Неопластичні процеси,
Принцесо,
Властиві усім.
Аналогічно дипресіям.
Твій дворик і
Гойдалка,
Сонцем застояні
У теплій олії
Жовтого кольору,
Татко, якого всі
Кликали Толею,
Занепокоєні.
Смертність ранього
Віку –
Статистика,
Смертність на пенсії –
Теж статистика,
Смерть працює
Без вихідних
Скрупульозним
І чесним
Митником.
Немає нічого
Біліше неба
Перешитого
З нами
Дощами.
Сонце вестиме
Тебе попереду
Трав'янистими
І хвощами.
Все залежить від часу
І віку,
Ніщо не залежить
Від сили
І волі,
Є тільки синя
Патока снігу
На теплій
Судині
Любові.
Неопластичні процеси,
Принцесо,
Властиві усім.
Аналогічно квітів із пластику,
І пам'ятникам із азбесту.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550139
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
десь під північ він знищить усе, що кричала відстань
кожен лист, що пропахлий морем, сирими портами
проростав у каютах цвіллю, зів'ялим листям
все, що пам'яттю стало та спокоєм вже не стане
він палитиме їх, а вважатиме палить себе самого
попіл ниткою протинає зап'ястя, гусне навколо тиша
кожне слово камінням в шиби, тліють клапті, горить дорога
місяць магмою розтікається, кисень стає густішим
потім знову настане ранок, він примусить себе подихати
між агоній стискатиме хрестик, що тихо вростає в шию
скаже : сестро, сьогодні судоми були стабільно тихими
але швидше впускайте морфій,
мені ж не багато лишилося
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550153
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
останнього разу ми бачилися за тисячу років до нашої ери
тоді ще спліталися з вічністю наші пальці долоні вуста
тоді ще дихалося терпко літалось високо жилось химерно
з ключиць живиця
не можеш спати - рахуй до ста
не можеш рухатись не можеш бачити - тоді кричи
на плечах згарища у вухах повені в повітрі тихо
я загубилася між ртутних спогадів своїх плачів
(і знаєш
кисень в легенях - це ще не зовсім дихати)
а люди приходили пахнули сирістю димом зневірою
люди ламали мене мені ребра мене вивертали їм було мало
тепер ти кажеш все буде добре давай-но руку повір мені
а де ж ти був тоді коли вони мене ламали ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550060
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Зоря безмежна,
Лоскочуть берег хвилі.
Пх’нглуі Ктулху Фхтагн!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491789
дата надходження 11.04.2014
дата закладки 28.12.2014
Подборка моих переводов с немецкого на русский творчества Розы Ауслендер
Небо
Он снял свои маски
Ночные облака не дают
звездам увидеть
сестру их
Землю
Он видит во сне
как его бесконечный Черный
Траур окутывает солнце
он видит во сне людей живущих на Землях
и видящих его во сне в синем цвете
В непроглядной темноте
считает он свои обители
их должно быть семь
но это не так
их бесконечно больше
Он бесконечно считает
Язык
Храни меня в своей службе
длиною в жизнь
я хочу дышать в тебе
Я испытываю по тебе жажду
пью тебя слово за словом
мой источник
Твои яростные искры
слово зимнее
Нежно цветешь
ты во мне сиренью
слово весеннее
Я следую за тобой
до тех пор пока не засну
и там я произношу по буквам
твои сны
Мы понимаем себя с одного слова
Мы любим друг друга
Круги
Еще один год вырос
подобно кольцу
в дереве
которое замерло
и не подозревает
что земля
проводит по нему круги
Также и человеческие создания
не замечают как они проводят свои круги
и годы окруженные ими
тяжело дышат
будто деревья
Слезы
Они гасят пламя
пылающее в тебе
По мановению
одной напряженной секунды
катятся они
вдоль щек
нет того кто мог бы
их остановить
Они не просят у тебя
разрешения
Неминуемые соленые капли
твоего внутреннего моря
Примирение
Еще одно утро
без призраков
в росе сияет радуга
как знак примирения
Ты позволяешь себе радоваться
совершенному строению розы
позволяешь себе
потеряться и снова найтись
в зеленом лабиринте
в более чистом обличье
И одному человеку ты позволяешь быть
доверчивым
Утренний сон рассказывает тебе
легенды о том что тебе позволено
изменять ход вещей
распределять краски
и продолжать
говорить «как красиво»
в это утро
ты творец и творение
Губы времени
Губы времени
целуют
твои губы
словами-мгновениями
времени не знающими
Они обращены к
тебе
Севернее
В северном парке
липы прижались друг к другу
ровной
колонной молчания
Ощущение неизвестности
растущей
уже над головой
В зимней спячке
Рейн не говорит
на языке фонтанов
Безнадежные
поиски родины
Пройти
между дверными петлями
слово застревает
в горле
Кто я
Когда я в чем-то сомневаюсь
я пишу стихи
кода я радуюсь
стихи пишутся
во мне
Кто же я
когда ничего
не пишу
Материнский свет
Май
это мой месяц
здесь я родила
свою мать
«ДА» пела она
мне
Майские жуки
все еще пляшут
вокруг ее света
Когда я
сбежала
из детства
мое счастье
задохнулось
на чужбине
Когда я
мерзла
в гетто
покрывалось льдом
мое сердце
в подвале
Тем что осталось
от ужаса
я из слов составляю
жизнь
Выбрось свой страх
Выбрось свой страх
в воздух.
Скоро
настанет твое время для
того чтобы
Скоро
прорастет небо сквозь траву
мечты твои упадут
в Нигде
Все еще
пахнет гвоздика
поет дрозд
все еще ты способен любить
дарить слова
все еще ты здесь
Будь тем что ты есть
Отдай то что имеешь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=234394
дата надходження 12.01.2011
дата закладки 19.12.2014
Тінь світлого дня,
Темінь зчорнілої од втоми руки ночі
Очі,
Котрі слідкують
За моїм
Кістлявим гаманцем,
У ньому
ж
Нічого
Немає,
Окрім,
впавшої
Душі,
Хтось
Так
Казав,
А потім
Просто
Відітнув
Руку,
Що ховала
Лихоманку
Збайдужілого
ворона
Куди ти втечеш?
Куди я втечу?
Якщо
Навколо
Жодного мікроклімату ,
Окрім як
смертельних
посух,
що вирішують
роль кожного
життя на граничних
пунктах,
Якщо я більше не той?
Якщо тобі надзвичайно холодно?
Куди,
Як
Не в простір недосяжності
Рухатись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539076
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 15.12.2014
хто врятує свого душогуба
з цієї пастки романтизму
я обираю не те місце
щоб вести
діалоги з дияволом
я обираю не той басейн
у котрому мав би утопити
власні сумніви
повні чорної етики
цей культ невагомості
власного досвіду
не що інше
не що інше
як прокляття однієї миті
борсавсь у пустелі
повної
зів’ялого листя
листя світлої високості
а замість подяки
подайте кістку до горлянки
як собаці оголеної панни
як тварюці котра прагне без жодного
звуку живої плоті
увійти до цього замку вологості
й відчаю
увійти й упасти – заслинявити двері
спокушати власну тінь до
невизначених кроків
танцювати й промовляти до примар
харчівень й обдурених пагонів
розлючених королів
я відцентровую погляд
мені соромно
я увіковічнюю аскезу
й сам спираюсь на пожбурений
у небеса хрест
зірка мені підказує
що все буде зрозуміло лиш тоді
коли запанує колірність
колірність прийде тоді лиш
коли позбудусь свого дару
бути там – де не потрібні слова
бути там – де сили художнього образу
згинаються під важкістю свіжого погляду
відкриваючи західний бастіон
тридцяти шести вдів
яка метафора пошуку
коли пошук – це вже перетворений
з печінки виріст прірви
над якою літають стерв’ятники
у пошуках героя нового завіту
яка метафора забуття
коли забуття – це вже
успадкована форма
байдужості
єдине виття дерева під
пагорбом людського духу
дитячий голос що забува
голос матері й природи
Яка метафора втрати
Коли втрата – це вже поставлений у
Театрі німості жест
Свобода втрачається коли ти
Проганяєш чортове колесо зі своїх снів
Коли відчиняєш незнайомцю
Котрий зустрічає тебе з ножем
Яка метафора апокаліпсису
Коли апокаліпсис – це народження
між руками часу і руками простору
тебе вихоплюють й обіймають
навіть тоді коли тобі це не дуже подобається
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544049
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 15.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.09.2014
Давай доживемо з тобою до серпня,
А там вже згодом зима, ожеледиці,
Дубові дошки осінньої шибениці
Будуть вішати кожного
Марно закоханого.
Купи молока по дорозі із пошти,
На випадок якщо тобі завтра
Захочеться назавжди.
Будь куди – говорять йдучи на північ.
Відлітають птахи.
Короткі гудки – електронна вічність
Радіоприймачів.
Терпіння наїлося тишею так,
Що вкрилося пролежнями
У місцях найбільшої пустоти.
І все розтікається циферблатами,
Як пурпурна фарба по твоєму
Волоссю.
Як же тобі не личить цей колір,
Майже, як твій чоловік.
Але кожен із нас повія
По-своєму.
Тримати руки осторонь
Власних думок – найкраще
Протизаплідне.
Особливо коли тобі двадцять,
І кохання поняття насамперед
Незрозуміле.
Ти думаєш, що ти можеш
Усе.
Вона знає, що ти ще не вмієш
Нічого.
На цьому і будується ваша любов:
Ти відносишся до неї палко,
Вона до тебе – із розумінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510148
дата надходження 08.07.2014
дата закладки 02.08.2014
Вони посідали, кожен на своїй кате́дрі,
Опустили дула, наче вудилища у воду,
Дивлячись на Христа, який ладен за всіх померти,
Не бажаючи, щоб хтось помирав сьогодні.
Кожен із них відчував, що прийдешній сніг,
Нічого більше, окрім смерті не принесе,
Тому вони жартували, а їхній сміх
Лякав усіх захоплених фарисеїв.
Розуміння того, що життя – це військовий час,
А дорога наша – це міни і стройові,
Критиме усі наші рани мов плексиглас,
Мішатиме наші страхи у чавуні.
Ніхто не вибереться живим із цих блакитних полів,
Для кожного з нас свої пропускні квитки,
І доки звучатимуть в тобі луною передові,
Ти завжди будеш на цих передових.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511340
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 02.08.2014
Нещасні програмісти
У своєму небесному офісі
Пишуть твоє життя у шифрах,
Ти уявляєш – у шифрах,
У них там навіть смайлів
Немає:
Сі плюс плюс, бейсік,
Джава скрипти,
Семафори твоїх
Дій, алгоритми
Співпадінь.
Куди ти ідеш проти
Системи?
Вони перетирають тебе
Бекспейсом,
Ти знову робиш щось
Не так,
Знову витирають,
Знову дописують.
І врешті коли їм
Набридне,
Вони дефрагментують
Тебе у маразматичну
Старість,
А потім форматнуть
На своє кладовище
Двійкових чисел,
Хоча ти по життю
Один.
І все що вони про
Тебе говоритимуть
Опісля: «А пам’ятаєш
Той хитрови****ий
Вірус з 91 року?»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500912
дата надходження 24.05.2014
дата закладки 27.07.2014
Нехай ці птахи,
Скільки б увись –
Завжди лише
Знову і знов.
Все, що назавжди
Завжди колись
І майже ніколи
Любов.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503066
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 27.07.2014
Він обернеться в дверях і
Чекатиме доки хтось,
Кого менше любили,
Менше чекали,
Та менше з тим
Промовить:
«Іудо, вертайся,
Вертайся, Іудо,
Бо наш Христос
Також завжди
Вертався
В Єрусалим».
І він віддасть свої
Срібні монети
У гаманці,
Де поряд з ними
Така ж срібноока
Печаль.
Іуда бачив Його
Живого,
І бачив мертвого
На хресті,
І бачив як він
Відпускав гріхи,
Солодкі
Немов переспілий
Мигдаль.
Хто пише історію,
Той завжди напише
Себе,
Кожному ангелу
Клаптик землі
На випадок
Народження
Повсякчас,
Христос знає усіх,
Христос відчуває
Усе,
І рідко, та все ж,
Забуває
Часом
Про нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506710
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 27.07.2014
Мій зореліт розтинаючи простір
мчить до мети серед сяйва комет,
і, в невагомості, граючи в кості
мріємо мовчки про смуток планет.
Десь знов палають книжки серед міста,
а на Венері дощі цілий рік.
Манить туманом галактик намисто,
місяць ховає від нас темний бік.
Та зореліт мій летить безупину,
кілька парсеків, і шляху кінець.
Марс зустрічає привітно людину,
тільки по шкірі біжить морозець.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=342470
дата надходження 07.06.2012
дата закладки 23.04.2014
Бути не таким як всі,
Отримати вищий дар,
Тримати вогонь у руці,
Коли пече скипидар...
Бути просто вільним,
Ковтнути свободи щастя,
Плести талану рукоділля,
А решту все додасться...
Бути самим собою,
Йти завжди проти шерсті,
Долати опір боротьбою.
Опинитись десь на Евересті...
Бути всього лиш людиною
У натовпі не так і легко,
"Палити догми іскриною !"
Гукає внутрішнє ехо..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478580
дата надходження 10.02.2014
дата закладки 24.02.2014