Будь велетом між націй, мій народе,
Блакитно-жовтий стяг свій розгорни!
Стоять на варті миру і свободи
Твої відважні віддані сини.
Козацька кров нуртує в їхніх жилах
І сонцем сяє тризуб золотий.
Тебе веде могутня Божа сила,
Народе мій, здіймайся і світи!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
Будь гідним предків, гордих і завзятих,
Твори щодень історію нову.
Хай ворог не посміє зазіхати
На гетьманську прадавню булаву.
Залишмо у минулому руїни,
Скажімо ворожнечам твердо “Ні!”.
Будуймо славне “завтра” для Вкраїни –
На благо наших дочок і синів!
[b]Пр-в:[/b]
Єдині ми від Заходу до Сходу,
Від сивого Дніпра і до Карпат.
Сія́й, країно вільного народу,
Мов діамант у ти́сячі карат!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591308
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 10.07.2015
...на острові далекому,
на острові незнаному,
між пальмами й бананами
росте собі тюльпан...
Він - вигляду величного
і кольору незвичного.
А в тім тюльпані мешкає
КАРЛІТА АФРИКАН...
З розпущеними косами
п"є молоко кокосове,
танцює румбу босою
і стукає в там-там,
де юний і забрьоханий,
стотонний і закоханий,
захоплено порохкує
сеньйор Гіпопотам ...
танцює тарарамисто,
жирафо-зебро-плямисто
бо в світі найвродливіша -
КАРЛІТА АФРИКАН !
...тому пробачте,Наточка,
двійнята - Галя й Гапочка
і дитсадочка "Ясочка"
веселий колектив...
Так долею судилося -
щоніч КАРЛІТА снилася,
коли я - весь у крапочку -
вітрянкою хворів...
І так мені невесело...
Бо тут би -яхту з веслами...
( не коника з колесами...
...не в смужечку - диван...)
Десь там - за океанами
чека мене з бананами
в помешканні тюльпановім
КАРЛІТА АФРИКАН !
чека мене...чека мене
з солодкими бананами
найкраща в світі мавпочка -
КАРЛІТА АФРИКАН !
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=575179
дата надходження 17.04.2015
дата закладки 26.04.2015
Дива́ таки трапляються, повір,
І засвіти лампадкою надію
У ніч, коли посріблений факір
Зірок огненних вивергне завію
В безодню неба, вижухлий велюр
Вмить спалахне гранатовим камінням
І в завитках розкішних шевелюр
Зимових крон розсипле мерехтіння.
Обтрусять сажу в комині вітри,
Як чорну пудру на обличчя ночі,
Різдвяний янгол спуститься згори,
Крильми́, мов хуртовина, залопоче...
І за собою мовчки поведе
Настрі́чу дню січневому новому,
І розіллє багряне каркаде
Світанок у мереживі тонкому
На вовну хмар, і перший промінець
Затягне облямівкою тонкою
В душі твоїй задавнений рубець,
Немов сам Бог торкнув тебе рукою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548508
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 04.01.2015
Підозріле реноме
У гладкого портмоне...
Цементовані мармизи
У служак глухої кризи.
Де вінець? І де творіння?
Між вагомим і не надто скаче доля винувато.
З шафи Всесвіту скелети
Живлять біблії-газети...
Розіпнули і цілуймо.
У перервах гріх рахуймо.
Де отець? І душ горіння?
Між мажорним і сумнішим вперто вештається тиша.
Печія - старанна пані -
Грає шлунком на баяні...
Божевілля - не питання,
Коли крапка про кохання.
Де ж кінець? Несіть склепіння.
Між журбою і весною всі шляхи зійшлись труною.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539459
дата надходження 25.11.2014
дата закладки 27.11.2014
...Був Король.
І Королева-
в Короля також буЛА...
На тарілках кришталевих
рожевіла пастила...
На шпалерах БУли квіти,
А у вікнах - вітражі,
у аптечці - йод і бинтик,
в кухні - сріблені ножі...
У садку - грушКИ і персик,
на горищах - кажани,
в теплій буді -злющий песик,
на ногах - нові штани.
У фонтані - три амури,
у капусті - слимаки,
в зоопарку-сто лемурів,
у пантофлів - каблуки...
Рахувати не беруся
скільки там- куди- чого...
..Ще буЛИ колючі вуса
у Величності Його...
Як страждала Королева
знали Спальня і зірки...
Бо щодня мастила кремом
дві подряпані щоКИ...
Накладала фарби густо,
зверху трішечки рум"ян...
Та якось,наївшись мусу,
так сказала:
Любий пан,
поголіть,будь-ласка,вуса...
поголіть,нарешті,вуса...
ПОГОЛІТЬ КОЛЮЧІ ВУСА!!!
Ви із ними... як Тарган!
...Місяць обрієм котився,
"серенадила" струна...
Вмить Король перетворився
на рудого Таргана...
( Він у паспорт - не дивився,
закохався - одружився!
і не знав,що наречена-
рідна доця Чаклуна...)
...Королеву крутить,нудить,
побіліла,як стіна...
Бо в чаклунськім інституті
кепсько вчилася вона...
Пропускала семінари,
і конспектів -не вела...
Як наслать закляття- знала...
Ну а зняти - вже не зна...
Щось белькоче - знову й знову...
все даремно! І вона
У коробку сірникову
посадила Таргана...
...Королева у печалі,
все тепер- ні се,ні те...
І коробочку ховає
у глибокім декольте...
Продала кришталь,шпалери,
бинтик,сріблені ножі,
будку з песиком,гантелі,
вікна,потім - вітражі...
Пастилу,штани,пантофлі,
мило,грушок кілограм,
патефон,мішок картоплі-
щедро платить лікарям...
Оглядали-лікували
Тарганиська лікарі-
присідати заставляли,
нагинатись до землі...
Виміряли довгі вуса,
у очне дивились дно,
все намацували пульса,
пить не радили вино...
всі рефлекси без ускладнень,
а нітрати - на нулі...
на аналізи направлень
цілих вісім штук дали!
УЗД,флюрограФІя,
п"явки,курс кефірних ванн...
Та в діагнозі чорніє:
НЕ ЛІКУЄТЬСЯ.ТАРГАН.
Торбу ж золота-нівроку-
у лікарні узяЛИ,
з ТАРГАНОМ лише коробку
Королеві віддали...
...у полях блукають коні...
...пастухи пасуть корів...
Королева у короні,
у загальному вагоні
їде-їде світ-за-очі-
попішає проти ночі
по-по-потяг "Рахів - Львів"...
ва-ва-гон тру-тру-тру-трусить-
сльози капають у чай...
тут Дідок якийсь торкнувся
до Величності плеча...
Не журіться,Королево,
хоч задачка - нелегка...
За Корону кришталеву
дам чарівного Грибка...
З"ж грибок - підуть лісами
чари,як в пісок - вода...
З Королем твоїм Вусатим
буде Горе-не-Біда...
Зник Дідок( забрав корону)
той грибок красуня - ГАМ!
СТАЛА ГАРНА ТАРГАНИЧКА
всім на заздрість тарганам!!!
Я ж в той час тихенько спала
на полиці тридцять три (33 )...
Таргани зачули сало -
у наплічник заповзли...
МИ ТЕПЕР ЖИВЕМО РАЗОМ-
в нашій кухні - справжній рай...
Я в ночі складаю ВІрші,
про кохання... осінь... вишні...
і про вуса - куці й пишні...
Таргани ж під табуретом
п"ють солодкий чорний чай...
Де ж мораль цієї "басні"?
та нема моралі тут...
Королі,голіться вчасно!
Королеви,вчіться класно-
не соромте інститут...
І грибків,мабуть, не варто
нерозумно так ковтать,
щоби потім в третій ночі
отакі казки писать...
Надобраніч! Я вже -спать...
*це просто жарт ...+безсоння :)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528747
дата надходження 09.10.2014
дата закладки 09.10.2014
Рими бредуть підвіконням впертими віслюками...
Рими,як мухи сонні,сірі - неначе миші...
Я шепоЧУ:"шикуйтесь!"...Жестикулюю руками...
Я їм каЖУ:"Вже - ОСІНЬ!Тобто СЕЗОН- для- ВІршів!..."
Тільки уперті Рими падають з підвіконня,
ну а слідом за ними - Книжка,Вазон і Кава...
і догори ногами в тріснутому вазоні
мокрі белькочуть Рими:"Знаєш, а тут цікаво...
...дуже корисне місце - віником не дістати :):):)
Кажеш - сезон для ВІршів? Кажеш - Велика Цаца?
Може,покинеш Віник і просто- вкладешся спати?
Знаєш,вірШІВ про ОСІНЬ- рівно мільярд сто двадцять...
...Я витираю каву,я черепки змітаю...
Рими ж- лежать в куточку,дивляться меланхолійно,
як за вікном повільно жовті листки кружляють...
Солодко позіхають:" Плюнь... і прийми снодійне!"
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527767
дата надходження 04.10.2014
дата закладки 05.10.2014
Поважний жовтню, пане мій ласкавий,
Як личить вам оливковий наряд!
Ну, запросіть на філіжанку кави
Самотню пані біля ліхтаря...
Вона така розгублена і мила,
В руках потерті рукавички мне,
Тріпоче, мов метеликові крила,
На вітрі теракотове кашне.
Погомоніть про те, про се, мій пане,
Під шурхіт падолисту і газет,
Під брязкання металу й порцеляни
Послухайте розчулений кларнет.
Хай ваша пані теплими вустами
Пригубить кави терпкість запашну
І загориться іскорка між вами,
І затеплі́є погляд пані... Ну!..
Побудьте трішки звабником принадним,
Даруйте компліменти і вірші,
Хай подих тютюново-шоколадний
Здіймає ураган в її душі!..
Летять думок розірвані конверти...
Та хто там знає, може й неспроста
Чомусь вам личить стриманість уперта,
А вашій пані - скромна простота...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527235
дата надходження 01.10.2014
дата закладки 01.10.2014
[img]http://www.mobinations.com/mediacontent/image/osenniy-listik.gif[/img]
Розпогодилось! Сонячний спис протаранив діброву
І застряг у густій шевелюрі тополі. А день
Заплітає у вільхові кучері стрічку шовкову
З потічків говірких і веселих пташиних пісень.
Розпогодилось! Боже, ну, що іще треба для щастя?
Може крил невагомих для злету в небесну теплінь?
І нестримної віри в душі, що усе в тебе вдасться,
Що відступить тривоги і сумніву капосна тінь!
Що утрати минулі ти при́ймеш в душі, як належне,
Не зронивши за ними ні краплі гіркого жалю...
Глянь, як пізня троянда на клумбі удосвіта мерзне,
Та вона не розмінює теплу надію свою...
Її віра у ранок прийдешній росте безупинно,
І у сонце нове, що розсіє кристали роси...
Так і ти не здавайся і вір у прекрасне, людино,
І радарами серця лови неземні голоси!
Налаштовуй себе на красу, на любов і на диво,
Хай тебе не зламають підступні зневіра і страх...
Озирнися довкола: як сонячно, легко, красиво -
І у світлому храмі природи, і в тебе в думках!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=526241
дата надходження 27.09.2014
дата закладки 27.09.2014
Бабине літо сидить на строкатому пледі,
Здмухує бульбашки мильні в погожу блакить,
Хмари повзуть – вайлуваті кумедні ведмеді,
Річка косулею спритною в далеч біжить.
День підсолоджений гусне в липкій карамелі,
В пасмах трави розплескалось обіднє тепло,
Жваві пташки розсипають чаруючі трелі –
Мов розлітається друзками тріснуте скло!..
Десь у смарагдово-мідному плетиві пущі
Млин причаївся, як ветхий біблійний ковчег,
Проз його стіни трухляві, колись невсипущі,
Сонце груше́вим сиропом у шпарки тече.
В кучері річки нападало прілого листу,
Хвильки грайливі розхлюпали світлу печаль,
Клен молодий у чуприну яскраво-огнисту
Вплів, наче бантик, серпанку тендітну вуаль.
Бабине літо надбало тонких павутинок –
Між гілочками напнуло чудні макраме...
Світку мій милий, як легко на серці й дитинно!..
Вітер попутний у плечі окрилені дме...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523578
дата надходження 15.09.2014
дата закладки 17.09.2014
...Небесна комісія - сТАрці із німбами лисі-
суворо засудять із серцем мої компроміси...
Та я - відлітаю,я- птах із Далекого Лісу,
хоч в мозку пульсує шаленими ритмами - місто...
А ти,Птахолове, - невдаха... Бо шовкові сіті
найкращої пісні не дали послухати й миті...
То ж... Мушу летіти,лишаючи навіть не спогад,
а перших морозів осінніх світанковий холод
і - лапки пташиної слід...
...Лід...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523828
дата надходження 16.09.2014
дата закладки 17.09.2014
Цуценя французького бульдога –
Подарунок, несподіванка шалена!
І від вражень він розгублений, небого,
Так беззахисно все дивиться на мене…
Ось оговтався, відчув любов безмежну,
Ігнорує спальне місце на підлозі,
Все – тепер від нього ми залежні,
Ми поборені, віднині ми в облозі,
Все для нього – найсмачніше, найсвіжіше,
"Моє сонечко кохане!" - це собаці,
Поцілунки та обійми найніжніші,
Потурання щонайменшій забаганці.
Недогледіли, як застрибнув на ліжко,
Зацікавлений мобільним телефоном,
Все розгриз – наївся до відрижки
Й спокійненько задрімав у нас під боком…
Зранку – ґвалт! Зіпсований мобільний?
Ні, звичайно: "Песик може захворіти…",
А хитрун, пересуваючись повільно,
Чимчикує до вітальні, де є квіти…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=231870
дата надходження 29.12.2010
дата закладки 08.09.2014
А якщо уявити: життя-
великий Автобус.
В потертiм салонi -
"кожної тварi-по-парi".
За склом закiптюженим-
Мiста байдужий космос
i плаває Сонце
мiж сiрих дорiг в узварi.
Не робить зупинок
i не оголошуе станцiй
мiстичний Водiй,
що до мене -
завжди спиною.
Мiж крикiв "Ганьба!"
i квiтучих гучних овацiй
йде Тиха Вiйна,там
де лiктi - найперша зброя.
Утомлено топчеться
згорблена Сива Старiсть,
ковта валiдол,
не здiймае очей на пики,
що сито сидять,
"увінчані" псевдо-святiстю...
I зло найсмiшнiше-
затоптанi черевики.
I квола Любов
демонструе щомить загалу
потертий квиточок
Посвiдчення Iнвалiда.
I хтось її садить собi на колiна,
вгощае салом...
А дивний Автобус все їде
кудись. Все їде.
А я крiзь щiлину бачу
шматочок Неба
i надпис над контуром
сонних дверей,
що треба...
( У разi аварїї?
Тільки? )
ЗIРВАТИ ПЛОМБУ.
ПIДНЯТИ КРИШКУ.
НАТИСНУТИ КНОПКУ.
ВIДКРИТИ ДВЕРI ВРУЧНУ.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482430
дата надходження 28.02.2014
дата закладки 04.09.2014
...Лялькар умiлий iз тонкими пальцями,
що вiшав менi Сонце - на моТУзку,
у скринi - повно ЛЯльок...Всi - окрайцями
своїх сердець солодку грають музику...
...шукають в Тебе мiсця...там - пiд ребрами...
Змагаються за рим цукровi терцiї...
Та,мабуть,краще - босою у небо,
нiж бути тiльки Лялькою - в колекцiї...
Сумую ж чом Паяциком замрiяним?
Латаю крила...Пришиваю гудзики...
(...Я завтра вирушаю пiд вiтрилами,
хоч до зап"ясть прив"язанi - моТУзки :) )
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=484247
дата надходження 08.03.2014
дата закладки 28.08.2014
Відпусти цього Птаха - тобі його не приручити,
хоч впіймала за лапку і - пестиш сріблясте крило.
Ти це знаєш сама і на картах дарма ворожити...
Він не з тих. Він - не той, що зуміє ПРИРУЧЕНИМ жити,
і кого зможе втримати шибки буденної скло.
Відпусти і - пробач. Таким сняться відчинені вікна,
за якими вібрують шторми і гойдається вись...
Він - із тих, хто до теплої клітки ніколи не звикне.
Відпусти. Хоч і сонце за ним - як за обрієм - зникне!
ТИ ж - повір - САМЕ ТА, до якої - верНЕться... Колись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519118
дата надходження 23.08.2014
дата закладки 23.08.2014
Втомилась я від звуків сурм врочистих,
Нестримних ритмів, злетів, висоти…
Я хочу слухать соло падолисту,
У тиші мрію спокій віднайти.
Доволі громовитих ораторій,
Завзятих маршів і пісень гучних.
Душа конає в їх потужнім хорі,
Благає, щоб цей шал нарешті стих.
Нехай лелійно тільки тиша плине,
І вже ніяких ні подій, ні свят.
Лиш тільки спокій, тільки небо синє,
І аромат духмяних свіжих м`ят…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=474257
дата надходження 22.01.2014
дата закладки 19.08.2014
Осінній дух обкурює снопи,
На вітрі шурхотить суха солома.
Поспи ще трішки, вересню, поспи,
Дозволь набутись літечкові вдома.
Серпнева спека випалила луг,
Вже де-не-де трава руда, мов грива.
Нап'яв ставок вербовий капелюх
І спить в полоні лагідного снива.
Лящить коса в отаві запашній,
Пластки шовкові стеляться під ноги,
Вже цвіркуни в мелодії чудні
Вплітають нотки смутку і тривоги.
Осінній дух, мов злодій сторожкий,
Крадеться тихо, ледве чутно шерех,
І календарні видерті листки
Відносить вітер на далекий берег...
Де тепле море лащиться до скель,
Де гордих пальм пустельні бедуїни
Обвили ноги органзою хвиль,
Де ніжність оксамитової піни
Змиває на піску чужі сліди
Під сонячним розжареним софітом!..
Не йди ще трішки, вересню, не йди,
Дозволь мені набутися із літом.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=515833
дата надходження 06.08.2014
дата закладки 06.08.2014
Лунко бруківкою цокає вечір,
Хвацько з пітьмою у танці кружляє...
Паморозь шаллю кидає на плечі...
Нічку ревниву втіша, обіймає...
Місто дрімає, лиш ратуша сонна,
Сумно зітхнувши, рахує літа...
В неба покоях іскристо-бездонних
Зірочці місяць косу запліта...
Листя вже спить, потомившись від танців...
Солодко снить запальную весну...
"Па" свій останній кружлятиме вранці...
Потім під ковдру приляже ясну...
Стихло усе... заколисане снами...
Лише спів Ангелів тихо бринить...
Завтра прокинеться, вмите дощами,
Місто моє...
а сьогодні...
тсссс... спить....
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461581
дата надходження 20.11.2013
дата закладки 25.07.2014