[i]Он шёл и шёл… не просто шёл и шёл...
Он возвращался[/i]…
…
… Послушай, жизнь, он оплатил сполна,
Всё то, что ты так щедро отпустила, –
За чувственность, желания и силы,
Тобой взята́ немалая цена.
Долг за любовь и счастье возмещён –
Утратою, разлукой, ожиданьем,
Бессильем чувства перед расстояньем
И одиночеством. Чего ж тебе еще?..
Он о́тдал всё! Уже забыла ты
Лазурь мечты и розовость надежды,
Остались лишь обрывки грёз, так нешто,
Позаришься на эти лоскуты?..
…
[i]Он шёл и шёл… он просто шёл и шёл…[/i]
…
Всё тем же парком… уж который раз…
(А впрямь, который?.. Тысячный, быть может?..
Как изменилось всё… помилуй, боже…
Из прошлого – здесь только старый вяз)
И было странно, что оград металл,
Перила, урны, наста вечный камень,
Всё взя́ло время жадными руками,
Всё – этот старый парк ему отда́л.
Но суть и узловатость странных форм,
Но дерева живую плоть и душу,
Он сохранил в себе и, равнодушно,
Не о́тдал, ни под тлен, ни под топор…
…
А он?.. Он о́тдал всё… и шёл легко.
Куда? Не знаю… но казалось в юность,
Как будто, что-то вешнее проснулось
И позвало́, куда-то далеко…
Ему казалось, там ОНА была –
Ико́нна ликом и голубоглаза –
Стояла… (может быть, под этим вязом?)
Как будто тридцать лет его ждала́…
Такая же… ну… может быть, почти…
Из женщин тех, в ком чувств порыв отчаян.
Из тех, что могут ждать, не замечая
Жару и холод… ветры и дожди…
…
Не всяко чувство сложится в слова.
Не каждая надежда – в ожиданья.
Не всякая, что – встреча, то – свиданье.
Не каждая весна в себе нова́.
...
Его апрель был одинок и пуст.
Дорога жизни и надежда хли́пки.
Он понимал, что ранние ошибки
Оплачены печалью поздних чувств.
И всё же, шёл… он очень долго шёл,
К той, самой первой, что оставил где то…
В её любовь… в тепло и ласку лета…
В пунцовость губ… в волос скользящий шёлк.
В другую жизнь…
А эту… Бог простит.
За поздний ум… за все её ошибки…
Ещё за то, что удалась не шибко,
Ну и за то… что прожита́… почти…
...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787407
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 14.04.2018
Тоскую в конце октября, как береза босАя,
Когда её поздняя осень дождями умыв,
Горсть снега в лицо стылым северным ветром бросает…
А бедное сердце березы не хочет зимы…
Кружатся в октябрьском снеге холодные рифмы…
Ложатся на пальцы, ладони мои леденя…
Остывшее сердце, всё чаще сбивается с ритма…
Замерзшая поздняя осень не греет меня…
Озябший… осипший… под ветром холодным простывший…
Не зная, зачем… удивляясь себе самому…
О чем-то своём, потаённом опять загрустивший,
Пойду и как в детстве березку в саду обниму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=532124
дата надходження 24.10.2014
дата закладки 14.01.2017
пішов Кузьма - епоха вслід побігла
хоча вона воліла просто жить
Андрієва мелодія не стихла
ми будем до кінця її любить
якби ж могли на шлях до неба стати
якби угору знятись не дали
але Тебе нема тобі не встати
пробач наш Любий що не вберегли
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557211
дата надходження 04.02.2015
дата закладки 04.02.2015
Скажи… а ты порою смотришь ввысь?
Ты отвечаешь на вопрос простой,
На что потрачена сегодня жизнь
И что ты «в завтра» заберешь с собой?
А одуванчики к тебе еще летят?
Из этих ярких, ясных, светлых дней?
Скажи мне, а в тебе живет дитя,
Которое утрачено во мне…?
В тебе живет? Ну, может хоть чуть-чуть,
Тот ангел… защищая и храня?
Я на тебя надеюсь… я хочу…
Чтоб было все не так как у меня…
Пускай тебя смущают ширь небес.
Простор юдоли благостной земной.
А не пустых страстишек – мелкий бес
И суета, владеющие мной.
Пусть этой жизни весь бесценный срок
Ты посвятишь разгадкам бытия…
Мне б только знать, что ты его не сжег,
Не разуверился, не пропил так, как я.
Пускай среди греховности и лжи,
Я буду искуплением твоим,
Чтоб только ты, не так, как я прожил,
Моим благословением храним.
И, если жизнь неощутимо вдруг,
Растает дымкой в предрассветной мгле,
Тебя ДИТЯ – мой Сын, мой БРАТ, мой ДРУГ,
Грядущему, оставлю на земле…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528393
дата надходження 07.10.2014
дата закладки 04.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2013
Мовчиш? - Мовчи, народе мій!
Лиш ти умієш ТАК мовчати
Зашорившись у власній хаті,
робити вигляд, що німий
Робити вигляд, що живеш
Анічичирк!.. Стуливши рота.
Жирує панство - п"є голота
Убогості ж немає меж
Аби не гірше!.. Лиш мовчи
Тихенько так, зціпивши зуби
Мовчи до скону, сказу, згуби
Ні пари з уст!..
І не кричи...
Мовчи, народе мій, мовчи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457136
дата надходження 28.10.2013
дата закладки 28.10.2013
Ти не звикай, ніщо тепер не вічне,
Усе псується часом чи людьми.
І навіть це натхнення поетичне
Забудеться, коли пройдуть віки.
Усі шукають затишку і віри,
Та потім не уміють берегти.
Та, зрештою, усі ми пасажири,
Лише б на вірній станції зійти.
Якби ж навіки серце напоїти,
Щоб та любов постійно там жила.
Та бач, у двадцять першому столітті
Нічого вже стабільного нема.
Та кожна зміна нас кудись готує,
І крок за кроком до мети веде.
Лови момент, і хай життя вирує,
Бо ми ж не знаєм, доки ми живем.
14.10.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454432
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 14.10.2013
В моих глазах вы боли не заметите...
Лишь, может, взор печальный иль слезу,
Нечаянно пролитую, и в трепете
Души, что где-то там, уже внизу...
Сознание моё в огне скитается.
Под маской счастья - сердце на куски...
Жизнь от меня всё убежать пытается,
Гранитной силой давит на виски...
Но я не сдамся, нет, пройду я, вытерплю!
Найду я место в мире для себя.
А те, что об меня лишь ноги вытерли -
Живите с миром, Бог всему судья...
________________
09.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453707
дата надходження 10.10.2013
дата закладки 10.10.2013
У Карпатах літає сніг,
А у Львові танцює осінь.
Дощ повільний, розмірений біг
Зупиняє в моєму волоссі
І виблискує в ньому. А я
ТОму тішуся, бо діадема
Із дощу - то розрада моя
В цьому світі, де вічна проблема -
Гроші, побут, робота, житло...
Аби краще усе, аби ліпше!
Світе білий з хижацьким єством,
Що тобі до мого крику-віршу?
Що тобі? А мені так болить,
Так судомить і хилить додолу...
Світ - в якому життя, тільки мить,
Світ - в якому не вірять нікому...
Як мара, через натовп іду,
Краплі срібла блистять у волоссі.
Чи написано так на роду?
Тільки я, тільки дощ, тільки осінь...
23.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453415
дата надходження 08.10.2013
дата закладки 08.10.2013
Я хотіла засинати на твоїх руках
Нехай це звучить доволі банально.. зовсім незвично…
для тебе
Я не вважала ідеальним.Та ввижалось…у снах
Хоч ти ніколи не розумів мої потреби…
Ти не був бездоганний..такий собі поганий хлопчик
Напевне тягнула до тебе зла сила
Та прийшло в голову бажане розуміння…
Спонтанно
Що ніколи тебе не любила
Я пам’ятаю, як дратувало волосся
Ти просив його зібрати,
Так,як злиденні милостиню просять
Та мені на прохання начхати
Я не збиралась в забаганках коритися
І вислуховувати нудні,нікому не потрібні образи
Тобі залишаю тільки на мене одне…дивитися
І знати
Що вже ніколи не будемо разом
Без шансу
І без обітниць кохати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=310668
дата надходження 01.02.2012
дата закладки 07.10.2013
(Із підслуханого)
Цікаве запитання –
Як живу?
Все, звісно, не розкажеш телефоном...
Багряне листя стиха на траву
Вкладає вітер.
Виноградне гроно
Наповнилося соком.
А вночі
Спить голуб на моєму підвіконні.
Сьогодні зранку сіро,
А дощі
Осінні
Колисково-монотонні.
Живу...
Як всі!
Втікаю від проблем
У дивний світ фантазій та ілюзій.
Пишу вірші,
Нових шукаю тем,
Знайомлюся
І маю уже друзів.
Живу...
Радію осені, дощу,
Збираю листя жовте у букети.
Плач́у за все!
І дорого плач́у...
А запитати хочеться: „ А де ти?”
Та я мовчу.
Тамую давній біль
В кутку душі.
Єдиний порятунок
Мовчання золоте.
Як ти посмів?
Навіщо кинув слово – наче трунок
У вир душі?
Ти дуже завинив!
Де взяти сили, щоб простити вкотре?
Життя, що повне гроз, незгод і злив,
Як літо бабине – не тепле і коротке...
Живу...
Як осінь!
То сльоза спаде,
То посміхаюсь,
А бува – радію,
Як бачу чорнобривці де-не-де
На клумбах міста.
І лелію мрію
Голубкою летіти в небеса
Із голубом...
І день отой настане.
Щасливі вогники ще спалахнуть в очах!
У Львові осінь... Зацвіли каштани.
26.09.2013р. Львів
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451231
дата надходження 27.09.2013
дата закладки 07.10.2013