[b][i]Твій погляд - то гольфстріму води,
Що ніжать тихий блиск лагун...
Твій спокій, то маленькі епізоди,
Які розтопче темпераменту табун...
Твій поцілунок - то нектар богів,
Що має милість випити не кожен,
Твій дотик - хвилі біля берегів,
То пригорне, то на цунамі схоже...
Твоє кохання послане з небес,
Як дощ на жовтих вуличках Багдаду
Я під дощем тим з попелу воскрес,
Знайшовши сонце серед зорепаду...[/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=811281
дата надходження 25.10.2018
дата закладки 25.03.2019
У чому мій талан?
У чому мій талант?
У чім моя вина,
Що море навкруги?
Далеко береги,
А я собі одна.
Чом не лікує час?
А доля, мов печать-
Не зміниш, не зітреш?
Хвилини кам'яні
Складаються у дні -
Чому не мають меж?
Коли надходить ніч
Чому горить в мені
Запалена свіча?
А в небесах зірки -
Малюю від руки...
Про що вони мовчать?
Чому мої думки
Так хочуть навпаки,
Аніж все має буть?
Чи сліз перлини це?
Чи дощ іде в лице?
Чи, може, просто ртуть?
Чи вистачить тепла,
А чи згорить до тла
Оця свіча в мені?
Всі мрії - мов зі скла.
О, доле! Мій таланТ
Повернеться чи ні?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536281
дата надходження 11.11.2014
дата закладки 16.05.2018
Ти красою – богиня,
Ти така неземна,
І надії нема,
Безнадія -
Не готова ти впасти
В чорну прірву без дна,
Де мої насторожі
Обійми.
Ти багата душею,
Ти глибока й складна,
Зрозуміти Тебе –
То наука,
То летиш над землею,
То занадто земна –
Навіть близькість з Тобою –
Розлука.
То здаєшся слабкою,
То немов тятива –
Зачепи і шугне
Стріла з лука,
А я просто такою
Без надії тепла
Покохав - чи на радість,
Чи муку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715612
дата надходження 01.02.2017
дата закладки 16.05.2018
Тону в твоих объятиях как в тёплом молоке,
Кусочком рафинада растворяясь,
Ладонь твою горячую держа в своей руке
И нежно к ней губами прикасаясь.
В пылу фантазий таю я и пламенем горю,
Исследуя твои изгибы тела.
Мы вместе, и за это я судьбу благодарю.
Вперёд — вдвоём — до нового предела!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=791842
дата надходження 15.05.2018
дата закладки 16.05.2018
Боже, скажи, а він зможе мені наснитися?
Боже! Дай мужності пам'ять про нього нести:
Не плакати більше, а тільки безмежно молитися...
Всевишній, йому там добре? Я знаю, з ним поруч-Ти.
Боже, будь ласка, нехай він потрапить до раю.
Він був як промінчик у цьому складному житті.
Чому ж оцей вогник так рано, так страшно згорає?
Дай світла йому, не лишай його у темноті.
Всевишній, прошу Тебе, дай мені сил змиритись!
Мій Всесвіт завбільшки тепер із зернину макову.
Відколи судилось серденьку його спинитись
Життя моє стало таке полиново-однакове.
Його голос у пам'яті завжди звучатиме, ніби адажіо,
Він залишиться вічно вродливим і молодим.
Лиш, Всевишній, прошу, ти помилки тепер пробач йому-
Він-бо смертний. Йому було 21.
Боже, ти добрий! Тож будь йому милостивий.
Врятуй його душу, не залишай у пітьмі.
А нам, що живемо, дай мужності, віри і сили.
І, будь ласка, хоч іноді, дозволь йому снитись мені.
Вічна пам'ять тобі. Тебе завжди бракуватиме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505076
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 11.09.2017
Я за тобою сумую так, що уже несила.
Так, що судомить душу. Так, що «зриває дах».
Ти - мій незримий спогад. Ти – мої зламані крила.
І я бреду безтямно знов по твоїх слідах.
Так я тебе не зна́йду, так – лише заблукаю.
Стану повільно тінню, зникну опівдні десь.
Твоє ім’я для мене – вогник, що не згасає,
Твоя усмішка – восьма із світових чудес.
Я за тобою сумую. В душу вповзає тиша.
Вперто мені шепоче: «Більше його не чекай».
Каже, прийшла надовго. Вмощується зручніше
І випиває мій спокій, ніби малиновий чай.
Так за тобою сумую… Більше, мабуть, незмога.
Хто би зумів створити Всесвіт новий з нуля?
Завтрашній день без тебе – то безкінечна епоха,
Кожна секунда якої – програна битва моя.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631602
дата надходження 26.12.2015
дата закладки 11.09.2017
Ну як, ти знайшов вже мене вдосконалену версію?
Вона бездоганна в усьому і краща на вроду?
Сяють очі, як камінь коштовний, і ширша душа?
Ніби вітру сестра? І дає тобі повну свободу?
Я була не такою. Ти ж цього найбільше бажав?
Може завтрашній день принесе тобі долю довершену,
Але я навіки залишусь твоєю першою…
Чи, може, ти досі шукаєш: мені протилежність?
Таку, що підпалює світ, а я – тільки мости.
Таку, що розвалює гори, я – будувала стіни.
Що не любить обіймів і каже тобі: «Відпусти».
Я боялася втрат. А море їй по коліно.
І не треба чар-зілля, щоб відчувати залежність -
Я й без нього залишусь назавжди твоєю безмежністю.
А може, від схожих на мене рятуєшся втечею?
Бо досить із тебе складних і мрійливих поеток,
Що без меж балансують на надто тонкій межі?
Роблять символів вірності – лебедів – з білих серветок
І хоч скільки були близькими – усе ж чужі.
Знову полум'ям снів кожен спогад холодний обпечений
І я завжди у серці твоєму буду́ порожнечею.
Може ти ще чекаєш: таку, що пронизує поглядом.
Що вривається в долю фатально-упевненим кроком,
Ту, що змінює світ у своїй пост-модерній манері.
Ту, що змінить тебе, заплановано чи ненароком…
Та хоч скільки разів закривай за минулим двері –
Я залишуся в серці твоїм незнищенним спогадом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=660978
дата надходження 20.04.2016
дата закладки 11.09.2017
Чи змогли б Ви мене покохати?
Не на показ... а тихо... в думках...
Наче квітку весняну плекати...
Розтопити... як сніг у струмках...
Чи змогли б Ви зі мною ділити
Ні... не ліжко... а небо одне....
І словами кохання п"янити...
Лиш одну... лиш навік... лиш мене...
ж."Дніпро" №4 2012р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=409703
дата надходження 17.03.2013
дата закладки 23.02.2016
Я повертаюся додому... Знову
Як і завжди (о, скільки вже разів !)
Знімаю маску й кидаю додолу...
Я так давно зробити це хотів...
Знімаю маску... Втомлене обличчя
Болить від усмішок і від гримас...
І знову, ніби вдруге народився,
І знов клянусь, що це в останній раз !
Знімаю маску з мови і з вимови,
Зі звичок, зі смаків, з переконань,
Здираю все ! Я навіть вже готовий
Позбутись замаскованих бажань !...
Стою, мов голий... Самоспоглядання...
Без тіла... Без обличчя... Без ідей...
Німий... Безликий... Зиркаю востаннє,
Заплющив очі - зараз все пройде...
Задкую у куток... Рука завзято
Там нишпорить у пошуках лиця...
Вони всі тут! Яку ж мені узяти ?
Можливо підійде хоча б оця...
3.11.12 р. Corvin
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382186
дата надходження 03.12.2012
дата закладки 15.04.2015
Не хочем іншої землі
І смертей виру.
Ми звикли жити у труді.
Ми прагнем миру.
Нам, щоби житечко росло,
Трава худобі.
Щоб розвивалось ремесло
Доба у д́обі.
Щоб дітки радісні були.
Щоб всі здорові.
Ми хочем миру на землі,
Добра і волі!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505808
дата надходження 17.06.2014
дата закладки 18.06.2014
Я малесеньку хмаринку
Загорнула на хвилинку.
А вона дощем пропала,
Квіточкою в полі стала.
Я дощинку цілувала.
Нічку добру всім бажала.
Цілувала в полі роси,
Янголяткам плела коси.
Квіточки пофарбувала,
Я у казці побувала.
Я сідала на віконце,
Не впущу вночі я сонце.
Хай малятка сплять.Я тишу
У мішечку заколишу.
Вітерець візьму у ліжко,
Лоскочу йому я ніжки.
Ось така мала пустунка.
Ой,та я ще і віщунка!
Вам насняться сни і снята!
Лиш закрийте оченята!
Я цілую всіх швиденько.
Я таке дівча маленьке.
Янголятка казки пишуть.
І колишуть Вас...Колишуть...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505241
дата надходження 14.06.2014
дата закладки 17.06.2014
Нас убивали поодинці
І часто вистрілами в спину
За те, що ми є українці
І свято любим Україну.
За те, що з́емлі в нашім полі
Политі кровію і потом,
За те, що ладні всі за волю
Померти смертю патріота.
У злиднях, ворогами биті –
Кого в остріг, кого в чужину,
По всьому світу гірким цвітом
Напорошило з України.
Відірвані від власних діток,
Принижені, німі й безправні
Стомилися жінки сивіти
За центи в закордонних спальнях.
Ну, а мужчини в поті й солі
В тайзі, по зимнику і ріках
На каторзі по власній волі -
В чужих сибірських лісосіках.
Гей, українці, сушим порох,
Мечі гартуємо з булату -
Закрив забрало лютий ворог,
Що називався старшим братом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=498850
дата надходження 14.05.2014
дата закладки 16.06.2014
Юне дівча душу свою звіряє:
Їй вже сімнадцять. Стільки можливостей має:
Світ на долоні. В ньому любов шукає.
Плутає з пристрастю. Байдуже, з ким не буває.
Мама хвилюється вдома і доньку чекає.
Всіх її "мегаісторій" матуся не знає.
Думає, вчиться дитина, знання здобуває.
Донька розумна у неї, сумнІвіу немає.
Дівчина й справді розумна і дуже вродлива.
По вуха закохана й до божевілля щаслива.
Але не довго те щастя - бо ж доля зрадлива,
Як би затримать кохання оте швидкоплинне?
Після жагучої ночі він, мабуть, не кине....
Знову і знову зливались тіла воєдино...
Втримала поруч. Як не душею, то тілом:
"Це аксіома?! Так! Ніби чорним по білому!"
Так вона думала. Так вона ним горіла.
Та в нього є інша. "Аксіома" своє віджила.
Дівчинка плакала, дівчинка голосила.
Не повернула його, хоч і не відпустила.
р.s. Дівчинці байдуже - в неї надмір свободи:
Як не кохання їй хочеться - хоч насолоди.
З другим, і з третім, байдуже, хоч би й з двадцятим -
Дівчинці більше немає чого втрачати.
Дівчинка просто із совістю вклала угоду:
Світлість душі проміняла на тіла свободу.....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=462567
дата надходження 26.11.2013
дата закладки 08.04.2014
Біль не проходить з віршами...
Можливо, його стає більше...
Та я вже не плачу ночами
Й кохати не можу сильніше.
Я більше не вмію літати
І сни мої всі чорно-білі,
Я хочу тобі розказати
Про в серці моїм заметілі,
Про вітер,що в душу закрався,
Про сльози-замерзлі льодинки,
Я хочу щоби ти дізнався
Про серця биття без зупинки,
В очах відображення неба,
Осколки розбитої мрії...
Тобі цього всього не треба,
Бо ти цього не зрозумієш...
Якщо будеш вчитись літати
Колись тобі вдасться злетіти,
Якщо ти не вмієш кохати-
Так просто цього не зуміти...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=422194
дата надходження 01.05.2013
дата закладки 07.04.2014