любов це все що ми маємо наразі
це ніби одна цигарка і один сірник
одна мішень і один постріл
любов це те що нас зігріває коли нам холодно
ти ідеш на перший трамвай що збігає униз
по вузьких cуглобах нашого міста
мов вода що біжить поміж шпарини бруківки
теплим подихом дмеш у вікно і думаєш
що час спливає дуже хутко коли поряд
не я
це мов яд що нічим
не виводиться із організму
потрібно не боятися відпускати
потрібно іти щоби повертатися
вірші мають бути ненаписаними
музика має бути незіграною
любов має бути взаємною
ці твої незграбні уста що цілують зап'ястя
твій погляд це жало що пронизує наскрізь
усе тіло від чого воно терпне і солодшає
мов вино що пульсує на спілих виноградних гронах
поміж грузинських плантацій
де сонце виблискує на шкірі вогнями
не тривож моєї тиші
якщо ітимеш
то іди не розрізаючи тілом німого повітря
іди так щоб не було чутно
твого поривчастого дихання
твого безтурботного оніміння
слово це мистецтво звуку і думки
воно виходить із середини пересічення площин
воно проходить крізь клітини і протікає у венах
любов це коли є про що помовчати
кохана моя
любов це все що ми маємо наразі
одна мішень і один постріл
кохана моя
кохана моя
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=322744
дата надходження 17.03.2012
дата закладки 07.11.2013
я хочу тебе досліджувати
класти сніг на шкіру твою
і злизувати його
класти кокаїн на долоні твої
і злизувати його
класти мед на волосся твоє
і злизувати його
готувати тобі сніданки
вдихати глибоко в легені ці свіжі
прянощі твого теплого тіла
купатись під твоїми запахами
потопати у них і випливати на зовні воскресаючи
творити із тебе поезію
творити із тебе життя
бачити твої поверхні наскрізь і проходити крізь них
любитись з тобою довго і пристрасно
розповідати тобі про море тишею
довго губитись і швидко знаходитись
ловити на тобі переповнені погляди повені
шукати прихистку у твоїх згинах і вигинах
то так лише перший час опісля того
як усе розклеїться розіб'ється на дрібні уламки
бо реальність тебе поглинула увібрала
а потім звикаєш до цих примарних мрій
привчаєшся до байдужости втрати і болю
шкіра мов гравій стає твердою прозорою
вона уже не відчуває дотиків тепла і світла
настає цілковита байдужість до реальності
приємна така байдужість
за якою слідує очищення
воскресіння буде завтра
у тобі
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=390838
дата надходження 08.01.2013
дата закладки 07.11.2013
все що у нас є
це нічні міста і постіль на двох
все що у нас є
це тремтливе тепло
і те що вміщається в слово любов
все що у нас є
це квиток в один кінець
трохи тепла і втомлена ніч яка затихає
під синхронне залягання тілесних мовчань
серце моє
ти знаєш
скільки порожнеч і осінніх доріг
я промчав повз твоє голосне стукотіння
що сповіщало про свіжий надрив на рубцях
тіло моє
ти знаєш
як то млосно шукати твого відголосся
у всіх чужих інтонаціях
у всіх надмірних осінніх застудах
аби лиш відчувати завжди
твою простоту
твою цнотливу завбачливість?
любове моя
ти знаєш
майже усе
не відкриваєш завіс
не зупиняєш антракт
ідеш в супереч нам обом
тобто на перекіс
і поки цей світ нас штовхає у біг
до розбитих вітрин і пустих кровотеч
підійшовши до тіні твоєї сказав
я шукав тебе вічність
ти маєш іти?
у відповідь порожнє
авжеж
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=401558
дата надходження 16.02.2013
дата закладки 07.11.2013
є такі люди
які відкривають свої обійми
мов рани на тілі
щоб пом'якшити падіння
є такі слова
якими можна розпалювати вогнище
є ти і я
це спільне тепло
й небо поцятковане зірками і площами
я приріс до твого ребра
і постійно повторюю твоє ім'я
немов би молитву налиту по вінця
вона дурманить розум і постійно сниться
випиваю тебе залпом
затягую тугіше спицями
ковтай залізо і моїх терпкість подихи
кволі й волі хочемо ми
влучаємо без промахів
ти знаєш так просто радіти
твоєю присутністю
твоїм теплом і втомленим порухам
коли було холодно я писав тобі листи
а ти мені присилала сушене листя
із міст у яких побувала
я відповідав інколи просто мовчанням
інколи що відпишу через місяць
коли потепліє бо пошта зачинена
голуби у клітках
тому краще мовчи мені
є такі люди
які відкривають свої обійми
мов рани на тілі
щоб пом'якшити падіння
є такі слова
якими можна розпалювати вогнище
є ти і я
це спільне тепло
й небо поцятковане зірками і площами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424451
дата надходження 12.05.2013
дата закладки 07.11.2013
краще мовчати
затинаючись падати
головне зберігати коліна вцілілими
і серце
ти забула про серце
його також потрібно тримати
в безпеці
загортай повністю мене
у свої тендітні руки
все тепло
все це літо яке промайнуло
і мовчи зігріваючи подихом
паростки чогось такого що є вічним
я тебе зустріну
на пероні вкотре
таку сонну і щасливу
таку всю мою
ти посміхнешся
і скажеш
привіт
і так навмисно втонеш у моїх обіймах
усе просто крихітко
ти посміхатимешся
ти розцвітатимеш
і розливатимешся
по мені чистою росою
що раз новими закоханостями
і ця осінь що прийде
та начхати на неї
у наших очах розцвітає весна
полетіли за небо
туди де перетинаються
наші видихи і руки
де вплітаються сновидіння терпкі
де все застигло в очікуванні
краще мовчати
краще триматись на відстані подиху
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=447896
дата надходження 08.09.2013
дата закладки 07.11.2013