Люди кажуть:"Час - це гроші."
Мені здається щось не те,
Час - це ті вчинки всі хороші ,
Які людина в світ несе.
Та ми , чомусь - це забуваєм
І гроші в нас - це головне.
Прйде ще час і ми згадаєм,
Але запізно вже буде.
Коли ми станем перед Богом,
Щоб здати свій життєвий звіт.
І він спита перед порогом:
"Що ти , зробив за стільки літ?"
Промовить тихо :"Грошей мало,
Але залишив ти , їх всіх."
І посміхнувшись нам ласкаво ,
Не пустить навіть на поріг.
Згадає нам усі провини
І наші всі земні гріхи ,
Життя прожити від дитини,
До старості і сивини.
Тоді згадаєм ми , той час ,
Який даремно змарнували
І не потішать гроші нас ,
Які життя все заробляли.
Та буде пізно повертати .
Не повернеш назад роки ,
Не зможем дітям - це сказати,
Як не сказали нам батьки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416222
дата надходження 06.04.2013
дата закладки 19.06.2016
(Майже пісня)
І знову ота ніч уже надворі,
Коли стає так важко на душі.
І знову оті сни , всі кольорові,
Коли , ти , клявся в вірності , мені.
Та ось поїхав, ти, туди далеко,
Туди де, не побачу ,я тебе.
І нагада лише ота смерека,
Те щастя , що зустріло там мене.
Поклявся ,ти , мені там у коханні,
Поклявся , в вічній вірності мені.
Та чи, тебе , побачу на світанні ?
Чи можна мені вірити тобі?
Пішов , ти , батьківщину захищати,
Пішов , мені , сказавши почекай
І серце мене просить почекати,
А люди , усі кажуть забувай.
Забуть його : говорить , рідна мати,
Забуть його і іншого шукай.
А серце , все благає почекати,
Кохає він , тебе і ти кохай.
І знову ота ніч уже надворі,
Що в душу мою щастя принесла.
Не вірю , я вже людям , що говорять.
Тобі лише і серцю вірю , я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=438579
дата надходження 21.07.2013
дата закладки 19.06.2016
Чому люди оцінюють по зовнішності?
Що вони там бачать, чого не бачимо ми- люди справжньої натури? Навіщо оцінювати по зовнішності якщо вона не завжди правдива: очі, які ховають в собі цілі епохи загадок, легенд, брехні; уста, що так палко впиваються в душу людини та риси обличчя, яке може здатись страшним під покровом ночі. Для чого взагалі оцінювати по зовнішності? Що це дасть? Гадаю, це дасть лиш оманливу іскру, яка назавжди закарбується в пам'яті і яка далі не буде розвиватись. Людина не обирає свою зовнішність. Кожна людина ідеальна в тому, що має асиметричні риси свого тіла. Так, не завжди шкіра може бути красивою та це все дурниці, бо істина краса закарбована в міцному тілі. Саме там джерело, саме там справжність та людяність натури. Якщо людина добра серцем та чиста душею, то відповідно і вчинки будуть такими, а ніж в того, хто давно пішов по дорозі, яка не має роздоріжжя. Приємніше ж бути з людиною, яка має всі можливі ячейки покращення твого настрою, а ніж з безчуттєвим каменем в оболонці рожевої феї.
Звичайно, є так, що спершу оцінюють зовнішню красу, а вже потім внутрішню, бо без зовнішньої краси не побачиш внутрішньої. Та є така фатальна річ, яка несе в собі негативні аспекти стосовно зовнішності. Тобто якщо ти їй не сподобався зовнішньо, то навряд сподобаєшся і внутрішньо, якщо вона відразу відштовхнула тебе. Це стосується тих людей, які не мають добре розвинених розумових клапанів, які б з'єднувались з головним центром.
Якщо ти не оцінюєш людину по зовнішній оболонці - значить ти справжня людина:)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641848
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Бути самим собою. І просто бути.
Йти і не оглядатися щосекунди.
З рук і думок зривати огидні пута.
В натовпі не згубитись, немов бургунди.
Душу, роздерту навпіл – в одне зшивати
І загортати серце в солодкі мрії.
В пам’яті книгу вписати хороші дати:
Встав, полетів, прорвався крізь буревії.
Бути самим собою. І просто жити.
Від хатоскрайства душу полікувати.
Віру з проміння сонця й небес ліпити,
Діри упалим крилам позатуляти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=641805
дата надходження 06.02.2016
дата закладки 07.02.2016
Горіть, мости минулого мого!
Я не дозволю знищити майбутнє,
Не залишу вам щастя я свого
Перетворити в горе незабутнє!
Горіть, мости, гори, моє минуле!
Нехай вас не потушить вже ніщо!
Сотні людей у ватрі промайнули,
Відповіли за все і ні за що.
Горіть, думки, що заважають жити,
Що наставляють на невірний путь.
Ніхто не в силі все життя тужити,
Ніхто не може лиш щасливим буть.
Горіть, мости минулого мого!
Нехай вас не загасять сильні грози.
Я хочу жити в щасті, більш того,
Тільки від щастя хочу лити сльози!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606201
дата надходження 12.09.2015
дата закладки 12.09.2015
Із диму й пожарищ , розрухи й руїни,
Знявся , мов молитва прапор України
У високе небо , до синів злітає,
Вітер сльози сушить й тугу розганяє!
Кулями пробитий, у синівській крові,
Він піднісся в небо на крилах любові.
До Вкраїни- неньки , до землі святої,
З ним ішли до бою синочки-герої.
Голубеє небо й золоте колосся
У одне єдине в прапорі злилося,
Його вітер-легінь гордо розвіває,
Всьому світу видно як наш прапор має!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=599769
дата надходження 15.08.2015
дата закладки 08.09.2015
Не знаю, що ріднить мене із ним,
Чому хвилюють душу його очі.
Не надкосмічним, а цілком земним
Приходить він в мої тривожні ночі.
А вдень – нема. А вдень його нема,
Він сіє славу, щоби лаври жати.
Між нами непроглядна пелена,
Яку хотіла б я пошматувати.
І що той сон, метеликом вночі,
Коли ноги не бачу на порозі?
Чи знайдуться від щастя ще ключі –
Оті, що їх згубила у дорозі?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585799
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Кому потрібна правда?
Її ніде нема - ти не шукай.
В повітрі гріх і зрада,
Ти краще не люби і не кохай.
Навіщо нам ті сльози?
Не плач,тебе почує тільки дощ.
Кругом одні погрози,
Гуде земля від бруду та підошв.
Для чого нам чекати?
Коли давно написано за нас.
Не хочу я брехати,
Давно не фанатію від фальшивих фраз.
Попасти в добрі руки
Усі так мріють певно з пелюшок.
Але проходять роки,
Лишається лиш попіл та пісок.
Не треба їх просити,
Вони прийдуть самі, хоч не чекав.
Все треба заслужити,
А ти від долі іншого прохав.
Забудь,що тут так легко,
Ілюзії й казки - то все не те.
Іди собі далеко,
Можливо,з часом біль твоя пройде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585800
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Вже перші бруньки, з усіх сторін пташки голосять,
І сповіщають, що прийшла весна,
Але чому в душі так холодно ще й досі,
Чому не має довгожданного тепла?
Біжать річки своїм невпинним бігом
І кинулися люди до робіт,
Але чому в душі ще закидає снігом,
Чому на серці не розтанув літ?
Прийшла весна першим весняним грозам,
Зраділа дощику весняному земля,
Але чому з душі мені не йдуть морози?
Чому весні не можу порадіти я?
Навколо все запахло, забуяло,
Зазеленіло- тільки сині небеса...
А що ж в душі моїй таке зів'яло,
Що так не тішить вся ота краса?
Життя вирує, а мені здається,
Що моє серце терен раз-у- раз зколов,
Й воно вже більше не живе, не б'ється...
Так отруїла душу нерозділена любов.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582487
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
Я навчу тебе вірити в казку
І читати на небі зірки,
Відчувати трави ніжну ласку
І кохатись над схилом ріки.
Й босоніж по стерні із росою
Я навчу тебе бігти чимдуж,
А іще, як запахне росою,
Не боятися бруду калюж.
І сміятись навчу, як дитина,
Пам'ятаєш ті давні часи?
Та забудь вже про слово "рутина",
У собі справжню суть не згаси!
Я навчу тебе бавитись з сонцем
Та творити з проміння зайців
І навшпиньки, кружляючи танцем,
Розганяти з гілок горобців.
Ну а ще забувати про звіти,
Гори справ й кабінетних розмов.
Ти хоч раз в клумбу висіяв квіти?
Вони ж кращі інтрижок і змов!
Ти не віриш, що жити простіше
Можна, варто лиш вимести бруд
Із думок – хай в них стане чистіше,
В світі й так уже вдосталь облуд.
Я подам тобі кращу науку,
В ній нові і нові відкриття.
Просто ти простягни мені руку –
покажу тобі інше життя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=582495
дата надходження 20.05.2015
дата закладки 20.05.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.04.2015
Та хто ж ти?.. Лиш Вітер,
Що коси мої розпустив…
Розвіяв, розсипав… а серце – розіб’єш об скали?..
Ти той, що у собі безодню жагучу вмістив...
Й отримають ті,
що раніше- нічого не мали…
Й зігріються ті,
Що ніколи не знали тепла…
А ті,що втомились – спочинуть… і Сонячні Храми
Відчиняться тим,що в зневірі дісталися дна…
І ті, що голодні… і ті…
але що ж – буде з нами?!..
Почуй мене,Вітер…
Бо знову торкаєшся ти…
Так ніби в одну мить усі скрипки світу заграли…
І раптом між нами - численні згорілі мости…
І ріки безмежні -
криваво-червоної лави…
Ти той…що у синю
Безодню так легко повів…
Лише зчарувавши гілками вишневого цвіту…
Це море… яке вже не бачить своїх берегів…
І я забуваю… що ти –
зовсім з іншого світу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572272
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 05.04.2015
Я та, що тримає світ
у стерплих тремких долонях,
що губить щоденний крок
між гуку і суєти,
життям - навмання убрід
і аж до зими на скронях,
вплітає лелійність мрій
у інші живі світи.
Я та, що не знає сну
під склепом повік утоми,
що завше чатує час
у плині земних скорбот,
гаптує життя канву
любов'ю... і до оскоми,
до крові із мозолів
байдужості жне осот...
Я та, що живе, мов птах
з удосвітків і до смерку
серпанком подоби крил
спішить обіймати день,
стоїть на семи вітрах
в небес загляда люстерко
і молячись, силу п'є
з його благодатних жмень.
Я проклята і свята,
слугиня чужої волі,
і кара, і Божий дар,
і гострий Митця різець.
Я мати і сирота,
жадана й чужа до болю...
Я та, що голубить світ.
Творіння його вінець...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=571505
дата надходження 02.04.2015
дата закладки 02.04.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 31.03.2015
"Ангелу"
Там де хмари ховають сумне небо,
А може вище, ніж летять птахи.
Мені твоя присутність дуже треба,
Життя це більше, ніж пройдені шляхи.
Ти літаєш, чи сидиш на хмарах?
Мене оберігаєш з висоти.
Моє життя ти збудував на чарах,
Й тримаєш мене в колі самоти.
А ти той вітер, і небо, і сонце,
Живеш без правил і всіляких меж.
Моїй долі став вірним охоронцем,
Від початку і до кінця простеж.
Вночі мій сон від всіх оберігаєш,
З висот замолюєш мої гріхи.
І спокій мені завжди зберігаєш,
Коли чекали на мене скрізь жахи.
Тобі у людях невже забракло місця?
Лише на небі ти знайшов свій рай...
Щоночі твій образ мені сниться?
Відсутністю своєю не карай!
Автор: Валерія Скубій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570729
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
"Горда жінка "
Казали, що горда жінка не плаче,
І свій сум не ховає в листах.
Й не шукає вона нетерпляче?
Тої підтримки, в чужих устах.
Як її мрії розводить реальність,
Не оплакує їх тихо вночі.
І розтягнута перед нею банальність,
Вже загубила всілякі ключі.
В душі її давно скребуться кішки,
П'є каву регулярно, наче ліки.
Любові не забракло навіть трішки,
Здавалось, що така вона навіки.
Але не знають люди її серця,
Що ж зачіпає вуаль її душі?
Справжню баче лиш люстерце,
А інші доводи тут чужі.
Автор: Валерія Скубій
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570725
дата надходження 30.03.2015
дата закладки 31.03.2015
И даже в самом зачерствелом сердце,
в холодной, заблудившийся душе
Можно открыть неоткриваемые дверцы
Из зернышка вырастить цветок уже.
Просто не всем дано увидеть душу,
не всем дано ее открыть.
Я лишь тогда все принципы нарушу,
когда меня научишь ты любить.
И как хочу, чтоб ты мою увидел,
и смог почувствовать ее насквозь,
но я боюсь, чтоб потом ты не обидел
и чтоб слезинки не смывал холодный дождь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563294
дата надходження 28.02.2015
дата закладки 28.02.2015
Я стомився з тобою йти
Через гори твоєї брехні,
Зрозумій я прошу і ти,
Що набридло це все мені.
Якщо зможеш, то відпусти,
Бо настав вже розлуки час,
Бо згоріли уже мости,
Що єднали з тобою нас.
Якщо зможеш,за все прости,
Якщо зможеш,прошу не плач,
Та з тенет ти своїх відпусти
І за втечу мою пробач.
Просто разом вже нам не жить,
Увірвався вже мій терпець
І не варто когось винить,
Як немає єднання сердець.
(Лесь Лугинський)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558739
дата надходження 10.02.2015
дата закладки 10.02.2015
Говори, Господь, говори
Говори, Господь, говори,
Словом правди мене освіти.
Зникне темрява, морок, туман
І засяє сердечний мій храм.
Говори, Господь, говори,
Все недобре в душі попали.
Хай вогонь в серці-храмі не гасне.
Говори, Господь, повсякчасно.
Говори, Господь, говори,
Дай напитись живої води.
Як олень прагне водних потоків,
Так душа моя лине до Бога.
Говори, Господь, говори,
Ближче небо мені нахили.
На Голгофу мене поведи,
Там поплачу, а Ти - говори.
Говори, Господь, говори,
Твоє Слово в серце складаю,
Через душу свою пропускаю
Й до людей я оте понесу,
Що мені говорив мій Ісус.
05.03.2006
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557754
дата надходження 06.02.2015
дата закладки 06.02.2015
Щодня вони ідуть, лиш спогади лишають:
про усмішку й про руку простягнуту в біді.
Щодня вони пливуть. Куди? Й самі не знають.
О, доленько, зажди топить ці кораблі.
Вони не повернуться. І буде день без пісні.
Їх морю на поталу віддав дев'ятий вал.
Куди вони пливуть такі сумні і різні...
О, доле, покажи, де буде їх причал?
Вони не повернуться. Любові було мало...
І плаче буревісник на зламаній щоглі.
Вони не повернуться, їх більше десь чекали,
Вони не повернуться ці люди-кораблі.
Щодня вони пливуть. За горизонт тікають:
життя у них, як спалах прекрасної зорі.
Щодня вони ідуть. Туди, де їх стрічають...
Туди, де вічний спокій у зболеній душі.
Оксана Корабель-Максимишин
2 лютого 2015 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556722
дата надходження 02.02.2015
дата закладки 02.02.2015
Заручники снігу — не вийти із хати,
Не вдасться душі у снігах заблукати.
Її не лякають гучні перемети.
Вона — непоборна, вивчає планети.
Злітає високо, шукає натхнення,
Їй сонце дарує саме сокровення,
А зорі і місяць, що наче намисто,
Проміння жбурляють — засвітиться чисто.
Так легко і справжньо в навколишнім світі,
Як спектри душі виграють у суцвіті.
А тіло бездушне нічого не вміє,
Воно без душі не живе — тільки тліє... 2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554637
дата надходження 25.01.2015
дата закладки 25.01.2015
Кохати - це вам не любити!
Любити можна майже все:
Садок вишневий , тишу , квіти ,
Але кохати лиш одне.
Кохати, щоб душа тремтіла,
Щоб серце рвалось молоде,
Чекати трепетно і щиро,
Як немовля, що матір жде.
І як би тут не помилитись?
Як покохать? Не полюбить?
Кохати можна раз на вічність,
А от любити тільки мить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509181
дата надходження 04.07.2014
дата закладки 25.01.2015
Ви знаєте, а я іще не вмерла?!
Ви знаєте, я навіть ще жива!?
Ще навіть трохи б'ється моє серце,
Працює розум, пишуться слова.
Хоч ви мене нещадно убивали,
За зброю ж брали зраду і слова,
Докорами й мовчанням розпинали,
Та я не вмерла, я іще жива!
І знаєте, я далі жити буду,
Прийму я ваших вибачень слова,
І не дозволю вже мене забути,
Щоб пам'ятали: я іще жива!
20.03.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550134
дата надходження 09.01.2015
дата закладки 09.01.2015
Коли в житті спіткнешся ненароком,
І важко тобі буде підвестись,
Не думай, що скінчилася дорога,
Збери свої всі сили, не схитнись.
Якщо тебе це доля з ніг так збила,
Чи друзі неуважні в чімсь були,
Найкращий вихід, щоб усе простила.
І хоч вони тебе не підняли.
Тримайсь надалі міцно на дорозі,
Не падай духом, щоб там не було.
Не думай, що іти уже невзмозі.
Забудь про те, що є у світі зло.
Знайдуться ще такі, що допоможуть.
І ти відчуєш вірне ще плече.
В потрібний час ще тепле слова скажуть.
Не будуть за помилку бить мечем.
Усім на світі сонце любо світить.
Даруймо людям ми своє тепло.
Бо люди ж - це ті самі ніжні квіти..
І не ламайте з-за дрібниць стебло.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=531726
дата надходження 22.10.2014
дата закладки 22.10.2014