Приходь до мене, коли сотні злив
Заб'ють-застукотять тобі у вікна.
І те, про що так гаряче молив,
Здається, через крок безслідно зникне.
Приходь до мене, як забракне сил,
Коли чужими стануть рідні стіни.
І поки ранок тишу не скосив,
Я мов отруту питиму зміїну
Твої жалі, твій розпач та твій біль.
І тихий спокій пройде поміж нами.
Почуємо: на дворі мимовіль
Ніч шелестить пожовклими зірками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454660
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Поки він, Господи, варить їй каву і на прощання цілує в лоба, я збожеволіла зовсім. Уже й не людина, лише подоба.
В мій дім не прийде весна, та й будь - яка пора року. Сусіди дивляться жалісно, мов я жертва якого пороку.
Може давай від всіх втечемо? Нікому не скажемо. Спалим мости. Вітер мені щось нашіптує. Вітер шепоче. Майже як ти.
З кожним днем усе більше втрачаю точку своєї опори, впускаю свою самотність в й без того пусті коридори.
Поки ти, мій коханий, прокидаєшся десь у чужій постелі, я зберігаю тебе у квартирі. Всього до крихти, навіть тарелі.
Я повільно прощаюся з глуздом, а його почуття не воскреснуть.
Щасливі люди не моляться, а так, Господи, не чесно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451673
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 13.10.2013
знаєш, а в горах уже випав сніг
я слухаю музику, інколи щось читаю
ти не існуєш без неї, як я не існую без книг
та імбирного чаю
закутуюсь сильно у твій шарф барвистий
вдихаю твій запах і видихаю
разом з собою у ранок імлистий
лиш листя пролітає над стріхами
а я йду собі мовчки
змирившись з новими віхами
історії нашої
*
я лікувалась від тебе весь час
здається, хворіла тобою вже бувши дитиною
або й давніше
коли люди лише починали говорити латиною
я лікувалась голодними меланхоліями
осінніми вечорами, поїздами і коліями
ходила самотньо вулицями німими
дивилась за птахами. хотіла з ними
лікувалась вином і голосними трактирами
шукала себе у барах з поганою репутацією
нічними рейсами, п'яними пасажирами
шукала та не знайшла себе. евакуація
я спішила за враженнями, та нOвими колежанками
рятувала себе випадковими майжезнайомими
я намагалась зробити їх своїми бранками
та вони йшли так і залишившись невідомими
те, що ти коли - небудь повернешся брехня настільки
як і те, що рани лікують часом
я лікувала, а чи помогло
запитай мене іншим разом
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454291
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013
1
Гомінливе тепло долонь…
Як же благоговіли лиця!
Як хотілося притулиться!
А вже й часу нам не було.
Ой ви рученьки…
Враз – вокзал.
Очі-в-очі, та рушив потяг.
Твій жагучий гарячий погляд
я відчув.
Ой не все сказав!
І не те тобі говорив,
що насправді в душі кричало.
Як же зболено ти мовчала!
Той початок нам Бог творив.
Ми чекали роки й роки.
У світах політали стріли.
Довгождано-жадано стрілись.
Гріє серденько струм руки.
Щедра осінь бере в полон,
барвограй засліпляє очі.
Мрії роєм про сяйво ночі,
ніжне, рідне тепло долонь.
2
Хочу бачити жар в очах,
переповнююся любов’ю.
Я оновлююся тобою
і твоїх ще зазнаю чар.
Хоч торкнулося срібло скронь,
не сумуй, моя мила сестро.
Як палке почуття воскресло!
Хай палає в серцях вогонь.
Обірвалася вже чека
я от-от повернусь у глину!
Та до тебе щомиті лину,
ти щомиті мене чекай.
Забери мене в полини,
вірна Музо моя єдина.
Так довірливо, так дитинно
полони мене, полони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454194
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 13.10.2013