О,Милий мій, твої уста - мій трунок,
Слова твої - моя погибель,
Тенета звиті, пастки майстерні -
Куди дінуся з них:
Випручатися несила вже,
І гинути ще не час;
Я йду по слідах твоїх
Вплітаю в коси трави, пташині співи
І запахи ненароджених світанків
Відчуй
О, Милий мій, покинь цю гру
Вже роздано останню карту,
То Дама пік безвиграшна й похмура
Провісниця відьомських чар
Зречись її, відкинь оману,бо
Я йду слідом, за твоїми плечима:
відблисками в чужих очах,
Пожежами й сполохами іскор.
Не зрадь
О, Милий мій, твій крок твердий,
Постава горда, а усміх сповнений іроній, чолом сягнув би неба
Та крила твої у мене,
їх вітер збирав
З пір'їн янголів та пташок
А я майструвала бережно, як вміла,
Ще пам'ятаю небеса...
Та мовчки йду, уже поперед тебе
Сплітаю мелодії й звуки у вінок,
Щоб голос мій звучав і ти йшов на нього, долаючи пітьму і втому
не збавляючи кроку
Почуй
О, Сяйво для очей моїх, дай відпочити
Дай випити твого життя вино,
Ночей твоїх і днів примножити години
Та щастям, і надією намалювати горизонт
Ти будь і буду я
Бо парне все на світі
Твоє ім'я й моє роз'єднані
Та всупереч всьому
ми - рідні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=736475
дата надходження 04.06.2017
дата закладки 04.06.2017
Вона його забути так бажала,
Так прагла думи втримати в узді.
Так міцно серце джгутом зав’язала,
Сховала сум в воронячім гнізді.
Вона казала: «Тишу не порушу,
Нехай чаклує навіть сотня фей».
А він вернувся, тихо вповз у душу
І знову серце вирвав із грудей.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=614061
дата надходження 17.10.2015
дата закладки 20.10.2015
Шалений ритм вулиць
надавав твоїм маршрутам особливого значення.
Всі шляхи в один відрізок згорнулись
від точки А до точки В -
твій пункт призначення.
Обличчя людей, всі як одне
несли за плечима важкий тягар.
І тільки присутність в кінці
коханих очей
як, поривчастий вітер
з насуплених брів зіб'є
неясність хмар.
Тому що, людині потрібна людина
хтось спокій знайшов - надійний причал.
Наслідки йдуть вслід
причинам і діям.
Кожна зустріч - тримай штурвал
бо, кожен подих твій - запал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611423
дата надходження 05.10.2015
дата закладки 07.10.2015
Говорят: каяться не модно
И Бога славить, и хвалить.
Делай, что душеньке угодно, –
Себе во всём бы угодить.
У всех их волчьи аппетиты,
Конечно, разные мечты:
Ты – жаждешь сердце Афродиты,
Другой же – жаждет высоты.
Им деньги сняться, миллиарды
И путь их весь в грязи, в крови,
И трон из золота, кокарды,
И, ангел их, зовёт: «Плыви!»
Плывут, бегут, ползут и лезут
По головам, и по гробам.
Кто им мешает, так зарежут. –
Как, нравится всё это вам?
Говоришь: каяться не модно?
Тогда: подвинься! Извини!
Живи, душа, как те угодно,
Но, в бедах, Бога – не вини!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=610695
дата надходження 01.10.2015
дата закладки 06.10.2015
Її вигини пестив свіжий вітер,
спину лоскотала зелена трава,
до тіла притиснулись духмяні квіти
про щось думала русява голова.
Думала про сад запашний і волошки,
там, десь місце для нього і неї,
розквітало всередині багато і трошки,
улюблені квіти її орхідеї.
Як візьме її за руку,
губами приголубить бліді скроні,
почує її біль - порахує стуки,
Зцілить її у своїх долонях.
Про крилаті мрії і море,
шум морських сухожиль та хвиль,
безкрайнього неба - німих просторів,
де, згасає найпекучіша біль.
Глибокий океан: амфібій та риб,
приміряла образ красивої русалки,
там, чула важкої води ритм,
відважних історій самотніх рибалок.
В безодні мрій та сподівань
бігла в пристрасті думок до нього,
полеглих зірок та нездійсненних бажань,
поки немає в неї нікого.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589723
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Молитися – до денця віри,
До крапель поту на чолі,
Так, щоб вогонь торкнувся шкіри,
Щоб сльози - сіллю к землі
За край, що Богом тобі даний
Від річки Тиси до Дніпра.
Тиснути, щоб душевні крани
Відкрились цівками добра.
Молитись часто, до знемоги,
Щоб цвіт любові розпустить,
До фінішу, до перемоги
Над словом «вмерти» слова «жить».
16.06.15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588036
дата надходження 17.06.2015
дата закладки 17.06.2015
Я хочу бути зараз із тобою,
Тримати руку у своїй руці,
Сміятися від радісного болю
І почуття підвести із мерців.
Воно померло, втрачене кохання.
Чому ж закриті двері вороття?
Нам паща зла розкрила світ страждання,
А я б хотіла повернуть життя.
Хотіла б знову притулитись близько
І розуміти серденька биттям,
Що преді мною ще ніхто так низько
Не бив поклони, не обожествляв.
Ти розумів мене найкраще з люду,
Вслухався в штиль, розпізнавав мусон,
Я твою чуйність ввіки не забуду,
Як і серця, що бились в унісон.
Наші думки в єднанні із богами
Жили і квітли у блаженних снах,
І стали німбами у нас над головами
Два голубки, що загубили дах.
Ти говорив: «Прекрасна я, святая.
Буденність підірвала змахом вій».
Сміялась я, зухвальством вихиляла,
Сама ж-бо думала: ти також, милий мій.
Зів’яв наш рай, та спогади зостались.
Сміюся, часом ходжу без лиця.
Із практики закон лихий дізналась:
Кохання є, та добіга кінця.
А я все хочу бути із тобою,
Тримати руку у своїй руці.
Наша любов стікає з душ рікою,
Неначе сльози по моїй щоці.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=570074
дата надходження 28.03.2015
дата закладки 16.06.2015
В цій квартирі пахне кавою.І гірчить самотністю.
В цій квартирі, так часто, бракує відвертих розмов.
Тут байдужість витає над безкінечною осінню,
й почуття всі закриті на залізний засо́в.
У цих стінах,вкрай рідко, бувають споріднені душі,
лиш пропилені книги. А в статус - " Відсутність уваги".
За вікном - на асфальті - дощ малює калюжі...
Споглядати ЇХ світ - єдині квартирні розваги.
Врешті,часами, може лунати музика ...
Ніжна й болюча. Солодка й терпка водноча́с.
Тут мовчить телефон - от така чудернацька фізика.
Тут пише самотність свій, задушевний, романс
Маленький диванчик - втомлений від власної старості,
вічно-живий монітор і бутилка хмільного вина.
- Мода столична не терпить до себе жалості!!
Мода столична... Не знає слів каяття.
Тут без поспіху все - робота, книги, безсоння.
Увечері фото нові епатажно летять в Інстаграм.
Тишина й пустота прикрашають старі підвіконня.
Самотність... Чи Свобода? - Тут кожен вирішує сам.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=587420
дата надходження 14.06.2015
дата закладки 14.06.2015
Давай зіграємо на роздягання в шахи…
турнір корисний, ну а приз простий –
я гарантую: тілом пробіжать мурахи,
бо ж у душі ти зовсім не пустий.
Спочатку ти зніми із себе страхи
оті, що сплетені за немалі роки,
за ними спогади про те, що ми - невдахи,
обшиті вправно долею руки.
А далі вниз спадуть пусті тривоги
з ниток тонких, але міцних, мов сталь,
а слідом скотяться всіх мрій знемоги,
за ними чистих душ втонув кришталь.
Ти оголяй себе повільно, не спіши,
мереживо образ знімай наступним
і у думках старайся, не гріши,
не кутай себе в светр ниток підступних.
А після гри вдягни на себе легкість
із ніжної любові, а не шмат,
і щиру у душі відчуй полеглість
такий став негараздам шах і мат.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586758
дата надходження 11.06.2015
дата закладки 11.06.2015
Яка ж ти гарна, Україно!
Чарують гори і моря.
І мова лине солов’їно,
І пісня душу окриля.
Срібляться, грають в ріках хвилі,
Барвінок стелиться в лісах
Літають птахи легкокрилі,
Буяють трави на лугах.
Блищать, хлюпочуть водограї,
Танцюють пструги-скакуни.
Проміння сонце посилає.
Клекочуть в гніздах боцюни,
Жита ростуть, палають маки,
Трудар зсилає славу дню.
Спинити б ще війни атаки,
І жити в краю, як в раю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=585808
дата надходження 06.06.2015
дата закладки 06.06.2015
Моє серце в своїх долонях
Ніжно й боязко ти тримаєш.
Але в мене сьогодні безсоння,
Може впустиш його й не спіймаєш…
І чомусь притаїлись думи,
Що можливо все-таки впустиш -
Розіб’ється на крапельки суму,
Але ти цього не допустиш…
Бережеш ти його від сонця,
Щоб не було від опіків рани.
Вдягнувши маленьке суконце,
З світло-ніжними кольорами.
І від вітру його захищаєш,
Щоб раптово не охололо.
Адже добре напевно ти знаєш,
Скільки холоду всюди навколо.
І морозу воно не боїться.
Адже ти його зігріваєш.
Може тихо лише причаїться,
Що робити, ти добре знаєш…
Бережеш ти його кожний поштовх,
Навіть дихати забуваєш.
Не збиває тебе навіть поспіх,
Перепони усі ти долаєш.
Так проходять і дні, і ночі,
Ти тримаєш його щосили.
Не пускаєш усіх охочих,
Щоб по ньому вони не ходили.
Ні! Не зловиш його, ні за що!
Не впустивши, не можна зловити!
Адже все вже занадто пропаще…
Встигло корні у тебе пустити…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583635
дата надходження 26.05.2015
дата закладки 26.05.2015
Коли серце моє у мені омліває,
Коли ворог у мене таємно стріляє,
Я до Бога від рання в молитві взиваю:
Своє серце і душу Йому довіряю!
Ніби спрагла земля без води—моє тіло…
Може все в мить одну розлетітись, як пара.
Не врятують мене добрий намір і діло.
Ти потрібен мені! Я безТебе—примара…
Я сама не зійду на цю скелю високу.
Не здолаю стіну, що стрімка й прямовисна.
Ніби в пастці… Сльозою заповнене око,
Бо я бачу, як біль звідусіль мене тисне.
Я сама не здолаю укріплень ворожих,
Бо сама я не маю ні сили, ні вміння.
Але Ти! Мій Господь! Моя сила й сторожа,
Перемога моя, і надія, й спасіння!
Те, що бачу—дочасне. Просвіти мої очі!
Хто я? Плід соковитий? Жмут сухої трави?!
У хворобах і болях доживати не хочу.
Ти по Слову Своєму мене оживи.
На Тобі я стою. Бог мій—Скеля Найвища!
Світлом Слова крушу безнадію і страх.
Не здола мою віру підступний вітрище.
Восхвалю Тебе, Боже, у вічних віках!!!
22.01.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=421927
дата надходження 30.04.2013
дата закладки 17.05.2015
Вона з'явилась з вуличного шуму,
Гудків авто і дощових краплин.
В її очах по вінця влито суму.
І у думках її лиш ти один.
Вона – дитя цих вулиць божевільних,
Кудись навіщось завжди поспіша.
Їй так бракує тих обіймів сильних,
І від кохання так болить душа.
Із легкістю загубиться у вирі –
Поміж людей, будинків і авто.
Але з собою жить не може в мирі,
Сама, без тебе – вже вона ніхто.
-2003.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=556402
дата надходження 01.02.2015
дата закладки 01.02.2015
Життя... яке воно важливе!
Яка є цінна кожна мить,
В житті не будь ,не будь лінивий,
Адже мов вогник все горить.
Ти встигни все в житті зробити,
Залиш щось корисне для всіх,
Встигни любити, встигни жити,
І не звикай до земних втіх.
Люби життя, яке ти маєш,
Бо в когось Бог його забрав,
І не чекай, чого чекаєш?
Серце привчи до добрих справ.
Наповни душу добротою,
До ближнього ти усміхнись,
Крізь біль і сльози з гіркотою,
За ворога ти помолись.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=548507
дата надходження 03.01.2015
дата закладки 01.02.2015
Не нужно мне придумывать грехи,
Их у меня и без того в избытке.
Читая мои выдумки-стихи,
Не подвергай себя сомнений пытке.
Моя душа – загадка для тебя?
Не только для тебя, поверь, я знаю.
Зачем её разгадывать, дробя
Единый образ на пичужек стаю?
Я разная! Предсказывать меня –
Зачем? – неблагодарное занятье.
Для глаз чужих достойная броня –
Прозрачное гипюровое платье.
То в маске гейши нежная Ассоль
Или принцесса под ослиной шкурой,
Я забавляюсь вновь, играя роль:
То Ковалевская, то дура дурой.
Актриса, ведьма, зла или добра –
Когда влюблён, не думаешь об этом.
Единственно, что важно: не игра
Моя любовь к тебе! Теплом и светом
Я наполнять готова каждый миг,
Быть для тебя открытой и манящей,
Прекрасной героиней старых книг,
Загадочной, простой и настоящей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=435234
дата надходження 04.07.2013
дата закладки 25.01.2015
Я все життя надіявся й чекав
На Вас одну , єдину й неповторну…
Я Вас , здається, десь уже стрічав
Таку чарівну, добру і моторну?
Я бачив десь уже гнучкий цей стан
І променисті ці ласкаві очі…
А може, сон це був чи так, туман
Поміж беріз у тихі теплі ночі?
Ці таємничі обриси тонкі
Я сам, напевне, видумав в уяві?
Спливли сніги у потічки дзвінкі,
І знов зустрілись хвилі кучеряві.
Лиш появились, я горю в вогні,
А Ви мені всміхаєтесь привітно;
І струни всі схололі у мені
Торкати стала радість непомітно.
Я на порозі довго виглядав
Що повернуться з півдня лебедиці…
І ось потік обставин нагадав,
Що воду п*ють із чистої криниці.
І ось, здається, час уже настав:
Як тільки роси випадуть ранкові,
Під музику черемхових заграв
Пізнати трунок спільної любові.
Я все життя на Вас одну чекав,
Беріг тепло, в саду насіяв квіти…
Я так боявся: раптом б не впізнав –
І міг би Вас ніколи не зустріти!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549885
дата надходження 08.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Ты верь всегда всему назло
И тот заветный день наступит
Когда всем страхам будет дно
И ты родишься новым утром
Безумно свежим и лучистым
Прохладным сказочным живым
Чертовски мягким шелковистым
То утро будет и ты с ним
Проснешься радостной и чуткой
Коснешься всех любых глубин
И сердцем птицей ранней будто
Споешь душою жизни гимн
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=295275
дата надходження 22.11.2011
дата закладки 24.01.2015
1. ВСЕ ЄДИНО: Я – Господь - Бог твій, Всесвіт і людина.
2. ВСЕ,що є на Небі, на Землі, у Воді, під Землею – Є БОГ!
3. ПОКЛИЧ БОГА, якщо маєш потребу до його.
4. МОЛИСЬ, коли твоя душа того потребує.
5. СТАВСЯ до батьків так, як бажаєш, щоб твої діти ставились до тебе.
6. ВБИВАЙ, якщо ти - Нелюдь…
7. ЗРАДЖУЙ, якщо темрява у душі твоїй.
8. КРАДИ, але чуже ніколи не буде твоїм, не принесе радості ні тобі, ні твоїм дітям.
9. БРЕШИ, якщо в тобі немає: Честі, Совісті, Гідності…
10. БАЖАЙ всього, що є у іншого, але без особистої праці - «чаша» твоя буде порожня…
21.01.2015р
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554198
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Девочка!Почему ты злая?
У тебя зло сверкает внутри
Ты сказала меня"За*али"
Неужели это сказала ты?
Девушка!Ты же нежная,скромная!
А порой извергаешь зло
Материшься,всегда озлоблена
Где же делось твое добро?!
Девушка!Ты же мать и женщина
Твое имя гордо звучит
Только название неутешное
Тебе лишь бы всех оскорбить!
А как терпит это все мама?
Унижаешь ты даже ее
И когда все дошло до обмана
Называешь ты "Солнце мое!"
Девушка!Ты же девушка!
Так чего ты такие слова
Говоришь,что аж сердце режут
И болит от тебя голова.
Девушка!Ты же солнышко
Освещаешь мужчин и парней!
Девушка!Остановись девушка!
И мир станет немножко добрей!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554246
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Послухай, милий, як мене болить,
та ні, не тут, а збоку, трохи вище...
а за вікном додолу сніг летить,
і вітер тихо спогади колише.
Колише вітер спогади, як сни –
нам спогади з тобою залишились,
як ми з тобою бігли до весни
і серед літа раптом зупинились.
А серед літа - Боже - тихий рай –
і спогади до літа повертаю –
вуста шептали знов: «Мене кохай!»
вуста відповідали: «Я кохаю!»
Зима, зима... до літа знов іду,
до того літа знову повертаю.
Тобі до серця руку прикладу
і біль собі потроху забираю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554253
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Рокам ведучи чинно лік,
Йшов по дорозі Чоловік…
Аж раптом поруч ненароком
Вловив чиїсь обачні кроки!
А оглянувсь сюди – туди –
Лиш на піску Його сліди.
Вгорі птахи виводять соло –
І ні душі тобі навколо.
То ж , не на жарт він здивувався :
-А Хто за мною тихо крався?
-Либонь , це Я – Отець Твій , Бог,
Гарант від злих пересторог!
-Ото ж , за Тебе завжди дбав,
Щоб не спіткнувся Ти ,не впав;
Коли важкий долаєш шлях,
Щоб мав Ти хліб насущний й дах…
-А сумнівалися ще люди
Чи ж з нами Батько наш усюди?
Тримає Путнік далі путь -
Вже й проглядалась мандрів Суть…
Та зачепився – й полетів:
Проте не впав – лише присів,
А далі встав, , махнув рукою
Й подався стежкою крутою…
Минають дні , поля толоки –
Та щось не чути поруч кроків :
-О ,Боже мій , невже я згину ?
Невже дітей своїх покинув?
-Мій неслухняний юний Сину,
Я вас ніколи не покину!
Ти ж притомився – і спіткнувся,
А Я , рятуючи , зігнувся,
-Підставив руки і уміло
Впіймав твоє обм*якле тіло;
А щоб знайшов Ти справжню Суть,
Важку здолаєм разом путь.
-Тебе несу Я , отже прошу -
Це не важка для Батька ноша!
Піднявши руки , Чоловік
До сонця голосно прорік:
-Не сумніваються хай люди ,
Чи ж з нами Батько наш усюди!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=547630
дата надходження 30.12.2014
дата закладки 23.01.2015
Ти і Я... Та ні.
Тепер вже - просто я.
Тепер вже - просто ти.
Хронічно хворе "Ми"
на мокрий брук
розлук,
на кволі танці
рук.
Звук
безслів"я-пострілом,
як знак початку
Осені Мук,
де...
Ти і Я... Та - ні.
Тепер вже - просто Я.
Тепер вже - просто Ти.
І годі віднайти,
над прірвами звести
обвуглені мости
на світлий острів
Лад...
Під мертвим сонцем зрад
назад
не повернеш.
Ми відтепер - кати -
вчорашні Я і Ти...
Я йду.
Ти йдеш.
Прости.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=488266
дата надходження 26.03.2014
дата закладки 22.01.2015
Мiй Хлопчику,у час твого творiння
Бог пригадав,що Вiн - художник трiшки,
i так твоїм "портретом" захопився,
що сталось в тебе янгольське обличчя...
( I Янголи тобою милувались,
всмiхаючись тобi,неначе брату...)
Мiй Хлопчику,у час твого творiння
Бог пригадав,що Вiн - художник трiшки,
i так твоїм "портретом" захопився,
що геть забув у груди вкласти серце -
маленького беззахисного Птаха
(вiн -плакати умiє i сміятись.)
Мiй Хлопчику,за що собi на втiху
перетворив мене на Птахолова,
що заблукавши у чужiй пустелi,
так безнадiйно виглядае Птаха?
Спиваючи iз губ палких надiю-
вслухається в таку безжальну тишу...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=466117
дата надходження 15.12.2013
дата закладки 22.01.2015
Прошу Тебе, зійди в мою тюрму
І огорни теплом Свого крила.
Мене ніколи не лишав саму -
Й коли, здавалось, я сама була.
Твій Дух Святий пронизує усе,
Твоя Любов собою світ трима.
Зійди, прошу, бо не навколо, ні –
Моя душа сама собі тюрма.
2014-08-09
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543972
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 21.01.2015
Відчуваю Тебе в кожній краплі дощу,
В кожнім сонячнім промені, Боже.
Шумом вітру говориш до мене. Мовчу.
Серце жити без Тебе не може.
Ти – блакиті вікно між розірваних хмар,
Ти – веселка у небі дощистім,
Звук ріжка із лугів з-поміж білих отар,
Віддзеркалення в потіку чистім,
Ти – конвалії ніжно-п”янкий аромат,
І коханого мого повіки...
У цім світі найбільша, найкраща з принад –
Це життя із Тобою навіки.
2004-06-15
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540962
дата надходження 02.12.2014
дата закладки 21.01.2015
Чи я Твоєю, Господи, була?
Занадто, певне, я мирське любила;
Я і душі очистить не змогла,
А тільки іще більш занапастила.
А Ти прийняв мене усе одно,
І витер сльози, втішив, обігрівши,
Надію дав і сонце у вікно –
Бо я вмирала, навіть ще не живши…
2012-2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546385
дата надходження 25.12.2014
дата закладки 21.01.2015
Сліпа черниця мовчки йде у сніг,
Навздогін їй летять слова кусучі.
Їй навздогін луна гріховний сміх,
Зірвавшись з вуст, немов каміння з кручі.
Він – не сміявсь. Ніколи і ніде.
Він усміхавсь, спокійно і привітно.
Вона мене до Нього приведе.
Любов горить в сліпих очах блакитних.
Гріхи мої додолу гнуть мене.
Мій хрест важкий, та я терпіти мушу.
Якщо мене ця чаша не мине,
Я лиш Йому відкрити зможу душу.
Про все сказать; очистити думки.
Нести свій хрест із легкістю у серці.
Знайти слова, загублені рядки.
Здолати долю у важкому герці.
І йти вперед. І, правду несучи,
Зважать на те, що є серця, мов криця. –
Іди ж вперед. І до глухих кричи.
До Нього йди, немов сліпа черниця.
20/11/2001
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=457669
дата надходження 31.10.2013
дата закладки 21.01.2015
Нема ціннішого ніж найрідніші люди.
Ніхто, крім них тебе не пригорне.
Не скаже добре слово, не полюбить.
І в горі носика тобі не підітре.
Не знаю як комусь важливі гроші.
Вони ж такі холодні папірці,
які тепло у хату не запросять.
Не обіймуть в болючій самоті.
Не знаю, що важливого в прислузі.
Ти можеш завдяки їй утвердитись.
Або втонути у блюзнірства дусі.
Здавалося б нема причин журитись.
А що коли почнеш чомусь хворіти?
Або не стане грошей, статків, служок.
До кого йти, коли почне боліти?
До слуг, директорів, "подружок"?
Ну от малюються етюди...
І явною стає життя картина.
Нема ціннішого ніж найрідніші люди.
В багатих теж життя буває не малина.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524624
дата надходження 20.09.2014
дата закладки 12.10.2014
Мій океан - це ти.
Невтомний, неозорий, неосяжний.
Дозволь, я потону́. Мені не страшно.
В п'янкому запаху нічної бузини.
Мій океан - це ти.
Смиренно сірий, злегка монотонний.
Бурхливо хтивий. Втопиш безборонну.
Завжди інакший. В хвилі забери.
Мій океан - це ти.
Заковуєш. Ти - присмак несвободи.
Проте лише з тобою - прохолода.
А спека й самота - кати́.
Мій океан - це ти.
Бурхливіший Марії, ревний власник.
Я - тво́я, бо без тебе - швидко гасну.
Потону. Тільки забери.
Мій океан - то ти...
- /Марія тут - ураган/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=524284
дата надходження 18.09.2014
дата закладки 08.10.2014
Більш ніхто, ти чуєш, так не буде:
Вірити, надіятись, любить...
Лиш один раз так кохають люди,
Коли й в сні не можуть уявить...
Коли щастя вже плете узори
У мереживні й жорсткі стрічки,
Мерехтливо всі палають зорі
І тріщать таночками свічки...
Лише раз кохання так приходить...
Та чи люди бережуть його?
Чи цінують лише те, що в моді?
І бажання єстевства Свого?
Вибираючи гуляння й зраду
(Це ж цікаво!))) Кожний раз нове...)
Цим саджаючи бур"ян до Саду,
Де кохання ще ледь-ледь живе...
Може розуміння й є, та потім:
Коли Сад весь знищено ущент,
Ну а тіло, після втіх, в болоті,
Лиш в думках зберігся Монумент...
Обіднілі душі, в злиднях й дранті,
Одинокість й холод! І усе...
Хрест постане, на колись - таланті,
І життя, все сіре та пусте...
А чому ж не: дім, як повна чаша,
Діти, радість, затишок, любов?
Була б думка у "моменти" - старша,
То не стигла б потім з жаху кров...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=527529
дата надходження 03.10.2014
дата закладки 08.10.2014