«…А в нас, у Дубліні, уже весна!»
(Конан О’Тулл)
Дивлячись на калюжі майбутньої весни
Подумав ненароком, що
Я теж каменяр. Мурую з цегли слів
Своє творіння – храм Істини
Чи то свого життя безглуздого
Понурий мавзолей…
Крім слів, цеглинами важкими
Кладу помилки у підмурки.
Крапки моїх фраз шумерських
Зрозумілих хіба що глині
Летять крізь тунелі сансари
До білого світла в кінці.
Десь там нірвана –
Між квітами кульбаби
Та польотом джмеля.
Стою серед весняного міста.
Запаліть мені смолоскипом вірша
Хоч якесь світло на світлофорі!
Хочу перейти цю дорогу метафор
Які летять шаленими автомобілями
Асфальтом моєї сірої речовини
З розбитої вулиці Арістотеля
На вулицю Платона-філософа.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401853
дата надходження 17.02.2013
дата закладки 12.01.2014
Набридло жовтню
психіатром працювати,
та вересневі
зливи-нюні
витирати.
Зморився, змерз - аби
щось попоїсти.
Бо в шлунку протяги
танцюють твісти.
То ж сонцю баки
так позабивав -
у свій аерогриль
його запхав.
Картоплі враз
натирив по городах,
настояв лози
на ставкових водах.
Приправи з листя
різнобарвного
і глиці
насипав цілі скирти -
як годиться!
Грибів і ягід
велетенський кіш,
у лісу видурив -
пообіцяв куліш.
Та надимів,
та накурів,
шеф-кухар
із нього нікудишній,
як не дмухав,
прийшлося, врешті,
бабу погукати.
Оту, що любить
літо в пелені ховати...
...Отож, панове,
бери ложку,
або ніж.
Гайда до лісу,
до ставка,
до парку,
чи до лугу,
чи до скверу,
у ресторан природи
баба прочиняє двері.
А жовтень-тамада
гвалтує на куліш.
11.10.13
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453914
дата надходження 11.10.2013
дата закладки 20.10.2013