lika55: Вибране

Крилата (Любов Пікас)

Малечі про Голодомор

Їж,  дитино,  і  суп,  і  кашу,  
Рибу,  м'ясо,    овоч  і  фрукт.
Бо  б́уло  в  історії  нашій,  
Що    від  голоду  гинув    люд.
Їж  та  дякуй  Творцю  і  мамі,
Що  пожива  є  на  столі,
Що  у  вільній  живеш    державі,
Світ    відкритий  нині  тобі.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462446
дата надходження 25.11.2013
дата закладки 25.11.2013


Роза ветров

прости…

Прости,  що  твою  душу  потривожила  -  
На  переправі  коней  не  міняють...
І  тільки  той,  без  вершника,  стриножений,
помалу  проти  течії  кульгає

І  я  б  пішла  деінде  за  тобою,
І  я  б  шукала  стиглі  маки  літа...
Та  час  біжить  і  сповнює  водою
струнку  підкову  кінського  копита.

Та  я  і  йду...  Лише  у  інший  бік...
І  слухаю  тремтливий  шепіт  маку.
А  щоб  тобі  "служили"  цілий  вік,
то  приручи  замість  коня  собаку!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462187
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013


Еллі

Як воно насправді?

я  йшла  головною.  я  йшла  отак  все  життя
зі  звичкою  озиратись  довкруж.  переважно  назад
тримаючи  у  хребті  впольовані  мною  страхи
вчитись  тримати  їх  тримати  і  відпускати

я  вчилась  всього.  я  вчилась  навіть  писати  вірші
бути  вільною  врешті  решт  і  спину  тримати  струнко
не  знаходити  шлях.  він  сам  тебе  знайде.  як  всі
у  зазначений  богом  час  відіп"ють  із  солодкого  трунку

ось  побачиш  мене.  у  розкішних  вітряних  шатах
у  пилюці  і  листі  на  сонці.  плямистому  тлі
я  насправді  все  приховала.  я  вмію  літати
і  крила  мої  переважно  з"являють  уві  сні

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462146
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013


А.Чурай

вдячний

Нічого  в  твоєму  житті  не  залежатиме  від  слів  випадкових  блазнів  і  геніїв,  
Коли  ти  не  віритимеш  цим  словам.
Взагалі,  випадковості  мають  свої  прикмети.  
Наприклад,  вони  не  відбуваються  просто  так.
Я  зустрів  тебе  взимку  на  зупинці  метро.  
Аж  надто  юну,  
З  дикою  звичкою  не  дивитися  на  співрозмовника.
Ти  ховала  погляд  у  гравій,  
Так  недоречний  у  світі,  в  якому  є  небо.
Я  щось  говорив  про  квитки  і  погоду,
Незграбно  намагаючись  підвести  до  віршів,
До  твоїх  віршів.
Я  чомусь  точно  знав,  що  ти  їх  пишеш.  
Того  вечора  ти  чомусь  пішла  за  мною.
Тепер  ми  стоїмо  посеред  космосу,
Прямо  всередині,
бо  вісь  Землі  проходить  через  мою  квартиру,
І  змінює  своє  положення  внаслідок  твого  руху.
Я  вдячний  тобі  за  віру  одному  з  блазнів.  

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462180
дата надходження 22.11.2013
дата закладки 22.11.2013