розверну навмисно колію.
та яка у цьому вигода?
символічно проговорюю:
я тебе і справді вигадав.
повергаючи запеклості
не намарного відношення,
вельми набули шляхетності
говірливі оголошення.
за тобою свищуть протяги.
ненавмисно, ненасильно.
чудернацькі міні-потяги
розігнавшись, з рельс вистрибують.
ми йдемо супроти одного,
первісно змінивши напрямок,
розум чинно вираховує:
стрінемось чи десь за Малином,
чи дійду до Томашгороду
через Рівне й Броди. Ось де й я!
поскидаєш нові чоботи
сині, од смоли вже чорнії.
лагідним світанком в потягах
кинешся на плечі, вціпишся.
ледь-не-ледь торнешся одягом.
сонце вигляне — не скривишся.
і долоні відокремлюєш:
— Па, хороший, ще зустрінемось.
я приїду в місто з Левами/
ти навчатимешся в Києві.
а наразі розминемося
ти в 141-ий, пішки — я.
у гуртожитку заселешся,
ранком сколотими ніжками.
палантин на шию в зав`язі,
Пальто сіре кашемірове.
лірою чи називаєшся?
повернутись накажи мені!
коли так до тебе хочеться,
відстані втрачають значимість,
набувають усі потяги
переносного означення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471392
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 11.04.2014
Зламав ти усе, що лиш міг зламати.
Очі закрий і спи.
Хай лагодить все замість тебе кімната,
Хай править твої помилки.
Довірся трубі й електричному дроту,
Проблеми спусти в димар.
Хай робить повітря твою роботу,
Хай світло несе тягар.
Не думай марати обличчя чи руки,
Ніколи, ніяк, ніде.
Хай спить твоя совість, хай сплять твої муки,
Хай доля вперед веде.
Мов пісня солодка життя твоє стане
Без вчинків і без зусиль.
Як час лікуватиме всі твої рани,
А ніч тамуватиме біль.
Віддайся в полон акордів та літер,
На розсуд мостів і площ.
Молитви твої хай насвистує вітер,
А сльози виплакує дощ.
Нехай твоя тінь опиниться в центрі
Можливостей і перспектив.
Ти ж сам уникай старанно і вперто
Кроків перших і слів.
В сусідніх квартирах стихають розмови.
Початок нової доби.
Притисни подушку, згадай колискову,
Очі закрий і спи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490906
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
- І як ти живеш з цим?
Ти з цим не живеш, воно само живе в тобі…
Раніше я не вірив в манію, легку форму надзалежності
Дівчинко, ти зачепила мене силою свого магнетизму
З тобою мій світ сповнений безмежності
В якому можливі мирні акти тероризму…
По найдавнішим законам Всесвіту, мене тримає гравітація
Твоїх чарівних імпульсів, ранковий присмак сонця на вустах
Читаючи розумні фоліанти, я розумію ти моя реінкарнація
Ти головна вулиця, у сповнених надіями моїх містах…
Я був як корабель, що не міг знайти блаженну гавань
Тулився парусом до хвиль, втікав від шуму ураганів
Але твоя жіноча суть анулювала негативні коливання
І показала всю любов титрами що завмирали на екрані…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490942
дата надходження 07.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Перекошений Всесвіт думками ,
перекривлена сутність життя, –
пнеться в душу пустими рядками
вовчо-дике столунне виття.
Очі в очі масними очима,
поза очі розвіяна сіль,
наче тінь та облуда незрима,
перетравлює радощі в біль.
У закони доконаних істин
не вплітається правда людська, –
в генотипах украплена плісень,
як рутина, рутинно гірка.
Створено 11, 12. 02. 2004 року, м. Львів
Опубліковано:
1. На зламі дня. Львів: "Тріада плюс", 2004. - 100 с. - С. 41;
2. Антологія Бойківського краю. Дрогобич: «Коло», 2007. 724 с. – С. 438.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482208
дата надходження 27.02.2014
дата закладки 27.02.2014
Реальність та, що чую, знаю, бачу,
жить не дає ні серцю, ні уму
Коли сміюся – означає плачу,
одне питання задаю – чому?
В часи славенні князя Ярослава
коли Європа впала у пітьму,
найбільшу в світі мали ми державу
та втпратили. Питання є – чому?
В Росії – триста літ ярмо татарське
а самобутність зберегли свою.
Вісімдесят у нас, а де державність?
Хто скаже мені відповідь: чому?
Як не дивись – чи здалеку, чи зблизька
на історичну нашу давнину –
простий народ пішов в козацьке військо
а старшина – до польського. Чому?
Богдана не любили твердолобі
бо не шукав він прислужить кому
Посольства слав тоді по всій Європі,
та нас ніхто не визнав. Чому?
Як тільки впала вся царизму товща,
всі, хто хотів, покинули тюрму
Пішли з Русі Фінляндія і Польща
А ми ще рік вагалися. Чому?
Коли царя ми славили куранти,
був час на вибір – в літо чи в зиму.
Європа вся пристала до Атланти
а ми зв’язалися з німцями. Чому?
Свавілля дике і властей жадоба.
перетворили Україну на тюрму
Під ним ішли мільйони, як худоба
Зате вождів ми славимо. Чому?
В Сибір щодня летіли ешелони,
щоб знищить хлібороба, мов чуму
З голодомору вмерли сім мільйонів –
але простів не було. Чому?
Коли свобода почала світати,
і всі народи кинулись від сну,
а незалежність вже взяли прибалти
у нас застою заповідник був. Чому?
Хоч самостійність ми рекламували,
та влада не змінилась на тому,
бо всі очима кліпали й мовчали
І знов таке питання – а чому?
Щоб мати незалежності основу,
ідея мусить помагать цьому
Всі нації шанують рідну мову –
а ми чужу шануємо. Чому?
Реформи зверху і стремлінка знизу
поклали переустрій усьому
Європа Східна настала на кризу
а в нас вона у наступі. Чому?
Трагічно те, що відповіді знаю,
бо вмію відрізняти світло й тьму.
Тоді для чого серце своє краю
Кого питаю я – чому? Чому?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473191
дата надходження 17.01.2014
дата закладки 17.01.2014
Давай но займемось "коханням"
Не тілом, не помахом пальців,
А просто поринем з бажанням
У вирій нестримних зухвальців.
Вперед! Зривай обкладинку
І кидай її обличчям до столу...
Перегортай очима без зупинку
Сторінки з запахом ментолу...
Нужбо займатись "коханням"
Не тілом, не помахом пальців.
І навіть не сексом, а читанням -
Коханням букв поміж абзаців.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460314
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 13.11.2013