[b][i]Стихотворение возникло при созерцании картины польского художника-сюрреалиста Яцека Йорки.[/i]
[i]Особенно интересно мне было работать в дуэте с автором "8 КороЛев", потому что его взгляд отличается особенностью, самобытностью, неповторимой прелестью.[/i][/b]
Скажи, мой друг, чем ты живёшь теперь?
Какие токи жизнь твою питают?
Дрожит незаколоченная дверь,
дырявый парус тряпкой провисает,
гнездо пустует, и скворечник пуст,
а там когда-то щебетали птицы…
И колокол – молчит… Ночная грусть
потоком серым в твой мирок сочится
сквозь телескоп… Не пьет с тобой вина,
не замечает рядом ягод сочных.
Её другая манит глубина
падением песка в часах песочных.
Бунтарский дух упрятав за засов,
хлам чердака отбрасывает тени
на силуэты мачт и парусов -
свидетелей отличных приключений.
Ты плавал в измерении ином,
другие воды этот дом носили.
На палубе, ходящей ходуном,
ты воскресал, уставший от бессилья;
усилия руки, сжимавшей шест,
вперед, вперед тебя толкали к цели!
Был верен шаг и точен каждый жест,
ты омут обходил, и знал все мели.
Не пустовал ни стол твой, ни кровать,
любовь, а не «буржуйка», согревала.
Так перестань – с собою воевать.
Сбрось лишнее, и все начни сначала!
*****
[b]Автор "8 КороЛев"[/b]
Ты - памятью о прошлом всё живёшь -
том, где мой плот витал в небесных высях,
и чуждыми мне были страх и ложь,
возвышен был я, дерзок и хорош,
носил безумный, дикий, яркий клёш...
Но то - прошло; теперь - иные мысли...
- Начать сначала был бы, может, рад,
но я парализован мыслью: "Тщетно!".
Избрал я омут, добровольный мат...
Здесь - тишина дурдомовских палат...
И ветхий плот загружен плотно чем-то.
Увяз я крепко в тине бытовой,
вещей насквОзь пропитан липким тленом...
Давно уж - не любовник, не герой,
не воин... Не стоЮ, с мечом, горой -
за идеалы; опасаюсь крена...
Боюсь я колебаний всяких, волн -
они ведь смоют всё, что накопил здесь!
БеЗстрашен был - тогда, когда был гол;
лютейшее я выбирал из зол...
Но это - в прошлом, а теперь вот - "бизнес".
Я веру продаю и оптимизм,
которые с лихвой даны Всевышним,
за блага мира - те, что тянут вниз,
к МамОне**, что упитан и мясист...
Призыв твой утопичный, право, лишний!
Огонь любви, он - ненадёжней дров;
ветрА эмоций - сплошь, кругОм, опасны...
Куда мне плыть? Имею пищу, кров,
а мир уж мне, увы, давно не нов.
"Движенье - жизнь"?!. Иным "толкайте" басни!
Фантазий мир не обеспечит хлеб...
- Но, право же, не хлебом-то единым!..
- Тебе заняться нечем?! Нынче, мне б,
пора уже укрыться в милый склеп.
Ступай отсель! Спускаю крокодила!
И ты идёшь - воздушна и легка...
Мечтательница ты!.. Ступаешь плесом.
Меня - так жаль! "Пока, родной, пока!"...
И, жизни, в бурях проведёшь года -
Усвоила ведь крепко, навсегда:
"Чем тише омут, тем страшней в нём бесы".
_______
** - Мамона (...) - «имение, богатство, блага земные». В Новом Завете
«маммона» служит олицетворением богатства, от служения которому
предостерегаются верующие: «Никто не может служить двум господам: ибо или одного будет ненавидеть, а другого любить; или одному станет
усердствовать, а о другом нерадеть. Не можете служить Богу и маммоне.»
(Мф. 6:24 , Лук. 16:13)
07.15.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885132
дата надходження 05.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Тільки музика, ніч і я.
І нічого немає більше.
Спочиває душа моя,
В неймовірно відвертій тиші...
Відчуття, ніби білий світ
Щез в імлі нічній... Тільки зорі
Мерехтять, ніби шлють привіт,
Десь з безодні нічного моря...
Зорі в темряві, як любов, -
Таємничі і сокровенні...
Так би й крикнула в ніч: агов!..
Є живий ще тут хтось, крім мене?
Є тут хто? Чи мене одну
Залишили на цілім світі?...
... Все живе - у в обіймах сну...
Тихо так, що не чути й вітру.
Ціла зоряна ніч - моя!
Може в долі моїй - найліпша...
Тільки музика. Зорі. Я.
І нічого не треба більше.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805314
дата надходження 03.09.2018
дата закладки 03.09.2018
Я пропаду в твоїх очах...
Так, щастя - то і є твій погляд,
в котрім і ніжність й тихий страх -
не бути поряд.
Я загублюсь в думках твоїх.
Так. Так, чекання - також гріє.
І поміж відстань пестить сміх -
кохання мріє.
Торкнуся ніжністю в словах
я знову. І щораз, мов вперше.
Ховай те щастя в своїх снах
ти, хмурий Верше.
Нехай не заздрить ні на мить
самотній місяць, зорі стиглі:
в тобі мій напрям вже горить....
Тремтять ті милі.
За крок, що переступить світ,
ми стоїмо тремтячі й вільні.
Не зводь очей. Веди нас від
людської щирі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=804479
дата надходження 26.08.2018
дата закладки 28.08.2018
Мне надоело чего-то ждать…
Мне надоело - судьбе не верить…
Я так устала тобой страдать…
И постоянно грехами бредить...
И я решилась - концы рубить!
И,не касаясь,оков запястий,
Я перестала себя губить -
Меж строк, упрятав, и трепет властный…
Я так устала тобой страдать,
Когда тонула в желаньях ласки…
А ты… не думал меня спасать
Победоносным объятьем страсти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794264
дата надходження 03.06.2018
дата закладки 03.06.2018
ОМАР ХАЙЯМ
Мій переклад:
Хто зрозумів життя, той не спішить,
Смакує миті день у день, глядить,
Як дід мольбу шепоче, спить дитинка,
Стрибає дощ, вітає світ сніжинка.
В буденнім бачить дивних див настій,
В заплутаному – рішення прості.
Щоб виростити мрію, точить вміння.
Життя вдихає, вірить в воскресіння.
Із Неба п’є він істини причастя
Пізнав, що гроші – це не завжди щастя,
І що не варт затримувать синицю,
Якщо впіймати хочеться жар-птицю.
Хто зрозумів людського суть буття,
Той знає, смерть зграбніша за життя,
Що щось пізнати й цьому не радіти –
Це гірше, ніж не знати і не вміти.
ПЕРЕКЛАД на російську (автор мені не відомий)
Кто понял жизнь, тот больше не спешит,
Смакует каждый миг и наблюдает,
Как спит ребенок, молится старик,
Как дождь идет и как снежинки тают.
В обыкновенном видит красоту,
В запутанном — простейшее решение,
Он знает, как осуществить мечту,
Он любит жизнь и верит в воскресенье,
Он понял то, что счастье не в деньгах,
И их количество от горя не спасет,
Но кто живет с синицею в руках,
Свою жар-птицу точно не найдет.
Кто понял жизнь, тот понял суть вещей,
Что совершенней жизни только смерть,
Что знать, не удивляясь, пострашней,
Чем что-нибудь не знать и не уметь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=793261
дата надходження 26.05.2018
дата закладки 27.05.2018
хай буде так, як накричать громи,
як навіщує на гнізді лелека.
і добрий звук старезної сурми
озветься десь з-за обрію, здалека.
і будуть руки сповнені тепла
тебе чекати юну для обіймів.
ця дивна ніч віддала, що могла,
собі лишила зорі поруділі.
…погасне мовчки вуличний ліхтар,
допише ноту стомлений маестро.
якби тоді у Господа спитав
про ті стежки, дороги, перехрестя…
ти нині там, ще юна, молода,
а я отут – свою чекаю осінь.
бо вік людський – нестримана вода,
а сивина – то ще не старість – досвід.
і знову час торкається зела,
вгинають гілля яблука доспілі.
свій кожен день прожила, як змогла
…а десь в дорозі – сиві заметілі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792523
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 20.05.2018
З лугом вітатись – свято,
Пахи пускають квіти.
Коники-стрибунчата
В’ються. Ще ті джигіти!
Горло пташа тренує,
Звуки лоскочуть простір.
Став, наче чай, парує,
Качку чекає в гості.
Міряє землю бусол.
Жук засукав рукава,
Ґава згубила буси –
Грають вогнем у травах.
Павиче око плавно
Нурить у квітне море.
Вітер сонату Гайдна
Грає в театрі Флори.
Тим подарує свято
Луг, в кого серце – плавні,
Вуха – стійкий локатор,
Очі – біноклі справні.
Плавні – заплава.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792096
дата надходження 17.05.2018
дата закладки 18.05.2018
Знеможена, вдоволена, щаслива,
Тремтяча у цупкім полоні спазму,
У апогеї вільного відриву,
В передчутті наступного оргазму
З-під шкіри струменяться саламандри,
Пашать вогнем завужені зіниці,
У голові повторюються мантри -
Іще хоч раз намаритись, наснитись...
Хоч мить, секунду, частку півсекунди
Цей зблиск, цей спалах, ця жага торкання
Як у забутій казці нібелунгів -
Ступити в ніч, щоб вийти на світанні
Знеможено, вдоволено, блаженно
Всміхнутися зловісному інкубу
Що так любив красиво й навіжено
Й віддав її, беззахисну, на згубу...
Солодка спека та повітря сперте,
Немов міхи розходяться легені,
Останній вдих - це щастя так померти -
З коханим серцем у кривавій жмені...
За ілюстрацію - робота Боріса Вальєхо «Жага (burning)» (фото з нету)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791313
дата надходження 11.05.2018
дата закладки 11.05.2018
Світ захований
в сонну зіницю,
спрямовану вглиб.
Зовні ж - погляд -
блукаюча птиця...
Зловив її ти б!
І стриножив
своїм широченним
(за міркою сліз)
світом туги.
У цільності смутку
ти - гострий каприз.
Фокусуй погляд
в мрію. В молитву
думки загортай,
бо до себе самого
так хитко
життям дійти вкрай.
Ти ж захований
в сонну зіницю
у оці буття.
Прийми цю
неприкаяну птицю -
хай носить ім'я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787776
дата надходження 17.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Стікає ніч, вставати мушу…
Росою стелиться земля…
Ворони крик зриває тишу
І зграя губиться в полях.
Десь там за річкою зорати
Весняний лан – мою нудьгу,
Прийдеться рано-рано встати –
Віддатись плугу, бо в боргу,
Перед знедоленним народом,
Що копошиться на землі:
Чаклує, радує приплодом
Своїм, засіяним в ріллі.
Весна…не спиться, теж охота
Примножити посів зрання…
В селі, в звичай, тяжка робота!..
Врожаю молиться рідня.
Зі сходу тягне прохолода….
Це тьма позиції здає
І все відроджує природа:
Світає, сонечко встає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785426
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Откуда взялся этот ветер?..
Как пёс, потерянный,скулит…
Свеча сандаловая вечер
Для откровения горит…
Уже не плачет, не рыдает
На белом блюдце без каймы.
Кто позабыл, не поминает -
Ни год, ни день, ни час судьбы…
Кто не любил, не понимает –
Зачем хранить календари…
И знать, наверно, не желает,
Как полыхают те мосты…
Как ностальгия донимает…
И тяжко - бремя тишины…
Без сожалений отрывает
Листочки осени, зимы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=778781
дата надходження 24.02.2018
дата закладки 26.02.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.02.2018
Наступний з двох диптихів за картиною Rafal Olbinski (Рафал Ольбинський) «Third Dimension of Time» (Третій вимір часу)
[b]Диптих написаний у співавторстві з
Herr Veliborr von Purr-pur, велика дяка за співпрацю[/b]
[b]Город без единого гвоздя[/b]
Весь день я гулял в этом Городе...
(Резной весь, во всём - ни гвоздя!)
Пятнадцать веков ему, вроде бы...
Точнее узнать уж нельзя.
Всяк дело - боится же мастера,
А их тут работала тьма!..
Подгонка - точнее, чем лазером, -
Бревна и другого бревна.
Из дерева - как 3D-принтером -
Дома́ взращены и цветы;
Дома́ - черепицею крытые...
Цветы - эталон красоты.
Трудились и жили здесь гении;
Оставлен прекраснейший след...
Делами, а не словопрением
Добились они всех побед.
Победы - труда, тобишь мирные -
Во всем тут запе́чатлены;
Работой, как тонкими рифмами -
Пленяются очи, умы...
Такие они, - трудоголики!
Найти тут нельзя на ладонь
Пространства свободного, ровного...
Но всё здесь покрыто резьбой!
Церквушки, фасады все, здания -
Куда тут ни глянь - всё сюжет!
Сравненье отыщем наврядли мы,
Сравнения попросту нет!
Картины - из жизни, из Библии -
Со всех окружают сторон;
Здесь - где́ бы, читатель, вы ни́ были -
Работ филиграннейших сонм.
От детских, мельчайших, игрушечек -
И аж до огромных палат...
Цветасто, нарядно все, лу́чше чем
Любой, современнейший, град.
Лоза, хоровод, геометрия...
Орнамент - на всяческий вкус!..
Рассы́паться на́ междометия -
Безследно, в восторге, боюс[b]Ъ[/b].
Ну все, до малейшей деталечки -
Продуманно и хорошо!
Шедевры - простые тут лавочки...
Любуюсь, желая ещё.
В нем всё так добротно, незыблемо!..
Живой это город-музей...
Восторг обрывается глыбами;
Влюбляюсь я в здешних людей!
...............................................
Так ночка настала негаданно!
(В прекрасном ведь время летит)
В мансарде ночую - вот славно-то!..
В окошко открыт мне весь вид -
Из Града - на [b][i]дивное, вечное[/i][/b]...
(На то, что прекрасней всего,
Что Город поклал уж на плечи мне)
Картина, вдали, от Сафо...
Стою я пред ней, очарованный...
Любуюсь, дыханье тая...
Прекраснее славного Города
Манящий проСвет... без белья
""""""""""""""""
[b]Проникнення без[/b]
Маревом, міражем...
Ніби ковтком вина
Спраглого серця щем...
Ясність і глибина...
Перетікання тем...
Спокій - в чеканні див.
Місяць кривим ножем
Міста вікно закрив...
Він не шкодує барв,
Промінь кида́є вниз
На потаємний скарб,
На незбагненний приз.
Ніби солодкий джем
З Місячної руки,
Чи перехід в Едем -
Світяться пелюстки́...
Промінь, неначе змій,
В надра глибин пірна...
Тільки нічний крадій
Не дістає до дна!..
Плавиться в серці віск...
Інший я жду кінець.
Погляд - уже завис!!!
Орієнтир - стілець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=772486
дата надходження 21.01.2018
дата закладки 21.01.2018
Ты крест мой грешный в бренной жизни,
Но я тот крест нести готова...
Любить тебя хочу до тризны,
В стихах и в сердце - каждым словом...
Пусть Бог простит мою не святость
И то, что я иду по бритве...
Но ты, моя земная радость,
Всегда во мне - в моей молитве...
Во мне - тем чувством самым нежным,
В крови моей горячей, милый...
Любовь моя к тебе - безбрежна,
Как рек весенние разливы...
... Дари мне ласку глаз бездонных
И рук своих прикосновенья...
... Тобой хочу себя наполнить,
В момент счастливого забвенья...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755989
дата надходження 18.10.2017
дата закладки 18.10.2017
Навіяне віршем О. Жежук "Ну ось і здрастуй..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748752
[youtube]https://youtu.be/N_AeZH_eRiQ[/youtube]
І ось прийшла. Мене чекала в гості?
Отут стою у купелі жоржин.
Ще надарую барв тобі і просинь
Посеред хмарних, прохолодних днин.
Бери палітру! Золото кидаю...
Калинове намисто вже несу.
Взяла б для тебе і частинку раю,
Щоб зберегти осінню цю красу.
Попий води із чистого джерельця,
Вона жива, бо із душі землі,
Вбери цілющий лік у щире серце...
Малюй!.. Бо дні мої такі малі.
Ще постою біля твого порогу,
Жбурну листків багряних із долонь,
Вінок жоржиновий сплету в дорогу...
Кленовий - прикладу тобі до скронь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748865
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 19.09.2017
Я бегу к тебе навстречу -
Каждым словом, каждой строчкой.
Пусть любовь пылает вечность -
Нашим тайным огонёчком...
Пусть следы оставят чувства -
Откровенными стихами...
И когда нам станет грустно -
Эти чувства будут с нами:
В каждом слове, в каждой строчке -
Чем-то светлым и бесценным,
Где в потоке многоточий -
Звук сердец... о сокровенном...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751033
дата надходження 18.09.2017
дата закладки 18.09.2017
Эта рыжая Осень(бесстыжая),
Раздевая себя донага,
Шелестит и шуршит с укоризною:
Я сама,я сама,я сама...
Эта рыжая Осень с харизмою:
Выбирая мелодию дня,
Истекает водою карнизами -
Свысока,свысока,свысока...
Блюзы осени саксофонами
разрывают небес облака!..
И уносятся патефонами
Всхлипы-хрипы вчерашнего дня...
Саксофоны и блюзы,и рыжая -
Одно целое (для меня)...
Эта Осень совсем не бесстыжая...
И,наверно,такая, как ...я...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=750124
дата надходження 11.09.2017
дата закладки 11.09.2017
Картина - "М'який годинник на момент
першого вибуху", Сальвадора Далì.
[i]Диптих написаний у співавторстві з
[b]Іриною Лівобережною,[/b] за що
моя їй щира подяка.[/i]
[b]ВсЕсміх[/b]
Лунає ВсЕсміх звідусіль:
[i]- "М'яке завжди влучає в ціль!.."
[/i]
М'який, яскравий та липкИй...
Привабливий він - ЧАсу плин!
На тло його -лишень послухай!-
Присіло людство, наче муха...
(Ще на ЗорІ,* ще як Біг-бЕнг
Статичності рвав міць стремен).
Хотіло людство -п'яне й сонне-
З краЄчку, глянути в Безодню.
Шість лапок вп'явши в циферблат,
У зАхваті, сидить що "над",
Плювало людство в чорну Прірву,
І жоден з тих плювків не схибив.
Та регіт Прірви був гостріш,
Аніж від друга, в спину, ніж:
[i]- "Та плюй собі, нахабне бидло!..
Ти ж ще не знаєш, що вже влипло!..
І Час ТебЕ, у грі своїй,
Вже не відпустить, як не дій.
Сиди сумирно, шарж на бджілку;
Вже прилетять невдовзі стрілки,
Чий рух невпинний, повний сил,
ТебЕ зітрЕ, ретельно, в пил!..
І пил той, знаєш, недаремно,
Впаде згори - сюди, до мЕне;
То плюй, покИ що...чом би й ні?..
З плювками, будеш - тут, на дні!"
[/i]
Дарма працюють люто крила -
Лиш витрачають рештки сили!
Ми лиш на трішки відповзли
Від володінь отої мли.
І споглядАєм: безупинно,
З Небес, ЧасУ шматочки линуть...
Вирують фарби навкругИ,
Безбарвні - ми, лишень, й гріхи.
Тож сидимО - нахабні й вбогі,
Безсилі...
зклеєні всі ноги...
Пластичність - всюди, Окрім як
У нас самИх, де зло і ляк.
Метелик все це споглядає.
(Це ті, що прИйдуть потім, з РАю)
Як смак ми втратимо, як сіль,**
Й зітрЕться слід наш звідусіль,..
Годинникар підкрутить вранці
Пружину змін цивілізацій...
І прИйдуть ліпші за всіх нас,
Нехай хоч трохи!..рАз-по-рАз...
Так Всесвіт вчить: [i]- "Простіші водню***
Ви будьте, й бережіть Безодню!
СтрашнИй не забувайте Суд,
І лиш [b]благословення,[/b] з губ,..
Нехай злітають ваших всюди -
За будь-яких умов, о люде!.."[/i]
[b]А сміх летить потоком мар -
Сміється з нас Годинникар...[/b]
[b]ВСЕплач[/b]
Сунеться Часу загусла ріка.
Людство зухвале – саме собі кат.
Спільної користі не визнає,
На заборони нахабно плює.
Крутяться, крутяться Стрілки-Віки,
Час швидкоплинний. Та всім невтямки,
Що упаде у Провалля Ікар,
Лиш забажає Годинникар.
Бачиш? Безодня нейтрально-німа,
Там НадновІ**** поглинає Пітьма.
Можуть Метеликів крильця малі
Разом змінити орбіту Землі?
Війни. Земля під ногами тремтить.
Люті пожежі. Живому – не жить.
На Циферблаті всі стрілки дрижать.
…Мертві очима до неба лежать.
Зводить Пружину незрима рука.
Сунеться Часу невтримна ріка.
Ми підточили основу основ.
Люде, згадайте, що Бог є Любов!
* - на такій собі "Абсолютній Зорі", тобто
на самому початку взагалі будь-чого;
** - Євангеліє від Матвія, 5:13;
*** - водень - найпростіший елемент
Періодичної системи;
**** - наднова[*s*] (Супернова) — це зоря,
що раптово збільшує свою світність
у мільярди разів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745868
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Ты прости,что не всё забыла…
И не кажется – не люблю…
А прошедшее отпустила
За страдания полосу…
Не печалюсь и не стенаю,
Но караю себя и корю,
Что мечтаю, как обнимаю
Ни в бреду,ни во сне – наяву…
Ты прости меня – не просила
Больше ночи одной у судьбы…
И впервые те звёзды остыли,
Когда вниз улетали одни…
Ты прости меня,что не милые
Ни слова,ни ромашки твои…
Только душу зачем-то пронзили...
Как когда-то, когда-то и ты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745429
дата надходження 09.08.2017
дата закладки 10.08.2017
Ты на левом стоишь берегу…
Издалёка теперь наблюдаешь...
Как ромашки с букета,в лугу,
В белоснежный веночек сплетаю…
Ты не видишь,как смотрят глаза…
И словами не трогаешь душу…
Укрощённая страсти река
Берега никогда не разрушит!
Не надолго приходишь во сне!..
А уходишь - под стон на рассвете…
И одну оставляешь в огне!..
Обжигая касанием плети...
Прорастаю полынью седой…
Красным маком и розою алой…
Берег правый - остался за мной…
Берег левый – далёкий и малый…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745005
дата надходження 06.08.2017
дата закладки 07.08.2017
Мои мелодии с секретом:
К ним теноровые ключи…
Сюжет последнего сонета –
До кромки пропасти во ржи…
Произнесённые обеты
(За все прощённые грехи) –
В глубоком омуте у лета…
В той самой пропасти во ржи…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744527
дата надходження 02.08.2017
дата закладки 03.08.2017
О трех превращениях
Три ипостаси есть у духа:
Он в первой стадии – верблюд…
На горб, взгрузив ученья муку,
Грызет гранит, что накрошил ученный люд.
Набив желудок – он почуял силу…
Раздался льва свирепый рык, -
Он жаждет вызов бросить миру –
Как он могуч! Как он велик!
Но мир сильней, умней и ловче.
Клыкам звериным не под стать
И рык его намного громче,
На силу льва ему плевать.
Дух-лев становится ребенком…
Дитя – невинность и забвенье…
Игра, смех чистый, звонкий
И первый новый шаг в перерожденьи.
Дух человека, его Я,
Как колесо в своем движении:
Пытается постичь себя,
Скрипит привычно в повторении.
О кафедрах добродетели
Хороший сон – мирило твой -
Мерило и гармония души.
Дух часто глуп и рвется в бой,
А мудрость прячется в тиши.
Душа с рожденья, как в пеленках:
Чти власть, чти старших, будь послушен…
Убога власть, смешно богатство для ребенка,
А добрый сон – он лечит душу.
Проходит день. У доброго – он добрый.
Проходит день у злого – сон плохой.
Пустые хлопоты – не тешат, душу губят,
А лечит сон свободы чистотой.
О мечтающих об ином мире
«Добро и зло», «страданье – радость» -
Калейдоскоп, театр для творца.
Он создал мир… какой ему хотелось,
Как зеркало для одного лица.
Но зеркало разбилось на осколки
И в каждом отражение свое.
Он стал разрозненным, нечетким,
Рассыпал мир в чужое и мое.
Безумием, безсильем, горем, счастьем
Осколки отражали тот же лик…
И каждый знал, что он великого есть частью,
Ну, а раз так, то он и сам велик.
Мир, отраженный в тех осколках,
Уже никто не соберет –
Он гранями жестоко режет душу, колко…
Она вся в шрамах – кровь из ран течет…
Она, моя душа, - не тело…
В разбитом зеркале – животное, урод.
Душа жива, но отражается лишь в целом…
Взгляни ты в зеркало – там видишь нос и рот.
Мечтаем в отраженье видеть бога…
И все вокруг, что роботы, хотят того ж…
Но не поймут: для бога «через крест» дорога
Преданья и Писанья – бред и ложь.
Мы верим в искупление грехов…
И ненавидим всех, кто в то не верит.
Не вырваться с телесности оков:
Земля дала… земля собой померит.
О презирающих тело
Я тело и душа – сказал ребенок,
А взрослый возражает: только тело…
В здоровом теле голос звонок…
Молчит душа, что не имеет тела.
У тела есть оружье: мозг и разум.
Нет! Тело есть оружие для духа!
Кто без оружия – переживает САМОСТЬ
Ведь сила без оружия – проруха.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543613
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 19.07.2017
Я карминовой акварелью
Обжигаю тебя? – Прости…
Лишь карминовой акварелью
Оживляю свои холсты!
На неведомой параллели
Воплощаются сном мечты -
Возвращаются каравеллы
В опечаленные порты...
Со слезой - прорастает семя…
А дождями - смывается прах…
Пред иконою вдохновенно
Побеждают греховный страх…
Я на память хочу оставить
Поцелуем свои следы...
Без карминовой акварели
Не смогу,не смогу...Прости…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741859
дата надходження 13.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Ослик хоче малювати,
Бо пензлика має.
Але з чого б розпочати
Він і сам не знає…
Дуже довго міркував,
Думав і вагався.
Ну, а потім фарби взяв –
Та й у ліс подався.
Ось уже на полотні -
З'явились дубочки,
Сині голки на сосні,
Жовтенькі грибочки.
В небі тихому пливуть -
Руденькі хмаринки.
А в гущавині ростуть –
Червоні ялинки!
Позбігались звідусіль
Лісові звірята,
І малюночки оці
Стали розглядати…
Здивувалася лисичка:
-Де ти бачив, друже мій –
Фіолетові сунички
На галявці лісовій?
Вовк питає: -Як так вийшло
На малюночку твоїм,-
Сонце – сіре, наче мишка
В небі синьо – голубім?
Та й ведмідь сопе під ніс:
Не буває синіх кленів!
А косички у беріз –
Не рожеві, а зелені!!!
Всі кепкують з ослика,
А він все малює.
І своєю творчістю –
Звіряток дивує.
-Друзі – не дивуйтеся!-
Ослик їм відказує.
-Просто у художників –
Велика Фантазія!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741286
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 10.07.2017
синь неба беспринципна как дитя...
не знает о законах и моралях...
а мы с тобой придумали себя...
распявши души...
на чужих скрижалях°.
произнося ненужные слова...
скрывая истину...
за краскою стеснений...
мы убегаем сами от себя...
в межстрочье...
недосказанных мгновений.
напрасно ожидаю хоть намёк...
какие песни сердце ждёт...
и тело...
душа кричит....
и что то шепчет рот....
но время на свиданье...
.......пролетело.
°скрижали - две каменные плиты,
на них, согласно Библии, были начертаны Десять заповедей.
( которые, как мне кажется, сочинила женщина )
*****наталія калина - вільний переклад - СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709427
*****Петро Кожум'яка - воспоминание - …СВИДАНИЕ
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=727421
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709426
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 30.05.2017
Травень, сімнадцяте. Ранок. Квадрат вікна.
Поверх - дев'ятий. Дорога. Дроти. Стіна.
Сонце танцює - і знаки химерні на
звичних предметах вібрують - горять незвично...
Сонячні "па" на естраді мого стола...
Радіохвилі з незмінними бла-бла-бла...
Де ти взялася, дурненька мала Бджола,
в світі, що пахне не медом...
...в кращому випадку - хрустом
цупких папірців,чи парфумами NINO RICCI
Безладом... Блазнями ( їхні серця - картон),
вчасно не вжитими " Вірю", "чекаю", "оммм..."
Цвіт на шпалерах - повір - то лише фантом.
Та позаяк ти вже тут - то побудь ласкава:
В мене є кілька хвилин - випий зі мною кави
звісивши лапки з відчиненого вікна,
спостерігаючи: травень, трамвай, весна,
ранок, жебрак, лімузин, світлофори, фари...
Поміж новин, хмародерів, дахів, дротів,
снайперських куль і палаючих літаків
в сонячне небо пливуть невагомі хмари
,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734062
дата надходження 18.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Я сегодня на грустной волне познавала,как воют от скуки,..
Как удары по левой щеке согревают озябшие руки!..
Почерневшие вдруг небеса затеняют опухшее солнце...
Как тоска заползает в глаза,в зеркала и квадратик оконца...
Не зови меня!..Отпусти!..Над душою невинной не властвуй,..
Не ускорив навстречу шаги,под малиновым звоном причастий...
Я сегодня на грустной волне укрываюсь словами от муки...
Подарю эти мысли воде,чтобы помнила струны разлуки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=731531
дата надходження 02.05.2017
дата закладки 03.05.2017
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 18.03.2017
Чекай мене, як я тебе, чекай...
Де спориші пусті і попалені
Минуле прошепоче, пам'ятай,
Хвилини ті, болючі, не скінченні...
Бо серце не загоєні льоди,
Тобою у прийдешнім сьогоденні...
Нехай болять утрачені сліди,
Бо спориші, зелені, нездійсненні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723883
дата надходження 16.03.2017
дата закладки 16.03.2017
Ты видел жизнь и слышал голоса,
Ты их впитал в свою сухую кожу.
И вглядывался, вглядывался за
Единственную грань из всех возможных,-
В единственную вечную мечту,
В свою печаль, в нее, в нее родную...
И льдами таял прямо по хребту,
Ревнуя мою спину к поцелуям...
Ты видел свет, ты видел, что весна
Не умирала, а впадала в кому.
Ты веришь в то, что смерть - не хуже сна,
Пока бежишь, пока еще не пойман.
Пока кричат забытые стихи,
Пока мой голос нем, мой голос- ветер.
Пока внутри тебя - война стихий.
Пока внутри меня - твои планеты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=711985
дата надходження 13.01.2017
дата закладки 15.03.2017
В его постели
сказке места нет.
Пустынный хищник,
голодом окрашен
в цвет камня молчаливо-древних башен.
Гул Вавилона,
павшего в обед,
стыдит меня волнительно и страшно…
И робости сомнений места нет!
Негромко,
но настойчиво торопит
знакомый первобытно-жадный шепот:
вкус яблок – притягательный запрет.
И аониды на коленях – в омут.
___-
Искренняя сердечная благодарность тебе,
[b]norma Ardeko[/b],
за помощь с картинкой и "прической" для вирша!!!
Угадала, прочувствовала - от настроения и до цветовой гаммы!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=718298
дата надходження 15.02.2017
дата закладки 15.02.2017
Вірш починається з душі.
Хоч як йому обтешуть боки,
А мовить він немов з глуші
І надто зблідли його щоки.
Якщо немає промінця,
То віє холодом у слові,
Як без початку і кінця,
А ще буває: без любові.
Душа і є той промінець,
Що ясно світить між рядками,
Вона – майстерності вінець
І диригент поміж думками.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714527
дата надходження 26.01.2017
дата закладки 26.01.2017
Затеняя чёрный цвет только белой акварелью,
В морок ночи падал снег беспросветной канителью...
Затуманивая взгляд,замедляя реку вены,
Укрывая путь назад,исчезающий мгновенно...
Незнакомый человек(с поседевшей головою),
Вспоминал минувший век(почему то со слезою).
Раны все разбередил и сонетом бесконечным...
Всё сквозь душу пропустил...И тавром осталось(вечным)...
Рассказал(не утая) - где он жил и что увидел,..
Что прочувствовал,любя...И когда - возненавидел...
И колени преклонив(пред иконой вдохновений),
Был так нежен,робок,мил - в лабиринтах откровений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Затеняя чёрный цвет только белой акварелью,
В морок ночи падал снег беспросветной канителью...
Затуманивая взгляд,замедляя реку вены,
Укрывая путь назад,исчезающий мгновенно...
Незнакомый человек(с поседевшей головою),
Вспоминал минувший век(почему то со слезою).
Раны все разбередил и сонетом бесконечным...
Всё сквозь душу пропустил...И тавром осталось(вечным)...
Рассказал(не утая) - где он жил и что увидел,..
Что прочувствовал,любя...И когда - возненавидел...
И колени преклонив(пред иконой вдохновений),
Был так нежен,робок,мил - в лабиринтах откровений...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714021
дата надходження 23.01.2017
дата закладки 24.01.2017
Нехай нова зоря над краєм стане.
Жадане щастя в кожен дім загляне,
Зимові свята будуть всім на втіху.
Хай янголи із крил насиплють сміху.
Дід Січень дари лишить в кожнім мешті.
Хай Божий мир прийде у край нарешті,
Торкнеться вікон голубом поштовим.
Із Новим Роком! Із Різдвом Христовим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709507
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017
Он кричал сквозь мой сон непривычным, безумным голосом,
Что нарушила я доказуемые теоремы.
Он исчерпывал мысли, слова, рвал и спутывал волосы:
- Ты, Елена! Зачем ты настолько Елена?!
Обвинял, что весь мир до фундамента я изменила:
- Погляди-ка, на стенах опорных троянские клейма!
И поэтому он на три дня, - да хоть с Ирой-Глафирой! -
Растворится на карте - в отелях, борделях, гаремах.
...И в мой сон прилетали любовью сожженные чайки -
Этот голос способен, как соль - иссушить, обескровив...
А когда-то ведь прыгали в ночь и не верили в знаки,
Оболочками аур сметая сто тысяч условий.
Вот теперь он гремит, что разбит. И что Ира-Глафира
Восстановит баланс кислорода в земной атмосфере.
Сохраняя остатки спокойствия в сонном эфире,
Удивляюсь и шуму, и дерзости - в общем, не верю.
Да, остры эти крики, как серпы на нивах пророчеств.
Но зерно и вино, смальта звезд, терпкость слов - мое имя.
Если жизнь на пять букв и шесть звуков вдруг стала короче,
Пусть забудет и спит, или тихо займется другими.
...Но вулканы кипят, и по-прежнему чайки ревнивы.
Города наших снов породнились - пустынны, похожи.
Утром с Ирой-Глафирой покончит, толкая с обрыва...
- Ты, Елена... - шепнет
...и до ночи молчит, толстокожий.
2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709285
дата надходження 30.12.2016
дата закладки 02.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.12.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.11.2016
***
Не вставай, я сама зачиню за собою двері,
Вітер виє у комин, як сивий, бездомний пес.
Ми себе віддали цій добі, одкровенням, ері…
Ніч беззоряна, тьмяна, лиш місяць, як срібний перст.
Що між нами лишилося? Осінь, сльоза, дороги,
Кілька реплік без змісту, фатальні, хиткі мости.
Заховався (дивака!)у ніч, від сльоти вологу,
Паперовий кораблик, що так й не навчивсь пливти.
Чи під силу піти, коли вітер січе у плечі?
Достобіса ілюзій, утримати мить – не зміг.
Вись боліла дощем і вчорашнім крилом лелечим...
Далі – сніг…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696282
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Скидають клени листячко червлене.
Побути разом з Вами — честь для мене.
Пройтися поруч, щоб рука у руку,
Під тихий шелест вітряного звуку
У позолочених алеях парку.
Заглянути у піднебесну арку,
Де тоне охра у безмежній сині,
Снується хмарка в білій пелерині.
Відчути на долоні Ваші пальці,
Кружляти між деревами у вальсі.
Піймати подих крізь повітря обважніле,
Жбурляти аж до неба листя пріле,
Скупатися у листопадній зливі,
Ловити мідні блиски лоскітливі
Призахідного сонця, гомоніти,
Кохати щиро і життю радіти.
22/10/16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696412
дата надходження 24.10.2016
дата закладки 24.10.2016
Навіщо, гіксосе, ти прагнеш Єгипту,
Покинувши землі арійського краю?
У люті морози (поглянь манускрипти)
Теплішого, ніж Батьківщина, немає
Священного слова... Коней табунами,
Жінками прекрасними ти володієш,
Та знову і знову впиваєшся снами
Земель, у яких твоя втілиться мрія
Боїв і походів, величних руйнацій
Сп"янілих від крові володарів світу...
Ти станеш початком нових генерацій
Що, зрештою, будуть для всіх заповітом,
Як треба ставати жорстоким тираном
І вчити від жаху схилятися нижче...
І порох віків, мов кремована рана,
Тобі ще надасть запитання- навіщо?..
Навіщо? Бо носиш в собі Олександра,
Колумба, Кортеса... Ще й Гітлера треба?..
Ні... Ти не мандруєш. Це втомлені мандри
Прочанами босими линуть по тебе.
Чи, може, ти падаєш нині в безодню,
А думаєш- птахом у небо здійнявся?..
До ложа Єгипту навіщо сьогодні
Ти хтивим коханцем нарешті "дірвався" ?
Спливають віки. І пісками пустелі
Тебе замітає. Це катарсис... Трансфер...
Колись на одвічності пам"ятній стелі
Написано буде- "Твій задум не вдався..."
Можливо. Історії зникла потреба.
Майбутнім ти матимеш право сказати-
"Я може, на час, та здіймався у небо.
Що ви розумієте?... Ви... Не крилаті..."
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116090700609
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=688388
дата надходження 14.09.2016
дата закладки 14.09.2016
Заморосило...Чуть заморосило...
Не я просила Осени дождей...
Три дня ещё бы Лето погостило...
Три дня бы оставалась настежь дверь...
Пишите письма нежности,приветы...
Клубок,разматывая грёз...
Три дня осталось времени у Лета!..
Три дня!!! И собираться - на погост...
Заголосила...Чуть заморосило...
Стрелой вонзалась молния на мост...
Как странно расплываются чернила...
Усладой - упиваются до слёз...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=686289
дата надходження 28.08.2016
дата закладки 29.08.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 04.08.2016
я смог себя от рабства защитить...
поклявшись...себе клятвою простою....
просить не буду...
верить...
и любить...
и обрету свободу...
над собою
и очень долго в этом мне везло
я даже стал лечить... чужую Юность
пока не разглядел Твоё Лицо...
и в пепел превратилась
моя мудрость...
...........................................
я так устал ...от холода зимы.....
проник он в сердце....
и поранил Душу...
и наше Ты... уже звучит как Вы....
и только боль....
в словах... течёт наружу
мы встретиться должны
чтобы Любовь спасти....
почувствовать её... прикосновенье....
как дань...
себя...
мы будем ей нести
расплавив серость...
в сказочных мгновеньях.
..............................................
я задыхаюсь без любви...
как в штиль на море паруса....
и от сжигающей тоски.....
меня спасут твои глаза...
вот фотография твоя...
мой мир мечты на ней очерчен...
пока ты ждёшь....
...обнять меня...
я Несгибаем....
и Бессмертен.
...................................................
Я знаю наша встреча состоится...
и после адаптации зрачков...
мы сможем вдруг...
опять разговориться...
войдя в реальность....
из страны стихов.
мы придумаем вместе ...
фантазии счастья...
а касаньем проверим...
безумные сны...
и заполним любовью
остатки сознанья...
между нашими Я
растворёнными в МЫ
мы узнаем как пахнут
зовущие губы...
как желанье сочится
из глаз ...
как из ран...
мы...
сегодня...
... и вечность....
с тобою забудем...
и вселенная будет
завидовать нам.
...................................................
побудь ещё немножечко ....чужой....
дай пережить... Затменье.... Нетерпенья.
твоё прикосновение....
рукой....
и вечность....
превращается...
в мгновенье.
..................................................
Ты столько раз дарила мне Себя.....
свою улыбку ласку и надежду.....
а я как в первый раз.... хочу Тебя.
и Голод....
по Тебе....
сильней чем прежде.
*****Петро Кожум'яка - …ЧУЖОЙ! - (пародия)
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726005
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680769
дата надходження 29.07.2016
дата закладки 04.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.08.2016
Солнышко катилось не за горизонт,
А - под бесконечный,широчайший зонт!..
Солнце поджигало по пути мосты...
Страсть,переливая,в яркие холсты...
Выбирая - сочный(красный),с бирюзой...
Отрицая - серый,чёрный и седой...
Согреваться льдинкой с ночи до утра
Под любви сурдинку и - мои слова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=677255
дата надходження 10.07.2016
дата закладки 11.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.06.2016
После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669358
Где-то мост догорал во тьме...
В белом бабочки к свету летели...
На короткой одной волне
О любви нескончаемо пели...
Где-то в полночь раздался звон -
Полнолуний разлились реки...
Где-то поезд пошёл под уклон...
Где-то встретились человеки...
Где-то маялась чья-то душа...
Не просилась уже на колени...
Не желанная пала звезда...
Не разбились бокалы без пены...
Где-то ночью крестила рука -
Колыбельку...и прятались тени...
Не одна обжигала слеза,
Пока боль вынималась из вены...
Ольга Сидорук.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669412
дата надходження 31.05.2016
дата закладки 01.06.2016
Она рисует светлой акварелью
И тонкой кистью вязкую печаль…
Еще она играет на свирели,
С тревогой глядя в облачную даль…
Она не здесь…
Она блуждает где-то…
Мечтами там, где рядом с ним душа…
Через неделю снова будет лето,
Вернется он…
И оживет она…
И заиграют краски новым светом…
И птицами наполнятся леса…
Ну, а пока он заблудился где-то...
Но сердцем там, где ждет его она…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668058
дата надходження 24.05.2016
дата закладки 24.05.2016
Все в цьому світі суєта.
Усе є щось і все – нічого.
У цьому істина свята.
Отож не липніть до земного.
Скільки б не годили тілам –
У глину ляжуть між камінням.
У гени перейдуть діла
І карми новим поколінням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665850
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 15.05.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 28.04.2016
Візьми мене до рук своїх -
Не відпускай!..
Допоки вітер, поки сніг
Мете за край,
Допоки вишні сплять в саду
І сонце снять,
Не відпускай, бо я впаду
У жар багать...
Тримай мене за крила снів,
За сяйво рим,
За сіру тугу журавлів,
За сльози ринв.
Тримай міцніше - не пусти
Моїх долонь,
Бо лиже язиком мости
Страху вогонь...
Ти знаєш, не боюсь падінь -
Боюся втрат...
Дзвенить тривожно височінь,
Немов набат,
Бо Звір Страшний на волі знов,
Що душі п'є...
І ставить на зеро любов
Старий Круп'є...
Тримай мене - не відпусти
В буремний час -
Хисткі руйнуються світи
Довкола нас.
Холоне сонце у бруньках -
Мете зима.
І тільки ниточка тонка
Мене трима...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658794
дата надходження 11.04.2016
дата закладки 17.04.2016
У рамці - фото. Чорно-біле. Дивне....
Знайомі риси і овал лиця.
Близьке таке й, чомусь, до болю рідне.
Та мною, все ж, не знане до кінця.
Мої там очі з пеленою мрії,
з початком світу мого десь на дні.
Тріпоче усміх на тоненьких віях,
а в погляді глибиночки сумні.
М"який змах брів, стрімкий каскад волосся.
Ніс - в лінію задиристо-тонку.
І трепетні уста, з котрих пилося
життя полин і мед, пряність й нугу.
Але на скронях - незнайома осінь -
присіла павутинкою в витку.
В куточках губ - ота незвана гостя,
що в зморшку звилась різьблено-гнучку.
Сліз борозни і складочки тривоги
й печаль... Печаль - всесвітня, голосна
проклали на обличчі скрізь дороги.
Очей же не торкнула сивина!
З світлини той же погляд юний гляне,
в якому - усміх й іскорки сумні.....
В твоїх очах - початок світу, мамо,
що з твого серця пророста в мені!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651529
дата надходження 14.03.2016
дата закладки 15.03.2016
Відкриваю тебе, наче книгу:
слово-образ-сторінка-рядок,
думка-погляд-твій настрій-твій крок....
На тоненьку ступаю я кригу
в світ твоїх невагомих зірок.
Поринаю, як в море безмежне, -
то штормить, то грайливо гойда.
Заколише пестливо вода....
Я пірну в твої сни обережно,
ти - неторкана мрій глибина.
Пізнаю я щоразу, мов вперше,
твою ніжність за усміхом вуст,
вдачу, силу, що видасть твій жест...
Утонувши в коханні, я вперто
з всіх тебе обираю божеств!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644176
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 12.03.2016
Красное солнце, красный песок,
Красное небо – пуля в висок.
Пуля за пулей мчатся порой,
Много не надо – хватит одной.
Море и небо, горы, река,
А на вершине – снег, облака.
Правды не знаю, веры порой
Много не надо – хватит одной!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=647757
дата надходження 29.02.2016
дата закладки 29.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.02.2016
В ста оттенках одиночества(в преломлённых зеркалах) -
Безысходность от пророчества - на шарнировых ногах...
Будни сирой безнадёжности и голгофа для души...
В ста оттенках одиночества (за туманами) - дожди...
Одуванчики и звёздочки,и ромашки,и стрижи...
В ста оттенках одиночества - в страсть одетые стихи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643347
дата надходження 12.02.2016
дата закладки 14.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.02.2016
Моя любовь, как панацея,
Хотя по сути, как чума,
Меня ни капли не жалея,
Лишила трезвого ума.
Мой разум так сказать обязан:
Ты мне не пара-видит бог;
Но чувствами навеки связан,
Мой здравый смысл занемог.
И вот душа, подобно скрипке,
Порвала струны и покой,
И я без права на ошибки
Все время мысленно с тобой.
А серце плачет и тревожно
Зовет, слезами теребя:
С тобой невыносимо сложно,
И без тебя, увы, нельзя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=452856
дата надходження 05.10.2013
дата закладки 21.01.2016
И не жена
и не вдова.
В ломбард
заложены слова.
А он???
...давно не Аполлон...
В прямолинейности
смешон.
Но возраст,
беспощадный страж...
Не улучшает нас,
наш стаж.
И я рАБА
его Огня...
за то...
кААк
лЮЮбит
ОН
МЕНЯ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547480
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2016
Экспромт
Когда зажигаю свечу,
За шторою прячется страх...
Короткой строкою пишу...
Совсем не такой,чтобы "ах"!..
Я просто дышу в тех словах!..
Вяжу их узлами и цепью!..
Узором ветров - на песках!..
Ударами - верною плетью!..
Касанием нежным (души)
И тем поцелуем французским...
О жизни - дорогой любви
(Под соусом сладостно - грустным)...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635948
дата надходження 15.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Я плакала крізь сон... Не пам'ятаю,
Чи снився ти...чи, може, навпаки -
Тебе шукала десь за небокраєм,
І не знайшла... І падали зірки...
Вогонь горів...але якийсь холодний...
І мерзла я крізь товщу сновидінь...
І дикий страх - незнаний, первородний -
Тягнув мене в якусь крилату тінь...
Я кликала тебе на допомогу -
І навіть камінь виронив сльозу ...
Та оминули всі твої дороги
Маленький світ і гори поблизу...
Я плакала вві сні ... І навіть після...
Тихцем ковтала сіль колишніх втрат...
Спав грудень за вікном... І тільки місяць
Збирав сльозини для своїх сонат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631280
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
Незабаром Новий рік зазирне до хати...
Подарунки зароблять треба починати!
Я спочатку приберу всі свої машинки...
Ні! Напевно, із паперу виріжу сніжинки. ..
Ні! Найперше - треба, мабуть, олівці зібрати...
Ой, згадав :ще помиритись треба мені з братом...
Чи протерти пил з полиці?.. Чи помити посуд?..
Як же важко вибирати щось на власний розсуд...
Вже сиджу я три години у тяжкій зажурі...
Може, спершу їсти дати любій киці Мурі?..
-Милий синку, поможи! - кличе мене мама ;
Тільки ніколи мені за цими думками.
Так і день минув... Вже ліжко кличе мене спати,
На подушці он сидить світлий сон крилатий...
І наснилося мені, що попід ялинку
Дід Мороз приніс мені лиш одну крижинку...
І написано на ній :"Любий мій Вітюшо!
Я не знаю, що тобі дарувати мушу :
Чи машинку, чи бінокль, може, якусь книжку,
Чи конструктор, чи папугу, чи біленьку мишку?...
Довго - довго я сидів, обирав і думав
І для тебе подарунок у мішок не всунув... "
Ну і сон... Та розгадав я його уміло!
Чесне слово, я сьогодні вже візьмусь за діло!
Помагатиму матусі, слухатимусь чемно,
Щоби потім подарунок не шукать даремно!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=628851
дата надходження 15.12.2015
дата закладки 18.12.2015
Над полем, над полем, над болем вібрує небо,
вібрує під небом зерном золотим - земля...
Ти знаєш, самотність - вона проника між ребер -
малює дорогу - й дорога веде в поля
такі золоЧЕні, аж їм ні кінця, ні краю!
А ти поміж ними - Творця недолугий клон.
І все що лишається - випустити цю зграю
крізь отвір у серці - цю зграю гірких ворон,
які вже чекають на постріл. Пора. Ворони.
Ше подих. Ше помах. Ще пензля один мазок...
Ти знаєш, самотність - це те, що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
Ти знаєш, самотність - це те,що невиліковно.
(Вінсент посміхнувся. Вінсент натиснув гачок.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610379
дата надходження 30.09.2015
дата закладки 26.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.11.2015
На столе икона и просвира,
Свет лампадки окружает тьма…
Существует ли картина мира
Вне сознанья нашего ума?
От явленья в воспрятьи чутком,
Свет, вписав сюжет, войдёт во тьму…
Образ, собираемый рассудком,
Будет соответствовать ему?
Нас питает древо от рожденья,
Искушает отражённый свет,
Но несоответствие явленьям
Побуждает дух искать ответ…
Ангел дал, чтоб истину извлечь,
Образ - обоюдоострый меч…
Оттого, какой вкушаем плод,
Ум картину мира создаёт.
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615484
дата надходження 23.10.2015
дата закладки 01.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.07.2015
Моє кохання ти витоптуєш мовчанками.
Хто я тобі: забавка, муза чи життя?
То серце згладжуєш, то йдеш по ньому танками.
То дух наснажуєш, то ріжеш на шмаття.
А скільки тих мені світанків залишилося?
Багато більше було темряви в житті.
Я майже з цим, ну, майже з цим уже змирилася.
Та ось тебе, ТЕБЕ зустріла на путі.
Чуття висмикувала (Небо свідок) з коренем,
Щоби не вилися у серці, мов вужі.
Вони ж назад неслися бистроногим оленем
І вибухали водограєм у душі.
Моє кохання ти витоптуєш мовчанками.
Хіба так важко розмести усі сніги?
Життя пливе рікою, ранки йдуть за ранками.
А ми з тобою - два роздільні береги…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585516
дата надходження 05.06.2015
дата закладки 05.06.2015
НалилА вина, ворожила травами…
Вспомнив тех, кто ушел давно…
Хоть любовью моей приправлено -
Ты виновен – горчит вино.
Я нагая ходила полночью…
Мне светила луна на грудь…
Под окошко твоё… за помощью…
Но не вышел ты… не уснуть…
Я упала в траву-муравушку,
Только звёздам открыла взгляд…
Что любовью твоей отравлена –
Только ты один – виноват…
Силы древние, воды вешние,
Одолень-трава, крик ворон…
Может, зря поддалась я лешему,
Если ОН – не в меня влюблён?
Поднялась душа в небо звёздное…
В лунном свете – давай плясать!
…Отыщи меня, коль не поздно нам
Воедино судьбу связать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584486
дата надходження 30.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Ніч обіймає за плечі,
Наче свинцеві повіки.
День метушливий і вечір,
Справ назбиралось без ліку.
Постіль чекає м'якенька,
В сон упаду, як в безодню.
Зараз до тебе б у жменьки,
Та... це, уже, не сьогодні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584524
дата надходження 31.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Сколько у ночи робости тени...
Робости шорохов,робости слов...
Сколько у ночи ласковой неги...
Сколько у ночи полутонов...
Сколько Луна проплывала по небу,
Столько - и Солнце вставало с утра...
Сколько у ночи - правды и веры
Знала,наверно,только душа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583349
дата надходження 24.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Вуста вершково-малинові
Тілом ковзали...
Вишнями ліжко встелене стиглими...
І пелюстками ніжними,
Наче пір'їнки пухнастими
Трепетно-орхідейними
Пестиш своїми ласками...
Очі твої ліщинові...
Сну мені не залишили...
Саме з таким мужчиною
Хочу впиватись тишею...
Очі твої ліщинові...
Липою,глодом, м'ятою...
Ранки медові, бурштинові...
Постіль залиш зім'ятою!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319116
дата надходження 04.03.2012
дата закладки 13.05.2015
Піниться дійниця молоком,
У печі дрімають паляниці;
День травневий розцвіта бузком
І ховає зорі у криниці.
І плете маленький павучок
З сонячної нитки павутинку,
І цвіркун відклав убік смичок,-
П'є із квітки росяну перлинку.
Мружить очі пустотливий кіт-
Нетерпляче вигляда сніданок.
І цілує яблуневий цвіт
Солов'їно- зозулиний ранок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383626
дата надходження 09.12.2012
дата закладки 23.04.2015
О,Вітре весняний, -близький і далекий коханцю,
Ти пестиш так ніжно, що тіло листочком тремтить,
Ведеш мене знову у снах до весняного танцю,
Вплітаєш у коси, як стрічку, омріяну мить...
Мене знов тривожиш, розвітрюєш заспане серце,
Роздмухуєш знову в мені первозданний вогонь...
І жінка навпроти (в чарівнім, напевно, люстерці )
Бере знову сонце до теплих дбайливих долонь...
Ти знаєш, мій Вітре, як я сумувала ночами,
Зимове колюччя шпигАло нестерпно у бік...
І йшли сірі дні, як до храму смиренні прочани...
Я їх розгубила, вервечці утративши лік...
Ти знов повернувся... На тебе цю вічність чекала....
Цілуй мене, Вітре, отак, як умієш лиш ти!
І буде весни нам, як завжди, напевно, замало,
Щоб знову пізнати далеких галактик світи....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566489
дата надходження 13.03.2015
дата закладки 16.03.2015
[color="#06099e"][b][i]Роли все сыграны, точки расставлены
Тает в бокале вино
Письма последние мне уж доставлены
Встретиться ль нам суждено?
В этой ли жизни увидимся снова,
Знает один только бог
Но, разлюбить тебя, самая милая
Я тебя так и не смог….
Днями, ночами все мысли летели
Только к одной лишь тебе
Видно, все демоны мира хотели
Чтоб не была, у моей ты, судьбе
Милая, добрая, нежная самая
Как разлюбить мне тебя?
Скажет ль об этом, акация старая?
Ветки свои теребя….
М.К.[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563847
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 03.03.2015
Зелений чай, ватрушка на сніданок,
У вікна -неймовірний сонцесяй,
Лиш де-не-де шифоновий серпанок
Спустив на луки обважнілий край.
Загрався кіт -розсипав муркотИнки,
Тепер танцюють штори пірует...
І, нанизавши плани на хвилинки,
Годинник метрономить часолет...
В родзинках сну ще солодИться думка,
Хоча буденність вже гризе, як міль...
І ранок поруч потихеньку хрумка
Корицю ночі і зірок ваніль...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562317
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Коли за обрії спадає знову ніч
І місяць прикрашає душу неба,
Створи мене із тисячі облич -
Такою, як захочеш ти... Як треба...
І оживи!.. Лиш помахом пера...
Чи світлом серця... Може, поцілунком?..
Я -просто Єва... із твого ребра...
Я -поєднання снів твоїх і думки...
Створи мене! Вітрам наперекір!
Мечем створи чи обладунком долі!
Щоби печалі гнилозубий звір
Сам захлинувся у своїй крамолі!...
***
...Зима за вікнами... І в душу пада сніг...
Я -на долоні....З каменю камея...
Вдихни життя в творіння рук своїх -
Колись же оживала Галатея!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560568
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Не нанималась видеть сны - но вижу...В них ветер в застеколье что то ищет...
И он колышет сон, и гладит,..обещает...А дождь стучит по крыше,..и ветру потакает...
В них не хожу - парю,..летаю ...И поезда все взглядом провожаю...
И дни,часы опять считаю,как и прежде...Мечтами дальше я живу,..с надеждой...
И снова страсть вернулась семимильными шагами,..уселась рядом в нетерпении,в ожидании...
И снова струны у души с печалью распрощались,..звучит мелодия знакомая,..давно родная...
И струны сильно так натянуты,..звучат,..не рвутся...И нет звучанию конца,ни края...
В тех снах и солнце светит ярче и не обжигает...И куст калины горькой сладостью своею манит...
Ты только рядом и не покидаешь,..и меткими словами,как молнией,сражаешь ...
Как острой саблей ни за что не ранят...С недавних пор ты стал так осторожен...
Поранился ты острыми осколками судьбы,..от этого ты стал так нежен...
А босиком по мостику ты памяти своей промчался,..ты что то там нашел,..и понял,.. мигом возвратился...
И тот,кто опускает ночью небо все над нами...имеет и гонцов,чтоб сон такой мой стерегли и охраняли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525997
дата надходження 26.09.2014
дата закладки 07.02.2015
Экспромт После прочтения
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551153
Сегодня я стану другой...А завтра останусь я прежней?..
Ты будешь снова со мной?..Мои будут живы надежды?..
А мне все равно,..слышишь?.. мне - все равно!..Тебя я любить обещаю...
И завтра, и дальше,..и через года... я нежность свою охраняю...
Ее не растрачу,..ее никому не отдам,..и буду такой,как прежде...
Ты только люби и помни меня...А я тебя...обожаю!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551381
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Цей день сніжить... То замерзають сльози,
Складається у перемети сум ...
Кому вони потрібні, ці морози?
Чому в їх скрипі відчуваю глум?
Не зрозуміло: пада сніг, чи зорі...
Ступаю по землі, чи вже лечу?
Лише бурульки -чисті і прозорі -
В них бачу і причастя, і свічу...
Мете, курИть, зриває хмари з неба,
Жбурляє в мене, опіка лице...
Чому у грудня виникла потреба
Сповити бірюзу важким свинцем?
Замерзлі пальці колючіють болем...
Та у душІ- на зиму холодніш ...
Жене вітрисько перекотиполем
Оцей колючий і схололий вірш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547639
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 04.01.2015
Я у судьбы совет просила,
А та ответила: – Смирись!
Ты поменять меня не в силах.
А впереди бежала жизнь.
Я заявила жизни хладно:
– Ты мне причины назови,
Все почему идет неладно?
А жизнь ответила: – Живи!
И не терзай воображенье,
Со мной идешь, ты век учась.
Я – поединок, я – сраженье.
Все на места расставит час.
И я тогда спросила время:
– Куда спешишь в плену дорог?
Так непосильна ноша, бремя.
А час сказал: – Так хочет Бог!
Затем же я и к небу взвыла,
У Господа ответ моля.
Первопричина, Мудрость, Сила
Сказали мне: – Начни с себя!
Ты не вини судьбу в пороке,
Не сочиняй про страшный рок.
Сама ищи, сбивай пороги
И со всего бери урок.
Ни в коем случаи не мысли,
Что время притаило крах,
Что зла к тебе судьба, Всевышний.
Ты знаешь, все в твоих руках.
И жизнь свою, свой путь и лета
Не поддавай сырой вине.
Никто тебе не даст ответа,
Ведь все ответы есть в тебе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525855
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 28.12.2014
сядь мальчик
не спеши
снимать с меня одежды
Я это сделаю
с Изяществом
Сама
Я научу тебя
Любви
безумно нежной
где тело
станет страстным
как душа
Я плоть твою
взбешённую желаньем
расслаблю своей мягкою рукой
и только после этого
заставлю
тебя раздеться
Казанова мой
Я уложу тебя
на ложе с лепестками
ну а сама
в рубашечке твоей
коснуся ног
горячими губами
взводя
твой мускул
для своих затей
его дразня любовно
и лаская
и глядя
в страстью жгучие
глаза
Я прошепчу тебе
невинность излучая
Любимый Мальчик
Я Хочу Тебя
мы испытаем
все проникновенья
и Тантру
с Камасутрой пополам
в тебя вдыхая
жажду наслажденья
не дам я отдыха
ни телу
ни губам
а после
извержения вулкана
Я поцелую
пьяные глаза
и фалос твой
сыгравший без изъяна
сценарий нашей песни
до конца
с рассветом
ты уйдёшь
согретый мною
а Я взгрустну
в след глядя из окна
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с желанием
опять прийти сюда.
уйдёшь
совсем Другим
с
Другой
Судьбою
с окрепшей Верой
в Свои Силы
и Себя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=345564
дата надходження 22.06.2012
дата закладки 16.12.2014
Я накажу тебя
Как нас учил Христос
Своим Прощеньем
После Покаянья
И не спрошу
И не задам вопрос
Не выкажу лицом
Своё страданье
Прощенье эффективнее кнута
Сильней проклятья
И мудрее
смерти
Оно с тобой
Как тень
ТОГО Греха
Излечит
и Исправит
на две трети
И что с того , что сердце пополам
Душа распята
Гордость в тёмной яме
Я сохраню
И никому
Не дам
Разрушить мир
Взлелеянный
годами
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=443205
дата надходження 14.08.2013
дата закладки 16.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.07.2014
Не снись мені! Не снись ...Благаю!
Бо потім в грудях так щемить ...
І від утраченості раю
Слізьми вмивається блакить ...
Не снись мені ... Бо стука в скроні
Шаленим скерцо :"Ти не мій! "...
І у затиснутій долоні
Уламки приспаних надій ...
Не снись мені! Не снись ... Не треба! ..
Бо далі знов порожній ранок ...
Перед святим обличчям неба
Я проклену твоïх коханок! ..
Не снись мені ... Голками болю
Не рань крилатоï весни ...
Та перш, ніж відпустить на волю -
Прийди ще раз до мене в сни ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=441473
дата надходження 04.08.2013
дата закладки 25.07.2014
Розмитий дощами геть зоряний шлях,
Мов канув у безвість, пропащий.
— Проколоте небо на гострих шпилях, —
Зітхав сонний місяць ледащий.
Човном плив тихенько, не збавив ходи,
Ще й хмарні відштовхував плями,
Розлив “жовторогий” цеберко води,
Лишаючи в просторі шрами. 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505234
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 15.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 07.04.2014
Так сиро, сіро, непривітно.
Розрихлився у полі сніг.
З горбків спустився непомітно,
В вибоїнах водою ліг.
Немов на чорно-білій плівці
Усе: дерева, сніг, туман.
Наводять люди лад в домівці.
Вирує в пристрастях Майдан.
Одні варять, печуть, гурманять,
Спілкуються в соцмереж́і.
Інших діла великі манять,
Їх поступунема меж́і.
Є і такі, котрі отруту
Пускають, наче гад з нори,
Плетуть з брехні і крові пута.
Суд для усіх прийде згори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478135
дата надходження 08.02.2014
дата закладки 09.02.2014
Не осуди. І не роби рабою
Розпечених, мов лава, почуттів.
Я просто буду… дихати тобою,
Тамуючи у грудях зливу слів.
Не осуди, що серце шаленіє
Від думки, що на світі десь є ти.
І що душа від доторку весніє…
Хоч сонечком надії освіти!
Не осуди ці почуття гарячі,
Вразливі, мов у березні сади.
Твою байдужість я тобі пробачу.
Лиш за любов мене не осуди…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=424504
дата надходження 13.05.2013
дата закладки 14.11.2013