На вулиці сонній, туманній, спустошеній
Де тишу пронизує шепіт вітрів,
Та поміж будівель столітніх, непрощений
Тиняється привид минулих років.
У пошуках жертви блукає в імлі,
В очах відслідковує стомлені душі,
Згорілі серця, що лежать у золі,
Що знали натхнення ,тепер вже байдужі.
А як віднайде те нещасне створіння,
І виром ввірветься в журливі думки,
Посіє оману, що пустить коріння,
На березі згадок стрімкої ріки.
‘’Раніше’’ – мій приятель, щирий, відрадний,
Разом ми гортаємо книгу життя.
І кожну сторінку плекаєм ощадно,
Рятуємо спогади від забуття.
Та книга старенька вже зовсім стомилась,
Остання сторінка – фінал тих часів.
На мить я повірив, що матиму крила,
Та з прірви бездонної я не злетів.
І ось я вже сам заблукав поміж вулиць
Безлюдних, холодних, не бачу слідів,
Неначе загублений, дивний прибулець,
А, може, я привид минулих років…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=814776
дата надходження 21.11.2018
дата закладки 29.09.2019
Я дивлюсь в твої очі тигрові,
І з любов'ю росте печаль,
Все закінчиться дуже скоро,
Я скажу тобі вкотре-Прощай!
Попрошу,хай засипе снігом,
Мою душу і серце зима,
А собі, я спогади лишу,
Тільки ті, де тебе нема...
І кидаючись в ночі обійми,
Знову ти будеш снитись мені,
Уві сні, я кричатиму-ВІЛЬНА!!!
А ти скажеш мені,що НІ...
І прокинувшись рано вранці,
Одягнувши буденності шаль,
Шепотітиму сонячним променям,
Що нічого мені не жаль...
Що усе в мені, вже затихло,
Що нічого в душі не болить,
Що, я стала сестрою вітру,
Що життя, як той птах летить!
А за обрієм мрії кружляють,
Серед білих вишень, у саду,
Я тебе вже давно не кохаю!
Я тобою давно не живу!
А поки що , нас пестить вечір,
За вікном зорі - очі живі,
Я для тебе уже - далека!
Ти,як завжди - ЧУЖИЙ мені!!!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738721
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 23.06.2017
Візьми мене у волошковий рай,
Де в пшеницях удалеч стежка в’ється.
Зітри цілунком з вуст моїх печаль
Повідай,як над хмарами живеться...
Чи може, в небесах квіток нема,
А лишень на землі є місце раю,
Й багато літ чекаю я дарма?
Ти ж в рай земний чомусь не прилітаєш…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717842
дата надходження 12.02.2017
дата закладки 12.02.2017
[i]Гукала дитина із давнього сна,
майнула давня пророча картинка :
" Фантазія, мабуть, - моя весна,
Бо дійсність - примхлива новинка..
А зрілість мов осінь пиляла щодня,
як мрії листками волали із гілки :
" Фантазія - твоя єдина весна,
Ти ж бачиш, що дійсність - помилка..."
Й пішло усе шкереберть, навмання,
туди, де зазвичай не ходять узимку.
Там є фантазія - вічна весна,
і дійсність до неї - грізна розминка...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717549
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
[i]Гукала дитина із давнього сна,
майнула давня пророча картинка :
" Фантазія, мабуть, - моя весна,
Бо дійсність - примхлива новинка..
А зрілість мов осінь пиляла щодня,
як мрії листками волали із гілки :
" Фантазія - твоя єдина весна,
Ти ж бачиш, що дійсність - помилка..."
Й пішло усе шкереберть, навмання,
туди, де зазвичай не ходять узимку.
Там є фантазія - вічна весна,
і дійсність до неї - грізна розминка...[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717549
дата надходження 11.02.2017
дата закладки 11.02.2017
О скільки днів в нас пробіга дарма,
Прожитих марно сірих і німих.
Промчить, як мить і спомину нема,
Й не буде нам згадати, що про них.
Ми летимо щодня у суєті,
Про найрідніших часто забуваєм,
Ми біжимо по матінці землі,
І тих хто поряд назавжди втрачаєм…
Здавалось справи без яких ніяк,
Та відкладали зустрічі на завтра,
А згодом розумієш… все не так,
І справи ті цього всього не варті!
Бо те що втрачене не повернуть,
Ні погляду, ні усмішки, ні слова.
Не допоможуть сльози вже і лють,
Окута душу темінь полинова.
Багато днів, що прожили дарма,
Але чомусь запізнє розуміння.
Дні пролетять і сліду їх нема,
Лише гірке і болісне прозріння…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717121
дата надходження 08.02.2017
дата закладки 09.02.2017
[u](Пам’яті Василя Сліпака, відомого українського співака, члена ДУК «Правий сектор», котрий загинув у Донбасі на світанку 29.06.2016. від кулі снайпера).[/u]
Для Сліпака – для голосу святого
Убивцю-снайпера в Донбасі припасли…
Ні оцінити їм, ні зрозуміти того,
Бо нелюди вони – тупі осли.
За що й навіщо смертю покарали?
За те, що кров «укропа» в нім тече?
Як сина смерть матусі серце крає,
Не знаєте, як і поняття «честь»?
Молитва й пісня – подруги дві вірні –
Це з ними він Європу підкорив,
В Парижі, у Марселі і у Відні
Звучав чарівний голос до пори…
Аж ось Майдан озвався барабанно –
Гаряче серце кликало туди,
Він славу співака вогнем розбавив,
Не знав, що лиш два роки до біди…
Коли ж Донбас війною загорівся,
Душа сказала: "Теж туди лети!"
Пішов у бій, та з кулею зустрівся -
Ворожий снайпер на курок натис.
І обірвалась пісня на півслові,
Хоч серце ще качало теплу кров,
А в ньому стільки до землі любові,
Яку і ворог хижий не зборов…
І плаче знов за сином Україна,
Париж ридає, Львів геть почорнів…
Зустріло небо душу солов’їну,
Щоб голос людям звідти вже бринів…
30.06.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675327
дата надходження 30.06.2016
дата закладки 30.06.2016
Чоловіче серце! Твоє ймення – Згуба.
Чому ти караєш за любов себе,
Чому ти караєш за любов дівчину,
Чому тебе зрада батечком зове?
Чому ти не можеш просто довіряти,
Чому ти не бачиш щирі почуття?
Не топчи кохання, що дало надію!
Не ламай весною запашне віття!
Чоловіче серце, ти тверде як камінь
І тебе не точить щирості сльоза.
Володіє серцем невблаганна пані,
Льодяна Байдужість – це його краса.
Чоловіче серце йде шляхом бажання
І пірнає в пристрасть на коротку мить,
А тоді боїться, що зросте кохання
І його свобода в почуттях згорить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=637546
дата надходження 21.01.2016
дата закладки 21.01.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 16.01.2016
Молола сучасність всіх нас
На жорнах жорстоких і грішних,
Так сталося з нами в той час
Як в лоні ідей були ніжних.
Були молодими коли
Рожевим життя нам здавалось,
Вперед ми сміливо пішли
І радісно нам ще співалось.
Та жорна чекали на нас,
Бо дійсності ми ще не знали,
Здавалося прийде наш час
І знайдемо те, що бажали.
Та дійсність жорстока і зла
Навчила нас бути рабами
І навіть до того дійшла.
Топтала до смерті ногами.
Та хтось заховався в собі
І мовчки почав працювати,
Не гинув він вже в боротьбі
Ще й друзів почав научати.
Сприймали щоб світ як він є,
Жорстокий і дуже вже грішний,
Щоб вибрав в нім місце своє,
Всі скажуть – ти хлопець успішний.
Замало лишилося тих,
Хто дійсність хотіли зламати
Й знаходяться серед живих
І нам не дають уже спати.
03.01.16.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633353
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016
́́Чем, скажем, мы не биороботы?
Не высший сорт - стандартная модель.
Команды выполняем все безропотно,
Не ведая про истинную цель.
Серийный номер проштампован в паспорте,
Где дата выпуска - под фото образца.
Фиксируем координаты в рапортах
От зрелости до самого конца.
Ремонтных центров сами понастроили
И пункты подзарядки есть везде,
Как поменять запчасти даже поняли.
И как "ТО" нам проходить и где.
Модель одна, программы только разные,
Размер любой, дизайн и цвет на вкус,
Весёлые, не очень, плаксы, важные,
Герой любовник, или жалкий трус.
Как Кен и Барби, может быть, солдатики
Для чьих-то игр все куклы подойдут,
Разбросаны от Азии до Арктики.
И ждём, когда хозяева придут.
Нас программирует ТВ с утра до вечера.
Войной тестируют на болевой порог.
Мозг ограничили пределом бесконечности.
Чтоб не заклинило ввели понятье Бог.
А как иначе объяснить события,
Где логики в помине даже нет?
Фантазией больной производителя?
А кто он? Неразгаданный секрет...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=625986
дата надходження 04.12.2015
дата закладки 04.12.2015
Мы не дошли два шага до Вселенной.
Такого взрыва бы не видела Земля.
Вела со мною ты надменно.
И так же вел себя и я.
Никто из нас не сделал шага.
Мы для других Вселенную спасли.
Мы были так с тобою рядом,
Что звезды в руки брать могли.
Два супер черных карлика. Планеты,
И даже время в нас особенно течет.
Что нужен, не сказала мне ты.
И я сидел, закрывши рот.
Мы млечный Путь по звездам разобрали.
Туманности пролили невзначай.
Сидели за столом друг другу врали.
А в кружках остывал надежды чай…
27.07.11 Дмитрий Дробин
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=622254
дата надходження 19.11.2015
дата закладки 19.11.2015
[u] [b](....з вірою в Поета)[/b] [/u]
[i]...а до тебе буває знову
прилітають північні сови
і крилом огортає втома,
опустившися на плече...
Чорна ніч заглядає в душу.
Страх важкий мрію ніжну сушить,
що вже з місця вона не зрушить!
...І безсилля, як ртуть, пече....
Ти ж вглядаєшся їм в обличчя.
Підпускаєш страхи ті ближче,
щоб зловити холодну тишу
і зігріти на мить в руках....
Що ці муки пекучі значать? -
що живе твоє серце! ...наче....
Що ще можеш! ...хоч й час твій скаче
неприкаяно по шляхах.
Але думкою в'яжеш вперто
ти непевність до блиску стерту,
накладаєш на відчай вето, -
ціль знайдеш для своїх натхнень!
Опівнічне зло все ж відступить.
І годинника стрілка купить
(хоч і сон твій сьогодні згубить...)
за мить болю один ще день.
Ніч минає... Її не бійся!
Бійся спокою і затишшя,
що твій дух так солОдко кришить
на пісчинки дрібних бажань.
Хай вітри міць гартують, мужність
не для битв метушнИх-порожніх -
для з собою і світом справжніх
життєстверджуючих змагань![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=621359
дата надходження 15.11.2015
дата закладки 15.11.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 21.01.2015
Первоцвітом пахучим
на сході весняного дня
розквітало Кохання
у серці, неначе в саду,
не лякало його ані
сумнівів злих метушня,
і не вірило в зраду,
не чуло, невинне, біду.
Все тягнулось до сонця
засліплене сяйвом мінливим,
не бажаючи чути
як вітер хитає стеблом,
бо так легко, здавалось,
рости і сміятись щасливо,
просто дихати, жити,
під неба надійним крилом...
Та пролились дощі,
а за ними і люті морози,
загубило Кохання свою
неповторну весну,
полетіли додолу пелЮстки,
обсИпались сльози,
пробудилось Кохання
зі свого мрійливого сну...
Обламалось тендітне,
упало стеблом до землі,
а те небо у хмарах
лиш снігом його притрусило.
Цвіт пропав, загубивсь,
розчинивсь у холодній імлі...
Дивовижне Кохання бУло...
та так мало прожИло...
17.08.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517937
дата надходження 17.08.2014
дата закладки 18.08.2014
Немає в долі ліній, паралельних до небес,
Туманом завжди вкриті всі дороги до знання,
Знаходить світ в коханні амбразуру антитез,
Будуючи в ілюзіях Троянського коня,
Звучать в промовах воїнів затуркані раби,
В очах самотніх в'язнів дух свободи ще кричить,
Віками світ тонув в кривавих ріках боротьби,
Щоб дітям дарувати перемир'я світлу мить,
Горять заради істини в багаттях тисячі,
Мільйони пишуть оди, щоб повірили в любов,
Дивилися у очі нам мільярди глядачів,
Щоб ми також кохали й не забули молитов,
Життя втрачає барви на дірявім полотні,
І кожен новий ранок, наче в серці новий тромб,
Коли ти знайдеш спогади про тихі мирні дні,
Малюй портрети війн і натюрморти катакомб,
Блукай при світлі сонця по шляхах нічних зірок,
Ми знаємо й свободу, й ворогів тотальний гніт,
Ми жертвували мріями заради помилок,
Щоб виправити справами людський абсурдний світ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=517965
дата надходження 18.08.2014
дата закладки 18.08.2014