Моя Душа, ти змучена? Зажди.
Спинися поруч, смутком оповита.
Ще скільки нам судилося пройти
По цих полях нескошеного жита?
Ще скільки ран до крові роздерем
По цих безмежних хащах пустоцвіту?
Тримайся, Рідна. Разом перейдем.
Ходи, зав’яжу ногу перебиту.
Ти потерпи, пов’язку накладу,
І віршами хоч трохи зніму болі.
Візьму тебе на руки й понесу,
Вже й так ти натерпілася доволі.
Моя Крилата, сповнена тепла,
Моя Нестримна, де поневірялась?
Вже надто довго ласки не пила,
А лише болю вдосталь наковталась.
23.01.2015 р.
© Альбіна Смолянська
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554485
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 12.02.2015
Візьми крило, я поділюся, чуєш?
Візьми собі. У мене цілих два.
Я відірву. Бо знаю, забинтуєш,
І моя рана стане ще й твоя.
І моя кров перетече до тебе,
У твоє серце, запульсує там.
Бо зрештою, частину ваших ребер
Віддав для нас ще пра-пра-пра Адам.
Бо там, на небі, кожне ціле серце
Було колись розділене на два.
І хтось тобі додасть до кави перцю,
А я – цілунок й трохи молока.
Бо я в твоїх руках себе рятую
Від приморозків, старості й біди.
Поклич мене, і я тебе почую,
Куди б мене дороги не вели.
Цінуй мене, я віддаю для тебе
Своє крило. Тримай мене, лети.
Люби мене на всю безмежність неба.
Піднось до сонця. Тільки не впусти.
28.09.2014 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526444
дата надходження 28.09.2014
дата закладки 28.09.2014