не пойду я на майдан
и не буду воевать я
хоть не нужен мне тупой гарант
и не страшит пернатая братия
уж простите вы меня
европейские сватья
но Украина это не только вы да я
Украина это миллионы
терпил и бычья
готовых лечь под того
кто придавит крепче всего
чтобы вывести это семя
нужно вырезать это племя
я резать не готов
мой выбор таков
молись за героев
молись за мудаков
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=486372
дата надходження 17.03.2014
дата закладки 13.10.2014
Мы входим в этот свет условных правил
И обрастаем свойствами игры,
Нам кажется, что каждый сам расставил
Вокруг себя реальные миры.
И забываясь, и вживаясь в роли,
На сцене жизни драму разыграв,
Свободны мы, не ведая в неволе,
Что управляет всем один устав.
И выход скрыт, и вместо света тени
Ползут сквозь нас, меняя мыслей ход;
И здесь незримо пьесой правит гений,
Кто не вживаясь, образ создаёт…
Жизнь с каждым годом спрашивает строже,
Пока душою управляет зверь;
Как нелегко сдирать земную кожу,
Открыв для света внутреннюю дверь.
Вадим Странник
http://vadimstrannik.ucoz.ru/
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=529244
дата надходження 11.10.2014
дата закладки 11.10.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 13.09.2014
Ничем тебе не примечательным, сгорю на костре своих амбиций.
Ты, и все мои бывшие, родственники, начальство подбросит еще дров.
Позавтракав растворимой лапшой, растворюсь на недописанных страницах
моих неизданных книг, разжигающих пламя все ярче и ярче.
Ладно, это все х*йня. Подр*чи пять раз и выйди как ни в чем не бывало,
Дряблая кожа, запах моря и пота - Город накажет одиночеством за попытку заработать больше.
И ты и сам со своими складками п*здуй дальше, Всё что тебе обещали
Сделает из тебя клоуна, облизывающего ж*пу начальству. Заплатите мне, я себя десять лет после дороже...
...И вот Я, тот парень с пузом и с гладковыбритой рожей, еду на своем черном Лендж - Ровере.
По седьмому отвечаю айфону любимой, после корпоративной тусовки в ресторане.
И мои двое детей одеты в дорогом бутике, по последней моде,
А я каждое воскресенье е*усь в сауне с любовницей, Задрав ей ноги на кожаном диване.
Все еще просыпаюсь, все еще ем фрукты на завтрак, все еще смотрю фильмы после работы, и заливаюсь в 2 литра пива во время просмотра.
Но все не так совсем: - Оленька - Кричу своей секретарше -
Принесите еще чашку кофе, Листая один из модных мужских интернет - блогов.
Вот она моя утопия, и ответ на вопрос: "Кем ты хочешь стать, став на десять лет старше?".
За тем юным, нерешительным бледным парнем, уже выехал катафалк. Я повешу его в шкаф навсегда, забью гвоздями и закрою.
Вдохни поглубже воздух, пропитанный дорогим парфюмом. Почувствуй себя, как говорит средний класс, человеком.
Сауна и любовница в обмен на подростка, без веры в достаток, выпавшего из общества и строя.
Набираю скорость - колеса визжат, разбито стекло - и я, кажется, сбиваю двадцатилетнего бледного калеку.
Щупаю с ужасом его лицо, рубашку, кеды.
Брошюра в левом кармане рубашки "Работа и хороший заработок, если Ты действительно готов".
Договариваюсь с ментами заранее. И мне через два часа в сауну, Не помешало бы плотно отобедать.
Тот парень, кажется, окончательно мертв.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=485646
дата надходження 14.03.2014
дата закладки 11.09.2014
Х'юстон, у нас проблеми... тобто у мене проблеми.
Не знаю навіщо я пишу цей пост... може, просто тому, що не бачу сенсу щось приховувати?
Суть моєї проблеми: я занадто серйозно ставлюся до життя і до всього, що з ним зв'язано. Знаю, багато вважають, що якщо ти серйозно ставишся до життя, то ти ще дитина. Але хіба це так? Діти - ті, хто заводять стосунки із іншими від нічого робити. Діти - ті, хто не можуть відмовити дівчатам, які, вибачайте, лізуть до їх ширінки. Діти - ті, хто каже "я тебе кохаю" кожній дівчині чи хлопцю. Йдеш по вулиці і все, що бачиш - награність і несправжність. Може в цьому вся суть сучасності - одягати маски, забувати власні обличчя? Перетворюватися у акторів, вростати у героїв, ставати ними? Казати "кохаю" так само легко, як і казати "привіт"? От як це назвати? Як би ви це назвали?
Наша сучасність - це суміш дитячого садочка і дурдому. Щоб вижити у ньому, ти маєш бути або дитиною, або просто несповна розуму.
5 вересня 2014 року [23:15]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521854
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014
***
Я в одну и ту же реку
Сам вступал четыре раза
Аж по Вологду и Мекку
Начиная от Кавказа.
Убедительно при этом
Оставаясь гражданином,
(А еще большим поэтом
И не трезвым божьим сыном)).
Ты подумай и однажды,
В синь морскую глядя в оба,
Ради смеха, это дважды
Повторить сама попробуй.
А идти не тянет в боги
И пускать по миру волны-
Заплати сполна налоги
И живи себе спокойно.
Для меня ж найди у Даля
Что такое «амфилады»
В них не слышно залпов « града»
Убивающие дали.
Звук у слова то, послушай,
Буквы «ф» и «л» по вкусу
И тебе спасут всю душу
И подавно- Иисусу.
Посмотреть на них охота,
А, получится, потрогать…
По полям лежит пехота:
Голова, подмышки, локоть
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521742
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014
Твої світлини вицвіли, змарніли -
застигла кава на вікні,
і ці фіалки - їм вже не під силу,
четвертий місяць жити без води.
А ти читаєш, знову пишеш казку -
чи не набридло забуватися в думках,
писати лірику і думати про щастя,
яке так часто на глянцЕвих сторінках...
До чого тут твої комічні фрази -
полий бо квіти,-
так вони хоча б живі,
і не надійся, а молись відразу -
і досить вже писати на стіні,
ніхто не прочитає твої фрази,
нікому не потрібні ці слова,
і досить так нечемно, на абзаци -
від них, по - чесному,
кружиться голова,
і знову стогне квітень мимоволі,
твої слова з його зливаються в луну,
а вітер все співає колискові...
та зрозуміти важко - хто кому,
і як, на скільки, і навіщо - вже не рідний,
покинутий, заламаний мов прут,
і непомірно кликати весь люд,
і мов той Карлсон - все ховатися у хвітрку,
і відлітаючи кричати "Повернусь" -
не повертайся, це нікчемно - дико,
кому потрібне лагідне "я тут"?
коли воно розвінчане й безлике,
а може й з ликом - та таким блідим,
коли дивитись боляче й не сили,
не повертайся - будь таким простим,
і мимоволі вбитим, і без віри,
нехай без правди, майбуття і висоти,
і що, коли і як би не казали –
ти просто далі, швидше, але йди,
як дивна лялька - мотанка,
як лялька...
бувай, моє лялково - дивне зло,
а ти закрий бо очі, і не злися -
куди воно злетіло й не пришло.
Й полий но квіти, боляче дивиться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419172
дата надходження 17.04.2013
дата закладки 06.09.2014
детские сказки вдруг стали твоим проклятием,
а лепестки всех ромашек планеты - синими.
нежные ласки слынут пустым распятием,
вечной молитвой. Тебе. становИтся сильными -
это бросать громкий вызов судьбе и брошенной,
вновь обрести дикий мир, отпуская ненависть.
это как вновь оказаться в траве не скошенной,
и чернилом начать ветхих мыслей простую летопись.
это забыть на минуту как будет "бабочка",
слабым дыханием пальцы согреть на холоде,
снова вернуть что-то нежное, не погасшее -
то, что горит маяком в самом тёмном городе.
это как дом обрести через годы странствия,
и объяснить всем пропавшим когда-то без вести:
лучше вернувшись, снести всю тоску признания,
жизни открыть неизведанные прелестности.
это...
это сбивать свои пальцы до кровоточия,
вновь разразиться истерикой до безумия.
это превысить все данные полномочия,
и погибать остаться со слабоумием.
это твой яд, твоё горькое небо в крапинку,
твой постулат, не признавший мораль и принципы.
это тот мир, где нам жить не позволят, капельку -
даже каплю души запретивши оставить чистою.
только ты сможешь греть, опустившись якорем -
вниз тянуть свою жизнь, до осколков битую.
в этих чистых лесах мы настолько грязные -
нас спасти даже Бог не сумел молитвою.
наши сказки так же остались прокляты,
и лепестки всех ромашек планеты - синими.
если там - не душа. то кто же ты?
как жу мне и тебе тановИтся сильными -
это себя убивать сердобольным званием -
на этой планете уставшей прожив пол века.
ты навсегда остаёшься с негодованием.
брошенный, сильный, как раньше пустой калека.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521740
дата надходження 06.09.2014
дата закладки 06.09.2014
А, може, нам потрібна ця війна?
Щоб зняти маски і розбурхати свідомість...
А, може, Богом передбачена вона,
Щоб показати мужності вагомість?
Щоб показати світу перелом,
Щоб попередити про те, що скоро гряне...
Ми так розмили грані між добром і злом,
Що ходимо лиш зручними шляхами.
Ми перестали бачити добро.
І гріх сприймали як просту й нудну ймовірність...
Нам затишно поміж убогих душ було...
Навіть молитва стала за умовність.
А, може, нам потрібна Ця Війна?
Щоб у контрасті бачити гріхи й чесноти...
Щоб ми відчули вартість власного життя...
Щоб честь відмили у вогні скорботи...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521686
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Щось, вбиваюче поосібно,
Або забираюче життя сотнями,
Стає між людьми ланцюгами срібними,
Серцями голодними:
Або сковує, або єднає.
У еру холоду й забутого раю
Фактор привабливості -
Тільки людяність,
Ознака розважливості –
Співчуття.
Залишаючись з ду́мками сам на сам,
Подумай про тисячі, про щасливіших!
І про те, як багато у тебе є:
Ти любиш жінку. Звеличуй її!
А вона за це, між іншим,
Покладе цілий Всесвіт в твої долоні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521638
дата надходження 05.09.2014
дата закладки 05.09.2014
Чи ти бачиш в моїх очах,
Те, про що шепотіли лілеї?
Чи сповідуєш ночі в речах
І свідомості злі апогеї?
Чи несеш на плечАх печаль,
Коли день розтинає плоті?
Чи існує єдиний причал
У емоцій місткому болоті?
А чи відаєш думку-зорю,
Що по небу до тебе лине?
Я по крихті стежину палю,
Що до серця для інших рине.
А чи знаєш ти радощів зміст,
Котрі душу теплом пеленають?
І від слів твоїх, наче лист,
Від землі відірвавшись, здригаюсь.
Чи є сутність у вирі надій?
Чи звінчає нас разом небо?
Скуштувала бездумний напій
Та чи треба?...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521230
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
На грані можливих для тебе життів,
По спині гарячих і голих емоцій,
Попри сотні колючих тривалих дощів,
Прогнати себе, щоб загнити у стоці.
Не згоден сидіти в самому собі,
Бажав, щоб було набагато простіше.
Брехав, що сягаєш небесних орбіт.
Болото ховав й почувався чистішим.
На перехресті доріг ти злочин зробив,
Для себе зізнався у власній провині.
Додолу упав і без страху завив
До сонця ,що зникло в сірій павутині.
Навіки хотів, а втратив за мить.
Ти клявся на честь за єдність сердець.
Та серце твоє як і її вже димить.
Трагедія словом – мав бути вінець…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=521208
дата надходження 03.09.2014
дата закладки 03.09.2014
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 03.09.2014