Это похоже на личное солнце в кармане бродяги
Так лихорадит солдат в ожиданье последнего боя
Это как будто забрать всех щенков у соседской дворняги
Или смеяться и плакать перед глазами конвоя
Так проверяют на силу, так получают свободу
Это сродни помутненью сознанья и шизофрении
Так реагирует странник в пустыне на грязную воду
И так робеет фанатик при виде ошибок мессии
Так погибает герой, не испачкав землею колени
Так подставляют лицо под капли холодного душа
Это похоже на звуки последней весенней капели
После столетнего плаванья так не сродни станет суша
Это болезнь без симптомов, это отсутствие неба
Так обрывают куплет, когда он еще не дослушан
Это голодная смерть при упоминании хлеба
Все это будет, когда ты вдруг станешь не нужен…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=191757
дата надходження 25.05.2010
дата закладки 19.02.2015
В цієї жінки єдина проблема –
Вона не моя.
Я навіть не знаю її ім'я,
Я навіть не знаю,
Чи хочеться мені його
Знати.
Якщо я завтра помру,
Вона не буде по мені
Сумувати.
А якщо ні, то я виберуся
Крізь смерть,
Виберуся крізь зиму усю
В дощах,
Виберуся крізь тишу
Усіх ночей,
Вона знаходить в своїх
Речах
Якусь дрібничку моїх
Речей.
Де ж ти, надіє,
Коли нас брали в полон?
Над нами не було нікого
Окрім ворон.
Тільки небо у попелі
Сіялось дрібно
Крізь жито,
Господь підійшов до нас
І попросив прикурити.
Тримай вогню, спасителю,
Тримай стрій,
Тут шість тисячі хлопців,
Які рвуться у бій,
Тут стільки гарячих сердець,
І стільки полкових знамен,
Запам'ятай же кожне із наших імен.
Він подивився навколо,
Зміряв усіх,
Витягнув якусь книгу,
Напевно, триптих,
Посповідав всіх живих,
Які недаремно померли,
Підняв рушницю, прицілився
В темінь.
В цієї жінки єдине щастя –
Вона не моя,
Я колись дізнаюсь її
Їм'я,
Тривке і тривале,
Густе як перевертнів
Шерсть,
Якщо ми зійдемо з перевалу,
Якшо я виберуся крізь
Смерть.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=545070
дата надходження 20.12.2014
дата закладки 16.02.2015
«Матуся, татко, я знайшла велосипедик.
Яким гасав брат ...до полону ...по шпина́тиках.
Як виросту, чи зараз, - взую його кеди,
І стану вам - за сина. А собі – за братика.
І чорну ковдру з дзеркала зірвала кошенятком.»
...І до́нька ще щось правила серйозним янголятком.
07.02.15 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=558098
дата надходження 08.02.2015
дата закладки 08.02.2015
обстріл Маріуполя
...я сіра і пухнаста, наче дим
вона русява і блакитноока
ми разом мріємо як в небо полетим
земля, наш дім тепер така жорстока.
ми зараз мрієм кожен про своє
я хочу птаху ближче роздивити
вона залишить хоче те що є
щоби й надалі в цьому світі жити.
мереживо малює на вікні
сльотавий день, нерівними смужками
і сум ворон у білій вишині
і плач дитини, бо пропала мама.
я хочу дуже їй допомогти
я муркочу і труся об долоню
та тільки мамі більше не прийти
вона уже в смертельному полоні.
ми з нею сидимо біля вікна
сіренька киця і мала дитина
з Донецька прилетіла сатана
і наш маленький світ навіки згинув.
ми разом будем навіть у раю
поглянемо на землю крізь хмарини
там біль і смерть, кривавії хрестини
і я на небі з ангелом стою...
святі опустять руку із хрестом
нема уже кого благословляти
в своєму місті, навіть Божа Мати
постує смерті, праведним постом.
а люди шаленіють від війни
волають душі мертві - зупиніться
а з неба сумно дивляться вони
мала дитина і сіренька киця...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554387
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Ти мій постійний героїн
За найдешевшою ціною
І не повітря я вдихаю нікотин
Із твоїх губ переді мною
Ти мій собор у центрі сіті
Ти мій таємний хід з надвору
Ти всі релігії на світі
Тебе вивчаю не коран чи тору
Ти всі мої думки про невідомість
В одній не згаданій картині
В якій втрачають всі свідомість
Тебе я п`ю немов мартіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513941
дата надходження 27.07.2014
дата закладки 21.11.2014
Якась прадавня туга тисне груди,
Годинник стугонить, мов метроном,
Журливо-сіра мряка за вікном,
І вітер монотонно виє: "Грууууууудень..."
Озеро суму й меланхолії ріка
Накочують свої молочно-білі
Запаморочливо-невідворотні хвилі,
І до полиці тягнеться рука.
Книжки, старі дитинства побратими, -
Час поруч з вами не минув дарма:
Ремарк, Булгаков, Кіплінг та Дюма
Допомагали перебути зими.
Він відкриває жовті сторінки,
Одягнені в зелену обкладинку,
І оживають образи в будинку
З ремаркової легкої руки.
Про дружбу, про любов - найбільше з див,
І привиди війни, немов химери.
Аж ось - між сторінок листок паперу,
Де по-дитячому наївно виводив
Він олівцем: "Дідусю Миколай,
Я чемний був і слухав маму з татом,
Тому я хочу зовсім небагато -
Лиш автомат у подарунок дай!
Такий, як справжній, щоб я біля хати
Міг з хлопцями пограти у війну,
А також щоб міг дівчину одну
І своїх друзів завжди захищати."
Ось погляд зупинився і завмер,
Де на стіні висить зім"яте фото:
Три вірних друга з однієї роти
Залізли залюбки на БТР.
Смішний Петро і безтурботний Васька
Щось наче роздивляється в траві,
Такі веселі і такі... живі
Під смертоносним небом Іловайська.
Щемить у грудях від численних втрат.
Він тихо видихнув слова, немов зізнання:
- Ось як збулось оте моє бажання,
Бажання мати справжній автомат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536491
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 12.11.2014