Твій поцілунок, мов дотик світанку,
Немов ковток води цілющої зранку.
А дотик губ твоїх, мов хоче щось сказати,
Що ти мене хочеш щодня так лікувати.
Твій поцілунок з запахом весни,
Чи це не ти колись, приходив в мої сни?
Твій поцілунок мов з присмаком літа,
Бо тільки в цю пору цвітуть барвисті квіти.
Мені завжди подобаються твої поцілунки,
Це дуже ніжні й солодкі дарунки.
Я завжди їх чекаю, ціную і люблю,
І щось сьогодні з мене поетеса ніяка.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454481
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Лис Микита смокче люльку
запоріжську, перетравлюючи байки.
Я ніколи тебе, незабудку,
незабуду і від тебе мені не втекти.
Лис Микита - файний хлопець
і сельджукський у нього тютюн.
Виниряють русалки топлес
І Микиті кричать: ...люблю.
Лис Микита - українець
щирий. Рудий розум, чорний вус.
І заплутавшись в пуповині,
без кохання я вже не проснусь.
Мені прикро, лис Микита,
Батьківщина - то інший світ.
Промовляє червона свитка,
зціпив зуби, шипить батіг.
Що там буде, ніхто не знає -
між тобою і мною, "хохлом".
Лис Микита мені підливає,
пригощає смішним тютюном.
І чому я, чому я не хитрий,
і чому не абстрактний єврей.
Ти біжи звідсіля, лис Микита,
в Іудею тікай, до дверей.
Чи хоча б в венеричну Польщу -
Папі римському під крило.
Ти тікай з України, доцю,
ти тікай з України, синок.
І біжать за кордон, що є духу -
гудбай - шаровари від гопака.
Лис Микита все смокче люльку
і каїрський димок пуска.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454493
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Я сегодня побуду одна.
Мне так нужно,
Мне так хочется -
Утопить свою горечь до дна.
До самого дна одиночества...
Мне б поплакаться в голые стены,
Запачкать косметикой простынь,
Рассказать о радости зеркалу...
Но, если б все было так просто...
Мне любовь - на, держи, на блюдечке.
И хотела бы я наплевать
На всё, раствориться в нежности,
Но, боюсь вновь себя потерять...
Говорю о своих проблемах - зачем?!
Тебе лучше не знать.
Не знать сколько было нервов,
И куда их теперь намотать..?
Я хочу лишь веселья и радости.
Мне плевать на серые стены
В моей-не моей квартире.
Мне нужны кардинальные меры!
Я устала всем вокруг нравиться.
Угождать, подчиняться и следовать.
Я личность, и ею останусь -
Не нужно со мной беседовать.
Но, мужское твое слово
Мне приятно и очень нужно.
Ты понял мою душу,
Хотя и не видно снаружи...
Я хочу ни о чем не думать.
Просто БЫТЬ для тебя и все.
Пойми, я бороться устала...
Держи меня, если ТВОЁ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454475
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Это сложно. Знаешь почему?
Потому, что по тебе скучаю.
И пусть осень согревает теплым чаем
О себе напомню невзначай я.
Это дико. Знаешь почему?
Потому, что ехала к тебе в пустом вагоне
Душу отдала тебе лишь одному,
Только вот одна осталась на перроне.
Это страшно. Знаешь...? - Знаешь, - знаю.
Не ценил и не любил, что ж боле...
Подарила сердце одному,
Но анестезии нет от боли,
той, которая съедает душу мне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454478
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Дивлюсь у зеркало і бачу у ньому погляд твій,
Ти завжди був і завжди будеш мій,чуєш?Тільки мій.
Серце моє,ти так далеко і лиш у снах моїх
Я можу бути з тобою поруч,вдихати запах твій,
Можу з тобою розмовляти,сміятись- як колись...
Те щастя знову відчувати,яке ти не зберіг.
Така у нас з тобою доля,у кожного-своя...
Розбіглися стежки-дороги,таке у нас життя...
Дивлюсь у зеркало і бачу у ньому погляд твій,
Ти був,ти є й навіки будеш мій,чуєш?Тільки мій.
Як хтось сказав:що гребе курка -на голову собі...
Не буде зроблено помилок в наступному житті???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454496
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Твои губы целуют, лаская -
Тает медленно эта зима.
Ведь в руках твоих ключик от рая,
А я вновь от тебя без ума...
07.07.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454513
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 15.10.2013
хто я тепер для тебе,мій король?
слугою ти,напевно ,мене звеш,
ти думаєш,що ти правитель доль?
й укліну низького від мене ждеш?
та що ти мені дав,міх царських шат?
сніданки з виноградом і вином?
мене не купиш розкішю палат!
й не напоїш отруйним полином!
то почутття лиш сильний аромат,
розбитого флакончика духів,
ти думав виграєш?я ж ставлю шах і мат.
давно навчилась мудрих я ходів!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454521
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
На сьогодні вже не має значення,
хто з тобою і з ким тепер ти.
Бо сьогодні я йду на побачення
зовсім з іншим, а ти — терпи...
А сьогодні міське телебачення
прогнозує плюс-мінус три,
Одягайся тепліш і ... пробач мене,
Я давно планувала піти.
Одягайся скоріш і тікай кудись,
Не потрібно втрачати глузд.
Ти для мене не маєш значення,
Твій "сьогоднішній" день минув.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454524
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
У золото осінь ревнива
вдягається знову і знову -
бо хоче від мене чуттєву для себе присвяту.
Та як розповісти їй, що означає – кохати,
а дотиком більше сказати, ніж іноді словом?
А ти знову рада,
що в мене не пишуться вірші,
і я не загублений в римах – простих чи дотепних -
щовечора. Тепло і ніжно закутаний в тебе,
забув я про муз. Але зараз, натхнений не гірше –
творю натюрморти
із ніжності, пестощів, ласки.
Бо твій надихає малюнок схвильованих ліній.
Я вже відчуваю – в цей вечір задумано-синій
ти, люба, мене вже не випустиш
з нашої казки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454529
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Але так не виходить. Бо принесли кореспонденцію. І серед всієї купи важливих паперів та документів, щось особисто мені. Цей конверт з намальованим мереживом від Анжели означав тільки одне: вона погодилась. Так і вийшло. Вона виходить заміж. В голові заграв весільний марш Мендельсона. Це було запрошення. Офіційне. Через місяць відбудеться це дійство. Мабуть, вона на сьомому небі від щастя. Мабуть, зараз тішиться, щодо змін у власному житті. Мабуть. Мабуть, мабуть. Потрібно привітати наречену. Чомусь бракує слів. Ні, я то за неї рада, навіть дуже. Просто в такі моменти навіть не уявляю що говорити. Всі фрази, типу живіть довго і щасливо, звучать аж занадто банально і затерто, а так не хотілось. Хотілось, щоб з душею. Так, щоб висловити весь масштаб радощів, за її крок. Важливий. Довгоочікуваний. Тому просто подзвонила. Сказала, що вона тепер не тільки моя кохана. Сказала, що дуже тішуся її щастю. Сказала, що в майбутньому зичу їм тривалого та веселкового суспільного життя. Коротше, вийшло все ж таки, мабуть, банально, але аж до сліз. Тож, ледве заспокоївшись, дарма, що від позитивних емоцій, ні сил ні часу для роботи вже не було. Потрібно було збиратись додому. А так не хотілось. Напевне, вперше настільки не хотілось додому. Там пусто, холодно. Там, тиша, що кутає все навколо. Там, просто нікому сказати й слова. Це страшно. В такі позитивні, здавалося б, моменти, які трапляються з рідними та близькими, починаєш замислюватись над своїм життям. Вже втретє, я буду дружкою. Втретє… Так, звучить ніби й приємно. Але як не зациклитись на цьому? Просто пожирала думка, що в майбутньому я буду лише вічною дружкою. Не більше. А це просто вбивало! Просто до сліз. Так, це егоїстично. В такі моменти думати про себе. Але, такі то ми є – люди. Найчастіше замислюємось лише про власну долю. І можемо влаштувати драму на чужій ниві щастя. Ось і Аліса сиділа біля виключеного комп’ютера в офісі і просто, вдивляючись в чорний монітор. Думала про майбутнє. Розмірковувала над тим, чого вже не буде. Адже, на правду, вже не можна буде так тішитись вдвох, гуляти по ночам, подзвонити о 3тій ночі, щоб просто зустрітись і вилити душу. Якось сумно. Немов би певна частина тебе відмирає. На щось в твоєму житті накладається вето. Табу на особливі відносини. Тепер це не твоя подруга, тепер це – заміжня дама. Що має власні обов’язки, власні права, а головне має людину поряд, що завжди підтримає, підбадьорить… Тобто що, твої послуги тепер ні до чого? Стоп! Як взагалі це можна порівнювати? Що за дитячий садок то? Можна подумати, що від весілля можуть змінитись відносини. Що це просто їх крах. Та ну, що за дурня. Просто буде менше часу, так, з’являться певні обмеження. Але все як і раніше. Не потрібно думати про це. Як про смерть. Як про суцільний негатив. А то якось воно не стикується. То все на краще. Повинні ж ми дорослішати. Ніколи, мабуть, просто не думала, що Анжела це зуміє раніше за мене. Але так сталося. І я тому дуже тішуся. Нарешті увімкнулася раціональна частина мозку. Що не думала лише про власне благополуччя. А була більш націлена на позитив. Ось так. Так, час додому. А взагалі, пора б завести кота. Наприклад. А що, приходиш, а він тебе чекає. Дивиться тобі в очі та радісно муркоче. Це доволі гарна ідея. Так, на вихідник займуся пошуками пухнастого друга. А поки що метро. Вже в котре. Просто хочеться сісти і приїхати на нову станцію. Станцію, що хоч якось змінить твоє життя. Надасть нових обертів твоєму життю. Але все стабільно. Ось і зупинка. Повільні кроки з андеграунда. На фоні всіх людей, що постійно спішать, Аліса дійсно виглядала незвично. Кроки повільні, впевнені, а дорога щодень та сама. Ну що ж…Поки що все так. Може, колись все зміниться. А поки що думки про друзів та дружбу не полишали. Так, якось кумедно. Чому в дитинстві все так легко? Ціла купа людей навколо і всі друзі. Всі, без виключення. А з кожним роком в тебе список суттєво зменшується. Викреслюється багато. А ось дописується вже не так. Майже нікого. Взагалі що таке дружба? Чому люди товаришують? Як саме знайти цих вірних супутників для життя? І чи так конче вже вони необхідні? Яка їх кількість буде оптимальною для того, щоб життя було щасливим? З одного боку, дружба – це лише взаємне юзання. Будь-яке. Не тільки фізичне. Здебільшого навіть моральне. Бо стільки, скільки вислуховує друг, мабуть не вдалось би ні одному з суддів чи священників. Тож, ми постійно викладаємо цю ношу на когось іще. Щоб полегшити навантаження на власні плечі. Але в цей момент головне , щоб ця інша людина була здатна це витримати. Щоб не зламалась під тягарем ваших переживань. Тож, ділитись потрібно взаємно. Бо тільки віддаючи довго не протягнеш. Так, другом бути тяжко. І далеко не кожен це зможе. Та й не всім потрібно. Хоча, ні всім. На правду, навіть найбагатшим та найсильнішим нашого світу потрібен хоч 1 товариш. Тільки щирий. Знаєте, одна із тих якостей, які я ціную в людях. Це щирість. Якась дитяча, можливо, жорстока, але щирість. Бо це саме те, що не дасть збрехати. Те, що не дасть кривити душею. Те, що буде спонукати відверто говорити про недоліки та переваги. Не люблю людей, які лише хочуть здаватись приємними. Так. Правда іноді звучить не миловидно. Іноді вона засмучує. Але все ж це краще, ніж просто посміхатись всім. І типу ти такий гарний та привітний. Не можна бути другом для всіх. Це просто нереально. Ти ж створений мамою та татом як ключ. Обточений в процесі життя. І тому ти можеш підійти до одного чи максимум декількох замків, але ж ти не універсальна відмичка, щоб бути на кожен випадок. Ти ж не готель all inclusive. Щоб подобатись всім. Тобто, для чого намагатись одягати маску зразкового члена суспільства, щоб тільки зібрати довкола себе побільше людей? Люблю людей, котрі можуть бути собою. Так, саме собою. Не якоюсь жалюгідною програмою зі зміною версій, а просто зоставатись вірним собі. Якщо тобі подобається щось, то чому б і ні? Якщо твої прерогативи саме такі, для чого вдавати, щось, зовсім інше? Що це дасть, якщо ти будеш вести себе інакше? Ти просто душитимеш себе зсередини. Так… щось занадто вдалась в філософію, а це далеко не моє. Тож, переходимо до реальності. А в реальності - музика на повну гучність. В програвачі чергова платівка «Скрябіна». Не можна так говорити, на кшталт того, що виросла на його піснях. Але становлення як людини пройшло і за його сприяння. Тож, одна із найулюбленіших «Спи собі сама». Пісня що є одою одкровення для багатьох жінок. Просто насипаєш собі чергову порцію чогось попоїсти та під мелодію улюбленої музики поринаєш в світ мрій, спогадів. Щось просто переплітається. Ось так минає решта вечора. Ще потрібно папери переглянути. Бо ця кіпа, ніби мечем нависла над головою. Так що, потрібно сумлінно виконувати свої обов’язки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454527
дата надходження 15.10.2013
дата закладки 15.10.2013
Не пряч глаза уставшие,
Под словами кем-то забытыми,
Не нужно стремится быть лутшею,
ведь ты так лутшая,
кому как не мне ето видно,
Ты бы прошла около прошлого,
не огленувшись вслед ухадящему,
Ведь на всех ты смотреш с улыбкою,
А улыбку не дарять случайно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=375138
дата надходження 03.11.2012
дата закладки 15.10.2013
Если глаза бы лгали
Сердце билось бы не спеша
Я всё же верю, что я любимая твоя
Твоя и навсегда!
Глаза врать так не умеют,
А сердце замирает чуть дыша
Только у меня ?
Или так же у тебя ?
Я помню первую ту встречу
Знакомство первое с тобой
Я держала в руке сигарету
Теперь в руке мой телефон
Ты внезапно появился в жизни
В сердце ты оставил след
Я смотрела на тебя с улыбкой
А ты наверно нет ??!!
Глаза и руки врать не будут
Не будут писем мне писать
Не будут губы говорить, что любят
Если этого нет и я только в тетрадь.
Пишу тебе всё о любви
Когда-то ты поймёшь
Что всё, что от тебя хочу-
это быть твоей
Детей хочу и внуков тоже
Пускай всего надо ждать
Я помню прикосновения твои и руки
Они не могут лгать..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453541
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 15.10.2013
В твоїх очах я бачу квіти,
Вони тремтять, коли тебе я обіймаю.
Ці квіти такі привітні,
Але й буває в них не затишно.
Ти, буває, ховаєш щось в темряві,
Квіти ті - очі, що світяться.
Завжди вони дуже радісні,
Але зараз чомусь не привітні.
Не приховуй ти болю, скажи мені,
Що наболіло чи турбує зранку й до ночі.
Ти повинний й далі радіти,
Але очі тебе виказують.
Розкажи мені все, не вагаючись,
Розкажи, я тебе послухаю
Я завжди буду поруч, ти вір цьому.
Я завжди обійму, а ти тремти собі.́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443174
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 15.10.2013