Рік проминув немов завірюха,
Що навіть влітку пам'ять тримає
В міцних обіймах згадки про холод.
Сумне обличчя я витер насухо -
Серце, не душу, біль ще мені крає,
Але це вже не за щастям злий голод.
Там, в минулому, в житті завірюсі
Я не був сам в сніговому обвалі
І знав: вогонь наших душ здолає все.
Та, коли був до літа ще в русі,
Душі наші боги роз'єднали
І кожний давно вогонь сам несе.
27.12.2014
К.
-------------
"Завірюха життя" 570 Х 195;
картон, олійна пастель; 05.01.2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547133
дата надходження 28.12.2014
дата закладки 03.09.2016
Храм православний стоїть серед дерев,
Костел як свинарник стоїть майже поряд -
Совьєти майстри були робити Зле,
Давити/нищити український нарід.
Тридцять років пройшло, як побачив оце.
Цікаво: щось докорінно змінилось?
Обрій за Стиром має нове лице?
Невже повернулась назад справедливість?
К.
06.07.2014
*******
"Луцьк. Обрій за Стиром" 480 х 360;
папір, акварель; 16.06.1985
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509632
дата надходження 06.07.2014
дата закладки 03.09.2016
Ми кажемо, що мова у нас солов'їна,
І на увазі маємо мову класичну,
Якою не говорить кожна людина,
Бо говір і говірки - справа нам звична.
Ми забуваємо, що мова вібрує,
Адже розлита на теренах нації,
Її варіації кожний з нас шанує -
Слово в ній тверде, м'яке, шипить чи клацає.
Дітей, звичайно, нам носить птах із далека,
Назва його мінлива: чорногуз чи гайстер,
Бузько, бусол, боцень, боцюн, босич, лелека,
Та для українців він символ, щастя майстер.
Симфонію мови ведуть лемки, гуцули,
І галичани, поліщуки і таврійці,
Бойки, литвини... Коріння ми не забули!
А в мелодиці мови ми як італійці.
Наша різність багатостраждальної мови
Єднає зараз так, як раніше ніколи,
Бо ворог знову напав, багатоголовий,
Споконвічний, підлий, ворог нашої мови.
К.
05.07.2014
*******
"Українська мова" 360 х 480
папір, акварель, кольорові олівці,
ручка "металік";
Лютий 2000
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=509473
дата надходження 05.07.2014
дата закладки 03.09.2016
Дивные рассветы, голубые дали,
Там мы жили прежде, но не совпадали,
Наши с тобой мысли, уровни и чувства,
Мне немного жалко, болестно и грустно.
Где когда – то были, жили да забыли,
Там тогда любили или не любили?
И опять, как прежде, не найдя друг друга,
Снова мы с надеждой двинемся по кругу.
Много раз вернемся в этот мир под звезды,
То ли слишком рано, может слишком поздно?
На земле рождаться будем мы так часто,
До тех пор, пока нас не постигнет счастье.
Мы лишь половинки целого единства,
Дар познать отцовства дан и материнства.
Будем мы скитаться в поисках друг друга,
Вновь и вновь рождаться, двигаясь по кругу.
Дар любви Вселенной, есть в нас от рожденья,
Он способен наши прекратить мученья.
Верю, обученье скоро завершится,
Мы, найдя друг друга, с Небом сможем слиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=407641
дата надходження 10.03.2013
дата закладки 25.04.2015
Не повертайся у минуле,та назад,
Не трать надаром свого часу,
Все,що прожито-не вернеш ніяк,
Та й рушити старе,зовсім неварто!
Історію два рази не повториш,
Людину втрачену-невсилі,ти змінити,
Не стій на місці,а іди вперед,
Допоки йде життя-то треба жити!
Кому ти дорогий-тебе догонять!
І їх,ти,щиро зможеш полюбити,
Не повертайся в те минуле,бо неварт,
Той час,щоб пам*ять знову ворушити!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=572053
дата надходження 05.04.2015
дата закладки 25.04.2015
(Присвячую своїй мамі Ходак Феодосії Іванівні)
Подаруй мені, мамо, долю,
І щасливу, і невідому,
Ще й любов подаруй, юначу,
Щоби справжня була, терпляча.
Почуттями щоб дорожила,
Добра мати була й дружина.
Заспівай мені, мамо, пісню,
Щоб жилось між людьми не тісно,
Хай навколо гуляє воля,
Дітвора щоб рясна, не квола,
І щоб сонечко їй сміялось,
А від того згоріла заздрість.
Розкажи мені, мамо, казку,
Бо без неї так жити важко,
Бо без неї життя буденне,
А вона, як вода студена:
І омиє мене, й напоїть,
Рани серця й душі загоїть.
Намалюй мені, мамо, квіти,
Кольорів щоб позичить звідти,
Більш яскравих – не хочу темних,
Хоч і не обмину я терни,
І колючі, і терпко-кислі,
Все ж без цього життя не мислю.
Подаруй мені, мамо. серце,
Щоб раділо грозі й веселці,
Щоб любити й прощати вміло,
Щедре й добре було, і сміле.
Бо без серця як жити буду?
Бо страшні безсердечні люди…
Подаруй мені, мамо, долю,
І щасливу, і невідому,
Ще й любов подаруй юначу,
Щоби справжня була, терпляча.
Щоб любила клітинка кожна –
БЕЗ ЛЮБОВІ ПРОЖИТЬ НЕ МОЖНА!
Ганна Верес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=576563
дата надходження 23.04.2015
дата закладки 25.04.2015
У моєму дірявому капелюсі
Одвічна ніч, де ховаються сни,
Коли день жене їх з поля
Людських кострубатих думок
У закутки невідомого.
Я залишаю свого капелюха
(Щовечора, коли блідий Місяць)
У межичассі: на вішалці,
Де зупиняються всі годинники.
Відвідую щоденно будинок
(З отою вішалкою у закутку)
Зі старими горіховими дверима:
Відчиняю одні –
І знову вертаюся у день «вчора»,
Відчиняю інші –
І потрапляю у день «завтра»,
Минаючи дощавий понеділок «сьогодні».
Отак і мандрую з годинником,
Що сходить з розуму
І показує час: то готичне середньовіччя,
То модернову весну,
То кришталеве бароко.
Цей капелюх
Позичає в мене
Один дивак-джентльмен.
Він зовсім не фокусник,
І навіть не скрипаль.
Йому просто приємно,
Що позичаючи капелюх
Я називаю його джентльменом.
Бо більше не називає його
Джентльменом ніхто.
Ну, зовсім.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=541957
дата надходження 07.12.2014
дата закладки 13.04.2015
«…на живущих в стране тени смертной свет воссияет» (Ис. 9:2)
«Господа пойте и превозносите Его во веки».
******
Обманулся ад кромешный.
Душ мучитель безутешных
И помыслить бы не мог,
Что отнюдь не новый грешник
В тартар снизойдёт - а Бог!
Озарилось царство смерти,
Покорилась Свету тьма.
В ужасе сходя с ума,
Пали ниц чумные черти,
Не изведавшие срама
За преступный, злой удел,
Слыша скорбный плач Адама:
- Каюсь, Господи, я здесь…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=573662
дата надходження 11.04.2015
дата закладки 12.04.2015
Корній Веснянкович весняно
мугикав пісню за столом.
Стіл удавав фортепіано.
У м"ятнім чаї танув ром.
Глафіра Бруньківна завзято
до вух тулила капелюх.
І вчила радісно літати,
вино із глека попивати
п"ять молоденьких сонних мух...
Антін Фіалкович зухвало
тиснув на гудзичок дзвінка
дверей помешкання, де спала
Орися Сонцівна Струнка.
А у мені брекет із льодом
ніяк розтанути не міг.
І сипав всупереч погодам
зі стелі білий-білий сніг,
як хтось даремно і невміло
зламати пробував замок...
Я білі двері відчинила,
пістоль картонний ухопила
і...
Натиснула на гачок!
Корній Веснянкович, прощайте!
Глафіра Бруньківна, простіть!
Антін Фіалкович, втікайте -
Струнку Орисю прихопіть
фортепіано, стіл і крила,
поглохлих мух і глек вина...
Коли в мені розтане брила-
мабуть
тоді
прийде Весна...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=569928
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 30.03.2015
Загув Майдан неначе рій бджолиний,
Проснувсь народ під натиском щурів.
І запалав вже факел невгасимий
В серцях незламних дочок і синів.
Вже досить годувати панські морди
Терпіти ґвалт, знущання та грабіж.
І годі вже молитись на біг-борди
Із пиками свинячими, хоч ріж.
Вставай з колін, народе любий, милий!
Скидай з своєї шиї кровопивць,
Що вп’ялися зубами в твоє тіло
І кров сосуть, неначе зграя вбивць.
Дорвалася до влади купа трутнів,
На нашій праці дбають капітал.
В казні державній воду каламутять.
Аж зло бере їх: «Чом народ повстав?!»
Кидають проти тебе яничарів:
«Тітушок», Беркут, Маріїнський парк.
Студентів перевірками лякають,
Мінкульт грозився церкви закривать.
Калічать страйкарів, б’ють журналісток,
В терорі звинувачують борців.
Підкинуть вибухівку активістам –
Щоб мати привід збройних фахівців.
Та силою тебе вже не злякати
І хитрощами теж не обдурить.
Не страшні тобі тюрми, ані грати:
Ти ладен вмерти, аніж в рабстві жить
Ти є народ, тобі належить влада.
Твої поля, ліси, річок блакить,
Твій президент, твоя – Верховна Рада.
Вони повинні всі тобі служить!
Не грабувати, в очі не брехати,
А дбати про життя твоє та честь!
Кормить голодних, хворих – лікувати,
Шануючи, бо ти – господар єсть.
Ти працьовитий, мирний та терплячий,
Талановитий, мудрий і простий.
Твої ж князі – грабіжники невдячні
Військових здатні на Майдан ввести.
Тому й нахабно бійки провокують,
Брехню монтують куплені ТВ,
З Москвою, як два голуби, воркують:
Замислюють, як стратити тебе.
Не вдасться обдурити і злякати,
Не той народ вже, яким був раніш:
Зламає свої зуби провокатор,
А вбивця сам потрапить на свій ніж!
Гуде Майдан! Гуде і не стихає,
Назад уже немає вороття.
Повсюди з діжок вогнища палають,
Гартуючи свободу й майбуття.
15.01.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=568992
дата надходження 24.03.2015
дата закладки 30.03.2015
«Світло спитало у Небуття:
- Ви, вчителю, існуєте чи не існуєте? –
Але не отримало відповіді…»
(Чжуан Цзи)
Приємно, коли учні
Приїжджають здалеку*.
Але інколи здалеку
Прибувають не учні, а вчителі
Відвідуючи іншого вчителя,
Щоб разом шукати Шлях
До далекої Істини.
До вчителя на ймення Володар Почуттів
Прийшов вчитель Блукалець.
А Володар Почуттів
Сидів, схилившись на стіл,
Зрікся всього і тихо дихав,
Був наче відсутній.
І Блукалець в очікуванні
Запитав чи то вчителя
Чи то самого себе:
«Як же так? Невже тілом
Можна стати схожим
На сухе дерево,
А серцем на жменю
Згаслого попелу?
Бо той, що цієї миті сидить,
Схилившись на стіл,
Вже не той, хто сидів
Схилившись на стіл щойно!»
А Володар Почуттів
Повернувшись у світ
Світла і темряви, сказав
Чи то гостю чи то всім:
«Як добре спитав ти, Блукальцю!
Чи зрозумів ти, що нині
Я зрікся самого себе?
Коли ти почув сопілку людей,
Ти не знав ще, що таке
Сопілка Землі.
Коли почуєш сопілку Землі,
Ти ще не будеш знати,
Що таке сопілка Всесвіту!»
А музика Всесвіту
Тим часом лунала,
Як і тисячу років до того,
Як і буде лунати вічно.
Тільки хто її почує?
Хто?
Примітка:
На малюнку напис: «Цін Тін Ю Чжоу Де Інь Юе» - «Слухати музику Всесвіту» (кит.)
* - цитата з Конфуція (Кун Фу Цю Цзи).
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=514029
дата надходження 28.07.2014
дата закладки 30.03.2015
І навіть тут... на цій страшній війні,
Він вишиває мир на полотні!...
...А може - довгу долю вишиває!...
Він добре знає, що тепер в ціні...
Умілі руки - сильні і міцні!.. -
І кулемет і голку він тримає!...
Надійно, у короткій тишині,
Дарує спокій і тобі й мені...
Він нашу Україну захищає!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559230
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 25.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.03.2015
Не нарікаю я на Бога,
Хай Він боронить від такого.
Мій Бог-Гончар мене,як з глини,
То кухлем зробить ,то цеглину.
Його я виріб і творіння,
Його я плід,Його насіння.
Не сперечатись і гордитись,
Я хочу вірить і молитись.
Я-раб Христа,Царя слуга,
Закон для мене Його Слова.
Я-син Небесного Отця,
Шукаю Божого лиця.
На Бога я не нарікаю,
Бо Пастир мій Спаситель знає
Що для душі моєї треба.
Я вірю -моя доля з неба.
Не нарікаю я на Бога,
Не нарікаю ні на кого.
Себе суджу,себе картаю-
Як мало вдячним я буваю.
22.03.06
.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559129
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 22.03.2015
Весняний дощ хлюпоче дрібно,
Набігли хмари голубі.
Якщо нікому не потрібна,
То хоч собі, то хоч собі…
Вже за годину стане ясно
В обіймах сонця і тепла.
Я не люблю людей нещасних,
Бо я сама така була.
В тім, що живу – найбільше щастя-
Великі радощі й малі-
Тому знаходжу я прекрасне
У кожній миті на землі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=563538
дата надходження 01.03.2015
дата закладки 22.03.2015
Калинова моя Україна!
Край пісенний, мій край чарівний!
Де від прадіда-діда родина,
Тато з мамою прихисток мій.
Рідне місто – перлина в степах.
Перший крок, перше слово, кохання.
Запах хліба, колиска в житах,
Перші сльози, і перше зізнання.
Кожен клаптик тут рідний такий,
Все з дитинства своє і знайоме.
Стежка та, що веде у світи,
І щоразу вертає до дому.
Рідний дім, моя рідна земля,
Де моя пуповина зарита.
Я дитина, я донька твоя,
І душа моя завжди відкрита.
Калинова країно моя!
Хіба краща у світі буває?
Я дитина, я донька твоя!
Моє серце для тебе співає!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566789
дата надходження 15.03.2015
дата закладки 22.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.03.2015
Я вдячна Богу за усе - за те що бачу,
Що зранку прокидаюсь і ходжу,
За те, що я сміюсь, чи навіть плачу,
Й за те, що просто-напросто живу.
Я навіть вдячна за усі страждання,
Тому, що я сильнішою стаю,
За друзів і за втрачене кохання,
За день, за ніч, за вранішню зорю.
Ще вдячна за дітей, за всю родину,
За те, що хліб є завжди на столі,
За пишний клен і за вікном калину,
За те, що є батьки і що живі.
За те, що просто слово за словами
На аркуші з"являються рядки
І все що хочу можу розказати -
Про почуття, чи просто про думки.
І хай слова, можливо, не веселі
Та все одно це все, що на душі...
І знов слова на білому папері,
І знов нові з"являються вірші.
29. 11. 14
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540315
дата надходження 29.11.2014
дата закладки 16.03.2015
Ты несчастен, но я не лекарство –
Расслабляющий лёгкий наркотик,
Чтоб на время забыть о мытарствах,
Метко бросив отравленный дротик.
Изливая проблемы и беды,
Очищаешь загнившие раны
И под утро находишь ответы
На вопросы… в изгибах желанных…
Обновлённый, счастливый – уходишь,
Подготовленный к новым свершеньям,
Обо мне забывая, находишь
Антипода моим отраженьям.
Не надолго. По свету скитаясь,
Не любовь оставляешь – проклятья.
За подпиткой ко мне возвращаясь,
Веришь: жду, распростёрши объятья.
Уходи. Не святая Тереза.
Надоело быть доброй и милой.
Я из камня теперь, из железа –
Не согнёшь. Даже ты. Даже силой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=513484
дата надходження 25.07.2014
дата закладки 15.03.2015
Осінній сум розвіявся туманом,
В депресію поринув листопад,
І виплеснув багрянцевим шампаном
Емоції шопенівських балад.
Осінні вітражі у пам'яті мрійливій
Закарбували миті золоті,
І вільхи, клени у мелодії тужливій
Бринять, наче бездушні скрипалі .
Оркестр осінній звабливо заграє
Й порине у міцний зимовий сон,
Але ще доки листя догорає,
То взяв до рук маестро - саксофон.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536755
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 15.03.2015
Смакуйте це життя,
Бо іншого не буде
М. Матіос
Смакуйте це життя, смакуйте,
Туди валізи не пакуйте,
Там музика життя стихає:
Там щастя і журби немає.
Смакуйте полиновий солод,
Як ніж у спину вдарить холод.
Таке привабливе, красиве
Перемалює в сиве, сиве.
Смакуйте це життя , смакуйте,
За кожну милість віддаруйте.
Смакуйте- іншого не буде –
Живіть сьогодні світло, люди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=565208
дата надходження 08.03.2015
дата закладки 15.03.2015
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=519780
Художники, поети, музиканти -
Дорослі діти з непростим життям ,
Володарі й заручники таланту,
Пронизані навіки почуттям...
Багато з них ламається душею,
Ще більше -губляться у пошуку грошЕй...
А Муза...Хто рахується із нею,
Коли довкола стільки нелюдЕй...
Та є такі, що зберегли світлинку
І не втоптали свій талант у бруд!
Вони щораз дають себе частинку,
Коли виносять витвір свій на суд...
Художники, поети, музиканти....
Без них цей світ давно б уже помер....
Вони красу тримають, як атланти,
На рівні світлості душі й небесних сфер...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=523203
дата надходження 13.09.2014
дата закладки 15.03.2015
Вставай Україно! орда йде з кремля!
Палають будинки, міста та поля.
Рашисти катують та нищать людей,
Із Градів стріляють в маленьких дітей!
Ідуть грабувати кремлівські кати –
Вже вишні не будуть в садочку цвісти.
Все знищить та спалить в вогні московіт*
Вставай Україно! Донбас вже горить!
У танках та Градах везуть золоті
Кайдани усім нам брехливі кати!
Зшиває імперію підлий тиран,
Завадив йому це зробити Майдан!
Вставай Україно! орда йде з кремля!
Донбас – споконвіку Вкраїнська земля!
Тут голодом вбили мільйони людей,
Заради імперських, злочинних ідей.
А потім у Харьків, у Крим на Донбас
У знищені села ввезла раша вас**!
Ви діти й онуки убивць та катів,
Тому ви й позвали до нас москалів!
Вставай Україно! Прийшли вороги,
Пора нам віддати падлюкам борги!
У пекло загонимо цю кляту тать,
Вставай Україно! Борги віддавать!
*до петра1 раша називалася московією, а люди які жили в московії називалися московітами. І тільки з часів петра1 раша почала називатися рашою.
**тільки в 1932-1933р.р. з раші у звільнені голодомором хатини українців завезли ешелонами один мільйон двісті тисяч переселенців. А в 1944 році кривавий сталін підписав указ про депортацію до Сибіру всіх українців з території України. Тільки через величезну кількість українців та війну руцкому міру не вдалося виконати цей злочинний наказ… В 1944 п. було депортовано тільки 200 тисяч українців…
24-25.02.2015р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=562416
дата надходження 25.02.2015
дата закладки 15.03.2015
О , Мати Христа, Богородице Діво,
Дай сили тим людям, яких я люблю!
Даруй їм здоров'я, всели в них надію,
Храни їхні душі... покірно молю...
Хоч знаю, що буде все так, як повинно,
Що тілу земному відведено час...
Не втомлюсь благати тебе безупинно,
Щоб вогник життя їх завчасно не згас.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=328030
дата надходження 05.04.2012
дата закладки 10.02.2015
Любимый мой... Любимый мой! Лю-би-мый.
Я это снова... утру говорю!
И так тепло внутри необъяснимо...
Да нет же! Объяснимо - я люблю...
Рассветы вот такие, и весенний
игривый легкокрылый ветерок,
мороз февральский, лето я... всем сердцем,
и... кофе с молоком, и... нежных строк -
твоих - люблю звучание, желаний...
огонь - глаза твои, любимый мой...
Ромашки все, ирисы и тюльпаны!
И снег ловить губами, и зимой...
гулять по парку, удивляясь - сколько
в нём чистоты, а в сентябре... Ещё...
следы на пляже, горизонт, что скован
влюблённо-алым, нежным, будто шёлк,
уходом ночи, и приходом утра...
Я это всё... немыслимо люблю!
И буду, сердцем всем, и до минуты...
Сегодня, завтра и всю жизнь мою...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=557343
дата надходження 05.02.2015
дата закладки 08.02.2015
Зійди гниле Каховське море,
Відкрий нащадкам Січ забуту,
Ятриться пам’ять давнім горем,
І квилить сум – душі отрута.
Землі моєї охоронці,
Так вам віддячила цариця,
Устаньте, хлопці –запорожці,
І злісно-весело всміхніться.
Від усмішки з-під брів крилатих,
Корони шляхтичі тремтіли,
Під зад і туркам вміли дати
Кацапів також справно били.
Европи лицарі залізні
Османам данину платили,
Ви ж реготали в січі грізній,
Здолати вас було несила.
Та ваша суть - дитячі очі,
Перехитрили вас кацапи,
Як таті мороку і ночі,
Лиш Зло творили їхні лапи…
Та годі! Все! То нам наука,
Як зрада дякою буває,
В орла немає брата-крука,
А крук за хмари не літає!
Ераст ІВАНІЦЬКИЙ
12 червня 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543835
дата надходження 14.12.2014
дата закладки 08.02.2015
ПОПЕРЕДУ ОСІНЬ
Щасливий - не одну весну я мав
Кохання чари повністю пізнав
Роки ідуть й цього не зупинить
Тому й ціню я, мабуть, кожну
мить
Літа проходять – не жалкую я за
ними
Хоч знаю: скоро прийдуть мої зими
Та не роблю з цього проблеми зовсім
- Попереду ж у мене ЦІЛА ОСІНЬ
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554960
дата надходження 27.01.2015
дата закладки 08.02.2015
З талмуда вилізла істота,
Валялась міллю там давно.
Чекала сутінків з болота,
Із ночі влізла у вікно.
Няпяло бидло вишиванку,
Скривило виплодок губу.
Дивися молиться вже з ганку,
Приход купило й попадю.
Куди не кинь злодійкуваті,
В яку б не глянув глибину.
Прозорі кролики вушаті,
Лушпарять ненависть й брехню.
Усе вже вкрали і жирують
На наше горе і біду.
Думки і подихи курують,
Вкраїну нищать молоду.
Щоб в Бога істину вмикнути,
Втопили правди джерело.
Підлоту, зло, війну і смути,
Здійняли с.ки в ремесло.
Живеться внукам Соломона,
Здається б тішилось дитя.
Але для «повного» в Мамона,
Ще б мало бути «опертя».
Отож купують батальйони.
Глянь «Правий сектор» у кутку.
Будують цуки Вавілони,
Ба, бриліантик в ноготку.
Слиш! Доморощена зараза.
Не дома ти тут, тормозни!
Уже зявилася ВІДРАЗА.
Дивися бадло не ригни..!
Р.С. Ви вже осмерділи
і українцям і євреям…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=518310
дата надходження 19.08.2014
дата закладки 07.02.2015
Ніч - іспит тебе на розум,
Де сон єднає Прав, Слав і Яв,
Вони питають тебе разом:
"Що ти вдень в собі проявляв?"
07.01.2015
К.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549575
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 28.01.2015
На шиї — хрестик золотий.
Байдуже серце, дерев’яне,
У ньому і любов зів’яне,
Коли в душі — недобрий, злий.
Врятує віра. Та проте,
Нехай і дух не буде тьмяний,
Хай буде хрестик дерев’яний,
Аби лиш серце золоте! 2013
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=461207
дата надходження 18.11.2013
дата закладки 27.01.2015
Что градус человечности
В нем не высок,
Мы все подозревали,
Но мы не знали,
Что он - так низок.
Ему бы пулю в свой висок,
Избавив человечество,
А он унизил
Всех липкой ложью,
Избранным цинизмом,
И развязал войну.
Ему всё можно,
Всё нипочем ему,
В костюме от Версаче
Вещает он злорадное свое,
А где-то плачут
По убитым,
Брошено жилье,
Бандиты пьют не на свои,
И жарко полыхает пламя,
Идут бои...
Предательское знамя
Зовет их снова на рожон
За медяки.
Он, как пижон,
Пока притих,
И сеть свою паучью
Всё стережёт,
Сам будничный, не яркий.
Стенаний по убитым душам,
Да зубовный скрежет
Он, в качестве подарка,
Молча ждёт....
28.06.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=508209
дата надходження 29.06.2014
дата закладки 10.01.2015
В світі кожне українське серце
Б'ється у тривозі нині.
Там, на сході, у страшному герці
Зло й добро зійшлися в Україні.
Гонор, пиха й лють з одного боку,
Та бажання лиш набить кишені,
З іншого – цінніш зіниці ока,
Правда й воля Батьківщини-нені.
Зайди вільно ходять по Донбасу,
Проти всіх готові в них "Катюші",
Це сусід свою підставив касу,
Що б на гроші - українські душі.
Світу не дивитися їм в очі,
Снаги в них - чуже лиш відбирать!
Як Тарасові слова пророче
Про злодійську суть звучать...
Про яке добро вони печуться?
Не навчив нічому їх Кавказ…
Найманці не за ідеї бються!
"Псам війни" хтось дав наказ!
Що ми будували - будуть нищить,
Чим ми дорожили - на ножа!
Де вони, там злість і горе свищуть,
Де вони, там зрада і пожар!
Видно така доля України -
Дикі орди від границі переймать,
Крізь смертельні втрати та руїни,
Божий світ, як лицар, захищать...
Україна вистоїть в кривавий час,
Вирішальний час для кожної сім'ї,
Ця сволота не зламає нас -
Буде свято і на нашій ще землі!
17.06.2014г.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=505961
дата надходження 18.06.2014
дата закладки 10.01.2015
Найбільший гріх - це втратити НАДІЮ,
У відчай впасти, ВІРУ загубить.
Неначе гілку відхилити МРІЮ,
Життя хоч на хвилину розлюбить.
Нелегко нам в житті, Надія скрасить
Тяжкі години нашого буття,
Завжди пораду дасть і біль погасить
І вбереже від втрат і забуття.
Залишить в серці світлую шпаринку,
Затеплить іскорку ЛЮБОВІ і ДОБРА,
І мов той вітер, що жене хмаринку,
Розвіє сум і не страшна пора,
Ні зимніх хуг і ні осінніх злив -
ЛЮБОВ, НАДІЯ, ВІРА - диво з див.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451722
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 07.01.2015
Загадай бажання на РІЗДВО!
Подивись на зоряну дорогу,
Серцем випромінюй лиш добро,
І подякуй за прийдешнє БОГУ!...
Як предивна золота ЗОРЯ
В ніч святу на небі засіяє!..
Цілий світ вітатиме ЦАРЯ,
І МЕСІЯ - всіх нас привітає!
У молитву складені слова...
Говорити з БОГОМ - це реально!
Якщо ВІРА у душі жива -
Все на світі просто й ГЕНІАЛЬНО!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549358
дата надходження 06.01.2015
дата закладки 07.01.2015
Хто не був ще на Поліссі
Та й не бачив край Волині,
Коли сонце на узліссі
Проганя химерні тіні.
Коли диском золотавим
Доторкнеться до водиці,
Кине поглядом ласкавим,
Звільнить озеро з темниці.
Відійдуть нічні химери,
Розтопившись у тумані.
Промінці, як піонери,
Збудять води, ще заспані.
Береги – зелені трави
Вперемішку із пісками
Додають Волині слави
Та й зустрітись прагнуть з вами.
Хто не був, просили мати,
Берегиня, мавка, квітка
Запах м’яти упіймати…
О Волинь, моя лебідко!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528540
дата надходження 08.10.2014
дата закладки 02.01.2015
Зруйнував Баран кошару
У чужім краю,
Запустив туди отару
І чужу й свою…
Та вже свято недалечко:
Здійметься буран,
Буде правити Овечка,
А не злий Баран!..
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547643
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 02.01.2015
Мамо, матусю, мамусю!
Ніжно до тебе я пригорнуся.
Ти поцілунками висушиш очі.
Спи моя рідна, спокійної ночі.
Серцем маленьким тулюся.
Мама, матуся, мамуся....
Мамо, матусю, мамусю!
Так називаєш бабусю.
Маму, неначе маленьку,
Горне до серця бабуся сивенька.
Сонечком маминим й я залишуся.
Мама, матуся, мамуся....
Мамо, матусю, мамусю!
Як я тобою горджуся.
Вирости хочу такою,
Щоб ти пишалася мною.
Все я у тебе навчуся,
Мама, матуся, мамуся....
Мамо, матусю, мамусю!
Матінці Божій за тебе молюся,
Щоб не хворіла прошу я у неба,
Щоб завжди діти були біля тебе.
Я уві сні посміхнуся...
Мама, матуся, мамуся...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524194
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 31.12.2014
МАМО, Я - ЕКСТРЕМІСТ !
Нас вчора травили газом,
Та я не боявся впасти - у мене тепер є вісь.
Мамо, я - екстреміст!
Бо брат мій, що прагнув волі,
Стояв на морозі голим, та поглядом линув ввись.
Мамо, я - екстреміст,
Вдихаю дими Майдану,
Життя своє, Богом дане, гартую під кулі свист.
Мамо, я - екстреміст,
І шля'ху назад не буде,
Бо в моїх пробитих грудях гуркоче, мов грім -"Борись!".
Мамо, я - екстреміст,
Я кров'ю cкропив землицю,
Вірю - мені проститься завтра, а чи колись.
Мамо, я - екстреміст,
Я вже не боюся смерті.
Війна потребує жертви... Рідна моя, молись !!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=475063
дата надходження 26.01.2014
дата закладки 14.12.2014
…У лукоморья дуб зеленый
Златая цепь на дубе том…
А.С.Пушкин
Міцний крислатий дуб росте,
Мов страж, на пагорбі крутому;
Там дива квіт, прогнавши втому,
Тисячоліттями цвіте:
Як під горою білий дим,
Внизу вирує водопілля,
В краю ошатного Поділля,
Вогнем сліпучо – голубим.
Он по незвіданих стежках
Сліди тварин ведуть до плеса…
Часом веслом змахне Телесик,
Щоб на Ягу нагнати жах.
Стоїть без вікон , без дверей
В діброві дім на ніжці птиці –
Загляне сонце яснолице,
Втікає звідти в тінь Кащей.
Кривенька качечка з хором
Світанком йде по кладці з дошок,
Де борозну Котигорошок
Проклав давно між добрим й злом.
На береги виходить кіт,
Щоб сколихнуть казками води,
І водять в липні хороводи
Русалки з лісу та боліт.
А то , тримаючи лозу,
Стоїть до ранку на воротях
Дідок в оранжевих чоботях,
Щоб не пускати в двір козу.
Зітхне в лататті часом сом –
Аж душу витрусить з лисиці,
Що вовка звабила з полиці
Рибалить в лютому хвостом…
Де пахне хлібом , поміж тим,
Там дух моєї України:
На ниві там зерно родини
Зросло колоссям золотим!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543591
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 14.12.2014
Яcкpaвi зopi ocвiтили небеca
I Micяць в Coнця вapту пepeймaє,
Гpуднeвa нiч вiщує чудeca,
Бo Mикoлaй в дopoгу виpушaє.
Haпoвнивши гocтинцями мiшки,
Biн cpiбнi кoнi в шopи зaпpягaє,
У мpiяx, пpoклaдaючи cтeжки,
Cвятий, у cни дитячi, пocпiшaє.
Пoвiтpя пepeпoвнeнe Дoбpoм-
Цe дiтвopa мoлитви пpoмoвляє
I пoдiлившиcь з Aнгeлoм тeплoм,
Haзуcтpiч чуду душу вiдкpивaє.
Oтoж, угaмувaвши cepця cтук,
Maлeчa, нa вiзит oцeй чeкaє;
Лиш cнiв, бapвиcтиx, пpoлунaє звук,
У кoжну xaту, гicть цeй ,зaвiтaє
06.12.2014 Portugaliya
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543577
дата надходження 13.12.2014
дата закладки 13.12.2014
Люблю чарівні чорнобривці - квіти
Ростуть, мов сонечко, під матері вікном!
Ні, краща квітка - жінка працьовита
Співа над вишиваним рушником!
Дівочі ясні очі( де подітись ?)-
То краща квітка дівча українське!
Ні, кращі квіти то маленькі діти.
Маля усміхнене - це щастя материнське!
Приспів:
Яка найкраща квітка на землі?
Де відповідь? Розкаже хто мені?
Дніпро пливе скрізь довгії літа…
Живи і квітни, Україно золота!
То краща квітка чоловіча вдача
Красива, горда, мужня , як вогонь!
Ні, квітка мудрості найкраща наче -
То старця сивина й добро долонь!
Найкраща квітка - сама Україна
З степами і ланами за вікном,
З піснями і хлібами золотими,
З її народом щирим і Дніпром!!!
Приспів:
Яка найкраща квітка на землі?
Де відповідь? Розкаже хто мені?
Дніпро пливе несе глибокі всі літа…
Живи і квітни, Україно золота!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536524
дата надходження 12.11.2014
дата закладки 13.12.2014
Здавалось, світ завмер і онімів,
Зійшлись в молитві складені долоні,
Коли над куполами враз ожив
Весняний клекіт Великодніх дзвонів.
Звершилося! Пішов у небуття
Одвічний страх смертельної години.
Христос Воскрес, даруючи життя,
Даруючи надію для Людини.
Він смерть Своєю смертю переміг,
Воскреснувши в закинутій яскині,
І безліччю невидимих доріг
Ввійшов в серця і торжествує нині.
Тож грайте, дзвони, по усій Землі,
Летіть до Неба, звуки, серцю милі,
Втішайтеся дорослі і малі,
Співайте славу Чудотворній Силі!
23-24.04.2006.
Великдень. Фатіма - Arruda.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=181297
дата надходження 02.04.2010
дата закладки 18.10.2014