Ранкова кава,
Гіркота новин...
І знов печаль, та сліз солоний смуток -
Руйнує долі покидьок
один,
Рахуючи кривавий свій прибуток.
Невіглас ,
боягуз і канібал
Ніяк не захлинеться в морі крові.
Навіщо Всесвіт нам його послав?
Мабуть, щоби здолать його поволі.
Щоб пращури, сміливі козаки
Пліч-о-пліч бились з хлопцями із війська,
Пронесши волі дух через віки,
Карали ворогів за всі злодійства.
І буде Перемога, світ новий-
Розквітне наша ненька Україна.
Бо волі дух не зник, бо він живий,
Як наша рідна мова солов'їна...
16.06.22
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=950744
дата надходження 17.06.2022
дата закладки 17.06.2022
Мотыльками вночи
Улетают мечты,
Возвращаясь к рассвету
Мелодией.
Я пол ночи не сплю -
С Богом все говорю,
Наполняясь небесной
Гармонией.
Мне приятен покой…
В тишину погружусь -
Так душа с глубины
Подымается.
Я лелею ее,
Словно нежный цветок
И она от любви раскрывается.
Наступает рассвет-
Вновь Божественный свет
Открывает мне двери от рая.
Ну, а солнца лучи -
Исполняют мечты -
Это значит -
Ещё я живая.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949372
дата надходження 01.06.2022
дата закладки 01.06.2022
Лишились не прочитані книжки,
Полотен не написаних ескізи,
Серед полів не пройдені стежки,
Романсів не доспіваних репризи...
І малюку своєму перед сном
Вже не розкаже мама на ніч казку.
Родина не збереться за столом...
Минуло все. Війна зриває маску.
Поміж будинків, спалених вогнем,
Щодня злітають в небо нові душі.
Пройшло усе, лишився тільки щем
І небом сліз наплакані калюжі.
Серед руїн вже нікуди іти
Накрив все місто чорний смерті купол
І на могилах у дворах хрести
Благають: "Відомстіть за Маріуполь!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=949212
дата надходження 30.05.2022
дата закладки 01.06.2022
Цвітуть сади, а смуток не зникає,
Над головою небо голубе.
Здається, що й війни ніби немає,
Але вона не зникла, вона є.
Летять ракети й поливають гради
І чується сирени страшний гул.
Нам краще б грому чути канонади
І краще б вітер гілку ворухнув...
А коли тиша знову наступає,
Ми боїмось чомусь уже й її.
Неспокій в серці, він не відлягає
І так повторюється день при дні.
Воюють хлопці - воїни сміливі,
Женуть навалу з нашої землі.
В бою приймають кулеметні зливи,
На час прийшли цей роки молоді.
Десь там... їх зачекалися кохані,
Маленькі діти, матері, жінки.
Щоразу у молитві ввечір, вранні,
Навколішках стоять старі батьки...
О Господи! Ти захисти цю землю,
Не дай рашистам знищити її.
З руїн міста і села піднімем ми
І буде мир і спокій на землі.
Цвітуть сади, а смуток не зникає,
Над головою небо голубе.
Хай Перемога променем засяє
І радість в серце кожного прийде!
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=947198
дата надходження 08.05.2022
дата закладки 08.05.2022
Не зламали заборони і тенета,
Не зазнала від репресій руйнування.
Мова - дивосвіт, духовності планета.
Зберегла традиції і сподівання.
Упродовж віків творили мову нашу.
В ній є таємнича сила і безсмертя.
Милозвучна, чарі́вна, для нас - найкраща
З досвіду, культури й слави в ній осердя.
Найкоштовніше надбання - рідна мова,
Бо як мати в кожного, як Батьківщина.
Передасть нащадкам мудрість в кожнім слові.
Для народу українського - єдина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940884
дата надходження 21.02.2022
дата закладки 21.02.2022
Пройду тут стежками де я народилась,
Де ненечка люба за мене молилась
І сад проводжав й зустрічав мене квітом,
Події писались непрохано літом
Родина збиралась тихенько додому,
Відкинувши в далі печалі і втому,
Обличчя сіяли, що знов на порозі -
Ми дружно зустрітись з родиною взмозі
Розмови душевні і радісні лиця,
За дружнім столом так смачна полуниця,
Лиш справжнє тепло можем тут відчувати
Та щиро з любов'ю своє дарувати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940275
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Буде казка для провінцій
зустрічайте гранд-митця.
Грає вітер на сопілці,
ще й від першого лиця.
Де бурчак, там баркарола
ну, куди ж їй без води?
Ще й вороні своє соло
увібгати тре сюди.
Одягається в намисто
білих котиків верба
і високе небо, чисте –
просинь ніжно-голуба.
Оживає все довкола,
прокидається від сну
і підставить спину поле,
як відчує борону.
Хай сьогодні диво-майстер
на краплинах грає туш
за вікном весна вже майже –
відзимки – бальзам для душ.
15.02.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940284
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
Казали: "Браття ми!" і відібрали Крим.
Казали: "Ми за мир!" і майстрували зброю.
Та бачить світ - мир не потрібен їм,
Вони шукають, як забрати волю.
Так вже було. Вони "допомогти",
нам намагаються постійно, час від часу.
Востаннє, від сусідської руки,
Ми ледь оговталися. Довго й не одразу.
Батурин знищили з жінками і дітьми,
Січ зруйнували, УНР забили.
Морили голодом, кидали до тюрми,
Розстрілювали, крали, виселяли.
Та ми боролися, терпіли і змогли,
І досягли мети - здобули Незалежність.
Ми, як уміли, будували й берегли.
Кували впевненість, лишивши обережність.
Хто вас гукав? Хто вам сказав: «Бери»?
Чому втручаєтеся ви у наші справи?
Нам не потрібні ваші гроші і дари,
І ваших військ на території держави.
Нікому не потрібна ця війна.
Це долі зламані, це смерть і руйнування.
У нас є ціль, і ціль лише одна, -
Для нас - це мир, свобода й процвітання.
Ми є славетних козаків сини,
Тож скажем всім, хто йде узявши зброю,
За Україну і свободу, - їм нема ціни,
Ми душу покладем на полі бою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940289
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
* * *
В моїм саду веселий сміх
Пташиний, у квітучих віт...
Небесний настрій шепче мій,
Злітаючи з тремтливих вій:
"Ти дню травневому повір"
Життю, що стелеться до ніг,
Зве овид берегом надій
І вибором твоїх доріг –
Сторінка біла наче сніг,...
Тоненький зошит ейфорій"...
Злетіти б в чисте майбуття,
Під пелюстковий вітровій,
Провідати своє життя...
...Та не буває так, повір –
Небес й твій вибір, суть сплітань.
Сплітань в сувій всіх днів твоїх,
Найкращих мрій і сподівань –
Там доля бур, хоч берег стих,
Аналіз вчинків вольових –
Твоїх звитяг і спотикань...
– – –
В моїм саду веселий сміх
Пташиний, у квітучих віт...
Небесний настрій шепче мій,
Злітаючи з тремтливих вій:
"Ти дню травневому повір!"
15.02.2022р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=940295
дата надходження 15.02.2022
дата закладки 15.02.2022
[b][i][color="#0b38d9"]Ніч одягла на місто полотно,
Ні, не сумне, на ньому сяють зорі.
Цей візерунок виткав Бог давно
І розмістив у неосяжнім морі.
І день створив, за ним чарівну ніч,
Росою вкрив луги, поля й долини
Яку б не взяв Господь у руки річ,
Вона ставала дивом за хвилини.
А ще ліси, долини і ставки,
І береги, й прекрасні водоспади
Буквально все з Господньої руки
Не просто так, земних людей заради.
Та все ж найкраще із його творінь
Це Всесвіт весь, а ще - сама людина...
Любіть життя... і неба голубінь
Несіть Творцю подяку щохвилини..[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931540
дата надходження 21.11.2021
дата закладки 28.01.2022
[b][color="#19a303"]Величавий і красивий
Тигр пройшов ліси і ниви,
Подолав горби й долини
Та прийшов до України...
Що приніс він українцям?
Сподівань по самі вінця!!
А іще - надію щиру
На повернення нам миру!!
Всім дарує міць і силу,
Й новорічну казку милу.
У серця і у оселі
Дні щасливі та веселі!!
Ще цей милий чарівник
Всім здійсняти мрії звик.
То ж без всякого вагання
Всі задумуйте бажання!!
З Новим роком всіх вітаю
І усім-усім бажаю!!!
Щоб щасливилось в родинах,
Та щоб квітла Україна..[/color][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=935479
дата надходження 31.12.2021
дата закладки 28.01.2022
Дивись – це щастя! (Просто вигляд ззаду).
Нічого не кажи мені про такт.
Фортуна повернулась до громади
й стоятиме віднині саме так.
Анфас хотіли? Ви наївні дурні!
Стояти так є тисячі причин.
Давай дістанем голос твій із урни!
Тепер сиди та думай, як є чим.
27.01.22р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=938318
дата надходження 27.01.2022
дата закладки 27.01.2022
Хоча стежинка ця й травою й заросла,
Та серце її бачить, відчуває,
Там в лоні матінки душа мене знайшла,
Й щодня до істини Бог шлях нам простилає…
Галя Костенко (дякую за ідею)
Якась нерозпізнана сила
Завжди мене тягне туди
Де мама під серцем носила,
Де затишно було завжди.
Туди де було перше слово,
Де перший був зроблений крок.
Де все було миле,чудове
І мама казала:"Синок".
Туди де натруджений батько
На руки мене підіймав,
Туди де був спокій у хаті
І де я любов відчував.
Туди повертаюсь я знову,
Стаю на свій рідний поріг
І з тими веду там розмову
Кого в своїм серці зберіг.
Магнитом притягує сила
У ті незабуті края
Де мама під серцем носила.
Де є Батьківщина моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937305
дата надходження 17.01.2022
дата закладки 18.01.2022
Заросла стежинка травами густими,
Заросла так щільно що і не знайти,
Ми по ній ходили зовсім молодими,
Нас вона із трав тих вивела в світи.
Маємо дорогу довгу та широку,
Наче й не погано склалося життя.
Та ота стежинка не дає нам спокій,
З нею нас єднають світлі почуття.
Мрієм залишити ці свої дороги,
Повернутись в місце де були колись,
Щоб душа раділа коли знову ноги
По знайомій стежці поміж трав пройшлись.
Скільки тих стежинок є на білім світі,
Та хвилює память тільки но одна,
Та що заховали трави соковиті,
Та що через серце пролягла вона.
Нас не покидає дороге бажання
Знову повернутись хоч на мить туди
Де живе у травах зоряне кохання,
Де таяться в травах юності сліди.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=937078
дата надходження 15.01.2022
дата закладки 16.01.2022
Тисяча - за двоє щеплень!
Радість для Петра хороша:
Розписав куди, й як скоро
Він потратить усі гроші.
На квитки в кіно, театри
(Подарунок для дружини),
Подорож, басейн, а решта –
На книжкові магазини.
Тож, не гаючись, з книгарні
Розпочав походи нині,
Вибрав книгу дуже гарну
’’Всі поради господині’’.
Зачитався нею вдома,
Олівцем став відмічати
(Жінці щоб було відомо),
Як котлети готувати.
Щоб млинці не пригоріли,
Були пишні і рум’яні,
Як зробити, щоб у торті
Був бісквіт і вишні п’яні.
В чому джинси замочити?
Як сорочку прасувати?
Ґудзик правильно пришити
І дитину годувати.
Прочитала все дружина,
Певні висновки зробила,
Враз (сама не знала), раптом
Дуже книги полюбила.
Тож на другий день раненько
У книгарню завітала,
Кама Сутру найдорожчу
Тут на диво всім придбала.
Принесла цей скарб додому,
Так захоплено читала -
Чималенько таки пунктів
Для Петра навідмічала!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936829
дата надходження 13.01.2022
дата закладки 13.01.2022
Снігом вибілені стіни
І сріблястий перелаз.
У повітці пахне сіном,
"Як, бабусю, Ви? Гаразд?"
Теплий спомин весь, до крихти,
На морозі занімів.
Рідний двір… старенька стріха…
Йду я стежкою зі снів.
Хоч минуло це колись бо –
Час події геть змішав!
Бачте, ондечки, на призьбі,
Бабці праведна душа.
"Слід цибулю закосичить."
(Дай-но й я… скоріш удвох!)
А відлуння електрички
Долинає нам у льох.
Оживає мудре слово –
Поколінь міцний зв’язок.
День замріявся зимовий
Від бабусиних казок.
Тріскотять у пічці дрова,
Те́пло в хаті – лоб змокрів.
Рідні очі волошко́ві –
промінцями вечорів.
… Переметами стежини,
Без бабусі двір зачах.
Сніг дитинства – мильна піна,
Щипле вогкістю в очах.
/Художник Юрій Камишний «Мамине подвір’я»/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936747
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
Чому вас коробить, що Предків люблю,
Що спомином їхнім, я дишу.
У полум’ї днини скоріше згорю,
Та Богів своїх не полишу.
Дістала мене чорнориза пітьма,
Дістали мене прож...юдеї.
Од світу пітьми, средньовічна чума
Й потомки з гнізда Кочубея.
Я вас ворогів ненавиджу лихих,
Не терплю послугу ведмежу.
Ви нечисть паскуди, зловісники лих,
Диявола слуги з по межи.
Пригріла вас Хельга на гріх і біду,
Втулила ж Україні звіра.
О, чим її вкрити оту срамоту,
Бодай ви хозари згоріли!
Знов славлять юдея паскудні попи,
Від церкви «божественна» злива.
І Нову месію нам парять ж.ди,
Котрому ж ти з них... не служила?
Гетьманом від церкви... паскудної нит.
Під куполом телепні й урки.
О, як ти біблейний паскудо обрид
Украйну зневажили турки.
Волинь моя зломлена...праведний Львів,
Повсюдно хряки для корита.
Кипить в моїх грудях зневага і біль,
«Святими» опльована... вбита.
Я вас нена.иджу... моїх земляків,
Не сором стояти в колінах?
Невже ви забули, що ми з козаків?
Що мати у нас... Україна!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=936770
дата надходження 12.01.2022
дата закладки 12.01.2022
ШУКАЙ ЛІКИ В БОЗІ
Якщо ти спіткнувся в дорозі
Поранив коліна до крові.
Шукай ліки для душі в Бозі
Він, вкаже путь у світи нові.
Якщо ти, впав... треба піднятись!
Загоїть рани тіла, душі.
Будь, сильним... і зумій, не здатись!
Знай сонце сяє в зимові дні.
Небесний Цар дає шанс усім
Виправить, помилки... змінитись.
Повір, твоя сила у святім
У храмі любові молитись.
Оминай, всіх хто скривдив тебе
Тре все на світі пережити.
Молитва, загартує тебе
Щоб дух дужим, міцним зростити.
Не журись, як втратиш скарби земні
Авто, алмази, розкішний дім.
А що є вище неба для душі?
- Знайти Бога у храмі святім .
М. ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=933611
дата надходження 12.12.2021
дата закладки 12.12.2021
-Я сьогодні,- каже Лола,-
Буду в образі садистки.
Очі вилупив Микола,
Очманів від тої звістки.
-Роздягайсь,- вона сказала,-
І турнула Колю в ліжко,
Батогом оперезала,
Прив’язала вже до ніжки.
Так на ньому гарцювала,
Виробляла, що завгодно:
Скрізь щипала і кусала,
Запевняла, що це модно.
Коля з світом вже прощався,
Думкою до Бога линув:
-Дай же, Боже, мені шансів
Врятувати ноги й спину.
Щоб пощупати це вим’я,
То повинен бути битий?
Якщо вирвуся живим я –
Буду в храм святий ходити.
Поможи мені, Всевишній,
Заспокой моє сердечко,
Зрозумів я, що це лишнє,
Так до смерті недалечко.
Хай Бог милує й боронить
Звечора, вночі і зранку!
Це смертельно: опинитись
В ненаситної коханки.
Всім клянуся, що віднині
Обмину цю силу вражу,
І своїй дружині милій
Я ніколи вже не зраджу!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931163
дата надходження 17.11.2021
дата закладки 19.11.2021
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=oJaWUGr36eE[/youtube]
Сон прийшов до хати, зупинився,
І уважно глянув у вікно.
Засмутився - трохи запізнився.
Сплять усі малята вже давно.
Місяць зачепився за хмаринку,
Та йому в цей час теж не до сну.
Спить давно малесенька дитинка,
Я лиш обережно зазирну.
Всі маленькі хлопчики й дівчатка,
Бачать вже давно цікаві сни...
Виростайте в щасті ви, малятка.
Хочу, щоб не знали ви війни.
А матусі сон ваш бережуть,
Поряд вас хай буде мир і спокій.
В світ щасливий мами поведуть,
Залишилось тільки кілька кроків..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931278
дата надходження 18.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Неустанно хочеш побачити,
Невблаганно мимо пройдеш,
Ти мене не можеш пробачити,
Ну а я... та і я тебе теж.
Як минуле нам зараз вимкнути?
Як ввімкнути лайтове "тепер"?
До життя, де окремо, не звикнути,
Вже не той, де не разом, етер.
Як в пітьмі, ти без мене живеш,
Як наосліп — без тебе я,
Будь зі мною — щоб ти воскрес,
На любові ж стоїть Земля!*
*а не на трьох китах))
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=931311
дата надходження 19.11.2021
дата закладки 19.11.2021
Тихенько ходить заздрість між людей.
Вивідує до кого завітати.
Де радість і дитячий сміх у хаті –
гіркі поллються сльози із очей.
Де є кохання – ревнощі зростуть,
бо їй любов противна від утроби
і неміч для здорових є у торбі
(болячок назбирала цілий жмут).
Є все для всіх. Аби була біда.
Аби людей спіткало всюди лихо.
Тому вона і ходить тихо-тихо,
і підло собі жертву обира…
12.11.21р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=930630
дата надходження 12.11.2021
дата закладки 12.11.2021
[i]Хрести, хрести...
Одні хрести,
хрести і стоптані пороги...
Нові життя могли б цвісти
там, в хаті, дома…
Та дороги
їх повели у далечінь
у пошуках нової долі…
Коли ж закінчується чин –
веде до скорбної юдолі
всіх блукарів…
Схилився тин,
занедбана хибнулась хата,
скучає без худоби хлів…
Не ті вже рухи й очі брата –
донизу вік життя схилив.
Немає в поглядах вже блиску –
йдемо на цвинтар…
Та нести
нелегко родову колиску…
Хрести, хрести,
хрести…
4.11.2021[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=929921
дата надходження 04.11.2021
дата закладки 06.11.2021
Піднято пласт Української історії на гору,
Ми знаємо, це завадить де-кому.
Скажу: Люди дайте простір зору
І не довіряйте Долю нікому.
Хай крапне слід забутої Віри,
Хай крапне слід козацької доби.
За Волю віддали життів без міри,
Та й зависли в часі безкінечної боротьби.
Тому нас мучить туга безкінечна
І в день, і вночі клопоти сумні.
Тому, по суті, до себе безсердечні,
В душі пусті, до мови ми глухонімі.
Та ще не у всіх погасла свіча Роду
І все яскравіше в серцях вона горить.
Це вектор слов'янам на Свободу,
Просніться, люди, хто ще спить.
Не повернеться древня козаччина,
Не повернеться кобзарський спів.
Настане час і проросте слов'янська спадщина,
В юних душах Українських дочок і синів.
2021р. Серпень
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922680
дата надходження 19.08.2021
дата закладки 25.08.2021
Пішла мода на дієти,
Це щоб їсти вдало.
То розповім зараз, друзі,
Що зі мною стало.
Якось вранці жінка встала,
Одягла халатик
І поставила на стіл
З шпинату салатик.
-Із селери,- каже, - сік
Цінний для мужчини.
Подивився я на нього—
Краще пили б свині.
Ще й яєчка перепілки
Підносить на таці.
- Будеш ти стрункий у мене
І жадний до праці.
Отак жінка годувала
Мене із півроку.
Став спортивним, скажу вам
Я, хлопці, нівроку.
Від трави, яку я їв,
Виростуть і роги.
Результат вже видно зразу,
Ледь тягаю ноги.
Жінка хвалиться:
- Вдягаю я вузьку спідницю,
Бо щоранку лише їм
Пророслу пшеницю.
- А мені,- подумав я,-
Нащо ті дієти?
Краще б на стіл поставила
З гарніром котлети.
Щоб мені ще подала
Добрячу закуску:
Засмажене порося
І жирненьку гуску.
У сметані карасів,
Ковбасу і сало.
Отоді б у мене прес
Так, як слід качало.
А для повного комфорту
Ще й пляшечку пива,
Ото був би рекордсменом,
І станеться диво.
Побіг би я по-спринтерськи
Прямо до пивбару
І накупив, скільки схотів,
Спиртного товару.
І в пляшках, і в баночках,
І на розлив зразу.
Тільки щоб не дорікала:
- Нащо п’єш заразу?
Ще б горілки я набрав
Аж на всю заначку,
І на здачу щоб дали
Ще і чіпсів пачку.
То нащо мені оті
Із турнепсів соки?
Якщо лежиш на дивані,
Ребра давлять в боки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=922889
дата надходження 22.08.2021
дата закладки 25.08.2021
Медицина.
Ставлення до медицини і до медичного обслуговування, сформувалося під впливом того первісного оточення, в якому проходили дитячі роки життя, наповнені яскравими враженнями та пов'язані з першими кроками і першими складами виголошених слів.
Можу сміливо стверджувати, що медичне забезпечення селян існувало. У селі Степківка, яке було центром сільської ради, що обʼєднувала навколо себе п'ять сіл, була лікарня. І досить таки непогана, як і по оснащенню, так і за рівнем професіоналізму та відданості своїй справі і клятві Гіппократа - мед. Персоналу.
А в Зелених Кошарах був фельдшерсько - акушерський пункт, у складі двох акушерок і прибиральниці, якими керувала суворого виду фельдшерка.
Фельдшерка періодично відвідувала і моє рідне село Сметану, в якому було 70-т дворів, і жителі якого не демонстративно, але спокійно і явно зневажливо ставилися до досягнень радянської медицини та її щирого бажанням проникнути в їх побут. А тому діточок продовжували народжувати вдома, запрошуючи бабку повитуху. За старим звичаєм, пуповину закопували біля будинку, що як кажуть, "прив'язувало" новонародженого до своєї землі. Мене, чомусь таке не прив'язало. Мабуть тому, що давно вже немає того села, з чудовою гастрономічною назвою - Сметана. І наскільки я зрозумів потім (аналізуючи випадково почуте в дитинстві), навіть аборти жінкам робили ті ж бабки.
Свої болячки народ лікував сам, або вони проходили самі. Моя бабуся - мама мого батька, казала, що в лікарню бігають тільки міські люди, а нам селюкам, немає коли. Треба лікуватися самим, і тільки в самих крайніх і важких випадках, йти на поклін до офіційної медицини. Але критеріїв визначення такої крайності, на жаль, ніхто встановити не міг. Тому навіть летальні випадки, через несвоєчасне звернення за медичною допомогою траплялися, що лякало обивателів, але не всіх і ненадовго. Наприклад, мамин батько біль в животі лікував сам. Апендицит у нього лопнув, і коли він почав кричати криком від нестерпного болю, його все ж відвезли в лікарню, де він і помер в 53 роки.
Бабуся багато хвороб лікувала гасом. Наприклад, мастила горло, або розтирала хворі місця. Гасу було в надлишку, його завозили в філію місцевої крамниці-Сільпо. Компреси ставила горілчані, вірніше - самогоночині. Хочу зазначити, що на мій погляд, лікування таке було досить таки ефективним.
Але були і інші захворювання, не пов'язані із застудою і сезонними спалахами інфекцій ... Тоді то й потрібна була консультація авторитету і знавця, але знову - визнаного в народі лікаря. Таким був давній друг моїх діда і бабки по лінії батька, і звали його Калістрат, чи то просто - Калістра.
Калістрат мав освіту ветеринара, а по старому називалася його спеціальність просто і однозначно - "коновал". Свої початкові пізнання в області лікування людських недуг, Калістрат отримав під час надання допомоги стражденним на полях бойових битв Першої світової війни. За великі старання, вміння і знання, і напевно через брак спеціалістів з числа молодшого медичного персоналу, був переведений в шпиталь, де і служив довгий час в якості помічника польового хірурга. Віку Калістрат був похилого, тому в Вітчизняній війні участі, з цієї ж причини не приймав, при цьому, допомогу людям своїми знаннями і умінням надавав дієву.
Жив Калістрат в місті Котовську (до 1927 року – Бірзула, зараз Подольск) Одеської області. Там же проживало безліч родичів, як діда так і бабки. Не знаю чому, але зі всіх онуків в поїздку дід і бабка погоджувалися брати тільки мене.
Про майбутню поїздку односельчан сповіщали заздалегідь. Кожен з них, навіть не маючи недугу, все таки хотів почути хоч що-небудь про стан свого здоров'я. Бажаючі отримати такі консультації, ще далеко не комп'ютерну діагностику, приносили дідові і бабі записані на папірцях короткі описи симптомів своєї хвороби, або те, що визивало турботу у їхньому організмі. До опису, як правило, додавався вузлик. Грошей тоді селюкам не платили, тому в вузликах знаходився еквівалент плати в натуральному вигляді. Бабка, приймаючи підношення, ще й спілкувалася з кожним прохачем і з'ясовувала нюанси, та й записи останніх не завжди читались.
Назад же бабуся привозила рецепти від цих самих хвороб. В основному, склад ліків базувався на травах, меді і в рідкісних випадках, пропонувалося негайно звертатися до медустанови.
Ось тому, враховуючи, вищенаведе, на генетичному рівні і я засвоїв таке ставлення до офіційної медицини, та й уникаю і відтягаю момент звернення до неї. Зрештою, не забуваючи і про те, що дід мій по батьківській лінії дожив до 78 років, жодного разу до лікарів не звертався, і помер відразу, за роботою, напевно навіть не усвідомивши того, що сталося.
У зв'язку з виникненням демократії і появою гострої необхідності у правлячого класу - позбавитися зайвого "планктону" та зменшити навантаження на пенсійний фонд, вся інфраструктура сільської медицини майже повністю зруйнована. А в Зелених Кошарах навіть фельдшера зараз немає. Але найгірше те, що немає вже і ніколи не з'являться Калістри і йому подібні... А процвітати будуть тільки шарлатани, в тому числі і від медицини.
17.09.2012.©В. Небайдужий.
Село Зелені Кошари.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921471
дата надходження 06.08.2021
дата закладки 06.08.2021
Коли у парі два крила,
Нас піднімають в небо.
Любов, як казка ожива,
У неї вірить треба.
Торкають серденька слова,
У мріях оживають.
Коли у парі два крила,
То кращого немає...
Ті крила доля нам дала,
Що би у вись злетіти.
І за собою повела,
Що би у щасті жити.
Як поєднаються серця,
Мелодія заграє.
Коли у парі два крила,
Тоді душа співає.
Шептати буду, ти моя,
Найкраща в цілім світі.
Коли у парі два крила,
Не можна не любити.
Любов свята... любов свята,
Святішої немає.
Коли у парі два крила,
Вогонь в серцях палає.
Автор Тетяна Горобець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=921412
дата надходження 05.08.2021
дата закладки 05.08.2021
У травневім цвітінні весни течія,
Аромати навкруг. Двоє поруч.
Закружляли слова - і весна нічия,
І усе шкереберть, і не впору.
Розлетілись слова, ніби цвіт із дерев,
А ще вчора пелюстя п'янило.
Не роздумував вітер, торкавсь його нерв,
Падав квіт на асфальт вже безкрилий.
Хоч потоки зухвалі ущухли і сплять,
Не вернути той цвіт - під ногами,
І слова, ніби одяг старий наохляп,
Віддалили обох міражами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915474
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021
А завтра літо...
знову літо,
пихате...
травами одіте,
плаксиве...
у молочних грозах,
зомліло ляже
в верболозах.
Вже завтра літо...
чи зігріє?
Всі сподівання та надії,
казкові ночі,
світлі ранки,
вдягне у квіт рясний
альтанки,
у росах ляже під порогом,
в калюжі вимиє дороги.
Шуміти буде
в пишнім житі,
аби родитись
та віджити...
У потічку замочить ноги,
заложить бриль
собі, розлогий,
Із листя дуба,
барвів клена -
сорочку вишиє
зелену.
Червону й жовту,
синю, синю...
в черешнях, вишнях,
геть невинну,
зцілує бджілку -
заколише,
з кульбабки
молочком розпише,
ті дивні сни
зірок чаклунок,
зібравши всі вітри
у клунок -
у міх краси, тепла
та чуда...
чи скаже хтось,
що це облуда?
Це просто літо -
пишне літо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915500
дата надходження 31.05.2021
дата закладки 01.06.2021
[youtube]https://youtu.be/8Tg9O_R5WHs[/youtube]
[i][b][color="#065b6e"][color="#8a058c"]Мені болить – шматується земля…
Нехай би плуг… А то шматують гради,
не сіяні й не зорані поля –
панують там рептилії та гади.
Із поглядом у надра – самоціль:
з жадобою вплітати щедру юшку,
а в серці – пліснява, гниття і цвіль,
спустошені, змалілі духом душі!
Мені болить – не бачимо небес,
стороняться геть їх чому́сь земляни:
творять усе, на що штовхає “бєс”,
мовляв, й на Сонці є тінясті плями.
Прийдеться все ж за все колись платить,
якщо не нам – прийдешнім поколінням…
За все, що діється, мені болить,
І ятрить біль той серце і сумління.
...Руками чорні хмари розведу,
пігулку дам землі від болю в серці,
як треба буде – у вогонь ввійду
не під фанфари – мовчний голос смерті...
Візьму з собою пам’ять про біду –
кров’янобарвні символи-коралі,
в священнодійне полум’я ввійду
і сотворю ідилій пасторалі.[/color][/color]
[/b]
27.05.2021
_________
Аудіосупровід - відома мелодія пастуха...
На світлині автора - мальовничий куточок
в провінції Зееланд у Німеччині (2019 р.)[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=915123
дата надходження 28.05.2021
дата закладки 28.05.2021
Мово, мово ти Роду основа,
Ти радість несеш до серця, душі.
Де-інде смуток буває від слова
І іноді спокій знаходиш в тиші.
Слово до слова - Роду мова,
Піснею лине крізь різні віки.
Сила єднання в коді слова,
Лягаєш в ніжні чи грізні рядки.
Мово, мово ти Роду основа,
Вселяєшся з роду ти в немовля.
Слово Мама - немовляти мова,
Це мова з дитиною так розмовля.
Слово до слова в душі світлиця,
Мовою квітів плекаєш дитя.
Мова є мудрість, національна скарбниця
Рід від тебе черпає життя.
Мово, мово ти Роду основа,
Вишиванку вписала узор на канві.
На писанках ти кодове слово,
Воно невмируще в Роду на крові.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910996
дата надходження 14.04.2021
дата закладки 16.04.2021
У слові, мама багато сонця
душевної краси й тепла .
Ластяться , пташки до віконця
нахилити , їй святі небеса.
Мамо, матінко, матусю моя!
Ти, мій Ангеле білокрилий.
Хочу, притулитись як дитя
Щоб відчути твій погляд милий.
О, мамо голубко сива моя!
Я, буду цілувати руки твої.
І докінця днів свого життя
в боргу, перед тобою на землі.
Де б не була у яких краях
до мами, шукаю дорогу.
Я, лечу, додому наче птах
Щоб поклонитись, низько в ноги.
Дякую, мамо за добро, ласку
За квітучі весни, й літо.
З дитинства , приймаю причастя
Де цвіли , ніжні мальви квіти.
Мамині руки пахнуть хлібом
І в будні дні запалить свято .
Усміхнеться, дітям привітно
В родину, єднає нас мати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911157
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
Спішу на крилах я до тебе,
Побачити твою красу.
Мені нічого більш не треба,
Окрім - як слухати весну.
Радіти вранішнім туманам,
Краплинці сяйва на росі.
І чути щебет той захмарний
Птахів, їх переливні голоси.
Напитися цілющої наснаги,
Побачити і здивуватися…
Позичити у всьому рівноваги,
Гармонії у співу солов’я.
Які ж прекрасні пори року,
Й пестливо – ніжна ти, Весна!
Вдивляюся в твої я кроки,
Замріяні в калині чудеса.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911134
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
Ось місця де вже юність сліди залишила,
Назавжди в своїм серці її поселила
І вертаюсь в літа чарівні щохвилини
Де буяє життя серед ніжної днини
І співає ставок очеретом зеленим,
Чути хлюпіт качок, що лунає до мене
І у милім краї де земля вкрита квітом,
Так приємно душі, щоби жити й радіти
Погляд вмить підняла і всміхаються квіти,
Ніжні, милі такі, як малесенькі діти,
Тягнуть стебла свої, щоби сонця дістатись,
Рученята малі хочуть з щастям погратись
Така ніжність, краса, як її не любити,
Можна серце любе вмить від смутку зцілити
І для щастя, повірте, багато нетреба,
Бо краса досягає безмежності неба.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911132
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
Про тебе скажуть:"Доля нещаслива".
Хтось співчуття висловлює тобі,
Для мене ти була завжди красива,
Раділа ти чи плакала в журбі
Бо де ще є таке як в тебе небо,
У кого золотом виблискують поля?
Такий наш стяг, така в душі потреба,
І "Ще не вмерла ..." серце промовля.
Твої віками кровоточать рани,
Та виживала в боротьбі страшній,
Так як жила ти в серці Роксолани,
Ти житимеш завжди в душі моїй.
З тобою я повік - навіть на плаху,
Ти - рідне слово, пісня солов"я,
На смерть ідуть Герої всі без страху,
Щоб розцвітала тут земля твоя.
Скрізь впізнають коріння українське:
Культура, мова, віра і краса,
Вмираємо, проте нога ординська,
До волі твій вже не перейде шлях.
Галина Грицина
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=911124
дата надходження 16.04.2021
дата закладки 16.04.2021
За вікном по весняному дощ,
А в душі заквітчались ромашки,
Напиваюсь в думках диво площ -
З ними каву смакую із чашки.
Млосний подих нового тепла,
Де зародиться ніжна казковість,
Доторкне, мов веселка цвіла,
Пишні грона магічно бузкові.
Пахне день, замаівшись у дощ,
На пелюстках напише бажання,
Ромашкове зізнання у прощ -
По весняному диво - мовчання...
#лесяутрисковоробець
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910574
дата надходження 09.04.2021
дата закладки 09.04.2021
[i]Хвилюється море і штормом береться,
Тебе відшукати неважко, одначе.
Мов хвиля, торкнусь непокірного серця
Коханням – нестримним,
бурхливим,
киплячим.
Хвилюється море – не бачити штилю,
В шаленстві вітрів нами створена пристань.
Шум хвиль – у душі некерованій, милий,
Мої почуття білопінні та чисті.
Здіймаються хвилі в безладному русі…
Ти поряд – і море у повній покорі,
В блаженстві тепла я твого розіллюся.
Ти чуєш? Стихія з тобою говорить:
Кохання моє – це вируюче море.[/i]
/Картинка - інтернет./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=910052
дата надходження 04.04.2021
дата закладки 05.04.2021
Не те мені болить, не те, не те,
Боюсь, що вже нема того, що треба...
Болить, що сніг у березні мете,
Та так мете, що геть не видно неба...
Що слів немає і безсилля рве
З надії обережно ткану нитку,
Що час пливе, о, Боже, він пливе,
Тоді кудись зникає дуже швидко...
Перемішалось у природі все:
У березні - сніги, тепло - у грудні,
Та ми чекаєм: радість принесе
Весна в холодні наші сірі будні...
Нехай мете - повніші ручаї
Як заспівають після вихідного,
Забудемо тривоги всі свої -
Гайда весну стрічати! До одного!!!
- - -
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907887
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 04.04.2021
Руки теплі ти на плечі поклади
І мене у наші весни поведи.
Хай тікає із під ніг моїх земля,
У думках ти завжди мій, а я твоя.
Я дивлюсь у нічне небо, де зірки,
А життя чомусь розставило крапки.
Не дозволило зустрітись, розвело,
Ти поїхав залишаючи село...
Лиш коли упав на землю жовтий лист,
Малювала осінь пензлем образ чийсь.
Впали краплі, наче сльози, дощові,
Розмиваючи малюнки больові.
Уже снігом запорошила зима,
А тебе усе нема, чомусь нема.
Вітер стукає до мене у вікно,
Проливається із келиха вино...
Білим цвітом уквітчалась знов весна,
Вона також, як і я тепер одна.
Ми посидим разом з нею у саду,
Проводжає місяць зірку молоду...
Залишилися думки і мрії десь,
Ти ніколи більш до мене не прийдеш.
І не ляжуть теплі руки на плече,
Твій цілунок більш мене не обпече...
Лише пам*ять кожен раз туди верта,
Де лишились молоді наші літа.
І любов лишилась в серці назавжди,
Мій коханий, мій єдиний - тільки ти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909531
дата надходження 30.03.2021
дата закладки 30.03.2021
Злітають з пальців птахи чорно-білі,
Несуть на крилах звуків таїну,
І просто в серце – кулею до цілі,
Розтрощують байдужості стіну.
Несуть на крилах спогади мелодій,
Акордів всюди сущий снігопад,
І непомітно, наче хитрий злодій,
Веде свідомість у Едемський сад.
І просто в серце – кулею до цілі,
Летять мотиви і звучать пісні,
І чавлять сльози душі зачерствілі,
Ламають грати світу затісні.
Розтрощують байдужості прокляття,
Снують крізь гармонічний лабіринт,
Лікують від страждання і сум’яття,
І заспокоюють стрімкий серцевий ритм.
29.03.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909440
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
Десятки літ гострив своє перо
Не терпугом – розгарячілим серцем,
Щоб сіяти усе життя добро,
Котре б зі злом перемогло у герці.
Він не сміявся цілих десять літ,
Аби із нами потім засміятись,
Засвідчував про це весь білий світ,
Як він умів з системою змагатись.
Такого – ні зламать, ані скорить,
Бо дух у нім був славний, український,
Його благословив Господь згори
Перетворити слово в дивне військо.
Залишивши шляхи свої земні,
Він поселився там, де і Всевишній,
А влучне слово в мудрості зерні
Давно пережило Остапа Вишню.
23.03.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909474
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
[i]Як сонячно… тремтячі білі квіти
Зриває пустотливий свіжий бриз.
Із чайками кружляє, розігрітий,
То вгору з ними, то раптово – вниз.
Стою у пелюстковій заметілі,
Злилося небо з хвилями в очах.
В повітряно-легкім убранні білім
Для вітру я такий же білий птах.
Оману цю я словом не порушу,
Дарує спокій берег самоти.
Шум білопінних хвиль лікує душу,
Щось особисте тихо шепотить.
Морська душа змагається із вітром…
У щастя та піднесеності мить,
Злітає чайка біла у повітря –
Штормить…[/i]
/Надихнув повітряний живопис Willem Haenraets, Голландія./
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909456
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
На столі букет півоній,
А на лаві плед рожевий.
Тут лились розмови сонні,
Місяць зирив кришталевий.
З ним у свідках були зорі,
Бож і їм також цікаво.
Слухати чужі розмови,
А тоді ховатись в травах.
Він й Вона, а ще кохання,
Що заснути не давало.
Зірка згасла вже остання,
Сонце вранішнє вставало.
Ніч так швидко пролетіла,
Новий день не за горами.
У любові дужі крила,
Вона завжди в серці з нами.
На столі букет півоній,
Линуть запахи по саду.
Він тримав її долоні,
А Вона всміхалась радо...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909421
дата надходження 29.03.2021
дата закладки 29.03.2021
лічилочка
Зріє перець на городі,
Ходить півень по колоді.
Розбігайтесь на всі боки,
Я рахую ваші кроки.
Хто рахує, той шукає,
Той всі сховки добре знає.
Як затихли, то вже йду.
Скоро я усіх знайду.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907728
дата надходження 12.03.2021
дата закладки 27.03.2021
А чи то річка, а чи Бог?…
Чи то вода в тобі, чи сльози…
Чи то ми виплакали вдвох,
Мою печаль й небесні грози.
Течеш по схилах, по ярах,
Розносиш всюди свої соки…
Сьогодні змій, а згодом птах…
Несеш у вир свої потоки…
То, наче біль в тобі пливе…
То, наче подих завмирає…
То, наче спокій мій крадеш,
То, наче душу мОю краєш.
Чи то ти чорна, бо густа…
Чи то гаряча, бо червона…
Чи ти ворожа, чи моя,
Коли холодна та прозора…
Чи то життя — можливо смерть,
А те безсмертя, наче — слава.
Чи та скорбота та печаль.
У сни бездоння переправа…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=909067
дата надходження 25.03.2021
дата закладки 25.03.2021
А хочеш, я прийду до тебе в снах,
Де аромати шлють чарівні квіти?
І з радістю залишуся в думках,
Щоб від краси зцілитись та прозріти?
Я розмалюю барвами життя,
Зворушно чарівними вечорами
І шлях вкажу в щасливе майбуття,
Твій світ наповню вірними думками
А хочеш, пташкою полину у світи,
Щоби в небессях подихом лишитись?
Чи зможеш ти до мене так дійти,
Щоби назавжди поруч поселитись?
А хочеш, заспіваю, як струна,
Що аж душа розкриється навіки?
Який же смак дарує нам весна
І як цій казці, любий, не радіти?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908544
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Не буркоти, не сердься, сивобровий Дніпре.
Хто дослухається старечих научань?
Даремним був вчорашній з вітром спір твій.
З тобою згідні верби, та вони мовчать.
Журити полюбляєш втоплениць-русалок
За позирки лукаві й похітливий сміх,
Що будить дзвони сов у сплячих хащах балок
До лих. А їм ще хочеться любовних втіх…
Та годі, доста, ненаситні поторочі.
Дно всіяне без вас козацькими кістьми.
Ви чуєте, як хвилі жалібно рокочуть
Й читають пошепки до ранечку псалми?
Не журяться над ними явір і калина,
Не омивала їх скорбота рідних сліз.
І не китайка вкрила—голуба журбина
Під шерех очеретів й прибережних ліз.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=908590
дата надходження 20.03.2021
дата закладки 20.03.2021
Найкращий суп у світі,
Борщ у гамі розмаїтті.
Його смакують усі люди.
Для дощу він також блюдо.
Я радію дощу і борщем пригощу:
“Іди, іди дощику
Зварю тобі борщику,
Мені каша тобі борщ,
Щоб густіший падав дощ.”
* *
*
Крізь тисяч-тисяч літ,
Шле борщик нам привіт:
Борщик моєї бабусі,
Борщик моєї матусі,
Борщик моєї родини,
Борщик моєї Русі-України.
Святкує борщ своє довголіття,
Смачно тепер дорослім і дітям.
Гама його кольору різного
Зеленого, білого до темно рубінового,
Брунатний коли зварений з квасом,
Також приємний і пісний, і з м’ясом.
Борщ подають, як десерт, на весіллі,
Вранці коштують його на похміллі.
Він на обід традиційно недільний,
В меню українців він незамінний.
Борщ подають на свята, на хрестини
В ньому є сила єднати родини.
Кладуть до борщу такі компоненти:
Моркву, цибулю, буряк і томати,
Потрібно їх злегка тушкувати,
Потім в бульйоні недовго варити,
Також додати картоплю, квасолю
Добавте також часникову долю.
Капусту, гриби і квас заливають,
Салом його також заправляють.
Щоб колір зберіг оцет дають.
Гвоздику і тмин, перець кладуть,
Лавровий лист, сіль і сметану,
Петрушку, окріп і цукор по фіналу.
Борщ український багатоликий,
Вибір сортів дуже великий.
Рецепти борщу можливо творити,
Кожний свій борщик може зварити.
Справжній борщ український це ізюминка,
Його може зварити лише українка.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907446
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Прибула в село Маруся
З нареченим Домініком,
Познайомила бабусю
Із майбутнім чоловіком.
Тут старенька побажала,
Щоб жили довіку в парі:
-Для весілля буде зала
В ресторані, а не в барі.
Бо таке лиш раз буває:
Гроші ми на це зібрали,
Значить, вас Господь єднає,
Щоб розлуки ви не знали.
-Що ви, бабцю? Що за мода?
Не така у мене вдача:
Заміж один раз виходять
Некрасиві і ледачі.
Кожен шлюб у мене вдалий,
Я характер маю впертий…
Краще сядьте, щоб не впали:
Нік у мене вже четвертий!
Крапку ставити ще рано,
Тут не знаю я упину,
Бо одна із забаганок –
Ощасливити мужчину.
Не моя вина у тому
(Правила тотожні з віком)
Треба дати холостому
Шанси стати чоловіком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907492
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 14.03.2021
Невчасно вдруге дзвонить телефон:
– Ну що там, мамо? Що там сталось знов?
– Нічого, доню. Все в тебе гаразд?
За тебе так хвилююся весь час.
Чи вдягнена ти тепло? Щось дощить.
І вітер не вщухає ні на мить.
– Та досить, мамо! Я вже не дитя.
Заміжня і живу своїм життям.
Чому турбуєш вранці, не збагну!
Солодкого мене лишаєш сну.
– Тебе так сильно, донечко, люблю!
Пробач за необачність і журу.
Сплела тобі магічний оберіг
Від напасті, зурочення і бід.
– Як буде час, матусю, наберу.
Не можу зараз стишити ходу.
– Алло, рідненька, слухавку візьми!
Чому мовчиш? Вмиваюся слізьми.
Чому пішла так рано в засвіти?
Скажи що-небудь, тільки не мовчи.
– Не плач, моя перлинко, не тужи,
Завжди тобі яснітиму згори.
Сутужно стане, зірочку знайди
І з нею, як зі мною, говори.
13. 03. 2020 Л. Маковей (Л. Сахмак)
Картинка з інтернету
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907888
дата надходження 13.03.2021
дата закладки 13.03.2021
[i]…Іду я вздовж пустої колії,
Забрали потяг вранішні тумани.
А з ним – і сподівання всі мої,
Бо втратив я тебе навік, кохана.[/i]
Гітари за плечима ніжний дзеньк,
Мов унісон розгубленій печалі.
Я був тобою сповнений щодень,
Подумав, що і ти цього бажала.
[i]Пліч-о-пліч йшли крізь смуги всіх невдач,
Й, коли гадав, що більше не сторонній,
Відлунням твоє знічене «пробач»
Байдужими акордами вагонів.[/i]
Розпеченим залізом скрегіт-скрип:
Напевно, ми з тобою справді різні.
Не чуєш під гітару серця крик –
Тобі я пісню написав запізно…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904045
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 13.03.2021
Найбільше щастя для бабусі,
Здогадайтеся про те самі.
Жити з онуками в союзі,
Голоси їх радують дзвінкі.
Вас обіймають рученята,
Маєш ти поцілунок жаркий.
Іще веселі оченята,
Ми живе́мо тому завдяки.
Коли схопить кота за хвоста,
А він незна, куди сховатись.
Сміється онук радість така,
Велика у малечі жвавість.
Сопе, коли носик під вухом,
Кида́ють ковдру ноженята.
Колискову, як завжди слухать,
Їх усмішка з ранку завзята.
Одне, було б мирним небо,
Пройшли всі віруси прокляті.
Нічого для щастя й не треба,
Божої ще нам благодаті.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907577
дата надходження 10.03.2021
дата закладки 11.03.2021
Тарасе-батьку, Ти - Пророк!
Бо все повторюється знову,
Спророкував ти кожен крок,
Про віру, зрадників і мову.
Кричав словами до небес
І падали слова ті градом,
Ти у словах своїх воскрес
Ти ними вказуєш на вади.
У слові ти й тепер живий
Бо твій "Кобзар" - твоя молитва!
В пітьмі не згине віковій
І кожне слово - клич до битви.
А ми - нікчемнії раби...
Як забуваєм твоє слово,
То сієм зернами ганьби
Багато в душах ще полови.
А ти нагадуй нам про честь,
Щоб Україну не проспати,
Слова твої наш гострять меч
Клич нас за Волю воювати!
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907374
дата надходження 09.03.2021
дата закладки 09.03.2021
Наш старовинний, ошатний Львів,
Завжди людські душі веселить.
Хтось палку любов свою зустрів,
Яка завдані рани зцілить.
Високий замок вказує шлях,
Який мандрує в наші мрії.
Ідемо до них на кораблях,
Пишем історію в сувії.
Тут вузькі вулиці, бруківка,
Стеляться людям на дорозі.
Містом є приємна мандрівка,
А леви стоять на сторожі.
Цей духмяний кави аромат,
Манить і приємно чарує.
Вправний на ратуші циферблат,
Години невтомно рахує.
Король місто оберігає,
Щоночі закриває замки.
А кучер коней випрягає,
Зачиняє брами на клямки.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907123
дата надходження 07.03.2021
дата закладки 07.03.2021
I
Готову манну і мокву небесну
не висіває жоден зодіак...
і віриться, й не віриться ніяк,
що казка у житті не має сенсу,
що є іще і Той, що греблі рве,
і Той, що у горі сидить високій...
Славута сивий стогне і реве,
корчує вітер верби одинокі.
ІІ
На пройдені Тарасові шляхи
ступають інші корифеї волі.
На три боки устелюють мохи
минулу славу та козацьку долю.
Забулося, кудою і коли
щезали тіні їхньої відваги...
і появилися нові ватаги,
які усе робили, що могли:
ішли понуро у ярмі воли,
возили сіль чумацькі колимаги...
ІІІ
Молочними шляхами у свої,
сльозою й потом зрошені краї,
котили тугу, і жалі, і горе...
дивилися із неба тихі зорі,
як гіркотою повні ручаї
течуть рікою у солоне море.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907060
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Справжність морозів і віхол,
Справжність всіх слів і мовчань,
Спраглість цілунків і сміху
Шкулькість щемких розлучань.
Справжність рожевих пелюсток,
Ніжності й тремкості вуст.
Обýда німих вчора пусток,
Встидливість й розкутість розпуст.
Стрімкість минущості днини,
Невідворотність ночей.
Справжність нас двох і години,
Любви, поцілунків, очей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907080
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Можливо, я, колись, забуду про кохання,
Але не в час, як душі мертвих поруч нас.
У поминальні дні немає сподівання,
Є те, котре здіймало в грудях резонанс.
Та згадка, що триножить серце і понині,
Рве куснями події, образи, слова.
Тремтять у пам’яті, немов у павутинні,
Чарівні миті, я ще, я ще не вдова.
Печаль і щастя, й сльози, тепла поволока
Під бій церковних дзвонів, в погляді, - одна.
Яка ж безтямна мить кожнісінька солодка,
Що я її з тобою, милий, провела.
Зникає звичне все, що є мирським по праву,
Коли Господь благословляє на любов.
Присяду поруч тебе на новеньку лаву,
Шляхів багато, тут - вічний спокій, ти його знайшов.
06.03.21
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907105
дата надходження 06.03.2021
дата закладки 06.03.2021
Мені ненька сукню шила,
Щоби я була щаслива
І стрічки вплітала в коси,
Як ранкові ніжні роси
А з яскравих пелюсточків
Та привабливих листочків
Вишивала мені долю,
Як чарівну в небі зорю
Додавала із калини
Ті червоні намистини,
Ніжність, вроду від весни
Світанкової роси
Спів пташок такий чарівний,
Звук роялю неймовірний,
Сукня звабливо заграла,
Бо любов у ній звучала.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906582
дата надходження 02.03.2021
дата закладки 02.03.2021
Из сборника двустиший "КАЛАМБУРНОСТЬ"
*** 206 ***
вот, песню только что вам СПЕЛА Я,
о том, как я вкусна, когда я СПЕЛАЯ.
*** 207 ***
пока НАС ТРОЙКИ лошадей везли НА СТРОЙКИ,
телемастер дед авдей заканчивал НАСТРОЙКИ.
*** 208 ***
какою была та лошадка ИГРИВОЙ –
играла хвостом и ушами, И ГРИВОЙ.
*** 209 ***
ты очень громко не ПИЩИ…
не хватит ПИЩИ? – поищи.
*** 210 ***
на свежем срезе дуба ясно виден ТЕКСТ – УРА!
ТЕКСТУРА подтверждает: «древесина не стара».
…………………………………………………………
ПРОДОЛЖЕНИЕ СЛЕДУЕТ
К истоку цикла: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=41275
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904971
дата надходження 16.02.2021
дата закладки 02.03.2021
* * *
Мужі державні, завдяки цій поетесі,
Невже таки світогляд свій змінили?
Підняти жінку на такий високий рівень -
Хіба велика честь для Українки - Лесі?
Що мов рабиню банків її чемно оцінили,
Надавши номінал в якихось 200 гривень?
25.05.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906352
дата надходження 28.02.2021
дата закладки 02.03.2021
Часто ми собі казали, коли сніг чи дощ періщив, - бігали, перемагали, досягали, а навіщо? Були перші у фіналі, сходинки були найвищі, всі аплодували в залі, є медалі, а навіщо? Дім великий, та самотній, на душі багато тріщин, можна жити і до сотні, та забутими, навіщо?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906121
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 01.03.2021
Коли є радість у душі,
Той щастя повертає.
Гарнії пишуться вірші,
Добро й тепло плекає.
Коли є настрій у душі,
Нехай тоді сміється.
Де є історії смішні,
Їм право надається.
Коли є щастя у душі,
Тим іменем зоветься.
Жива любов не лише в сні,
З весною повернеться.
Коли живе любов в душі,
Має найбільше право.
Нехай царі, або князі,
Бач в них велика слава.
Не переможуть нас ніколи,
Бо Україна в нас одна.
Є любов не тільки в слові,
Випити любов до дна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906205
дата надходження 26.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Чуже життя, наче чуже вікно, навіть якщо на підвіконні квіти, не означає що там радість, а не дно, з якого вибратись не можуть батьки й діти! Чужа сім’я, неначе темний ліс, не завжди правда на світлинах в інстаграмі, там посмішки, в будинку море сліз, дітям потрібний тато, чужий мамі! Чужа біда, часто тобі чужа, успіх чужий, заздрість в людей накличе, в очі молитву, в спину гострого ножа, інше як правило завжди правди обличчя!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906238
дата надходження 27.02.2021
дата закладки 27.02.2021
Куди ж поділась та краса,
Що все на світі застеля́ла ?
Що світ серпанком укривала
Й творила зимні чудеса...!
Скрипів, іскри́вся білий сніг,
Він, пухом, си́пався до ніг.
Та вітер теплий не чекає -
Не може стри́мати свій біг !
Сніжи́нки ти́хенько вмирають
Й водою талою вмивають
Земе́льку ме́рзлу. На поріг
Весна рішуче ставить ногу.
Зима ж, хай, в довгую дорогу,
Паку́є, в то́рби сво́ї, сніг !
21.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905594
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Ти знов мене лишив на роздоріжжі
Ні слова ні півслова не сказав.
А за вікном вітри лютневі, сніжні,
Та не вони, то сумнів пронизав.
Не кригою скувало, не льодами
Те, що колись розквітло і цвіло.
Не заморозило німими холодами…
А може його просто не було?
Не відспівали за вікном завії,
Не скресли льодом сковані ставки
Та сонце вже цілує очі, вії,
Весна торкає подихом - руки.
А Ти на роздоріжжі не лишайся,
Й мене саму весні не залишай.
Ти сам собі по щирості зійзайся.
Як жевріє кохання…. Поспішай!
21.02.2021 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905668
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 22.02.2021
Комусь одразу Бог дав крила,
Комусь примарились вони,
Комусь ті крила як вітрила,
Комусь не видно і спини ...
Комусь не мріялось літати,
Дехто злетів, одразу впав,
Хтось ними світ став затуляти,
Хтось зовсім сплячий в них постав ...
Якось під вечір за роялем
У нотах здогад появивсь,
Що крила ті тому відпали,
Що хтось під ноги лиш дививсь ...
Одразу в небо позлітали,
Про землю всяк одраз забувсь,
Ті крила знов повідпадали,
Крилатий розуму позбувсь ....
*[i]Дякую за ідею Галі Костенко[/i]
[i]На фото - картина Шупляка Олега[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905546
дата надходження 21.02.2021
дата закладки 21.02.2021
Розчищає син від скла
Пагорб хвощі й м’ятиці.
І питається у татка:
--Чий пригірок - чистий клаптик?
Батько стукає в лопатку:
--Би’ земля, синок, була.
Хазяї об’являться…
12.02.2021р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905173
дата надходження 18.02.2021
дата закладки 18.02.2021
Перед нами засніжені далі. Куди рухатись далі?
Шукаємо дорогу до храму своєї душі. О! Як важко йти із
тягарем гніву, образ, терпіння крізь холод, заметіль,
непорозуміння. Та ми йдемо, йдемо назустріч із Христом,
який дарує надію на весну, пробудження і воскресіння.
І зростемо ми у вірі, що Христос - син Бога живого виведе
нас на дорогу, яка веде до Небесної батьківщини.
Обов"язково зустрінемо у храмі своєї душі
Сина Божого як Любов, що спасе нас від погибелі,
гріховного мороку, зла, нетерпимості, бездуховності...
Йдемо до Стрітення.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904632
дата надходження 13.02.2021
дата закладки 14.02.2021
Біля хворого в лікарні
Промовляє жінка тихо:
-В нас новини дуже гарні –
Покидає тебе лихо.
Слава Богу, вийшов з коми,
Вернеться до тебе сила…
Я молилась до ікони,
Гроші лікарю носила.
Зараз побіжу додому
І бульйончик приготую,
Щоб прогнати біль і втому –
Ним тебе я нагодую.
Чоловік сказав, що пам’ять
Повернулась враз до нього,
Кволим голосом промовив:
-Не неси з харчів нічого.
Чи, бува, я не сказився,
Щоб із долею так грати?
Твого супу я наївся,
А тоді вже став вмирати.
Бачив світло у тунелі…
Тепер твердо буду знати:
Всі твої супи і кнелі
Можуть на той світ загнати!
Жінка рада медицині –
Вміють зараз лікувати,
Тільки нащо було пам’ять
Чоловіку повертати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904220
дата надходження 10.02.2021
дата закладки 13.02.2021
Лютнева ніч на роздуми наводить.
Затишшя - мов від скуки втеча.
Скувало льодом ті кохання води,
І ліпить сніг в вікно хуртеча.
А як же ми купались у любові!
Чому лишилась порожнеча?
Дзвенить лиш інеєм гілля вербове,
В кімнаті віє щось чернече.
Розбіглися стежини сантиментів.
Зима доклала всі зусилля?
Невже ті зустрічі слабкі фрагменти?
І спогадів примерзла хвиля.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904521
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Ніч, вулиця, ліхтар, лопата,
Пришвидшене серцебиття.
Греби хоч до самого ранку -
Все буде так... Зими буття...
Виходиш з хати - все спочатку,
Такий, як вчора інвентар:
Сніг, шапка, валянки, перчатки,
Лопата, вулиця, ліхтар.
#снігомнавіяло
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904539
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
хай старість нікого в житті не лякає,
свій вік поважайте і навіть любіть,
не старять вас зморшки,вони прикрашають,
частіш посміхайтесь, здорові живіть.
посмішки щирі сильніші за ліки,
а ваші роки найцінніший це клад,
отож насолоджуйтесь ви своїм віком
і тільки з любов'ю дивіться назад.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904540
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
Тато загадки читає
І питає:- Що це? - в доні.
Та кмітлива, різне знає,
Радо плескає в долоні.
Лиш одну про мед не може
Відгадать важку загадку.
Довго думати не хоче,
Каже: -Дай підказку, татку.
- Що ведмедик любить сильно?
Ну ж, скажи мені скоріше.
Шепче доня: - Та, напевно,
Як і я, поспати більше.
12.02.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904488
дата надходження 12.02.2021
дата закладки 12.02.2021
У крамниці продавчиня
відшукала знов причину,
щоб облаяти бабусю.
Бо сама чомусь не в дусі.
Каже: ви така повільна!
Взагалі стара та дивна.
Підняла бабуся маску
та, не визнавши поразки,
відповідь дала належну,
то ж замовкли всі бентежно!
На бабусю щось не схожа!
Володіти словом може!
Сперечатись не охоча.
Загорілись тільки очі.
Вже далеко линуть думи!
Ситуації відлуння
зараз втілить у сюжеті:
кілька створених куплетів!
Роздратує чи потішить?
Що знайде читач у вірші???
Творчий задум поетеси
відведе її від стресу.
06.02.2021
© 09.02.2021 Таня Яковенко
Свідоцтво про публікацію: izba-2021-3014870
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904165
дата надходження 09.02.2021
дата закладки 09.02.2021
Я знаю, що колись прекрасні очі,
Наза́вжди втратять свій весняний блиск,
А теплі літні, зоресяйні ночі,
Вже змінять погляд на чарівний диск.
Нехай волосся змінить колір, запах,
І руки стануть, як сухий пісок,
Ростане врода і глибокий запал,
Та й серце вже не б'ється на всі сто.
Я знаю, що не ніжне більше тіло,
І личко не весняне, молоде,
Та знай, що я любові так хотіла,
І зараз також хочу я одне.
Нехай мої вуста не так цілують,
Та погляд, ти у нього придивись!
Ще досих пір у собі він милує,
Кохання. Від якого душу ввись.
Я знаю, що змінилось все довкола,
Старими стали так зненацька ми,
Такими сивими геть поставали чола,
Але серденько не взяло зими.
Такі інакші йдемо ми за руки,
Та в грудях одинакові серця,
Пройшли крізь радість, доленосні луки,
У серці пишеться історія уся.
Нехай старі і некрасиві, і змарнілі,
Та все ж кохати вмієм досі ми,
Любов таку роки убити незуміли,
Хоча усе забрали в нас вони.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904116
дата надходження 08.02.2021
дата закладки 09.02.2021
(Частина 1)
Брехня у бур’янах блукала.
Хотіла квіточку знайти.
Окрасу для брудної справи,
правдиві знищивши листи.
Роками назбирала бруду.
У скрині довго берегла.
Порядного цуралась люду.
В душі багато мала зла.
Гарячкувала, лютувала.
Боялась правди та образ.
Кульмінаційного накалу
вже вкотре досягала враз.
Брехня блукала все… даремно.
Яскраву квітку не знайшла.
Пусті всі спроби та нікчемні.
За це Всевишньому хвала!
***
Та у брехні не все гаразд.
Розкрита буде! Дайте час!
06.02.2021
Брехня
(Частина 2)
Брехня блукала в бур’янах.
Згубила совість там і страх.
Шукала квіточку яскраву,
щоби брудну прикрити справу!
Ой, назбирала ж того бруду!
Плела інтриги та облуду.
Порядного цуралась люду:
Казала: я вам не забуду!
Порядні всі такі та чемні!
Плітки підкину неприємні!
Повішу їх на вашу шию!
Позбавлю будь-якого впливу!
…Одна брехня лиш на дорозі!
Позбутися її не в змозі.
Нашестя цього відцуратись!
А сонце, певне, ще в палатах
своїх, Небесних, забарилось.
А вітер помічник мінливий.
Повіє з півночі, чи з півдня.
Не завжди допоможе гідно.
Один залишився у полі…
Брехня занапастила долю.
Позбутися її так складно.
Замаскувалась під порядність.
Коли ж часи минуть лихії???
Щоб правильну знайти стежину.
Позбутися липкого бруду.
«ДобрОдійського» пересуду.
06.02.2021
© Copyright: Вікторія 75, 2021
Свідоцтво про публікацію №121020605427
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903852
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 07.02.2021
Я свою долю обніму руками
Ще й поклонюся низько до землі,
Не бажана хоча була я в мами
І татом марила я всі роки свої.
Щаслива я - мене усі любили,
Дитиною я відчувала це,
Мене бабусі мама залишила
Тепер до Бога гріх оцей несе.
А я жила в любові і достаку
Малою мене балували всі,
Не їла я цукерки й шоколадки
Від зайчика гостинці у руці...
Так часто їх дідусь мені приносив
Я й не питала як їх зайчик дав,
Проте я пам"ятаю як у росах
Мій дід в саду траву в покоси клав.
А бабця мені коси заплітала
Я тішилася стрічками в косах,
Хоч материнської любові не пізнала
Але купалася я в ніжності й казках.
Все гріють мене спогади ті давні
Хоча тепер я й справді сирота,
І кланяюсь могилі бабці-мами
З сльозами прихилившись до хреста.
Ніколи не забуду ті гостинці,
Що їх від зайчика мені носив дідусь,
За те, що не росла я в сиротинці
Я долі й Богу до землі вклонюсь.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903809
дата надходження 06.02.2021
дата закладки 06.02.2021
Закоханість нас звеселяє,
Прокладає до серця стежки.
Вона, як вогонь спопеляє,
І мостить до щастя доріжки.
Закоханість дає надію,
Квітне рожевим цвітом в саду.
Вона провадить нас у мрію,
Вміло лаштує все до ладу.
Спритно відчиняє фіранки,
З сонцем наші душі золотить.
Виконує всі забаганки,
З любов'ю у серці тріпотить.
Іскриться вином у бокалі,
Медом наші вуста солодить.
Йде у вогняному запалі,
А душі невпинно молодить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903772
дата надходження 05.02.2021
дата закладки 05.02.2021
Для щастя, насправді, багато не треба:
Лиш бачити зорі і бачити небо.
І мріяти завжди, й щохвилі любити -
І кожну хвилину не скніти, а жити!
Як ділишся щиро,тоді ти багатий.
Й достаток, і радість панують у хаті.
Як сміх є дитячий у твоїй оселі,
Турбот так багато - та серце веселе.
Бо щастя, насправді, у будень і в свято,
Спішімо його берегти, розпізнати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903165
дата надходження 31.01.2021
дата закладки 31.01.2021
День зимовий, як спалах, освітлює сутність речей…
Серце гріється миттю в ароматах духмяного чаю.
А за вікнами – сніг, і не можна відвести очей
Від кружляння небес на краєчку сріблястого раю.
Наче й я в заметілі злітаю на землю з-під хмар,
І душа переплутала сніг зі цвітінням весняного саду,
Як і цей занімілий від дива знайомий ліхтар,
Що надвечір так схожий на запалену кимось лампаду.
Напиваюсь красою і свіжістю стихлого дня,
Що у Бога спочити приліг на розкритих долонях,
А на пам’ять про себе лиш слова проросле зерня
Залишив у дарунок мені на тривале безсоння,
А ще свій особливий, насичений ніжністю шарм,
Що в полотнах Митця, в почуваннях моєї душі,
У відтінках сріблястого й білого, в сутінках чар…
Чом не привід, щоб знов зазвучали для чогось вірші?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902145
дата надходження 22.01.2021
дата закладки 31.01.2021
Зима на сани придане складала:
Вишивані пухові подушки,
Все, що вона за вік собі надбала,
Вміщала швидко в латані мішки.
Сувої білосніжної тканини,
І вибілене полотно тонке,
Застелені ним пагорби й рівнини,
Прозоре, чисте, ніжне і легке…
І хутра білого багато мала,
Щоб всьому шить кожухи і шапки,
Поважно по обійстю походжала,
Й перлини сипала із щедрої руки.
Донесла, ледве, скриню із скарбами,
Там діаманти й срібні ланцюжки,
Коштовні перстні, що блищать льодами,
Їх вистачить на поле і стежки.
Запряжені у сани білі коні,
Їх гриви майоріли навкруги,
Вмостилась пані в санях, як на троні,
Й помчалася повз ріки і луги.
Навколо все багатство розкидала,
Вітрами кутала зимові тихі, сни,
Ділилась, щедро, тим добром, що мала,
Дорогу слала сріблом до весни.
30.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903064
дата надходження 30.01.2021
дата закладки 30.01.2021
Ще сонце схід не плавило у небі,
І тиша зачекалася заграв,
Як стрепенулись напівсонні верби,
І кришталі упали поміж трав.
Небесна вись то більшала, то тліла,
Народжуючи в муках день новий,
Й озвалася пташиною несміло.
Окраєць неба раптом закровив.
Земля ж не здивувалася – вдихнула
На повні груди цноту цього дня…
Саме вона і музу підштовхнула,
Щоб випурхнула та із серця дна.
16.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902752
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 28.01.2021
То де наш Бог,невже не знає?
Чому на поміч не стає?
Де порятунок в нашім краї,
Де рай ,що влада нам кує?
Коли відмиємось від бруду
Та від словесної брехні?
О Боже подаруй приблуду
Із серцем Данко у душі.
Докерувались вправні хлопи,
Під патронатом чужих хмар.
Оцим вже точно кулю в лоба,
Щоб відповіли за "базар".
Ще тягнуть лямку при надії,
Що сонце їхнє і земля.
Людей на виборах " нагріють",
А може досить зеленья?́
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894822
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 28.01.2021
Фантомний біль колишнього кохання,
Пожовклий аркуш нездійснених мрій,
Далекий спомин - досвід той гіркий,
Забутий смак цілунків і...
Мовчання.
Мовчання всесвіту та променів зірок
Не лікувало, не гасило смуток
Розчарування - то гірка отрута.
Не перша, не остання із жінок,
Що малювала долю різнобарвно,
Сп'яніла від улюблених очей,
Не бачивши таких простих речей,
Що до безодні підштовхнули плавно.
І порожнеча, взявши під крило,
Повільно огортала у самотність.
Зникали радість, щастя, безтурботність -
Зникало все неначе й не було...
Пожовклий аркуш нездійсненних мрій
Ізтлів давно.
Прийшло нове кохання...
Та іноді, на самому світанні,
Приходить біль фантомний і гіркий...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902716
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Дощ та сніг у суперечці???
Чи у згоді, навпаки?
Їм змагатись недоречно.
Кожному – свої шляхи,
вподобання, пори року
вже поділені більш-менш.
Явище ж поодиноке,
коли з’єднанні з Небес,
падають раз;м на землю,
покриваючи дахи,
огорожі, все навколо…
Поховалися птахи.
Був мороз, тепер – відлига.
Всесвіт втілює думки…
Де ж знайти таємну Книгу?
Мудрих задумів рядки???!!!
Вчора, завтра та сьогодні:
у очікуванні змін.
Не сприймаємо? Чи… згодні?
Відчуваємо лиш вплив
від природи, від погоди,
від обставин, негаразд.
Не підписана угода
не виконується враз!
***
…Дощ та сніг злились у пару.
Небо сіре, навіть хмари
зникли геть, ось тільки вітер!
Помічник несамовитий!
27.01.2021 14.35- 17.30
© Copyright: Вікторія 75, 2021
Свідоцтво про публікацію №121012707510
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902720
дата надходження 27.01.2021
дата закладки 27.01.2021
Зразу всі на рідній мові
В Києві заговорили…
Закон прийнятий! І знову
Набув чинності і сили.
В ресторанах і книгарнях
Чулось: «Дякую», «Будь ласка»…
Все звучало ніжно й гарно
(Наче українська казка).
Але клята тут погода
Перекреслила всі плани
І помстилася народу –
Стали вулиці катками.
Лід суцільний, рідна ненько,
Слизько, ноги мов із вати,
Стали люди потихеньку
Рідну мову забувати.
Всі падіння і вставання
Підкріпилися словами:
На москальській чистій мові
Чиїсь згадувались мами…
Хто б подумав: так негайно
(Без людей, все шито-крито)
Ожеледиця погана
Може вмить закон змінити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902446
дата надходження 25.01.2021
дата закладки 26.01.2021
[i][b]"Halt dich an mir fest
Wenn dein Leben dich zerreißt"[/b]
Johannes Strate
[/i]
Тримайся за мене міцно,
Хай за вікном дощ, хай злива
Хай вітер лютує мов звір
Хай зима несподівана і примхлива
Бережи мене, коли гори страхів навколо
Бережи коли добре й погано
Коли плечі схилились від втоми
Я буду поруч пізно й рано
Залиши мене в серці на мить
Обіцяю, я буду хорошим
Хай серце у тузі тремтить
Спогад снігом усе припорошить
20.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901907
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Дрімає хутір у вечірній тишині,
Укрився снігом аж по самі вуха.
Принишк тихенько під горбком , в імлі...
Гуляє вітер, сипле завірюха.
Замело все, не видно і сліду,
Навколо сніг , мов біла скатертина.
Змагаюсь з вітром, бо додому йду.
Вже онде світить вікнами хатина.
З небес до мене зорі мерехтять,
Дорогу світить ясний місяченько.
Сніжинки, як пушиночки летять
Й цілують очі ніжно та легенько.
А он видніють хуторські сади
Й лісок , що так стоіть велично.
Співає вітер на усі лади...
Все таке рідне... Затишно й так звично.
Із коминів повіяло димком,
Очицями віконця світять в душу...
Стоять ялинки, вкрилися сніжком...
Красою тою я упитись мушу...
Он річка вже замерзла в берегах...
Сліди в снігу ведуть уже до хати.
В печі вогонь потріскує в дровах,
Запах тепла... І чебрецю, і м'яти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901925
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
* Велика річка тече тихо, розумна людина не підвищує голос.
* Одна крапля обману псує океан довіри.
* Поступки говорять більше, ніж слова.
* Мовчання - це кращий спосіб уникнути скандалу.
* Потрібні слова в потрібнім місці можуть змінити життя.
* Дружити можна з багатьма, довіряти - окремим, вірити - лише собі.
* Бідним бути не соромно, соромно - не працювати.
* На свіжий цвіт і бджола сідає, а зів"ялий обминає.
* Краще годувати, як поминати.
* І погана слава має крила.
* Слава не поляже, а про себе розкаже.
* Наша слава - Українська держава.
* Добра слава лежить, а погана біжить.
* На воротях слава не висить.
* Зрадники славу кинули під лаву.
* У декого ганебної слави повні халяви.
* Не шукай долі, а шукай волі.
* Нема гіршої долі, як жити в неволі.
* Людина без волі, як кінь на припоні.
* Без волі плачу доволі.
* Або волю захищати, або дома не бувати.
* Де немає волі, там не буває й долі.
* Краще стоячи вмерти, чим сидячи жити в неволі.
* Яка воля, така й доля.
* Буває й на волі плачу доволі.
* Вільному воля, а спасеному рай.
* За народ і волю віддамо життя і долю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901928
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Вихо́дить мі́сяць зно́ву на сторо́жу,
Хто́сь ма́є спогляда́ти на цей світ,
Існу́є в ньо́му все на ро́зсуд Бо́жий,
В житті́ ми всі Йому́ готу́єм звіт.
Проте́ свобо́да ко́жному дає́ться:
То ж ви́брати своє́ завжди́ зумі́й,
По́ки життє́ва чаша твоя́ п"є́ться
Ти дьо́гтю ло́жку і́ншому не влий.
Живи́ по-пра́вді, ма́тимеш наго́ду,
Своє́ підсолоди́ти теж пиття́,
За зло верне́ться зло і в нагоро́ду,
Якщо́ ти ним оскве́рнюєш життя́.
Закономі́рні всі ці постула́ти,
Ново́го не приду́мав ще ніхто,
Отри́мавши, зумі́й і сам відда́ти,
І ста́не зрозу́міло - хто є хто.
Галина Грицина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901935
дата надходження 20.01.2021
дата закладки 20.01.2021
Мені скажуть: "Не вмієш писати залиш це усе!
Які вірші, поезія? Кинь! Це, бо часу затрати!"
Що ж робити мені коли пустка у серці живе?
І лиш тільки віршами про неї я можу сказати.
Що ж робити мені коли я безнадійний поет?
Непідвладна навчитись писати я грамотно вірші
Мій невдалий нехай, але серця кривавий куплет
Тільки він у мені і нехай ви напишете "гірший"
Я не вмію вдавати, брехати собі що це я
В бездоганних рядочках, які відзеркалюють риму
Бо строкатою була душа ще з дитинства моя
І такою помре, краще бути собою (без гриму)
Я не хочу блукати між слів, що чужії мені
Бо для серця мого це ще гірше ніж просто в'язниця
Краще стати німою навіки в нічній сивині
А ніж бути рабинею там де я буду безлиця
Ви пробачте мені, я молю! Але я не поет!
Я лиш тільки миттєвість душі відірвана від плоті
І нехай мій корявий допоки живий ще куплет
Дотліває холодним рубцем на святім ешафоті
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901697
дата надходження 18.01.2021
дата закладки 18.01.2021
Не запізнись сказати те, що на душі.
Слова знайти повинні адресата.
В зимовий час не зеленіють спориші,
Під сонцем теплим тане сніг хрещатий.
Не запізнись сказати, що ти кимось жив,
А може, це йому потрібно дуже.
Бо у житті буває стільки сильних злив,
Морозить інколи людська байдужість.
Не запізнись. Мовчання не додасть тепла.
А для людини кілька слів - спасіння.
То ж не зламай душі стебло, бо стільки зла,
А вчасно слово сказане- безцінне.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901367
дата надходження 15.01.2021
дата закладки 15.01.2021
/акровірш з квадратним римуванням/
[b]М[/b]ріють зняти
[b]О[/b]стогидлі КОВІД-маски,
[b]Л[/b]юди світу
[b]І[/b] зцілитися від бід.
[b]М[/b]оже, свято
[b]О[/b]дведе від нас ці пастки –
[b]С[/b]іють діти
[b]Я[/b]к годиться, до обід.
[b]З[/b] Новим роком!
[b]А[/b] хвороби хай всі кануть
[b]З[/b]абере їх
[b]Ц[/b]ілу купу в нірку Щур.
[b]І[/b] уроком
[b]Л[/b]юдям це назавжди стане,
[b]Е[/b]хом пізніх
[b]Н[/b]егативно-грізних бур.
[b]Н[/b]аша шкода,
[b]Я[/b]к і всім – вилазить боком:
[b]С[/b]тільки бруду
[b]В[/b]іднедавна на Землі.
[b]Я[/b]д в природі –
[b]Т[/b]о людини ниці кроки,
[b]О[/b]тже, всюди
[b]М[/b]и самі вчинили збитки немалі.
[b]У[/b]країнці!
[b]В[/b]ам Василь додасть здоров’я,
[b]А[/b] питанням –
[b]С[/b]ередовище спасти.
м[b]И[/b] – не ниці,
[b]Л[/b]аска, людяність, любов є
[b]І[/b] бажання
[b]Ю[/b]нь в майбутнє привести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901250
дата надходження 14.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Поет – це той, у кім душа горить,
І попіл осідає в ніжнім серці.
Ні, він не сам до себе гомонить –
За правду він волає в кілька терцій.
Коли ж схолоне-знітиться душа,
Її уже ніяк не воскресити.
Літа його, як і у всіх, спішать,
Й хто зна, чи встигне інших підкорити.
Тепло завжди народжує тепло
По-іншому в природі не буває –
А щоб вогонь те серце зберегло,
Багато що на нього упливає.
11.01.2021.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901210
дата надходження 13.01.2021
дата закладки 14.01.2021
Мамина молитва
Пам’ятаю, не раз матуся
Мене вчила, щоб я запам’ятала
Виходиш з дому – про себе
Тихенько повторяй
«Я іду у мир Хрещений
Сонце мені в вічі
Місяць мені в спину
Звьоздами підпережуся
Я нічого не боюся тя
Ангели по боках
Матір Божа в переді
Що Матері Божій
Те й мені… Амінь » 21.06.17 (написані в лікарні)
На фото-мой рисунок
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900929
дата надходження 11.01.2021
дата закладки 11.01.2021
Вечір тихо догорає
І зникає в темноті…
Кожний шерех завмирає -
Тільки думи в самоті.
Осліпляють… засвітились
Разом зоряні вогні
І мов іскорки пробились -
ЇЇ очі чарівні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892963
дата надходження 26.10.2020
дата закладки 11.01.2021
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 11.01.2021
Життя у вихорі надій і безнадій
Завжди чомусь у людства пробігає,
Воно диктує: плач, а чи радій.
Все пережите зморшками лягає.
Та коли вихором таким стає війна,
Вона всім людям душі четвертує,
А душі материнські розпина,
Бо про загиблих навіть не звітує.
Війна – не тільки час випробувань –
Це час, коли ти той, ким є насправді,
Це те, чого не можна забувать,
Коли дивились в очі смерті й правді.
Крізь плин років, що витче ще життя,
Не раз озвуться спогади луною
Про перші і останні дні звитяг.
Це сторінки, обпалені війною.
Не раз заглянуть у тривожні сни
Не просто друзі – вірні побратими…
І те, як «Град» всіх накривав рясний…
Якими ж дні були ті не простими!
З клубочка час розмотує життя,
І в кожного – свій слід у цьому світі.
Не вів би тільки він у забуття,
Й щоб сиротами не лишались діти!
26.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899575
дата надходження 28.12.2020
дата закладки 29.12.2020
Уже весна, біжать струмки,
Зі мною – наперегонки.
Калюжі в кожному дворі
На море схожі дітворі.
В них паперові кораблі,
Пливуть, до іншої землі.
В потік зливаються струмки,
І ми, залишивши сумки,
Забувши про уроки, втому,
Уже не спішимо додому.
Промоклі геть, але щасливі,
Схвильовані і галасливі,
Будуєм дамби, греблі,гатки,
Але дивуємся з загадки.
Спішать байдужі перехожі,
Невже на них будемо схожі.
Красу не будем помічати,
Через струмки переступати?
Дорослі станем і байдужі,
Що не захочеться в калюжі,
Помріяти і постояти,
Хоч і сварити буде мати.
2.03.2010 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=352212
дата надходження 22.07.2012
дата закладки 27.12.2020
Хто там кричав, як раптом щось,
То вийде першим на Майдан! -
Спитати хочу, - Де той лось,
Той горлопанистий баран?
Він не один! Зебілів цих,
Мільйони збилися у стадо.
Лох глузував, сміявся з них,
А ті його обрали радо.
Бо зомбували їх «плюси»!
Кодують й досі, що дивує.
Є ще за лоха голоси,
Та хто ж цих дурнів розкодує?!
В країні рейвах і бедлам,
Святкують обрані* Хануку…
Ось так, без бою, ворогам
Здалися не піднявши руки.
В країні справжній геноцид
Від пандемії, зубожіння.
І злість, і страх, і біль, і стид,
За всенародне очманіння.
Але лякає більше те,
Що досі ще не всі прозріли
І блазня нові фуете
Сприймають радісно зебіли.
Зробили всіх, й себе разом, -
Зебіли, вата, «патріоти», -
В країні хаос і дурдом,
А як раділи ідіоти?
На бюлетні, не папірці
Не просто галочка чи хрестик.
Нам шлях обрали виборці,
А хрест усім прийдеться нести!
*обрані – тут в розумінні ті, кого ми обрали у владу.
26. 12. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899339
дата надходження 26.12.2020
дата закладки 26.12.2020
Світ перед нами загартований віками,
Відкритий, як на долонях,
Щастя, розмальоване райдужними кольорами,
Проросте, як зернятко, навіть з безодні.
Час збереже найцінніше на серці,
Все непотрібне лишиться за межами Галактики,
Якщо ми тут, то ми на своєму місці,
Життя у істині - це суцільна романтика.
Біль, у різних проявах, ятрить душу
Навіть смерть ще не є кінцем,
Багато з нас боїться вступити в калюжу,
Забули, як дітьми, грались у ній під дощем.
Збайдужіли до «вічного» кінця світу,
Щодо мене, мені цікаво, що буде після нього,
Палке сонце випромінює світло
І взамін воно не бере нічого.
Вчора, сьогодні, завтра – це змінні величини,
Незмінна та дитина, що живе у нас,
Ми піднялися на найвищі вершини,
Ми пірнули до самого дна.
Та чи зможемо пізнати так душу?
Хіба світ образно не схожий на поле квітів?
Тож закінчу думки так у цьому вірші -
Ті квіти – це ми в цьому світі.
20.12.2020.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898743
дата надходження 20.12.2020
дата закладки 25.12.2020
Зібралася нині мати... подалась в чужину,
Аби дітям заробити трохи копійчину,
Аби борги всі віддати, та й щось заробити,
Щоб спокійно могла спати, та на світі жити.
Приїхала... чужа мова та чужі закони,
Без грошей, та без роботи, та без охорони,
Та Господь змилосердився- знайшла добрі люди,
Що роботу пошукали, не ввели в облуди.
Працювала, спину гнула, копійку складала,
Все, що могла, до гніздечка дітям посилала.
Дочка скінчила Медичний, син став інженером,
Їм квартири покупляла, машини, як мерам,
Хату спільну збудувала, би мала де жити
Та у старості глибокій дітей не просити.
А та старість білим птахом коси посивила:
Не та сила... все зібрала, чужину лишила.
Повернулась до родини- на рідні дороги,
Не впізнала свого двору, ні свої пороги.
І онуки підросли- бабусі не знають,
Діти скоса поглядають й не дуже вітають,
Не цілують рідну матір- двері зачинили:
Там не можна, там- покої, аби не смітили.
Поселили в літній кухні на старому ліжку,
Змирилася знову мати- аби їм не тісно.
Поділила дітей грішми, подарки роздала-
Сльози з очей покотились- за що так дістала.
Приїздили, як на дачу та гостей приймали,
Ну а матір в літній кухні завше забували.
Їли, пили, веселились за мамині гроші-
От, такі вже нині діти- " люблячі й хороші".
Стисло серце її в грудях... лягла, та й не встала-
Вічність тихо колисала, та тихо приспала.
Втихла з Богом- своїм Батьком, душу поєднала-
Ось так, любі, та чужина любов дітей вкрала.
Поховали ї сусіди... дітям не до того-
В них робота та кар'єра- у них повно свого.
Поховали, загорнули- лиш небо заплаче-
Знов подалась у чужину- най Господь пробаче,
Тих дітей, що так забули любити рідненьку,
Що не знали шанувати свою рідну неньку.
Так чужина розділила на дві половини-
Гірку працю материнську та дітей гординю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=714450
дата надходження 25.01.2017
дата закладки 06.12.2020
Під уривчастий сніг, в холоднечу,
Згадка серця – далеке село…
Пахне, ніби скоринкою з печі,
Світлий спогад про рідне тепло.
Годувальниця-піч віковічна,
Прабабусин знайомий поріг,
В пе́чі - вогнище… чисте, величне,
На лежанці - дитячий нічліг.
Піч-вівтар – оберегом у хаті,
Дух родини та спів вечорниць,
Материнська любов, сила тата
І бабусин рецепт паляниць.
Святість в ній та достаток родини,
Вищі сили в жіночім кутку.
Аромат цей в тобі, зсередини,
Витинанку виводить легку.
Бачу усміх прабабці з далечі –
Рогачем чавунці дістає.
Тане, ніби скоринкою з печі
Босоноге дитинство моє.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897237
дата надходження 05.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Ще вчора було хмурим небо,
сьогодні всипали сніги.
Вже підвечір'я — тин замело,
а ми все бавимось в сніжки...
Яка то радість гратись в сніжки...
Встеляє білим пухом шлях,
немов метелики з маніжки
кружляють в свіжих кольорах.
Горять життям дитячі очі,
рум'янець гріє на щоках...
Сповились зорі в небі ночі
у білосніжних пелюшках.
А гомін лине над полями,
відлунням сіє щирий сміх...
Мороз парує над дахами,
на сірий ґанок іній зліг.
Така ти мила, Україна,
у ці морозні зимні дні.
Прислало небо свого сина ...
Стрічай — то грудень на коні!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897171
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020
Пам’ять сива
Дійшла…
Покалічена…
Зачепила не ‘дно з поколінь,
Часом,
Болем,
Неправдою мічена,
Натерпілась принижень, гонінь.
Та ніхто
Її з серця
Не витравив
І не викинув, ні, на смітник.
Вигравала ти
Битву
За битвою
На фронтах мовчазної війни.
І тепер,
Як архіви
Вже скинули
Заржавілі столітні замки,
Пам’ять
Із посивілими
Крилами
Долетіла до волі таки.
1.12.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=897197
дата надходження 04.12.2020
дата закладки 05.12.2020
[i]/квадратне римування./[/i]
[i]Зустріч-карма,
боротьба і пристрасть та,
потяг сильний
душ споріднено-промерзлих.
Може да́рма
пам’ять серця повертав
світ живильний
почуттям, давно вже щезлим?[/i]
Танець-спалах –
ми згоріли вдвох дотла…
Світ кохання
був незримий, незбагненний.
Це тримало…
крізь роки́ я берегла
душ звучання
під емоції вогненні.
[i]Мимоволі
поза простір, поза час
знов фатально
рве любов з сердець хорали.
Примха долі –
танець світла вже без Вас,
Привокзальна
наші карми роз’єднала.[/i]
(Картина Моніки Луньяк. Польща.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896604
дата надходження 29.11.2020
дата закладки 30.11.2020
Свобода, панове, свобода!
Та дасть її тільки природа
У тишині й силаголоссі
Коли хліба́ давно в покосі,
Коли сльота, дощі, болото,
Коли дерева знявши злото,
Листви чарівної печалі
Введуть нас в неосяжні далі
Зимової білонавкру́ги,
Що не залишить навіть смуги
Периновкритої землі
І на зажуренім чолі
Її турбот затихнуть болі
І вко́тре у стражденній долі
Такої рідної Землі
Прийдуть ті благодатні дні
У спо́кої і без печалі,
Й підемо всі в нам дані далі.
26.11.2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896281
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
Вже пізня осінь схлипує дощем,
А небо синє, як у Тебе очі.
І суму не сховати під плащем,
Бо мрії так до радощів охочі.
Летять вони, пливуть у вишині,
Де воля, простір, зір дивує просинь.
Не заперечиш їм, не скажеш «Ні»,
Чи літо б це було, чи… пізня осінь.
Високий, незвичайний в мрій політ,
Їм крил не зломиш, й не переконаєш.
І не важливо – скільки тобі літ
Коли ти мрієш й віддано кохаєш.
Хай пізня осінь схлипує дощем,
Грозою б’є , пронизує вітрами.
Ніякий сум і навіть серця щем
Не витіснить любов, що є між нами.
26.11.2020 р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896274
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
[i]Місяць сріблом з рукава
у морозній тиші
сипле чари в ніч Різдва –
з небосхилу ніші…[/i]
Йде з вертепом Коляда –
Зірка аж іскриться.
Жде красуня молода
чобітки цариці…
[i]Захмелілі два кумці
заблукали в нічку,
Мчить Вакула… у руці –
сяють черевички .[/i]
Чари наших хуторів
у красі різдвяній…
До Солохи гість забрів –
клявся у коханні.
А старий пузань Пацюк
у Диканьці знаний,
Їв вареники без рук,
ще й вмочав в сметану...
[i]Місяць щастям спалахнув –
до́бре – переможе.
І розсіяв новину:
- Син з’явився Божий![/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=896286
дата надходження 26.11.2020
дата закладки 26.11.2020
В душі плекала бережливо, ніжно,
Бодай не випустити з рук додолу,
Гарячу і, водночас, біло-сніжну
Любов свою, мов лебедятко кволе…
Вдихала силу вічності безцінну,
Хистила з ураганів та невдач,
Ростила крила величі нетлінні
Лиш мудрістю та дорогим «пробач!»
Пташиною зміцнілою у вирій
Злетіла ввись любов з турботних рук –
За піснею, за щастям, щоб у мирі!
Аби не трапився їй чорний крук…
Зароджена у чистоті криштальній
І духом віри зрощена, й теплом,
Вже крицею вона, в житті банальнім,
Живе в тобі та бореться зі злом.
Любові море в кожному, до віку, –
Сторицею прийде, як віддаєш,
І щастя й благодать – уже без ліку,
Бо в цьому сенс живого світу є!
26 червня 2016
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895423
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Ми -бідняки, вони - багачі,
Ми - пішаки, вони - королі...
Ми - кріпаки, вони - пани,
Ми - соняхи, вони - будяки...
Ми - українці, вони - чужинці,
Ми - працівники, вони - дармоїди,
Ми - кобзарі, вони - анархісти,
Ми - трударі, вони - злочинці...
Ми - співаки, вони - аферисти,
Ми - каменярі, вони - антихристи...
Ми - сіячі, вони - глитаї...
Ми - бурлаки, вони - посіпаки,
Ми - козаки, вони - панки...
Ми - господарі, вони - гості,
Ми - голуби, вони - яничари...
Ми - слабаки, вони - вовки,
Ми - веселяки, вони - крикуни...
Ми - люди, вони - нелюди...
Ми - соколи, вони - шуліки...
Ми - квіти, вони - кропива,
Ми - коріння, вони - лахміття...
Ми - зілля, вони - похмілля,
Ми - небо, вони - хмари...
Ми - жито, вони -свита,
Ми - дерева, вони - пещери...
Ми - дуби, вони - круки,
Ми - риба, вони - гадюки...
Ми - базар, вони - товкучки,
Ми - солов"ї, вони - ворони...
Ми - ластівки, вони - сороки,
Ми - калина, вони - колючки...
Ми - жито, вони - павутиня,
Ми - синички, вони - гусениці...
Ми - брати, вони - вороги,
Ми - доньки і сини, вони - покидьки і зайди...
Ми - річки, вони - льодини,
Ми - дощі, вони - калюжі,
Ми - сніги, вони - бурі...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=895407
дата надходження 18.11.2020
дата закладки 18.11.2020
Хизується кораловим намистом,
У вальсі з пустотливим вітерцем.
І шлейфом дорогим листки барвисті,
І дощик жартівливий, ледь бігцем…
Сороки торохтять останні вісті.
Сріблиться павутинка на вустах
І, зроджений у просині сочистій,
Як ніж – у хмари пінні, стале- птах –
В лахміття гонорову урочистість…
Здригається повітря сонний дах…
Згрібають в купки вже опале листя –
Красуня і бровою не веде.
Багрянцем стиглі грона зайнялися,
Вмлівають ще під сонцем, де-не-де.
Розкішні коси златом розплелися –
Вродлива й плідна по землі іде.
23 01 2017
(с) Валентина Гуменюк
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894876
дата надходження 13.11.2020
дата закладки 13.11.2020
Крізь вересневий клекіт журавлів
У вічнім колі простору і часу,
Крізь шелест відмираючих лісів,
Приносить осінь нам свої прикраси.
Її велично-лагідна хода
Чіпляє павутиння на покоси.
Неначе господиня молода,
Багрянцем заквітчала свої коси.
В багряному і жовтому вбранні
Приходить осінь сірими дощами,
Та як же хочеться ще слухати мені
В мажорних звуках літа теплі гами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893157
дата надходження 28.10.2020
дата закладки 12.11.2020
Письмовий стіл, мені, з карагача́,
Із в’яза дрібнолистового
Подарувало – як то: «з-під ключа»
Культурне видавництво, добрословом.
…Рукою ніжу прямокутник шкур зелених,
Гладенькі ніжки мій вивчають кабінет.
В шухлядку – перші флешки в ролі гобеленів
…О, стіл – поезям, щастя ти берестяне…
Але хтось штурхає під крижі: «Прокидайся!
Ти б гонорари ще раз попрохав, ентузіастик,
А то ранковий чай – з лісових зборів питимем…»
…Я ж – оченята прикривав, й - у сон зі сто́лом й квітами.
08.11.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894429
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 12.11.2020
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Хоч і ціляться в тебе людці.
Ти – матусі свята колискова,
До вкраїнського раю східці.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Хліб, вода і освячена сіль,
Білолиця моя й чорноброва,
Ти – з любистку цілющий купіль.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Ти – мій меч, ти – мій щит і броня,
П’ю напій життєдайного слова,
Сію поле із твоїх зернят.
Я пишаюсь, що ти – моя мова
Вийшла з лона минулих віків
Як держави моєї основа,
Й вища ти від усіх язиків.
Я пишаюсь, що ти – моя мова,
Всім нащадкам моїм – ніжний квіт,
Ти така, мов святкова обнова –
Прикрашаєш собою весь світ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894446
дата надходження 09.11.2020
дата закладки 09.11.2020
В місті чутка розлетілась,
Що сантехніку Кіндрату
Чогось дуже захотілось
Стать районним депутатом.
Ось і вибори настали:
День ішов звичайним ходом,
І вночі порахували
Голос, відданий народом.
В протоколі записали
Що набрали кандидати.
Результат: голосували
Три людини за Кіндрата.
Отоді в його квартирі
Справжнє пекло почалося:
-Як же мені жити в мирі?-
Плакала дружина Тося.
-Ось, нарешті, все розкрилось!-
Верещала уже зранку,-
Третій голос - це не снилось,
Що у тебе є коханка!
Розлучитись довелося.
Мучить загадка Кіндрата:
Хто, крім нього й його Тосі,
Голос міг подарувати?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=894022
дата надходження 05.11.2020
дата закладки 06.11.2020
Вже падолист кружляє у дворі
І дощ частенько в гості заглядає.
Тополі пожовтіли на горі,
В осіннім полі морозець гуляє.
Він розгулявся молодий, завзятий,
Посріблив сухі трави у полях,
А вітер листя заходивсь з дерев зривати
І кидати безжалісно на шлях.
По тім шляху ідуть у осінь люди,
На радощах, з проблемами й жалем...
І топчуть мовчазним листочкам груди,
І в'яне той незвіданий едем.
Нажаль ,воно завжди отак буває,
Все пролітає , все мина в житті...
Вже пізня осінь в душу заглядає...
Летять роки... листочки золоті...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893955
дата надходження 04.11.2020
дата закладки 04.11.2020
Мелодія звучить в моєму серці
Її мені на мить не зупинить.
То осені дзвінке і ніжне скерцо
І ця барвиста, неповторна мить.
То найчарівніша пора осіння,
В якій переплітається усе.
Хмарини білі й небо таке синє,
А ще бурштин і листя золоте.
Красу словами цю не передати,
Побачивши не можна вже заснуть.
Чарівністю вражають нас Карпати,
Самі шляхи в куточок цей ведуть.
Високі гори, ріки і долини,
У пору цю до себе манять нас.
Малює осінь дивні ці картини,
Танцює з вітром романтичний вальс.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=893021
дата надходження 27.10.2020
дата закладки 27.10.2020
До осені вже просяться літа,
Але ж душа туди іще не хоче:
Щораз вона у літо поверта,
І не тому, що гірше бачать очі,
А все тому, що загадка-душа
Ніколи не пов’язана із віком,
І хоч людина жити поспіша –
Саме душа для неї – ліпші ліки.
Отож не дозволяй старіти їй,
Якщо ти хочеш повноцінно жити:
Стрічати весни, чути солов’їв
І слухати, про що шепоче жито.
4.03.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890736
дата надходження 04.10.2020
дата закладки 04.10.2020
Ранок зацвів погожий,
Гарний осінній день.
Осінь на маму схожа,-
Звуком нових пісень.
Чую в осінніх звуках-
Давнього літа стук.
В радостях, а чи в муках-
Дотик маминих рук.
Руки чола торкались,-
Болі зникали й сум,
Душі переповнялись
Величчю мрій і дум.
Мамині бачу очі,-
Лагідні, голубі,
Думи завжди пророчі,
Мрії її прості.
Чую я мами слово,
Мова її проста,-
Щоб ми росли здорові,
Сповненні вщерть добра.
Радужні спілкування,
В чарах любові звук.
Радість і хвилювання
Зустрічей і розлук.
Осінь вже в мене, мамо,
Спокою теж нема.
Болі в собі ховаю,-
Знову іде війна.
Все пам'ятаю, мамо,
Хоч і була мала,-
Як же ми тата ждали,
Вбила його війна.
Горя й біди зазнала,
Час непомітно збіг...
Тепер і я чекаю
Діток своїх з доріг...
Не вистачає, мамо
Слова твого й тепла.
Та все було б нормально,
Якби не ця війна.
Ще ж додає неспокій
коронавірус злий,
влади невдалі кроки,
отож, знов час смутний...
Ранок зацвів погожий,
Осінь моя прийшла...
І я на маму схожа,
Сповнена лиш добра...
Осінь же в мене, мамо,
Як і твоя - сумна ,
Як і тоді, так само -
Знов заважа війна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889369
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Укотре осінь їм лягла на плечі,
Позаду шлях з розчарувань, звитяг,
Не пораділи щебету малечі –
Таке життя…
Тікали дні, усміхнені й не дуже,
Сліди ж закарбувались в душах їх.
Навколо – світ, до їхніх доль байдужий.
І раптом… гріх!..
Літа обох екватор перетнули,
Посіявши у скроні сивину,
Так жінка до кінця і не збагнула
Свою вину
У тім, що мимоволі… закохалась.
Та і кого було про це питать?
А почуття таємно так підкралось…
Була ж свята…
У веснах її юність заблукала,
Прив’яли й губ розкішні пелюстки,
Неславонька її також лякала,
Але ж ростки
Кохання, й їх уже не зупинити,
Бо втрапили у благодатний грунт,
Ані сховати їх, ані звільнитись…
І не умруть…
Й душа здалась, захоплена зненацька,
Покірно почуттю вона здалась,
Боялась і сама собі зізнаться…
І… віддалась…
Чому ж тепер, о доле, безталанна,
Жіноче щастя ставиш їй в вину?
Тому, що запізнилося кохання
Й п’є сивину?
А згодом світ заяскравів для неї:
Живий почула рух в собі… Дитя!?
Й летіла дяка Богу і Енею:
– Vivat Життя!
12.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889373
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
[b](З мого виступу на форумі «Книга року-2019» у Чернігові)[/b]
Люблю тебе, праотча земле мила,
Люблю таку, як є ти, – без прикрас.
За все життя любити не втомилась
І хочу повторити в сотий раз:
Люблю тебе, знедолену і бідну,
Люблю за те, що ти така одна:
Обкрадена, покраяна, та рідна,
З тобою спільне горе нас єдна.
Люблю твої простори-вишиванки,
Калина де з барвінком заплелись
У мамині молитви і співанки,
Що з сивини до нині збереглись.
Люблю тебе, сльозами жінки вмиту
І потом щедро зрошену зрання,
Героїв кров’ю теплою политу.
У пам’яті їх подвиг не злиня!
Люблю тебе у снігових завіях,
У листопадну жовту заметіль,
З тобою торжествую і сивію,
Й навік лишитись маю на меті!
17.09.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889374
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Купчасті хмари чередою
Пливуть у небі в синю даль,
А сонце тепле наді мною
Мою розвіює печаль.
Воно і пестить, і голубить
З-за хмарки променем щораз.
Душі так тепло стає й любо,
Й вона звільняється образ.
На мить жура вся затихає
І я між хмарами вгорі
В цю білизну вже поринаю,
Й лечу думками до зорі.
Бо там – далеко і високо,
Десь є незвідані світи.
Не зможе погляд мого ока
Цю відстань зором провести.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889346
дата надходження 21.09.2020
дата закладки 22.09.2020
Десна… Спить ніч… Ледь дихає земля…
Блищать згори зірок далекі очі…
Води легенький плюскіт забавля
Обидва береги, що тут, у царстві ночі.
Розкутий місяць щедро світло ллє –
Нічний пейзаж доповнює собою,
А серце, як не вискочить моє,
Поранене незримою любов’ю.
Легені, чарів сповнені нічних,
Затисли подих – тісно їм у грудях –
Не чути окриків, стривожено-нічних.
Навколо – ні душі, ані споруди.
І хоча світ здається цей німий,
Я його чую й мову розумію,
Лиш не сполохали б його війни громи,
Щоби людські серця не заніміли!
23.08.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886962
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Тільки в Україні, ночі такі світлі,
Зорі такі ясні і такі привітні.
Тільки в Україні, солов'ї співають,
Козаки з любов'ю дівчат обіймають.
Тільки в Україні, хвилі пшеницями
І блакитні очі дивляться льонами.
Тільки в Україні, пісні голосисті
І бурхливі ріки і джерела чисті.
Тільки в Україні, зелені Карпати,
По траві шовковій радісно ступати.
Тільки в Україні, зазвучать трембіти,
Понесе ті звуки веселенький вітер.
Тільки в Україні, квітнуть рясно вишні,
Бережи прохаю, рідний край, Всевишній!
Нехай над ланами ясне сонце сходить,
Нехай мир і спокій завжди верховодить...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886882
дата надходження 25.08.2020
дата закладки 25.08.2020
Чого не спиш у тиху теплу ніч?
Чи проглядаєш спогади бентежні?
Чи кроки несміливі, обережні
Боїшся не почути уві сні?
Чого без світла ходиш між кімнат?
Чекаєш від речей знайомих дива?
А може граєш роль, де ти красива,
Навічно в замку замкнена одна?
Послухай, може в тебе щось болить?
А що і як, кому яка різниця.
Та, зрештою, нам часом всім не спиться,
Які би вдень щасливі не були...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885250
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Човни
цвітом поросли
зовсім невеселим…
Човнярі
зморенні, віджили,
розійшлись по селах…
Час,
як пил, осів навічно,
все віддав безодні…
Обміліли, зацвіли
Русла повноводні.
Свято скінчене життя,
Всі згоріли сили,
Нечутно серцебиття
З вічності могили…
Картина українського художника Івана Марчука.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885252
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Замовкли у лузі зозулі,
Вже осінню пахне кругом
І зорі падуть наче кулі,
То серпень стоїть за вікном.
На полі доспіла пшениця
І стигнуть плоди у саду,
Під лісом, як хата копиця
Із сіном стоїть на виду.
Вже завтра лани неозорі
Сколишуть комбайни гучні,
Посиплеться хліб у комори
І будуть смачні калачі.
І день, як натягнута струна,
Мелодії буде творить,
В селі не французька парфума,
А праця кругом запашить.
Мені пригадались далекі
Роки повоєнні важкі
І дні материнські не легкі
І личка дитячі сумні.
Ох, спомини, любі пришельці,
Летіть десь у вирій собі,
Лишіть мої спогади в серці,
Не сійте по рідній землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885269
дата надходження 07.08.2020
дата закладки 07.08.2020
Спомин про Житомир
Житомир, Житомир, Житомир
На березі велич –ріки,
Приходиш до мене у спомин
Й вертаюсь в думках я сюди.
В це місце, де юність бурхлива
Шалено неслась крізь роки,
Наївність проста, метушлива,
Зі сходів дала паросткИ.
Дбайливо збирала з них досвід,
Набутий в життєвих стежках.
Його пожинаю ще й досі,
Дарую у теплих віршах.
Житомир з моєї весни
Житомир, Житомир, Житомир..
Пройшли тут найкращі роки.
Приходить так часто у спомин
Це місто з моєї весни.
Тролейбус, трамвай і маршрутка
Летіли з кінця у кінець.
Завжди на Михайлівській людно -
Ходили по ній навпростець.
Бо вулиця ця - пішохідна
Манила до себе завжди.
І «Жовтень», «Франка», «Україна»,
Щодня всім відкриті були.
З Богунії, Крошні у центр,
Спішили сюди у« кіно»,
Й вистави були в драмтеатрі..
О, як же чудово було!
Мальованка й вся Корбутівка –
Студентства шалений цей рай.
«ЖПІ» - це престижна візитка,
Лиш стежку свою вибирай.
А вдень, вже як сонце пригріє,
Могли ми до річки піти,
Бо тут Гідропарк уже діяв,
То часто так бігли сюди.
І Тетерів – річка шуміла,
Розносила хвилі навкруг.
Турбаза людьми ейфоріла –
З’їжджались сюди звідусюд.
А як тут в Гагаріна парку
Ті липи духмяні цвіли!
Пташки в нім співали ще зранку –
У захваті люди були.
І тут, де в нас «ПЕД» і де « АГРО»
Так пишно красується парк.
Студенти увечері й зранку
Гуляли, й іще поміж пар.
Бо вабила в місце чарівне
Фонтану прозора вода,
А міст підвісний пішохідний
Увагу усіх привертав.
Тут, мабуть, найкраще у світі
Буяла розмаєм весна.
Ще досі ( куди правду діти)
До себе так манить вона.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883639
дата надходження 22.07.2020
дата закладки 24.07.2020
[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.
Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.
...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.
Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.
Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.
Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.
Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]
(Картина - інтернет.)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
дата надходження 23.07.2020
дата закладки 23.07.2020
Чоловік п’є з пива пінку,
Просвіщає свою Милу,
Що на Сході можуть жінку
Проміняти на кобилу.
-Яка дикість! –в крик дружина.
-Де мораль? І де подяки,
Якщо жінку прирівняли
До осла, чи до коняки?
От скажи мені відверто,
Перестань те пиво пити!
Міг би ти за мене вмерти,
Чи так підло поступити?
На струнких ногах Людмили
Його погляд зупинився,
Так закохано і мило
На кохану подивився:
-Що ти, люба, хай всі знають:
В мене - дорога дружина!
Я б за тебе попросив би
Щонайменше - «Лімузина».
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883021
дата надходження 17.07.2020
дата закладки 17.07.2020
Небо Київське в танці здіймається,
Наче птах білий, вранці летить.
Ліпше Києва міст не стрічається!
Ви, вже, Риме й Париже, простіть!
Зві́льна місто моє прокидається,
Як добачить каштанові сни.
В Київ точно будь-хто закохається,
Хоч до того й не знались вони.
На узгір'ях - яке ж вільне дихання,
Думи мі́ста гортають мої:
Одкровення, завзятість і стримання...
Розставляються кра́пки над "і".
⠀Ліхтарі на узвозі Андріївськім,
Мов на варті, мовчать і не сплять.
Шпилі баштові на Володимірській,
Наче оклику знаки, стоять!
Я проїзди люблю забруковані.
Ех, Подоле, сумний ти чомусь.
Відчуття в мене є, що заснована
Десь отут славна Київська Русь!
Дворик давній вчування не змінює,
Місцем є: розумінь і проще́нь,
Самобутнє тепло випромінює,
Пахне хлібом і свіжим борщем!
⠀Півгодини, де - Проня Прокопівна,
Ліцеїст однокласницю жде,
Блиск в очах видає, що - закоханий,
Чи не при́йде вона й підведе?! -
На Троєщині в подруг балакає
І про нього плеска́ язиком!
Боже мій! Як жінки всі однакові! -
Київ тут - ні при чому цілком!
А при чому: бузко́вий, каштановий
Квіт, що рясно дарує весна,
Сліпить о́ченьки травень тюльпановий
І плюсує асфальт імена!
⠀В надвечір'я трубою кіт з гідністю
На горище ступа́, мов герой.
На Житомирській став знаменитістю -
Київ був би без нього не той!
Нічка Київом потім милується,
Сяйво лине у кожне вікно,
Про лице місяць я́сний піклується
І глядить на дзеркальне Дніпро.
Догорів захід томний схвильовано,
Акварелі ночіють мої,
Заворожено та зачаровано
Підбираю акорди твої...
Оригінал
Небеса закружились над Киевом
белой птицей на вздохе зари.
Городов не встречал я красивее,
вы простите мне, Рим и Париж.
Не спеша город мой просыпается,
досмотрев свой каштановый сон.
В Киев ты незаметно влюбляешься
Если вдруг, не был сразу влюблен.
Ах, как дышится на холмах твоих,
Твои думы листают мои
Настроения, откровения…
Расставляются точки над «и».
2.
Фонари исторически пыльные
спуск Андреевский сторожат.
На Владимирской - башни со шпилями,
что ни дом - восклицательный знак!
Я люблю твои улочки узкие,
ах, Подол, - утонченная грусть.
У меня есть такое предчувствие:
где-то здесь начиналася Русь.
В старом дворике чувства прежние,
я здесь понят и, значит, прощен.
Жизнь вчерашняя… по-домашнему
пахнет хлебом и свежим борщом.
3.
Полчаса возле Прони Прокоповны
лицеист одноклассницу ждет.
Он влюблен, він напевно закоханий,
Аз неужто она не придет?
А она у подружки с Троещины
заболталась, и кстати, о нем.
Боже мой, как похожи все женщины…
Киев здесь, Киев здесь ни причём.
А причем каштан, и сирень причем
И, конечно, причем весна.
Глазки светятся в мае месяце
и плюсует асфальт имена.
4.
Вечерком, сохраняя достоинство
по трубе продвигается кот.
Он король чердаков на Житомирской
и без него был бы Киев не тот.
Ляжет ночь - украинская ніченька
Включит звездочки в каждом окне...
и Луна подрумянила личико,
глядя в зеркало с именем Днепр...
Догорит закат страстно медленно -
алый свет акварельной любви...
Заколдованно, очарованно
подбираю аккорды твои.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882733
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 14.07.2020
Написано як відгук на заклик В.В'ятровича вийти 16 липня до стін Верховної Ради і захистити українську мову, бо "слуги" прагнуть змінити Закон України про мову
Б’ЮТЬ ВІДВЕРТО, ЦИНІЧНО, ПІД ДИХ,
РУШАТЬ НАЦІЇ САМІ ОСНОВИ:
НИНІ ВОРОГ НАЙПЕРШИЙ ДЛЯ НИХ -
УКРАЇНСЬКА КАЛИНОВА МОВА.
ВСЯ ПІДЛОТА ПЕРЕВЕРТНІВ ЗЛА,
НИЦА ПІДЛІСТЬ МОКШАНСЬКИХ ІЗГОЇВ
У ДЕРЖАВНИХ ВЕРХАХ ПРОРОСЛА:
ПРАГНУТЬ МАТІР ЗМІНЯТИ НА ХВОЙДУ!
ТА СПРАДАВНА Ж У НАШІМ СЕЛІ -
З ПОСИВІЛИХ ЧАСІВ МОНОМАХА –
НЕ РОДИЛИСЯ ТУТ МОСКАЛІ,
«ЯЗИКАМИ» НАРОД НЕ ПАТЯКАВ!
А ГУЧАЛА У ВІЧНІЙ КРАСІ,
МЕЛОДІЙНА, БАГАТА, ГЛИБОКА,
РІДНА МОВА - ЦЕ ХЛІБ НАШ І СІЛЬ,
УКРАЇНСЬКА, ПРЕЧИСТА, ВИСОКА.
НЕ ПАСКУДЬТЕ, ПЕРЕВЕРТНІ, ХРАМ:
ВАМ НАРОДУ ОСНОВ НЕ СТОПТАТИ!
ВІН КИПИТЬ, УКРАЇНСЬКИЙ МАЙДАН,
І НАРОДУ ОСЕРДЯ - НА ЧАТАХ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882766
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
Чужа мова-ознаки раба,
Чужа мова-хазяїна шори.
Чужа мова в кадилі попа,
Чужа мова-диявола спори.
Чужа мова-ненависть,злоба,
Чор.ориззя насіння із Т.ри.
Чужа мова-сідло для горба,
Чужа мова-зневага потв.ри.
Чужа мова то блекіт цапа,
Чужа мова при владі актори.
Чужа мова-без.озгла юрба,
Чужа мова-печатка покори.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882764
дата надходження 13.07.2020
дата закладки 13.07.2020
Горіло серце полум"ям любові,
Я знав, мені цю нічку не заснуть,
Я виливав те полум"я у слові,
Щоби тебе тим словом пригорнуть.
Горіла свічка, капав віск сльозою,
І серце рвалось в зоряний політ,
Я так скучаю, люба, за тобою,
Немає поруч і не милий світ.
І тільки як почую твоє слово,
Весна у мені знову ожива,
У юність повертаюся я знову,
Душа кохання в віршах вилива.
Надходить вечір, зіроньки на небі,
Співають солов"ї пісні свої,
Нічого у житті мені не треба,
Лише б всміхались устонька твоі.
Горіло серце полум"ям любові,
Я знав, мені цю нічку не заснуть,
Я почуття всі виливав у слові,
Нехай вони трояндами цвітуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880841
дата надходження 26.06.2020
дата закладки 09.07.2020
Заховались гайдамаки у Бушанському яру,
Рідні діти на чужині у годиноньку лиху.
Заходились чорні круки, на могилах танцювать,
Збожеволіла Горпина — от синів не одірвать.
Порубали два дубочки у зеленому гаю,
Ой не край себе Горпино — твої діти у раю
Б'ють по скелях краплі — сльози, плинуть квіти по Дністру.
Взяла мати в руки вила з гайдамаками в яру.
Ти не плач, не плач, Горпина, у родинному краю,
тебе діти не покинуть у небесному раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881523
дата надходження 03.07.2020
дата закладки 03.07.2020
На моїй мові говорив Господь,
Бо лиш вона летить, як його крила,
Вона свята! – так мама нас учила,
Й смачна, як мед, що капає з осот.
На моїй мові малював Господь!
Він говорив: „Ось, небо, сад і жінка,
А ось і чоловік – її підтримка”, –
Й виводив пензлем людства вічний код.
Як українці й працював Господь!
Під змах руки він засівав пшеницю,
І сяючу запалював зірницю,
І вдихав душу в тисячі істот.
На моїй мові і журивсь Господь…
Як люди у неволі помирали,
За рідну землю, як віки страждали,
І кров пролив, нескорений народ.
Хто зрікся мови, тих карав Господь!
Хто зневажав його святі закони,
Безчесно жив, грішив лиш безборонно,
Як Каїн ніс нам розбрат і клопот.
Та мовою нас милував Господь:
Як батько за своїх дітей він плакав,
Молитвами до неба він балакав,
І знову посилав нам рій щедрот.
По-українськи й спочивав Господь.
Він брав у руки, скрипку і цимбали,
І янголи „О, Санну” йому грали,
І йшли гуртом в веселий хоровод.
У Україні і любив Господь!
Писав вірші, освячував нам шлюби,
Читав казки у хаті біля груби,
Й під вишнею складав годинам щьот.
Моєю мовою освячував Господь,
А ще на моїй мові він обідав,
Борщем і салом і вечеряв й снідав,
З’їдав шкоринку до дрібних крихот.
У моїй мові і живе Господь,
І в щирім серці завжди він існує,
Молитви наші й мрії добрий чує,
Хоча їх й не записує в блокнот.
Освячений великий наш народ
Говорить у любові, у родині,
У всій моїй величній Україні
На рідній мові, що нам дав Господь!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881345
дата надходження 01.07.2020
дата закладки 02.07.2020
Червень догорає в полуницях.
Черешневі лупають громи.
Ще не раз мені цей час присниться
і розсипле муку під грудьми.
Ще не раз червоні краплі граду
шарпонуть невинний зовсім лист,
збивши цю симфонію із ладу,
що долає болю хижий свист.
Але час іде, за часом - влада.
Тільки слід яскравий полуниць,
наче перезріла променада,
що струсила не одного ниць
З-поміж хмар, де шу́гають лелеки,
де веселки клепчуть на врожай.
Хто попався в сіті ці, нелегко
відділити світ і неба край.
Та на все, на все Господня воля -
заточитись, впасти і зійти...
Догорає червень серед поля,
дотлівають всі його мости.
30.06.20 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=881283
дата надходження 30.06.2020
дата закладки 01.07.2020
[i]Нам тілько сакля очі коле:
Чого вона стоїть у вас, не нами дана…
Т.Г.Шевченко «Кавказ»[/i]
Є в кожного із нас своя земля,
Є гордість віковічна в ній і слава,
І є пророче праведне ім’я
Героя, що шанує вся держава.
росія – це не Крим і не Донбас!
В цих землях є свої боги й пророки.
Тамань, Кубань, Тавриду – сотні назв
Єднає грецька Керченська протока.
Для вас російська мова не «отстой»,
Але не чути правди в ній і суті!
росія – це Єсенін і Толстой!
А не союз, не сталін і не путін!
Чому ж шматок скалистої землі
І вітер, не приборканий у полі,
Потрібні вам? Тому, що не свої,
Тому, що «тільки сакля очі коле»?
Не накликайте на дітей біду!
Віддайте правнукам непрокляту країну!
А нам лишіть Франка й Сковороду,
Величну Лесю і невтомну Ліну!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880939
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Я по полю іду...Без дороги...Трава по коліно...
Вітер коси розплів, бо вважає, так личить мені...
Між голів звіробою, до того чарівного мли́на,
Що у борошно змеле образи й важкі мої дні...
Повернуся додому і з сірого борошна того
Напечу я млинців, полуниці у них покладу...
У житті перетравляться всі негаразди, їй-богу,
В певний час,в певній формі. Я, власне, до цього веду...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880934
дата надходження 27.06.2020
дата закладки 27.06.2020
Нема Лізі що робити -
Пішла скаржитись до мами:
-Вже з четвертим стала жити,
Всі вони козли - козлами!
Перший Валдіс - здоровенний,
Цей латвієць втік у Ригу,
Бо мій суп і борщ щоденний
Схожий був на мамалигу.
Другий Ян - до всього ласий,
Хоч старий, а міг все зжерти,
Вимагав до каші м’яса,
Й не збирався, падло, вмерти.
Таких дурнів, як був третій,
У житті зустрінеш рідко:
Щось козлине було в Петі,
(Як у цапика борідка).
Про четвертого - не знаю,
Цей тваринну має звичку:
М’яса він не вимагає,
Курить все якусь травичку.
Мати вже кричить на Лізу:
-Пора, дівко, розум мати!
Треба, щоб козли не лізли,
Свою хвіртку закривати!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880730
дата надходження 25.06.2020
дата закладки 27.06.2020
складено на основі реальних подій
На завод металургійний
З легким сумом, вставши вранці,
Йшла ватага чоловіча
До станків своїх, до праці.
В ній хлопчина - Добрийнастрій
Всіх вітає, кого баче.
До одного, шанобливо,
Каже: "Будь здоров, земляче"
"Да какой тебе земляче?
Я приехал из Ростова.
Говорил тебе об этом.
Так здороваешся снова?"
"Якби з Місяця прибув ти
Тут уже і я прагматик,
Називав би відповідно,
І вітав - "Привіт, лунатик!""
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879426
дата надходження 12.06.2020
дата закладки 26.06.2020
Добре в краї отчім,
Добре, як ніде.
Серденько стукоче
Між своїх людей.
Станем, поговорим,
Як в далекі дні,
Бо ніхто не ворог
В рідній стороні.
Так вже повелося –
Не тутешня я.
Кличе, зве у гості
Батькова рідня.
Лічать вік зозулі,
Плачуть солов'ї.
В рідних й заночую –
Так вже мало їх...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=880396
дата надходження 21.06.2020
дата закладки 21.06.2020
1. НЕПОРОЗУМІННЯ...
- Що з тобою, доню мила,
Чом плачеш так гірко?
- Та, було непорозуміння
З твоїм чоловіком...
2. НАВІЩО МІНУС?..
Вовочка запитує бабусю:
- А хіба дати можна віднімати?..
- Не знаю. А чому ти питаєш?..
- Та бачив у татка в гаражі якийсь пам"ятник, а там написано:
"Любимій тещі від вдячного зятя, а нижче дата твого народження
і знак мінус... "
3. КВИТИ
- Ну, пробач мене Микито, отаку скотину,
Зізнаюся, покохав я твою дружину,
Вона в тебе така мила, ніжна і привітна,
Ще й до того третій місяць від мене вагітна...
-Що?..За це мені тепер морду будеш бити?..
- Ні! Не буду, бо тепер ми з тобою квити...
4. ПРО " СТАГНАЦІЮ"
Запитала діда Фенька:
- Що таке "стагнація?"
Так як вмів дід пояснив:
- Це коли жирує жменька,
А стогне вся нація...
5. ТЕПЛЕ СЛОВО
- Ластівочко, моя люба! Ну, чому ти весь час сердишся на мене?
Хоча б одне тепле ласкаве слово сказала!
І почув у відповідь: " ШУБА!"
6. ГЕРОЙ
Запитує раз дільничий бабусю Ульяну:
- Чи ви певні, що сусід був учора п"яний?
- Я не бачила його, але точно знаю,-
Він коли перебере, жінку й тещу лає...
- А може, ви помилились? - каже їй дільничний...
- В нього вчора настрій був дуже войовничий,
Їй же Богу, не брешу,ось й перехрещуся,
Він кричав, що "більше тещу й жінки не боюся!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=879915
дата надходження 16.06.2020
дата закладки 16.06.2020
В житті завжди є місце таємниці,
Вона родзинка в кексі маяття...
Джерела віри і надій криниці
Деінде виринають з небуття ...
Я знаю, є брехлива в світі святість
І є брехня,яка рятує день...
Буває й друг стає комусь заклятим,
А ворог до кінця із кимось йде...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878756
дата надходження 06.06.2020
дата закладки 06.06.2020
Подай мені, люба, руку,
Тендітну, проте робочу,
Вона відверне розлуку,
Її цілувати хочу.
Ці руки усе робили,
Були мозолі і рани,
Часи були, що молились,
І сльози гіркі втирали.
Не пахнуть вони духами,
А працею і любов’ю…
Подружені із вітрами
І сплетені із журбою.
Подай мені, люба, руку,
Тендітну, проте робочу,
Вона відверне розлуку,
Її цілувати хочу.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878589
дата надходження 05.06.2020
дата закладки 05.06.2020
Летить життя на крилах особливих
Крізь буревії, блискавки й громи,
І в кожного своє воно, мінливе:
Один кротом живе і тим щасливий,
А інший край свій захища грудьми.
Таким є світ. Не всім він зрозумілий,
Де зло й добро у вічній боротьбі:
Той он за течією плине сміло,
А інший мудрий, та служить невмілий,
Тому й приречений прожити у журбі.
Заможні часто з совістю не дружать,
Буває й сором гублять назавжди,
Живуть такі і ні за чим не тужать,
Бо здатні підкупом навіть закон подужать.
З такими дружбу краще не водить.
Життя і світ, невдачі і надії…
З них кожен нерозгаданий тандем,
Де множаться на час усі події,
Хтось залишається без діла, хтось – при ділі –
Так ми дорогою життєвою ідем:
То спотикаємось, то падаєм в безсиллі,
Десь цілі досягаємо, десь – ні –
Вродливі, некрасиві і щасливі,
Та любим всі життя і небо синє,
Де б кожен день нам жайвором дзвенів.
29.05.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=878337
дата надходження 02.06.2020
дата закладки 02.06.2020
***
А проти лома не було прийому...
тому що засвітилось еМВееС.
Колізія знайома,
якщо не всі удома,
історію очолює балбес.
***
А минуле блукає по колу,
у якому жиди-москалі –
демагогія гола
нового посолу –
облюбовує вищі щаблі.
***
А мета диявола у тому,
щоб деталі бачили сліпі.
А вони відомі.
Видно і сліпому,
що ведучі іноді тупі.
***
А у державі діють не закони,
а писані укази пахана.
У п’ятої колони
од Бені і до зони
задача – мати свого пацана.
***
А на коні... буває, і на поні...
у лайнері... літають за моря
учора і сьогодні
злодії у законі
і бойові опричники царя.
***
А на Чуді́ ще б'ють старі рекорди,
і поки обнуляються нові,
учені ідіоти
і генії блювоти
рай ойкумени мочать у крові.
***
А на зелень є іще охочі
жити у обіймах сатани,
у якого очі
навіть проти ночі
блимають загравою війни.
***
А на Раші є одна надія,
мати Україну у ясі
і як пандемія
на периферії
діє окупація Русі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877964
дата надходження 30.05.2020
дата закладки 31.05.2020
ПІСНЯ ПРО КИЇВ
НА ДАНЬ МІСТА КИЄВА
ПРИСВЯЧУЮ
На кучерявих придніпрових кручах
У мальовничій зелені-красі,
Піднісся ти, мій Київ-град квітучий,
Колиска слави древньої Русі.
Київ квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Ще й люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
Всі жителі столиці підіймали
Не раз з руїн це місто золоте,
Бо любимо тебе всі ми кияни,
Бо Київ місто для нас всіх святе.
Київ квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Ще й люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
Цілує вітер загрубілі руки,
Цілує сонце молоді уста,
Бо я – киянин і ним хочу бути,
Бо на очах весь Київ вироста.
Київ квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Ще й люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
А на Хрещатику співають люди,
Святкують Київ-міста День вони.
Музики, танці, сміх лунає всюди, –
Бо в незалежній Україні ми!
КиЇв квітучий,
Як сонце красуйся,
Цвіти!
Київ і кручі,
Щей люди співучі,
О Київ столиця – це ти!
Юрій ЯРЕМА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877763
дата надходження 29.05.2020
дата закладки 29.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 27.05.2020
[i]І[/i]
Всі, кому я винен – у Союзі.
Не вертаю на свої круги,
та і досі віддаю борги...
У минуле еміґрують друзі,
що не хочу, маю по заслузі,
що бажаю, додає снаги.
Зайвого нічого не мудрую.
Як опікся – на холодне дую.
Щирістю усі ми на виду,
та аби не горювати всує,
битою дорогою іду я,
поки ще усе-таки іду.
[i]ІІ[/i]
Не метаю бісеру нікому.
Чим багатий, тим і воздаю.
Помагаю бачити сліпому
душу непомічену мою.
Багатію на слова подяки.
Не біднію, як минає день.
Не поїду, як нема коняки...
Не співаю, як не до пісень.
Іноді буксує колимага...
Чумакую, поки сили є,
і моя велика перевага,
що зозуля ще роки кує.
І нічого, що іду до краю,
що юрма наразі оминає
і прозоре слово, і пісні
і у білі, і у чорні дні...
я усе одно недочуваю,
що співають оди не мені.
[i]ІІІ[/i]
Хай собі радіють антиподи,
маючи об'ємні тиражі.
Чорні душі все одно чужі.
Хоч усі ми, ніби, із народу,
не люблю лукавої породи
з фізією щирої душі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877403
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
Варенички, варенички,
З капустою й салом.
Я б усіх Вас пригостила,
Наварила мало.
Варенички, варенички,
Пригостила ку́ма.
Коли він пішов додому,
То я вже й не чула.
Варенички, варенички,
З сиром у сметані.
Пухкі такі й білесенькі,
У рот лізуть са́мі.
Варенички, варенички,
З картоплею й кропом.
Безліч їх я наліпила,
Наїлися згодом.
Полтавські варенички,
З печінкою й м'ясом.
Помідори у салаті,
Приїздіть на свято!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877418
дата надходження 26.05.2020
дата закладки 26.05.2020
На білому, на чорному, різними нитками.
З ниви жовтоспілої, синіми хмарками...
Сумом вишита, із горя, з глибини віків.
Бережеш ти від бід лютих доньок та синів.
Вишита, плекана серцем, мріями століть
В тобі є чарівна сила, від зла й лихоліть!
У червоно - чорних нитках віра є в добро,
Рідний край, широке поле, місто та село!
Велич й мудрість є Держави, слава вікова,
Є мелодія з дитинства, поколінь канва.
Є весіль шалена радість, щебет немовлят,
Також біль є від розлуки, гіркота від втрат...
Маєм в тому вишивані дуже давній код,
Нас він скоро об'єднає у один народ!
Тож нехай той код у серці кожен понесе!
Україна має бути в нас понад усе!
Травень 2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=877175
дата надходження 24.05.2020
дата закладки 24.05.2020
На склі сльоза дощу тремтяча –
Сум для натхнень.
Тебе в житті я не пробачу –
Згорає день.
Хвилюють сльози сизе небо,
Та я німа.
Не хочу вибачень від тебе,
Тепла нема.
На шибці тануть силуети –
То я і ти.
Всі почуття потрібно стерти –
Удвох не йти.
Як терпне серце... ледве стука
Крізь це лиття.
У шибку ллє гірка розлука
На все життя…
Прогонить сонце хмари знову
За небокрай,
На склі краплинами два слова:
Навік прощай.
Віддам зі спогадом дощеві
Вологий вірш.
А от слова твої дешеві -
Собі залиш.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=876391
дата надходження 18.05.2020
дата закладки 18.05.2020
Курличе осінь в піднебессі журавлем,
Дарує золотаві всім дукати,
На землю сірим падає дощем,
До цього восени нам не звикати.
Тоді і річка часто в мареві дріма,
Здається, й вітер ніби утопився,
Ніяких птахів на воді нема.
В тумані ранок теж з дороги збився.
Та сонечко пошле на землю день
І річку радо визволить з туману,
Бадилля висушить, уже не молоде,
Напоїть осінь м’ятою-дурманом.
3.11.2013.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=753061
дата надходження 30.09.2017
дата закладки 17.05.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 14.05.2020
-Подивись на себе, друже,
Наче світ тобі не милий,
До життя ти став байдужий,
В шлюбі, видно, не щасливий,
Стала вже горбата спина…
Як це можна допустити,
Щоб тебе могла дружина
Так цькувати і гнобити?
В неї ти - козел рогатий
І баран тупоголовий,
Голодранець дурнуватий,
І на вигляд - нездоровий.
В ліжку ти не робиш діла…
Розказала кумі Каті,
Що такого ще дебіла
Треба в світі пошукати.
Жаль мені тебе, як друга,
Бо ти майстер на всі руки,
А у неї - ледацюга,
Ідіот, свиня й падлюка.
Чоловік зітхнув, промовив:
-Відповім тобі, дружище,
Думав, сів у новий човен,
А там, бач, діряве днище.
Правду каже клята видра,
Це дійшло до глузду мого:
Як таку я жінку вибрав,
Хто тоді я після цього?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875349
дата надходження 10.05.2020
дата закладки 14.05.2020
"Літа́ на зиму повернули",
Але то пишуть не про нас.
Хоч часто ми живем минулим
І швидко пролітає час...
Весна, навколо все квітує,
Пташиний щебіт голосів.
Пейзажі новий день малює,
У неймовірній цій красі.
Від цього хочеться так жити,
Тай у душі, ще є запал.
Радіти щастю і любити,
Літа́ свої і вітру шквал.
Топлюсь у запахах бузкових,
Милуюсь квітами зрання́.
У переливах веселкових,
Теплом торкає день щодня.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=875837
дата надходження 14.05.2020
дата закладки 14.05.2020
Я зачарована струною,
Що ллє з блакиті голубої
Отой тонкий весняний спів –
То жайвір заспівать посмів.
Він бавить світ високим тоном,
Хай в душах звуки ті потонуть,
І вже ніхто не заважа,
Щоб запалала та душа
Вогнем великої любові,
Тоді молитву, а не сповідь
Вона до Бога понесе,
Бо ця любов – понад усе.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=873065
дата надходження 22.04.2020
дата закладки 22.04.2020
ПЕРЕКРАЯНИЙ СВІТ
Життя ,є дике , як кущ у терні, глоді
Як циганка Кармен стоїть на дорозі тьми.
А нині ,вже любов, і ніжність є не в моді...
Божий світ, перекраяний верх догори.
У Діви, губи немов покусали бджоли
На своє лице оділа маску фантомас.
У порванім лахмітті, тіло напівголе
Під шарманку ,танцює... видно все напоказ.
Дивиться, на світ захмелілими очима
Моргає, до барона щоб ручку озолотив.
На чорнім ринку продала душу Ярина
Слова ,натягує як стріли жаргонний мотив.
Хмільна ,заблукала у піщаній пустелі
Загубилась, і не може себе віднайти.
Падає , набила гулі до кам'яної скелі
Йде ,по крутій дорозі... де дмуть вітри.
Гуляє, як вільна пташка вітер у полі
Згорають ,легені від сигарет і диму.
Розум, очманів від вина ...думки, кволі.
І під тином ,кропива жалить у спину.
У пошуку, розкішного життя і блага
ЇЇ душа , зогнила і смердить як риба.
За валюту ,омолодили... немов пава
Зморшки ,підтягнула здалека красива.
Пройшла, вона Рим... і Крим... і мідні труби,
Люблять , від генерала до рядового.
У міс шоу, є силіконові груди...
Насміхається, через зуби з святого.
За валюту ,все купується ,продається,
І Барбі ,продалась за каву з коньячком.
Немов виграла, в лотерею і сміється...
Та й купається, у шоколаді із вином.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872819
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
Самотність - дикий, хижий звір,
І має брудні ноги,
Затопче ними нагло двір,
І стежить край дороги,
Чекає підло уночі,
Ламає з криком ребра,
Шукає пастку для душі,
Отруту вводить в вени.
Вона, мов рак, вона, мов цвіль,
Пускає метастази,
І ростить там пекельний біль,
Мов лезом ріжуть фрази,
Веде у тінь, ховає сміх,
Катує у полоні,
В думки пірнає чорний гріх,
А страх пече у лоні.
Тепер цей звір живе в мені,
І кігті свої точить,
Рятуй, прошу, знайди в юрбі,
Бо серце мироточить.
Почув...знайшов...забрав з пітьми,
У друзки трісла крига,
По квітах м'яко, любо йти,
Ожила метрва книга.
У ній - ошатні стрінки,
Зцілив криваві рани,
Ми мальви садимо у сні,
У день нас тішать барви.
У білий шовк все загорнув,
Поглянь, у нас є крила,
Корону з золота вдягнув,
У тобі моя сила...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=872854
дата надходження 21.04.2020
дата закладки 21.04.2020
...слухаючи
Квітку Цісик.
[youtube]https://youtu.be/HavVNW6OhM4[/youtube]
[i][b][color="#0a8a7d"]Ти – мій легкий, та владний подих вітру.
Ти – рясно рястом квітчана весна.
Ти – те, що довіряєш лиш пюпітру.
Ти – чара, де й себе в свій час пізнав.
Тобою упиваюся щоночі,
тобою я втішаюся щодня.
З тобою поспілкуюся охоче,
з тобою запряжу свого коня…
Тобі дарую все, що в серці маю.
Тобі й життя, як треба, все віддам.
Тобі – весняні всі мої розмаї.
Тобі – мій весь і Рим, і Амстердам!
Тебе кохаю вглиб і до нестями –
твою красу упень боготворю!
Тебе я славлю одами й піснями,
За тебе йду з дияволом на прю.
Обоє ми – у розвитку циклічнім.
Обоє ми – спіралі гнуча нить.
Обоє ми…
Та ти існуєш вічно,.
а я в тобі, мій світку, лише мить…[/color][/b]
8.04.2020[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871292
дата надходження 08.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Мені надійшло SMS до обіду:
"Чекайте о шостій візиту Ковіду."
Я дуже злякався в можливому факті,
Що хтось мої дані підгледів "В контакті".
Нарешті прийшов бородатий мужик.
Сказав, що усюди він вештатись звик.
"Скажу по секрету тобі й твоїй пані.
Я вчора приїхав до вас із Ухані.
Там річка, дерева, будиночки гарні.
Будують за тиждень великі лікарні.
У мене грошей закінчився запас
І я тимчасово пожив би у вас".
Велику ми маєм гостинності школу,
Тому запросили Ковіда до столу.
Там сало було і курчані крильцята.
Горілку він пив. Їв закуску завзято
І раптом від градусів швидко помер,
А потім за це дуже дякував мер,
"Тому що для знищення цього Ковіда
Зусиль було мало і війська і МІДА.
Вам влада надасть подарунки багаті.
COVID-19 помер в твоїй хаті"
І нишком йому розказати просив:
"Чого я такого Ковіду налив?"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=871624
дата надходження 11.04.2020
дата закладки 11.04.2020
Світ замкнув людей на карантин -
видно дуже сильно нагрішили.
Гасло :"Раз живемо, можна все!" -
виправданням дій своіх створили.
Набундюченість вагомістю персон.
Знехтування цінності Любові.
Впала більшість в летаргічний сон,
наче і живі, та несвідомі.
Біг по колу, не життя - міраж.
Обмаль часу на розмову з Богом.
Довго ждав до себе Він всіх нас
з покаянням...Та хіба ж до цього?
Обмаль часу, суєта суєт..
Ось і дочекались - зупинили.
Кожен витяг іспиту білет -
Чим мізки свої заполонили?
Наш прихід в житття - вагомий шанс.
В кожного - свої Земні уроки.
Та частенько забуваємо аванс
виданий при цьому нам на вході.
Забуваєм, що Земля - наш дім.
Що вона жива і неповторна.
Прагнути до миру в домі тім
маємо, щоб не прийшла війна потворна.
Що людська душа, своя й чужа
цінною є кожна, всі під Богом.
Що колись, в кінці свого життя,
звіт прийдеться здати досить строго...
А на двОрі вже весна цвіте,
пелюстками ніжно обіймає.
Все проходить, й ця біда мине.
Стати кращими усі натомість маєм.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869909
дата надходження 29.03.2020
дата закладки 29.03.2020
Тихо, людино, завмри...
Поки ще дихають груди,
Поки ще в венах кров
Серце твоє не студить –
Дихай! В холодну блакить
Руки зведи у молитві.
Хай не здолає страх,
Перемагай у битві.
В світі панує чума,
Світ огорнув неспокій.
Отче, що на небесах!
Люди питають – доки?
Тихо, людино, завмри...
Маєш печать від Бога.
Він не допустить згори
Знищити Духа Живого.
Віруй у Бога Отця,
Руки зведи до неба.
Нехай молитва оця
Буде душі потреба.
Світло від світла йде,
Станеться те, що буде.
Не загуби святе!
Решта, хай Бог розсудить.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869335
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Знов невтішні вісті
прийшли до осель,
І в селі, і в місті,
Зла ця карусель...
Люди всі чекали,
жайворонків трель...
Довелось почути,-
корнавірус дрель...
Ніби з поля бою,
сурмила сурма,
що біда над світом
крила розправля...
Люди аж здригнулись,
в трепеті ночей...
Пелена накрила
мільйони очей...
На Харків і Київ,
на села й міста,
холодом повіяв
вітер не спроста...
Розляглись дороги,-
на Захід і Схід,
на отчі пороги
насунувся біль...
Треба з ним боротись,
як ніхто не зна...
І де заховатись
від такого зла...
Люди без роботи,
чого їм ще ждать?..
Постійні турботи,
не дають їм спать...
Що робити бідним,
як їм виживать?..
За що куплять їжу,
хто може сказать?..
І в селі, і в місті,
як хоч виживай,
А невтішні вісті
ллються через край
Коли це скінчиться,
з нас ніхто не зна...
Будемо терпіти,
і ждати кінця...
Все в житті минає,
мине й ця біда...
Відійде у безвість,
як в річках вода...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=869352
дата надходження 25.03.2020
дата закладки 25.03.2020
За високим парканом сховався ти.
Для родини, для себе створив життя.
І немає нездійсненної мети,
Без проблеми впроваджуєш відкриття.
З свердловини глибокої воду п’єш,
Очищають її дорогі фільтр'и.
І в теплицю, й на клумбу тепленьку ллєш,
Ще у сауні ніжишся раз в дня три.
В туалеті, на кухні водичка є.
І озерце своє. Коропи живуть.
Та весь бруд від будинку в ставок тече.
Так позбутись відходів – найлегша путь.
Нищиш кращу водойму свого села.
За парканом, що зовні – тобі чуже!
Ще недавно вода тут, хоч пий була,
А сьогодні і жабу не стрінеш вже.
Із столиці продукти в свій дім привіз,
А пляшки та обгортки зібрав в пакет.
Весь товар в холодильник твій ледве вліз,
А сміття – за паркан, до струмка, в кювет.
Будуть миші, собаки пакети рвать.
І отруту вода понесе в ставок.
Ти гадаєш – не зможуть тебе покарать?
Помиляєшся, бачить Бог кожен крок.
І, колись будеш ти перед Ним стоять,
І почуєш від Нього багато слів.
І нічого не зможеш Йому сказать.
Та відчуєш всю силу, весь Божий гнів.
Він тобі нагадає усі гріхи,
Як ти Землю - творіння його вбивав.
Не співають у лісі давно птахи.
Ти нічого природі не дав, лиш брав.
Всі ліси, лісосмуги в смітті лежать.
Ти родючі ґрунти за паркан возив.
І від болю, наруги поля кричать,
Та ти очі і вуха на це закрив.
Різав в смузі дуби, що твій дід садив,
Щоб врожай на полях від вітрів зберегти.
Де ж ти мудрість і совість свої подів,
Коли дбав лиш про блага для себе ти?!
Від твоїх грішних дій висихають струмки,
Із джерел витікає отрута-вода.
По землі всій розкидав метали важкі
І до кожного вже підступає біда.
Утрачають багатства моря і річки,
Океани міліють і тануть льоди.
В атмосфері з’явились озонні дірки,
Та на грядках зростають мутанти-плоди.
Ти ж від світу всього заховавсь за паркан:
Там живеш. Бережеш. Бо твоє це. Твоє!
А, що зовні природа вмирає від ран,
То, для тебе проблемою – зовсім не є.
Екологія душ, і сердець, і землі.
Охопила недуга і часу вже мало.
Та щоб знову почуть, як кричать журавлі,
Все зроби, щоб хвороби назавжди не стало.
Бог, що любить тебе, шанс востаннє дає.
Не випробуй ніколи Його ти терпіння.
Бо Земля – спільний дім. Не чужий. Все твоє!
Вирішальна пора для життя настає.
Не рубай життєдайне, могутнє коріння.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868982
дата надходження 22.03.2020
дата закладки 25.03.2020
Якою я бачу свою Україну:
Безкрайні простори й дерева рясні,
Заможну і радісну, щиру родину,
Яка геть співає народні пісні.
Дівчат, що ланами, збираючи квіти,
Із розуму зводять - спокуса краси.
Щасливі, розумні і впевнені діти,
Які бешкетують на всі голоси.
Обличчя людей, що наповненні світлом,
Червона калина, лелеки, бузки,
І мальви великі своїм різноквітом,
Ховають закоханих в барви густі.
Я бачу старих, що повчають малечу,
І як захищають людей юнаки,
Вовків, що одягнуті в шкіру овечу,
Завзято в баранячі крутять роги.
Це те, що я бачу в своїй Україні,
І все це насправді, лише уяви!
Тепер самостійно, гадаю, повинні,
Перелік натхнення доповнити Ви...
10.06.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=795129
дата надходження 10.06.2018
дата закладки 20.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.03.2020
Е, ні! Не видушиш ні краплі соку
з отруєних, черствих, твердих плодів.
Ніякі ліки не загоять рану,
без щиро сказаних сердечних слів.
Я всім скажу, хто має серце нині,
що наше серце б'ється не дарма.
Правдиве слово, сказане людині,
звільняє щире серце від ярма.
Бо щире слово - то безмежна сила!
Ми слову честі шану віддамо
і щоб там злі серця не говорили,
за добере слово з честю стоїмо.
Слова підтримки вічні та безцінні!
Я за ціною слова не стою,
а хто за гроші бреше нам постійно,
за безцінь чорту душу продають.
Лікує добре слово - не вбиває,
воно натхнення духу надає.
Та слово честі нас усіх з'єднає,
бо слова правди ера настає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868679
дата надходження 20.03.2020
дата закладки 20.03.2020
Соловей співає у гаю,
Біля вишні хрущ кружля вусатий...
Як же добре в рідному краю,
Там, де породила мене мати...
Де, щоразу, вранішня зоря
Умивається в росі сріблястій...
Де, над річкою, густа трава,
У якій блукало моє щастя...
Де зробив в житті свій перший крок,
Сам я, по землі своїй рідненькій...
Де пішов на перший свій урок -
Сів за парту в школі ще маленьким…
Де так стрімко, мов ріка швидка,
Десь спливли мої дитячі роки...
Де веселі юності літа
Розчинились, мов туман на сонці…
Знов співає соловей в гаю...
Хрущ кружля над вишнею вусатий...
Тішусь тим, що я живу в раю,
Там, де породила мене мати…
Анатолій Розумний,
18.03.2020
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868509
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Спитатися хотілося не раз,
Чому брехня живе у світі?
Спинився на хвилинку ніби час
І сірими враз стали миті.
Чому немає щедрості в душі?
І де поділись ніжність, ласка.
Я хочу запитать у цім вірші,
Адже життя - не завжди казка.
Не завжди рай, який малюєм ми,
Не завжди ніч дарує зорі.
І чуються десь голоси сурми
І неспокійні хвилі в морі.
Тріпоче серце, хочеться тепла,
Правдивих слів, яких немає.
Тікає із під ніг моїх земля,
Душа, весь біль цей відчуває...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=868450
дата надходження 18.03.2020
дата закладки 18.03.2020
Плекаймо мову рідну, ту праотчу,
Якою перші вимовив слова,
І слово перше прочитали очі,
З якою ти людиною ставав.
Плекаймо мами найніжнішу мову,
З якої казка й правда пророста
І найдорожча серцю колискова –
Твого народу пісня це свята.
Плекаймо ж мову і дітей навчаймо.
Цьому зрадіє і твоя земля.
Сьогодні це важливо надзвичайно,
Адже російська – то «язик Кремля»!
Плекаймо мову, що звучить пісенно –
Її мелодія колише небеса:
В ній шум прибою й спокій Наддесення,
І України вільної краса!
Плекаймо ж мову нашу, українську,
Адже вона – землі одвічний код,
Наш оберіг і незбориме військо,
Коли її шанує весь народ.
Плекаймо, якщо хочемо свободи,
Плекаймо, якщо мрієм про добро,
Щоб стати нацією – не лише народом,
Щоб нас єднали слово і Дніпро!
21.02.2020.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=865597
дата надходження 21.02.2020
дата закладки 21.02.2020
Музей під небом – Пирогово,
Зима похмура, сірий день,
Немає снігу, сирість, холод,
Нема людей, нема пісень.
Самотні хати на узгір’ї,
Вітряк в обіймах дрімоти,
Бабусі мерзнуть на подвір’ї,
Під дахом гріються коти.
Трембіта кличе перехожих,
Гражда́ чекає. Там юнак,
Розкаже він о людях гордих,
І як раніше жив козак,
А біля церкви Параскеви
Дідусь у валянках стоїть,
Струни цимбали, металеві,
Бринять мелодії століть.
Він молоточками торкає
Цимбали струни натяжні,
І тихо голосом співає
Старі українськи пісні.
Замащена на ньому шапка,
Жупан сіренький, не новий,
Калоші, зрізані як тапки,
І борода. Якийсь брудний.
-То як же, друже, тебе звати?
І звідки родом? Де живеш?
- Я Мирослав, мій дім – Карпати.
Гарніше місця не знайдеш.
Живу у хаті – в Пирогово,
В Карпатах з мамою я жив,
Вона померла… так раптово…
За нею дуже я тужив…
(-Судячи з стану бороди
Та хата, мабуть, без води,
Такі часи настали, дні,
Музи́ки нині не в ціні.)
Погляньте, люде, в його очі-
Лазурне море, чистота,
Як ніжно струни він лоскоче,
Яка мелодія свята!
То спів Карпатських водоспадів,
Криштальний хор малих джерел,
Яскраве світло зорепадів,
То шепіт лісу та смерек…
Грай, Мирославе! Грай музи́ка!
Гучніше грай! Хай чують всі,
Є моя нація – велика!
А бруд… відстане навесні.
Цимбали, грайте всьому світу,
Лунай мелодія свята,
Ми відриваємось від гніту,
Для нас відчинені врата!
28.01.2020р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862940
дата надходження 29.01.2020
дата закладки 29.01.2020
На суд господній вже чекати годі
Та й зачекались ми впродовж століть.
Байдужість і терплячість у народі,
Глибоко надто вірус цей сидить.
Повинні ж бути мужність і рішучість,
Ненависть до одвічних ворогів,
Швидка відплата в часі, неминуча,
А потім, хай вже буде суд богів.
Нехай вже судять! Наша роль в цій справі
Доправити злочинців на той суд.
Що їм присудять за діла криваві?
Вже й не цікавить вирок для паскуд…
23. 01. 2020 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=862327
дата надходження 23.01.2020
дата закладки 24.01.2020
На побаченні Антон
(Перший раз зустрілися),
Задає розмові тон
(Всі слова десь ділися).
-Ви - шикарна, вищий клас,
З модою змагаєтесь,
Запитаю тоді Вас:
-В кого одягаєтесь?
Слава Зайцев чи Діор?
Від Армані шортики?
І в Марусиних очах
Враз заграли чортики:
-Мода - це не головне,
В цих ділах не знаюся,
В кого я прокинулась –
В того й одягаюся!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861364
дата надходження 15.01.2020
дата закладки 19.01.2020
[i]Славному “Щедрику” – геніальному
творінню Миколи Леонтовича, чия остання
версія пісні була завершена автором 1919 року,
незадовго до звірячого вбивства композитора
чекістами у його рідному селі Марківка,
що на Вінниччині. /i]
[youtube]https://youtu.be/zwHHxbuxgg0[/youtube]
[b][i][color="#740dab"]
ВСЬОГО ТРИ НОТИ
Всього три ноти, а яка в них сила
і широта – з народин до заклань!
Христос родився, щоб людина жѝ̀ла
Й потре́била життя не для страждань…
Всього три звуки… В звуках стільки смислу:
Отець-Бог, Божий Син і Дух Святий –
лунає "Щедрик" глибоко і стисло:
життя в пізна̀нні – поклик золотий.
Всього три титли… З побажанням миру
притомним людям – зовні і в собі…
Під лавкою примостимо сокиру,
та не здамося татю в боротьбі!
Всього три звуки! А яка свобода
у виборі тональностей життя!
Та зрадити не маєм клятві роду,
бо неможливим буде каяття!..
Всього три ноти – генії не хиблять!
Творіння їхні сталі і святі.
А ти, тиране, – скинь із себе схиму:
Смертельний чин – у тебе на меті…
07. 01. 2020, 25.10.2024
[/b]
[/color]
07. 01. 2020.
Sauerlande. BRD[/i]
ПІСЛЯСЛОВО
«Щедрик, щедрик, щедрівочка, прилетіла ластівочка»
– здавалося б, хто з українців не знає цієї щедрівки.
Народжена ще в дохристиянські часи, саме завдяки
українському композиторові Миколі Леонтовичу вона
стала відомою на увесь світ. Їй судилося стати справжнім
символом Різдва, мати безліч переспівів та варіантів
виконання, стати саундтреком до популярних голівудських
фільмів та звучати в кращих концертних залах світу.
Мало хто знає, що ця колядка, відома не лише в Україні,
а й в усьому світі під назвою «Колядка дзвонів», - одна з
найпопулярніших обробок Миколи Леонтовича.
Існує чимало припущень музикознавців, де саме
Микола міг почути вперше щедрівку і записати її. Одна з них
на Хмельниччині. В невеличкому селі на Заславщині –
Підлісцях, звідки родом його дружина Клавдія Жовткевич.
«Всесвітньо відома обробка «Щедрик» належить до тих,
над якими Микола Леонтович працював майже усе життя», -
розповідає Ольга Прокопенко, завідувачка музею Миколи
Леонтовича (с. Марківка) – філії Вінницького обласного
краєзнавчого музею. – Всього було п’ять редакцій – перша
у 1901-му, а остання – у 1919 році. «Звісно, я чула й таку
версію – про походження щедрівки з Підлісців» – каже
Ольга.. Але у 1902 році Микола Леонтович з Клавдією вже
одружився. На той час він вчителював в Чукові на Вінниччині.
За дослідженнями етимологів, варіант цієї щедрівки все
ближчий Поділлю. А втім, зовсім не суттєво, де Леонтович
записав цю щедрівку – Вінницька область чи Хмельницька –
це усе наш край, а «Щедрик» – співанка наших пращурів.
Саме дякуючи Миколі Дмитровичу, вона стала відомою на
весь світ!
Перше хорове виконання «Щедрика» відноситься
до 1916 року. Тоді цю пісню представив хор Київського
університету ім. Святого Володимира під керівництвом
Олександра Кошиця. Покращений аудіозапис «Щедрика», що
зберігся в сучасному вигляді, датується 1922 роком.
За кордоном «Щедрик» прозвучав вперше в
українському варіанті 5 жовтня 1921 – на концерті в
Карнегі-Холі в Нью-Йорку. У 1936 році американець
українського походження Пітер Вільховський переклав
текст пісні, зробивши її впізнаваною нині «Carol of Bell».
А після 90-х «Щедрик» зазвучав і в кінематографі - у
фільмах «Один вдома», «Міцний горішок 2», «Гаррі
Поттер» та ін.
Геніальний «Щедрик» Леонтовича – одна з
найбільш популярних духовних пісень нашого
часу. Ще більше про історію створення пісні
можна почитати тут:
https://ye.ua/istiriya/37744
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860618
дата надходження 08.01.2020
дата закладки 09.01.2020
Mein Liebs Deutschland, schreib ich Dir
um alles, was ich hasse, liebe...
Mein Liebes Deutschland, sag ja mir,
was mir mein Los ins Herz schon schiebe.
Ich bin allein ohn' deinen Mut,
ich bin allein ohn' deine Seele.
Dein Geist lebt doch in meinem Blut,
ich bin hier nicht an Ort und Stelle...
Ich bin verwahrlost und zerstreut,
ich bin entzaubert, zerbrochen...
Du bist mein Strahl, und bleib bis heut.
Du bist mein Fleisch, ich bin dein Knochen.
Wr kommt und hilft bei meinem Kampf,
wer kommt und zeigt mir meine Zukunft?!
Ich schlage meinen Gram mit'r Ramm',
und schuettle mich aus den Lumpen.
Ein Range, Junge war damals
ich, aber alles ist vergangen...
Der Schmerz drueckt meinen Saengerhals,
gestellt mich in den groben Pranger.
Ich hab Gedichte uebersetzt, -
das Deutsch hat meinen Sinn bewertet...
Die Neider haben mich gehetzt, -
mein Leben des Damoklesschwertes!
Die Reinheit, Ehre, Sauberkeit,
Gastfreundschaft, Ordnungsdisziplinen...
Es kommt und stirbt die Erdenzeit, -
ich muss mich selbst darauf besinnen!
Die Deutsche, deutsche Goettlichkeit, -
Gottlosigkeit ist nicht fuer Deutschland!
Es ist mir lange Zeit bekannt...
Mein Liebes Deutschland ist das schoenste!
Bewoelkt der Himmel, scheint die Sonn',
geboren und gestorben Leute!
Mein liebes Deutschland ist die Wonn', -
ich bin ein Woelflein, du bist Woelfin!
Mein liebes Deutschland nimm mich an,
denn deine Anmut lebt im Herzen...
In deiner Seele fliegt ein Schwan,
in meiner Seele brennen Schmerzen!
Ich fuehle mich ohn' Dich unwohl,
ich fuehle mich ohn Dich geschlagen...
Ich lebe ohne Dich mit'm Groll,
ich lebe ohne Dich mit Plage!
Und ich beklage mich ja nicht,
bin dran gewoehnt, mich auszuleben...
Mein Deutschland, du bist weites Licht,
mein langer Traum und mein Streben!
Und deine Weisheit bleibt mit mir,
blueh Liebes Deutschland mittlerweile...
Mein liebes Deutschland, schreib ich Dir
um alles, schenke meine Zeilen...
Ab 16. Februar, 2019
Oleg Dakalenko
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825770
дата надходження 17.02.2019
дата закладки 04.01.2020
Мій Український Степ - великий,
степ без початку і кінця...
Мій степ сумній, натхненний, дикий,
мій степ із фарбою лиця,
яка малює сонця коло,
яка малює дивосвіт...
Сивіють вже душа і чоло,
сивіє час, перебіг літ...
Козак і кінь, козак і воля,
козак і смерть, козак і путь...
Козак завжди шукає долю,
але завжди знаходить лють,
війну і кров, знущання, морок,
оману, біль, жорстокий шлях,
несправедливість, розбрат, ворох
війни незліченних комах.
Козак і люлька, чуб і сбруя,
козак і шабля, і туман...
Свобода йде, вона крокує,
свобода - вічність й океан.
В степу зима, в степу і літо,
в степу повітря так п'янить...
В степу відлуння Заповіту,
в степу Тараса дума й мить.
Мій степ - духмяний і барвистий,
мій степ - колиска почуттів...
Моя Країна, як намисто, -
перлина давності світів.
Мій степ не мертвий, він родючий,
мій степ долав навалу хмар...
мій степ є сад, цей сад квітучий,
в його душі є Божий дар.
Мій Український Степ - великий,
степ без початку і кінця...
Мій степ, він вільний, щирий, дикий,
мій степ підкорює серця...
14.07.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841962
дата надходження 15.07.2019
дата закладки 04.01.2020
Хтось осені не любить, хтось - занадто, все ж найбагатша ця на все пора. Вона для мене, мов бджолі принада, думки про себе в сто віршів збира. (Маю більше сотні віршів про ОСІНЬ).
Не так лякає осінь нас дощами,
Чи сивими туманами в яру,
Як довгими і темними ночами
Й повислим угорі журливим «кру».
Стискає воно серденько до болю,
Немов шукає в ньому співчуття
Й нагадує: розлука ця з тобою
На місяці, а мо’, й на все життя.
Й думки вже не дають тоді дрімати,
Й густіє від тривоги в венах кров,
Неначе після пострілу гармати,
А небо «кру» нове спускає знов.
30.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860250
дата надходження 04.01.2020
дата закладки 04.01.2020
Так неприродньо дика ця печаль,
Шалений біль, розхристаний до щему,
А за плечима лиш життя - в нім певна даль...
Дивлюсь на світ й розгадую дилему.
Дилему болю, гордості, та мук,
Чи так, чи ні - плете печаль клубок,
Дилему слів, що вразили на звук -
Де важко дихати обіймами думок.
Чом надприродньо дика ця печаль?
В дилемі болю - зверхності едему?
І даль... так невимовно зріла даль,
І звук життя, розхристаний до щему...
(С) Леся Утриско
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859202
дата надходження 25.12.2019
дата закладки 25.12.2019
Не пишу я біографій,
а поеми я пишу...
Хоч вони й багатогранні,
не пишу і не грішу...
Не потрібно біографій,
з перебігами подій...
Як нудних тих могографій,
ще й з минулих уже дій...
А пишу я про буденне,
й про святкове теж пишу...
І минуле, й сьогоденне,
у рядочки я ложу...
Про людські пишу я долі,
і про себе теж пишу...
Про невдачі і про болі,
я писати не спішу...
Ще пишу я оповідки,
і вірші пишу, й пісні...
Вони мої вірні свідки,
і помічники мої...
Хоч і крайності бувають,
бува й боляче мені,
Неуважності терзають,
і думки стають сумні...
Ось тоді й пишу про болі,
і сумне щось напишу...
і молюсь я Богу й долі,
і поради в них прошу...
Я не знаю чи почує
мене Бог у небесах...
Та я захист все ж відчую,-
наяву, або у снах...
Не пишу я біографій,
ні до чого це мені...
Не складаю могографій,
і складні вони, й сумні...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858625
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 21.12.2019
Мама з татом на дивані
Так любенько розмовляли,
П’ятирічну свою доню
Обережно запитали:
-На святого Миколая,
Що тобі подарувати?
Може, купимо сестричку?
А ще краще, може, брата?
-Можете купить смартфона,-
Розмірковує Марічка,-
Не потрібні мені зараз
Ані братик, ні сестричка.
В нас немає в них потреби,
Про це досить торочити:
Дуже хочу я для себе
Ще хоч трішечки пожити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858553
дата надходження 20.12.2019
дата закладки 20.12.2019
Вкотре нам зоряну казочку виткала
Літня безвітряна ніч,
Жадно я ласку хмільну твою випила,
Що дарував ти мені.
Місяць, мов свідок, німий, присоромлений,
Око єдине прикрив,
Але душа, почуттям коронована,
Вже одягала сто крил,
Щоби піднятися вище від місяця
Й там відшукати свій рай,
Тільки сказати чомусь не насмілиться,
Що поєднатись пора.
Ранком, коли вже зірки поховалися,
Казка добігла кінця.
Може, вони з почуттями погралися?
Будемо йти до вінця.
11.02.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855804
дата надходження 24.11.2019
дата закладки 24.11.2019
Морили не людей, морили... ДУХ,
Дух волелюбний, гордий, роботящий...
Щоб він, як голос нації, ущух,
(Рабу німому рудимент цей нащо?)
Морили пам'ять, щоб забули те —
Впродовж віків що працею здобули.
Чекали: ось манкуртів рід зросте
З покірністю змордованого мула...
Не з їхнім щастям знищити світи,
Які у спадок пращури лишили!
Іде народ мій гідно до мети,
В бою зі злом лиш набирає сили.
Напевно наша місія така —
Світ від чуми всесвітньої спасати.
Уся надія знов на козака,
"Не скраю" у якого вкотре "хата".
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855625
дата надходження 23.11.2019
дата закладки 23.11.2019
Дзюрчання джерела
І соловейка спів,
У серце западають
Знову й знову.
Все рідне це мені,
Основа із основ,
Чому ж тоді народ
В нас забуває мову?
Наш прапор об’єднав
Поля і небеса.
А герб держави
Освятивсь, як воля.
На землю подивись,
Яка кругом краса.
А мові ми своїй,
Яку створили долю?
У мові матюки
І так по всій землі,
Не наші, в нас нема –
Це нашого сусіда.
Для чого вони нам -
Онукам і синам?
Хіба колись народ
Без мата не обідав?
То ж бережіть своє,
Що об’єднає нас,
Пишаймося, що є
В нас мова калинова.
Бо мова – це життя,
Бо мова – це святе.
Бо мова – це завжди
Життя основа!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698835
дата надходження 06.11.2016
дата закладки 09.11.2019
Замість тисячі слів- кілька серцю важливих зупинок,
неминучість яких відправляє всі відстані вдаль.
Так важливо знайти надорожчу у світі людину,
щоб на двох поділити всі злети і мрії, й печаль...
Як важливо відчути, що життя усміхнулось на мить,
навіть небо нестримно-осіннє чомусь не таке.
Просто впертий наш світ зрозумів, що потрібно любити,
все безмежне в любові: у ній є найкраще людське.
І чи значить щось більше? Чи "більше" насправді існує?
Чи можливо створити із мрій щось далеке й не те?
Не народжуйте гордість, бо гордість все нищить й руйнує,
А любов- це безмежність, це вічне, нестримне, святе...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449966
дата надходження 19.09.2013
дата закладки 09.11.2019
По світу йде луна осінніх снів,
Серпневих спогадів нанизує намисто.
Цей листопад неначе одурів -
Нас бавить сонцем з неба променисто.
У сурмах ранку ще не чути нот
Від увертюр осніжених симфоній.
Та наближає грудень свій цейтнот
І сипле срібло вже мені на скроні..
Осінніх снів ще шириться луна,
В ній ллється відгук бабиного літа.
Твій теплий усміх повз мене мина...
І як тепер самотні очі гріти?
...А листопад здіймає заметіль,
І золото вже змішує з іржею.
Передчуття віщує звідусіль:
Не омине спокута за межею.
О сни осінні,не лишайте нас
В заметах долі між землею й світлом!
Хай ваш бринить меланхолійний вальс,
І залишає серце ще розквітлим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854087
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019
По світу йде луна осінніх снів,
Серпневих спогадів нанизує намисто.
Цей листопад неначе одурів -
Нас бавить сонцем з неба променисто.
У сурмах ранку ще не чути нот
Від увертюр осніжених симфоній.
Та наближає грудень свій цейтнот
І сипле срібло вже мені на скроні..
Осінніх снів ще шириться луна,
В ній ллється відгук бабиного літа.
Твій теплий усміх повз мене мина...
І як тепер самотні очі гріти?
...А листопад здіймає заметіль,
І золото вже змішує з іржею.
Передчуття віщує звідусіль:
Не омине спокута за межею.
О сни осінні,не лишайте нас
В заметах долі між землею й світлом!
Хай ваш бринить меланхолійний вальс,
І залишає серце ще розквітлим.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854087
дата надходження 09.11.2019
дата закладки 09.11.2019
Шепочу краплями дощу,
Що падають тобі на губи,
Як сильно я тебе люблю́,
Безтямно-ніжно, аж до згуби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=801796
дата надходження 03.08.2018
дата закладки 09.11.2019
Сипле осінь дощем
Із долоні роздертої неба,
А в душі тихий щем
За розмаєм краси і тепла.
Виколисує ніч
І ставок, і розгублені верби.
І стікає вода
З їх оголених осінню пліч.
28.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853877
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 07.11.2019
[i][b]Tth[/b][/i]
[i] трохи ртероспективно,
але... не без наді́ї...[/i]
[youtube]https://youtu.be/906OBxZcy8o[/youtube]
[i][b][color="#065063"]преді мною розбурхане море,
де буяння невгавних стихій,
де ілюзії й темрява спорять
у розхристаній долі моїй…
кванти сонця у хвилі пірнають,
з глибини суть життя дістають…
уявити ж не можу я навіть,
потаємну Ра променя суть!
тут молюски, дельфіни і риби
консервують розмов олів’є…
почуттів резюмую я глибу, –
поетичним є слово моє
мені б долю в подобі амфібій –
Іхтіандром*, напевно б, я став!
жаль, не ті Посейдонові фібри,
не той фейс і заломи постав…
та в душі – наче вічності хвилі:
ком енергій... катарсис**... підйом.
мої думи – незвідані милі
між поверхнею моря і дном
спогад стигми кохання полоще,
побережна шепочеться рінь…
тіло – мов пілігрімови мощі:
ворухнутись бік-набік вже лінь
дух мій – в трансі, в глибокім астралі***…
смак нірвани... блаженний потік…
пруг жаги... амазонки і кралі…
й посмик нерва зрадливого –
тік…[/color]
[/b]
25.08.2019
____________
*Персонаж з відомого фільу "Человек-амфмбия".
**Очищення, сцілення.
***Енергетичний, тонкий світ в езотериці, аура…
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=846152
дата надходження 26.08.2019
дата закладки 07.11.2019
Старенька хатина стоїть серед поля,
Між лип, що нагадують хрест.
Стоїть в чистім полі – така її доля,
Стоїть одинока, як перст.
Вітри-побратими шугають по полю,
Хатину свою стережуть.
Вночі спочивають, а зранку на волю,
Шукати пригоди ідуть.
Обходять здалека хатину цю люди,
Бо сила магічна в ній є.
Часами приходить, лиш той, хто заблудить,
Їй шану тоді віддає.
Тут стріха поросла, полин сивочолий
Вмостився на ній угорі.
Внизу, у затінку, що спить одиноко,
Пищать у кущах комарі.
Як літо приходить, вітри замовкають,
Над хатою хмари пливуть.
Вночі тут завжди солов’ї не змовкають,
А вдень тихо бджоли гудуть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853803
дата надходження 06.11.2019
дата закладки 06.11.2019
Iван-зiлля збираю би Сонцем наповнити душу,
Аби вигрiти серце, схолоджене зливами слiз
Золотим вогнепадом листкiв вистелятиму сушу
Моїх дум материнських - живили б напружену тишу
Порозбитих надiй, помережених в долi ескiз...
28.07.2019 Португалiя
iван-зiлля- одна з назв звiробою
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853707
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
По парку тихо ходить осінь,
Опалим листям шарудить,
Берізкам розплітає коси,
Фарбує небо у блакить.
Під ранок відчиняє браму,
Зове на поміч морозець,
Холодну білину туману,
Легенький свіжий вітерець.
Вдень відчиняє всі віконця
Для життєдайного тепла,
Щоб із промінчиком від сонця
Рослинка кожна в сон пішла,
Щоб пам'ять їхні душі гріла,
Коли зимової пори
Сніг, холод принесуть на крилах
Північні крижані вітри.
Наводить всюди лад хазяйка,
Працює ревно вдень, вночі,
Бо скоро треба їй від парку
Зимі віддати всі ключі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853717
дата надходження 05.11.2019
дата закладки 05.11.2019
Гойдає вітер небо спозаранку,
То птахом по гіллях дерев гайне,
То до землі нагне берізку-бранку,
То в воду попід хвилями пірне.
То дощиком в віконечко постука,
Мов хоче ізнадвору полякать.
Нікого і ніколи він не слуха,
То вдача, мабуть, в нього отака.
Ну, що тут скажеш: вітер любить волю,
Ніхто його й ніколи не припне.
Він сам собі будує власну долю,
Та бачу, і мене він не мине.
1.01.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853678
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Осінь.Холодно.Хмарно.Ранок.
Кава.Сир. Бутерброд.Сніданок.
Куртка.Сумка.Ключі. Годинник.
Метушня.Телефон.Будинок.
Ганок.Клен. Падолист.Турботи.
Плани.Книги. Гора роботи.
Сподівання. Реальність. Мрії.
Плин часу. Гра життя. Надії.
Місто. Осінь.Вогні вечірні.
Гомін.Люди.Звуки ефірні
Тиша. Парк. Відпочинок. Втома.
Східці.Поверх. Дзвінок. Вже дома.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853683
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Я встану на коліна й помолюся
За всіх близьких людей на цій землі,
Я мовчки до ікони притулюся,
Попрошу, щоби зникли в них жалі.
Я серцем рину в небо темнооке,
Де зорі тихо мружаться в пітьмі,
Подумаю: життя часом жорстоке,
Та ми у цьому світі не самі...
Впаде сльоза, до Господа промовлю
Не словом, а душею, крізь світи:
"Мій Боже, застели цей світ любов'ю,
Щоб люди всі змогли по ній іти!"
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853690
дата надходження 04.11.2019
дата закладки 04.11.2019
Київ в'зне у заторах
Вже годину стоїмо
У тягнучих коридорах
Мовчки тягнем це ярмо
***
В пробці Мазди і Тойоти
І тролейбус і Богдан
Хто на шопінг, хто з роботи,
Є тут навіть автокран...
***
Серед той автівок зграї
Всім невесело чомусь
Лише дівка на Хюндаї
Посміхалася комусь
***
І чого гріха таїти,
Я кажу як є воно...
Класні в неї габарити
Я побачив крізь вікно
***
На ФМ знайомій хвилі
По замовленням концерт,
Де хіти шансону милі, -
Що під вечір як десерт
***
Та й корисно у заторах
Свої мрії пригадать
як хотів шале у горах, -
Та потрібно почекать
***
Сенс життя переглянути
Й нові мрії завести
І погане позабути
Й до консенсусу дійти
***
Вже сигнали чути ззаду
Оживе мабуть шоссе
Так і ми - час злету й спаду
По життю що нас несе...
***
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=848711
дата надходження 19.09.2019
дата закладки 29.10.2019
Люблю читати і писати,
живу в Долинській на краю,
і в ювілейну свою дату,
я вам про себе розкажу...
Я на своїм життєвім полі,
була і в пеклі, і в раю...
Та я не скаржуся на долю,
хоч вже до фінішу іду...
Дитинство швидко промайнуло,
і молоді мої літа,
і осінь вже крилом махнула,
а на порозі вже й зима...
Життя на старті удалося:
друзі, навчання, дім, сім"я...
Не все задумане збулося,
та не сумую за ним я...
Були і злети, і падіння,
вдачі, невдачі, суєта...
Я працювала й розуміла,
що світом править доброта...
Усе життя я як на варті,-
і працювала, і жила...
Терпіла болі я і втрати,
та все ж й щасливою була...
Сина я втратила й невістку,
в сирітстві доня їх зросла...
Щодня чекаю добрі вісті,
жду щоб закінчилась війна...
Зарано я і овдовіла,
уже давно живу одна...
Душа від смутку не зміліла
і не пустила в себе зла...
Свій шлях обрала я свідомо,-
сім"єю й школою жила...
А як на пенсію я вийшла,
то ще й активною була...
В Клуб Ветеранів я ходила,
його ідеями жила...
Друзів старих й нових зустріла...
Про них й для них писала я...
Маю дітей, внуків, правнуків,
у них себе я пізнаю...
І прислухаюся до звуків
і в снах своїх, і наяву...
Тепер постійно вже я дома,
в крамницю раз у тиждень йду...
Працюю, хоч долає втома,
казки, пісні й вірші пишу...
Маю хороших я сусідів,
з ними розмови я веду...
А до поважних і старіших,
хоч і не часто, все ж хожу...
Розваги деякі я маю:
і телефон, і інтернет...
Спілкуюсь, думаю, читаю,
щоб не ослаб мій інтелект...
А ще вирощую я квіти,
і розмовляю з ними я...
Вони для мене ніби діти,
моя теперішня сім"я...
Хоч важко жити, не німію,
хоч вже в літах, та все ж живу...
Душею й серцем молодію,
коли щось гарне напишу...
Написане я не ховаю,
і в інтернет, й в газети шлю...
Там і читають, і друкують,
ще й гонорари бува шлють...
Всі негаразди й перепони
долаю я у самоті...
Я кожен день молюся Богу,-
за мир і спокій на землі!...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852594
дата надходження 25.10.2019
дата закладки 27.10.2019
Стих составлен в соавторстве с Владимиром Люсиным (музыкальный сайт).
Музыка и исполнение его же - Владимира Люсина.
В череду непогоды,
когда сыплют дожди,
станут слякотью воды,
но грустить подожди.
Наши годы умчались,
все надежды круша,
только горечь печали
не приемлет душа.
Скоро небо завьюжит
и посыплется снег.
Кто из нас кому нужен
и в мечтах, и во сне?
Когда ранней весною
с крыш прольётся капель,
от сердечного зноя
рвётся нежность с петель.
Затуманится лето
белоснежной фатой,
вновь тебя без билета
я пущу на постой.
Нанесёт снова осень
бабье лето как грим.
Птицы годы уносят…
Что с тобой мы творим?..
Вновь придёт непогода
с моросящим дождём, -
что не ищем мы брода,
что в разлуке мы ждём?
Пусть не быть звездопаду
в ватной серости туч,
я поставлю лампаду –
маяка дальний луч.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=277645
дата надходження 29.08.2011
дата закладки 22.10.2019
Ти котиш, Дніпро, свої води лісами,
Степами південних рівнин,
І все пережите тобою з віками
Ти знаєш, Славутич, один.
Давно, в льодовик, твоє русло водою
Прорізала вперше весна.
І перші, на Північ, над юним тобою
Мисливські брели племена.
З'являлись народи і знову зникали
На сивих твоїх берегах.
Сармати і скіфи кургани лишали
І час їх розвіював в прах.
Ти ще пам'ятаєш Хорива і Кия
На хвилях своїх голубих.
Ти ніс їхній човен - і гордо твій Київ
На кручах стоїть після них.
Тут твій кошовий, Запорозької Січі,
Давав курінному наказ,
І мужньо дивився противнику в вічі
Із полум'я грізний Тарас.
Закований в кригу вітрами зі Сходу,
Не раз ти сповільнював хід,
А потім ламали бушуючі води
І в море виносили лід.
Ти гордо, Славутич, течеш без упину
Крізь простір і далеч віків,
Лиш хвилі грайливо в степах України
Б'ють в сивий пісок берегів.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=790243
дата надходження 04.05.2018
дата закладки 20.10.2019
Осіння пантоміма за вікном,
Неначе посміхнулась хризантемно.
А листя розфарбоване в сезон
Тремтить від вітру, кланяється чемно.
Осіння пантоміма міражів...
І думка ностальгійно-кашемірна.
То ж скільки ще чекати довгих днів,
Адже ця осінь зовсім не покірна.
Осіння пантоміма на шляхах,
Краплини дощові спадають тихо.
І восени злітає вільний птах.
Чи не завадить крилам буйний вихор?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851836
дата надходження 18.10.2019
дата закладки 18.10.2019
Прийшла кума Василина,
До куми Марусі,
В мене, кума, такий клопіт,
Хоч Вам похвалюся.
Народились кошенятка,
У моєі киці,
ТА так багато,
Що не всім, вистачає циці.
Кошенятка гарнесенькі,
Аж жалко дивиться,
Вони думають, я знаю,
Де знайти ім цицю.
Послухала іі кума,
Сплеснула руками,
Та в нас клопіт однаковий,
Трясця його мамі!
В мене таке з Василем,
Я цей клопіт знаю,
Ходить скрізь по молодицях,
Та цицю шукає.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850624
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 18.10.2019
5 французских способов повысить самооценку
Уверенность — ключ к женской силе. Проведя сотни интервью и исследований во Франции, журналистка Кэт Джейми Каллан выяснила, как француженкам удается всегда оставаться уверенными и довольными собой, не злоупотребляя косметикой и визитами к пластическому хирургу.
Способ № 1: Тайный сад
Время от времени все мы чувствуем себя эмоционально опустошенными, мелкие неприятности и проблемы словно «отгрызают» по кусочку от нашего чувства «Я». Вместо того чтобы искать утешения в сладостях, алкоголе или в объятиях бывшего любовника, общение с которым уже не раз нас ранило, отнеситесь к своей усталости с уважением.
Тайный сад — место, где можно восстановить чувство независимости и силы. Он питает и поддерживает психику. «Когда внешний мир лишает ее сил, француженка может удалиться в свою спальню, задернуть шторы и засесть читать роман или заняться йогой, — делится наблюдениями Кэт Джейми Каллан. — Она может просто полежать и подумать о Жан-Клоде — о том дне, когда они целовались в Шамони… Ее походка обретет новую легкость, и она будет до краев полна чувства собственной желанности…»
Тайным садом может быть просто интересная книга, которую она нашла в библиотеке. Женщина выбирает себе кафе, куда каждый день ходит читать, и появляется дома часом позже, чем обычно, «какая-то не такая» — так на нее повлияла книга. Она возвращается к своей повседневной жизни с вновь обретенным чувством себя в мире, отдельной от своего любовника, мужа, детей. Возвращаясь в реальный мир, она несет частичку тайны. Это очень полезно для самооценки. Нет, не нужно ни слова говорить о своем тайном саде, но сам факт, что он у нее есть, прибавляет вам таинственности и силы.
Способ № 2: Красивые вещи
Мы привыкли изо дня в день пользоваться неприметными, «обычными» вещами», и наша самооценка из-за этого падает. Мы забываем о том, что у нас вообще есть красивые вещи. Француженка ни за что не забудет про подаренный бабушкой серебряный чайный сервиз — он будет красоваться у нее на столе каждый день, а не только по праздникам.
Способ № 3: Вдохновлять других
Хотя мы этого часто не осознаем, у нас каждый день есть возможность кого-то вдохновить, изменить чью-то жизнь к лучшему. Мы — пример того, как надо жить в этом мире. Даже не понимая этого, вы можете быть наставником, примером для женщин и мужчин младшего возраста. Поэтому, если вы не испытываете желания выглядеть хорошо ради себя или даже ради своего мужа, делайте это ради следующего поколения.
Наше присутствие в мире не просто улучшит нашу жизнь, но может сделать лучше весь мир
«Если мы начнем с простой прогулки пешком и позволим себе удовольствие «других посмотреть и себя показать», то откроем для себя очарование мужчины, который ждет нас в местном почтовом отделении, — приводит примеры из жизни француженок Кэт Джейми Каллан. — Мы остановимся, чтобы попробовать новые замечательные духи в ближайшем магазине подарков, заведем себе привычку рыться на полках книжного магазина на соседней улице.
Делая все это, мы заземляемся, начинаем развивать в себе «чувство локтя», обнаруживая общие интересы с хозяевами местных магазинчиков, флиртуя с симпатичным продавцом в лавке канцелярских товаров, обсуждая городскую политику с девушкой в сток-центре. В итоге наше присутствие в мире не просто улучшит нашу жизнь, но может сделать лучше весь мир».
Способ № 4: Пестовать свою уникальность
Тайный ключ к красоте француженки: она довольна собой. Единственное, что позволяет выглядеть и чувствовать себя прекрасной — собственное уникальное «Я», выражающее ваше сердце и разум. Поэтому главное в любых отношениях — сохранять личность, жить своей жизнью, а не жизнью мужа, детей, друзей. Можно любить человека, совершать для него разные «подвиги» и получать от этого удовольствие, но ты не можешь жить за него, а он не может жить за тебя. Ваш любимый любит вас такой, какая вы есть, и нужно сохранять это «какая ты есть» всегда…
«Француженка знает, что именно ее женственность, ее отличность от мужа привлекли к ней его внимание, — говорит Кэт Джейми Каллан. — Именно эти качества бросили ему вызов. Если мы станем двойниками наших возлюбленных, всегда соглашаясь с ними, нося одинаковую с ними одежду, — жизнь станет совершенно пресной!» Поэтому важно поддерживать свою индивидуальность и «отличность». Если женщина не приносит свою индивидуальность в жертву отношениям, а остается отдельной личностью, мужчина знает — она духовно свободна, даже когда они вместе.
Способ № 5: Умеренность во всем
Одеваться на свидание — или одеваться в спортзал, выходить в люди — или сидеть дома. Тот же принцип «черное-белое» проявляется у нас, когда мы то объедаемся, то сидим на диете. Так и в любви: мы отказываем себе в чувственности, а потом становимся тревожными, теряем чувство уверенности и в результате спим с мужчиной, который нам совершенно не подходит: эдакий эмоциональный эквивалент большого пакета с чипсами.
Стремитесь к умеренности во всем. Представляйте себе любовь как кусочек очень хорошего темного шоколада. Не гонитесь за дешевкой. По-настоящему наслаждайтесь этим лакомством — чувственностью.
Начинайте «соблазнять» (во французском смысле слова) всех и каждого. Практикуйтесь в тонком искусстве флирта. Речь не о том, чтобы «заарканить» мужчину или заставить мужа обращать на вас больше внимания. Относитесь к каждому дню, к каждому мгновению своей жизни как к возможности ощущать силу своей желанности. Взращивайте чувство «Я» и заботьтесь о здоровье своего либидо, хорошо одеваясь, ухаживая за телом и нося красивое белье.
Источник: К. Д. Каллан «Француженки не спят в одиночестве» (Эксмо, 2014). Psychologies Перевела на украинский язык 7.10.19 7.08
5 французьких способів підвищити самооцінку
Впевненість - ключ до жіночої силі. Провівши сотні інтерв'ю і досліджень у Франції, журналістка Кет Джеймі Каллан з'ясувала, як француженкам вдається завжди залишатися впевненими і задоволеними собою, не зловживаючи косметикою і візитами до пластичного хірурга.
Спосіб № 1: Таємний сад
Час від часу всі ми відчуваємо себе емоційно спустошеними, дрібні неприємності і проблеми немов «відгризають» по шматочку від нашого почуття «Я». Замість того щоб шукати розради в солодощах, алкоголі або в обіймах колишнього коханця, спілкування з яким вже не раз нас поранило, поставтеся до своєї втоми з повагою. Таємний сад - місце, де можна відновити почуття незалежності і сили. Він живить і підтримує психіку. «Коли зовнішній світ позбавляє її сил, француженка може піти в свою спальню, закрити штори і засісти читати роман або зайнятися йогою, - ділиться спостереженнями Кет Джеймі Каллан. - Вона може просто полежати і подумати про Жан-Клод - про той день, коли вони цілувалися в Шамоні ... Її хода отримає нове легкість, і вона буде по самі вінця сповнена почуття власної бажаності ... »
Мы привыкли изо дня в день пользоваться неприметными, «обычными» вещами», и наша самооценка из-за этого падает. Мы забываем о том, что у нас вообще есть красивые вещи. Француженка ні за що не забуде про подарований бабусею срібний чайний сервіз - він буде красуватися у неї на столі кожен день, а не тільки у свята.
Спосіб № 3: Надихати інших
Хоча ми цього часто не усвідомлюємо, у нас кожен день є можливість когось надихнути, змінити чиєсь життя на краще. Ми - приклад того, як треба жити в цьому світі. Навіть не розуміючи цього, ви можете бути наставником, прикладом для жінок і чоловіків молодшого віку. Тому, якщо ви не відчуваєте бажання мати гарний вигляд заради себе або навіть заради свого чоловіка, робіть це заради наступного покоління.
Наша присутність у світі не просто поліпшить наше життя, але може зробити краще весь світ
«Якщо ми почнемо з простої прогулянки пішки і дозволимо собі задоволення« інших подивитися і себе показати », то відкриємо для себе чарівність чоловіка, який чекає нас в місцевому поштовому відділенні, - наводить приклади з життя француженок Кет Джеймі Каллан. - Ми зупинимося, щоб спробувати нові чудові духи в найближчому магазині подарунків, заведемо собі звичку ритися на полицях книгарні на сусідній вулиці.
Роблячи все це, ми Заземляємося, починаємо розвивати в собі «відчуття ліктя», виявляючи спільні інтереси з господарями місцевих магазинчиків, фліртуючи з симпатичним продавцем у крамниці канцелярських товарів, обговорюючи міську політику з дівчиною в сток-центрі. У підсумку наша присутність в світі не просто поліпшить наше життя, але може зробити краще весь світ ».
Спосіб № 4: Пестувати свою унікальність
Таємний ключ до краси француженки: вона задоволена собою. Єдине, що дозволяє виглядати і відчувати себе прекрасною - власне унікальне «Я», що виражає ваше серце і розум. Тому головне в будь-яких відносинах - зберігати особистість, жити своїм життям, а не життям чоловіка, дітей, друзів. Можна любити людину, здійснювати для нього різні «подвиги» і отримувати від цього задоволення, але ти не можеш жити за нього, а він не може жити за тебе. Ваш улюблений любить вас такий, яка ви є, і потрібно зберігати це «яка ти є» завжди ...
«Француженка знає, що саме її жіночність, її відмінність від чоловіка привернули до неї його увагу, - каже Кет Джеймі Каллан. - Саме ці якості кинули йому виклик. Якщо ми станемо двійниками наших коханих, завжди погоджуючись з ними, носячи однакову з ними одяг, - життя стане зовсім прісної! » Тому важливо підтримувати свою індивідуальність і «відмінність». Якщо жінка не приносить свою індивідуальність в жертву відносинам, а залишається окремою особистістю, чоловік знає - вона духовно вільна, навіть коли вони разом.
Спосіб № 5: Помірність у всьому
Одягатися на побачення - чи одягатися в спортзал, виходити в люди - або сидіти вдома. Той же принцип «чорне-біле» проявляється у нас, коли ми то об'їдаємося, то сидимо на дієті. Так і в коханні: ми відмовляємо собі в чуттєвості, а потім стаємо тривожними, втрачаємо відчуття впевненості і в результаті спимо з чоловіком, який нам зовсім не підходить: такий собі емоційний еквівалент великого пакета з чіпсами.
Прагніть до поміркованості в усьому. Уявляйте собі любов як шматочок дуже хорошого темного шоколаду. Не женіться за дешевизною. По-справжньому насолоджуйтеся цими ласощами - чуттєвістю.
Починайте «спокушати» (у французькому сенсі слова) всіх і кожного. Практикуйтеся в тонкому мистецтві флірту. Мова не про те, щоб «заарканити» чоловіка або змусити чоловіка звертати на вас більше уваги. Ставтеся до кожного дня, до кожної миті свого життя як до можливості відчувати силу своєї бажаності. Зрощує почуття «Я» і дбайте про здоров'я свого лібідо, добре одягаючись, доглядаючи за тілом і носячи красиву білизну.
Джерело: К. Д. Каллан «Француженки не сплять на самоті» (Ексмо, 2014 року). Psychologies Переклала на українську мову 7.10.19 7.32
На фото – мій малюнок.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850674
дата надходження 07.10.2019
дата закладки 07.10.2019
Пробач, матусю, що не повернуся,
Мої крилята кличуть небеса,
До Бога там з молитвою звернуся:
Не кров хай трави зрошує – роса.
За мною, рідна, плакати не треба:
Ворожим кулям не дістать туди,
Ти ж біль свій передай плакучим вербам,
Бо нас у небі – тисячні ряди.
Не плач, матусю, від сльози слабіють,
Я ж хочу, щоб міцною ти була.
Знаю, що серденько твоє за мною мліє.
Молись, щоб Україна відбулась!
23.09.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850642
дата надходження 06.10.2019
дата закладки 07.10.2019
За три роки після школи
Не впізнати дівку Нелю,
Пощастило, як ніколи –
Влаштувалася моделлю.
Запросила, як годиться,
На показ матусю в гості,
Хай побачить і гордиться,
Яка доця на помості.
Бо лиш знала ті городи,
Корови, качки і свині…
Ось - подяка й нагорода
Від єдиної дитини.
Почалося дійство скоро:
Як пішли усі моделі,
Охопив матусю сором –
Не впізнала свою Нелю.
Наче хто наслав ті чари,
Це було таке жахіття:
Всі ходили, як примари
У старезному лахмітті!
Раптом бачить - іде Неля
(Наче мумія тут кожна),
Довга у дірках шинеля,
Що й заплутатись в ній можна.
А ведуча розпиналась,
Що колекція осіння,
І у моді, виявлялось,
Всі деталі дуже цінні.
В одязі - дірки повсюду,
Зручно в будь-яку погоду!
Розказала всьому люду,
Що це є висока мода.
Сидить мама і зітхає:
-От дурницю я зробила,
Такий точно светрик маю –
Вчора ним часник накрила.
Треба в Бобика із будки
Кофту вовняну забрати,
Постелила цуценяті,
Бо не бачу вже латати.
Ще дірява є спідниця
(Колись праскою спалила),
То на неї там, де птиця,
Літом квочку посадила.
Плащ і сукні теж не гірші
(Їх погризли трохи миші),
Треба вийняти із шафи
І дірки зробити більші.
Їхала додому мама –
Радість груди розпинала,
Від побаченого в місті
Вся душа її співала:
-Тільки, хто в селі повірить,
Що життя в нас не пропаще?
І колекція осіння
В мене набагато краща!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=849825
дата надходження 30.09.2019
дата закладки 05.10.2019
Жовтневі дні прозорі й урочисті,
Дзвенять ключі небесних журавлів.
Осінні квіти в золотому листі.
Вітають з святом всіх Учителів!
Ви кожне серце вмієте відкрити,
Торуєте дорогу в майбуття.
І разом з вами вирушають діти,
В країну знань під назвою Життя!
Стрічають Вас захоплено щасливі,
Дитячі очі в класі кожен раз.
Нехай Ваш вклад на освітянській ниві
Сторицею повернеться до Вас!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850485
дата надходження 05.10.2019
дата закладки 05.10.2019
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 05.10.2019
Сховалося сонце у маках червоних.
Тихцем надвечір’я заходить в кімнату,
І спокій затишний благає заслону
В бордових гардин із відливом брунатним.
Сполохано мечеться промінь захожий,
Із шиби-- на креденс, межи порцеляну.
Там солодко пахне варенням із рожі
Й заледве відчутним настоєм рум’яну.
Суєтність, турботи… Впав погляд на джезву.
Вже й кава парує міцна в філіжанці…
Надворі птахів захлинулась перезва
І вітер завмер у забутому танці.
Поволі згасає заграва на прузі,
Цвіркун наостанок сюрчить серенади.
Вполонює світ мить химер та ілюзій,
Оголює вечір таємні принади.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=844167
дата надходження 05.08.2019
дата закладки 05.08.2019
О, краще б ти зненавидів мене!
Зустрів мене холодною війною.
Бо те, що є - ніколи не мине,
наділене покутою й виною...
Тепер лови моє серцебиття
під масками і псевдо-іменами.
Нехай тобі всміхається життя,
яке так довго плакало між нами.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=842094
дата надходження 16.07.2019
дата закладки 17.07.2019
Нема війні не кінця, а ні краю,
Земля від вибухів гуде.
Хтось йде у пекло, хтось до раю,
А дома син на татка жде.
В садах вже й вишні перезріли,
І жито осипається важке.
Солдатам, Боженько, дай сили,
За батька син пшеницю жне.
Вже шостий рік живем з війною.
Хтось звик до неї, а хтось ні.
Десь трави вкрилися росою,
А десь червоні – у крові.
14.07.2019 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=841875
дата надходження 14.07.2019
дата закладки 15.07.2019
Де трави-мурави
І хата горбата,
Де славило сонце замріяну вись.
То все Україна –
Моя друга мати –
Такою вона виглядала колись.
Сьогодні у ній
Кольорів додалося:
Лисіють Карпати і схід у вогні.
Сивіє дочасно
Синівське волосся,
Катюг вони хочуть зламати в борні.
Моя Україна,
Мов сонце, єдина,
Сьогодні у неї криваві жнива,
Та, вірю, настане
Та світла година
І в руки надійні впаде булава.
І хати, і трави
Прикрасять цю землю,
І гордо розправить народ свій хребет.
Врунитися стануть
Посіяні зерна
Без «старшого брата» – російських лабет.
16.06.2019.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=840607
дата надходження 01.07.2019
дата закладки 02.07.2019
(Присвяч. Володимиру Івасюку, автору пісні «Червона рута». Пішов з дому 24.04.1979., а знайшли повішеним 18.05.1979.)[/u]
Він з тих, у кого дата лиш одна –
Народження, а іншої – немає.
Любов до України він пізнав
І світ зачарував Карпатським краєм.
Квітневий день біди не віщував:
Синіли віддалік, як завше, гори,
Як він востаннє пісню заспівав,
Не знаючи, що за порогом – горе…
Він вийшов, та назад… не повернувсь
(В машині чорній ждали й люди чорні),
Не міг Володя розумом збагнуть,
Що день останній він прожив учора…
Ковтав тривогу й біль весняний Львів,
Коли вершилась чорна влади справа.
Застряв навіки в горлі юний спів,
Й стрічало душу небо у загравах.
Знайшли Володю в лісі, без очей,
І ката слід на тілі… чорно-синім,
А поряд – ніякісіньких речей…
Та Україна упізнала сина.
І плив народ, мов весняна вода,
Івасюка ніс тіло, мов святиню…
Карпати чули, як народ ридав,
Ховаючи улюблену дитину.
Він з тих, у кого дата лиш одна,
І шлях один: зі славою в безсмертя.
Талант його у сніп народ єднав.
Таких пісень із пам’яті не стерти!..
17.03.2017.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=835949
дата надходження 18.05.2019
дата закладки 18.05.2019
Скажіть:" за що вмирають на війні"
Герої ,на Майдані кров пролили.
За кращу долю ,волю на землі...
Щоб у своїй хаті ,добре жили.
Стаєм ,на одні ...і ті ж самі граблі,
Помиляємось,і обираєм не тих...
А обіцяють ,гори ,мости царі...
І ідуть ,на трон через мертвих.
Схаменіться ,люди опам'ятайтесь!
Ми робим,знову назад поворот.
Забуваєм,про героїв...пам'ять.
Віддаємо,голос...хто осміює народ.
Тож треба ,так запудрити мізки...
Що не знати ,хто є свій ...хто чужий.
Не можем відрізнити,козла від кози...
І плює, нам в очі...шоумен крутий.
М .ЧАЙКІВЧАНКА.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831677
дата надходження 04.04.2019
дата закладки 09.04.2019
ВИБІР ЗАВАРИВ КАШУ
Вибір, заварив у котлі вівсяну кашу...
розділивши ,Україну на два табори.
І зрадники ,хочуть парашу радість нашу,
покірні, смиренні ,тягнуть на собі вози.
Набравши, в рот води гарують в поті в крові...
моляться, за мир спокій і добро у церквах.
Бо як прийдуть, до влади господарі нові...
відріжуть, довгий язик і дадуть по -зубах.
Запишуть ,у рабство і будем у неволі...
закують, у кайдани на Урал, на Сибір.
Все помножать ,на нуль хто є розумом кволі
хто бачив, далеко і буде короткий зір.
та й дітям, не розумним віднімуть мову...
і співай, про матрьошу козаче молодий !
По поняттях ,навчать жити навіть корову.
буде повік ,завидувати мертвому живий.
М ЧАЙКІВЧАНКА
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=832028
дата надходження 08.04.2019
дата закладки 09.04.2019
Народна мудрість сповіщає:
Хто перед Богом завинив,
Того Господь ума лишає,
Бо якби краще учинив.
Тоді без розуму особа
Сама карає вже себе:
У зашморг суне горло й лоба -
Біда так легко не мине.
Ну що тепер, довибирались?
Бо ліньки думати було.
При владі з ким тепер остались?
З якої сторони те ЗЛО ?!
Чи Зло іде від Порошенка,
Що у корупції застряг?
Та з ним його і свита всенька,
А люди гинуть у боях.
Ще досі в нас не посадили
Тих, хто країну обікрав.
В шухлядах справи залишили -
Хто на Майдані убивав.
Військовий злочин не розкрили
По Іловайському котлу.
За що так з нами учинили
І вірить нам тепер кому?
А від Зеленського як прийде
Те Зло в дірявому мішку,
То в яку сторону все піде?
Як відвернуть біду таку?
Він ще не вивчив навіть мови.
Який із нього президент?
Ми що вертаємося знову? -
Це ласий путіну « презент».
За що сьогодні гинуть діти?
Армійців стільки полягло.
Що маєш, Вово, з цим робити?
З твоєї сторони теж зло.
Невже ти думаєш: я знову
У серце прийму «руский мир»,
Пробачу ворога я свого,
З кацапом сяду я за стіл?
Ти навіть , Вово, не надійся.
І Коломойський не спасе.
Хоч головою в землю бийся –
В Європу Україна йде!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=831864
дата надходження 06.04.2019
дата закладки 06.04.2019
Одягну новеньку вишиванку,
Простелю стежину в поле зранку,
Де вітри, мов привиди живі,
Сплять всю нічку в росяній траві.
А як сонце випливе щасливе,
Збудить птаство, дике, галасливе,
Збуджені їх звуками вітри
Осідлають коників зо три
Та й помчать у даль вони щосили,
Де в жита упало небо синє,
Полини п’янять де і дурман,
Крутить сиві кучері туман.
Позбирають роси на покосах,
Вербам розплетуть шовкові коси.
Пробіжать сто миль вони за день,
Поки нічка знову упаде.
24.05.2016.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=829287
дата надходження 16.03.2019
дата закладки 26.03.2019
Весна красою всіх зачарувала,
Втекла й зима, а з нею і сніги…
Пісні свої веснянка відспівала,
Та до життя не меншає снаги,
Хоч все мине: й осіння позолота,
І неповторна літечка пора,
Й крило ослабне трохи від польоту,
Та свій політ вже мітить дітвора.
Як осінь відголосить журавлями,
Туманами відплаче і дощем,
Вітрами в чистім полі відгуляє,
Поселиться у серці ніжний щем
За шумом загадковим падолисту,
За килимами, що впадуть до ніг,
За мріями, що так і не збулися,
За співом у гаю, що віддзвенів..
Це з ними наші роки обнялися,
І запросили в коси перший сніг,
У вирій вже й онуки піднялися.
Життя пробігло, ніби уві сні.
І хоча тіло втома нам скувала,
Та ще живе те вічне джерело,
Що рушієм життя завжди ставало,
І завдяки якому все збулось!
18.05.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=825177
дата надходження 12.02.2019
дата закладки 12.02.2019
Богом дана земля, щоб у мирі та злагоді жити,
В цю красу закохатись, що від подиву серце щемить.
Я люблю ці поля, де хвилюється в стиглості жито,
В золотому промінні купається неба блакить.
Зачаруюсь звучанням і барвистістю рідного слова,
Мелодійністю пісні замилуюся аж до сльози…
То говорить мій рід крізь віки українською мовою,
І рушник на покутті обрамляє святі образи.
Рвуться в небо ясне куполами собори високі.
Де такі ще знайдеш, щоби Богу сказати про все:
Про жалі і надії, і до болю стражденний неспокій
За Вітчизну свою і за долю, що вічність несе.
В тій молитві живе спрагла віра на мир і відраду,
І на весни нові, що квітчатимуть рідні краї…
Кожна думка і справа, що з любові та правди,
Рідна земле моя, хай примножують сили твої.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=805530
дата надходження 04.09.2018
дата закладки 11.01.2019
Открыть любую дверь - то детства был девиз.
Зачем теперь идёшь назад в забвенья край?
Не сгинь во тьме, не опускай свой факел вниз,
От знания лучей себя не закрывай.
Что сладко на устах - быть "вечно молодым",
На вкус - синоним пребывания во лжи.
И то, чем грезишь сквозь хмельной угар и дым,
На деле лишь кривозеркалья миражи.
Тебе покажут, без чего прожить нельзя
И тех, кто виноват, что ты всего лишён.
И раз за разом, за соблазнами ползя,
Ты слышишь: так свободы путь провозглашён.
Стремись к познанью, не меняй на чипсы хлеб
И революцию в умах на ширпотреб.
Дан огонёк внутри - с какой-то высоты.
Какое пламя им разжечь? - ответишь ты.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820618
дата надходження 08.01.2019
дата закладки 10.01.2019
Ох зима...Знов вітер віє,
Сніг...Й мороз уже скрипить,
Холоднеча надоїла,
І її нам не спинить...
Вітер виє, стогне, плаче,
І гілки дерев трясе,
І реве, і крутить, й скаче,
І печаль-журу несе...
І сьогодні снігом сипле,
І нема тому кінця...
Дні короткі, ночі темні,
І в весну нема гінця...
Знову рано так стемніло,
Стогне, виє за вікном.
З снігом знов загомоніло,
Закида усе кругом...
Та надіюсь незабаром,
Сонце вигляне з-за хмар,
І моргне промінням прямо,
І тепло пошле нам в дар...
І посипляться сніжинки,
Звеселять усе кругом,
І мої думки - краплинки
Закружляються танком...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=820476
дата надходження 07.01.2019
дата закладки 09.01.2019
УСЕ БУВАЄ У ЖИТТІ:
РАДОЩІ, БОЛІ, МУКИ…
ТА ЩОБ НЕ ТРАПИЛОСЬ В ПУТІ,
НЕ ОПУСКАЙТЕ РУКИ!...
Я вже й не пам'ятаю, де й коли я читала про одну мужню людину, яка перемогла найстрашнішу хворобу – рак… Це трапилось з одним бізнесменом, який за день заробляв більше, ніж його колишні колеги за місяць. Жив,як кажуть на ''повну котушку”…
I квапився все встигнути, часом і ризикував, та все в нього виходило легко і добре. У вільний час піднімався в повітря на параплані. Все було добре, допоки, виявилося, що все це не потрібно, під час обстеження лікарі поставили смертельний діагноз: рак.
Лікарі відвели сорокарічному, ще здоровому на вигляд чоловіку, один, від сили два місяці життя.
З цього моменту почалася дивна історія людини,яка вирішила прожити нове життя за 40 днів, що йому залишилися. Віктор переписав бізнес на дружину, віддав свої борги і пробачив чужі, взяв спальник, Біблію, прощався з рідними, і пішов назавжди. Йому не хотілося, щоб його близькі бачили його муки і згасання. Вийшов на трасу, вибрав якийсь напрямок і рушив до свого останнього притулку, давши обітницю- сорок днів не брати в рот нічого, крім джерельної води. Тим часом хвороба уже почала давати себе в знаки: тьмяніла шкіра, нудило від сонця, покидали сили... Він забрався в гори, постелив під дикою яблунею спальний мішок і почав свій Великий піст.
Заріс бородою, часом ходив голий , як первісна людина, непритомнів від голоду, не рахував навіть дні, серед яких були і чорні, лише робив щоденні зарубки на яблуні, і час від часу рахував їх. Бувало так погано неначе петля на серці, хотілося припинити ці муки, зaкопавшись у землю живцем. Але ж були і світлини, тоді млів від усього: від місяця над головою, від яблук, що падали з тієї вже тепер його яблуні, та навіть від миші, що пробігала по його спальному мішку. Так у самотині підбивав підсумки життя, і намагався зрозуміти, навіщо воно дається людині, і чому відходить. Але коли на дикій яблуні нарахував 40 зарубок, він був живий і знав відповідь.
Отож і вирушив у зворотний путь, взявши з собою лише Біблію, все інше було непід'ємним
дня людини, яка втратила не знати скільки кілограмів своєї ваги. Коли він добрався до шляху, люди лякалися його. За те рідні були ошелешені,здивовані, але ж і неймовірно щасливі, від його повернення. Ті ж лікарі, провівши усі аналізи і уважно оглянувши, виявили, що раку не було. '’Тоді,- писав чоловік,- я зрозумів,що не можна вимикати за собою світло, коли йдеш. Що в кожного є своя місія в житті і треба її не проспати, не проїсти і не прогавити!'’
Він покинув свій бізнес, з задоволенням знову став літати на своєму параплані захопився фотографуванням, фотографував найбільш храми, збирав про них легенди, а потім виставляв свої роботи на центральній площі міста. Не відмовлявся і від голодування, час від часу повторюючи його.
Отож і я ще раз повторю для всіх: ''Щоб в вас не трапилось в житті, не опускайте руки!’’
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791933
дата надходження 16.05.2018
дата закладки 25.12.2018
[i] [b]про любов,уроки життя,сімейні відносини
(Для онуки і підростаючого покоління)
[color="#9d00ff"]***
Роботи-непочатий край!
Така уже моя натура!
Аби зібрали мій врожай!
Мої думки- то ж як мікстура!
***
Повні долоні для тебе тепла,
Щастя ,любові, добра від бабусі.
Щоб ти розумна й красива була,
І все життя в позитивному дусі!
***
Будуть міцними твої кроки,
якщо будеш зважати на бабусині
життєві уроки
.Для тебе в них багато підказок,
життєвих проблем і задач розв*язок.
***
Прокидайся вранці рано,
Умивайся,йди на ґанок,
Лови промені в долоні,
І даруй їх усім Соням.
***
Бог ВСЕ зробив уже для людства,
Ввійдіть лиш ,люде,в Його радість.
***
Люди гублять ,розтрачують
своє життя
на щось несуттєве==
за власним бажанням ...
***
Хтось каже,що одне життя,
А тому все - усе попробуй,-
Серед УСЬОГО є й сміття,
Розумна будь,сміттям тим гребуй.
***
Майстер вміє все робити,
Учень вчиться гарно жити,
Дурнем легше в житті бути,
Він не відчуває скрути.
***
Любов – чи Є, а чи – нема,
Не силуй ззовні ситуацію,
Не кидай бісеру дарма,
Бо будеш мати профанацію.
***
Хочеш бути ти любима,
То сама усіх люби ,
Щоби мужа поруч втримать,-
Не жалкуй йому хвальби.
***
Подумай і Не плюй в криницю,
Бо прийдеш сам ,щоби напиться.
І "яму не копай" другому,-
Бо буде сутужно й самому.
***
Якщо сім*ю ти не зберіг,
Нічого в вогнище* не кидав.
Ти – носоріг,єдиноріг!
І сам себе пітьмі ти видав...
***
Любов людська - то є печаль,
Хвороба,біль,розчарування,
Хто в почуттях застряг,тих жаль,
То ніби – самоґвалтування.
***
Себе самого не гризи,
В думках мізочків не затримуйсь,
Підтримуй дах* ,вивчай ази,
І ні на чому не зациклюйсь!
***
***
*дбай,щоб все було по розуму,
а не навпаки.
***
Свою родину бережи,
Шануй стареньких,близьких,рідних
Малечі просто – підкажи ,
Поводься скрізь солідно й гідно!
***
Шануй і батька,також й неньку,
І буде скрізь тобі гладенько.
І Бог продовжить твої дні,
На славу вашої рідні!.
***
Ти за дітей своїх молись,
І про життя їх охорону,
Хай не заносять вию ввись,
І не потрібна їм корона.
***
П*яниць і трутнів обминай,
Дружи із сильними чоловіками,
Свого із інших упізнай!
І за порадою ---до МАМИ!
***
На помилках себе лови!
І вчись на них ,- ВСЕ БУДЕ ДОБРЕ!
З веселкою в душі живи!
Виховуй серденько хоробре!
***
Душею ницих ти прощай,
Пропащі люди то й негодні,
На їх слова ти не зважай,
Вони говорять їх з безодні…
***
Якщо почула,що пліткують
Про тебе і твою сім*ю…-
То вони просто відхаркують
Язико -довгую змію…
***
Перемагай усе і всіх!
Й себе,як треба,перестрибни!
Не лізь в спокусливий той гріх,
бо потім далі - усе хибне!
***
Дарунки долі всі приймай
Вони всі як життя уроки,
І Бадьорись ,і не дрімай,
З бажанням все роби,з підскоком.
***
Хоти і мрій,і фантазуй,
І позаписуй свої цілі,
Хвилину кожну не марнуй,
Зважай на досвід батьків…зрілий.
***
***
Ти люби свою натуру,
Дбай про тіло і фігуру,
І книжки також читай,
І IQ свій розвивай!
***
Дам таку іще пораду,
Фрукти й овочі із саду,
Їж сирими і у джемі,
Будеш,як Коко в Едемі.
***
Завжди вихід є в житті,
Не сумуй на розпутті,
Матері своїй довірся,
Щоб той сум та й геть пронісся.
***
Не чекай з моря погоди,
Бери весла і греби!
Щоб доплисти до свободи,
Не будь ніби амеби.
***
Проснувсь,-співай,
Роби зарядку,
Слідуй режиму й розпорядку!
***
А іще запам*ятай,
Лінь-це деградація,
Про свій імідж також дбай,
Про поставу й грацію.
***
І пройде час,і пройдуть роки,
Стануть слабенькі твої кроки,
Та,щоб тебе вони носили,
Ти ЗАРАЗ набирайся сили!
***
Вино глумливе ,горілка буйна ,
Непотріб цей глузує з люду.
Ти до тверезості будь чуйна!
Бо п*яні піддаються суду!
***
Корінь всіх зол- любов до грошей,
Знай міру всьому,будь хороша!
***
Що б не робив, -роби з Любов*ю,
Успіх у справах- то як ловля!
***
***
Сміх- то для здоров*я ліки,
Твої лікує недоліки.
***
Життєва цінність –в спілкуванні,
У милосерді,у навчанні,
Старанні і систематичності,
Змаганні і практичності.
***
Учню треба мовчки слухать,
Хай працюють його вуха.
***
Всяка праця шаноблива,
Не гонорись,не будь спесива!
***
Швидкою будь ,щоб зрозуміти,
Що твої діти- то є квіти.
***
Системні вправи з фізкультури
Покращують твою фігуру.
***
Стадіон завжди люби!
Мотивуй всіх до ходьби!
***
Воду пий ,не забувай!
І здоров*я зберігай!
***
Пам*ятай життя уроки!
Хай сміливі будуть кроки!
***
Їдь на море в літню спеку.
Близько ,може і далеко.
***
***
Рано вранці прокидайся!
Умивайся і не лайся!
Можеш пісню заспівать,
Танцювать чи пострибать!
***
Будь завжди й щодня весела,
В чистоті тримай оселю!
***
Злих й сварливих обминай,
То не друзі,просто знай!
***
Не пускай образи в серце,
Й Лихослов*я- то як перці!
***
Із сусідом не сварись,
З допомогой не барись.
***
Руки мий після подвір*я,
Сам собі включи довір*я.
***
Дім ,дерева,діти – це
Заплануй своє райце.
***
Заздрість- то погана штука,
З*їсть з середини без стука.
***
Брехні –то велика пастка!
Будеш мати дірку з в*язки.
***
Хочеш мати гарну жінку,
Дивись на тещину картинку!
***
***
Сила є – розум у штанях,
У телепки- хлопа Вані.
***
Припни язика ,прояви в тому старання,
Бо мудрість жінки—таки у мовчанні…
***
Не вір чуткам,а вір першоджерелам,
Бо результати будуть невеселі!
***
Роби мазки на полотні,
Чи візерунки на вікні…
Життя своє лише не маж
Бо буде кепсько аж-аж-аж!!!
***
Солодка жінка – то спокуса.
Нехай блондинка ачи руса…
Май голову завжди на плечах,
І розберися у цих речах…
***
Завжди вертайся у свій дім,
бо вдома краще нам усім!
***
Що є Любов—ти досліди
І будь із нею лиш на «ти».
***
Відвертість з близьким – бережи
Усе,як є,- кажи,кажи…
***
Будь досконалою у всьому
І будь господаркою вдома.
Яскравою й собою будь,
Роби усе не як-небуть.
***
Виставляй амбіції та не скрізь!
За перемогою біжи ачи лізь!
***
***
Використовуй ефективні способи рішення проблем,
Якщо забарився- порадься зі своїм учителем.
***
Дотик перший- дорогоцінний крок
То є перший урок,то є свіжості ковток…
***
Не бійся новизни та невідомості,
Слухай підказки підсвідомості.
***
Помилки потрібні у житті, і тобі,і іншим,і мені…
***
Будь сильною, слізки фонтаном не випускай,
Рішення усіх проблем Є---просто пошукай!!!!
***
Тримай синицю у руках,
Бо журавель далеко,АХ!
***
Гризи науку назубок,
Збирай знання Усі В клубок!
***
З мурахи приклади бери,
Дивись на їхні манери.
***
Бджола мала і та працює,
Ніколи в справах не нудьгує.
Все носить з квіточок нектар,
Й Ніхто не плотить гонорар…
***
Не упирайся мов віслюк,
То не розумно, то як-глюк!
***
***
Не будь лисицею ніколи,
То є погана,бачся,школа!
***
Люби і слухай солов*я,
хоч ти й у віці надвечір*я!
***
Любов усе перемага!
Долає все й допомага!
***
Життя- театр, а ми-актери!
Хай будуть поруч режисери!
***
Побач яскравий зорепад,
Зроби з лимона лимонад!
Вперед іди,не тормози!
Важливі скрізь інфо-ази.
***
Життєва втома в житті моментах-
ТО не вистачає мікроелементів!
***
Мрії свої направляй увись!
У себе вір,з негараздами борись!
***
Не так важливий макіяж,
Як з другом несподіваний вояж.
***
Відкривай свою душу для любої нової інформації,
Будь попереду сьогоднішньої цивілізації.
***
Не бийся й здачу не давай,
Собі проблем не завдавай!
***
***
Посади дуба під вікном,
Розкаже,як це,- агроном,
***
Твій кишківник скаже «спасибі!»
Овочам,воді,кефіру й рибі!
***
Старі фотографії – це пам*ять роду,
Це перша в світі нагорода!
***
Перебувай на позитиві,
Щоб відкрились перспективи!
***
М*яч,гантелі і скакалка-
то для тебе виручалка!
***
Милуйся фарбами веселки,
Щоби життя було веселе!
***
Живи у правді,добрі,мирі,
І вибери собі кумирів!
***
Старших себе поважай,
Меншим всім допомагай!
***
Часу в тебе є багато,
Слухай Слово мами й тата!
***
Присвячуй час також собі,
Люби себе Й кажи «спаси-бі!»
Будь вдячна дуже вся і всім ,
Щаслива будеш ти й твій дім!
***
***
Пережовуй гарно їжу,
їж усе лиш свіже-свіже
***
Смаколиками буде нехай Слово,
Книжки цікаві ,методики нові!
***
І ходи в бібліотеку,
там цікався картотекою!
***
Досліджуй все,що можна дослідити,
Щоб потім дітей своїх тому навчити!
***
Хочеш бути ти багатим,
читай книжечок багато!
***
Сумніви гони подалі,
Геть від себе,в темні далі!
***
Надія,Віра І Любов
Хай мотивують твою кров!
***
Коріння роду поважай,
Усе про рід свій вивчи й знай!
***
Умій прощати усім людям,
знаходь у себе на то сили!
***
Свій рідний край люби,люби!
Свою домівку не ганьби!
***
***
Є люди ,які ходять за ліками в аптеку,
а є такі,які хочуть бути здоровими.
Можна бути здоровим без лікарів!
Зроби себе сама!!
***
Живи яскраво й люби життя!
Рухайся постійно,не навмання!
***
Дружи із книгами і словниками,
і за передачею досвіду-да бабусі і мами!
***
Вмій захистити себе від брутальності інших!
***
Плекай в собі надію на все краще!
***
Будь готова до подарунків долі,
які бувають різними.
***
Не загубись у власних почуттях,
вмикай завжди і вчасно розум!
***
Найголовніше у житті = твої сім "Я" !!!
***
Шануй батьків і продовжаться твої дні на Землі!!!
***
Вчись сама і вчи інших!
***
У доброчинстві будь розсудливою!
Не всі потребують допомоги.
Розберись,кому вона дійсно потрібна!
***
Інколи твоє добро може повернутися
для тебе поганим недорозумінням.
Будь готова до всього!Ніколи не розкисай!
***
Все,що стосується твоєї оселі,твоїх справ,
твого здоров*я,
відносин з чоловіками ,матеріальних статків-то є
конфедейційна інформація.
Коли ми довіряєм це іншим- ми тим самим
роздаєм своє життя,або своє щастя!
***
***
Люби і бережи природу,
Подорожуй, як буде нагода!
***
***
Знай ціну праці і
завжди пнися до кращого!
***
Вчись завжди на своїх і чужих помилках!
***
Ненавидь пихатість ,хизування ,зраду.
Але вмій прощати усім людям!
***
Не тримай образ у серці,
вони руйнують саму тебе!
***
Люби оточуючих,як саму себе.
***
Йди за порадою до самих близьких тобі
людей (батька,матері,бабусі,дідуся),
довіряй їм свої проблеми.
***
Май мету,цілі в житті!
Плануй на день,неділю,місяць,рік.
***
Тренуймо тіло,щоби був здоровий дух!
Долай перешкоди на шляху різних смуг!
Всі тренування треба полюбити!
Щоб довго жити- примусь себе ходити!
***
Будьмо всі як ті діти Відверті і щирі!
Треба щось зрозуміти Й жити всім нам у мирі!
***
Цiкавий дуже кожен вiк!
Свого життя ти садiвник!
в яскравий колiр розфарбуй
цiнуй його,завжди цiнуй!!!
***
Будьте коханими й самі любіте!
Своїх діточок задарма не сваріте!
Майте для людей широку душу!
І вмійте включати великодушшя!
***
Почни день у гарному настрої!
Почни день у здоровому глузді!
Почни день із посмішки доброї!
Тримай негативчик весь...в Узді!
***
Смійся... над всіма негараздами!
Смійся...над життєвими кривдами!
Смійся...над лукавими правдами!
Смійся ...з пліток під під'їздами!
***
Борись ...та НЕ з вітряками!
Борись...та НЕ зі словом мами!
Борись...та НЕ із Любов'ю!
Борись та не в збИток Здоров'ю!
***
Прибери всі страхи і всі сумніви!
З перешкодами долі- борись!
І співай лиш веселії приспіви!
Негараздам своїм не корись!
***
Я тобі сказати,друже,мушу!
Годувати треба свою душу:
Словом,ділом,правдою,піснями,
Добротою й різними вченнями.
***
Ти пильнуй,ЩО в тебе на сніданок:
І який духовний є доданок...
Дбай завжди про житіє своє!
Бо ,що людина їсть,тим вона й Є!
***
Обніми свою рідню
По сто сорок раз на дню!
А свиням бісер не кидай!
Не розтрачуй себе,знай!
***
Роздавай добро усім
Самим близьким,дорогим!!!
***
Ти розмалюй свій кожен день у світлі фарби!
І заспівай дзвінких пісень,-то справжні скарби!
Забудь сумне,Очі в сльозах--лиш випий кави,
Життя підніметься уверх,стане яскраве!
***
Люби себе і всіх людей, і все навколо!!!
І якщо гарно на душі,- бери віолу...
Хай ллється музика тонка,летить у гори!
Разом з природой гомони,вмикай інтори*
*інтори (з англ.)- вступ (укр.), вступление (рос.).
( вступай в природу і
зливайся з нею,
або розпочинай,
започатковуй щось хороше...)
***
Виходьте всі і йдіть назустріч Сонцю!
А,хто не може,-то відкрий віконце!!
Підстав долоні,щастя-ось,ло-ви!!
Чарівні звуки музики співай чи ви-мо-ви!!
***
А ЗАВТРА БУДЕ НОВИЙ ДЕНЬ!!!
І СИЛЬНА ЗЛИВА ТУГУ ЗМИЄ!!
ЗАСЯЄ СОНЦЕ У ДУШІ!!!
ТИ СПРАВИШСЯ З УСІМ!ТИ ВМІЄШ!!!
***
Добро й Любов є звідусіль...
Лови-лови в свої кишені...
І ЩАСТЯ ПРИЙДЕ У ТВІЙ ДІМ!
ВІЗЬМИ ЙОГО!ПІДСТАВ ЖЕ ЖМЕНІ!!!
***
Щоб пожинати щастя і надію,
Не загубити радість і Любов,
Щодня хай буде позитивна мрія!
Слова - лиш добрі...знов і знов!
***
Дій,вперед- вперед,вперед!
За діло берись!
Ну ж-бо мрію відпусти
Прямо ввись!!!
У життя багато різних Є доріг.
Вибирай,бери,крокуй,Іди,
ЩОБ ВСЕ встиг!!
***
ПОСМІХАЙСЯ,коли вітер в обличчя!
Посміхайся!- тобі це так личить!
Посміхайся, хай стріли хтось мече...
Посміхайся,хоч доля перечить..
ПОСМІХАЙСЯ!!!
***
Всім навколо посміхнися,
І добром своїм ділися!
Щоб ти завжди не робив,
налаштуйсь на позитив!
***
Користуйся досвідом старших,
прислуховуйся до їхніх порад!
***
Не зупиняйся на досягнутому!
Прямуй у напрямку Правди і Свободи
!Будь енергійною!
***
Дбай про чистоту мови і мовлення!
Будь лаконічною і красномовною!
***
Завжди є декілька варіантів відповідей
і завжди є вихід з усіляких проблем.
***
Слухай своє серце!
Твоя енергія зробить тебе сильнішою!
***
Будь наполегливою у всьому.
Виховуй в собі наполегливість!
З нею подолаєш будь-які перешкоди.
***
Отримуй знання з бажанням і легкістю та
займайся самоосвітою!
***
Займайся саморозвитком постійно,
навіть у похилому віці!
***
Свої думки направляй у позитивне русло!
Оптимізм допомагає у житті!
***
Прогресивне людство настільки про все подбало,
що скрізь можна знайти те,що потрібно тобі
для твого розвитку і виховання.
***
Роботи-непочатий край!
Така уже моя натура!
Аби зібрали мій врожай!
Мої думки- то ж як мікстура!
( далі буде)
12.07.2017р.[/b][/i]
[/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=741742
дата надходження 12.07.2017
дата закладки 14.07.2017
Війна любого може стерти.
Стіну від неї не зложити.
Готовим треба бути вмерти,
Як день останній, кожен жити.
Добро на потім відкладаєм.
Спокуту ллємо у помиї.
А смерть… вона не вибирає.
Кидає зашморги на шиї.
Сьогодні той, а завтра інший.
А, може, стулить всім повіки.
Сьогодні – кінь, а завтра піший.
Душа збирає лиш навіки.
Вирішує осібно кожен,
В якій закрутиться орбіті.
Нехай же світ встоїться Божий.
І Україна в цьому світі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558215
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 04.01.2017
У нас Голодомору не було?
А діти, що від голоду попухли?
І в темряві залишене село,
І ті хати, що від страждань оглухли?
У нас Голодомору не було?
І матері дітей не хоронили?
А навесні і віття не цвіло
На тій Вкраїні, де так любо й мило…
Невже забудем в пам’яті отих,
Які трудились на землі у поті?
А потім в голоді серед доріг
Померли тихо…Мов якась голота….
Із нашої душі не вирвать, ні!
Жахливих згадок розпачу й тривоги…
Запалимо свічу ми у вікні…
Й свою молитву піднесемо Богу…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=463280
дата надходження 30.11.2013
дата закладки 30.05.2016
Вставай Україно! Вставай українцю!
Не треба ховатись – ми ситі по вінця.
Збери свою мужність і усвідом сміло
Народ Український і є Україна
Народжені вільними – названі рабами,
Обранець народний вчинив так із нами.
Законом тут писаним чітко наказано
Що джерело влади народом в нас названо!
Не бійся ти правди! Правда єдина!
Ми вільний народ землі «Україна»!
Вставай Українцю! Із нами мільйони!
Народний повстанців тут батальйони!
Навіщо? За себе, за брата, дружину,
Дитину, за правду, за Україну!
За волю, народ, за землю свою рідну,
За свою сім’ю, яку любиш безмірно!
За своє життя, тобі Господом дане,
За свою свободу яка не розтане,
За мирні роки, правдивість в країні,
За гідність свою!
Слава Україні!
Вільна птаха
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485706
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 08.04.2014
Який же ми таки народ наївний,
що нами досі правлять бандюки!
Усі ми, кажуть, – діти України.
А звідкіля ж беруться байстрюки?
Тут кожен має на папері волю.
За землю йдуть нерівнії бої.
Свободу мають злодії в законі
і кажуть вівцям, люди ми – свої.
Господарі ми тут чи приймаченки?
Обнімуться брати, а чи згорять?
В задумі з неба дивиться Шевченко.
Ще не збулися мрії Кобзаря.
О, скільки ще в ментальності прогалин!
По закутках співають солов’ї.
І родичі вже стали ворогами –
собраття і перевертні свої.
Є влада – незалежна від народу.
І зрадники, як водиться, свої.
Та як же нам позбутися породи
байдужих охломонів-холуїв?
А скільки люду ще клює на гречку!..
Солодкий цукор, та гірка ціна.
Якщо ти не баран, чи не овечка, –
тебе за гріш не купить сатана.
Мордують Україну янучари.
Чиї ви є, юродивці-кати?!
Своїсінькі чи найманці-бичари,
що вже змогли всі межі перейти?!
Невже ми – вороги, які ж ми друзі?
Чи в нас Вітчизна-ненька не одна?
О, небо!.. Беркатюзі – по заслузі.
Упав юнак… А в чім його вина?!
Вже снайпери вбивають патріотів
посеред мирних згарищ барикад.
Докерувалась зграя ідіотів…
Тому тепер вже скрізь ідолопад.
Спиніться! Годі! Далі вже – безодня!
О, скільки ще судилося нам втрат?!
Вже дивиться на нас небесна сотня…
Стояв Майдан… Пішов на брата брат…
О, скільки ще нам треба революцій –
уроків у одвічній боротьбі?!.
І звідки такі нелюди беруться?!.
Потрібна революція в собі.
Молитись на диявольщину годі!
Вже стільки марно репались лоби!
Вже стільки нині розбрату в народі,
бо нами досі правили жлоби!
А ми ж були довірливі, терплячі,
ошукані, зневажені стократ.
Давно в нас, браття, жили не волячі –
вже стільки крові пив двоглавий брат!
Ми ж досі зустрічали хлібом-сіллю –
свій чи чужинець, «гаспадін» чи пан.
І шанували зрадницю-Росію,
допоки в дім наш вдерся окупант.
Оце вже, кажуть, справді дожилися!
І хто ж це так нещадно повелів?
Імперський узурпатор вже сказився.
О Боже, захисти від москалів!
Господній карі неодмінно бути.
Сатрапи не сховаються ніде.
Подавиться таки кремлівський Путлер
і згине Бандюкович. Суд гряде.
Держави справжньої не буде доти,
допоки є перевертні-«боги».
Супроти зла єднаймось, патріоти,
щоб геть усі пощезли вороги!
Який страшний інформаційний вірус!
Імперська суть кодується в брехні.
До влади нині всюди недовіра.
І люди всюди кажуть: «Банді – ні!»
Вже Путін – наче Гітлер, а чи Сталін.
У відчаї здригається Земля.
Щоб гопники гвардійцями не стали –
з Майдану вітер, вій аж до Кремля!
Козацький дух, правдиву силу й волю
оновлюймо-плекаймо повсякчас!
Вкраїні славну здобуваймо долю,
щоб цілий світ із нами родичавсь!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=489114
дата надходження 30.03.2014
дата закладки 07.04.2014