Благословенні, що діждали свята,
Що великодній дзвін розв’яже піст!
Земна Планета – писанка строката,
Де кожен візерунок має зміст.
Де лінії, чіткі і символічні,
В собі ховають автентичний код.
І безкінечник – це насправді Вічність,
А сварґа – це буття коловорот.
І Дерево життя – зелений явір –
Сягає незапам’ятних ще літ,
Де у людській незайманій уяві
Зароджувався архаїчний світ.
І кожен ромбик, рисочка чи цятка
Щось має споконвічне, неземне –
Основу гармонійного порядку:
Як в Сонячній системі рух планет,
Як рівень кисню в нашій атмосфері
Чи досконала формула води.
Лиш прочини думок уявні двері –
І світ тобі відкриє стільки див!
Бо все живе – від Божої любові!
І в цій орнамента́ції, затям,
Ти – символ, закодований у слові,
Ти – рисочка на Дереві життя.
[img]http://i.piccy.info/i9/4bb8d0b666e321794a3193def4051d42/1462196118/103070/1024797/2_5_800.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728958
дата надходження 15.04.2017
дата закладки 17.04.2017
Найбільший
фалічний символ миру –
чоловічий розум,
спраглий…
до пізнання обрію -
за межею дозволеного,
по лезу суті,
по тонкому льоду
над рікою божевілля…
Вклоняюся тобі,
надихаюсь твоєю свободою,
підкорюю своє свавілля
твоїй міці,
служу з трепетом
твоїй відчайдушності...
© Олена Зінченко 2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722772
дата надходження 11.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Обнімайте чужі душі. Хоч торкніться долоні, хоч погладьте по голові. Людям так не вистачає любові. Радійте, що Бог через Вам може посміхнутись цій людині.
Будьте Янголами. Літайте. Щоб злетіти - треба викинути всі каміння з душі, котрі тягнуть нас до землі. Образу, гнів, роздратування, ненависть, страх,нелюбов, заздрість. Посміхніться. У Вас гарні крила.
Робіть тисячу кроків, які можуть бути навіть помилкою. Так Ви будете жити. Не бійтесь розчарування. Бійтесь не зробити кроків.
Щоб бути добрими - не обов'язково мати багато грошей. Шукайте можливості. Не їдьте в інші країни, щоб накормити голодних. Подумайте :можливо, просто допомогти людині, котра живе поруч? Чи котру Ви знаєте.
Можна грати найкраще на скрипці і для одного глядача. Та зіграти так, ніби Ви на найбільшій сцені світу. Ви граєте себе. Ви граєте для своєї душі.
Кохання - це найбільший талант і дар. Не можна бути хорошою письменницею, якщо не знати навіть алфавіту. Не можна пізнати кохання, якщо не мати крил в душі.
Все може залишитись і завтра. І це ліжко, і цей дім, і це дерево. Не може залишитись сьогоднішній день. Обніміть Бога. Посміхніться. І цінуйте час.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717299
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 10.02.2017
Я з тобою більше ніж щаслива.
Робиш все, що тільки попрошу.
Ти казав :
-Коли велика злива -
Я зірок зі стелі натрушу!
Я з тобою більше ніж кохана.
І навіщо зір мені отих?
Вицілував душу там, де рана.
Розчинився біль мій і десь зник.
Ну а зорі? Хай побудуть в небі.
Бо ще спалять ліжко, де ми вдвох.
Твій цілунок - все, що мені треба.
Бачиш - посміхається сам Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714991
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Терпких очей
смарагдові саше.
Скуйовдить вітер кучері солоні…
Вона - лише язичниця… лише…
Орли сідають
на її долоні…
І ти її забудеш…
Жаль… так жаль!
Комедія достойна, власне, Данте.
Вона - лише зволожена печаль
Із тих часів,
коли жили атланти.
Суди її, суди!
Спали! (люби)
Чи пристрели, як злякане зайчатко.
…вона тобі міситиме хліби,
як розпочати схочеш
все спочатку
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714961
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 29.01.2017
Ніччю тече вниз по горах і топить долину
Мороку теплим зітханням, що рветься із дна.
Голосом ворона сон схарапуджує чинний -
Душі зжинати руша темна змія жона.
Звабить рум"янцем зорі, заколише красою.
Чорної сили у жили цілунком заллє.
Та, обернувшися, жалить у серце зимою.
Гниллю запалить рубець той життєвий, зімне.
Розпач отруйний заступить апатія ржава.
Світ втратить барви для вражених хіттю очей.
Слабкості плоть ілюзорністю сили п"є зваба.
Кроком від світла веде в жар-задуху ночей.
Спрагла Мара прокладає дорогу у Морок.
Втомлені душі безвільно простують услід....
Вічності, що обіцяє зоцвілий той порох,
Кращий з тривогами й болем кінечний цей світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715007
дата надходження 28.01.2017
дата закладки 28.01.2017
Ах, мій нещадний! Як ти злісно, звабно
До губ тягнувся - дух весь випивав!
В"язав руками. Світ ткав (як же ладно!)
Моїм волоссям... В небо запинав.
Під твоє серце клала тихо своє.
Ховала душу під крило твоїй...
До дна допив ти спрагло так, запоєм,
Зронив: "Як нудно тут - на мілині!"
Ах, мій жорстокий! Всесвіт кажеш тісно?
Блукай, шукай той свій молочний шлях.
Лиш не нівеч цю тиху мрію грізно.
Земна? Облиш, усе ж вона - мій птах.
.........................................................
Жадання, владність у мужчин - їх свита....
Занадто щедро поїть джерело!
А їм би цівку непримітну лити,
Щоб завжди спраглих до русла вело.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712954
дата надходження 18.01.2017
дата закладки 19.01.2017
Спонукала до написання програма на іспанському телебаченні
про українських красунь- сурогатних матерів, які народжують
для іноземних сімей.
Ох, зозуле, зозуленько,
Що ти наробила?
Своїх дітей залишила-
Українок вчила.
Продають своїх нащадків,
За життя облесне,
Душа в пеклі догоріла,
Та вже не воскресне.
Та на скільки тобі, доню,
Грошенят тих стане:
На курорт, чи на машину,
Чи на ресторани?
А життя, як хвиля моря,
Злетить та й пристане,
Роки минуть, спопеляться-
Лиш спогад зостане.
А на старість син не прийде
Водиці подати,
Та й не вчила тебе мати,
Як душу продати.
Не пригорнеш, і не скажеш:
"Люлі, синку, люлі"-
Бо нема душі вже в тебе-
В матері- зозулі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712763
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
Зачинені двері.
Я ніч малювала, а ти
Ранку чекав, і ранок настав, одначе,
Я ще тримала в долонях чужі світи.
Ти ж стрічав сонце.
І сонцем ставав, юначе.
І, наостанок,
Торкнувшись нічного весла,
Сонячним зайчиком ковзаєш в мене по стелі.
Я б за тобою в оте Закрайсвіття пішла,
Тільки ця ніч
так нагадує смак карамелі.
Тільки ця ніч
Не рахує розбитих човнів,
Лиш ароматом насичує яблука райські.
Там, де залишиш мене між таємних вогнів,
Гноми мене підберуть
чи боги скандинавські.
І зачаклують
Одним із магічних заклять.
Місяць уповні. Місяць прийде з обіду.
Може, розпалиш для мене найвище з багать?
Швидше, мій сонячний!
йдуть сіроманці слідом…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=712803
дата надходження 17.01.2017
дата закладки 18.01.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.01.2017
Сияет Вифлеемская звезда
На небосводе - нитью путеводной.
Дух Рождества вступает в города
Небрежною походкой новомодной...
Не святостью, а сытостью объят
Народ возносит к небу песнопенья.
Не слышит он, что Ангелы - молчат,
Что у Небес кончается терпенье,
Что, жертвою положен на алтарь,
Путь праведный свою предвидит тризну...
В нас гаснет веры газовый фонарь,
В даль уносясь, как призрак коммунизма.
О, где же ты, Мессия - навсегда,
Тот, что спасёт погубленную веру!?
Но надо мной - лишь месяц, да звезда...
И вдруг ты шепчешь: "Это же Венера..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=710451
дата надходження 05.01.2017
дата закладки 05.01.2017
Кінематографу як різновиду мистецтва вже понад століття. Коли був ювілей – виповнилося 100 років з часу появи першого фільму, в мене з’явилася ідея скласти список сотні найкращих фільмів всіх часів і народів знятих за сто років історії кіно. Я почав складати цей список з натяком, що це кращі фільми, це зразки високого мистецтва, і як кожна осічена людина має прочитати твори Гомера, Петрарки, Данте, Дікенса, Сервантеса, Гемінгвея, Флобера, Кафки, як має побачити картини Рембрандта, Веласкеса, Далі, Дюрера, Мікеланджело, так і має подивитися кращі зразки світового кіномистецтва. Спочатку я дуже високо «підняв планку», список зі ста картин ніяк не складався. Потім я знизив планку і список збільшився аж занадто – до кількох сотень фільмів. За сто років зняли дуже багато – і більшість цих фільмів просто видовище, розвага і не має ніякого відношення до мистецтва. ХХ століття було епохою графоманів. Було опубліковано купу різної макулатури, чтива. І в той же час геніальні твори забували або намагались забути. Те саме стосується і кіно. Зрештою, я зупинився на ось такому списку – ось такій сотні. Багато прекрасних фільмів, дійсно шедеврів кіномистецтва, сюди не ввійшло, на превеликий жаль. Склався якось сам собою ось такий список – з фільмів які я побачив і погодився з тим, що це справді шедевр, і то кращий шедевр кіно, і вже на за сто, а за сто двадцять років історії кіно. Список цей дуже суб’єктивний, як суб’єктивне в мистецтві все. Але це моя думка. Сподіваюсь вона не безпідставна. Фільми тут розташовані по алфавіту – по прізвищах режисера. Я намагався бути об’єктивним і не зважати на політичні переконання чи естетичні погляди режисерів – багато концепцій як політичних так і естетичних деяких митців для мене неприйнятні. Кінематограф мистецтво технічне, навіть технологічне. Техніка йде вперед і роботи Чарлі Чапліна чи Фрідріха Вільгельма Мурнау – фільми епохи німого кіно не можуть конкурувати з сучасними фільмами, але для свого часу вони були геніальними… Крім того, я цей список склав на основі того, що я побачив і переконався, що це прекрасно. А скільки я ще не побачив… Безглуздо сперечатися який фільм кращий, який гірший, але я схиляюсь до того що найкращим режисером всіх часів і народів був Андрій Тарковський і навряд чи комусь дано дорости до його рівня…
Андерсон Вес «Отель Град Будапешт» (2014)
Балаян Роман «Польоти в сні і наяву» (1982)
Балабанов Олексій «Про виродків і людей» (1998)
Бергман Ернст Інгвар «Фанні та Олександр» (1982)
Бартлет Холл «Генерали піщаних кар’єрів» (1971)
Бертолуччі Бернардо «Останнє танго в Парижі» (1972)
Бертолуччі Бернардо «Останній імператор» (1987)
Бертолуччі Бернардо «Під покровом неба» (1990)
Берлолуччі Бернардо «Маленький Будда» (1993)
Бертолуччі Бернардо «Зникаюча краса» (1996)
Вісконті Лукіно «Рокко та його брати» (1960)
Вісконті Лукіно «Смерть у Венеції» (1973)
Вайда Анджей «Попіл та алмаз» (1958)
Вайда Анджей «Пейзаж після битви» (1970)
Вайда Анджей «Земля обіцяна» (1974)
Вайда Анджей «Людина з заліза» (1981)
Вайда Анджей «Дантон» (1982)
Джармуш Джим «Мрець» (1995)
Джармуш Джим «Пес Привид: шлях самурая» (1999)
Джармуш Джим «Кава і цигарки» (2003)
Джармуш Джим «Зломані квіти» (2005)
Джармуш Джим «Межі контролю» (2008)
Джармуш Джим «Виживуть тільки коханці» (2013)
Жене Жан-П’єр «Амелі» (2001)
Захаров Марк «Звичайне диво» (1978)
Захаров Марк «Все той же Мюнхаузен» (1979)
Захаров Марк «Дім, який збудував Свіфт» (1982)
Захаров Марк «Вбити дракона» (1988)
Звягінцев Андрій «Левіафан» (2014)
Земекіс Роберт «Форрест Гамп» (1994)
Імамура Сехей «Легенда про Нараяму» (1983)
Імамура Сехей «Вугор» (1997)
Кеслевський Кшиштоф «Три кольори: синій, білий, червоний» (1994)
Кім Кі Дук «Порожній дім» (2004)
Клімов Елем «Пригоди зубного лікаря» (1965)
Клімов Елем «Агонія» (1981)
Клімов Елем «Іди і дивись» (1985)
Козинцев Григорій «Гамлет» (1964)
Козинцев Григорій «Король Лір» (1970)
Кольбер Грегорі «Попіл і сніг» (2002)
Комер Меріон «Коли 48 ангелів плачуть» (2007)
Кубрик Стенлі «2001: космічна одісея» (1968)
Куросава Акіра «Ворота Расемон» (1950)
Куросава Акіра «Сім самураїв» (1954)
Куросава Акіра «Замок павутини» (1957)
Куросава Акіра «Червона борода» (1965)
Куросава Акіра «Ран» (1985)
Куросава Акіра «Сни» (1990)
Кустуріца Емір «Арізонські мрії» (1993)
Кустуріца Емір «Життя як диво» (2004)
Леконт Патріс «Вдова з острова Сен-П’єр» (2000)
Леоне Серджо «Хороший, поганий, огидний» (1966)
Леоне Серджо «Одного разу на дикому заході» (1968)
Леоне Серджо «Одного разу в Америці» (1984)
Лінч Девід «Дикі серцем» (1990)
Лопушанський Костянтин «Бридкі лебеді» (2006)
Мейрелліш Фернанду «Міто Бога» (2002)
Миколайчук Іван «Вавилон ХХ» (1979)
Міядзакі Хаяо «Віднесені привидами» (2001)
Осіма Нагіса «Імперія почуттів» (1976)
Осіма Нагіса «Імперія пристрасті» (1978)
Пазоліні П’єр Паоло «Декамерон» (1971)
Параджанов Сергій «Тіні забутих предків» (1964)
Параджанов Сергій «Київські фрески» (1966)
Параджанов Сергій «Колір гранату» (1968)
Параджанов Сергій «Легенда про Сурамську фортецю» (1984)
Персивал Браян «Викрадачка книг» (2013)
Полянський Роман «Тесс» (1979)
Сокуров Олександр «Самотній голос людини» (1978)
Тарковський Андрій «Каток і скрипка» (1960)
Тарковський Андрій «Іванове дитинство» (1962)
Тарковський Андрій «Андрій Рубльов» (1966)
Тарковський Андрій «Соляріс» (1972)
Тарковський Андрій «Дзеркало» (1974)
Тарковський Андрій «Сталкер» (1979)
Тарковський Андрій «Ностальгія» (1983)
Тарковський Андрій «Жертвоприношення» (1986)
Фелліні Федеріко «Дорога» (1954)
Фелліні Федеріко «Солодке життя» (1960)
Фелліні Федеріко «Вісім з половиною» (1963)
Фелліні Федеріко «Амаркорд» (1973)
Фелліні Федеріко «Репетиція оркестру» (1978)
Фелліні Федеріко «І корабель пливе» (1983)
Фелліні Федеріко «Джинджер та Фред» (1986)
Фон Трієр Ларс «Розтинаючи хвилі» (1996)
Фон Трієр Ларс «Та, що танцює в темряві» (2000)
Форман Милош «Один політ над гніздом зозулі» (1975)
Форман Милош «Амадей» (1984)
Форман Милош «Привиди Гойї» (2006)
Фріке Рон «Барака» (1992)
Харві Ентоні «Лев взимку» (1968)
Хуциєв Марлен «Липневий дощ» (1966)
Швейцер Михайло «Втеча містера Мак-Кінлі» (1975)
Швейцер Михайло «Маленькі трагедії» (1979)
Швейцер Михайло «Мертві душі» (1984)
Швейцер Михайло «Крейцерова соната» (1987)
Шеро Патріс «Королева Марго» (1994)
Чан Ань Хунга «Норвезький ліс» (2010)
Чжан І Моу «Герой» (2002)
Чжан І Моу «Дім літаючих кинджалів» (2004)
Ілюстрація: Кадр з фільму «Прибуття поїзда на вокзал Ла-Сьота» (1896) братів Люм’єр.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709759
дата надходження 02.01.2017
дата закладки 02.01.2017
Болі свої і печалі, тривоги віджити -
Це ще не подвиг. В свідомість означити їх,
В душу впустити, крізь неї, прощенням укрити -
Ось справжній труд, що вибілює важкості гріх.
.................................................................
Поспівчувати стражданню - лиш грань лицемірства,
Жага піднести себе у чиїхось очах.
Мовчки узяти тягар той на себе - ось дійство,
Здатне вогонь запалити у пустках-ночах.
................................................................
Терзання, сумнів - все старе, як світ.
Свобода наша - внутрішньо. Так мислю.
До рівноваги віра - добрий гід.
..Страшна та ломка віднаходжень смислів...
.............................................................
Непевність, страх, самотність - невід"ємність
Буття у світі. Поруч же - захват,
Зачудування, віра у прийдешність
Це зрівноваж і в серці буде лад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706784
дата надходження 15.12.2016
дата закладки 15.12.2016
***
Так нагадали з першою зимою –
зламається підкова під конем,
а той, хто мав би плакати за мною,
нап’ється і навряд чи пом’яне.
І підуть дні, страшні, мов ешафоти,
рої дружків облипнуть, як мухва.
А він схоронить в шафі моє фото,
аби щоранку погляд не ховать,
і ніби відчахне мене навіки,
аж зігнуться минулого стовпи.
Якось-то похмелившись після бійки,
він не згадає тих, з ким вчора пив,
бо хміль зітре теперішнє й торішнє.
...Тремтячою рукою - з куражу -
він вистрелить життя, як кістку з вишні,
туди, звідкіль я вже не поможу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706585
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Він так безмежно любить Україну,
Хочай прожив роки на чужині,
За неї воював! Ні ,не загинув,
Лишився там, у Гирвиці, хоч в сні.
Душа роздвоєна, бо тут родина,
Нащадки тут, у сріблі голова,
Він любить всіх, та в серці Україна,
Вона, як мати, рідна і жива!
Минають дні, чекає завжди ночі,
Душа летить на батьківську ріллю,
Підпушить землю, й тут знаходить спочин,
Цілує батька, матір, всю сім'ю.
І хвацько так сідлає сиві коні,
А вітер Саранчуцький чуба рве,
Він молодий, йому нема припони,
У юності своїй він знов живе!
Лунає пісня про весняні ниви,
Про сонце, що купається в житах,
Минає сон, і ллються сльози-зливи,
З очей старечих ,у чужих світах!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706524
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Не розірвати в клоччя віддаль,
Не зупинити часу лет...
Невже тепер здолати відстань
Ніяк не зможе інтернет?
Журба моя і сум жагучий
В душі отрутою сидять...
Ти чат закрила так рішуче,
Немов там миші шарудять.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706492
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Стояли двое, вытирая стену,
Ловили кайф, - так именуя дым.
И под шумок полуденной страды,
Тоску глушили трёпом неизменным.
Прошлись по женам частою гребенкой,
Ругнули шефа и его оклад.
Настроив души на минорный лад,
Не пожалели тещу и ребенка.
Стояли двое, жалостью линчуя,
Забыв о том, что в кошельке сквозняк.
Достала их мышиная возня -
Долги, углы... как Чингизхан кочуют.
За столько лет уж сколько накопилось
В чужом углу на паутине мух, -
Хозяев разносили в прах и в пух...
Жена с утра, опять чего-то злилась.
Стояли двое, лобызая рьяно
Окурков тех невиданную рать,
Коль дом не их, не стоит убирать,
Придет хозяин поздно, или рано.
Как феодал, за данью и оброком
Придет, как зла непрошенный гонец.
У каждой песни должен быть конец,
Хотя она без толку и без срока.
10.12.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706461
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Люди шукають людей, щоб зігрітися трішки,
Будні зимові розбавити і метушню:
Пити какао і хрумкати разом горішки,
І милуватись палким пасадоблем вогню.
Взувши на ноги бабусині вовняні капці,
Вкупі гортати журнали і фотоальбом,
Погляд губити, шаріючись, між ілюстрацій,
Бо від взаємності доторків те́пло обом…
Щось говорити про фільми й книжкові новинки,
Хором співати, збиваючись з темпу, пісні…
Мріяти спільно про пахощі свіжі ялинки,
Про новорічний такий несподіваний сніг,
Що храбустітиме, мов накрохмалена вовна!..
Про кольорові гірлянди у вікнах квартир…
Люди шукають людей, ця потреба – духовна,
Десь підсвідомо закладений орієнтир:
Бути із кимось, так легше повірити в диво
Напередодні пресвітлого свята Різдва.
Люди знаходять людей – і від цього красиво,
Множиться щастя в повітрі і справжні дива!
[img]http://www.look.com.ua/pic/201503/1024x768/look.com.ua-117677.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706460
дата надходження 14.12.2016
дата закладки 15.12.2016
Вона надривно плакала…
Як жовтень,
з птахами відлітаючи у небо,
фарбуючи усе – в червоно-жовте…
Неначе – все…
запізно…
і – не треба…
І позики в життя – було замало,
аби запити все – чого не було…
…а я – стояла мовчки…
Я – чекала…
...коли ж вона доріже, блін, цибулю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701008
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Не продалися
за кольорові шати.
Щиро віддані
літу, на білім снігу
зелені мертві листки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700907
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016
[i][/i]Я кину все. Я вірю в кілометри --
обвітрені, задихані і злі.
Багато їх у матінки Деметри...
Ліна Костенко[i][/i]
Намотують колеса кілометри
розбитих асфальтованих доріг...
У володіннях матінки Деметри
є мій куточок – рай і оберіг.
Він заховає від усього світу --
вітаючи привітно ще здаля --
у розкоші кущів, дерев чи цвіту,
чи й голого зчорнілого гілля.
Таку, як є: без лоску, макіяжів
(в моїм раю не спокушає змій),
в чоботях, капцях, стертім камуфляжі
в обійми приймеш радо, саде мій.
Пошепчемось, де в кого свіжа рана,
про власні таємниці, про врожай,
прошелестиш, яка я тут жадана:
"Лиш будь, прошу тебе,не відїжджай!"
У цім раю – ні підлості, ні зради...
Ти – мій квітник, а я – твоє пташа.
Без мене ти здичавієш, мій саде,
без тебе губить цвіт моя душа...
15.11.2016 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700862
дата надходження 16.11.2016
дата закладки 17.11.2016
«… і такими холодними стали зорі,
що місяць розкраяв гору Венери,
своєю кров’ю попелу розмивши цвинтарі…»
(Федеріко Ґарсія Лорка)
Підслуханий діалог тіней Арістарха і Платона.
Записано в ніч повного місяця в бліндажі «Безнадійний» у жовтні 2014 року.
Арістарх
Місяць – це просто кам’яна куля,
Яку розстрілювали з кулемета
Люди, що очі ховають
За чорну маску ночей.
Платон
Білий лебідь
Летить над озером мрій,
Коли Місяць оповні,
А серце, як флейта,
Повниться музикою
Містерій.
Арістарх
Місяць – це місце для цвинтаря,
Де попелом наших душ
Заповнює кратери
Мойра.
Платон
Евтерпа
Танцює під музику темряви,
Коли світло бліде
Сріблястого Місяця –
Цього оракула одкровень
Падає бризками водоспаду
На спогади,
На тіні минулого.
Арістарх
На тому кладовищі
Місця вистачить всім:
Навіть Ерато –
Співи її недоречні
Цієї години:
Коли оком червоним
Блимає Марс.
Мертве світило
Для мертвих.
Платон
Цей свідок блідий
Буде світити й тоді,
Коли муза остання –
Кліо сумна
Буде співати Республіки гімн:
Свідок блідий
Наших прозрінь.
Арістарх
Калліопу вночі
На розстріл вели
Троє тупих троглодитів,
У руках волохатих
Затискаючи автомати,
Терпсіхору в заручниці
Захопили три сепари
І кинули в темний підвал.
Платон
Білий лебідь
Летить над Елладою,
Мельпомена одна
У Скіфії темній
Лишилась самотня.
Білий лебідь
Прилетів в мої сни,
Білий лебідь…
Арістарх
Я думав це кров
Розмиває цю землю Ахілла
Та Антіопи.
Я помилився: в жилах людей
Замість крові
Попіл з водою Стіксу.
Місяця кров
У серцях людей Ідантура.
Нічого крім попелу
На землі Кіммерії,
Нічого крім попелу.
Платон
А у снах – білий лебідь.
Уранії птах.
Доки панфлейта звучить,
Доки вино в кратері гусне,
Доки кіфара струнами
Ночі тривожить,
Доки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=701010
дата надходження 17.11.2016
дата закладки 17.11.2016
Вібрацій передзвони
Зажура ніжних струн...
То переливи сонця...вітру...зливи...
У золотавій віхолі осінній
Шукаю порятунку в давніх рун...
Пробігли по душі
Тремким мінорним ладом...
Доторки легкі...чарунком обдали
На безнадіі клич...озвуся світлим сумом...
Захисту попрошу в богині Лади...
В вібраціях краси
Душа скарби лаштує...
Зі світла ...і тепла... і золота надій...
Я зречено здіймусь...в солодкій безнадіі
Загублений...останнній лист...врятую...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=700373
дата надходження 13.11.2016
дата закладки 13.11.2016
Мамко, матусенько, нене,
За тебе я Бога молю,
І ябко- червлене, червлене,
З рук рідних старечих беру.
Мамко, матусенько, нене,
Чом зажурилась душа?
Вчора ябко ще було зелене,
В обіймах твого спориша.
Мамко, матусенько, нене,
Вже осінь пройшлась по життю,
Вже ябко червлене, червлене-
До Бога молитву молю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699409
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
[img]http://img1.liveinternet.ru/images/attach/d/1/131/963/131963773_mini_osen_listya_anim.gif[/img]
Падолисте! Ти є передвісником віхол.
Репетиція йде «на ура», Диригенте дощів.
Прийде час для зимових віршів… Тихо-тихо…
Чуєш, стрілка тече? Оживає картина Далі.
Тихоплин... Мов у келіях, пахне затишшя.
Клен оплакує листя і в’язне як тонучий віск.
Хтось на лаві пальчатки в задумі залишить,
перехожий зігріється й скаже: «Ти ба! Чарівник?»
Сонце дольками, мов мандарин сицилійський
розкладає тепло поряд з інеєм у колажі .
І чого ти чекаєш? Зима надто близько.
Розкажи яка студінь без нього. Про все розкажи…
[img]http://chemistry-chemists.com/N3_2011/S111/Salvador_Dali-13.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699386
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Ось і квіти в саду замерзають.
Ось і я вже без тебе померла.
Та вони ще розквітнуть, бо знають,
Що колись буде сонце... І тепло...
Ось і дощ вже проплакав всі сльози,
Ось і вітер вже спить у куточку.
І насунуть на душу морози...
І розірвуть її на шматочки...
Ось повториться казка і диво.
Ти ще станеш на нашім порозі.
Ти ще будеш такий прещасливий!..
Янголя... Я молюсь... І п'ю сльози...
Навіть дощ, навіть той не втішає,
І тих сліз вже ніхто не цілує.
Я кохаю тебе... І Бог знає...
Янголятко моє лиш не чує...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699371
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
Я чекаю тебе. Чи то дощ, чи то хмари, чи вчора.
Я чекаю тебе. Відчинивши сто тисяч дверей.
Я забула одні, де старенька, маленька комора.
Там живуть лиш вірші. Там ніяк не приймають людей.
Я чекаю тебе. Я для Янголів пишу адресу.
Щоби ти не блукав, щоб до мене назавжди прийшов.
Щоби дуже зрадів, що знайшов ти маленьку принцесу,
Тільки душу її веретеном вже час уколов.
Ти всі двері відкрив. Так кричав!А я спала в коморі.
Поцілунок один - ти б мене розбудив з того сну!
Вже зайшов... І знайшов?! Та без світла ти впав в старий погріб.
Повернувся додому... І лишив одненьку... Одну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=699320
дата надходження 08.11.2016
дата закладки 09.11.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.11.2016
Коли згориш,
коли розвієш прах,
розчетвертуєш шлях… розплавиш роси…
Вони тебе впізнають по слідах.
Знімай одежі,
йди снігами боса…
Нехай пульсують
рани на ногах
сльозами меду й сонячного рому,
щоб жоден звір, щоб жоден хижий птах
не віднайшов
твого аеродрому
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698423
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
из рассветных писем
...Ты слышишь, как трутся слоновьи бока
в предрассветном небе?
над городом сонным, над морем - твоим, бездонным...
Как важно шагают громад серебристых сонмы...
И мне бы за ними... И мне бы... И мне...
А мне бы...
Там вечный Эль Греко влюбленно мешает краски...
И поступь слоновья - красива, мудра, неспешна -
на спинах огромных в узорчатых саквояжах -
куда-то везут обреченную Неизбежность
и Нежность
несказаных слов - все смертельнее...
слаже
дороже... красивей... острее клинков дамасских...
где грустный Эль Греко плывет над слонами в лодке,
цепляя деревья светящейся синей высью...
Но утро приходит в обличье сердитой тетки
сметающей грубо в мешок золотые листья.
И губы мои повторяют беззвучно всуе
одно из последних осенних
рассветных
писем
тебе
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698330
дата надходження 03.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Залишаю Вам крила, бо вже наліталась.
Залишаю Вам серце, бо й так давно ваше.
І ні краплі не каюсь, що вкотре призналась
У коханнячку Вам. Воно моє... Не наше...
Залишаю Вам сонце, щоб більше світило,
Залишаю Вам вітер, і дощ, і натхнення.
Янголяточко крила мої начепило,
Щоби Вас берегло до самого спасення.
Залишаю Вам світ. Пам'ять тільки я стерла,
Щоби згадка не сміла чіпати серденько.
Залишаю Вам все. І на вчора я вмерла.
А Ви були в дорозі. Вже близько... Близенько...
Ви прийшли. І ні болю, ні сліз, ні печалі.
Пам'ять тільки я вбила, щоб Вам не боліло.
Ви стояли самі на чужому вокзалі...
Ви чекали на зустріч... Нікого... Зтемніло...
Ви подумали вкотре, що лиш помилились.
Це ж не місто оте, перепутали знову.
А за мною лиш Янголи сиві помились,
Бо про нас десь у небі почули розмову...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698108
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 03.11.2016
Первым снегом вдруг засыпало
Душу, крышу и траву.
Будто сердце – в чашу выпало…
По инерции живу.
Тишину шагами меряю,
Высоту – водой из крыш.
Серой скорбью над потерею
По душе скребется мышь…
В сны вступаю – шаткой поступью,
Приоткрыв в былое дверь.
В чашу сердца льдинкой острою
Проникает боль потерь
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698170
дата надходження 02.11.2016
дата закладки 02.11.2016
Куда ни глянь – везде твои приметы.
Твоя рука моей щеки коснулась
Листом кленовым… и сквозь тучи – светом
Твоей улыбкой солнце улыбнулось.
В ресничках астр глаза твои сияют,
В твой плащ зелёный – тополя одеты.
Под ветра шум – твой голос добавляет
Сквозь осень – мая новые приметы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692595
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Кола розходяться
витончено… повільно…
Від середини - до берега, і тоді
котяться в трави… і далі, повз божевільню…
Я ж залишаюсь
в холодній, як лід, воді
Контуром синім
пастельних нічних туманів,
маревом срібним, обрієм без берегів…
Просто мішенню, де погляди ку-клус -кланів
спалять у темряві,
зрештою… знаєш, снів
Мало… так мало
на цій водяній поверхні,
де колонтитулом впоперек і поздовж
кола розходяться – ширше… терпкі, нестерпні!
Повз моє серце…
повз цю божевільню… повз…
…хвилю ловитимуть
жадібно лис і миша,
вовк, росомаха і ящірка в рік бика.
….знаєш, потІм, по всьому, наступить тиша.
котиться в трави
вогненні моя Ріка……………………………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692452
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
МИР первозданный…слаб и так же гол,
и возомнивший о себе - зачем-то
единственно - возможное - портретно
« Ян точка Инь» и есть его пароль…
Черту перечеркнув и, просыпаясь, грЕзил
соединить «оно» в горячее «они»…
Пускай весь мир пассивен и ленив,
но «ян плюс инь», в итоге, перевесит…
Тончайшая черта, к тому же график - Бог -
не опошлить, не грубо - в небыль, в дно, и...боже!
невинно окунаясь в ароматы мысли тоже -
в союзе «ян плюс инь» - проекции дорог…
Союз - взаймы, вампир и потребитель,
поёт дуэтом, стонет тот союз,
он в воле Эроса, и Клио, и Эрато - муз,
под покровительством Эвтерпы Double - обитель...
Пусть - невозможно разгадать тебя,
пускай миров различных мы по крови,
но ян - ничто без инь и матери-покровы...
И гибнет инь без намерений ян.
Отдать - себя до хромосомы клетки,
стыда утратив в разночтеньи скреп,
(они - тысячелетние - обрящены, свирепы)
с неведомых чудес сплетая сети,
узнать «его» - «себя», наверное, узнать…
Ну вот - свершилось…Ян - исполнил нечто…
У инь тревоги…А была ль любовь..?
Эксперимент желает повторенья вновь,
и так - всю жизнь, впускаем в себя вечность)
Ниче себе, закрутила! )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692608
дата надходження 05.10.2016
дата закладки 05.10.2016
Музо моя безцінна, де ж я тебе згубила?
Чи по полях широких? Чи в глибині лісів?
Або… о, Боже любий!.. ти мене розлюбила,
Й кинула на поталу зграї скажених псів.
З кожного боку чую їх голосне гарчання,
Вже по слідах шукають жертву собі нову…
Граєш зі мною, мила, у навісне мовчання
І натягаєш нервів стомлених тятиву.
Це ж бо не пси голодні, - думи мої примхливі!
Як ми’ тепер їх кинуть віршами на папір?
Рими зрадливі стихли, стали такі ліниві…
Музо, благаю, птахом знову вернись в мій двір!
Біля мого віконця сядь на розлогу грушу
І заспівай, царівно, щиро тебе молю…
Хочу я, чи не хочу, але писати мушу;
Вмію, а чи не вмію… Знаю одне – ЛЮБЛЮ!
04.10.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=692443
дата надходження 04.10.2016
дата закладки 05.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.09.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.08.2016
О, дай мне зачерпнуть немного неба
Из этих глаз. Надрывность – потеснить.
В священности причастия и хлеба
Дыхания – в одно соединить.
Пусть будет горько, призрачно, нелепо,
Пускай любить недолго суждено,
Пьянеть хочу от глаз твоих, как небо,
И губ, всегда хмелящих, как вино.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676594
дата надходження 07.07.2016
дата закладки 07.07.2016
Собрала вещи
и ушла.
А ночь зловеща
до утра.
Одной остаться -
вокзал.
Уже двенадцать-
не провожал.
Пустой перрон.
Немного
клонит в сон.
Безумного
поступка
не ждала.
И чуть неловко,
что я одна.
Накину шаль,
согреюсь.
А времени вуаль,
надеюсь
все скроет,
что убыло.
Откроет
новую страницу
книги жизни, поезд.
И странницу
уж не страшит отъезд.
На рельсы
бросив прошлое,
ты взглянешь на часы.
И новое
тебя уж ждет,
и поезд будущего
вовремя придет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506223
дата надходження 20.06.2014
дата закладки 11.06.2016
Любов - це химера.
Крізь пальці тече пісок...
Натягнуті нерви
І в тебе в руках моток.
Напнуті пружини
Сердечного раю
Та відчай дитинний -
Втонути до краю.
Та розпач дорослий -
Згубити твій погляд...
Вплітай сум у коси,
Лиш будь, милий, поряд!
Тебе викрадає
Життєва рутина.
Мій погляд блукає...
Вся, наче причинна.
І знов метушнею
День скрутить у вузлик...
Стисни мене в жменю!
..Мов згублений гудзик...
У новій красуні
Світ твій - одкровенням.
А я?... У зажурі
Залишусь натхненням.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666731
дата надходження 18.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Я любила тебя всегда,
отворяя окна в весну,
а любовь, она как мечта,
что подобна сладкому сну.
И вокруг вишневый туман,
и сирени пахучей кусты,
а любовь твоя, как обман,
не вернешься весною ты.
Я в весеннем брожу саду,
сыплет яблоня белый цвет,
изменить бы свою судьбу,
и вернуться в молодость лет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667138
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 21.05.2016
Мой Бог! Явись! Дари мне чудо,
Утром, рассветом, дай мне Бог!
Терпенья! Мудрости и людям
Жаждущим мира и порог..
Мой Бог! Возьми, вот, мои струны
Два метра шёлковых волос
По слогам разложила руны
Ищу ответ, а где вопрос?
Мой Бог! Молиться научилась
Органом музыка звучит
Скажи, как всё это вместилось?
Под этой грудью что стучит?
Мой Бог! Дари мне это небо
Лёгкую поступь на земле
Женского счастья мне бы!
А... может...исчезнуть? Во мгле!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667259
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 21.05.2016
...Що ж там видно,
Злий мій Джине,
З горлечка пляшки?
Хрускіт фісташки
Об мої зубки..
Робиш зарубки
Смутком на склі:
"Бажаю", "Ні"...
Ні, ще не час!
Джине мій, нас
Дно розділяє -
"Нас" ще немає.
Віриш мені?
Коркові сни
Ніс твій вдихає
І осідає
Мрія на дно...
Мій все-одно!
Та не пускаю,
Хоч і скучаю.
Гризу горіх...
"Лусь!" - Ти ж не втік?
Я вже готова
Солодку мову
Пити твою..
Йди -жадаю!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667265
дата надходження 20.05.2016
дата закладки 21.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.05.2016
Порталы открыты и души скользят.
У первой слезы недостаточно соли,
Зато бесконечность - безвременность боли,
Забыть не дано, хоть низвергнут стократ.
Низвергнут...для бездны и теней косых
Не видимых глазу столетьями множит
Бездомные души...уймись же, похоже,
Голодных накормят, обуют босых.
Рассудок повержен: безвременность - ночь
И свет фонаря тусклой свечкою тает.
Где скорбь, там надежды лишь призрак витает,
Отверженным миром уже не помочь.
Зачем мы ему, когда рвется портал? -
Рождается новое светлое имя.
Чего ж ты являться мне не перестал
Молитвою, мантрой и всеми святыми?
06.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664466
дата надходження 07.05.2016
дата закладки 08.05.2016
Порву звенящую струну.
Листвы волна прибоем дышит,
Перетекая в тишину
Застывшим шифером на крыше.
Кусками падает струна
На дно холодного залива,
Уже почти что не видна
С вершины этого обрыва.
Пустынен нынче берег твой.
Звучанье музыки - не слышишь.
На дно души уходит боль,
И зов всё тише, тише, тише...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663978
дата надходження 05.05.2016
дата закладки 06.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.04.2016
...з яких невідомих,
підводних, підземних карт,
із течій яких ти згортаєшся першим віршем?
Ця синь океану – лиш сітка координат.
Лиш крапка на карті...
лиш – крапка… і, власне, не більше.
То що скажеш, рибо?..
Як віриш, то й вір мені.
Хай знаки розмиті обабіч твоєї траси.
...відчуєш підшкірно, вони на твоїй спині -
вогні Алькатрасу………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660186
дата надходження 17.04.2016
дата закладки 17.04.2016
[img]http://www.whrussia.ru/upload/img_get/34/34de6a95f509f5b89e1d20fa84448a9d_watermarked.jpg[/img]
Я доверяла тебе, как врачу…
Что ж… Ничего от тебя – не хочу,
Если не тянется сердце за мной,
Ладно. Другою пойду стороной.
Горькие слёзы в ладонь собирать,
Росы на солнце сложу – умирать,
Не закипая, растаять до дна,
Раз я такая тебе – не нужна.
Ты не додал, не додал мне тепла,
Значит, твоей – никогда не была.
Мне остаётся – списать все долги,
И получить гонорар за стихи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660037
дата надходження 16.04.2016
дата закладки 17.04.2016
Зранку - гаряча кава, а вечером - ти.
Тіло з душею в гармонії, просто прекрасно.
Вперто іду, а може - лечу до мети.
Бачу нарешті, здається, де темно, де ясно.
В нетрях душі заховаю те, що болить.
Ковдрою вкрию, тривожити більше не стану.
Мушу навчитись ловити щасливу мить,
Бо просто зів'яну... Інакше - просто зів'яну.
Промені сонячні просяться у вікно...
Прошу, заходьте! Давно вас чекала у гості.
Ось - шоколад, ось - червоне, як кров, вино.
Затишно, тепло... без сліз, без образ і без злості.
Щільно закрию минуле на три замки...
Випущу ніжність свою із міцних обладунків.
Формулу щастя вивела я за роки:
Ложечка кави, й десяток твоїх поцілунків.
03.04.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656989
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 04.04.2016
Пушинкою, пушинкою
лягає сніг як сон,
тебе назву коханкою,
до ніг впаде хітон….
Шовковими, шовковими
ти віями змахнеш,
цілунками,цілунками
вуста мої стиснеш..
Та кожен вигин тіла,
відчую як відлуння,
як пташка тріпотіла
в моїх руках красуня.
Коханцями, коханцями
назвуть нас знову грішними,
та пальцями, та пальцями
я гладжу локон втішно.
Та потайком, та потайком,
прийдеш в холодну ніч,
метеликом, метеликом
летиш на вогник свіч.
Червоного, червоного
мені вина налий,
шаленого,шаленого
кохання дай на мить….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633690
дата надходження 05.01.2016
дата закладки 05.01.2016
Здесь травы спокойны…
Здесь птицы уходят ко сну…
Здесь время застыло в созвездиях Рака и Лиры…
Ты смотришь устало… затем лишь подходишь к окну
Из темных глубин безнадежно пустынной квартиры…
Еще лишь мгновенье…
И я вдруг тебя приглашу
На дикие тропы, где слышится светлая месса…
Но мне не успеть… не успеть! - к твоему шалашу…
Лишь свет в иллюзорном пространстве таежного леса…
Блуждающий свет…
Невесомость… мне больше не жаль
Толпы вопиющей… подай же им хлеба и зрелищ…
Потом подойди… посмотри, как струится печаль
Из глаз бесконечно далеких моих двух Медведиц…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=627943
дата надходження 11.12.2015
дата закладки 11.12.2015
Дякую за натхнення С.Сокольнику та І.Лівобережній
1
Прийшов, я прийняла його,
У себе вдома, розтеливши ковдру,
Сніг падав, поцілунками всього
зігріла, стільки було жару…
Та недотямив він коштовність почуттів,
пійшов, закутавшись у шубу,
невинність вкотре здивувала гріх,
сніг падав,то йому тепер я люба..
2
Прийшла, він келих наливав,
вона замерзла, розтирає руки,
а він бордо їй підливав і підливав,
щоб вивести її з розпуки.
А келих той невинно пригубив -
затьмарило свідомість до світання,
її невинність він все пив й пив,
ото таке воно п*янке кохання!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595872
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 25.07.2015
Поважне журі на чолі з Головним Борсучком опрацювало всі-всі твори, надіслані прозаїками й поетами на конкурси «Українські легенди: доступно дітям» та «Акровірші. Українські міста».
Оголошуємо довгі та короткі списки учасників конкурсів. Твори авторів, які увійшли [b]до довгого списку[/b], звучатимуть у серпні 2015 року [b]в ефірі ́́[url="http://www.vobu.com.ua/ukr/radio"]«Яскравого радіо»[/url][/b] – радіо виключно української добірної музики. Про час звучання буде повідомлено згодом.
Твори авторів, які увійшли [b]до короткого списку[/b], будуть [b]надруковані у серпневих номерах[/b] журналів від Пізнайка.
[b]Довгі списки найталановитіших авторів[/b]
Конкурс [b]«Українські легенди: доступно дітям»[/b]:
Наталія Бонь,
Юрій Власішен,
Сергій Зінченко,
Ольга Рєпіна,
Ірина Сітькова,
Яна Устимко,
Юлія Хотинська,
Ольга Цапро,
Анастасія Шапошнікова.
Конкурс [b]«Акровірші. Українські міста»[/b]:
Володимир Верховень,
Олена Маковій,
Любов Матузок,
Наталія Орлова,
Микола Рудик,
Сергій Сокольник.
[b]Короткі списки найталановитіших авторів[/b]
Конкурс [b]«Українські легенди: доступно дітям»[/b]:
Наталія Бонь
Конкурс [b]«Акровірші. Українські міста»[/b]:
Любов Матузок,
Наталія Орлова,
Сергій Сокольник.
Дякуємо всім, хто надіслав свої твори, за натхнення й бажання створювати якісну літературу для маленьких українців! Чекайте на нові, ще більш цікаві конкурси від Пізнайка!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=592036
дата надходження 06.07.2015
дата закладки 18.07.2015
Просто по-иному не умею?
Просто по-другому не хочу
Выпущу бумажного я змея
Ястребом за ним я полечу
И не для охоты, так, для ритма
Для картинки той, что от земли
В кружево сплетает паутинки
В колыбельку спой и утали
Жажду утали моё желанье
Выпить до конца тебя испить
Слушая дыханье и признанье
Под землёй Аида буду жить
В темноте легко не видно Тени
И глаза не надо закрывать
Поднебесье там цветы Елене
А меня не надо такой звать
Я изменчива бескрылая порода
Хвост кобылий и с горбинкой нос
Красота мой первый был уродом
Я его убила где утёс
Чайки чайки чайки белогруды
Мелкая рыбёшка на груди
Поцелуй остался от Гертруды
И копье любимое лови
Ветром встречным песней говорящей
Натуральным именем словцом
Возвращайся хоть вторым и босым
Герман Гессе мы ещё споём...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591139
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Вже відцвіли духм"яні липи,
Іду розпеченим асфальтом...
І відчуваю - наше літо,
(Промінням вписане у шпальти
Легких хмаринок, хвиль річко́вих),-
Смара́гдовим мигтінням листя
Вчепилось в спомин веселко́вий,
Де наші сте́жки - розійшлися...
Трави́ заквітчана колиска!
Нас, зрілих, кликати - не варто...
Колись - лиш сонячна завіса,
Тепер - твоїх мовчанок варта
Розпечених, не світанко́вих,
Звиває спомини - з намиста
Кущів троянди пурпурових,
Що в душу - тернами вп"ялися...
Ні наздогнати, ні спинити
В любистку ску́паного - літа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591073
дата надходження 01.07.2015
дата закладки 02.07.2015
Переплелись…
Терзая и играя
Две линии – как ленточки в косе…
Порою высь
Совсем не выбираем…
Давно стоим на взлётной полосе.
И в глазах укор,
И заглох мотор,
У другой тебя
Я краду, как вор,
Не вступая в спор,
Не снося забор,
Не произнося
Этот разговор
Вслух…
Мириады мух…
Неприятный дух…
Там, где след протух…
И костёр потух…
Зола…
Не твоя была…
Не твоя ветла
По лицу секла
Прутиками зла…
Могла…
А ведь я – МОГЛА!
Могла,
Лаская, и играя,
Весь мир, весь цвет весны – к ногам сложить!
Порою высь
Совсем не выбираем…
В застывшем мире - продолжаем жить
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590681
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 30.06.2015
[b]Про Різдво й Сонце[/b]
[i]За підтримку дякую Світлані Моренець[/i]
Налетіли білі хуги, снігу торбу принесли.
Одяглося місто в шубу, засвітило ліхтарі,
Бо ж узимку, кожен знає, сонечко відпочиває.
Чорну каву п’є віконце, а в мережі Інтернет
Завжди день, бо штучне сонце живить променем планшет.
Першокласник Чуб Іван у мережі запитав:
- На Різдво, то всім відомо, в світ прийшов Ісус малий.
Чом тоді пісні співаєм ще якійсь там Коляді?
Інтернет тоді хлоп’яті міфи став розповідати.
[i]Наші пращури слов’яни, як не знали ще Христа,
Сокола за бога мали. Він подбав, щоб світло й тьма
Не змішалися ніколи, – звів синів на їх престоли:
Білобог отримав Вирій, Чорнобог – підземний світ.
От і жити б їм у мирі, та схотілося пітьмі
Ще й над світлом владу мати – готувалась воювати.
Білобог, відчувши лихо, дві ясні сльози пустив –
Матір кола золотого всім на втіху народив –
Коляду – й Перуна-сина, що вогненнії мав стріли.
Змій-Дракон з пітьми порогів в самий Вирій прилетів,
Кинувся на Білобога, та Перун його спинив
Блискавицею меткою, покінчивши враз з війною.
Коляда з тих пір щороку родить коло Білобогу,
Щоб пітьмі не дати змоги керувать слов’ян народом –
В найтемнішу ніч у році іменин чекаєм Сонця.
І з Христом приходить світло, щоб любов’ю всіх зігріти.[/i]
Чуб Іван від дива «айкнув», залишив під міфом «лайки»:
Буде завтра чим у школі привернуть увагу Олі!
Свято йде! З Рідзвом вітаймо! Сонця промінь виглядаймо!
[b]Казки Карпат[/b]
Ми поїхали в Карпати
З братом, мамою і татом –
Край цікавий і далекий
Едельвейсів та смереки.
Вранці ідемо до лісу
По казки та по суницю.
Тато каже: «Де смереки,
Бродять духи давніх предків».
Квітів я хотів нарвати,
Та спинила мене мати:
«Не чіпай травинок: шкода
Зіпсувати Мавки вроду.
Круглолиця, довгі коси,
Хоч душі й не має зовсім,
Не робила лиха зроду,
Стерегла людську худобу»
Раптом братик зупинився:
«Тихше, музика у лісі!
Що воно? Звідкіль лунає?» –
«То Чугайстер в дудку грає.
Ну-мо, хоровод водити!
До танку ставайте, діти!»
Натомившись, на галяві
В зіллі потім спочивали.
А на згадку про Карпати
Будем фото гарні мати,
Ще насушимо суниці,
Що дали нам Мавки в лісі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590590
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
(Вірш по картинці від ЛГ)
Розірватися навпіл чи вмерти?
Чи спустошитись наполовину?
Я завжди була дуже вперта,
І робила все в повну силу.
Та життя нам дає уроки,
Вчить тому, що всяке буває,
Я зробила шалені кроки,
І тепер мене розриває…
Все в житті розділилось навпіл,
Кохання, і будні, і мрії,
Розігралась трагедія в актах,
Чи комедія у трьох діях…
Серце склалося з половинок,
Ти в одній живеш, він у другій,
А мені – тонкий перешийок,
І в душі все вирує буря…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590558
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Дощовечір. Дощодень.
Дощоніч і дощосни.
Все співає нам пісень
Стиглий дощопад рясний.
Дощонастрій. Дощостан.
Дощолітній сірий сум...
Все плете самообман
Цей меланхолійний шум...
Дощороси. Дощокрай.
Дощодзеркало калюж.
І повзе дощоручай
По дорозі, ніби вуж...
Дощовимірний портал
Десь прорвала повінь вод...
І якийсь дощовандал
Щиро тішиться з негод...
З дощонеба повсякчас
Дощохмара цебенить...
І промоклий мій Пегас
П'є у вірші дощомить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590542
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590109
спасибо автору:)
...Рапана очнулась... Рассол проглотила.
Сползла со штыря...И чуть-чуть пригубила
текилы, ползя к офигевшему мачо...
к тому...ну который - во ластах ...ныряльщик...
За жадную руку его ухватила...
За ногу мохнатую - тоже схватила.
...схватила за...Вообщем...Надежно схватила :)
И в море, и в море его утащила!
Так ласково плещется синее море...
В нем дремлет Рапана, не ведая горя...
На яркой, луной освещенной террасе -
поэт за столом... На столе - ананасы
в ризотто,конешно... Птифур с дерунами,
кокотт,\"Коктебель\",консоме с каплунами
компот,брамбулет в питиаровом масле,
халва,холодец-де-гляССЕ...или ГЛЯссе?...
Тетрадка...Луна...Вдохновение... Фломастер...
на пляже пустынном - ныряльщика ласты...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590569
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Так странно...
Былые раны
Порою углом, иль гранью,
Из памяти поднимаясь,
Всплывают - в рассветной рани...
И ходим опять
По краю,
Устоев запрет - ломая,
В касаньях - пересекаясь,
С полслова всё - понимая...
Но - доля моя
Немая,
Дару́я, и отнимая,
Безжалостно режет завязь...
И я отступаю, каясь...
********************
Я замок грёз - из пены возвела,
Законы притяженья тем нарушив...
Но магия четвёртого числа
Всё выжгла в нём - и по́мыслы, и душу.
Остались там - лишь пепел, да зола,
Да тени - милых сердцу приведений.
Прости меня за то, что я была
Лишь радужною плёнкою - на пене...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590570
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Не зберегти мовчання
Значить...
Занапастити музику, весну.
Невіглацтво...
А хто пробачить
Безмежну радість
Доброту...
Ще за життя бува без Бога
Ступа...
Від болю до плачу
Буває стомлена дорога
Бува розкОшів досхочУ
Тривога...
Істини дорога
Відтворить сльози каяття
Людиноствопенняпершоприрода
Воскреслий поклик до буття
Життя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590513
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
На кухні
На столі
На Олі
Літо
В горнятку з чаєм
Море цукор
З сіллю з медом
З вітром
На стінах фарби
Сонцем плавлені
Зігріті
Роздягнена душа
Картина НЮ
І квіти
Загострення чуттів
Розтягнення у вічність
Одної
Миті
В межОвих усвідомленнях
У гранях у відлуннях
Влітку
Світу
Кульбаб яскравих
Сонцекльошів
Квіту
Нестомлена душа
У Бозі
Вітром
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590510
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
провокую тебе на червоне вигортаю на зовні три крапки ніби грати клітини у котрій - чи метелик дотліває у полум'ї чи на дні філіжанки розгортається лист оолонгу
(занадто сп'яніла від диму та голоду)
коли ступаєш весняним тонким і тендітним льодом
є ймовірність самій стати рибою..
не терпіння твоє - а мовчання похмуре на позір безпечне як вечірній туман ніби лагідне тепле парне молоко із медом
але поза туманом - твій шепіт шумить ніби гордо піднятий стяг:
наближатися краще не треба..
провокую тебе на червоне. скільки ще гудзиків слід розстібнути? згори чи знизу?
мовчки стискаєш кулак - а я бачу, стискає судомою серце
бо хочеться мене міцно зв'язаною та в обіймах розіп'ятою
обличчям в подушку. щоб губи кусала. стогнала
ковтаючи сперму.
але ж ти правильний. (хоч і подумки - затискаєш пальцями шию аби тільки змовчала і заштовхуєш глибоко в горло члена)
насправді і мені б хотілося бути для тебе слухняною
слухняною дівчинкою
і щоб ти був єдиним кому треба
коритися..
провокую тебе на червоне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590508
дата надходження 29.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Ласточка летит
и первые капли дождя
над цветным зонтом
Вечерний отблеск
последний лучик солнца
светит в реке
Крошки в руке
синицы весел полет
одно желание
Тигра коготь остр
на шее амулет висит
воин в схватке
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590372
дата надходження 28.06.2015
дата закладки 29.06.2015
Тебе не место здесь,- среди поэтов
Живие среди мёртвых не живут.
Я слышала, у греков, тех, что в реку
Монетку с двух сторон.. Уберегут.
Я отделяла,- тело в чан с водою
А душу оставляла на потом.
Не называла жизнь свою судьбою
Веря в небесе молнии и гром.
Я отдавала всё, сполна,- копейки
Стыдилась ни богатства, -нищеты.
Мать научила молоко,что с лейки
Заменит сотни глаз, но, доброты.
Много людей хороших в доме кошки
Созвездия ложатся ровно в ряд.
Я понимаю не любить хочу немножко
Листая книги мёртвых.. Говорят.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=590092
дата надходження 27.06.2015
дата закладки 27.06.2015
Що ж...
Ось атрибути Літа Моєї Печалі:
ніч за вікном. І кружка з холодним чаєм.
Повна відсутність "вхідних". Острови. І липи.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Де
кількість трикрапок росте аномально швидко.
Втім, як і кількість словес - мабуть зайвих. Чітко -
лінія вуст, вже торкнутись яких - не сміти.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо.
Бо...
Це незворотньо - закінчення Всіх Історій.
Тихо в мій сон на прощання вповзає - море...
Море цілує - і сіль вже з цих вуст не змити.
Здрастуй. Ну здрастуй, Печалі Моєї Літо
( Тихо сказати " не йди "
і затим -
відпустити )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589881
дата надходження 26.06.2015
дата закладки 26.06.2015
[img]http://data4.gallery.ru/albums/gallery/99772-65043-33754212-m750x740.jpg[/img] [img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00509839.jpg[/img] [img]http://mayasakura.ru/wp-content/uploads/2012/02/S_ekretyi-krasotyi.jpg[/img]
заговори…
мов літеплом, все тіло
своїм чуттєвим тембром
оповий…
як плід граната,
серце переспіло
і тріснуло,
в туманну ніч кровить…
збери у жмені
зе́рнята багряні,
на спомин
у шкатулку заховай.
Купальська ніч
гойдає роси п’яні,
пахтить у небо
стеблами трава.
цей дикий танець,
пристрасно-тваринний,
цей поєдинок
вітру і вогню!..
мов у свічках,
у ватрах полонини…
і розсікає темряви броню
огненний бог
своїм пекучим лезом,
із лона іскри
сиплються дрібні!..
не личить бути
в ніч таку тверезим,
тож пий мене по крапельці,
п’яній!..
заговори, зашепоти,
вколисуй!
коли ж ущухне хміль у голові,
майнемо вдвох
у храм густого лісу
шукати квітки-папороті
цвіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589774
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 26.06.2015
законы власти в коконах надежды
куколки бабочки ночные мотыльки
летящие на пламя без одежды
глаза алмазы зеленью тоски
Сахара Квадемала Сена Кипр
в полете уникален каждый кадр
песками под навесом льется шипр
и пальцев стук на кубиках от нард
три ноль голубоглазая взлетела
красавица ну что ещё сказать
в четыре двадцать воронье задела
и стали не галдеть им поклевать
такая нынче песня у закона
во власти теперь мода голым стать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589482
дата надходження 24.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Стелла, проснись! Настало твоё утро
В клетках ни крошки, даже нет следа
Мы уезжаем! Правда! Не как-будто
Вот я принёс на кончике пера
Твоя любовь разлука, вот дороги
Вот ложь-неправда истина проста
Вот я не трогал, видишь, твои боги
Дали Кароль остались у холста
Скорее же, не дремли, просыпайся
Ладони раскрывай вдыхай рассвет
Не кайся по утрам, лучей касайся
На кой мне чорт твой завтрак и обет
Я на руки, я вплету, венок в голубые косы
И буду, я буду сто лет, целовать твои ноги босы
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589352
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Надто довго плекала в долонях я лялечку-тишу,
Надто сильно мій спокій тебе, як вогнем, обпікав.
Надто сірою бачив мене, як налякану мишу,
Надто рано собі заховав необачно в рукав.
Надто швидко у серці моєму дощі пролилися,
Надто грізно вирують у грудях шалені вітри.
Надто пізно тобі не сказала своє " Зупинися!.."
Надто часто не слухав мене, хоч просив " Говори..."
Надто щиро відчула, що там, за спиною, є крила...
Надто довго були за плечима вони стременами.
Надто вільно я можу розправити свої вітрила,
Якщо НАДТО БЕЗРАДІСНО буде ще раз поміж нами...
19.06.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588510
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Це мереживо тіней на білих полотнах стіни,
на причалах колін,що прибоєм цілунків умиті...
Тут птахами стають безнадій затонулі човни
і зникають на дні відголоски вини... І війни...
Де на мить... Аж на мить... Лиш на мить
зупиняється - Літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588550
дата надходження 20.06.2015
дата закладки 20.06.2015
Обнял её за спинку, и ...нагие
Соединенья пальчиков и кожи
Их, замерших, вели к усладе, к дрожи,
В мгновенной возбуждённой рефлексии...
Стекающая пеною материя
Накидок, пляжных и ночных сорочек,
Играла в такт чувствительнейших точек
Пучиной волнобрызжущей ривьерии.
«Постой, - остановился он на миг.
Но лишь на миг. И к спинке вновь приник.
18.06.15 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588383
дата надходження 19.06.2015
дата закладки 19.06.2015
Загадки простота в руке моей - превыше всех страданий, вер и практик.
Ты Астроном? Так разгадать сумей важнейшую из будущих Галактик.
Из Солнечной системы – дотянись. Коль веры нет – создай по новой Веру.
Из Черных дыр на Светлый путь – вернись. И Звёзды меряй – этой новой мерой.
Туманности в душе – я не приму. Протуберанцев вспышки – не приемлю.
Метеоритный дождь назад верну – чтобы не бил неистово о Землю!
Я на краю Кометного Хвоста петлю из Звёздной Пыли – завязала.
Чтоб в час Ночной, когда вернусь назад, ты ждал меня – у Звёздного Вокзала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588226
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 19.06.2015
[i](новый формат на современный лад)[/i]
- Слушай, детка, ты напрасно
Объясняешься словами,
Слушай, детка, ты напрасно
На щеках разводишь соль.
Расставаться – это ж классно!
Будто вечность между нами,
Не могу же ежечасно
Я тусить с одной тобой!
- Ты моё чумное чудо,
Мы с тобою неделимы,
Ты моё чумное чудо,
Что свалилось в водоём.
Ты тягал меня повсюду -
(Два заборных пилигрима) -
Ты тягал меня повсюду,
Громко чмокая при том.
- Вот прикинь ты: будет вечер,
Я прийду к тебе на пиво,
Вот прикинь ты: будет вечер,
Мы завалимся в кусты…
- Забашляем нашу встречу,
Мой телёночек игривый,
Забашляем нашу встречу,
И дождёмся темноты…
- Не нужны совсем диваны –
Снова секса будет много,
Не нужны совсем диваны,
Жару мы с тобой дадим!
- Можно отжигать и в ванной –
Я ж не корчу недотрогу!
Можно отжигать и в ванной,
Мой бродячий пилигрим!
Трясясь в укуренном вагоне,
Не стал он сразу резать вены,
Трясясь в укуренном вагоне,
Он где-то «экстази» достал.
Когда состав на скользком лоне
Вдруг изрыгнулся диким хреном,
Когда состав на скользком лоне
Хребты вагонам всем порвал.
И сразу кАличная сила
Закрыла перспективу встречи,
И сразу кАличная сила
Перепахала ковыли,
Чувиха пиво не допИла,
Не обкарнал он слово «вечность»,
Чувиха пиво не допИла,
Он не додал своей любви.
Ништяк, тусня, не расставайтесь!
Ништяк, тусня, не расставайтесь!
Ништяк, тусня, не расставайтесь!
Ловите кайфа каждый миг!
Перенастройте все девайсы,
Перенастройте все девайсы,
Перенастройте все девайсы,
Воспринимать один лишь «ник»!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586608
дата надходження 10.06.2015
дата закладки 11.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.06.2015
Как ты нынче, среди дорог,
Что расчерчены, и в ладонь?
Знаю скажешь, вот тебе Бог...
Только вряд ли сдержать огонь...
Бьются камни - в пыль, до поры...
Не обманет ли блеском страз?
Но Хозяйку Медной горы
Ты узнаешь, по блеску глаз...
Помни, холод льдистых пород,
Не всегда неказист и сух,
Не спеши городить огород,
Если в сердце - следы разрух...
На свету искрится агат,
Зеленеющий столько лет.
Притаился спрятанный клад, -
Замурован веками след.
У Хозяйки душа - ключи,
Отопрет подземный чертог.
Вот возьми, протяну... молчи,
Не указывай на порог...
Я горда и смиренна, прочь...
Измышлениям горьким - нет!
Где - то выросла наша дочь,
Пока ты собирал букет...
Пока в камне искал ответ,
Лепестками укрыв фасад,
Тот цветок - лишь источник бед,
И неважно, кто виноват...
08.06.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586210
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Я опять попыталась коснуться зеркал,
Что в долину ведут от заснеженных скал.
Повиликой зелёной сквозь трещин разлом
Я тянулась упорно к Тебе, напролом,
Не боясь, что сорвусь, что опять упаду
Я цеплялась узлом, замерзая во льду,
И, едва твоё слово давало тепло,
Поднималось во мне моё чудо, росло,
Распрямлялось, бутоны готово растить!
Только б Ты не устал хоть немного – светить.
…Над обрывом стою. Впереди – пустота.
И опять – недоступна твоя высота.
Над началом пути - тает призрачный след.
Мне б любовью – цвести… а опоры-то нет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586174
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекає на сина,
Вишиваючи біля вікна.
Ледь гаптує стежки кольорові.
Неупинно рояться думки.
Просить сину щасливої долі.
Вишиває любов на віки.
Лине згадками в давнє минуле,
В молоді, незабутні літа.
Та вони, наче мить, промайнули.
Залишилась гірка самота.
А світанок, гуляючи небом
Гасить зорі і рештки свічі.
На сорочці лягли оберегом
Материнські, святі молитви.
Виглядає утомлена жінка
Сина з дальніх, тернистих доріг.
Кришталями спадають сльозинки,
Мовби роси, до зболених ніг.
Ніби вчора, тихцем проти ночі
Колисала своє немовля.
Від завійних вітрів і зурочень,
Захищаючи ревно щодня.
Не помітила в щасті й тривогах,
Як згубились в туманах літа.
Як дорослого сина в дорогу
На світанні колись провела.
Похилилась старенька хатина
В чепурному садку край села.
Сива мати чекала на сина,
Вишиваючи біля вікна...
08. 06. 2015 Л. Маковей (Л. Сахмак)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586155
дата надходження 08.06.2015
дата закладки 09.06.2015
Співають в терні солов’ї…
Чому я плачу? Знову плачу…
Бо відцвітають дні мої,
А я тебе в уривках бачу
Моїх не пройдених шляхів…
Гірчить черемхова розпука…
Сколола пальці об гріхи,
Кров цебенить, та ти не слухай
По краплі вилите життя…
Багряним пломенем – тернина
Вже світиться. Без вороття
До тебе спраглим серцем лину…
Твоє відлуння лиш ловлю…
Твій голос – трепетно-глибинний…
Уклін мій, доле, що люблю…
Останній подих лебединий…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585905
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
Я допізна ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо.
У ранкові тумани впущу
Сонні зорі,мов перлів намисто.
І нап'юся з джерел я води,
Що в душі задзвенить так іскристо.
Дожени свою долю,не жди,
Від весни та й до літа-два кроки.
У полях,де цвітуть пшениці,
Де стежину вистелюють роки.
Де пробігло дитинство мов птах,
Юність маревом ніжно торкала.
Проминає життя у роках,
У гаях,де зозуля кувала.
Трави буйні,солодкі меди,
Де життя я вдихала мов трунок.
Де кохання я буду нести,
Те кохання,той літній дарунок.
Я сьогодні ніяк не засну
У думках,що шумлять наче жито.
Я тобі напророчу весну,
А сама повернуся у літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585791
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 07.06.2015
Я Оля космонавтка
Я новий турбостарт
Літаю дуже швидко
У космосі принад
Я Оля марсіанка
Новітній зорехід
Астральний дережабель
Ментальний усеїд
Відверта спрага мучить
Нових ідей пізнань
Я Оля біоробот
У космосі Інь-Янь
Вдягну собі сандалі
Літатиму у них
Я Оля астронавтка
Я НеоКосмопсих
У подорож астральну
Скафандер одягнУ
Просвітлень артефакти
В тих просторах знайду
А може хтось бажає
Зімною мандрувать
То разом політаєм
І тих скарбів шукать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583413
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 07.06.2015
[img]http://favim.com/orig/201105/21/key-live-life-to-love-love-pretty-vintage-Favim.com-51276.jpg[/img]
Заклубились громады туч…
Непогодится… Ты далече.
День-то выдался – невезуч.
Будет дождь. И не будет встречи.
Только яркий пробился луч,
Заиграл – золотым в окошке.
От надежды – желанный ключ
На промокшей от слёз ладошке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584996
дата надходження 02.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Таинственный гость, не прощайте!
Здесь оды всего лишь начало
Пейте с рук моих пейте ломайте
Не сводите только с причала
Это небо безумствует в прозе
Катит мячиком вдаль облака
Мамки дойки готовят козьи
Дети просят испить молока
Это утро шальной мальчишка
Ветви римами шлют привет
Укроти ну прихлопни крышкой
Скоро скоро любимый обед
Ешь с моих рук этих ягод
Лета пахнущий зыбкий наряд
Оставь сохрани это таинство ночи
Отпущу? После смерти глаза не горят
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584777
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
Сатир и дева на погостье
Ему два слова не сказала
Бросила в небо свои кости
И вмиг пропала всё пропало
Пелена растворилась туманом
Пали капли росой на траву
Оживили прибавив дурманом
Ум насытивший снова совру
Вот,взгляни отражение слева
Сумасшедшие в воду летят
Им порядком всё надоело
Звери в клетке ласкают зверят
Справа,видишь чернильница в парте
Офигенный здесь бродит народ
Царь, Елена ,так это же в Спарте
Сумасшедшие тот же аккорд
Позади позади погосты
Тосты лирика поезда
Занимают на долг свои посты
Утро вечер дымят города
Впереди не гляди застрелися
Дева в гневе близнец во луне
Не познать непорочной львице
Что любовь у сатира, где?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=584773
дата надходження 01.06.2015
дата закладки 02.06.2015
А хочеться - про серйозне,
і - щоб неодмінно - вічне.
Щоб знаком таким - окличним!
Стрілою, як Робін - в ціль.
Голодному щоб - амброзія.
Гіпнозом - для істеричних.
Для надто вже драматичних -
рятунком від божевіль.
Слова розпирають мозок,
вдягають вінки і тоги,
Зазубрюють монологи
між піній, руїн і туй.
Як раптом печальним зором
таким патетичним, строгим,
спіткнешся, немов об ногу,
об слово простеньке "Х..Й"
що хтось написав на стінці,
порепаного будинку...
І силою впливу стінка
вражає , як постріл, враз.
Бо ВІрші - то клей і мило.
ТРИ ж БУКВИ вмістить зуміли
катарсис, мімезис, відчай,
агонію і екстаз.
І сняться тобі до ранку
білил непочата банка.
Світанок. Туман. Серпанки.
І довга якась стіна....
Де блазень з лицем трагічним
малює на стінці вічне,
по справжньому драматичне:
Пішло... та ПІШЛО ВСЕ НА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583631
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015
ти знайомий, двоє ми знайомі
ще хтось приєднається ось ось
не цілуюсь, губи мої в комі
в крапках звеселяюсь, довелось
не бурли як бульки у шампанському
моє місце всюди, я твій дощ?
не сміши не стану саксаганською
не местиму платтям пильних площ
вистачає гул аж надприродній
дерево у квітах, травень здох
вмер,пробач, це слово більш пригодне
все одно йому вже він оглох
не зізналось літо кисень водню
все перемішалось верхи дном
ні, пробач, тут місце заброньоване
ну то й що, десь їде, ми тут вдвох..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583720
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 27.05.2015
Примітка. Поема написана у співавторстві з поетом Сокольником.
ВСТУП
Глянь- падіння зірок
Із небес в придорожню канаву...
Що могло- не збулось...
А неначе відбутись могло...
Всім відведено строк-
Цей світів таємничий орнамент.
Б"ються Демон і Бог
За терновий вінець на чоло.
*****************
А проте, не завжди,
Чого хочемо ми - те нам треба.
Бо лиш крок - від землі і до неба,
Як від щастя лиш крок - до біди...
РОЗДІЛ 1
СЛУГА.
Він був слугою не від Бога.
Читав Руссо. Писав вірші.
Давно від отчого порога
Служить до пана поспішив.
Найнявшись в слуги, вчивсь завзято.
У пана розум переймав.
Дух комільфо аристократа
Близьким по вдачі йому став.
Навчився в карти грати, в кості,
Красивий одяг, юний шал,
На театральному підмості
Мав Бомарше за ідеал,
І не одна модистка юна
До згуби зведена була,
Його цілунку звідав трунок.
І тіло й серце віддала...
Такий от він- романтик, лицар,
Кохання пізнавець глибин,
Він грецьким іменем- Нарцисом
Себе назвав... ПростолюдИн...
РОЗДІЛ 2
ХАЗЯЇН
По вітрах він розтринькав життя молоде...
Недарма Лакруа має "префіксом"- Де...
Так бажання й душа розійшлись по шляхах...
Так майбутнє розтринькав своє у боргах...
Невезучий картяр. Ловеласів оскал.
Сам собі коментар. Суму радість взамін.
Від недОпитих вин на підлозі бокал.
І нікчема, і цар. Лакруа. Дворянин.
З Лафайєтом в грозу за моря відпливав,
Він за волю чужу від нудьги воював,
І, обридлий собі, на балах нудьгував...
Карти он на столі... На заклад би зіграв...
РОЗДІЛ 3
ГРА
Що краще, (Alma mater !),
Мов кіт із мишеням
З слугою в карти грати
На скін нудного дня?
Он сонечко сідає
Рожево-золоте...
-Ми ж картярі, зіграєм?
Грошей нема? Пусте!..
-Сьогодні бал в Версалі...
Обридли як бали...
-Вже б санкюлоти мали
Бастілію звалить!..
Об келих б”ється келих...
Мов рівні, гомонять...
Коли “зірвЕться стеля”,
То можна все програть...
-в житті все другорядне...
Шовковий Смерті Сум...
До балу маскарадний...
Зіграєм на костюм!
-не назавжди. На термін.
От Дідьк-о! Знов програв!
То й добре. Замість мЕне
Поїдеш ти на бал!..
РОЗДІЛ 4
У ДОМІ ШАРЛОТТИ ЖЕРМЕН
Ах, як людно у домі Шарлотти Жермен,
Скільки знатних осіб у цієї кравчині!
У повітрі луною - з десяток імен,
Гамір, шум... Десь взялись нові скрині.
- Хто привіз? Звідкіля? - слуг гукає мадам. -
Все потрібно оглянуть гарненько!
Щось залишу собі, щось в Ліон передам...
Де Абель? Йди до мене! Швиденько!
І у хаосі цьому з'явилась вона,
Наша мила Абель вже біжить до роботи,
А в душі... А в душі, Боже, рветься струна...
Та не бачить цього ні "матуся" Шарлотта,
Ані жоден з присутніх у домі вельмож.
Чи є діло комусь до цієї служниці?
Та й оте, що горить, краще ти не тривож,
Бо ще більше воно розгориться...
Як набридло Абель це марудне життя.
Кожен день тільки голка в руці.
Це подай... забери... прибери тут сміття...
Так минають і дні, й місяці.
Навіть Ім'я її як "пастушка"звучить,
Ним її нарекла рідна мати.
І покинула. Це, як отрута, гірчить.
Від сторонніх тоді що чекати?
Гарне личко, волосся, і очі, як ніч.
Задивляються вслід... Та і все.
Затягнути б в обійми її, звісна річ.
Хтось троянду колись піднесе.
І за гроші хотіли купити. Було.
Що краса? Як немає везіння.
Але раптом - від серця її відлягло,
і Абель мов накрило прозріння!
Залишила тут плаття одна баронеса.
Дуже гарна мадам. З нещодавна- вдова.
Вельми щира, розумна, та ще й поетеса,
Що так вміло у рими вплітала слова.
Не приїхала. Мабуть, набридло це їй.
Маскаради, костюми та маски...
Для Абель же цей бал - джерело юних мрій,
Їй хоч раз би потрапити в казку!
Ну а плаття - не плаття, а диво із див:
Мов для Янгола зшите із шовку.
І запрошення хтось випадково згубив,
А " пастушка" сховала у сховку.
Не буває нічого в житті просто так,
Для усього свої є причини.
Та як знати: сумний, чи хороший це знак?
Чи веде він в провалля?
А чи - до вершини?...
РОЗДІЛ 5
ПРИЇЗД НА БАЛ
Присідають ресори.
Ніч лягла неозоро.
Під”їжджають карети...
Таємничі алеї...
І в лівреях лакеї...
Під”їжджають карети...
Реверанс королеві...
Міністерські портфелі
Хай лежать в кабінетах...
Ось маркізи і графи...
А скелети у шафах
Хай сидять в кабінетах...
А божествені пані...
Це казково... Осанна!!!
ПростолЮдине, де ти???...
Як вестися- не знаєш...
Як звернутись- не знаєш...
ПростолЮдине, де ти???
РОЗДІЛ 6
У ПАРКУ. ЗУСТРІЧ
Цей сад нічний- мов напуваний райських таїн...
Доріжка в ніч між мармурових лав...
Нарцис в костюмі Смерті "здав екзамен"!
На лаву втомлений присів... Чи ні... Упав!
Проміж кружляння диво-пар аристократів,
Проміж інтриг кровоточиво-гострих жал...
В страхУ від того, що могли його впізнати,
Впіймати, вигнати... Втомився. Так. Упав.
Упав. Приліг. Напівзаплющив очі.
Самотність. Так. Вже втома відійшла...
І в напівсні неначе хто його зурочив...
Чиясь рука нараз торкнулася чола...
Вона була... Чи можна передати
Цей присмак мускусно-гіркий парфумів... Він
За руку взяв її... Панянку в дивних шатах...
На світло вивів... Напівсвітло... Дзвін
У скронях, вухах від вина і шалу крові...
Аристократка... Диво... Перша у житті...
Нарцис застиг... Нарцис заплутався у слові...
У куртуазності і фраз і почуттів...
Вона, мабуть, його самотність пожаліла,
Ця Діва світла, що нізвідки узялась...
Нарцис злякавсь, хоч завше хтивим був до тіла-
Простолюдину дворянинку мати зась.
І він мовчав. Лиш руку взяв її у руку.
Він так бажав її... Бажав... І не бажав...
І у мовчанні тамував сердечну муку...
Хотів пізнати... Та ніколи б не пізнав...
Не розумів Нарцис, чому вона мовчала.
Мабуть, помітила, що щось із ним не так.
Поволі встали... І тоді поцілувала
Його у губи... Еротичний диво-смак,
Що може буть лише в аристократки,
Він смакував, неначе зоряний напій...
Пішла... Думки лишивши в безпорядку
Від нездійсненності народжених надій...
І потім, вдома, повертаючи костюма,
За диво-знахідкою гірко сумував
Чи не тому, що у костюмі Смерті, думав
Є щось містичне. Не його. Тому- віддав...
РОЗДІЛ 7
АБЕЛЬ У САДУ
Тільки місяць між хмар споглядав, як красуня Абель,
Мов налякана лань від мисливців, тікала від знаті.
Було чутно услід, як прекрасно співав menestrier...
Й непорушно у далеч дивились химери крилаті.
Запитання німе у очах кам'яних прочитала:
"Що голубка забула у зграї із хижих ворон?"
Заклюють, як впізнають. Тривога усе наростала...
Не прокинутись! Адже сьогодні - це зовсім не сон.
Заховалась в саду. Тихо-тихо, у тіні дерев.
Між кущами троянд. Затремтіла від холоду ночі.
Не шукай собі смерті, бо радо тебе забере...
Й не повірила дівчина в те, що побачили очі.
В чоловічій подобі повз неї пройшла сама Смерть.
Та пастушка не бачила в світі когось красивішого.
Враз земля під ногами неначе пішла шкереберть...
ПодалАся за ним. Не було ж бо шляху більш вірнішого.
Він на лаву присів, розглядаючи небо нічне.
Що він думав в цю мить, таємничий і гордий вельможа?
Бо обличчя було благородно-спокійне й... сумне.
Що сказати?... Спитати?... Змовчати?... О, Господи Боже...
"Я торкнуся до нього. Хай вперше в житті. І востаннє.
Ну, а далі - хоч в пекло..." Інакше вона не могла.
Бо в душі розцвіло почуття... з ароматом кохання.
І Абель доторкнулась рукою йому до чола.
Він питав... Щось питав. Та вона відповісти боялась.
По вимові не важко впізнати якого ти роду.
Усміхалась до нього... Від щастя вона посміхалась!
А він поглядом пив її ніжніть, тендітність і вроду.
Але час невблаганний... І знала Абель - треба йти.
На прощання йому... чи собі... піднесла подарунок.
Щоби завтра, в полоні буденності і самоти,
Пам'ятати могла про єдиний із ним поцілунок.
РОЗДІЛ 8
ЧЕРЕЗ РОКИ. ПОВЕРНЕННЯ
Він по вулиці йшов... Як змінилось
За три роки буття сприйняття...
Він дійшов до основ... Люто бились
На фронтах за щасливе життя.
За щасливе... За рівність, братерство,
Що Республіка людям несла.
Він в Столиці... Хвилюється серце...
Смуток вражень торкнувся чола...
РОЗДІЛ 9
ВРАЖЕННЯ
Де красуні дівчата,
В оксамитових шатах?
Зникли з вулиць холодних...
До гвардійців вразливі,
До цілунків сміливі?
Зникли з вулиць холодних.
Санкюлоти на чатах.
Ловлять аристократів
По манерах їх модних.
Санкюлоти на чатах.
Чують аристократок
По тілах благородних.
Ловлять. Все їм замало.
Віддадуть Трибуналу-
Там присудять до згину.
І голів ще багато
Блазням-аристократам
Ніж зітне гільотини.
РОЗДІЛ 10
НА ГІЛЬОТИНІ. ПАН
Він піднявся по сходах, хоч мало не впав,
І потилицю вітер йому лоскотав,
Бо зістригли волосся мерзенні кати.
-ви кати. Я філософ. Куди підійти?
-зачекаю. Он гляну ще раз на юрбу.
(-а в минулого пам"яті я вже тут був!..)
Поряд дівчина юна... Шкода щось її...
-ти дала б зараз згоду- в обійми мої?..
-хоч словами зігрію дівча молоде...
Лакруа це зуміє... На те він і Де...
-поцілунок в корзині відтятих голів-
Це цікаво... Диви-но... І майже зімлів-
Він у натовпі свОго побачив слугу,
З ким за картами довго відводив нудьгу,
І кому Смерті Плаття на вечір програв...
Повернулось... До страти судив Трибунал.
Страта. Доля як доля. І для королів...
Нещодавно Людовік тут світ залишив.
-то міцніше до мЕне горнися, мала!
-очі... Диво-зелені... Життя б віддала...
РОЗДІЛ 11
БАРОНЕСА ПЕРЕД СТРАТОЮ
Баронесу схопили раптово, як в домі була...
Та за що?... Зрозуміти вона все ніяк не могла.
За гріхи чоловіка, що років зо п'ять у землі.
Платять всі санклюлотам. Ба навіть самі королі.
В пеньюарі ведуть, як налякану білу примару.
Гільйотині дадуть ніжне тіло її на поталу.
І шалена юрба, мов виставу, це все споглядає.
- Багачі остогидлі!... - з відразою хтось обзиває.
Вже хотіла упасти... відчула - торкнувся плечем.
- Не сумуй, моя люба, ми звідси іще утечем.
Із забутої Богом, розп'ятої нами ж землі...
Ти б дала зараз згоду... - промовив, - в обійми мої?
Подивилась на нього... і сльози застигли в очах.
Зникли з серця тривоги, і болі душевні, і страх.
- Жаль, що доля разом нас... так пізно... так пізно звела...
- Очі... диво-зелені... - всміхнулась - Життя б віддала...
РОЗДІЛ 12
СТРАТА. СЛУГА
На площі радісне завзяття,
І "СА IRA!" веселий спів.
Голів рубать аристократам!
Все буде добре! Ще голів!
Тут кожен день проводять страти.
Видовищ інших треба? Он,
Білизну як перуть дівчата
В воді по пояс... голяком?
В душі до натовпу зневага...
І, як поранений солдат,
Що має право на увагу,
Нарцис у перший вперся ряд.
Стоїть, і дивиться із сумом-
Смертей цих бачив на війні!..
Та ось повіяло парфумом...
Він повернувся... І змарнів...
Вона... Вона... Північна мрія...
Та ніч із присмаком вина...
Аристократка?.. Чи повія?..
Вона?.. Чи може- не вона?..
Спитати? Тільки не питати!
Бо повно шпигунів в юрбі,
Впильнують як аристократа,
То непереливки тобі!
Одразу скрутять. "Куди треба"-
До Трибуналу відведуть.
А звідти шлях- лише на небо.
Крізь гільйотину. "Світла путь"...
Стоїть Нарцис... Як серце б"ється!..
У очі дивиться її.
І кров, що з ешафоту ллється,
Стіка, мов в Лєту ручаї...
Скінчилось. Вир людей розносить
На сто доріг. На сто уяв...
І на скуйовджене волосся
Сніг перший сивини упав.
РОЗДІЛ 13
ДРУГА ЗУСТРІЧ
Жалкувала Абель, що на страти дивитись прийшла.
Від жалю стало зле... Та юрба не відпустить назад.
Баронесса тепер лиш зі світу цього відійшла,
Що колись не взяла своє плаття... Де ВІН був, і сад.
Вже роки пролетіли, й усе непоправно змінилось.
" Вищий світ "не Версаль прикрашає, уже - ешафот.
Королю, його підданим, врешті дізнатись судилось,
Кожне рішення, слово, чи вчинок - все має зворот.
І Абель зрозуміла, що заздрила їм колись марно.
Вона тут ось. Жива... Відвернулась зі смутком у бік.
Не бажала сьогодні багатства чи слави, й задарма...
І завмерла на мить... Там... навпроти стояв чоловік
Його погляд... Ті очі, що дивляться в душу саму...
Він?... Не він?... Чи його у ту ніч цілувала?
Він живий! Але страшно... напевне... йому.
Що він робить в юрбі? З болем в серці Абель міркувала.
Підійти? Запитати?... Та можуть помітити це.
Тоді смерть їм обом. Краще просто дивитись й мовчати.
Зблідло, мов полотно, у красуні-пастушки лице...
Як же долю змінили для неї ті янгольські шати.
Іще мить...От і все. Почали вже розходитись люди.
Зник і він... Відчувала Абель - назавжди.
Як було у житті її, так все надалі і буде.
Повернулась Абель... Повернулась Абель... в нікуди.
ЕПІЛОГ
Не збулось.
Раз у раз не збуваються мрії.
І у сірості днів
Добігають бажання кінця.
Вкрились злом,
Наче ковдрою, квіти надії.
Спить кохання
В терновій жалобі вінця.
*****************
Тільки світ
Незворушний до наших тривог.
Наші війни для нього -
Повік не забуті уроки.
Десь з небес
споглядає на землю сам Бог.
І питає у людства...
Питає у людства: " Допоки?.. "
Травень, 2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583427
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
[i]Примітка. Диптих виконаний у творчому дуеті з поетом Сергієм Сокольником[/i]
Я в весняне поле вечорове
Вийду з оберемками із трав.
Духи поля, вийдіть на розмову
У тривкому світлі від заграв!
Я прийшла схвильована, відкрита,
З чистим серцем, з помислом одним:
Щоб зростало жито оксамитом,
Щоб дощі з веселкою над ним,
Щоби вчасно сонечко сіяло,
Щедрістю бриніла щоб земля -
Я до тебе, земле, припадала,
Мати, годувальниця моя!
Розпущу по вітру пишні коси,
Хороводний заведу танок
Серед подруг, доки ноги босі
Не впіймають ритму від зірок,
Доки ми не станемо промінням,
Що у кожній часточці бринить,
Стеблами, корінням, кожним зіллям,
Будем рівні Богові на мить!
Надіп’єм божественної прани,
Як пустеля - струменів дощу.
Я тоді знайду тебе, коханий,
В себе, наче в істину, впущу.
:::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::::
Як нашіптує шелест трави
На закоханість став суничний...
Він для тебе, цей став- лови!
Ми сьогодні засієм вічність.
Наберемось сил від землі,
І босими по ній пройдЕмо,
У солодко- липкій імлі
Ми на землю тіла вкладемо,
І застогне казковий сич...
Гамаюн проспіває долю...
Ця весняно- чарівна ніч
Нам, мов килим, розстеле поле
На відлунні прадавніх площ,
Бо на них лежимо, здається...
І леліючий теплий дощ
Зорепадом на нас проллється.
І в двобої вогню й дощу
Ми у коло священне станем...
Ось і вітер нічний ущух,
Й зачаровано проростає
Із заплідненості уяв,
Наче діви коса, пшениця.
Він на землю, цей став, упав.
Хай майбутнє на ній родиться!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583478
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Я чула тишу за своїм вікном.
А потім дощ аж схлипував до ранку.
Я йому ставлю ліженько на ганку.
Та він босенький тинявся селом.
І свої довгі ніженьки сколов,
А личенько від сліз аж некрасиве.
Та бачу,що й волосся в нього сиве.
Тепер йому чомусь не до розмов.
Образився на мене?Та чому?
Із смутком пила каву з шоколадом?
Крутив нам вітер фільм із зорепадом.
Та вірна я була лише йому...
Щоб піднятися в небо-потрібно все зайве лишити,
Не тягнути образи в душі,що живуть десь в куточку.
Щоб піднятись високо-потрібне бажання так жити,
Щоби миті всілякі собі смакувать по ковточку.
Щоб піднятись високо-потрібна одненька драбина
З хмарок зовсім маленьких,що ниткою дощик тримає.
А другою рукою хреститись,бо ти є дитина,
Котру Боженько щиро до себе завжди пригортає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583546
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Ты ушёл.
И оставил зеркало.
Манит бликами, как магнит…
На поверхности
Всё коверкая
Ртуть волнуется. Лишь шагни!
И уже никогда
Не буду я
Той обычной, полу-живой.
В отражении
Будешь мужем мне.
Я же – стану твоей женой,
Иль наложницей,
Иль любовницей.
Диво-зеркалу – всё равно.
И уйдёт за черту –
Бессонница,
Мы с тобою познаем дно
И вершины
Утех неведомых!
Я когтями в тебя вцеплюсь!!!
...Только – чу!...
Почему же медлю я?
Я – тебя, иль себя боюсь?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583508
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Cбрось с себя оковы города,
улетим мы в другие миры,
поцелуем согрею от холода,
мы изменим исход игры.
И как карточный домик
мы разрушим свои миражи,
я - желаний твоих угодник,
я – слуга своей госпожи.
И вино, и снимки на память,
мы с тобой, словно Инь и Янь,
под ногами земли тает пядь,
и стирается времени грань.
И горим,сливаясь,до дрожи,
разорвать мы оковы смогли,
и Вселенской не чувствуя стужи,
покоряем мы землю любви.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583490
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Насильник - ветер, вырывая стон,
Заламывает ветви, гнет и кружит.
Нагие тени пляшут вальс-бостон,
Скользя ажурной пеною по лужам.
Распахнут ворот ночи, золочён
Серебряным сияньем, столб фонарный.
Нагие тени пляшут вальс-бостон,
Сплетая коду, томно и бездарно.
А где-то тихо плачет саксофон,
В лучах свечи, сверкнет украдкой глянец.
Нагие тени пляшут вальс-бостон,
И приглашают нас с тобой на танец...
20.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583152
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
А що тобі - в мені?
Лише Весна…
Сполоханим промінчиком зігріта…
Хіба ж я не зі снів твоїх прийшла?..
Приймеш таку?..
але ж, ти прагнеш – Літа…
Яких іще
Чекатимеш зізнань?
Кружлятиму!.. впадеш у трави – досить!!!
Що знаєш ти про біль і смак бажань?
Що знаєш ти?..
коли вже кличеш - Осінь…
Твоя печаль -
До осені вітрів...
І ось уже згоряю жовтим листом…
На грані цій спілкуються - без слів…
Похміллям… болем…
смутком… падолистом…
А хочеш, я тобі
Зіграю блюз
Самотніх вулиць… зі смаком бензину?
-Що за канал?... - та знову фільм - дивлюсь…
Отой, де ти вкінці
покличеш – Зиму…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583131
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.05.2015
Не вижу, не знаю, где осень уронит печаль?
Еще не допета июльская жаркая сага...
Еще на губах сладким, вкуса ликера - миндаль,
Не вижу, не знаю, что скажут ладони зигзаги...
Еще в полночь жаждой, струится желание...прочь,
Сомнения, страхи и темные жуткие тени.
Меня призовешь не сейчас, - еще лунная дочь,
Подарит мечту, уповая падет на колени...
Где осень уронит, дождями грибными зальет?
И скажется грустным, вчера еще острое слово...
Но время все так же, готовит ковер-самолет,
И круг очерченный все так же, все те же оковы...
Не вижу, не знаю.. да только тебя удивлю,
Ведь я обещала, но скользские очень ступени...
Еще не сказала, хотя повторяла, молю...
Сжигая дотла преступления всех поколений...
21.05.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583063
дата надходження 23.05.2015
дата закладки 24.05.2015
Хоч матросом,а хоч мічманом:
недосяжними - береги...
Ну за що Ти мені - відчаєм?
За які за такі гріхи?
Астролябії. Руль. Компаси.
Вал дев"ятий. За ним - штиль...
Ну за що ти мені - Островом,
до якого - мільйон миль?
До якого пливти = згинути.
Й неможливо вже - не пливти.
Замовкають святі й "зігмунди"...
Ну за що мені ти - ТИ?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582746
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 23.05.2015
[b]МОЛИТВА ДЕВУШКИ[/b]
Не отцвети, прошу!
Не отцвети.
Безвременно
В житейской круговерти!
Как важно мне
На жизненном пути
Знать,
Что любовь моя –
Сильнее смерти.
Что издали зовущая рука
От пули-дуры,
От тоски – прикроет.
Что ты ко мне
Из дна, издалека
Вернёшься
Мною созданным
Героем.
***
[b]МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА[/b]
(отрывок из поэмы БЕРЕГАМИ РЕКИ СМОРОДИНЫ)
Сыночек…
Я опять молилась пламенно…
Тебе я узелочек собралА.
Как передать? Чиновники все кАменны…
За всех молюсь опять, не помня зла.
О, как ты там? Не холодно? Не голодно?
Так редко удаётся позвонить…
Я жду вестей, но снова морят голодом
Бездействия. Сжигая жизни нить.
Опять стреляли. На колени падаю
Пред Богом, и неистово молюсь.
Сыночек, ты поспал чуток? Не раненый?
Моя любовь с тобою будет пусть!
***
[b]ЗВОНОК ОТТУДА[/b]
[u](автор - Сергей Сокольник)[/u]
Здравствуй, мама!..
...... ...... ...... ...... .....
В окопе холодном сидели...
А по небу крылатые девы летели...
Нет, не с пьяну, не с голоду...
Это - войнЫ
В небесах отражаются
Вещие сны...
Мы отходим... И многих из нас уже нет...
Этот свет, или тот... Двуединственный свет...
Молот тора вручен... Он тяжел... Ничего...
Мы еще не постигли всей силы его...
Холод, холод... Пустое... Он лишь разогреет
Кровь потомков-наследников Гипербореев.
Мы дойдем. Мы вернемся. Мы - светоч во мгле.
Мы, как Боги, извечны на нашей земле.
....... ....... ....... .......
А последний мобильный звонок был таков -
"Здравствуй, мама! Я скоро вернусь! Я здоров..."
ID: 569981
дата надходження: 28.03.2015 11:10:53
© дата внесення змiн: 09.04.2016 13:03:24
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582879
дата надходження 22.05.2015
дата закладки 23.05.2015
В вечном городе тихой улицей
Ты идёшь со мной брови хмурятся
Млечный путь ведёт в дом Кустурицы
Чёрная кошка белый кот.. Белая кошка черный кот..
Клавиши клавиши пальцы вперёд
Тянутся к арфе.. Всею душой
Светильники в небе в ногах белый цвет каштановых вёсен
Любимый мой цвет в вечном городе мы одни
Зажигаем день ночь все дни
Напролёт знают нас скамейки
Ручейки мои локоны-змейки непослушные
Струны чистые Терпсихоровы
Звуки томные шаги взоровы
Непонятные дождик кап кап кап
В землю капает струйкой ангельской
Ты со мной идёшь в вечном городе
Брови хмурятся, дети жмурятся
Не увидят нас, не признаются
Что жена твоя, улыбается, что дождём хмельным умывается
Не шепнёт никто, не услышится, как в ночи легко
Рядом дышbтся, возле губ твоих арфы звук притих
Наклонил дома.. Весна мается-не признается,
Лето впереди - руки в холоде.. В вечном городе..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581909
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 18.05.2015
[color="#808080"](безглузда гра слів)[/color]
Згоряє повітря, зникає краса,
Вистрибує серце з могутніх грудей:
Із гуркотом впали скляні небеса
На голови мета- і недо- людей.
Пощезли кордони між злом і добром,
У плазмі часів мертвий простір снує.
Адам забива на смерть Єву ребром —
У хаосі кожен стає тим, хто є.
Збираємо кошти на довгий політ,
Бо маємо безліч цікавих ідей
В той час як холодний розкришений лід
Обпалює ступні голодних дітей.
Отруйні канали зв’язку із ніким
Винищують світ, зупиняють життя.
Ніхто не повернеться звідси живим,
Ніщо не перейде межу небуття!
• 17.05.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581701
дата надходження 17.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Розгублена, – у лісі заблукала.
Вела мене стежина – до води,
А очі – буйноквіттями галявин
Зворожені – позвали не туди...
Яскрава птаха тонко голосила,
Майнула бабки дивної стріла.
А я шукала квітку Дивосила*,
Пізнати прагла таїнство зела.
Дерева тут, кущі, і навіть трави
Грозять корінням в душу прорости...
О, Лісовик, Володарю лукавий,
Мене до Нього, в місто відпусти!
Дарунки: із конвалії намисто,
Ясні браслети з крапельок дощу –
Залиш для мавок. Відпусти у місто!
Я піснею дзвінкою відплачу,
Чи прокажу молитви-обереги.
Мене ж примарним колом не води:
Лишитись, – манить твій зелений легіт! –
Та спрагле серце тягнеться туди,
Де, втомлений, чека мене коханий;
Я дивну квітку заплету в косу,
І чари лісу, ті, що гоять рани,
Йому в очах зелених принесу!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581621
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Нам не постичь создания творца.
Не изменить - ни серых, ни цветных...
Но вот цветок - «разбитые сердца»,
Ты думаешь, он собирает их,
Чужих сердец осколки, как в ладонь?
На ниточку - нанизывает боль?
Его красы особенной - не тронь.
Распустится - разбитая любовь...
Внутри сердечка - семечко взрастит,
И будет нежно - от дождей беречь...
Не удержать разбитое - в горсти.
Не повторить - полу-забытых встреч,
Но можно нежность в памяти хранить,
Не отдавая вьюгам-холодам.
То семечко сокрытое ценить
Былой любви, ушедшей навсегда...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581315
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 17.05.2015
Панове, тут віолончель!
Піджак, парфум, букет, квиток...
Відро. Наплічник. Пес. Портфель.
Вчорашній сон. "Вхідний" дзвінок...
За безквитковий - леле! - штраф.
Раптовий дощ. Потоки. Скло.
В пів-вуха - зміст "Планети Мавп".
-Сусідко, ви куди?
- В село.
- Взяла "на пробу" кілограм.
- По чому?
- Ціни - хай їм грець!
- Телефонуй пізніше, мам.
Чужа рука. Мій гаманець.
Чужий каблук. Чиясь печаль.
Монетка згублена - в кутку.
Куплю баян... Продам рояль...
Анфас... Айфон... Цвірінь... Ку-ку...
- Яка-то нині "молодьож"!
- Ти стер паролі? Молодець!
- Хвилин за десять... Скрегіт. Дощ.
- Моліться! Світові кінець!
- Сховайте, пане, свій плавник!
І хвіст намоклий приберіть!
Халепа! Німб безслідно зник!
На нім он панцир Ваш лежить!
- Не треба клацать! О герой!
- Не пріть - зламаєте крило!
Дарма Ви жАло... Лихо! Ой!
Очного дна - розбите скло...
Зі стелі крапає смола.
Водій з лицем Едгара По
співа бельканто:
- Гей,мала-а-а
- Кінце-ева! Пе-е-екло.
- Ми - в депо.
...громадяночко,прокиньтесь! На лінії
контроль. За безквитковий проїзд - штраф.
Незакомпостований квиток - недійсний.
Ну що ж. Будемо виписувать квитанцію?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581487
дата надходження 16.05.2015
дата закладки 16.05.2015
Ты смотришь в небо с россыпями звёзд
Манит их свет… и отступает мгла…
Здесь для тебя – созвездья чистых рос,
А для меня – лишь пепел, да зола…
Дождинок пальцами стуча в окно,
По тротуарам рябью пробежит
Моих потерь маэстро ледяной…
И холод этот – мне принадлежит…
Ныряю с головой в бокал вина
И отрешённость плещется волной…
Я не грустна… Увы, не влюблена…
Скажи, зачем так много – мне одной?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581234
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Ну чом турбуєте мене,
плакучі зливи?
Лиш стукіт у вікно
рясним дощем...
Й без вас в душі
так гірко і тужливо,
журою вкрилось серце,
мов плащем.
Допоки будете
бентежити дерева?
Зривати цвіт,
кидати по землі...
Бо і моя весна,
пастельним ніжним мревом,
розсіялась раптово
у імлі.
Ну де поділась із небес
блакить прекрасна?
Лиш сиві хмари -
хвилі із глибин.
Цей буревій думок
накрив мене невчасно,
і рвуться нерви -
листям зі стеблин.
І як вимолює цей світ
для себе свята:
хоч скибку сонця,
трішечки тепла...
Благаю й я,
не мало й не багато, -
щоб квітка Миру
завтра розцвіла.
14.05.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581218
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 15.05.2015
Лиш відізвись у сутінку нічнім,
Дивлюсь у небо,наче в твої очі,
Любов застигла в подиху німім,
В заграві сонця,що зове до ночі!
Моя душа зірветься наче буря,
Здійметься в розпалі моїх думок,
А там притихне срібна хвиля моря,
Тай понесе кохання до зірок!
Чаклунка ніч огорне ніжно серце,
Нестримно запульсує в жилах кров,
Наповнить ніжно,мов вода відерце,
Верни кохання-я віддам любов!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581256
дата надходження 15.05.2015
дата закладки 15.05.2015
А секса сегодня не будет!
Будет учёба, нравоучение
И не просите, .. каплю варенья!
Когда у меня нет денег, - мне просто срывает крышу!
Не иду я тогда в магазин ,- тогда ничего не слышу!
Не вижу чужих красот,- и поцелуям нет места!
А когда у меня нет поцелуев... Тогда...
Тогда у меня болит не живот, тогда я ничья, не невеста!
Когда у меня есть гривны, или рубли, - я в салон захожу,бледнея
На ногти смотрю свои и на бабушкины пузыри
И снова не слышу, ушами тех, кто от водки краснея
Шагает себе в припрыжку, не слышу и их отдышку
Споткнуться бы, черт побьери, откуда скажите куда?
Бегут сквозняком бриллианты, и им надо, и им тогда
Мозг сорвало, бьют куранты, ..Ландыш нынче зацвёл..
Всё, обуваю пуанты, .. Сцена, сплошной вираж
Соловьи, голубика, банты, .. Дочь, в школу опять собралась
На фига ей теперь таланты?!
Когда у меня нет денег, - играет Гулькин "Мираж"
"Где мне силы взять разлюбить тебя?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581033
дата надходження 14.05.2015
дата закладки 14.05.2015
Закат лизнул багрянцем облака,
Деревья тёмной зеленью подкрасил...
Ещё лучами светится слегка
Кусочек неба - уходящий праздник...
А тени выползают из щелей,
Я вновь гоню их: «Проходите мимо!»
Моих сомнений тучи тяжелей,
Когда есть выбор - Верный и Любимый.
Порывом ветра, та́инством - один.
Глубинной сутью и проникновеньем.
Другой - дыханья неба господин,
Моё сиянье, и моё затменье...
Как сполох молний ревностью - один,
Другой - любвеобильными дождями.
Один души заблудшей господин,
Второй - мани́т нежнейшими словами...
Не скрыться - от душевных теорем...
И вновь меж нами пропасть не заметит
Привычно уходящий от проблем
В свой персональный ящик - кто-то третий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581003
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=9RqT3T_9WcQ[/youtube]
[b]«Вам звонят от Бога»[/b] [i]Виктор Третьяков
[/i]
Милый мой друг, заливаешь опять
Душу ты – чем покрепче.
Так ты привык – коль устал страдать,
Выпил – и стало легче…
В этой стране надоело жить,
Кто-то – в висок пулю…
Год уже тянется дружбы нить,
К бездне – тебя ревную.
ПР. Погоди!!! – на свидание к Богу
Не спеши, не время ещё…
Дай закутаю в ласки тогу,
Птицей сядь на моё плечо…
Я с тобой от тоски заплачу,
Твоим бременем – помолчу,
А поймаешь за хвост удачу –
Незаметно я улечу…
Милый мой друг, я устала ждать
Нежности редких писем.
Быть или нет – перестань гадать,
Встречи сжигая листья…
За горизонтом – горит закат,
Много туда уходит…
В свете любви – персональный ад
Будет теплей вроде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580878
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 14.05.2015
В дороге, где ты – без меня…
Там уютное кресло.
Ты едешь спокойно. А я
Не найду себе места.
Твоё настоящее
Связано с лентой асфальта.
Так магма бурлящая
Дно устилает базальтом
Остывшим. Холодным и серым.
К всему равнодушным.
И рушится мостик из веры,
Что склеивал души.
Забьётся пугливо в кармане
Звонок, как прощенье.
Далёкое зарево манит -
К иным ощущеньям!
Тяжелый отколотый пласт
Холодит тебе руку.
И ты – забываешь о нас.
На режиме «без звука».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579169
дата надходження 05.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Из слов твоих родившаяся нежность...
Она дрожит на кончике листа...
Так до́роги - волос густых небрежность,
Усталость глаз, улыбки простота.
И сильных рук касания - воздушны,
В груди рождают чувственный поток...
Любимый мой, как надо сердцу слушать
Приглу́шенный, на ушко, шепоток,
Душою жадно каждый звук вбирая...
Другим, не посвящённым, не понять...
Так лилия бутоны раскрывает,
Готовая пчелу в себя принять...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=579634
дата надходження 07.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Як я мрію, хоча би на мить,
стати променем жовто-гарячим
і тобі випадково, неначе,
на щоці поцілунок лишить.
Або теплим, легким вітерцем
ненав'язливо, трішки грайливо,
до руки доторкнутись дбайливо,
заховавшиись в долоні тихцем.
Чи то пташкою на підвіконні
дивний ранок з тобою стрічати,
гімн коханню тобі проспівати,
погляд бачити твій напівсонний.
Перевтілившись у світлячка
довгий шлях освітити вночі.
Бути сяйвом тобі на плечі,
неймовірно до тебе близька...
Щоб щасливо всміхнувся ти,
мрію я, ну хоча б на хвилину,
дивовижним кущем жасмину
на подвір'ї твоїм зацвісти.
Написати на склі грозою:
" Я КОХАЮ ТЕБЕ. ПАМ'ЯТАЙ. "
І веселкою - на небокрай!
Щоб усюди... завжди... з тобою.
09.05.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580021
дата надходження 09.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Ее называл незабудкой,
она была – словно цветок,
и нежной, и очень хрупкой,
ее ты от вьюг берег.
Красива, как изваянье
античных статуй богинь,
но с юным души обаяньем,
глаза – словно моря синь.
Ее ты любил безбрежно,
готов был на шаг любой,
и целовал очень нежно,
ты был ее сердца герой.
Но будто северный ветер
принес в вашу жизнь перемен,
ведь был ты счастлив на свете,
предательств не ждал и измен.
Вернулся твой друг из-за моря,
собой он был статен, красив.
Морской офицер, бровь нахмуря,
весь быстрый, как моря прилив.
Тебя пригласил он на встречу,-
«ты приходи, не один…
бери подружку в придачу,
закатим мы пир на весь мир!»
Ладно, приду, я с подругой,
ведь дружба наша крепка,
надеюсь, что будет супругой,
моя незабудка – мне жена.
Друг покачал головою,
наверное, всех сводит с ума,
своей неземной красотою,
твоя незабудка сама…
Настал обещанный вечер,
друзья собрались в ресторан,
самый большой пир на свете,
и не жалей, офицер, свой карман.
И глаз не сводил с незабудки,
ее танцевать пригласил,
а танго звучит с танцплощадки,
и ей отказать – нету сил.
Мундир у него – как образчик,
блестит белизною своей,
быть может, что друг обидчик,
играет с подругой твоей.
Что делать тебе, не заметить?
Лихой судьбы твоей фарс…
Или врага обезвредить
и свой нанести вдруг удар ?
Оставил одних их в покое,
пусть выбирает свой путь,
не буду мешать, мне не стоит…
ее мне вовек не вернуть.
Но не забыть наши встречи,
сиянье ее синих глаз..
Ох, незабудка, я вечно,
всегда буду помнить о нас.
Я покорюсь, прощу друга,
не хватит забыть мне сил,
но милая, была ты подругой,
теперь я без вас, один.
Ушел ты, без обещаний,
о том, что их ты простишь,
лишь ветер наглым касаньем
ворвался в вечернюю тишь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580444
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 12.05.2015
Дія перша, вона ж остання:
Отак живеш собі, живеш, і прилітає віник...
Ламає Всесвіт твій і нищить твою плоть.
Карає всіх він: непричетних, винних,
Дарує забуття і вічний сон.
Завіса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580354
дата надходження 11.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Птицей в небо упорхнуло лето...
Глаз твоих - безбрежна синь,
вновь терзаешь ты душу поэта,
королева земли Абиссин.
Не утаивай блеск ты очей,
мне дороже он сияния злата,
подари мне одну из ночей,
пощади ты, душу поэта.
Я хочу лишь песни слагать
про красу твою неземную,
жемчугами следы усыпать,
чтобы помнить тебя, такую...
Луч последний цепляет закат,
ночь упала на пик минарета,
я пишу о любви стократ,
там, где наше звездное лето.
Вот опять забрезжит рассвет,
а твой взгляд, словно неба синь...
одарил своей песней поэт
королеву земли Абиссин...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580269
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Здесь перезвоном - птичьи голоса,
Бьёт солнце в золотистые литавры.
А я - я ухожу в свои леса.
Искать следы изгоя-Минотавра.
Каким кошмаром ночи был рождён?
Каким нелепым словом был увечен?
Он спрятался. Но он - не побеждён.
Он одинок... Навеки искалечен.
Но - может встать, и солнце - заслонить!
И воскресить - мои грехи из ада.
И тянется рука - нащупать нить,
Что мне дала колдунья-Ариадна.
За нитью той отчаянно тянусь,
Себя порой из пепла воскрешая.
Но кажется - однажды не вернусь,
Поверив, что тебе - совсем чужая...
Поверив в зло, что родила сама,
В отчаянье, в могущество уродца.
На город мой опустится зима,
А я не стану с той зимой бороться.
Я не приму - ни первые лучи,
Ни звон ручьёв, ни коньяка, ни шубу.
Молчи, душа. И разум - замолчи.
Я ухожу. Никто меня не любит.
Но ты - придёшь. Я верю, что придёшь!
Опустишься на корточки. Обнимешь.
И поцелуем жизнь в меня вдохнёшь.
И отзовётся иглами шальными,
В замёрзших пальцах - запульсует кровь.
В твоих объятьях - обо всём забуду.
Не потому, что верю я в любовь,
А потому, что верила, и буду!
...Опять войду в свой сумеречный лес...
Есть Минотавра след. Но он - далече.
Крепчает нить. Мой давний страх - исчез.
И верю я, что будет. Будет встреча.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580225
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Так остро – твоё отсутствие…
Так
Остро…
Звенит тоска…
Но ты…
Разве ты – не чувствуешь,
Как гибель моя – близка?
Как падает,
Резко падает
Жемчужная наша нить…
И бусинки…
Будто градинки…
И сердце устало
Ныть…
Вернись!
Поцелуем пламенным
Все капельки
Собери…
Чтоб я
Никогда
Не плакала
Отчаянно
У двери…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580131
дата надходження 10.05.2015
дата закладки 11.05.2015
Я строю замки.. Замки из песка,
На них воздвигну самый смелый остров
Из женщин, тех, что пулю от виска
Уводят от мужчин, нарушив ГОСТы..
Не спи, варфоломеевская дочь
Укрась карниз цветами из бутонов
Возьми нектар, о, ночь, о, ночь, о, ночь
Сама усни, пусть в ложе твоём стоны
Услышит твоё тело и душа
Наполнится молитвой в колыбельке
Чтобы твой воин утром не спеша
Взглянул ещё хоть раз мельком
Не мельком, я строю замки-линия плеча
Улыбчиво рисует дни недельки
Работа, ни приятна,- да,легка
Как женщины вночи- виолончельки..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578761
дата надходження 04.05.2015
дата закладки 04.05.2015
[b]Вдохновил стих "Событие" Автор Сокольник
[/b]
Cвидание нам суждено на миг,
но этот миг сущего всего дороже,
в тумане ночи тает лунный лик,
и лепестками роз усыпанное ложе...
Ко мне придешь, взгляд не тая,
и не скрывая всех своих желаний,
и в этой ночи без остатка – я твоя,
раба любви так жаждет приказаний.
Нет, стесненью моему не будет места,
и шелковый покров струится вниз,
кто я теперь? Твоя раба, твоя невеста…
без колебаний я исполню твой каприз…
И лишь я ночь прошу, пусть не уходит,
продлится сладкий, бесконечный миг,
так неизбежно яд любви меня погубит,
но рвется из груди лишь наслажденья крик…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578023
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 02.05.2015
Мама розсипала сонце
у нас під вікном –
жовті чубаті нарциси
розкрили долоні,
леза листочків
розрізали ґрунту рядно,
вітру кивають
голівоньки ніжні і сонні.
Мама блакить заплела
у волосся весні –
крокус-метелик
обтрушує зрошені крильця,
квітень його пеленає
в ранкові пісні,
спати вкладає під вечір
у тепле кубельце.
Мама, як щедра весна,
розплескала тепло –
і розмаїття тюльпанів
стрункими рядами
вздовж огорожі
строкатим огнем зацвіло,
двір оживився, немов
петриківський орнамент.
Мама посіяла слово
в дитячій душі...
Слово зійшло,
ніби сонцем обніжені квіти,
тягнеться в небо
проз вії густих споришів...
Світить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578294
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Не хочу тебе!
Не люблю!
Але не можу відмовити.
Ти їдеш мені назустріч
Півтисячі кілометрів.
Від гостроти
Твого бажання
Лускають колеса –
Одне за одним.
Ти затримуєшся в дорозі,
Адже коліс так багато,
І всі вони лопають,
Вибухають.
І ти вибухаєш гнівом,
Лускаєш від нетерпіння,
Змінюєш ненадійну гуму
І знову телефонуєш,
Тримаючи мене на гачку,
Як золоту рибку,
Яка мусить виконувати
Твої бажання.
Твої бажання
Прості і прозорі,
Як рибальська сітка,
В якій ти мене тримаєш.
Твої бажання
Чоловічо-тваринні:
Їсти, спати, кохатися.
Їсти – більше, ніж спати,
Спати – більше, ніж кохатися.
І я, твоя золота рибка,
Мушу їх задовольняти:
Готую тобі гарячу ванну –
З пінкою (я ж золота!),
Замовляю суші
(Я ж рибка!).
Але ти не любиш
Сирої риби.
Ти б не відмовився
Від гарячої юшки.
Розпинаєш мене
Просто на столі,
Гарячу і мокру,
Перчену, як добра юшка.
Їси і кохаєшся –
Одночасно.
Вибухаєш – і лускаєш,
Як рибний міхур
Чи як останнє колесо,
І засинаєш.
Тоді я вільна.
Непотрібна тобі
Золота рибка,
Яка виконала
Всі бажання.
Я не кохаю тебе!
Але не йду.
Бо не хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578238
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Зустрілись в інтернеті, покохали,
Любилися, немов три дні по шлюбі.
Він на світлинах посилав їй кали
І віртуально цілував у губи.
Вона йому прислала власне фото,
Де дев'яносто — шістдесят на дев'яносто,
Він віртуально аж роззявив рота,
Тестостерон зашкалював вже просто!
Любились наші "хакери" три роки,
Та стрітися їм випала нагода...
І треба ж була людям ця морока
На лоні, прямо скажемо, природи?..
Побачив він товсту огрядну тітку,
Хоч сам й відсотка не тягнув на мачо,
Тримаючи в руках із клумби квітку...
Були мішком прибиті двоє наче.
Не варто тут шукати вам моралі,
На моралістку я тягну не дуже.
Не завжди палко любить той, що далі,
Не будьте, краще, до близьких байдужі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578215
дата надходження 01.05.2015
дата закладки 02.05.2015
Мій пісок, і твоя вода…
Це єднання на грЕбені тіл, і думОк,
Чи твоя, і моя біда?
Я так хочу вологу твою вбирати,
Щоб ласкава твоя рука
Чудо створювала, не грАти,
Із вологих глибин піска…
Ти бажаєш найглибше пірнати в мЕне,
Вимивати намУли та камінці,
Щоб цвіло латаття вічнозелене
Від єднання в спільній нашій ріці!
Та чому хвилини течуть, як вічність?
Знов окремо – русло наших думОк…
Ти не котиш хвилі мені зустрІчні…
І крізь пальці сиплеться вниз пісок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=578165
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 02.05.2015
Сліз не виплакати, слів не викричати
у неволі.
Десь спіткнулась, на горі схибнулась
Твоя доля.
Лиш одна така... інші без гріха? —
кидають каміння.
Та з надією іще вірують
у спасіння.
Йшла тернистими та променистими
Любов шляхами,
Зупинялася, опинялася тоді
між вами.
Усміхалося, сонце гралося
із зорею...
То не вічна мить — серце запалить
Прометею.
Ти вже не титан, а любов-обман
запалає —
все згорить дотла... Ні одна весна
не зціляє...
Мов зурочена, приморочена
спогадом давнім.
І караєшся, й побиваєшся ти
сама в нім.
Сльози пролились, слова кинулись
у провалля.
Час прощатися й рятуватися,
і йти далі...
Хто не знає все — камінь підійме,
й плюне в душу,
та боятися і ховатися з правдою
не будеш.
10.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577998
дата надходження 30.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Я життя твоє,доню,
Сплету із шовкових ниток,
Де квітуча весна
Малюватиме долю твою,
Де не згубиться жодна петля-
Це життя клубок,
Я співатиму пісню,
Одвічну материнську свою.
В нім узором лягатиме
Поле моїх молитов,
Де у променях сонця
Бажатиму справжнього щастя.
Я вплету в нього
Ніжність яскравих зірок,
Щоб ніколи тебе
Не торкнулось нещастя!
Ти спитаєш мене,моя люба,
Де нитки беру,
Що плету в візерунках
Життя я твоє,
Де любов материнську
Я тобі назавжди віддаю,
Бо я в тайні,дитино,
Розпускаю своє...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577965
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.04.2015
народжуєшся у садку…
ростеш безтурботною пташкою,
чи якою дрібною комашкою
межи трав і квіток на лужку –
і не знаєш:
уже ти – на ринку,
уже ти – предмет
купівлі-продажу на прилавку
на ярмар-ку
об`єкт
купівлі-продажу-обміну:
вже тебе
обмацують-обдивляються –
складають ціну́,
свердлять у вусі дірку –
чіпляти бирку
розвивайся-рости…
на ярмарку, де торгують людьми,
будуть тебе обирати
за кори́сними
якостя-ми…
не про душу турбуйся – праведну-грішну,
а про кар`єру суспільно успішну
…роботяща, покірна, слухняна,
безсловес-на –
потенційна дружина,
жона…
…безвільний, обмежений розумово,
кривий на дух і на слово,
послужливий, мускулисто-дуж –
товарно-ба́жаний муж…
кваліфікація,
продуктивність-потенція:
на сімейно-суспільно-рабському ярмарку –
жорстка конкуренція
цінність зовнішньої краси –
за скільки себе продаси
ярмаркова сучасність:
люди стосовно людей –
мінова́ власність
трепетно
усуціль валяються
розбиті серця
і не гояться:
вічна дилема -
рабовласник чи рабовласниця
нестримні
плотські потяги інстинктивні –
любовні страсті:
ти-навіки-мій-ти-навіки-моя –
утробний голос претензій на власність
…а вишні, вишні!
цвітуть наївно, білі і пишні – весна:
якою цьогоріч буде
ринкова
на вишні ціна?
29.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577816
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.04.2015
Ти чуєш – там стріляють?
Справді, чуєш?
До болю в скронях,
Ніби сам убитий?
Тобі нестиму
Сонце на долонях.
Твій біль – відчую,
Щоби знов зцілити
Твій світ розбитий
У кривих дзеркалах,
Навмисне кимось
Гострими кутами
Націлених
У опівнічне небо.
У тих глибинах
Я сама вмирала…
Повільно
Гасла
В просторі
Без тебе…
Та поміж нами
Хтось
Червону пряжу
Розкидав.
Може, доля невблаганна?
Вона нас зв’яже.
Неодмінно зв’яже.
І я тобі світитиму,
Коханий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577951
дата надходження 29.04.2015
дата закладки 30.04.2015
І знову вишні опадає цвіт…
Ти кликати – в весну – мене не хочеш…
Мій чорно-білий, мій буденний світ
Все хлюпає туманами – у очі…
З безмежної байдужості облич
Твоє – мені давно не виринає…
Коханий мій! Прошу – мене поклич
Туди, де сонце сили набирає.
Я не порушу у твоїм саду
Ні шелестом, ні поглядом, ні словом
Твою самотність… Леготом пройду,
Торкнусь чола метеликом казковим
Прозорим, як минулорічні сни.
Твого життя тепло вберу у душу …
І знов чекати буду – до весни.
Твого тепла не знати – не примушуй…
*****************
О, нет, я не нарушу твой покой!
В твоём саду я выпаду туманом.
Прозрачной, чистой, яркою росой
Лишь солнца луч меня коснётся, стану,
И на ладони – каплей упаду –
Слезы? Она – души твоей не тронет.
Опять вишнёвой вьюгою в саду
Мою любовь к ногам твоим уронит
Весна, не зазвучавшая судьбой.
Не разольётся песней соловьиной
Струна, не пробуждённая тобой.
Ты не позвал опять меня, любимый…
Зелёный май с сиренью опоздал?
Скворцы из дальних странствий не вернулись?
Мир черно-белый снова рисовал
Чужие лица в полумраке улиц,
В глазах их – равнодушия обман…
Но ты… Но ты… Позволь мне оглянуться!
Я – дотянусь – сквозь сумрачный туман
Хоть лепестком - души твоей коснуться…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577526
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 28.04.2015
[i]Иллюстрация - Павла Оринянского[/i]
Она прошлась по жизни Мастера
Как будто ангела крылом.
Он воскресал для жизни – с Тасею,
Не раз он ею был спасён,
Её душой самоотверженной.
Терпела, грела, берегла.
Но вспоминал о ней всё реже он,
Когда другая позвалА.
Такая яркая, красивая,
Ещё бы! Имя ей – Любовь!
Жизнь увлекательная, дивная
Манила, звала за собой!
Пред нею юношей, повесою
Себя он чувствовал порой.
Она ж вела себя – принцессою,
О, как ей шла такая роль!
Когда ж в сердцах однажды бросил ей:
«Я занят. Право, не шуми!»
Его душа была исхлёстана:
«Не Достоевский ты, пойми!»
Бог, или дьявол свёл их с Леною?...
Безумно хороша собой!
Самоотверженна, как первая,
И так же страстна, как Любовь.
Достаток, мужа – всё оставила,
По зову страстному пошла.
Не побоялась гнева Сталина,
Держала, грела, берегла,
Его печаль и радость впитывая,
Познала тяготы до дна,
И стала верной Маргаритою
Его последняя жена.
Когда ж диагноз был так ясен,
Так мало оставалось жить,
Он захотел увидеть Тасю,
Чтобы прощенья попросить…
Мы все мечтаем о спасенье.
Но - получаем ли прощенье?
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=54lb2o5xvDI[/youtube]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577382
дата надходження 27.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Ну, как мне вкратце объяснить
Что в темноту
уходит
нить?
Что я тобой давно больна,
Но не была
исцелена?
Тебе доверить, как врачу,
Что сомневаться - не хочу,
Но поразительный недуг
он сам собой
приходит вдруг?
И я тогда едва жива,
Теряю сердце,
и права,
и суть того,
Что ты - придёшь,
И ключ таинственный
найдёшь,
От тех дверей, от тех темниц,
Где мечется,
как стая птиц,
Моя необнятость
вчера...
Непониманья
мишура...
И одиночество
потерь
Опять сквозь сон
ломилось в дверь...
И уходила я, глуха
Тропой забытого греха
В себя.
Где старых чувств
труха...
И ненаписанность
стиха...
А нить -
Из дум моих хомут,
Сжимает
Горше
Тяжких
Пут
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577312
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Милый дворик. Каштаны и клёны цветут.
Старый домик: мой милый живёт где-то тут.
На убитом балконе стоит в неглиже
Мой малыш — на втором этаже!
Жаркий воздух вытаскивал душу. Июль.
Забежать бы в подъезд — но закрыт вестибюль.
Всё гляжу — и становится ладно в душе —
На балкон на втором этаже.
Листопадом надежды осыпались вниз,
Не исполнился в яви мой глупый каприз.
Мысли только о нём — о моём малыше
На дурацком втором этаже.
В танце снега мерцает разбитый фонарь.
Пролезает под кожу студёный январь.
Половина десятого. Поздно. Уже
Гаснет свет на втором этаже...
• 24.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576895
дата надходження 25.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Росли удвох, неначе як краплини,
обидва схожі, як відлуння, між собою,
не були у розлуці жодної хвилини,
усе – на двох, й радість із журбою.
Вони – брати, навічно однієї крові,
й близнюки однакові своїм обличчям ,
та – хлопці жваві, гарні, чорноброві,
але характером суцільне протиріччя.
Один, Петро, бурхливий як вулкан,
усе горить в руках у нього сходу,
Василь, спокійний, наче в озері вода,
у літню спеку та безвітряну погоду.
Обидва працювали у місті в магазині,
де продавали книги, речі старовинні ,
там було загадково й казково всередині,
цікавинок багато, сувенір на підвіконні.
Раз дівчина зайшла у цю крамницю,
сама, неначе сонце й вітер гомінка,
очима ясними все споглядає на полицю,
сама собі така тендітна та струнка.
Василь тим часом запитав у неї, -
шукає щось, чи просто так зайшла,
що до вподоби, сувеніри та камеї,
прикраси, посуд срібний, книги про дива?
Та дівчина всміхнулася, та каже потім –
шукаю книгу про любовне чаклування,
та щоб з малюнками на розвороті,
не знаю, як залучити собі кохання.
Василь зітхнув, замислився хвилину,
та каже – що невже нема кохання?
То може, якось, у святкову днину,
ми стрінемось, якщо ти матимеш бажання?
Та дівчина погодилася з ним на зустріч,
то може правда йти , боятись чого?
Та в голові її всі «за» та «проти» безліч,
та все одно в душі її була тривога.
Прийшла до дому, тремтить наче осика
та стримати не може серця хвилювання,
її становищем сестра як збита з пантелику,
питає, в чому річ її раптового страждання.
Олена, так звали оцю дівчину, зітхнула дуже,
може, буде в мене мрійливе кохання,
я так його чекаю, самотою просто тужу,
невже я дочекаюся побачень до світання?
Але я так боюся йти сама на зустріч в свято,
мене запросив один хлопець файний,
казав мені, що є любов, із почуттям завзято,
та він сам красень, дуже, дуже чуйний.
Якщо хвилюєшся ти зовсім, моя рідна,
то я піду на свято з ним, то замість тебе,
різницю не побачить він, йому не видно,
не знає, що ми двійня , що схожа ти на мене.
О, сестра дорога, моя Наталя, надзвичайна,
допоможи мені рішити делікатну справу –
ти роздивись на хлопця, чи його достойна,
який він є, та запроси його попити каву.
Так і домовилися Олена та її сестра Наталя.
Тим часом вже Василь прийшов до дому,
розповідає , що розбив він вазу із кришталю,
бо має він одразу хвилювання й втому.
Чому, ти брате, став такий незграбний,
чи мрієш на роботі, витаєш у хмарах?
Василь каже йому, що він як зачарований,
що бачив дівчину, як той потік у горах.
Красива дівчина, як в небі ясні зорі,
вуста її, як маків цвіт, як ніжні пелюстки,
та волошкові в неї сяють на обличчі очі,
а голос, наче заспівали всі пташки.
Петро збагнув, що дівчина - перлина
побачити б її самому, варта краса її чи ні,
цікавість огорнула думки, як лавина,
та вирішив Петро на зустріч сам піти.
Затримав Василя по справах в магазині,
а сам побіг на зустріч в мить одну,
Наталя у яскравій шовковій хустині
чекала хлопця, замінив свою сестру.
Петро схвильований, побачив як Наталю,
так закохався в неї, як герой в кіно,
збагнув, що не жалкує вази із кришталю,
краси такої він не бачив так давно.
Його серденько природністю схопила,
глибинністю очей, волошок цвіт,
неначе дарувала хлопцю білі крила,
щоб у коханні разом – в небеса політ!
А що Олена? Посиділа трохи вдома,
та слідом за Наталею, тільки в магазин,
то може хлопець залишився випадково,
й бігла, наче заєць, вже немає сил.
Василь зробив всі комерційні справи,
приготувався зачиняти цю крамницю,
та бачить, що біжить Олена жваво,
в блакитній в соняхах спідниці.
Зустрілись вони як два човна у морі,
та радістю їх серця так щемить,
схопили вони один одного долоні,
пішли в своє світання, та кохання мить.
Та трапилось отак, що стрілись пари –
Василь з Оленою, Наталочка й Петро,
усміхнені були усі , куди там чвари!
Раділи, що кохання їх прийшло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576804
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Осознала, что, нервные клетки губя,
Без тебя я ни ночи, ни дня не могу!
И когда на вопрос "Как дела у тебя?"
Отвечаю: "Прекрасно!" — тебе я не лгу!
Чуткий сон твой считаю за честь сторожить,
Лишь с тобою хочу в тёплой ванне лежать.
Ты всегда помогаешь мне боль пережить,
Заставляя ходить, говорить и дышать!
Всё пытаясь осмыслить, сидя́ в темноте,
Поняла, что хочу просыпаться с тобой.
В сердце — сакуры цвет, мотыльки в животе;
По артериям хлещет ручей голубой...
За тебя я умру, оживу, растворюсь...
За тобою отправлюсь и в космос, и в ад!
Я люблю — потому ничего не боюсь!
Лишь бы чувствовать твой неземной аромат...
• 23.04.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576796
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Ми боти з людськими тілами
І нами керують програми.
Незнаний нам страх
В реальності й снах,
Бо сила і розум за нами.
Немає за ким сумувати;
Ми тут, щоб життя зберігати
І спокій задля
Планети Земля;
Не маємо права кохати.
Наш всесвіт, здається, зламався:
Твій розум з моїм поєднався.
Що буде, якщо
"Все" стане "Ніщо"?..
Навіщо ж ти так закохався?
Наш світ припинив існування.
Даремні усі намагання...
Надії нема —
Лиш темінь німа.
І все через кляте кохання!
Це буде приємне страждання...
• 09.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576795
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Как устала... устала я - ждать...
Хоть весны, хоть любви, хоть участья...
Почему при желаньи - отдать -
Получить - не всегда получается?
Не ответишь ты мне - почему?...
Да и жду я - совсем не ответа...
Бесполезно - Ему Самому
Повторять : "Ну за что мне всё это?"
Скажет Он : "Значит, было за что...
На ошибках чтоб жизни учиться."
Тень моя, как бездушный фантом...
...И зачем тогда было родиться?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576761
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
В цей світлий день, що
щебетом - по вінця.
В цей світлий сон, що
сонцем - через край
прийди востаннє -
казкою з"явися...
І цілу мить - руки не відпускай...
Прощай, НеМій!
І - спасибі за кожний день,
що звучав, наче сто пісень
був безмежним, як світ!
Тепер - йдучи - я благаю
не промовчи
Озирнись і прошепочи:
-Ти... тримайся.
Привіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576745
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
приводите своих дочерей
в старый замок где башнями дышат
стены влажные сложный хорей
дочерям вашим истинно пишет
куртизанка,- не сволочь судья
не забава ни чья то печать
королева на мате ладья
я не буду губами кричать
стены влажные куполами
я эстетка,я правда не буду
дочерям вашим лестно так лгать
что белье они носят грубо
как корзину на рынке с овсом
не судья, но могу оправдать
если краску начнёте смывать
перед сном после виски - капризна
Мэри Эн,Онли И, столько хамства
расцветает, смотрите, закат
деньги власть волос жесткий и веки
я коленко согну, научи меня, мать
научи меня выбрать и как выбирать
колдовству научи куртизанства..
приводите своих дочерей
через окна - не стоит, паук смотрит в щель
стены влажные от губ розового масла
сияют купола ... день чудесный... дышу
у дверей у дверей, свободных от лжи и жеманства..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576664
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Ах,ты же мой мученик святой с улицы Патриарших,
Зонт меня не спасает,промокла вся)
Меня записали в список не тот,к женщинам падших,
А я ведь просто любиться хотела прося..
Я просто хотела быть женой падишаха,
Не пить не курить, и в спорте осилить смысл
С меня же стащили ризы без риска рубаху
Осталась с своим интересом, шальное дитя..
Спаси меня мученик милый, избавь от страха
Дар моей речи остыл, где невидимый свет
Я для тебя, только ради тебя, на плаху
Вытащи кляп,залижи мои раны,свой след..
Плеть убери,не гони не тяни хвост кобылий
Страшно на улице этой и ночью и днём
Скоро рассвет, дождь ударами в мыле
Пахнет безумием тело твое и костром..
Жги,же, сжигай эти темные темные фраки
На руки ближе, тело к груди,прижимай
Я на постели твоей,словно мрец на могиле
Губы о,нежность, мы здесь уже были ..
Вечером поздним , нет, не смогли, не забыли,
Ласковый мой оживляй оживляй оживляй..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576661
дата надходження 24.04.2015
дата закладки 25.04.2015
Отойди, не то, я стану чудом))
Превращусь в мегеру или гром
И с такою силой зацелую
Позавидует не только ветхий дом..
Льется свет цветут пути-дорожки
Кошки с крыш,что ласточки летят
Звонко,под окном, загулом мошки
Скоро.. Очень скоро загудят..
Чёрным шмельным гулом покрывальным
На цветки белесые взлетят,
Птицы этим утром,утром ранним
Пели кувыркались как в снегу
Вишня расцвела губы в сметане
Пахнут, дотянуться бы в стогу
Оказаться можешь, не заметишь
В ярких красках линий, не могу..
Не могу я ближе приближаться
Отойти я тоже не могу
Хочешь навсегда во мне остаться?
Сердце! Помолчи,не слышу стон..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575301
дата надходження 18.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Так быстро время пролетело…
Так много кануло во мглу.
Тебя, моряк, со смуглым телом,
Сюда прибило на скалу…
Меня девчушкой резвой помнишь?
Прошу, молю, не умирай!
Любимый, мне пришёл на помощь,
Когда ступила я на край
Моей земной постылой жизни!
Бальзамом раны накрывал,
Оберегал от укоризны,
И жарко, пылко целовал!
О, тела бронзового блики!
Твоим послушная рукам
Перед тобою я тунику
Беспечно сбросила к ногам!
О, наших единений сладость!
О, пылкость губ! Пронзает дрожь…
Не знала я, моя ты радость,
Что завтра в плаванье идёшь!
Я целый год упрямо ждала,
Я все проплакала глаза!
Лишь волны бились у причала,
И немы были небеса…
Тогда со скал, где мы впервые…
Разбилась… Принял Посейдон.
За тело, косы золотые,
Он предложил любовь, и трон.
Но я тебя, тебя искала!
О, сколько было их, морей,
Заливов, бухт, чужих причалов
И затонувших кораблей!
Молю, живи! Пусть не со мною,
Очнись, любимый, хоть на миг!
Я стану пенною волною,
Песком у милых ног твоих…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574679
дата надходження 15.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Он долго ехал в никуда.
Вдали и пусто, и темно…
Небес держались провода
И сосны – ветками в окно.
Ритм этот плавный, колдовской
Под стук по рельсам, под звонки,
Качал вагон полупустой,
Мелькали искры-маяки…
Он уезжал… От прошлых бед
Он толь разбит был, то ли пьян.
Лишь за стеклом случайный свет
Манил… Иллюзия, обман
И боль утрат. Он это зло,
Отчаянно швырял во мглу!
Ничто в душе не ожилО…
Лишь ветка лапой – по стеклу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574430
дата надходження 14.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Я так хотела Вас любить
До капли нежности.
Мгновенья...Жизнь с Вами делить...
Словами срежете
Мою любовь как старый хлам,
Ногой придавите.
Что мне рассказывать волхвам,
Что счастье дарите?
Благословляю Вас любить.
Да что Вы судите?
Молитвою Вам заплатить.
Вчера...Разлюбите...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575196
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
Мы вдвоём в этой утлой лодочке.
Вьётся змейкой, бежит река.
Только изредка брызжет солнышко,
Не видны совсем берега.
Над водою лианы гибкие
Будто пряжу развесил кто…
Серебрится вода над рыбкою,
Ил вздымается под шестом.
Так умело, так ловко правишь ты.
Первозданная тишина…
Будто, мир насовсем оставив,
Мы с тобою достигли дна
Не покоя, а равновесия.
Ты и я. И ещё река.
И деревья наш мир завесили,
Притенили его слегка.
Только цели твои – движение.
Руки сильные – плыть, и плыть.
Я любуюсь тобой. Скольжение
Малых волн заплетает нить…
Я ж, любимый, в тебя бы спряталась…
Обними меня. Пусть несёт
Быстрина наугад, без якоря
Этот маленький остров-плот.
Обними меня. Я укутаюсь,
И усну на плече твоём.
Сердца стук, и надёжность мускулов,
И блаженство, что мы – вдвоём.
Никуда от меня не денешься,
Я всецело, всегда твоя!
Равновесие… равнодействие…
Постоянная… колея…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575187
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
...на острові далекому,
на острові незнаному,
між пальмами й бананами
росте собі тюльпан...
Він - вигляду величного
і кольору незвичного.
А в тім тюльпані мешкає
КАРЛІТА АФРИКАН...
З розпущеними косами
п"є молоко кокосове,
танцює румбу босою
і стукає в там-там,
де юний і забрьоханий,
стотонний і закоханий,
захоплено порохкує
сеньйор Гіпопотам ...
танцює тарарамисто,
жирафо-зебро-плямисто
бо в світі найвродливіша -
КАРЛІТА АФРИКАН !
...тому пробачте,Наточка,
двійнята - Галя й Гапочка
і дитсадочка "Ясочка"
веселий колектив...
Так долею судилося -
щоніч КАРЛІТА снилася,
коли я - весь у крапочку -
вітрянкою хворів...
І так мені невесело...
Бо тут би -яхту з веслами...
( не коника з колесами...
...не в смужечку - диван...)
Десь там - за океанами
чека мене з бананами
в помешканні тюльпановім
КАРЛІТА АФРИКАН !
чека мене...чека мене
з солодкими бананами
найкраща в світі мавпочка -
КАРЛІТА АФРИКАН !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575179
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 18.04.2015
В КРУГУ ЛЮБВИ
В кругу любви желанья твоего
Я - лепесток податливый, влекомый...
Порой не понимая ничего
Я отрываюсь от семьи, от дома -
Твой тёплый ливень на себя принять,
В твою ладонь доверчиво спуститься.
Скольженьем нежным ласково обнять,
Стать если не единым, то частицей...
Коснуться тела и души глубин
Проникновенно, нежно, невесомо...
Любимый мой, мой друг, мой господин!
Я - лёгким лепестком - в твой сладкий омут!
***************
У КОЛІ КОХАННЯ
У колі кохання, у спразі бажання
Я - ніжна пелюстка твоя. На світанні
Я рвуся із дому назустріч потІчку,
Що радо впадає у слів твоїх річку!
Торкаюся трунком пестливої зваби,
Мої поцілунки ти ловиш губами.
Тремчу у чеканні солодкої муки,
І падаю радо в простягнуті руки.
Під ноги лягаю, шовково стелюся,
Прийняти кохання твоє - не боюся!
Чуттів потаємних глибини пізнАю,
На хвилях буремних тону, виринаю!
Фонтани - горою! Захоплення - щирі!
В єднанні з тобою зникаю у вирі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=574948
дата надходження 16.04.2015
дата закладки 18.04.2015
ко мне явился ночью демон
в руке кинжал,в зубах копье
красив чертовски в море пенном
я оказалась, что нытьё.....
моей слезой омыл свой палец
хотел дотронуться ещё ...
и вдруг из неба мне вуалью
на плечи пали мне цветы..
цветы, чарующие блики
в коралле цвета голубики
я рассмеялась ожила
поднялась ввысь и расцвела..
не поперхнулся демон в сказке
поднялся тоже в небеса
спросила,-что ты хочешь?-Ласки
хочу тонуть в твоих глазах
не вздумай ляпнуть для отмазки,
как ты красива вся, в слезах
какие руки змеевласки алмаз без грани
ах ах ах... тебя ваяли светлой ночью
закрыли пастбище в тот миг
я так страдал и дом твой отчий
разрушил в древо превратив,
прости, сказать я не желаю,
мне опостыл твой дикий вой
и твои ветви этим маем ревнивец я,
да, я такой, заплачь ещё..
дай выпью душу, ведь я же тоже, человек..
живу я там,внизу, скитальцем,
продли мой день, продли мой век
молчишь,молчишь, по ком рыдаешь?
так, знай, к тебе он не придёт, он нелюбим
ну,что ты таешь? что ты таешь?!
во что я льдину превратил?
о,накажите, меня, боги,
не мною выбрана тропа
убоги люди, я убогий..
мой свет больной тобой и тьма..
развейтесь тучи, пойте ветры,
Богема пей.. шали волна
я в схавтке с песней бестелесный
её любовью и она..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573916
дата надходження 12.04.2015
дата закладки 13.04.2015
Предвечерняя тишина.
Укатил таксист.
Здесь деревья во власти сна.
Небосвод сереет.
Не коснулась еще ни их,
Ни тебя – весна.
Лишь пожухлый засохший лист
В пуще на аллее…
Будто в прошлое занесло.
«Почему?» – спроси.
Но потресканная стена
Не ответит точно.
Только боли, забытой боли
Опять волна
В темноте поглотить грозит,
Превратившись в точку.
Затаившийся экзорцист
Чертит полукруг.
Пыльным маревом над крыльцом –
Леденящий ветер.
Но таинственный свет в лицо
Бросит аметист.
Перстень вспыхнет,
И свет фонарь для тебя – засветит.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573240
дата надходження 09.04.2015
дата закладки 11.04.2015
Мій Боженьку,пробач усіх людей.
Вони нещасні...І тому грішили...
Спаси всіх хворих,вбогих і дітей...
Вони тебе...І люблять...І любили...
Мій Боженьку!А ти вже відпочив?
Я думаю,чи спати ти лягаєш?
Спочинь хоч хвильку...Кому б доручив
Наглянути за нами?..Сам не знаєш?..
Мій Боженьку!Ми любимо тебе.
Хоч дуже грішні,хоч недосконалі...
І плаче небо синьоголубе...
І плаче Янголяточко в печалі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571396
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Свет фонаря, и лунный – смешаны
Какой-то странною игрой…
Меж сном и явью я подвешена.
Меж Лунной и Земной корой…
Здесь простынь – белопенным парусом
Иль пухом облачка, крылом…
Плыву легко… Ныряю в ярусы
Кулис из света за окном…
По мне дорожкой серебристою
Фонарь рисует ореол…
Обняв все впадинки, и выступы…
Как будто ты рукой провёл…
Вся связь с реальностью стирается…
Отходят нормы бытия…
Лишь в сердце искра загорается,
Что я – твоя, и не твоя…
Такая лунная, доступная,
ОзаренА, освещена…
Жду только облачка попутного
На раздорожье полусна…
********
[i]Графический художник Elena Dudina[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571793
дата надходження 03.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Седой рассвет над сонною столицей...
Клубится зыбким облаком туман...
Я изогнулся странной ржавой птицей,
подобно цапле... Я - Подъемный Кран
как великан,потерянный в тумане,
с одной ногой.Стою - совсем один.
Над стройплощадкой,как над полем брани,
кружится ворон - в черном господин.
Когда проснется понемногу Город -
полезут крысы из щелей и дыр...
...Ведь было время - я,подобно Богу,
мечтал построить безупречный мир!
Я грезил о чудесном Светлом Граде...
Я был наивен! Ведь как страшный сон
мы строим мир,что стал подобен жабе,
с распухшим от обжорства животом
что жрет "бабло",стекло,бетон и гравий,
надежды... время...километры труб...
...где здания и души - все дырявей,
где каждый третий - жлоб и полутруп...
Но вот рассвет... Над мокрою столицей
весенний воздух странно свеж... И- пьян
мой крановщик. А мне бы в Небо - птицей!
Но - не судьба. Ведь я - ПОДЪЕМНЫЙ КРАН,
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570250
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Ты как бабочка-переливница…
Я искала тебя… кручинилась…
Ты как радуга появляешься,
И опять в пыли растворяешься.
Так коснуться хочу крылышек!
Над травою – лечу! Выше всё!
Это чудо! Души спасение!
Надо мною – твоё парение!
Но не мне красота дАдена…
Цель твоя не стоИт – радовать.
Переливы сверкнут игрою,
И сольются опять – с корою…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570401
дата надходження 29.03.2015
дата закладки 29.03.2015
[i]Предисловие. Поэма написана в соавторстве с поэтом Сергеем Сокольником. Давно задуманная, и вот исполненная.
В ней частично использованы прежние наработки, частично - новые, объединенные в теме. Авторы сознательно не указывают, кто из них является автором какой-либо части поэмы. Предоставляем право догадаться об этом уважаемому читателю.
[/i]
***
САКРАЛЬНОЕ
Прийти к познанью, отряхнув былого прах,
Дано избраннику, что женщиной рожден...
...жива в нас память и о прочих временах,
О временах... когда и не было времен...
Где Лада с Марой - потаенная борьба -
Ведя беседу, мирно шли в руке рука,
Где Навью вскормлены всходящие хлеба,
А Явь их солнцем осеняла свысока...
Кто жил по Прави, был Сварогом посвящен
В грядущий век... Отобразившись в нем...
Мир изменился... Или (может) - изменен?...
К добру иль худу?.. Только познаЁм...
***
ИСТОРИЯ РОДА
По колосварге огненними рунами,
Всевышний Род явил нам Божий дар.
Там Белобог и Чернобог перунятся,
Сжимая мир, как камень Алатарь.
Всё видимо-невидимое, сУщее,
Во Сварге от Сварога рождено
И Мо́рока – обратный лик несущего,
Как день и ночь. Без света – не темно.
Живём мы в Яви по законам Прави,
А Навь нам дарит забытьё, и сны,
И так – от Рода к Роду, по спирали,
Триглав Всемирья постигаем мы:
Творенье, Сохраненье, Разрушение,
И длится жизнь, покуда нить тонкА.
А после нас, по божьему велению,
Зовёт к себе Смородина-река.
Калинов мост, что ариями пройдено,
Веленьем рода – ведами в сердцах.
Там испокон веков – река Смородина,
Течёт, но без истока, и конца.
***
МО́РОК
В темных плесах озер отразились огни...
Это мир зазеркалья. В него загляни,
И увидишь, как вспять время тихо плывет.
Все реально, как в жизни. Но наоборот.
В этом мире отрада для тех, кто мечтал
Возвратиться к истокам начала-начал,
И для падших, вперед не осиливших путь,
Кто мечтает в былое весь мир развернуть.
Этот мир на виду. Он реален. Почти.
Он таится в пруду, как написанный стих,
Что до лучших времен пропылится в столе.
Это МО́РОК, следящий за всем на земле.
***
ВУРДАЛАКУ
Ты пришёл.
С переводом времени...
Тихий звон, будто хруст стекла...
Мягкой поступью вдруг из темени...
Погоди! Я тебя ждалА!
Под луной завыванья слушала,
Враз дыхание затаив...
Мы во снах прикасались душами...
Был во мне ты... Всегда моим.
Ты неистовой страстью дикою
И оскалом в лицо дышал.
Я по скалам - как кошка прыгаю
За тобой! Перейди на шаг!
Не прошу тебя о смирении!
Вырываюсь с своих орбит!
Одного мы с тобой роду-племени!
Пламя страсти во мне рычит,
Кровь вскипает, тобой разбужена!
Исходила я Явь, и Навь,
В твоей воле я, мой ты суженый!
Будь моим, или гнев направь -
Загони, растерзай, безумствуя,
Что дерзнула сказать, любя!
Или буду Лупой при Ульфрике,
Или не жить мне уж - без тебя!
***
УПЫРИ
Да. Я таков. Мы таковы.
Мы пили вар Разрыв-травы.
Да. Мы на капище в ночи
Нарушим Правь-закон. Молчи!
Молчи и слушай этот зов.
Он проникает в нашу кровь,
И выпивает изнутри.
Мы - Темный Мир. Мы - УПЫРИ.
Но как же сладок миг, когда
В моих руках прошепчешь "да..."
Приди! Себя мне подари!
Все это - МНЕ! Мы - УПЫРИ!!!
***
У ОМУТА
А у омута легче дышится…
И шелкОва вокруг трава…
Где ты, Лель? Но давно не слышишь ты.
Эхо кануло в кружева
Этих струй, что сейчас тишайшие…
…Ты готова меня принять?
Ты, вода моя, стылым бархатом
От потери укрой меня…
Тело белое – зря горело ты,
Он в глаза мне сказал «прости»…
Боль сердечную бесконечную
Что крапивою жжёт в горсти,
Опущу я на дно песчаное,
Обрету наконец покой…
Ты в душе саднишь раной рваною,
Встречей мечешься роковой…
Но довольно. Шагаю… смело я
В руки… горькой своей… судьбе…
Ноги стройные… груди белые…
И последний мой вздох - тебе…
…Не бывает …былых возлюбленных…
…Не бывать …надо мной венца…
…Помолись… о душе… загубленной…
…Что… с тобой… была… до конца…
***
РУСАЛКА
Русалки белесые косы...
Она позабыла совсем
За что ее Лелюшко бросил,
За что?.. Или, может, - зачем?...
И НОВУЮ ЖИЗНЬ обретая,
Мир Мары, повернутый вспять,
Полюбит порою, нагая,
Парней и девчонок пугать,
В купальские ясные ночи
В извечном кругу временном...
Так что же ты, Лелюшко, хочешь?..
Вернуться? Но это- ПОТОМ...
Когда переступишь порог...
И примет тебя Чернобог...
И тенью мелькнешь у реки...
Ах, омуты!... Как глубоки...
***
БЕЗУТЕШНОСТЬ
У Смородины у реки
Не цветут цветы васильки…
Тут зловонье, огонь и смрад.
Не идти? Повернуть назад?
Потерял по пути свирель…
Я – мертвец почти, а не Лель…
Безутешно брожу весь день,
А за мною – от Нави тень…
А за мною – моя вина…
Боли тянется пелена…
Прошлой ночью – Недоли знак,
Там, где омут - всплыла она…
Мост Калинов… мой переход…
Там Морена за кривду ждёт…
Свет теряю… нет больше сил…
Ах, зачем я её сгубил?
***
НОЧЬ ЛЮБВИ В ПОЛЕ
Эта дивная ночь так тревожно-сладка...
Несозревшая рожь шелестит у виска...
Мы с тобою лежим да на грешной земле,
И любовь нам двоим дарят звезды во мгле...
Было таинство дня, и вечерний закат...
И безумство огня, словно пламенный ад...
Охладила порыв вездесущая мгла....
Ты коснулась меня... Словно в душу вошла...
Мы нагие лежим да на поле ржаном...
Я в тебе недвижим... И движим... А потом
За разрывом-травой потянулась рука,
И дрожит свет ночной, словно жилка виска…
***
НА ЗАКАТЕ
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
***
ГОДЫ СПУСТЯ
Я здесь одна.
Иного мира странница.
Река меж нами – ширь и глубина.
Виновница? Любовница? Избранница?
А между нами – пламя, и война.
Сквозь дым не вижу облика зовущего.
Сквозь слёзы я не вижу ничего…
Прошедшего, грядущего и сущего
Не надо. Жду его лишь одного.
Какое пламя жжёт тебя, мой сУженый?
Какие бури на чело легли?
Всегда с тобой мы прикасались дУшами…
Зачем мы эту нить не сберегли?
***
ПО ТУ СТОРОНУ МОСТА…
Не сберегли...
А может - не сберЕжено...
Не вышло вновь... Не впрок... Не в нас вина...
Причудливо вплетается в мереживо
И рвётся нить, что нам судьбой дана…
И где я пал - вовек тебе неведомо.
В пылу боев, в восстания огне,
И эта нить - не нить пути победного.
Не довела она тебя ко мне...
***
МАТЕРИНСКАЯ МОЛИТВА
Сыночек…
Я опять молилась пламенно…
Тебе я узелочек собралА.
Как передать? Чиновники все кАменны…
За всех молюсь опять, не помня зла.
О, как ты там? Не холодно? Не голодно?
Так редко удаётся позвонить…
Я жду вестей, но снова морят голодом
Бездействия. Сжигая жизни нить.
Опять стреляли. На колени падаю
Пред Богом, и неистово молюсь.
Сыночек, ты поспал чуток? Не раненый?
Моя любовь с тобою будет пусть!
***
ЗВОНОК ОТТУДА
Здравствуй, мама!..
...... ...... ...... ...... .....
В окопе холодном сидели...
А по небу крылатые девы летели...
Нет, не с пьяну, не с голоду...
Это - войнЫ
В небесах отражаются
Вещие сны...
Мы отходим... И многих из нас уже нет...
Этот свет, или тот... Двуединственный свет...
Молот тора вручен... Он тяжел... Ничего...
Мы еще не постигли всей силы его...
Холод, холод... Пустое... Он лишь разогреет
Кровь потомков-наследников Гипербореев.
Мы дойдем. Мы вернемся. Мы - светоч во мгле.
Мы, как Боги, извечны на нашей земле.
....... ....... ....... .......
А последний мобильный звонок был таков -
"Здравствуй, мама! Я скоро вернусь! Я здоров..."
***
ЭПИЛОГ
Утомленных путников шаг
В даль грядущего поступь мерит.
И река протекает в веках.
И воздастся нам всем по Вере.
Из миров-веков волчья сыть
Зовом крови крепит породу...
Это Макошь сплетает нить -
Из былых в грядущие годы.
Стебельком полевой травы
Навь венчает нас светлой Явью...
Передали седые Волхвы
Православие - Православию.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569981
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Сорви поцелуй,- не бойся
Я отпускаю волчицу
В поле, в леса, на волю
Насытилась, в клетке ..
Родиться
Маленьким белым бутоном
Под самой полярной звездой
Росой лепестками укрыться
Позволит
Мой упоённый
Ключ на груди её вой
Всего лишь два поворота
Поверни голубое небо
Подуй
Свежим ветром на кровь
След зарубился в ниши
Больше не прячет глаз
Вышла на волю волчица
Зов
Все пещеры пропиты
Зеленью мхами оков
Лианы твои ланиты
Дикие горький покров
Целуй
Не жалей эту птицу
Не жалей её белых клыков..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569912
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 28.03.2015
Я не вдова.. и.. заметь,-не Аврора,
Просит ведь тело, а хочет душа
Истина где-то .. чужая опора
В лёгких дымок, а в глазах анаша
Правда, бывает, ненужность иллюзии
Есть не любовь, любовь не спеша
В кости войдёт незаметно медузами
Выпорхнет бабочкой юбкой шурша
Я танцую на куполе цирка
Нить голубая мячик сверчок
Воздуха мало кислорода пробирка
Играй, скрипач, я достану смычок
Полным полна коробочка
В зале камения руки
Адреналин кайомочка
Дрожь, наконец-то звуки
Ночь Каира сияние- слова
Золотой песок,
Чувствуешь пахнет дыхание
Ещё один шаг.. и.. глоток
Превратится в энергию света
В корабль, дарящий поток..
Не мне, не вдове, не Авроре
Не той, что в шелка одета
Вам, это вам Ра приток..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569582
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Повертайся.
Без тебе сонечко
Ген за обрії закотилося…
Зорі–айстри
В моє віконечко
Вже не світять… Кудись повіялись…
Вишня та,
Що була уквітчана,
Осипається білим інеєм.
Висота,
У туман засмічена,
Озивається – любим іменем…
Озивається,
Та не бачу я
Ні чола, ні очей промінчиків.
Почуваюся
Ніби страчена,
Ніби зараз життя – закінчене.
На краю
Балансую. Плачу я…
А провалля внизу – згУбою!
Ось стою.
Ти прилинь. Пробач мене!
Повернися назад, любий мій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569557
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Квіти вмирають стоячи -
Мовчки... таємно... боляче...
Сиплять пелюстям -душами,
Сірість навкруг затрушують...
Завтра їх просто викинуть
(В зіткану безвість митями )...
...
Тільки з небес залатаних
В скрипко -дощах заплаканих
Їм зазвучить адажіо -
Щиро... розбито... наживо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569487
дата надходження 26.03.2015
дата закладки 27.03.2015
Старий скрипаль попід мостом зіграв
Мелодію,що аж душа боліла.
А вітер знову гроші викрадав
Із капелюшку.Тиша захмеліла
Тинялась на візочку.Вишні цвіт
Платив йому так щедро.Не скупився.
Йому вже сімдесят...Сімнадцять літ
Прожили тільки разом...Він молився
За неї на колінах і платив
Коханню таку плату,як не платять.
А дощ у капелюшку золотив
Той вишні цвіт,що віття рясно тратять.
Хтось кинув гривню,а хтось навіть дві,
Хтось пальцем покрутив біля голівки.
Сльозиночки дощаток на траві
Писали на пір"їночках листівки.
Комусь він просто зовсім заважав,
Вже музику таку ніхто не слухав.
Хтось зверху кинув камінь...Розважав
Свою кохану так...За мить із вуха
Стікала тихо кров...А він все грав...
Голівоньку хотів підняти в небо,
Бо там її обличенько шукав...
Той камінь...Може він...Йому...І треба?..
Приліг спочити...От якби не дощ
Змивав всю кров...Залишився б ще жити?..
В малюсінькі калюжі від підошв
Той вишні цвіт приліг навік спочити...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569297
дата надходження 25.03.2015
дата закладки 26.03.2015
Она тянулась к нему… Порой ломая преграды.
Но пробивалась сильней – запрудам всем вопреки.
Она врывалась во тьму сиренью белою сада,
В прекрасной неге своей, когда касалась руки.
Она светилась росой на тонких ветвях берёзы,
Когда в объятьях его могла на миг замереть…
И он тянулся душой, ловил улыбки и слёзы,
От этот праны живой готовый снова хмелеть…
Союз огня и воды. Им суждено было выжить.
Они хотели любить. И знали – Бог есть любовь.
Палящим светом звезды святую нежность не выжечь.
А родниками души не остудить сей огонь…
Они сливались в одно, мешая страстность и радость,
Переплетались тела, и зажигались глаза.
Из круч – срывались на дно, и переливами радуг
Любовь над миром взошла, там, где встречаться – нельзя.
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=LiXxTJwAKEM[/youtube]
Подивіться, послухайте цю мелодію! Це щось неймовірне!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569076
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
- НУ ЗДРАСТУЙ!
(не те, щоб - лист...
Не смуток, не ніч, не кава...
Не заєць, не хитрий лис...
Не пара. Не не-цікаво.
Не холодно. І не так
критично, щоб аж - не спати)
-ТУТ - ВЕЧІР!
(окличний знак...
Не впасти, бо й - не літати)
- НУ ЯК ТИ?
(не те, щоб не
моглося тебе забути)
- ПРИВІТ!
(не згуби мене,
повітря, що - не ковтнути)
- ВСЕ ДОБРЕ!
(не сум, не біль...
Лиш відстані, що - між нами,
пульсують у глибині
як Ти не мене - ЇЇ -
торкаєшся десь
губами)
P.S. Приходь.
Хоч - снами...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569024
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Я не шкодую ні за чим:
Було – й нехай.
Ти найсуттєвіша з причин
Моїх зітхань.
Таємних зустрічей політ,
Кохання вигаданий світ
Без обіцянок і надій…
Уже не мій.
Ні, я не плачу, не молю!
Залиш мене.
Хай досі я тебе люблю –
І це мине.
В твоїх засмучених очах
Згасає страчена свіча.
Наллю два келихи вина,
Один – до дна…
Ти посміхаєшся мені
З усіх світлин,
А очі темні і сумні…
Ти сам-один.
Троянди в’януть у саду,
До тебе я не підійду.
Бліде обличчя у вікні…
Не треба, ні.
Не обіцяли, не клялись,
Та ти чекай,
Що ми зустрінемось колись –
І знов за край…
Шепочуть зерна на полях,
І мерехтить Чумацький Шлях,
У хмарах місяць-молодик
Цнотливо зник…
Я не шкодую ні за чим…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568973
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 25.03.2015
Начерчу я кольцо из сфер.
Без конца, да и без начала.
И войду я в пространства дверь,
О котором всегда мечтала…
За порогом оставлю мир,
Где не прожитые мгновенья
Распыляют пустой эфир,
Где не греют прикосновенья,
Где под кожею ток огня,
Ручейком не бежит, взрываясь,
Вроде любишь порой меня,
Только крышу нам не срывает.
Ты ментально готов понять,
Только связь не идёт глубинно,
И в себя ты готов принять
Суть мою – лишь наполовину.
Эту прошлую полу-связь
Я разрушу – души томленьем!
Ты возникнешь, мой тёмный князь,
По безумным моим веленьям!
Когда каждый во мне толчок
Зов твой будит – на расстоянье!
Распущу я волос пучок –
И замрёт у тебя дыханье!
Пробежится по телу дрожь,
Токи спящие вдруг разбудит
Вопреки – ты ко мне придешь,
И моим ты всецело будешь
В страсти бешенстве колдовской,
До вулканного изверженья!
Нет преград для любви такой,
Для безумного притяженья!
…Заклинанье горит в крови!!!
Но местами – комки… провалы…
Нет конца у такой любви,
И уже далеко – начало.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568319
дата надходження 21.03.2015
дата закладки 22.03.2015
О, взойди ты моя, звезда Раджастхана,
лунным светом ласкаешь ты спины барханов,
в кубке плещется терпкость густого вина,
льется песня красавиц под звук барабанов.
И в шатер разноцветный завлечешь ты меня,
погрузившись, как в транс и браслетом звеня,
ты любовью своей опьянишь молодца,
страсть пылает, как отблеск ночного огня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568055
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Март месяц на исходе,
сакуры цветенье
подарит розовый рассвет.
***
Зацветает сакура в горах,
и весна пришла опять,
время по спирали.
***
Розовым ковром благоуханья
под ноги летят цветы,
скоро придет лето.
***
Ожидание скорой весны,
праздник сакуры возвестит,
нальются соком вишни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568024
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Ти вже тут, наша люба омріяна Весно...
Глянь: земля - мов розплющила очі,
Ріки, гори, озера, поля - все воскресло!
Всюди барви рясніють урочі.
Але що нам та дивна краса?.. Що нам квіти?
Кожна з них із багряним відтінком.
Милуватись як нам, скажи? Як радіти,
Коли небо смутне над зарінком?...
Віддали ми б усю цю палітру дібров,
Весь весняний зелений розмай,
Щоб стежки і дороги не мила нам кров,
Щоби мир повернувся в наш край!
Коли сповниться мрія і згине війна,-
Будуть проліски нас потішати.
Та наразі із присмаком туги весна,
І в тернині, на жаль, її шати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568054
дата надходження 20.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Жизнь вплетается в витражи
Из тревожных порой событий.
Только как же мне жить, скажи,
Если чакры твои – закрыты?
Если я за тобой тянусь,
БрЕжу встречей порой ночами,
Сквозь себя пропуская грусть,
Но – затмение – между нами…
Если есть у меня зажим
Узелком небольшим в межбровье,
Что мне делать тогда, скажи,
С интуицией, и с любовью?
Не проходит через меня
Золотая, с зелёным, прана.
Не хватает опять огня,
И не сыпется с неба манна.
Единение – не о нас.
Наслажденье – не бьёт ключами.
Неоткрывшийся третий глаз
В голове отдаёт толчками.
Ты не слышишь меня опять.
Протекание чувств нарушив
Над землёй не могу взлетать,
Если ты не впускаешь в душу.
Помоги! Не держи в горсти
Сердца бедного переливы!
В мир свой дивный меня впусти,
Чтобы сделать навек счастливой!
Я так много тогда смогу!
Стану я в чудесах способна!
Прогоню от окна пургу,
Состраданья засею зёрна,
Бесконечности семена
У груди, как птенцов, взлелею!
Буду выспренна, и вольна,
Всё я сутью смогу своею!
Зависть, ненависть и война
За тебя – проиграют битву!
Ну, бери же! Я – ВОТ ОНА!
… Только вновь у тебя – ЗАКРЫТО…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567910
дата надходження 19.03.2015
дата закладки 20.03.2015
Я так давно тебе не бачила…
Своїм торканням золотим
Збудили квіти мати-й-мачухи
Мене у березні від снів.
З такою сонячною втіхою
Згадалось рук твоїх тепло.
І я прокинулась – усміхнена,
Немов зими і не було.
З такою щирою довірою
В весну покликали мене.
Мій любий легіню! Я вірую –
В твоє кохання осяйне!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=567144
дата надходження 16.03.2015
дата закладки 16.03.2015
Флакончик стареньких духов
Тревожит память.
Как дым исчезнувших костров…
Разбудит пламя.
- Флакончик – нить к тебе, родной!
Ведь мы любили!
Когда-то ты… был только мой!
Сейчас... чужие.
Дышали ландышем вдвоем!..
Теперь все в прошлом.
- Зачем я думаю о нем?..
С печалью ноша.
Унес мечту прошедший день,
Исчезло время.
А сердце ранит грусти тень…
Любви поэма.
Растает день, сгорит закат…
Ночь сыплет звезды.
Надежда с верою кричат:
- Все слишком поздно!
Но я звезду спешу искать…
Дала ей имя…
- Она ведь видит свысока…
Тебя, любимый!
Тепло и нежность передам…
- Душа, утешься!
В ночи приснившимся лучам
Ты улыбнешься…
Флакончик стареньких духов
Тревожит память.
- Ведь мог… мне вместо всех следов…
Себя оставить!
09.03.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565513
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 10.03.2015
Тогда сияли свечи тополей.
Мы просто шли – своей судьбе навстречу…
Шептало небо мне: «Давай, смелей!»
И день неспешно превращался в вечер.
Спускались тени – призрачно-легки.
Я попросила: «Можешь ты остаться?
Так нужно мне – тепла твоей руки
Хоть несколько минут ещё – касаться…
Ещё хотя бы несколько минут…»
Сказав, к тебе невольно потянулась.
Моё лицо к себе ты притянул,
И я от поцелуя – задохнулась.
И стало так призывно-горячо,
Так сладостно – у губ твоих во власти,
Лишь только ток в крови – ещё! ещё! –
И тела дрожь – от предвкушенья счастья.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565265
дата надходження 09.03.2015
дата закладки 09.03.2015
Не грай на моїх почуттях.
Я липа з обчухраним гіллям,
Я вже на межі божевілля.
У руки взяла білий стяг.
Ця гра не для мене. Повір.
Мотуззям я серце тримала.
Зривались чуття – не пускала.
Та програшем пахнув турнір.
Той трунок… Він палить мене.
Я ж хочу упитися медом,
Тепло твоє чути під пледом
І дихання з уст огняне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564927
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Глибока і задумлива ця ніч
без місяця тривожного проміння,
де злагода панує й безгоміння
в розмові зір без слів, без протиріч.
Під загадкове мерехтіння свіч
ти серце знов мені даруєш щедро.
І спогадів чарівне тихе ретро
нам зорі навівають оддаліч
про ве́сни, де цвіла, мов дивоцвіт,
й п'янила нас мелодія кохання...
Моя любове, перша і остання,
живу тобою, поки сяє світ...
Завис бокалів кришталевий звук –
ще насолод вино ми не допили,
іще любов здіймає нас на крила,
допоки подих є і серця стук...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564925
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Иду домой, нагружена продуктами.
Дух экономии и в нашу жизнь проник...
Меж черемшой и небольшою брюквою -
Подснежники! Ну, как же мне - без них?
Ведь март весенним месяцем лишь кажется...
Всё голо, серо, грязь, полутона...
То дождиком, то снегом он куражится.
А тут в моей руке дрожит весна!
Кивают мне цветы на ножках тоненьких,
И источают нежный аромат...
Сквозь серость туч в душе сияет солнышко,
Сквозит улыбка, и теплеет взгляд.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564870
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Она – весна с картины Боттичелли,
красивая, цветущая, молодая и нежная,
и озаряют ее солнца лучики-качели,
она, как королева, женщина прекрасная.
Все расцветает, просыпаясь от сна,
подснежник первый раскроет лепестки,
играют блики, шагами теплыми идет она,
а в просинь неба взлетают голубки.
Весна накроет все зеленым покрывалом,
дыханием своим согреет горные ручьи,
любовью возродит всё женское начало,
пробудит всё, что было в забытьи.
И в платье шелковом и разноцветном,
парит весна, кружится, словно в танце,
в сиреневом тумане предрассветном,
взойдет, уставшее от стужи, солнце.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564614
дата надходження 06.03.2015
дата закладки 07.03.2015
На птичьем рынке классная погода
И клетки клетки клетки - целый ряд
Купите птичку конарейку, вроде
Они поют, не только говорят
На птичьем рынке голубые крысы
Глазёнки-свёрла пламенем горят
Веточка в лапках, веточка не тиса
Там этих крыс, побольше чем опят
На птичьем рынке кролики не зайцы
Если бы знать, что в ночь они творят
У них не когти и не думайте что пальцы
Бой барабанный искры вон летят
На птичьем рынке я ищу щеночка
Я без него умру..я от тоски
Окрас ищу как прошлой была ночка
Клыками боль сдавила, что вески...
На птичьем рынке не ищите виски
Чай кофе капучино каркаде
Во рту подходит комом и ириски
Тают.. ну где ты лабрадорчик мой (ти де?)
- на птичьем рынке покупаю воду,
И червячка для рыбки Фериде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564425
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 06.03.2015
Там досить легко втратити життя.
Підступний ворог в пекло скинув рай,
Вбиваючи усіх без каяття…
О, почекай, коханий! Не згорай!
Там смерч вогненний землю спопелив,
Залізні коні вирвали з землі
Все, що дбайливі руки берегли…
Вже не проб'ються паростки малі.
Все спалене. Лиш згарище димить,
Чекає благодатного дощу.
Нехай нападник в полум'ї згорить,
До тебе я біду не допущу!
На голови ворожі – лютий шквал
Із куль, снарядів – я пошлю здаля.
На згарищі - диявол править бал,
Нехай під ним розверзнеться земля.
05.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564416
дата надходження 05.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Луна над сонным городом висит...
Свет фонарей моргает виновато.
Мы - на стоянке позднего такси.
Но - мимо - всё проносится куда-то.
А я тебя пытаюсь удержать.
Не оставляй меня! Замри, мгновенье!
Не дай ему кольцо из рук разжать
И разомкнуть души прикосновенья!
Но стоило тебе рукой махнуть...
Зелёный огонёк!
Свободен, вижу...
Сажусь, судьбе в эфир послав упрёк...
Люблю, волнуюсь, брежу, ненавижу,
Уже не понимая ничего...
Ты не остался. Ты - садишься рядом!
О, притяженье тела твоего!
Плеча касанье - мука, и отрада...
Бежит дорога... Всё, тебе идти...
Разрыв, как расторженье, неминуем...
Забилось сердце трепетно в груди...
Как сладок вкус - прощальный - поцелуя...
13.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564050
дата надходження 03.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Не красуня, але й не чудовисько,
Ішла містом вечірнім дівчина -
Ішла гордо, повз вічне збіговисько
З теплим вітром і місяцем звінчана...
Не скарбів не несла, ні придАного,
Тільки мрії безмежне сяєво,
Тільки душу, шипами зранену,
Тільки серце, на два розкраєне...
І брела навпростець грозами,
І босоніж брела калюжами...
Тільки верби з гнучкими лозами
Не бували до сліз байдужими...
Навздогін їй летіли камені,
І зловтіха лилась отрутою...
Два крила ледь кровили зламані
За інакшість її спокутою...
Йшла за місто бруднюче смілИво -
Де дорога кінчалась прірвою...
Крок останній... І сірість в'їдлива
Вже невладна над птахою білою...
...Не красуня, але й не чудовисько-
Просто трохи інакша дівчина -
Стала лебедем над збіговиськом
У призахідних сонця промінчиках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564198
дата надходження 04.03.2015
дата закладки 05.03.2015
Что стучишься так больно в стекольце?
Моя птичечка королек,
Что за весточка кружится в кольцах
Серой дымкою вечер далек.
Что стучишься так клювиком тяжко
Ангел в перьях зеленой души
Сядь на рученьку, сброшу упряжку
Не собака ты, не спеши,
Дай разглажу уставшие крылья
Дай же в глазки твои погляжу
Ставни вовсе я не закрыла,
Это ветер, его накажу..
Хочешь пить? Вот водица с колодца,
Вот кувшинчик, а хочешь испей
Из руки моей, хочешь на солнце
Обогрею, мой маленький змей,
Язычок твой, как жало, ай острый
Ну, не щипли, не надо, больней
Не стучись так же больно, головке
Ну, влетай же, быстрее, быстрей,
Не на долго умолкли волки
До утра, зажалею, окей? ))
Сердце бьется и ноги устали
Я лелею на грудке дитя
Моя пташечка, видели б дали
Сколько в грудке любви, нехотя...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563614
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Весна зробила перший крок!
Такий несміливий… Тендітний.
Тепло ж… сягнуло до Зірок!
Зігріло душу всім самітнім…
Пелюстки пролісків рядком
Ламають ненависну кригу.
Весна їх поїть молоком -
Дзвенять струмки під білим снігом.
Хвилює спрага до життя…
Я чую шепіт… - Хто шепоче?
Весна роздарює плаття!
Бруньки ж… приміряти вже хочуть.
Серця нестримні на гілках
Відчули враз весняний подих…
Краса засяє на очах
Із малахіту… Всім на подив.
Несуть бажань своїх вінок
Птахи на крилах… Мчать додому!
Шумлять над плесом… Свій ставок!
Ріднесенький!.. Де й ділась втома.
Весна прийшла в мій рідний край!
- Стрічайте, люди! Щастя лине.
До неба музикою грай!
Моя розквітне Батьківщина…
01.03.2015 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563571
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Люблю мелодію кохання...
Вночі. Коли лиш я і ти,
І папороті час цвісти
Під наше пристрасне...
мовчання
Лиш ніжний шепіт твій - у душу...
Як дивні ноти, неземні
Вони, мов музика, мені
Я мить цю й подихом не зрушу
Ти бачиш - зупинився час
Мелодію, напевно, чує
Він ейфорію нам віщує
Тепер усе... весь світ - для нас
Почую я серцебиття,
Заплющу очі на хвилину,
До твого серця я прилину
Й відчую смак мого життя...
2.03.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563594
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 02.03.2015
Я зплету,тебе любий,з хмаринок,
Віднайду у польоті вітрів,
Літнім жаром розбудиш любов,
І остудиш подихом тих холодів!
Лиш для тебе буду,я радістю,
Насолодою,тайною пристрастю,
Лиш твоєю буду,я вірністю,
Тою ніжною,любовною піснею!
Тишиною твоєю,без дотику,
Громовими дощами літніми,
І устами палкими,рідними,
Тою ревністю божевільною!
Ти нап*єшся мною,мов росами,
Ти сп*янієш від туманів сивих,
Переповнений океаном ніжності,
Засинатимеш у моїх обіймах!
Я твоя,лиш твоя,та єдина,
Твоя тінь,твоя половина,
Так вже долею було написано,
Ти коханий і єдиний мужчина!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563338
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Я іду по дорозі,
минаю набридлі калюжі,
а вони під ногами
неначе старий шоколад.
Перехожі, навзаєм мені,
прохолодно-байдужі
вибирають найменшу
баюру якось наугад.
Це повітря липке від
нестерпної сірої мряки,
а краплини зависли,
здається, уже у легенях.
Заховався під куртку
мою вітерець-забіяка,
викрадає тепло і виносить
назовні у жменях.
Як набридла зима і така
непривітна негода...
Де ти ходиш, скажи,
наше любе омріяне літо?
Навістіж я відчиню у
подвір'ї для тебе ворота
і поставлю у вазу букет
щойно нарваних квітів.
Ну, а ти подаруєш мені
золотих зайченяток.
Неземні візерунки вони
намалюють на стелі...
І барвистих метеликів
зграя, напевне з десяток,
віртуозну лезгінку
станцують довкола оселі.
А в саду, як в раю -
зеленіє, мов з замші, трава.
Понад нею кружляють,
забувши про спеку, джмелі.
Підкотивши жовтаво-гарячі
тонкі рукава
ніжне сонце зимові
тривоги змете із землі.
І розмріялась я попід
синьою ковдрою хмар:
полетіла у поле, а потім
на річку, - думками...
Кругом паморозь біла,
неначе той дим від сигар,
все плелася за мною
додому крутими стежками.
28.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563288
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
День без тебя угасает,
Ветер молчит в краю,
А я все понять пытаюсь,
Люблю ли тебя, люблю?
Беги от меня, беги,
Если твое утро началось с меня
Если в чашке кофе остывает
Если в ней ты видишь не меня
Беги от меня, беги,
Слова мои сбереги,
Скоро нахлынет дождь,
Беги от меня, беги
Я грусть, я огонь, я дрожь...
Прошу, обними другую,
Другую ласкай целуй
Подснежником замилуй ...
Вода-это страшная сила
Музыка Кроноса, веки,
Спрячь от меня, не тронь
Реквием оживляет реки
Женщин так много, одна
Одну бы найти навеки
Одна, пой играй
Симфония жизнь искусство
Колокол застыл
Молчит сознание
Каждый держит пулю у виска...
Хочет кто увидеть свиноплюйство
Выходите, площадь нарядилась,
Клетки отворили,-вышел зверь .
Ты останься, ты блюди натурство
Пой, богине, оду, пой и верь ..
Беги от меня беги
Я сожалеть не стану, я отдамся
Слова мои сбереги
Скоро дождь скоро хлынет местами
Смоет палитру дня,
Короче наступят ночи,
Чувствуешь у огня
Холод нутро щекочет...
Хочет тебя поглотить
Меч у меня на груди
Мало ли кто, что хочет..
Будь ЭГО руби с плеча
Вампиризм, эх достали черти
Черти вокруг многоточие...........
Не каждый носящий крест
Верует истинно в бога
Месть разгулялась месть
Убого как, все убого..
Где же ты, князь и Зевс?
Гроза, убери с порога
Дай озарения стрел
Амуру открой дорогу
Любить, хочу любить,
Но разве это можно
Беги от меня беги,
Если есть силы,-останься.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563232
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 01.03.2015
Кроками
Міряю довгу і темну кімнату…
Знаю... ти бродиш десь поруч зі мною в пітьмі…
Я – відчуваю… і раптом під шовковим платтям
В мене мурашки
пробіглись по цілій спині…
Спокою
Марно шукати… він нам тільки сниться…
Голос лунає з таких невідомих глибин…
Сонячно дивляться в душу великі очиська
Із покоління….
що легко назвалося – джинс…
Стуками
Серця відлунюють стіни кімнати…
Мій домовий заховався… і де він тепер…
Я розумію… що втечу оцю спланувати
Так безнадійно…
як втечу із СРСР….
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563340
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
А я тоской вселенской схвачена…
Ты не звонишь мне… и не пишешь…
Луна чуть кромкой обозначена…
И блики смутные – по крыше
То мокрым снегом, то печалями…
Всё стаяло… пришло прозрение…
Унылых дней перетекание,
Размытой улицы видения…
Моя любовь бредёт, сутулится,
Ей холодно и неприкаянно…
Фонарь погас на нашей улице…
Не ты его задел нечаянно?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563147
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Сьогодні туман -ніби зітканий з місяця,
Просякнутий ним, ніби маревом снів....
Напевно із крил світлих янголів звісився,
Щоб виткать вельон на весілля весні...
Сміливо зайду в це звучання сонатове,
У нім розчинюсь, відродившись у нім;
Зі світлом зіллюсь до останнього атома,
Сузір'ям лишусь в піднебессі нічнім...
Тріпоче душа, ніби в іншій реальності,
У вимірі нот і скрипічних ключів,
На рівні чуттів, ейфорії ментальності,
Де тільки Любов -без щитів і мечів...
Вже вени мої повні місячним променем....
Ще мить -і політ... Але я повернусь!
У землю вросту розгалуженим коренем,
У кожнім струмку кришталево озвусь...
Спадає туман на волосся перлинами...
Цілує вуста прохолодністю зим...
Та думку мою пропікає жаринами
Цей місячний вірш -моїх снів пілігрим...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563072
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Злий вітер час забрав в минуле…
В тумани юність забрела.
- Чому ми щастя відштовхнули?!
Пили ж кохання з джерела!
Проміння руки нам сплітало…
Єднало душі почуття.
- Чи в тім коханні сили мало?..
Так в серці й досі відчуття!
Тебе згадаю… Стільки болю!
Чому нас доля розвела?!
Забула б все… Де взяти волю?
Хто з неба сипле стільки зла?!
Нехай там що... ти в мріях поряд!
Як Сонечко… що гріє нас.
Зі мною пам`ять! Це не горе…
Нехай пливе за вітром час.
28.02.2015 р.
Фото з інету.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563041
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Раздели со мной поздний ужин,-
Ложка меда, орешек, сухарь..
Мне сейчас очень взгляд твой нужен,-
Как зиме белый пух и февраль..
Раздели со мной эту стужу,
Открой двери своим ключом.
Скоро март дикой кошкой по лужам
Диким, знаешь, весна ни по чем..
Ни по чем.. Пахнет вереск в доме
Луговая трава на губах
Подыши на устах, пусть утонет
Это лето в горячих слезах
На постель уложи тело в коме
Напиши на промокших стопах,
О том, что счастлив, что в истоме,
Горной тропою движется река
Без всяких преград и сомнений
Небо звездное.. И.. Самолет..
-Возьми две ложки меда, я голодный
Замерзший и продрогший бегемот,
Включи свет в коридоре, я пьяный,
Слегка выбрит.. Целую.. Вот вот..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563038
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Кожен день,я чомусь тебе згадую,
У ві сні із собою розмовляю сама,
Той смак кави-знов серце стривожене,
І сльоза на обличчі-і знову одна!
Нашу зустріч чекала замріяно,
Через серце ти проник у душу мою,
Лиш листи,що на пам*ять зосталися,
В них я відповіді, ніяк не знайду!
В них думки,наче рани розятрені,
То загояться,то немов би болять,
Пройде час,залікує болючі рубці,
Тільки все не вернути назад!
Дотик рук твоїх,твоїх губ,твої ласки,
Лиш на мить знов відчути,відчути ще раз,
Ту розлуку забути,повернутись у казку,
Розтопитись в тобі,мов у зоряних снах!
Знову любий відчути гарячі обійми,
В них завмерти,щоб подих притих,
Потонути у мареві,від любовної ласки,
Все забути коханий-тільки я і ти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563031
дата надходження 27.02.2015
дата закладки 28.02.2015
В голове шелка, шелка в постели
Шелкопряд не спит, прядет носки
Ночи посеревшей на свирели
Ножки согревает от тоски...
В радужной кокетливой манере
Черный спрятал, будто бы, пантере
В красном легче исполнять броски,
Ночью, ведь цвета все все прекрасны
В золоте сияют облака
Шелкопряд, любимый, ты напрасно
Трудишь свои пальцы, пошурши
Крылышками стань, и станет ясно
Я услышу звук и от души
Бархатом раскинусь распластаюсь
Ekodrevo для павлиньих глаз
Завтра прошепчу я каюсь, каюсь
Покраснею может быть слегка,
Но, сегодня, в этом платье менди
Я, я так прекрасна, так легка
Тки и согревай, ведь нынче в тренде
Золото и даже.. жемчуга..
Пальчики горят, горят ладошки
Камешки играют, спи, пока..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563083
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
І
«Дух нації» витав по світу
Століття дев’ятнадцяте було,
Країни повставали із – під гніту,
Але кріпацтво на Вкраїні ще цвіло.
Хоч дух національний нині сходив,
На всю Європу сон її порушив .
Кріпак на Україні пану годив,
Згубивши гідність,із ярма не рушив.
В той час, немов би зірка з неба
На Моринці упала у калюжу.
Родивсь хлопчина,ще кріпак нетреба,
В холодну березневу стужу.
Ніхто і не гадав ,що той хлопчисько
Порве кайдани словом непоборним,
Що він душею з Богом ненавмисно,
На цілий світ Пророком стане новим.
ІІ
Гірке дитинство у малого кріпака:
Батьки не витримали «благ», пішли до Бога
Осиротіла доля чорна, нелегка,
Але в мистецтво повела дорога.
Велика сила пензля в нім зросла
І розірвала всі кріпацькі пута,
Це був від Бога той великий Дар.
Тепер душа у нього вже розкута.
Художник в серці його вільний жив,
Та увірвалось ще нестримне слово,
І все , що бачив,все ,що пережив,
В поезіях народжувалось нових.
Самодостатку не хотів митець
За слово вільне,став невільним знову,
Та все одно ,де бачив папірець ,
Писав,щоби воскресла рідна мова.
ІІІ
Складні часи…імперія розквітла
І « Новоросія» зтоптала Україну,
Але селянство наче свічку тлілу
Оберігало мову рідну і єдину.
І буйний вітер розпалив ту свічку,
Явилось слово як бурштин омитий,
І світ побачив українську нічку,
І Україну у сльозах умиту.
Відкрились очі, і народ убогий
Вже міг впізнати панськую наругу,
Хоч дух від гніту ще слабкий у нього,
Але Кобзар плекав,орав, мов плугом
Народ в дрімоті ,почуття розмило,
Та він збивав крильми,як птах підбитий.
«Борітеся – поборете»; як грім гриміло.
«За вас правда,за вас сила» - заставило жити.
ІУ
Пов’язало рідне слово знову в казематі,
Та вуста його не оніміли.
І летіли в світ широкий думи ті крилаті,
Серце було в Україні , на чужині тіло.
Стали вірші Кобзареві,мов кулі гарячі,
І пани від того слова мліли.
І не втримали ту силу навіть в казематі,
Бо від нього душі їх горіли.
І цензура не зламала,ні сира могила
Своїм духом став Пророк над світом.
І донині світлі думи ,то велика сила.
І живе земля вкраїнська його заповітом.
Так ,хотів Тарас,щоб сонце зійшло на Вкраїну,
Та життя у боротьбі триває.
Будем нині сподіватись,що ворог загине,
І земля Шевченком славна, «вольну» заспіває.
6.11.14р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562259
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Я не вмію молитися, зранку,
Замість, ,,отче'' кажу, дзень-дзелень)
Варю каву густу й з ложки манку
Язиком, а потім я волаю пісень..
Тихо тихо, в думках, бо сусіда
Як почуэ, умить прилетить
Я не дуже люблю, щоби люди
Мене кликали на обід..
По обіді я теж не молюся,
Якось хтіла, розлила вино
Скатертина згоріла у плюсі
Не зосталася я, все одно..
У трамваі, маршрутці, автівці
Завжди чую, -о, Боже, ти мій!-
Я вдивляюся, далі-а, німці,
Все розтягують, кличуть на бій!
Я так хочу, так хочу навчитись
У футбол хочу грати, а в тім,
Що за гра, коли треба коритись
З перекошеним личиком,- сім..
Сім поклонів суддя эрепенить,
Я спідницю лише підняла,
Я колінця хотіла помити
Він як крикне,-ну, що ти пила?!
Не пила я, кажу, і хрещуся
Перелякано пальці мощу
Эх, Маруся, Маруся, Маруся,
Я не бог тобі, я не прощу..
Одяглася, вечірня сукня
Осліпила старечий зал
І подумалось, краще втоплюся
Аніж я тобі, помолюся..
Бричка, коні, циганка-матуся
Квіти пісня, колиска, стелюся
Губи рідні, о, отче, наш іжи эсі
Як люблю я цей перевал...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562279
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 25.02.2015
Искупайте меня в аире,
Родите меня обратно,
В жаркой стране, в Каире,
Отдайте меня сулейману
Не пеленайте боле
Не жмите к пеленкам плечи
Откройте глаза мои морю
Дайте увидеть вечер
Солнце, соленый ветер
Развей мои кудри пряно
Вдохнуть хочу кануть в Лете
Успеется, воздухом пьяным
Умойте мои ресницы
Оденьте в шелка обряды
В кострах мою боль сожгите
Дайте мне Ангела, рядом
Первый мой шаг уверенный
Чувствовать жизнь хочу
Корнем тянусь и перьями
Над горами в мир лечу
Иная моя обитель
Чужие ждут города
Свет проливается снами
Я родилась? Да? Нет?Да!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562169
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Когда до весны остается одна неделя...хм
Женщины истинно пялятся в потолок
Будто бы зеркалом водят на теле ...ищут
Свободный от целлюлита мм-уголок
Это все в прошлом, сегодня, на самом деле
Женщина занята делом другим
Не спит, не ест, коленки болят, метели
Как будто на север уходят, храним
Будь храним... Шепчут уста и губы
Не ищут помадку, черное платье Шанели
Зонт и свеча, огрубели у женщин руки
Тащат и тащат , какой вы скажите грим?
И все же .. Я не жду от весны чудес
Нас попутал и черт и бес
Я не жду, не готовлю блюдо
Когда до весны остается одна неделя
Я выхожу на дорогу, я бреду в лес
Я слушаю шепот, касаюсь реки,
Что где то там разрывает руслом
Камни, что так мешают идти
По венам, разбивая бляшки
Чтобы мы женщины, радовали глаз
Крутыми бедрами и изгибами тела
Мужчин, настоящих, что где то там
Недосыпая, себе твердят, нужно, ..
Так нужно, в небо глядят, как в зеркало
Снова, февраль, и птицы летят
Крыльями машут идя на дело..
Не одна я сегодня, и ты не один
Прокрутить побыстрее бы, еле еле..
Тянется время, не много не мало
Всего неделя, я платье сшила,
Для тебя, пилигрим..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562035
дата надходження 24.02.2015
дата закладки 24.02.2015
Пусть мурашки бегут по коже,
Влажный ветер растреплет косы —
Разнося по лужайке слёзы,
Пробирая меня до дрожи...
Мне не холодно, я в порядке,
Хоть муссон нарезвился вволю.
Босиком пробегусь по полю —
Пусть трава пощекочет пятки...
Не страшны мне грозы́ раскаты!
Я шальное дитя природы —
Мне известна цена свободы
И знакомы её форматы...
Боль и слёзы дождём смывая,
Находясь под открытым небом
Голышом да в венке нелепом,
Понимаю, что я — живая!..
• 22.02.2015 •
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561646
дата надходження 22.02.2015
дата закладки 23.02.2015
Мысли кружат
чёрными птицами...
Ты уезжаешь.
И нету - пути назад.
Вяжет зима
шаль на дома спицами.
Тоненьких игл
льдинки в душе дрожат...
Ты уезжаешь...
Путь засыпает порошею...
Мысль замерзая,
взрываясь, крошится в снег...
Давит разлука
на грудь непомерною ношею...
И прекращают
стрелки - часов бег...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559901
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Он был моей внезапною наградою,
Защитою от бурь и от потерь.
Он был со мной, когда колоссы падали!
Ну, разве я отдам его теперь?
Внезапно прикоснусь рукой несмелою…
Почувствую биенье у виска…
Я буду для него Вселенной целою!
Пусть этого не знает он пока.
Приду на зов, едва земля закружится,
Согрею, поддержу и обниму.
Ведь нежности нельзя, нельзя без мужества!
Скажу ему. Ему лишь одному.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561429
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
В любви самозабвенно, до безумства,
и без остатка отдаюсь тебе сполна,
а ты играешь, дразнишь мои чувства,
тобой неудержимо я больна.
И не могу я не исполнить всех желаний,
от прихотей твоих сама я не своя,
я поцелуев жарких жажду, прикасаний,
хочу я знать, что также я твоя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561404
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Догорають вогні на примарних мостах Мірабо
і виходять з води гостродзьобі химернії риби -
виглядають з вологих лускатих сріблястих авто,
в декольтованих сукнях...Боа... Діамантах... Жабо...
У дірявих губах - риболовні гачечки із хлібом.
І читають з афіш. І сідають на березі, бо
у програмі сьогодні - печальний добродій Сла Бо.
У програмі "Увага! - стрибає добродій Сла Бо!"
(він вже - бачте - дозрів, його серце повнісіньке криги)
просто в темряву річки - з перилець моста Мірабо...
Я зніму свій плавник, я покину свій офіс і Дно...
(бо Директору Дна теж кортить і видовищ, і хліба)
Ген - добродій Сла Бо допиває прощальне вино.
Нетерпляче ведуть плавниками фарбовані риби.
І лунає із натовпу:
- Ну ж бо! Давай-но! СлаБО? -
бо добродій завмер на перильцях моста Мірабо...
Він кохає... Кохав... Та кохання - минуло давно.
Його очі - сумні. Його серце - повнісіньке криги...
Хлюп!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561339
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Разгорелись лучиной лампадки
В темной комнате на столе
В книге жизни слова стали сладки
Как детенышу в теплом дупле..
Скворцы пролетели, на стенке
Пляшут крыльями пальцы мои
Улетели, пью кофе под пенкой
Рисую деревья, и косы под солнцем
Светлы и босы смешные светлые дни,
Ты улыбнулся)?! Я рада, рада тебя срисовать
Здесь же, у водопада, готова тебе отдать
Волны? Под тихим ветром, добрым
Таким как ночь, щекотно, упали ресницы
На грудь мою, ночь, моя ночь!
Укрой, это все мечтания, кисти моей урок
Согрей же, моим дыханием
Ты же можешь, прошу тебя ночь
Не гаси лампадное масло,
Ласки сонной молю, не жалей
Нам ведь много, людям, не надо
Жар в лукошке, да лук порей..
И на кончике беличьих ушек
Сказку, ту, помнишь цветом помады
Голосом нежным глубоким
Губами Шехерезады...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=561230
дата надходження 21.02.2015
дата закладки 22.02.2015
Ти вкусив оте яблуко?
То тепер – не жалкуй!
Не ховайся за яблуню,
А мене – поцілуй!
Що ти робиш, хоробрий мій?
Заховався під кущ?
Серце б’ється між ребрами!!!
Ось, візьми тобі плющ,
І прикрий все, що хочеться,
Та скоріше виходь!
Бо кохання полощеться
В серці, в грудях – вогонь!
І без пестощів нудиться
Біле тіло моє!
Спала скромність полудою,
Бо любов виграє!
Ти пізнаєш, коханий мій,
Насолоду гірку,
Що ціною нежданою,
У терновім вінку
На віки́ подаровано.
Це моє, і твоє.
Ми тепер – не керовані!
…Та виходь вже, як є! )))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559602
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Я засну на подушках из ласки,
одеялом укроюсь из нежности,
и лиловые майские сказки
сон лелеют черемухи снежности.
И струится туман сиреневый,
лепестки, разбросав небрежно,
и любовь, словно сок березовый,
что мы пили с тобой безмятежно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559586
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
На вірш «Весна ще спить…»
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559561
[quote]"...Не смій її будити,хай поспить,
Красунею, чарівною на вроду..."
УЛВІР[/quote]
А хто мені поставить заборону?
Нестримна я і збурена - вода,
Що вже прокинулась, і рве усі припони!
Мрійлива та гаряча, молода,
Від сонця – диво-променем розкута,
Від неба – диво-синню пройнялась!
Я виграЮ – не можеш ти не чути!
Весни бажаю! Хвиля піднялась,
Зламала всі поставлені запруди!
Струмками увірвалася в сніги!
Весна іде! Тож прокидайтесь, люди!
Для вас – встелю травою береги!
Серцям велю - співати і кохати,
Цвірінькать птахам, проліскам – цвісти.
Весни ріку словами – не втримАти!
Провісницю тепла – не відвести!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559589
дата надходження 14.02.2015
дата закладки 14.02.2015
Их не было - твоих касаний...
Был снег. И вечер. И зола
Сожжённых в памяти признаний.
И я счастливою была
Лишь оттого, что кто-то - рядом.
Что ты пришёл. Что выпал снег.
Что до весны - нам ждать не надо.
Забудем всё. Иди ко мне!
9.02.14 вечер
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559159
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Джерело мого натхнення:
" Сон з коханою " автор Сокольник
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559046
Ніч відрадою стала
у марудності днів...
Мов вінок виплітала
із намріяних снів.
В них усе, що минуло -
відродилось в цей час.
Почуття, що поснули,
знов осяяли нас...
Ми з тобою, як діти
в дивну казку втекли,
де зірниці-софіти
небо в срібло вдягли,
де траву колихає
в темноті вітерець,
і цвіркун нам співає
в резонансі сердець...
Де ми разом з тобою
пальці ніжно сплели,
призабуті журбою
спокій свій віднайшли...
Наше вкрадене щастя,
мов окраєць, в руках.
Як спокута й причастя,
нам даровані...в снах...
13.02.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559292
дата надходження 13.02.2015
дата закладки 13.02.2015
Я забуду тебя в пёстром свете сверкающих радуг.
В мир мечтаний уйду, от тебя свой уход затая…
Не заметишь, как небо твоё будет медленно падать,
Мириадами звёзд прошивая дыру по краям…
Чёрной тушью туман мне во след уже будет клубиться.
Но от света души ещё долго струится тепло…
Ты – напиться нырнёшь – но вокруг незнакомые лица.
Отзвенела весна, наше лето с дождями ушло…
Окунёшься в рассвет, но он пасмурным будет, как вечер.
Тёплый пенный прибой под собой холодит полынья…
И в отчаянье горьком ты станешь молиться о встрече
С половинкой души, что невольно похитила я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556736
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
[i]На фото - Джина Лоллобриджида в роли Эсмеральды.[/i]
[img]http://cs5829.vk.me/u109017843/134860542/x_545b9886.jpg[/img]
Эсмеральда, живое пламя!
Покорительница сердец!
Красотой твоей в Нотр-Даме
Не прельстился бы лишь слепец.
Задеваешь ты страсти струны,
Жарким танцем к себе влечёшь.
И пленительным телом юным
Вызываешь в мужчинах дрожь.
Ах, зачем же ты так прекрасна?
Ах, зачем алый шёлк сверкал?
Вот священник в порыве страстном
Просто голову потерял!
В грешной страсти найдя причину
Бед своих, и твоих побед,
Квазимодо упал в кручину,
Жизнь свою посвятив тебе.
Двор Чудес, и поэт бродячий –
Все мужчины к тебе нежны.
Только думаешь ты иначе.
Только все они – не нужны…
Не достать нам руками неба.
И любимой тебе – не быть.
Есть невеста давно у Феба.
Он не будет тебя любить.
Он давно позабыл дикарку,
Ты о встрече с ним – не молись.
Не мечтай ты ночами жарко.
Эсмеральда, поберегись!
Но не знает любовь законов,
Разве можно ей приказать?
И ревнивый священник подло
Юность пыткам решил придать.
Посягнув на твою невинность,
Он едва не сошел с ума.
Эсмеральда, ты вновь молилась…
Страсть твоя – ведь твоя тюрьма!
«Коль не быть мне с моим любимым,
Лучше пусть уж меня казнят!!!»
Лишь горбун отыскал могилу,
После смерти тебя обняв…
************************
Дорогие мои клубовцы! Друзья! Подхватывайте тему! Согреем сердца - в нашу непростую, серую зиму.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556500
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 02.02.2015
А кто, скажите,поможет оптимисту?
Кто залижет его раны, кто?
С ростом под два метра быть танкистом
Вряд ли сможет, но твердит,- А кТо?
Кто если не я?!
Я болею, я пью аспирин
Разжижаю в мозгу серый камень
Я в семье своей тоже один
Остальные идут с нами? С вами?
Не сбрасывайте на меня свой груз
Улыбнитесь как можно тише
Я пригласил девушку пойти в кино
Она согласилась
У нее были такие маленькие плечики
От ветра казалось дрожала
Потом она стала моей женой
В оптимизме моем купалась
Выросли... Да ну их...,
Я вот решил:
Допью вот последнюю массу
И пойду... схожу,..неа, схожу на стриптиз
Не буду считать больше кассу
А после а после а знаете
После не надо жалеть оптимиста
Я вырулю я смогу при памяти
Все в уме числа
Выздоровею и еще раз женюсь
На такой же маленькой
С хрупкими плечами
Только со взглядом знаете с таким
Полным полным болеющим оптимизмом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555236
дата надходження 28.01.2015
дата закладки 28.01.2015
Ад - он ...потеря того, что имел.
Горько, при жизни, при разуме.
Днем, и прилюдно, а не в полутьме,
С кровью, с позорами, с газами...
...Всё-всё, на что ты надеялся - смыло
Вором, законами, вихрями, илом...
Под языком – сухость, одервененье.
И безразличье и слухом и зреньем
От...от беспомощности и безсилья.
Ад - он ...потеря того, что имел.
Только...планета устроена так,
Что за морозами, бурями – солнце.
Дальше – не нужно страдать и бороться:
Утром – откроем другие врата!
20-22.01.15г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553633
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
Розбуди мене!
В крижаний покій,
Наче тать лихий,
Увірвися!
Струмків - силою!
В лихолітті зла
Я лиш прилягла...
Та скувала мла
Помахи крила.
Я без тебе - тінь,
Як кохання скін,
Милий мій...
Ти прилинь, з"явись!
Чи хоча б наснись...
Обніми мене
Палко, як колись!
Поєднай світи,
В душу прорости
Пагоном гінким
Крізь замети зим!
Пристрастю накрий!
Лід, що поміж крил,
У вогонь долонь
Ти візьми в полон!
Розбуди мене!
І зима - мине,
І засяє скрізь
Сонце осяйне!
Зійдуться світи
Різні -
Я і ти.
Посеред біди
Проліском цвісти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553397
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015
...был красным кафель,белым - потолок.
За окнами скучал Господь.И бледен
был странный день,где снегом между строк
кружилось Время... Кто-то больно бредил
за белой дверью...Бездною пропах
усталый воздух в гулких коридорах.
И Богоматерь тихо на руках
несла Младенца - под сирены "скорых"
под скрип ворот,под лай больничных псов,
под "Отче наш..."и "Абонент не может..."
под бесполезность запоздалых слов,
где физраствор - не кровь- под тонкой
кожей...
где Мальчиком- испуганным... босым...
душа стояла у больного тела...
...и Ангел все крутил по кругу фильм,
где я сказать о главном - не успела-
...о том,как мы отправимся еще
к тем берегам,где раньше не бывали...
...как босоного-солнечно-свежо
горят надежд предутренние дали...
...о том,как ярок- свет,как нежен-шелк,
как в океан звезда с небес упала...
...о том,что я люблю Его...и что
таких,как Он, на свете - очень мало...
-Вы... Кем ему? ( качнулся красный пол)
не выдержало сердце - Он ушел.
...в 13.30 - биться перестало...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551423
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015
Наше небо цвета незабудок
Вечер в чёрной туши растворил…
Ты сказал : «Писать тебе не буду…»
Будто светлячка рукой накрыл,
Что в траве густой, подобно чуду,
Огонёк любимой посылал.
Нет, не покажу, как стало худо.
Насмотрюсь в озера этих глаз,
Милых рук познаю боль, и нежность,
Снова с телом трепетным сольюсь…
Расставанья эту неизбежность
Я отброшу. Богу помолюсь,
Что сейчас тепло твоё вбираю…
Солнышко, не думай, что – потом…
Для тебя свеча моя сгорает
Маленьким, озябшим светлячком…
Знаю – ты оттуда не напишешь…
Там давно взорвали тишину.
Позови меня! Я зов услышу,
К ранам, и отчаянью, прильну
Сердцем верным. Успокою словом.
И во сне как прежде, обниму…
Ты любовь мою возьми в дорогу
Перед тем, как ехать на войну.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551045
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 13.01.2015
Шаль холодную дождик набрасывал
На поникшие плечи мои.
Что случилось, мне милый не сказывал...
Как-то враз, очертил наши дни.
Он взъерошить не дал свои волосы…
И теплом не согрел до зари.
Не поведал охрипшим мне голосом
О своей негасимой любви.
Задыхаюсь от непонимания.
- Что же было?! И было ли что...
Только боль с бесконечным страданием
Сжала сердце... с надеждой, с мечтой.
Его имя - с небес заклинание!..
Звуки сыплются множеством ран.
Удаляет судьба расстояние…
Время счастье уносит в туман.
Шаль дождя заменяю снежинками,
Засыпает судьба меня льдом.
Они тают на сердце слезинками...
Льется горечь с печалью в мой дом.
09.01.2015 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550302
дата надходження 10.01.2015
дата закладки 10.01.2015
Ну, і хто ти така, щоб дивитись ось так
мені в очі... із дзеркала... Чуєш?
Ти б мене в метушні продала за п'ятак,
Як стерв'ятник, на слабкість чатуєш.
Скільки знаю тебе, очі прагнуть гріха,
те ж шепочуть малинові губи...
Я ж до поклику твого залишусь глуха.
Не штовхнеш у обійми до згуби...
Ти питаєш мене: ну для чого я тут?
Щоб довіку блукати по колу?
Я шукатиму завжди отой " п'ятий кут ",
Давлять стіни тіснії довкола...
Ти питаєш мене: де поділася та,
що жилА для своєї утіхи?
Так стікають дощем мої юні літа,
як бурульки весною із стріхи...
Ну, а я відповім, що така моя роль,
і мені до смаку її грати.
"Жінка" звати мене, нагадати дозволь,
ну а друге ім'я моє "Мати".
Я не зло й не добро, я не пекло й не рай,
Народити - на те Божа воля.
Я у дітях живу, ти про це пам'ятай,
а все інше для мене - недоля.
І я знаю, що ти... не відступиш ніяк...
Та, що волі і кисню замало...
Все шепочеш, бунтуєш... Завжди буде так,
одне серце нас двох поєднало.
5.01.15.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549124
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Снова снег. Удивительно белый -
Среди серой промозглости улиц...
Как касанья, ложится несмело...
...Снова в вечности мы - разминулись...
Тёплый вечер и белое утро...
Тёмный ангел... Снежинка слепая...
Упаду незаметно как будто,
Под колёсами жизни растаю...
Иль судьбою, в круженье странном -
На окно я твоё взлетаю!
Ты проснёшься - унылой ранью.
Белым снегом я засверкаю.
05.01.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548927
дата надходження 05.01.2015
дата закладки 06.01.2015
Який, прошу, був мій улюблений час?
- Коли я писав до вподоби!
Коли прокидаюсь під внутрішній вальс,
Молюся до неньки-природи.
І звідкись, зненацька з`являвся мотив
Глибоких хвилюючих істин.
І геть олівець коливався від див,
Та наміру всім відповісти...
А капосна рима лягала, як мед,
Грайливо поета займала.
Та думка летіла кудись наперед
Упевнена, щира, зухвала.
7.05.96 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548147
дата надходження 02.01.2015
дата закладки 03.01.2015
Хороший мой! С улыбкой робкою...
С боязнью - разочаровать.
Ведь ты - страховкою над пропастью,
Ты - из последних сил - держать
Способен. Посреди отчаянья
Ты - остров нежной тишины...
Нет, наша встреча - не случайная.
Друг другу Богом мы даны!
Держи меня! В годину трудную
Я жарким сердцем опалю.
Твоим высоким небом буду я,
Я буду - парус кораблю,
И ветер, что сильнее паруса,
Я буду - сильная волна!
Не оставляй меня, пожалуйста!
Мне так душа твоя нужна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545421
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
Місто вогнисте - Драконе-о-Трьох Головах,
в нетрях твоїх кав"ярень Кривава Мері
п"яно кружляє на глиняних, на ногах -
і для Везунчиків долі, і для Невдах,
тим, хто не нюхав пороху,
і тим, хто вже ним пропах -
щедро! - так щедро
усі відчиняє
двері...
Місто іскристе - Драконе-о-Трьох Головах -
з"їж, заховай, задурмань, закружляй, не слухай!
Дай загубитися в звуках... Руках... Губах...
Скрипках... Новинах... Блакитних чужих очах...
В сяючій скрині, де чути невчасне:
- Ах! Я Вас, Мадам, все життя...
І чи - жарт, чи жах:
в пляшці з абсентом -
плаває дохла
муха.
Місто вогнисте! Дракон. Декольте. Зима...
Вдарте, оркестри! Під ребрами вперто тліє,
лізе на стінку, мовчить, посилає "на"
вперта, живуча, даремна така надія -
ТЕ, чому назви не дам ані я сама
ні
той, хто у мене цілився жартома -
бо не збирався вцілити...
Але - вцілив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545278
дата надходження 21.12.2014
дата закладки 21.12.2014
В предновогодней суете...
Толкаясь, все спешат куда-то.
А я иду - в отдел чудес,
Где всё - из пластика, из ваты,
И из фантазии людской,
Ни в чем не знающей предела!
Здесь разноцветной мишурой
Усталость дней моих продело,
Здесь маски яркие - в глаза,
Здесь блеск, и радость, и сиянье!
И я лечу - на парусах
Вот в этот праздник постоянный!
Средь колокольчиков кружу,
Ныряю в кружево снежинок,
И ворожу, и прохожу
Вновь мимо шариков в витринах,
И зажигаются глаза,
Как в детстве - ожиданьем чуда.
Не иглы тонкие дрожат -
Огонь вливается в сосуды
От блеска тысячи гирлянд!
Я спорить с буднями - сумею!
Глаза доверчиво глядят
Мне в душу - настоящей феи...
Она, как лучик, засияв
Руки коснулась так воздушно!
Иду домой - другая я.
И фея, что запала в душу.
© Copyright: Ирина Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114120611456
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544645
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Знаком ему АК, наган,
ведь он прошел войну – Афган.
В морозы выстоял Майдан,
и не в толпе, не в подворотне, –
боролся он в "афганцев" сотне.
Упрям. Горяч он, как джигит!
Охотник страстный. Сибарит? –
во вкусах, разве что, возможно,
но... лучше буду осторожна.
Не Дон Жуан, но сердцеед
и романтический поэт.
Сердечек дамских он "раскольник"...
Так, кто же он? –
СЕРГЕЙ СОКОЛЬНИК!
Серго! Пусть беды и ненастье
обходят дальнею дорогой.
Любовь, Пегас и Музы, Счастье
толпятся вечно у порога!
Пусть будет полным дом, семья,
желает весь Facebook... и я.
19.12.2014 г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544829
дата надходження 19.12.2014
дата закладки 19.12.2014
Белым снегом тропки замело…
Кружатся, спускаются пушинки…
Как хочу взглянуть в твоё окно
Лёгкою узорною снежинкой!
Спишь, любимый? В комнате тепло
Тень ресниц под выгнутою бровью…
Но в бессильи бьётся о стекло
Сердце, опалённое любовью…
До утра теперь мне не уснуть…
На окне снежинкою – не таю…
В белой вьюге затерялся путь
Нашего несбывшегося мая…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541479
дата надходження 04.12.2014
дата закладки 04.12.2014
Ось вони – із жаданих дотиків,
Із усміхнених сонячних зайчиків!
Білосніжні пухнасті котики,
Ніжні-ніжні дитячі пальчики!
Із жовтавим пилком на кінчиках,
Пахнуть звАбливо, та духм’яно…
Перші бджілки серйозні личка
У пилку купають старанно.
Ми не будемо їх ламати!
Перший квіт, перший дух весняний!
Та як солодко обійматись
Серед котиків, мій коханий!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540855
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Можно, птицею затаюсь на плече твоём?
Там, где трепетно бьётся пульс под воротником?
Тихо-тихо я посижу, даже не вздохну…
Но тепло в тебе – пробужу – прикоснусь…
Отогрею, где от потерь холодно давно…
Просто помни ты – мы теперь – целое одно.
Я не буду лампады жечь в тысячи свечей…
Лишь от кожи твоей хмелеть на плече…
© Copyright: Ирина Левобережная, 2014
Свидетельство о публикации №114112510998
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541234
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
На диск луны нанизаны миры...
И в каждом - нам чего-то не хватает.
Мы - странники космической игры,
Сквозь тернии и кратеры блуждаем...
Я в поиске. Найду ли этот мир,
Где нам с тобой - судьба - друг друга встретить?
Чтоб не просить у прошлого - взаймы,
И в будущем - не влезет кто-то третий.
Вот кажется... я руку протяну...
Небесный ковш расступится... В глубины
Иных миров ладошкою нырну,
И нашу встречу - зачерпну, любимый!
И бережно... боясь пролить... несу...
В магический сосуд... волью я встречу...
От одиночества - я нас двоих - спасу.
И перед Богом - за подлог - отвечу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538095
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
я в плену.. и руки твои в плену..
и пустые опять страницы..
я в них пятнами в море тону
безо всяких там лишних амбиций
я в плену.. и веки твои и глазницы..
жемчугом под облаками..
я в них капелька клюв от жар-птицы
зажигаюсь от серости в пламя
я в плену.. и ноги твои как спицы..
рисуют невидимость граней..
я в них странствую колесницей
готова готово ли знамя?
я в плену.. у материи нитки
прячут посредники слитки
свидетельницы океана
камешки детки бандитки
ты назвал меня танзаниткой
россыпь в короне Диана..
я в плену.. и руки твои таблицы
выбивают каратом во дню
последнюю первую драму..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538044
дата надходження 19.11.2014
дата закладки 19.11.2014
Привези мне в подарок - ангела.
С крыльями - белыми-белыми...
Будто из нежности,
Будто из света
сделанных...
Богом подаренных...
Никому не скажу тайну я.
Просто со мной
Лютой зимой
Свет неземной -
часть твоя
Лучшая...
Я к нему прикоснусь, милый мой.
Тёплый твой луч
Марево туч
Дивной пробьёт
силою,
Верою.
И тогда в чудеса - поверю я.
Что разлука - на час,
Что не будет у нас
Будущность тусклой,
отдельною,
Серою...
Там, за окном, маревом-сном,
Белой дымкою, серебром,
Лёгким крылом -
Ангел летит.
Наши пути
Сводит
В русло одно.
Где ты -
навеки со мной...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535959
дата надходження 10.11.2014
дата закладки 10.11.2014
...Вот я люблю и пишу Вам стишок-
может не в рифму,зато от души:
стих этот искренне Вам я пишу,
стих написать ВАМ я очень спешу
чтоб не подумали ВЫ,будто я
стих не умею придумать совсем...
Я ведь умею - поверьте,не вру! -
вот я беру и пишу... и беру
Снова пишу ВАМ чудесный экспромт
я - как давно под-исчезнувший Дронт:)
Этот вот точно писать не умел,
(подозреваю,что - и не любил)
так,как умею лишь я написать
стих про любовь... Вот пишу ВАМ опять
Что я люблю и пишу ВАМ стишок,
может не в рифму,зато -от души...
и сначала :):):)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535255
дата надходження 07.11.2014
дата закладки 07.11.2014
...Когда я - с Вами... Вы - со мною...
так замирает странно - мир...
Стихают звуки за стеною...
и дремлет в ДУше Мойдодыр...
...и МИР мой внутренний ,стесняясь,
так робко открывает дверь...
а Гениальность,оголяясь,
тихонько крякает: -ТЕПЕРЬ!
...и что-то странное творится:
я не могу - НЕ ОБНИМАТЬ...
и подо мной юлой кружиться
совсем квадратная кровать ...
...и кто-то - злой и одинокий-
вдруг улыбается во мне...
и ХОМЯЧКИ ( совсем не волки ... )
кан-кан танцуют при луне...
...и так безумно пахнет липой!
и так нежна - Твоя Рука...
и дивной музыкою - скрипы...
( кровать -не сломана... пока )
..и губы ищут... ищут - губы...
как будто все - в последний раз...
...мне больно жить на свете будет,
где ВЫ - один... И я - без Вас...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=534785
дата надходження 05.11.2014
дата закладки 06.11.2014
-ПЕРСЕН ЗАСПОКОЇТЬ.- лунав мені Голос Нізвідки...
-ПРОХОДИМ,ПАНОВЕ :) - мій Блазень в мені реготав...
-ВИ ЧУЛИ ПРО БОГА? - питали усміхнено Свідки...
І Вуличний Кіт замість мене їм нявкнув,що - "...НЯВ!"
В порожнім трамваї Особа-у-В"язаній-Шапці
так строго крізь зуби мені процідила :"КВИТОК ?!!"
(...зомлілий Квиток - прослизнув крізь налякані пальці...)
Невчасне чужинське блукало під черепом "GRACIE !"
і тихо сповзало по стінці - УСЕБУДЕОК...
УСЕБУДЕОК... чи усе буде - ОКО-за-ОКО...
-БЕЗСОВІСНА ХВОЙДА!"-печальний сказав Пасажир...
і рушив Трамвай собі далі- далеко й високо...
а я залишилась..."МАНЮНЯ,МО вип"ємо...СОКУ?"-
узявся нізвідки Вусатий -із-Кепкою- Тхір...
І Сутінки містом брели ,мов Нічні Санітари...
мигтіла реклама ПРОЩАЙ НАЗАВЖДИ,ЦЕЛЮЛІТ...
-ВИ ЧУЛИ ПРО БОГА? -хтось п"яно співав під гітару
де Дама-в Подертім-Жупані збирала склотару...
ПРИЙМАЙТЕ ПЕРСЕН...Я-додому...А вірш- в "неліквід"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533865
дата надходження 01.11.2014
дата закладки 01.11.2014
Темно на вулиці, місяць за хмарами,
Зорі також повкладалися спать,
Вітер принишк і застряг поміж шпарами
Голих дерев , вже збирався дрімать.
Рипнули двері... Тихенько відкрилися,
Хтось виніс свічку, дорогу світив,
Цвіркнув цвіркун, мов дзвінками розлилося
Спів гомінкий, цілий рій розбудив.
Місяць стривожився, хмарка посунулась
Око своє на подвір`я спустив,
Скрізь позасвічував, зірка прокинулась,
Разом шукають хто сон розбудив.
Знав місяченко ,дівчИна закохана,
Вийшла до милого , серце щемить,
Повна по вінця любов не прихована,
Свічка погасла... лишився світить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533484
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Эта осень рваной полушалью
Всё накрыла, лист сухой гоня…
Я тоске твоей – не помешаю.
Не тревожься. Не было меня…
Просто дождь прошёлся по аллеям,
Смыл, прибил, и сыростью дохнул.
Всё, что жёлтым стыло, и алело,
Кистью бледно-серой зачеркнул…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533460
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Царівна-ніч в коробку склала день
І чорну сукню одягла по моді.
Набрала в жмені зірок із кишень
І розкидала їх по небозводі.
Щербатий місяць посмішку їй слав.
Давно уже кохав її без тями.
Начистив туфлі, чуба розчесав
Та пані милувалась ліхтарями.
Ішла по місті тиха та сумна
І кутала усе у чорні лати.
Дивився місяць, тьохкала струна.
Він так хотів за стан її обняти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533411
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Непритомна...
На хмарах пливу у небесній блакиті,
В п'янкому полоні чарівної миті,
Тобою зігріта, забута Землею,
І тілом довіку твоя, і душею.
Непритомна...
Пір'їною з неба додолу лечу,
Від подиху вітру тихенько тремчу,
Метеликів зграя кружля наді мною.
Твій голос шепоче мені... тишиною...
Непритомна...
Шукаю у рідних руках насолоду.
Злітаю до хмар, і пірнаю у воду,
В озера смарагдові твоїх очей,
Де сяйво палає від тисяч свічей.
Непритомну
Вертаєш словами кохання до тями,
І пристрасть новими росте пагінцями.
За руку міцніше, коханий, тримай...
Ми знову з тобою поринемо в рай.
29.10.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533409
дата надходження 30.10.2014
дата закладки 30.10.2014
Осінній ліс готується до сну,
У ясенів потріскують суглоби,
Вже літній час на зиму повернув
І вижухле вбрання не до вподоби
Гірським вітрам, на клаптики дрібні
Шматують оксамитові обнови...
Вже сирістю димлять вологі пні,
І плакальниці-вільхи, наче вдови,
Відспівують над ними парастас,
Висить в повітрі ладанна завіса...
Залиш мені хоч трішечки прикрас,
Мій кароокий мідночолий лісе!..
Хоча би жмуток глянцевих листків,
Що виграють на сонці кольорами...
У дні зими, холодні і терпкі,
Зігрію душу теплими дарами.
Вдихнувши хвої пряний аромат,
Надпивши сонця із долоньок листу,
Згадаю щедре золото Карпат
В осінню пору, тиху і барвисту...
А ще - знайомі пахощі грибні,
Що кличуть пориватися у мандри!..
Даруй на згадку мрійниці, мені,
Тепло осіннє, зібране в гірлянди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=533339
дата надходження 29.10.2014
дата закладки 29.10.2014
Цей дощ - для двох , а я у нім сама...
В душі капіжить -нащо парасоля?..
Під ноги пада осінь, і зима
Давно вже майорить на видноколі...
Хмаріє небо -і йому болить
Безликий сум, що завиває вітром...
І осідає білосніжна мить
На вигорілу вщент життя палітру...
Цей дощ -для двох...тоді злочинці ми,
Бо порізну збираємо краплини...
Вже відлунали пристрасні громи....
Вже відлетіли в літо павутини...
Сивіє іній у моїй душі...
ТумАниться давно забута рима...
Ведмедиця в захмарному ковші
Ніяк, напевно, сліз моїх не втрима....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531735
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014
Иль на радость, иль на беду мою,
Ты, наверно, не знаешь сам
Я придумала… тебя придумала…
Не люблю я тебя, Кямран!
Я доверчивой птичкой певчею
Лишь коснулась твоей груди…
Ты, с судьбою своей изменчивой,
Недогадливый, уходи!
Я ничем тебя не порадую…
И покой твой я сберегу…
В снах в объятия тихо падаю,
А сказать тебе – не могу…
Я по разным мирам скиталица,
Сердце – в шрамах от разных ран…
Лучше так, вот сейчас, расстанемся!
Не люблю я тебя, Кямран!
От тебя я бегу отверженно,
Лепестки летят на бегу…
НЕТ!!! – опять я скажу рассерженно,
Но забыть – УВЫ, не могу…
Только… стОит тебе приблизиться…
Таю воском в огне свечИ…
Ты – спасением?... или выстрелом?...
Я – люблю тебя… не молчи!
НУ ВОТ И ПРОДОЛЖЕНИЕ ИСТОРИИ!
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531654
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531542
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
На самом-самом донышке,
в глубоком птичьем горлышке
умолкли колоколнышки -
их голос не звучит...-
сидит микроб с колючками
и очень птичку мучает -
случился -ой! не птичий ли?!-
не грипп,но фарингит...
Ей спеть бы песню звонкую,
да хрипло горло комкает
все песни колокольные,
все трели нежных нот...
В красивом птичьем глазике,
как в лужице иль тазике,
так хищно отражается
голодный,жирный Кот...
Ему,поверьте,радостно,
что птичке очень гадостно-
ведь в горлышке не солушко -
микробище сидит!
И нету в том сомнения-
сожрет он без зазрения
ту птичку,что в диагнозе
имеет фарингит.
Но вот спасенье близкое-
шуршат на кухне "вискасом"
и девочка с ирискою -
с ирискою во рту
на кнопку выключателя
нажмет с лицом предателя
и погрузит писателя
в ночную темноту...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531412
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 21.10.2014
Люблю?.. не знаю…
Може… що і ні…
Про це мене Годинник на стіні...
Постійно вже запитує про це…
А у вазоні
Миле Деревце
Уже пускає пагони нові…
І я б вам відповіла…
Так… чи Ні…
Але ж… про це –
НевІдомо мені…
Люблю?.. не знаю…
Може... що і так…
Про це у небі синьому Літак
На хмарах написав би
Своє Так…
І всі б тоді довідались про це…
Та я на твоїй грядці –
Лиш Будяк…
А у вазоні миле Деревце
Уже пустило пагони нові…
І виросло
В прекрасний Баобаб…
Той самий…
Про який Екзюпері…
І… може…
Вже Годинник на стіні
Мені свої питаннячка дурні
Не задаватиме…
А миле Деревце
З полегшенням лиш вимовить –
“Оце!..”
І десь у небі чистому Літак
На хмарах розмалює
…….своє……. ТАК………
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=530671
дата надходження 17.10.2014
дата закладки 18.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.10.2014
Теряюсь, как в стогу иголка...
Опять не в те стучу я две́ри!
Ты обещаешь - долго-долго...
И так тебе хочу я верить!
Однажды... утром полусонным...
Опять - счастливою проснуться!
Рвануться - к трубке телефонной!
...В твои объятья окунуться...
Как на последнем полустанке
К плечу отчаянно прижаться...
...Разлука-дробь сидит в подранке...
...И долго-долго целоваться...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529671
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
У Дамы с Песцами - большая драма,
у Дамы с Песцами - украли Сердце!
В обнимку стоят два пустых стакана:
угроза - разбиться о шкафа дверцы.
Скукожился шкафчик в резных узорах
и в лужах мартини - паркета мысли...
А Дама с Песцами у монитора
все строчит куда-то кому-то письма...
По клавишам спящим Форте...пиано
так весело скачет беспечный Зайчик -
он Солнечный очень - и очень пьяный-
ему "накатить" бы еще стаканчик...
А Дама с Песцами - срывает скатерть,
а Дама с Песцами - пинает вещи...
Ожившие шкурки друзей мохнатых
когтистою лапкой щекочут плечи...
И запах храня тех духов французских,
дарЕнных Предателем,щурят глазки
смотря,как их Дама жует вприкуску
пилюли,что станут финалом Сказки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529538
дата надходження 13.10.2014
дата закладки 13.10.2014
...Був Король.
І Королева-
в Короля також буЛА...
На тарілках кришталевих
рожевіла пастила...
На шпалерах БУли квіти,
А у вікнах - вітражі,
у аптечці - йод і бинтик,
в кухні - сріблені ножі...
У садку - грушКИ і персик,
на горищах - кажани,
в теплій буді -злющий песик,
на ногах - нові штани.
У фонтані - три амури,
у капусті - слимаки,
в зоопарку-сто лемурів,
у пантофлів - каблуки...
Рахувати не беруся
скільки там- куди- чого...
..Ще буЛИ колючі вуса
у Величності Його...
Як страждала Королева
знали Спальня і зірки...
Бо щодня мастила кремом
дві подряпані щоКИ...
Накладала фарби густо,
зверху трішечки рум"ян...
Та якось,наївшись мусу,
так сказала:
Любий пан,
поголіть,будь-ласка,вуса...
поголіть,нарешті,вуса...
ПОГОЛІТЬ КОЛЮЧІ ВУСА!!!
Ви із ними... як Тарган!
...Місяць обрієм котився,
"серенадила" струна...
Вмить Король перетворився
на рудого Таргана...
( Він у паспорт - не дивився,
закохався - одружився!
і не знав,що наречена-
рідна доця Чаклуна...)
...Королеву крутить,нудить,
побіліла,як стіна...
Бо в чаклунськім інституті
кепсько вчилася вона...
Пропускала семінари,
і конспектів -не вела...
Як наслать закляття- знала...
Ну а зняти - вже не зна...
Щось белькоче - знову й знову...
все даремно! І вона
У коробку сірникову
посадила Таргана...
...Королева у печалі,
все тепер- ні се,ні те...
І коробочку ховає
у глибокім декольте...
Продала кришталь,шпалери,
бинтик,сріблені ножі,
будку з песиком,гантелі,
вікна,потім - вітражі...
Пастилу,штани,пантофлі,
мило,грушок кілограм,
патефон,мішок картоплі-
щедро платить лікарям...
Оглядали-лікували
Тарганиська лікарі-
присідати заставляли,
нагинатись до землі...
Виміряли довгі вуса,
у очне дивились дно,
все намацували пульса,
пить не радили вино...
всі рефлекси без ускладнень,
а нітрати - на нулі...
на аналізи направлень
цілих вісім штук дали!
УЗД,флюрограФІя,
п"явки,курс кефірних ванн...
Та в діагнозі чорніє:
НЕ ЛІКУЄТЬСЯ.ТАРГАН.
Торбу ж золота-нівроку-
у лікарні узяЛИ,
з ТАРГАНОМ лише коробку
Королеві віддали...
...у полях блукають коні...
...пастухи пасуть корів...
Королева у короні,
у загальному вагоні
їде-їде світ-за-очі-
попішає проти ночі
по-по-потяг "Рахів - Львів"...
ва-ва-гон тру-тру-тру-трусить-
сльози капають у чай...
тут Дідок якийсь торкнувся
до Величності плеча...
Не журіться,Королево,
хоч задачка - нелегка...
За Корону кришталеву
дам чарівного Грибка...
З"ж грибок - підуть лісами
чари,як в пісок - вода...
З Королем твоїм Вусатим
буде Горе-не-Біда...
Зник Дідок( забрав корону)
той грибок красуня - ГАМ!
СТАЛА ГАРНА ТАРГАНИЧКА
всім на заздрість тарганам!!!
Я ж в той час тихенько спала
на полиці тридцять три (33 )...
Таргани зачули сало -
у наплічник заповзли...
МИ ТЕПЕР ЖИВЕМО РАЗОМ-
в нашій кухні - справжній рай...
Я в ночі складаю ВІрші,
про кохання... осінь... вишні...
і про вуса - куці й пишні...
Таргани ж під табуретом
п"ють солодкий чорний чай...
Де ж мораль цієї "басні"?
та нема моралі тут...
Королі,голіться вчасно!
Королеви,вчіться класно-
не соромте інститут...
І грибків,мабуть, не варто
нерозумно так ковтать,
щоби потім в третій ночі
отакі казки писать...
Надобраніч! Я вже -спать...
*це просто жарт ...+безсоння :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528747
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
я пишу на стекле и..
возможно, что завтра не вспомню..
это имя чиркнуть на бумажном клочке
моя мимика жестов
по случаю холода губы
прилипают к портрету..
за обойму купила
на рынке старик на толчке
рисовал----------
барахолка в разгаре
приходящим субботние скидки
мне не надо ни куртки ни оксфорды плитки
шоколад антишокер, мне любы
эти глаза Антарктиды
в крутом зале .. осенние слитки
чем то манят, зовут
лукавят
блеском что ли волны
то ли ветра порывом горячим
воздух жжёт мне лицо
рваным стилем касается прячет
эту песнь соловья
я терпеть не могу теперь
стало не так, всё иначе
льдом за ворот ... - ничья!
что ты смотришь так строго, заплачешь?
заплачу! плач, вдвойне
поцелуй твой не лечит,
не мачо, видишь клон я, двойник!
мысли?! знаю! всё снять,
каблучок твой закинуть на дачу
икры вверх, баловник,
ну, не то, чтоб всерьёз...
это так для тебя, я люблю
поглядеть, и ещё юбка вниз
когда ты на скакалочке скачешь
скачешь скачешь, зачем?!
мой портрет не родник,
не армани ни сэр от версаче...
заболтался, прости, целуй, воротник
не мешает?
сними, покажи, что в руке?
две жевачки? шутник?
это всё, что осталось от сдачи???
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528928
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Знайди мене на небі серед зір;
На клаптику,де жодна ще не впала!
Де осінь в сукні довгій гостювала.
Ти мене знайдеш.Ти мені повір.
Знайди.Я там жила завжди,завжди.
Зірки колись хотіла зіштовхнути.
І голос твій хоч уві сні почути.
Натомість поливала там сади.
Які вони?Із пилу зірочок
Малесеньких,великих і дрібненьких.
Я їх собі наберу у кишеньку,
Щоби не впали з небодірочок.
Знайди мене.Я вірю-ти дійдеш.
Хіба не можеш Янголиком стати,
Щоби мене у небі розшукати?
Я вірю,що колись таки знайдеш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528925
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Под переливы светотеней
Автобус-лист – рекою улиц…
Вот за окошком сквер осенний,
Где мы с тобою – разминулись…
Трава пожухла… Смолкли птицы…
Цветы прекрасные завяли…
И голос твой уже не снится…
Кострами – клёны догорают…
Столбы – дорожная оправа,
Разметка – путь укажет мелом…
Но – нет дороги мне направо…
И больно ноет то, что слева…
Дорогу рельсы перекрыли.
И глаз – драконий – светофора
Навечно замер. И застыли…
И растворились – все опоры…
В коробке – куклою – одна я.
Сижу без жизни, без движенья.
А два гигантские трамвая
Усугубляют положенье…
…О, рук твоих любимых нежность!...
О, слёз моих – осадок горький…
…Отчаянная неизбежность…
Но вдруг
судьба
открыла створки!
Стоп-кран – отчаянье срывает!
Надеждою мигнул – зелёный,
С пути разъехались трамваи.
Забилось сердце телефона.
Лучом надежды – подсветилось…
Слеза дрожит, мой взор неясен…
И вся душа моя
вместилась
В одном, как выдох, слове :
«Здравствуй!!!»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528916
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
І тільки тому…
Що ця ніч так безмежно прекрасна…
Нестерпно красива…
І просто до сліз чарівна…
В болоті зеленому
Жабка маленька нещасна
Чекає… коли ж прилетить
Та священна стріла…
А, може, тому…
Що ця ніч так безмежно чарівна…
До болю красива…
І просто таки неземна…
З якого б це дива
Маленька зелена царівна
Чекала… що впаде в болото
Злощасна стріла?..
І тільки тому…
Що ця ніч так безмежно красива…
Нестерпно чарівна…
І просто прекрасна без меж…
Я навіть уже не питаю…
З якого б це Дива?..
І жабка притихла…
І ви… не запитуйте теж……
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528920
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 10.10.2014
Ми наодинці з осінню зостались,
подібні за характером і змістом,
за пелену дощу удвох сховались
від шуму надоїдливого міста.
Ховаємось за вранішнім туманом,
занурюючись у меланхолі́ю,
щоби, напившись смутком, мов дурманом,
віддати його волі вітровію.
А з ним – весь біль і сум, і страх утрати,
що тисне душу, наче привид плахи,
відпустимо з душі, відкривши ґрати,
нехай їх віднесуть у вирій пта́хи...
І вітер, розігнавши хмари сірі,
очистить синь. Заграє сонце соло,
розбудить листя, наче струни ліри,
і світломузика наповнить світ навколо.
Від того сяйва й лагідності вітру
зацвірінчать, оживши, птаства зграї,
на тьмяній, досі неживій палітрі
всі диво-барви осені заграють.
Люблю в осіннім зо́лоті стежинки,
пташок прощальні хори стоголосі...
Ти, осене, примхлива... бо ти – жінка,
я ж – твій двійник, примхлива жінка-осінь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528712
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 09.10.2014
А ми приходим у цей світ Весною,
Коли Земля вплітає в коси квіти.
Господь майстерно сад фарбує хною,
А янголи з небес нам шлють привіти.
Як ніжна айва, королевою в саду,
Ховає щоки в листя, зашарівшись...
Горіх шепоче їй " Тебе вкраду"...
Пташки сміються, в кронах причаївшись...
А ми, мов ті пташки, всьому радієм...
І кожен новий день - це відкриття!
Бо ми - весь світ! І ми себе лелієм...
А мамині обійми - сенс життя...
Та час пливе, і вже Весна за руку
Веде до Літа юнаків, дівчат...
Воно вже мовить нам свою науку:
"Дитинство не повернеться назад..."
Та що нам це? Коли ми молоді!..
Коли ми пестимось у променях любові...
І птАхи - пАрою... у власному гнізді,
Малюють мрії дивні, волошкОві...
Посеред трав, солодкої малини,
Пахучих, стиглих, ніжних полуниць,
Мету так вправно ліпимо із глини,
Мов бачачи майбутнє до дрібниць.
Та помилки, по крапельці, - у море...
А море - в океан розбитих мрій.
Життя буває з нами так суворе,
І з долею стаєм в нерівний бій.
І ми самі крокуєм тихо в Осінь,
За руку ведучи своїх малят.
Вже не за себе, а за діток просим,
Вслухаючись у тупіт ноженят...
А під ногами - листя пожовтіле,
Як музика осіння, шарудить...
Усе стає до болі зрозуміле:
Ти мусиш цінувати кожну мить...
Курличе в небі журавлиний ключ,
ПтахИ у теплі землі відлітають.
Ми ж тиснем руку Часу голіруч,
Втекти кудись можливості не маєм...
І вже непрохана Зима - до нас, у гості,
Несе з собою холод, мерзлоту...
І за вікном - синички білохвості,
Скидають сніг із крилець на льоту...
І дзеркало, давно забуте нами,
Мов ворог, причаїться у кутку.
І спогади, дірявими човнами,
Нестимуть радість - тиху і хитку...
А у саду - так гарно, білосніжно....
Дерева перлами із інію покрились.
Горіх так само пригортає айву ніжно,
Лиш айва вже зів'яла й похилилась...
А ми приходим у цей світ Весною,
Коли Земля вплітає в коси квіти.
Господь майстерно сад фарбує хною,
А янголи з небес нам шлють привіти...
8.10.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528610
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 08.10.2014
Море міліє...Маліє,всихається Море.
Риби налякані спішно відрощують крила.
Риби летять понад Морем,що дихає кволо...
Море скорцюблене Риб відпускає у вирій.
Море печально шукає покинуту Мушлю,
щоб заховатись у Мушлі кристаликом солі...
Вже Кораблі - дерев"яні просмолені душі-
мокро повзуть берегами-пісками поволі...
Море вмовкає...І пальці у Моря -холодні...
Риби летять... А "Швидка" приплететься не-скоро...
Море,поглянь,я- Порожня Маленька Безодня...
Море,пірнай в моє серце,неначе - у море...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526134
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Ты – загадка… опять загадка
В уравнении меж людей…
Между нами – так ва́лко… ша́тко…
Но ты думаешь – не о НЕЙ…
Пусть она – на порядок ближе.
И на целый квадрат – сильней –
только маятник мой недви́жим,
так вниманье твоё – длинней…
Я и цифра-то некази́ста…
Неделима… НевеликА…
Перспектива пробраться в и́ксы –
Что кататься на облаках…
Скобки настежь мои открыты,
Множить что-то мне не досуг.
Но линейность твоих попыток
Равносильна решенью вслух!
Вектор твой на меня направлен,
И пространство моё тесне́й,
Против всех, мне знакомых, правил,
Эта формула всё верней!
Вроде помыслы - неизвестны,
Аргументов не видно дно…
Только всё это, если честно,
Чувствам пламенным – всё равно!
Я играю - смотри!!! – без правил!
Я слага́емые ищу!!!
Даже если ответ – нера́вен –
Приходи!!! Я тебя впущу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525801
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 25.09.2014
забеременела.. без спроса..
теперь чистка, народный аборт!
грубо?! знаю, но круче Атоса
не сыскать, в каждой хижине - вор!
я украла своё же счастье
это небо и тихий край
это нежность твоя без участья
скрипки голос играй играй..
я услышу твой трепет.. руки
я увижу твои глаза
мы одни в этом звоне .. звуки
залелеют, твоя лоза
только зеленью, томным желанием
унесёт в закромешную даль
экономика......)))девушка с прошлым
в корзинке гуашь и... печаль ...
остальное.. не сносит небо
земля остальное сожгла
на западе льётся пасха
в сандалиях с меткой мгла
красная, линия красной
не любят боги огонь..
они любят рожь на рассвете
орехи лесные их конь
собирает на зиму в лукошко
рисунки любимых детей
обходит их бог не мимо
не мимо,всякую дрянь
он видит, он слышит стоны..
мать охраняет дитя
что ему это небо
что ему эта земля
люди шепчут обеты
до них ему дела нет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525327
дата надходження 23.09.2014
дата закладки 23.09.2014
Ваше королевское величество,
Жду покорно я аудиенции...
Тут таких огромное количество,
Мажордом Ваш им читает лекции.
Как же мне осилить эту очередь,
К солнцеликому попасть под ясны очи?..
Может "сунуть в лапу" Вашей дочери,
Прикупив себе частичку ночи?..
Но висит табличка отрицанием
На двери той вожделенной спальни:
"Кто в июне занимал и ранее,
Только те пройдут в покои дальние"...
Значит мне здесь ничего не светит,
Надо убираться восвояси...
Нету справедливости на свете,
Мне не уделили даже часа...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524551
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 20.09.2014
[i]"Прийди подивись... баламут...
Мандрівник...і гульвіса...
І... може... станцюєш із ними осінній канкан..."[/i]
[b]ГОСТЯ[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524513
А я – із Міста. Із хиткого міста…
Воно прадавнє… І не має меж…
Там баламут… художник… і гульвіса…
Світанки …будить сяєвом пожеж…
Там все – на грані… а чи поза гранню…
Там доторки чарівно-неземні…
Там дівчина, мов трепетною ланню,
Коханням юним світиться в пітьмі…
Така тендітна, і така прозора…
Крізь неї краще світять ліхтарі…
Не розуміє натяків прозОвих…
За місяцем прямує, що вгорі…
Її вода лякає каламутна…
Їй хочется проміння, і тепла…
Але вона кохає – баламута…
Іще не знає – про основи зла…
Чекає на порозі, хоч до ранку!
Готова трунок випити – до дна!
Іще не розуміє – на світанку
Вона пройде крізь стіни – не одна…
Завіса неба синьо-чорна трісне…
З дерев осінні упадуть листки…
Зберуться мавки ...чарівного міста...
По сходах підійматися хитких…
Де на верхівці горобина сяє…
Велика площа… там осінній бал…
Лялькар велично скіпетра тримає…
Місцеві мавки заведуть канкан…
Ось-ось! Лиш помах!... Підняли завісу!
Ой, леле! Скільки душ тут! Обирай!
Маленька доня чарівного міста
Зникає… з площі… геть… за виднокрай…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524543
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Відкриє лялькар оксамитову
Темну завісу...
Прийди подивитись на бал гутаперчевих дам.
Я ж та, що приходить на мить
Із Прадавнього Лісу...
Що мрії твої перетворює
В синій туман...
Прийди подивись... баламут,
Мандрівник і гульвіса...
І, може, станцюєш із ними осінній канкан.
А я - повертаюсь...
Бо я - із Дрімучого Лісу...
З граційністю лані минаючи
Кожен капкан...
... закриє лялькар оксамитову
Темну завісу...
І знову я - лань, що легка і граційна, мов рись...
І знову я лань,
Що із дикого Темного Лісу...
Ота... що без роду і племені
Зникла колись...
А десь по опівночі - Бал...
Але я - не із Міста...
Я та, що без роду і племені зникла давно...
Закриє лялькар оксамитову...
Все!.. А-ля віста!
Я - з Дикого Лісу...
Скінчилось безплатне Кіно.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524513
дата надходження 19.09.2014
дата закладки 20.09.2014
Решено всё давно за нас уже,
Случай наш не из ряда вон.
Ты женат глубоко, я замужем,
Территория наша - сон.
Лишь во сне прикоснусь рукою
Нежно к тонким твоим губам,
Дверь тебе, только там, открою
Обниму тебя, только там...
Всё гораздо сложней в реалиях,
Близким боль причинять нельзя.
Так и будем жить, милый, далее -
Между явью и сном скользя.
17.09.2014
[img]http://www.playcast.ru/uploads/2014/06/27/9053873.jpg[/img]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523991
дата надходження 17.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Виходить день на сонячну орбіту.
Повніє ранок, злизуючи ніч.
Кида вугілля Бог у сонцепіч,
Щоби теплом зігріть частину світу.
Куйовдяться долиною тумани.
Торка промінням сонце ніжно їх.
І місяця вибілюється ріг.
Усе живе вбира дихання прани.
Що вище сонце, більше світла й блиску .
Тумани в росах на траві м’якій.
А ніч залізла в дідову колиску -
Лягла, заснула, зорі сняться їй.
Світлина зроблена мною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523629
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 15.09.2014
Не дарував ні срібла…
Ані злата…
Лише приносив квітку із долин…
І називав її душевна м’ята…
Я ж добре знала…
Квітка та – полин…
І що ти знав
Про почуття земне?...
В своїй харизмі сяяв так іконно…
Яким вогнем
Ти спалював мене?...
Несамовито… пристрастно…
Драконно…
Зникав удень…
Вночі ти приходив…
Гарячих губ торкався бездоганно…
І кров мою по краплі
Спрагло пив…
Так неповторно… тонко…
Філігранно…
Я ж добре знаю…
Новий день прийде…
І знову зникнеш ти… з чиєїсь ласки…
В останній раз
Я бачила тебе…
В румунських горах…
Чи в лісах Аляски…
Не подолати
Цю безмежну вись…
Не перейти річок… які без броду…
Лиш повернись…
Або хоча приснись…
Драконом…
Що із острова Комодо…
Від чорних крил
Трава в степу прим’ята…
Де я збирала ягоди ожин…
Не називай її душевна м’ята…
Коли ти знаєш…
Що вона - полин…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521073
дата надходження 02.09.2014
дата закладки 14.09.2014
ЕКСПРОМТ,
написаний під час міні-презентації другої книги
С. Сокольника "Одвічність... бажання",
яка зовсім недавно вийшла з друку.
Як немовлятко горнуть до грудей,
так трепетно тримаю це вида́ння –
скарбничку мрій, емоцій та ідей,
фантазії, надії, сподівання...
На цім папері вишита душа
і ритми серця, що від болю рвалось,
закарбувавшись в'яззю у віршах –
все, що було, бажалось, не збувалось:
любов і спрага, ніжність і екстаз
закоханого скептика-мужчини,
і сміх, і сльози – ті, не на показ –
в глибинах болю сховані перлини.
Душа поета – у його віршах,
його життя і суть – як на долоні,
тут він – мудрець і воїн, падишах
і раб покірний у краси полоні.
Вірші – то спів і плач, і молитви,
вірші – то труд... і Неба подарунки...
Сокольнику! Вітаємо! Лови
визна́ння і... гарячі поцілунки!
12 вересня 2014 року
Друзі! Привітаймо автора – патріота, борця,
вірного сина своєї країни і... гарну людину!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523169
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014
Миті близькості…
Просто поруч ти.
Просто так іти
Хоч до безвісти.
Просто слухати
Не роздмухати
Не сполохати
Все непрохане…
Не стриножити
Не стривожити
Поряд кроками
ЗадорОжити…
Не спіткнутися…
Та незчутися
Тихо серденьком
Доторкнутися…
Доторкнутися,
Усміхнутися…
І до тебе знов
Повернутися…
12.09.14 п"ятниця
***
[b]Позднее такси
[/b]
Луна над сонным городом висит...
Свет фонарей моргает виновато.
Мы - на стоянке позднего такси.
Но - мимо - всё проносится куда-то.
А я тебя пытаюсь удержать.
Не оставляй меня! Замри, мгновенье!
Не дай ему кольцо из рук разжать
И разомкнуть души прикосновенья!
Но стоило тебе рукой махнуть...
Зелёный огонёк!
Свободен, вижу...
Сажусь, судьбе в эфир послав упрёк...
Люблю, волнуюсь, брежу, ненавижу,
Уже не понимая ничего...
Ты не остался. Ты - садишься рядом!
О, притяженье тела твоего!
Плеча касанье - мука, и отрада...
Бежит дорога... Всё, тебе идти...
Разрыв, как расторженье, неминуем...
Забилось сердце трепетно в груди...
Как сладок вкус - прощальный - поцелуя...
13.09.14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523194
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 14.09.2014
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
...Пливу понад прірвою
пір"ячком... пухом пташиним...
Покосами пахне, п"янить
перестиглий полин...
Печальна пора понад полем
поораним плине...
Прозрінь Позолота Пожухла,
Подінься...Покинь!
Залиш... засвітися, Забута
загублена Зірка ...
Знайду - заховаю...
Замерзлим зайчам - збережу...
Зиму- залюЛЯю... заспЛЮ...
Загойдаю ...засТЕЛЮ
замети засніжені...
...Знаю - знайду і...
згубЛЮ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522777
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 12.09.2014
[b]Тавтограма 1[/b]
Тло туманів тане табунами…
Тінь тополі трепетно тремтить…
То́нкі трави тягнуться тинами…
Теренова тиша тріпотить…
Там троянди теплий трунок тчеться…
Ти́рлич* твань торкає тайкома…
Тиждень точить тлін темницю терпко…
Та тримає тут трясовина́…
[i] Ти́рлич*- лікарська рослина (горечавка)
[/i]
[b]Тавтограма 2[/b]
Трагедія типового творця –
Тремтінням тіла треба темп тримати.
Троянд травневих танучі тільця
Тактильним танго трепетно торкати.
Тріумф тіарний трансформує трон
Торішніх трансів, тонкощів триногих,
Трухлявих трісок тать – Тутанхамон –
Тенетами терновими тривогу,
Тканини траур темний тихо тче,
Трансгалактичні труби тембр трембітять.
Трапезувати? Течій Тора тще
Тунельності транслює у транзити.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522752
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 12.09.2014
цукерка мого натхнення :
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522907
ДІВЧИНО моя... іди до мене...
В напівтемній хаті риє кріт !!!!!
Я його боюся! Він шалений...
Бійся теж!!! О ,як єдна ця мить!!!
Він десь там...Він риє так уперто...
Кріт шалений - що йому стіна?!
Ми ж одні у хаті...І конкретно
є в кутку лопата... Теж одна...
Місяць хату міря крізь фіранку...
риє кріт - довкола щебінь...пил...
Ми боялись РАЗОМ до світанку,
а на ранок - вже не стало сил...
І тоді,в ранковій прохолоді,
ми сплелись тілами й захропли...
В місячного світла насолоді...
у каструлі... просто на столі ...
Сергію,не гнівайтесь,ок? ...чудовий вірш
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522920
дата надходження 12.09.2014
дата закладки 12.09.2014
Вот, явилась, с подснежником, кто-то просил?
В обычное время в положенный час
Это ж надо.. Не званной и даже, доверчивой,
Эх, депрессия! Чудо! Ну куда мне скакать?
Если шкаф я открыла, а там... Одеть нечего...
Всё завалено шмотками, всяким тряпьём,
А в осенние дни нужен гольфик да шарфик
И фонарик в предплечье, жилетка носки
А ещё мне бы мальчика, нужен мне мальчик
((/ну, пусть, не очень молодой, но../ но, чтоб мог мне надуть)
В парке Пушкина маленький розовый шарик)
И стихи, чтобы мог, через линзу читать
Средь окопов да ржавчины брошенных красок
На полянке сижу в чём мать родила
Без помады причёски ресниц и без масок..
Клён, рябина, берёза, шутник, тот, художник
Вернулся, всё пишет мазками, всё так же холост
Сам себе господин, рисует улыбку под её волосами
Прячет мысли в сугробы, шумы ветра дожди
Давай подойдём пусть нас спрячет "амин"
Под ногой моей лист шевельнулся,
Подняла и в подпрыжку, всё тот же таксист
Не привык голых видеть, поник, ухмыльнулся
Умолк, песню слушает, тот же мотив
Прекрасный, конечно же, всё всё про лето
Улетела волной, покоритель унёс,
А минуткой назад, воротилась,
Шкаф...----наполнен весной, колыбелька звенит
Колокольчиком в свадебном платье
Я прилягу усну, а вдруг повезёт
Проснусь, а на улице.................Осеньььььььььь...........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522774
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
...Кохаю,Котик! Дякую за квіти...
Ти - неймовірний!... Ніч була - в РАЮ!..
Як зникнеш ТИ - то і мені не жити!!!
I KISS YOU! MISS YOU!просто I LOVE YOU!!!
(...там,глянь,десь за диван упали звіти...
...прийду додому - посуд НЕ-ПОМИТИЙ-
уб"Ю.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522689
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Не зупиняй мене...
Це мій політ...
Самотньої пташини понад степом...
А може...маків надто буйний цвіт...
Ця драма...
Нам поставлена вертепом...
Не зупиняй мене...
Це мій політ...
Сніжинки... що розтопиться в повітрі...
Лише на склі зітреш від неї слід...
А з нею мрії...
Неймовірно світлі...
Не зупиняй ніколи
Цей політ...
Цей ідеальний шторм над Чорним морем...
Цей танець болю... що не бачив світ...
Станцюємо
На всіх земних просторах...
Цей танець крові...
Із яких причин...
Вже підіймає нас дев'ятим валом?
Лише сніги нескорених вершин
Ти бачиш
За найвищим перевалом...
І я не знаю...
Із яких причин
У цей політ ведуть мене дороги...
Як танець двох нескорених вершин...
Які ніколи
Не впадуть під ноги...
Вони вже є!...
Світів - нам не створити!...
Лише новим наповнювати змістом...
Це лише тінь від Майстра й Маргарити...
Що пропливає
Над прадавнім Містом...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522888
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
В полу-подвальчик твой ворваться птицей страстной!
Обнять – и больше никогда не отпускать!
И пусть идут дожди, пусть сны мои напрасны –
Я больше не хочу таиться и молчать!
Хочу скорей к тебе! К старинным абажурам…
Где сочность губ твоих и глаз твоих прибой…
Ты помнишь? На Тверской мы под стрелой амура…
Мимозы яркий след на серой мостовой…
И разговор немой… Там души говорили…
Меня к тебе тянуло в сладкий плен…
О, сколько нового мы для себя открыли!
Покатость плеч, и линии колен…
Тогда была весна… Уже бродяга-осень…
Уж холодно… Мир су́етный притих…
Но я к ногам твоим опять готова бросить
И жизнь, и ворох листьев золотых…
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=gqou468pD2w[/youtube]
))))
[i]Она - походкой лёгкой по Тверской,
В руках её - нет, ну совсем не розы!
Взгляд одинокий, пылкий, колдовской,
И жуткие, ужасные мимозы!
Как зачарованный в глазах её тону,
И почему - и сам не понимаю,
Осознаю - люблю её одну.
И просто погибаю... пропадаю...[/i]
)))
Это был экспромт, но я не хочу его переделывать... Потому что с него родилось всё, что выше...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522881
дата надходження 11.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Не смію погляду до неба підвести...
Вуста шепочуть лиш " Прости... прости..."
Ми грішні... грішні...грішні люди...
Бо є Твої сини, а є - Іуди...
..................................................................................
І ми самі усе це натворили...
Що гірко жити на Землі, все говорили,
Що мало нам добра... Ну а тепер...
Щасливий той, хто пережив... і не помер...
Хіба ж ми цінували прості речі?
Хліб на столі, чи посмішку малечі...
Блакить небесну з спокоєм одвічним,
Чумацький шлях із сяєвом магічним...
Хіба ж ми цінували кожну днину?
Хто думав про життя? Про Батьківщину?
Занурені в рутину з головою,
Сердешним не ділилися з Тобою...
Але терпіння вічним не буває...
І мов Адам і Єва, вигнані із Раю,
Прозріли ми на цій Землі Гріхів,
Ми каємося... й тут... немає слів...
...............................................................................
Не смію погляду до неба підвести...
Вуста шепочуть лиш " Пробач... прости..."
І мертві падають, мов листя восени...
І хай вже ми... Лиш тільки не вони...
Лишень не дітки... Бо не їх вина,
що стільки душ поглинула пітьма...
І що їм, янголяткам, треба?
Тепла, і сонячного неба...
Бо серце крається з жалю...
Пробач нас...
грішних...
я молю...
10.09.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522640
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Ну хто з нас думає щоденно
про вічне, в метушні буденній,
в котлі буття?
Та кожним словом, кожним вчинком
заповнюємо ми сторінки
свого життя.
Все зважують Небесні Ваги...
Та ми безпечні, без уваги,
як в небі птах.
Бо тільки за життєвим краєм
взнають – до пекла чи до раю
проклали шлях...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522643
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014
..ДЕсь там за нами - іще озирається Літо...
Сивих Кульбабок останні стоять мудреці...
Хто ти,Мій Дивний,що став мені - й смерком,і світлом?...
Сонячним Зблиском - у темній прадавній Ріці...
Сонячним маревом...Дивом
руки-у-
руці...
Танцем відлунь,що на темній воді - не впіймати,
не повторити,не втримати,не віднайти...
...Губ я не знала,що вміли б отак -цілувати...
...Рук я не знала,що вміли б отак - берегти...
...Ніжно крізь Ніч,
мов крізь воду
глибоку,
нести...
...ДЕсь там за нами - вже Осінь крадеться строкато
Тихне в траві цвіркуна пожовтіле стакато:
НЕ ВІДПУСТИ мене...
не відпусти...
мене
ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522521
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 11.09.2014
Осінні квіти,як кохання зріле,
Горять таким нестриманим вогнем:
Ось розкошує зрілістю жоржина,
І ніжна айстра поцілунки шле.
Майор стрункий так пристрасно палає,
Немовби зізнається він мені.
Троянда вже цнотливість не ховає,
Бо з літом повінчалися вони.
Харизматичні юні хризантеми
Закохано очима мерехтять.
Їх досвід у коханні дуже знаний,
Та на пока́з любити не хотять.
Осінні квіти, як кохання зріле,
Хоч дощ і вітер,а вони цвітуть.
Життя ламає,а вони так сміло
Йому радіють і живуть,живуть….
8.09.14р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522303
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Летела, летела душа из закрытых сфер
На яркий огонь - я стремилась к тебе
ночами...
Хотела коснуться я... Но мешал барьер
Который ты между нами воздвиг
вначале...
Я плачу, и хохочу. Замолчит Мольер,
Моей зачарованный - жизнью? или игрою?...
Но знаю, что заплачУ я за тот барьер,
Что так и остался каменною стеною...
Где бродишь ты? Среди каких химер?
Чья нежность к твоим берегам, и к ногам -
волнАми?
Какая страсть способна сломать барьер,
Что раной открытой вечно стоит меж нами?
Однажды решусь я. До дна осушу фужер
Не лёгкого шардоне, а хмельного грога!
И силою чувств своих - разнесу барьер!!!
И выпью тебя - до дна!!! Потерпи немного...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521670
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Называясь «твоею маленькой»,
Выбиваюсь порой из сил…
Поухаживал ты за яблонькой,
Да нечаянно надкусил…
И – напиться тобой надеявшись,
Припадала к твоим губам.
Щедро делится красна девица,
Сердце нежное – пополам…
Да по блюдечку красно яблочко,
Тело белое нежил ты…
Не летай к другим – пёстрой бабочкой!
Жду нагая я – темноты…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522274
дата надходження 08.09.2014
дата закладки 09.09.2014
Сказала - и в тревоге за́мерла...
Ответишь? Или промолчишь?
Я так хочу - руки касанием
Раздвоенность - переключить...
Ушли от нас тревоги августа,
Ступила осень на порог...
Не оставляй души, пожалуйста,
Ты - у обочины дорог...
Природы яркой увядание
Уж проступает впереди...
Не обойди меня молчанием!
Согрей - котёнком - на груди...
Рванусь навстречу птахой малою,
В твоих объятиях усну...
Ты можешь осень запоздалую
Так трепетно - вернуть в весну...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520786
дата надходження 01.09.2014
дата закладки 02.09.2014
В останній раз торкнуся твоїх губ…
В останній раз обніму
Неба просинь…
Як порятунок від життєвих згуб…
Просто піду…
В оцю багряну ОСІНЬ…
Ти змиєш із моїх сандалій бруд…
Так легко скажеш
– Знаєш…так не буде…
Бо порятунок від життєвих згуб…
Лиш привідкриті
Для цілунків губи…
Бо порятунок від життєвих згуб…
Лиш губи… що цілунків
Їм не досить…
І у сандалях… з яких змито бруд…
Я все ж піду…
В цю неймовірну осінь…
Усе ти бачив на оцій землі…
Усе ти мав…
Усього з тебе досить…
Лише не знав… як плачуть журавлі…
Коли кохані йдуть
В багряну осінь…
Коли по вінця сповниться печаль…
Коли усі
Припідняті вуалі…
Кохані йдуть… в безмежно синю даль…
І не важливо вже…
В яких сандалях…
…Коли шляхів не стане перед нами
На перехресті
Збочених світів…
Лише торкнись солоними губами…
І відпусти мене……
…..у ВИР ВІТРІВ……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520718
дата надходження 31.08.2014
дата закладки 31.08.2014
Клубочком дыма на пурпурно-красном
В тумане – солнце. Блёклая листва…
Опять всё – мимо… Верилось напрасно…
За ветви не цепляются слова…
Уже всё смутно… Бродят полутени…
Прощаясь, август маревом дрожит…
Так близко осень подошла к владеньям,
Но не коснулась холодом души…
************************
Клубами диму з пу́рпуром червоним
В тумані – сонце. Віти – як канва…
У серпня не зігрітися в долонях.
За листя – не чіпляються слова…
В примарних далях розляглися тіні…
Вже недалеко холодом – в мені…
То вересень торкається осіннім
Листком в останні смарагдо́ві дні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=520048
дата надходження 28.08.2014
дата закладки 28.08.2014
Не дай забути дотик теплоти,
Не дай зсушити озеро надії,
Торуй стежини, щоб могли втекти,
Напни вітрила, щоб не змели суховії.
На цьому кораблі лише два місця,
І ластовиння зір - наш капітан.
В затоці тихій стало нам затісно,
Тож курс - на неозорий океан.
Жива вода і мертві сподівання -
Долонею часу розтерто все.
Хвилюючись від смерку й до світання
В лілейній піні нас блакить несе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519439
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
На вірш Улянки... ))))
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519432
Ах, яке чарівне забуття!
І довкола сосни - як колони...
Я - іще замріяне дитя...
Поряд - зачаровані дракони...
Мій - до гілочок - прадавній ліс,
Птахи, звірі, всі - мені підвладні.
Накажу я сонцю - усміхнись!
І -теплом - всі прОмені нещадні...
Сіється – проміння золоте
Діамантами роса на лИсті…
Лицарю, я тут! І серце жде!
Із імли ранкової – з’явися!
Трепетним метеликом душа
Полетить навстріч, в твої долоні!
…Тільки листя шепіт – в споришах.
Винувато глипають дракони…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519441
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Я не умею милый, не умею
Из бани – сразу прыгать в полынью…
Скажи, что не вишу петлёй на шее…
О нет, не надо сразу - про семью!...
Пройду путём из черно-белых клавиш,
В них – отзвуками – острые края…
Пообещай – мелодию оставишь
Во мне. То будет музыка – моя.
Она цветным – ворвётся в чёрно-белый!
Всё распахнёт, откроет, возбудит!
Перевернёт так истово и смело!
И нежностью забытой победит
Тот иней, что на сердце не согретом…
Но где ты? Где? Твой смутен силуэт…
Я пред тобой распахнуто-раздета,
А ты - так возмутительно одет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519433
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 25.08.2014
...У лісі - панують Дракони...
Тумани - бредуть по стежках...
Чомусь тільки чорні ворони
сідають на хмизовий дах...
Чугайстри про мене забули,
коли покидали - цей ліс,
І теплі дерева поснули
під стук листопадових сліз...
Я марно чекаю світанку-
не з"явиться в яблуках кінь,
лиш гратимуть сосни в мовчанку
під голок суху шурхотінь...
І марно з торішнього листя
паЛЮ я багаття - щоніч ...
Зійди мені Сонцем...З"явися!...
Лиш ворон у небі -"...Поклич!..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519432
дата надходження 25.08.2014
дата закладки 25.08.2014
Утро, по прохладности - осеннее...
В кронах желтой кисточкой прошлась
Та пора, с предчувствием забвения,
Что дождливый навевает вальс...
Астры, тонко-звёздные прелестницы,
Греют пожелтевшую траву...
Да, ещё тепло... Но я предвестием
Остыванья близкого живу...
Вдруг - откуда? - трелью соловьиною
Утра разбудило тишину?
Будто ношу лет стряхнули, скинули,
Мне вернув ушедшую весну!
Будто всплеск черёмух белым маревом
И круженье - в сумерках аллей...
Что, певец весны, тебя заставило
Юность пробудить среди ветвей?
Может, то обман цветущей веточки?
Иль тоска о трепетном, былом?
Ангелом, за руку с мамой, девочка
С глиняным заливистым свистком!
Милая, весёлая, пригожая,
Нежной трелью наполняет сад!
И улыбкой - светятся прохожие,
И теплеет мимолётный взгляд...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518715
дата надходження 21.08.2014
дата закладки 22.08.2014
Здригнулось небо. Наче обрубав
Небесну вісь зловіщий хтось безміру,
В проваллі хмар кривавий визвір шкірить
І випиває душі на гробах.
Здригнулось небо. Смерть – не дивина.
Така НЕдивна, як опале листя.
Людське життя в єдиний постріл втислось,
У постріл той, що й мрію обігнав.
Здригнулось небо. Як же так, ну як?
Невже не варті спокій і життя вже?
В ім’я чогось хтось нині знов поляже
У цих необлікованих боях.
Здригнулось небо. Ніч не промина.
Вона щоразу плодить новий відчай,
І зазирає холодом у вічі
Ця, Каїном освячена, війна.
Здригнулось небо. В смерті всі тузи,
Й допоки морок гніздиться у лоні –
Нас переможуть, ми ж бо безборонні,
Меч стерто об “гордієві вузли”.
Збригнулось небо. Цілить в нього страх.
Куди ж його поділись вічні стражі?
Невже ніхто шляху нам не покаже?
Невже Господь не спинить сліз утрат?...
Здригнулось небо... од людських німот,
Які заклякли в рабськім безхребетті.
Прокинься, Духу, вирвися з лабетів,
Вдихни життя в знекровлений народ!
Перепливає небом чорна тінь -
Чорнезна тінь ненависти і злоби.
Здригнулось серце. Виє хтось над гробом.
Там зліг ще ненароджений мій син...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514636
дата надходження 31.07.2014
дата закладки 31.07.2014
Коли проміння першої зорі
Вбере у себе первісна краплина…
Я відриваю ноги від землі…
І я іду… тому що я - Людина…
Я пробираюсь крізь густі кущі…
Я… створена з енергії і світла…
Як нереально там лились дощі…
Ах… як ті Юрські папороті квітли!…
Як спочивала я на древніх лаврах…
Десь Птеродактиль грався у пісочку…
Жував травичку мирно Динозаврик…
А я… писала вірші… під листочком…
Як же літала я в первісних хмарах…
І тут мене "ковбасило" все гірше…
Вони іще насняться вам в кошмарах…
Ці мої дивні… Мезозойські вірші…
І я пишу… без заборон… без страху…
Із шкірок звіра – моя перша блуза…
Коли таким чудним Археоптахом
Мені являлась допотопна муза…
Сама себе я віднайду в імлі…
Прозріння мить… І СЕРЦЕМ відчуваю!...
Я відриваю крила від землі…
І я лечу… тому що я – Кохаю…
…Коли впадуть тисячоліть дощі…
І мавпа… ніби нам якась родина…
Почне свій шлях на грішній цій землі…
Привіт!… Пацан……….
Я вже давно………..
ЛЮДИНА!!!………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514350
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 30.07.2014
Я потягну за ниточку дощу,
Пірну в весну минулу свіжим листям...
В забутий легіт пам'ять допущу,
Магічним змахом - прямо в закулісся.
Ти благодатним сонячним дощем
Як манною на спрагле листя падав,
І ніжних крапель незабутній щем
Душі тоді торкнувся - зорепадом...
В бутонах зріло квІту відчуття,
Ось-ось збиралась вибухнути - білим!
Була - твоя! - уся, без вороття!
Ти був для мене ніби світом цілим!
Володарем моїх і снів, і дум,
Ти дарував примари кольорові,
І, заколисана, під вітру шум,
Я забувала сутінки зимові...
Промінням сонця йшло твоє тепло.
Моя весна - злітала і кружляла!
...Минуло дивне сяйво. Відбуло.
Серпневий дощ тепер нас розділяє...
Зірвало вітром білосніжний квіт.
В минуле - вЕсни відійшли колишні...
Ти залишив на згадку - той політ.
Примарні мрії. І сережки - вишні.
************
За нить дождя незримо потяну.
И в прошлое - раскроются кулисы.
Где в светлую, безумную весну
Под дождь весенний -
подставляла листья!
А он - тревоги каплями смывал,
Поил надеждой, и будил бутоны.
Так нежен был
внезапный капель шквал!
И - солнце золотистою короной
Из туч - надежду посылало мне,
Что я вошла в весну!
Что я - любима!
Весна! Весна! Живи! Растаял снег!
Дари цветы влюблённым и любимым!
...За занавеской летнего дождя
Весны безумство отошло. Не слышно.
И белый цвет забрал ты, уходя.
Но - алым на ветвях -
серёжки-вишни.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514203
дата надходження 29.07.2014
дата закладки 29.07.2014
Я повернусь до тебе…
Як вітри
Тобі змурують
Замки…… НА ПІСКАХ…
Коли не день… не два…
І вже не три…
Струна в твоїх
Ридатиме…… руках…
Я повернусь до тебе…
Як печаль
Ти питимеш із чаші
Щохвилинно…
Лиш візерунком
В синіх небесах
Торкнусь тебе
Незримо…… ПАВУТИННО…
Я повернусь в одному
Із облич…
Коли богам
Складатимеш молитву…
Лише згадай…
Лише мене поклич…
На ту…… АРЕНУ……….
Де програла…..........
.………….битву……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513728
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 27.07.2014
Забудь - і не згадуй
про вірш,
що утік
неупійманим
птахом,
лишивши на згадку
пір"їну-
у колір ворон.
Ти знаєш,
десь там - у траві,
де блукають
загублені душі,
мольфари,
комахи,
дрімає останній
на білому світі
ДРАКОН.
Колись у Дракона
буЛА золоЧЕна корона,
звивася змією
лускатий смарагдовий хвіст.
І лицарі - спраглі до
золота,
подвигу,
грому
втрачали раптово
дар мови,
мечі,
і - до герцю
безжального
хист...
Дракон - як годиться -
ковтав
боягузів,
сміливців,
героїв,
ковбоїв
і ласих до золота
зайд.
А пізньої ночі -
коли засинали нарешті,
знімаючи мешти,
заплакані
вдови
й дівиці -
ДРАКОН відкривав
свою пащу і
всі виповзали
назад!
Минали віки.
Пробігали зайЦЯми
хвилини.
ДРАКОНУ
набридли
корона,
самотність,
трава.
Так ниділо серце.
Стрибало чомусь
безупинно.
Тиснула корона.
Крутилась сумна
голова.
Він сів на дієту,
приймав заспокійливі
ванни.
Варив з боягузів:
компоти,
киСЕлики,
чай.
Та якось на стежці
з"явилась - мабуть,заблудилась -
вродлива
налякана
панна.
На ній - не буЛО
обладунків
у пляшечках -
зварених трунків
У крихітній білій
долоні -
й слідочка-
меча.
І вибухом сонця
засяяли очі
ДРАКОНА!
Герой у компоті
наспівував тихо
"АЙ ЛАВ!"
ДРАКОН простягнув ЇЙ
свою золоЧЕну
КОРОНУ!
І СЕРЦЕ -
гаряче
як вуглик
драконяче
сяюче
СЕРЦЕ
у білу долоню,
в долоню
тендітну
поклав.
Здивована панна
налякано
СЕРЦЕ тримала...
"ВІН -ЛЮБИТЬ!" - лунав
із киселика
лицарів
хор.
У відповідь панна -
вродлива
налякана
панна -
дістала з кишені
червоний, як кров,
ПОМІДОР.
З тих пір промайнуло
п"ять тисяч
шістсот двадцять
вісім
коротких і довгих
зимових і літніх
ночей.
ДРАКОН збудував
собі хатку
у темному
лісі.
Він їсть помідори
й НЕ ЗВОДИТЬ ЗІ СТЕЖКИ
ОЧЕЙ.
Де Панна пропала
ніхто достеменно
не знає.
Була-загула.
Загубилася.
Зникла -
і край.
Десь там
у траві,
де блукають
комахи,
мольфари
садити іду помідори.
Ти ж будь,
моя донечка,
чемною, мама повернеться
скоро.
Не дихай в кімнаті
вогнем!
І КОРОНУ, БУДЬ-ЛАСКА, ПОДАЙ!
P.S. Це просто жарт,
а помідоровий Дракон - придуманий друг моєї донечки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513694
дата надходження 26.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Чёрный паук украсил твою спину
Животный мир упал к твоим ногам
О чём Вселенная, молчишь?
молчишь и дышишь
вливая в ящик кофе по утрам
в лёгких эрозия скрипит
гуляют мыши
летучие уснули
тут и там
не там
ни здесь
ни сном
ни песнопением
ни утром
ни в ночи
котом на крыше
пиано разрывает нотой Ра..
лучами
коридором
не открытым
поэты отыскали - путь добРа
читатель умный есть
он всюду слышит
твоё молчание
он слышит
ты поверь
он создаёт свои в твои законы
поправки вносит только
не любя
он просыпается
всё с тем же твоим стоном
и тоже кофе
а кому нельзя?
чем заполнять тогда твоё предсердие?
желудки каким яством утолить?
как вытянуть змеиный яд и в ниши?
как не уснуть хирургу над столом?
двенадцать чаш
холодная земля
обыденность два пальца и кураж
никто не гонит в шею секунданта
жена проспала муж пищит аж аж
отдав себя теории "до" "кванта"
а после..
что же будет после нас?
другой ты станешь
в тихий тихий час
блеснёшь кораллами
средь молний и огня
подаришь время детям и собакам
пшеницу им посеешь после нас
родишь созвездие по знаку
зодиака..иииииииииии...
Чёрный паук украсит твою спину
На том балу..- Держись за паутину
Пером, крылом, ..........
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513492
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 26.07.2014
Хочу завлечь тебя, где звёзды - россыпью,
Меж небом с долом там затёрты грани!
Ты - с барса грацией, упругой поступью,
И я - свободная, твоя, нагая!
Коктейль из нежности, или рычания,
Головокружения, голодных взглядов,
И замирания, и притяжения,
От осознания, что вот ты - рядом!
Внизу томление, внутри горение,
Прикосновения, и дрожь по коже...
О, наслаждение! И вниз скольжение,
И ты сдержать себя уже не можешь!
В глубины тайные проникновение!
В движеньях музыка, и звезды падают!
От помутнения - до просветления,
И тел сцепление, и капли - градом...
Экстаз, взорвавшийся, подобно выстрелу!
Страсть - в ритме бешеном душа впитала!
И с тихой нежностью рука небрежная,
Что по спине твоей скользит устало...
Легко откинешься, в тебе оттаявши,
Усну в преддверии земного рая...
На горизонте, вон, светлеет краешек...
И кто-то звёздочки с небес стирает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513119
дата надходження 23.07.2014
дата закладки 24.07.2014
Из дома, где напевность не слышна,
И старый хлам углы наполнил - грудой,
Уходишь ты. Ведь там идёт война.
Под шум воды и звяканье посуды.
Там ты - нужней. И давит боль висок.
Там - линия судьбы. С своим Иудой...
Там ад. От смерти ты - на волосок.
И что там - я - с какой-то там посудой?
...В мозги твои вплывает тишина...
По улице идёшь с мешком дорожным.
Рассеялась тумана пелена.
Разлука в сердце стала невозможной!
Ты напряжен. Весь обратился в слух.
А вдруг не жду? Застыла от остуды?
"Вернулся я.
Но дом мой нем и глух..."
...И вдруг - услышал! Звяканье посуды!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=512683
дата надходження 21.07.2014
дата закладки 21.07.2014
...тонуть в легкім шардоне
марципанові губи...
Тане морозиво -
біла вершина Монблан...
Сонце - веселий п"яничка
з обличчям,як бубен,
з дозволу МОго ,- з розгону! -
пірнає в стакан...
...Вип"єм Цей День-
в ньому стільки
Гарячого Літа!
Юна бджола вже
танцює хмільний
пасодобль...
...крутится в серці
забута колись Ріо-Ріта ...
...котиться Сонце
під білі дахи
парасоль
в літнім кафе,
де завмерла,
чекаючи,злива:
ніжність не-сказаних
слів ще - на відстані вій...
...вСУпереч сотням розлук
я - шалено красива!
ВСУпереч тисячам війн -
Ти вернешся - ЖИВИЙ!
...я зупиняю секунди
зусиллями волі -
жовта бджола завмирає
в повітрі на мить...
Ким би не став ТИ -
дарунком
чи вироком долі, -
День Цей - я знаю!-
від куль Тебе ТАМ
захистить...
День Цей із присмаком
губ -марципанове
Літо...
День - карамелька,
малиновий Вічності смак,
де на пів-світу лунає
в мені - РІО-РІТА...
ТИ -поверНЕшся! Бо я ТЕБЕ...
я ТЕБЕ... ТАК...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511944
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 18.07.2014
Кружатся «вертолётики» у клёна…
И снова – в старом парке тишина…
Огонь рябины… Алое – в зелёном
Горит в глазах… А на душе – война…
Война меж тем,
что в сердце пышет пламя,
Тебя – мне не коснуться, не простить,
Разлука снова встала между нами…
И так хочу – тебя – не отпустить!
Не отпустить!
Но боль моя - не властна…
Ты сам решил, и я здесь – ни при чём…
И скоро осень – жёлтое… на красном…
И журавли печаль замкнут ключом…
И зарыдают песнею осенней
Дожди над опустевшею землёй…
Ну, что же, плачь…
В слезах – моё спасенье…
Позволь обнять, пока ещё – со мной…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511855
дата надходження 17.07.2014
дата закладки 17.07.2014
я народилась там, де, цвіт калини
змішати хочуть, ніби сурогат.
я маю руки ноги очі глину
вирощувати вмію виноград.
я не частина не відірвеш моє серце
і грубістю не візьмеш, навіть мат
ти примінити можеш, маєш всіх на мушці,
та не сім'я то, коли ти як кат
заламуєш безжалісно і лезом
виводиш свої літери брудні
на моїм тілі скачеш мокрі тези
забув ти, блискавиці по весні
не граються в підвалах дикі звуки
це, навіть, не зрівняти БДСМ.
тобі схотілось жити трохи пізно, ніколи не буває,
не спізнись, в утробі жінка носить українку
і хто би не запліднив те яйце
вона в душі триматиме й дитинку
народить і від крові у барвінку
омиє і очистить їй лице.
під свічкою обріже пуповинку
смолою сосен під янтарним сонцем
вмить обігріє, мати не "цеце"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511112
дата надходження 13.07.2014
дата закладки 15.07.2014
Вона прийшла… і стала на порозі…
На мить завмерла стомлена юрба…
Німим питанням звірів у барлозі…
Та як посміла ти!!?... І хто така!!?...
Вітри прадавні розвівали плаття…
Та не торкали п”яні голоси…
Прекрасна квітка ніжного латаття
Вогнем століть горіла із коси…
Дивилась…на розчавлених в зневірі…
І в їх очах уже читала страх…
Зачавлені… озлоблені… мов звірі…
Сталевий блиск і ненависть в очах…
І біль століть відчула в повній мірі…
І відчаєм наповнені пісні…
Коли навколо лиш голодні звірі…
І погляди… і дотики масні…
Спинилася… здавалось… відступила…
В агонії торкалися руки
Моржі…тюлені… мавпи… і олені…
Голодні пси… розлючені вовки…
І раптом звідкись…
Непідкупна сила…
Яка у ній від правіків була…
На лапи тому звіру наступила…
Так легко йшла до білого стола…
Не випити… не з”їсти… не спинити…
Не заховати від дверей ключі…
А ще… ніколи вам не повторити!!!
Мої круті й прекрасні віражі…
Я – всіх сердець
Розпечена руїна…
Лавина з гір……
Що котиться вночі…
Нестримна…
Незламна…
Нескорена…
Я - Україна…
….. й собою закрила
на чистім столі калачі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=511406
дата надходження 14.07.2014
дата закладки 14.07.2014
Чорні стрічки над прапором
Звичне у нас вже явище...
Знову десь квітла папороть,
Та не далася нам іще.
Серце щодня витріскує
Жахом новин напоєне.
Хтось не в ладу із мізками,
Не усвідомив скоєне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510943
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 13.07.2014
(вибачте, випадково видалила вчора...)
Не оставляй надолго… Навсегда…
Я без тебя до углей остываю…
Крошится день, как тонкая слюда,
И я в нём не живу – переживаю…
От будней злых теплом твоим лечусь…
Ведь помню всё – до каждого мгновенья…
Лишь появись. Я вмиг к тебе примчусь,
Чтоб проявить души прикосновенья…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510615
дата надходження 11.07.2014
дата закладки 12.07.2014
День, наче кулька морозива-
тане й сплива сіромаха...
небо банує за грозами й
крилами птаха...
мураха
лізе гарячим асфальтом,
впікаючи лапки, латками-
злякане літо,
зіжмяканий
фантик
А до мурашника- тисяча
впечених лапок,
спалених вусиків, ям
і назустрічних
танків
колій,коліс,колісниць,
відкоркованих пляшок-
в клумбі, що зовсім
не ліс, тільки світ,
де мурашник
в клумбі, що зовсім не
ліс- тільки спека зелена...
кулька морозива
в клумбу упала
у мене
їжте,МУРАШКИ :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510288
дата надходження 09.07.2014
дата закладки 12.07.2014
...щось так сумно,аж пародії пишуться :)
Не гнівайтесь,поет Сокольник...( я більше не буду...може... :) )
Спасибі Сергію за гарний твір:
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508098
...не высказать грусти словами,
и песней - о грусти не спеть...
(на уши мне - левое-правое -
мопедом наехал медведь...)
...не высказать грусти,не вылепить,
не вышить,не нарисовать...
Как зуб у расчески - не выломать...
( зачем же расческу ломать? )
...не выпить,не скушать, не выплюнуть,
не вынуть,не пережевать...
И ночью на клумбу - не выкинуть...
И вместе с душой - не продать...
И грусть меня гонит на улицу
опять под луною стоять...
(...костюмчик спортивный - из Турции,
пенсне,каблуки,крылья курицы,
парик,пистолет...Глазик жмурится...)
ПОПРОБУЙ МЕНЯ НЕ УЗНАТЬ !
:):):)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508188
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 30.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.06.2014
Из "Романса Генерала Чарноты" :
"Не привыкать до первой крови драться,
Когда пробьют в последний раз часы...
Но, господа, как хочется стреляться
Среди березок средней полосы..."
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507973
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487590
Почитала Улянку... Згадала Сокольника... Співставила зі своїм настроєм... І от що вийшло...
За мить до пострілу…
Змертвілість відчаю…
Думки засліплені…
Рука німа…
А десь зболіла вже
Ридає дівчина
На віях зліплених
І сліз нема…
Десь мати згорена
Чекає болісно
Дзвінка, чи звісточки
А чи листа…
Та є вже рішення
Завмерло дихання…
Рука підводиться…
І – пустота…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508002
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014
...вже почався новий світанок...
Щебетали птахи: -Приходь!-
бо на лавочці - під каштаном,
ТАКИЙ СВІТЛИЙ - сидів ГОСПОДЬ...
ВІН - до мене прийшов на зустріч...
( Я благала про це всю ніч:
стало серце - каштан колючий-
на побоїщі протиріч...)
Я тихенько присіла скраю...
- Світлий Господи Мій,прости!...
- ЩОСЬ ...ДОЛОНІ - НЕ ЗАЖИВАЮТЬ...
Й ЗНОВУ СНЯТЬСЯ ЧОМУСЬ - ХРЕСТИ...
- ТИ пробач...Бо вина - як рана...
Порятуй... Бо - гірка й німа...
- Я ПРОБАЧИВ ДАВНО,УЛЯНО...
ЧИ Ж ПРОБАЧИШ СОБІ - САМА?
...і дзвеніли в гілках каштана
стільки літніх пташиних нот!
-Я ПРОЩАЮ ТЕБЕ,УЛЯНО...:)
( і подав заряджений кольт ).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507973
дата надходження 28.06.2014
дата закладки 29.06.2014
Об"єкт натхнення :
МИ ЛЮБИМ ВИНА ( 16+ )
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507432
ID: 507432
Рубрика: Вірші, Лірика кохання
автор:Сокольник
ПАРОДІЯ
НЕ СПОВЗАЙ! Посидь ще на колінах -
гола, косоока і смішна,
ароматна, наче погреб винний,
наче пляшка рому - запашна.
Ніжне тіло в ночі оксамиті
пролило примарний сік бажань.
Потім - зжерло яблуко немите
і - котом украдену тарань...
Мить - і ти важка, немов перина,
з ніг моїх - затерплих і сумних,
вниз повзеш - усміхнена і синя,
на килим в розводах золотих.
Що ж... Давай удвох, немов ЄДИНЕ,
поспимо. Хоч тисне в карк паркет...
МИ УДВОХ З ТОБОЮ ЛЮБИМ ВИНА.
(І у тому зовсім ти не винна:
з РАДОСТІ забула на сидінні
у таксі з ЗАКУСКОЮ пакет... )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507514
дата надходження 26.06.2014
дата закладки 26.06.2014
Ти брав її… як вміє тільки вітер…
Шалено… дико…
Помахом із крил…
Ще інколи ти дарував їй квіти…
Що я б назвала квітами могил…
Ти брав її… приречено і сніжно…
На перехрестях збочених шляхів…
А іноді…так вишукано ніжно…
Та тільки так… як сам того хотів…
Кохав її… як може тільки сонце…
Піском палючим золотих пустель…
Як Ангел… стукав ти в її віконце…
І Демоном… скидав її із скель…
Палив її ти ультрафіолетом…
Підносив в небо… під самі зірки…
Здавалось вже… перед останнім злетом…
Так легко відпускав ти дві руки…
Любив її… як землю люблять грози…
Коли навколо проливні дощі…
Ти відпускав її в оті морози…
Самотню… босу… навіть уночі…
Любив її… як квіти люблять роси…
Коли пустелі замете зима…
Коли вона стоїть простоволоса…
І вже шляхів для відступу нема…
І ось вона – сама уже як вітер…
Як дощ… і сніг… і навіть буревій…
Малює всі найкращі в світі квіти…
У бій іде без всяких прапорів…
Але чи ти збиратимеш ті квіти…
Коли вона вже неповторна хмара?...
У тих степах… де свище тільки вітер…
І де вона… лише твоя… Сахара…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507190
дата надходження 25.06.2014
дата закладки 25.06.2014
А знаєш, коли я помру,
на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
народиться крихітне
КЕНГУРУ
в зоряну-зоряну ніч-
майже о третій-
під невпійманим небом Австралії...
Рожеве і безпорадне,
залізе в кишеню мамину,
як з космоса - в теплу
нору.
Вчепиться в шерсть кудлату,
буде вперто життя смоктати,
губами смішними плямкати,
і - підростати.
А ще знаю - коли помру,
на далекому континенті -
майже на іншій планеті -
у могутніх лісах,
що з карт найновіших
стерті,
ти будеш кимось великим, поважним,
на кшталт гуРУ-
в дивному племені ВЕнті-
куАла- БРУ.
Хоча вже ніхто не знає,
що назва ота означає:
може -"Поп"ємо чаю?",
може-" Я вас не знаю -
тому від страХУ - з"їдаю",
може -"Я ВАС кохаю",
а може...
Та що тут грати у гру:
просто -ВЕнті-куАла-БРУ!
І якось одного ранку,
на жовтій долоні світанку,
в мить золотих заграв,
Ти будеш стрічати сонце,
Великого Бога Сонце,
серед високих трав.
Як раптом з-за баобабів,
евкаліптів і сонних коал,
вистрибне юне
стрибуче
налякане і колюче
тендітне таке
КЕНГУРУ
Ти усміхнено очі
заплющиш
і скажеш тихенько:
ВЕнті-куАла-БРУ.
(Це означає
Я ТЕБЕ ПАМ"ЯТАЮ...)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507185
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 25.06.2014
Одна… на этих красных берегах…
Под небом…темно – серой меди…
-Скажи мне… дочь Атлантов…
Что не так?...
И почему стоишь у этой двери?...
-Прости…отец…
Я чувствую тепло…
Что движется ко мне со страшной силой…
-Не надо…дочь…
Ведь с ним придет и зло…
Оно тебя не сделает счастливой…
-Прости… отец…
Я чувствую его…
Сквозь мрак и ночь…
Сквозь космоса глубины…
Пойми… отец…
Его тепло - во мне…
Я чувствую…
А значит - мы едины…
-Остановись… скажу тебе опять…
К уму и силе… страсти не прибавить…
Ты марсианка с головы до пят…
И твой удел – планетой этой править…
-Отец…ведь это все произнося…
Ты забываешь о вершинах рая….
-Лишь власть –твоя прекрасная стезя…
Зачем тебе…скажи… любовь земная?...
Хочу… дитя мое… я уберечь…
Чтоб дочь мою змея не искушала…
Ты не увидишь землю… НИКОГДА…
-Но я… отец… ее уже ПОЗНАЛА…
-Остановись… послушайся меня…
Иль вспомни мудрость наших древних
Книжек…
-Спасенья нет от этого огня…
Я чувствую его все ближе…
Ближе…
Как две антиматерии в огне…
- Остановись… ведь вы из разной глины…
- Прости… отец… его тепло во мне…
Оно – во мне!..... а значит…
Мы - едины…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506996
дата надходження 24.06.2014
дата закладки 24.06.2014
(по мотивам романа А.Н. Толстого)
*[b]АЭ -[/b] видимый в последний раз, [b]ЛИТА -[/b] свет звезды...
Прочла у наших поэтов... и Аэлита прошла через меня... как по судьбе... У каждого... она - своя...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506765
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506774
Он прилетел. Сбылось проклятье неба!
И вещих снов предание – сбылось!
Огромный. Омут глаз, в блестинках гнева,
И сила плеч, и серебро волос…
О, что влечёт к нему? Я с дрожью странной
Иду покорно на алтарь судьбы…
Учитель! Чем закрыть на сердце рану?!
Молчишь… Мы все обычаев рабы…
Познанием, в спокойствии холодном
Наш род на Марсе жил спокон веков…
Сын Неба отобрал мою свободу…
И рухнул мир – пристанище основ!
«Землянин! Лось… А что зовёшь ты счастьем?
Чем стОит в этом мире дорожить?»
«Ах, странная и хрупкая чужачка…
Послушай… Счастье – это жажда жить!»
«Жить… Для богатства? Или просветленья?
Что цените превыше вы всего?»
«Есть чувство на Земле… Сердец стремленье…
Любовью к женщине зовём его…»
«Ох, чужестранец… Я не знаю чувства…
Секрет его хочу я разгадать…
Тебе я знаний дам… Ты безыскусно
Любви земной, хоть каплю, можешь дать?»
Не то заплакала, а может засмеялась…
И с головы стряхнула капюшон,
Отбросив ткань. И тело засияло, окутав,
Будто праздничный неон,
Едва заметным светом… Синий ветер
Волос её фигурку охватил…
Её коснулся ОН… И жестом этим
В чужинке страсть земную разбудил…
Взыграла кровь, как будто от разбега!
Земля и небо – всё смешалось вдруг!
Сиянье глаз, и нагота, и нега,
Познанье тела, нежность, и испуг,
Высь совершенства! Пустота паденья!
И смех искристый, омут тихих слёз,
Дрожанье, шёпот, счастье совпаденья
На крыльях вечности двоих унёс!
«Ты снился мне… Я от тебя погибну…
Я знаю… Моя жизнь предрешена….
Я видела – у вас прекрасны ливни…
Нас ждёт погибель, вечность, и война…
Но всё – потом… За миг ещё с тобою
Могу я годы вечности отдать…
Меня ты вспомнишь… Скоро…
Над Невою… Под небом синим…
Под унылым ливнем…
Ты где, Любимый?
Эхо будет звать…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506887
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
І знову одна я.
Сполохану тишу
Ні звір не порушить…
Затих вітерець…
Лиш мама-верба
Сумно віти колише…
О, мамо!
Початок ви мій… і кінець…
Він – просто земний…
Він із плоті і крові…
А я ефемерна…
Від світу цього…
Намарно надію
Плекала любов’ю…
Я – Мавка…
Килина – відрада його…
Там – кров з молоком!
Там – рвучка та завзята!
Кипить
У коханні, в роботі, кругом!
…Я – тиха ріка…
Я для нього розп’ята…
Відроджена словом…
Похована знов…
Далекі світи…
Нез’єднанні…
Не зрушуй!…
Не бути нам разом…
Торкання болять…
О, мамо!
Прийміть мою зболену душу!
Бо тіло гінке
Не тримає земля…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506823
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
У ту ніч моє небо плювалося зорями,
А люди називали все це літнім дощем.
Ми сиділи за холодними моніторами,
Тримаючи крила свої за голим плечем.
У тебе у венах кава холодна кипіла,
А у мене легенях сидів твій сизий дим.
Я горіла тобою. Так безтямно хотіла.
А ти для мене палив і нещиро любив.
Ти стискав у пальцях своїх важкі недопа́лки,
Я гріла на каву тобі воду з-під крану.
Ти залишив синці в душі для мене на згадку.
А я лишила душу порепану й драну.
А ти вдягав не для мене картату сорочку,
Ти вдихав гіркий запах чужих, гострих ключиць.
Я кохала тебе. Або то тільки здалося.
Ти кохав кожну другу із задертих спідниць.
В ту кляту ніч моє небо плювалось зірками.
Гриміло громами, наганяючи страху.
Я зітерла все те, чого не бу́ло між нами
І з вологим обличчям відправила на хyй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506769
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
Скитаясь по галактике чужой…
Где скорость света была не преграда…
Черты планеты вечно голубой
Увидишь ты… а также двери сада…
Остановись… невинная душа…
Что в мир иной нечаянно шагнула…
Легко… из любопытства… не спеша…
Ты в сад вошла… да… просто заглянула…
Цветы ложились бережно к ногам…
И за спиной уже была ограда…
Как вызов всем изменчивым мирам…
Твоя нога ступала в травы сада…
Ты за спиной почувствуешь крыло…
И первый раз ты прикоснешься к боли…
Узнаешь цену дружбы… и всего…
Чему не учат в марсианской школе…
Зачем пришла к изменчивым мирам…
Где все циклично… и опять по кругу…
Ты одинокой странницей… и там…
Впервые в жизни обрела подругу…
Твои пути к извечным берегам…
Но буря разыграется в стакане…
Как прикоснется он к твоим губам…
Лишь так… как это делают земляне…
Пусть не отпустит красная планета…
Ты марсианка… ты привыкла к бою…
Тебя спасает только скорость света…
Вкус Яблока… ты унесешь с собою…
Ты улетишь к далеким берегам…
Ведь не отпустит красная планета…
Останешься ты в памяти землян
Как луч звезды… а может… скорость света…
Ты к марсианским улетишь горам…
Хотя печаль осталась неиспита…
Как-будто вызов всем земным мирам…
Ты бросила сегодня… Аэлита…
Опять придется страннице уйти…
И раствориться… словно свет в тумане…
Как бесконечны… странствия пути…
И как прекрасны вы… порой… земляне…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506765
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 23.06.2014
[b][i]Мисливська застільна[/i][/b]
Жив на світі, жив мисливець,
як годиться, був він лицар,
полювати він любив – він любив! –
Ненароком вепра вбив – вепра вбив…
[i]Приспів:[/i]
Ах-ах-ах, ах-ах-ах!
І була, була забава,
полетіла світом слава –
з’їхавсь всенький закордон,
щоби пити, пити, пити
український самогон!
Жив мисливець – славний лицар,
посміятись вмів над лихом,
як на зайця полював – полював!
люфу в небо направляв – напрвляв…
[i]Приспів.[/i]
Полював мисливець качку
і розв’язував задачку:
куди люфу наставляти – …ставляти!
Й порішив він не стріляти – стріляти…
[i]Приспів.[/i]
Жив мисливець, жив та й жив-жив
і природі він служив-…жив,
та й закінчилось все тим, все тим-тим,
що мисливець став святим, став святим…
[i]Приспів.[/i]
Створено у 2008 році
Опубліковано: "Гомін Підгір'я". Альманах, вип. VIII. Дрогобич: "Посвіт", 2009. - С. 133.
[i]Музика Євгена Заставного[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506564
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Полин… полин…
Мій відчай у вікні…
Кричав… благав…
Летів самотнім птахом…
Мені іще вчувалися пісні…
Без кольорів…
Що називають страхом…
Полин трава…
Твій неповторний запах
Відчую я…
І знову все по колу…
Як зайченя
У вовчих хижих лапах…
Де відчай я обрала
За основу…
Я знаю… так засуджений
На смерть…
На синє небо дивиться
Крізь грати…
Змалюй мені
Оту осінню мить…
Як весну не посмів
Намалювати…
Яким вогнем
Горіло кожне слово…
Як пахли квіти
Із твоїх долин…
Я ж обираю відчай
За основу…
І ще траву…
Що хтось назвав
Полин…
Полин – трава…
Розколото… роздіто…
Розірвано на клаптики
В мені…
Коли змалюєш
Те осіннє літо
На снігом запорошеній
Стерні…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506565
дата надходження 22.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Я согласна, судьба, никогда его голос не слышать…
Никогда не встречаться в пылИ неизведанных трасс…
Только б знать, что живёт он, смеётся, тоскует и дышит,
И живёт потому, что совсем он не знает о НАС…
Я согласна навстречу ему не распахивать душу.
За глоток той свободы стремленья, что кличут – любовь -
Я могла бы пройти через горы, ущелья и сушу,
Чтобы вихри шальные ушли из его островов!
Я согласна забыть, что касалась речами несмело,
Что узоры цветные над ним в поднебесье плела,
Только б громом войны никогда бы его не задело!
Только б радуга мира над ним бесконечно цвела!
Я согласна. Пусть ждала в тревоге ответа напрасно,
Пусть я имя его никогда не услышу в бреду,
Только б знать, что любим он, здоров, и по-своему счастлив!
Я забуду, судьба. Я с дороги твоей отойду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506499
дата надходження 21.06.2014
дата закладки 22.06.2014
Вранці Горщик на вікні Сонце покохало!
Ніжно-ніжно так його променем торкало…
Виноград, що ріс в землі, пагін вигнув гнучко.
Синю Чашку на вікні обійняв за ручку.
На столі собі стояв Чайник невеличкий.
Від плити, де Газ палав, заблищали щічки.
У каструльці на плиті Варево кипіло,
Мабуть, лагідні слова Ракам шепотіло…
І від пестощів таких Раки розімліли,
Густо-рясно в кип’ятку всі почервоніли…
Далі – більше! Там Вода покохала Крана!
Враз – зірвало в нього дах! Вибухнув вулканом!
Крісло–гойдалку фонтан окропив невдало…
Розбудив від сну Кота у коханні шалу!
Про кохану Кіт згадав, про Хазяйку-Бабцю,
В коридор хутчіш помчав – «окропити» капці!
А тимчасом ще сильніш розхиталось крісло…
Адже снилося йому любе «м’яке місце”…
Чайник заспівав свистком, пару «видав» влучно,
Про свою згадав любов дзвінко, лунко, гучно!
Пар на кухні гнав увись, сон розбивши в друзки,
В вищі сфери піднялись співи – до мотузки.
Там Кухонний Рушничок лагідно, маніжно
До мотузки ПрИщіпка притискала ніжно…
Що еротику пишу – ви вже вибачайте!
Я ж не перший раз грішу про Вазон та Чайник!
Вибачайте, що слова всі такі несмілі…
І картинка не нова – та знайомі цілі.
Про кохання вам пишу прОстими словами,
Щоб Поезія була Чистою, без Зваби…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505752
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Я буваю закохана в голос...
У твій тембр м'ягкий,
що вплітається, наче колос
в тонкий слух...
Як шепочеш ти... біля вух...
То солодкий він, то терпкий...
як нектар... і як терен...
проростає із зерен
ніжності...
Я буваю закохана в очі..
бо безодня їх - неосяжна...
То світло дня, то темінь ночі
в їх глибині...
там палають вогні...
але ж я - відважна...
я лечу в саме вогнище!
Я згораю і... хочу ще...
твого сонця...
Я буваю закохана у твій сміх...
Він для мене - мелодія...
До життя повернути б - зміг...
Чудодійний...
дзвінкий, мелодійний...
Зачаровує, мов рапсодія...
Твоя посмішка - мої ліки...
Я в полоні у неї - навіки...
я рабиня...
Я буваю закохана в дотики...
Твої руки - моя слабкість...
Мій дурман, і мої наркотики...
маків цвіт...
твої дотики - мій політ!
в них - і сила, і легкість...
в них - усе, чого так бажаю...
в них спасіння шукаю...
від самотності...
Я сьогодні закохана в спогади...
бо вони - це мій рай.
Бо не гріють чужі погляди...
все не те...
лиш звучання твого голосу - золоте...
лиш в твоїх обіймах - за небокрай!
мої спогади - це моє спасіння...
а любов моя - це моє коріння...
Ти - земля.
15.06.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505424
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
Я люблю тебе… ніч…
Коли місячне сяйво
На груди
Упаде і проникне
Крізь мене насправді
Наскрізь…
Я люблю тебе ніч…
Бо я знаю… так більше
Не буде…
Я люблю тебе всюди…
І завжди… безмежно…
І скрізь…
Я люблю тебе ніч…
До нестями… до болю…
До скону…
Коло місячне сяйво
На груди мої упаде…
У китайських садах
Зачарована сяйвом
Дракона…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… й ніхто…
І ніде…
Я люблю тебе так…
Як ніколи… ніхто …
І нізащо…
Коли місячне сяйво
Крізь мене у серце
Ввійде…
Я люблю тебе так…
Безнадійно… відкрито…
Нестримано… й просто
Пропащо…
Я люблю… бо я знаю…
Що більше…
Ніколи… й ніде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505421
дата надходження 15.06.2014
дата закладки 16.06.2014
О, Боже мой, какое небо!
Как дышится под ним легко!
Оно ко мне взывает немо
Сквозь амфилады облаков.
Здесь есть и тёмные громады,
И хлопка пух, и лёгкий штрих,
Оно приковывает взгляды,
Глубинной синью говорит...
Шатром раскидистым сияет,
Крылатость перьев в нём жива,
Вдаль за собою увлекают
Воздушных замков острова...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505148
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 14.06.2014
Scindia museum, Gwalior. Леда и Лебедь
Ледою…
Буду твоєю Ледою*,
Ніжністю,
дійсністю,
леготом,
Помахом білих крил…
Зведена…
Зваблена
пристрастним
легінем,
Як зачарованим
Лебедем
Під дивосвіт світил…
Згубою…
Станем коханням,
чи тугою,
Світлом, чи долі
наругою,
Літеплом, чи теплом…
Любою…
Вічним життям,
подрУгою,
Чи половиною
другою,
Вірним твоїм крилом…
************************
Ледою...
Буду твоею Ледою*,
Нежностью,
песнею преданной,
Взмахом лебяжьих крыл...
Ведаю...
Ты белокрылым
Лебедем
Прикосновеньем
бережным
Душу мою открыл...
Любишь ли...
В страсти своей
погубишь ли,
Мы в забытьё,
иль в будущность
Звёздной тропой уйдём?
Будишь ты
искренность,
пламенность,
выспренность...
Долго ль любить
неистово
Сможем с тобой вдвоём?
*Леда - в греческой мифологии дочь этолийского царя Фестия и жена спартанского царя Тиндарея. Детьми Леды были братья-Диоскуры (Кастор и Полидевк), а также дочери Елена и Клитеместра. Пленённый красотой Леды, Зевс предстал перед ней в образе Лебедя и овладел ею.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504476
дата надходження 11.06.2014
дата закладки 11.06.2014
Жінки-поетеси, талант наш - це дар?..
Бо, зрідка, здається, що... наче тягар.
Немов саранИ, налетів рій вагань...
Чи комусь є діло до наших волань?
Чи хтось розуміє, що наші вірші -
Хвилинна розрада для серця й душі?
Що так від конвеєра буднів втікаєм?
Що біль свій римуємо, і - відпускаєм?
Бо так повелося із давніх-давен,
Що ми для сім'ї в цьому світі живем.
Буває, здається, що ти - як раба...
І в тіла з душею іде боротьба...
А кохАні, нерідко, у вільні хвилинки
Бажають, щоб ми з них" здували пилинки",
І тістечка свіжі пекли кожен день...
Не заснути і діткам без наших пісень...
І так - з ранку до ночі. Цікаво? Чи ні?
А тИ часто чуєш натхнення пісні...
А муза сидить на плечі і шепоче...
Ніхто більш не чує. І кожен щось хоче...
Чи комусь потрібен наш "внутрішній світ"?
Чи комусь цікавий "душевний політ"?..
*******************
І поетів, мабуть, розуміють одні лиш поети...
Зате ми тепер, всі разОм, сидимо в інтернеті.
10.06.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504434
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 11.06.2014
- Моя печаль-
безмежна і німа:
ЇЙ - сниться ЛІТО...
а МЕНІ - ЗИМА...
ЇЙ - сниться море...
А МЕНІ - сніги...
( лижня у горах,
тиша навкруги...
...мисливський постріл
і собачий ніс...)
ВОНА ж - ТАКА...
тендітна...аж до сліз!
ЇЇ стежКАми -
золотий пісок...
...сія вогнями
сРІблений паСОК...
ЇЇ слідочки -
як дорога в рай,
де океан цілує
неба край...
І я втрачаю міцність,
форму,зміст...
(хоч крем - водо-
відштовхуючий- "TWIST"...)
...шнурок - вузлами...
Кругом голова...
Бо ж - 38,
то - не 42!..."*
І ВАЛІДОЛ НАЛЯКАНИЙ ДВІРНИК
КОВТАВ -НА СМІТНИКУ ЗАЧУВШИ НИШКОМ-
ЯК БУРМОТІВ ДІРЯВИЙ ЧЕРЕВИК,
ЗАКОХАНИЙ У РВАНУ БОСОНІЖКУ...
* розміри взуття :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=504367
дата надходження 10.06.2014
дата закладки 10.06.2014
В тот день, когда ты меня искал,
И не мог отыскать нигде,
Я тихо бродила у диких скал
По щиколотку в воде.
Когда ты кричал: «Прости! Вернись!
Забудем обид оскал!»
Я молча смотрела на море вниз,
С вершины прибрежных скал.
Я видела чей-то забытый след,
Впечатанный в мокрый песок.
Я слышала: чайки делили обед,
Подравшись за рыбы кусок.
Ритмично на берег взлетала волна,
Назад – обнажая дно.
Когда остаешься совсем одна,
То все уже решено.
И мир можно тоже перевернуть
Всего лишь фразой одной,
И в небо упасть, и тонуть..тонуть…
А можно застыть стеной.
В тот день , когда ты меня искал,
Когда ты кричал: «Вернись!
Отчаянно я у забытых скал
Хваталась за ниточку – жизнь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503879
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
Шум раскатов вдали и сиянье зарниц,
Иль тревожные крики испуганных птиц,
Извлекают, забытую память вернув,
Ту былУю, проклЯтую богом войну.
Как мальчишка совсем, чуть со школьной скамьи,
Уходил от себя, от друзей, от семьи,
За чужую идею, в чужую страну
Средь лишений и горя беречь тишину…
Было много потерь в той обители зла,
Лишь молитва родных там спасеньем была,
Чуть не умер, на койке шепча, как в бреду :
«Продержись ещё, брат, я на помощь иду»
Это было так много мгновений назад,
Только мне до сих пор его раны болят,
Так боялась тогда я его потерять!
А война, как на зло, возвратилась опять!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503877
дата надходження 08.06.2014
дата закладки 08.06.2014
*** прочитала казку СИНЯ БОРОДА ( враження ще з дитинства - страшна-страшнюча казочка )... і от ...щось таке...за мотивами ...якісь відлуння казки ( хі...)
РОЗМОВА ПРИМАР - УБИТИХ дружин КОРОЛЯ СИНЯ БОРОДА
( за потаємними зачиненими дверцятами в підземеллі палацу )
примара 1 : -Ця темрява густа,як мармелад...
А спогади...А спогади - каТАми
нявчать...нявчать голодними котами,
про те,що не повернеться назад...
примара 2 : -Які товстезні бігають щурі,
хоч кров схолола...І зотліла сукня...
примара 3 : -...нема очей - не бачити зорі,
не плакати,зачувши звуки лютні...
примара 4 : - Сестриці,так не личить гречним паннам-
хай мертвим...Але - про щурів!...котів!
примара 1 : - Колись мене ВІН ніжно кликав - АННО!...
примара 2 : -Мені -МАРІЯ... -тихо шепотів...
примара 3 : - ...любив мене...
примара 1 : -Та ні - МЕНЕ любив!
примара 4: - Любив УСІХ! підвал... темниця... яма...
...усім меча у серденько встромив...
А я буЛА - найпершою... І рана
вогнем палає з тих далеких днів:
... Гучне весілля! ЗОЛОТОМ - приДАне...
А наречена - з роду ЧАКЛУНІВ...
Король дізнався - налякався... вбив!
( все ж - в"язочку ключів ЗАЧАКЛУВАЛА,
допоки кров не зВУрдилась руда...
У Короля - не серце - КАМІНЬ - стало
і СИНЯ - КУрам НАсміх! - борода...:):):)
...з тих пір нема йому ніде споКОю..
...та чую...чую котиться луною
ноВЕ весілля шляхом під горою...
ВЕСІЛЛЯ СИНЬОЇ БОРОДИ
-Як ВЕСІЛЛЯЧКО гуляє -
Гоц! Гоц! Гуп - Гуп!
-В гальби пиво наливає-
і танцює,і співає
весь люд! Весь люд!
-Одружився наш воЛОдар - грізний СИНЯ БОРОДА!
Вже п"ятнадцята дружина - і красива й молода!
(-Де ж поділись - чотирнадцять?)
Свят-куй,народ!
(-Засолив у бочці з квасом
сам чорт! Сам чорт...)
(-Наш король чорТУ - знайомий-
брат,сват - свій чуб!
-Тільки цить! Про це - нікому!!!)
Гей! Гей! Гуп! Гуп!
ПРОЩАННЯ СИНЬОЇ БОРОДИ З МОЛОДОЮ ДРУЖИНОЮ
-як тужно вітер плаче у деревах...
Уже в похід заграли сурмачі...
(...Жінкам - молитви,а муЖАМ - мечі...)
-ЙДЕМО В ПОХІД! ТОЖ ОСЬ ВАМ,КОРОЛЕВО,
ОД ВСІХ ПОКОЇВ - КЛЮЧИКИ Й КЛЮЧІ...
-О,мій Король...Чомусь у сновидінні
скотилось Сонце з почорнілих круч...
-УВЕСЬ ПАЛАЦ - У ВАШІМ ВОЛОДІННІ !
ЛИШ НЕ СПУСКАЙТЕСЬ( ЗА МОЇМ ВЕЛІННЯМ ! )
У ПІДЗЕМЕЛЛЯ...( ТАМ БЛУКАЮТЬ - ТІНІ...)
ХОВАЮТЬ ВІД ОЧЕЙ ПОХМУРІ СТІНИ
ТІ ДВЕРІ ПОТАЄМНІ ... В ПАВУТИНІ...
ЩО ВІДЧИНЯЄ ЦЕЙ - НАЙМЕНШИЙ - КЛЮЧ!
-тремтять між хмар печальні клапті неба...
сіріє день,немов мутНА вода...
В опочивальнях - холодно без Тебе...
-НАКАЗ МІЙ НЕ ПОРУШТЕ,КОРОЛЕВО!
СПУСКАТИСЬ В ПІДЗЕМЕЛЛЯ - БЕЗ ПОТРЕБИ...
-корюсь,мій Пане Синя БОРОДА...
( Кохаю ВАС...хоч серце б"ється птахом:
кохання ЦЕ - мабуть, МОЯ БІДА... )
МОНОЛОГ КОРОЛЕВИ
Мій пане,за кінським копитом ще куриться порохом...
Цілунок прощальний не студить холодна вода!
В порожніх кімнатах - лиш тіні...А сВІчки - як сполохи...
І нудить цим світом дружина твоя молода...
бо дзвони весільні ще ген по угіддях - відлуннями...
А Ти вже зникаєш на битім шляху між дерев...
Чекати повернень,покірно німіючи буднями,
то доля дружин - хоч селянок,а хоч королев...
І ТЯгнуться дні,як неНАвисна нитка за голкою...
В печальних поКОях споКОю - ні вдень,ні вночі...
Твоя НЕ-ПРИСУТНІСТЬ лишає сліди,наче опіки...
Твоя НЕ-ПРИСУТНІСТЬ - у ЗВ"ЯЗЦІ ХОЛОДНИХ КЛЮЧІВ
що водить мене по палацу,як звіра - на шворочці...
Кімнати,покої - по колу,хоч очі заплющ!
Бо ГОЛОС - тоненький,страшний,наче привид у мороці,
ШЕПОЧЕ... ШЕПОЧЕ...ШЕПОЧЕ про ДВЕРІ та КЛЮЧ...
...покручені сходи - печальні,потворні,як ПОкручі,
чепляють за ноги,немов зачарований плющ...
...спуститись...додолу...
додолу ... там двері... ось - ключ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=503304
дата надходження 05.06.2014
дата закладки 05.06.2014
У домі старому, на сірій і темній стіні,
Гусінь ляклива кокон надійний сплела.
З собою в домівку усе необхідне взялА
А що діється в світі, те бачила лиш у вікні.
Тут бУло так затишно, тепло і гарно.
Все звичне, надійне... ну диво-куточок.
Лиш кисню, здавалось, шматочок...
І лялечка крила собі уявляла примарно.
І дні пролітали, для неї ж усі - як один.
Бо лялечці чогось у коконі все ж бракувало.
Схотіла на волю... Бо стінами наче скувало...
Схотілось побачити річку і вигин стежин,
Споглядати із радістю весь білий світ,
І над ним пролітати висОко-висОко...
І кисень вдихати глибОко-глибОко...
Хоч разочок за стільки однакових літ...
Кружляли метелики там, за вікном,
І крильцями вільно по вітру махали.
А лялечка своїм рости не давала,
І, врешті, заснула безвиході сном.
І снились їй часто весЕлкові крила...
Що безстрашно вона літає на волі,
Що, ставши господарем власної долі,
СтрахИ і тривоги свої підкорила.
Та сон - це лиш сон...
Чи самі ми..?
Чи то в Долі робота така... обирати?..
Кому в коконі жити... Ну а кому... літати...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502076
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 30.05.2014
...дрімали на кухні
старі табуретки,
давився слізьМИ
недокручений кран...
Тремтіла від страху
забута Котлета,
бо повз до тарілки
Рудий Таракан.
Лежав без свідомості
зв"язаний Янгол
між мрій,незворотньо
роздавлених вщерть:
тут ВІДЧАЙ у карти
програв на світанні
безжальній красуні
із бейджиком СМЕРТЬ
І сонячний Ранок-
веселий,рум"яний!-
влетів крізь кватирку
в"юнким вітерцем,
де тихо гойдалась
на шворочці панна
з уже нетутешнім
блакитним лицем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502068
дата надходження 29.05.2014
дата закладки 30.05.2014
Сердцу больно – грусть манит.
Жгла любовь когда-то.
Память вместе нас хранит,
Хоть и в прошлых датах.
Те же звезды в небесах…
Так же пели птицы.
Время путается в снах,
Когда милый снится!..
- Посмотри в мои глаза,
Протяни ладони -
Падает на них слеза
С горечью бездонной.
Зорька в небе, словно шаль.
Мне б ее на плечи…
- Как же нас безумно жаль!
Времечко не лечит.
Сложно Ангела понять,
Если сердцу больно…
Пусть надеждою объят
Каждый странник вольный!
- Знай, судьбу свою найдем!..
Будут слезы пылью.
Райский сад… и мы вдвоем!
Счастье станет былью.
14.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501669
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
Люблю носить твою рубашку...
Греть плоть свою… ее теплом.
Рассыпать локоны-барашки
На твои плечи под окном.
К груди коснуться… очень нежно…
И ощутить тотчас… жару!
Забыть дышать… с тобой возможно!
Мне кажется… от чувств умру!..
Нам тени месяц – ох, зевака -
Волшебной краской рисовал…
По стенам блики в полумраке
Смеяться ветер заставлял.
Ладонь в ладонь… Сомкнулись пальцы!..
Мы среди звезд в чужих мирах…
Какое счастье - обниматься!..
Уснуть хочу в твоих руках…
Уснуть под шепот ночью звездной…
О том, что я затмила свет!..
Жалеешь… встретилась так поздно!..
Ведь лучшей в мире… просто, нет.
Пусть заливает лунным светом
Объятья двух влюбленных тел…
И пусть Любовь не знает века!
Не знает Счастье свой предел...
12.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501668
дата надходження 28.05.2014
дата закладки 28.05.2014
В стороні капусТЯних плантацій
на саМОму краєчку городу
познайомтесь! - жиЛА собі РАвлиця
неймовірна на вдачу і вроду!
І треба ж такому здійсниться!-
наснилися стиглі суниці -
самі у тім сні безтурботно
суниці стрибали до рота!
СТРИБАЛИ ДО РОТА.
ПРЯМЕНЬКО - ДО РОТА,
ТІЙ РАВЛИЦІ З ДИВНИМ
ІМ"ЯМ - РАВАлоТТА,
ЯКА МАНДРУВАТИ
ГОРОДОМ ЛЮБИЛА,
ЯКІЙ ВЖЕ ЗЕЛЕНА
КАПУСТА НАБРИДЛА!
А СНИЛИСЬ УПЕРТО
РУМ"ЯНІ СУНИЦІ
І ПАХЛИ...ТАК ПАХЛИ
В СОЛОДКОМУ СНІ ЦІМ!!!
Тож равлиця РаваЛОтта
гайнула у мандри в суботу
( буЛА дуже гарна погода! )
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
ДОРОГА-ДАЛЕКА,
СУНИЦІ - НЕ БЛИЗЬКО...
МІЖ ГРЯДОК РЯДАМИ
СТОЯТЬ ЦИБУЛИСЬКА,
А ДАЛІ - ЛЕЖАТЬ
ГАРБУЗЯКИ ПИХАТІ,
СИЧАТЬ З коноПЕль
ПАВУКИ ВОЛОХАТІ...
І КВАКАЮТЬ ЖАБИ З БОЛОТА:
-НЕ ЙДИ! ПРОПАДЕШ,РАВАЛОТТО!
Та равлиця - марить суницями...
не може уже зупинитися!-
Мандрує п"ятнадцяту добу
на КРАЙ СВІТУ,
точніш - ГОРОДУ...
А СОНЦЕ КОЛЮЧЕ
ПАЛЮЧЕ ПАЛАЄ,
ВНОЧІ РАВАЛОТТУ
ДОЩЕМ ПОЛИВАЄ...
ПРОТЕРСЯ КРОСІВОК,
ПОРВАЛАСЬ КОЛГОТА...
ВЖЕ СИЛИ ОСТАННІ
ВТРАЧА РАВАЛОТТА!
...ШЕПОЧЕ,УПАВШИ: " НАСНІТЬСЯ,
МОЇ НЕДОСЯЖНІ СУНИЦІ..."
...була б моя казка печальною
( і навіть у чомусь - повчальною),
якби не наснилась КАПУСТА
Равлику РАВЛУ-АвГУсту
із країни СУНИЧНОЇ родом
на самому краєчку городу...
Йому снилась КАПУСТА зелена-
незнайома,смачнезна шалено!!!
Тож равлика РАВЛА-Августа
зманила у Мандри - КАПУСТА...
Він мандрує п"ятнадцяту добу
на край світу,
точніш - городу.
НАРЕШТІ У КАЗЦІ
ЩАСЛИВАЯ НОТА,
БО РАВЛИК АВгуСТ
ВРЯТУВАВ РАВАЛОТТУ-
ВІН МАВ У НАПЛІЧНИКУ
СТИГЛУ СУНИЦЮ,
КРОСІВКУ,КОЛГОТКУ,
у склянці ВОДИЦЮ...
( А ЩЕ - РОЗКАЖУ ВАМ
ОДНУ ТАЄМНИЦЮ-
АВгуСТ ЗАКОХАВСЯ
У ТУ МАНДРІВНИЦЮ!)
А завтра на грядках - застілля:
у Равликів буде - весілля!
Равлиця Равалотта - то вигадка ( "віртуальна"подружка) моєї донечки
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=501180
дата надходження 25.05.2014
дата закладки 26.05.2014
Розривай колонки і лікуй мене металом,
Гаси в мені вогні надій і щирості багаття.
Я стану твоїм рядком на своїм меморіалі,
А зараз я лише розбита і повністю розп"ята.
Лупи басами по барабанним моїм перети́нкам,
Вібруй у мене під ногами, танцюй по стінам.
Заповни мене і весь мій нудотний будинок,
Зроби мене че́рствою. Зроби мене вільною.
Розривай колонки і душу мою блядливу,
Нервуй сварливих сусідів, шли їх всіх в срaку.
Ти зі мною була в найстрашнішу хвилину,
Ти завжди зі мною, а інші всі хай ідуть нахyй.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500172
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Чоловіка не було вдома три дні. З’явився в понеділок увечері, після роботи. Разом занесли в квартиру овочі, привезені з заміського будиночка. Ну, і звичайно, вечеряти! Все сподобалося. Перекинулись новинами. А потім – розбіглися хто куди…
У кожного – свої інтереси. Добре, коли в родині два комп’ютери, а син відпочиває у дідуся з бабусею. Можна спілкуватися вволю на своїх улюблених сайтах.
Але раптом чоловік покликав мене на балкон. «Подивися!». Десь далеко над лісом лютувала гроза. Велика чорна хмара, схожа на гігантського орлана, час від часу випускала із «крил» осяйні блискавиці! Так моторошно, і так прекрасно! Можна спостерігати розгул стихії, не хвилюючись, що вона ось-ось дістане тебе! Та темна хмара швидко насувалася, міняла обриси, зловісно чорнішала. Зблискувало все частіше, гуркіт грому ставав все гучнішим!...
Я притулилася до чоловіка… Як добре!… Отак стояти, відчуваючи тепле міцне плече, і спину… Ніби в прихистку від всього світу… Байдуже, що він ніяк не відреагував… Не притягнув до себе… Не намагався обійняти… Байдуже… Так солодко думати, що він відчуває те саме, що і я… Просто не хоче відкритися… Не зрозуміло – йому також страшно, як і мені? Чи тепло від мого дотику? Чи здригається він внутрішньо, як я, всім тілом, від надто яскравих спалахів?
Хмара майже заполонила небо. Зненацька піднявся вітер, став шарпати дерева, полетіли на нас кленові парашутики та пух від тополь… «Напевне, пройде повз нас!» – зненацька сказав чоловік. «Дивися, вітер у той бік!» – і відсунувся.
Я була надто гарячою? Надавила плече? Він замислився про щось своє?... Я гадала, що гроза нас не мине. Ось вона, вже поряд, над нами! Нависла чорним покривалом! Холодна, гучна, колюча, зі злими поривами вітру! Невблаганна стихія, що не несе тепла, а лише тягне до кожного свої холодні струмені в прагненні остудити, прибити до землі, вимити залишки тепла, приховати світлі пориви, а хто буде необачним – то і позбавити життя!
Гримнуло прямо над нами! І полилося, як із відра! І заблищали, забилися в злобі блискавиці! Я мимоволі обійняла себе руками… «Все, дощ пішов! Зачини вікно!»
Над нашим домом почалася гроза.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=500178
дата надходження 20.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Так смійся… Король… бо насправді… тобі цього треба…
Бо зорі померкнуть… і сонця зречеться земля…
І темрява стане кумиром у синього неба…
В ту мить… як Рабиня полюбить свого Короля…
Так смійся… Король… як насправді… тобі цього треба…
Тобі… Королю – королеви із крові і плоті…
Я ж тебе заберу… де земля доторкається неба…
Де нечутні слова… І лиш клени стоять в позолоті…
Нещасний король… мабуть… встав ти не з тої ноги…
І жертву поранену легко на полі залишиш…
Та я проросту… чарівної напившись води…
Й тебе заберу на замріяні ті береги…
Де нечутні слова… і лиш травами вітер колише…
Але пам’ятай… мій жорстокий і ніжний король…
Бо сонця… і зір… і УСЬОГО - буває замало…
І зіграна буде твоя імператорська роль…
І день той наступить… щоб небо на землю упало…
Тобі… Королю… по зубах лише ті королеви…
Та очі відкрию… і листя побачу зелене…
Що ті королі… що кохають насправді… як леви…
І стріли зламаю… які пропустив ти крізь мене…
Спасати поранених просто не твоя турбота…
І рани… ще свіжі… чомусь так нестерпно боліли…
Та легко злетить із твоїх куполів позолота…
В ту мить… як отрутою змастиш загострені стріли…
Я в шафі твоїй відшукаю забуті скелети…
Зберу їх усіх… І надійно в саду закопаю…
Із ніжного серця так легко зробити котлети…
Тобі… Королю… на сніданок до доброго чаю…
Рятуйся… Король… Вартових поклади на посту…
Хай стіни палаців тебе стерегтимуть уміло…
Та в новому тілі Трояндою я проросту…
І вирву із серця отрутою змащені стріли…
Підніму подол я свого кольорового плаття…
Ми ж так воювали… ми просто інакше не вміли…
І квітку чарівну прекрасного того латаття…
В ті руки віддам… що тримає отруєні стріли…
Так смійся… Король… бо насправді… тобі цього треба…
А раптом?.. а раптом… я виживу в цьому бою…
Й пів – царства за СНИ… Ну а других пів – царства за НЕБО…
Так щедро віддаш… Як і личить… лише Королю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=499256
дата надходження 15.05.2014
дата закладки 21.05.2014
Вышел месяц из-за тучи,
Серебрит мое окно.
Яркий свет сердечко мучит…
Болью насквозь прожжено.
Пустота меня связала
И закрыла к счастью путь.
- Вот бы все начать сначала!
Да судьбу веревки жмут.
Плачет ива над рекою,
В каплях с грустью берега.
- Что ж мы сделали с тобою?!
Я сквозь годы влюблена...
Той завидую, что рядом!
Видит, слышит, говорит…
Милый мой – ее отрада!
Может ли, как я, любить?!
Добрый ветер гонит тучи…
Сушит слезы под окном.
Соловей зальет певучий
Мысли… душу… боль о нем.
05.05.2014 г.
Фото из инета.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496885
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 05.05.2014
Ти знав її… колись уже кохав…
Допоки цей незрозумілий світ
Її чомусь у тебе відібрав…
Оту… іще не пізнану Ліліт…
Ти знав її… в яких іще віках…
Які зірки на небесах горіли…
Який кружляв понад пісками птах…
Коли її по мутних водах Нілу
До тебе на галерах привезли…
Ту напрочуд смагляву полонянку…
Ти брав її… як вміє фараон…
Але запам’ятав… лише як бранку…
Ти знав її… з яких іще давен…
Та соковита лісова поляна…
І називав так сонячно – Хюррем…
Вона лишалась просто Роксолана…
Ти знав її… І щоб ти не робив…
Твоїх доріг написана ремарка…
Її колись як Лауру любив…
Коли ти був лише поет Петрарка…
Ти знав її… а значить… ти горів…
І ті століття не минали марно…
І Батлером ти плив зо сто морів…
Шукаючи свою єдину Скарлет…
Ти знав її… прекрасну… й без прикрас…
З якої невідомої планети…
Вона прийшла до тебе на цей раз
У вигляді невинної Джульєти…
Ти знав її… втрачаючи не раз…
Усі шляхи… що світом тобі дані…
Ті очі ти побачиш іще раз…
Вмираючи на Чорному Майдані…
Ти знав її… і щоб ти не робив…
Не розірвати те магічне коло…
Із тих світів… в яких ти полюбив…
Вона до тебе йшла не помилково…
Ти знав її… впізнаєш ще не раз…
Із лабіринтів давніх пірамід…
Вона буде приходити до тебе…
І ти впізнаєш в ній свою Ліліт…
І ти… не довіряючи нікому…
Лиш серця переписуючи звіт…
Шукатимеш у натовпі людському
Оту… колись загублену… Ліліт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494962
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 26.04.2014
(продовження вірша поета Сокольника)
Ой, темніє все довкола...
Як би ж то був вечір
Я, мов крига, охолола.
Обійми за плечі...
Обійми, мій місяченьку,
Бо впаду до ніг
Як же боляче серденьку,
Зостатись не зміг...
Покидаєш, мій козаче...
То не дощ гуде,
То душа моя так плаче,
За тобою йде...
Покидаєш, чорноокий...
Мусиш, мусиш... знаю.
Шлях далекий і жорстокий
На тебе чекає.
Покидаєш мене, милий...
Як би ж я змогла
Зупинити ці хвилини...
Усе б віддала.
Не журися, мій коханий,
В чужій стороні
Любов моя сцілить рани...
Ти повір мені
Я закохана тобою,
Як без тебе жити?
Заплаканою вербою
Залишусь тужити
Ой, чекатиму, єдиний,
Скільки буде треба
І молитимусь невпинно
До синього неба...
Поцілуй мене, благаю
Неначе востаннє...
Тебе сльОзами вмиваю...
Ти ж моє кохання
Будемо в думках, єдиний
Завжди ми у двох.
Час біжить... летить невпинно...
В поміч тобі Бог...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494764
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Я ушла. Толи зовом совести,
Толи долгом обремлена…
Был печальным конец у повести.
И застыла моя весна
В побелевших руках затиснутых,
И в упрямо сжатых губах,
И в глазах, что готовы выстрелить
Гневом… Но до сих пор в слезах…
Шла по вересковым я пустошам,
Без дороги, путаясь в снах…
То, что сердце твердит, не слушая,
Понимая – теперь одна…
Растревоженная, обманута,
О, скажи мне, за что? Зачем?
Нервы будто в душе натянуты,
И обрезаны насовсем…
Не обрезаны… Всё отрублено…
Ложью праведной? Добрым злом?
О, любовь моя загубленная!
…И завязанная узлом…
И тогда у небес спросила я :
«Как мне быть? Господь, подскажи?
В этом бегстве теряю силы я,
Средь неверья, потерь и лжи…
Помоги! Дай совет мне правильный!
Что мне делать с тем, что внутри?
Не оставь меня! И направь меня!
Я – раба твоя, посмотри!»
Я зажмурилась, и прислушалась
К сердцу – лучшей из ворожей…
И услышала среди пустоши :
«Где ты? Джейн! Джейн! Джейн!?!»***
Этот голос!!! Его узнала бы
Среди тысячи, и в бреду!!!
На колени тогда упала я
Прокричав: «Я – здесь!!! Я – иду!!!»
***«В доме стояла глубокая тишина – полагаю, все, кроме нас с Сент-Джоном, уже отошли ко сну. Единственная свеча догорала, комнату заливал лунный свет. Мое сердце билось часто и сильно – я слышала его стук. Внезапно оно замерло от невыразимого ощущения, которое заполнило его, тут же достигнув головы и разлившись по всему телу. Ощущение это не было подобно электрическому удару, однако по резкости, силе и необъяснимости не уступало ему. Казалось, прежнее возбуждение всех моих чувств было лишь сонной одурью, от которой их теперь принудили очнуться. Все они необычайно обострились, зрение и слух ожидали чего-то, я вся трепетала.
– Что ты услышала? Что ты видишь? – спросил Сент-Джон.
Я ничего не видела, но я услышала голос, где-то звавший: «Джейн! Джейн! Джейн!» И только.
– О Боже! Что это? – ахнула я.
Вернее, мне следовало бы сказать: «где это?» Ибо звуки раздались не в комнате, и не в доме, и не в саду. Они донеслись не из воздуха, и не из-под земли, и не с небосвода. Я услышала их – откуда, из какого «когда», постигнуть невозможно. И это был человеческий голос – знакомый, любимый, незабвенный, – голос Эдварда Фэрфакса Рочестера. В нем звучали боль и горе, он звал отчаянно, жутко, настойчиво.
– Я иду! – закричала я. – Подожди меня! Я иду! Иду!»
Шарлотта Бронте «Джен Эйр»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494730
дата надходження 24.04.2014
дата закладки 24.04.2014
на краю листвы ищу тебя
в проросшем платье зелени окошка
след паучка, комахи,дятел, рожки!
смешной какой бродячий улитенок))
мордочка лапки туловище хвост!
наверное, минуту как с пеленок
наружу вытащил свой мокрый сырой нос
и домик свой как школьник первоклассник
свалил себе на шею сотни книг
и тащит тащит тащит тащит тащит,
а может, по наследству и привык))
я капля.. я веселый Капитошка
я скоро упаду и испарюсь)
желание одно упасть на кошку
на шейку и скатиться) озорник
да я такой, или хотите, я такая
не успеваю глазиком моргнуть
как тут успеешь ветка то святая
и тащят все ее кому не лень..
вон муравей ползет,ой,подползает
наверное сейчас умру умру
от смеха, чтоли,я себя стращаю
я соль земли- разве могу я умереть?
на краешке на листике сад рая
мне бы найти тебя успеть бы мне.. успеть..
где ты, Тучкааааааааа?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=492250
дата надходження 13.04.2014
дата закладки 17.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 08.04.2014
ГРУДОЧКА ЦУКРУ
на денці стакана чаю
губить молекули,
міцно зціпивши зуби...
Скоро світанок рум"яний
з-за небокраю
вигулькне мляво...
та ГРУДОЧКИ - вже
не буде... :)
бо...
...їй ворожила ще вчора
старенька Ложка -
(карти лягали на гущу
кавову криво...)
ГРУДОЧКА ЦУКРУ - не вірила...
...хоч тривожно
вперше просила
позичити в Мухи крила...
Але...
В Мухи на серці
пра-давня образа тліла,
Муха жорстоко у відповідь
засміялась :
-МАбуть не варто
зичити рідні крила
тій,що ніколи
навіть лизнуть
не давалась!...
Що ж...
ГРУДОЧКА ЦУКРУ
залишилась мліти в банці,
вдягнута в білу свою
найсолодшу сукню...
(... Муха ж повисла на
зломаній шостій лапці,
бо зачепилась за стрічку
липку на кухні...)
втім...
Ніч була дивною...
Так солов"ї співали!...
Вітер весняний
дерева тримав
за руки...
І видавалися сяючі
білі цятки
в небі далекому
душами ГРУДОЧОК ЦУКРУ...
та...
ніч промайнула...
не вірилось,що -остання
ГРУДОЧЦІ ЦУКРУ,
що злякана і печальна,
спостерігала,як
неумита ПАННА
так незворотньо
вмикає електрочайник...
і...
ГРУДОЧКА ЦУКРУ-
в окропі стакана чаю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490684
дата надходження 06.04.2014
дата закладки 07.04.2014
Стоял старинный особняк в конце у тисовой аллеи.
Жила там дружная семья, и выживали, как умели…
Отец семейства рисовал, мать знала толк в любом товаре,
А старший сын во флигельке работал в лавке антикварной.
История тут не нова, ещё с прапрадеда Адама…
Так вот… Заказан был портрет одной высокочтимой дамы…
Скучая может, или ей вдруг провиденье подсказало,
Чуть-чуть помешкав у дверей, она в лавчонке оказалась.
Среди запЫленных вещей, при тусклом свете, и не сразу
Вещичка приглянулась ей. Изысканной работы ваза.
-Эй, есть тут кто-то? Отзовись? Ах, это вы? – она смутилась…
-Чем я могу полезен быть? К услугам вашим, ваша милость…
Ах, как хорош он! Как пригож! Высок, и статен, взгляд заманчив.
Его глаза… Пробрала дрожь. Пред ней мужчина, а не мальчик…
-К услугам вашим – повторил, её волнение заметив.
-Ах, да, пришли вы… Ну так что ж. Приобрести хочу. Вот это.
-Нет, это вздор. Не разговор. И торг здесь не уместен сразу.
Простите, - твёрдый был отпор – Не продаётся эта ваза.
-Но я куплю любой ценой! Поймите. Я жена банкира.
И торговаться здесь смешно. Приобрести могу полмира!
Улыбка тронула лицо. Черты суровые смягчились
На миг…
-Кто вы – мне всё равно. Вот если б телом расплатились…
Как ураган – её снесло! Да как он смел! Какая наглость!
Да этой вазе – грош цена! Что за намёки на продажность!
Но не закончен был портрет. А может, помутился разум…
Манил так часто лавки свет… И как назло в витрине – ваза…
И вот в один из вечеров, когда сомнения погасли,
Она, стыдливость поборов, сказала тихо: «Я согласна…»
И вот, волнуясь и дрожа, она пришла… В свободный вечер.
Конечно, был в отъезде муж. Она пришла. А он далече…
Так медленно спадает шелк… И так перчатки непослушны…
И так в объятьях хорошо… Хотя от слов краснеют уши…
Нет, не разбужена она… Она такого и не знала…
Жена? Какая там жена?... Нет-нет, не начинай сначала!
Грудной и тёплый только смех на все её «Нет, нет, не надо!»
Терпенье, ласки, сладкий грех и гибкость тела слишком рядом…
Проникновенье этих губ во все интимные местечки…
И наглость… нежность этих рук… упругость мускулов… и плечи…
Так страстен… как нетерпелив… какие токи в теле будит…
И разве можно так хотеть… О, нет, ну кто меня осудит?...
«О, нет, постой, я не могу, огонь желанья слишком жарок…
Я от него стыдясь бегу…» «А ты раскройся… как подарок…»
Она навстречу подалась, сломав последнюю преграду,
И захлестнула их волна такой немыслимой услады…
Какой поток! По нервам ток, и хриплый вскрик, и вновь томленье,
Соединенье вновь, толчок, ещё, ещё проникновенье!
Не отпускать, обнять сильней, почувствовать его всем телом…
Волна блаженства унесла за все возможные пределы!
…Но пламенем пришёл рассвет. Откинувшись, он спал устало.
Нашла серёжки, и браслет, поспешно все шелка собрала…
Застыла… Вазу не взяла. Душою мысленно простилась.
…И весть по городку прошла - в Париж банкирша укатила…
…С тех пор прошло немало лет… Давно нет тисовой аллеи.
И антикварной лавки нет. И антиквара нету с нею…
На верхней полке, у камина, хранится лишь немало лет
Та ваза. И неповторимый - прекрасной женщины портрет…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490371
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Да что скрывать? Я влюблена.
Теперь дышать не смею ровно.
Безумством Вашим пленена,
Как одержимая. Я словно
Ваша послушница в уме
И как монахиня на людях.
Не придавайте же хуле
И не журите строго, судьи!
Вы повстречались на беду,
Осколки страсти кинув в очи.
Я Вас звала в своем бреду,
Когда стонала среди ночи.
Когда рвалась в семи потах,
Змеей упруго извивалась,
Истомно я глотала: «Ах!»
И ласке подло предавалась.
Я как послушница в миру,
За рясой Вам не видно нрава.
Но как закат впускает тьму,
Тогда мой стыд имеет право
Задрать подол и до бедра
Порвать в порыве буйном платье,
Овладевает до утра
Мной рукоблудия проклятье.
Булавки падают с волос,
На плечи – локоны, как бремя,
И я шепчу себе под нос,
Когда ласкаюсь, Ваше имя.
Остыла в похоти вина,
Утих мой стан, младые груди.
Да, что скрывать? Я влюблена.
Вы не журите строго, судьи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489889
дата надходження 02.04.2014
дата закладки 03.04.2014
Золотистым фонтаном из веток
Ива, душу мою укрой…
Не прошу ни тепла, ни совета,
Только брызни ты бирюзой,
Расплеснись молодым каскадом
Свежих листьев, нежнее нег,
И серёжками, как наградой
Пригубить молодой побег,
О листы лицом потереться,
Свежесть сока губами испить…
И доверить биение сердца
Этим пагонам золотым!
Ой ты, ива, беседка родная,
О тоске лишь тебе расскажу!
Тонких веток твоих не сломаю,
У ствола спиной – затужу…
Словно в детстве – открыто заплачу,
Здесь никто не нарушит покой…
За спиною никто не судачит,
Не пеняет нескладной судьбой…
Отлегло… Словно сон – отлетело…
Ветер косами метит маршрут…
…Ничего, что весна отгорела…
Прямо в душу серёжки цветут…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488003
дата надходження 25.03.2014
дата закладки 26.03.2014
Манишь, играешь, ответствуешь,
Чувственность – через край!
Знаешь, я – зрелая женщина!
Страстью возьми! Иль прощай!
Танго танцуем над пропастью,
Искры взрывают песок!
Глаз твоих синие молнии,
Переплетение ног,
Плечи широкие сильные,
Руки, как росчерки льдин,
Рея над бёдрами крыльями -
Похоть разбудят в груди!
Эти броски, притяжения,
Этот почти поцелуй…
Холодность! Резкость движения!
Брошена! Я на полу!
Резким порывом отчаянным
В страстных объятиях вновь!
Кто я такая? Случайная?
Танго танцует любовь!
Страсть победит или бешенность?
Бросишь опять на песок?
Танго – это не взвешенность!
Это – по нервам ток!
Пропасть внизу глубочайшая!
Порознь по краю пойдём?
Или безумно-отчаянно
Вместе туда упадём?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=487159
дата надходження 21.03.2014
дата закладки 21.03.2014
Я, возможно, уйду болеть…
Души целостны, мы – не вечны…
Будешь ли обо мне жалеть,
Мой пронзительный первый встречный?
И по письмам моим скучать,
Вдруг отсутствие их заметив?
И в себе – до конца – молчать,
Засыпая лишь на рассвете?
Перемножив порыв на ноль,
Ощущая на вкус и грешность,
Завтра ты помолчишь с другой,
И иная закружит нежность….
Иногда лишь вздохнёшь - былА…
И по краю судьбы ходила…
В виртуальности уплылА?
Иль за край за земной уплЫла?
Не осудишь моих грехов,
Глаз глубины вообще не вспомнишь…
Только строчки моих стихов
Будут в сердце стучаться в полночь.
Ожидание… Бег минут…
Вдруг появятся ниоткуда?
Те слова, что эфир взорвут,
Раскачав в тебе амплитуду*
Максимальных моих даров,
Ураганных моих порывов!
Не смогла разбудить любовь…
Вдохновением отплатила.
*Амплитуда — модуль максимального отклонения тела от положения равновесия.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486916
дата надходження 20.03.2014
дата закладки 20.03.2014
Барвами, іскрами,
Фарбами, бліками.
Із шиї намисто
В ноги посипалось.
Тіло шовко́ве
В пальці гарячі.
Погляд - як зброя,
Губи тремтячі.
Згини і вигини,
А стан, як гітара.
Ти не невинная
І тобі все мало.
Барви іскристі,
Фарби та бліки.
Я не навмисно,
Ти - не на віки.
Іди, красуне. Що стоїш ?
Панчохи гарні. Де купляла ?
Куплю й собі, мабуть, такі ж.
Іди, щоб я не проводжала.
Бувай, мала. Чого стоїш ?
Мій нікотин - мені у груди.
Я дякую за теплу ніч.
Це бу́ло раз і більш не буде.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486264
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 17.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.03.2014
Давно за північ… Спалено мости…
Лише вогнем горять таємні знаки…
Там під нічними хмарами чорти
Літають десь… І навіть вурдалаки
Закопошились у своїх лісах…
Усім вже треба братись за роботу…
По місячній стежині чарівна
Карпатська відьма вийшла на охоту…
То ж бережись… сумнівними стежками
Ти не ходи… В цілунки ті не вір…
Там… де не сходить сонце над полями…
З таким шаленством … лиш кохає звір…
Впадеш у трави… І нап’єшся трунку…
В гріховну землю росами спадеш…
І тим прощально… першим поцілунком…
Її у всього світу украдеш…
Ти питимеш цілунки ті хмільні…
Із уст її шаленими губами…
І втопишся ти в них… як у вині…
Бо відьми ті… невинно… чарівні…
Так добре знають… що робити з вами…
Ти ще не звідав… із життєвих практик…
Яким вогнем горить її коса…
Бо із далеких… чарівних галактик…
До тебе лиш на мить вона прийшла…
Але раптово у ранкову просинь
Ввірветься той нежданий півнів спів…
І промінь СВІТЛА… на її волосся…
Чому не зупинив?... не захистив?...
Забутий… і загублений у росах
Твій Ангел тої ночі посивів…
І перший промінь впав на чорні коси…
Прощальним поцілунком освятив…
І розлетиться на мільйон Матерій…
У твоїх сильних і твердих руках…
І розіллється сотнями … Містерій…
На атоми розбившись у віках…
Ранкове сонце вип’є оті роси…
Розвіє чари ночі в ПУХ… і в ПРАХ…
Твого Життя Нескошені Покоси…
Одним крилом торкнувся Хижий Птах…
А ти ідеш по тому полю… босий…
Із смаком поцілунку на ГУБАХ…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485556
дата надходження 13.03.2014
дата закладки 14.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.03.2014
розбиті намети, як життя на Майдані, -
запросіть же до табору смерті,
пригостіть нестоличну обгорілу пані
коктелем Молотова. Відверті
ваші дарунки - лібідо натовпу в живіт
вводячи коїтусами танки
(афганська посмішка, пара іспанських чобіт)
декілька разів...до ран...до ранку
групою в таборі смерті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481955
дата надходження 26.02.2014
дата закладки 26.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.02.2014
На закате за лунной дорожкою
Поплывём мы на край земли.
Так хочу я пушистою кошкою
Потереться о руки твои...
Эти сильные, в родинок крапинки
С еле вИдными нитями вен.
И губами янтарные капельки
Осторожно собрать с колен...
Этот остров - он наш, с осОкою.
Ты прошепчешь: "Ко мне иди..."
И мои пшеничные локоны
Защекочутся по груди...
Переливами смеха счастливого
Разольётся по телу дрожь!
И в безмолвную тишь осинника
На руках ты меня унесёшь!
Где трава высока измятая,
Поцелуи легки, как пух...
Твои волосы пахнут мятою,
И уже горячо от рук...
Только шепот: "Не оставляй меня..."
И счастливый твой смех в глазах...
Только выдохи, и касания
И черёмуха в волосах...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479548
дата надходження 15.02.2014
дата закладки 15.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.02.2014
Я б посвятила в рыцари его.
Ну что ты, милый! Встань с колен!
Не надо ни меча, ни шпаги!
Пусть в волосах сверкает серебро,
Ты нежность заслужил взамен,
За мужество, за доблесть и отвагу.
За то, что первым поспешил на зов,
За то, что был предельно терпеливым,
И так спешил отдать, не вымогая.
И пусть спадёт таинственный покров
У странника, ночного пилигрима,
Доверием молчанье побеждая…
Ты жил в сознаньи, даже уходя,
Затронул душу – не хочу скрывать я.
Уйти ты от ответа не пытайся!
Я посвящаю в рыцари тебя!
Но не мечом – дарю тебе объятья…
Прошу тебя – не уходи! Останься…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478694
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 11.02.2014
«Хто б це мене так полікував?» - С.С.
Серёжа, шутки – шутками, но помни – ты – ЛУЧШИЙ!
Ой, солнце Серёжа! Лечиться? Изволь!
Но разве мужчине пойдут матиолы?
И разве достойно занятье мужчины –
Чаи попивать и хандрить без причины?
Излечит – природа! Рыбалка, прогулка,
Охота! («Охота» - тут я сказанула…
Охота на нас «нападает» весной,
Особенно – в марте. Или в выходной : ) )
Ну, ладно, рыбалка! Вода и наживка…
(«Наживка»! Опять я! Я просто – о рыбках!)
Ты в лодке! Камыш ветерок не колышет…
Дремаешь. Всё негой, и травами дышит…
И вдруг! Поплавок повело! Потянуло!
Большая добыча! Наверно, акула!
Скорее сачок! Подсекаешь с азартом!
Не дать ей уйти! Всё поставить на карту!
В руках удержать! Удержать – так умело!
Попалась! От нас не уйдёшь! Присмирела!
Заманчиво как! Боже, как интересно!
Покинуть хочу я уютное кресло!
Долой тренажеры, диеты, скакалки!
Возьмёшь меня, милый, с собой на рыбалку?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=477271
дата надходження 05.02.2014
дата закладки 05.02.2014
Я схожа на лялечку вуду,
бо болем фантомним буду.
( У мене - простромленi груди
i в голову загнаний - цвях ).
Бо знаю - у свiтлому небi,
беззахисно-свiтлому небi,
полює уже на тебе
безвиходi чорний Птах.
Я схожа на лялечку вуду,
та все ж - сподiваюсь на чудо:
розтанути воском - не згубою!-
в гарячих твоїх руках...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475692
дата надходження 29.01.2014
дата закладки 03.02.2014
Я пыталась забыть твоё имя
Не шептать его тихо во сне
Я хотела уйти и остаться
Той единственной наедине
Я хотела закрыть все затворки
Сжечь бумагу себя отпустить
Не входить в твои двери воровкой
Я боялась боялась любить
Не любить тебя невозможно
Вместе с тем тяжело так любить
На душе моей тошно тревожно
Но я сильная знаю как жить
Обмануться боялась я страхи
Посещали сидят до сих пор
Говорят что я ведьма и плахи
Скалят зубы блестит их топор
Только ветер морозы и вьюга
Укрывают моё лицо
Пояс в талии грудь так упруго
Надоело мне утром яйцо
Я пирожных хочу на тарелке
Запустить хочу в небо стрелу
В полный рост хочу твою грелку
И развеять хочу эту мглу
Может плаваю я очень мелко
Я всего лишь понять хочу
Я и вправду в тебя влюбилась
Или я в никуда лечу?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=476715
дата надходження 02.02.2014
дата закладки 03.02.2014
Один мій знайомий повідомив мені, що Янукович помер – чи то від інсульту чи то його повісив на люстрі його власний охоронець. Я зажурився – подумав, що всі ми ось так колись помремо і не будемо жити. І я написав ось такий плач. Потім виявилось, що то неправда. Але плач я залишив – про всяк випадок – бо Янукович все одно колись помре, а плач якраз стане в нагоді.
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Мудрого мужа сховала в безодню землі.
Вітер стогне на сивими нивами краю,
Сльози з небес потекли – плачуть хмари,
Плач синього неба землю чорну гнітить.
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Всі люди плачуть й недолю клянуть –
Хто мудрим словом утішить, хто пораду
Мудру надасть хліборобам, хто трактористам
Слово напутнє перед трудами надасть?
Місяць із неба скорботно на ліс позирає –
Хто захистить зелені ялини і клени високі?
Хто білочкам радість горіхами в гай принесе?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Хто скаже, чия біль звучить в струнах гітар?
Чия в серці лунає чорна й глибинна біда?
Юнії діви ридають – хто їм нині пояснить
Куди їх кличуть стихії – куди?
Про що журиться листя старезних дубів?
Про що плаче бджола гомінка?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Чому соняшник нині чоло похилив?
Про що зажурилася квітка сонця ясного?
Чому навіть холодна вода сльозами стає
Тужливо у море Чорне від смутку тече?
Очі людей дивляться в небо жорстоке,
Чому трава під ногами сумно так шарудить?
Згинув, помер Янукович!
Що наробила ти, доле!
Тіла гаранта в безодню могили
Кинула страшно - тужить, горює народ-сирота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=473399
дата надходження 18.01.2014
дата закладки 23.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2014
А тепер уявіть, що майдану нема,
ми не стали на захист країни,
охопила нас тиха провладна чума
і нема як сховати руїни.
Не стоять із плакатами люди вночі,
навіть гімну ніхто не співає.
Продають нас за дріб’язки ті палачі,
вже нема України, немає.
І серця не палають, не терпне душа,
не злітають слова, не злітають.
Вже немає сердець, і свободи нема.
Наші сили даремно черпають.
Не тривожать дідів, матері не біжать,
не хвилюється син за країну.
Забувають за нас, не розкрили лещат.
Не співають за нас, не співають.
Та калина схилилася вниз до Дніпра
і береза пісень не співає.
І козак уже неньку свою не коха,
уже стежка зникає. Зникає.
Опустіли поля та затихли міста,
не бурлить кров шаленого роду.
Вже нема України.Країни нема.
І немає того вже народу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470155
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 04.01.2014
Вот осень закуталась в холод…
Поблекшим… осенним пальтишком.
Мне странно, что я уж немолод…
Что в прошлом остался парнишка.
Здесь мокро, прохладно и сыро.
В слезах тихо шепчутся ивы…
- Мечтал насладиться всем миром!..
Да что-то… растеряны силы.
Скрипела береза, качаясь…
С ней ветер играл неумело.
Я вспомнить пытался, печалясь,
Как девушку обнял несмело…
Теплом ведь ее наслаждался!..
А пальцы… от власти немели.
Все к челке щекой прикасался…
Мы оба коснуться хотели.
Как чувства тогда подымали
В едином дыхании в небо!..
Мы многого не понимали…
Я столько исправить хотел бы!
От взгляда вздохнуть все боялся…
- Весь мир был закрыт лишь тобою!..
За счастье… руками держался!
Но… сложно поспорить с судьбою.
Мечтаю вернуться в то время!
Чтоб снова… единым мы стали…
Несказанных слов взрастим семя,
Отправимся в звездные дали.
Здесь осень закуталась в холод…
Поблекшим осенним пальтишком.
Мне странно, что я уж немолод…
В душе… все такой же парнишка!
02.12.2013 г.
На фото актер Хью Джекман.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463791
дата надходження 03.12.2013
дата закладки 03.01.2014
А я, правда, тебя люблю...
Просыпаюсь, бывает, ночью...
В небе звёздном твой взгляд ловлю...
Из-под ног уносящий почву...
А на утро в безликой толпе...
Я ищу твой курчавый волос...
И как музыка... в голове...
Льется нежный, любимый голос...
А жила ведь еще вчера...
Без тебя... так оно бывает...
А сегодня... поёт душа...
И еще... мне тебя не хватает...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=431098
дата надходження 12.06.2013
дата закладки 29.12.2013
Посвящается
тому, с кем мы воспитываем сына,
тому, кто мне однажды дочь подарит...
В то время, как вошло уже в привычку
В любви словесной виртуально людям упражняться,
Я предпочту закрыть свои кавычки
И в диалоги о "высоком" не пускаться.
Я нам налью ромашкового чая.
Отпустим день.
Отбросим скуку пледа.
Который год мы темы не меняем,
Но только жарче все становятся беседы.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468280
дата надходження 25.12.2013
дата закладки 28.12.2013
(вінок сонетів)
1.
Панує осінь, тихо і велично,
Мережить у повітрі трунок-дим.
Скликає щемні спогади на віче,
Збирає зрілість, як терпкі плоди.
В янтарних вітражах застигла вічність,
Старіє ліс, щоб стати молодим,
І ворони – посли із потойбіччя, –
Приносять вісті у забутий дім.
В палац осінній ще приходять мрії,
Багряний розсипають серпантин.
Крилатим звіром вітер виє-віє,
В садах згасає полум’я жоржин.
Остання невідмолена надія
На полотні небес гаптує синь.
2.
На полотні небес гаптує синь
Холодний день із сизими очима.
Стоїть у полі, як старезний млин,
Усохлий ясен, від життя спочилий.
Як віщий жрець, лякає тишу він,
Поскрипуючи чорними плечима.
Скидають гори паморозь вершин
На простирадло змореного диму.
То палить смуток вицвілі листи.
Приречення цій осені так личить!
Вона жадана гостя самоти.
У небо лине ностальгії річка,
На сивому склепінні висоти
Читають клени роздуми готичні.
3.
Читають клени роздуми готичні,
На шелест перепещують печаль.
Душа умита грозовою ніччю,
Воскреснув день від золотавих чар.
Думки небес тлумачать сни містичні,
В осінніх епілогах тліє час.
Магічний голос в позачасся кличе,
І ллється простір із дірявих чаш.
Обряд журби туманом оповитий.
Намисто із невидимих перлин
Володарці стихій дарує вітер.
На кронах гусне смуток і бурштин.
Краплинами рідкого оксамиту
В повітрі тане смак багряних вин.
4.
В повітрі тане смак багряних вин,
Об небо, загратоване печаллю,
Сумління б’ється крилами провин,
І пам’яттю щемить у серці жало.
Мовчать жалі пожухлої трави,
Бешкетник-вітер бавиться кресалом,
Гірких спокут здіймає хижий вир,
І листя перемішує опале.
А осінь на війну благословить,
І жовтневі на спис пов’яже стрічку,
Ховає в чорні рукава блакить,
Фарбує в колір вічності обличчя.
На небі хмари – ніби срібний щит.
Вишіптують тепло дуби сторічні.
5.
Вишіптують тепло дуби сторічні
Благанням неприкаяно-німим.
Ідуть у бій стихійні протиріччя,
Щоб вирвати знамено у зими.
Блукає жовтень, як печальний лицар,
Простелює янтарні килими.
У душі наливає сум по вінця,
Глухою невідомістю сурмить.
Шукає він того, що не існує,
Вдихає кров’ю висохлий полин.
А кінь його гарцює – вітер буйний.
І воїн той – спокути блудний син,
У неба просить згинути не всує,
А молитви несе журливий плин.
6.
А молитви несе журливий плин,
І павутинням бабиного літа
Вони срібляться у вбранні долин,
Яке не встиг ще чарівник дошити.
У запахи соснової смоли
Терпку печаль з туману перелито,
Старих дібров золотить куполи
Невидима рука рідкого світла.
Із прірви неба голосом палким
Запрошує на танець хаотичний
Спокусник-вітер зболені думки,
Мов тушить у душі бентежну свічку.
І ніби журавлів тонкі рядки,
Високі мрії спогадом курличуть.
7.
Високі мрії спогадом курличуть,
Покладені на музику небес,
І ноти, ніби полохливі птиці,
Ховаються-зливаються у текст.
Гуляє світом золота цариця,
Лишає скрізь її гарячий перст
Розкішні барви – дотик чарівниці.
У неї досконалий кожен жест.
Вона прекрасна, хоч така самотня,
Але щаслива у своїй путі.
Вдихає, ніби солод, біль гіркотний,
Черпає силу з дивних сновидінь.
І під крилом натхненної свободи
Закуталась душа в шовкову тінь.
8.
Закуталась душа в шовкову тінь,
У спокої, – чекає все ж негоди.
Мов лабіринтом із прозорих стін
Сама в собі непримиренно бродить.
Вражає неосяжність володінь
Цариці душ і мертвої природи,
І непохитна міць її твердинь,
Громи співають їй похмурі оди.
В передчутті стихійної краси,
Що намалює підвечірня злива,
Прощення і очищення для всіх
Готує осінь, ніби звичне диво.
Вже кличуть ніч розхристані ліси.
Вбирають біль осінні переливи.
9.
Вбирають біль осінні переливи,
І шепіт листя зцілює серця.
Панує скрізь готична королева
Талантом геніального митця.
Вона могутня, пристрасно-бурхлива,
Хоч світу не показує лиця.
Водночас і похмура, і сяйлива,
Душа в шипах тернового вінця.
Солодких мук нектари і настої
Дарує щедро запізнілий рай.
І рани від оман дбайливо гоїть,
Хоч в пам’яті карбує кожен шрам.
Вітає осінь вже нових героїв,
Сюжети пише для щемливих драм.
10.
Сюжети пише для щемливих драм,
Гортає почуттів затерту книжку.
Між сонцем і дощем проводить грань,
У бій добра і зла шикує військо.
І знову ніч замінить свіжа рань,
Хоч нагадає, що зима вже близько.
На сцені суму – вишукана гра,
Актриса-осінь зачарує блиском.
То грацію вдихає у гілля,
То скрипкою розніжиться журливо.
В багряних снах – натхнення скрипаля,
Немов завмерли в них пташині співи.
Стрічає золотого короля
Володарка закохано-мрійлива.
11.
Володарка закохано-мрійлива
В сумного неба безкінечну даль
За виднокрай буття думками лине,
Сльоза її чистіша за кришталь.
Змокрілі перечитує архіви,
Де плаче правда і регоче фальш.
Спиває повінь тиш велична діва,
І гордо носить срібну пектораль.
У темний пурпур одягнулась осінь,
Немов іде на пишний маскарад.
Як ворона крило, її волосся,
У чорний шовк уплетена жура.
А жовтень-сум коханням стоголосим
Цілує барви сонячних заграв.
12.
Цілує барви сонячних заграв
Шовковий подих осені-чаклунки,
Повільно ніч виходить із шатра,
Приймає небо таїни дарунки.
Відторгнеться минулого кора,
Душа воскресне від бажання-трунку.
Фантазія казкового пера
Виписує магічні візерунки.
Дрімота пестить кароокий глід,
Вечірній промінь визирнув грайливо
Із невагомо-срібних пірамід.
Неорані стоять ще вільні ниви.
Хмільна свобода лихоманить світ,
Розчісує вітрам шалені гриви.
13.
Розчісує вітрам шалені гриви
Гребінка зір. Покрила землю ніч.
Співає скрипка солодко-журливо.
Клубиться низько темрява сторіч.
Полює скрізь невидимий мисливець,
Бентежить тишу одинокий сич.
А в осені душа така вразлива,
Таїть кохання не почутий клич.
Відтінки хмар погрозливо сіріють,
Немов ідуть на битву сотні рас.
Та мить одна – і вітер їх розвіяв.
Із місяцем зустрілось око Ра.
Володарка печальної стихії
Освячує природи древній храм.
14.
Освячує природи древній храм
Могутня жриця і земна богиня.
Граційним жестом воскрешає прах.
Продовження дістане все, що гине.
Містична, нерозгадана пора
Із присмаком нектару і полину,
В передчутті солодких покарань
Вона співає пісню лебедину.
У ній пітьма зі світлом обнялись.
У ній сплелись відродження і відчай,
Похмурні фарби і янтарний блиск.
Її усмішка ніжна і трагічна.
У вальсі мрій кружляє падолист.
Панує осінь, тихо і велично.
МАГІСТРАЛ
Панує осінь, тихо і велично,
На полотні небес гаптує синь.
Читають клени роздуми готичні,
В повітрі тане смак багряних вин.
Вишіптують тепло дуби сторічні,
А молитви несе журливий плин.
Високі мрії спогадом курличуть,
Закуталась душа в шовкову тінь.
Вбирають біль осінні переливи.
Сюжети пише для щемливих драм
Володарка закохано-мрійлива,
Цілує барви сонячних заграв,
Розчісує вітрам шалені гриви,
Освячує природи древній храм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454105
дата надходження 12.10.2013
дата закладки 27.12.2013
Твоя женщина очень красивая...
Для тебя...
этот блеск в глазах...
Молчалива... порою болтливая...
То огонь...
то печальна...
в слезах...
Твоя женщина преданно-нежная...
Накрывает страстной волной...
Твоя женщина...
небо...
безбрежное...
Это ты... ее сделал такой...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=341162
дата надходження 01.06.2012
дата закладки 27.12.2013
Родительский очаг… Там истина! И ласка...
И бескорыстие, и верности броня.
- Зачем по миру люди прячут лица в маски?
Живи с душой открытой, честь свою храня.
Ведь каждого из нас зовет своя дорога,
А в ней припрятано намерений благих.
- Дитя, не повторяй ошибок, ради Бога!
Накоплено их слишком много у других.
Минут у юности отмерено немного
Для счастья… Нитей очень тонких, завитых.
- Оберегай ты их с благоговеньем строго!
Храни свои, но не присматривай чужих.
Все промахи так лихо вертятся веками!
Из года в год, сердцам пуская пыль от фраз,
В одну и ту же соль тяжелыми катками,
По-детски глупо, входим много-много раз.
- Когда-нибудь закончатся твои чернила...
Как жаль, ведь не начнешь все с нового листа.
- Куда судьба, взбесившись, только не манила!
Душе твоей спокойно – совесть-то чиста...
30.08.2013 г.
Фото личное.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468054
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Мне для разбега нужно
Тридцать унций тишины,
Глоток рассвета
И на вздохе - ползаката.
Мне постоянно допинги нужны
Из ощущений, что я - виновата.
Интриги нам в мучение даны,
Авантюризм бытует не случайно.
Я щурю глаз - мне допинги нужны.
Да, и еще...
Зеленый цвет его онлайна.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=468057
дата надходження 24.12.2013
дата закладки 24.12.2013
Я не згодна! Бунтую римами,
У протесті конвульсій звиваюся:
Надто межі були незримими,
Я себе в дзеркалах встидаюся.
Сатаніло у фрази тицяю
Зацілованими вщент пальцями,
Захлинаюсь отими ницими віршами
На гламурному смальцеві.
Навіжено листів-очікувань
Перечитую сніг стреножений,
Випиваю ковтками великими
Спирт побачень на нуль помножених.
І сп'яніла до хриплого нЕстяму,
Сивію я, на тебе чекаючи,
Хоч би раз ще той хміль озвавсь мені,
Хоч півдотиком напівгаряче.
Вночі вальсами мчить вакханалія,
Переходить в аллюр із споминів.
Не питай, чи тебе кохаю я,
Знавісніла моя агоніє!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467840
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Кто скажет то, сколь много среди нас
Таких, что наперед все коды знают?
Да разве же во грех, что я подчас
Ни рук чужих, ни взглядов не желаю?
Непритязательна, да этим и живу,
Имея берег свой - чужих не вижу,
Уж коль клялась, так до конца люблю.
Вы подходите до... Но только ДО, не ближе!
Прошу Вас, не вменяйте мне в вину,
Что остаюсь глуха к Вашим пассажам,
Заявленую не меняю глубину,
Размениваться нет и в мыслях даже.
Понять Вас? Пару слов? Да не вопрос!
И восхищаться творческой строкою!
Я с совестью жить не умею врозь,
Не нарушаю обещаний, данных мною
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467833
дата надходження 23.12.2013
дата закладки 23.12.2013
Судьбы в троллейбусе
Смяты на миг
Чьей-то нескромно
Жесткой рукою.
Кто-то здесь счастлив,
А кто-то поник
Стрижкой модельной,
У поручня стоя.
Это лишь пять
Бесконечных минут,
Малая жизнь
Всебегущей планеты.
Вот остановка,
Судьбы уйдут,
Ввалятся новые
И пять минут,
Смятые кем-то,
Свои проживут...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466778
дата надходження 18.12.2013
дата закладки 22.12.2013
Я раджу ніколи нікому мене не чіпати.
Не знає ніхто кожну ніч з ким лягаю я спати,
Не знає ніхто, хто ті сльози, слова оті чує
І все споглядає, як кожної ночі римую.
Як вчу, чи як важко, як злюсь, як не йде щось напам*ять,
Якщо ж ображаюсь...і хтось моє серце поранить,
Він всім буде мстити, повірте, його так назвали.
Мстиславом, з дитинства. Ім*я щоб життя відражало.
Ви думайте, справді. Бо я, коли вже засинаю,
То бачу — у небо кудись він собі відлітає.
Хто буде мені серце краяти — сльози дівочі,
Той сни препогані дивитися буде щоночі.
Я зранку все бачу — яка його морда довольна.
Хоч десь уночі я спихаю його на підлогу.
Та він все прощає... Серйозно, усе до краплини.
Ну що його возьмеш з малої дурної дитини?
А хтось мені каже: “Мстислав...Що воно таке в тебе?”
Це зайце-собака, що любить дивитися в небо.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454468
дата надходження 14.10.2013
дата закладки 22.12.2013
В чертоги сна поманит ночь седая,
Туда, где комнат много и одна я
Сквозь стены да в широкие просторы
Иду без стука в грез своих узоры.
Там тишина, кокетства не скрывая,
Целует ночь как будто невзначай,
Там свет окна с луной вдвоем сгорая,
Уходят в озаренный негой край,
Там исподволь обрушившись беспечно
Забыто время, что так скоротечно,
Забыты чувства, мысли, тайны, взгляды
И лишь огонь свечи с душою рядом
Все также беспокоен, чист и ярок,
Внезапно приносящий свет в подарок,
То шепчущий, то напряженно строгий,
Зовущий в ночь, манящий в сна чертоги,
Туда, где комнат много и одна я,
Сквозь стены да в широкие просторы,
От седовласой ночи ускользая,
Иду без стука в грез своих узоры...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467501
дата надходження 21.12.2013
дата закладки 21.12.2013
Она читала его, как книгу,
почти запоем, дыша загадкой:
кто он такой и зачем к интриге
свои ремарки даёт украдкой...
Она читала и восхищалась,
во сне дописывала страницы
и, со-причастная, растворялась
по предложению, по крупице...
Ему же... льстило её внимание...
Ведь только им... так никто не жил...
И грели душу её признания...
А ей казалось... что он любил...
Она бы даже... могла вписАться...
Главою в книгу, но к сожаленью...
Финал дочитан - пора признаться...
Что для него - она стала тенью...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412731
дата надходження 26.03.2013
дата закладки 21.12.2013
Ставлю рифмованных строчек на десять франков
против расстрельной команды Его Величества,
что лет пятьсот как назад родилась ирландкою,
ею оставшись в нелепом своем обличии
нового века пропитого и пропетого,
все позабывшего, бросившего в траву.
Кофе, работа, метро, аромат омлета...
Что с этим всем, если песни меня зовут?
Все что привычно - уместно. Но в том ли дело?
Сколько во всем этом правды в итоге дня?
В черной отглаженной юбке, в рубашке белой
тихо загнуться - спасибо, не для меня.
Что для меня? Убежать, взять билет на поезд,
на самолет, и, касаясь крылом волны...
"Если ты можешь вообразить такое,
то ты точняк из какой-то дурной страны!"
Все что уместно - давно должно стать привычно.
Острые скалы, соленые как вода...
Я возрождаюсь в нелепых своих обличьях
и умираю, не видев их никогда.
Ставлю рифмованных строчек на две гинеи
против борьбы патриотов и бомб ИРА,
что если б только могла повстречаться с Нею,
то я смогла бы все вспомнить и отыграть
песню назад от крещендо в последнем акте
в самое сердце, великим аутодафе,
в миг сотворения, в звонкий от дрожи мрак где
с криком рождалась проматерь певцов и фей.
Ставлю рифмованных строчек на пару евро,
нынче они здесь в ходу поперед гиней.
Может в пути за мечтой я не стала первой,
но не последней умру на дороге к ней,
с ясной улыбкой и полным надежды ранцем,
за пять секунд до последнего крика "Пли!"
Я не одна среди тех, кто рожден ирландцами.
Тех, что умрут, не увидев родной земли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=442245
дата надходження 09.08.2013
дата закладки 20.12.2013
Планы зимних кампаний судьбу раскроют -
выйдет даже не хуже гадальных карт.
Тяжесть давит на плечи, как будто Троя,
сквозь эпохи восставшая из песка,
отряхнулась от пыли и пляшет, джигу
выбивая на хрустких моих костях.
Ей-то что... А я выживу - дай бог в книгах,
да и там меня вряд ли за все простят.
Стрелки контрнаступлений свились в оврагах,
норовя извернуться морским узлом.
Я не знал и не ведал, что это благо
мне придется оправдывать меньшим злом.
Папка для вестового в пакет зашита,
в ней последний приказ, и душа пуста.
Мой народ, ты искал у меня защиты,
а я смог защитить тебя только так.
Я бы вышел на битву, будь я героем,
в час. когда враг феоды мои громит.
На моей бы спине не лежала Троя
и вся тяжесть египетских пирамид.
Я бы взял свой клинок и, отбросив латы,
вышел к вражьей орде не закрыв лица.
Мне б родиться героем или солдатом...
Только я своей Родины чертов царь.
И как совесть моя - отзовется воем
стон шакала в побитой огнем степи.
Я б родился солдатом или героем.
Но я царь. И отдал приказ - отступить.
Знамя золотом рдяным по ветру плещет,
а в строю тихо шепчутся - "Повезло!".
Только зло не бывает большим и меньшим,
и вовеки веков остается злом.
И пусть в том, как над полем кружатся птицы,
есть своя неприличная красота -
меня в книгах потом назовут убийцей,
и, поверьте, совсем не за просто так.
Пусть я сам у себя честь и славу отнял,
те кто в "меньшее" верят - живут во лжи,
но я знаю: сегодня погибнут сотни.
Завтра - сотни и тысячи будут жить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467219
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Ранком кава із сльозами,
Гра в фальшиві почуття.
Хто то знає, тим ми нАщо
Захаращуєм життя?
Метушня і сновигання,
Механічно, без мети.
У задусі всечекання,
В бруді бігу не туди.
Ніч. Мороз. Далеким світлом
Щось у небі там горить.
Відчиняю... Підвіконня... Крок...
Свобода...
Будем жить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467204
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
На Великдень в хаті ні зернини.
Нам хоч дрібку старої полови,
Шанували б за велике щастя...
Та портрет "вождя" в кутку
І більш - нічого.
"Мамо, їсти..."
Вже мала не плаче,
Просто тихо скиглить у куточку.
Є любов, та хоч яка гаряча,
Не нагодувати нею дочку.
А в сусідів на руках у сина
Мати помирає, слабка, пухла.
"Сину любий, не марнуй на сльози сили.
Тобі діток ще..."
І вщухла.
Новина в селі:
Кудись подівся старість нічия -
Самотній дід.
Дивина в селі:
Цієї днини в хаті Кривдарів
М'ясний обід.
******
Це не плід фантазії-хвороби,
Не сюжет, не кадр фільму жахів,
Це історія реального народу.
Криза-катасрофа в кожній хаті.
Навіть смерть у час той мала
Дистрофічну стать, скажені очі.
І косила, їла, забирала оптом,
Шкірячись на злочин.
За ідею привождеві посіпаки
Простягали пазурі масні,
За наказом комітету центру
Відбирали навіть знайдене в стерні.
Гасла і "величні", і "гуманні":
Знищити куркульство! Геть, кулак!
Маєш в господарстві колосочок?
Ти - хапуга! Віддавай свій злак!
На меті не тільки пусті шлунки,
Квола психіка, байдужість - ось воно!
Підкорити не вдається папірцями -
На коліна стануть за зерно!
Потім з'являться в архівах дані
Про чисельність люду на селі.
Очі виколе окреслена примітка -
Це "Приблизно" (фактам тут ні-ні!).
Гей! Вожді! У очі прямо
Тим семи мільйонам зазирніть!
Зась?! Контраст такий ніким не знано:
Хлібороб голодний! Як болить!
Християни! Люди! Гріх пускати
Душу без молитви в судний стрій.
Якщо всіх попухлих відспівати -
Й досі б правили за упокій.
********
І сьогодні говорю ситим нащадкам,
Сперечатися не варто - так чи ні?
Визнавати чи не визнавати
Лихоліття 33-го?
Збагни!
Геноцид чи фатум із обставин,
На майданах гаслами ти не сміти!
Щиро, у скорботі співчутливій
Свічку запали й перехрести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467201
дата надходження 20.12.2013
дата закладки 20.12.2013
Якщо ти досі в партії отій,
Від дій якої хочеться ригати…
Зі мною привітатися не смій,
Огидно бидлу руку потискати!
І не кажи, що в тебе є сім’я,
Боїшся дуже втратити роботу.
Душа продажна, шкурницька твоя
В запроданця вселилася істоту!
Такі задля чинів, посад і звань
На все готові очі закривати.
Без докору сумління та вагань
Готові душу чорту продавати.
Завжди біля корита, у сідлі,
Міняють партії неначе рукавиці.
Їх безліч в кожнім місті і селі
І незліченна кількість у столиці.
А покидьки, що ладні голос свій,
На виборах за гроші продавати?
Ще ті, що у байдужості своїй
З дивана зад не можуть відірвати.
Продажність і байдужість – ті гріхи,
Які віками нищать Україну!
Ви власноруч вбиваєте цвяхи,
Майструєте для неї домовину.
Тому кажу, не добираю слів, –
Якщо у тобі є щось від людини,
А ти ще досі, стер-во, не прозрів,
Ти ворог мій і ворог України!
19.12.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467118
дата надходження 19.12.2013
дата закладки 19.12.2013
Она нагая в одиночестве танцует,
Давно не верит в Бога и в любовь,
Она как будто бы в последний раз целует,
Молчит так часто вместо паутины слов.
Она – ребенок, непосредственна, нелепа,
Непосвященный не заметит, не прочтет…
Ночами – ведьма, но в кармане – дольки неба,
С тобой поделится и поутру уйдет.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466515
дата надходження 16.12.2013
дата закладки 19.12.2013