Цените мгновения, данные жизнью,
Нам сердца биения посланы свыше.
Удар за ударом - в конце остановка,
Сорвется прибитая счастья подковка.
Ты смотришь на вещи, которые жили,
Не умерли с ним, но внезапно остыли.
Он будто бы вышел из комнаты молча,
Сквозь слезы выть хочется голосом волчьим.
Теряем внезапно, душою старея.
Стою возле гроба, рукой землю грея.
Земля упадет с оглушительным стуком,
Возьмите души моей боль на поруки.
Поймешь, когда поздно решать теоремы,
Слезами наполнились вздутые вены,
Отца не вернуть, - жить с утратою дальше,
Как много не главного в жизни, а фальши.
Мы ценим ненужные, мнимые вещи,
При этом не став ни на грош человечней.
А близкие люди всегда были рядом,
Закрытые тенью рутинных фасадов.
Любите при жизни того, кто роднее,
Кто вас в колыбели качал и лелеял.
Мы смерть приближаем, родных забывая,
Напрасно потом на могиле рыдая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844209
дата надходження 06.08.2019
дата закладки 22.03.2021
По мотивам книги Джона Кехо
«Квантовый воин»
Жизнь – музыкальный инструмент.
На нём играть не каждый может.
А если кто-нибудь поможет???
Тогда наступит тот момент!
Предела у Вселенной нет!
Все таинства в её владеньях.
Понять, хотя бы на мгновенье
и разгадать одно из них!
Победа! Всё-таки ты смог!
Все струны были гармоничны.
А импульсы добра привычны.
Вот время подводить итог!
Усвоил первый свой урок.
Потом – другие! Их так много.
Начало, отчего порога,
а дальше – двойственность дорог…
Чтоб выбрать нужную, есть срок.
Он ограничен не напрасно.
Финал бывает даже в сказках.
В них осуждается порок.
Жизнь – инструмент в твоих руках.
С ним бережно и осторожно,
порою обращаться сложно.
И с опытом уходит страх.
Но гложет мысль: а вдруг не так
я обошёлся с инструментом???
Не те использовал моменты???!!!
Так, ошибаясь много раз,
писала я и свой рассказ.
Слова меняла, фразы, строки.
И музыкальные уроки
мой инструмент давал не раз.
Чтоб кратко изложить сюжет
и, соблюдая ритмы, рифмы,
словесной покоряясь нимфе,
порою показать скелет,
что прячется за гранью лет.
Не совершаю ли ошибку,
что делаю опять попытку,
понять, принять хочу совет.
…Вопрос – ответ! Вопрос – ответ!
Жизнь – музыкальный инструмент!
05.01.2021
© Copyright: Виктория 75, 2021
Свидетельство о публикации №121010709875
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900559
дата надходження 07.01.2021
дата закладки 15.02.2021
Птенец покинул дом...
Спешил... летел упрямо!
Вот только мысль о том,
Что потерял он... маму.
Душа болит... Но синь
дитя к себе манила!
Не то, что средь руин
Гнездо их - сено с илом!
А в небе... хорошо!
В лучах порхала птица!.
Забылся и грешок...
Что с мамой не простился.
Вдруг вечер окатил
Прохладною волною...
Искал птенец свой ил...
И был обеспокоен.
Не смог найти он дом...
Дрожал всю ночь на ветке.
А в гнездышке пустом...
Рыдала мама детки.
14.02.2019 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825370
дата надходження 14.02.2019
дата закладки 14.02.2019
мы в отключке до получки
в будни-просто палачи
тут мне давеча попутчик
повстречался
хоть кричи
он такой интилегентный
рядом с ним я просто бык
обсудили киноленту
пили водку под грибы
а потом
когда светало
я едва глаза продрал
и прозрел
на пьедестале
как живой мужик стоял...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=115575
дата надходження 07.02.2009
дата закладки 09.04.2018
Кому- то ночь дана для сна
Кому- то для любви
Когда в душе зимой весна
С заката до зари
Для воровства кому-то ночь
Для слёз и для сомнений
А мне скорей она дана для размышлений
Распутывая жизни нить
Ищу свои ошибки
Вопрос веков "быть или не быть"
Ответ на дне бутылки
Мудрец сказал в вине найдёшь
Ты истину простую
И я перевернув стакан
В раздумиях тоскую.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=436834
дата надходження 12.07.2013
дата закладки 09.04.2018
Сталось так. І що ж робити?
В пекло водночас попали
Фінансист, політик, вчитель.
В ряд при чорній брамі стали.
- Всіх прийму я, як годиться, -
Мовив біс, - мої кохані.
Чом нахмурили ви лиця?
Зараз випарю вас в чані.
Думали, вам вічно жити
І приймати шал овацій?
Вам дозволю подзвонити
Рідним чи на місце праці.
Але раз лише приємність
Цю зроблю для вас, рідненькі.
Остогидла мені темність.
Хочу митей я світленьких.
Добрий я оцього ранку!
Та дзвінки не безкоштовні!
Задзвонив банкір до банку.
Розпитав про гроші кровні.
Дав якусь там настанову.
- Варта десяти мільйонів, -
Каже дідько, - ця розмова.
- Три хвилини в телефоні?
- Так. Виписуй чек скоріше.
Бо така була угода.
Поки я не прошу більше.
- Підпишу. Не злися. Згода.
Руки стерпли, мов із вати
У політика, та дзвонить.
Партію велить тримати,
Вигравати перегони.
- Ну, а ти дзвонити хочеш? –
Чорт учителя питає.
- Це зробив би я охоче,
Запитав, як день минає
В школі, чи слухняні діти,
Чи влаштовують змагання,
Чи колеги здали звіти
Про навчання й виховання.
Але витратив зарплату,
Мусів книжок накупити.
- З пекла в пекло без оплати
Дозволяється дзвонити.
- Скільки буду мати часу?
- Поки зможеш звуки слати.
- Ну тоді зі своїм класом
Мушу ще порозмовляти.
Говорив з учителями,
Із директором про плани.
Також з техробітниками,
Сторожем і кухарями.
Дав поради дітям – Олі,
Гнату, Петрику, Іванні:
- Будьте дружніми у школі,
Всі виконуйте завдання.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748825
дата надходження 02.09.2017
дата закладки 29.03.2018
Коляд-коляд-колядниця.
Добра ваша паляниця
І узвар зі слив, грушок,
І кисіль, і пампушок,
І в глазурі медівник,
І ковбаска, і балик.
Все до ладу, все, як треба,
Тільки миру ще нам треба.
Зла війна серденько тне.
Тож прошу я про одне:
Хай рожденний Бог на сіні
Мир дарує Україні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770073
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
28.Птах цей блідо-сіруватий.
Дзьобик – довгий та плескатий.
В час, як подругу шукає
Цей красунчик, цей дружок,
Ґуля в нього виростає
На чолі, а ще чубок
Ззаду, мов пшениця, сходить,
Білий він стає тоді.
Коли шлюбний час відходить,
Подругу знайде собі,
Буде птах гніздо ліпити,
Пташок – діток виводити
В звиклій димчастій одежі
На морському узбережжі.
Не гусак це, не баклан,
Птах цей, діти, … (Пелікан)
29. Довжиною – більше метра.
Має сірого він светра,
Ржаві крапки по спині.
Де зимує? В чужині.
Має він кінцівки бурі.
«Кру!» - співає у зажурі.
Довгі ноги, довгий хвіст.
Любить танго, вальс і твіст.
Вітер грає на гітарі
Він танцює сам чи в парі.
(Журавель)
30. Проживає у Карпатах
Хижий цей великий птах.
Дзьоб у нього гачкуватий,
Пір’я – в охрових тонах.
Розмах крилець – метрів два,
Невелика голова.
Вхопить він з розгону птицю,
Зайця навіть чи лисицю.
Падло з’їсть – його плюси.
Та вирубують ліси
І число птахів маліє.
Тож ніхто його не сміє
Нищити – такий закон,
Щоб не щез, неначе сон.
(Беркут)
31. Маю білу сорочину
І смолисту піджачину.
До птахів належу касти,
Хоч не лапи в мене – ласти.
То я розміром, мов курка,
То, неначе журавель.
Вмію йти під воду нурка –
Поціновувач купель.
І хоч справді я є я птаха,
Маю крила, хвіст – дивись!
Та признаюсь, дам я маху,
Як летіти скажуть ввись.
Важко борю я дороги,
Мов зв’язав мені хто ноги.
Та не страшуся морозу,
Тягну рибу – і не з возу,
Як лисиця це робила,
Коли діда обдурила.
Рибу я в воді лапаю,
Крилами у ній махаю.
Ще, скажу вам, я люблю
Ковзатися на льоду.
Діти, знаєте, хто він?
Ну, звичайно, це … (Пінгвін)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=770104
дата надходження 07.01.2018
дата закладки 08.01.2018
хурделиця самотня птаха тріпоче крилами над дахом вогонь багряний ллється з печі собою гріє мокрі речі залишені біля каміну а ще народжену дитину в колисці мати вишивала ту кожну смужку покривала і підгортала підгортала щоб немовлятко краще спало щоб білосніжна завірюха знавдвору не натерла вуха червоним соком горобини горять лиш щоки у дитини ласкаво цокає годинник і пес старий хропе надвечір звучання цілої родини сьогодні у зими на плечах тому що нині о цій днині різдво до дому завітало та чоботами над каміном гостей застуджених стрічало та зігрівало духом кави і ароматами куті що мати зранку готувала і клала рушники святі в куточок сяйва образів де подарунки від волхвів для її сина хтось приніс на долю щастя й на здоров'я на радість світло й на любов та на все те за що сьогодні піднімуть люди в кухлях
кров
*(навіяно творами Даррена Аранофскі та Владіміра Сорокіна)))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764278
дата надходження 06.12.2017
дата закладки 26.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2017
Немало было втоптано имен
В зловонную искусственную жижу -
Не всем дано за столиком в Париже
Вкушать бокалов легкий перезвон.
Но в том и сущность призрачных цепей,
Что их приобретая добровольно,
Кладя на плаху голову безвольно,
Мы погибаем молча без идей.
Желая в жизни что-то изменить,
Бросая взор с балкона равнодушный,
Храня слова, сцепив уста послушно,
Готовы по течению все плыть.
Где зов времен, вбивавших в землю клин,
Вложивших в нас казацкий дух и веру? -
Мы вновь спиной встречаем изувера,
Упавши на колени перед ним.
Я так устал от рвотной духоты
Пространства, не дающего свободы,
Но верю, что уже отходят воды
Пред новым возрождением страны.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=766362
дата надходження 16.12.2017
дата закладки 19.12.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2017
Крошка-сын к отцу пришел
И вопрос поднялся:
«Папа, вспомни хорошо,
Я откуда взялся?»
- Вовка, знал, сыночек наш,
Рано или поздно,
Ты такой вопрос задашь.
А вопрос серьезный!
Надо маму нам позвать,
Ей вопрос не спустим –
Как тебя решила взять,
Как нашла в капусте?
С нею мы обговорим,
Очень важно это,
А потом ответ дадим,
Никаких секретов.
- Маша, слышь, чтоб я впросак
В этом не попался,
Вовка спрашивает как
И откуда взялся!
С виду хоть вопрос простой,
Но, как пишут в книжках,
Очень важно знать про то
Каждому мальчишке.
Может стоит просветить
Честно, с толком, с чувством?
Хватит малыша дурить,
Что нашла в капусте!
Мама, добрая душа,
Взяв книжонку в руки,
Осторожно, не спеша,
Все по педнауке,
Рассказала про цветы,
Пестики, тычинки,
Как рождаются плоды –
Яблоки и финики.
Без утайки и игры
Рассказала с толком
Как плодятся комары,
Как роятся пчелки.
Подогревши интерес,
Вовке влила в ушки
Размножительный процесс
Рыбок и зверюшек.
Есть и самки, и самцы
У любой породы.
Есть и мамы, и отцы –
Так велит природа.
Отклонений сильных нет
Иль почти не будет,
Появляются на свет
Точно так и люди.
Рассказала все путем,
Правильно и верно,
Как зачатие идет,
Как вливают сперму.
Про строение вагин
И про яйцеклетку,
- Из нее ты вышел, сын!
Все понятно, детка?
Про беременность, живот,
Плодовые воды,
Как рождается народ
У людской породы.
Даже папа ей сказал
- Вот какая штука!
Столько я и сам не знал.
Целая наука!
- Ясно все? – спросил отец. –
Как берутся дети?
А теперь ответь, малец,
Ты вопросом этим
Вдруг задался? Почему
С любопытством впился?
Важно стало самому
Знать как появился?
- Нет, мальчишка со двора
Утром привязался:
Он приехал из села,
А я откуда взялся?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726873
дата надходження 02.04.2017
дата закладки 04.04.2017
Поети – люди-диваки.
Їх часто манить світ ілюзій.
Пірнають в нього залюбки.
Із ним воліють жить в союзі.
Закохуються раз у раз
У створений в уяві образ.
Толочать душу, мов матрац,
І труту п’ють, мов жертви кобри.
Їм мало, що весна на street,
Що в неба дихання ритмічне,
Що сі́м'я їх мережить світ,
Їм подавай щось надкосмічне!
Об'єднують материки
І розрізають океани.
Придатним роблять хліб глевкий.
На дрібки рвуть таємні плани.
Їх світло не підвладне тлі.
Їх тіло часто в бронзу лито.
Крізь душу сиплять біль землі,
Неначе борошно крізь сито.
Сім'я - насіння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=726279
дата надходження 29.03.2017
дата закладки 30.03.2017
Не надо слов - оставьте их себе,
Нет ничего красноречивее молчанья.
Дано не каждому носить при жизни званье -
Судьею быть в чужой ему судьбе.
Не надо лиц, скорбящих о былом,
Зачем назад теперь оглядываться всуе,
Тем самым спину подставлять врагу под пули.
Свой выбрав путь, с него мы не свернем.
Прими, Господь, не жертву, а любовь -
Любовь к словам Твоим, к свободе и Отчизне,
Спасибо, Бог наш, за подаренные жизни,
Воскреснем мы, чтоб в строй вернуться вновь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722475
дата надходження 09.03.2017
дата закладки 09.03.2017
Нічого особистого...
Настроєвий ранок...
Удосвіта встану.
У келих туману
По вінця собі наберу.
Вмощуся з ногами
В куточок дивану
І *Триста поезій* візьму.
І буду п’яніти
Від рим-самоцвітів.
Кохатись,мов квітка в росі,
У ві́ршах нетканних.
І келих з туманом
Підніму; Поетко - *Prósit*.
За Вас, пані Ліно...
Життя швидкоплинне.
А ваші диво - вірші,
Мов квіти духмяні,
Мов ранки-світання,
Чи гострі козацькі шаблі.
............................................
Удосвіта встану,
Ранковим туманом,
Поезії ваші мені.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715338
дата надходження 30.01.2017
дата закладки 03.02.2017
Верни мне веру в благодать Твою,
Услышь меня, когда теряя разум,
Я на коленях пред Тобой стою
Иль дай мне умереть, но только сразу,
Мой Бог, душа моя в Твоей лишь власти,
Не рви ее молчанием на части.
Мне долгих лет ниспослан приговор
Той жизни, что давно уже не в радость,
Послушником я был и до сих пор
Им остаюсь - не весь, а только малость
Меня, сгоравшего в огне безумной страсти,
Живет Тобой, отсюда все напасти.
Верни мне веру в искренность речей
Людей, что призваны служить Тебе до гроба.
Зажгу в церквях я тысячи свечей
И преклонюсь пред образами молча, чтобы
Вновь обрести потерянное счастье,
Я верю, Ты не дашь на дно упасть мне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691784
дата надходження 01.10.2016
дата закладки 30.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.01.2017
Сердце выжжено до углей
От бессилья напрасных слез.
Не вернуть мне моих друзей,
Стали мрачными сны без грез.
Утомился народ страдать,
Утомился всю жизнь терпеть
Тех, кого родила не мать,
Свой народ заковавших в клеть.
Душу вынули, нет ее,
Оголились клыки в ответ.
Сколько можно терпеть гнилье
В слове тех, кому веры нет?
Сколько можно, упавши ниц,
Пред собой видеть только грязь?
Нет страны, где не видно лиц, -
Где нет лиц, процветает мразь.
Страха нет, коль внутри темно,
Но горит, как два солнца, взгляд, -
Иль милей пастухов клеймо,
В черных красках тугой наряд?
Пустота не рождает мысль,
А без мысли прожить нельзя.
Если жизнь представляет смысл, -
Значит к свету нам всем стезя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712697
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 17.01.2017
Пылающий огонь в душе моей горит,
И отблески его в моих глазах недобрых.
Истерзанной страны привычный колорит.
Героев нет уже, на подвиги способных.
Средь обреченных лиц тускнеет солнца свет.
Во мраке нелегко найти свою дорогу.
Забыта связь времен, но слабый силуэт
Надежды, словно меч, ниспосланный нам Богом.
Удобна рукоять для каждого из нас.
Как бритва, его грань остра и безупречна.
Серьезный аргумент для наглых лживых глаз -
Не может быть дерьмо созвучным слову "вечно".
Кто обреченно нес свой крест, потупив взгляд,
И веру потерял в добро и справедливость,
Поднимется с колен. Вдыхать сколь можно смрад?
Дай силы, Боже, нам! Да будет Твоя милость.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=703783
дата надходження 30.11.2016
дата закладки 30.11.2016
ОСЕННЯЯ ПЕЧАЛЬ… (На стих. «Шелестят листвой осенней» Николины Озерной)
Если рядом друг любимый,
Все невзгоды – не беда!
Наша жизнь неповторима,
Не считаем мы года.
И трясутся руки чаще,
И кружится голова……
--Это будет где-то дальше,
А пока нам жизнь мила!
Как мы многого не знаем,
Как печален род людской…
Ведь на время засыпаем –
Вечность дарит Бог,
блаженство и покой.
Иоанна 17:3 « Чтобы иметь вечную жизнь,
необходимо приобретать знания о тебе,
единственном истинном Боге, и посланном
тобой Иисусе Христе».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700774
дата надходження 15.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Осінь смутком все довкола
Тихо огортає,
Але в душах українців,
Дух волі палає.
Україну ,рідну неньку,
Вороги спалили
Й між собою , супостати,
Збручем поділили.
На своїй землі на рідній,
Хоч в чужій державі,
В місті Львові отамани
Зібрались у справі.
Вирішили до Києва
Вони йти походом ,
Припинити , щоб знущання
Над рідним народом.
Розділились на три групи,
Вкраїнські солдати,
Щоб кордони більшовицькі
Легше подолати.
Першу групу Бессарабську
Вороги розбили ,
Як лиш тільки за Дністер
Повстанці ступили.
Про Подільську , другу групу,
Багато писали,
Її рейд по Україні
Подвигом назвали.*
Четвертого листопада,
Коли усі спали,
Головна Волинська група
В похід виступала.
Зброї у них було мало,
Пішли майже голі,
Та з вірою в перемогу,
З жагою до волі.
Під проводом Тютюнника,
Дякуючи Богу,
Без пострілу розброїли,
Польськую залогу.
Біля села Журбовичі
Чекістів розбили,
Коростень на другий день,
З боєм захопили.
Та не довго святкувалась
Ота перемога,
Бронепотягом приїхала
Чекістам підмога.
На Радомишель пішли:
Змучені боями,
Обшарпані , обвіяні:
Морозом , вітрами.
Обігрілись у Заньках,
Трохи відпочили
І на зустріч другій групі
Знову поспішили.
У сусідньому селі
Зустріли котовців,
Що на конях налетіли,
Мов орда половців.
Не злякались тютюнниківці,
До бою вступили.
І не мало там ординців,
У снігу згубили.
Так з боями , нескорені,
З великим обозом,
Просувались вони далі
Снігами й морозом.
Біля села Городське,
Переправу мали,
Під кулями півзамерзлі ,
Тетерів здолали.
Побачивши , що не зможуть
Києва дістатись,
Не зустрівшись з подільцями,
Змушені вертатись.
Виснажені , на-пів босі
І майже без зброї
Не втрачали ні надії,
А ні волі тої.
А у бою за Леонівну
Дві групи стрічались,
Через ніч , утому , холод
Так не розпізнались.
Розійшлися вони з боєм,
Село залишили -
Переправу через Тетерів
Шукати спішили.
Ця не зустріч для волинців
Фатальною стала ,
Та вони про це не знали -
Переправа ждала.
У Малих Миньках спинились,
Стали до спочину,
Краще були не спинялись
А йшли без зупину.
Сімнадцятого по полудні
Рушили в дорогу.
Та котовці оточили
Узяли в облогу.
Зав*язався бій кривавий,
Важко описати,
Невеличка річка Звіздаль
Може розказати.
Оточені котовцями
Повстанці не здались,
До останнього патрона ,
Всі мужньо тримались.
Залишені керівництвом,
Холодом зморені,
Хлопці бились за Вкраїну
Немов навіжені.
А котовці розлючені
З шаблями літали
Поранених , скалічених,
Без збройних рубали.
Це останній бій для групи,
У цьому поході.
І до нині його пам*ять
Живе у народі.
Багатьом не пощастило
Із цього загону,
Замучених , знівечених -
Взято до полону.
Їх знесилених , побитих,
Мов овець отару,
Під конвоєм відправлено
До міста Базару.
Там зігнали на майдан
Базарців чимало .
Й "Чрезвычайная пятьорка"
Читала ухвалу.
Сам Котовський перед тим,
Як вирок читати,
Запропонував добровільно
В кінноту вступати.
Та ніхто не ворухнувся -
Люд немов закляк -
Відповів за полонених
Вістовий Щербак:
"Знаємо ,що нас чекає.
Смерть нам не страшна ,
Та Вкраїну ми не зрадим,
Бо вона одна."
"Ще не вмерла Україна" -
Лунало майданом,
Невеличке те містечко
Вкривалось туманом.
Але пісня обривалась,
Швидкостріл гримів,
Хлопці , мовби підкошені,
Падали у рів.
Мертві падали з живими -
Ворог лютував.
І промерзлою землею
Всіх їх загортав.
Довго кажуть ще з могили,
Стогін доносився.
Бо ж ніхто не правив служби ,
Ніхто не молився.**
Тож ми подвиг пам*ятаймо
Повстанців завзятих
І не біймося ніколи
Ворогів проклятих.
*-твердження О.Шпилинського
**- під Базаром 21 листопада 1921 р. розстріляно 359 повстанців(історична довідка)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701878
дата надходження 21.11.2016
дата закладки 23.11.2016
Из цикла ("Судьбы рядом")
С порога мама провожала,
Слезою сердце обливала.
Перекрестив знамением креста,
Всевышнего молила, смотрящего с холста:
Чтоб вел меня дорогой жизни
И, чтоб привел к законам истин,.
Чтоб ближнему любовь мог проявить,.
Чужую боль, чтоб я не смог переступить...
Пошел я по дороге вольным ветром
Со скал взлетал уверенным орлом,
Расправил крылья и под синим небом,
Почувствовал свою свободу в нем...
Но молодым орлом не долго я летал,
Лучами солнца крылья обжигал
И переполнил свое сердце злом,
Сгорели крылья, упал в болото я, на дно.
Так тиной затянулись мамины советы,
Чтоб каждый день я начинал с рассвета,
Чтоб слушать мне призывы соловья
И душу наполнять добром мне до края.
Но нет, я не хотел свободно жить,
Желал другим я чувством дорожить.
Зачем мне солнце,звезды, земная красота?
Ведь с этим мне не быть богатым никогда.
Я с маминым советом не смирился,
С орла на коршуна я вскоре обратился.
В тени добычу легкую искал,
Дым сигарет ночами поглощал,
Иглою вены протыкал, не видя свет,
В какой то полумрак ушел рассвет.
Я жизнь свою держал на паутине,
Надежду, веру и любовь я сбросил в тину.
Ко мне судьба была неумолима,
Но для других она прошла незримо.
А по ночам мне снятся мамины глаза,
Осколком в сердце залегла ее слеза.
Прошли года, когда в дорогу проводила,
Знамением креста мой путь ты освятила.
Я редкой весточкой тебя не навещал,
А лишь дождем в твое окошко я стучал.
Прости, что не сберег твои советы,
Прости, что не хотел встречать рассветы.
Сейчас я за решеткой нахожусь,
Надеюсь здесь я не сломлюсь.
А по ночам я в камере мечтаю
Как к небесам я голубем взлетаю…
Решил я написать письмо,
Надеюсь, что найдет тебя оно:
-«Родная, я за все тебя благодарю,
Через десятки лет тебя боготворю.
И болен и ослаб я, сидя в заточении,
Мне не было покоя в долгом заключении,.
Я с этих мест скорей хочу уйти,
Дорогу истины попробую найти.
Ведь отвернулись от меня друзья,
В дорогу одному идти нельзя.
А жить мне здесь часы не счесть
Но время для раздумий есть.
Я жду тот час, когда сниму оковы,
И Господа молю скорей открыть затворы,
Чтоб прыгнуть в поезд и к тебе умчаться,
Чтоб с совестью своей мне не сражаться.
Когда деревню буду проезжать,
Что ждешь меня хочу я знать.
И если ждешь, березу повяжи платком,
Пусть будет белого он цвета
Ведь белый цвет прощения примета».
И вот пришел осенний день,
Перед собой открыл железные затворы,
И в мир свободы я вернулся будто вором.
Хочу украсть я первый солнца луч,
Хочу в ладошки дождь собрать из туч
И воздух затаить хочу в груди,
Я все хочу! Но, что же впереди?
Что было, за спиной хочу оставить,
Переступить черту хочу себя заставить,
Чтоб за чертой встречать рассвет
И пусть уйдет зла тени след.
На первый поезд я взлетел
И вольной птицей полетел.
Ведь сколько зим и лет и весен
Листом с деревьев сбросит осень,
Но эта осень самая прекрасна,
Не буду ждать ненастье я напрасно.
И вот мой поезд быстро мчится
Через село. В душе граница.
Граница провела черту падения
И отделила смерть от возрождения.
Я в тамбур вышел, склонился на колени,
Всевышнего просил я о прощении
И пусть пошлет в саду Он знак,
Ведь без поддержки мне никак.
И если не увижу белый цвет,
Листвой с деревьев упаду
И не оставлю жизни след,
Погибну я в своем бреду.
Боюсь я голову поднять.
И кто бы мог меня понять?
Осколок в сердце растопился,
Когда пред Богом я склонился.
Поднял я голову, не верю я глазам своим!
Увидел лебедей над домом я моим,
Весь сад платками мама повязала,
Надежду, веру и любовь узлами завязала.
И мой осенний сад зацвел как по весне,
Я мамину улыбку вижу в той листве.
Лишь только ты, родная, за меня молилась,
С моим грехом ты только не смирилась:
В прорыве за меня стояла,
В молитвах Бога умоляла,
Чтобы меня Он вновь поднял,
Расправить крылья снова дал.
Свой крест греха я нес перед собой,
Ты этот крест на сердце пронесла,
Ты каждый день благословляла мой,
Твоя любовь меня спасла.
Мои года в твоих морщинках,
Ты омывала их слезой,
Застыла на глазах слезинка,
Вески покрылись сединой.
Родной земле я низко поклонился,
И перед мамой на колени я склонился.
Прильнул я к маминой груди
И простонал: -«Меня, родная, поддержи!»
Вдруг за спиною грех в крылья воплотился,
Когда я искренне и сердцем повинился.
Всю боль свою в ладошках мамы скрыл,
И на коленях я Всевышнего молил:-
"Господь, благословением маму Ты укрой
И седину ее Ты радостью покрой,
В минуты горестных печалей
Храни ее от всех отчаянии.
Ни я, а только Ты ее оберегал,
Через десятки лет об этом я узнал.
Узнал, что слово «Мама» святости печать,
Кто, как ни я об этом должен знать.
Роднее человека нет на белом свете
И пусть всегда об этом помнят дети.
И мамины советы нам нужно принимать,
Тогда и рок судьбы не будем познавать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666567
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 27.10.2016
Как ручей, сплывают сутки…
Не воротятся назад!
Посажу в кораблик шутки…
Приукрашу день в наряд.
Запускаю стаю песен…
Звуки по небу летят.
Всем скажу: - Мой день – чудесен!
Жизнь волшебна! Райский сад…
В нем замечу каждый листик!
И туман из лепестков…
Остановится за высью
Взгляд свободный… без оков.
Получу тепло от сказок!
От стихов… и от любви.
Сколько прячется загадок
В мире, где хозяин – ты!
- Управляй своей судьбою!
Круглый год почувствуй май.
Счастье… рядышком с тобою.
Так, смотри - не растеряй!
26.01.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556273
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 27.10.2016
Важкими росами ногами босими
Поволі йду.
Давно помітно вже початок осені
В моїм саду.
Вже дні осінні, і вже перші інії,
І перший сніг.
Вже віє холодом, став сад оголеним,
Маленьким світ.
Вітрами скорими троянди скорені
І їх не жаль.
Немає гонору, не стало сорому –
Лише печаль.
Забуто сто доріг, кохання перший гріх,
Не лине сміх.
Час за водою збіг, і вже в руках моїх
Не тане сніг.
Катує холодом, у скронях молотом
Звучить набат.
Вже сльози пролито, пекельним золотом
Згорає сад.
Неждано, зопалу згора до попелу –
Сліду нема.
Твір стане драмою, і вже за брамою
Чека зима.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141679
дата надходження 16.08.2009
дата закладки 27.10.2016
Чи ви бували в Україні,
Де небо, мов волошки, синє,
Де роси ніжні, золотаві
Кохають шовковисті трави,
І б’є сивинами Дніпро
У груди берегу крутому.
І шлях завжди веде додому,
І нива дихає добром?
Чи ви бували в Україні,
Де за столом сидить родина,
І над степами пісня лине?
Злітає вдаль за словом слово,
Неначе заповідь Христова,
У серці струнами бринить,
А серце плаче і болить,
І б’ється пташкою у груди,
Бо збайдужілим вже не буде
Бо чує вічність в пісні тій
І немовляти крик у ній,
І материнських слів турбота.
І гнів, і радість, і скорбота
Вже пісня річкою тече.
В ній щире батьківське плече,
Кургани серед степу сиві,
Хліба святі на світлій ниві.
У пісні тій козацька воля,
Тарасова лихая доля.
В ній спів сліпого бандуриста
І слово правди променисте.
Одвічний заклик до свободи
У ній – душа мого народу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141758
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 27.10.2016
Скінчилися мандри, у ангела складені крила,
Вже Звір, посміхаючись, гострить свої пазури.
Без неба не жить, а піднятися в небо несила,
І стомлене серце частіше і дужче болить.
Став день замалим, затісною на шиї краватка,
Людські пересуди до зашморгу звузили світ,
Свобода безжально відміряна рівнем достатку
І чартерним рейсом обмежено кожний політ.
Піднятися б в небо, хоча б хоч на мить, хоч востаннє,
А далі, згораючи, каменем вниз, перервати політ.
А хтось на землі загадає наївно бажання,
Побачивши в небі палаючий ангела слід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=141794
дата надходження 17.08.2009
дата закладки 27.10.2016
Есть в песенке народной
Совсем простой сюжет
О том как благородный
Жил рыцарь в цвете лет.
Он дрался на турнирах,
Вино хлестал до дна,
Скучая в годы мира,
Был рад, когда война.
Еще любил игристых
Красоток молодых.
Был страстен и неистов,
Срывая юбки с них!
Пошел в поход крестовый,
В сраженьях, как в аду.
И вспоминал с любовью
Девичью красоту.
В далеких жарких странах
Был рыцарь в битвах смел
Не раз бывал изранен,
Но все же уцелел.
Палящие пустыни –
Ни травки, ни воды.
Одни лишь сарацины,
И ни одной мечты!
И рыцарь сник уныло -
Где боевой задор?
Вся жизнь ему постыла,
Как смертный приговор.
Но полночью скатилась
С небес одна звезда
И рядом очутилась
Девица – красота!
Была так светлолика,
Посланница небес,
И рыцарь в страсти дикой
Для боя вновь воскрес.
Пусть сарацинов толпы –
Ему все нипочем!
Пот утирая только,
Работает мечом!
Горит огнем в сраженьях,
Отваги пышет жар,
Настало исцеленье,
Воспрянула душа!
Друзья, поднимем чаши
За мир и красоту,
За ожиданья наши,
За девушек в цвету!
Мы все без них пропащи.
Пусть сердце гонит кровь!.
Кто ищет, тот обрящет!
Да здравствует ЛЮБОВЬ!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=693768
дата надходження 11.10.2016
дата закладки 11.10.2016
А БУДЕ ТАК ЯК В БІБЛІЇ, ПО ПЛАНУ…
Хто Божий намір може припинити,
Щоб на землі засяяв вічний мир.
Бог наказав щоб бойні зупинити –
Вже час настав, щоби пропав Кумир!
Всі вчинки починаються від серця,
Уста говорять чим наповнене воно….
Коли дітей з колиски годувати ненависті перцем,
До миру їх вже не навернеш, все одно.
Новина Добра обіцяє вічний спокій,
В ній Божий намір : припинити зло.
Він кожному дав в розум рівність,
Її від нас не вихопить ніколи і ніхто!
Віками гнобили нас лиходії – дурисвіти –
Від Бога Правду занедбали, замели.
Хто Біблію не дозволяв самим читати….?
То люду простого і Бога вороги.
У цьому блуді папи і вельможі,
Навіжені, безглузді, горді королі –
Ціною нескінченних жертв ділили всю планету,
Нема прощення їм, бо руки їх в крові.
Минула темрява , гнітюча і одвічна –
Не в моді платні «вчителі» і тлумачі.
Святою правдою не торгувать цинічно,
І індульгенції цілком уже не на порі.
Новину Добру мусить кожен чути,
Робити вибір буде кожен сам.
Лукаве серце Божий дар не прийме,
Насмішник і хижак не буде там.
Вовки в овечих шкурах не шукають миру,
Мамона сліпить їх і статками манить….
Від імені Святого множать війни,
Не здатні смерть і голод зупинить.
Якому богу служать дурисвіти,
Що кроплять зброю, зневажають мир?
Бог світ створив, де треба всім народам жити,
Не бутафорний: чи «османський», чи то « руській мір».
Матвія 24:14 « І цю добру новину про Царство
Будуть проповідувати по цілій населеній землі
на свідчення всім народам а тоді прийде кінець»
Об’явлення 12:12; 21:3,4 « Горе землі та морю, бо
до вас зійшов Диявол, який надзвичайно лютує,
знаючи, що йому залишилось мало часу.
- Тоді я почув з престолу гучний голос: «Ось намет
Бога з людьми, і він житиме з ними. Вони будуть
його народом, і сам Бог буде з ними. Він витре
кожну сльозу з їхніх очей і вже не буде ні смерті,
ні жалоби, ні голосіння, ні болю. Колишнє минуло».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=689989
дата надходження 21.09.2016
дата закладки 21.09.2016
Жили гривні довго в світі.
Були ласкою зігріті.
Та якось у воду впали
І до райських врат попали.
Стали в ряд перед проходом.
Тут святий Петро підходить.
Кинув пильне на них око –
Витягнулись, руки в боки.
- Ну, пускаєш в рай? - питають.
- Не усіх, - відповідає.
Тільки гривеньку і дві.
Решта в пекло йдіть собі.
Дві багатенькі красотки
П’ятисотка і двохсотка
Виявили тут злостивість:
- Чом така несправедливість?
Чисті ми, не спали в ямах.
Гривня й дві ж – у брудних плямах.
- А скажіть мені, будь ласка,
Ви у церкві були часто?
Ні! Вони ж, скажу я вам,
Щонеділі були там!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583148
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 17.08.2016
Бреду по замші скошених полів,
Струмок тріпоче стрічкою шовковою…
І гайморові пазухи землі
Ущент забиті свіжою половою.
Ні гуркоту довкіл, ні суєти,
Хіба що пташка вітер перекрикує.
Під хмарами натягнуті дроти
Тримають на собі бетонні циркулі.
У травах монотонні цвіркуни
Капелою вливаються у тишу цю…
І я пливу в червневі теплі сни,
І стебла піді мною ледь колишуться…
І промінь поцілунком золотим
Виблискує на пальці безіменному,
Хапаю неосяжність висоти,
І небо стугонить моїми венами!..
І від цієї стиглої краси
У голові так солодко макітриться!
Над оборогом сонечко висить,
Мов китиця.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671039
дата надходження 08.06.2016
дата закладки 16.06.2016
На душе оборваны все пуговки,
Сломаны замки, разбиты стекла…
И стоит она промокшим пугалом,
Брошенным у леса одиноко…
Руки опустились.
Не понятно ей,
За какие ж это прегрешения?..
Ведь она была открыта для людей.
С пониманием встречала, с утешением…
Отдавала с радостью последнее,
Подавала руку тем, кто падает.
Без вины могла просить прощения,
Понимая, что кого-то этим радует…
Заходил любой на светлый огонёк,
Обогревшись и переведя дыхание,
Уходил…
И было как-то невдомёк,
Что душа нуждалась в понимании…
А когда иссякли силы добрые,
Стали приходящие сердитыми –
Упрекали, отпускали шутки злобные.
И хлестали душу злыми криками…
Растоптать пытались искру светлую,
И залить огонь души помоями…
И терпела всё душа бессмертная,
Улыбаясь с горькою иронией…
Но и у неё терпенье кончилось.
Поднялась и вышла в поле чистое,
Слушать звон цветущих колокольчиков,
Радоваться солнышку лучистому.
А закутавшись в туман, дожди и сумерки,
Приняла нелегкое решение –
Для неё обидчики все умерли,
Ей не интересно чьё-то мнение.
Шла душа без цели, в одиночестве
Тропками какими-то забытыми…
Дальше я поставлю многоточие –
Жить нельзя с душой для всех открытою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=671750
дата надходження 12.06.2016
дата закладки 14.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2016
Возможно ль жить, не думая о смерти,
Как неизбежности, начертанной извне,
Незыблемой средь жизни вечной тверди,
Рожденной исключительно во зле?
А, может, не во зле, а в созиданьи,
Таинственный в надежде строя мир,
Отличный представленьям мирозданья,
Сплошное все исправив на пунктир,
Нарушив тем незыблемость границы,
Не в хаос превращая, а в сквозняк,
Мир, открывая истинные лица,
К естественному сделав первый шаг?
О, смерть, ты обнажаешь наши души,
Лишая тяжести их сковывавших тел.
Ничто не сможет вознесение нарушить,
Кто ближе к звездам оказаться не хотел?
Мы не вольны в наследии Вселенной,
Ничтожно слишком наше естество,
Но души, данные, для каждого нетленны,
И в этом вижу главное родство.
А смерть была и будет продолженьем
Того, что ты при жизни не успел.
Живя, не думая о смерти, - заблужденье -
Она играючи восполнит сей пробел.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=651702
дата надходження 15.03.2016
дата закладки 16.03.2016
Точно те же и небо, и ветры
Над такой же, как раньше, землей.
Были версты, теперь – километры,
Только разницы нет никакой.
И все так же, по тем же дорогам
Мы бесцельно куда-то спешим,
Как положено - веруем в Бога,
Как положено - тайно грешим.
На земле обо всем уже спето,
Чувства все пережиты до нас,
И такое же маялось лето,
И кончалось три тысячи раз.
И мечтать и грустить – нету смысла,
Все истлеет за давностью лет…
У кого там есть новые мысли?
Допишите последний куплет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=195572
дата надходження 14.06.2010
дата закладки 16.03.2016
Рука в руку,серця в унісон,
Долі дві,що сплелися в одну,
І це зовсім,це зовсім не сон!
Серця стук,зачіпивший струну.
І немає щасливіших в світі,
І ще стільки не сказаних слів...
Він не може без неї ні миті,
Він без неї тепер б не зумів.
Серця два,що поєднані небом,
Їх коханню немає кінця,
Їм нікого вже більше не треба,
В неї він,а у нього вона.
Кохання їхнє-вірність лебедина!
Вона без нього вже не проживе,
Вона в його руках немов дитина,
Бо він для неї більше ніж усе...
Їх доля вже навіки поєднала,
Як двох лебідок,в парі-до кінця!
Бо так заверено в законі лебединім,
Якщо вмирає він,за ним вона...
Вони купаються у ніжності безмежній,
Вони одне для одного-життя!
Вони-це не закінчена поезія,
Вони навік поєднані серця!
Надія Кишеня 29.01.2013.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635084
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 11.02.2016
Раз-два-три-чотири-п"ять!
Що про космос треба знать,
Щоб туди злітати,
Вірний курс тримати?
Тайни Всесвіту відкрито-
Он планети по орбітах
В космосі кружляють,
Сонце огинають.
А до того, як злітати
Треба їх порахувати
Бо ще заблукаєш,
Як усіх не знаєш.
Ось Меркурій, Ось Венера
За Землею Марса сфера,
За Юпітером- Сатурн,
А тоді- Уран, Нептун,
З курсу щоб не збитись,
Пам"ятай- їх вісім!
Відпусти їх політати,
Доки будеш підростати,
Бо земля і небо
Створені для тебе!.
© Copyright: Серго Сокольник, 2016
Свидетельство о публикации №116020501286
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641350
дата надходження 05.02.2016
дата закладки 05.02.2016
Помолчим и помолимся Богу - веселье не к месту,
Мы ребят провожаем в последний и главный их путь.
Защищая друг друга, ушли в Небеса они вместе.
Суждено от мирской суеты им теперь отдохнуть.
Гулкий звук от щепотки земли отзывается эхом
В моем сердце, как вечности скорбный прощальный набат.
Разорвал тишину залп почетный погибшим морпехам,
Не успели дожить, долюбить, пышный высадить сад.
Помоги мне подняться с колен, мой Господь, умоляю,
Я, друзей схоронив, душу выплеснул - нет уже сил.
Не дождались они на земле благодатного рая,
Светоч жизненный, пламенем вспыхнув, навечно остыл.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637450
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 22.01.2016
Кажуть люди, – це правда свята,
що дружина моя – золота.
Люди добрі, за що ж ви отак?
Я ж із нею весь вік промотав.
Відіграла вона свою роль.
Моя жінка – народний контроль.
Дізнається відразу про все.
Все життя мене жінка пасе.
Я на прив’язі вовком не вив,
відривався, – горілочку пив.
Я її, проклятущу, люблю.
Допадуся до неї – дудлю.
А на ранок морока одна –
Хоч би кухлика випить до дна.
Ще як слід не проснувся, не вмивсь. –
враз дружинонька де не візьмись.
– Ах ти!.. – Ставить платівку свою.
– Підожди, – кажу, – дай докурю!
Я давно всі рекорди побив.
І сказав: «Я своє відробив!»
На работу нікуди не йду.
А дружина – завжди не ходу.
Я кажу: «Не галди, не кричи!
Кинь роботу, часок відпочинь!»
Я їй «Ляж!», а вона мені «Встань!
Хай годинку спочине диван!»
Говорю: «Язиком не чеши!
Завелась – поможи, поможи…
Ич, затіяла знову скандал!»
Довелось перемкнути канал.
Й тут – реклама.
– Та вимкни його!
– Дай, – кажу, – додивитись футбол!
Мною ти, – говорю, – не керуй!
Йди на кухню свою. Консервуй!
– Ти хоч банку візьми закрути!..
А мені не подасть і води.
Я ж не шляюся десь, не грішу.
Дві години вже пива прошу!
А дружина на кухні сидить
і від рання допізна триндить.
Балачками мене дістає.
Похмелитись мені не дає.
Все життя мені нерви мота.
Хто сказав, що вона золота?!
Я ж кажу: «Біля мене ти ляж.
Та зроби мені гарний масаж…»
Вже нічого мені не дає.
Невеселе моє житіє.
Ну й набрид безкінечний клопот!
Краще б теща зробила аборт!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=370022
дата надходження 10.10.2012
дата закладки 15.01.2016
[b]Щедрування [/b]— давній український звичай новорічних обходів, під час яких групи щедрувальників піснями славлять господарів, бажають їм здоров'я і достатку, за що отримують винагороду. Щедрування супроводжується магічними діями, музикою, піснями, танцями, обрядовими іграми в масках.
[b]На більшій території України щедрують лише дівчата.[/b]
[b]Співають щедрівки —[/b] старовинні українські обрядові новорічні пісні, що виконуються 13 січня напередодні Старого Нового року.
/ Вікіпедія /
[b]Стари́й Нови́й рік[/b] — Новий рік за юліанським календарем («старим стилем»). В XX і XXI століттях припадає на північ між 13 і 14 січня за григоріанським календарем («новим стилем»). Після переходу на новий стиль Старий Новий рік продовжують традиційно неофіційно відзначати в деяких країнах.
Вечір напередодні Старого Нового року називається Щедрим або Маланчиним вечором і є традиційно одним з улюблених свят українців.
Найважливішою традицією Старого Нового року є посівання . Посівати починають ще з самого ранку до сходу сонця, переважно хлопчики або чоловіки.
[b]Є прикмета, що першим в дім цього дня повинен зайти чоловік.[/b]
/ Вікіпедія /
***
Ой,пустіте,господарі,до себе у хату!
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем посівати!!
Сієм,вієм,посіваєм!Щастя й радості бажаєм!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Ой,пустіте,господарі,до себе у хату!
Ой,пустіте,ой,пустіте,будем щедрувати!!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Щедрівочка щедрувала, для вас щастя закликала!
Мир,Любов у вашу хату!Добро посилала!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Подивіться! Ось-господар!Родини вашої володар!
Пісню гарну заспіваймо!І Родину прославляймо!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
А ось гарна господиня!Трудолюбка ця ґаздиня!
Із гостинцями в руках!І рум'янцем на щоках!!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Хай ростуть щасливі діти!І здорові і багаті!
Веселиться вам й радіти!Миру вам у вашій хаті!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Вам бажаєм процвітання і достатку,і кохання!
Дружби,щастя всій родині!На довгії літа й нині!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Живіть гарно і завзято, величезної зарплати!
Веселіться!Не тужіть!!До ста років вам прожить!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Коза наша погарцює,на порозі потупцює,
Щоб родило і велося,веселилось і моглося!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
А наша Маланка по вашій хаті поважно походжає!!!
Усім,хто тут присутній ,щастя й радості бажає!
На щастя ,на здоров'я, на Новий рік!Щоб було краще,ніж торік!!
Міхоноша наш із міхом,із веселощами й сміхом!
Міх свій радо відкриваєм і гостинчиків чекаєм!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
Добрий вечір!Щедрий вечір!Добрим людям на здоров'я!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635400
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
[b]Водокрес (Водохрищі) [/b]— народно-православне слов'янське свято, що припадає на 6 (19) січня. Один з великих річних свят. У цей день закінчувалися Святки, відбувалося освячення водойм, купалися в ополонці і починали готуватися до зимового весільного сезону.
[b]Вірування та обряди[/b]
Вважається, що на Водохреща, з опівночі до опівночі, вода набуває цілющих властивостей і зберігає їх протягом року, лікуючи тілесні й духовні хвороби.
В цей день у всіх містах і селах, де є церкви, святять воду. Віддавна в народі освячену на Водохреще воду вважають своєрідним спасінням від багатьох недуг. Її дають пити тяжкохворим, нею освячують храми, домівки і тварин.
Залишається загадкою той факт, що вода з Водохреща не псується, не має запаху і може зберігатися протягом року. Дехто схильний вважати, що цьому сприяє срібло від хреста, який священик занурює в воду під час обряду. Проте ця думка є помилковою, оскільки не завжди у воду занурюють срібний хрест, а використовують дерев'яний чи з будь-якого металу, а вода все одно роками не псується.
[b]Традиції[/b]
До Водохреща жінки намагалися не полоскати у воді білизни, бо «там чорти сидять і можуть вчепитися». Натомість дівчата у посвячену воду клали калину чи коралі і вмивалися, аби щоки були рум'яними. Загалом до Водохрещ протягом всіх свят жінки не ходили по воду, це мали робити лише чоловіки.
Напередодні Водохрещі святкується «Голодна кутя», або другий Святий Вечір. Увесь цей день віруючі люди нічого не їдять — постять. Сідають вечеряти, коли вже засяє вечірня зоря. На вечерю подають пісні страви — смажену рибу, вареники з капустою, гречані млинці на олії, кутю та узвар. Після вечері всі кладуть свої ложки в одну миску, а зверху — хлібину, «щоб хліб родився».
На другий день зранку ходять до церкви святити воду. Цією свяченою водою починається трапеза, нею ж кожний господар кропить усіх членів сім'ї, хату, інші будівлі, криниці.
За давньою традицією, церемонія освячення води відбувалася просто неба, на берегах річок, струмків, озер. Ще напередодні Йордана, з льоду вирубували великий хрест («йордан») і ставили його поруч з ополонкою. Скульптурне зображення хреста встановлювали вертикально і нерідко обливали буряковим квасом, від чого воно набирало червоного кольору. Було прийнято також прикрашати хрест барвінком і гілками сосни.
До радянських часів у день водосвяття в селах і містах влаштовувались багатолюдні хресні ходи до річки. Крім ікон і церковних хорогв учасники цих процесій несли запалені «трійці» — три свічки, перевиті зіллям волошок, чебрецю та інших квіток. Акт водосвяття в багатьох місцевостях супроводжувався стріляниною з рушниць порожніми набоями. Одночасно у небо випускали голубів, попередньо прикрашаючи їх стрічками з кольорового паперу.
Після Водохреща розпочинався новий весільний сезон, який тривав до Великого посту. Це був час веселощів і дозвілля. Молодь збиралась на вечорниці, сім'ї влаштовували складчини та ходили один до одного в гості з метою наблизити весну.
/ Вікіпедія /
****************
[b]ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ ВОДИЦЮ! В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!
НАРІД ВЕСЬ БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
ЗАБЕРИ ВСІ НЕЧИСТОТИ!!НЕГАРАЗДИ! і ГИДОТИ!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
І ХВОРОБИ ЗАБЕРИ!!!ДАЙ ЗДОРОВ’Я НАМ ЗГОРИ!!
ЩОБ МІЦНІЛИ НАШІ ЖИЛИ!ЩОБ НІКОЛИ НЕ ТУЖИЛИ!
ДАЙ НАМ СИЛЬНІЇ ТІЛА!!ЩОБИ ДОЛЯ РОЗЦВІЛА!!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ ВОДИЦЮ! В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!
НАРІД ВЕСЬ БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!!
ХАЙ БУДЕ ЗДОРОВИЙ БАГАТИЙ Й БІДНЯК!!
ВСІ ЛЮДИ НАВКОЛО,МОРЯК І ВОЯК!!!!
ДАЙ НАМ ЗДОРОВ'Я ПОВНІЇ ВІНЦЯ!!!
ОБЛИЙМО ВОДОЮ ВСЕ ТІЛО І ЛИЦЯ!!!!
ВОДОКРЕС!ВОДОКРЕС!!
ОСВЯТИ ВОДИЦЮ! В ВОДОЙМАХ І КРИНИЦЯХ!
НАРІД ВЕСЬ БЛАГОСЛОВИ!!УКРІПИ!!ОЗДОРОВИ!!!!
БЛАГОСЛОВИ І ОЧИСТИ! ЩОБ МИ БУЛИ ЧИСТІ!![/b]
13.01.2016р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635420
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 13.01.2016
Топтати почуття – гріху тотожно,
та ще й лукаво насміхаючись довкола.
Розірвану світлину склеїть можна,
а душу понівечену – ніколи!
05.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633846
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Ликуй Земля! Христос родился!
Ликуй и славь Творца!
Сам Бог в Младенце нам открылся,
Исполнил Слово до конца.
Христос родился во Вселенной,
Чтоб всякий смог спасенным стать.
Пришел, и снова стал презренным,
И Он желал весь мир объять.
Любовь пришла из мироздаия,
Явилась Жизнь! Явился Свет!
Пришла избавить от страданий,
Спасти всех от грядущих бед.
Вновь Солнце засияло во Вселенной,
Зажглась Вселенская Заря,
Пришла Любовь. Любовь нетленна,
Господня Мудрость, Божие Я.
Скажи, сердечный друг мой, милый:
Часто ль болит душа твоя?
Как часто, друг, твой дух унылый?
К Христу тебя зову, с любовью, я.
Грехи свои к ногам Христа
Скорей бросай без сожаления.
И жизнь из чистого листа
Начни, мой друг, без промедления.
Прости, мой друг, за мой вопрос,
Быть может не совсем приятный:
Родился ли в тебе Христос?
Коль скажешь: "Да!", - Ликуй! Ты благодатный!
Пускай Христос растет в тебе,
А вместе с Ним и ты.
Тогда Господь в твоей судьбе
Исполнит все мечты.
Будь же, Земля, благословенна!
От края и до края!
Живи ты вечно во Вселенной!
Не умирай, родная!
Ликуй Земля и славь Творца!
Святого Духа, Сына и Отца!
Любовь Павлюченко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633845
дата надходження 06.01.2016
дата закладки 06.01.2016
Жизнь кружит листопадом года, словно бальные платья.
Мы спешим, если б знали куда - прямо к смерти в объятья.
Листья падают тихо на землю - их прерван полет,
Все уйдут, гласу Господа внемля, - душа не умрет.
Нет страданий таких, чтоб до дна могли вычерпать душу.
Возведя этот храм, дав обет, я его не нарушу.
Наши мертвые нас никогда не оставят в беде,
От упавшей звезды остаются круги на воде.
Вознесемся когда-нибудь ввысь, память все же останется,
И продолжит душа нашу жизнь, словно вечная странница.
Свято пламя свечей восковых, и пока кто-то молится
За ушедших - им быть средь живых, не в земле за околицей.
И ушли корабли - мои братья, мои капитаны,
Оставляя на сердце души чуть заметные шрамы.
Если Божьего ждать вместо чуда покорно суда,
Не увидишь ни чуда, ни Бога уже никогда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627049
дата надходження 08.12.2015
дата закладки 08.12.2015
Попід дахом неба,
Де орел літає,
Дивна квітка квітне
Між скелястих гір.
Хто ту квітку бачить,
Хто її зриває,
Той знайде кохання –
Вір або не вір.
Та вона дається
В руки смільчакові,
Чистому душею,
Сильному на дух.
Тому, в кого сонце
Миється у крові,
Тому, в кого ноги
Бистрі є на рух.
Квітка ця шовкова
Тепла, мов прочанка,
Білим едельвейсом
Звуть її усі.
Як зірвеш, щасливий
Будеш до останку.
Втопиш всі печалі
В ранішній росі.
ПРИСПІВ:
Йди за нею у Карпатські гори,
Де ростуть смерекові ліси,
Де верхи, немов церковні дзвони.
Дівчині ту квітку принеси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625532
дата надходження 02.12.2015
дата закладки 07.12.2015
Для мене, друже, щастя - це коли весна,
і журавлі ключем із вирію до дому,
коли майбутнє бачу в кольорових снах
і від життя свого не відчуваю втоми.
А ще не по асфальту... босим по траві,
коли червнева спека й сонце у зеніті,
і жайворон у небі, і його пісні,
вода джерельна, найсмачніша в цілім світі.
Для мене щастя - це коли дитячий сміх,
батьків порада, і підтримка щирих друзів,
коли дощі, або іде лапатий сніг,
коли живу, і ще пишу на радість музі.
Для мене щастя - це коли зірки,
коли в розмові не відводять погляд,
коли рука торкається руки,
коли разом... коли назавжди поряд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=240817
дата надходження 13.02.2011
дата закладки 25.11.2015
Бабло побеждает зло.
России поставлен мат.
Ей снова не повезло.
Звереет проклятый "Брат".
Уж скоро ему концы.
Уж дышит в затылок Смерть.
Вы скоро заткнетесь, псы.
Насадят вас всех на жердь.
Пан Сорос уж едет к нам.
Такое вам резюме.
Кому-то кирдык мозгам,
Кому-то просвет во тьме.
России поставлен мат.
Ей снова не повезло.
Звереет проклятый "Брат".
Бабло побеждает зло.
2015г
[b]Украина победила. Сорос ставит мат Путину.[/b]
[i]"Мы уже победили, просто это еще не так заметно".[/i]
Эта строчка из песни Гребенщикова сегодня может заменить гигабайты новостей об экономике Украины. Все будет отлично. Если и есть новости, достойные хэштега #Перемога, то инвестиции Джорджа Сороса в Украину можно по праву номинировать на первое место по важности. Сорос не ошибается. Сорос – лучший маркер среди инвесторов. Он не проигрывает. Он вкладывает туда, где будет серьезный рост. Где уже есть потенциал. И в процессе он сметает, как пешки с доски, всех, кто мешает этому росту. Кладбища финансового мира переполнены теми, кто в этом усомнился.
Сама новость прошла в общем массиве не так чтобы совсем незаметно, но в разряд сенсаций не попала. Я позволю себе напомнить ее: Инвестиционный фонд Джорджа Сороса Ukrainian Redevelopment Fund вместе с украинской инвесткомпанией Dragon Capital стал якорным инвестором нового инвестфонда Dragon Capital New Ukraine Fund, который будет предоставлять деньги украинским компаниям на этапе роста. Прочитали? Смысл понятен? Сорос не покупает интересный завод или скважину. Он предлагает деньги украинским компаниям. Свои деньги. Значит, он уверен, что вернет их с большой прибылью. Его опыт, связи и источники информации вообще вне конкуренции. И если он уверен, что вложения в экономику Украины принесут прибыль, значит так и будет. По другому не было уже много лет.
Согласно сообщению, фонд Dragon Capital New Ukraine планирует инвестировать в различные сектора украинской экономики, обеспечивая предприятия финансовой и управленческой поддержкой для повышения эффективности, модернизации технологий и обеспечения долгосрочного роста. Долгосрочного – ключевое слово. Майкл Вашон, пресс-секретарь Soros Fund Management, который управляет фондом Ukrainian Redevelopment, заявляет, что международный частный капитал в сочетании с сильными местными управленческими навыками будут способствовать восстановлению экономики Украины и принесут несомненную пользу. А Dragon Capital New Ukraine Fund, по его мнению, имеет все для того, чтобы стать одним из первых успешных примеров на посткризисном рынке прямых инвестиций в Украине. Не увеличивая количество букв сверх необходимого минимума, перейду сразу к выводам.
Первое – один из лучших финансистов мира, инсайдер и успешный прогнозист решил вкладывать деньги в украинские компании. Он прогнозирует рост экономики, и он обладает замечательным качеством – не ошибается. Значит, мы все сделали правильно, мы на верном пути и даже в самом конце трудного периода. Сорос безупречно чувствует момент, когда цена минимальна и нужно успевать вкладывать перед ростом. Сорос умеет быстро делать деньги и он уверен, что стоимость украинских активов в ближайшее время пойдет вверх, а дефолта не будет. Деньги, которые он ставит на победу, перекрывают миллион криков "Зрада", как козырный туз восьмерку.
Второе – Сорос маркер. Для очень многих западных инвесторов. Те, кто уже не пробует его обогнать, давно научились зарабатывать на копировании действий. То есть следом за ним в Украину пойдут другие инвесторы – его чутью, анализу и инсайдам доверяют финансисты. Деньги и грамотные инвестпроекты это именно то, что станет для Украины катализатором. То, что у нас есть потенциал после решения Сороса очевидно. А массовое привлечение инвесторов сделает рост украинской экономики действительно быстрым.
Третье – Сорос очень жесткий прагматик во всем, что касается государственной машины. Уверен, что перед вложением денег он встречался с премьером, президентом и, возможно, еще с несколькими знаковыми фигурами. И договоренности, проекты реформирования и правила игры для бизнеса были обсуждены и утверждены в качестве верных. Опыт Грузии показывает, что Сорос готов даже из своих фондов платить чиновникам и правоохранителям приличную зарплату. Это не благотворительность – инвестиционная привлекательность страны с честными и эффективными чиновниками в течение года вырастает в разы. Так что это для Сороса форма инвестиций. А для нас – переход государства в другую лигу с точки зрения взаимоотношений граждан и государства. Из постсоветского пространства – в Европу.
Четвертое – злорадное. Сорос очень жесткий игрок и отнять у него деньги нельзя. Даже с монтировкой в руках. Свои инвестиции он защищает так надежно, что желающим обвалить украинскую экономику лучше идти топиться прямо сейчас, пока не схватился лед на водоемах. Других сценариев для них не существует по определению. В сентябре 1992 года Сорос, просто чтобы заработать (пишут о полутора миллиардах) обвалил фунт стерлингов. Это не рубль и не гривна – валюта уже тогда вписанной в европейскую структуру Великобритании куда прочнее. Представляете, что он сделает с рублем и российской экономикой, если Кремль будет мешать прибыли от инвестиций в Украину? Учитывая, что в окружении Путина нет никого и близкого по квалификации. Это будет не драка сильного со слабым, а избиение толпой связанной жертвы. Сорос может (еще и заработав в процессе) сделать с рублем что-то настолько противоестественное, что в РФ проще будет перейти к натуральному обмену.
[b] [i]Фактически, вложив деньги в Украину и презвав других инвесторов следовать за ним, Сорос поставил мат Путину. Потому что бабло всегда побеждает зло. И сжигает труп - для надежности. Так что для Украины инвестиции Сороса это не просто позитивный сигнал, это резюме. Мы уже победили. И через некоторое время это станет очевидным.[/i][/b]
Кирилл Сазонов. http://antikor.com.ua/articles/73887-ukraina_pobedila._soros_stavit_mat_putinu
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=623138
дата надходження 22.11.2015
дата закладки 24.11.2015
[i]Я принес вам на Землю
Огонь.
Не для пьяных кафешных шашлычниц.
Там лишь угли.
И кислая вонь.
Слышишь, тлеющий?
ТЫ
МЕНЯ
СЛЫШИШЬ?!!!…
+
Майкл Томас Космика "Prometheus… 2012"
книга стихов "В РЕБРАХ СЛЕВА"[/i]
http://www.poetryclub.com.ua/dread.php?id=36634
* * *
Доволен Хронос: мчится Время,
Глотая собственных детей...
Сквозь Память тысяч поколений,
Ты к нам вернешься, Прометей?
Та Весть - не Небыль, Миф, Обманка –
Огонь принесший Прометей:
Он ВЫРВАЛ СЕРДЦЕ и как ДАНКО
Светить заставил для людей!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
Огонь Души, Святое Бремя,
Зовет, Ведет, глотает Тьму.
Вся наша Жизнь и наше Время
Бытием обязаны ему!
Не стану проводить ликбеза,
Чей Свет нам Души освящал,
Но Маркс, Мандела, Мать Тереза,
И Граф Толстой - из тех Начал!
....................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
..................................................
О сколько Чудаков на свете
Предпочитают Альтруизм,
Хоть чаще в сволочные сети
Нас ловят зависть и снобизм.
Ан нет добру альтернативы...
А кто не с нами - тех уж нет:
Добро воскреснет в перспективе
На Самой Лучшей из Планет.
...................................................
Огонь Души дан Прометеем
Нам, чтобы Жить, Любить, Творить...
Подумай, ВСЕ, ЧТО ТЫ ИМЕЕШЬ –
ТЫ СМОГ БЫ ЛЮДЯМ ПОДАРИТЬ?!
....................................................
13.01.2010. Новая редакция 13.04.2016
Иллюстрация из Интернета.
© Copyright: Георгий Данко, 2010
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=243778
дата надходження 27.02.2011
дата закладки 19.11.2015
Я – це дощ, що шукає земної домівки,
Мені спокій набрид атмосферних садів,
Тепер хочу упасти на груди бруківки
І в підземного серця вслухатися спів.
Прагну втрапить у рідного поля долоні,
І зросити дітей, мо’ якраз підростуть,
І зірвати з дерев кілька вишень червоних,
Хай притлумить їх смак цю гірку каламуть.
Та найбільше багнеться навшпиньках
По карнизу пройтись до забутих вікон
І дивитись прості та домашні картинки,
Замість квітів лишивши коханій озон
Але я - тільки дощ, я - міжсвітній бурлака,
Я колись був живим, та війни круговерть,
Відняла мою суть, коли вітер заплакав,
І вода прийняла новознайдену смерть
За межею крові я бездонно-прозорий,
Хоча спогад цей мій десь тріпоче іще,
Мила, глянь своїм люблячим зором,
Може, ти за дощем і побачиш мене.
23.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611370
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 28.10.2015
1
«Дочурка, здравствуй!
Мы уже в Берлине! .
Но сколько наших
перед этим полегло...
И на губах всё время
горький вкус полыни,
От постоянных взрывов
в городе темно.
А в центре тот,
кто этот ад устроил,
Четвёртый год к нему мы,
извергу, идём!
…А сколько в будущем
нам предстоит отстроить…
Вернее тем,
кто уцелеет под огнём….»
2
«…Устали сильно,
нет нам передышки.
После войны приду, –
неделю буду спать!
Ты пишешь, что уже
сама читаешь книжки,
Да и сама смогла
письмо мне написать.
Вот только письма
нас находят редко,
А иногда бывает –
пачку принесут!
Отправил вам посылку, в ней
тебе конфетки
трофейные. Случайно
их нашёл я тут…»
3
«...Дочурка, постарайся,
слушать маму
И даже, если мама
в чём-то не права…
А в мирной жизни
мы залечим злую рану,
Что нанесла нам всем
проклятая война…
Я скоро, детка,
насовсем приеду,
Но нужно, дорогая,
малость подождать...
Мы всей семьёй тогда
отпразднуем победу
И книжки будем интересные
читать..." .
4
«…Фашисты всё ещё
по нам стреляют,
Безжалостным огнём
плюётся каждый дом,
Но все солдаты наши
очень твёрдо знают,
Что жизни мы не зря
свои здесь отдаём.
Целую крепко. Крепко
обнимаю.
Я никогда не напишу тебе
«прощай».
Ты можешь спать спокойно,
дочка дорогая,
Какой прекрасный, всё же,
наступает май!..»
5
«…Вот, милая, к нам и пришла
Победа!
И этот долгожданный день
всё же настал!
Сегодня, наконец-то,
мы стреляли в небо!
Я даже позабыл, как от войны
устал…
Эх... был бы цел
наш деревянный мостик,
Что в довоенной жизни
через речку вёл...
…Я на Рейхстаге здесь
свою поставил подпись!
И нашу Родину, дочурка,
не подвёл…»
6
«…В бездонном небе
пролетели птицы,
Невероятная какая
тишина…
Но есть враги, которым всё ещё
не спится,
В их чёрных душах продолжается
война…»
………………………………………….
У дома дети
щебетали звонко,
Да и цветы вокруг
улыбками полны...
...Письмом последним оказалась
«похоронка»...
Ну как могли послать её
после войны?!..
(фотографии писем, которые храню…)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580025
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 27.10.2015
Мой самый лучший и любимый -
Моя кровинка, Игорёк.
Я поздравляю, тебя милый
Ведь день сегодня, не денёк.
Ты в этот день открыл планету
Для мамы с папой и себя -
Нам чудо дав в минуту эту
Где вместе были ты и я.
Наш самый лучший в мире папа,
Забыв свой мощный тепловоз:
Бежал в тот день, как тот растяпа
Спеша лишь к нам с букетом роз.
А я смеялась, как ребёнок,
Когда стояла у окна:
Ты сладко спал, как тот котёнок
В окне был папа и весна.
А я махала им рукою,
Тебя прижав к своей груди.
Ведь счастье к нам пришло с тобою
Вершину дав земной любви.
Твой торт заждался господина!
Задуй все свечи, как всегда
Семье не надо Алладина -
Желай всего, мы скажем да!
P.S.Настя, поздравляю тебя, Женю и Игорька.Всех благ.А Игорьку хочу сказать, малой загадывай, они исполнят твои желания.)
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205031212
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334675
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 25.09.2015
Исполняет Yevgen Yevdokymov - http://www.chitalnya.ru/users/yyg/
Братва ушла на небо к Богу
В те девяностые года:
Пройдя нелёгкую дорогу
Пытаясь строить города.
Они тогда все мчались в Ладах
Решать нелёгкие дела:
Где лишь стволы во всех раскладах
Давали кладбищам тела.
От пионеров до могилы -
Свой путь прошли те пацаны.
Ведь в них тогда рождались силы
Катать Союза валуны.
Но не ТТ и не Макаров,
Не даже смазанный Калаш -
Не перебьют больших базаров
И самый тонкий карандаш.
Всё это было для бумаги -
Для мелкой подписи на ней,
Чтоб флаг один, порвать на флаги
И расколоть союз людей.
Все пацаны покойтесь с миром
Те непонятки - общий груз.
По вам свинец прошел пунктиром
У ног вкопав крестовый туз.
© Copyright: Юрий Богатинский, 2012
Свидетельство о публикации №11205034703
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=334728
дата надходження 03.05.2012
дата закладки 25.09.2015
[b]Важко[/b]…Доволі розповсюджене слово…Воно підстерігає нас усюди: за рогом вулиці, у тісному задушливому офісному приміщенні і навіть на задавалося б зручному та м*якому домашньому дивані. І в кожного з нас своє власне “Важко”.
[b]Важко[/b], коли тебе зраджують…Щось схоже на хірургічне душевне втручання без анестезії…Струшування серця і всіх інших органів як ковдри, що занадто довго пролежала у старій шафі і ввібрала в себе чимало пилу…Різкий поривчастий процес…Хоча кожен може описати зраду і надати їй детальну характеристику по-своєму. Прикро, але багатьом вона знайома. Дехто уже привітався з нею крізь стиснені зуби, а комусь можливо така “приємна ” зустріч лише передбачається ( не дай Боже звичайно). Але я про те, що будь-хто (особливо близька людина) і в будь-який момент може встромити гостре лезо тобі у спину, поки ти привітно…з грайливою посмішкою на обличчі наливаєш яблучний сік у прозору склянку.
[b]Важко[/b], коли тебе не розуміють. Не розуміють твоїх прагнень і бажань…І нехай навіть дещо дурної і дивної поведінки час від часу. Не розуміють чому саме так, а не інакше…Прикро, коли не розуміють твого мовчання…сприймають його як образу або ж неповагу. Хоча насправді то гучна відповідь на всі питання, яку можна усвідомити, зазирнувши глибоко у вічі.
[b]Важко[/b] витримати невзаємне кохання…Прокидатися щоранку з думками про нього, про його безмежні як небо і глибокі мов океан очі, про його грайливу сонячну посмішку, про його скуйовджене волосся після солодкого сну… - і знати, що в його думках не має місця для тебе. Він спокійно прокидається, снідає, а ти ковтаєш спогади про нього разом з міцною гіркою кавою…І з кожним ковтком помічаєш його силует на стінках і на дні улюбленої чашки, який потім переслідує тебе всюди: на вулиці, в автобусі, в магазині… Єдине місце, де ви зустрічаєтесь - сон… Лише там ти маєш змогу торкнутися поглядом його щоки і поцілувати солодкі, мов стигла вишня вуста…
[b]Важко [/b]втрачати близьку тобі людину…І неважливо , чи то безпощадний час відбирає її у тебе чи на перший погляд такі недосяжні небеса…Факт залишається фактом: людина була поруч з тобою, тримала міцно за руку, а тепер її не має… Бракує рідного голосу, м*якого або ж навпаки суворого погляду, не вистачає відвертих розмов довгими осінніми вечорами…
[b]Важко[/b] жити у країні де ти Ніхто…Де тебе не цінують і можуть з легкістю прибити, як набридливу муху…Ти лише маленька безпомічна мураха, яка ніби й живе і посміхається сонячному промінню, але в той же час просто намагається вижити…Весь час озирається і боїться, щоб на неї на наступили золоті підошви керівників царства.
Список таких “важко” можна продовжувати до безкінечності…Важко пробачити…відпустити…знайти…любити…
[b]В усіх є своє “важко”[/b], яке інші інколи не розуміють…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602717
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 18.09.2015
Спасибо вам, товарищ путин,
От всей больной моей души,
Я бесполезно жил, как трутень,
И получал свои шиши,
Теперь я в деле до минуты,
И не хватает суток мне –
Благодарить вас, дядя путин
За то, что вы в моей стране
Надолго наглухо увязли,
Свою страну ввергая в прах,
Вас обссыкали, видно, в яслях,
А в школе часто били в пах…
Ну что ж, диктатор инфантильный,
Понятно комплексов ярмо,
И весь десант ваш гамадрильный
Пускай ещё резвится, Но…
Спасибо вам, мы стали рядом,
И Мелитополь и Волынь,
Вы закаляете нас «градом»,
И миномётных свистом дынь.
А мы не дрогнули, как суки,
И всей страною встали в строй,
Спасибо вам, товарищ путин,
За единенье, дорогой.
Ещё поклон за тех, кто гадил,
Вы многих приняли, ура!
Жаль… их ещё немало в Раде,
Но их придёт ещё пора.
Благодарю… я бывший русский
Теперь бандера из бандер,
Молюсь за шторм в проливе узком,
И за отсутствие ампер
На островке в солёном море,
Который так вас призывал,
Как стало ясно – вам на горе,
Ну и себе – девятый вал.
Ещё за деток вам спасибо,
Я начинаю свой урок
Словами «Слава Украине»
Когда б поверить в это мог???
Ну, вот… отличны результаты
Деяний ваших. Тьфу на вас,
Освобождаемся от «ваты»,
И «колорада» лупим в глаз.
Я не хочу быть с вами грубым,
Но даже дал бы пять рублей
За то, что маечка с тризубом
Из всех одёжек мне милей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547392
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 08.09.2015
ДИАЛЕКТИКА ОБМАНА
Судьба империй незавидна –
Насилия не терпит Бог.
Освободятся все народы:
Таков истории итог!
Все жили вместе изначально,
И вовсе не было царей.
Способностями каждый отличался….
Но унижать других – не смей!
Когда Сын Бога к нам явился,
Чтоб возродить одну семью,
Он общество сравнил с единым телом,
Где каждый орган знает роль свою.
Никто не может возвышаться,
Наивный между ними спор.
Когда бы исключить любого,
Получится абсурд и вздор.
Лишь враг порядка умудрился
Посеять смуту: всё наперекос…
Наивный человек погряз в гордыни –
Теперь он сам себе и царь, и бог!
Цари играют судьбами людскими,
Палаты строят на живых костях.
Младенцев кровью век свой продолжают.
Всего им мало, всё не так….
Вся плутовская рать вокруг престола
Своим уменьем хочет прислужить.
Их цели, в общем, странно совпадают:
Народ свой до конца в объятьях «долюбить».
Когда слепой ведёт слепого,
Итог известный, только погоди:
В сложнейшем мире западня найдётся,
Когда предатель с нами на пути.
Умолкнут трубадуры и мечтатели –
До Марса яблони никак не довезти…
И обезьяньи дикие законы силы
Никак не могут к миру привести.
«Мы наш, мы новый мир построим» --
Каких лишь не было убогих главарей….
Когда их убеждения преподавались «Маузером»
И миллионы жертв от их идей.
Все лицемерно призывают к миру:
Вершина словоблудия, позорный балаган.
Мамона захватила все позиции,
А старый мир, как воз, по ныне там!
1 Коринфянам 12:24-26 « И всё же Бог составил
тело так, что бо́льшую честь оказал той части,
которая в ней нуждалась, чтобы в теле не было
разделения, но чтобы все его члены заботились
друг о друге И если страдает один член, то с
ним страдают все члены, а если один член
прославляется, то с ним радуются все члены».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602620
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 02.09.2015
[i]Из пустоты, из ничего
Приходят звуки, мысли, слоги.
Приходят к тем из нас, немногим,
Которых выбрали не мы.
И в пустоту, и в никуда
Всё канет... Канут наши души.
Но не они! Их, иногда,
Создатель позовёт послушать.[/i]
Iraida Kułakowski перевела на украинский язык здесь
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=173466
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=147678
дата надходження 30.09.2009
дата закладки 28.08.2015
Я устала…
В бездорожности, в невозможности – спастись…
Приоткрой меня – немножечко,
Чтоб тревогу – отпустить.
Приближённым будь, приблИженным…
Пригуби, приобними,
Прикоснись
Приятным
Призраком…
Сплин-уныние сними
С плеч, под грузом дней опущенных…
Заколдуй, заворожи,
В днях, что нам судьбой
Отпущены
Слово нежное скажи,
Чтобы айсберги растаяли,
Что храню я в глубине…
Чтоб оставила печали я
В рюмке с горькою
На дне…
До краёв налей, в молчании.
Водка душу обожжет…
Перельётся ожидание
В губы, мягкие, как шёлк,
Руки жаркие потянутся,
Жар желанья задрожит,
В тесной комнате останутся
Лишь холодными – ножи,
Да бутылка недопитая,
Воздух свежий из окна…
Я, тобой сейчас – открытая -
Буду страстью – спасенА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=602623
дата надходження 28.08.2015
дата закладки 28.08.2015
Царство Небесное начинается в камне,
Том самом, что кладут в основании дома,
Приглашая войти в него Счастье
Вместе с теми, кто жить в нём готов,
Чтоб пока есть в нём силы –
Сеять, жать, охранять и, конечно, безмерно любить.
Царство Небесное начинается в слове,
Том, что призвано в помощь утешить,
Простить и признаться, обличить, если нужно
Поступок, но не совершившего с ним,
Чтобы сердце и душу не сжечь на костре осужденья.
Царство Небесное начинается в деле,
Где решенье помочь и вмешаться диктуется тем,
Что без устали бьётся в груди,
Вопреки всем законам природы и
Жизни своей беззаботной,
Признавая чужое несчастье своим до конца.
Царство Небесное начинается в свете,
Том, что тьму разгоняет сияньем,
Где мрак обращается в бегство
Ликом тех, кто простил и признался,
Помог и утешил, остался отныне и присно
Сеять, жать, охранять и, конечно, безмерно любить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418274
дата надходження 14.04.2013
дата закладки 21.08.2015
Вечірню спеку рве на шмаття вітер,
Ховаючи за хмарами зірки,
І я відкритий вітрові і світу —
В душі рояться римами думки...
А десь далеко пахло вже дощем,
Кудлате небо падало все нижче,
І разом з ним тривожно-ніжний щем
Вповзав тихенько в душу ближче й ближче...
Громи клубком котили хмари в ніч...
Як фотоспалах, блискавиці світло...
І тіні розбігались врізнобіч,
А цвіркуни відспівували літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=598920
дата надходження 11.08.2015
дата закладки 11.08.2015
В знеможенім тілі страдає душа,
Так прагне роздолу і волі,
Прикута до ліжка їй хата чужа,
Десь думка гуляє по полі.
Заплющені очі, а сон не іде,
Думки не дають душі спати,
Так хоче ще жити, та тіло слабе,
Лишилось хіба існувати!
На небі он хмарки в обійми беруть,
Останні синявини неба,
Вже ясні промінчики сонця пливуть
За обрій. Душевна жалоба!
Згадалися радісні, сонячні дні,
Весна кругом квіти кидала,
Аж поки підкралась хвороба в пітьмі
І так безпощадно все вкрала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596746
дата надходження 30.07.2015
дата закладки 30.07.2015
Лето без лета... Жара без жары...
Словно утерянный где-то порыв
Ветра поэзии, стихшего в прозе,
Пойманный цепко ветвями березы...
Радость без радости... Дрема без сна...
В осень без лета втекает весна.
Ночи дождей и туманов близки...
Падают звезды в озера тоски.
Кто вы такие?.. Откуда пришли?..
В сердце пульсируют нервы земли...
Смотрят на нас пустотою глазниц
Вечные стражи этрусских гробниц...
Скорого мрака грядут времена.
В сонных полях затерялась война.
Вторит природе Архангела зов...
Сорвано время со стрелок часов.
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115072200887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595209
дата надходження 22.07.2015
дата закладки 22.07.2015
Пальчики под щечку,
Носиком в подушку.
- Как люблю я дочку! -
Ей шепчу на ушко.
- Ты сейчас обнимешь
Плюшевого Мишку.
А постель воспримешь
Норкой Серой Мышки.
Завтра мне расскажешь,
Что во сне видала.
Звездочки покажешь,
На каких бывала.
Неведомый остров,
Птиц под небесами
Акварелью пестрой
Нарисуешь маме.
Закатилось Солнце.
Нет тепла ребятам.
Где-то за оконцем
Спят в лесу зверята.
Спи и ты, малышка,
В своей теплой норке.
Твой герой из книжки
Сон хранит до Зорьки.
Спи с моим сонетом –
Тихо льется песня…
Удивлю рассветом –
Дивом с поднебесной.
Мама будет рядом.
Ты – моя отрада.
Счастье звездопадом -
От судьбы награда!
Верно охраняет
С неба Ангелочек.
Пусть судьбу составит
Лучше всех для дочки!
Он за нас в ответе.
Так в удаче кружит!
Для него мы – дети.
Бережет и любит…
07.10.2013 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462662
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 07.07.2015
Я не хочу играть в войну!
И то,что я мальчишка
Совсем не значит ничего
Того,что пишут в книжках!
И даже ,если папа мне
Подарит самый лучший
На целом свете пистолет,
Я им играть не буду, нет!
Я не хочу играть в войну!
Я полетел бы на Луну,
Я бы построил города,
Водил по рельсам поезда,
Я написал бы книжку,
Дрессировал мартышку,
Испек бы с персиком пирог...
Эх, сколько бы всего я мог!
Дарил бы маме я цветы,
Над речкой разводил мосты,
Я сочинил бы песню-
С друзьями спел бы вместе...
Я бы смеялся и грустил,
Я был бы сильным и большим,
Заботливым мужчиной
И маме взрослым сыном!..
Вот только взрослых не пойму-
Вам нравится играть в войну?!
Во все ведь войны эти,
Поймите, гибнут ДЕТИ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495173
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 10.06.2015
Наш великий народ
служит лишь Украине!
Кто с мечом к нам придёт –
от меча и погибнет!
Запорожская Сечь –
колыбель нашей доли
гордо сбросила с плеч
гнёт москальской неволи!
Мы такие, как есть
и щедры от рожденья,
но, не нужно к нам лезть
в хату без приглашенья.
Мы не спросим: "Кто там,
брат, сосед или тётка?",
мы ответим врагам
адекватно и жёстко!
Это наша земля,
это наша Держава,
и начать всё с нуля –
выбор наш, наше право!
Нас не нужно учить
и давать нам советы,
где коней осадить
на дорогах планеты.
Море крови и слёз...
Мы уже отстрадали.
Нас в крещенский мороз
водой обливали.
Нас пытались загнать
снова в стойло сарая,
но мы дали понять –
наша хата не с краю!
Не стереть и не смыть
кровь и память Майдана!
Мы не стали терпеть
власть тирана и "Хама".
Честь и слава имён
наших Воинов Света
и победных знамён
нами в песнях воспеты!
20. 02. 2015 г.
Который день уже не сплю... Скорблю...
Скорблю и Господа молю
о долгожданном прочном мире
на небе, на Земле, в эфире...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545725
дата надходження 22.12.2014
дата закладки 25.05.2015
В нас критиків хоч відбирай,
Всі мудрі та крикливі,
Вони б зробили в краю рай!
Наввипередки чтиві!
У золоті усі б жили,
Війни б не починали,
А щедрі би такі були,
Що і своє б віддали!
Ану подумаймо хоч раз,
Чи добрий цей розсудок,
Хто плюндрував постійно нас?
Чи свій ,чи той відлюдок.
Чи це не він підняв різню,
Усе пограбувавши,
В народнє віче влив вогню,
Війну цю розпочавши.
Не плюйте у своє гніздо,
Бо ж в ньому вам і жити,
Своє шануйте, хай людство
Назве справжніх бандитів.
Бо ж це не вперше “старший брат”
Прийшов воду мутити,
В нас тиче пальцем, ми в захват,
Взялись себе ж і бити!
Пізнаймо врешті де біда,
Творім свої спіралі,
Не піддаваймось , бо брехня
Вбиває наші далі!
Тоді і воля буде в нас
Зразком усім народам,
Як заповів колись Тарас,
В сім`ї великій- ЗГОДА!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582840
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 22.05.2015
[b]Бандерівець - звучить гордо![/b]
[color="#0724de"][b][i]Гадаєш ти мене образив,
коли бандерівцем назвав?
Скажу тобі на це одразу –
Я ним не був!
Тепер вже став!
Сприймаю це, як нагороду!
Звання, присвоєне за те,
Що сином став свого народу,
Любові почуття святе!
Люблю безмежно рідний край,
Цю чарівну, магічну мову,
Дарований Всевишнім рай,
Красу дівочу чорноброву.
Люблю за щедрість і за спів,
Шалені ночі солов’їні,
Коли бракує навіть слів,
Освідчитися Україні!
А ти мене за цю любов
Оскаженіло ненавидиш.
Не я до тебе!
Ти прийшов,
На мою землю і тут гидиш!
Іди подальше від гріха,
Моє терпіння не безмежне.
Нехай святиться у віках
В борні здобута НЕЗАЛЕЖНІСТЬ!
СЛАВА УКРАЇНІ !!! ГЕРОЯМ СЛАВА !!!
[/i][/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576458
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 22.05.2015
Исчезли пыл мой и задор,
Во что я верил - просто вздор!
Кому служу?
О, где разящий Неба гром? -
И подступает к горлу ком,
Я ухожу!
Жить не хочу среди волков,
По волчьи выть я не готов
За годом год.
Быть паразитом, словно злак,
Душе во вред, как бы не так!
Таков исход.
Где честь давно, как звук пустой,
И ложь пустили на постой,
Душа мертва.
Испорчен смрадом вольный дух,
Огонь духовности потух,
Одни слова.
Взор устремляю к Небесам,
К ним путь найду в молитве сам -
Он не иссох.
В распятье руки разведу,
Пусть отведут от нас беду,
Дай всем нам Бог!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582217
дата надходження 19.05.2015
дата закладки 19.05.2015
ХТО НЕ ЧИТАВ ЦЕ - ПРОСТО ПРОЧИТАЙТЕ!!! НЕЙМОВІРНИЙ ВІРШ!!!
[b]ЗВЕРНІТЬ УВАГУ - ЗОВСІМ НЕ МІЙ...[/b]
http://www.stihi.ru/2005/07/21-1484
Я в дом войду. Твой тихий дом.
Ты вспомнишь обо мне.
Ты в кресле будешь. В тишине
Я сяду за столом.
Устало спросишь: «Ты ждала?»
Я прошепчу: «Всю жизнь…»
Ты спросишь: «Где же ты была?»
А я скажу: «Во лжи».
«Кому лгала?» «Себе и всем».
«А в чем?» «В том, что в друзей
Не верю и в любовь». «Зачем?»
«Чтоб было веселей».
«И было?» «Нет». «Так для чего?»
«Чтоб успокоить боль».
«Любила многих?» – «Одного.
Тебя. Но ты ушел».
«Была ли замужем?» «Была».
«А счастье было?» – «Да».
«А отчего ты умерла?»
«Не помню. Ерунда».
«А как давно?» «Дней пять назад».
«Как ты меня нашла?»
«Я видела твои глаза,
Когда я умерла».
«А дети есть?» – «Есть: сын и дочь».
«А где они?» ¬– «Внизу».
«А там внизу, наверно, ночь.
Я свечи принесу».
«Ты вспоминал меня?» «Почти…
Почти не вспоминал».
«А я звала тебя…» – «Прости…»
«…но ты не отвечал».
«Кого ты помнишь?» – «Всех.
А ты?» «И я». «Ты счастлив был?»
«О, да! Сбылись мои мечты,
Я всё осуществил».
«Ты всё успел?» «Наверно, да.
А ты?» «Наверно, нет…»
«Когда я умер, обо мне
Ты плакала?» «Всегда…»
«Какой же ты была?» – «Смешной,
Ты сам тогда сказал».
«Кто звал тебя своей женой?»
«Тот, кто меня не знал».
«О чем жалела?» – «Ни о чем».
«Чего хотела?» – «Жить».
«О чем мечтала?» – «Обо всём».
«А главное?» – «Простить».
«Что ты любила?» – «Всё кругом:
Свою семью, друзей,
Все звезды, небо, ветер, дом,
Животных и людей…»
«Что ты оставила?» – «Себя.
В стихах и в музыке. В деталях.
В прохладных клавишах рояля…»
«Они теперь скорбят…»
Я помолчу. Ты помолчишь.
Забрезжится рассвет.
Ты спросишь: «Ты ещё грустишь?»
А я отвечу: «Нет.
Мне больше не о чем грустить –
Ты вспомнил обо мне».
И из-под ног сорвется жить
Последний первый снег…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582000
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
Мати і мачуха сюжет не нОвий.
Стереотип такий не випадковий.
З дитинства співчували Попелюшці,
Хаврошечці в коров`ячому вушці.
Дванадцять місяців, Пані Метелиця,
У Гоголя сирітка-потопельниця,
Морозко, Білосніжка… Як не знати,
Що мачуха-це зло і янгол мати.
Але в житті не все так однобоко,
Великий гріх судити так жорстоко
Ту жінку, що взяла чуже дитя
І дарувала материнське почуття.
Я розповім історію хлопчини
І мачухи, що стала для дитини
Усім чим є для нас хороша мати,
Готова все зробити, все віддати.
Хлопчина ріс звичайний , як усі.
Таким потрібні більше татусі.
Гіперактивний, задиракуватий,
Мав гарний апетит, любив поспати.
До його школи жінка бігала не раз:
Лінивий навчатись, підбурює клас.
Хоч знайда і ріс під її колискову,
Чомусь не давалася мачухи мова.
Жіночка та, ще й своїх діток мала.
За всіми встигала, однаково дбала.
Щоб був той малий у сім`ї не чужим,
На мові його розмовляла із ним.
Він жив у родині як син - не байстрюк.
Дорослішим став та й відбився від рук.
Усе не таке йому: їжа і мова;
Традиції, звички і та колискова…
І мачуха стала для нього чужа.
Проста вона-їсть без виделки й ножа,
Порепані руки, в косі сивина.
Навіщо такому герою вона?!
Ось тут і з`явилася рідна матуся
На вид королева. Це правда! Клянуся!
Доглянута, горда, на пальцях персні…
Хлопчині здалося, що він уві сні.
Вона не спитала, як жив і що їв,
Чи добре навчався, чи часто хворів.
Бряжчала монетами , куталась в хутро,
Казала: « Потрібно нам діяти мудро.
Раз в хаті у мачухи ліжко твоє,
Піди й забери усе, що там є.
Щоб мову твою не знищили геть,
Хай хату свою віддадуть, або смерть.
Не бійся, тепер ти велике цабе,
Нехай всі бояться і знають тебе.
Я зброю і воїнів дам для підтримки,
Щоб більш не знущались з моєї дитинки.»
Хмільний від тих слів залетів він до хати,
В братів і сестер без жалю став стріляти,
У мачухи гроші з кишені забрав,
Поля попалив і житло зруйнував.
Прийшов весь просякнутий кров’ю і димом:
«Тепер ти признаєш мене своїм сином?»
На зрадника зиркнула зверхньо цариця:
«Є вибір у тебе: війна чи в`язниця.»
Ну що тут казати…Мачухи й мами,
Їх труд оцінений тільки з роками.
Хто серце і душу за нас віддавав,
А хто лиш на старість про діток згадав.
P.S.
Передається мудрість ця віками
Простими зрозумілими словами:
Не та матуся, що родила
А та, що понад все тебе любила.
01.01.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547930
дата надходження 01.01.2015
дата закладки 06.05.2015
Чому стоїш при дорозі? Кого виглядаєш?
Вітер білий цвіт зриває. Чому не ховаєш?
Налетіли чорні круки, ягідки зривають
І несуть в краї далекі, у землю ховають.
Нехай несуть ті ягоди - краплиночки крові,
В яких сховане серденько сповнене любові.
Може вони в землю ляжуть, де милий загинув,
Де поліг за Україну і мене покинув.
Розірвалось на шматочки серденько дівоче,
На калиновім кущі в ягідках тріпоче.
Понесли його птахи в степи обгорілі,
Засіяли після градів ями почорнілі.
Нехай з крові козацької зросте насінина,
Щоб на місці де він згинув виросла калина.
І весною заквітчалась у білі віночки-
Не народяться в сердешних доні і синочки.
Восени покриють кущ китиці червоні-
Не з`єднають рушниками кохані долоні.
Нехай сік гіркий з калини на землю стікає.
Ой, ховати таких юних - гіршого немає!
Все мине, і грім гармат зміниться грозою.
Змиє час руїни - рани чистою сльозою.
Зафарбує увесь схід червоним калина,
Щоб побачили усюди, що це – Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553309
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 06.05.2015
Как метелица чарует!
Все засыплет белый снег.
Я снежинку поцелую,
Отовсюду слыша смех…
Снежный ком катают дети…
Вдруг… родился снеговик!
Нос морковкой, шаль из сеток
И надели пуховик.
Ноги снежные обули…
Лапти сшили из ковра.
Потом вдруг… - Куда рванули
все из нашего двора?!
Вдалеке на снежной горке
Шум стеной и тарарам!
Толпы мчат ледовой коркой...
В небо крик летит: - Ура!..
Мир валяется, хохочет!
Беды кажутся мелки…
- Разве кто забыть захочет
Детства дивные деньки?..
11.02.2915 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558939
дата надходження 11.02.2015
дата закладки 23.04.2015
Я не хочу уйти бесследно,
Чтоб сорок дней меня родня
Оплакивала безответно,
Теряя след день ото дня.
Почить уныло – всем под силу,
И, черт, я тоже так уйду!
Но не хочу, чтобы могилу
Мне убирали раз в году.
Я не желаю, чтобы внуки,
Почтив меня чрез надцать лет,
Ни слог божественный, ни звуки,
А вспомнили предсмертный бред.
И чтобы в день тот поминальный,
Когда все чтят усопших честь,
Ворчат привычный текст сакральный,
Но кто бы мог мой стих прочесть!
Поднять, не чокаясь, за ямбы,
А не похвал порочный круг.
Нас всех когда-то примут ямы,
А сердце вынет черный крук.
Не сыпьте мне на грудь печенье –
Голодный ворон унесет.
Душа, ушедшая в забвенье
Не ест, не курит и не пьет!
А вы прочтите у оградки,
Коль не забудете, стихи,
Мне песни, песни мои сладки,
Да так, чтоб вороны тихИ
Сложили с выпечкой котомки
Вокруг запыленной плиты,
И молча слушали. Потомки!
Прочтите мне мои стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575573
дата надходження 19.04.2015
дата закладки 22.04.2015
Наполняются души людей средь войны состраданьем.
Одинокий фонарь освещает израненный путь.
И наполнен сей путь среди взрывов одним лишь желаньем:
Мир на землю, слезами умытую, людям вернуть.
Кто здесь прав, виноват - не имеет большого значенья.
Кто не понял кого, только Бог для грехов их судья.
Как избавить уставших людей от желания мщенья?
В Книге вечной найти нам ответ предстоит Бытия.
Тот, кто дьяволу душу продал, не дождется успенья.
Уготован ему вечных мук в преисподней огонь.
Нам, прошедшим сквозь горе войны, я желаю терпенья,
И готов положить свое сердце свечой на ладонь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536604
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 13.11.2014
На Украину жнец явился
В сутане чёрной - это смерть
Ещё он крови не напился
И нет числа невинных жертв.
По Украине и России
Везут в гробах простых солдат.
Вновь наступило право силы
Стреляет в брата русский брат.
А миллионы русских зомби
Кричат - "Наш президент герой."
И на Донбас бросая бомбы
На смерть идут в последний бой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521300
дата надходження 04.09.2014
дата закладки 10.09.2014
я дверь...
в Волшебный мир Страстей...
где ты,
мой Лучик,
... растворившись...
забудешь грусть
своих потерь...
в пол неба
радугой разлившись...
и обретя свободы дух...
утонем в смыслах...
старых истин...
как мало надо для двоих...
когда мы рядом...
в Этой жизни...
Жизнь наша
состоит из Нас...
из наших Чувств
и Ощущений...
твоих
манящих счастьем Глаз...
и Сердца...
без следов
сомнений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468138
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 14.08.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513177
[i]По мотивам... ))))))[/i]
Я капелькой
Испуганно-дрожащею
В ладонь твою – с прибрежного куста…
В сиянии
Не называй пропащею!
Испей меня, пока ещё чиста!
Переливаясь
Искрами манящими,
И утолить – желаний не тая,
Я называюсь
Просто настоящею!
Возьми меня, пока ещё – твоя!
Глубин во мне -
С неистовою силою
Всех рек, и океанов всех прибой!
Не называй
Губительно-бессильною!
Познай меня, пока ещё – с тобой!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513250
дата надходження 24.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Вранці Горщик на вікні Сонце покохало!
Ніжно-ніжно так його променем торкало…
Виноград, що ріс в землі, пагін вигнув гнучко.
Синю Чашку на вікні обійняв за ручку.
На столі собі стояв Чайник невеличкий.
Від плити, де Газ палав, заблищали щічки.
У каструльці на плиті Варево кипіло,
Мабуть, лагідні слова Ракам шепотіло…
І від пестощів таких Раки розімліли,
Густо-рясно в кип’ятку всі почервоніли…
Далі – більше! Там Вода покохала Крана!
Враз – зірвало в нього дах! Вибухнув вулканом!
Крісло–гойдалку фонтан окропив невдало…
Розбудив від сну Кота у коханні шалу!
Про кохану Кіт згадав, про Хазяйку-Бабцю,
В коридор хутчіш помчав – «окропити» капці!
А тимчасом ще сильніш розхиталось крісло…
Адже снилося йому любе «м’яке місце”…
Чайник заспівав свистком, пару «видав» влучно,
Про свою згадав любов дзвінко, лунко, гучно!
Пар на кухні гнав увись, сон розбивши в друзки,
В вищі сфери піднялись співи – до мотузки.
Там Кухонний Рушничок лагідно, маніжно
До мотузки ПрИщіпка притискала ніжно…
Що еротику пишу – ви вже вибачайте!
Я ж не перший раз грішу про Вазон та Чайник!
Вибачайте, що слова всі такі несмілі…
І картинка не нова – та знайомі цілі.
Про кохання вам пишу прОстими словами,
Щоб Поезія була Чистою, без Зваби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505752
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Поэт не думает в стихах о гонораре.
Мечтает душу он от мук освободить.
И чтобы злые языки вам не сказали,
Не смогут завистью поэту навредить.
Ведь только он способен вдруг услышать
Тот шепот ангела, что сядет на плечо.
Поэтому стихов все строчки дышат,
Вонзаясь в сердце, раня горячо.
Поэзия дана ему от Бога.
Не надо путать с графоманией ее.
Не зря ссылали в ссылку неугодных
И направляли ружья на нее.
Прислушайся к поэту, если дорог
Очаг домашний и не все равно,
Имеет ли значенье чей-то голос,
Чтоб на своей земле дышал легко.
Готова муза не для каждого открыться,
Она ведь тоже выбирает нас подчас.
И равнодушных к жизни сторонится,
Не нужен ей совсем калиф на час.
И как бы мне хотелось поклониться
Кудесникам бумаги и пера!
Поэтами должны мы лишь гордиться.
Они на страже добродетели всегда.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504720
дата надходження 12.06.2014
дата закладки 12.06.2014
Как мы порой безжалостны к другим
И забываем вмиг о состраданьи.
Еще вчера делил тревогу с ним,
А нынче наши души, как в изгнаньи.
Не забывай, что на руке, дарящей розы,
Всегда останется нежнейший аромат.
И от обиды горче станут чьи-то слезы,
Когда обиженный ни в чем не виноват.
Ты не проси у Бога меньше дать забот,
Желай побольше мудрости себе.
Для музыки не нужно много нот.
Одно лишь слово может все сменить в судьбе.
Пока живешь - учись все время жить,
Ведь прежде, чем по жизни делать что-то,
Самим нам чем-то в этой жизни надо быть,
Не полагаясь, что поможет в этом кто-то.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501476
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Что можем мы в пространстве средь светил?
Что значим мы в границах нашей жизни?
И хватит ли для состраданья сил,
Когда уходит друг за другом ближний?
И съежилась душа от бесконечных слез.
С надеждой к Небесам возносишь руки.
Крестов охапку ты по жизни нес,
И колыбелью стали траурные звуки.
И в радость уж Божественная плеть.
И на пороге ты стоишь Вселенной.
Жить все трудней, и хочешь умереть,
Чтоб смерть была внезапной и блаженной.
Застыла в камне память об ушедших.
У плит могильных пробивается трава.
И радость не вернуть уж дней прошедших.
А, что осталось? - Лишь напутствия слова.
Удобрена земля количеством смертей.
И с каждым днем слабеет жизни выдох.
Но как вокруг прекрасен смех детей,
Лучи заката на приморских видах.
Жизнь силою магической полна.
Ведь звезды для чего-то зажигают.
Видать, и смерть значением сильна,
На Небесах уж точно это знают.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501477
дата надходження 27.05.2014
дата закладки 27.05.2014
Форма новая, место старое…
Повидать пришла, не на чай! )))
Принимай меня, наша гвардия!
От тоски меня защищай…
Понимаю я – враг не дремлет!
Вижу, что стоишь на посту!
Охраняй, солдат, нашу землю,
Я в тени тебя подожду!
Обниму – за любовь наградою.
Как к источнику, припаду.
Отползай, беда, злыми гадами!
Я в весну его уведу!
Накормлю, наполненно, досыта,
Зел-травою заговорю.
Заласкаю под звёздной россыпью,
Думы горькие растворю!
Обещаний и клятв – не надо мне!
В мире вечного, знаю, нет.
Пусть над миром не меркнет радуга,
И с надеждой встаёт рассвет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499964
дата надходження 19.05.2014
дата закладки 19.05.2014
Дмитро Куренівець ( рік народження -1979)
Заповіт Путіна
Как умру, то схороните
Меня в тайном месте,
Чтоб бандеры не свершили
Надо мною мести.
Закопайте хоть в пустыне,
Чтоб не видно было
И потомки не плевали
На мою могилу.
Можно было бы, конечно,
Во дворе Лубянки,
Но боюсь, что доберутся
И свои, и янки.
Для меня небезопасно
Даже в Мавзолее
(Разве, рядом с Ким Ир Сеном
В Северной Корее...).
Если я не съем всю дозу
Крысиного яда,
Януковичу отсыпьте,
Сколько будет надо.
Обвяжите мое пузо
Колорадской лентой...
Будет помнить вся планета
Вову-президента!
Обвяжите и зажгите,
Не щадя бензина,
Чтоб я стал, как мой учитель
Средь руин Берлина.
Каждый раз, мочась в сортире,
Хорошенько сплюньте
И меня ядреным матом
Вспомнить не забудьте!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499029
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 15.05.2014
Омиває кава береги,
не сумуй, бо я не божевільна.
В кожному живуть свої боги,
це лиш ми, і юність не стабільна.
ПідсипАйте до життя приправи,
з хлібом їжте, а не так, як я.
Більшість з нас існують без оправи,
іноді чужі чомусь сім"я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478882
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 13.05.2014
Я бажаю тобі лише злетів,
і трохи вільних падінь.
Поменше у шафі скелетів,
побільше вільних сидінь.
Щоб радість приносила ніч,
а вранці було трохи смутку.
Щоб сон не котивсь до узбічь,
щоб завжди встигав на маршрутку.
Будь так, мов би завтра фінал,
або ж, навпаки, це - поразка.
в коханні знайди свій провал,
трагедія - також підказка.
Не бійся. Погано - приходь,
як добре - радій що є сили.
Над нами всіма є Господь,
де б нас знов чорти не носили.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486405
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 13.05.2014
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Що до осені стелиться шлях -
Ще співатиме сонячно вітер
На відроджених стиглих полях ;
Ще дощем цілуватиме небо
Твою дивну врочИсту красу ...
Я щоранку ітиму до тебе
Цілувати холодну росу ...
Ще не раз розів'ються бутони
Пишноквіттям солодких думок;
Кучеряві сплетуть Купідони
З них коханню вогненний вінок ...
Не сумуй, мій трояндовий цвіте,
Не ховайся в колючість стеблин ;
Доки в серці твоïм тепле літо -
Не гірчитиме душу полин ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489209
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 12.05.2014
Біжу до мами і до тата,
До рідної своєї хати,
Хоч у ногах вже чую втому –
Спішу додому…
О, стежечко моя ти звична,
Яка ти рідна і велична:
Ромашки, маки, деревій –
Тут спокій мій…
В букетик квіти я збираю,
А птахи, наче голос раю.
Біжу із чистими думками,
Як очі в мами…
Мої тут сповідь і причастя,
І більшого не треба щастя,
Коли чекають мама й тато –
Це завжди свято.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495147
дата надходження 26.04.2014
дата закладки 08.05.2014
Лучшей песней о любви
Есть сама любовь...
Как о ней не говори,
Будет мало слов.
В ней такая высота -
Небу не достать,
Ее может широта
Горизонт сорвать.
Даже если ты молчишь,
Так в тебе поет,
Что простой речной камыш
Лилией цветет.
В ней такая глубина,
Что спасенья нет.
Утопай - там вместо дна
Золотой рассвет.
Лучшей песней о любви есть сама любовь...
(картинка с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490234
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 08.05.2014
Больно поранил обман.
Разум хохочет и плачет…
- Пусть тело кроет туман!..
Мимо шагала удача.
Россыпью грязной тоски -
В этой судьбы все забава -
Рваные сердца куски
В душу годами бросала.
Черная штора в глазах.
- Кто б меня в небо подкинул?!
Мокрые крылья - в слезах…
Знаю, что Ангел покинул.
Бренной цыганки-судьбы
Мелких монет извращений,
Шепотом хриплой мольбы
Отнята вера в спасенье.
Слушаю ложный совет
И задыхаюсь от боли…
Знаю единый ответ –
Выбора нет здесь! Есть доля.
Пыльной дорогой, пешком,
Горе хлебая, рыдая…
Шла с непосильным мешком
Девушка… ложь обнимая.
08.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497561
дата надходження 08.05.2014
дата закладки 08.05.2014
Як умру, то поховайте мене біля мами,
На граніті напишіть: "Захищав державу".
Хай кричать, що я бендера, що фашист наївний.
Я одного тільки хочу: Миру в Україні.
Поховайте, мене, люди там, де всіх ховають,
Я за правду буду битись до самого краю...
До останньої краплини кров буде стікати,
Не скорюсь я цим баранам, служителям ката.
Сонце вийшло із-за хмари, все угомонилось,
Ви ще, вражі супостати, крові не напились?
Знайте, вас ніхто на світі не простить ніколи,
Бо герої серед люду, ви ж - собаки кволі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485360
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 07.05.2014
Бездумно живемо, немов безсмертні,
Брудна вода, засмічене довкілля...
Цей поспіх у життєвій круговерті
Для нас вже норма. Та прийде похмілля.
Це дивно, та легені ще сприймають
Бруднючий смог за щось на кшталт повітря,
Часу у нас, практично, вже немає,
Хоч б'ємось за розгадку довголіття.
Все геніальне - просто, ми це знаєм
І, маючи по дві й по три освіти,
Усі вже підійшли впритул до краю,
Ще пару кроків і... немає Світу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454206
дата надходження 13.10.2013
дата закладки 05.05.2014
Легкий шелест листвы мысли выстроил в ряд.
И весь путь моей жизни вдруг предстал предо мной.
Будто сбросил я с плеч бесполезный наряд,
Тело чистой души заслонявший собой.
Наша жизнь – это путь, вектор, движущий к цели.
А, достигнув ее, что потом?.. Пустота.
Лишь в пути счастлив ты, проверяя на деле,
Как прожить, например, лет хотя бы до ста.
Ведь не цель дарит нам чувство счастья в груди,
Путь нас делает к ней на земле всемогущим.
Даже если упал, поднимись и иди,
Улыбнется судьба, к ней навстречу идущим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457289
дата надходження 29.10.2013
дата закладки 28.04.2014
Снился сон… Я – подвешенный маятник…
Подо мною горит костёр…
И чем больше ко мне внимания,
Тем слабее с душою спор…
Разгорается, распаляется,
Согревая огнём тебя.
Мерно маятник-сердце качается,
Из-под ног уходит земля!
Но когда недостало пламени,
И в словах твоих снова лёд,
Отклоняется снова маятник…
Только холодом отдаёт…
И чем больше душа изранена
Равнодушием и тоской,
Тем сильней улетаю за грани я,
Над орбитою колдовской.
Там – оковы из льда и вечности,
Там – преддверие слёз и тьмы…
Нету места там человечности.
Там лишь Эго живёт, не Мы…
Может, это предел нормальности?
Так по жизни нам суждено?
Не даёт мне ответа маятник,
Улетая опять на дно…
Снился сон… И его качелями
Толи сбита я, то ль жива…
Ты – прости, что слова капЕлями…
Отсырели опять дрова...
***
Уявила собі – як тОскно, коли серце розмірено б`ється.
Не літає. Світом не нудить. Не тріпоче і не сміється.
Просто йде. Відлічує кроки. Монотонно. Як шум мотору.
І ніщо його не тривожить. Ні зсередини. Ні знадвору.
То така собі мертва тиша. Рівновага твердої скелі.
Так надійно та так спокійно. Рівномірно, як у пустелі.
Ні, я хочу-таки страждати, цілувати, радіти, кохати!
Руки зіб`ю у кров для того, щоб той маятник розхитати!
02.05.2013 21:15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495251
дата надходження 27.04.2014
дата закладки 28.04.2014
Горизонт, словно яркая книжица,
то откроется, то заколышется,
перелистываясь на ветру.
За страницей страница, как облако
в бездну синюю тянется волоком,
оставляя пространство перу.
Только ангелам видно и соколам
что за краем земли, за осокою,
что за пазухой у Самого.
Станет книгою мертвое дерево,
даже зверю оставлено зверево,
ну а мне своего - ничего.
Всё обыскано в прошлом и будущем,
ни в суме, ни в квартире, ни в рубище
ничего не нашлось, ну и что ж,
значит надо скорей на ту сторону
через поле идти, по которому
можно долго разглаживать рожь.
Солнце падает с неба за линию
между желтой стихией и синею -
в никуда, в пере-мирие, в ночь.
Я иду на закат к свету в логово,
в золотое сечение Богово,
прочь отсюда, оттуда и проч.
А пространство полно перспективою,
чистой волей и волей ревнивою,
и ты с ним уже не одинок.
И к ногам злаки жмутся и ластятся,
да колосьями лижут запястьице,
как хозяйскую руку щенок.
Только то от меня и останется -
полубог, полумуж, полупьяница -
в общем, всё, что делилось на два.
Жизнь моя – ни сестра, ни любовница,
ни жена – только тем и запомнится,
что со мною не знала родства.
Ветер по полю катится волнами:
поперечными, дальше – продольными,
словно нива вдруг стала водой.
И несет меня как по течению,
прямо в центр золотого сечения,
вслед за солнцем, за первой звездой.
Ветер в прятки играет со злаками,
все цвета мне и запахи лакомы,
от вчерашней тоски - и следа!
Закрывается книга с раскрасками,
и земля, за день солнцем обласкана,
позолотой за край разлита.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=459787
дата надходження 11.11.2013
дата закладки 23.04.2014
Ксожаленью, так бывает,
Мы не те, кого играем.
Мы не те, кем быть хотели.
Не смелЫ и неумелы.
Мы не те, кого любили,
С нами спали, но не жили...
И склонившись у могилы
Нас не спросят: \"где ты, милый?\".
Засыпая труп остылый,
Не заплачут, что есть силы.
Мы не те, кого природа
Воссоздала без изъяна.
Нам она дала полгода
На зализыванья раны.
Нам она дала полночи
На прощанья и прощенья!
Если больше кто захочет -
нет условий на продленье.
Мы - не те, кто будет в тройке.
Не возьмем с шестом шесть метров
Нас ищите на помойке
100 вопросов - 0 ответов.
Мы не те, кто каждый вечер
Провожает солнце в море.
И не нам там волны плещут,
Не для нас им птицы вторят.
Мы не те, кто будет после.
Мы не те, кто был когда-то...
К нам давно не ходят в гости.
Да и нам совсем не рады.
Мы не те, кому спокойно
Достается все и сразу.
Не выигрываем войны,
Не заканчиваем фразы.
О других слагают песни,
О других - стихи, поэмы.
Мы не те - хоть злись, хоть тресни!..
И уже не станем теми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=427494
дата надходження 26.05.2013
дата закладки 23.04.2014
Коли душа болить і серце плаче,
Ти до Творця прийди і не втрачай надій,
Довір Йому усі свої невдачі,
Тоді побачиш рай на цій землі святій.
Коли на долю твою випаде нещастя,
До Господа з молитвою прийди,
Для тебе Він відкриє двері щастя
І скаже: «Сину, ось за мною йди!»
Коли зронив з очей сльозу солону,
До Бога ти прийди у каятті,
Тебе Він звільнить від гріха полону,
Тоді побачиш чудеса в своїм житті.
Та Бог є з нами завжди і повсюди:
Не тільки у журбі, а чи біді.
Прийдімо до Нього в радості і будем
Ми в щасті жити вічно на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=319862
дата надходження 07.03.2012
дата закладки 05.02.2014
Мне не судить !
Не Бог , не прокурор ,
И не судья , что на спортивном поле...
Кто праведник ,
А кто в законе вор ,
Кому в тюрьму... иль быть кому на воле.
Мне не судить
Не умных – не глупцов...
И не судить о ценности шедевров
Я не жонглёр
Ста тысяч умных слов ,
Что не щадят не душ – тем более не нервы !
Я помню – НЕ СУДИ !
Судим не будешь сам !!!!
Нет истины , что может стать константой !
Винить всех без конца
Подстать лишь дуракам ,
Что обладают этаким талантом !!!!!
Судить могу –
Себя лишь самого !
За всё, что сделал или совершу...
А наказанье
Будет мне одно –
Прокльятье иль хвала... за то, что проживу.
26\01\2014.
Семён Кацыв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475287
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 27.01.2014
Геніальних людей небагато на білому світі,
Про них пам’ять живе і лишає сліди на землі,
При житті вони долею рідко бувають зігріті,
Тільки потім по морю із ними пливуть кораблі.
ДізнаЄмось про них, коли їх на землі вже не стало,
Мовчазна їхня доля, на неї наклали табу,
Крізь роки, чи століття їх зірка вгорі засіяє
І відкриє для їхнього ймення прийдешню добу…
Геніальних людей небагато на білому світі,
Учні геніїв нині продовжують їхні діла,
Їх життя, наче сонце на чистому обрії світить,
Лише слава окремих тепер до народу дійшла!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377618
дата надходження 14.11.2012
дата закладки 25.01.2014
Синочку мій, ти в тата не стріляй,
Бо від сьогодні тато на Майдані,
Сусід Степан, Михайло Водограй,
Тобі везуть смачненьке в чемодані.
Якщо побачиш тата – підійди,
Негоже сину не признати тата,
Бо ще колись, татусеві сліди,
Згадаєш ти, як стрелиш з автомата.
Чудово знаю, в тебе є наказ,
Та хто ж здобуде для народу волю,
Знов дурять нас, таке було не раз,
А ми і далі скручені від болю.
Прошу тебе, синочку, не стріляй!
І попроси, щоб не стріляли друзі,
З добром ти своє серце відкривай,
Ти подзвони і слово дай матусі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474858
дата надходження 25.01.2014
дата закладки 25.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.01.2014
Жбурляє снігом по землі зима прийдешня,
ламає гілля ожеледиця-вода.
Але ж то як воно болить, як кров проллється?!
А все над Нами чужа влада і пиха́.
Мені не віриться, що гинуть Наші люди,
що Україну геть розгризли на шматки.
Кому не лінь - сюди злізаються приблуди,
та що ви знаєте, трибісові посли́!!!
О, мій народе! Мій великий, мудрий друже!
Не зупиняйся на досягнутому, йди!
Бо скільки можна бути Нам сусідським плугом?
Свої долоні зможуть виростить сади!
І я упевнена, що вернуться синиці,
що без запізнення прийде до Нас весна!
І покладемо до державної скарбниці
своє єство, свою свободу й благодать!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474444
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 23.01.2014
Ховалась від думок багатогранних,
Купалася у водоспадах тиші,
Втікала від чуттів недоторкáнних
…і так старанно не писала вíрші.
Жилá життям тоді себé чужої,
Вкладала душу у нерідні ніші,
Об стіну у самотньому двобої
Із тріском била мрії найпалкіші…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=455861
дата надходження 22.10.2013
дата закладки 20.01.2014
Святі ті люди на Майдані,
що не пішли, і не зриклись,
що на землі, їм Богом данній,
як козаки лихі знайшлись.
Бажають трохи вільно дихать,
і заробляти, де не де...
Та не підуть! Провладне лихо
доки довічно не впаде.
Ми йдемо голими руками,
мерзоту хижую душить!
З небес слідкує Бог за нами,
і ми заробим - Вічно жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473795
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
Отец небесный научи прощать,
Дай силы мне сносить обиду,
Дышать легко и подлости не знать,
От колдовства мне дай защиту.
Открой глаза, дай цену знать,
Моим грехам, не дай мне муки,
Дай мне понять, где ад, где рай,
И в правде жить, не опуская руки.
Дай различить добро и зло,
И не своди меня с врагами,
А если будет в жизни тяжело,
Дай силы мне идти ногами.
Я умоляю, будь со мной,
Не допускай к злорадной цели,
Дай мудрость сохранить покой,
Если задеть меня сумели.
Благоразумный укажи мне путь,
И не лишай меня надежды,
С дороги праведной, чтоб не свернуть,
Дай голос совести мне чистый.
Дай истину понять в тиши,
Любить, надеяться и верить.
Не заблудиться мне в глуши,
И никогда не знать потери.
Быть сильной духом научи,
Не наполняй Ты чашу гневом,
За все грехи меня прости,
И силы дай Тебе быть верной.
Лю…
19.01.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473781
дата надходження 20.01.2014
дата закладки 20.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
Не треба сліз - вже відцвіло кохання.
Не треба слів у ночі на крилі.
Словами душу відкриваєм зрання,
Тож почекай ранкової зорі.
Не треба слів… схились мені на плечі.
За гострий біль, за всі роки невдач
У цей чарівний, наш єдиний вечір,
Схились мені на плечі… і поплач…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=471245
дата надходження 09.01.2014
дата закладки 14.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2014