«І натякає тиша: повернись…»
(Майк Йогансен)
Наша перша колиска – тиша.
Людське життя – це вічне повернення
У темний дім віковічного «Я» -
Предковічного першопочатку,
Де слова народжуються
Дітьми одноокого Атмана –
Знаками, намальованими
На поверхні астероїда,
На хвості крижаної комети
Чи на ймовірності
Самотнього електрона.
Повертаємось: завертаючи зірки
Великого Воза,
Запрягаючи Чорного Дракона Ніщо,
Завертаючи рукави Галактики,
Чи збираючи в кишені вогники Стожар
І знову запитуючи себе:
«Хто ми? Навіщо ми тут і для чого?»
Здогадуємось, що ми уривки
Плинних думок Всесвіту,
Цяточки Великої Істини,
Дхарми нескінченної свідомості.
Дивляться в чорне небо
Поцятковене вогниками зір
Двоє гравців маленькими істинами:
Я і мій сірий кіт.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486843
дата надходження 19.03.2014
дата закладки 20.03.2014
«Mane facto, sicut caligo surgens
egressus abiit in desertum locum,
ibique orabat.»
(Evangelium secundum Marcum. 1.35).*
Там тьма.
Так безпросвітно, що аж коле око
Ця темнота, цей морок навісний
Десь там внизу у хащах міст далеко
Заснув народ і спить Єршалаїм,
Поснули і солдати, й фарисеї, і пророки
Заснув торговий кишеньковий люд,
Та є молитва, є слова і роки
Якими йти, які збирати тут
У кошик неможливого, серед зневіри,
Де ненависть збирає в душах урожай,
Нам йти і йти, нам дуже віри треба,
Нам треба жити, зберегти свій край,
І вистояти і шматочок неба
Нести у серці в свій – незайманий вирай.
Наразі ніч. Наразі пси і зло,
Наразі тільки слово і молитва,
Наразі горе і страждання – тло,
І слово правди – наше ремесло.
* - «А над ранок, як дуже темно було, уставши, Він вийшов і пішов у місце самітне, і там молився.» (Євангелія від святого Марка. 1.35.) (лат.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=483068
дата надходження 02.03.2014
дата закладки 03.03.2014
«Він повернувся із мандрів дальніх
І сказав,
Що бачив усе.»
(Армен Шекоян)
Пам’яті Сергія Нігояна
Він читав вірші вічності
На барикадах буремного міста –
Син давньої як світ країни,
Що перша побачила сонце
Після темних днів потопу,
Камені якої
Знають настільки багато,
Що навіки замовкли
Чи то від журби,
Чи то тому,
Що слухають пісню Неба,
Він мріяв про музику слів
Він вірив давній мудрості
Ноя, що випускав білого птаха
І чорного – бо життя двоколірне
Було і буде.
Він читав вірші
Про високі гори
Вільну як вітер правду
Але темні покидьки
Вдягнені в чорне вовкулаки
Розстріляли цю пісню
Влучивши своє чорною кулею в серце…
Примітка:
Його розстріляли за те, що читав вірші 22 січня 2014 року. Скільки ще виродків у погонах ходить по нещасній землі…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474583
дата надходження 23.01.2014
дата закладки 26.02.2014
«Коли Фінн дізнався, що йдуть вороги Ірландії,
він закликав до себе сім загонів феніїв,
і вони зібрались на Білій Горі.»
(Скелла «Гел і Гредхе»)
Кельтські міти присмаком кави
Гіркої та гарячої
Обпікають думки та спогади,
Що теж є думками
Тільки осінніми.
Легенди про феніїв,
Про Кредхе та Конна Крітера
Приходять до мене тінями.
І тільки Місяць
Поглядом сновиди
Зазирає у вікно ночей
Часу мого безсоння,
Моїх болісних спогадів,
Темних лісів рукописів.
А жовтень так само нещадно
Обтинає життя дні –
Бородатий кравець
Кроїть саван із шовку жовтого
Холодними ножицями
Вітру осіннього,
Уриває нитку годин,
Хвилин мереживо.
Перо та папір. І чорнильниця.
Старий кіт намуркає
Сюжет новели
Про героїв,
Що зникли як сон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=372409
дата надходження 21.10.2012
дата закладки 26.02.2014
Приятный, тёплый вечер жизнь нам подарила
Ароматный кофе в чашках, счастья нашего мерило
Сигаретный дым, морит как ласковый туман
Ах, как приятно завалиться на мягкий диван
Играет нежный джаз, плывут далёкие слова
От дыма, песен начинает кружиться голова
Счастливые минуты, дружба, кофе, смех
А где-то там, за окнами лежит холодный снег
Который свёл сейчас нас в этой тёплой кухне
Даже звёзды в небе все уже давно потухли
Ну а мы лишь начинаем нашу милую беседу
Вовсе не о том, что приготовить бы к обеду
Просто праздный разговор, о том, о сём, о всяком
Кто вчера смеялся, ну а кто сегодня плакал
О друзьях и фильмах, песнях и стихах
О том, о чём мечтаем, видим мы во снах:
*****
И вот очередная порция горячего напитка
Словно в мир волшебных сказок нам калитка
Открывается и мир тепло нам дарит, благодать
И хочется всех близких сразу же сюда позвать
Но это вечер наш, все остальные просто лишние
Потом уж как-нибудь мы угостим их вишнями
Ну а сейчас нет ягод, есть горячий, горький кофе
Правда, говорят, что слишком вреден для здоровья
Ну и что, мы будем пить его до самого утра
Пока наши глаза не скажут, спать бы нам пора
Ну а пока что сон не вторгся в наши мысли
Будем говорить с тобой о жизни, её смысле
И для меня весь смысл жизни в одном слове
Его не часто слышу, чаще сам я брежу на повторе
Слово веское, и лучше тысячи вкуснейших блюд
Ах да, а вот и слово яркое и сочное – УЮТ!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=215038
дата надходження 08.10.2010
дата закладки 05.02.2014