Ганнуся Дудник: Вибране

Лія Ладижинська

Де-факто і де-юре

Розбилось  літо  на  зірки  галактик,
Сердець  гарячих  осінь  вже  сягнула,
Ми  порізно  тепер  і  це  -  де-факто,
Але  для  всіх  ще  пара  -  це  де-юре.

У  скло  з  гостинцями  дощі  стукочуть  в  такти,
Та  нас  застукавши  -  сором'язливо  дременули,
Ми  рідні  одне  одному  -  де-факто
Та  стати  маємо  чужими  -  це  де-юре.

Кохання  й  осінь  не  витримують  антрактів
І  розмежовують  майбутнє  і  минуле
Кохаю  досі,  ще  палкіше  -  це  де-факто
Та  вже  забула  для  людей  і  це  -  де-юре.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=451603
дата надходження 29.09.2013
дата закладки 11.11.2014


Andrew Pushcha

Весняний цвіт

Він  голос  гарний  мав
І  землю  вправно  орав,
Та  кудись  подівся,  пропав.
Де  він?  Де  він  –  цей  народ?

Відчайдушно  воював
Й  пісні  волі  складав,
Та  перевівся  –  скував
Липкий  страх:  чорний  рот,

Повна  паща  мерців  –
І  промінь  сонця  жеврів
Та  й  уродило  ж  хлібів,
А  на  столі  нема  й  паляниці.

Той,  хто  жити  хотів,
Нічого  сказати  не  смів
І  обіймали  синів
Матері...  шибеницею...

Тіні  приходили  в  дім,
Все  забирали  і  їм
Нічого  не  бачилось  в  тім:
Все,  як  завжди,  –  нелюди.

І  не  лишитись  живим:
Ніби  і  хата,  і  млин,
Та  у  володінні  чиїм
Лишилась  душа,  згинули...

Як  і  останніх  повстань  сила.
Ту  би  свободу  на  крила,
Щоб  недоторкана,  мила,
Та  у  пустій  хаті  лиш  один  страх:

Колись  на  цьому  столі  була  хлібина,
А  тепер  лиш  мала  дитина
Й  гнила  картоплина
В  її  опуклих  руках...

25  червня  2014  р.


Природа  своего  не  узнает  лица,
А  тени  страшные  –  Украины,  Кубани...
Как  в  туфлях  войлочных  голодные  крестьяне
Калитку  стерегут,  не  трогая  кольца.

Осип  Эмилевич  Мандельштам,  май  1933.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=507802
дата надходження 27.06.2014
дата закладки 06.10.2014


Той,що воює з вітряками

Світи

Я  хочу  знати  
якого  кольору  в  тебе  білизна,
Які  книжки  ти  читаєш,
Яких  філософів  цитуєш,
І  чи  цитуєш  взагалі.
Але,  на  щастя,  
з  тобою  ніколи  не  пізно
рятуватись  з  болота,
чи  навіть  з  петлі!
Усі  казки  світу,
всі  міфи  і  байки  про  тебе.
Я  мрію  потиснути  крила  янголам,
Які  тебе  так  пильно  стережуть.
Я  відчуваю  тебе,
як  земля  відчуває  небо,
Як  термометр  передчуває  ртуть!
Як  бачу,  як  земля  обіймає  небо,
Як  сонце  ловить  сни  
в  рибальські  сіті  світла.
Я  прагну  бути  завжди  біля  тебе
І  хочу,  щоб  ти  вічно  квітла!
Бо  ти  насправді-розкішна,
Бо  ти  насправді  моя.
І  ти  по  суті-це  тиша,
І  ти,звичайно,це  я.
А  я  без  сумніву  –ти.
Ми  з  тобою  протилежні
несумісні,
але  пов*язані  мости.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=528167
дата надходження 06.10.2014
дата закладки 06.10.2014


Той,що воює з вітряками

Філологічно-психологічне пророче

Дівчатка-  філологи,дівчатка-  психологи,
Часом  розкішні,а  часом  просто.
Ми  всі  у  якійсь  мірі  футурологи,
Передбачаємо  майбутні  Голокости!

Дівчатка-філологи,дівчатка-психологи,
Які  давно  вже  зовсім  не  дівчатка.
Ти-останній  із  земних  метеорологів,
Де  твій  автомат  і  арафатка?

І  хто  нам  завтра  сотворить  погоду
У  царстві  злості  у  безодні  льоду?

З  ким,  скажи,вона  намотує  сьогодні
 заключне  коло  солодких  мук?
У  неї  на  серці-трембіти  і  ключики  нотні,
А  в  тебе  у  мріях,як  завжди,  дудук.

З  ЇЇ  Карпат  до  твого  Арарату
 занадто  далеко  йти,
Пророцтво  здійснилось.  Її  гранати  
закидали  твої  блок-пости!

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=525717
дата надходження 25.09.2014
дата закладки 05.10.2014