Думка бентежить моя,
Втрачаю останню надію.
Шепчу, повторяю ім'я
І подзвонити не смію.
Спитати: ну як ти живеш
І що тобі сниться, кохана,
На кого чекаєш чи ждеш,
Що в серці загоїться рана?
В химерних являєшся снах,
Бентежно і ніжно цілуєш.
Гойдаю тебе на руках,
А часом в обіймах ночуєш.
Вихлюпує біль із душі,
З'явилися сльози зрадливі.
Сплелися слова у вірші,
Щирі і трохи тужливі.
Звертаюся стиха, шепчу,
Живеш в моїх снах і ночуєш.
Я в руки себе палачу
Віддам, бо мене ти не чуєш!
Щоб все обірвалося враз
Від сильного розпачу, болю,
Без докорів, зла чи образ
І без нарікання на долю.
20.12.2010 p.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=387487
дата надходження 24.12.2012
дата закладки 14.09.2014
Любіть Україну, як сонце любіть…
Володимир Сосюра
Любіть Україну, до сліз у очах,
До болю у грудях і щему!
Любіть не заради, за благо, чи страх,
Любіть кожен сам, по своєму!
Не вголос любіть і не на показ,
Щосили б’ючи себе в груди.
Любіть почуттям, як батьки люблять вас
І легко душі вашій буде!
Любіть до глибин недосяжних душі,
До дна, що у власній кишені!
Любіть не за статки свої, бариші
І будьте у цім навіжені!
Любіть не за те, що вона вам дала,
Чи ще зобов’язана дати!
А тільки тому, що вона лиш була,
Як в кожного – батько і мати!
Любіть не за розкіш і сяйво вогнів,
Хоч важко за злидні любити…
Любіть! І щоб кожний із вас захотів
Для неї в житті щось зробити!
04. 02.2013 р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=408938
дата надходження 14.03.2013
дата закладки 14.09.2014