, з ніжним, білим обличчям, з веселими та розумними чорними очима – син голови колгоспу з глухого села, Павлусь Пастух. Усі так і звали його аж до закінчення школи – Павлусь. Було у ньому щось зворушливо-дитяче, наче сором’язливе, аж хотілося його пожаліти, захистити.
Надійка, хвороблива, зовні непримітна, бідненько зодягнена, але з сильним характером, дівчинка була круглою відмінницею. Все давалося їй однаково легко. Усі в школі знали, що саме їй дістанеться та єдина золота медаль, що за рознарядкою, виділялася на їхню школу.
Павлусь виявився неабияким математиком, перемагав на районних та обласних олімпіадах. Став гордістю щколи. Але йому не давалися мови та фізика, де він мав слабкі четвірки.
Батько Павлуся іноді привозив директорові школи два-три мішки з продуктами та й класного керівника Ольгу Петрівну не забував. Вони, в свою чергу, з усіх сил старалися вивести Павлуся у відмінники.
А ця Надійка, без усіляких зусиль, «іде на медаль», яка так потрібна Павлові Пастуху, щоб здавати вступні екзамени до ВУЗу тільки з профільного предмету - математики…
Ольга Петрівна намагалася домовитися з Надійкою, та уперте дівчисько не перейнялося цією проблемою. Тоді, чи хтось напоумив Павлуся, чи сам він вирахував своїм математичним розумом єдине, безпрограшне рішення.
Він почав залицятися до Надійки. Робив це красиво, артистично: дарував квіти, цукерки, проводжав зі школи додому, несучи важкий портфель. На шкільних вечорах танцював тільки з Надійкою на заздрість усім дівчаткам. І вона сама не помітила, як прийшло воно, засяяло , заступило весь білий світ – її перше кохання, перші п’янкі поцілунки, неумілі обійми, несміливе освідчення.
З непоказного підлітка Надійка раптом перетворилася у чарівну дівчину, з ясними синіми очима, розкішним рудим волоссям, стрункою постаттю. Вона, ніби світилася із середини від щастя.
Матуся, яка працювала «технічкою» у їхній школі, намагалася застерегти доньку:
-Ой, дивись, дитино! Не пара тобі цей Павлусь. Він
із багатої родини, а ми – бідні! Занапастить тебе і покине! Донечко, опам’ятайся, благаю!
Та Надійка, яка завжди слухала і ніжно любила свою матусю, тепер нічого не чула і не бачила, крім любих чорних очей та гарного обличчя коханого.
Одного разу, коли Надійка зовсім сп’яніла від палких поцілунків і залитого місячним сріблом вишневого цвіту, Павлусь, сором’язливо червоніючи, запитав:
-Надійко! А могла б ти, заради кохання, пожертвувати собою, як оті жінки декабристів?
На це Надійка, не задумуючись, відповіла:
-Звичайно! Я на все готова заради тебе!
Тоді Павлусь, додав уже сміливіше:
- Навіщо тобі ота золота медаль? Все одно, без батька, ти не зможеш вчитися в інституті. То склади випускні екзамени якось трохи гірше і ця медаль буде моя! А від неї залежить вся моя майбутня кар’єра і твоє подальше життя! Бо, якщо я здобуду вищу освіту і гарну посаду, ми одру-жимося и будемо найщасливішими у світі!
Павлусь знову так палко поцілував Надійку, що у неї зовсім запаморочилася голова. Нікому нічого не сказавши, Надія майже провалила екзамени, склавши їх на слабенькі «трієчки», чим дуже здивувала і засмутила улюблених учителів. Тільки Ольга Петрівна все розуміла і підбадьорливо посміхалась дівчині при зустрічах.
Павлусь таки отримав омріяну золоту медаль, а після випускного вечора, у заводському парку зацілував і запестив Надійку до безтями.
Потім, надовго зник, а в кінці літа, вже зачислений до ВУЗу, сяючий, уникав зустрічей з Надією, а коли вона наважилась підійти і подивитися у його чорні очі, почервонів і тихо промовив:
-Чекай, Надю. Я вивчуся і заберу тебе!
Надія влаштувалася на пошту, де довелося носити величезну важку сумку з кореспонденцією та газетами, яких у ті часи передплачували надзвичайно багато у кожній сім’ї.
А у січні Надія народила семимісячну донечку.
Все це остаточно підірвало слабке здоров’я її мами і через рік вона померла.
Надія залишилась на світі одна з крихітною донечкою, яку назвала, на честь матусі, Галиною.
Від Павла не було ніяких звісток. Якось, у вихідний день, Надія, з донечкою на руках, приїхала в село до його батьків. Батько, Іван Карпович, тепер уже голова агрофірми, зранку був уже на підпитку і почав брутально лаятись та кричати, що багато таких «невісток» з байстрятами тут ходять. «Он і сусідська Валька уже із пузом, також, гово-рить, що від Павла… Та що ж я тут зберу цілий гарем?
Треба було головою думати, коли стелилися під молодого хлопця! Знали, що йому ще учитися довго! Шльондри!»
Рано змарніла, забита авторитетним чоловіком, мати мовчала та потай витирала сльози, задивляючись на гарнесеньке чорняве дівчатко, таке схоже на її сина…
Надія хотіла попросити адресу Павлуся, та не наважилась. Плачучи, вибігла із багатого будинку. Мати вийшла за нею і потай щось тикнула у руку. Надійка подивилась: гроші – сто карбованців. Виходячи з двору, поклала їх на лавочку. Саме тоді, вона вирішила, що виростить Галинку сама, не буде принижуватись перед бундючним і грубим його батьком.
Так і зажили удвох із донечкою, хоч і скромно, та спокійно і щасливо.
Але щось порушилося у державі, усе пішло шкереберть. Надія втратила роботу. Захворіла Галинка, яка гарно вчилася тоді вже у сьомому класі. Різко схудла, часто втрачала свідомість. Обстеження виявило невиліковне захворювання крові.
І ось вона, не маючи грошей, таких необхідних для придбання ліків Галинці, дивиться на її батька, заради якого колись згубила своє молоде життя.
А він, чітко повертаючись, ніби на парадному марші, крокував по платформі у дорогих сяючих черевиках, виблискуючи великими зірками на червоних погонах.
Раптом зупинився, наткнувшись поглядом на щось незвичайне. Змарніла, бідно одягнена жінка, з розтріпаним, сивіючим волоссям, дивилася на нього безтямними синіми очима. Від цього погляду Павлові стало моторошно:
-Чєво тєбє? Чєво уставилась? – запитав таким зна-йомим, оксамитовим голосом, від якого у Надії завмерло серце. «Він таки опанував російську мову», - чомусь промайнула в голові недоречна думка.
Вона ступила крок уперед і запитала хрипким від хвилювання голосом:
- Ви Павлусь Пастух, так?
- Павєл Івановіч ПАстух – полковник МВД із Москви! Чєво нада? – відрекомендувався військовий.
Вона більше не змогла вимовити ні слова.
«Упізнай мене!» – кричало серце, благали сині очі!
Щось давно забуте раптом побачив Павло у її очах, яскравих, як блискавка вночі. Ніби злякавшись примари із того світу, швидко скочив на східці вагону, що якраз поряд зупинився , і зник у тамбурі.
Надія отямилась: «Треба ж купити Галинці ліки! Ніхто не допоможе. Он і батько утік!»
І Надія побігла вздовж потягу, вигукуючи: «Гаряча картопелька! Солоні огірочки!»
Павло, сидячи в окремому, затишному купе СВ, застеленому червоними килимовими доріжками, потай стежив. крізь фірмову фіранку, за дивною жінкою, яка щось поспіхом продавала на пероні. Коли він ще раз побачив її сині очі, щось наче пригадалось, та потяг повільно зрушив з місця…
Скоро Павло забув про ту маленьку пригоду.
Швидко розпродавши свою картопельку пасажирам, Надія зайшла до вокзального приміщення. Присіла на старий, подертий диванчик, відпочити. Зала чекання була майже порожньою, тільки у куточку сиділа стара жінка, закривши обличчя худими руками, і здається, плакала.
Щось знайоме було у цій тендітній постаті бідно одягненої бабусі. Надія підсіла ближче, делікатно кашлянула. Бабуся на мить підняла заплакане обличчя.
Так і є! Ольга Петрівна – її учителька, Вона дуже змінилась: зношений одяг, стоптані капці, сиве волосся,
А колись була вона першою модницею та красунею.
Надія ввічливо привіталась. Ольга Петрівна, чомусь, наче зніяковіла, витерла мокрі від сліз очі старенькою мережаною хустинкою.
-Пробач мені, Надійко, і за ці сльози і за все, та уже
немає сили більше терпіти. Я знаю, що у тебе своє велике горе і не буду грузити своїми проблемами, але ж це була остання крапля… Скажи, ти бачила його? Павла бачила?
- Та вже ж, бачила! – тихо відповіла Надія, - та він, здається, і не впізнав мене…
- Заради нього ми згубили твоє життя! А мене він також не впізнав, - знову заплакала старенька учителька, - а коли я сама підійшла до нього і назвалася, то тільки похизувався своїми успіхами, а мене навіть не запитав, як я живу, як здоров’я, чи я що сьогодні їла? А я ж за нього просила усіх учителів, щоб виставили йому п’ятірки на випускних екзаменах! Так і поспішив на платформу, не запитавши, сказав, що підходить потяг… Я хотіла позичити у когось трохи грошенят, бо дома двійко голодних онуків, яких батько покинув і переховується від аліментів. Донька втратила роботу. Всі на моїй шиї тепер. А я ще досі працюю прибиральницею у нашій школі. Роботи не боюся… Хоч уже і вік… Мені за сімдесят! Клятий артрит замучив. Але ж працюю, та не вистачає моєї пенсії та зарплати на усі наші потреби.Та позичу у бідних людей. У такого не зможу!
Надія мовчки дістала з кишені уторговані гроші, розправила, порахувала, відклала на ліки, а решту, карбованців десять, простягла Ользі Петрівні, подумавши, що в неї ж і городу немає, голодують із онуками.
Старенька знову залилася сльозами:
-Ой, не рви моє серце, Надійко !Я ж знаю, як ви бідуєте з хворою донечкою!
Надія підвелася і швидко вийшла. Дома чекала на неї Галинка.
2.Павло. Розплата
Престижна, необтяжлива служба, молода дружини (це вже третя!), розваги, відпочинок захопили Павла.
Іноді, згадував ту сільську убогість, у якій жили його батьки, гидливо морщився: «Що з них узяти? Село!». Але ж там чисте повітря, прості та корисні харчі. Парне молочко від маминої кізоньки! І хоча мати уже недобачає і недочуває, а батько ледве човгає ногами, Павло вважав, що він гарно пристроїв свою трирічну донечку Катрусю, а головне, на усе літо!
Можна тепер «відірватися на повну!»
Командування Головного управління МВС, де він служив, симпатизувало Павлові. Часто запрошували до «високих» кабінетів, пригощали чарчиною віскі, чи коньяку . Він, зі своєю чарівною посмішкою, невимушено почувався серед поважних осіб. Знав, що подобається їм.
Між двома дотепними анекдотами, які так майстерно умів розповідати, що командири реготали до сліз, міг ще й не-помітно «підкинути» корисну інформацію про співробітників, їхні настрої та розмови. Тому швидко і легко просувався по кар’єрній драбині.
Відпочинок цього літа удався на славу– на чудовому курорті, у казковій Варні. Вродлива, довгонога та весела білявка Віра, його молода дружина, не зводила очей зі свого імпозантного, ще й тепер гарного, чоловіка, а навколо усі милувалися гарною, закоханою парою.
Здавалося, ще ніколи Павло не був таким щасливим. Тільки іноді, раптом виникали ті сині очі, безтямний погляд сивої , ще не старої, жінки там, на далекій станції…
Він старався скоріше відволіктися, перемикаючи увагу на щось приємніше. Наприклад, непомітно спостерігав, якими масними поглядами проводжають чоловіки йо-го чарівну, надзвичайно сексуальну дружину, яка, похитуючи стегнами, граційно йшла до моря. Ця жінка – його! Вона так палко і майстерно кохає Павла ночами, доводячи до нестями!
Все таки, життя вдалося! Він – щасливчик!
Із глухого села, пробився до самих верхів влади, завдяки своєму розумові, спритності, особистій привабливості. Є чим тішити своє честолюбство Павлові!
Прилетіли з відпочинку комфортабельним лайнером. Москва зустріла спекою та загазованим повітрям. Але їх зустрічало авто з кондиціонером, привітний персональний водій легко підніс модні валізи, розмістив у багажнику. «З вітерцем» помчали на службову дачу у Підмосков’ї, де продовжили відпустку з рибалкою, юшкою, пікні-ками, шашликами. Приїхали Вірині подруги, дві розлучені, прегарні молоді жінки, які задивлялися на Павла і таємно до нього залицялись… Рай, та й годі!
І ось, раптом, наче грім з ясного неба, ця телеграма! Павло третій раз перечитував і не міг зрозуміти її страшного змісту! «Терміново приїздіть померла Катя»!
Цього просто не може бути! Що за дикість? Павло заметався у розпачі. Дружина забилася в істериці. Прагматичні подруги швидко замовили квитки, траурне вбрання для Віри… Вже під вечір наступного дня, Павло з дружиною оплакували у селі смерть свого маленького янгола, кучерявої красунечки Катрусі.
Безутішна, майже непритомна від розпачу бабуся, яка по старості та зайнятості домашнім господарством, не догледіла за онучкою, котра граючись, упала у велику діжку з водою, закопану посеред городу, для поливу грядок. Нікого не трапилося поруч і дитина швидко потонула.
Ця донечка була єдиною дитиною старіючого Павла. Дві попередні дружини виявилися бездітними.
Ховали Катрусю у Москві. А через місяць померла Павлова матуся, так і не оговтавшись від страшного нещастя. Павло приїхав на похорон сам, Віра хворіла.
Стояв біля домовини, наче дерев’яний. Сліз уже не було. Тільки, наче вогнем, нестерпно пекло у грудях.
Вже по дорозі у Москву, на станції, знову зустрів ту синьооку жінку і цього разу, неначе раптом прозрівши, відразу впізнав її. Вона йшла, схиливши голову, в чорній хустині, нічого не помічаючи навколо.
Павло кинувся до неї. Схопив за руку, запитав хрипко:
-Ти - Надія? Скажи, це ти?
Вона подивилася почервонілими, безтямними своїми синіми очима і раптом припала до його грудей. Крізь ридання ледве промовила:
-Упізнав мене нарешті, Павлусю? Чому ж так пізно? Три дні тому я поховала нашу донечку Галинку. Це була твоя доня! Вона була так схожа на тебе! Відмучилася, бідолашна…
Павла, неначе грім ударив у саме серце. У нього всі ці роки була донька, а він не знав! Ніколи не поцікавився долею тієї нещасної дівчини, яка так любила його, що за-ради нього перекреслила своє молоде життя. І вона народила від нього доньку , яка померла того ж дня, коли загинула Катруся.
Господи! За що мені така страшна кара? - подумав Павло. І сам собі відповів: « Це розплата! Заслужена розп-лата за той страшний гріх моєї молодості.»
Павло відчував, що більше не витримає погляду цих змучених, синіх очей. Підійшов потяг. Павло швидко поцілував Надію кудись у холодний лоб, ткнув їй у кишеню поношеного плащика пакуночок з грошима і поспішив до вагону, ніби втікаючи від усього нещастя, що разом зва-лилося на його враз посивілу голову.
Потяг повільно рушив. Павло, стоячи у тамбурі, довго ще виглядав, вдивляючись в згорблену маленьку по-стать, яка все віддалялась і серце його розривалося від болю. Вперше у своєму успішному житті, він відчув, як воно може боліти – людське серце…
2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543404
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 02.09.2015
Зі щирою вдячністю, повагою і любов'ю до Оленки Зеленої, яка надихнула і дозволила використати назву її чудового віршу:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564381
У скронях пульсує ніч...
Годинник ковтає тишу...
І плетиво протиріч
Сумління гризе, як миша...
Який розділовий знак
Поставлять нулі дисплею?
Цілую в уста (про всяк )
Улюблену орхідею...
За штучним світилом -бра
Ховається згусток темний...
І гусне нічна пора
Як млосний шербет гаремний...
Від приторності чекань
Тремтіння душі і тіла...
Чи вартий ти хвилювань?
Чи то я тебе зустріла?
Знов опік? Чи вітер змін?
Болітиме? Чи загоїть?
Торкаюсь холодних стін
У пошуках супокою...
А в скронях пульсує ніч -
Безжальна, глуха, байдужа...
І зорі -мільярди свіч -
Не гаснуть чомусь в калюжах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564619
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 01.09.2015
Лілове небо, лілові хмари,
Надбіглий вечір - сирець примари.
В глухої ночі такі от чари,
Що тиша висне - не чутно чвари.
Спить соловейко в гаю на вітці,
Лячно зозульці - малій сирітці.
Де ж прихилитись одній голівці?
Бо ходить щастя тільки назирці.
Сплакнула й квітка - вмилась росою,
В’януть пелюстки, а що з красою?
Налетить вітер - зірве - не встою,
Знайду спочинок під осокою.
Журчати буде мені струмочок,
У серцевині збере клубочок.
Бабине літо вчепить разочок -
Срібне намисто, мов оторочок.
Запалить осінь навкруг заграву,
В вогні дерева - їй те по праву.
Курли тужливе зронить пір’їну,
Вертай же, весно, на Україну!
29.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602900
дата надходження 29.08.2015
дата закладки 01.09.2015
[quote][i]Единственное, что надо делать с женщиной, — это любить её, ну да, любить..
Люби её, найди в себе нежность, и желание, и мужество - её любить.
Никаких «потом», никаких «вчера».
Если её глаза грустнеют, дай ей больше любви.
Если они всё ещё печальны, дай ей еще больше любви.
Ты не представляешь, каким сокровищем ты будешь обладать, если у тебя всё получится.[/i][/quote]
В этой схватке
я теряю веру…
Мой несладкий, сделай что-то, сделай!
Помани – любовною игрою,
Если осень холодом накроет,
Если лето пересушит зноем,
Если песня – бесконечным воем,
А звезда заветная – лампадой,
Будь моей пленительной отрадой!
На плечо твоё – позволь спуститься
Без надежды прозябавшей птице,
На груди – согрей, накрой полою
Подними – над грешною землёю,
Окружи – участьем и заботой,
Протяни – ладони для полёта,
Но, внезапно, резко передумав,
Жестом властным, жарким и безумным
Притяни к себе, коснись губами,
Разорви преграды все меж нами,
Обещая, страстно проникая,
Отступая, и в себя впуская,
Чтоб волна пошла по телу дрожью,
Сладкой сказкой и желанной ложью…
То, что ты нечаянно разбудишь,
Всё равно – спасёт, или погубит,
Болью отзовётся, иль блаженством.
На костёр взойду - готовой к жертве.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598879
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 01.09.2015
[img]http://cs628222.vk.me/v628222845/c331/SylcwVAjzHQ.jpg[/img]
Боже, як добре під вечір вертатись додому,
Гріти підошви об теплий м’який тротуар
І відчувати в ногах підсолоджену втому,
Ніби пробіглась зефірною м’якоттю хмар!
Дим з вихлопних, мов запалені липнем кальяни,
В пудрі пилюки мутніє дворів акварель,
Флюгерний півень у променях, наче льодяник, ─
Злизує хмара повільно тверду карамель.
Світло тебе відбиває у плазмі вітрини,
Поглядом ніжним комусь надсилаєш привіт,
І завмирає під скельцем невтомний годинник,
Поки бубнявіє в Музи кругленький живіт…
Знову народиться вірш по дорозі додому,
Стрілки, як завше, почнуть свій наступний пробіг…
Боже, як добре пройтись і забути про втому,
Гріючи серце і ноги в долонях доріг!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595911
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 10.08.2015
Ой, у полі, що край шляху, розрита могила,
Там літає сизий сокіл розпростерши крила.
Мочить кості в землі білі скупою сльозою,
Розверзлось над ними й небо - плачеться грозою.
Летять блискавки в могилу: " Чий ти будеш, сину?"
А десь мати біля хвіртки тамує провину.
Видивляє впалі очі на стежку, що в’ється,
Сушить холод її груди, а лихо сміється.
Одним-одна - одинока. Болять старі ноги.
Ухопилася, де серце, здалось, чутно кроки.
Та лиш вітер обіймає розхристані груди,
Ще, як вечір, зірка з неба падає їй в руки.
01.08.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597127
дата надходження 01.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Давай с тобою на балконе
О вечном думу заведем
Представим мир в сепийном фоне
Как не имеющий объем
Здесь выцветает наше время
И с Николаевым плакат
Что был оставлен поколением
Отжившим 20 лет назад
Простясь с мечтою, понимаем
Что нам на Марс не улететь
И пусть не ждут нас в океане
Даешь войну и юзать сеть
Мы только глупости полюбим
И это слово "индивид"
Что располнев, предстало в кубе
И привязаться наровит
Но ведь смотри, мы на балконе
Уже хороших два часа
Не отражаемся в смартфоне
И лупим глазки в небеса
Так воскресает наше время
В мир возвращаются цвета
И нет нужды винить евреев
Здесь как и прежде красота
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593173
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 10.08.2015
Валюше К. посвящается
Много лет мы с тобой не встречались,
Дорогая подруга моя!
Словно ласточки, годы промчались,
И успехи, и горе тая…
Помнишь, в детские игры играли,
Развивая смекалку и прыть?
Рано толстые книги читали
И спешили во взрослую жизнь.
Нас с тобою судьба не жалела –
Мне так первой досталось сполна…
Но от этого я не робела.
Поднималась все выше одна!
И тебе испытанья достались,
Но сломить нас не так уж легко.
Дань отдали слезам и печали
И теперь это все далеко.
Старость робко стоит у порога,
Не решается в дом наш войти,
А за нею – болезни, тревога -
Все, что выпало нам на пути.
Ну, а мы все цветем, не сдаемся
И смеемся невзгодам назло!
Кто-то думает, что надорвемся.
Мы же знаем, что нам повезло!
Пережили страданья и муки,
Но за все это Бог ведь нам дал –
Сыновья наша гордость и внуки,
Ведь не каждый таких воспитал!
А история ходит по кругу…
Пусть же шире раздвинется круг!
Ты, моя дорогая подруга,
Мне милей всех на свете подруг!
20.07.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597333
дата надходження 02.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Відступа повільно літня спека.
Осені вчувається хода.
Пролетів і прокричав лелека.
Він про осінь ще раз нагадав...
Не скажу, що вслід йому журилась,
Ще не скоро в вирій їх відліт.
Знаю точно, я не помилилась:
Це від тебе ніс мені привіт.
В подарунок кинув мені квітку,
І пропав лелека в висоті.
Полетіла вслід моя хустинка.
Залишився присмак гіркоти..
Що кричала, вже не пам"ятаю...
Руки опустилися важкі...
Квіточку до серця пригортаю...
Жаль, що тільки ягідки гіркі...
Розкошує в склянці подарунок.
Та зима гіркОту підсластить...
Може, це колючий поцілунок?
Але серце чує... пощастить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598746
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Невинность чувств забудь, вокруг одни грехи,
Случайный встречу взгляд и нарекут блудницей.
За радости полет, и дерзкие стихи,
Анафеме тот час, слагая небылицы.
Невинность чувств - раскол, душа - любовь и крест.
Незыблемости дух в неистощимой вере.
И хохот злобный ваш над благостью небес
И свет любви моей в преддверии потери.
Невинность чувств отдам, пусть крылья опалю,
У рваной раны край не сшить, но исцеляя,
Губами выпив боль, о кротости молю.
Невинность чувств летит, как ветер парусам,
В лучах палящих штиль сияньем изумляя,
Померкнет, грянет гром, утешится гроза.
09.08.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598747
дата надходження 10.08.2015
дата закладки 10.08.2015
Ах, ты, любовь, ах ты, плутовка,
Ах, жизни летняя мечта!
Как неожиданно, как ловко,
Твоя поймала красота!
А ведь вчера еще серело,
И горизонт был черно-бел…
И я так грустно, так несмело,
Чего-то ждал... молчал… глядел...
В июля липовую спелость…
В небес прозрачные черты…
И мне хотелось… лишь хотелось…
Твоей словесной красоты…
И потихонечку… не сразу…
Не попросту… не налегке…
Не только мысль, ни столько разум,
А сердце повлекло к строке.
И слог его тяжелым не был,
Он был немного синь и бел,
Не зря же я так долго в небо
С немой надеждою смотрел…
…
Я снова синь пишу глазами,
И, как экстерном, напрямик,
Земной любви сдаю экзамен
Строкой, пронизывая миг.
И, перед ней, теряя смелость,
(Краснею и дрожит рука)
Смущаюсь... словно захотелось
Раздеться, в чувствах, донага.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=594040
дата надходження 16.07.2015
дата закладки 31.07.2015
"о, чувства, чувства...чувства!.."
За осень чувств прощения ищу…
За серость звуков позднего дождя…
За хриплость ветра… листьев желтый шум…
За то, что Вас тревожил приходя…
За то, что рядом был… но был не тем…
Не так глядел… не те цветы Вам нес…
За то, что среди желтых хризантем
Так мало оказалось алых роз...
У Ваших ног строками положив
Охапку слов и облетевших чувств,
У Ваших глаз – и близких… и чужих…
Я попросить прощения хочу…
За долгий грех душевной немоты
Меня уже Вам поздно извинять,
Но за слезу – несбывшейся мечты,
Простите, если сможете, меня…
Я не-прощенья Вашего боюсь…
Оно навек оставит, нам двоим,
Под сердцем, этот вязкий горький вкус
Рябиновой не вызревшей любви...
Я всепрощенья Вашего боюсь.
Оно навек позволит мне забыть
Звучащих чувств моих осенний блюз,
И этот свет, что излучали Вы.
Такой потерей мир невосполним,
И в этой недосказанности фраз
Позвольте мне оставить, как в тени,
Все ласки Ваших рук и Ваших глаз.
Позвольте мне уйти себя виня.
И обрывая нашей связи нить,
Простите, если сможете, меня
За то, что я не дал себя простить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595251
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Я буду поряд! Чуєш? Буду поряд!
У моторошній тиші мертвих днів
Ти згадуй мій далекий ніжний погляд,
Мене шукай серед химерних снів.
Я буду поряд, завжди і незримо,
Як віддана собака біля ніг!
Це все болить, палає незгасимо!!!
Пробач, але по-іншому не зміг...
Мене вбиває, невимовно давить
Мовчання, серце ріже без ножа...
Амурів, бачу, зовсім не цікавить
Що я чужий, і ти мені чужа...
Ми просто друзі! Чуєш? Просто друзі!
Як мантру, ми повторюємо знов...
Квилить, тихенько плаче у нарузі
З душі і серця вирвана любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596453
дата надходження 28.07.2015
дата закладки 31.07.2015
[img]http://www.berdof.com/wp-content/uploads/2015/04/a42025be1fd6a91d994ee0b35af222d7.jpg[/img]
Бегут года.
Отсветами огня
себя сдаёт, как курево в засаде,
прострелянная временем броня
души.
С заметной - будет проще сладить.
Поджать.
Подгадить.
Дура!.. – что сказать?...
Да поздно уж лататься псевдонимом,
исписываясь пастой об абзац…
Да, жаль… но остаётся только имя.
В консервных буквах.
Ровный полигон,
продутый сквозняками давних вёсен.
Цель будущего – прошлому поклон.
А моему – так не за что и вовсе…
...Текут года в полезности дуршлаг
пока… – на удивленье слово кстати…
Пока надеждой теплится душа,
что с верой - обойдётся без гроша,
что хватит сил создать… -
на что сил хватит...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595559
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Не оставляют равнодушным
Твои прекрасные глаза!
Глубоким блеском их жемчужным
Напиться досыта нельзя!
А если вдруг случится это,
И я пресытиться смогу —
(что не желаю и врагу!) —
Не станет в тот же миг поэта...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584717
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 31.07.2015
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 31.07.2015
Экспромт
Вчера я грёзы отпустила...
Они сбежали налегке...
Оставив тапочки,пижаму,..
И что то странное в чехле...
И амальгама та разбилась...
В которой преломлялся свет...
Изранив трепетное сердце...
На 10 долгих(смутных) лет...
Свои я грёзы отпустила...
Когда на небе месяц плыл...
Жара на ночку затаилась...
Но зарождался неба пыл!..
Когда звучала сарабанда!..
Когда звала виолончель!..
Когда соскучились пять пальцев...
И оголился струны нерв...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596159
дата надходження 27.07.2015
дата закладки 31.07.2015
В душі останнім часом дисонанс...
Вірші, як дзвін церковний, б'ють у груди!
Нема милішої над цю для мене згуби,
що від душі, моя це сутність без прикрас...
Та годі!
Я вето накладу на но́ві ві́рші!
Відкину ручку, замовчить мій зошит...
Думки нарешті спокій запорошить,
щоб дні текли не лавою, а миром...
Щоби душа не рвалась на папір-чорнило,
виходячи за мій реальний острів
(і щоб навколо нього не штормило!)
Мило...
Умию руки.
...Що я наробила?...
Я не Пилат! Ніколи ним не буду!
Я душу реставрую зі шматочків,
і ТОЙ, хто ТАМ живе нехай мене почує:
..........................................................
-НЕ ВІДРЕЧУСЬ!!! ...ТВОЇ слова любов'ю намалюю!
Миро - запашна олія , яку використовують в церковних обрядах для наділення людини божественною благодаттю . У вірші слово має більш вужче значення - благодать спокою і розміреності життя
Пилат - Понтій Пилат - римський прокуратор , який видав Ісуса Христа на розп'яття на вимогу натовпу та церковної влади , умивши при цьому руки водою (на знак зняття із себе відповідальності за смерть невинного ). У вірші образ Пилата використано у значенні образу того , хто відрікається від дарованого Богом , як від призначення і місії ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595586
дата надходження 24.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Співають в терні солов’ї…
Чому я плачу? Знову плачу…
Бо відцвітають дні мої,
А я тебе в уривках бачу
Моїх не пройдених шляхів…
Гірчить черемхова розпука…
Сколола пальці об гріхи,
Кров цебенить, та ти не слухай
По краплі вилите життя…
Багряним пломенем – тернина
Вже світиться. Без вороття
До тебе спраглим серцем лину…
Твоє відлуння лиш ловлю…
Твій голос – трепетно-глибинний…
Уклін мій, доле, що люблю…
Останній подих лебединий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585905
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 13.07.2015
В соавторстве с Потусторонним.
Наш век смеётся, плачет невпопад,
Играет смело в "русскую рулетку ";
И, созерцая тусклый звездопад,
Махровым матом мягко стелет клетку ...
И "секонд -хенд " беря на абордаж,
По весу тряпок раскупая души,
Из фильможизней лепит антураж
Лапше "пророков " подставляя уши ...
Переосмыслив формулу любви,
Собрал манатки ...И, кляня дорогу,
Построив мегаполис на крови,
Ногой стучится в ожидальню к Богу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592914
дата надходження 10.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Хто я? Зоря - а чи неба окалина?
Свічка у храмі - чи зблиск сірників?
Я догоріла? Я заживо спалена?
Вогник душі - чи пожежа віків?
Хто я? Поетка? Чи зайда в поезії?
Може, не свій колись вибрала шлях?
Вірші пишу - чи словесні суспензії?
Я- Квітка Сонця? Чи просто реп'ях?
Хто я для тебе? Лірична мелодія?
Фуга органна? Ревіння вітрів?
Може, я - просто бездарна пародія?..
Ти навіть слухать мене не схотів....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591930
дата надходження 05.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Не ворушіть прадавніх поховань
Думками, що" колись було все краще ":
Життя у вимірі" якби "- пропаще
В контексті історичних міркувань...
Нехай і Скіф спочине і Сармат -
Охороняє древній степ могили ;
Вони свій хрест уже давно зносИли...
А ми ніяк не розпочнем свій старт...
Шукати правду нині - моветон :
Історія - одвічна куртизанка :
Лиш тридцять срібних - і вона коханка
Того, хто нині посідає трон...
... Ще безліч бовваніє запитань,
Де відповіді совісті - тернисті...
Сучасності придворні літописці,
Не ворушіть прадавніх поховань....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591287
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Математика жизни сегодня проста,
Не сложнее задач про свинью и корыто.
И такая ж свинья (разве что без хвоста),
Прибавляя ноли, благоденствует сыто.
У нолей в математике важная роль,
Ноль адептам ее в умножении нужен,
Они жизни бессмысленно множат на ноль,
Обирая и так уже нищие души.
Математика жизни предельно проста –
Отнимай у другого себе прибавляя,
Только помни, что в сердце растет пустота,
У обратных пропорций природа такая,
Если больше в кармане, то меньше в душе,
Если ширится с краю, то к центру все Уже.
Коль достоинство денег все больше ужЕ,
То все меньше и меньше достоинство в душах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591642
дата надходження 04.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 10.07.2015
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/c/7/98/677/98677133_41326600x400.jpg[/img] [img]http://lh3.googleusercontent.com/-4TtOJsEd3gQ/VCgGq6vXESI/AAAAAAACUlE/CI9Opqs9UUk/w426-h639/70zSr.jpg[/img] [img]http://data3.whicdn.com/images/61639558/original.jpg[/img]
А знаєш, як здорово – бігти отак навпростець,
Ловити у пазуху срібло дзвінких зорепадів
І чути ритмічне відлуння щасливих сердець,
І знати: ніщо нам не стане тепер на заваді!..
А знаєш, як добре торкатись чиєїсь руки,
Немов ненароком, самісіньких кінчиків пальців…
А потім нащупати пульс на зап’ястку чіткий
І десь загубититись в обіймах нічних декорацій.
І впасти у трави, обкурені хмелем терпким,
Налиті молочним туманом липневої ночі…
Крутити на палець зі стебел тонкі завитки,
На мапі небесній тлумачити зорі пророчі.
І, тикнувши в небо, раптово зрадіти: ”Он я –
В сузір’ї Північної Риби, окрай Андромеди!..”.
І чути, як дихає знизу протяжно земля,
Як трави тяжіють у росах, мов змочені дреди…
Як тіло стає невагомим і пнеться увись,
Вростає у небо, пускає коріння, мов щепа…
Коли ж усміхнешся, тобі прокричати: “Дивись!” –
І в поруху вуст упіймати: “Щаслива дурепа…”.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591061
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 10.07.2015
Над сферой моего худого мира
Седеет небо до корней волос
От добрых ссор, сто́ящих по ранжиру
К прощению по имени Христос.
Штурмуют не зашторенным вопросом
Скукоженную совесть за плечом.
И, чёрт возьми ж, не подлежат износу.
Что в лоб, что по лбу – всё им нипочём.
А может плюнуть… заново напиться
И с пьяных глаз взять скопом да забыть?...
О слипшихся просоленных ресницах…
Про языков зап́ененный карбид…
Невинно–цианидовые глазки,
Что не одну в спине прожгли дыру…
...К доверия стандартному фиаско
Не привыкать ни шкуре, ни нутру –
А всё ж…
Вновь благородство обнуляю.
В который раз уж на своём веку
Седому небу душу оголяю:
«Прости меня, прошу не умоляя,
Что не спешу подставить вновь щеку…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592134
дата надходження 07.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Ты собирался - шагом между строчек
от барной стойки - прямо в пустоту.
Ты говорил – под градусом короче,
и можно пропетлять...
не там - так тут.
Густая РО* твоих созревших мыслей
таращится в окно на странный мир,
дежурным оформлением и смыслом
чудн́О напоминающий сортир.
С тех пор, как инки выдумали деньги –
овации ушли за горизонт.
Мне тоже одиночеством намедни
мечталось…
Брось!..
Процентный генофонд
не по размеру натянув харизму,
закрыв глаза живым на будь здоров –
нас обокрал ещё по прошлым жизням
на миллион пустынных островов…
* - Пло́тность - физическая величина. Для обозначения плотности обычно используется символ (ро).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592358
дата надходження 08.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Вже відцвіли духм"яні липи,
Іду розпеченим асфальтом...
І відчуваю - наше літо,
(Промінням вписане у шпальти
Легких хмаринок, хвиль річко́вих),-
Смара́гдовим мигтінням листя
Вчепилось в спомин веселко́вий,
Де наші сте́жки - розійшлися...
Трави́ заквітчана колиска!
Нас, зрілих, кликати - не варто...
Колись - лиш сонячна завіса,
Тепер - твоїх мовчанок варта
Розпечених, не світанко́вих,
Звиває спомини - з намиста
Кущів троянди пурпурових,
Що в душу - тернами вп"ялися...
Ні наздогнати, ні спинити
В любистку ску́паного - літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591073
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Любові квітку – не знайти,
В магічну ніч – не відшукати,
Там, де танцюють Потерчата
Під темні відблиски води…
Вінкам – до берега плисти,
Де Перелесникові шати
Водяник з полум’я розплати
У Долю може заплести,
А може – різні два світи
Навік, назавжди - роз’єднати…
Не нам – над вогнищем стрибати,
Рука в руці – не нам іти…
Та будем знову – я і ти –
Ламати пристрастю загати,
І як в останню мить – кохати
В промінні гаснучих світил…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592115
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 08.07.2015
А що моя осінь –
Супроти твоєї весни?
Цих барв запізнілих усе ще вогняна палітра…
І хто я насправді? можливо, лиш пісня сосни,
Відкрита дощам божевільним…
і віддана – вітру…
І все ж - малювала…
Криваво – червона палітра
Зникала - із серця… вливалась у сяйво лісів…
Зривала свій одяг весняний мелодія світла…
То осінь – кричала в мені! –
на мільйон голосів…
А далі – тихіше…
Мінорно… скорися!.. засни…
І ніжність котилась іще невідомим маршрутом…
Бо що моя осінь – супроти твоєї весни?..
Безглуздість ілюзій…
І сині тумани… над Прутом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590413
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 08.07.2015
І світло - від світла…
І сонце - від сонця… і тінь
Шукатиме місця… для себе не знайде притулку…
І сяйво - від сяйва… і пам'ять усіх поколінь
Сьогодні мені відболить
по найвищім ґатунку…
І серце - від серця…
І смуток - від смутку… і біль
Від чистого неба - до самого темного серця!..
Танцюють химери майстерно мені водевіль…
Танцюйте! химери…
Цей танець життям моїм зветься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592101
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 08.07.2015
Я б сосчитать свои мечты не прочь…
Да все боюсь, - а вдруг их не осталось?..
Усталость мне напоминает ночь…
А ночь… напоминает про усталость…
Кораблик легкий, светлых лунных грез,
Растаял, где-то в океане ночи…
А я, как старый палубный матрос,
Отставший от него, и пьяный очень,
Со вздохом замерев, гляжу вослед,
Своим мечтам, исчезнувшим за краем…
……
Жду… понимая – возвращенья нет…
Жду… ожиданий тщетность понимая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588056
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Тримай мене за руку - не пусти,
Бо я впаду під ноги людостаду...
Попереду у нас - місток хисткий,
Та спалені дороги - вже позаду...
Не відпусти... Не рви тоненьку нить -
Вона з клубочка діви - Аріадни...
Відчуй всім серцем цю тендітну мить :
Початок - це і просто, й дуже складно...
Тримай мене за руку - не пусти,
Не дай згубити відчуття надії...
Кидає осінь звОхрені листи,
Де я писала сни - дівочі мрії...
Не відпусти... Тримай мене міцніш -
Бо кожен крок - Русалоччина мука...
Та поцілунок зболений - п'янкіш,
А шепіт ніжний - наймиліші звуки...
Тримай мене за руку - не пусти!
Вона в твоїй долоні пташенятком
Потроху забува свої хрести
І починає вірити... спочатку...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588451
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 20.06.2015
[color="#262bd1"]
Є вірші – квіти.
Вірші – дуби.
Є іграшки – вірші.
Є рани.
Є повелителі і раби.
І вірші є – каторжани.
Крізь мури в'язниць,
по тернях лихоліть –
ідуть, ідуть по етапу століть...
Ліна Василівна Костенко[/color]
[color="#19731e"]
***
Є ві́рші — крила,
Й ві́рші — громовиці,
І є такі, що зні́жують вуста…
Та по́ки людям не даси по пиці
Для них уся поезія — пуста.
Замало ж просто знати алфавіти.
Вірші — плоди без соку й м'якуша́,
Вони живі, їх треба розуміти,
Бо між рядків ховається душа…
Вони уміють і насупить брови,
І вмитися холодними слізьми…
Є вірші — гімни, й вірші — пустослови,
Усе так само, як і між людьми.
11.07.2014 р. А. І. Тофан
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587514
дата надходження 15.06.2015
дата закладки 16.06.2015
Вишнею достиглою
Ти мені здавалася,
Ясною зоринкою
Між зірками слалася…
Чарівною піснею
І росою чистою,
А порою пізньою,
Коханою іскрою.
Зорі розліталися,
Роси засвітилися,
Ми тоді кохалися,
Ми тоді любилися.
Цілував я вишеньки,
Губи соковитії,
Пестив я у душеньки
Коси золотистії.
Місяць зник за хмарами,
Вітер дув легесенький,
Голосом із чарами,
Мовила: «Ріднесенький!».
Солов’ї стомилися,
Гілля нахилилося,
Ми тоді кохалися,
Ми тоді любилися…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586315
дата надходження 09.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Мы перешли границы слов,
Границы правил и запретов,
Но как нам выстоять при этом,
Не уронив свою любовь?
Как душ родство переросло
В непобедимое влеченье?
Какое нежное мученье
Нас в плен друг к другу привело?
И вот, уже немолодым,
Все кажется впервые, новью...
А грех, освяченный любовью,
Нам кажется почти святым...
2011
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584724
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Насильник - ветер, вырывая стон,
Заламывает ветви, гнет и кружит.
Нагие тени пляшут вальс-бостон,
Скользя ажурной пеною по лужам.
Распахнут ворот ночи, золочён
Серебряным сияньем, столб фонарный.
Нагие тени пляшут вальс-бостон,
Сплетая коду, томно и бездарно.
А где-то тихо плачет саксофон,
В лучах свечи, сверкнет украдкой глянец.
Нагие тени пляшут вальс-бостон,
И приглашают нас с тобой на танец...
20.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583152
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 04.06.2015
Осиротелая...мысли бессмысленны,
Взором поникшая, ивой плакучею
Что ж ты рыдаешь во тьме, невезучая?
Косы распущены, дань неминучая,
Мнимому - радость случайно отыскана.
Осиротелая...травы не скошены,
Ночи короткие, демоны стаями.
Лунные сны за рифлеными ставнями,
Что еще скажется, скрытое тайное?
Мнимому - под ноги гостем непрошеным.
Осиротелая...дымкой взлетевшая,
Тихо взывавшая, гневом растерзана,
Глас вопиющего -стоном задержанным,
Струны надорваны, болью повержены,
Мнимому - чаша с вином... опустевшая.
04.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585329
дата надходження 04.06.2015
дата закладки 04.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.06.2015
(із Рапсодій забутого ранку)
*
О, як ти душу розтинати вмієш
Отим бентежно-гострим «Прощавай!..» –
Не відбирай, благаю я, надію,
Але й кохання вже не обіцяй!
Лиш... подаруй ще зустріч, ненароком,
Слів легковажних золоту вуаль,
І надвечірній сквер відлунням кроків
Мою розвіє по тобі печаль:
Розмова тиха, мить лише, хвилину!.. –
І рве струну надій зло-вісник сич…
Невже мені любов цвіла? манила
В надію серце: «Я ж твоя!.. поклич!..»?!
Ні… Вже погасли на каміні свічі.
І жар його не гріє спомин днів,
В які – о, небо! – не ввійти нам двічі…
І марно кличу я в оману снів,
Щоб долюбить, доцілувати губи,
Теплом долонь зігріти щастя мить,
Простить!.. А ніч останні зорі губить,
І щем у серці… І болить, болить
Оте «Прощай!..»
Я зустрічаю день
Тим злодієм, що вкрав в себе самого:
– Як, зрячий, заповітне із знамень –
Тебе, кохання не побачив твого?!.
*
Згаса вогонь в каміні. Я один,
І незавершеним романом – спогад ночі,
У відблиску печалі – рідні очі..
А на губах – слід від твоїх сльозин...
Ще запах Nina Ricci… шелест шовку…
Розлук одвічний смак – гіркий полин,
Там ніч «Прощай!..» твоє останнєє шепоче
У смуток днів, де я – самотнім вовком…
І догорає сніп моїх провин…
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576370
дата надходження 22.04.2015
дата закладки 03.06.2015
Перша спроба написання сонету українською.
Чекаю об"єктивну критику.
О,Музо, не покинь, благаю так смиренно.
Яви стрімким пером вірша святу красу, -
Пегас копитом б"є, зоря дає росу.
Лише - натхнення я, даруй, прошу щоденно!
Занурившись у світ, чужий та незбагненний
Тих пестощів жадань( як спрага ця пече),
Коханню оди шлю, у темряві ночей
Палає смолоскип, так палко, так натхненно.
Почув би Аполлон, сміявся б до світання.
Мелодія душі, по краплі ллє сльозу,
Небесна ліро, грай, віщуй мої страждання.
Хай спопелить жага, шаленство не збагнути,
Соратник по перу, чи втримаєш грозу?
Вже жевріє вогонь, займисті палить трути.
10.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580312
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
"Люблю грозу в начале мая..."
(Ф.Тютчев)
И вновь гроза в начале мая,
Дожди в начале четверга...
"Слуга несет мне чашку чая..."
Ну,что за бред - какой слуга?
Люблю дождей живую влагу-
Нельзя дар божий не любить.
Дожди крестьянину во благо
И всем во благо,стало быть.
Цветут сады,взошла картошка,
Бузят кроты и слизняки,
Хоть посылай за неотложкой -
Так глушат,душат сорняки.
И,тем не менее,представьте -
Всегда жалел я тех зело,
Кто рос и вырос на асфальте.
Что делать? - Им не повезло.
А вот и солнышко восходит.
Нет больше молний,нет дождя.
"Любовь приходит и уходит,
А кушать хочется всегда..."
На огород,моя родная!
Пусть не наглеют сорняки.
Хоть жизнь такая-растакая,
Но,ведь,и мы не слабаки!
Люблю грозу не только в мае -
Гроза пугает вороньё,
Гроза - предвестник урожая
И воздух чище от неё.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580238
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
На вірш іде "чекушка"
І пачка сигарет...
То може я п'яниця,
Чи все-таки поет?
Сказав колись пан Рильський
(Хай грім мене поб'є):
"Та що воно напише,
Якщо воно не п'є?.."
До Пушкіна всі музи
Неначе на меди,
Злітались,бо у нього
Вино було завжди.
Єсєніна любили...
Якби ж-то він воскрес!
Відвідували часто
Висоцького В.С.
А рубаї Хайяма
Прокисли б вже давно
Якби Хайям їх щедро
Не приправляв вином.
І наш Кобзар,здається,
Не зовсім був святим...
А де б узяв він сили
Пройти і Крим,і Рим?
Я з ними не рівняюсь -
Не той кабріолет,
Але маленька чвертка
І пачка сигарет
Із будь-якої теми
Змайструють в айн момент
Хоч пушкінську поему,
Хоч дантівський сонет.
Як вірш - так "четвертушка"...
На жлобський інтерес -
Давно вже міг придбати
Шікарний "мерседес".
Та замість "мерседеса"
Везе велосипед,
Бо в нас за труд піїта
Не видають монет.
Ідеш у видавництво?
Йди,голубе,іди,
Забудь про гонорари
Й неси свої труди...
Не маючи ілюзій,
Щасливий мчусь в ларьок -
Вірш вимагає чвертку
І пачку цигарок.
Поет я чи п'яниця?
До чого тут "ха-ха"?
Хай кине в мене камінь
Хто дійсно без гріха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578599
дата надходження 03.05.2015
дата закладки 11.05.2015
* * *
Между правдою и ложью
Мы бредём по бездорожью.
Между радостью и грустью –
От истока жизни к устью.
И не знаем, нам ли впору
На крутую жизни гору
Измождёнными руками
Выволочь Сизифов камень.
____________________________
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578457
дата надходження 02.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Так много стало в жизни боли… наверно отвернулся Он… и мы разучиваем роли в трагедии былых времен... Друг друга попросту не слышим, обидой собственной хрипя… и с каждым днем все тише… тише... смолкаем мы внутри себя... Мы сеем плевелом ненужным… и вот уже наружу прет густая поросль равнодушья и отчужденья – черный всход, оставив погибать в бурьяне ростки надежды и любви. И наша жизнь в глубокой яме. А боль… наш общий визави...
Давайте спросим пророчицу
Так хочется знать заранее)
Чем вся эта смута кончится?..
И будем ли жить, славяне?
Как нам в этой розни выстоять,
Чтоб сходство увидеть в лицах?
И чтобы начать всё сызнова,
Какому богу молиться?
Что будет взамен нам дадено,
Коль мы, покорившись доле,
Поделим дедов и прадедов,
Могилы в широком поле?..
Чья больше душа изранится,
Когда через сердце общее –
Границею ляжет разница
По вере, дружбе и прочему?..
…а мы с вами разве разные?
У нас ведь такой же ветер.
В Покров и на Пасху праздники.
И так же смеются дети.
Мы молимся Богородице.
И смотрим в окно устало.
И в этом мы с вами сходимся.
А разве этого мало?
К душе, ни к уму, прислушайтесь.
Сейчас лишь душа годится.
Так не продавайте души те
Серебренников за тридцать.
Тогда нам всем обязательно
Бог скажет – не виноваты.
Ведь смотрит так сострадательно
С иконы Иисус распятый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577453
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Ще пів неба співає сонячно,
А пів неба вже хмарокрилиться;
Із-за обрію мряка войлочна
Вогко диха вітрам в потилицю...
І хова зірочки калюжниця
Старотрав'ю в торішню бороду...
І, неначе Зими прислужниця,
Віддається Веснянка Холоду...
А назавтра, дощами вмитая,
І, як фенікс зі смерті зроджена,
Ніжне тіло прикривши свитою,
Розпочне своє нОве сходження...
І садами пройде квітневими,
І посяде на трон царицею...
Черевичками кришталевими
Грім розбудить із Блискавицею...
...Хай Зима в навісній агонії
Холодить ще вітрам потилиці,
Та проклюнулися півонії...
І пів неба вже веснокрилиться....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572410
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Розлігся в долині туман сивочолий,
Клубочиться з вітром у парі…
Хліба золотисті дозріли у полі
І лебедем дивляться хмари.
Приспів:
Тумани, тумани і роси,
Пливуть по долині удаль,
Неначе матусині коси,
Тут радість зійшлась і печаль.
Гонимі розхристаним вітром,
Тумани збивають росу,
Неначе прощаються з літом,
Мов хтось розплітає косу…
Вже ластівки справно навчили малечу,
Могутніми стали крилята.
Збираються буськи в родину лелечу,
Як рід свій збирав колись тато.
Приспів.
Біжать по долині розлогі тумани,
Як зорі виблискують роси…
Отави потиху загоюють рани
І стигнуть в тумані покоси…
Приспів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576917
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 28.04.2015
Весеннего хлебнув непостоянства,
Объевшись в настроениях фермат,
Стою в подшитом сыростью убранстве
На полдороги в майский ректорат.
Ни утра. Ни земли. Ни ощущений.
Ни знаю. Ни возможно. Ни вчера.
Апатии холодные колени
Поставили на спину два тавра.
Желания продуло сквозняками
Возможностей в распахнутых годах.
Обстриженными криво волосами
Лежат мечты в моих босых ногах.
И пусть лежат. Никто на них не взглянет...
Ни в зависть. Ни на радость. Ни на вздох.
Душа слезой под сердцем замерзает...
...надгробие уже/ещё эпох…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576058
дата надходження 21.04.2015
дата закладки 21.04.2015
І, трохи далі пройшовши, упав Він долілиць, та, молився і благав: «Отче Мій, коли можна, нехай обмине ця чаша Мене… Та проте – не як я хочу, а як Ти…»
(Матв. 26:39)
«Лише пітьма… Анітелень навколо…
А я Тобі, Мій Батьку, помолюсь…
Я помолюсь, як не моливсь ніколи…
За все життя я так боюсь… Боюсь…
Кривавий піт зросив чоло і руки,
І тіла кожна жилочка бринить…
Вже чую, Отче, ті шалені муки,
Я відчуваю ту пекельну мить…
Уже плетуть мені вінок терновий,
І хрест важкий вготовили кати…
Прошу тебе, Мій Батьку, знову й знову
Цю участь мимо мене пронести…
Хай буде так, не як я хочу, Тату,
А як сказав і як волієш Ти –
Мені б лишень одне-єдине знати:
Чи зможу шлях цей гідно я пройти?
Чи зможу дотягти той хрест на гору?
Чи зможу я стояти на хресті?
Чи зможу я звільнить людей від горя –
І смерть здолати в грішному житті?..»
«Усе ти зможеш! Ти все пройдеш, Сину!
І на Голгофу донесеш хреста,
На третій день розрушиш смерті стіну –
І пройдеш через пекло і літа.
В своїх стражданнях і в своїй покорі
В людей Ти вб’єш їх предковічний гріх,
Ти на хресті злікуєш душі хворі -
І Воскресінням станеш Ти для всіх!
Кріпися, Сину, вже веде Іуда
Поплічників Каяфи із Кедрону...
Ти їх прости: сліпі ж бо вони люди,
Не знаючі ні правди, ні закону!
Тож подвиг Твій для них законом буде,
До них Ти йтимеш вічно із небес –
А по весні співатимуть усюди:
«Христос Воскрес! Христос Воскрес! Христос Воскрес!»
12-13.04.2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573877
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 21.04.2015
1. ЗАГРАЄШ?
Заграєш, погляд висунувши з брів,
На тій струні, що йде крізь моє серце?
Смичком так зможеш, щоби сотня герців
Затанцювала танець лебедів?
Наважишся на цей фатальний крок?
Зі мною у небесному польоті
Зіллєшся в па-де-де на верхній ноті?
Чи знову ствол і спущений курок?
2. Ні "так" ні "ні"
Ні «так», ні «ні» від тебе не почула.
Сто раз лишала, йшла у нікуди.
У фібрах твого серця я тонула.
Верталася, лиш погляд кинув ти.
Не розумію, як мене тримаєш.
Але то драма вже, а не роман.
Бо ти не медом - трунком засіваєш
У мій душевний тонкострунний лан.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575812
дата надходження 20.04.2015
дата закладки 20.04.2015
* * *
Когда внезапно сердце защемит
И вдруг тебе захочется покоя,
Уйди от глупых мелочных обид
В простор лугов над тихою рекою.
Постой, сливаясь с этой тишиной,
Под синевой, такою беспредельной, –
И грозы пронесутся стороной,
Угрозы не неся уже смертельной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572494
дата надходження 06.04.2015
дата закладки 20.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.04.2015
Строкатим ситцем простяглося поле,
А ми йдемо з тобою навпрошки.
Куди ти нас ведеш, скажи нам, доле?
Чи будуть ці щасливими стежки?
А сонце так палюче, бо в зеніті.
Напитися б джерельної води.
Так радує весна у новім цвіті.
Вона ще дасть життю нові плоди.
І пахне первоцвіт уже медовий.
Кульбаби цвіт відчула вмить бджола.
І світ увесь, неначе пречудовий.
І як без тебе, любий, я жила?
Тихенько хлюпа недалечко річка.
Кошлатий джміль відчув квіток нектар.
Дорога в"ється, як барвиста стрічка,
А почуття злітають вище хмар.
--
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574308
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 19.04.2015
Хай у цю солодку нічку
Янгол топить зіркопічку.
Щоб тобі наснились снята,
І малюнькі Янголята.
Щоб молитвочки читали,
І тебе оберігали.
Щоб вві сні ти посміхалась.
Щоб щасливенька...Змішалась
Дивонічка із казками...
Найгарнішими думками...
Янгол казочки читає.
Тебе ніжно обнімає...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574949
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Прощався день.Напівсіренький плащ
На плечі опустив і сів тихенько.
А я почула в тиші знову плач.
Це був мій плач...Чи Янгола близенько?..
Для чого ці випробування?Ніч
Сідала у кімнаточці і спала...
Палили зорі півстареньку піч,
Щоб я не змерзла...Щоб на ранок встала...
Чому для мене болі стільки?Сни
Тулилися до купочки і мерзли.
А я горнулась вкотре до весни...
Писала ніким читані новели...
Прощався день.Не вернеться.Зітруть
Його з думок всі ніченьки і люди.
Маленькі Янголятонька несуть
Вчорашнії думки на старім блюді...
Їх викинуть із днів.Зітруть...Порвуть.
Для чого стільки болю?Я не знаю...
Для чого рай?Живою розірвуть
Маленьку душу Віди...Та лАтаю
Її віршами...Я люблю цей світ...
Всіх грішних...Всіх,хто душу мою били...
Тулився день через сто сотень літ...
А я люблю всіх тих,що не любили...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574927
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Сьогодні суд у Пилата...
За святість Його знущання.
Його вже чекає страта
(Обіцяна у Писаннях )
Що більше болить -хто знає?
Чи тіло Його побите,
Чи серце, що Божим краєм
Несло благодать молитви?..
Сьогодні -дорога хресна...
І натовп в самоомані...
Із дерева хрест важезний....
Завіса роздерта в храмі...
"Прости їм, Пресвітлий Отче... "
І смерть...між землею й небом...
І день, що темніший ночі...
І списове вістря в ребра...
Сьогодні було розп'яття...
І учнів розчарування...
...Позавтра -День Благодаті
І нОвих надій світання...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573488
дата надходження 10.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Час прощания грохнул, как выстрел.
Мелко капало с высей фрамужных.
Лето с осенью сходятся быстро
И прощаться им долго не нужно.
Вот и мы повстречались с тобою,
Чтоб расстаться и грустно и скоро.
В пьяном мареве летнего зноя
Наши чувства сгорели, как порох…
Я из жизни твоей уезжаю,
Век курортной путёвки недолог.
Ты, меня на вокзал провожая,
Прячешь слёзы, мой юный психолог.
Только это пройдёт, время лечит.
Ты же взрослая – знала заране:
В жизни эти случайные встречи,
Неслучайные ждут расставанья.
Что ж ты, милая девочка, плачешь?
И дождинками небо одето.
Мне в дороге не будет удачи.
Слёзы в спину плохая примета.
Так давай, не поверив примете,
У судьбы друг за друга попросим:
За тебя... остающейся в лете...
За меня... уходящего в осень...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574352
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Нервово рву життя календаря,
Секунди з часоклітки відпускаю
У позапростір, де німа Земля
Орбітокола, мов роки, збирає.
І це - вогнем розпечене - кільце
Вона сховає у минулоскриню
І посаг свій весільний понесе
До Чорних дір, як гарна господиня.
І біля брами витягне рушник
Людських діянь зі смАком полинОвим –
Заломить стрілкоруки часомить
В жалобі, не позначуваній словом…
І горе-наречену відштовхне
(бо та Діра на цілий тон світліша!) –
І знову коло (знову вогняне?),
Немов каміння впертюха Сізіфа…
І календар білити до світань,
І готувать обручку циферблатну,
Щоб врешті-решт (крізь тисячу блукань!) –
Квиток у спокій… без кінцеводати…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574856
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 16.04.2015
Ці болі давно вже фантомні,
А ниє щораз, як колись.
Жалі, мов собаки бездомні,
Провулками днів розбрелись…
І ти не приборкуєш крики,
Заламуєш руки худі…
Збери все докупи і викинь
На звалище мертвих надій!..
Чи варто дражнити минуле
І штрикати десь під ребром,
Коли, мов розлючений вулик,
Думок навіжених огром*?
Чи варто хапати мотузку,
Яка перепріла давно?
І щастя, розбите на друзки,
Летить у відкрите вікно…
[i]*Огром – громаддя або шум, гамір.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570864
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 08.04.2015
Может, мне только кажется?
Может, всё это снится?
Грязи темная кашица.
В луже мёртвая птица.
Дом со стеной ободранной.
В дальнем углу лопата.
Холодно в мире. Холодно
В небе луне распятой.
Люди идут по улице,
Прячут от ветра лица.
Хмурится небо, хмурится,
Даже луна боится.
Сумраком всё изгажено,
Тенью тяжело-грубой.
Мир будто смертью ряженный.
Люди в нём – полутрупы.
Жизнью живут напрасною.
Смотрят, пугая взглядом.
– Люди, мы с вами разные,
Что вам от жизни надо?
Будущее без прошлого?
С разумом, но без сердца?
Всё в вашем мире ложное,
Не на что опереться.
Падаю в жизни – патину:
...пьяный в подъезде мочится...
...кто-то прошёл – плевать ему...
...кто-то брезгливо сморщился...
...кто-то прогнать пытается...
...что-то кричит старуха...
...март – 20-е – пятница...
...холодно...
...тошно...
...глухо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572242
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 08.04.2015
Бог в шахматы играет сам с собою…
Весь мир – "Аз Есмь", и он в Его руке.
И движутся незримою рукою,
События и судьбы по доске…
Соперник Богу? - Вымыслы и нонсенс!
Всё в этом мире с корня одного,
И не бывало ничего под солнцем,
Что было бы для нас не от Него.
И ни в прошедшем, и не в настоящем,
Сколь тщетно не искали вновь и вновь,
Не находили мы межи делящей
Мир божий на любовь и НЕлюбовь.
Добро и зло - игра с самим собою,
Но это не осмыслив до поры,
Мы так азартно увлеклись игрою,
Что позабыли правила игры.
А в мире правит истина простая –
Свободно возлюби, или убий!
И мы живем друг другу отмеряя
То ненависти божьей, то любви.
И кто-то вновь распят на месте лобном,
Ну а тебе сегодня повезло.
Когда добро и зло одноутробны,
Не побеждает ни добро, ни зло,
А просто... Вечное играет с Преходящим
На жизнь и смерть... на сенс людской толпы.
Фигуры вынуты... поставлены на ящик...
Бог сделал первый ход - твоей земной судьбы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571369
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Давай намалюємо щастя
Цілунками й блиском очей.
Нам стане кохання причастям,
І зайвих не треба речей.
Хай крила ростуть за плечима,
І сонце ясніше всміха́…
Хай доля сердито не грима,
А Бог вбереже від гріха.
Ми щастя напишем любов’ю,
Прикрасим цілунками знов.
Хай серце пульсує не кров’ю,
Хай рветься із нього любов.
24.01.2015
Опубліковано в літературному альманасі "Сила почуттів"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557079
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 05.04.2015
Вітер б'ється грудьми у шибку,
Як сліпий заблукалий птах -
Чи то неба йому невидко,
Чи то втратив на волю шлях?..
Розлітається снігопір'я,
Припада до брудних узбіч -
Покрива наготу ганчір'ям
Ця зазИмлена весноніч...
Виє вовком і стогне хрипко,
Плаче слізно -чи їй болить?..
...Каніфолить смичок для скрипки
Опівнічна незрима мить:
Завтра знову концерти зранку -
Дежавю навісних погод...
І осінні руді останки
Де-не-де ведуть хоровод...
І маленьке-в-мені-дівчисько,
Загорнувшись у ковдру мрій,
Все шепоче: "Весна вже близько!.. "
Ніжно -пролісковій зорі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570882
дата надходження 31.03.2015
дата закладки 05.04.2015
Не оставляй меня на полдороги,
Я в этом мире сам не свой,
Мне бы взлететь, да крылья, ноги
Привязаны к земле сырой.
Не говори, что парус пышный,
Что ветер путный за спиной -
Я в лодке нынче, пусть Всевышний
Отложит игры над судьбой.
И если море, всё сметая,
Оставит плот мой в стороне,
Я буду знать, моя родная, -
Не равнодушна ты ко мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554299
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 05.04.2015
[img]https://pp.vk.me/c624317/v624317008/1cf0b/LiLMW4rjK-Y.jpg[/img]
Затріщали лютневі морози,
Снігу всипало – важко іти.
Злісний вітер навіяв погрози
І у душу мені гіркоти.
Та не стану коритися долі,
Крізь негоду до тебе піду.
Зачерпну повні пригорщі волі
І в кишені любов покладу.
Бо як згину я по́серед поля,
Як останній відважний солдат,
Ти знайдеш на тім місці тополю,
Ніби серця мого сурогат.
Та впізнаєш мене не відразу
(Очі часом підводять людей),
Але любляче серце ні разу
Не залишилось в тобі тверде.
Заіскрилися ніжності чари
І усмі́шка пливла, мов човни.
Та насправді вони так кричали:
Твої очі - краплинки весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560888
дата надходження 19.02.2015
дата закладки 05.04.2015
В житті любов, мов світлий промінець,
Враз поміж двох засяє на стежині,
Дарує щастя й радості вінець
І новий зміст внесе у ранки сині…
Такі палкі хвилини нових змін:
І день, і ніч душа у них ясніє –
Вже всесвіт не ховається під вії,
Бо зупинивсь часу шалений плин.
Та лише мить, лише подія, слово
Порушать світ в закоханих світлиці,
Серця навік розріжуть гірше криці…
Сивіє час , а все ж серця ті знову
Той промінець шукають на світлині -
Той всесвіт, оте щастя в ранки сині…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570339
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
[i]Предисловие. Поэма написана в соавторстве с поэтом Сергеем Сокольником. Давно задуманная, и вот исполненная.
В ней частично использованы прежние наработки, частично - новые, объединенные в теме. Авторы сознательно не указывают, кто из них является автором какой-либо части поэмы. Предоставляем право догадаться об этом уважаемому читателю.
[/i]
***
САКРАЛЬНОЕ
Прийти к познанью, отряхнув былого прах,
Дано избраннику, что женщиной рожден...
...жива в нас память и о прочих временах,
О временах... когда и не было времен...
Где Лада с Марой - потаенная борьба -
Ведя беседу, мирно шли в руке рука,
Где Навью вскормлены всходящие хлеба,
А Явь их солнцем осеняла свысока...
Кто жил по Прави, был Сварогом посвящен
В грядущий век... Отобразившись в нем...
Мир изменился... Или (может) - изменен?...
К добру иль худу?.. Только познаЁм...
***
ИСТОРИЯ РОДА
По колосварге огненними рунами,
Всевышний Род явил нам Божий дар.
Там Белобог и Чернобог перунятся,
Сжимая мир, как камень Алатарь.
Всё видимо-невидимое, сУщее,
Во Сварге от Сварога рождено
И Мо́рока – обратный лик несущего,
Как день и ночь. Без света – не темно.
Живём мы в Яви по законам Прави,
А Навь нам дарит забытьё, и сны,
И так – от Рода к Роду, по спирали,
Триглав Всемирья постигаем мы:
Творенье, Сохраненье, Разрушение,
И длится жизнь, покуда нить тонкА.
А после нас, по божьему велению,
Зовёт к себе Смородина-река.
Калинов мост, что ариями пройдено,
Веленьем рода – ведами в сердцах.
Там испокон веков – река Смородина,
Течёт, но без истока, и конца.
***
МО́РОК
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь, как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начала-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МО́РОК, следящий за всем на земле.
***
ВУРДАЛАКУ
Ты пришёл.
С переводом времени...
Тихий звон, будто хруст стекла...
Мягкой поступью вдруг из темени...
Погоди! Я тебя ждалА!
Под луной завыванья слушала,
Враз дыхание затаив...
Мы во снах прикасались душами...
Был во мне ты... Всегда моим.
Ты неистовой страстью дикою
И оскалом в лицо дышал.
Я по скалам - как кошка прыгаю
За тобой! Перейди на шаг!
Не прошу тебя о смирении!
Вырываюсь с своих орбит!
Одного мы с тобой роду-племени!
Пламя страсти во мне рычит,
Кровь вскипает, тобой разбужена!
Исходила я Явь, и Навь,
В твоей воле я, мой ты суженый!
Будь моим, или гнев направь -
Загони, растерзай, безумствуя,
Что дерзнула сказать, любя!
Или буду Лупой при Ульфрике,
Или не жить мне уж - без тебя!
***
УПЫРИ
Да. Я таков. Мы таковы.
Мы пили вар Разрыв-травы.
Да. Мы на капище в ночи
Нарушим Правь-закон. Молчи!
Молчи и слушай этот зов.
Он проникает в нашу кровь,
И выпивает изнутри.
Мы - Темный Мир. Мы - УПЫРИ.
Но как же сладок миг, когда
В моих руках прошепчешь "да..."
Приди! Себя мне подари!
Все это - МНЕ! Мы - УПЫРИ!!!
***
У ОМУТА
А у омута легче дышится…
И шелкОва вокруг трава…
Где ты, Лель? Но давно не слышишь ты.
Эхо кануло в кружева
Этих струй, что сейчас тишайшие…
…Ты готова меня принять?
Ты, вода моя, стылым бархатом
От потери укрой меня…
Тело белое – зря горело ты,
Он в глаза мне сказал «прости»…
Боль сердечную бесконечную
Что крапивою жжёт в горсти,
Опущу я на дно песчаное,
Обрету наконец покой…
Ты в душе саднишь раной рваною,
Встречей мечешься роковой…
Но довольно. Шагаю… смело я
В руки… горькой своей… судьбе…
Ноги стройные… груди белые…
И последний мой вздох - тебе…
…Не бывает …былых возлюбленных…
…Не бывать …надо мной венца…
…Помолись… о душе… загубленной…
…Что… с тобой… была… до конца…
***
РУСАЛКА
Русалки белесые косы...
Она позабыла совсем
За что ее Лелюшко бросил,
За что?.. Или, может, - зачем?...
И НОВУЮ ЖИЗНЬ обретая,
Мир Мары, повернутый вспять,
Полюбит порою, нагая,
Парней и девчонок пугать,
В купальские ясные ночи
В извечном кругу временном...
Так что же ты, Лелюшко, хочешь?..
Вернуться? Но это- ПОТОМ...
Когда переступишь порог...
И примет тебя Чернобог...
И тенью мелькнешь у реки...
Ах, омуты!... Как глубоки...
***
БЕЗУТЕШНОСТЬ
У Смородины у реки
Не цветут цветы васильки…
Тут зловонье, огонь и смрад.
Не идти? Повернуть назад?
Потерял по пути свирель…
Я – мертвец почти, а не Лель…
Безутешно брожу весь день,
А за мною – от Нави тень…
А за мною – моя вина…
Боли тянется пелена…
Прошлой ночью – Недоли знак,
Там, где омут - всплыла она…
Мост Калинов… мой переход…
Там Морена за кривду ждёт…
Свет теряю… нет больше сил…
Ах, зачем я её сгубил?
***
НОЧЬ ЛЮБВИ В ПОЛЕ
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска…
***
НА ЗАКАТЕ
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
***
ГОДЫ СПУСТЯ
Я здесь одна.
Иного мира странница.
Река меж нами – ширь и глубина.
Виновница? Любовница? Избранница?
А между нами – пламя, и война.
Сквозь дым не вижу облика зовущего.
Сквозь слёзы я не вижу ничего…
Прошедшего, грядущего и сущего
Не надо. Жду его лишь одного.
Какое пламя жжёт тебя, мой сУженый?
Какие бури на чело легли?
Всегда с тобой мы прикасались дУшами…
Зачем мы эту нить не сберегли?
***
ПО ТУ СТОРОНУ МОСТА…
Не сберегли...
А может - не сберЕжено...
Не вышло вновь... Не впрок... Не в нас вина...
Причудливо вплетается в мереживо
И рвётся нить, что нам судьбой дана…
И где я пал - вовек тебе неведомо.
В пылу боев, в восстания огне,
И эта нить - не нить пути победного.
Не довела она тебя ко мне...
***
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Сыночек…
Я опять молилась пламенно…
Тебе я узелочек собралА.
Как передать? Чиновники все кАменны…
За всех молюсь опять, не помня зла.
О, как ты там? Не холодно? Не голодно?
Так редко удаётся позвонить…
Я жду вестей, но снова морят голодом
Бездействия. Сжигая жизни нить.
Опять стреляли. На колени падаю
Пред Богом, и неистово молюсь.
Сыночек, ты поспал чуток? Не раненый?
Моя любовь с тобою будет пусть!
***
ЗВОНОК ОТТУДА
Здравствуй, мама!..
...... ...... ...... ...... .....
В окопе холодном сидели...
А по небу крылатые девы летели...
Нет, не с пьяну, не с голоду...
Это - войнЫ
В небесах отражаются
Вещие сны...
Мы отходим... И многих из нас уже нет...
Этот свет, или тот... Двуединственный свет...
Молот тора вручен... Он тяжел... Ничего...
Мы еще не постигли всей силы его...
Холод, холод... Пустое... Он лишь разогреет
Кровь потомков-наследников Гипербореев.
Мы дойдем. Мы вернемся. Мы - светоч во мгле.
Мы, как Боги, извечны на нашей земле.
....... ....... ....... .......
А последний мобильный звонок был таков -
"Здравствуй, мама! Я скоро вернусь! Я здоров..."
***
ЭПИЛОГ
Утомленных путников шаг
В даль грядущего поступь мерит.
И река протекает в веках.
И воздастся нам всем по Вере.
Из миров-веков волчья сыть
Зовом крови крепит породу...
Это Макошь сплетает нить -
Из былых в грядущие годы.
Стебельком полевой травы
Навь венчает нас светлой Явью...
Передали седые Волхвы
Православие - Православию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569981
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
(білий вірш)
Поверни мені мою душу,
яку ти безжалісно вкрав
і повісив на брелок – той,
на якому висів ключ,
що ним відкривають двері
в країну щастя.
Поверни мені мою душу,
Прошу тебе я, благаю.
У тілі без неї порожньо,
Особливо, ранками і вечорами,
Коли тільки тіло і подушка,
Коли тільки очі і стеля,
Коли мене так багато,
А тебе нема ані трошки.
Поверни мені мою душу,
Не розкладай її, щиро прошу,
На малі молекули й атоми.
Бо я ще хочу, щоб
пульсувала та тонка жилка –
на якій мої почуття
танцюють танець лебедів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569710
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 28.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.03.2015
Життя – це боротьба з самим собою.
Звести на себе важко є курок.
Та треба мати під руками зброю,
Щоб вистрілить, коли злукавить крок.
Себе шкода. Ну, як себе карати?
В думках без ліку оправдальних слів.
Та треба, треба мілину кидати,
Шукати глиб для руху кораблів.
Я не відкрию нової доктрини.
Господь тут головний є фахівець.
Якщо зборов себе ізсередини,
То ти таки, направду, є боєць.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569840
дата надходження 27.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Жизнь вплетается в витражи
Из тревожных порой событий.
Только как же мне жить, скажи,
Если чакры твои – закрыты?
Если я за тобой тянусь,
БрЕжу встречей порой ночами,
Сквозь себя пропуская грусть,
Но – затмение – между нами…
Если есть у меня зажим
Узелком небольшим в межбровье,
Что мне делать тогда, скажи,
С интуицией, и с любовью?
Не проходит через меня
Золотая, с зелёным, прана.
Не хватает опять огня,
И не сыпется с неба манна.
Единение – не о нас.
Наслажденье – не бьёт ключами.
Неоткрывшийся третий глаз
В голове отдаёт толчками.
Ты не слышишь меня опять.
Протекание чувств нарушив
Над землёй не могу взлетать,
Если ты не впускаешь в душу.
Помоги! Не держи в горсти
Сердца бедного переливы!
В мир свой дивный меня впусти,
Чтобы сделать навек счастливой!
Я так много тогда смогу!
Стану я в чудесах способна!
Прогоню от окна пургу,
Состраданья засею зёрна,
Бесконечности семена
У груди, как птенцов, взлелею!
Буду выспренна, и вольна,
Всё я сутью смогу своею!
Зависть, ненависть и война
За тебя – проиграют битву!
Ну, бери же! Я – ВОТ ОНА!
… Только вновь у тебя – ЗАКРЫТО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567910
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Там, у світі моєму, вже вкотре блукають дощі,
Вимиваючи біль з посірілих за вічність асфальтів;
І душа неприкаяна, в наскрізь промоклім плащі,
Грає тихо мінор на старім і розладнанім альті...
Там, у світі моєму, все виють -голосять вітри,
Викидають на берег човни, обриваючи мрії;
Я не можу заплакать, бо сіль і без того ятрить
Свіжі шрами від ран, звідкіля вигризала надію...
Там, у світі моєму, палають останні мости,
У багрянець фарбують розп'яте утратами небо...
Я тебе не тримаю: як хочеш -будь вільним! Лети!
Я жила якось до... Значить ,зможу прожить після тебе....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566623
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Мы, помнишь, пытались зарю поутру догонять?
Срываясь, бежали смеялись до колик, до дрожи.
Казалось, вот-вот... только миг уходящего дня,
Ее укрывал...ненадолго...шагреневой кожей...
Ночная прохлада горячего тела вулкан,
Успеть не могла остудить... жар - пылающей лавой,
Лилась через край наша радость, факир полупьян...
Мурлыкал не мантры... Есенина, вроде,"Забаву"?..
Мелькали мгновенья, чудные, как кадры кино,
Храню драгоценные, в памяти долгой сюжеты.
Узнаю его среди тысяч, узреть не дано...
Узнаю...мелодию, сложенных вместе, сонетов...
21.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568306
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 23.03.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Я любви твоей не жду
и рассрочек.
Где-то там, с тобой другая,
до утра.
Я спокойно сплю все ночи,
Не отыщешь в междустрочьях,
Мои слезы, каплей...
с кончика пера.
Я любви твоей не жду,
вновь загружен,
В полуночных посиделках
не со мной.
И, сплетая мысли кружев,
Понимаю, мне не нужен,
Ворох лжи - даю бессрочный
выходной.
Я любви твоей не жду,
ты, скучая,
Закружишься в вихре страстном,
может быть.
Ничего не обещаю,
И обиды все прощая,
Ухожу, пока ты можешь
отпустить.
16.02.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560347
дата надходження 17.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Ситцевое поле, солнечный денек.
Птицам здесь раздолье. Небо синий шелк.
На лесной поляне скромненький цветок.
Скажет, не обманет белый липесток.
Любит иль не любит. Верить ему? Ждать?
К сердцу приголубит? Он не может врать.
Белая рубашка, тонкий стебелек.
Милая ромашка. Желтый ободок.
Ветер с ней играет. По душе игрок.
Приласкать желает. Он ведь одинок.
Я нарву ромашек. Беленький букет,
И не буду спрашивать: любит или нет..
Просто я поставлю в вазу на окно.
И приму спокойно, что судьбой дано...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560565
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
[i]На фото - Джина Лоллобриджида в роли Эсмеральды.[/i]
[img]http://cs5829.vk.me/u109017843/134860542/x_545b9886.jpg[/img]
Эсмеральда, живое пламя!
Покорительница сердец!
Красотой твоей в Нотр-Даме
Не прельстился бы лишь слепец.
Задеваешь ты страсти струны,
Жарким танцем к себе влечёшь.
И пленительным телом юным
Вызываешь в мужчинах дрожь.
Ах, зачем же ты так прекрасна?
Ах, зачем алый шёлк сверкал?
Вот священник в порыве страстном
Просто голову потерял!
В грешной страсти найдя причину
Бед своих, и твоих побед,
Квазимодо упал в кручину,
Жизнь свою посвятив тебе.
Двор Чудес, и поэт бродячий –
Все мужчины к тебе нежны.
Только думаешь ты иначе.
Только все они – не нужны…
Не достать нам руками неба.
И любимой тебе – не быть.
Есть невеста давно у Феба.
Он не будет тебя любить.
Он давно позабыл дикарку,
Ты о встрече с ним – не молись.
Не мечтай ты ночами жарко.
Эсмеральда, поберегись!
Но не знает любовь законов,
Разве можно ей приказать?
И ревнивый священник подло
Юность пыткам решил придать.
Посягнув на твою невинность,
Он едва не сошел с ума.
Эсмеральда, ты вновь молилась…
Страсть твоя – ведь твоя тюрьма!
«Коль не быть мне с моим любимым,
Лучше пусть уж меня казнят!!!»
Лишь горбун отыскал могилу,
После смерти тебя обняв…
************************
Дорогие мои клубовцы! Друзья! Подхватывайте тему! Согреем сердца - в нашу непростую, серую зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556500
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Я іду по ножах…
По слизькому холодному вістрі…
Та дарма… бо здається… давно… не сприймаю вже біль…
Ще якісь почуття ти приносив мені у каністрі…
Я гадала… там – цукор…
та інколи – то була сіль…
Я іду по ножах…
Доторкаюся легко… дотично…
Ці химери довкола танцюють мені водевіль…
Але я вже – сльоза!!!... що по лезах стікає оптично…
Я любила твій цукор…
можливо... любитиму й сіль…
Або краще візьму…
І – змішаю усе… що в каністрі…
І пролиюсь на землю сірчаним, із неба, дощем…
Не кажи мені - Про… коли я – балансую на вістрі!…
Не питай мене - Що?...
коли в серці пече такий щем…
Бо ходити по лезах –
Для мене чомусь стало звично…
Знаю… мій корабель не розіб’ється на мілині…
Не дивися – отак… незбагненно… звабливо - готично…
Бо… іду – по ножах…
коли ти… так – смієшся………. мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559248
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Может, быть безумным – благо?
Быть певцом бездомных душ,
Вечно странствующим магом,
Что хранит судьбы картуш,
Развевая белым флагом…
Хриплым смехом, дробью песен
Крах империй предрекать.
Мир давно так прост и тесен,
Скрытый смысл не отыскать,
Но ведь поиск так чудесен…
И встречать рассвет в незнаньи,
Полагаться на приметы,
Да тайком у мирозданья
Вызнать главные секреты
Для свершения желаний…
..........................................
Где ты, мой безумный, где ты?
Я ищу твои посланья.
Каждый миг – как звон монеты,
И бессмертно ожиданье…
Где ты?!
Эхо вторит
[i]«Где-то…».[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555684
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 13.02.2015
Ти вчора будеш снитися мені...
З душі іще не впали каплі крові.
А душі наші десь на чужині
Шукали майже нашої любові.
Смішний такий,такий ще зовсім мій.
Цілуєш мене на ніч і лягаєш.
А я тобі шепочу:стій,лиш стій!
Ти не мене(ти чуєш?!)обнімаєш!
Ти знову будеш снитися.Отак
Тебе забути вміти?!А я зможу?..
Якби тобі хоч Янгол подав знак.
А потім я сама...Тобі поможу...
Та ти мене покинув.Не кохав.
Вона така гарненька і щаслива.
А що ж ти мені вчора обіцяв?!
Та змила все кохання оця злива.
Покинув.Подивився і пішов.
Хіба людину можна замінити?!
Яким щасливим був,коли знайшов
Тоді мене...Навчи...Хоч розлюбити...
Я Вас ни капли не люблю!
Но так хочу,чтобы Вы знали,
Что этим летом февралю
Мы восемь весен задолжали.
Я Вас ни капли не ищу!
Но так хочу хотя б коснуться...
Да я ни малость не грущу!..
В объятьях ваших бы проснуться.
О нет,все это только ложь.
Воображенье ночью плачет.
О,боль моя!Душу не трожь!
В ответ:не может быть иначе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554050
дата надходження 23.01.2015
дата закладки 23.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.01.2015
У скульптора аматор-поэтесса
В дневник просила пожелание "снатурить"...
А скульптур, без улыбки, глину резал,
Из гипса лил фрезу́ комендатурам.
На точных проработках междубровья
Окучивал хара́ктерную пену
И чёрточки коленных родословий.
Будил в твердыне-камне - откровенность.
...Не слышали?, у скульптора на выставке:
«Ну черканите в дневничок, не будьте хмурым!..» , -
Разглаживая смятенькие листики
И подложив под них ...его скульптуры.
01.11.2011г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552030
дата надходження 16.01.2015
дата закладки 16.01.2015
Сказать за все тебе спасибо,
Так это просто ничего.
Сказать так хочется красиво
Словами сердца моего.
За день и ночь я благодарна,
За то, что рядом был всегда.
Казалось жизнь порой коварна,
Тебя уводит навсегда.
Когда от жажды изнывала,
Ты подавал глоток воды,
Когда тебя не понимала,
Ты не спешил сжигать мосты.
За твое сердце золотое,
За теплоту и нежность рук.
За все с тобою прожитое,
За теплоту от слов вокруг.
За радость, грусть и откровенье,
За жизнь нелегкую вдвоем,
За вкус Любви и наслажденье,
За то, что рядом мы идем..
-----------------------------
Поздравляю всех с Днем БЛАГОДАРНОСТИ.
Спасибо, мои Друзья, за поддержку и
Понимание..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550594
дата надходження 11.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Стікає багряними ріками
Згасаючий день з висоти...
Краса під твоїми повіками,
Лише привідкрий ─ і світи!
Спивай виднокола, окреслені
Довкі́л облямівкою хмар.
Хай крила, мов зи́ми розвеснені,
Обтрусять вечірній нагар.
Як мушлі, наповнені рокотом,
Вітри притуляй до щоки,
Вслухайся, як сунуться покотом
Посріблені хвилі ріки...
Як безгомінь, за́склена кригою,
Немов оживає, рипить...
І світ вибухає відлигою
На ранок у чисту блакить!
І мріється легко, і те́плиться
В тобі, мов у звитку гнізда,
Весняного цвіту метелиця ─
Як свіже вино, молода!
Як провесінь, чисту, оновлену,
Зачерпуй життя із ковша,
Бо світлом таємним наповнена,
Мов шопка різдвяна, душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551768
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
В часи далекі дивний старець жив,
Усміхнений радів він кожній миті.
Від затяжних дощів народ тужив,
А він крізь хмари бачив сонце у блакиті.
Коли спитали старця - дивака:
- Як можеш ти радіти непогоді?
А він у відповідь питання їм задав:
- А що ж ви бачите у зливі і болоті?
Йому сказали: - Бачим сірий день,
І потічки брудні й глевкі калюжі…
А старець усміхнувся і мовляв:
- Я бачу,як цвіте калина в лузі,
Між краплями дощу веселка п'є,
Між хмарами блакить небесну бачу,
Простори Божі й сонце золоте,
Від цього я радію і не плачу.
В похмурих днях знайдіть свою весну,
Із крапель дощових сплетіть віночок,
Навчайтеся радіти ви життю,
Й тоді ,коли у серці відчаю клубочок .
15.01.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551870
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Змалюю себе
На якомусь старому папері…
Я книга відкрита… на першій сторінці – акцент…
Це я і мій світ… полюбуйся… а поруч ось двері…
Дописані поспіхом
надто тупим олівцем…
Під інші стандарти
Твої перекроїть хтось мрії…
-Як спалось, манюня?... (а й справді… вже б виспатись слід…)
А нам би з тобою – маленький шматочок надії…
І вихід у двері…
з неоновим злим "NO EXIT”...
Мій світ вже палає…
Лише на старому папері…
Згоряє… зникає… а іншого нам – не дано…
А ти все ще віриш – для виходу є тільки двері…
А ми ж – проходили крізь стіни!..
і вітром – в вікно…
А ми ж… пам’ятаєш…
Як димом з каміна… - Та годі!
Спасатися марно… як хвиля у море несе…
-Заграй мені… Скрипко… якусь із забутих мелодій…
Одну із найкращих…
……………………………...... і все………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548869
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Бывает на сердце так грустно,
Что кругом идет голова...
И как эти выразишь чувства?
Какие отыщешь слова?
И тысячи белых полотнищ
Испишешь ты строчками лжи,
И все же промолвить не сможешь
Того, что на сердце лежит…
...Бывает на сердце так пусто,
Что даже людская молва
Мне кажется выше искусства
Облекшего рифмой слова.
И к людям иду за участьем,
За каплей живого огня –
Подайте мне слово, на счастье...
И словом, согрейте меня…
Пусть сердце согретое снова
Горячей волной побежит,
И ляжет мелодией – слова
На нотной тетради души.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551710
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Тебя мне будет не хватать...
С рассветом - вишни поседели.
В круженьи лепестков летать,
Внимать цветению апреля,
Пить поцелуев сладкий сок...
Но ты - цветов не собираешь.
Течёт с руки твоей песок
На дно. Где чувства умирают...
Ему там холодно, на дне...
Моё процеженное чувство
Погрязнет в тины глубине,
Налётом покрываясь густо
Из равнодушных фраз твоих...
Оно на дне... А ты - далЕче...
Лишь - лепестками на волне -
Дрожит обещанная встреча...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551743
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Квітковий килим
Сніг з землі – побігли трави,
Бубнявіють пишно бруньки,
На полях квітки яскраві
Вимальовують малюнки.
Потягнулося угору
Все живе на цьому світі.
Навесні здається й зорі
Яскравій взялись горіти.
На Великдень* сонце вище,
Місяць срібло ллє щедріше.
Соловейко в гаю свище,
Про кохання пісню пише.
До безтями пахнуть луки,
Душу таїнство лоскоче,
Світ обняти прагнуть руки,
Мрія з серденьком шепоче.
Під бузком сховались двоє
Аж до пізнього світанку,
П’ють цілункові напої
До краплини, до останку.
Сніг з землі - вкривають квіти,
Немов килимом, простори.
Нам написано любити
Землю, сонце, місяць, зорі.
*-18 березня
15 січня 2015 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551852
дата надходження 15.01.2015
дата закладки 15.01.2015
Струмить коляда, розсипається срібними дзвонами.
Вертепи нам радісно вісточку добру вістять,
Що в яслах на сіні між мли і ягнятами сонними
На світ народилося чисте, як зірка, Дитя.
Прости нам, Ісусе, що місця не стало для Матері,
Не дали Пречистій у хаті скупого кутка...
Слідами зневір'я і муками віри розп’ятої
Ярить під ногами покутою стежка витка.
Маленький Владарю, оглянься, ми інші, ми виросли
Окріпла надія у наших замлілих серцях.
Вертаються хмари, неначе лелеки із ирію
І снігом невинним у душі мете без кінця.
О зірко, що в небі, світи у пітьму над окопами
Різдвяним теплом огорни відчайдушних в борні.
Жертовним огнем і до болю щемливими кроками
Печуть під ногами нам нині дороги курні.
Ми просимо, Боже, не блага у сріблі чи золоті
У світі, що зараз, благаємо лиш одного:
Не дай оніміти, застигнути каменем в холоді.
Христос народився! У серце прийміте Його…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550146
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 10.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2015
Під колеса лягає дорога,
Кілометри долає мотор...
Я до рідного їду порогу,
Не чекаю нічого дурного,
Тож міняю мінор на мажор.
Це повернення блудного сина -
Без оркестру,без слів і зловтіх...
Це для серця такі іменини,
Що не випити в колі родини
Просто буде,погодьтеся,гріх...
- Пригальмуйте за тим поворотом!
Триста років тут,мабуть, не був...
Далі пішки - на автопілоті.
Побалакати з полем охота...
Нашу мову я ще не забув.
Всі стежки,стежечки,стеженята
Позбігались,неначе рідня,
Й повели до батьківської хати...
На душі тиха радість і свято,
Як в дитинстві - ледь-ледь не щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543225
дата надходження 12.12.2014
дата закладки 09.01.2015
***
В незвіданого нетрях без просвіту,
шукаю відповіді наяву і в сні:
я – порошиночка у цім безмежнім світі,
то... як цей світ вміщається в мені?
***
Тут ні Далі, ні Брейгеля не треба,
ти лиш через вікно поглянь у сіру даль –
і в костурах гілля, що молиться до неба,
впізнаєш весь свій біль і світову́ печаль.
4.01.2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548783
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Зима із рукава все трусить сніг,
Співає вітер у дротах колядки...
А я прийду на змерзлий твій поріг
Малесеньким пухнастим кошенятком...
Поглянеш в очі -у душі кольне:
Впізнаєш в них щось рідне, незбагненне...
І забереш до рук своїх мене
В тепло безмежне і таке приємне...
Я пригорнусь до тебе, до грудей,
Замуркочу тихенько диво -казку,
Щоб ніжністю тендітних орхідей
В тобі затріпотіла моя ласка...
А вранці розчинюсь, неначе сон,
В твоїх думках, твоїй душі і мріях....
І тільки млостю витканий вельОн
Сніжинкою залишиться на віях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549132
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Я знов закохалась у вітер. Бо він – невловимий.
Палкий Казанова, володар любовних штормів.
Розбились на вірші мої кораблі-пілігрими.
До грішного раю прокладено зоряний міст.
Ефіром сочаться у кров аромати троянди,
Червоні пелюстки, як шкіри його оксамит.
Той погляд – вогонь, а уста – мармеладні принади,
І голос у серці отруєним жалом щемить.
І кришиться небо дощем діамантових літер,
І падає місяць у келих рубінових зваб.
На карті фантазій нектаром сузір’я розлиті,
Цунамі кохання розбурхує пристрасті шквал.
Йому – всі бажання. Бо він – неповторно-шалений.
Йому – всі омани, що гріх перемножив на біль.
Спокуснику-вітре, мій сон заколишуть сирени.
Якщо я прокинусь, дозволь закохатись «на біс»…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530836
дата надходження 18.10.2014
дата закладки 28.12.2014
Не довго я була в едемі слів,
Бо вигнана прозрінню на поталу.
Душа зносила крила на землі,
І втратила усе, чого не мала…
Як цвіт натхнення втоптаний у бруд,
Так істина в диявольських тенетах.
Не створять чуда із мирських облуд
Боги, що переплавлені в монети.
І хмари кинуть сльози-якорі,
Наповниться душі печальне плесо.
Земне болото – кладовище мрій.
Пегас води із нього не нап’ється.
А з неба все гримить печаль-орган,
І відчай – заримована стихія.
А вірші – зоребуйний океан –
Нестерпно так у серці глибиніють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544533
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 28.12.2014
Блестит на белом покрывале
Густая россыпь серебра,
Застыли розы на рояле,
Кружат снежинки декабря.
Притихли звёзды в ожиданьи,
Позёмки шёпот слышен лишь,
Зимы морозное дыханье
Сдувает россыпь с белых крыш.
Горит огонь, трещат поленья,
Сверкают празднично огни,
До новогоднего явленья
Остались считанные дни.
Тепло сердец в уютный вечер,
Небесный звон колоколов,
Вальс зимней сказки безупречен
В цветах любви желанных слов.
Вадим Странник/2012
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546887
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
(вінок сонетів)
[i]Звернення до музи
Це ти мене вогнем нагородила,
О муза ніжних мук, прибулиця із снів?
Чи не твої в мені кипіли сили
Коли я кволі крила волочив?
О скільки б не зустрів я в світі див,
Клянусь життям і прахом у могилі
Заради слави, щастя і гордині
Не зраджу я дарів твоїх, Богине.[/i]
1.
Кохання знов подібне до біди,
Знов серце біль стискає, мов лещата;
Я на дорозі хочу цілувати
Від ніг твоїх залишені сліди.
Як довго це триватиме? - Завжди!!!
Як так, то рай cприйматиму, як страту,
Як горя, буду щастя уникати
Наосліп йти, не знаючи куди.
Крізь вітер, крізь хурделицю зимову
Пройшов заради тебе я і знову
Готовий подолати сотні миль,
Бо знаю я, що в світі не буває,
Кохання, що не родить ніжний біль —
Душа ним знову сповнилась до краю.
2.
Душа ним знову сповнилась до краю —
Тим болем, що палає кожну мить...
Ні, то не грім за обрієм гримить —
То серце так у грудях калатає.
То не вулкан пекельний вибухає —
То кров моя в артеріях кипить.
О скільки днів, років й десятиліть
Твоє обличчя в натовпі шукаю.
Але тебе не можу я знайти
В пустелях міста серед суєти,
Серед машин, автобусів, трамваїв,
Або серед сільської глухоти...
Та де б не був я, всюди без мети
У серці ніжна музика лунає.
3.
У серці ніжна музика лунає
Й луною віддає у пустоті...
Вона неначе світло в темноті,
Як у плітках найбільша серед таїн,
Це наче солов"ї в січневім гаї,
Співають у небесній висоті,
Це наче сонця промені густі
Теплом своїм все тіло зігрівають.
Усе втрачає свій здоровий глузд;
Нестямне щось зривається із вуст;
Не дихаєш, не спиш, не можеш їсти;
Стають ясними дні усі бліді;
Життя новим наповнюється змістом;
Гірких бажань солодшають меди.
4.
Гірких бажань солодшають меди...
Життя — це річ коротка і мінлива:
В душі пройшла страждань невтішних злива
Й зимових днів минули холоди
Знов юних мрій розквітнули сади
Й плодами розродилися бурхливо.
І грають арфи — знов я вірю в диво
Й вогонь у себе в серці розбудив.
Я хочу в цьому полум’ї згоріти,
І, попри всі скрижалі й заповіти,
Я безоглядно кидаюсь туди.
Відрікся я від віри Авраама –
Ікони і хрести стають дровами,
Втрачають сенс божественні труди.
5.
Втрачають сенс божественні труди
В абсурді Богом створеного світу:
Я на Землі зумів тебе зустріти,
Щоб потім загубити назавжди.
Мене на Схід умчали поїзди,
Від холоду в садах зав’януть квіти,
Я над твоїм портретом буду скніти,
Як люди у пустелі без води.
Мене чекає кара в потойбіччі,
Бо з небом я вступив у протиріччя
Й веду із ним нерівну боротьбу,
Заздалегідь я знаю, що програю,
Та Небу не віддам свою журбу,
Заради мук я знов зрікаюсь раю.
6.
Заради мук я знов зрікаюсь раю,
Не дам я щастю в серці прорости...
Якщо межі нема у самоти,
Якщо немає берега в одчаї,
І небо найдорожче відбирає,
Навіщо всі скрижалі і хрести?
Навіщо квітам веснами цвісти,
Якщо їх зими бурями вбивають?
Якщо для правди створений Едем,
Це місце лицемірів і нікчем,
То час не витрачатиму дарма я
Й дарів його ганебних не прийму.
Я хочу звідси вирватись – тому
З дерев в Едемі яблука зриваю.
7.
З дерев в Едемі яблука зриваю,
Бо псевдосвітло гірше, ніж пітьма.
Якщо тепло фальшиве, то дарма
Чекатиму я справжнього розмаю.
Я через слово думаю "Кохаю",
Хоч віри і надії вже нема...
В душі — мертвотна крига і зима
І з півдня не летять пташині зграї.
Та холод не погасить цю іскру,
З твоїм ім"ям живу я і помру.
Впустив собі у душу голос змія –
Спокусливо шепоче він "Вкради,
З дерев, які у березні дозріють,
Кохання заборонені плоди»
8.
Кохання заборонені плоди —
Це смак, який не зможу я забути:
Солодкий мед із гіркістю отрути;
Спасіння путь і шлях унікуд[i]и́[/i].
Старий, як світ, і вічно молодий,
Це пекла дар й божественна покута;
Хто раз хоча б цей солод зміг відчути,
Той спраги не уникне і нужди.
Хто вражений був стрілами Амура,
Болючі відчуватиме тортури
І бачитиме квітень навкруги...
Так, я в полон твоїх потрапив чарів -
Божественна й диявольська це кара...
Мене карають пекло і боги.
9.
Мене карають пекло і боги
(Прокляття їх я чую звідусюди),
Погрожуючи днем Страшного Суду,
Де люди ставлять совість на ваги.
Та з чортом не вступатиму в торги,
На небі я не житиму в облуді,
І рукотворним ідолам не буду
Вклонятися з покірністю слуги.
Тому своє нікчемне існування
Без марного несу я сподівання,
Без віри, без надії, без снаги.
Наближується старість щохвилини,
А далі – тільки смерть і домовина...
Не дихаю, вмираю від жаги.
10.
Не дихаю, вмираю від жаги,
Від почуттів не маю більше сили...
Любов мою свідомість отруїла,
Мій розум закувавши в ланцюги.
Моя печаль втрачає береги,
Від розпачу ламаються вітрила,
Мені стражданням серце затопило,
І душу заштормило від нудьги.
Це схоже на прокляття, на хворобу
До болю божевільного в суглобах,
До хрусту у поламаних кістках.
Любов — це газ отруйний у легенях,
Це опіум у зважених думках,
Та тільки в цім знаходжу я натхнення.
11.
Та тільки в цім знаходжу я натхнення,
Бо в цьому всі початки і кінці.
(Цим почуттям поети і митці
Насичували сіре повсякдення)...
В моєму серці в ритмі навіженім
Криваві не загояться рубці.
Не висохнуть цілунки на щоці,
І очі не забудуться зелені.
Із пам"яті не витіснять роки
Про тебе світлі мрії і думки,
Вітри зимові подихом холодним
У серці не остудять почуття...
Я Пекла не боюся і безодні –
В полон кохання йду без вороття.
12.
В полон кохання йду без вороття
Дорогою тернистою й тяжкою,
Щоб поглядом зустрітися з тобою
В долині вічних мук і небуття.
З роками не зіб’юсь я із пуття,
Бо час у серці рани не загоїть,
І Лета швидкоплинною водою
Душі не подарує забуття.
Не змусять ідеали ілюзорні
Забути риси ніжні, неповторні
І віршами звеличити сміття.
Нестямне, божевільне, безпорадне,
Моє кохання смерті не підвладне —
Ним сповнене усе моє життя.
13.
Ним сповнене усе моє життя...
Воно в мені щомісяця, щороку
І житиме всередині, допоки
У грудях серце здійснює биття.
Все тіло животворне відчуття
Пронизує своїм живлющим соком,
І зміст вкладає чистий і глибокий
В абсурдом переповнене буття.
Я перед цими чарами безсильний
В земнім житті і в світі замогильнім —
В чистилищі, у пеклі і в раю.
Едем без нього схожий на Геєну.
Воно реальність сповнює мою —
Минуле майбуття і сьогодення.
14.
Минуле, майбуття і сьогодення —
Кохання увесь час в мені жило,
Едему і дияволу на зло
Догмати зневажаючи священні.
Всередині звучить мов одкровення
Поезії безмежне джерело,
Яке від сну мертвотного змогло
Мене збудити подихом вогненним.
Я цей вогонь всередині нестиму,
Що прозу перетворює на риму,
Який теплом розтоплює льоди,
І марним обдаровує чеканням…
На відстані розлуки і страждання
Кохання знов подібне до біди.
[b]МАГІСТРАЛ[/b]
Кохання знов подібне до біди —
Душа ним знову сповнилась до краю...
У серці ніжна музика лунає,
Гірких бажань солодшають меди.
Втрачають сенс божественні труди,
Я знов заради мук зрікаюсь раю,
З дерев в Едемі яблука зриваю —
Кохання заборонені плоди.
Мене карають пекло і боги...
Не дихаю, вмираю від жаги,
Та тільки в цім знаходжу я натхнення
В полон кохання йду без вороття
Ним сповнене усе моє життя —
Минуле, майбуття і сьогодення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546932
дата надходження 27.12.2014
дата закладки 27.12.2014
"Вы всё-таки прочтите мои строчки", -
Просил её, стараясь не моргать,
А сердце разрывалось на кусочки -
Ей было абсолютно наплевать.
"Да бросьте гордость, что вы в самом деле?
Спуститесь наземь, дайте второй шанс!"
- Вы что-то странное наверно съели...
Ступайте прочь, не сейте диссонанс.
И бросившись ей в ноги на коленки,
Я прошептал:" Не надо так со мной!"
Она же уплетала свои гренки,
Намазывая пастой овощной.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536773
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 27.12.2014
Хмурить день сердито сивочолі брови,
Опускає смутні очі на карниз дахів.
Куйовдить вітрисько небесні покрови,
Кида краплі слізні в дуба, щоб не гомонів.
Скоцюрбилось листя, тремтить, - не вмирає,
Тримається міцно серцевиною гілля.
В знекровленім тілі силу волі має,
В боротьбі його потреба до жаги життя.
Щемить душу сага в туманних просторах,
Упадок щетинить тлустий стрижень вівтарів.
Гірко спочивати на тернистих лаврах,
Скрипить перо безперервно в руках митарів.
19.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544874
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 25.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.12.2014
Густой туман размазал фонари,
А мелкий дождик обозначил лужи...
Ныряю - из распахнутой дверИ
Во влажный сумрак переливов-кружев
Полу-тонов расплывчатого сна...
И на душе - вот так же всё размыто...
Нет чётких линий. Я полу-грустна...
Полу-любима, и полу-забыта...
А может, эта оттепель нужна,
Чтобы реальность чётче проступила?
Ответа нет... Туманна тишина...
И снег вчерашний... тает сиротливо...
10.12.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546219
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 25.12.2014
День зимовий,мов свічка згасав
В позахмар'ї солодкої вати,
Рум'янів у полоні заграв
І м'якенько стелився у хати.
Бахромою звисав із дахів,
Розливався ялинкам на плечі.
Із небесно-глибоких льохів
Вийшов сизий змережений вечір.
Накрохмалені крила підвів,
Щедро зорі засіяв крупою
І над шапками сніжних снопів
Вишив місяць медовий каймою.
По стежках морозцем зарипів,
Розкошлатив посріблені брови,
І,струсивши сніжок з рукавів,
Шугонув у безлисті діброви.
15.12.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546205
дата надходження 24.12.2014
дата закладки 25.12.2014
В моїм селі стоїть хатина,
Де засилились чужаки,
Вона й донині ще родинна,
До неї йду я навпружки.
Де весняні сміються квіти,
Де не змовкають солов'ї,
Де зорі маємо лічити,
Де розквітають знов гаї.
Стоїть край шляху збита з дощок,
Криниця, що дає тепло,
Не зірвані ряди ромашок,
Де стигне сонце, що пекло.
І та хатина мені сниться,
Бузок дурманить всі роки,
Хатино, люба , обізвися,
Життєві тут почав шляхи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546343
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 25.12.2014
Приходила завжди
Некликаним відчаєм, ЗИМО…
Мене не питала про те… чи тебе я люблю…
Стелила мені білосніжну пухнасту перину…
На крайчику долі…
можливо – на самім краЮ…
Танок цей сріблястий
Кружляє… - Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм я коритися мушу…
Тебе не любила… і зараз, мабуть, не люблю…
Лиш твої обійми –
до сказу - запали у душу!…
Я перші сніжинки
В холодних долонях - ловлю…
Хмаринки нависли… немов затуманені скельця…
І марно твердити про те… що тебе - не люблю…
Як стріли твої БІЛОСНІЖНІ –
дістали……… до СЕРЦЯ……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540812
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 06.12.2014
Мне напомнил сирени цвет
Одноклассника робкий подарок:
Был душист и огромен, и ярок
Первый в жизни любви букет.
Сколько было цветов потом!
От желанных - до сердцу не милых.
Все те юноши тоже любили,
Но не так бескорыстно, как он.
Мне признаться ведь не сумел.
Все друзья за него рассказали:
О страданиях и о печали...
Ну, а сам подойти не смел.
А потом, через много лет:
Школа, встреча с выпускниками,
И его уже не было с нами,
Все припомнили тот букет...
2012
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540015
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 04.12.2014
Поклич мене! Поклич у літній рай
Свого тепла, своєї диво-зваби!
Вогняно там палає іван-чай,
Проміння тепле там плетуть кульбаби
На молодій, нескошеній траві…
І я легка, усміхнена і боса
Танок весни – уквітчаний – тобі
Дарую, як весняні медоноси
Нектар кохання – першому джмелю,
Усипаному золотавим пилом.
Коханий мій! Я так тебе люблю!
Ні, що кажу? ЗавждИ тебе любила!
Танцюю! Як метелики, легкі,
Яскраві майорять позаду крила!
Усе проміння вранішнє – тобі,
І поцілунки, і звабливе тіло,
Твоїм коханням виткана – душа –
Тобі належить! Полум’ям палає.
Несу вінок із зоряних стожар
Тобі. До тебе – серденько злітає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540885
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 04.12.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c540103/v540103614/62f12/-f-6oXC-X4M.jpg[/img] [img]https://fbcdn-sphotos-h-a.akamaihd.net/hphotos-ak-xpf1/v/t1.0-9/10417460_577476412352032_7608391884958944755_n.jpg?oh=e8c0f5261b3277f3e83f5d76ffaf4a75&oe=5502A76D&__gda__=1427875591_72b1c78e761b325f6730831b32319f07[/img] [img]http://cs7009.vk.me/c622820/v622820913/a8e8/rlg2LQUYZWY.jpg[/img]
Притрусило пудрою легкою
Листопадом випрані плаї,
І пірнули в купіль супокою
Мовчазні оголені гаї.
Де-не-де поцвіркують синиці,
Чубляться пискливі горобці
І гойдає вітер годівниці
На гілках, неначе каганці.
Нависає ковдрою важкою
Сиве небо. Гранули краплин,
Наче бісер, обліпили хвою.
Інею тендітний серпантин
Замережив білопавутинно
Мокрі віти й шишки-їжачки.
День чи два – обсипляться жасмином
Хмар пухкі шовкові подушки.
Вдарить в очі свіжими снігами,
Від морозу дихання зіпре́!..
Зарипить приємно під ногами
Білизна́, немов білковий крем!
І, зігрівшись кавою терпкою
В затишній кав’ярні край вікна,
Я пірну у купіль супокою,
Від краси зимової хмільна!
Розчинивши пінку в порцеляні,
Наслухати буду залюбки,
Як шустять* у дні передріздвяні
Ласими цукерками думки.
[i]*Шустіти - шурхотіти. [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540734
дата надходження 01.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Життя,неначе броунівський рух,
Сумбурна метушливість без амністій,
Але до вечора замкнеться дивний круг
І ти відхекавшись,побачиш,відчайдух,
Що ні на йоту не посунув з місця...
Жив грек колись - філософ Діоген,
Космополіт,аскет і опонент Платона.
Крім бочки й порожнісіньких кишень
Не мав нічого...Вдень із ліхтарем
Шукав Людину в натовпові соннім.
Удень із ліхтарем...Чи помогло? -
Ніхто не знає,мабуть,і донині.
Коли ж замкнулось коло днів його -
Господаря удома не було -
На недосяжній виявивсь вершині...
[img]http://mudrageli.ru/uploads/posts/2010-11/1289648272_diogen2.png[/img][img]http://stat17.privet.ru/lr/092c9a3109bfec9a60db46a0b97f8f23[/img][img]http://www.nascentes.org.br/portal/images/diogenes.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538386
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 04.12.2014
...Десь на Сьомому Небі
Господь запивав валер"янку...
Сонце мовчки скотилося в темряву,
сльози - у чай...
Хтось - давився омаром,
Хтось - криком в підбитому танку...
Хтось тихенько співав "Алілуя",
а Хтось відчайдушно - "Стріляй!"
Хтось так солодко хляпав
медами... Хтось кров"ю вмивався...
Хтось ефектно жбурляв
срібняками новітніх Голгоф...
І Господь уві сні шепотів: "...я - награвся!
....награвся..."
і нервово намацував кнопку
із надписом "Off"...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532340
дата надходження 25.10.2014
дата закладки 30.11.2014
"Простите, дорогой читатель,
Мне форму этого стиха,
И пусть в нём ритмика некстати,
Зато душа его легка."
.....
Безнадежно влюбился и страстно я,
Так беспомощно, трепетно, глупо.
Мне рябина, как девица красная,
Поцелуем окрасила губы.
Обманула меня, заморочила,
Завела, зазвала, заманила,
И добавив дурмана и прочего,
Приворотом хмельным опоила.
Но не стоило сердце насиловать,
Если милая девочка кажется
Слишком юною, слишком красивою,
Слишком - чтоб на взаимность отважится.
И напрасно волнуя, мерещатся -
Губы, шея и гибкая талия...
Ветром сорванный листик трепещется,
И уносится далее... далее...
Не найти от проклятья спасение -
Сединою осыпан я густо -
И летит за листвою осеннею
Сожаления позднее чувство.
А рябина, плутовка такая,
Всё целует меня, ненароком,
Горький вкус на губах оставляя,
Обожженных рябиновым соком.
И на чувства осенние падкий,
Я гляжу, с поволокой во взоре,
Как алеешь ты нежностью сладкой,
Спелой ягоды терпкая горечь.
Я держу, ощущая смятение,
Этой ягоды полные го'рсти,
И любовь, как рябина осенняя:
В желтом мареве - алые гроздья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533906
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 30.11.2014
Відпалали сади смолоскипами,
Відхурделив легкий листограй,
І відлунює тихими схлипами
Обікрадений осінню гай.
До зими лиш півзойку, півподиху,
А надворі - квітнева теплінь!..
В листяній сухозлітці на сходинках
Забавляється сонячна тінь...
Розженеться руденькою кицею
І - шубовсть у шемріння сухе!
Підсолоджені ранки корицею,
Хоч повітря незвично терпке:
То гірчить ароматною кавою,
То димами з городів повзе...
Мов виделкою, віттю іржавою
Настромила хмаринне безе
Усамітнена вільха і мружиться
Від медових цілунків тепла!
Пересохла порепана вулиця
У янтарних тонах попливла.
Припаду, щоби сонця напитися,
Зачерпну, ніби пташка крильми,
Може трішки на серці розвидниться
І розвіється попіл зими.
Може, снігом густим припорошені,
Чорнокрилі примари війни
Між архівів минулої осені
Перетліють, а там - до весни
Зовсім близько, півзойку, півподиху
І півкроку лише одного́!..
О, як мало нам треба для подиву,
А шукаємо бозна-чого...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535764
дата надходження 09.11.2014
дата закладки 11.11.2014
Дід погладив свою милу,
Як голубку сизокрилу:
— Ти у мене, мов скарбниця,
Хоч уже не молодиця.
Маєш срібло у волоссі,
Зуби золоті в панчосі,
В нирках — поклади каміння,
Цукор — в крові, огрубіння.
У артеріях — залізо,
Жир в сідницях — аж валізу...
Виробляєш газ природній
У мелодіях народних...
Усміхнулася бабуся
До старенького дідуся:
— Якщо хочеш мене мати,
Тепер будеш купувати! 17.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530015
дата надходження 15.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Ти запримітив -ластівок нема?!.
Тому-то небо сиротливо плаче...
А десь уже за обрієм зима
Шукає віщі сни осінніх значень...
А пам'ятаєш березневий гай
І пролісків блакитні оченята?..
Та крає жовтень стиглий коровай
Ножами -стрілками річного циферблата...
Он в павутині стомлений листок
Знервовано тріпоче в ритмі танго...
А, може, то -з минулого квиток....
А, може, пролетів над нами янгол...
Вже від морозів посолодшав глід,
І диха ранок снігом і грибами...
Дивись -но: листопад ховає слід
Залишений на стежці щойно нами...
Сузір'ям Ліри облітає клен...
Дуби гудуть на вітрі мідноброві....
А ми додому з лісу принесем
Цілунки жовтня з присмаком терновим......
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529979
дата надходження 14.10.2014
дата закладки 15.10.2014
Всем нам, пожалуй, непреложно
Придётся на земле грешить,
Но и представится возможность
Свой подвиг жизни совершить:
Спасти бездомную собаку,
Не спиться в шутку, ни всерьёз…
И в рукопашную атаку
Встать из окопа в полный рост…
Сорвать последнюю рубаху
С окоченелого плеча,
Взойти с улыбкою на плаху,
Обескуражив палача…
Из опостылевшего бы́лья
Свалить отважно за кордон,
С безумным ржанием кобыльим
Податься на Армагеддон…
Не соблазниться королевой
И быть всё время начеку…
А, звонко получив по левой,
Подставить правую щеку…
Увы, банален подвиг смерти,
Почти, как выдернуть чеку…
И, трепыхаясь в круговерти,
Не тормозите на скаку!
Гримасы жизни многоликой
Нас напрягают, не шутя…
Но главный подвиг слышен в крике
Новорождённого дитя!
апрель14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495942
дата надходження 30.04.2014
дата закладки 10.10.2014
Под переливы светотеней
Автобус-лист – рекою улиц…
Вот за окошком сквер осенний,
Где мы с тобою – разминулись…
Трава пожухла… Смолкли птицы…
Цветы прекрасные завяли…
И голос твой уже не снится…
Кострами – клёны догорают…
Столбы – дорожная оправа,
Разметка – путь укажет мелом…
Но – нет дороги мне направо…
И больно ноет то, что слева…
Дорогу рельсы перекрыли.
И глаз – драконий – светофора
Навечно замер. И застыли…
И растворились – все опоры…
В коробке – куклою – одна я.
Сижу без жизни, без движенья.
А два гигантские трамвая
Усугубляют положенье…
…О, рук твоих любимых нежность!...
О, слёз моих – осадок горький…
…Отчаянная неизбежность…
Но вдруг
судьба
открыла створки!
Стоп-кран – отчаянье срывает!
Надеждою мигнул – зелёный,
С пути разъехались трамваи.
Забилось сердце телефона.
Лучом надежды – подсветилось…
Слеза дрожит, мой взор неясен…
И вся душа моя
вместилась
В одном, как выдох, слове :
«Здравствуй!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528916
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Я не хочу быть притчей во языцах -
Поэтом, что талант свой продает,
Хотя сомкнуть уставшие ресницы
Возлюбленной мне образ не дает.
Не стану пустословить я напрасно
(Хоть жизнь свою отдать готов ),
Что тела аромат ее прекрасней
Благоухающих цветов.
Пусть замедляется дыханье
И разум помутнился мой,
Но не сравню ее я с северным сияньем,
Ни с звездами, ни с солнцем, ни с луной,
Ведь в мире нет предмета и явленья,
Что дали б мне так много вдохновенья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526481
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 10.10.2014
Осінь плете із пожовклого листя сукенку.
Кожного дня все нового рядка додає.
Тратить природа, даровану травнем, зеленку.
Ну, а вона, панна осінь, пишніша стає.
Ловить руками листки і з землі підіймає,
Клена пурпур ліг у прядиво й липи жовтець.
Вітер б'є в бубон, звук вороном вгору злітає,
Листя зриває. А осінь кричить: "Молодець!"
Скоро сукенка сплететься, гілл́я оголиться.
Осінь поїде на бал, бо такий її вік.
Долю знайде там і буде усе, як годиться:
Цьомки, весілля, і... вересень- син через рік.
Я цей вірш бачу вальсом. :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528992
дата надходження 10.10.2014
дата закладки 10.10.2014
[i] Ріднюся, сестрюся з Тобою, огнистости Жрице,
у звичаї скіфів - бо глас давнини не ущух.
У венах мені хлюпочи, відігрійся...Чи ти це -
у oсінь облачена, Долe? Чи Oсені дух?
Роксолана Вірлан[/i]
Міднокоса мольфарко,
в руках твоїх сонце, як бубон,
по лискучій мембрані
вдаряєш долонею в такт
захмелілим вітрам...
Кароока спокуснице-згубо,
перед сяйвом твоїм
навіть кетяг калини побляк.
Відспівали жита,
поспліталися туго снопами
і добірним зерном
обважніли тугі колоски...
Ну, а ти, невгамовна,
дивуєш усіх кольорами
і лелітки роями
летять з-під легкої руки!
Заклинаєш дощі
і вишіптуєш ранки погожі,
гонихмарнице - та,
що приборкує норов стихій!
І в покорі дерева вклякають,
як вірні сторожі,
перед блиском огненним,
що грає рубіном з-під вій.
Як тебе не любити,
моя кароока чаклунко,
не купатись у барвах,
не пити янтарне вино?
Упиваюсь красою твоєю,
немов диво-трунком,
огортаюся теплим багрянцем,
неначе рядном!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528211
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 09.10.2014
[youtube]http://youtu.be/lTJdW1dA5Vg[/youtube]
[i][b]В окно мое упала тень –
твой силуэт предельно ясный.
Забилось сердце...
Но напрасно:
весной разбужена сирень
стояла тихо у окна...
Не только ты –
и куст сирени,
и всемогущая весна
рождали призрачные тени.[/b]
[/i]
26.10.1990
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528493
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Скажи… а ты порою смотришь ввысь?
Ты отвечаешь на вопрос простой,
На что потрачена сегодня жизнь
И что ты «в завтра» заберешь с собой?
А одуванчики к тебе еще летят?
Из этих ярких, ясных, светлых дней?
Скажи мне, а в тебе живет дитя,
Которое утрачено во мне…?
В тебе живет? Ну, может хоть чуть-чуть,
Тот ангел… защищая и храня?
Я на тебя надеюсь… я хочу…
Чтоб было все не так как у меня…
Пускай тебя смущают ширь небес.
Простор юдоли благостной земной.
А не пустых страстишек – мелкий бес
И суета, владеющие мной.
Пусть этой жизни весь бесценный срок
Ты посвятишь разгадкам бытия…
Мне б только знать, что ты его не сжег,
Не разуверился, не пропил так, как я.
Пускай среди греховности и лжи,
Я буду искуплением твоим,
Чтоб только ты, не так, как я прожил,
Моим благословением храним.
И, если жизнь неощутимо вдруг,
Растает дымкой в предрассветной мгле,
Тебя ДИТЯ – мой Сын, мой БРАТ, мой ДРУГ,
Грядущему, оставлю на земле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528393
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Чахне горобина - голову схилила,
У сірому небі журавлів ключі.
Січе дощ неспинно обважнілі крила,
Вітер злий вганяє в пір’я пазурі.
Потерпає серце від тужного зойку,
Роздира на шмаття болісне "курли".
Я на них дивлюся, нагадую чайку,
Що шука рятунку, коло ж - вир з води.
Простягаю руки - занурюю в осінь,
Одягла намисто з ягідок журби.
А душа свавільна все любові просить,
Припада до серця, милий, прихисти.
03.10.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527579
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Ні шити не вмів,ні пороти,
Зірок з неба не діставав,
Цурався важкої роботи -
Над мискою тільки впрівав.
"Штани Піфагора" до ладу
Не міг осягнути ніяк -
Лишалось впрягтися у владу -
Не гнати ж дарма порожняк...
Язик мав підвішаний вдало,
За словом в кишеню не ліз -
Травив анекдоти направо,
Наліво марксизм-ленінізм.
Розлогі тягнув монологи -
Про все й ні про що взагалі.
І дивно - найвищі пороги
Знижались до рівня землі.
Отак депутатом народним
І став завдяки язику,
В житті ж несподіванок повно -
Чого не бува на віку?
Була одна слабкість в нардепа,
А в кого нема їх,мон шер?
Герой наш,як муза поета,
Любив шоколадки "Рошен".
Тому і були його "речи"
Солодкі,як той шоколад,
І ситий вже був і без гречки
Зомбований електорат...
Отож,була звичка,чи радше -
Удачу собі чаклував...
Як мав брати слово,то зАвжди
Квадратик солодкий смоктав.
Якось він облизував губи...
Напевно,то карма така -
Оса безпардонно і грубо
Вкусила його в язика.
Хіба,любі друзі, це смішно?
Язик весь розпух аж до гланд,
Тож мусили дуже поспішно
Доставить його in Deutschland...
Та користі з тих ескулапів
Було,як з козла молока...
Щоб якось спасти депутата
Відтяли шматок язика.
Оса від жирафи не вища,
Не сама велика з комах,
А робить люстрацію швидше
За всіх довгошиїх жираф...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528574
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Минует сорок зим - и жуткие морщины,
Чело прекрасное твое избороздят,
Убогим станет пышный твой наряд
И смехотворнее одежды Арлекина.
И спросят тебя в час твоей кончины:
"Куда пропал твой лучезарный взгляд?"
Слукавишь ты тогда: "Его таят
Очей моих угаснувших глубины."
Достойнее сказать: "В своих детей
Вложил я юных дней очарованье!
В них кровь моя течет, в них - оправданье
Бесчеловечной старости моей
И в каждом шаге их, и в каждом их движенье
Прекрасной юности я вижу отраженье."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524743
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Копирсаюсь у залежі зі слів,
Зриваю з сутності цупкі окови.
Щоб голос мій із осені бринів,
Щоб не пропасти безвісти ніколи.
В гарячім стогоні горить земля,
Навік в ріллю всотались краплі крові.
Туди звертаю погляд я здаля,
Де "градів" осколки рвані у рові.
Один осколок серце геть навпіл,
Стікаю смутком тихим на папері.
В свідомості вулканний переділ,
Де біле - чорним стало мимоволі.
Збирає ніч в скарбничку нитки снів,
Ранок роса вбирає в збляклі зорі.
Печеним хлібом пахне з димарів,
Боже, не дай рукам звикать до зброї.
25.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525782
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
Роса стояла зранку в колоску,
А житнє поле сяяло, мов зорі,
Ніколи я не бачив на віку,
Квітучий хліб, немов квітучі долі…
Як ясен Місяць полоскав жита,
Росою у тумановому ранні,
Летіла вруна через всі хліба
І затихала часто на світанні.
Зелене поле вже у колоску,
Злітають зорі в далечінь глибоку
І роси сяють щастям на віку,
Бо хлібний лан завжди росте для току…
Ніколи я не бачив на віку,
Квітучий хліб, немов квітучі долі…
Роса стояла зранку в колоску,
А житнє поле сяяло, мов зорі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525736
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.09.2014
Хлопчику мій, цей
самотній покинутий скверик
в пам'яті нашій, мов
Богом забутий Версаль...
У позолоті сусальній
дерева-химери
струшують мідну фольгу
на холодний асфальт.
Як же тут тихо,
неначе у ветхому склепі,
сонце вчепилось за гілку
рудим кошеням,
теплі пейзажі прокручую
слайдами сепій,
смолами рани затягує
хвойна броня.
Може тобі і не стане
причалом ця лавка,
серця чужого поманить
далекий маяк...
Тлінь уплітає деревам
у кучері мавка,
як заховатись від неї,
мій хлопчику, як?
Чим побороти в душі
гіркоту розставання,
як не розсипати крихти
тепла і надій
в час, коли осінь
розгубить сусальне убрання
в цьому забутому скверику,
хлопчику мій?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524528
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Чомусь холодні стали ночі.
Та ще ж в дорозі падолист.
Думки впускаю неохоче.
Чому осіння довга ніч?
Листки життя я знов гортаю.
Свої всі бачу помилки.
За них себе я все картаю.
Проходять в подумках роки.
Усе міняється навколо.
Не зупинити плину час.
Не так вже пахне матіола.
І вже нема з тобою нас.
Та раптом хтось думки порушив...
Це вітер стукнув у вікно.
А так мені стривожив душу,
Як добре вигране вино.
То не біда, що ти на іншу
Мене на гіршу проміняв.
Біда у тім, що вітер свище
І знов про тебе нагадав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525047
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Тихо пламя трещит и охает,
На полу творя кружева…
Ты любимый мой, хоть непрошенный,
Но умеешь так согревать…
Расскажи, за какими ведами
Сей получен от Бога дар?
Что уходишь всегда – с победою,
Оставляя у сердца жар?
Очарована, заколдована,
Не своя остаюсь сама…
Стены душат родного дома мне,
Без тебя – пустота и тьма…
И без жарких твоих объятий мне
Не прожить и дня, умереть…
А из рук твоих всё принять бы мне,
Всё, до капли, и даже смерть…
- Что ты, милая, всё унылая,
Словно белый туман в саду?
Ты такою владеешь силою,
Что сегодня я – не уйду!
Зацелую, словами жаркими
Заласкаю, и распалю…
И одену в свои объятия,
Потому, что тебя – люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525004
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Засиха розтала глина,
На горбках гриби червиві.
Вітер в танці на рівнинах,
Мов руде осля грайливе.
Пахне вербами й смолою,
Синява дріма-зітхає.
В лісі біля аналою
Горобець псалтир читає.
У яру торішнє листя,
Немов оберемок міді.
Сонячна якась розхристя
На рудім осляті їде.
Шовком майорить чуприна,
Та лице його туманне.
Сосни хиляться й ялини,
І кричать йому: "Осанна!"
[b]Текст оригіналу:[/b]
Сохнет стаявшая глина,
На сугорьях гниль опенок.
Пляшет ветер по равнинам,
Рыжий ласковый осленок.
Пахнет вербой и смолою,
Синь то дремлет, то вздыхает.
У лесного аналоя
Воробей псалтырь читает.
Прошлогодний лист в овраге
Средь кустов, как ворох меди.
Кто-то в солнечной сермяге
На осленке рыжем едет.
Прядь волос нежней кудели,
Но лицо его туманно.
Никнут сосны, никнут ели
И кричат ему: "Осанна!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475427
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 23.09.2014
Каждый день это все гложет душу мою…
Словно я, замерев, на распутье стою,
Словно жизнь проложила два разных пути,
А я напрочь не знаю, куда мне идти.
Я не знаю, что делать, не знаю, как быть,
Я не знаю, не знаю, куда мне ступить.
Мне незнание это дышать не дает
И терзают сомнения сердце моё.
Надрывается сердце в любви на троих.
Рядом ТЫ и ОНА – две дороги мои…
Две широких дороги… две узких тропы…
Две мольбы… две привычки… две разных судьбы.
Я запутался… путаю их имена…
Номера телефонов… и вид из окна…
У меня не хватает заботы на двух…
Я сержусь… выпиваю… и думаю вслух…
Как же муторно мне... все не так и не то.
Непонятно зачем... неизвестно за что?
Как же быть, что мне делать? Никак не пойму...
Уходить? Оставаться? Но с кем и к кому?
Вы всё ждёте чего-то… и ты и она…
И грызет меня волком двойная вина.
Но загладить такую двойную вину
Я могу лишь на выбор… и только одну…
Этот выбор навязанный, горький, чужой,
Как проклятье висит над моею душой.
Разделяет друг с другом…. Ложится у ног
В никуда уводящей развилкой дорог…
…Я живу… и пытаюсь, пытаюсь понять
Почему этот выбор так мучит меня?
Для чего это все?... не могу… НЕ ХОЧУ!
Так не нужно, не вовремя, не по плечу.
...Я не вижу, что там впереди предо мной.
И не помню, что там… за моею спиной…
А дороги уходят куда-то, змеясь
И не знаю… не знаю, какая моя…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525267
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Ізранку дощ вистукує мотиви
Пісень прадавніх на литаврах стріх ;
Наспівує мелодію тужливу
Про хмарозиму, про холодний сніг...
Вистукує -видзвонює краплинно ,
Мов бісер, ноти сипляться згори;
А у калюжі, ніби човник, плине
Шматок старої темної кори...
За пасажира- втрачена надія ,
Шукає берег Ілюзорних Мрій ...
А вітер стугонить, безжально віє ,
Спліта у коси вижухлий пирій...
А дощ іде ... Рахує метрономно
Сльотаві па минулого часУ;
І бубонить уїдливо -невтомно
До осені: "Вальсуй! Вальсуй! Вальсуй!.."
І щось в мені розхлипалось тихенько ,
Підспівує дощу на всі лади...
І вересень, води набравши в жменьку,
Змива твої розсипані сліди.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525317
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Ой, у полі... Ой, у полі
червона калина.
Не діждалась, не діждалась
милого дівчина...
Ой, у полі... Ой, у полі
час врожай збирати.
Не діждалась, не діждалась
свого сина мати...
Ой, у полі... Ой, у полі
грім гуде луною.
Не вернулись, не вернулись
козаченьки з бою...
Ой, у полі... Ой, у полі
дощі і тумани.
Не гояться, не гояться
смертельнії рани...
Ой, над полем... Ой, над полем
вОрони усюди.
Погубились, розгубились
у тім полі люди...
Ой, над полем... Ой, над полем
чорніються хмари.
Прилетіли, закружляли
ворожі примари...
Ой, у полі... Ой, у полі
трава багряніє.
Обірвались, обірвались
літа молодії...
Ой, у небі... Ой, у небі
янголи кружляють.
Світлі душі, чисті душі
з поля забирають...
Ой, то поле... Ой, то поле
України - Неньки.
Затуляють Землю свою
юні козаченьки...
Захиляють Землю свою
юні козаченьки....
22.09.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525159
дата надходження 22.09.2014
дата закладки 23.09.2014
[i]І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи! [/i]
(В.Симоненко)
Я новий день вітаю, ніби вперше
Іду життям на цій святій землі –
Я проростаю ніжним словом вірша
І паросточком жита на ріллі.
Я з птицями лечу до небосхилу,
Де сонечно долоньки підставля –
І від Отця мені дарують сили
І сонечко, і птиці, і рілля.
Дерев могутніх я стаю листочком –
І гілочці про щастя шепочу,
До квіточки із бджілками в рядочку
Я через даль лечу-лечу-лечу…
Збираю крапелиночку нектару
Моїй коханій і моїй сім’ї,
Я розганяю шершнів хижу хмару,
Дощів прохаю світлі ручаї.
Ще падаю я світлою сльозою
На стежку, що дали мені діди –
Вони в путі завжди ідуть зі мною,
І привели вони мене сюди.
Я кожен день працюю, мов останній,
Мій кожний вечір в серці догоря –
Так сумно світиться зірниця рання,
Так миготить печалями зоря…
А я ще трішки-трішки попрацюю:
Зроблю усе, що день мене прохав –
Я так люблю оцю землю святую,
Яка дала мені безмежжя справ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523829
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 23.09.2014
[i][b]До чого сняться милі сни?
До чого в сні приходять милі?
Чи то – до скорої весни?
Чи то шаліють дужі сили?
Як не було б... Від того сну,
Від усмішок у сні до болю,
Візьмеш вершину не одну,
Бо вже готовий йти до бою!
А нам же є з ким йти на чин,
Так вже накреслено судьбою –
З російським “братом” на почин!
Та інколи й з самим собою…
В цей святень-день мої вуста
Благають так Святу Пречисту,
Щоб в день народження Христа
Було в країні нашій чисто!
За ту знаменну благодать
Ми будемо молити Бога!
Ми найдорожче можем дать,
Аби очистив Він дорогу!
В цей день належало б згадати
Слова Тарасові незлі:
“І буде син, і буде мати,
І будуть люде на землі!”[/b]
21.09.2014[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524803
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Тучки заморо́сили, птички отгундосили
И гурьбой отчалили в тёплые края…
Чё-то мне не весело на распутье осени
И отнюдь не радует хмурая заря…
Город панораму мне залепил рекламою,
Друг о дружку зонтиком шкрябает народ…
А в селе по-прежнему пахнет мелодрамою
И под ветром ёжится голый огород…
А за огородами речка манит бродами,
Лес не налюбуется зеркалом воды…
В туесок бы термосок чаю с бутербродами
Да свалить бы, втихаря, прочь от ерунды…
Ежели не спорится, хватит хорохориться…
Жарким зноем то́мленый отдыхает взгляд…
Успокоится душа где-то за околицей
И вернётся в горницу посчитать цыплят…
сентябрь 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525250
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Різдво у Богородиці сьогодні,
Це свято, наче, мамине тепло,
Світ Матінка рятує із безодні,
Так буде, є і так завжди було.
Щоденно припадаємо в молитві
До Матінки Господньої усі,
Щоб в нелегкій допомогла нам битві
Зі злом, що постає у "всій красі".
Як матір, що дитятко захищає,
Із нами Матір Божа повсякчас.
Заступниці сильнішої немає
У будь-який страшний буремний час.
ТИ кожен день прохання наші чуєш
І допомогу шлеш нам із Небес,
Допоки з нами ТИ, нам шкодить всує,
Явила світу безліч ТИ чудес.
Різдво ТВОЄ святкуємо ми нині,
Вітання наші полетять у вись
Заступниці людській і берегині...
Земля радіє, навіть, подивись!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524774
дата надходження 21.09.2014
дата закладки 21.09.2014
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка,
Спокійний погляд, мудрий і сумний...
Ще наші сни ховаються у шпарки
І пахне пам'ять подихом весни.
Яким ти був – кумедним і зухвалим,
За спритним вітром нісся навздогін!
І росянисті трави лоскотали
Тебе, мов мавки, із усіх сторін.
А як удвох ховалися від хвищі,
Обтрушуючи краплі, мов разки,
І порпалися на старім горищі,
Де ночували бабині казки!..
І здмухували у небесну просинь
Кульбабок парашутики чудні,
Пірнали у розніжені покоси,
Шугали невгамовних цвіркунів!
Старенький Бім, кудлатий, ніби хмарка...
Невже й тебе завихрив листопад?
І не знайти чудесного дзиґарка*,
Що дні твої відміряв би назад?
Та стрілки вже повернуто на зиму
І я в очах уловлюю твоїх
Ні, не якусь тривогу незбориму,
А тихий смуток, чистий, ніби сніг...
[i]*Дзиґар, дзиґарок (заст.) – годинник.[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524252
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 18.09.2014
Они вдвоём, обнявшись, у воды…
О, не спугни их трепетную нежность!
Любовь, гутарят, только молодым
Даёт такую лёгкую небрежность
Вот так не прячась, пылко раздавать
Друг другу взгляды искренне, по кругу!
И до утра по улицам гулять
Едва касаясь душами друг друга…
Их ветви ивы гладят над рекой…
Им неба синь особо нынче светит…
Ну, что ж ты, милый, озорной такой!
Ну, что же мы дурачимся, как дети?
Зачем схватил, зачем несёшь к воде?
Ой, ой, гляди, сейчас замочишь ноги!
Ну где степенность, и рассудок где?
Ну, что ты! Не хочу я в недотроги!
Не щекочи! Ну, поскорей пусти!
Ну да, сейчас! К ногам пусть платье липнет!
Твоя, твоя, обрызгала, прости…
Целуй скорей, пока никто не видит!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523689
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 18.09.2014
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 18.09.2014
І сяйва місяця не можна подолати,
Коли під сріблом дихає ріка,
Й вдягає зорі в незбагненні шати,
Ще несвідома арія струмка.
У час такий душа – спізнілий митар,
Котрий пізнавши забавки пусті,
Бере папір і сонми дивних літер,
Під дощ хвилин мережить на листі.
Колодязь ночі тихий і глибокий…
Упала зірка за далекий гай…
Про білу тишу й мироносний спокій
На дні листа бажання загадай.
Сповняються найтонші забаганки…
Прозорий лицар втре своє чоло,
Й розсіється росою на світанку,
Лишивши в небі місячне тепло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516689
дата надходження 10.08.2014
дата закладки 10.08.2014
́Рассветный час... Какой художник
Тебя возьмется описать?
Но если б в страсти безнадежной
Пообещал неосторожно -
Бедняга умер бы от горя,
Пытаясь это красок море
К холстине скудной привязать!
... Вспугнув лягушку у ручья
И подойдя к заветной иве
Притих, дыханье затая -
Росистый щелкот соловья
Вещал рассвет усталой ниве.
И он пришел. Слегка робея
Подня́л над лесом красный вал,
И облаков багряный веер
Небесный свод обрисовал.
Чтобы в красе своей явиться,
Свободу дать лучей реке,
Пришлось тебе теплом делиться,
На радость людям всем светиться,
Как сахар таять в Молоке.
Я не познал такой свободы;
Через мильярды, может, лет
Мой тлен велением природы
Вдруг озарит Вселенной своды,
Во тьму послав свой скромный свет.
О, Гея, матушка Земля -
С тобой сольюсь навеки я!
В груди былой пожар тепли́тся,
Светиться нам еще, светиться!
1982 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505370
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 10.08.2014
***
І сум, і плач оце моє село,
червоний мак в несіяному полі.
Немов курган із часу намело,
а час минулий - в замкнутому колі.
Летить автівка, у вікні - лани.
А зліва - вулиця - покинуті садиби.
Тут вічне небо пасма сивини
не підбирає, бо само ледь диба.
Тут смуток стиглий у садках лежить,
в землі моїх і прадіда, і діда.
А, може, хтось чекає на межі
якраз від мене на шматочок хліба?
На мить здалося: онде я біжу,-
мале дівчисько, вперте і бешкетне,
вчиняє баба тісто на діжу,
і хліб запахне, і скоринка репне...
Гуде автівка, тишу розріза.
Бач - яблунька, по стовбуру - обрубки.
Вишник заплівся, наче та лоза,
а яблуня ще пнеться,тягне руки.
Лягла дорога прядивом лляним,
печаль бринить, як дощик у цеберці...
Ти кажеш, мамо, долю - не кляни.
Я вірю: доля - божий подих в серці.
29.06.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508875
дата надходження 02.07.2014
дата закладки 10.08.2014
Не дай моїй мушлі закритися знову,
Не дай потонути у світі ілюзій -
Почни щиросердну і дружню розмову
Про пташку, про квітку, калину у лузі .
Давай ми з тобою про все поговорим:
Про місяць і зорі, метелика крила,
Про тепле і лагідно -сонячне море,
Про Грея, Ассоль і червоні вітрила...
Давай вип'єм кави під музику слова,
А, хочеш,- скуштуєм солодкої вати?
Я, навіть, про біль говорити готова...
Ти тільки не дай мені знов замовчати...
Не дай мені в себе сховатися знову....
Не дай відректися надовго від віршів...
Ти ж знаєш: страшним є несказане слово,
Та Муза, розп'ята мовчанням, - ще гірше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513611
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 10.08.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2014
Она такая белая… нагая…
Кристально-белой чистоты в ней смесь…
Мой милый, я, конечно, не такая.
Во мне оттенков много разных есть…
Прости, когда бываю я занозой…
Ведь мне так далеко до чистоты!
Отдельных лепестков – коснулись грозы…
И что-то – болью – приглушил здесь ты…
Рассвет наш первый – кончики раскрасил!
Голубизной туманы там вплелись…
Мой мир – он не всегда был чист и ясен.
Ведь безупречной не бывает жизнь.
Любимый, не близка я к идеалу!
Но – пристальней на розу посмотри.
Её краса сильнее засияла,
Твоим теплом согретая внутри…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515674
дата надходження 05.08.2014
дата закладки 10.08.2014
Там бабочки легко танцуют вальс...
Там неба синь. Там сердце дышит нОво.
Над клевером - шмеля гудящий бас.
Ромашки там сияют лепестково.
Цветку на тонкой ножке - поклонюсь.
Не смяв ростков, присяду - удивиться.
Простому разнотравию лугов
За красоту - коленопреклониться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515902
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Не прикоснусь...
Не разбужу тебя украдкой,
Я в снах твоих безмолвно
появлюсь.
Не прикоснусь...
Я не нарушу сон твой сладкий,
но все равно с тобою
остаюсь.
Я не спешу...
Смотрю на твои ночь-ресницы,
и сердце счастьем вскоре
зацветает.
Я не спешу...
Любви различные крупицы
я с губ твоих небрежно
собираю.
Я не боюсь...
Ведь жизнь свою делю с тобою.
Она из счастья соткана,
ты знаешь.
Я не боюсь...
И не вела игру с судьбою.
Мне небом послан ты! Любовью
окрыляешь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514882
дата надходження 01.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Коли в полях поснуть вітри,
Снопів розгладивши чуприни,
Зітри із серця сум. Зітри,
І слухай вечір тихоплинний.
Про що шепоче сад п'янкий,
Сховавши вишні зрілі в листі.
Нектар з медових зір надпий.
Вже небокрила у намисті
Вплітають шовк поміж гілок,
Рум'яне сонце вкривши пухом.
Хвилясто ніжиться ставок.
А ти вечірню тишу слухай.
Як стрімголов у пряжу нив
Пірнає стежка прудконога.
У краї тім,де ти ходив,
Вже бур'яном взялась дорога.
Та ти печаль свою зітри,
Лиши її у мальвозливах.
Коли в полях поснуть вітри,
Подякуй Богу,що щасливий....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508482
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 09.08.2014
Не нисходят музы… не слетаются…
Не кружатся радужными грезами…
Небеса устав от зноя августа
Отдыхают под закатом розовым…
Тополя над улицей растущие
Белый свой наряд пуховый сбросили…
Летний день из рук моих отпущенный,
Вольной птицей улетает к осени…
Лебедем плывет в небесной лужице
Над поселком голубое облако…
Голова от взгляда в небо кружится…
Падаю опять в него, как в обморок…
Ничего мне грешному не пишется…
На бумагу вылиться не просится…
Не томит… не кажется… не слышится…
В сердце и уме разноголосица…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=516048
дата надходження 07.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Піду в поля…
Намочу ноги в роси…
Впаду в безмежно
Запашну траву…
І розплету я всоте
Свої коси…
Щоб лиш відчути…
Справді…
Я... Живу…
А чи піду…
На скошені покоси…
Хай кров із ніг
Проллється по стерні…
Щоб лиш відчути…
Вдруге… Вп’яте…
Всоте!…
Життя моє -
Не снилося мені!…
І ти підеш…
У світанкові роси…
Туди… де слід мій
Губиться в імлі…
Всі зорі світу
Вкинеш в мої коси…
Лише за те…
Що Жив ти…
На Землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515366
дата надходження 04.08.2014
дата закладки 09.08.2014
Не відкидай моє Люблю так гордо…
Воно нічого навзамін не просить…
До ніг твоїх впаде німим акордом…
Розіб’ється об твоє тихе…. Досить…
Своїм чуттям не в змозі ради дати…
Ми діти сонця… і сакральних схем…
Ти чуєш…на межі вісімдесятих
Для нас так щемно грає BONEY–M…
Прости… як ненароком обпечу
Я твої дивні лінії долонь…
Пекельним вітром в дім твій прилечу…
І спопелю його… Бо я –ВОГОНЬ…
Прийми ту чашу… що подам напитись…
Із рук моїх… як все змете журба…
До ніг твоїх струмком гірським пролитись
Дозволь мені… тому… що я –ВОДА…
Коли не зможеш в мандрах зупинитись…
Покинеш дім свій… і своє ім’я
Забудеш… зможеш ти насолодитись
Плодами з гір моїх… бо я – ЗЕМЛЯ…
Лише не відкидай оте Люблю…
Чекаючи на день страшного суду…
……..Я сотні літ любитиму тебе……
…….десь на межі невинності і блуду……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512938
дата надходження 22.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Криваві жнива на моїй волелюбній землі,
Що стала, немовби розпечена лава на дотик...
Тут замість ракет агресивних прості журавлі
Із давніх-давен розтинали небесні висоти.
Тут ґрунт засівали не гільзами – чистим зерном,
Леліяли хліб, а не покручі Буків і Градів,
Тут завше стрічали смачним калачем і вином,
Бо здавна велось, як у всіх: чим багаті, тим раді.
Тут вчили синів не тримати в руках автомат,
Не битись за землі чужі, а свою боронити,
Щоб кирзовим чоботом жоден докучливий "брат"
Святині вкраїнські зухвало не смів очорнити.
Тут вчили любити і спадок батьків берегти,
Тут пісня й молитва кріпили в думках і у праці...
Допоки не вдерлись до рідної хати "брати" –
Загарбники вільних і духом нескорених націй!..
Криваві жнива – небувалий рясний урожай...
Втішайся набутком, кульгава беззуба потворо!..
Чи є у жадобі твоїй ненаситній межа,
Чи знайдеться світло, що здатне поглинути морок?
Ще визріє хліб у напоєній кров'ю землі,
На чорній золі проростуть чебреці й матіоли...
Та вбиті життя – заблукалі навік журавлі –
Із вічного вирію вже не повернуть ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513225
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Лиш тільки сонце заходу торкнеться –
Проміння тепле на ліси стіка,
Тож зве мене так сумно-щемно серце
У ніч густу, де зір-небес рука
До голови торкнеться знов легенько,
А світло таїн хлюпне до очей…
О, рідна земле, сива моя ненько!
Я знову став близь істини дверей,
Я знов читаю вічну твою книгу –
Серед зірок відлунюють думки…
Кришу в душі війни лихої кригу –
І крізь мене струмлять усі віки.
Рука погладить стомлені повіки…
Десь там, за лісом, ллється сонця кров
І падають зірки у темні ріки,
Мов до землі спада небес любов.
Мов до землі…Тож хай їй добре буде!
Торкнусь губами ніжних її рук,
Впаду хрестом на спраглі її груди,
Відчую серцем серця її стук…
Спадають зорі мливом златострунним,
В задумі місяць срібло покришив…
Земля і небо пишуть нові руни,
Любов колишуть десь серед лісів…
16.07.2014 року
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511810
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Из дома, где напевность не слышна,
И старый хлам углы наполнил - грудой,
Уходишь ты. Ведь там идёт война.
Под шум воды и звяканье посуды.
Там ты - нужней. И давит боль висок.
Там - линия судьбы. С своим Иудой...
Там ад. От смерти ты - на волосок.
И что там - я - с какой-то там посудой?
...В мозги твои вплывает тишина...
По улице идёшь с мешком дорожным.
Рассеялась тумана пелена.
Разлука в сердце стала невозможной!
Ты напряжен. Весь обратился в слух.
А вдруг не жду? Застыла от остуды?
"Вернулся я.
Но дом мой нем и глух..."
...И вдруг - услышал! Звяканье посуды!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512683
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Чомусь на світі стало все інакше.
Навколо стало більше доброти.
І сонце світить вже не так, а краще,
В моєму серці поселився ти.
І ранки вже тепер не полинові,
А голову дурманить чебрецем .
А присмаки, які були тернові,
Розвіялися в полі вітерцем.
Ти став моєю радістю і сумом.
На відстані торкаюся руки.
Та як же заспокоїть свою душу?
Геть сумніви! Найкращий в світі ти..
А щастя недалечко притаїлось,
Всього воно на відстані руки..
Лише боюся, щоб не запізнилось..
Бо дні тепер рахуєм за роки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512629
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Вона прийшла… і стала на порозі…
На мить завмерла стомлена юрба…
Німим питанням звірів у барлозі…
Та як посміла ти!!?... І хто така!!?...
Вітри прадавні розвівали плаття…
Та не торкали п”яні голоси…
Прекрасна квітка ніжного латаття
Вогнем століть горіла із коси…
Дивилась…на розчавлених в зневірі…
І в їх очах уже читала страх…
Зачавлені… озлоблені… мов звірі…
Сталевий блиск і ненависть в очах…
І біль століть відчула в повній мірі…
І відчаєм наповнені пісні…
Коли навколо лиш голодні звірі…
І погляди… і дотики масні…
Спинилася… здавалось… відступила…
В агонії торкалися руки
Моржі…тюлені… мавпи… і олені…
Голодні пси… розлючені вовки…
І раптом звідкись…
Непідкупна сила…
Яка у ній від правіків була…
На лапи тому звіру наступила…
Так легко йшла до білого стола…
Не випити… не з”їсти… не спинити…
Не заховати від дверей ключі…
А ще… ніколи вам не повторити!!!
Мої круті й прекрасні віражі…
Я – всіх сердець
Розпечена руїна…
Лавина з гір……
Що котиться вночі…
Нестримна…
Незламна…
Нескорена…
Я - Україна…
….. й собою закрила
на чистім столі калачі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511406
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Бурштиново -медовим абрикосом
Липневий день упав мені до ніг;
А десь далеко жовтоока осінь
Вплітає хризантеми в оберіг...
Збирають сонце працьовиті бджоли,
Наповнюють по вінця стільники;
І бачить сни незвично тиха школа
Про вересень, про учнів і книжки...
У прохолоді річки тане спека,
Малюючи небесні вітражі;
І походжає повагом лелека
По щойноскошеній ромашковій межі...
Цілують хмарки перші ластів'ята,*
Давно вже відзвеніли пшеницІ...
Моїм селом від хати і до хати
Блукає літо з дощиком в руці...
* як правило, ластівки мають два виводки за літо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511873
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Смаглявий липню, вдячна за тепло,
За карамельну спеку полудневу,
Що цілувала бронзове чоло
У тиші парку мовчазному леву.
За бірюзову свіжу акварель,
За кужіль хмар, що випряли світанки,
І за медово-сонячний коктейль,
Розлитий у квіткові філіжанки.
За огнедишні пасадоблі гроз,
За мантри вітру у густому житі,
За хвиль атла́сних лагідний гіпноз,
Що дарував такі чуттєві миті!
За органзу духмяних вечорів,
За кастаньєтне брязкання цикади,
А ще – в густому сяйві ліхтарів
Арабки-ночі профіль шоколадний.
За поцілунків присмаки хмільні
На задніх крі́слах пізнього трамваю!..
Коли прийдуть осінні тихі дні,
На самоті я все це пригадаю.
Перегорнувши спогадів альбом,
Зап'ю́ солодким чаєм ностальгію...
За липнем липа плаче за вікном –
Вона, як я, прощатися не вміє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512644
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Снова дождь стучит в окно и крышу,
Будто в гости просится опять…
Да не барабань так… слышу… слышу…
Просто… не хочу тебя впускать.
Мне уже порядком надоело
Времяпровождение с тобой,
Так что не стучи так оголтело
И напрасно под окном не стой.
Не впущу. Ты мне сейчас не нужен.
Я не стану пить с тобой на "ты".
Лето мне согрело... кровь и душу...
Стерло грусти – влажные следы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511867
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 21.07.2014
И снова чистый лист тетради
Ложится под руку, шурша.
И росчерки на белой глади
От серого карандаша…
Ты светлой девственностью глянца
Порочно искушен опять…
А ведь вчера безбожно клялся
И зарекался не писать…
Ты говорил, что хватит, баста…
Что вот теперь ты точно пас…
И обманул… как отче паству
Себя опять… в который раз…
И снова… строки, строки, строки…
Ты снова ищешь… пишешь… рвешь…
И все вчерашние зароки
Сегодня стоят… медный грош…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512638
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
Секундна мить...І диво - таїна
В душі розквітла, мов зоря ранкова.
Лиш спалах погляду - і радість неземна
Тремтливе тіло пройняла раптово...
Секундна мить...І зупинився час.
І розумом нічого не збагнути...
На тлі його очей весь світ погас...
І хочеться в очах цих потонути...
В оправі сонячній горить його лице.
І щем знемоги проника до споду.
Яке ж бо спрагле почуття оце, -
Вінець блаженства, втіхи й насолоди!
Секундна мить жаданням так п'янить...
Що буде потім - це вже неважливо...
Лише б кохання шал не зупинить -
Найпотаємніше і найдивніше диво !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512280
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 21.07.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.07.2014
Ты появился...
Не сказал двух слов...
И взглядом тёплым ты не удосужил...
И поняла
Что опустел мой дом...
Что рук тепло тебе уже не нужно...
Что я напрасно
Собиралась ждать,
До встречи дни слезинками считая...
Да, мой удел -
В туманностях блуждать...
Пожухлых листьев росчерки листая...
Ты не сумел
Спасти мою весну,
Что так наивно почки пробудила...
Не захотел.
Как будто утонул
В холодном свете тусклого светила...
Не прикоснусь...
Не позову я вновь...
Твою печаль-кручину не нарушу...
Не зацветает
Поздняя любовь
Когда уходят, закрывая душу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512257
дата надходження 19.07.2014
дата закладки 19.07.2014
Гуляє вітер між деревами стаккато,
І рветься небо навпіл від туги.
Порозтікались голубінню так завзято
У світлі блискавок петрові батоги.
Блакитнооких кошиків сузір'я
Вмиваються в холодних потічках.
Зринаючи смарагдовим узгір'ям,
Шумлять патлаті хвилі у річках.
Пахтіє свіжістю липнева дощовиця,
Нанизує перлинки на гілля.
І сонця пляма чиста,жовтолиця
У сірій гущі блимає здаля.
Коромислом веселочки барвисті
Ввібрали в акварелі береги.
Й гойдаються в прозорому намисті
Усміхнені петрові батоги....
20.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511197
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Люди есть - различные цветы...
Так душисты, Ярки, многолики!
Я не знаю, кем родился ты.
Я, мой друг, по жизни - повилИка...
С тонким стеблем, с хрупкою душой,
Не умею в жизни пробиваться...
Не найдя поддержки никакой
Буду на земле я оставаться...
Ты прости, что обвиваю ствол...
Сбрось меня, коль ветви тяжелеют!
Не погибну.
Знаю - до сих пор
В мире повилику не жалеют!
Я внизу роскошно разрастусь,
Хватит на земле - воды, и хлеба.
Лишь корнями - в душу прорасту...
И цветами - устремлюсь я в небо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511032
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 13.07.2014
Расписали Ночь с Луной картину
Силуэтом бледных облаков,
Окропили золотом средину,
Словно пылью с дальних уголков.
Полотно насыщено дыханьем
Неизведанных наукой стран
И мерцают в бездне очертанья,
И манит бездонный океан.
Ночь безмолвно звезды рассыпает,
Добавляет к ним Луна "хвосты"
И средь туч, как будто, оживает-
Образ чьей-то будущей мечты.
Брезжит горизонт зарей рассветной
Растворяя сказки полотно...
Был подарен шанс мечты заветной
Всем, кто о таком мечтал давно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510920
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Ты идёшь, аукают кварталы,
ты ещё не перешла черты.
Носишь ты на ниточке кораллы,
каменные, мёртвые цветы.
Ты идёшь, а улица всё уже,
словно из клубка на спицу нить.
Пёс бездомный, не тебе ли служит?
Он умеет дружбой дорожить.
Ну, а я надеюсь на удачу,
ведь в удачу верят дураки.
Руки по карманам зябко прячу.
Не спеша, иду я вдоль реки.
Я пропах портвейном и орехом,
и, поверь, не ты тому виной.
В этот вечер я пьянее чеха,
до-утра сидящего в пивной.
Всё приметней силуэты башен,
наклонивших перпендикуляр.
Я пугаю горожанок кашлем.
Над рекой плывёт воздушный шар.
Партитуру придавив ботинком,
в банджо бьёт подкуренный джазмен.
Вертится виниловой пластинкой
его утро на игле антенн.
Старый город в музыке и в свете,
на квадрате мокрого холста
оживает в голоса и ветер
призраками Карлова моста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510916
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 12.07.2014
Гусне спека яблучним сиропом,
Смалить сонце кучері беріз,
З дня у день мандрує автостопом
Юне літо з купою валіз.
Модні джинси, кепка, мокасини
Із квітковим принтом — супер стиль!
Миготять вітрильників чуприни
В бірюзі шовкових море-хвиль.
А у літа — бронзова засмага,
Мерехтливі стразики в очах!
Вітерець, закоханий стиляга,
Причепивсь до літа, мов реп'ях.
Дражнить струни сонної гітари,
Щось мугиче лагідне під ніс...
Начепивши модні окуляри,
З чередою напханих валіз
Знов мандрує літечко русяве
Там, де море — чиста бірюза,
Де толочить викохані трави
Спересердя вершниця-гроза...
Де шумлять грайливі водоспади,
Скелям білять голі кістяки,
Де на плитах кінчиком помади
Хтось послання пише у віки...
Де пісок пилюкою із міді
Прилипає до вологих п'ят,
Де гасає липень на боліді,
Розвіває платтячка в дівчат.
Там в кав'ярнях до міцної кави
Додають справжнісінькі казки,
Юне літо, миле і смагляве,
Тістечком ласує залюбки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510432
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Ідуть жнива – перуть дощі,
А колос плаче під вагою,
Терзає смуток у душі
За спалені поля війною…
Зриває куля колосок,
Що мав кормити люд врожаєм,
Та хтось із них нажав курок
І поле полум’ям палає…
Засійте землі урожаєм,
Щоб виросли хліба багаті,
Тоді ми пісню заспіваєм,
Заживемо тоді при святі.
Щоб не горіли більш поля,
Щоби хліба лягли в амбари,
Щоб квітла сонячна земля,
А люди більш не воювали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510452
дата надходження 10.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Не вини її,мамо,
Ту смерть,що мене забрала.
Я в змаганні віддав своє серце за спокій твій.
Я би витер сльозу з твого личка...
Та смерть украла й цю утіху мою...
Зчорнивши найближчий бій...
Не зови мене,мамо!
Не сердься,що зник раптово!
Я б собі не простив свого "брата" загибель,ні.
Я би втішив тебе хоч однесеньким теплим словом...
Та не в змозі уже.
В надмогильній лежу броні.
Не кляни його,мамо!
Наш ворог за все заплатить!
Мій народ його совість утопить в безмежжі сліз...
Мамо!Мамо моя...
Не лякайсь,що повсюди втрати...
Вірю,що проросте поле гніву прощенням...
Скрізь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507525
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 10.07.2014
Я соняхи до серця пригорну...
В них стільки літа й неба голубіні!
Зачепить вітер зболену струну,
Сповільнять хід мірильники настінні.
Нехай біжить по коліях життя...
Тихцем зійду на сонячній зупинці.
Дідисько-дуб вже віти он простяг,
Додолу трусить жолуді-гостинці.
Хатина бабці білим реп'яшком
Вчепилася край вулиці,старенька.
І до дверей стежина в'ється швом,
У грудях щось здригнеться і затенька.
Люстерця жовтоокі розцвіли!
Медово плачуть в гущу молочаю,
Вже скоро ніч накрапає смоли...
А я до серця сонях пригортаю....
**Фото автора
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510369
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 10.07.2014
Здається, все іде по плану.
Чоло прибій об берег точить.
Стомився день, у море канув
Охоче.
Безлюдно. Тільки ми, мов пт́ахи,
Докупи збилися крильц́ями.
І лиш вдихнули моря пахи
Серцями,
Побігло тілом трепетання,
У такт серця застукотіли,
Поринуть в лабіринт кохання
Схотіли.
Зі свистом гнав вітрисько дужий
По небі череду овечу.
Ти обійняв мене, мій друже,
За плечі.
Горіли щоки, наче вишні.
Вітри об тіло коси кл́епли.
Та нам удвох було зат́ишно
І тепло.
П́ахи - запах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509669
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 06.07.2014
[img]http://img0.liveinternet.ru/images/attach/c/8/101/640/101640858_Stanislav_Sidorov__TuttArt___9_.jpg[/img]
[i]Дожди, как жизнь, всегда разнообразные...
Нет в жизни одинаковых путей...
Как судьбы у людей, бывают разные...
Так и характер разный... у дождей... [/i]
[i]автор: невідомий, на вірш натрапила в інтернеті[/i]
Буває дощ тонкий, мов павутинка,
Ковзне по шкірі лоскотом легким ─
І невагома вовняна хмаринка
По небу розтечеться, як вершки.
Буває дощ насуплений, понурий,
Заторохтить по плитах черепиць,
Деревам розкуйовдить шевелюри,
Неоном навіжених блискавиць
Розріже небо, кашляне громами
І в сиві пасма щільно заплете
Веселку кольоровими стрічками,
Розсіє в полі мрево золоте.
Буває дощ веселий і грайливий,
Або ж мінорний, тихий і сумний:
То награє піднесені мотиви,
То ностальгує в дотику струни.
А ще буває ніжний, мов романтик,
Вінки сонетів пише на шибках!..
Тополям розплете шовкові банти,
Сховається хлопчиськом у кущах
І радісно хіхікає, бешкетник,
Крізь зуби цідить іскорками сміх!
То розсипає жменями монети,
То затрубить у кришталевий ріг.
Дощі бувають різними, як люди:
У кожного свій норов і струна,
Свої ескізи, нариси, етюди,
Свій почерк і космічна глибина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506834
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 06.07.2014
Богині народжуються на Небесах...
Твої Небеса – у серці моєму...
Захмарний Митець у добірних мазках
З-поміж Пантеону Тебе виокре́мив.
Амбітним найбільш серед всіх прихожан
Я є відтепер – нездоланна спокуса!
Пожертвував серце Богині на Храм,
За пільгу буть грішним в підніжжі молю́ся.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509237
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
И пусть мужчинам плакать не с руки,
Теряя близких мне людей, я плачу.
Все от земли они уже так далеки.
Что я для них теперь на этом свете значу?
На перекрестке тягостной разлуки
С разбитым сердцем свой нашел причал.
Еще слышны мне траурные звуки,
И помню я, как колокол звучал.
И серый свет бессолнечных лучей
Нашел приют на золотистом алтаре.
Все в бликах от таинственных свечей.
Я в этот Храм теперь являюсь на заре.
И люди близкие мне родственной душой
Порывом жизненным напоминали пламень.
И что от жизни остается их большой? -
Печальный крест и лишь надгробный камень.
Я здесь целую руку тишины -
Никто не потревожит мои думы.
И мысли безысходностью полны,
И натянулись с силой жизненные струны.
Я буду помнить их до вечного покоя.
Парят их души где-то в Небесах.
И не отдам я смерти жизнь свою без боя,
А вес души моей зашкалит на весах.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509350
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
На край невысказанных чувств,
Рубцом легла твоя открытка.
Закрыт кордон шальных безумств,
Для нас любовь была, как пытка.
На мокрых окнах, от дождя,
Остался яркий след помады...
Растаял в мыслях твоих я,
Разорван тесный круг плеяды.
Укрыта слоем воска ночь,
Свеча страстей во тьме погасла...
Все унеслось куда-то прочь -
Судьба была нам неподвластна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435110
дата надходження 03.07.2013
дата закладки 04.07.2014
Дрімає степ в очіпках конюшини,
На небо вийшов білий баранець.
І медом липовим по звивистій стежині
Із глека бронзою розсипався липЕць.
Ставок всміхнувся сонцю бірюзою,
Дозріли в травах пряні купажі.
І в барвінкових келихах росою
Дзеркалять літа крила - вітражі.
1.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509334
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Стихи - особая субстанция,
Их не опишешь
длинной формулой.
Отретушированно - глянцевой
Поверхностью
не скроешь холода.
За рифмой бритвенно - отточенной
И бесполезной, как оса,
Проглядывают червоточины
Конвейерного ремесла.
Когда душа в аду корежится,
Не в силах мысль в слова облечь,
Она о рифме не тревожится -
Суметь бы суть ее сберечь.
Из мук
рождается алмаз,
Из ремесла -
бездушный страз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508443
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 04.07.2014
Хтось в домі піч розкочегарив,
В якому сонечко жило
Воно набрало в щоки жару,
Його на землю пролило.
Зігрілись трави-викрутаси,
І двір степлів, повеселів.
Наставив спину кіт Рудасик
Під сонцепік, замуркотів.
Взяла охоту я під пахви,
Також тепло збирать пішла.
Життям довкруж так смачно пахло!
Розкрилась квіткою душа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509300
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 04.07.2014
Видно, так присудило время –
Этим - чашу испить до дна.
Поколенье - штрафное племя,
Год засчитывается за два.
Нам историю человечества
Спрессовали в длину судьбы,
Неповинные, но - ответчики,
Оказались невольно мы.
Мы рождались в стране скончавшейся,
Вырастая среди руин,
В жизни, толком и не начавшейся,
Нам хватает своих седин.
Говорим мы все больше прозою,
Не лукавим и не скулим,
Не меняем друзей на прозелень,
И на паперти не стоим.
Время нас посбивало в стаи.
Волчьи – здесь, перелетные - там.
Только некоторые отстали,
По своим уходя следам.
Чей-то след обрывался пулею,
Чей-то - водкой или тоской,
Кто назад колеей выруливал,
Кто-то в стаю - по запасной.
Но, нестайность свою отстаивая,
Мы уходим своей тропой,
Обособленно обустраивая
Мир, отмеривая собой.
...Приговор приведен в исполнение
Молодые - душой седы,
Но штрафное мое поколение
Оставляет свои следы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508441
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
Молю Тебя, Господь, под небесами:
Дай ненависть, не к грешнику, к греху,
На мир смотреть Твоими дай глазами:
Дай веру: во Христе я всё смогу!
Дай жажду у Христа любить учиться
Своих родных, друзей, даже врагов,
Дай мудрость - отвечать не торопиться,
Пока в душе не говорит любовь!
Дай разум Твой - противостать мышленью,
Которым всех прельщает дьявол - лжец,
Дай Дух, что ритм хранит сердцебиенью,
Что изначально дал в раю Творец!
Дай Суть Твою - бессмертную, святую
Приобрести мне в срок земной успеть,
Дай кротость - ситуацию любую
Решать лишь с Победившим грех и смерть!
В тиши ночной и шумным днём молю я,
Тебя, Святой, Небесный наш Отец:
Дай голос, чтобы силой АЛЛИЛУЙЯ
Касаться нераскаянных сердец!
Спасибо за любовь, надежду, веру,
За то, что дал мне праведность Свою,
За то, что срок земной душе отмерил -
Глагол освоить вечный "я люблю"!
######################
Спаси от ощущения земного тупика
К Тому, Кто дал дыхание,
Взываю я с мольбой:
Спаси от нежелания
В душе хранить любовь,
Спаси от отречения
Покаяться пред Тем,
Кто умирал в мучениях
За грешных на кресте.
Спаси, чтобы Спасителя
Не предала душа,
Чтоб жить, как небожителю,
Любовию дыша,
Спаси от наслаждения
Речами клеветы,
Спаси от ослепления
Металлом золотым,
Спаси от сытой дерзости
Пред волею Твоей,
От лицемерной мерзости,
От дьявольских идей,
Спаси от ненавистников,
От воров и убийц,
От войн братоубийственных,
И от речей лисиц.
Спаси от взгляда гордого,
От судящих речей,
И от всего притворного
Средь дней, и средь ночей,
Спаси, спаси Всевидящий
От зависти и лжи,
От мыслей ненавидящих
Свою и чью-то жизнь.
Спаси от ощущения
Земного тупика,
Дай сердцу Твоё зрение,
Чтоб зреть за облака!
Молюсь с благодарением:
Спасибо - спаси, Бог,
Пусть в каждое мгновение
В душе царит любовь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508455
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
* * *
И пойдём мы, взявшись за руки,
Избегая троп глухих,
Все в венках из трав и ягодок
И цветочков голубых.
Да споём, как в нашей юности,
Песню звонкую свою
Про любовь, про эту первую,
Что до старости храню...
Всё, что осень, дева щедрая,
В душу женскую дари́т,
И за эту щедрость ласкою
Сердце ей благодарит.
Не могу я в это времечко
просто так поговорить,
Только песней задушевною
Можно осень умилить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508420
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
[b]В вечернем гаме[/b]
Сквозит сегодня лютый холод...
Вчера был жар. Какой контраст!
Мне пряный запах матиолы
И музыка - напомнят нас.
Вот так - не холодно, не жарко,
Лишь неприкаянно чуть-чуть
Мы в недра городского парка
Пытались запросто нырнуть...
В вечернем гаме раствориться,
Забыв о прошлом до утра...
Но не смогли нигде укрыться
Твой холод и моя жара...
Там громко музыка звучала,
Была прохладною вода.
У нас не клеилось начало.
Мы уходили в никуда...
Согреть пытаясь, обнимала...
Ты рук моих не замечал...
Всё громче музыка звучала,
Глуша надежду и печаль...
28.06.14
*************
[b]Два мира[/b]
В кафе сидели будто рядом.
И пропасть не была видна.
Она его ласкала взглядом…
Два мира – солнце и луна.
И вроде близкие орбиты.
И вроде общие края.
Она не будет позабыта,
Но в притяженьи – не твоя.
Так говорит протяжно, странно,
В других мирах витает дух,
Такие смутные изъяны,
Неразличимые на слух…
Уже закат. Пора, автобус…
Уже лучей не разглядеть…
А серп луны, несмел и робок,
В кафе останется сидеть…
28.06.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508297
дата надходження 30.06.2014
дата закладки 30.06.2014
У ластовинні хмар зрябіла неба синь,
Крізь сито грає сонце промінцями,
Вдягла свитину чебрецеву далечінь
Розшиту щедро маків каганцями.
У м'ятнім вихорі дрімає літній сад,
Й тяжіють аґрусу рубінові сльозини.
Крокує червень на святковий променад,
Дитинством пахнуть кошики малини.
Ставок дзеркалить клаптиком води
Й співає вітер тихо в очереті.
Мене дитинство знов веде сюди,
Де вічна казка в солов'їному сонеті...
16.06.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507855
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014
А небо шептало про літо,
І хмарки у сонці купались,
Та душу у смуток завито,
Журба в споришах заховалась.
Розмиті надії згубились
І радість затоптана в порох,
Колись було літо як літо,
Тепер цвіт голосить на сполох.
Усе ніби звично,буденно,
Пташина в садах веселиться,
Та пахнуть трофеї страшенно,
Лавина війни нині ллється.
Так важко збагнути це літо,
Зрадливим теплом оповите.
Невже помирати потрібно,
Щоб знову воскреснути й жити?
27.06.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507865
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014
[img]http://cs619926.vk.me/v619926008/9d57/WJCL-ImyPLM.jpg[/img]
Ромашки у волоссі і посмішка в очах,
Такою ти назавжди залишися в думках.
Медові твої губи, веснянки на щоках
Забути неможливо, а я лиш цьому рад.
І знову у неволі, і знову у тюрмі,
Коли згадав я очі, каштанові твої.
Ну як вони горіли, ну як вони цвіли,
Немов ранкове сонце виходило з імли.
А вітер розвіває ті кучері смішні,
Через які, можливо ,сподобалась мені.
Твій голос, ніби пісня - милуються усі,
Зі мною трохи інша – мабуть, у всій красі.
Так прикро визнавати - безсмертного нема,
І та любов, що вічна, трагічною була.
Я не приймаю правди, тому і прокричу:
Ловлю щасливі миті - без тебе проживу!
Ти в світі не єдина, ти в світі не одна,
Але моєму серцю милішої нема.
Давно ти не зі мною, але у серці рай,
Тебе я не забуду і ти не забувай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507835
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 28.06.2014
Дівчинко з очима кошеняти,
Погляд мій приваблювала ти…
Слова ще не знав тоді: «кохати».
Та не смів до тебе підійти…
Хвилювало що? - Хіба збагнути? –
І перед очима постає
Ротика усміхненого кутик,
У веснянках личенько твоє…
За екватором - життя годинник…
Та кохаю! Хоч і скроні – сніг…
Люба знай, що через ластовиння
Шлях до серця юнака проліг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507304
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 27.06.2014
Як освятять землю промені ранкові,
Місяць на спочинок тихо відійде.
Я не буду спати: мрія веселкова
Підійде неквапно, сон мій украде.
Обіцяв з"явитись ти на горизонті.
Сонце піднялося, а тебе нема.
Ти живеш далеко, у чужій сторонці.
Може, що казав ти, бУло жартома?
Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
Марні мої мрії, а думки пусті.
Сон вже налягає, закриває вії...
Замість дум тривожних, сни такі ясні..
Чути, як на землю падають краплинки.
Десь з гнізда злетіло злякане пташа.
Думаю, що поїзд їхав без зупинки...
Чом же час від часу так болить душа?..
-
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506422
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 21.06.2014
Гомонять крадькома на дахах уночі наші душі,
Що втекли крізь вікно, не упевнившись чи ми поснули.
А безсоння натомість тримає за горло і душить,
Ще й Морфеєві ангели взяли сьогодні відгули.
Обговорюють похапцем, шепчуться, що з нами стало:
Чи злякалися ми, чи відмовились вірити в чудо;
Як гарячі серця сформувались в холодні кристали;
Чом засуджені на самоїдство Страшним Самосудом?
Зрозуміли сердешні причину – бракує Любові!
Полишали дахи, повернулися знову у спальні,
Щоб до пізнього ранку крутити нам сни кольорові
Як ходила Землею Любов між людей тріумфально.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505717
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 21.06.2014
Старенький зошит, вицвіли рядки.
Цю пам"ять бережу я, як ніколи.
Шаленно пролетіли десь роки,
А пахнуть ще і досі матіолой.
У котрий раз листаю це життя.
І серце кожен раз пірна у щастя.
Чому ж тоді таке серцебиття?
Зустрітися уже, навряд, чи вдасться...
Беру до рук малесенький букет.
Запахла так тобою незабудка...
Лише три дні тривав оцей сюжет.
Чому ще й досі так забути важко?..
Де ти тепер? Як склалась твоя доля?
Думки стрімкі, не можу загнуздать..
Та хай летять...Я їм оце дозволю...
Та як приємно інколи згадать...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506267
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 20.06.2014
...со мною ожидая встречи,
наверно, где-то там вдали,
живешь забытый человечек,
как я, на краешке земли…
и как и я ища глазами,
не зная в чём твоя вина,
одна, пустыми вечерами
ты замираешь у окна...
...и где-то там, у неба края,
глотая водку и тоску,
я, ничего не ожидая,
свой взгляд с твоим пересеку
...и глядя в черное бездонье,
наверно, как и ты, в одну
я две дрожащие ладони,
молясь, с надеждою сомкну…
и может сквозь остывший пепел
и бесконечной ночи сплин
увидит кто-то в этом небе,
что ты одна... что я один...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503581
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 20.06.2014
…лишь замерев над той стеной отвесной,
за той последней… смертною межой,
поймешь, легла ли жизнь твоя над бездной –
тем мостиком меж небом и душой…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505481
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 20.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.06.2014
Ще кохай мене! Ще кохай,
Поки небо покрили зорі!
Не віддай мене! Не віддай
На перчено- самотнє горе.
Поки час іще, поки час
Наш не вийшов- цілуй, кохана!..
Поміж нас уже, поміж нас
Причаїлась розлуки рана...
Забери мене, забери!..
Зацілуй, закохай до ранку!
До зорі кохай, до зорі,
До світання, як до останку.
Тож візьми мене, тож візьми,
Закохай у шаленстві ночі!..
Що в коханні не вічні ми-
Серце вірити все не хоче...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505442
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 20.06.2014
Обійми мене, сильно, сильно,
До знемоги стисни за плечі.
І цілуй, цілуй божевільно
Кожен ранок і кожен вечір.
Розгорни, неначе цукерку.
Розтопи до рідкого стану.
І ковтай, мов воду з цеберка.
Кожен вечір і кожен ранок.
А коли вже пристрасті кухлі
Опустіють, роки виною,
Приготуй мені чай на кухні
І діткни душі глибиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505561
дата надходження 16.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Побудь зі мною. Спраглу тишу
Твоя присутність розрива...
Слова лиш в спогадах залишу.
Твоїм я іменем жива,
Одною думкою - ти поруч...
Струна у серці забринить,
Відтворить очі, губи, голос,
Торкнеться сяєвом на мить,
Теплом незнаним збудить душу,
І хвилі повінню заллють...
Ти тільки - будь. Ти не порушуй
Той дивограй, з якого п'ю...
************************
Ты просто будь. Мне слов не надо.
Твоим присутствием живА.
Одним предчувствием : ты - рядом,
Души касаешься едва
Тем полу-вздохом, полу-взглядом,
Биеньем жилки на виске,
И настроений перепадом,
И кожей гладкой на руке...
От осознанья, умиленья,
Огонь затеплится в груди...
Ты просто - будь. Моею тенью.
И никуда не уходи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505268
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
[i]Всякому городу нрав і права,
Всяка імієт свой ум голова,
Всякому серцю своя єсть любов,
Всякому горлу свой єсть вкус каков…[/i]
(Григорій Сковорода)
Кому яка вляглась дорога,
Кому який накритий стіл –
Хто з нас біжить, хто йде, хто човга,
А хто повзти не має сил.
Кому які даються очі,
В кого який зростає рот,
Один зело плекати хоче –
Другий всіх душить мов осот:
До рук свої би все загарбав,
Все б переїв, немов черв’як,
І як би зміг – шматочок неба
До рота вклав би просто так…
А перший пісню колискову
І квіт, і сонця промінці,
І хліб та сіль, і ніжну мову
Плека в душі – несе в руці.
Він від осоту колючками
Все ранить серденько своє...
Кому ж якими йти стежками –
Таки в людини вибір є.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504182
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Я мрій твоїх на плавання
Приречення…
Доріг твоїх нескореність,
Незламність…
Світів миттєвих повне
Самозречення.
Провин твоїх відмолена
Безкарність…
Я сакур цвіт… і затінок акацій…
Снігів полярних вічна білизна…
Пристрасть і біль,
Що множаться на двадцять...
Скажи мені,
А хто ж тоді - вона?..
Дитя,
Що гірко плаче в підворотні.
Сліпучо-біла й чорна сторона…
Я світло й тінь,
Помножена на сотні…
Скажи мені,
Чому ж тоді… вона?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505088
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Я люблю тебе… ніч…
Коли місячне сяйво
На груди
Упаде і проникне
Крізь мене насправді
Наскрізь…
Я люблю тебе ніч…
Бо я знаю… так більше
Не буде…
Я люблю тебе всюди…
І завжди… безмежно…
І скрізь…
Я люблю тебе ніч…
До нестями… до болю…
До скону…
Коло місячне сяйво
На груди мої упаде…
У китайських садах
Зачарована сяйвом
Дракона…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… й ніхто…
І ніде…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… ніхто …
І нізащо…
Коли місячне сяйво
Крізь мене у серце
Ввійде…
Я люблю тебе так…
Безнадійно… відкрито…
Нестримано… й просто
Пропащо…
Я люблю… бо я знаю…
Що більше…
Ніколи… й ніде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505421
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
[i]Спасибі Вам, та ситий я уволю,
Ковтати більш не зможу ті слова,
Що в мене Ви кидаєте від болю
Й навіки залишаєте, бува.
Я ж тільки вітер, не мольфар могутній,
Моя пожива – то небес лазур,
То сонця мед, джерел криштальних лютня,
А не слова, загорнуті в ажур.
Я тут і там, я зусібіч й довіку,
У кожнім подиху, у душах, в головах.
Не віддавайте ж слів своїх мені в опіку!
Я вітер, не фортуни дивний птах!
Не обіцяйте більш нічого, Вас благаю,
Бо Ваша ноша крила закує.
Я ж просто вітер, не посланець раю,
Мені лиш воля, інше – не моє.
Я не хранитель сподівань і таїн,
Я чистий вітер, а не полигач.
Хто слово дав – й слуга йому, й хазяїн,
І сам призвідник всіх своїх невдач.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505156
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Пелюсточками теплих губ
Спивало сонце море,
Занурило русявий чуб
На денце неозоре.
У яснім погляді до дна
Розсипало проміння,
Ось, розплескалась дивина —
Веселка із насіння.
І проростали корінці
Могутністю своєю,
Скріпили міцно пагінці
Між небом і землею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505206
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Коктейльний вечір. Цвіт весни
Розливсь нектаром загадковим,
Тендітним дотиком струни
Заграв в мелодіях бузкових.
Жасминні жмені розтулив,
Літало сніжно-біле пір’я...
До серця нічку прихилив,
Аж заіскрилося сузір’я.
Проник чуттєво у нутро,
Закутав легко в білість пуху,
У ніжне загорнув шатро
Приємну нічку-відчайдуху...
У пахощах весняних див
Розтанцювалися до ранку.
О, як жагуче він любив —
На згадку заспівав веснянку... 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505002
дата надходження 13.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Я відкрию тобі цвіт бажання незнаний,
Нерозтрачену пристрасть і зваби розмай.
Я світитиму сонцем для тебе, коханий,
Бо тобою лише я живу, ти це знай.
Подарую тобі ніжність щедро духмяну,
І висот недосяжних омріяний рай.
Неземною зорею для тебе я стану,
Бо тебе, лиш тебе, я люблю, ти це знай.
Морок ночі розсію і мури всі зрушу
На шляхах, що ведуть в обітований край.
Все тепло свого серця, усю свою душу
Я тобі, мій коханий, віддам, ти це знай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503549
дата надходження 06.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Шовковичиться ранок. Чай на двох
Розіп'ємо під сонячним каскадом.
Янтарні зорі в трави,мов горох,
З гілок нічних розсипались за садом.
Меліси холод тулиться до скронь,
Повітря пряним соком налилося.
А ти,зігнавши сни із підвіконь,
Знов зацілуєш звивисте волосся.
Вустами ніжно плечі обпечеш
І зазирнеш у вічі волошкові.
То янголи з блакитно-білих веж
Крильми прядуть тенета із любові.
Впаде сльоза гаряча з моїх вій,
Усе збулося,що просила в неба...
В долонях тане щастя заметіль.
Ти поряд. Мій. А більшого й не треба!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504242
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Коли замовкають вірші -
Впадає душа в летаргію,
І крила втрачають мрії,
І ночі стають темніші...
І попіл тих слів згорівших
Змивають дощів краплини...
Пече десь усерЕдині,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Від них залишаються шрами,
Думки стають ворогами,
І спади стають крутіші...
Вкриваються пилом ніші,
Де вчора іскрились рими;
Чуття вкриті шаром гриму,
Коли замовкають вірші...
Коли замовкають вірші -
Тьмяніє весь світ навколо,
Втрача аромат матіола,
І зорі стають блідіші...
Записую сни торішні...
Напевно, я завинила,
Згорнувши свої вітрила -
В мені замовкають вірші...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504214
дата надходження 09.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Винна сама: возвела тебе в ранг напівбога,
Ставши адептом, цілуючи навіть півтінь...
Духом збіднівши, я стала душею убога,
Влипнувши в пута медовості словосплетінь...
Що нарікати, коли крізь заплющені очі
Все споглядала величність безмежну твою,
Бачила сонце в тобі серед глупої ночі..
Впала полуда... а я... вже край прірви стою...
Ковзають ноги - нелегко здолати безодню...
Пальці - до крові... та в грудях ще більше болить...
Серце стискають ще щупала слизько -холодні...
В скронях пульсує: "Протриматись мить...ще хоч мить "..
Винна сама, тож не буде ні сліз, ні прощання.
Просто піду, залишИвши на стежці сліди...
Небо оплаче загублене наше світання,
Тихо зронивши краплини сумної води...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504835
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Тонуло солнце в вате облаков.
Его лучи - ожогом на сетчатке -
Из странных пятен создали альков
Сверкающий на сером! Но загадкой
Недолго оставался сей наряд.
В пучине той светило утонуло...
Громадин серых потянулся ряд,
Дыханьем ледяным костёр задуло!
Деревья сразу вжались в горизонт
Пред бурей, что предчувствует живое!
Внезапно почернел огромный зонт,
Распахнутый в пол-неба надо мною!
Вдали угрозой громыхнул раскат,
И меч карающий сверкнул распятьем!
Мой милый, где ты? Что с тобою? Как?
Слова мои не называй заклятьем!
Паломником, с томлением в груди,
Тебя я безрассудно отпустила...
Вернись, любимый! Отойдут дожди!
Я наше ложе солнцем застелила.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503135
дата надходження 04.06.2014
дата закладки 14.06.2014
В цветочно-ситцевых тонах
казалось лето с небосвода...
- Тебя я вижу только в снах,
мой милый, в это время года!..
Что ждет, я знаю наперед...
Не будет солнца!.. Только тучи...
Озноб и холод... В мыслях – лед...
- Во сне согреет теплый лучик!..
Унылых дней листая ряд,
хочу проспать все это лето!..
Забыться... время потерять…
в пижаму мягкую одета...
- Случайно встретиться нельзя!
И есть ли выход?.. Где та дверца?!
Надежда и туман – друзья...
так больно разрывают сердце!..
Сквозь сон рукой… душой тянусь!..
- Но так боюсь… ему все чуждо...
Однажды просто я пойму,
что между нами… только дружба...
* * *
В цветочно-ситцевых тонах
казалось лето с небосвода...
А мой любимый... в редких снах...
- Каникулы... такое время года...
07.07.1982 г.
Картина Михаила и Инессы Гармаш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493891
дата надходження 21.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Опять саднит тоска… и жизнь обман…
И голосИт в душе… и в горле душит.
И ты опять не трезв… опять не пьян…
Опять один… и никому не нужен…
Ты снова пишешь… словно за долги…
Но слог тяжел и старомоден стиль
И все твои ненужные стихи
Годятся… разве только на утиль.
И что с того, что за окном весна
Вершит обряды греческой весталки.
Ты, вне игры сегодня, старина
И оставляешь бутсы в раздевалке.
Вокруг тебя все больше молодых.
А у тебя все больше лет – число.
Ты снова на скамейке запасных.
Ты постарел… тебе не повезло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494891
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Отражается в лужах
Мира плёнка-слюда...
Ты как воздух мне нужен!
Как живая вода!
Чтобы память про беды
Незаметно стереть,
Чтобы магией ведать,
И душой не стареть.
Зелень листьев беспечно
С обновленьем впитать!
Что нам думать о вечном?
Будем жить! И мечтать!
Обновляются люди -
Обновляется мир!
Отражением будем!
Ты - моим, я - твоим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494556
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 25.04.2014
[img]http://cs606923.vk.me/v606923008/6613/Kb-BC9Cxy1o.jpg[/img]
Волів би вітер щастя заплітати
В зелене листя ранньої весни.
Отак і я хотів би відчувати
Твої обійми теплі з-за спини.
Бо ти для мене, мов шматочок раю,
Серед весни лапатий ніжний сніг.
До губ твоїх невільно припадаю,
Що аж земля пливе з-під моїх ніг.
Пянію я від ніжності цілунків,
Та тільки тих, що память береже -
Ось так життя позводило рахунки,
Що серце досі пробирає щем.
Я сподіваюсь ти колись пробачиш
Мою невчасну, спізнену любов.
І, видно, час тепер не мій товариш -
Тебе несе від мене стрімголов.
І не знайти відради в сьогоденні,
Що так невпинно змушує мене
Забути все, любов свою блаженну,
І навіть те, що небо голубе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493138
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
Народе мій, воскреслий у віках,
Тобі між націй європейських бути,
Бо ненаситне зло спіткає крах
І крик його залишиться невчутим…
І лють його нещадно спопелить,
І вичахнуть ліси, немов пустелі.
А над тобою лагідна блакить
Розмиє веселкові акварелі!
Після грози розбурхана весна
Сади зама́їть пишно, як на свята,
Задріботить у полі борона,
Зодягнеться у цвіт вишневий хата.
А рідна мова стане на крило,
Мов журавля, злетівши понад хмари!
Заб’є ключем засохле джерело,
Пощезнуть воєн да́внішні примари…
І ти кущем добірним зацвітеш
Між європейців, мудрий мій народе!
Господь поставить Слово пресвяте
На варті миру, правди і свободи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=493131
дата надходження 17.04.2014
дата закладки 17.04.2014
- А що, тварюко, ти вже не крутий?!
Мовчиш ...Дрімаєш? ...Так як я уранці ...
Пізнаєш зараз, що буваю злий -
Мій гнів кипить, немов окріп у склянці!!!
Мовчиш? Мовчи, як нічого сказать,
Тремти від жаху у своïм куточку!!!
Я відучу тебе на всіх гарчать!
Та ти - ніхто, ще й ходиш на шнурочку ...
...
Отак бурчав і зловтішався кіт
Собі у вуса, може і під носа,
Коли кусав оскаженіло дріт
Залишеного мною пилососа ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490215
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 15.04.2014
"Свята сило всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на них,
Отих окрадених сліпих..." –
Отак Тарас колись моливсь
Пречистій матері Марії
За нас усіх і свої мрії
В молитву, плачучи, вкладав:
Вимолював у Бога долю.
А ми, недовірки, порою
Боїмся й очі підвести,
Прохаючи святого Бога
За нас самих та за дітей,
Ще й внуків, що окрали,
Окраєць хліба в них забрали, .
У прірву котячись страшну…
На що ж ми, власне, сподіваємсь?
Чи не на "доброго царя",
Якому крикнемо: "Ісайя!"
Чи Месію,
Щоби Він знов
пролив за нас
Удруге кров?..
І всі гріхи
Тією кров’ю іскупив?..
Раби ж ми, знов тоді – раби!..
Дозволь мені також, Тарасе,
Молитву Богові воздать –
Прохати, плачучи, прохать
Хоч трішки мудрості для нас,
А то, дивись, в недобрий час
Ще гірше, ніж кріпацтво, зробим,
Та ще і діток своїх згубим –
І душі внуків продамо…
Святая сило, всіх святих,
Пренепорочная, благая!
Молюся, плачу і ридаю:
Воззри, пречистая, на них…
На нас – окрадених, сліпих!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492569
дата надходження 14.04.2014
дата закладки 15.04.2014
Скрипить гіллям в саду старенька слива,
Крильми сумують в небі журавлі.
А я стою заплакана й щаслива...
Мале дівча на батьківській землі.
Он визира біленька рідна хата,
Шумить привітно вишня гомінка.
І чорнобривців вервечка строката...
Їх сіяла матусина рука.
Зрина, роками схилена криниця,
Смакую спогад чистої сльози.
І виноград он татковий кущиться...
Чоло цілує дотиком лози.
А під вікном гойдаються жоржини,
Махровим лиском в'ються спориші.
І,мов живі,натоптані стежини
Ведуть туди,де радісно душі....
Летять хвилини стрімко горобцями,
Пір'їнно снять на сонячних дахах.
Спрагливо п'ю пропахлу чебрецями
Дитинства мить в загублених роках.
Скрипить в саду сумна старенька слива,
Немов гука: "Ну все....Пора...Іди..."
А я стою заплакана й щаслива....
Іще не раз в душі прийду сюди...
7.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492104
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 14.04.2014
Кричу себе: «Держись, держись!..»
Проклятый камень, кара божья…
Сорвался!.. Катится к подножью
Горы, что высотою в жизнь.
Передохнуть бы, да нельзя,
Песком сквозь пальцы – дни и годы,
Век добровольной несвободы -
Моя нелепая стезя.
Вот на вершину без труда -
Счастливчик с камешком в ладони.
Небрежно там его обронит…
А мой - пудовый, как всегда.
И раз уж я не брал кредит,
То за труды мои фортуна
Не золотою, а латунной
Монеткой мелкой наградит.
Склонит к ненужному греху,
Любовь подарит, но - под старость,
Установить себе осталось
Тот самый камень наверху
Удел мой, стало быть, таков:
«Здесь был Сизиф» - кусочком мела
Опять пишу рукой умелой
Поверх своих вчерашних слов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492300
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 14.04.2014
Коли душа сміється поміж рим,
Коли вона – хмаринкою в блакиті
Хто сміє обізвать мене старим?
Погляньте, моє сонце у зеніті!
Не вірте надокучливим рокам,
Вони таке розкажуть вам про мене!
Немов моя дорога нелегка
Не затиха від клопотів щоденних.
Немов я посивів від наглих дум
Про ті вітри, що ждуть на перехрестях,
І шанобливе звернення- дідусь
Мені уже приносить шарму й честі.
Що крім очей на пенсії усе…
Що сьомий круг декади на орбіті.
Якщо таке до вас хтось донесе –
Не вірте ви йому нізащо в світі!
Я молодий і словом, і пером.
Навіть не думав ще про заповіти,
І серця свого щирістю й теплом
Спішу, поки не пізно, поділитись
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492065
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Эти слёзы-горошины
Ночь рассыпет на блюде...
Было много хорошего.
И надеюсь, что будет.
Вспышки метеоритные
Путь укажут по звёздам.
Только чем же мне вытравить
Ту из сердца занозу?
Что осколком бутылочным,
Изумрудовым ядом,
Вновь приходит на выручку,
Повторяя "не надо..."
Может, в льдинке-осколочке
Спрятан хрупкий подснежник?
...Где ж вы, солнца иголочки?
...И щемящая нежность...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491710
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Ще сонечко не рахувало роси,
Не вибілило в небі зірочки –
Дівчата-верби, розпустивши коси,
Лоскочуть у низині потічки.
Всі небеса схиляються на трави,
І синню сріблять їх тремтливий стан -
А трави синьоросі величаво
Сховались під наміточку-туман.
Бач, у низинці зовсім не намітка:
Увесь ярок – біленьке полотно,
І кожна вербочка йому гаптує квітку,
Щоб рушником світилося воно…
Я до криниці зміряю дорогу,
Туман і легіт в цебра зачерпну,
І білі роси висріблять всі ноги –
Тож багачем додому поверну
Та в трепетну оцю казкову пору
Ще милій всі багатства принесу:
Туман в цебрі і зір криничних море,
І рушничок – і вранішню росу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491967
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Зелені очі у весни
І усмішка ласкава,
Кров з бурштину, як у сосни,
Постава величава.
Мінливий настрій: то в дощах,
То в сонці веселковий,
То цвіт морозить у садах
У цей сезон пилковий.
Розкішні руки і хода,
Як оберіг зі цвіту,
Весна вродлива, молода,
Як свіжий подих світу...
В мелодіях душа бринить
Пташиного наспіву.
Відчуйте кожну її мить
У барвах переливу! 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492018
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Я… потерянная половинка...
- Лишь вдвоем мы единое целое!..
Дружба наша была серединкой…
Ведь полшага к любви-то! Наверное...
Лишь во сне я почувствую нежность…
Замираю, услышав дыхание...
Наяву охладит неизбежность…
- Ты не мой! Сердце бьется в рыдании...
Не купались мы вместе в закатах…
И рассветы не грели нас заревом.
Ветры буйные, грома раскаты
не видали нас вместе! Все марево…
В глазах сырость... Не высохнут лужи!..
Нерв натянут... безумство уж грезится…
- Больно жить без тебя!.. Свет не нужен...
Поломалась в твой мир моя лестница…
Когда снишься, навеки б уснула!..
Вместо музыки - слышать звук голоса…
- Чтобы вдаль нас дорога тянула,
ты во сне расчеши мои волосы...
Туман серый на кудри ложится…
Коль покину мир - только с надеждою!
- Хочу тысячу раз убедиться,
что однажды… там встречу я… тень твою.
12.04.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492023
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Дикої черешні стовбур обнімаю,
Де-не-де засохла, бо уже стара.
Глиняна дорога, хата біля гаю,
Зліва і до краю – все поля, поля…
По межі черешні, дворики ошатні,
Дідусева хата на краю села.
Аура рожева, як у шістдесяті –
Це усе насправді чи уяви гра?
Нахиляю гілля, згадую минуле,
Терпко-гіркуваті дістаю плоди.
Раз було дитинство – не буває вдруге,
Жодна моя стежка не веде туди.
Тут усе незмінне, тільки я змінився,
Не біжу босоніж пізнавати світ.
Рву плоди дитинства і торкаю листя –
Вірю і не вірю… Сам уже я дід.
2013.
Відео тут - https://www.youtube.com/watch?v=ajAwqOINvcc
Музика Віктора Охріменка, виконує Володимир Сірий
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491984
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 12.04.2014
Прірва відстанню в кілька фраз,
Терпкий погляд на шмаття крає,
Намистини гірких образ
Воском плавляться і зникають.
Вся гостинність моя і чай,
Й очі в очі – для нас як доза,
Догорає тонка свіча
І байдужість – лише віскоза:
Синтетична, несправжня. Хай
Обриваються телефони,
Вимкни просто і не зважай,
Абоненти втекли із зони...
Аж до ранку не вщухне сказ,
Нас для інших уже немає
І залежить тепер від нас,
Чим завершиться чай без чаю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484180
дата надходження 07.03.2014
дата закладки 10.04.2014
Побігли вруною хліба,
Веселка, наче коромисло,
Цвітуть жита, цвітуть жита,
Немов вдягаються в намисто.
Звисають хмари косяком,
Кує зозуленька у гаї,
А я додому босяком,
Біжу стежиною й співаю.
Стежина ця веде мене…
Вона одна, вона від Бога,
Вона ніколи не мине
В житті батьківського порогу.
Пройшли роки, стежина є,
Та пусткою зустріла хата,
Хоч тут знайоме все, моє,
Та в ній немає мами й тата.
Немає хліба на столі
І піч не пахне пирогами,
Лише при ранішній зорі,
Біжать вітри поміж житами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491504
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Был он словно добрый знакомый.
И какой-то другой совсем.
Окружающий мир огромный.
Когда было нам двадцать семь.
По-другому там пели птицы?
И на вкус был другим пломбир.
С фотографий другие лица
По-другому глядят на мир…
А на этих вообще по двадцать...
Или даже меньше еще…
Но ведь было, же это братцы!
Почему же теперь не в счет?
Почему теперь по-другому?
По-другому на вкус и цвет.
Где он прежний, теперь не знакомый?
Почему его больше нет?
Мы ведь верили так наивно
С простодушинкою дурной
В его неба оттенок дивный
Обнимающий свод земной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491515
дата надходження 10.04.2014
дата закладки 10.04.2014
Ни с кем из власть имущих не знаком,
Живу себе не робко, но смиренно…
Владею иностранным языком,
Но лучше бы владеть обыкновенным…
Грешу, как все, открыто и тайком,
И копошусь в тенетах интернета…
Не брезгую пивком и коньяком
И вяло зарифмованным куплетом…
А хочется сознательным рывком
Коленце отколоть своё нетленно, -
Не оскорбить отчаянным плевком
Мгновение истории Вселенной…
апрель 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490191
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 10.04.2014
«Признайсь, як рясу скинула жури?!»
Вона благала у безлистої берези,
Щокою мокрою тулившись до кори…
Але білява спала, їй снились полонези…
Думки роїлись невсипуще мурашнею -
Без ліку їх, всі темні й атомно-малі…
Колись (до них) вона витала в емпіреях,
А нині спину тягарі пригнули до землі…
Навколо рядять їй без натяку на втому!
(Ця звичка в ДНК, здається, дописалась)
Словесні вінегрети – у горлі до оскоми
І нерв-струна урешті-решт порвалась…
Але вона змогла! Змогла! Змогла!
Зірвати свій шипований ошийник!
Зубами вирвала два вкрадені крила!
«О, небеса! Скучала я, мої сапфірні…»
[b]Витати в емпіреях — [i]бути мрійником, сприймаючи дійсність наївно, нереально.[/b][/i]
листопад 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462661
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 10.04.2014
Бентежливо торкаєшся волосся,
Вплітаєш поцілунків зорепад.
Це вітер... Все примарилось... Здалося...
Та серце хоче повернуть назад
Кохання веселкові ніжні миті,
І пісню душ, що ллється в унісон,
Від ласк ранкові кави недопиті,
І тіл шаленство... Їх в обіймах сон.
Вертається весна птахів ключами,
Тепло злітає з крилець журавлів.
Ми стерли зиму, що була між нами,
Знов творимо картину почуттів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487209
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 09.04.2014
Вже за вікном новітній антураж,
Весна прокинулась руденьким кошенятком,
На світ накинула із рясту трикотаж
І сонечка хлюпнула із горнятка.
Обнові тішиться земля і до люстерка,
До плеса річки поспішає із птахами,
Смакують бджоли квіти, як цукерки,
І вітер небо натирає рушниками.
Вапном дерева пудрять свої носики,
Бруньки вплітають у рідке волосся
І по бруківці дощ ногами босими
Біжить усміхнений і все про щось голосить.
Весна іскриться, сповнена теплом,
Із кошика всім дістає дарунки,
З відродженням вітає і добром
Й бажає щастя вищого ґатунку!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484535
дата надходження 09.03.2014
дата закладки 09.04.2014
Лебедина шия і коса русява,
Усмішка ласкава, смерековий стан,
Ти милуєш око бо ідеш, як пава,
Біля тебе, люба, я немов султан….
Ти проходиш поруч, наче пропливаєш,
Світяться яскраво очі голубі,
Та ніхто на знає, що мене кохаєш,
За твоє кохання – дякую тобі.
Збережу, кохана, вірність лебедину,
Щоб з тобою в парі бути до кінця,
Де б не був я, люба, та до тебе лину,
Бо ж з тобою в парі став я до вінця.
Хоч роки проходять, лиш тебе кохаю
І мені здається кожен рік сильніш,
Я з тобою в парі лебедем літаю,
Бо кохання наше золота вартніш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491271
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
Одвічний острів світла і тепла,
Мій берег рідний і зоря надії!
Куди б мене дорога не вела -
З тобою всі думки мої і мрії.
Бо як інакше? Ми - єдина плоть.
Я, Україно, пагін твого роду!
Дав увійти мені в цей світ Господь
Краплинкою вкраїнського народу.
Як боляче тобі - то плачу й я,
Твої ж бо сльози - то й мої страждання,
Щаслива ти - співа душа моя,
Одні в нас, нене, думи й сподівання.
Вклоняюсь я величності твоїй,
І славі, і здобуткам, і насназі,
Немеркнучій красі твоїй земній,
Козацькій непоборності й відвазі.
Твоє ім`я я світом пронесу
Як Істину святу, як Слово Боже.
Дзвінким хоралом в небо вознесу.
З тобою, Україно, все я зможу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491307
дата надходження 09.04.2014
дата закладки 09.04.2014
В узлах и петлях ини-яни,
Опять не прибрана кровать,
В нирване будущих слияний
Вполне привычно пребывать…
Себе быть слабым не позволю -
Не будет сказано «люблю»,
Я вне неволи алкоголя,
Но в предвкушении-хмелю.
Уходит день короткий самый
С незрячим солнцем декабря,
Я, терпеливый и упрямый,
Уверен, жду тебя не зря.
Предвижу роли этой встречи:
Я буду - пламя, ты – покой,
Обнимет вечер твои плечи
Моею опытной рукой...
Зима не сваха нам, а сводня,
Сейчас я твой, потом – ничей,
Быть можно проще и свободней
Нам в самой долгой из ночей.
Нет, не соблазном, не обманом,
Не силой будешь ты взята’...
Да, я тобою стану пьяным,
Но... так случается всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491008
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 08.04.2014
Абрикосы тронул лёгкий иней,
Иль твоих волос белейший снег...
Всё прошло. Но не грусти, любимый...
Соловьи вернутся по весне.
В колдовстве черёмухи проснутся,
Свои трели будут выводить...
И ты вспомнишь, как меня коснулся
Твой нательный крестик на груди...
Будто небо нас благословило
В ту минуту чисто и светло...
И за нас тогда весна решила,
Паводком неверие ушло!
Был тогда ты невозможно нежен,
В нетерпении немного груб,
Как весенний трепетный подснежник
Прорываясь сквозь преграды губ...
Этим свежим, трепетным порывом
Околдована, почти слепа,
Я тебе весну свою дарила,
Как велело сердце и судьба.
Белый дым... Как он далёк и близок!
Песня соловьиная слышна...
Всё пройдёт. Но вспомнит ночи вызов
Ранняя деревьев седина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491010
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Вже догорає літо стоголосе,
Останній колос зібрано з полів.
По лісу бродить вже царівна – осінь
І шле вінки нам золотих дарів.
В повітрі лине запах груш медових
Червонолиці яблука в садах,
І на деревах листячко багрове.
Співає пісню вже останню птах.
А осінь ходить гордою ходою
Із літом розпрощатися спішить,
Його я проводжаю над рікою,
Чого так серце болячи щемить?
Але у відчай падати не треба,
В природи ,як в житті є свій закон.
Нехай лиш завжди ясним буде небо,
І не висить над нами чорний смок.
VІІІ.1988.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490975
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Мені болить ... О, як мені болить ...
У скроні стука і пече у серці ...
Пронизана голками кожна мить
Розрядом струму у мені озветься ...
Моя сльоза ... О,ця гірка сльоза -
Непрохана, небажана, нежданна ...
Із неï смутку пророста лоза -
Стрімка, витка і зовсім невблаганна ...
Моя душа ...Розтерзана душа ...
Кому потрібна ти в своïм натхненні?
Ти - наче наполохане пташа
У неба дощовому одкровенні ...
Куди піти? Куди мені піти,
Коли грозою шви тріщать у долі?
Чи є іще незаймані світи
У щастя неземному ореолі?
І часу плин. .. Нестерпний часоплин,
Замішаний на сумнівах колючих,
Гірчить, неначе вицвілий полин
В думках підступних, як в пісках сипучих ...
...На перехресті зламів і падінь
Розпутний камінь шлях мені не вкаже ...
Мене зреклась, напевно ,височінь ...
Куди тепер мені... безкровній, майже?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490974
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Ми ще не знаєм суть і зміст
Христового розп’яття,
А вже Архангел Благу вість
Несе нам про Зачаття.
Ніхто, ніяк, ніде, ніщо,
А плод у лоні зріє
І Дух Святий з небес зійшов
Під серце у Марії.
Велий день в Великий піст,
На інші дні не схожий,
Бо був зачатий в Благовіст
Ісус Христос – Син Божий.
Відступлять ненавість і злість,
І біль образ торішніх,
Несе Архангел Благу вість
Усім святим і грішним.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490908
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Хлопчику юний
за сірим пробитим щитом,
що є у тебе зі зброї -
крім віри у Бога?
Лиш оберіг молитовний
над теплим чолом
і материнська любов,
і душевна тривога?
Поки тебе під прицілом
тримають бійці,
рвуться гранати
і кров багряніє невинна,
вервицю мама стискає
у теплій руці
і засинає щоночі
з думками про сина.
Молиться Богу,
щоб рідну кровинку беріг,
тільки б живим повернувся
до отчого дому!..
Поки чекають дітей
із війни матері,
ми сильні духом
і нас не зламати нікому.
Поки на варті свободи
такі, як і ти,
ладні померти
в нерівному лютому герці,
буде міцніти народ
і думками рости!
Хлопчику юний
з кривавою раною в серці...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490537
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Втомилась я від звуків сурм врочистих,
Нестримних ритмів, злетів, висоти…
Я хочу слухать соло падолисту,
У тиші мрію спокій віднайти.
Доволі громовитих ораторій,
Завзятих маршів і пісень гучних.
Душа конає в їх потужнім хорі,
Благає, щоб цей шал нарешті стих.
Нехай лелійно тільки тиша плине,
І вже ніяких ні подій, ні свят.
Лиш тільки спокій, тільки небо синє,
І аромат духмяних свіжих м`ят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474257
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 05.04.2014
Спіймай мене в краплині літнього дощу,
в промінні сонця, що на горизонті.
Сьогодні ніжністю тебе я пригощу,
не однією, а в асортименті.
Спіймай мене осіннім листопадом,
де золотом вкриваються дахи.
Удвох насолодитись зорепадом
я хочу. Лише не відпусти.
Спіймай мене сніжинкою вночі,
в казкових сутінках німого снігопаду.
Залишимося вдвох: лиш я і ти...
цілунок твій зі смаком мармеладу...
Спіймай мене весняним свіжим вітром
вдихай на повні груди досхочу.
Розквітну я в тобі багряним цвітом,
і від кохання твого затремчу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489591
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Сумує голубка за голубом сивим,
Пісні жалібненькі виводить свої.
Життя їй, у парі, здавалось щасливим,
Їм ноти складали самі солов’ї.
Так боляче тужить в надії на зустріч —
Мелодія болю невпинно гуде.
Що сталось, насправді, з єдиним і милим,
Коли ж пригорнеться, до неї прийде?
Вона ж бо так довго чекає на птаха —
Душа розболілась у пастці вагань.
Мабуть, в нього інша вже є бідолаха...
Голубці лишилося море страждань.
Заплакало небо дощами розлуки,
І крапелька впала на рідне чоло.
На неї поглипують жадібні круки —
Ніхто не захистить самітнє крило.
В ній стільки тепла і високого лету —
Не відає він дорогих почуттів.
Закралися сумніви в серці сонету:
Коли б так любив, то давно б прилетів. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490408
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Искал тебя в запутанности лет.
В испуге дня и в безнадеге ночи .
Когда торшер бросал на стены свет ,
А дождь в окно - шальные многоточия.
Искал тебя до утреней зари
В прозрачной мгле рассветных переулков.
Уже тушили с ночи фонари …
Как сердца стук шаги звучали гулко.
Искал тебя в арабской вязи снов.
И что найду – уже почти не верил.
Дошел до дна, до сердца, до основ.
Разрушил все, но небо не измерил.
У древних скал как мирт вдыхал любовь .
Под ветра свист и ровный шум прибоя .
То исчезал, то проявлялся вновь
След на песке, оставленный тобою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490187
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Его нашел я в грязном кабаке.
Он был не пьян, а пустотой отравлен.
Стакан вина в трясущейся руке,
Усталый взгляд в небытие направлен.
Присел я рядом, водки заказал.
Он мне махнул неполною бутылью,
Рубашку снял и молча показал
Шрам на спине, где раньше были крылья.
Мы пили долго, каждый за свое.
Он вспоминал последний бой рассветный,
Как меч сломал об острое копье,
Как ранен был. Под сердце, безответно.
Как погибали ангелы небес
В бою со злом за вечную свободу,
Как догорал волшебный райский лес,
И как потом слагали павшим оду.
Как силы мрака выстроили ад,
Себя назвав кто ангелом, кто богом,
Лишь только он , мой бедный старший брат
Пьет грусть с вином в трактирчике убогом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490414
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Вчера – сиянье, а сегодня – тени,
Что прежде было важным, нынче мелко…
С похмелья, с отравления виденье:
Восход двух солнц - глазунья на тарелке.
И это безусловно что-то значит -
Я слышал, журавли опять летели…
Тогда он был зачат, сегодня на’чат –
Ненужный день повторного апреля.
И не глупец, а все-таки не гений,
Кто ищет, в наказание обрящет
Движенье в алгоритме удвоений -
Тропинкой, неприметно нисходящей.
Те дни мне книгу сказок подарили,
Под чьей обложкой – чистые страницы.
На них писал я: «Жили-были...» или
«Чего не миновать, тому и сбыться…»
Тогда сухой ладонью солнце грело
Лицо и душу. Пусть хоть так, немного…
Сегодня мокрым мелом неумело
Апрель белил знакомую дорогу.
Кольнуло сердце - сообщить мне хочет
Скорей, о нежелании, чем лени,..
Белеют дни, им вслед болеют ночи
В ознобе от глобальных потеплений.
И, как тогда, в союзе с суетою,
Но все-таки немного по-другому
Из слов и снов я что-нибудь простое
Пристрою к нарисованному дому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490452
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Я по житті звичайний чоловік,
Стараюсь не образити нікого,
Просто живу - і вже до цього звик,
Обрав свою назначену дорогу.
Я - не святий, у мене є гріхи,
Я п’ю горілку, їм часник і сало,
Та до біди ніколи не глухий
І виручав з біди людей чимало…
Ніколи на коліна не ставав,
Не кланявся ніколи в пояс пану,
Бо так прожити тато наказав,
Лиш перед Богом на коліна стану.
Так сина вчу і внуків дорогих,
Щоб рід свій берегли і честь ізмалу,
Молитвою звертаюсь до святих
І внуками пишаюся по праву.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490410
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Душа пташиною лине у ніч,
Стукає у шибку твого вікна.
Стислась, - люблю тебе, - кинула клич,
Радо пристала на те ж я й сама.
Мене без тебе немає давно,
Я квітка у пустелі без тебе.
Прісним здається життєве все тло,
В’ється туга, пряжу з нього пряде.
Душно, горю, - погаси той вогонь,
Що постійно ятрить моє тіло.
Пульсує жила - торкається скронь,
Витри сльози, щоб серце не мліло.
01.04.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489662
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Мелодія кохання у серці забриніла,
І засміялись віти у шиби весняні.
Перелилось світання у кров мою і тіло,
І стало так духмяно і солодко мені.
І знову я весела, і знову я вродлива,
Свою найкращу сукню сьогодні одягну,
Бо ти мені признався у трепетнім пориві,
Що лиш мене кохаєш на цілий світ одну.
І срібні струни серця затремкотіли дзвінко,
Душа злітає мрійно в небесну далину,
Бо ти мені до щастя відкрив весни сторінку, -
Бо ти мене кохаєш, лише мене одну.
Немов розквітла вишня, - з тобою я, мій милий.
А як тебе немає – мені вже не до сну,
І я кажу спасибі усім всевишнім силам,
Що ти мене кохаєш, навік мене одну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490021
дата надходження 03.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Мне не писалось
слов пустых.
Остались чистыми ́листы́.
Светлы́
и девственно чисты́…
Они лежали.
И разливалась чистота,
Как откровения вода.
Стекая с белого листа́,
Как со скрижали…
Устав от возгласов
земных
Душа искала тишины.
Она просила тишины
Ей было мало.
И обрываясь,
как струна
Во мне рождалась
тишина,
Звучала эта тишина…
И умолкала…
Ложился сумрак
На окне.
Играл тенями на стене.
Под ноги вышедшей луне
Стелился вечер.
Освобождая от оков
Мне душу согревал
«Смирновъ»
И поднимал до облаков
Звезде навстречу…
И не хотелось
слов пустых…
Остались чистыми листы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489556
дата надходження 01.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Допоки буде день сходити,
А хмара сіяти росу,
Вартує в цьому світі жити,
Вплітати радість у косу.
Допоки зорі вечорові
У блисках митимуть дахи,
Давати варто шанс любові,
На хмарах мчатися верхи.
Допоки землю миє небо.
Дарує веселковий цвіт,
Іти назустріч мрії треба
І гріти посмішкою світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490241
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Я в клубе всю ночь пропадаю,
Читаю, пишу и не сплю.
Поэты, я вас обнимаю.
Вы прелесть. Я всех вас люблю.
Люблю я чувствительно-дивных
Изысканнейших поэтесс,
И девушек полуневинных,
И полных сарказма мэтресс.
Люблю изобилие стилей,
Прекрасных, как ром и духи,
Капризы поэзии милой,
Ее неземные стихи.
Мне по сердцу крепкое слово
Суровых поэтов- мужчин.
Их истины поиск суровый.
Их поиск извечных причин.
Свои все. Пусть в комменте ранят-
Прощаю. Я зла не коплю.
И даже тролей препоганых
Хоть и не читаю, люблю.
И каждый мне здесь интересен.
И каждый мне дорог и люб.
Любимый мир дивных поэзий-
Да здравствует солнце! И- Клуб!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488855
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 31.03.2014
"Кругом шиповник алый цвёл, стояли тёмных лип аллеи..."
(Н.Огарёв/И.А.Бунин)
В мраморной дымке светила усталого
Тает распластанный клин журавлей,
Яркие брызги шиповника алого
На средоточии тёмных аллей…
Снова идеей бодяжно-кайфовою
Власть заманила народ в мезальянс…
Крестоподобною мастью трефовою
Будет разложен житейский пасьянс…
Горло першит литургийной просфорою
От благодеяний новых невежд…
Глупо надеяться на помощь скорую
Похоронившим останки надежд…
Мир извращён виртуальными сплетнями,
В сумерках смутных плодятся они…
В парке унылом каштаны столетние
Снова клянут окаянные дни…
март 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488862
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 31.03.2014
На павутинну ниточку душі
Нанизую думки, немов коралі,
Весна аромить ніжністю конвалій,
Перейдено останні рубежі.
Шовкові мрії в пуп'янки тугі
Затягнуті й чекають, щоб розкритись
Плеядами квітково-пишних китиць,
На випраних веретах берегів
Розбудять білосніжну заметіль,
Вальсуючи дрібними пелюстками.
Тонує квітень теплими мазками
Залишену зимою вогку цвіль.
Природа молодіє на очах,
А з нею і душа квітує щедро,
Пахтять ліси смерекою і кедром,
Пливуть гаївки чистого ключа.
І дні, налиті сонячним вином,
Замайоріли рясно і строкато,
А поміж ними дощику стаккато
Раптово пролунає за вікном
І обірветься... Ранок на горі,
Запалить люльку, запарує чаєм,
Весні русявій коси заквітчає,
Уплівши дві загублені зорі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489344
дата надходження 31.03.2014
дата закладки 31.03.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Пірнув у густий бузкоцвіт заворожений вечір,
У полум'ї заходу сонця раптово втонув.
Ніч сни кольорові клубочить у вікна малечі,
І день,що минув,скатертину свою загорнув...
Кописткою місяць розмішує зоряні згустки,
Ангорове прядиво хмар золотить вдалині,
Верхівки дерев одяглись у туманові хустки,
Розвісив свою вишиванку вітрець на млині.
Пістрявою стрічкою ранок спливає за рогом,
У росах вмивається заспана з ночі трава.
Стріпнулась світанком сполохана в полі дорога,
Останні краплини смоли сонцеграй допива...
28.03.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489213
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
На зрошене вранішнє небо
Нашию проміння цілунків ;
Той день, що почався із тебе -
Найкращий з усіх подарунків !
Розкавилось наше світання,
Від дотику рук стрепенулось ...
-Мій милий, єдиний, коханий ...-
Із кожним ковтком відгукнулось ...
Ми - крила одноï пташини,
Ми - блискавка з громом у парі,
Одної веселки частини,
Романс на циганській гітарі ...
Розкинутий ранок співає,
Торкається вікон рукою...
І кращоï миті немає,
Як миті удвох із тобою ...
Коли ж бо проміння сіяє
І кавою пахне у ліжку,
Рум’яниться личко й співає,
Душа вишиває маніжку.
Кохана, з тобою у парі,
Ми будемо в щасті горіти,
Твої намагнічені чари,
Довіку нам мають світити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488992
дата надходження 29.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Яка сьогодні чиста голубінь!
А сонце, наче паска круглолиця!
Зелений килим з весняних цвітінь
Торкає ніздрі, гусне на зіницях.
Всміхаються розгублені шибки.
Життя тече по яблуневій гілці.
Яскраві квітень шиє рушники,
Мрійливо вітер грає на сопілці.
Літає птах, виводить річка джаз.
А я несу героям Сотні кали…
Ламає серце біль і кличе нас
Здобути те, за що вони вмирали.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489111
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Рок черною тенью над нами встает.
Голосят кликуши над телом отчизны,
Да черною тучей кружит воронье
Прельщенное гнилостным запахом тризны.
К себе даже капельки жалости нет.
На свет пробуждается, нечто другое.
Душа не молясь, принимает обет
Познав сопричастности чувство святое.
И больше уже о себе не болит!
Тебе просветленье даровано свыше.
Ты полнишься… полнишься болью земли,
И ею же чувствуешь, любишь и дышишь.
И эти речушки, и эти поля
И каждая трель соловья на рассвете
Все это ТВОЕ… и вода… и земля
И ТЫ СТАЛ СЕГОДНЯ ЗА ЭТО В ОТВЕТЕ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488783
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Ношу тебе у серці як тотем,
Як віру,як надію на майбутнє…
Як радощів і болю вічний щем,
Щось світле і завжди присутнє…
Молюсь тобі,як моляться богам…
Рощу тебе у собі наче квітку…
Іду до тебе як ідуть у храм,
Я серце-пташку випустив із клітки!
Ношу тебе у серці,як любов,
Як Божий лик на стомлених знаменах…
Ти- фетиш мій,і мій святий покров,
Ти- диво сокровенно-незбагненне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488716
дата надходження 28.03.2014
дата закладки 28.03.2014
Сонечко моє, моя єдина,
Ластівка, конвалія моя,
Я до тебе, наче птаха лину,
Ти - моя сіяюча зоря…
Ти - моя берізка соковита,
Твої руки, наче два крила,
Мріями моїми оповита,
Що медами у душі лягла.
Ти - моя сніжинка білолиця,
Ягідка духмяна лісова,
Ти найкраща в світі молодиця,
Ти моя мудрюща голова…
Ти - найкраща, певно, в світі мати,
Бабця для внучаток, наче дар,
Ти живеш для того, щоб кохати,
Всю себе поклала на вівтар.
Як, скажіть, я маю не любити,
Як такій не кланятись щодня,
Для такої жінки варто жити,
Бо вона для мужа, як броня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487791
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 28.03.2014
В меня вцепилось слово «никогда»
И гложет одиночеством в толпе.
И «нет» все чаще, нежели чем «да»
Я отвечаю самому себе.
С какой - то обреченностью живу
Последних жизни пол десятка лет.
Душа зовет потеряно – ау!
Но нет ответа… и надежды нет…
Пугает эта тишина извне.
Все словно затаились по углам…
И стали безразличными ко мне.
Я впрочем, тоже… равнодушен к вам.
Какую - то незримую межу
Всех, разделяя, прочертила жизнь.
И я с недоумением гляжу
На грязный столб с табличкой «Берегись».
Там кто то остывает по чуть-чуть
В какой-то сотне метров от меня,
Но я не отзываюсь… я молчу…
Молчу… проклятый СТАТУС-КВО храня.
В молчании считаем мы года
У жизни оказавшись на краю
И возраста – незримая черта
На «до» и «после» делит жизнь твою.
Ах, как недолго были мы в пути
Таким большим казавшимся тогда.
От тех прекрасных слов «все впереди»
До призрачно-пустого «никогда».
Стекая, как оплывшая свеча
Живем зачем - то… тая по чуть - чуть
И так же незаметно… невзначай
Застынем… словно воск… когда нибудь.
Бездушной, серой глыбой… как тюрьма
Все выглядит… да нет… еще серей!
И, кажется, что ты сошел с ума
Поняв размер ненужности своей.
Так безнадежно… жизнь твоя прошла…
Да пОлноте… была ли эта жизнь?
Мелькнуло, что - то тенью в зеркалах
И отраженьем улетело в высь.
А ты все смотришь, смотришь в вышину
Как буд - то ищешь отблески тепла
И как же хочется ее назад вернуть,
Но бесполезно… ВСЕ… ОНА УШЛА…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488108
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 25.03.2014
Сумна соната дощових краплин
Пронизує артерії світання;
Далеко ще до кавових годин
Просякнутих росою і мовчанням ...
Крізь вовну хмар проблискують зірки,
Величним Кимось зібрані в букети ...
Вільшаний гай (іще не говіркий)
Готує стиха солов'ïв кларнети ...
Дрімає вітер у липких бруньках,
Вслухаючись у колискову ночі -
Вона гойдає небо на руках,
Немов навіки вколисати хоче ...
Десь півень розбиває напівсон -
Вже скоро глипне сонце з небокраю ...
І я з дощем сьогодні в унісон
Досвітню пісню серцем заспіваю ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487946
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
В мою жизнь баба Дора не постучалась – без стука вошла в её жизнь именно я. Наверное, так бывает. Во всяком случае, именно со мной стали происходить чудеса. Вы верили в чудеса в пятнадцать лет? Даже, не в пятнадцать, а чуть раньше - в четырнадцать? Именно в этом возрасте я впервые поняла, что вечно дымящая печка в доме, старые застиранные половики, лопнувшие стёкла в оконных рамах, через которые не видно улицы, пока не прижмёшь горячий пальчик и не сделаешь глазок для обзора – это и есть моя жизнь. А глазок, словно калейдоскоп со стекляшками: видишь только то, что мало-мальски видно. А вокруг – труба. Картонная ли труба, или жизнь – труба, какая разница?
О чём это я? Ах, да, о чудесах. Я привыкла к тому, что жизнь бывает практически однотонной. Эта постоянная скромность не давала жить. Скромность в поведении, в маминой зарплате, в моей одежде, особенно, в зимней обуви. Я раньше думала, что все люди на земле ходят с мокрыми ногами в зимнюю слякоть. Обувь протекала всегда, сколько себя помню. Помню неизменные полиэтиленовые пакеты на ногах, вместо портянок.
- Как солдат, - говорила мама, обматывая мои ступни пакетами. Я верила, пока была маленькой.
И еще это: ежедневный противный стакан глюкозы. Помните: на стакан сахара – полстакана теплой воды? И вредная мама не отвернется до тех пор, пока не увидит, что стакан пустой. Я мало и плохо ела. Неужели нельзя было накормить меня вкусностями? Наверное, нельзя. Об этом я могла только мечтать.
Вот так рос среднестатистический ребёнок, то есть – я. А где же чудеса? – спросите вы меня. Были-были эти чудеса. Вернее, одно чудесное событие перевернуло моё детское представление о красках жизни.
Как-то я шла из школы. Было слякотно, мокро, промозгло. И тут я решила посмотреть на солнце. Вот так, взять и посмотреть ему в глаза. Всего одно мгновение – и я зажмурилась. И чудо произошло – перед глазами всё стало красного цвета: небо, деревья, земля, моя вытянутая рука. Неужели я теперь всё буду видеть в этом цвете? Чудо быстро закончилось, прежнее восприятие цвета вернулось и всё снова потухло.
Домой из школы не хотелось возвращаться: мама на работе, снова нетопленая печь, холод, что-то в холодильнике. Только бы дрова были не отсыревшие, думала я, вытаскивая из щели в заборе почту. Ящика почтового у нас тоже не было. Но что это? Письмо. Таких писем я ещё не получала. Это было настоящее письмо «оттуда».
Из маминых рассказов я знала, что по отцовской линии есть у меня бабушка, то есть его тётушка, которая когда-то воевала и каким-то образом оказалась во Франции. В самом Париже. Больше я ничего не знала. Взрослым не очень хотелось посвящать нас в тайны семьи. Не могу ручаться за все семьи, но моя мама точно избегала всяческих расспросов о загранице. И тут - письмо!
Оно по-особому пахло. Тонкий аромат, иностранные марки, аккуратно наклеенные на красивый конверт. Это был привет из Франции.
« Привет из Парижа. Здравствуй, Ирочка!»… Это был самый настоящий привет из самого настоящего Парижа!
В письме баба Дора рассказала, что летом приезжает к моей (или её) родне в какой-то посёлок и мечтает со мной познакомиться и подружиться.
В пятнадцать лет (или в четырнадцать) завести старую подружку мне не желалось, но здесь снова победила моя скромность: бабушка сказала – значит, я обязана.
До лета ещё было время. Много времени для того, чтобы я стала на два-три месяца старше, чтобы мама набралась смелости отправить меня одну поездом, и чтобы я научилась культуре поведения. Эту проблему я тут же опускаю: я была в себе более чем уверена. Чему ещё можно научить самостоятельную девочку!
***
- Ты Арина? – услышала я уверенный голос откуда-то из-за спины.
- Я, - промямлила я, оборачиваясь на незнакомый голос на перроне.
- Я бабушка Даша, - потянулась меня целовать красивая высокая женщина.
- А мне бабу Дору… - продолжила, было, я, но бабушка засмеялась и сказала, что Дорой её называют только в Париже, а для всех своих она – просто Даша.
Новоявленная бабушка кинулась меня обнимать и плакать одновременно. Как можно плакать за мной, совсем меня не зная? Глупость какая! Но какой аромат исходил от её волос, рук, носового платочка! Вот просто грохнуться и не подняться. Мне ещё раз захотелось прижаться к этой незнакомой бабушке Даше, но снова моя вечная скромность не дала мне сделать лишнего шага навстречу.
Уже и не помню, кто взял у меня из рук маленький потёртый чемоданчик, кто был с бабушкой на перроне. Лица моей дальней родни совсем стёрлись из моей памяти. Я знаю, что так бывает. Память – штука хитрая. Она остается только в том случае, если сердце и мозг захватывает самое важное событие в жизни. Бабушка Даша оказалась этим важнейшим замечательным событием. Это как то чудо, когда я осмелилась взглянуть в глаза самому солнцу.
Дома я из чемоданчика достала нехитрый сувенир. Конечно, это была матрёшка. Что ещё можно было придумать в то время? Именно матрёшку. Какое же было моё удивление, когда бабушка начала одаривать подарками меня. Их было много. Столько много, что у меня снова появились разноцветные шарики перед глазами.
Все подарки издавали божественный аромат французских духов и туалетной воды, о которых я в то время и не подозревала. Я навсегда запомнила аромат Парижа – это моя бабушка. Она с трудом разговаривала на русском языке. Речь была медленной. Я видела, как нелегко даётся ей память, как давно она не произносила родных слов.
Когда-нибудь я расскажу, как моя бабушка из рук Никиты Хрущёва до войны получила в подарок швейную машину вместо медали и за это очень на него злилась, как во время войны она со своим мужем воевала в танковой бригаде и как её муж погиб, а её, раненную, взяли в плен. Это будет потом.
Моя история – о яблоках. Да-да, о самых простых яблоках с ароматом совсем не Парижа.
***
Стоит ли говорить о том, что я попала в мальчишечью компанию и мой очень дальний родственник мною гордился. Это было так смешно! Славка был немного младше меня, но очень быстро взял над «городской» шефство. Это было уморительно.
- Пойдём в сад по яблоки! – скомандовал Славка.
- Пойдём, - согласилась я быстро. А во что мы их будем собирать? Сумку берём?
- Нет, сумка там не поможет, - лукаво улыбнулся братец и кивнул, мол, иди за мной.
Возле сада нас уже ждали мальчишки. Сколько их было – уже не припомню, только меня вдруг осенило: это колхозный сад.
- Нет, дорогие, я туда не пойду. Я ещё никогда в жизни не воровала яблоки. То ли не было желания, то ли возможности, но считать себя вором я не хотела. – Нет! – повторила я настойчиво и отвернулась. А меня никто уже не слушал, ни одной живой души вокруг. Все юркнули в сад.
- Да, вляпалась, - произнесла я вслух и оглянулась. – Сама с собой уже разговаривать начала. Бред какой-то и только.
Сколько прошло времени, не знаю, но я не заметила, как потихоньку пришла домой. Я была уверена, что мальчишки меня обманули и другой дорогой убежали от меня подальше. У двора никого не было. Я спокойно разместилась на скамейке под яблоней и что-то чертила прутиком на песке под ногами. Очень хотелось разозлиться на брата, но не получалось: не было к нему сильного родственного чувства, а на чужого и обижаться лень.
- Ариша, ты здесь? – услышала я голос моей бабушки.
- Здесь! – я подхватилась и побежала к ней. Почему я чувствую родство? Уж не потому ли, что она не такая, как все? Что в ней так притягивает? Может быть то, что я никогда в жизни не знала, что такое бабушкина ласка и ладошку, которая гладит меня по голове…
- Бабушка Даша, а Славка убежал с мальчишками.
- Знаю я, где наш Славка. Вон, смотри, костёр разжигает.
- Костёр? Это зачем?
- Пойди к нему, он расскажет, - засмеялась моя красавица бабушка.
- Славик, а куда ты делся? – спросила виновато я, чувствуя, что всё же надо было дождаться мальчишек. Трусиха.
- По яблоки ходил. Ты не поверила?
- Нет. А зачем ты полез в колхозный, если у тебя во дворе свой яблоневый сад?
- А у нас не такие, кислятина одна. Вот, попробуй это. Славка быстрым движением обтёр яблоко о штанину, отгрыз кусок с таким смачным хрустом, что у меня слюнка потекла, и протянул мне.
- Нет! – резко вскрикнула я. Такой наглости я не видела: он мне предлагает яблоко и сам же его грызёт.
- Не дрейфь, сестра. Не заразный, - засмеялся пацан.
- Я и не боюсь, - промямлила я и откусила яблоко с обратной стороны.
- Дай сюда, - Славка быстро схватил моё яблоко и швырнул подальше в траву. – Я тебя сейчас накормлю самыми вкусными яблоками. Хочешь?
- Наверное…
- Мы будем печь яблоки на костре.
Такого я ещё не знала. Честное слово, не знала. Я знала, что в костре пекут только картошку и сало. Шашлыки не в счёт. Славка нанизал яблоко на толстый прут и наклонил над огнём самодельный шампур. Я наблюдала за этим чудом с удовольствием, ощущая яркий аромат печёного яблока. Яблок было много, времени свободного – ещё больше. От обеда мы с братом отказались в пользу печёных яблок.
Руки, лица, одежда были испачканы в золу, но удовольствие того стоило. Всё началось чуть позже. И такое началось, что бабушка Даша готова была вызвать скорую помощь. Вокруг меня суетилась вся родня. Кто бы мог подумать, что эта городская девчонка никогда не пробовала грязные печёные яблоки. Мой желудок объявил войну. Славка исчез со двора от кошмарных криков его матери. Не враг же он себе – попадаться под горячую руку. Страдала я сама, а с него, как с гуся вода.
Чем только бабушка меня ни отпаивала. Помню, что все её лекарства были вкусными: мятными и ароматными. То и дело, ругая своего непутёвого внука, бабушка подала мне маленькую чашечку с настоящим крепким горьким французским кофе. Как приятно было осознавать, что у меня есть бабушка. Самая настоящая. Пусть всего на несколько дней, но – моя. Несколько часов бабушка от меня не отходила. Вот так мы стали очень близкими подругами.
Дружба наша продолжалась ещё много лет. Съездила я к ней в Париж, увидела у нее на комоде целый ряд матрёшек, среди которых была и моя, купила самые настоящие духи, но то, первое, чувство нежности ко мне я никогда в жизни не забуду. Это осталось во мне навсегда, как и то, что с тех пор, вот уже более сорока лет я не переношу запаха костра, никогда не ем печёную картошку и тем более – яблоки.
Эх, Славка – Славка… где ты сейчас?
Нет уже бабушки. Ничего нас больше не связывает…
Интересно, а ты помнишь печёные яблоки?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487902
дата надходження 24.03.2014
дата закладки 24.03.2014
[img]http://cs7009.vk.me/c616420/v616420008/788b/_MreG95EZVs.jpg[/img]
Небо вічно прихиляв я
До твоїх ласкавих рук,
Твердо вірив - ти остання
Із моїх найкращих мук.
В насолоду були сльози -
Після них блаженства мить,
Як ранкові чисті роси,
Зачерпаєш із трави.
Освіжила прохолода -
Знову чую голос твій,
Неповторна яка ж мова,
Наймиліша із усіх.
З часом світ перемінився
І твій голос трохи стих,
Ми ж руками все тяглися,
Та торкнутись не могли…
Може небо важче стало
(Подалося вже увись),
Може сил мені забракло
Так любити, як колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487499
дата надходження 22.03.2014
дата закладки 23.03.2014
Запізнилась весна моя…
Десь хлюпоче дощ по карнизу…
Листя жовте я, як життя
У простору складу валізу…
І піду… Побреду… Куди?
Не чекають сади квітучі…
Не знайшлося таких грудей,
Де сховатися б, як за кручу…
Вдаль, світ зА очі, по ріллі,
Розгубивши яскравість листя…
Весно! Виткни хоч із землі
Диво-пагони, як колись!
Щоб тягнулась увись душа,
Щоб не гнулася знов донизу…
Перехожі кудись спішать…
У багатті не стало хмизу…
Сіро, сіро по горизонт,
НИзьке небо свинцево давить…
Витікає з думок озон,
Наче кров із живої рани…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487568
дата надходження 23.03.2014
дата закладки 23.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.03.2014
Я тут горе-заволока,
там сини мої ростуть,
доле, доле, ой півбока,
чи не в тому твоя суть?
Долю котить Місяць-бовван
по небесній вишині,
а я геній – ходжу босий
по незораній стерні.
Може, може, буде ранок,
та чи довго ще іти,
поки що все небо в ранах,
на землі – лишень хрести!
На краю всіх океанів
там атланти, там боги,
а я маю сто талантів,
решта все борги й борги!
Ой ти, Місяцю, будь батьком,
докоти й до мене ти
тую долю – не горбату,
справжню долю прикоти!
Створено: 2003 рік
Опубліковано:
1. Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. І. Дрогобич: "Коло", 2003. - С. 73.
2. "На зламі дня" - Львів: "Тріада плюс", 2004. 100 с.
С. 34
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487302
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Я - твоя, я - невільниця, Боже,
Чом п’янить та задуха любові?
Так бажати то, певно, негоже,
Але вірність лежить в першослові.
Упиваюсь, теплію душею,
Струмінь світла у збудженім тілі.
Не шукаю собі ворожею,
Приласкай бо вуста занімілі.
Не путана та хочу розкуто,
В пута вбравшись, злетіти в безмежжя.
Всім єством я до тебе прикута,
Тим коханням, де цілісність стрижня.
18.03.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486537
дата надходження 18.03.2014
дата закладки 18.03.2014
Ты ждёшь меня, мой милый друг,
Ты кличешь, как же это странно:
Средь ночи вскакивать нежданно,
Чтоб записать твой редкий звук.
Мой верный друг, тебе обязан
Своим умением писать
И с сожаленьем признавать,
Что без тебя я пуст и смазан.
Ритмичный стук - дождь за окном,
Часы размеренно и твёрдо
Двенадцать бьют во все аккорды,
А я, дурак, жду твой фантом.
Мой злой недуг, ты испарился,
Забрав с собой моё перо...
Корабль надежд пошёл на дно -
Я исписался, растворился.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479048
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 16.03.2014
Не спится, значит, это мне не снится…
Сон – это смерть, но понарошку вроде,
Прислушиваюсь: скрипнут половицы,
И ты войдешь… А, может, дом уходит?
Усмешкой треснув поперек фасада,
Сползет к пивнушке, что внизу квартала,
Он ведь мужик, ему и выпить надо…
Смешно: стоял, и вот его не стало…
Ночного самолета гул далёкий -
Звезды весенней, что падет в Фиальте,
Не нарочито и без подоплёки,
Как я недавно – спьяну на асфальте…
Бездумно Время лузгает минуты -
Ночь для него – докучливая малость,
Ногой болтает, в маятник обутой,
Чтоб, меньше ждать и меньше жить осталось.
Невскрытое письмо на мониторе…
Как я устал вычитывать меж строчек!..
Лежу, не замечаю априори -
Лежачий камень капля не подточит.
Есть мир, есть город. Дом немного выше,
Я здесь родился – это просто случай,
Кричать без толку – снизу не услышат,
А я не слышу их, что даже лучше…
Воспоминаний полки протираю,
Нет, я их не гоню – уходят сами,
Отныне им - по кругу и по краю
С улыбкой и с закрытыми глазами…
Элементарные частицы мысли -
Когда-нибудь - в критическую массу…
Сейчас они пылинками повисли,
Ну а потом… чтоб навсегда и сразу.
Мечта о небе – неприкосновенна,
Дом - на горе, отсюда к небу ближе,
Пускай сегодня – потолок и стены,
Сорвется крыша, я его увижу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486005
дата надходження 16.03.2014
дата закладки 16.03.2014
Отзыв на "Сквозняки" А.Мелешева
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485449
То был сквозняк…
А встречный ветер
Не залетал уже давно…
Ночь. Фонари.
Ты не заметишь,
Как пепел выпалит пятно
На подоконнике замёрзшем.
Не тянет на аперетив…
И этот сумрак ночи горшей
Воздушный образ
Подхватил,
Слизал с стекла
Воспоминанья,
Как ластиком
Один портрет…
В костёр! В костёр?...
В пылу свиданий
Забытых
Прорастает свет
Свечи,
Луною отраженной…
…Иль сделать?
Почему не сметь?
Зачем опять
В дыре оконной
До первых петухов
Сидеть?
А может выйти
На рассвете,
Ладонью маску
Снять с лица,
И зацепить
На парапете
У невысокого крыльца?
И сини неба
Крикнуть -
Здравствуй!
И солнца свет
В себя принять!
И рассмотреть природы
Краски,
И на удачу не пенять.
В былое – знаю
Не вернуться!
То что спалил ты –
Отлегло!
Пойти
И просто улыбнуться
Красивой женщине
В метро.
На остановке
У трамвая,
На площади,
В любой толпе.
Там ждёт она.
Одна страдает.
Не отраженная
В тебе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485568
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 14.03.2014
Як закохався наш Козак в одну Кримчаночку пригожу…
Ходив нещасний, неборак, бо коло неї злії рожі
Розвів такий паганець Вій (бо був з сусідньої держави),
І ще Місцевий Бос лихий, що козакам сулив отрави…
Паганець Вій отак і сяк хотів купить козацьку душу…
І насилав своїх вояк і в море, і довкіл на сушу…
І кулаками молотив, і розпустив злослів’я дике…
Та не здається наш Козак нечистій силі споконвіку!
Бо зійде сонце золоте, розвіє чорні ночі чари,
Нечистий дух з землі змете, і згинуть вражі яничари!
І та Кримчанка осяйна Козаку серденько зігріє,
І буде МИР там, і весна, і козаків здійсняться мрії!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485348
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Знов небо усміхнулося весною,
Розпелюстилась льоном голубінь.
Янтарить сонце теплою сльозою,
Дозрілим медом пестить височінь.
Квітують хмари пролісковим цвітом,
Мов наречені,в білому вбранні.
Вже зовсім скоро пирсне малахітом
Нове життя по вижухлій стерні.
Засокорять струмки дзвінкоголосі,
Розкажуть нам свої зимові сни.
І вітерець у вербовім волоссі
Заграє знов мелодію весни!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485504
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
А я гребу… По шию – у воді…
Промокли капці…
І вже навіть стєльки…
А я іду… Чалапаю собі…
На сарафанчику –
Порвалися бретельки…
Із потойбіччя шлють нам
Телеграми…
Уже… сказали… можна
Зняти каски…
Ми – в епіцентрі дорогої
Драми…
А там … дивись… з очей
Спадуть пов”язки…
А ми іще не вибрали
Позицію…
А вже стомились ноги –
В боротьбі…
Одну лиш обираю опозицію –
Кому іще?...
Лише САМІЙ СОБІ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485189
дата надходження 12.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Весна тремтіла зляканим норд-остом,
Тихенько лісом йшла на перелаз.
Гойдала річку, стугоніла мостом,
Стирала слід усіх гірких образ.
Навідалась з кленовим першим соком,
Що краплями сльозив у жолобки,
Сусід лукавий, шворний, невисокий,
Удосвіта зливав його в банки.
Щемка, примхлива, напівілюзорна,
Ця провесінь із жаданим теплом,
Що барвінковим небом неозорим
Повисла над пробудженим селом.
Людей хапає хвацько за обшивку,
У руки мітли, рядна і граблі,
Щоби до свят чепурно все і швидко
Прибрали зледачілі школярі.
На вулицях незвично гомінливо,
Десь сваркою подвір'я ожива,
Весна ґаздує радісно, грайливо,
І звично коїть всі свої дива.
Блідим серпанком ранок позіхає,
Завершився вкотре етап зими.
Село цю пору знову зустрічає
Новим життям і славними людьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483306
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Кохати лицемірно не умію:
Із глини іншої зліпив мене Господь.
Від фальші серце зболено німіє,
Якщо ж ти зрадив - більше не підходь!
Як в літо, щедро сонцем оповите,
Я свято вірила у ніжність і любов...
І як мені, скажи, надалі жити? -
Ти віру цю брехнею розколов.
Не можу вгамувать в душі образу,
Тривоги сну кошмарного - це ти,
Тому кажу відверто і відразу:
Іди з мого життя під три чорти!
І не проси вернутися, не треба!
На розтоптання свою гордість не віддам.
Щасливою я стану і без тебе, -
Усім на зло, на зло усім вітрам!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485417
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
А небо гладеньке, мов льон:
Ні сивого пасма, ні хмарки.
Розхристані кінчики крон
Вистукують, ніби дзиґарки,
По світло-плаксивих шибках,
Така розпогоджена днина!
Немов павутинка крихка,
Тремтить на шовкових гардинах
З ниток золотих макраме -
Дарована сонцем відрада!
Вітрисько в сопілочку дме,
Скородить калюжні свічада,
Здіймає дрібні гребінці
І тішиться, ніби дитина!
Розплавлена крапля в руці,
А в ній - живописна картина:
Відбитий довколишній світ,
Весняні дива́ і щедроти,
І сонце - руде, наче кіт,
І в небі пташині польоти,
І росяних крапель пунктир,
І димка рожева над гаєм,
І спокій довкола, і мир...
Без миру весни не буває.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484944
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Чекаю, як поле засіють онуки,
В стерні після жнив зацвітуть спориші
І руки внучаток, спрацьовані руки,
Вкладуть у хлібину частину душі…
Щоб смак цього хліба, як мамина ласка,
Як образ, що завжди висить на стіні,
Був смаком до скону, чаруюча казка,
Щоб хліб на столі був завжди у рідні.
Щоб син мій пишався, що хліб їсть дитячий,
Що діти його, як і він, трударі,
Хай серце співає, радіє, не плаче,
І родяться правнуки в щасті й добрі.
А небо, щоб синє сіяло над нами,
Зростали хліба і рум’яний був хліб,
Батьки, щоб пишались своїми синами,
Крутив свої вуса усміхнений дід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485408
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Раненный солдат… не дышит.
Пуля в теле молодом.
Парень умер. Бог не слышит.
Смерть над маминым гнездом.
Платье черное. Платочек.
Давит шею узелок.
- Господи, за что сыночка?!
Почему короткий срок?..
Как спасала от простуды!
Закрывала от собак...
Не спасла лишь от Иуды -
От людей погиб смельчак.
Отобрали жизнь у сына…
- Я молилась так о нем!
Кто-то в судьбах ставил мины,
Поливал парней огнем.
Не заштопать сердце маме!
Душу в тело не вернуть.
Будет слезы лить годами.
Обозначен ее путь.
Нежно сын плечо согреет
Своим ангельским крылом.
Жизнь закончилась. Лишь тлеет
Свечка. Копоть над столом.
10.03.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484907
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Пройдуть відспівані літа,
Замовкнуть солов’ї у гаї
І відколосяться жита,
І панахиду відспівають…
Таке життя у нас земне,
Така у кожного дорога,
Є і веселе, і сумне,
Життєвий спокій, і тривога.
Та недаремно ти прожив,
Ходив босоніж по дорозі,
Збирав хліба у пору жнив,
Стрічав кохану на порозі…
Родив дітей, дождавсь внучат,
Писав вірші і жив помалу,
І щастя в тисячі карат,
Не розкидав куди попало…
Махнула доленька крильми,
Підперши голову руками,
Ти дочекався вже зими,
І зупинився біля брами…
А там спитаються тебе,
Як ти прожив на білім світі,
Доки живеш, то відтепер,
Збирай для відповіді миті!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485419
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 13.03.2014
Гірко дзвони задзвонили,
У лиху годину.
Хазарюги обступили,
Тулять ножик в спину.
Байстрюка нам підсобили,
Виплодки пагані.
Щоб вас гаспиди побили,
Звірі окаянні.
Ой, чого ж його не вбили,
Коли був маленький.
Трон паскуді підсобили,
У серденьці Неньки.
Щоб лиха його втопила,
Прямо в окіяні.
Щоби мати загубила,
Ще малим в буряні.
Славний князю Святославе,
Чи ти думав любий,
Що байстрюк тебе знеславить,
І синочків згубить.
На коліна нас поставить,
Тай біди наробить.
Нашу Русь хрестом зневажить,
У крові потопить.
Тобі прощення немає:
Не подав би руку.
Біль - тривога серце крає,
Бо пригрів гадюку.
Топчуть тіло тищу років,
Роздягли покритку.
Дика паросль здракоока,
Жили в’є у нитку.
Розплодилися заброди,
Як осот в городі.
Пора бестолоч «шкородить»,
Дома і на Сході.
За Сибіром сонце сходить,
Хлопці не зівайте.
Досить нам вкраїнцям шкодить,
Тож часу не гайте.
Душі згинулі в Вівані,
Ангели у тілі.
Дали знак нам в Ватикані,
Дві голубки білі.
Над Майданом позавчора,
Лебеді летіли.
Над Михайлівським Собором.
Доленьки просили.
Ще не вмерла Україна,
Пам'ять не украли.
Не впокориться руїна,
Не за те вмирали!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484862
дата надходження 10.03.2014
дата закладки 11.03.2014
Любить его, как пенное счастье в бокале
Ярко-красное, будто оплачено кровью.
Взбираться по встречам в нему, как на скалы,
Дышать его думами, чаровать его новью!
Его изучить касаньем до каждой жилки,
И всё ж наслаждаться по-новой, словно впервые.
И горе его вобрать – до каждой слезинки,
Лепестково раны его целовать боевые…
Его заслонить от горя и от печалей,
Окутать теплом и трепетной негой тела,
Блаженство узнать, когда его сердце стучало,
Дрожало, безумствовало, хотело…
Быть патокой, ложкой мёда, святым бальзамом,
Хотя равнодушной порой ко всему казаться…
И дать прикурить ему высшего фимиама*…
Да только самой до смерти не упиваться…
*В ироническом значении фраза «курить фимиам» означает льстиво восхвалять кого-либо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484894
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
…Та не однаково мені
Як Україну злії люде,
Присплять лукаві, і в огні
Її, окраденую, збудять
Ох, не однаково мені.
Тарас Шевченко
«Аж страх погано, як згадаю»,
Які часи ми прожили!..
Та ще омріяного раю
Зовсім не видно … Бо жалі
Оповивають нас у краї…
Його земля всім нам болить,
Ще кровоточить свіжа рана…
Та як не жаль, а в дану мить
Свободу нашу вщент попра́в
«Зелений» змій, який зі сходу
Полки невільницькі послав
Самому д’яволу в угоду…
Грядуть нові випробування
На міцність нації нової,
Чи втримаєм протистояння?
Чи вистоять козацькі вої?..
Настав вже час, щоб чесно зважить,
Чим завинив своїй країні?..
Чи все й достатньо завантажив,
Щоб край не кинуть у руїну?...
Вже зринув час згадать Тараса,
Його пророчії слова,
Чи все робив, щоб наша раса
Розквітла в світі як нова?!
Чи «Україну злії люде»
Вже полишили у вогні?..
Хоч вже окрадену, та будять?..
Ох, не однаково мені.
11.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484893
дата надходження 11.03.2014
дата закладки 11.03.2014
В.Сосюра
***
(с украинского)
Молнии над лесом отсверкали,
веет ветер ласковым крылом,
и взошел во блеске меди,стали
часовой небесный над селом.
Ах ты ночь!..Душа в пространстве синем.
Как свежо под голубым шатром!
Проплывают звезды Украины
над моим распахнутым окном.
Я смотрю на них сквозь тайну ночи.
Нет им меры,края и числа.
Звезды,звезды,вы - как будто очи,
павших за Отчизну на полях!
*********
Мерехтять над лісом блискавиці
віє вітер лагідним крилом,
і зійшов у блиску міді й криці
вартовий небесний над селом.
Ах ти,ніч!..Душа в простори лине,
і так свіжо,й синьо так кругом.
Пропливають зорі України
над моїм розчиненим вікном.
Я дивлюсь на них крізь далі ночі.
Де їм міра,і число,і край?..
Зорі,зорі,ви - неначе очі
тих,що впали за коханий край!
1948р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483153
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
[color="#520707"][i]Повінчана у кетягах калини,
Струмує передзвоном кришталю.
Душа твоя у мові, Україно,
У першому й останньому «люблю».
У серці кожнім напинає струни,
Живе в смарагді трав і пишних крон,
Щоранку будить сонях злоторунний,
Вмостившись понад куполом церков.
Душа твоя, славетний мій народе,
Викохується в мові з перших літ,
Немов зерно крізь матір-землю сходить,
І обіймає неба зореліт.
У ріднім слові кличе нас прийдешнє,
Минуле відбивається вогнем,
Лілейний цвіт тендітної черешні
Загоїть у душі пекучий щем…
Співуча мова – кров жива народу,
То вільної душі кипучий жест,
Єднання чисте Заходу і Сходу,
Від сотень тисяч до самотніх верст. [/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483315
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
А весни не римуються з війною ...
Із першогроззям, з ластівкою - так!
А ще із первоцвітом, посівною ,
З усим отим, що має щастя смак ...
Римуються з бруньками і дощами,
Із дзьобиком тюльпанових ростків,
З коханням життєдайним до нестями ...
Але не з кров'ю бравих козаків ...
Із солов'ями, з райдуг перевеслом,
Із журавлиним клином поміж хмар ...
З Любов'ю Божою, Яка для нас воскресла ...
Але не з жертвами на Аресів вівтар ...
Ні... весни не римуються з війною,
Ані з брехнею, що веде на смерть...
Лише з блакиттю в мирнім супокоï,
Піснями сонця сповненою вщерть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483169
дата надходження 03.03.2014
дата закладки 04.03.2014
Раніше ми не мали жодних таїн;
Та вчора ти вчинив, мов супостат…
Можливо ти не Авель, брат, а Каїн ?!...
Якщо підняв на брата автомат ?!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483069
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
[b][i]Невже надворі ті ж неправі роки,
Коли стріляли за благі думки,
коли робилися лиш перші кроки
до гідності бурхливої ріки?..
Невже сатрапи ще не мали строків,
щоб захлинулась кров'ю їхня суть?..
"Царі" новітні і нові «пророки»
косу як стяг у майбуття несуть!..
Невже їм мало – тим псарям – страховищ:
майданівських… зі зброєю… жахіть?!
Вони жадають ще нової крові –
вже експортованих кровопролить?..
…На Кримському півострові весна.
Рожево мріють приспані мигдалі,
не в душах, а на вулицях – війна…
…І чорноморські сухопутні швалі.
Ще не говорять – дивно – автомати,
Мовчить – не дивно – самозванець-цар,
Хоч в на́дриві – вкраїнські – дипломати,
Хоч світовий – в майбутньому – пожар!
Та молить Україна не стріляти…
Вже так стомився від стрільби народ!
Так хоче у Вітчизні кожна мати.
Не хочемо литавр і нагород.
…На Кримському півострові весна.
Квітують мрійно цитруси, мигдалі...
Весною хай римує не війна –
весна!.. І світлі, веселкові далі…
2.03.2014[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482949
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 02.03.2014
* * *
Не закрывайте окнам свет.
Пусть смотрят на дожди.
Пусть небеса стекают с вет-
вей нам на плащи.
Я - тот, кто вымок и замерз,
я ролью жить готов.
Со мной согласен бурый пес -
враг тентов и зонтов.
Закончат звезды свой полет
средь лужи бытия.
Не закрывайте окнам свет.
Там бурый пес и я.
РОМАН СКИБА
* * *
Не зачиняйте вікнам світ.
Хай дивляться в дощі.
Хай небеса стікають з віт
На ваші на плащі…
Я — той, хто трохи змок і змерз.
Це теж важлива роль.
Зі мною згідний бурий пес —
Противник парасоль.
Завершать зорі свій політ
На дні калюжних плес.
Не зачиняйте вікнам світ.
Там я і бурий пес.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474911
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 27.02.2014
Відходиш тихо. Мовчки, по-англійськи.
Ледь чутний скрип розхристаних воріт,
З важкого сну прокинулись берізки,
Тобі кивають вітами услід.
Надворі сиро, крапельки вологи
Тремтять, мов піт, на вижухій корі,
Верхівки крон настромлюють на роги
Кудлату пряжу з темних димарів.
Твоїх думок розірвані конверти
Шматує пам'ять, ніби вітровій!..
Благенький плащик, сірий і потертий,
Не так вже й личить величі твоїй,
Як пишні шуби з норки і ондатри,
Скупе в цю пору небо на сніги...
Вже де-не-де підсніжників кліп-арти
Вкривають голі мокрі береги.
У свіже небо куряться духмяно
Набухлі жили вимоклих гілок,
Ще край городу знизу, під парканом,
Сіріє сніг, мов попіл цигарок.
Зібравши кволе виснажене військо
Вітрів колючих, віхол навісних,
Капітулюєш. Мовчки, по-англійськи,
Без тріумфальних почестей весни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481852
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Оставайся со мной, любимый.
Ничего, что сгустились тучи.
Пусть от ласк твоих – щёк рубины,
Пусть глаза твои – солнца лучик…
Поцелуев твоих дорожки
Вызывают везде пожары…
Путешествуй всегда, хороший,
Лишь в черте моих полушарий…
По барханам и по низинам
Лёгких пальцев следы заметны…
Оставайся со мной, любимый,
Первый выдох как вздох последний…
Хочешь, буду нежнее лани,
Хочешь, телом тебя накрою?
Мы на грани или за гранью?
Мы безумство зовём игрою!
Пусть присыпала сединою
Нашу юность следов пороша,
Оставайся всегда со мною!
Я люблю тебя, мой хороший…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481745
дата надходження 25.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Вода и твердь даруют нам рождение,
Но срок придет, который знает Бог!
И где-то тли, уходим на съедение:
-Другой такой, чтобы родиться мог.
Желая благ земных, без наказания...
Хотим не «хлеб», а сразу – «пироги».
Не дожидаясь реноме - признания,
Де-факто - мы имеем лишь долги.
И жизни наши - поезд эшелона:
Что движется "у вечного кольца".
Грохочут, не меняя перегона,
И дальше "дожидаются конца".
А мы в вагоне только пассажиры,
У нашего великого Творца.
Нас ожидают "казенные квартиры",
Большого "коммунального дворца"
Приписаны мы временно в вагоне,
Где выбран в жизни каждому вираж.
Летят составы, грохоча на склоне,
И каждому назначен свой багаж.
Хоть разные преследуются цели:
-Нам сбавить ход, а молодым уйти,
Нас разделяют только параллели,
И пересечься, нет у нас пути.
Живешь в борьбе, зализывая раны.
Трудясь в поту, становишься седым.
Стираешь ноги, брюки и диваны,
И, не становишься с годами молодым.
Стуча на стыках, наши мчат вагоны,
Вперед, за горизонт, за облака.
И улетают в вечность эшелоны,
И это продолжается века.
За жизнь, не наживусь я этим миром,
И мысль коварная волнует старика:
- Где этот шанс, стать снова "пассажиром"?
И если да, то в кои-то века?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481698
дата надходження 24.02.2014
дата закладки 25.02.2014
Така важка дорога до весни,
Терпка зима фарбована в багряне...
Чи згасне, врешті, полум'я війни
І чи світанок в ніч твою загляне,
Народе мій? Під вибухи й дими
Твоїх синів, загорнутих у стяги,
Запеленали янголи крильми.
Гірка ціна народної звитяги...
І прапори, умочені у кров,
Вітри холодні шарпають, мов круки.
Голосять дзвони храмів і церков,
У відчаї здіймає в небо руки
Твоя Вітчизна: Боже, зупини
Оті криваво-варварські розправи!..
Така важка дорога до весни,
Такий оскал голодний і лукавий
Страшного звіра!.. Скільки ще життів
Тобі поставлять на жертовні плити,
Щоб ти, потворо, пив і сатанів,
Розсмакувавши кров синів убитих?
Гряде твій час: у кузнях душ людських
Кують мечі від Заходу до Сходу
І не врятують ниці байстрюки
Тебе від помсти нашого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480942
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Твоє знамено кров'ю і вогнем
Освячене на барикадах бою.
Коли війна покличе за собою,
Цей біль тебе ніяк не омине.
Тут кожна смерть і рана, і сльоза
Твого душею зрідненого брата
Волатиме повстати проти ката,
Що твій народ калічив і терзав.
Твоє перо загостриться, як меч,
А серце загартується металом
І злість на очі упаде забралом
У полум'ї кривавих ворожнеч!..
У боротьбі нерівній і важкій
Ти станеш вірним воїном, поете!
Там, де плекались оди і сонети,
В кипінні спалахне жорстокий бій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480656
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Порвались связи многих поколений,
Осталась лишь мышиная возня…
На нересте бесстыжих откровений
Нет, слава богу, места для меня…
Решать не научился уравнений
И сохранилась неизвестных тьма…
Всё больше обоснованных сомнений
Мерещится, особенно впотьмах…
Хватило б сил не падать на колени
И вспоминать усопших, не скорбя…
Всё чаще вижу в тлеющем полене
Обугленного временем себя…
февраль 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476356
дата надходження 01.02.2014
дата закладки 21.02.2014
(картина Кадета Юрия "Натюрморт сентября")
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277888
Эх, сейчас б ломОть ржаного хлеба!
Помидорков спелых, огурцов,
Сковородку рыбки, запах лета,
Что от яблонь тянется с садов…
И вот так сидеть с хорошим другом
За простым, неструганным столом.
Звёзды… Мошкара… Дыханье юга.
И беседа. Можно ни о чем.
Навернуть по стопочке гранёной.
Растечётся жидкость по душе…
И пойму я, что с хорошим другом
Классно. И в обычном шалаше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480779
дата надходження 21.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Дівчатко біляве не плаче – що візьмеш з малої…
Світлина у рамці. До хати заходять сусіди.
Скажи мені, мамо, а звідки беруться герої?
І де це наш татко? Чому він додому не їде?
І дивляться очі, маленькі дівочі зернятка,
На маму заплакану, горем прибиту бабусю.
І як їй поясниш, що більше немає вже татка,
Що тато із бою нерівного не повернувся.
І як їй поясниш, що татко від кулі загинув.
Вона ще маленька, не знає про волю нічого
Й за мамою плаче, в долоньку ховає сльозину,
І просить за тата у доброго-доброго Бога.
Дівчатко біляве заплакало – серцю несила.
Сусіди і друзі втирають сльозу, за малою.
А як їй поясниш, що татко загинув героєм,
Що любого татка малесенька куля убила….
(малюнок з інтернету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=480752
дата надходження 20.02.2014
дата закладки 21.02.2014
Вулиця мого дитинства...
Я для неї вже чужа -
Тут немає мені місця,
Аж болить-щемить душа!
У хатАх мені знайомих
Незнайомий люд живе,
Декілька садиб бездомних...
Біль торкає за живе.
А колись, ще мама з татом
Сильні й молоді були,
Будували нову хату -
Їм ділянку тут дали.
Нова вулиця, Крилова,
Молоді шумлять садки,
Недалеко наша школа,
Чути потягів гудки.
Дітвора у кожній хаті,
Зараз це, як дивина.
А роки легкі, крилаті -
На порозі вже зима.
Йду по вулиці... Чужа я...
Слова нікому сказать.
Пам"ять знов мене питає:
"Що ти хочеш ще згадать?".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479529
дата надходження 14.02.2014
дата закладки 18.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.02.2014
Облуддям білим інієвих снів,
Заполонила сад Зима-віщунка,
Де від її студеного цілунка
Горіх у надвечір’ї зледенів.
Багаття склавши із хрустких крижин,
Простиглу іскру вибила з кресала
І чаклувати на погоду стала,
Прославши руни стоптаних стежин…
У джерела криштальнім баняку
Булькоче завірюх лілейний трунок.
Дзвенять синиці бурштином вістунок,
Додаючи із віт журбу м’яку.
Ворожка, кров заходу ллє в чавун,
Рипучим гласом шепче примовляння.
Нічним богам готує подаяння,
Читає знаки в безконеччі лун…
Ковшем арктичних скімлячих вітрів,
Степний олтар вона окропить снігом.
Полишить зорі ясним оберегом,
І зазміїться руслами ярів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478710
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 16.02.2014
Ты видел, как в Крыму цветёт миндаль?
Так сладко, невесомо, нежно-розово!
Закрой глаза. Лети, лети туда
От боли, от проблем и от морозов…
Там – солнце разливается окрест,
И каждый листик изумрудом светится!
Там горы! Небо! Море! Столько мест,
Где мы, мой друг, могли б с тобою встретиться…
Устала шея? Плечи затекли?
Совсем тебя согнула жизни ноша?
И – пусть я на другом конце земли –
Давай, я разомну их, мой хороший.
Расслабься. Мысленно лети ты вдаль.
Вдыхай, касайся, слейся с тишиною…
И знай – там для тебя цветёт миндаль.
И я – твоей опорой за спиною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478901
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
В твоєму тілі куля і батіг,
Точений спис, осколок від гранати.
На твої груди меч булатний ліг,
Тебе не раз хотіли поховати.
Ти воскресала. Піднімалась. Йшла.
І помсти в своїм серці не носила.
Тому, мабуть, і воленьку знайшла,
Вернула славу, честь свою і силу.
І ось ти ситно, тепло зажила.
Приспали твою пильність воріженьки.
Скарби із скрині вигребли до дна,
Прокладені розбили доріженьки.
Прозріла ти. Та правда утекла
І вимісила ноги у болоті.
Її наздоганяла, та дарма.
Брехня кийком сікла тебе по роті.
Та ти не здалась. Вийшла у красі
і "Ще не вмерла..." дзвінко заспівала.
Затрясся трон - не піднялись князі.
Тоді ти лати бойові убрала.
За те й пролили буйну твою кров,
Твій цвіт найкращий дротом обкрутили.
Воспрянеш ти із честі й молитов.
І дай же Бог, щоб не згодились вили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479069
дата надходження 12.02.2014
дата закладки 13.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.02.2014
Мы трудности сносили
Стойко.
Да видно не было
Харизмы.
И всесоюзная помойка
Осталась от социализма –
Обломки молотов с серпами.
Предупреждения
Минздрава.
Воспоминания о БАМе.
Неактуальный лозунг –
«СЛАВА».
Мы вместе больше полувека
Сражались,
Строили
и пели,
Но Новый мир для Человека
Построить, так и не успели.
Нам смачную сложили
Дулю.
И посмеявшись до икоты
Глумясь,
раздели
и разули
И выставили
в идиоты.
Нас поимели, как хотели
И вывернули наизнанку,
А на крючок –
Высокой цели
Одели новую приманку.
Вцепившись в братскую чуприну
Мы глупо спорили и бились
И на призыв
«за Украину»
Как дети малые купились.
Все враз ослепли и оглохли
И стали
«незалежным сбродом»
А что б от голоду не сдохнуть
Мы жрали байки про свободу.
Конечно
Неньку
мы любили
Ведь мы хорошие ребята.
Вот только веру в нас
Убили
С расчетом,
Напрочь
без возврата.
И как у славного Шевченко –
«мы кто, славяне иль монголы?»
Народ наш,
вовсе не никчемный,
Толпой ущербной был и голой.
Ведь вот судьба – такая сука
По кругу столько лет водила,
А власть не чистая на руку
Все туже гайки нам винтила.
И…
кажется, уже не светит.
И прячешь рожки,
как улитка.
И вечная надежда – дети
Твоя
последняя попытка…
И встретит старость в тесной келье
В одеждах ветхости и праха.
Синдромом плотского похмелья
В грехе уныния и страха.
Или…
в обители покоя.
Приспав измученную совесть.
Великодушною рукою
Допишет
жизненную повесть.
И уместится повесть эта
Вверху могилы
в три наката.
В одной строке:
Родился – где то… и упокоился – тогда то…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460329
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Так близько до зими. Лякливі тіні
Її холодних кучерів лляних
Я вловлюю у кволому промінні,
Що ковзає поверхнею стіни,
Мов пензлик позолочений мольбертом.
Барвисту петриківку яворів
Туманною пастеллю вже затерто
І ліхтарем яскравим догорів
Шовковий клен, закутаний у мжичку.
У жовтооких відблисках лампад
Чекають на останню електричку
Осіння діва й мокрий листопад.
Вдихає запах мускусних парфумів
І книг пожухлих прілі сторінки
Журлива панна, схилена в задумі,
І стан її, обтічний і тонкий,
Обвити прагне холодом шовковим
Джигун-вітрисько, смикає парчу,
Та не пасують ві́тряні обнови
Її сумному тихому плачу.
Ще мить і осінь з тихим листападом,
Майне собі у сонячні краї.
А десь гарбу́ зима вантажить радо,
І скроні жалить дихання її.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460353
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013
Таємниця місячного світла
Запливає музикою в серце ...
Я воскресла знову! .. Я розквітла! ..
Вибилась з-під каменю джерельцем! ..
Знявши з дум буденності кайданки
І відпивши зоряної рими,
Одягла на душу вишиванку,
В піднебессі стала пілігримом. ..
І зустрівши свій попутний вітер,
Поборовши силу гравітацій,
Віднайшла своє сузір'я літер
Серед сотень різних варіацій ...
Загорнувши ніч у плащаницю,
Відпустивши з пам'яті минуле,
Місячного світла таємницю
Я на рівні серця осягнула ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459689
дата надходження 10.11.2013
дата закладки 10.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.11.2013
У пасадоблі юний вітровій
Завихрив пишну китицю жоржини!..
О, як не личить ніжності моїй
Жагучий погляд, солодко-полинний,
Твоїх зрадливих, осене, очей,
Жаги твоєї полум'я багряне!
А листопад настирливо січе,
Мов навіженець! Ли́ском порцеляни
Між очере́тів же́вріє ставок,
Вже не бентежать порухи пташині
Застигле плесо. Вижухлий листок,
Мов на крихкій тоненькій павутині,
Магічні кола креслить, як мольфар,
Що так боїться осінь підпустити.
Сльозиться теплий яблучний узвар
На о́брус листя, золотом розшитий.
А ти, палка і горда, мов Кармен,
Тріщать гілки, як брязкіт кастаньєти!..
Шалений гул огненно-пружних вен
Приглушать мідні сяючі браслети.
Звивалось тіло рухами змії,
Летіли бризки свіжого мохіто!..
Та все ж не личать вибрики твої
Моїм очам, задивленим у літо!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459328
дата надходження 08.11.2013
дата закладки 08.11.2013
Ну от... Я зважилась нарешті...
Цей лист - останній - так і знай!..
Так важко йти в одному мешті,*
Шукаючи примарний рай...
Я видаляла "електронку",
Палила душу і папір...
Мене тягло в твою воронку -
Чорнішу з з найчорніших дір...
Я зарікалася - клялася...
Переступала за межу...
Ховалася...Не вбереглася...
Знов стала скельцем вітражу...
Я видирала вірші з серця,
Юшила кров*ю в попіл рим...
Твоїх очей почула скерцо -
І знов паломник-пілігрим...
Я виривала з себе нитку,
Яку ти смикав, мов лялькар...
У кожнім губ твоїх відбитку
Руками загрібала жар...
І знов на вогник твій летіла,
З розгону - крилами в свічу...
...У саркофазі мого тіла
Мою ти душу не відчув...
І ось нарешті - лист останній...
Останній зболений привіт...
Без тебе я піду в світання...
Прощай, мій кате! Все!..."Деліт"...
*Мешта- черевик.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=458972
дата надходження 06.11.2013
дата закладки 07.11.2013
Шатаюсь по кухне как пьяный матрос-
Весь день консервирую сливы,
А вы от "хозяйки" воротите нос,
Однако, вы, сударь спесивы.
В подвале тушенка, варенье, икра,
Наливочки просятся в чарки...
Ах, вы от рождения аристократ!
И вам не чета дочь доярки.
А давеча вы уминали мой плов,
Хвалили борщец и маслята...
Мать ваша, кажись, не доила коров-
Крутила хвосты поросятам.
Пока я тружусь за двоих на износ,
Пекусь о семейном бюджете,
Целуетесь вы с монитором взасос,
Шныряя тайком в интернете.
Оно и на солнце, бывает, нет-нет
Да вспыхнет протуберанец...
У вас там пятно, застирайте манжет,
Какой же вы, право, засранец!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=445007
дата надходження 23.08.2013
дата закладки 27.10.2013
Ось ця вулиця рідна, знайома
І знайомий запущений дім,
Дротяна у блакиті солома,
Над вікном протягнулась моїм.
Були роки коли бідували,
Лились роки нескорених сил,
І в дитинстві селянських прогалин ,
Пригадав я селянськую синь!
Не шукав я від слави прибою,
Був знайомий з пихатістю днів,
Коли ж очі замкну в супокою,
Бачу тільки я батьківський дім.
Бачу сад у блакитних накрапах,
Тихо серпень під плотом приліг,
У зелених ще липових лапах
Щебет пташок між листям пробіг.
Я любив оцей дім дерев’яний,
У колодах теплилася міць,
Наша піч якось дико, глиняно,
Завивала в дощеву ту ніч.
Грімкий голос десь хлипанням гнаний,
Ніби плакав ,що згинув живим.
Що він бачив, верблюд той цегляний,
В завиванні оцім дощовім.
Видно бачив країну незнану,
Інші сни квітневої пори,
Золоті піски Афганістана
І хмаристі шкляні Бухари.
Ох, і я ці країни вже знаю,
Сам пройшов не маленький там шлях,
Тільки ближче до рідного краю
Так хотілось під батьківський дах.
Ще не згасла та ніжна дрімота,
Не зітліла у димі густім,
Мир тобі- з поля взята солома
Мир тобі -дерев’яний мій дім!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=456151
дата надходження 23.10.2013
дата закладки 23.10.2013
Я редко в храмы прихожу ,Твои,
Прислужникам не верую фальшивым,
Мне нравится как пеньем соловьи,
Твердят про то, что души вечно живы.
Возможно я, заблудший грешный сын,
Но Ты пойми, я не рожден для рабства,
Не в храме шумном, а в тиши осин,
Воистину Тебя, находит паства.
В Твоей, Надежде, Вере и Любви,
Найду и я, ответ на все вопросы,
И зазвенят призывно соловьи,
Когда усну, навек, в тени березы.
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454232
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
Грайлива усмішка, мов місяць-молодик
(Супутник двійні – оченятам-зорям),
Човном вривалась в океан рум’яних щік
Й неслась повз носик-риф назустріч бровам.
А золотавого волосся водоспад
Шептав обабіч колискову вушкам
І ніжно пестив обезбарвлений наряд
Княгині-шиї та плечицям-дружкам.
Дуель двох лицарів над сонячним вузлом
Не виявить, кому з них бути дужчим,
Щоб взяти серце дами Талії в полон,
За ко́тру лише з́ап’ясток є вужчим.
Пухкі долоні граціозних рученят
Хмільні пестунки залишають стегнам,
Тому й легка хода у зграбних ноженят,
Тому й за ними віятись приємно.
05/05/2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422977
дата надходження 05.05.2013
дата закладки 13.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.10.2013
Я тебе віднайшла серед сотень прощальних побачень,
Серед тисячі кроків ,мільйонів холодних ночей;
Я відчула тебе у безмежжі брехливих тлумачень,
Серед безлічі крил...і ще більше безкрилих плечей...
Я тебе віднайшла в хризантемах осіннього ранку,
У мереживі хмар,в Оріона на вістрі меча,
Де збира молоко Шлях Чумацький в пОлив*яні дзбанки,
Де у мороці днів догорає надії свіча...
Я тебе віднайшла в грозовиці раптової зливи,
Де троянди зронили свої запашні пелюстки...
Я,напевно,тепер маю бути безмежно щаслива...
То чому ж в серці вітер зриває безжально листки?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453611
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 10.10.2013
Рождён твой сын, построен дом, –
Я поздно встретила тебя…
Стою украдкой под окном, –
Ты счастлив, у тебя – семья…
Как трудно справиться с удушьем,
Поймав рассеянный твой взгляд,
Скользнуть улыбкой равнодушной
И брякнуть что-то невпопад…
О, Господи, дай силу воли
Унять запретный жар в груди!
Мой разум, вовремя напомни:
«Не навреди! Не укради!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=324119
дата надходження 22.03.2012
дата закладки 10.10.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.10.2013
Для чого людям лишні пута,
які придумує ханжа?
Мабуть, щоб сподівались люди,
чого нема, те може бути.
В реалізації бажань
обмежень всіх не осягнути.
Немає вірних Казанов,
але й старе, пробачте, луб’я
проголосує за любов,
а сповідатиме безшлюб’я.
Наліво чи направо крок,
чи парадокс, чи геніальність –
у прогресивності думок
найперше бачать аморальність.
І буде тішитись ханжа,
що і в раю не дуже тепло,
і пекло буде вже не пекло,
якщо заріжуть без ножа.
І віра звикне до ярма,
і суща правда лиш присниться,
а там, де істини нема,
завжди появиться дурниця.
Комусь припишуть сто заслуг
до незаконних привілеїв,
а іншому приставлять слуг,
щоб став значним серед пігмеїв.
І буде лицар без чеснот,
і чортзна-що із булавою
в ладах з народною любов'ю,
і поки діждеться народ
своїх законних воєвод,
ханжа справляється з юрбою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452846
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 06.10.2013
Валик-джан, я тебе один умный вещь скажу, но только ты не обижайся.
"Мимино"
"Науки юношей питают,
Отрады слабым подают" -
поэты книжек не читают
на рифмы с ритмикой плюют.
и пусть наш пушкарёв не пушкин,
и пусть ахматова не "ах!"
мы выпьем пятую чекушку
и изгвоздаемся в стихах.
мы зарифмуем холод-голод,
любовь-морковь, пришёл-ушёл,
для эпатажу выйду голой.
а шо? цитируем ошо.
талант не парят сто иголок,
на всё ложу, пою про тщу.
пусть глупо фыркает филолог,
я формы новые ищу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451930
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Сіріють небеса мінором,
Під мжички музику рясну.
Їм вторять перепели хором
З імли гіркого полину.
Плоїться сумом на Покрову
Над коминами перший дим.
Лягає флером на діброву,
Де вітер шелестить гнідим.
У, вщент напоєні ковбані,
Струмує відсвіт журавлів.
Гранітна баба на кургані,
Німує в розмахах полів.
Лише маслини стиглі грона,
Смаком надіють теплоти:
- «Ще вийде сонячна корона,
Тенета розірве сльоти!»
…та осінь, схлипує журбою
У став із жовтого листа,
Де плесо приросло кугою
До ніг старезного моста.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451904
дата надходження 30.09.2013
дата закладки 01.10.2013
Так добре вдома в ріднім місті,
Де лист лиш де-де золотий,
Калини кущик у намисті,
І на землі кил́им м’який.
Де поряд близькі серцю люди,
Сусіди, друзі і рідня,
Де спів пташиний плавить груди,
Цвіркун свистить на схилі дня.
Де журавлі між хмар у небі,
Зібравшись в ключ, летять у даль,
Де рідний дім. Що більше треба?
Усе, щоби не знать печаль.
Та щось таки не вистачає.
В часи, що близять день до сну
Гірчить полином чашка чаю.
Підсолодить нема кому...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451498
дата надходження 28.09.2013
дата закладки 29.09.2013
Оксана Суховій
Боялася, аж кам'яніли вікна.
Та вірші шепотіла у рукав.
Не посивіла. Не померла. Звикла!
Так не один, я думаю, звикав
до того, як поволі стигне в жилах,
як все достоту в'яне у тобі...
"Не перша й не остання" - говорили.
Не вірила - любив же ж, ну любив...
Та й розлюбив. Гірка осіння темінь.
Рука, що вчора билася крилом...
І все здається, що в житті моєму
поезії ніколи й не було...
~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~
Боялась так, что окна каменели.
И лишь стихи шептала за рукав.
Не умерла. Привыкла. Да, сумела!
Так не один,наверно,привыкал
к тому, как понемногу стынет в жилах,
всё вянет, отрекается от сил.
«Ты не одна такая» - говорили.
Не верила – любил же ведь, любил…
Да разлюбил. Прогорклость листопада.
Рука, что билась давеча крылом.
И кажется, что мне уже не надо
стихов, и быть их вовсе не могло…
25.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451104
дата надходження 26.09.2013
дата закладки 27.09.2013
Вже опадають яблука в саду,
Де ми ловили пелюсткИ мелодій,
Де шепотів тихенько :"Украду ..."
Мій кучерявий синьоокий злодій ...
Ми куштували зоряне вино,
Приправлене любов'ю й солов'ями ;
І трав'янисто -росяне руно
Нам застеляло часовІ розлами ...
І ми злітали птАхами увись,
Туди, де простір обіймає душі,
Де почуття окрилені сплелись
Над поцілунком океану й суші ...
...Вже опадають яблука в саду
Рубіновим розірваним намистом ...
А я до тебе, як у травні йду,
Шепочучись із пожовтілим листом ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450753
дата надходження 24.09.2013
дата закладки 25.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.09.2013
Загублена поміж готичних сосен,
Закутана у па́леву* парчу,
Блукальниця рудоволоса осінь
Збирає краплі сивого дощу
З ворсинок моху, лебеді-тумани
Пливуть по хвилях темних верховіть.
На потемнілі пагорби й поляни
Пролито теплу вересневу мідь.
Гірчить повітря прілим виноградом,
Що від шмагання зливами зачах...
Цілуй мене, моя осіння зрадо
Із присмаком цикути на вустах!..
*Палевий - блідо-жовтий з рожевим відтінком.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=450007
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 20.09.2013
Свіжий ранок,прозорий,духмяний,
Стигне кава.І в росяний сад
Так повільно тече з порцеляни
Неповторно міцний аромат!..
І тремтять у повітрі гардини,
Розколихані вітром легким,
А за вікнами мокрі жоржини
Розпускають п'янкі пелюстки,
Легко струшують свіжий серпанок
В кучеряву шовкову траву.
Я вливаюсь у сонячний ранок,
Я впиваюся ним,я живу!
Я вдихаю хмільну насолоду,
Ніжні пахощі,роси,вітри,
Необмежену власну свободу,
Неймовірно ясні кольори!..
Я живу,щоб радіти природі,
Дню новому,новому життю,
Щоб при кожній щасливій нагоді
Посміхнутись,сказати "люблю"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=270794
дата надходження 18.07.2011
дата закладки 15.09.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.09.2013