Гарденія: Вибране

Kіо

Гальмуєш

Ти  ж  таки  думаєш  про  мене  і  наче  мрієш?
Ліричний  відступ.  Все  довкола  мліє…Млієш?

Ти  ж  не  зважаєш  ні  на  що,  коли  кохаєш?
Волосся  милої  в  осіннім  цвіті  ти  купаєш….

Ти  дзвониш  й  інеєм  на  дроті  завмираєш,
Коли  вже  вкотре  почути  знов  її  жадаєш.

Ти  ж  днями  і  ночами  все  довколами  літаєш,
Руками  ніжними  туманний  пар  її  думок  гортаєш
І  мальвами  заквітчане  чоло  у  зморенні  цілуєш,
А  далі  ти  гальмуєш.  Далі  ти  гальмуєш.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537164
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 04.04.2015


Марічка9

Щасливим дням

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
Я  буду  в  них  ще  теплим  ранком  жовтня.
Чому  любов  бува  така  самотня,
Як  паде  листя  знову,  поясни?

Так  добре  знати,  що  ти  просто  є.
Все  інше  раптом  стало  невагомим.
Чи  є  це  почуття  тобі  відоме?
І  чи  ти  знаєш,  що  воно  моє?

П'янкий  глінтвейн  корицею  запах,
Закутаємось  теплим  покривалом,
Поки  зима  своїм  холодним  жалом  
Нам  слідом  не  лишилась  на  вустах.  

Дозволь  мені  прийти  у  тво́ї  сни,
У  них  зостатися  росою  на  троянді,
Щоби  колись  удвох  нам  на  веранді
Щасливих  днів  згадати  восени...

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=367926
дата надходження 01.10.2012
дата закладки 09.06.2014


Нора Никанорова

снежить

Снег  послушен,  хоть  не  тих  да  не  робок.
Перенять  бы  у  него  некий  такт:
И  укутывать,  и  тесно  –  бок  о  бок  –  
Ненавязчиво  да  вскользь.  Просто  так.

Бойко  фразами  сорить,  веселиться.
Шёпот?  –  Боже,  упаси!  –  взмах  бичом.
И  не  пряжа,  и  не  мех  –  вроде  флиса:
До  метро,  а  там  –  неважно  кто  в  чём.

Осторожничать  во  всём.  Быть  эрзацем.
Ни  помех,  да  ни  прорех  –  в  доску.  Вся.
Оказаться  ближе  всех  –  не  касаться.
Лунки  выстудить  на  сердце:  «Друзья».

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=467658
дата надходження 22.12.2013
дата закладки 09.06.2014


Нора Никанорова

дни и ночи

Далеко  ты  –  не  увидишь  отсюда.
Сердца  стук  да  телефонная  речь.
Я  спасаюсь:  шью,  и  мою  посуду,
Пью  наливку,  пироги  ставлю  в  печь.

Ни  забыть  стараюсь,  да  ни  забыться.
Я  играю  роль  послушной  жены.
Соловьи  поют  ночами  –  не  птицы:
Колокольцы  горевой  тишины.

Ты  вернёшься.  Обязательно.  Скоро.
–  Ведь  ждала  меня?  
Не  смея  вздохнуть,
Отведу  глаза  –  такая  притвора.
Разве  носом  ткнусь  в  плечо.  Разве  чуть.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502473
дата надходження 31.05.2014
дата закладки 09.06.2014