: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 09.01.2018
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 24.12.2017
[color="#0b3616"][b]колючі коменти кидаєш
усім, до кого ревність творча
рими заумниє складаєш
так, наче, в них наводиш порчу
снуєш по лєнті хуліганом
насолиш тут, насолиш там
прикинувшись усім гурманом
готуєш, що не з'їв би й сам
послухав Менсона з Рамштайном
себе в філософи прийняв
та будеш ти завжди останнім
бо у тобі чимало плям
ті плями "галой" не відтерти
забий на "фейрі" і "перволь"
повір - ти зовсім не відвертий
ти просто поетичний троль[/b][/color]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=764113
дата надходження 05.12.2017
дата закладки 08.12.2017
Цілу ніч у її плацкарті художники п'ють найдешевший ром,
А на її паперовій карті вишукується його перон.
Цілу ніч на зжовтілий вересень виливається дощ води.
Третій день титанічних звершень в намаганнях його знайти.
Шостий місяць без рук і голосу, тютюнових гірких кілець.
Олівець залишає борозни і ніяк не знайде кінець.
Так не хочеться залишатись без нікого і, знов, з нічим,
Тому буде чергове місто, добиратись в яке - нічним.
Тому буде чергова верхня і дай боже, не бокова.
Її диких думок зерна проростають в гіркі слова.
Де в цій небом забутій країні місто з ним і з його запахом?
Де закінчиться день осінній фіолетовим раннім заходом?
Провідниці, касири, лиця без жалю і останніх сил.
"Може, все це лише сниться?", - кажуть внутрішні голоси.
Але потяг летить далі і художники п'ють гірко,
Над черговим з/д вокзалом сходить перша ранкова зірка.
Починається рух в вагонах, дзеленчать металеві склянки
І попереду знов кордони, і нові привокзальні ранки.
Роздається гучна полеміка про мистецтво з смаком рому.
І в руці золотій легко рветься жовтий квиток додому.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=740277
дата надходження 02.07.2017
дата закладки 05.07.2017
Где мне купить лекарство от любви?
Но только не со временем в основе!
Таких пилюль я наглоталась вдоволь –
эффекта нет. Ни в сердце, ни в крови.
Таблетка-день не действует совсем.
Зато по телу – дрожь. И речь невнятна.
И на лице – назойливые пятна.
в ней, видно, есть какой-то аллерген.
Таблетка-месяц – тоже не ахти.
Хотя немного выше дозировка,
увы, как прежде, никакого толку –
кошмары мучают, еда претит.
Таблетка-год горька и тяжела.
Запив ее дождями и снегами,
иду по небу шаткими шагами –
остатки крыльев осень забрала.
И донимает ком, гортань сдавив,
и маются свинцовым грузом веки.
Стучусь во все небесные аптеки
в надежде на лекарство от любви.
Но облака – провизоры небес –
разводят молча ватными руками
и вниз кивают, будто намекая,
что на земле
такое средство есть.
30.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738217
дата надходження 17.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Руки на плечі і так кожен вечір
Лікую стабільно хронічні хвороби
Збираю листівки і зламані речі
І створюю бога на власну подобу
Читаю з паперу в цифрову еру
Слухаю музику мертвих людей
Не прибиваю підкови на двері
І не замикаю тих самих дверей
Плачу по рахунках, живу на проспекті
Не ходжу на мітинги, збори і ринки
Маю колекцію власних секретів
Кілька ганебних вчинків
Ношу в кишені кулькові ручки
Не переходжу на жовте й червоне
Живу як живеться і так мені зручно
Без жодних канонів, кордонів, законів
Вирощую квіти на літній веранді
Ненавиджу бруд, попіл і пил
Не так воно й важко, сказати по правді
Звикнути жити з відсутністю крил
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=737457
дата надходження 12.06.2017
дата закладки 17.06.2017
Вон ты, безмолвно в мирных жителей стреляющий,
Набрался храбрости на кнопку страшную нажать,
Наживы бесконечно, слепо-жаждущий,
Забыл, что попадаешь не в солдат, а в чью-то Мать,
Да, хорошо прикрывшись злостными приказами,
Доказывать в аду, что ты святой,
Потом в углу скрипя алмазами,
Посмеиваться над больной судьбой,
Но не надейся, что твои заступники, с тобою будут навсегда,
Не пред людьми, пред Небом вы преступники,
И ваша карма вечная беда,
А главное, что сам ты знаешь, что тебя ждёт и неспроста,
Во снах безропотно рыдаешь, и падаешь тьме лишь ведомо куда !!!
29.11.14.
ГОРЕЦ.
(фото из интернета)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=734139
дата надходження 19.05.2017
дата закладки 19.05.2017
Благодарю, но не пойму,
вот за какие то грехи,
поэту вместо колбасы
в подарок вновь стихи...
Ты подари ему корову,
чтоб он упился молочком,
Ты предложи ему салат,
увидишь, будет рад...
Поэт, он тоже Человек!
Ведь было так, так есть
и не один еще так будет век...
Я дико извинюсь,
но повторю известное всем я...
"не баснями кормите...соловья...”,
Не за какие то грехи,
поэт лишь сытым
пишет добрые стихи!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=733495
дата надходження 15.05.2017
дата закладки 15.05.2017
Одне тільки слово – і тане мій льодовик,
Один тільки погляд – пробуджується вулкан,
І те, що здавалось я бути без тебе звик
Насправді – неправда, насправді – це все обман.
Один тільки крок – я назустріч з усіх усюд,
Один тільки дотик долоні – і я воскрес.
Я завше при людях на душу вдягав броню,
І тільки з тобою насправді обходивсь без.
Один тільки спогад вагою у сотні тонн,
Одна тільки мить в галереях чужих світлин.
Насправді без тебе навколо усе не то,
Насправді без тебе я бути не звик один.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=729507
дата надходження 19.04.2017
дата закладки 19.04.2017
Я видел тихий крик в твоих глазах.
Я видел мрачный дом любви на скалах.
Сама любовь где-то под скалами в завалах.
Она кричит. Я вижу ее крах.
Я видел твой давно потухший взгляд,
Но кажется, в нем что-то все ж играет.
Ведь для того, кто постоянно умирает,
Ты обнимать меня слегка, но рад.
Я видел, как любовь, сломав крыло,
Со скал сорвалась,
Но увы не вверх летела.
Я так хотел… Она всегда хотела,
Чтоб хоть одна душа взлететь пыталась.
Я видел твой скорбяще мрачный силуэт.
Я слышал слово, что во мне звучало эхом.
Пойду умру, ты поминай меня лишь смехом, -
Ты мне сказал, разрушив хрупкий свет.
В том мрачном доме, старом мертвом на скале
Я слышал чаек. Как они кричали!
Я там была, была в самом начале.
Пришла туда сейчас, бродя во мгле.
Ища любовь, я в доме старом отыскал
Твой хладный труп. Слезами в смехе утопая,
Тебя обнял и осознал что умираю.
Я встретил смерть, как и любовь свою, у скал.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=728825
дата надходження 14.04.2017
дата закладки 14.04.2017
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.04.2017
Бриллианты вдруг стали стекляшками:
Ты явилась, как вспышка во мгле,
И душа зацветает ромашками,
Как букет у меня на столе.
Всё смотрю, всё смотрю на красивую,
Повторяю опять и опять:
Я хочу, чтоб была ты счастливою,
Но захочешь ли ей со мной стать?
Скажешь, годы мои не воротятся,
Поздно мне на твой розовый бал,
Знаю я, но так верить не хочется
В то, что я на тот бал опоздал,
Я любил, но любви было мало,
Быть любимым хотел не любя,
Мне чегото всю жизнь не хватало,
А теперь понял я, что тебя.
Бриллианты вдруг стали стекляшками,
Ты явилась, как вспышка во мгле,
И душа зацветает ромашками,
Как букет у меня на столе.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=723451
дата надходження 14.03.2017
дата закладки 14.03.2017
Здравствуй, девочка!
ты знаешь кто я?
Я тот, кто знает,
что у тебя болит!
да, да, именно!
с тобой говорит он-
Синий Кит!
Раньше я был
эмблемой супермаркета,
где тебе покупали
шоколадку "Корона"
а теперь я работаю
карателем!
надежным посредником
между тобой и
дядюшкой Хароном!
пленником Стикса верным.
скушай соленый орешек!
а потом, девочка, иди прямиком
в ванную!
возьми ножик и вскрой себе вены!
режь острым лезвием руку!
Режь!
Здравствуй, мальчик!
пока ты еще не дорос
до лживого мира взрослых
слышишь скрежет колес?
так вот, мне хочется
видеть твои кишки
намотанными на колеса!
Мне все равно, кто меня создал
Я-Синий Кит , который дает задания!
Видишь? Это смерть проносится в воздухе,
держа за ручку падающую с девятого этажа Аню.
был бы я человеком-назвали бы циником,
мразью, подонком, сукой и негодяем!
А так я всего лишь Кит-синий, синий!
Плаваю себе...Играю...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=721787
дата надходження 05.03.2017
дата закладки 05.03.2017
Ми - не ви. Ми не гірші за вас, і не кращі.
Просто інші. А вам не збагнути:
без натхнення свого ми довіку пропащі,
і слова, як отруйні токсини цикути,
нас калічать...
Ми - скитальці по творчих світах, ми приблуди,
Тілом - тут, а думками... десь там...
Ми такі народились... Це дар! Хай так буде!
і дуальність душі, прошу, вибачте нам...
це не лічать...
Бо буденність висмоктує кров, як вампір...
Ми рятуємось так! Так живЕмо!
Наші рими - гостріші за лезо рапір...
Ми із ними небес досягнемо,
хай у снах...
Ви не любите нашу захмарність, земні...
Хоч і ми - тільки в мріях - літаєм.
Чуєм спів дивних Муз, котрі з вами - німі...
Ми так само невільні!... Та знаєм,
що душа людська - птах........
20.11.14.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=538375
дата надходження 20.11.2014
дата закладки 21.11.2014