В цей тихий засніжений вечір
Не чути церковного дзвону.
І тільки блискучі ворони
Рвуть тишу. Здригаються плечі
Від каркання... Що ж так тривожить
Оту чорноту з потойбіччя?..
Стою, ніби тінь, на узбіччі
Й шепочу: мій Господи, Боже!
Помилуй дочку свою грішну,
Прости мою душу пташину,
За все, в чому маю провину,
За мрії, в оголених віршах...
Бентежна ця слабкість жіноча:
Кохання торкатись - душею!..
Та поки парю над землею
Я крила згубити не хочу!
Безкрилою жити не вмію.
Безмрійною - краще померти!..
Прости за молитву відверту,
За те що плекаю надії...
За те, що живу почуттями,
Що повниться серце любов*ю,
Бо я залишаюсь живою -
Допоки люблю донестями.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794601
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018
Не смотреть на него украдкой
И в глаза не смотреть. Увы.
Это в грёзах бывает гладко,
Наяву же - мосты да рвы.
Никогда не сольются губы -
Расстоянию вопреки.
Подшутили над ними судьбы -
Берегами одной реки.
Так и будут они смеяться,
Так и будут они шутить.
И отсчитывать им по пальцам
Может годы, а может дни,
Наблюдая, она ли первой
Позабудет о нём мечтать.
Или он, успокоив нервы,
Перестанет чего-то ждать.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=794602
дата надходження 06.06.2018
дата закладки 07.06.2018
розлущивши соромні таємниці,
відтявши слово від його коріння,
довершуєш_ шліфуючи дрібниці_
складний дизайн епічного падіння_
допоки гріло ігрище ілюзій
закинуту в крихку рельність душу,
хитав дахи на монохромній смузі
і лоскотав завмерлих непорушно_
...так вигорають бур'яни емоцій_
так вигризають серцевину правди_
як перед брамою, у вицвілому оці
схрестилися мигтючі алебарди_
так власну тінь беруть за гнуті роги_
так підрізають рудиментні крила_
так в мур до неба зваблює дорога_
так чорна хмара накриває схили_
так вщент ламають заржавілі пута_
так роздирають оболонку віри_
так йдуть забутим в котрий раз маршрутом
в голодну пащу вогняного звіра.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=792394
дата надходження 20.05.2018
дата закладки 21.05.2018
Что же, Бог, ты опять проспал.
Может, хочешь обычный чай?
Слышишь, Бог, ведь ты сам устал,
Облака - это тоже рай?
Он вчера уходил. Пускай.
Мы не будем его винить.
Ты храни его. Обещай.
Кто - то должен его любить.
Бог, смотри. Уже снова ночь.
Тебе Ангел кровать стелил?
Я хотела б ему помочь,
Чтоб... Другую он полюбил...
Слишишь, Бог, облака - кровать?
Одеяло тебе купить?
Ты прости его... Что нам знать?..
Куришь ночь?! Ведь нельзя курить!
Бог! Могу тебе... Запретить?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789324
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Просились зорі в спраглу ніч мені у руки,
Сипнув до ніг мигдальний місяць дивні звуки.
Почулося «je t'aime, je t'aime» в небесних схилах.
Лягали ноти на слова – «чи ти щаслива?»
Всевладна ніч на сотні ядер розривалась,
Ота мелодія небес в мені озвалась -
І вже ні тіла, ні ваги – лиш невагомість...
Вливають зорі хмелю- меду в невідомість.
Тамуй мене, допий до дна, мій безпощадний -
Кипить жага моїх чуттів – безодня влади!
Із непідвладності стихій – вогнів тих злива!
Прощалась ніч… мені ж зосталося -
щаслива...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=739889 )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=789319
дата надходження 27.04.2018
дата закладки 28.04.2018
Ангел, нож у его подошв.
Ты немножечко отойдешь -
Пусть разрежет душу как торт.
Успокойся. К чему эскорт?
Ангел, будешь ты ночевать
У меня? Где моя кровать?
А давай-улетим вдвоём.
Мы поднимемся вверх дождём.
Ангел, ты ведь меня хранил.
Мои слезы среди чернил,
Где ни срочки теперь о нем...
Ангел, просто с тобой уснем.
Про него... Давай лучше днем...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=788027
дата надходження 18.04.2018
дата закладки 19.04.2018
Коли від тебе йдуть твої кохані -
Відкрий їм двері і благословляй.
Нехай досиплють сіль в найбільшій рані,
Ти тільки їх забудь і оминай.
Ідуть? Нехай. Їм це потрібно дуже.
Переступи цей біль і відпусти.
Побачиш :проросте до них байдужість
У саме небо. Просто їх прости.
Навіщо у чужих шукати долю?
Благословляйте їх і відпустіть.
Даруйте їм найвольнішую волю,
За їх спиною їх перехрестіть.
І спомини в душі перепаліть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787738
дата надходження 16.04.2018
дата закладки 17.04.2018
Бажаннями нестримними
Та мріями рясна,
З крилатими обіймами
Бешкетниця-весна.
Від ніжних її дотиків
П'яніє голова,
Вона вербовим котиком
У серці ожива.
Колись отак і ти мене
Стрічала навесні
Крилатими обіймами,
Що марились мені...
Ой, веснонько, позви мене,
Лелечими "курли"...
Крилатими обіймами
До себе притули...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787477
дата надходження 14.04.2018
дата закладки 16.04.2018
А ти мене розпинав
Чомусь на чужих хрестах.
Нічого не запитав.
І кров на моїх руках.
Палив не свої мости
У місті, де нас нема.
Казала тобі :прости...
До тебе в душі зима.
Ти в душу мою зайшов
З ножем. Я впущу. Не стій.
Колись ти мене знайшов...
Милуєшся розп'ятій?!
Молився... Ти... Як святій...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787578
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Чекати так, щоб пам'ять вимерла,
У кожнім дні щоб застрягать.
При рідному вмирати імені
І тінь чужу наздоганять,
Біль - пальців хрускотом не видати
І від подушки приховать
Свою любов і світло вірності
Зарити і замаскувать,
Щоб не довіритися дзеркалу,
Щоб подих стиснути в руці.
Чекати так, щоб навіть мертвому
Війнуло вітром по щоці.
1912 р. Переклад Олени Макарчук
Оригінал:
Так ждать, чтоб даже память вымерла,
Чтоб стал непроходимым день,
Чтоб умирать при милом имени
И догонять чужую тень,
Чтоб не довериться и зеркалу,
Чтоб от подушки утаить,
Чтоб свет своей любви и верности
Зарыть, запрятать, затемнить,
Чтоб пальцы невзначай не хрустнули,
Чтоб вздох и тот зажать в руке.
Так ждать, чтоб, мертвый, он почувствовал
Горячий ветер на щеке.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787489
дата надходження 15.04.2018
дата закладки 16.04.2018
Я чекаю тебе серед трав, і століття, і прози.
Я чекаю тебе сім століть на годину і в день.
Я підпалюю числа і рву на шматочки прогнози,
І я вітром ховаю їх в хмари до зшитих кишень.
Я чекаю тебе як ніхто і ніколи й не буде,
Там, де в небо сам дощ продіравив драбиночку в рай.
Я чекаю. А ти у душі... Ти ніде... І розбудить
Сам Господь мене вранці. І буде просити :чекай...
Я чекаю тебе. Та... Я чую... Що ти... Не чекаєш.
І питаю у Господа тихо :"Чому... Не поміг?"
Ти щасливий без мене. Ти спати спокійно лягаєш...
А Господь мені потім :"Я ж силою змусить не зміг...
Хоч його повертав я до тебе з усяких доріг..."
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=787086
дата надходження 11.04.2018
дата закладки 13.04.2018
не люблю, коли хтось зазирає в зашторені вікна
одержимо шукає хоч шпарку й ковтком захлинається
що він хоче побачити, що йому, вбогому, видно?
помирає утома, а шоу лиш розпочинається!
прокидаються образи, вхоплені оком із плебсу
що руками розмахують, шкіряться губошпагатами
гул буденності враз набирається дивного сенсу
етикету байдужості між політесними матами
там затуркана сутність здіймає долоні на плечі
відчайдушно, судомно дереться та трусить мурахами
що сховатись хотіли, напевне, у шкурі овечій
та душа - не вівця, скорше - птах і живе поміж птахами
не в хліву, не у ямі помийній, де рухають зливки
тихо бродять, як дріжджі, отруєний газ випускаючи
а у тій голубіні, де миє сліпучого лика
те світило, що шле поцілунки всім сонячнозаячі...
так дратує, як хтось підглядає в зашторені вікна
сподіваючись влізти у душу двома черевиками
я звикаю, та певне, ніколи вже так і не звикну
бо «своє» й «сокровенне» залишаться рівновеликими
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785282
дата надходження 31.03.2018
дата закладки 31.03.2018
Здається, в тобі лиш /без ліку/ моя потреба.
Тримає безодня, в долонях - окраєць неба.
Впущу - розлетиться на друзки вчорашнє літо,
А те, що прийде, не зуміє мене зігріти.
Тому не впускаю свічадо з перлин розлуки,
Де пам'ять домашньою кішкою лиже руки
Холодні, як сніг, що на землю приліг не впору.
І цокотом стрілок годинник мені говорить:
"За....". Будь мені. Будь мені! Будь у мені.../за щастя/...
Нехай ні тузів, ні шестірок нема під масть, я
Їх не шукаю. Для мене і того вдоста,
Що подих нагадує вперто твою лиш постать.
Що ночі світліші за ранки, а дні, як ночі,
І замість доріг тільки курява від обочин.
Від себе втекти б. На перонах чужих вокзалів
Маршрути зриваються, взявши акорд печалі.
Гортаю секунди й листи, що летять в нікуди,
Тумани, де вічність в собі горизонти губить,
І плетиво втрачених слів в павутинні вулиць,
Якими бродили /рука у руці/ й не забулись...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=785176
дата надходження 30.03.2018
дата закладки 30.03.2018
Что-то было странное в наших отношениях,
Словно потеряли что в этой кутерьме,
Даже не заметили кораблекрушения,
Доверяясь искренне раненой зиме...
Может, не подумали, что бывают лишними,
Даже подслащённые, тёплые слова,
Засыпая души нам крадеными вишнями,
Снежными метелями - кругом голова...
Только я не думаю, что придётся мучиться
Раненою птицею на моём окне -
И на расстоянии всё у нас получится,
Коль не испугаешься... и поверишь мне...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=774330
дата надходження 31.01.2018
дата закладки 31.01.2018
Збирають дощ за пазуху дерева,
Гроза ранкова топчеться в траві.
І зовсім це не примха, а потреба
Любити драму боротьби.
І хмари градом по дорозі
Розсипались в калюжі немілкі
І можна сміло йти без остороги,
Хоч би й змочити крила у воді.
Поклавши в кошик сонце нічиє,
Забуду, як звучить печаль.
У нас, в тутешніх, звичай є –
Тебе, мій дощ, запрошую на чай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767444
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
Я Вас любил. Любовь еще быть может
Найдет ответ, а может быть и нет.
Простите, был неосторожен,
И посвятил не той я свой сонет.
Я написал, быть может, злые строки,
Но… не со зла, а больше от обид
Простите, за забытые уроки
Ваш ученик, простите, снова спит.
Я Вас любил. Кто знает почему,
Неведомо, обманы или случай,
Но знаете, есть сердце на кону
А может луч, среди дремучей тучи.
Я Вас любил, как бог Вам дай
Любимой быть другими.
Среди желаний, розданных в раздрай,
Среди, начертанных судьбою, странных линий.
И снова боль. И Вы молчите снова.
Боясь спугнуть желание едва.
Есть для любви прекрасная основа,
Есть для любви прекрасные слова
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=767476
дата надходження 22.12.2017
дата закладки 22.12.2017
На лужку зеленолицім,
Де збираються комашки,
Дозрівали печериці,
Красувалися ромашки -
Білі вії, жовті очка
В них і стебла зелененькі,
Однопальцеві листочки
Чи посічені тоненько.
Біля квіток цих пахучих
Проживали конюшинки.
На стебельцях їхніх куцих
Червонілися хустинки.
- Люблять нас дорослі й діти.
В дім несуть завжди охоче, –
Хвастали ромашки-квіти,
- Ну, а вас ніхто не хоче!
Слізки бігли з оченяток
Скривджених. Та ось Данило
На лужок привів ягняток –
Спробували - не зганьбили.
- Ну й смачна ж і соковита
Червоненька ця рослинка, -
Примовляли. І досита
Набивали серединки.
Квіти в світі розмаїті.
Вид не каже ще нічого.
Кожна річ у цьому світі
Є потрібною для чогось.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=765445
дата надходження 11.12.2017
дата закладки 12.12.2017
набирая высоту,
набегут воспоминания...
жёлтым клаптиком мечта...
рыжим клаптиком сознание...
ставни.. облачный перрон...
горы... снег... ущелья.. мысли...
ангелы берут разбег,
охраняя нас немыслимо...
неба сочный шелкопряд
набивает кокон-тучи...
град родной мой будет рад
встретить солнечные очи...
[i]20.11.2017 ...в небе... М-Ф[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762217
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 30.11.2017
Вечір із полуднем бився й таки переміг.
Сонце за синіми шатами вклалося спати.
Вийду із хати й присяду на теплий поріг –
буду вечірню зорю в самоті зустрічати.
Я прихилюсь до одвірка старого плечем,
він мене знає давно, тож не буде перечить.
Темрява крученим ляже до ніг паничем,
випливе запах левкой у нічну порожнечу.
Видасть присутність під тином духмяний тютюн,
блисне очима з кущів чорний котик-приблуда,
спуститься з неба і пильність приспить Гомоюн,*
піснею матінки ляже тихенько на груди.
Ой, люлі-люлечки, стану маленькою я,
буду леліяти мрії під зоряним небом…
(Певно чекає на мене домівка моя,
серце підказує теж, що поїхати треба).
* З слов'янської міфології відомо, що крик птиці Гомоюн віщує добру звістку (щастя), а людям вона співає божественні пісні (гімни) та віщує майбутнє тим, хто вміє чути таємне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759411
дата надходження 08.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Ты где-то, на другом краю земли,
Спокойно спишь и ходишь на работу.
Зачем тебе нужны мои заботы,
Похожие на лодку на мели?
На мёртвый груз, который силюсь я
Хотя б немного сдвинуть... в одиночку.
А он - тяжёлый крест - всё в той же точке.
Душа... как на экзамене моя...
И вёсел нет - тех самых крепких рук,
Чтоб капельку хотя бы оттолкнуться
И радостной рассвету улыбнуться,
Любя тот мир, что вижу я вокруг!..
Любя? - Я и сейчас люблю всё то,
Что Небом мне даровано так щедро,
Но я в себя уже теряю веру...
Я - слабая... уставшая... никто.
Ведь я, как тень, блуждающая в ночь,
В объятиях бессонниц слишком частых.
Ты где-то существуешь... в общем - счастлив...
И ты ничем не можешь мне помочь.
У каждого есть свой... посильный крест...
И каждый САМ несёт его... до тризны.
Твоя, как и моя, судьба - капризна...
И мне в ней не предписывалось мест.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762702
дата надходження 28.11.2017
дата закладки 28.11.2017
Розкидала чари осінь чарівниця,
Вибирала долю кожному свою.
Та й наворожила на осіннім листі,
На моє нещастя, на мою біду.
Та й наворожила зустріч із тобою,
Відібрала спокій, додала тугу.
Знову на світанку ранньою росою,
Я до тебе лину, я до тебе йду.
Мрії мої мрії, барви веселкові,
Зустрічі вечірні та нічна туга.
Ти не посміхнешся мені загадково,
Сама найдорожча і така чужа.
Розкидала чари осінь чарівниця,
Вибирала долю кожному свою.
А мені щоночі знов і знову сниться,
В чистім полі маки, я зтобою йду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=580783
дата надходження 13.05.2015
дата закладки 28.11.2017
... А Слово бывает тихим, почти неслышным...
От громкого слова - чувством душевным выше!..
В двуборье со злым, где зло - ледяная глыба,
Не режет оно... Гладки́ у него изгибы...
Не камень оно, который лежит в кармане,
Не раненый смертью зверь, что рычит в капкане!
В нём разум не тот, где сущность - волна невроза,
Которая ранит сердце: ножом, занозой!..
Есть Слово, в котором Свет - будто солнца лучик!..
В нём всё, что любви, в своей красоте, - созвучно!
К такому душа стремится - как к небу птица!..
Такое взрастит - поля золотой пшеницы!..
Бывает оно и ласковым, как ладони...
Оно не задушит сердце, как боль агоний!..
В том Слове - добра зерно и прощать желание...
Оно молчаливо, но сила его... в молчании.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762612
дата надходження 27.11.2017
дата закладки 28.11.2017
А давайте... давай на "ти"...
Ми вже досить давно знайомі...
Щоб стосунки могли рости,
Так же ближче, принаймні... зовні...
А давайте... давай на "ти"...
Навіть серденько швидше б'ється...
Як же, мила, мені кортить
Чути й Вашого стукіт серця...
А давайте... давай на "ти"...
Так приємніше, так рідніше...
Як же ж хочеться перейти...
Та у відповідь... Ваша тиша...
А крізь неї, як вітром: "ні"...
Нам із Вами іще зарано,
Бо на "ти" - вже як на війні,
Де смертельні бувають рани...
Бо на "ти" - це не те, не те...
Це - цнотливостей наших втрата...
Наче зближення, а проте,
І кінцем воно може стати.
Не втрачаємо голови,
Та тримаємося залізно,
Залишаючись все ж на "Ви",
Бо ніколи на "ти" не пізно...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762270
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Я... Не кохаю Вас... На жаль.
Перегоріло все до краплі.
Тихенько всілася печаль,
Котру прикликав десь скрипаль
Дивитись почуттів спектаклі.
Я... Не кохаю... Дивина.
Ну як таке могло так й статись?!
Це виїв біль. Це й вся вина.
До Вас тепер... Лишень зима.
А я... Не зможу ще й зізнатись.
Я буду милою. Сміюсь.
Я буду ніжна як ніколи.
Собі несміло зізнаюсь...
Я... Не кохаю Вас... Молюсь.
І згадую весь час відкОли...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762137
дата надходження 24.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Час побачення... Вечорі-
є, і небо міняє колір.
Наша зустріч о цій порі
Так чекалася, як ніколи...
Та зурочує вечір день,
Думи сумнівом душу ранять...
.................................................
-очі в очі! Межа ідей
Перетворить есе на драму...
Бачиш- день догорів, мов жар...
Попіл свій залишає ночі.
Де проходить ота межа
Двоєднання світів? Пророчий
Голос, чутний лише тобі,
Прошепоче- це там, де щастя
Розчиняється у журбі,
Ніби текст витирає ластик...
Де народжується межа?
У полях, по сирітськи сірих,
Чи у храмах, де є, нажаль,
Фарисействуюча зневіра?
Чи в обіймах палких твоїх,
Де розжарює знову попіл?..
.................................................
-ну і думи!.. До біса їх!!!
Йди сюди! Дам ляща по попі!!!
© Copyright: Серго Сокольник, 2017
Свидетельство о публикации №117112500887
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=762166
дата надходження 25.11.2017
дата закладки 26.11.2017
Блукає тінь печальна і густа
У ній сховалось щось страшне, глибинне
Від горя сива, репані вуста
Від зойків стерпли. То вона... причинна...
З очей шалених ненависть на світ
Впритул стріляє, дико, без розбору
Отрута відчаю спеклась у лід
Та не спішіть судити - в неї горе
Хіба ж то не вона колись була
Закохана, усміхнена, грайлива?
Допоки не обтяжила хула
Байдужість того, з ким була... щаслива
Пекучий біль кохання заступив
Роздер розпукою красиві груди
Здається, для прощення бракне сил -
Причинна нині... завжди ж так не буде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=760081
дата надходження 12.11.2017
дата закладки 21.11.2017
Молиться небо, погрожує громом.
Спека накликала бурю з дощем.
Пряне повітря, насичене ромом,
Землю накрило прозорим плащем.
Блискавки сяйвом пускають коріння —
Важко утриматись їм назавжди,
Книгу священну читають з горінням,
І розлітаються їхні сліди.
Краплі лопочуть і мчаться галопом —
Ллються у щирості сльози спокут,
Вниз опадають прискореним кроком.
Маків пелюстя шукає маршрут
В гавань калюжну, де сяйво люстерка,
Пришвартуватись настав для них час.
Стихла стихія. Барвиста веселка
Після грози завітала до нас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761278
дата надходження 20.11.2017
дата закладки 20.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.11.2017
Грудочки льоду в кавовій гущі
Холод обіймів, смак поцілунку.
То пам'ятаєш зустрічі в пущі,
Наша любов простого ґатунку.
Вірили, вірили... льоду нема,
Какова гуща присмак кохання,
Перед весною буде зима
Зустрічі знов...передує прощання.
Ти пам'ятаєш біль та розпуку
Кавова гуща нам малювала
Нам напророчила тільки розлуку,
Знову і знову мене забувала.
Грудочки льоду розтанули мовчки,
Кава допита... час вже іти.
В нашій розмові... поставлено кому
Що вибираєш за кавою ти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=761021
дата надходження 18.11.2017
дата закладки 19.11.2017
Вот мой рай, у тебя он, конечно, свой.
Забирай мою осень к себе поближе,
Обними, навсегда уведи домой -
Одиночество ветром промозглым лижет...
Закипит, приглашая двоих на чай,
Не молчи, или... может, чего покрепче?
А... давай, никого не наприглашай -
Раздели пополам сладкий торт и вечер...
За окном не увидишь знакомых птиц -
Потемнело, лишь ветер холодный воет...
Согревая касаньем своих ресниц,
Ты надёжно любовью меня укроешь...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759527
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Мрячить і мрячить
Дощ монотонно-косий.
Пізно, юначе:
Зрізала осінь коси.
Зрізала коси.
Значить, іде в черниці.
В чорному, боса,
Наче остання птиця
Пішки по небу.
Інеєм терпне серце.
Пізній молебен
Дзвонами відгукнеться
Десь на папері.
Букви лягають косо.
Сумно – ой леле! –
Зрізала осінь коси.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759544
дата надходження 09.11.2017
дата закладки 09.11.2017
Слишком чувственные точки в недописанном письме…
В эротичном пухе мочки… На запястье,..на виске…
И во впадине яремной, и на пульсе (на бедре)… -
Поцелуи обжигают прикасанием, в темноте...
Эти бабочки роятся сокровенное открыть…
И, наверно, не боятся - меланхолии испить…
Я когда тобой болела,и когда звала в бреду,
То сказать одно хотела: что люблю, люблю, люблю…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=759225
дата надходження 07.11.2017
дата закладки 08.11.2017
Порожній парк. Тихенько пада листя.
Холодний дощ так довго накрапа.
Уже птахи минули межі міста.
Мороз калюжі подекуди хапа.
Осінній вечір. Тьмяне тепле світло.
Тут сильний вітер сумно завива.
І якось стало зовсім не помітно,
Що знов хандра осіння ожива.
Старий камін. Глінтвейн зігріє душу.
Німе кіно розкаже про життя.
Сьогодні я нічого вам не мушу,
Бо хочу розібратись в почуттях.
Самотня тиша. Серце грає ретро.
Вечірнє місто відбиває ритм.
А поміж нами міліарди кілометрів.
А поміж нами нескінченний лабіринт.
Мороз по шкірі. Теплі-теплі вірші.
Надворі дощ відточує танок.
Ми вже не ті. Ми зараз зовсім інші.
Мені потрібен ще один дзвінок.
Вчорашній чай. Рояль награє ноти.
Звабливий сон затягне в забуття.
І я не прокидатимуся доки,
Поки не розберуся в почуттях.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758392
дата надходження 02.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Жива в моїй душі така надія:
Позбавитись всіляких протиріч.
Шкода, що не навчилася, не вмію
Сумнівне виливати в темну ніч.
Щоб зранку прокидатися - новою.
Щоб впевненим відчувся кожен крок.
Хоч дружній ранок з мутною імлою,
Але - мудрець, Не злий його пророк...
Чому ж оте осяяння приходить
Так рідко?.. Все життя - на терезах.
... Складна людини внутрішня природа,
Частіше шлях до мрій вбиває страх.
А хочеться відкинути сумнівність
Й довіритися мріям... "Гей, агов!.." -
Зовуть мене відлунням... Тільки відстань
Не меншає... Пробач мене, Любов...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758483
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Загуляла з дощами охриста,
Упилася туманом в рову
І своє жолудеве намисто
Розгубила у мокру траву...
І включала музики на повен,
Аж у сні ворушилась зима;
І хитала примерзлий вже човен,
Наче розуму в неї нема...
Ще стриптиз танцювала з вітрами,
Довгі коси вплітала в гілля...
І, весела, не спала до ранку,
Аби тільки гуляла земля...
Гей ти, Осене, п'яна чаклунко,
Годі пити вино молоде,
Забирай вже свої подарунки
І ховайся, бо холод іде...
Лиш сміється - нічого не чує,
Мочить ноги в пошерхлій воді,
Бо гарячку її полікує
Повний місяць в часи сновидінь...
Заховає в останньому листі,
Приколише змарнілу й тоді
У її жолудевім намисті
Дуже солодко спиться рудій...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758496
дата надходження 03.11.2017
дата закладки 03.11.2017
Ягода чорна-чорна,
Мов шлюбна ніч…
Ягода перестигла… не бачиш сенсу
У марочних винах… квіточко вздовж узбіч,
Третій автобус
сходить сьогодні з рейсу.
Сниш поцілунками…
Твого волосся мідь
Розсипами на груди йому… не бійся
Танець спинити, аби через дим століть
Все повторити
саме із цього місця
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=758317
дата надходження 01.11.2017
дата закладки 02.11.2017
Чем хороша профессия поэта?
Не требует особенных забот.
И можно написать зимою лето,
И даже иногда – наоборот.
С тобой всегда твоё воображенье,
И дождь, и снег, и яблок аромат...
И целый мир в твоём распоряженьи,
И никаких финансовых затрат.
Не надо покупать холсты, мольберты,
И в краски добавлять волшебный яд.
В огне пожара все картины смертны,
А рукописи, к счастью, не горят.
И, кажется, из воздуха берутся
Без видимых усилий, на авось.
Вот это называется искусством –
Когда не видно, чем оно далось.
И смысла нет рассказывать подробно
Про пот и кровь, и вечный поиск слов.
Поэт, конечно, человек свободный,
Но только не от собственных оков.
Во сне и наяву, в жару и стужу,
Пока в душе хоть капелька тепла,
Поэт у слова не за деньги служит.
Но это уж патетика пошла…
Когда перегорит источник света,
Ты станешь у раскрытого окна…
………….
Чем хороша профессия поэта?
Что вовсе не профессия она.
25.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=668275
дата надходження 25.05.2016
дата закладки 01.11.2017
Ти пішов
Залишилась лиш тінь на стінах
Що ходить тепер за мною постійно
І вірші для мене пише
Ти пішов
Та залишились твої строфи
Я скучила вже зовсім не трохи
Засів у душі десь глибше
Ти пішов
Не лишив по собі і сліду
Ти збрехав "Я до тебе приїду"
А я чекаю і досі
Ти пішов
Залишивши легкий аромат
А то зовсім не той результат
Повірити далі не в змозі
Ти пішов
І лиш дим від твоєї цигарки
Й передбачення старої циганки
Нагадують ще про тебе
Ти пішов
Залишив недописані вірші
Знай що без них мені таки гірше
Шукай мене в глибинах неба
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=752939
дата надходження 29.09.2017
дата закладки 30.10.2017
Адвокат, що живе в мені –
Мудра й виважена людина
І тебе, коханий, єдиний,
Захищає-тримає-возносить,
Суддям впевнено вказує: «Досить,
Відпустіть його достроково
Під моє чесне адвокатське слово»
Але кат, що живе в мені, -
Ненавидить тебе і гарчить,
Він сокиру жбурляє шалено: «Карати!»
Він очима в проріззя волає : «До страти!»
Слини піною бризкає в чорний клобук,
Морщить лоб,
Він не зна, що придумати, як тебе кинуть за грати,
Він інтриги плете, ніби сітку павук,
А в кишені тримає цукерочку, щоб
Засіяли мов сонечко
Очі сумні,
Перелякані
Тихої дівчинки,
Що сховалася в серці моїм
Десь на дні…
Але та, що живе в мені,
Щира діва-любов,
Що розштормлює кров,
Стелить килим-дорогу в раю
В очі вдячно дивиться адвокату,
Гладить руку терпляче скаженому кату,
До чола його тулить долоню гарячу свою:
«Не рятуй мене від вогню,
Спопелить нехай серце моє,
Я Люблю…»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738833
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 30.10.2017
Бывают моменты, что я и не знаю:
Молчать, засмеяться, а может заплакать...
В душе иногда - непонятная слякоть.
О, как непривычна мне слякоть такая!..
В такие минуты и смех, и молчанье,
И мне, и кому-то покажутся злыми...
Ношу, от рождения, светлое имя,
А в сердце порой не светло... и печально...
Сбежать бы куда-то, найдя свою нишу,
Чтоб стихли порывы душевного крика...
Того, что мне чуждо, того, что мне дико -
Не видеть, не знать, не касаться, не слышать...
И сделаться тише, и стать невидимкой,
Чтоб все позабыли, что я существую.
Уйти от пустой повседневности сУет,
Растаять, как утра туманная дымка.
... Как жаль, что с годами так портятся души.
В них мало чего остаётся из детства...
Они обретают такое "наследство",
С которым никто не становится лучше.
Не станет душа ни светлее, ни чище.
Молись - не молись - бесполезное дело.
Коль лучшее что-то, с годами, истлело,
Всё то, что осталось - зола, пепелище.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751944
дата надходження 24.09.2017
дата закладки 30.10.2017
Закатилась луна пятаком
В оттопыренный тучи карман...
Я тебя не зову чужаком,
Да и чувства твои не обман.
Будто вымерло всё за окном -
Не двусмысленно глупая ночь.
По себе я заплачу потом,
Что любовь прогнала свою прочь.
Крепкий кофе заварит рассвет
Перебить послевкусье любви...
Может быть через тысячу лет
Я тебя попрошу - "Позови..."
(фото с инета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631396
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 30.10.2017
Мы так смелы, так глупо ироничны,
Как будто мир Нам задолжал,
И возвращать себя не стал
Быть должником ему привычно.
Наивны Мы и знаем Мы отлично
Что этот мир не должен никому
Что он живет без наших наваждений,
Ему безумно хочется сражений,
Где Мы лишь взглядом сражены.
Где пленники и я ... и Вы...
И эти сети, клетка и дурман,
Давно забытые глаза
И мысли встретить... но обман
Приходит снова в сновидения.
И снова, снова отступления,
А может бегство ... от себя?
Но Мы все верим, водно зря..
Наш мир ... пылинка среди звезд
И Мы живем, как будто князи,
Совсем не замечая грязи.
И снова строим разговор
И верим в счастье... до сих пор.
А на распахнутой странице
Автограф ставит Время нам,
И все оценит по делам,
Подарком, что порою снится.
Кому почет, и даже славу,
Кому злато и года
Кому надежду, коль беда.
Кому обиду... за державу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=757042
дата надходження 25.10.2017
дата закладки 27.10.2017
Німий сезон. Поезії ні краплі:
Душа волога, та іще не час.
Стомився виноград, вином набряклий,
Чекати, доки з’явиться Мідас.
А хтось уже гілок торкнувся клена –
І він стоїть черлено-золотий.
І тінь чиясь майнула, мов крізь мене,
Залишивши монетами сліди.
Прокляття силу не збагнеш одразу –
Чеканить промінь жилки на листках.
Цей дар богів не кращий за проказу.
Покайся, царю. Понесе ріка
Лелітки літа. І настане осінь.
І клен зітхне, зронивши жовтий лист.
Не золота – дощу душа попросить
І щоб краплини римами взялись…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756467
дата надходження 21.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Голубой превращается в серый и синий,
День осенний и нежен, и тих...
Но бездомна душа. Ищет ломаных линий
сумасшедший напористый стих.
Мягкий вечер ложится на улицы тайной...
Фонари-правдолюбы слабЫ.
Вы сочтёте наверно меня ненормальной -
до того захотелось зимы!
Ночь споёт сто своих неземных колыбельных...
Пусть старается, глупая, пусть.
Мне без песен ветров озорных и неверных
не уснуть, так и знай, не уснуть...
20.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=756320
дата надходження 20.10.2017
дата закладки 23.10.2017
Ці почуття, настояні на часі.
В них терпкість є, але немає піни.
Люблю з тобою, осене, стрічатись,
як відшумить весілля Прозерпіни.
Люблю сидіти в парку й наслухати,
як сипляться листочками секунди
під ноги ненародженому завтра -
І ні про що, крім осені, не думати;
А потім неквапливо повертатись,
сп’янівши трохи від вогнів і щастя.
На підвіконні жовтий лист без дати
Про почуття, настояні на часі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755681
дата надходження 16.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Октябрьские сумерки... Поздно немного для чая,
но... взгляды мои норовят лишь с твоими встречаться,
выпытывать жадно всю нежность в немыслимых карих,
любить беззаветно всю жизнь их, поблизости старясь...
И что ещё нужно? Немного лучей, хризантемы,
и вместе не видеть, не знать, как сменяется время,
а просто... читать октябри... по своим отраженьям
в немыслимых карих, что знают, как жизнь совершенна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755540
дата надходження 15.10.2017
дата закладки 17.10.2017
В ночку чудесную месяц купается в реченьке.
Звёзды раскинули в небе свои кружева.
В травушках спелых стрекочут о чём-то кузнечики.
Ухает где-то в дубравушке тёмной сова.
Ясень столетний стоит одиноко у бережка,
Прячет влюблённую пару, под гущей листвы...
Ах, как трепещет, в объятиях милого, девушка...
... Ясеню чувства людские давно не новы...
Много таких повидал на веку своём парочек,
Тихий свидетель свиданий любовных ночных.
Много к нему прибегало встревоженных, плачущих...
... Страсти кипят в человеческих душах младых...
Знал бы - какая сложилась у каждого долюшка,
Знал бы - куда их забросила жизнь, опосля...
Сколько испито влюблёнными счастья и горюшка?..
Скольких в себе приютила чужая земля?..
Знает одно, этот древний старик одинёшенький:
Жизнь просыпается - с солнечным первым лучом...
Заново утречком мир зазвенит суматошливый...
К ночке опять приутихнет, окутанный сном.
Вновь искупается месяц улыбчивый в реченьке.
Звёздочки в небе раскинут свои кружева.
В травушках спелых опять застрекочут кузнечики.
Ухнет в дубравушке, крылья расправив, сова.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755750
дата надходження 17.10.2017
дата закладки 17.10.2017
Я не стану терпеть унижения
И вторую щеку не подставлю.
И не жду твоего извинения.
Пустота в моём сердце усталом...
Пустота. На душе не тревожно мне.
От стихов твоих больше... не больно.
Мои чувства уже подытожены.
Я вполне тем итогом довольна.
Пустота. А была - вдохновлённая!..
И строкой... будто в небо взлетала!..
И за гранью... мечтою нескромною:
Для тебя мне хотелось быть - Галой!..
Я в тебе разглядела - художника...
Ты словами рисуешь - картинно...
Только стала тебе... подорожником...
Не увидел во мне ты... рубина...
Не увидел ни розу, ни лилию,
Осуждая души моей песни...
Ты не принял строки изобилия,
Хоть и был, иногда, так любезен...
Назвала тебя Музой - избранником,
Став таланту чужому... прислугой...
Ты - кнутом мне ответил - не пряником.
Ну, за что?! За какие заслуги?!
За души моей нежную искренность
Ты мне - болью щемящей... подкожно...
Что ж, прости, за прощанья изысканность...
Береги себя...
.......................... Твой подорожник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754921
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Осене, чом отигрилась,
Спереду в’єшся, слідом?
Я ще теплом не вигрілась –
Ти нав’язалась гідом.
Дихаєш в спину холодом,
Квіти крадеш у гаю.
Лупиш по гніздах долотом,
Гониш птахів із краю.
Цюкаєш дні сокирою.
Віршів чекаєш в’язку?
Доброю будь і щирою –
Матимеш під зав’язку.
Вітром хмільним і дощиком
Досить батожить спину.
Бабу, із літом в горщику,
Випусти на стежину.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755030
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
п'янкі вуста бринять від виру крові
у персах каучук пружнить зважніло
і дихання втікає на півслові
не чує мозку зголодніле тіло
тихенький стогін проганяє сумнів
благання чи наказ, яка різниця?
натягує бажання палко струни
і плавить спротив у в'язку живицю...
чим красна ніч? що обіцяє темінь?
ховає гріх, дарує насолоду?
шалений танець в пристраснім тандемі -
дует незгасного вогню та льоду
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=755071
дата надходження 12.10.2017
дата закладки 13.10.2017
Ми відходим на захід,
в край опалого листя,
В край дощів і туманів,
де кінчаються сни.
Наше літо минуло,
нам воно тепер сниться,
Ми давно вже забули
аромати весни.
Вже спустили вітрила
голубі бригантини,
Вже замовкли гітари
біля наших багать.
Ми уже не сміємось
просто так, без причини,
Ми давно вже не плачем
від синців і проклять.
Нас уже не лякають
наші вічні розлуки,
Наші друзі згубились
у сплетінні доріг,
Нам лишились на пам’ять
їхні очі і руки,
Нам лишився як докір
їхніх скронь білий сніг.
Ми багато не встигли,
є за чим шкодувати.
Ми жили як уміли,
нас розсудить лиш бог.
Ті, що прийдуть за нами,
може схочуть спізнати
Радість наших доріг,
болі наших тривог.
Ми відходим на захід,
в край опалого листя,
В нас немає боргів,
ми простили весь світ,
Хай осіннім дощем
наш відхід освятиться,
Ми уже не вернемось.
Всміхніться нам вслід.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754584
дата надходження 09.10.2017
дата закладки 10.10.2017
У пустелі моїй все хороше повільно згора,
Мені звичніші скелі й ходіння по терну і цвяхах,
А в дитинстві я знав: є далеко безмежні моря,
Як істоти просвітлені сонячним знаком.
Ця ідея відрадна, що є ще весь світ поза тим,
Поза вічним поверненням в петлі мого мазохізму,
Та я цього не бачив, хоч часто цим тільки і снив,
І збирав за відсутності метеоритне залізо.
І тепер, коли я міг би йти до безмежних морів,
Коли прагну покинути цей мій безплідний камінь,
На мені вже печать тих залізних пустельних богів,
На мені уже звичка нещиросердних розкаянь.
Але вірю колишнє відступить, замовкне, пройде,
Та хапають за руки і ноги останні примари,
І хитається маятник: ось він пропустить вперед,
А за мить відкидає назад нездоланним ударом.
У пустелі моїй теж, мабуть, є джерела води,
Легко й вийти із неї, якщо є розгорнута карта,
Її знають далеко, напевно, це знаєш і ти,
Але звідки мені у безлюдності цій про те знати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=747983
дата надходження 27.08.2017
дата закладки 10.10.2017
Коридорами білими -
Тіло до тіла… сутінки.
Коридорами чорними – й море поглине нас.
Сонце бавиться з тінями легко і стильно. Кутики
Губ зволожені – то
веслувати найтонший час.
… витираєш дощі
На холодних колесах потягу.
Сієш поміж долонями просо крихких образ.
Відбиваєш чечітку на смугах земного протягу.
… і знімаєш з хреста
мене… кожен десятий раз
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=754236
дата надходження 07.10.2017
дата закладки 10.10.2017
Я хочу разлюбить, помоги,
Уходи, но оставь мою осень,
Мы с тобой ни друзья, ни враги -
Потому уходить очень просто...
Я забыла... забуду... Потом
Поменяю свои занавески,
Уничтожу улики... Никто
Никогда не споёт наши песни...
Крепкий кофе, а лучше - вино!
Захотелось вот выпить /хоть тресни/!
И ушёл ты не так уж давно,
Но... теперь нам куда интересней...
Можно просто тебе позвонить
И тихонько поплакать - поверишь,
Потому что удерживал нить,
Что вязала нас крепко и верно...
И зайдёшь - никому не понять
Почему я замки не сменила...
Ты не сможешь оставить меня...
Ну, а я... Да, всегда я любила...
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753417
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 04.10.2017
Ліпила вареники вперто,
Солодкі… ліниві…
На кодових брамах знімала таємний пароль.
І друзі у неї, усі перетинчастокрилі,
Зліталися легко,
коли вона входила в роль.
Ще ті цвіркуни…
Всі учасники дивного дійства –
Пісків сіячі… копачі оборонних траншей.
… ти спішно окреслював межі свого королівства
… і плів павутиння
довкола зелених очей
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753561
дата надходження 03.10.2017
дата закладки 04.10.2017
С утра плечам уже прохладно...
Одеться нужно - поприличней...
И дождь, вот-вот, пойдёт досадный -
Такой у осени обычай...
И я тоскую, отчего-то,
О чём-то будничном и личном...
И вновь строка в моём блокноте
Про грусть становится привычной...
Куда сбежать от этой грусти -
Душа моя тихонько хнычет?..
Как жаль, что с радостью - негусто
Бывает осенью обычно...
А осень - ст..ва в рыжем платье,
Плюёт на всякие приличья...
Опять душа в её объятьях -
Такой у осени обычай.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753303
дата надходження 02.10.2017
дата закладки 04.10.2017
Не троянди, не піони... поросло між ними зілля,
Бо мовчали телефони... в двадцять п*ятий день весілля.
Почуття, мабуть, погасли... тому й світ - не кольоровий...
Жаль, не пишеться завчасу доля... мов роман книжковий...
Так, в житті таке буває: десь зникає розуміння
І серця не відчувають... вже ніякого сп*яніння ...
Кажуть: душі не старіють, як кохання ще тріпоче,
Тільки вже воно не гріє... В онімілих днях і ночах...
І з*являються руїни - в місці сонячного храму...
Щось блаженне в душах гине, відлітає... ніби, в яму...
Запитань - ріка бездонна... Є обох у цім провина...
Жаль, що холод не сезонний, як узимку хуртовина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749278
дата надходження 05.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Будоражит снова осень красным цветом георгин
И нарядом жёлтых просек в паутинистый муслин...
Теноровыми ключами отмыкает тихо шлюз...
И плаксивое цунами обволакивает грусть!..
Будто звонкое монисто - обольстительность речей...
Увядающие листья в тенях прячутся ночей...
Капли множатся - на коже...
Вздохом выдохом - уплыть...
Кто-то очень осторожно укрощает страсти прыть...
Многоликость оригами - на карминовом холсте
И плаксивое цунами - в самой нежной широте...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=749547
дата надходження 06.09.2017
дата закладки 06.09.2017
Вербових котиків торкання
Розбудять промені в очах.
Морозом приспане кохання
З теплом знайде до серця шлях,
І буде сонце – на удачу,
Слова складуться у вірші.
Сьогодні я тебе побачу,
І завесніє на душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721567
дата надходження 04.03.2017
дата закладки 14.08.2017
В тот день, когда мы встретимся впервые
И ты меня в объятия возьмёшь,
Ковром нам лягут - листья золотые...
И будет лить с небес холодный дождь...
А ты, как тот застенчивый мальчишка,
Влюбившийся как будто в первый раз,
В глаза мне глядя, вымолвишь чуть слышно:
О, как я счастлив, милая, сейчас...
Прохладную мою худую руку
Ты будешь прижимать к своим губам...
А я тебе скажу: молчи, ни звука...
Я вижу, мой хороший, по глазам...
И город приумолкнет от волненья...
Лишь с неба будет лить унылый дождь,
Как будто бы моля нас о прощеньи,
За то, что он на слёзы так похож...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746093
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Но вот же все...
Все, все... ну что же, право
Я виноват и все... не стоит
Искать моим словам управу.
Я право слово не достоин...
Объектом быть вниманий Ваших.
Я, от того , ничуть не краше.
Но... Вы с упорством милой леди,
Опять внимаете речам,
Того, кто , лишь от зависти, стал бледен,
Того кто ближе, ближе к Вам.
Того , кто держит опахало,
С мечтой... надеждой ... балдахин.
Но, он нахал, таких ... немало,
Увы. Он ведь из них и... не один.
Ну почему... ложь ближе к Вам,
Зачем вы гоните меня ?
Зачем... не верите словам
Лишь оттого, что пел их я.
И чем я стал Вам неугоден,
Я Ваш каприз? Но нет... не смейте,
Мои слова капризом звать.
Вы мне сомнения развейте,
И мне позвольте Вас назвать.
Лишь той, что мне была милее,
Ответ мне дайте поскорее.
Не в силах я терпеть разлуку
Я "ранен" в сердце... а не в руку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=746011
дата надходження 14.08.2017
дата закладки 14.08.2017
Лишь Луна моего одиночества тихий свидетель -
Молчаливый свидетель в бессонницах тёмных ночей.
Мы знакомы с ней были в каком-то далёком столетии -
В позабытом... растаявшем мире ушедших теней...
И конечно она наблюдала, вот так, как сегодня,
За моей оголённой, чуть-чуть странноватой душой...
И, возможно, в то время казался мне мир - преисподней,
Где сгорела... в любви, нелюбовь отвергая, - свечой...
Невозможно припомнить... но чувство на сердце такое,
Будто карма моя - макраме чёрно-белых стихов...
Я не знаю - кому мне "спасибо" сказать за "былое".
Это всё - за печатью семи проржавелых замков...
Не расскажет и голос души - не раскроет загадку
Тех кругов, где она покуражилась... свет пророня...
Сохранились в душе моей света того отпечатки,
Этой жажды к строке... из любви и живого огня...
Мой сегодняшний путь стихотворным деянием устлан,
Я и "завтра" хочу воспевать свою оду весне,
Не теряя в пути животворного этого чувства -
Этой страсти, которая в венах бунтует во мне...
Пусть не вспомню когда-то ни дня, ни сегодняшней ночи.
Только вновь будет ночь и такая же в небе луна...
И душа окунётся в (мои - не мои) междустрочья
Этих строчек, где вечность она остаётся юна...
Во влюблённой душе не иссякнет желание к жизни...
Даже смерть не способна в душе эту страсть умертвить.
Не несёт в себе смерть никакого конца и трагизма,
Ведь душа с этим светом продолжит над миром кружить...
Даже если покажется вновь этот мир - преисподней -
Во влюблённой душе сохранится трепещущий свет...
Ничего не бывает на свете любви благородней...
А любовь - это жизнь, где всегда побеждает рассвет...
Без любви не рождаются строки, не льются стихами...
Без любви не внесла бы душа в этот мир красоты...
Без любви эту землю не грело бы солнце лучами
И весной на земле не рождались бы снова цветы...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=744623
дата надходження 03.08.2017
дата закладки 13.08.2017
[i]У кожному мовчанні своя істерика
/Рінат Валліулін/[/i]
Гупає в скронях сонце. Під серцем - тиша.
Плаче надривно скрипка, як немовля.
Тихше, маленька, тихше, бо ти сильніша
З кожною тишею, що на тобі - петля.
Душить і душить змій мовчазних істерик,
Жадібно пестить пальці, як материк
Лиже солоне море. І на папері
Вкотре німіє без пунктуацій крик.
Що тобі, леле? Правди шукаєш? Тісно
Їй у полоні тіней, химер і зла.
Падають зорі сяйвом примарних істин.
Падають зорі. А долетять - зола.
Все, що минуло, також впаде за обрій:
Дотики слів, усмішка і порух вій...
Мабуть, в цей час любити - уже хоробрість.
Тихше, маленька. Тихше... Бо він - не твій.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745879
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
На емоціях робити щось не варто, дров наламаєш, коли весь в вогні, до успіхів не приведуть азарти, емоції пройдуть, наслідки ні! Хочеться вирішити швидко всі задачі, і реалізувати вдало план, буваємо крикливі і гарячі, зашкалює наш емоційний стан! Сам собі пан і взявши руки в боки, не варто лоскотати зайвий нерв, бурні емоції,- це наші хибні кроки, десь має бути спокою резерв!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745865
дата надходження 13.08.2017
дата закладки 13.08.2017
От є такі – не люди, а ворони.
Їм аби «Кар!» послати до очей.
Як бачать, що без мантії, корони,
Як знають, що не маєш оборони,
Клюють дзьобами шию і плече.
Хіба болить їм сум чужий і рана?
Подзьобали, пустили з тіла кров,
Обмили бруд свій хлоркою із крана
І нумо знов із впертістю барана
Шукати жертву між людських розмов.
От є такі. Свої латають діри,
Наснагу спивши з інших тіл і душ,
Ослабивши життя чиєсь – вампіри!
Пустить би в чорне пір’я їх рапіри,
Щоб облетіло, мов пелюстя з руж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745673
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 13.08.2017
Я так хочу... заполнить наши будни
взаимным счастьем, в сущности, простым.
Его я вижу светлым, беспробудным...
И это счастье - для меня - лишь ты!
Хороший мой, родная половинка...
Мне б научиться лучше понимать
твой каждый шаг, в любимую ложбинку
уткнуться и... тобой дышать, дышать,
обнять сильней... всего, и этот... трепет
не прятать, забывая делать вдох...
И... пополам делить с тобою небо,
которое ласкает солнцем дом,
и в доме этом... ты безумно близок,
а я опять... пишу тебе стихи,
и снова зажигаются улыбки
и беспробудным, и простым таким...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745851
дата надходження 12.08.2017
дата закладки 13.08.2017
скучает где-то в лете тишина..
о прошлом тишины своей тоскует..
ласкает взглядом мысли у окна..
и в мыслях что-то серое рисует..
такие краски давят грудь что пектораль..
и не защиты для..но так уж получилось..
ничто не вечно..спрячь свою печаль..
смахни как сон..пусть я тебе приснилась..
не обещаю что всегда..но буду сниться..
в хороших снах..где свет и облака..
а тишина..она не постучится..
она в стихах..грустинкою в глазах..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745554
дата надходження 10.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Знаете, бывают души родственные?
Если встретишь такую в пути,
Объязательно, объязательно тебе
Мимо уже не пройти.
С полувзгляда и с полуслова
Ты узнаешь её всегда.
И откликнуться сердце готово,
Не сдержать в себе слово ,, да ".
Говорили мы с ней о всяком.
Всё так просто, на удивленье.
Почему-то сходятся мысли,
Почему-то сходятся мнения.
Мы встречались в прошлой жизни.
Мы судьбы тонкой нитью связаны.
И не зря в этой жизни мы встретились,
Только вот. . . Мы за что-то наказаны. . .
Просто так ничего не бывает.
За всё приходится держать ответ.
Мы наказаны. Это точно, за грехи
Давно прожитых лет.
Очень жаль, в жизни часто бывает,
Что не встретишь в начале пути
Душу, от которой сердце замирает.
И с которой так легко идти.
Июнь 2017год.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745584
дата надходження 11.08.2017
дата закладки 11.08.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.08.2017
"О, женщина, дитя..."
(К.Бальмонт)
О, женщина, дитя, ты слишком неразумно
Не думая… себя даришь… и без остатка
Ты в страсть погружена, в слова… бездумно
Ты то горчишь, а то безумно сладка.
Тобой любуюсь и кляну то время,
Что было брошено на откуп тем страстям
Что, будто гири, будто злое бремя,
Но выбор мой и виноват лишь сам.
Сам виноват… за ложь признаний, в прошлом,
За то, что увлекался … не тобой
За то, что… я не верил в невозможность
За то, что целовался , но… не с той.
О, женщина, дитя, … ты не прощаешь,
Ошибки, глупости мои,
Ты ненавидишь… может проклинаешь
Ты вечный друг… забывший о любви.
Кто виноват, судить не стоит нам,
Кто виноват, тот пасынок мучений
Ты подчеркнёшь по строчке след от ран
Иль многоточием закроешься от мнений.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=745092
дата надходження 07.08.2017
дата закладки 11.08.2017
Скажи, читала ль ты мои стихи?
Молчи, молчи. Я знаю, не читала.
Там достижения, мои грехи,
Они и превосходны и плохи,
В них то, о чем ты так тогда мечтала.
А видела ли ты хоть раз те сны,
Что мне из ночи в ночь в окно стучались,
Они мне снятся часто с той весны,
Когда с тобою были влюблены,
Но вдруг расстались и не попрощались.
А помнишь ты мой нежный-нежный взгляд?
Наивный, робкий и слегка печальный,
Ты будешь вспоминать его стократ.
Не важно, кто был прав, кто виноват,
Но стал в тот вечер он для нас прощальным.
Прости меня, прошу, за все прости,
Что я не оправдал твои надежды.
И хоть нам каждому свой крест нести,
Что чувства было некому спасти,
Но я люблю тебя, люблю, как прежде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741322
дата надходження 09.07.2017
дата закладки 09.07.2017
...И даже если еще нет музыки, важен ритм -
Первый низкий акцент, как удар, утверждающий ваше право
Друг на друга сейчас, в этой точке, где каждый почти горит,
И в четыре ладони, похоже, вселился дьявол.
…Отражается танец в зыбучих песках зрачков,
Потемневших от блюза. И в тесном контакте бедер
Равновесие ваше зависит от бабочек - банальных бабочек и костров.
И, конечно, от ритма – он вязок, изменчив, приятно неоднороден.
И ведет тот, кто опытней, старше, свирепей, сильнее... Вот
Самый лучший танцпол – подвернувшаяся поверхность.
…Гулкий низкий акцент. Вам, как паре, весьма везет -
И синхронность движений, и музыке соразмерность.
Доверяя друг другу, услышьте, как дышит блюз…
И, растаяв в плие, постарайтесь не торопиться,
Заплутав в самой хрупкой из самых непрочных узд,
Виртуозно в финале рассыпавшись на частицы…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=735344
дата надходження 28.05.2017
дата закладки 07.06.2017
Не буде, як було…
Чуєш, місяць сьогодні тече…
Місяць знову у повні лягає на соняхи й рутку.
Бо розгойдує човен. І осінь занадто пече…
Як ця осінь пече! -
золота вакханалія смутку…
Не буде, як було…
Не сколихнуться трави ніде,
Не обізветься птах… режисери готичної драми
Нас покинули… тут - нас ніколи ніхто не знайде.
Пригуби мою віру,
і мить зупини між світами…
Бо ще тиша така!..
Бо клепсидра висмоктує час
На чужі полюси, бо фужер матіолою повен…
Бо ніколи ніхто… і вирішує повня за нас…
………і розгойдує човен…………………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=683921
дата надходження 15.08.2016
дата закладки 16.08.2016
Хіба між нами щось було? Та ні.
Лиш кілька слів скупих, нічого більше.
І ще твої візити в сни мої.
А потім тільки вірші, вірші, вірші.
Хіба між нами щось було? Роки,
Шляхи не збиті та бажання чуда –
Щокою а чи пальцями руки
Торкнутись твого вицвілого чуба.
Хіба між нами щось було? Тепло,
Відкриті душі і закриті двері.
Але і це затерлося давно.
Лишилась тільки вірші на папері
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=682118
дата надходження 06.08.2016
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.08.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.07.2016
[img]http://image.zn.ua/media/images/original/Feb2013/52988.jpg[/img][img]http://www.poetryclub.com.ua/upload/poem_all/00454440.jpg[/img][img]http://school.xvatit.com/images/6/60/%D0%9A%D1%96%D0%BD%D1%8C(55).jpg[/img]
Цей дощ
(насправді не дощ, а злива)…
Стіна краплинок праворуч, зліва.
І мокре пір'я. Важезні крила.
І фарбу змито. І вже – не біла…
Гей, ти, Шептало! Не квапся, друже.
Візьми з собою мене, недужу.
Німіють ноги. По цих калюжах
Ступати холодно. Та байдуже.
Коли ти сірий, яка різниця
Сухий чи мокрий, чи кінь чи птиця.
Серед однакових добре спиться
В задушній стайні. Ніщо не сниться…
____________________
*Шептало - кінь, головний герой твору В.Дрозда "Білий кінь Шептало"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680581
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
[youtube]https://youtu.be/z865dOJIxX4[/youtube]
А що ти шукаєш у віршах моїх?
До коліна
Там висохло море. І вимерли всі кити.
На березі сухо.
Лишилася тільки піна
Тієї, колишньої, синьої висоти.
Спекотно. Пустеля.
Тут навіть бажання пити
Уже пересохло.
Згортай свої міражі.
Остання зупинка. Корито лежить розбите.
Колишня землянка.
І хворий час на межі.
Іди собі, чуєш.
Ти тут недоречний, чудаче.
Твій світ за барханом.
Неоновий світ Зеро.
А я рятуватиму
Море. Своє. Незряче.
Залиш мені тільки, будь ласка,
Моє перо…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680594
дата надходження 28.07.2016
дата закладки 29.07.2016
Це не для мене - шпильки контролю,
На тілі - клітка, на серці – плуг.
Як буйний вітер, люблю я волю -
Під синім небом квітучий луг.
Ножем по серці - життя на шворці,
Як пресом чавлять сок із душі,
Коли кохання з маленьких порцій,
Як не рішучість, а страх рушій.
Як плаче мова у рідній Хаті,
Як прапор честі не на древку,
Коли неправда на циферблаті,
Як ліс маліє й вода в ставку.
Люблю, як рветься біда на кусні,
Як побратими йдуть пліч-о-пліч,
Як на обличчя лягає усміх,
Як руки – крила, а серце – піч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679472
дата надходження 22.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
Я двері прикрию.
Своє зачиню вікно.
Вимкну світло… усе! на глибини впаду підводні…
Ти покличеш мене, коли сонце піде на дно,
коли сяйво його
доторкнеться лише безодні.
Глухих коридорів –
спустошених, злих, німих,
де голодні койоти пильнують мою фазенду…
Ти покличеш мене… і ця стежка пройде – крізь них,
до освітлених сфер
на околицях Саммерленду…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680092
дата надходження 25.07.2016
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.07.2016
Відпусти мене в дощ,
Коли злива періщить в стріху
(бо зруйновано храми… і шансу на сповідь нема…)
Прожени мене в дощ, всім сусідам моїм на втіху…
“так ніхто і ніде…
раз на тисячу літ”… зима...
Не шукатиму слів…
Не чекатиму їх від тебе.
Вечір встане між нами останньою з наших прощ…
Знаю, після грози ти прихилиш до мене небо,
Але зараз я йду,
Аби влитись в безмежний дощ…
Ти відпустиш мене,
І вдихатимеш запах липи…
І впускатимеш світ, що живе за твоїм вікном…
(…доки ми ще живі, доки він нас не знищив, не випив!
Доки нас не спустошив
цей вечір з подвійним дном)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675639
дата надходження 02.07.2016
дата закладки 05.07.2016
О ні, то не трави,
Не трави в медових лугах…
Не зорі на плесах, не сонце, не місяць, не вітер…
То ти віднайшов й пригубив на гірких берегах
Мене учорашню,
лише не зумів відігріти…
І я залишаюсь
На гострому лезі ножа,
Де кожен твій подих - це шлях у нову божевільню…
Коли поміж нас лиш єдина реальна межа-
Не зорі, не вітер,
не трави, не трави… повільно
Зникаю з радарів,
Вокзалів, стежок… дарма…
Ніхто не підкаже реальність усе, чи сон це?
Коли поміж нас вже й найменшої крихти нема…
А те що залишилось нам,
що зосталось - не сонце…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670720
дата надходження 06.06.2016
дата закладки 07.06.2016
І що між цими двома?
В повітрі - межа незрима,
Й соняшникове проміння
Уздовж нескінченних доріг
Та попіл вчорашніх хмар.
Й питання - хто першим не встиг?...
До ніг....
І що між цими двома?
Не можна казати вголос...
Немов руйнація - осмос,
Що йде усередину, вглиб...
Дощить з сьогоднішніх хмар...
Й питання - хто першим не зміг?..
Застиг...
І що між цими двома?
Серця - не серця, - вугілля!
Й відлюдників-слів засилля...
Чи встануть зі старих могил
Примари нових почуттів -
Майбутніх крислатих хмар?
Й питання - хто першим добіг...
Із них?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670811
дата надходження 07.06.2016
дата закладки 07.06.2016
Ви не питайте в жінки, що краще імпонує -
ромашка, чи троянда, чи жасмин.
Жінки всі люблять квіти, і тих, хто їх дарує
без свят, і без подій, і без причин.
Ви не питайте в жінки, для чого щось їй треба,
ви краще просто станьте і зробіть.
Не обіцяйте зорі, польоти вище неба.
Лише надійно поруч завжди йдіть.
Ви не питайте в жінки, що буде там, за рогом-
цього не знає і вона сама.
Правдиві будьте й щирі, неначе перед Богом,
щоб в її душу не прийшла зима.
Ви не питайте в жінки, чи вас вона кохає.
Ви відчувайте просто...і живіть!!!
Що буде завтра з вами? Цього ніхто не знає.
Любіть, немов в останній раз, любіть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=669939
дата надходження 02.06.2016
дата закладки 06.06.2016
Знову сама,
Знову я на твоєму березі,
Океане мій, під ногами гладенька галька.
Пригорни мене, не покинь… там, у тому вересні
Десь розбилась собі
на друзки моя печалька…
Але що тепер,
Навзамін що сьогодні матиму?
Як же сталось це? як насправді воно так сталося?!
Піднялась до хмар, розлетілась на іскри-атоми…
Несподівано так
розсипалась – я зосталася…
З павутини снів,
Із піску я її ліпитиму…
Відлітати час… кличуть гуси у вирій селезня…
Тільки що – мені? як тепер я без неї житиму?!
Океане мій,
я так довго чекала вересня…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=670377
дата надходження 05.06.2016
дата закладки 06.06.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 06.06.2016
До тебе доторкнутися не смію...
Банальне "здрастуй" на просте "привіт"...
І заганяю в клітку птахомрію,
І замикаю знов свій власний світ...
До тебе доторкнутись - як до неба -
Напевно, тільки обраним дано...
Я бачу сни про крила і про тебе,
Спиваючи бажання, як вино...
До тебе доторкнутися не смію...
Очима обіймаю - от і все...
Мою слабку розтоптану надію
Північний вітер в зиму віднесе...
До тебе доторкнутися б губами...
Щоб поцілунок - довжиною в сон...
Щоб знов і знов здаватись вечорами
У твій солодкий ніжності полон...
До тебе доторкнутися так хочу...
Та знову "здрастуй" на просте "привіт"...
І тільки мрія крильцями тріпоче
У клітці, де зачинено мій світ...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=661990
дата надходження 25.04.2016
дата закладки 17.05.2016
І упала зоря Полин
Чорним болем на наші долі...
І міста неживі, схололі,
Не турбує вже часоплин...
У квітневий гопак садів
Увірвався уламок Сонця,
І зростив "дуже мирний" стронцій
Найпекельніший із грибів...
І весняна гірчить ваніль -
Бо не скоро ще в Лету кане
Ця на тілі планети рана
І цей чорний пекучий біль...
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662338
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662428
дата надходження 27.04.2016
дата закладки 17.05.2016
Як дивно... Дощ?! Дивись, це справді - Дощ...
Прийшов в мій дім нахабно, без запрошень...
Тепер сидить і уплітає борщ,
Поставивши в куток свої калоші.
І позіхання похапцем хова
У грубі і обвітрені долоні...
І розкладає всі мої слова
Серветками на білім підвіконні.
Мої слова... Я розгубила їх
Колись давно, осінніми листками...
Вони вмерзали у грудневий сніг...
Вони текли весняними струмками...
Де він узяв їх? І яким богам
Він мусив принести себе в офіру,
Щоб повернути в Мого Серця Храм
Вогонь Любові і Надії, й Віри?..
Цей дивний Дощ... Оцей нахаба Дощ,
Що в мої вікна стукав спозаранку,
Сидить і мовчки уплітає борщ...
А я... Ще підкладу йому сметанки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665877
дата надходження 14.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Я до чаю додам теплий відзвук імбирної ноти
І корицевий шлейф, ніби сонячний промінь, густий...
Щось приваблює погляд у гладі люстерка напроти...
Тінь якась невиразна...та я майже впевнена - ти...
Не відводжу очей, бо боюся укотре згубити
Павутинку тонку, що тебе у мій сон приведе...
А за вікнами вечір, п'янким абрикоссям налитий,
Із зірницею вдвох витанцьовують свій па-де-де...
Попід стелею сплять врівноважені штучні світила,
І годинник стіка, як з полотнища пензля Далі,
Чай схолонув давно, а мені відірватись несила
Від химерної точки на сріблом покритому склі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666604
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016
Лягаю у трави…
Опівночі… й знову ти
Танцюєш для мене в озерах химерних лілій…
Долина безсоння… до ранку в мені цвіти,
Попри бездоганність
і сум паралельних ліній…
Безодня безсоння…
І я - розчиняюсь в ній…
Лише бунтівниця… ні імені… ані дому…
Я знаю цей біль непідвладних мені стихій…
Я знаю цей біль…
і не зичу його нікому…
У келихах чорних
Кипить перестиглий мед…
Цей опіум чистий… вогонь переспілого маку…
І ллються вогні невідомих іще планет
…………в мій знак зодіаку…………………..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666104
дата надходження 15.05.2016
дата закладки 17.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 17.05.2016
Ти стрінеш на розі, де світло розлив ліхтар,
Залюблену в зорі (у неї їх повна скриня).
Вона трохи дивна і зовсім не господиня,
І ходить, немов літає по сходах хмар.
Ти стрінеш при сонці (для неї воно - млинець)
Моторну й веселу, хазяйку і чепуруху.
У неї в руках навіть посуд співає (слухай!).
Висять рушники (мовляв, веди під вінець).
А третю зустрінеш – та поглядом обпече.
І ти зрозумієш: без неї несила жити…
А я буду потай на щастя тобі ворожити
По зорях, допоки сонце мені млинцем…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=666588
дата надходження 17.05.2016
дата закладки 17.05.2016
Знов малює душа акварелями спогадів літо,
Кольорами блакиті хлюпочеться в руслі ріки,
Де в прозорій воді, полуденним промінням зігрітій,
Зайчик сонячний п’є прохолоду з моєї руки.
Так щасливо бреду мілиною далеко-далеко
І збираю, мов скарб, черепашок гладкі камінці,
За батькову руку, що засмагла від літньої спеки,
Надійно тримаюсь, як за сонце ясні промінці.
Бурштином яскравіє пісок під моїми ногами,
Ледь гойдається хвилька в прозоро-тремтливому сні…
Я дівчатком малим між своєї ріки берегами
Пропливу, як тоді, на легкому, мов пісня, човні.
Голубі незабудки притулились, де явір шепоче,
На краю берегів, звідки в небо всього лише крок…
Проживаю ту мить, що забутись ніколи не хоче,
Теплим сплеском води найчистішої із річок.
У краях тих співається серцю і просто, і легко,
Незабутністю дихає кожне промовлене слово.
Й знову я, наче стомлений шляхом лелека,
Повертаюсь туди небесами моєї любові…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=665724
дата надходження 13.05.2016
дата закладки 13.05.2016
Вірші не пишуться. Поруч тебе нема.
Хоча, як по правді, тебе й не було ніколи.
Летіла, не йшла, та мене обігнала зима
Бо зранила крила я вщент об твої частоколи.
Ти знаєш, коли я лягаю у постіль одна,
Вона в себе всотує всеньке моє тепло.
Цілується в очі тиша і крадькома
Пише на пальцях хною: "Його не було"
Не посміхаюсь. На те - мінус сто причин
Всі твої птахи - насправді крикливі ворони,
Що нас водили між тисяч тупих гільйотин
І розвели без прощання по різні сторони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=597761
дата надходження 04.08.2015
дата закладки 13.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 12.05.2016
Як тяжко...тяжко..ні,не жити.
Закривати усміхом розтерзаную душу.
І радістю за однією лиш тужити
І переконувать себе,що сильний.Мушу!
Усмішка- захист від людей
"Усе нормально"- офіціозний стан.
О, скільки ще не змінено ролей!
Душа болить...розбитий серця план.
Чому так тяжко людям зрозуміти,
Чому не розуміння...краще серце вб'ю.
Зі мною у кохання разом полетіти
Ну зрозумій же...що тебе люблю...
С.Кучерявий
09.06.15
23-45
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=664942
дата надходження 09.05.2016
дата закладки 09.05.2016
За картиною Р.Гонсалвеса "Alpine Navigation"
[img]http://relaxic.net/wp-content/uploads/2010/05/illusion-images-done-by-rob-gonsalves39.jpg[/img]
А хто, як не ти, підлатає мої кораблі –
Розбиті об рифи камінної дійсності мрії?
Ці вічні шторми! Ці пробоїни в днищі надії!
І згаслий маяк… І ярмом ланцюги якорів…
Рятуй мої крила! Вітрилам не можна без них!
Не бійся, що рани пектиме від солі морської –
Болітиме дужче від штилю в калюжі спокою.
Смоли по живому розхитані нервом борти!
Тримаєш за руку? Лишитися краще? Дарма!
Вже човен зривається з якоря, пінячи хвилі!
- Бувай! - відпускаю воскреслу останню надію -
і чую фатальне: - Вітрильник не має стерна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663299
дата надходження 01.05.2016
дата закладки 06.05.2016
А хочеш, вернусь
Із далеких зелених доріг,
На теплі пороги розсиплю оливкові коси…
А хочеш, вкладу у конверт помаранчевий сніг…
Зворотня адреса –
твоя перламутрова Осінь…
А хочеш, прийду…
Як у гості не ходить ніхто…
І чаю тобі заварю із терпкої меліси…
Та краще – не пий!… бо забудешся, де ти… і хто…
Відчуєш мій запах –
самотності… неба… і лісу…
Бо в сутінки – вечір…
На трави любисткові – сніг…
А завтра,я знаю, в хурделиці зникнеш зовсІм ти…
А хочеш, обвиюся мохом навкруг твоїх ніг,
Прощальним цілунком
карпатської дикої німфи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608656
дата надходження 22.09.2015
дата закладки 23.09.2015
А если вдруг вспомнит
Одно из забытых имен…
Извечные цепи раздвинет легко, как браслеты…
Все ставни закрыты!… спасительный круг очерчен!…
К холодной стене прислонюсь…
Ну за что мне все это?!!
Не дай мне - ослепнуть!..
Почувствовав телом тепло…
Не дай мне – оглохнуть!.. немея на грани испуга…
За тонкой стеной притаилось безликое зло…
И я забываю
о силе защитного круга…
Чего ты желаешь,
Избравшее облик огня?!
В какие сейчас ты рядишься земные одежды?!
Ключи от Эдема?… как странно…их – нет у меня…
Сегодня – их нет!…
и, мне кажется, не было прежде…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605992
дата надходження 11.09.2015
дата закладки 13.09.2015
Каким ужасным заклинаньем,
Прочитанным при лунном свете,
В бреду агонии?..в сознанье,
Меня клеймили на рассвете...
Когда уже исчезли тени,
Их ночь в забвенье уронила...
Вы целовали мне колени,
Я вас от боли заслонила...
Шептали странные признанья,
Одев лишь в лунные доспехи...
Испив из родника желанья,
Безумной близости утехи.
С каким ужасным заклинаньем,
Сгорая в пламени угара,
Вы мне, на пике ликованья.
Вручили лунную тиару?..
19.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582625
дата надходження 21.05.2015
дата закладки 21.05.2015
За мотивами повісті
“Тіні забутих предків”
-Кохатимеш? .. мовчали сині гори…
Лиш вівці сполошилися в отарі…
Лякала ніч глибинами, як море…
Бездонністю… - Чи будемо у парі?
Чи будем?... гей!. - торкалося смерічок…
Кричало в ніч… котилося по схилах…
Топилось в чорних водах темних річок…
Зникало... зникло…- чи буду щаслива?..
…- за тих, хто не вклонився цьому дню…
Кого світи заводили в оману…
Хто світлу, водам, вітру і вогню
Дари складав… за зниклих у туманах…
Чия дочасно сплавилась свіча…
Хто в коси не вплітав весільних стрічок…
За блиск… що жив в закоханих очах…
Та розчинився – в чорних водах річок…
-Кохатимеш?.. – питалася у гір…
Лиш коні рвались злякано в кошарі…
В лісах озвався невідомий звір…
А той,що вмів, зганяв докупи хмари…
Звивалась річка зраненим вужем…
Земля кричала!.. плакала – вербою…
І різав хмари грозовим ножем
Отой, що вмів… пускав їх за водою…
Торкалась ніг смерЕкова сльоза…
Котилась небом – неймовірна сила…
Гроза?.. Гроза!.. на гори йшла – гроза!
-Кохатимеш?!! ……. Палагна… ворожила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577741
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Поговори зі мною,
як вогонь
сплітає пасма в синьому каміні…
Коли з моїх розпечених долонь
злітають…
по кутках сідають тіні…
Коли – напівбажання…
Напівсмак…
Змалюють напівкола… напівзвуки…
Коли ніхто… і звуть його – ніяк…
Той привид,
що узяв мене за руки.
Коли – напіввагання…
Напівсни
зникають у вечірньому безмежжі…
І,власне, так далеко до весни…
А до зими –
лиш крок необережний…
Коли у напівтемряві
зізнань
гойдає вітер дику незабудку…
І серце так палає від бажань…
Лише душа
шукає напівсмутку…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577284
дата надходження 26.04.2015
дата закладки 27.04.2015
Я вчера набрела на заброшенный дом...
Старый дом, стекла выбиты, дверь без замка...
Паутиною драпри...совсем незнаком...
Только тянется прошлое издалека...
Вижу белые ставни, как кадры в кино,
Промелькнули забытые чьи-то глаза...
Солнце зайчиком резвым заглянет в окно,
Память, кажется помнит еще...голоса...
Кружевные салфетки, свеча... и камин...
Запах нежный жасмина, плывет аромат...
На столе запотевший хрустальный кувшин,
Наливает вино...Кто?.. на пальце - агат...
Белоснежный...сверкает "морозный узор"...
Серебра филигрань заплетает в острог.
Душу камня вложил Он в твой пламенный взор,
А священный Грааль - из агата цветок...
Заклиная хранить, отгоняя беду,
Защищая собой, выдворяя напасть.
Ты не знал, что тебя, я ведь снова найду...
Даже если придется мне в небо упасть...
На пороге стою...шорох тихий листвы...
Ветер под ноги бросил не дождь - водопад...
Крошки хлеба, как камень, уже...не черствы...
А в углу, - наклонюсь...Боже, белый... агат...
01.04.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571334
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 03.04.2015
Божевільна душа, усміхаючись, кривиться пусткою,
Ходить вгору та вниз по зруйнованих поверхах літ,
Розмовляючи тінями меблів, розбитих розлукою
На мільйони уламків накреслених смертю орбіт…
Силуетом щоранку заварює каву за звичкою,
Визирає із фото очима колишніх… своїх…
То наспівує Морзе, то голосно схлипує тишею,
Загортається пледами сутінок, танучи в них.
Спить і дурить себе, що птахами минуле повернеться,
Дім зведеться з руїн і поправить наляканий дах.
Божевільна душа!... Лихоманкою часто химериться:
Всі живі, як на фото… що тихо стліває… на прах…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570040
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 29.03.2015
Я відпрацьовую карму забутих вітрів,
Що повернулись і пристрасно так обіймають.
Може й скотились з тобою, у виритий рів,
Наших колишніх бажань, а наймення не мають.
Я відпрацьовую карму,розбитих сердець,
Нами...колись,у жорстокім запеклім двобої;
Душу спаплюжену,зламаний, вкотре,вінець,
Пам"ять,сповиту, дірявою, бачиш?..габою.
Я відпрацьовую карму, кохання мине,,
Знову свічки,в упокій, тануть, як і минуле.
Тільки,коли ти впізнаєш, себе і мене,
Зглянеться доля... Відчуй... я тебе вже відчула.
10.03.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565827
дата надходження 11.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Сміється небо
Мені просто в душу…
Рубці на серці – від безсоння слід…
Не вибираю… з нею бути - мушу!..
Цю землю знаю я –
вже сотні літ…
На чистій трасі
Залишаю КІА…
Шумить смерек колонний водоспад…
Я поспішаю… я таки посміла! -
Напитись знову
готики Карпат…
Не оглядаюсь…
Що там справа… зліва…
Ударом в спину - світло верхніх фар…
Але мені - нема до того діла…
Під чорним дубом
чарівник – мольфар
Мене чекає…
Неземне створіння…
Ця згарда –ТУТ!.. лиш відшукати –ДЕ?!!..
Ступити крок… у свої володіння
Він по гірській
стежині поведе…
Там папороть
Ховається від світла…
Її вогонь пульсуючий – в мені…
І знову вірю в те… що вона –квітне!!!…
Хоч всі книжки
писатимуть… що НІ!…
Рахують кроки
Зношені кроссівки…
Вбираючи енергію землі…
Гірських вершин нечувані платівки
Мою самотність
множать на НУЛІ…
Тут крони – в небо!…
Неймовірно темно…
У скроні б”є вогонь – від самих п’ят…
Я обіймаю… п”ю по краплі землю…
П”яніючи
від готики Карпат…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565679
дата надходження 10.03.2015
дата закладки 11.03.2015
Неправильна геометрія жіночої диво-логіки
Будує палаци з вежами на луках рожевих хмар,
Гілки прикрашає квітами, позиченими у котиків,
Запалює птахоспівами по буднях серцеліхтар.
А прямокути́, що вікнами у душу, по-чоловічому,
Пригладжує словорюшами, змахнувши сльози наліт,
Розгладжує зморшки віями, плече підставляє крицево,
Дарує пір’їнки крилами, якщо загубив політ…
І, ставши на весни вищою у черевичках кришта́левих,
Вальсує по днях принцесою… І хай підбори крихкі,
Вона лебединемузою по скалках дзвінких ступатиме,
Щоб вам видаватись гарною (й без логіки!), чоловіки…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565108
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 08.03.2015
Вже небо
Чомусь - так низько..
Сьогодні - занадто низько…
І вечір – уже не вечір
Совою кричить в імлі…
Немає шляхів – для втечі...
Дороги – занадто слизько!...
В пророцтвах твоїх, Предтечо,
Вогонь виривався з печі…
Й котився –
по всій Землі!..
Це небо
І справді – низько…
До болю… до щему – низько…
І ця турбулентність, Боже!…
Літак мій завис в пітьмі…
Земля небезпечно – близько…
Вона – безнадійно!!!.. близько…
Пихате, дурне дівчисько…
Ти все іще віриш… може…
Внизу –
рятівні вогні?..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564972
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
Наркотична залежність від слова,
що вдягає корсетом епітет,
що вальсує по римах століття
на граційно високих підборах
і, в юрбі розчинившись метафор,
інтригує відтінками змісту,
непокоїть уяву імлисту,
розфарбовує звуки у запах,
що вдихаєш на повнії груди
і, підхоплений леготом хвилі,
відчуваєш по кроках за милю,
як босоніж ступає майбутнє…
Наркотична залежність від слова…
Підсвідома залежність від рими…
Із синдромом журби пілігрима
кочувати міжряддями знову…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563711
дата надходження 02.03.2015
дата закладки 05.03.2015
За мотивами мультфільму Walt Disney's and Salvador Dali "Destino"*
За посилання дякую Артурі Преварській
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=1GFkN4deuZU[/youtube]
Я тебе зустріла у пустелі натовпу…
Стрілки на годиннику ранили, мов спис…
В погляді століття потонули злякано,
За щитом ховаючи сонця мідний диск…
Я до тебе – сходами, лабіринтобрамами…
Ти мені Персеївся у польоті вій…
Лицарем привидівся, менестрелем з гамами,
Гамлетом збентеженим у журбі своїй…
Я із моря зводилась Афродітопіною,
Хвилювалась голосом телефоноднів…
І співала дзвонами, і кричала крилами,
І будила жайвора у душі твоїй…
У кульбабках ніжності твоє серце грілося,
І долало сумнівів сталеланцюги…
І нарешті співові лунко підкорилося –
Відгукнулось радісно цоканням хвилин!
Погляди зустрілися у пустелі натовпу…
Дюни, осипаючись, зміями повзли…
І кохання нашого полетіла ластівка
Напувати спраглого краплею сльози…
Хоч лунали голосно злих вітрів історії,
Заглушали фразами серця мікрофон,
Та в тобі назавжди я залишуся… долею,
Парашутомрією закружлявши сон…
*Destino - призначення
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555886
дата надходження 30.01.2015
дата закладки 30.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.01.2015
Спалю мости! Ще трохи біля полум'я погріюсь...
Так склалось, не збулось і не здійснилось...
Закреслити і розірвати, стерти. Спаливши всі мости,
Піти.
Збудеться і буде. Надія, віра в краще завтра,
Як мантра,
Щоб пережити, вижити і жити, коли руйнуються світи.
Коли руйнуються світи... В кулак зібравши волю,
Триматись, вірити у долю, і, зуби стиснувши до болю,
На волю !
Померти й відродитись знов. У сні кричати - відпусти !
Переболіти, відректись, забути і перерости !
З колін піднятися, не здатися без бою !
Себе перемогти ! Піднятись над собою!
І далі йти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=555577
дата надходження 29.01.2015
дата закладки 29.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.01.2015
До крові скусані вуста,
І спогади приходять в гості…
Чи, може, мрії?
Щось там грає Їрума,
Про дощ та поцілунок…
На дворі, начебто, зима,
А серце каже – осінь,
Сонце все ж не гріє.
Закутався у пошуках тепла,
В таку ж холодну постіль.
Химерами залякує стіна,
У темряві малює простір,
Оті видіння чарівні,
Що світло для них трунок.
Холодна кола притамує біль,
Хоч в цьому мій рятунок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470158
дата надходження 04.01.2014
дата закладки 14.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.01.2015
Я повернусь живим, як ти, мила, благала,
В дім свій рідний зайду на світанку, ти спала,
Сонну, теплу знайду - обійму, зацілую,..
Це бажання своє я в уяві малюю…
Знову погань повзе обкарнати нам крила,
Третю ніч не спимо, не дає вража сила,
СВД*, мов дитя, до щоки притискаєш,
Україно, Ти спи, бо синів вірних маєш.
Пліч-о-пліч , як братам, нам судилось стояти,
Недарма в цій землі народила нас мати,
Ми любов зберегли, в серце вірно сховали,
Нас вона вбереже, щоби ми не вмирали.
Той, що був «старший брат», зажадав нас злякати,
Під імперську п’яту Україну загнати,
Та не зможе вражИна українців здолати,
Ми свого не дамо, волю в нас не забрати.
Нас покликав Донбас, щоби в світі всі знали -
Ми бороним країну свою від навали,
Україна не вмре, з Богом в серці їй жити,
Знову сонце зійде, і народяться діти…
…Я повернусь живим, як ти, мила, благала,
В дім свій рідний зайду на світанку, ти спала.
Сонну, теплу знайду - пригорну, зацілую,
Я вже біля дверей, серце б’ється – я чую…
*СВД - [i]абревіатура зброї, що означає: снайперська гвинтівка Драгунова[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551281
дата надходження 13.01.2015
дата закладки 13.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.01.2015
- Всё живое — учит, брат мой. И даже, когда приходит день твоей наивысшей зрелости — не забывай учиться у детей, свободному взгляду их.
Знай так же и о том, что до или после твоего рождения, в этот мир приходит твоя женщина. Среди тысячи входящих в мир, есть та, которая пришла за тобой. Она имеет множество лиц, но... узнаваема.
Её хочу , среди миллиардов других желаний, звучит отчётливей всего, даже если она ничего не хочет. Она может и не знать цели своего желания. Но ты увидишь — она всегда сидит рядом с Судьбой. Она и есть дитя Судьбы: с невинностью присущей детям, она раздвинет рёбра твои, достанет оттуда твоё сердце и станет заплетать себе в волосы, как самый огненный цветок. «- Не находишь ли ты меня....ещё красивей?» - улыбнётся она.
Когда впервые, мне случилось встретить её, я был ещё ребёнком. И она пришла в облике девочки. Она научила меня внутреннему миру.
Когда во второй раз, мне случилось встретить её, я был юношей. И она пришла в облике девушки с длинными волосами. Она лишила меня всего, но научила вставать из мёртвых.
Когда в третий раз, мне случилось встретить её, я был уже мужчиной. И она снова пришла в облике девушки. Она испытала мой внутренний мир. Трижды ударила в грудь стилетом. И тихим голосом тающего снега, сказала, улыбаясь: «- Прощай»
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547379
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 13.01.2015
Игра огня
Я был одинок. Наслаждаясь пустыней,
Отрёкся от мира пылающих ран.
Душа на замок. Мои чувства едины,-
Себя без остатка искусству отдам!
Назло всем тем дамам,
Которым нет дела,
За мной наблюдая
И взглядом маня,
Расправил я крылья
И ринулся в небо,-
Я ввысь удалялся,
Как с лука стрела.
И там я был счастлив. Отбросив пределы,
Я в мир параллельный случайно попал.
Фантазия жизни. Фантазия смерти.
Я в мире иллюзий себя отыскал.
А время всё шло, и однажды на небо
Ко мне устремились те жёны огня,
Что ловко играли со мною и телом,-
Теплом согревая, бросали во льдах.
И каждую ночь в том бессмысленном танце
Сгорала в желаниях с ними душа,
А я, что так долго по небу скитался,
На землю упал, и развёрзлась земля.
Что дальше - не помню, что было правдиво,
Что стало иллюзией,- знает змея,
Меня укусившая, ринувшись в небо,
Смешавшая краски воды и огня.
Кто ищет, тот вскоре опять потеряет,
Кто прячется, тот попадёт в эту связь,-
Здесь логики нет! Без конца и без края,
Игра продолжается, ты её часть!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549509
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 07.01.2015
…кажуть, що навіть легкий
ЗМАХ крил метелика
може спричинити тайфун
в іншій частині світу…
(теорія Хауса)
Я знала вас - тих…
Що сльозами вмивались від горя…
І віру збирали в останній немитий друшляк…
І тих… хто ніколи в житті не побачать вже моря…
Бо хліб свій купують
за вкинутий в шапку п”ятак…
А ще – музикантів…
Що звуки шукали, мов перли…
Світами лунала натягнута вами струна…
На серці моєму… лиш інколи тільки – на нервах…
Я – знала вас… ви лиш – не знали…
що я за одна…
Художників… тих,
Що небриті і дещо обдерті…
Мадонну усе малювали… та разом із тим
Об голову мою свої розбивали мольберти…
На дрова пускаючи
сотні найкращих картин…
Я знала ВАС - там,
Де любові зачинено крани…
Розгублені… сонячні… місячні діти Землі…
Як віддано й ніжно мої лікували ви рани…
Забувши про те,
що вони вже - занадто старі!...
Я справді до крові
Вже стерла ось тут свої лапки…
Поети… аскети… паломники… просто – митці…
Коли замість крапки ми ставили легко трикрапки…
Бо знали… що крапка потрібна –
в самому кінці…
І хто ви для мене?
І хто – я для вас в цім краЮ?
Мій час – вже спливає… Сузір”я моє – Скорпіона…
Що маю сказати?..
Що я вас - так спрагло … ЛЮБЛЮ?!!..
Жахливе цунамі –
………від помаху крил Махаона……..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543771
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 04.01.2015
Прикосновений жаркий след…
Вновь – пульсации…
И колешь взглядом, как стилет…
Вариации…
На тему…страсти и любви…
Да... без устали…
Но нить, касаясь, не порви…
Ну, не грустно ли,
Чтоб без меня ты?.. Хочешь, нет?..
Пить дыхание…
Как, без тебя я, столько лет?..
Наказание!
Ведь… разрывает на куски?..
Нас… желание…
Огнем наполнила виски
Боль… Страдание…
Свою прохладную ладонь –
К телу гладкому…
Не обожгись… горит огонь..
Мука сладкая….
Прикосновений жаркий след…
Провокации...
Замысловатый пируэт -
Кульминации...
Пока… привет?... Да или нет?..
Медитации...
Ну что, согласен или нет?
Вариации…
03.01.2015.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548811
дата надходження 04.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Такого болю ще мені ніколи
Не завдавала жодна із жінок…
Відносини між нами прохололи,
Переплелись барвінком у вінок.
Все відійшло, покрилося журбою;
Зів’яло, наче в спеку черемша…
Тужливо Муза плаче за тобою,
Та щось шепоче втомлена душа…
Роки прогомоніли швидкоплинно,
Позаду залишивши півжиття…
А ми усе шукали безупинно
Стежину у безмежні почуття…
У грудях щем і біль тупий, відколи
Ми заблукали в хаосі думок…
Таких страждань іще мені ніколи
Не завдавала жодна із жінок…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=510847
дата надходження 12.07.2014
дата закладки 04.01.2015
[img]https://pp.vk.me/c625724/v625724008/ef5/FmmrkGKAzLM.jpg[/img]
Пожовтіли зелені каштани,
Поріділа вже пишна трава,
На столі лежать аркуші рвані,
Там для тебе писав я слова.
Підбирав, сортував, видаляв їх,
Тільки правильних я не знайшов.
Може в мене замало уяви,
Щоб мою пояснити любов.
Підійти я ж до тебе не смію,
А не те щоб сказати: Люблю!
Може й ця затята бездія
І накликала нашу біду.
Лиш просебе тебе запитаю:
Чи ти любиш мене чи ні?
Та надію мою відбирають
Твої очі уже крижані.
На дерева осів жовтий іній,
Облетить він з осіннім дощем...
Ти щасливою будеш із іншим,
Ну а я сумніваюсь, що теж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=522671
дата надходження 10.09.2014
дата закладки 30.12.2014
Привет, мое ПРОШЛОЕ…
Здравствуй… ты слишком красиво…
Откуда явилось?... а я ведь - уже не ждала…
Какими путями?.. какими морями носило?
И вот ты вернулось ко мне…
Только я - умерла…
Давай… проходи…
Не умею держать у порога…
Гостей принимаю… отведай мои пироги…
Хочу лишь спросить… а какой оказалась дорога?..
Смотрю… так натерли! –
То ль берцы… а то ль сапоги…
Жалеть?.. а зачем?..
Твои старые гнойные раны
Залечат врачи… и незказанно будешь ты рад…
А мертвых – не лечат!!!.. их - не поднимают из ямы…
Я знаю… ты скажешь –
У мертвых они не болят…
Садись.. дорогое…
О том, что тебе буду сниться…
Молчи.. умоляю… уплыло… а значит,Бог с ним…
Снежило..наверно? снежинки на этих ресницах…
Оставим давай пироги…
И притронемся - к ним…
Ты так же красиво…
По – прежнему ты - горячо…
Глаза недвусмысленно мне обо всем говорят…
Нет больше сомнений… останься со мною ЕЩЕ!!!...
Останься… Почувствуй!...
Они – и у мертвых болят!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547401
дата надходження 29.12.2014
дата закладки 30.12.2014
[i] Галині Вараві
[/i]
Його чекали клени і топо́лі –
нарешті дочекалися таки.
На спрагле місто, спечене на попіл,
нисходить дощ, жада́ний та стрімкий –
на клени, на тополі пересохлі…
Ніхто не помічає у юрбі
безхатченка, що йде без парасолі,
його ніхто не бачить далебі.
Ніхто його не спинить, не спитає,
чому такий байду́жий до дощу.
А той мете і коси заплітає –
а щойно видавалось наче вщух.
Та впевнившись, що вже не залякає,
по вулицях тече, як по щоках.
А Сьомий ангел досі зволікає,
блукає містом, праведних шука.
[b]2013[/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=453510
дата надходження 09.10.2013
дата закладки 28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 28.12.2014
Коли душа,з лещат передчуттiв,
Всеж випручалась наче з клiтки пташка,
Я зрозумiв,як їй було там важко,
Коли тебе безтямно я хотiв.
Я зрозумiв,як важко було дню,
Дивитись в нашi очi вiдчайдушно,
I вiдчувати,як було їй душно,
Коли вуста зрiкалися вогню.
Коли i фраз оголенiсть,i мрiй,
Вiд безсором'я власного не вмерли,
Я зрозумiв,що розсипати перли,
Простiше нiж почути "Все,ти мiй..."
Невиправданнiсть жестiв,сподiвань,
Неплатить бiльше доля по рахунку...
Коли ти всеж захочеш поцiлунку,
Цiлуй мене,та тiльки непорань!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=312208
дата надходження 08.02.2012
дата закладки 28.12.2014
Нет в мире виноватых без вины...
Друг друга так легко порой обидеть...
Мое ПРОСТИ на зеркале луны
Ты не могла сегодня не увидеть.
Ладошку прожигает капля слез...
Спазм холода сжимает вновь колени...
По золоту акаций и берез
Гоняю почерневший мячик тени.
Я знаю: эта нить еще тонка...
И каждый миг с тобой - как вновь пришедший...
Но почему-то снова жду звонка...
И вслушиваюсь в сердце, сумасшедший.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531600
дата надходження 21.10.2014
дата закладки 28.12.2014
Мужчины - это одни и те же грабли ... только черенок разный.
[i]
Кто-то придумал закон о приличии ... Ну его ...,
Как мне сказала однажды знакомая вумэн -
Хочешь во время секса быть непредсказуемой?
Просто достань из-под подушки бубен ...
Сделай мимикрию из колдовства и мании,
перемешайся в разуме близ смотрящего,
чтоб он застыл, как статуя, на диване и
вмиг превратился в голодного, дикого ящера ...
Жизнь - это тоже маркетинг часов и месяцев,
мало ли что - с тобой и с ним через полчаса,
время - подобие некой верёвочной лестницы,
но иногда подниматься по ней не хочется ...
И ты качаешься - должность тебе, ранг ли на ,
дом ли, семью, всё удержать нужно бы ...
Точен эффект от Бенджамина Франклина -
от неприятия недалеко до дружбы-вип ...
Ты когнитивной лестью его замучила,
просто забыла напрочь: он - древний ящер ...
Он - из далёкого прошлого, ты - из будущего ...
Вы неприлично встречаетесь ... В настоящем ...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541221
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Прости, что я умею так любить…
и никогда никто так не любил…
что мне тебя никем не заменить...
А я прощу, что быстро заменил...
Прости за то… что смыслом жизни стал…
что без тебя не есть..ни пить..ни спать…
и вздох дрожал, когда ты обнимал…
А я прощу, что ровно мог дышать…
Прости мои влюбленные глаза …
и нашу зиму..и весну и лето…
И наш закат..хотела видеть это…
А я прощу, что ты не показал...
Прости, что не могу тебя забыть…
и не люблю двуличия и фальши…
что не умею под притворством жить...
А я прощу, что ты играл и дальше…
Прости, за то что выстрел прямо в цель...
и ты уже об этом не узнаешь...
прости, что гибну... кончена дуэль...
А я прощу, что ты не умираешь...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541215
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Ты забыл что значит любовь,
Ты убил всю меня до конечностей
Ты не знал как кипит моя кровь
Когда вижу тебя среди вечностей
Ты не знал как молчанием любимые
Улыбались вопреки одиночества
Как разбивались осколки ранимые
Как утопали в отрывках творчества
Ты не видел всю боль и страдания
Что казалось бы были заточены
Не ощутил ты чужого влияния
Того что я забираю в осени
Ты знаешь что были оторваны
Мои вены от рук утопающих
Но связи же были разорваны
Ради взглядов всех умирающих
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541193
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Злились в одне дві стомлені душі
Застукотіло два самотніх серця
Почулись чиїсь кроки десь у далині
Це щастя тихо, потайки крадеться.
Рука в руці і більше не існує стін
Ні перешкод, що гордо їх долали
Зима пішла, лишивши відгомін
В диких серцях, що ніжністю палали...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541188
дата надходження 03.12.2014
дата закладки 03.12.2014
Сердце не разобьется, если оно не бьется.
Тот уже не погибнет, кто не существовал.
Звезды увидит ярче тот, кто на дне колодца,
А не тот, кто забрался в небо - на пьедестал.
Как бы нам не хотелось, прошлое чтоб исчезло,
Прошлое так же будет, прошлое так же есть.
Чувствуя безысходность, чувствуя бесполезность,
Падай. Сюда. Здесь звезды. Много. Не пересчесть.
На высоте подвала - небо блестит рассветом.
В пропасти небоскреба - пыльная горечь дней.
Все заживет до свадьбы. Все заживет до смерти.
То, что не убивает - с каждой весной больней.
Сердце не разобьется, если оно не бьется,
Тот уже не погибнет, кто не существовал.
Видишь, как умирает ядерным взрывом Солнце?
Значит, домой пора нам. Звезды искать. В подвал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=497008
дата надходження 05.05.2014
дата закладки 06.05.2014
[i]Я искала тебя под раскидистой тенью каштана.
Я искала тебя в вязкой дымке туманного утра.
Я искала тебя на затертых страницах романов.
В отражении кристальной радуги перламутра.
Я нашла тебя в северной прелести звездной Лиры.
Я нашла тебя в музыкальности твоих пальцев.
Я нашла тебя, обыскав, может быть, полмира,
Среди целой толпы таких же, как я, скитальцев.
Я любила тебя ярким всполохом сердца грешного.
Я любила тебя жаркой страстью голодной пленницы.
Я любила тебя кроткой нежностью солнца вешнего.
Колкой ревностью с энергией ветряной мельницы.
Потеряла тебя в пантомиме простого отказа.
Потеряла тебя в неоправданно глупом бреду.
Потеряла тебя в ненавистных мелодиях джаза.
И уже не найду, не найду, не найду, не найду….
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496814
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
твої терпко-гарячі пальці
ростили крила на моїй спині.
мов полотно, розітнули на п"яльці
все щастя, що жило в мені.
а ти поїв мене солодом ніжним
і він все біг-розтікався в мені.
нас їла постіль вночі білосніжна
в палкій і пристрасній метушні.
я мітки ставила в тебе на тілі,
а стіни глухли від стуку сердець.
як від такого вогню не зітліли?
цілунки й руки. Обійми. Рум"янець.
так важко дихати в тебе в обіймах
від насолоди й твоїх почуттів.
поки ми розчиняємось, десь кінчаються війни
все зроблю, лише б ти захотів.
твої терпко-гарячі пальці.
твої ніжно-солодкі губи.
полотном розіп"яли на п"яльці
й помережали солодом згуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496812
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Кто меч вознес, забыв, над Украиной,
Что здесь деды в земле погребены.
Могилы ввысь стремятся над равниной,
И души их Всевышнему верны.
Кто оторвать готов кусок своей земли,
Вручить в поклоне в руки иноверцам,
Тот не достоин ни веревки, ни петли,
И счастье, если просто вырвут сердце.
Гореть тому лишь в дьявольском огне.
И пусть об этом все вокруг узнают.
Как жаль, что не дано тебе и мне
Увидеть, как предатель умирает.
Никто не ставил на колени нас.
Мы лишь пред Богом на колени встать согласны.
И кто обидел Украину хоть бы раз,
Того ждет ад безжалостно-ужасный.
От Киева ведет начало Русь.
Ведь семь столетий долгих до Москвы.
И предсказать, что ждет Россию, не берусь,
И не готовы предсказать, уверен, вы.
С мечом кто к нам придет, тот от меча и сгинет.
Всегда есть для врага пределы доброты.
И землю если враг с позором не покинет,
То даже умереть готовы я и ты.
И даже, если смерть нам не вернет единство,
Я все же от страны благоразумья жду.
Бить брата в спину - все же это свинство.
А бить в лицо - гореть вам всем в аду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496801
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Зупинитись на мить
Хвилинно -
гІрко пахне полИном.
Десь з Півдня.
Пів дня
піяли півні –
будили Сонце
з-за гілля
і Правду
в неділю.
Земля-породілля
терпне євшан-зіллям*...
Руки до лона
Навспак приладає –
Ридає
травнем та грозами –
викиднів загрозами.
Темно-зеленим чорнобилем*,
роками, на сльОзах-рОсах
настояним
вмитися,
з чужинським
абсентом*-вермутом*
злитися.
Попелом присипати
очистити
Зрана всі рани
Зоряні...
Міцним Чоловіком
Зорана
Рідна Моя Земля.
Скопана, зпушена
І засіяна –
До клаптика задіяна –
Вірою та Мріями.
Богами призначена
Родити Зернами й Зіллями,
чебрецем й полинОм пахнути...
...не втратити б...
*євшан-зілля, чорнобиль - різновид полину
абсент, вермут - іншомовні назви полину
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496798
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Звербичені вигини
Дніпра-Прадіда –
Предків згадує
під зорями вишніми,
квітне вишнями,
гнеться грушами,
в босі ноги впинається
піском та дрібними мушлями.
Холодно... та не боязко...
***
Богині святій моляться –
вигином звербиченим,
Небесами міченим, -
За роки лічені,
піднІме води звеличені –
В землю ножами вдарить,
Водою очистить – зАРить,
від снів та марень
відступиться,
Сторицею окупляться
Терпіння-чекання наші.
З дна Світовида Чаші
ВОди свої підІйме,
Землю Рідну обІйме –
Знання подарує,
«царства» зруйнує!
Мечі і Силу з дна Пра!
Браму відчинить Данапра*...
*Данапра – одна з давніх назв Дніпра
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496797
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Десь там вдалині
На площі
З бруківки
Зітканої
Восени,
Ховається
Квітень,
Тримаються
Діти
Маминої
Руки.
Сміються у воду,
Міняють
Погоду,
Хмари,
Циклони,
Дощі.
Діти як
Птахи
Носять свободу
З цукеркою
У плащі.
Синя тиша -
Дитяча
Впертість,
З віком чомусь
Нагадує
Сирість.
Завжди
Носи біля
Свого серця,
Юнацьку щемкість,
Прозору щирість.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496764
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Я хочу миру! Що, не видно?!
А ти ж бо... посилаєш "нах"*.
Моя душа жовто-блакитна
і твій Георгіївський стяг
могли б у кОрчмі десь зустрітись,
і випить чарку, не одну,
могли би ще порозумітись,
у цю розстріляну весну...
Намалювати на пленЕрі
Чудовий ранок... Чи "рассвєт"...
А ти сховався в БеТееРі
і там лаштуєш кулемет...
Та що таке це?! Сором! Сором!
Такий понурий, наче гот...
Ти патріот із триколором,
а я з тризубом патріот!
Я навіть Пушкіна не проти!
Чому такі з тобою злі?!
Давай но будем патріоти,
ЛИШ КОЖЕН - НА СВОЇЙ ЗЕМЛІ!
*Від німецького прийменника "nach",
який означає напрямок руху... А ви
що подумали?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496738
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Закрутило, завертіло,
Сонечко весняне,
Ожило старече тіло,
Тут і мертвий встане.
Мов би біс той підкосив,
Ох, кляте створіння,
Одур на бабів навів,
Дивне геть дозвілля.
Внуків завели в садочок,
А самі кайфують,
Геть без зайвих заморочок,
Старенькі дуркують.
Каруселі, каруселі,
Без впину крутіть,
Баби спритні та веселі,
Лиш не розгубіть.
Світ перевертом іде,
Оце то бабусі,
Вік напевно то пусте,
Якщо ти у русі.
http://antonina.in.ua/index.php/gumoreski/684-babusi-na-karuseli.html
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496717
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Как перстень с изумрудом
На пальце у меня.
Спустилось с неба чудо
Зелёного тепла.
И маленьким комочком
Сверкает и пыхтит.
А отдохнёт немножко
И в небо улетит.
А как жужжит сердито
На взлётной полосе.
Расправив крылья,смотрит,
Чтоб не упасть в траве.
И с взлётом самолёта
Полёт можно сравнить.
Гудит-жужжит и в поле
Над травами кружит.
Как драгоценный камень
На солнце он блестит.
Как изумруд зелёный
Он на цветке сидит.
Ему подставлю руку.
На пальце у меня
Сияет чудо-перстень
Зелёного огня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496716
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
не там, где можно быть собой.
не с тем,который очень нужен.
и времена не те, чтоб быть другой,
когда в себя ты так погружен.
искать возможности, пути.
искать слова,что всех дороже.
искать й когда-нибудь найти.
и не сказать их ты не сможешь.
и ждать ответа у виска,
как пули, зная два исхода...
жизнь коротка- возможно "Да",
но все же ждешь "курка на взводе"
а что потом? какой ответ?
Ромео жив,Джульетты нет?
расказ закончен.суть одна-
что- Да, что -Нет -- решай сама!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=496709
дата надходження 04.05.2014
дата закладки 04.05.2014
Не знав до пір, що почуття болять,
Тоді болять, коли вже в’януть,
Коли думки тривожно сплять,
Душу - втішаючи обманом.
Не знав до пір, що маю номер – два,
Що ти мені його вділила,
Без перемовин й легко так,
Мій статус у житті твоїм створила.
Не знав, що біль, то є солодкий сплін
І ніби світ увесь оббитий тином,
Без вікон і малих шпарин,
В мені він вмер, мій світ загинув.
Не знав до пір, що оклик в натовпі,
Таку велику має руйнування силу,
Немов стою в позорному стовпі
І мої очі дивляться у твою спину.
Ти обернутись не змогла, бо ж номер два,
Лишень ота, я є надкрайня цифра
Й тебе погорда мимо пронесла,
Мою, колись таку бажану пісню.
Не знав до пір, що почуття болять,
Тепер про це вже я співаю,
І день проходить, знову ж то твій знак,
А серцем від журби я запалаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495792
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Быть отвергнутой кем-то – пустейшая из трагедий.
Поднимай себя, будто глыбу с морского дна,
Заучи наизусть, сохраняя осанку леди:
В мире много мужчин, а ты у себя - одна.
© Любовь Козырь, 2014
________________________
Фото - © Юлька Белецкая
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495734
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Знайди мене серед гучного міста,
Серед мільйонів поглядів пустих.
І забери мене, бо вже занадто тісно,
Там сіра маса, тільки я не з "них".
Я питиму на тротуарі гірку каву,
Вдихатиму цілющий аромат.
Чіплятимусь в обійми із обману.
Ти, все таки, найбільша із утрат...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=470728
дата надходження 06.01.2014
дата закладки 29.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.04.2014
Я вашу долю не займаю – йдіть
Моє зітхання не злетить за Вами
Забороню йому зійти сльозами,
Даремним смутком стежку засмітить . . .
Я відшмагаю крик. І він змовчить
Забороню очам на Вас дивитись,
щоби кохання дурно не збудить –
Бо вашу долю не займаю – йдіть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=495750
дата надходження 29.04.2014
дата закладки 29.04.2014
Привет. Ты мне снился. Чего ты хочешь?
Я выпита. Знаешь, уже до дна.
День небом раскрошен. На капли ночи
дроби'тся выпавшая луна.
Каким мне богам по ночам молиться,
скажи? Я устала считать тепло.
Я... как мне стать птицей? Небесной птицей
и стать на /надломленное/ крыло?
Я плавлю свой день. И свинцом на пальцы
он каплет. Но... ладно, прости. Забудь.
Я, кажется, в жизни давно скиталец...
А ты... снова снился... и неба муть
не может дать воздуха. Вдох разломлен.
День сломлен.
Все кажется по-другому.
И воздух травит меня...
как ртуть...
[url=""]http://www.playcast.ru/view/5611185/92643624f5b2c2ae4d42377261a9436ba3a9cf35pl[/url]
- каст от автора Laura
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494950
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 25.04.2014
Люстерко – загадкове диво!
В нім потайна, магічна сила
лякає часто протиріччям:
це я дивлюсь, чи з потойбіччя?
Колись тендітна гарна краля
дивилася із задзеркалля,
іскрилась, мов фонтан, кокетка,
вся з себе – ягідка, конфетка.
У часі краля розчинилась...
З роками дама вже дивилась –
привітна, посміхалась мило,
ми досить мирно з нею жили.
Тепер я в люстро не дивлюся,
бо там ховається бабуся.
Підлещуюсь до того лику –
вона ж єхидно морщить пику.
Старіє люстро! Тра змінити,
щоб задзеркальців відселити
і не вдивлятися до скону
в якусь страхітливу Горгону.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494958
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Ти знав її… колись уже кохав…
Допоки цей незрозумілий світ
Її чомусь у тебе відібрав…
Оту… іще не пізнану Ліліт…
Ти знав її… в яких іще віках…
Які зірки на небесах горіли…
Який кружляв понад пісками птах…
Коли її по мутних водах Нілу
До тебе на галерах привезли…
Ту напрочуд смагляву полонянку…
Ти брав її… як вміє фараон…
Але запам’ятав… лише як бранку…
Ти знав її… з яких іще давен…
Та соковита лісова поляна…
І називав так сонячно – Хюррем…
Вона лишалась просто Роксолана…
Ти знав її… І щоб ти не робив…
Твоїх доріг написана ремарка…
Її колись як Лауру любив…
Коли ти був лише поет Петрарка…
Ти знав її… а значить… ти горів…
І ті століття не минали марно…
І Батлером ти плив зо сто морів…
Шукаючи свою єдину Скарлет…
Ти знав її… прекрасну… й без прикрас…
З якої невідомої планети…
Вона прийшла до тебе на цей раз
У вигляді невинної Джульєти…
Ти знав її… втрачаючи не раз…
Усі шляхи… що світом тобі дані…
Ті очі ти побачиш іще раз…
Вмираючи на Чорному Майдані…
Ти знав її… і щоб ти не робив…
Не розірвати те магічне коло…
Із тих світів… в яких ти полюбив…
Вона до тебе йшла не помилково…
Ти знав її… впізнаєш ще не раз…
Із лабіринтів давніх пірамід…
Вона буде приходити до тебе…
І ти впізнаєш в ній свою Ліліт…
І ти… не довіряючи нікому…
Лиш серця переписуючи звіт…
Шукатимеш у натовпі людському
Оту… колись загублену… Ліліт…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494962
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Боль…
И ты лежишь и давишься слезами,
Но что случилось, что же было с нами ?
Ты задаешь себе этот вопрос,
И каждый раз ты понимаешь,
Что сам ответ ты на него не знаешь…
Дым сигарет, стакан для виски,
Темно …
И сердце рвется на куски,
Встаешь, идешь лишь бы идти,
Идешь не зная своего пути ….
Когда конец ?
Ты задаешься вновь вопросом,
А может это все только начало ?
Шагая дальше по дороге босым,
Не смотришь ты уже назад,
Назад, туда где ничего не стало…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494964
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Сплетенье соков, запахов, тонов –
Созвучье, наполняя, в сердце брезжит –
И вперемешку с жилами стволов
Прозрачной синевы льняная нежность.
Цветов и девушек округлый аромат,
Порханье взглядов в сумраке аллеи,
Лучистых глаз и рук летучий яд,
Певучий выгиб тетивы апреля.
2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494973
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
Мої вірші, мої одкровення,
Якщо хтось прочитає лиш слово,
Буду мати я силу й натхнення
Відкриватися знову і знову.
І безмежно я буду радіти,
Якщо хтось хоч рядок прочитає,
І у цьому рядочку малому
Щось цікаве для себе пізнає.
Якщо в кожне написане слово
Хтось подивиться, наче в озерце,
Я щасливою буду від того,
Що чиєсь розворушила серце.
Та найвища буде нагорода,
Якщо словом я зможу зцілити.
Нести радість – моя насолода,
Боже, дай мені сили творити !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494975
дата надходження 25.04.2014
дата закладки 25.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.04.2014
Дні - сірі, як Гендальф до Морії,
мені би - зими на усі роки.
Мені би небо - насмішливе, зоряне,
чорне, як борода Локі.
Мені би замість весни і сонця -
вітру злого і Варга в плеєрі.
Мені би не спати, зовсім-зовсім -
ловлячи тишу, писати з нею.
Мені би просто йти, не спиняючись,
вперед, туди, де на небі похмурім
хмари застигли шрифтом Брайля чи
небеса передчувають бурю.
Просто повільно йти, розумієш?
Нести у кишенях вірші про зиму,
щоб єдині супутники - буревії
крокували поряд незримо.
І я би ніколи не спинився,
стоптавши усі чоботи світу...
Я мав би плащ з опалого листя
і люльку, набиту вітром...
Забувши про все, продавши душу,
ночами співаючи у трактирах,
доки вогонь чоботи сушить,
ну, а вино -
віру.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=494418
дата надходження 23.04.2014
дата закладки 23.04.2014
Що мені дощ?.. Вода із неба...
Мокру завісу напнув над містом.
Вмощуся в крісло, бо є потреба,
Сьогодні знову слухати Ліста.
Вікно відкрию, впущу вологу,
Заповню простір дощем холодним.
Волинка слізно тягне жалобу,
В цей вечір з нею, наразі, згодна.
Що мені дощ?.. Вода, та й тільки...
Усі печалі зійдуть снігами...
Слухати Ліста... Читати Рільке...
Затишно в крісло вмощусь з ногами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=478819
дата надходження 11.02.2014
дата закладки 05.04.2014
Отпусти меня, ангел, пора уходить.
Ты же видишь, что всё истрачено?
Нам бессмысленно жить, совмещая пути,
Да и зря мы однажды начали.
Мы сидим визави, он заштопанным ртом
Завлекает к себе на сторону -
От горящей любви и ленивых истом
Запекаются в теле органы.
Он спалил мне нутро, но душонка пуста.
Пусть и было порой беспечно с ним,
К прожигающим кожу небесным устам
Мне привыкнуть не хватит вечности.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=481367
дата надходження 23.02.2014
дата закладки 05.04.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.04.2014
УКРАЇНА У РАНАХ, КРОВ"Ю ЗРОШЕНІ НОЧІ,
ВІДЛЕТІЛИ У ВИРІЙ СТО НЕБЕСНИХ СИНІВ,
ІЗ ЗЕМЛІ ВАМ ХАЙ СВІТЯТЬ МАТЕРИНСЬКІЇ ОЧІ,
НАЧЕ СВІТЛО НАДІЇ ВДАЛЬ ЗОВЕ ЖУРАВЛІВ.
УКРАЇНА У ШРАМАХ, РАНКИ В СІРОМУ ДИМІ,
ВИ ЛЕТІТЬ АЖ ДО РАЮ, ЯСНООКІ СИНИ,
АЖ ДО СОНЦЯ ЗЛІТАЙТЕ, ЖУРАВЛІ БІЛОКРИЛІ,
МОЛИТВАМИ Й СЛЬОЗАМИ ВАС ПРОВОДИМО МИ.
УКРАЇНА В НАДІЇ, ЩО ЦІ СМЕРТІ НЕ МАРНІ,
ЩО ЦІ СЛЬОЗИ НЕ МАРНІ,НЕ ДАРМА ЛИЛАСЬ КРОВ,
ВИ ЛИШИЛИ НАМ МРІЮ ЗНОВ У НЕБО БЕЗХМАРНЕ,
ЗАЛИШИЛИ НАМ ВІРУ У ЖИТТЯ І ЛЮБОВ.
ЩЕ ВКРАЇНА ВСМІХНЕТЬСЯ,СТО УСМІШОК В ЄДИНО,
ІЗ НЕБЕЗ ЗАЛУНАЮТЬ,ВІДГУКНЕТЬСЯ ЗЕМЛЯ,
БО НА СМЕРТЬ ВИ СТОЯЛИ, ДО КІНЦЯ, ДО ЗАГИНУ,
ДАРУВАЛИ НАМ ВОЛЮ ВИ ЦІНОЮ ЖИТТЯ.
© Copyright: Наталія Дутка-Хаммоуда, 2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490466
дата надходження 05.04.2014
дата закладки 05.04.2014
Забросала осень листьями
Неопрятный, серый двор,
В тонком мареве батистовом
Солнце прячется, как вор.
Зарождается под крышами
Воробьиный глупый чес,
И оскалив морду рыжую,
На машины лает пес.
Сбита сонная оскомина
Черным кофе в три глотка,
Но душа, похоже, сломлена
От продажи с молотка.
Наряжая одиночества,
Самый странный в мире бренд,
С грустной осени высочеством
Пью дурманящий абсент.
В грезах бреда откровенного
Затяжного рандеву,
Точно знаю, непременно мне
Надо жить..., и я живу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490258
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Сбылось печальное пророчество;
Мелькает грустная луна…
Постигнув тайну одиночества,
Стоишь ты молча у окна…
Сереет зал… Окутан тайною,
Темнеет в сумерках диван…
Та встреча с Ним была случайною,
Как и случайным был роман…
Еще глаза сияют грешностью
И пальцы тянутся к устам…
Его уход стал неизбежностью;
Полетом к дивным берегам…
Сбылось печальное пророчество:
Вам вместе быть не суждено…
Ты возлюбила одиночество,-
Не многим оное дано…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490256
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Тихо падає сніг, хоч розквітли вже деякі квіти,
Прилетіли шпаки, а тепла все нема і нема.
Календарна весна - календар нам показує квітень,
Та на дворі йде сніг і, фактично, на дворі - зима.
Зачекались тепла, затужили по сонцю усі ми,
Поз"їдали запаси і дрова спалили в печах,
Тихо падае сніг, та якійсь він не білий, а сивий,
Він лягає на землю, неначе на скроні печаль.
04. 04. 14 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490300
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Життя, по ходу, закохалось - багато солить,
Навколо - вукі і джедаї - Хан Соло;
Уранці мозок у тумані із Сайлент Хілла,
Клінт Іствуд починає ранок - "Gorillaz".
Думки зшиваються із клаптів - монстр Франкенштейна,
Ну, саме час вдягнути маску - Корі Тейлор.
Вода змиває осад сну і, нарешті, будить.
Надворі знов фігачить дощ.
Чекаєм грудень.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490279
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Синє небо, жовтий колос-УКРАЇНА!
Найрідніший, наймиліший в світі край.
Це твоя й моя прекрасна Батьківщина,
Українцю, ти її не продавай.
Ні на паспорт не обмінюй, ні на гроші,
Ти не вір усім розказаним байкам,
Там лиш тільки на словах життя хороше,
А на справді ти кому потрібен там?
В тій Росії хто ,скажи, тебе чекає?
Що дітей твоїх чекає в тих краях?
Сам у себе ти майбутнє відбираєш,
Ти летиш у прірву мов підбитий птах.
Схаменися, ще змінити все не пізно,
Не пливи немов листок по течиї,
Ти збери свою любов в кулак залізний,
І борись, за щастя рідної землі.
Ти ори і сій, кохай ,радій світанкам,
Зустрічай весну і слухай солов"їв,
Одягай свою барвисту вишиванку
І веди у майбуття своїх синів.
Синє небо, жовтий колос-УКРАЇНА!
Найрідніший, наймиліший в світі край.
Це твоя й моя прекрасна Батьківщина,
Українцю, ти її не продавай.
.
© 2014 Н.Хаммоуда
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=490274
дата надходження 04.04.2014
дата закладки 04.04.2014
Коли я помру, світ понурливо зниза плечима,
Мовляв, так буває, й прозорий, мов слідство дощ,
Рясним зорепадом пройде, мов журба без причини,
І змиє людського бруду наліплену товщ...
Коли я помру, затанцюють розлогі дерева,
Скидаючи листя, - відвертий осінній стриптиз.
І підлітки засумують із бутлями "revo",
І скажуть тихенько: "Як же він нам осто**зд..."
Коли я помру, вітерець захитає антени,
Мов жито у полі, і сірого неба сум
Підніметься хвилею з Києва й до зони Шенгену,
Збиваючи перехожих із ніг наобум...
Коли я помру, буде купа свічок на "ВКонтакті",
І тільки мене вже ніколи не буде "он-лайн",
Коли я помру, то поставлять усіх перед фактом,
А після відкриється безліч відвертих тайн...
І статки мої перейдуть до когось у спадщину.
Втішаю себе, що смерть - це одне із чуд.
Я знаю, що темрява - те, що не можна побачити,
Я знаю, що тиша - це те, що не можна почуть...
© Паша Броський
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489054
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
я вірю в людей
і вірити буду -
одна крапля бруду
не змінить речей;
я вірю в людей
і в силу їх духу,
і в силу їх віри,
і в силу ідей;
я вірю в любов,
у мир, у відвагу,
я вірю у зміни
і краще життя,
я вірю, що спраглий
втамує спрагу,
а змерзлий знайде
для себе тепла;
я вірю у світ
без війни і насилля,
я вірю в добро,
у людське співчуття,
я вірю, він стане
щасливим і вільним
від болю, жорстокості,
іншого зла;
я вірю у те,
що в людини є сили,
лишатись людиною
щоб завжди.
я мрійниця? ні -
я просто дитина
ідеї про краще.
а ти?
Марина Смагіна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489119
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 30.03.2014
Ложь. В словах лишь ложь.
Дрожь на губах, печаль в глазах.
Нож. На сердце нож.
И боль течёт с его конца.
Стон. В душе лишь стон.
Звон по весне капелью в снег.
Сон. Всё это сон.
Один вопрос: По чьей вине?
Крах. Безумный крах.
Прах на руках былой любви.
Шаг. Неверный шаг
Удавом горло мне сдавил.
Сок. Вишнёвый сок.
Глоток и вот испачкал грудь.
Срок. С тобою срок
Я отсидел и снова в путь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489122
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
Я хотів стати нитками твоєї сорочки,
Мереживом на зап*ясті…
Маленьким,тремтливим листочком
На дереві твого щастя!
Я хотів би стати берегом ріки,
Яка посміє тебе омивати…
Журбою сумних шляхів,
Які будуть тебе проводжати…
Які будуть тебе захищати,
Від зол і нещасть цього світу…
Я буду,повір,чекати,
До останнього божого літа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489130
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 30.03.2014
[img]http://cs607821.vk.me/v607821008/2cd8/K0s9wlMWE1Q.jpg[/img]
Відлютують страшні морози,
Неодмінно пройде печаль.
Але ти не сховаєш сльози
За туманну свою вуаль.
Мені прикро, сумно від того,
Що в очах твоїх біль та сум,
Ти чекала мене так довго,
А я вкотре тебе відштовхнув.
Дошкуляв тобі до знемоги,
Коли завжди мусив іти,
Але знову вели дороги
У юнацькі твої світи.
Я для тебе був ненадійний,
Як осінній вітер в полях,
Але точно тобі покірний
І до того ж вірний слуга.
Часом біль відкривав обійми
І я з радістю їх приймав,
Може, був я занадто вільний,
І цей біль мене відпускав.
Так і ти – набралася сили,
Оніміла, але змогла,
Відпустила мої вітрила
І чимдуж від мене пливла.
Не зумів тебе, моя мила,
Відпустити, хоч ти чужа.
Я хотів би, але ж несила
Засадити в серце ножа.
Не підніму руку щоб вбити,
Навіть те, чого вже нема…
Ех, кохана моя, якби ж ти
Ще хоч раз в мені розцвіла.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=479919
дата надходження 16.02.2014
дата закладки 18.02.2014