: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 18.03.2014
Сніги курили в темряву, як ладан,
Шарілися від крові і вогнів,
Писалася новітня Іліада
Під брязкоти шоломів і броні.
Зима рипіла тужно під ногами
Під знавіснілі вибухи гранат
І пеленали янголи снігами
Тих, що по різні боки барикад.
Дві блискавиці, дві нерівні сили
У ковдрі диму, темній і густій...
І плакальниці гірко голосили:
Когось несли в рядні, як на щиті...
Комусь іще весна недобриніла,
Недоцвіли бузки і алича...
Ворожа куля вп'ялася у тіло,
А при собі - ні шаблі, ні меча...
Ані тобі найпу́щого* набою,
Лиш двоколірний прапор у руці!..
А поряд непорушною юрбою
Щити́ли* Звіра продані бійці.
*Найпущий (діалектне) - найпростіший, найслабший.
*Щитити - захищати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475428
дата надходження 27.01.2014
дата закладки 18.03.2014
[img]http://1.bp.blogspot.com/-A0hHtYNh3Q8/UIEUZOuAqwI/AAAAAAAACAY/HsOiAS48Ofs/s1600/ukfc1SZ0vkQ.jpg[/img]
Листопадить….
І сонне горище,
наче гавань розбитих човнів.
По щілинах гуляє і свище,
і не спиться вітрам.
У нічні, розтривожені
хвилі розпуки
жовте листя з тонкої парчі
укриває вікно…
Чути стукіт –
розговіння дощу
по руці
розливається
терпкістю айви
моя осінь,
як тихий Тибет,
де слова безпричинні і зайві,
де молитва во ім’я Тебе…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=454706
дата надходження 16.10.2013
дата закладки 18.03.2014
Постаріла хатина. Змарніла.
Вже й шибки поглядають у небо…
Дітвори нерозбірливий щебет
Вже давно віддзвенів. Осеніло…
Постаріла хатина. Зіперлась
На старезну потрощену грушу,
На вершечку повісивши душу,
Одягала калинові перла.
Постаріла хатина. Чекає,
Що приїдуть невдячні онуки,
Цілуватимуть пам’яті руки...
Жаль в чеканні так рано смеркає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=460390
дата надходження 13.11.2013
дата закладки 04.03.2014
Памяті загиблих
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати.
Погляньте, в небі сонечко зійшло,
До праці стало наше все село,
А ви спите, одягнуті у шати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Трембітами заплакали Карпати,
Стікають воском зоряно свічки.
Навколішки припала до руки,
За ніч збіліла, мов голубка, мати…
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати…
Людей багато йде до нас до хати,
Співають гімн, вмиваючись слізьми.
І вас несуть… А як же, тату, ми?
Як нам без вас у світі виживати?
Прокиньтесь, тату, годі вам вже спати!
Прошу спиніться, покладіть лопати!
Дозвольте подивитись ще хоч раз!..
…Сльозами й кров’ю скріплено наказ
В живу мішень безжалісно стріляти.
Вставайте, люди, годі вам вже спати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481085
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 04.03.2014
А пам’ятаєш, ти казала:
"Чоловіки не мають сліз",
Та я недавно пригадала,
Як хлопець до намету ліз.
В нього ранена була нога,
Але він щит обняв в руках,
В голові за волею туга,
А очі голубі в сльозах.
Та це не біль перемагає,
Не жалість до свого життя,
Він гордо серцем здобуває
Для України майбуття.
Він загартований боями,
Але чому тоді щока
Бринить молитвою до мами
Й блищить сльозою здалека?..
Бідолашний не збагне ніяк,
Чому на нього брат повстав,
Та, зібравши сили у кулак,
Він витер сльози у рукав...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481179
дата надходження 22.02.2014
дата закладки 24.02.2014
У хвилини вечірнього смутку,
як на призьбу кладе булаву
ясне Сонце - несу незабудки,
наче пам'ять про Тебе живу…
І єдиному Богу відомо -
як Тобі, як мені вже без нас….
Бо такої блакиті як вдома
не знайду, хоч шукала не раз.
Я забуду дороги і втому,
застелю білосніжний обрус -
незабудки як завжди на ньому…
Посміхнуся, на стіл обіпрусь…
Надвечір̕'я огорне любистком,
місяць-глек молоко розіллє…
Розстилається тиша батистом…
Відчуваю… Ти поруч… Ти є..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=329800
дата надходження 12.04.2012
дата закладки 08.01.2014
В огненні барви
крила зайнялись,
іскрОю жару
стукає у шибку
МЕТЕЛИК.
Знаком сонця
грає блиск,
летить у ніч,
відламуючи скибку
крихкого сну,
досвітніх мерехтінь,
коли трава
ховається у схиму…
Але душа біліє.
Що їй тінь!
Коли вона –
польотом одержима.
А сонник спить,
обвітрюється цвіт,
стає немов
закладка на сторінці…
Мій сон до Вас
метеликом летить
і стелять оксамити
чорнобривці…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=355068
дата надходження 04.08.2012
дата закладки 08.01.2014