О, чудо - осене пожди…
Печаль і смуток не буди.
Багрянолика почекай,
Втікати вдаль не поспішай.
О, диво - осене румяна,
Дістала струни окаянна.
Зі мною щось ти поробила,
Моє серденько розтопила.
О, диво Боже, ворожи…
Іще нам красно послужи.
Щоб почуватися в Раю,
Посип ще перлами в гаю.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=690607
дата надходження 24.09.2016
дата закладки 24.11.2018
Перемовчуй, перетерплю,
Перелопачу свою мрію.
Що з того, що тебе люблю,
Коли торкнутися не смію?
Що з того, що давно твій дух
На кінчиках моїх легенів?
Я хочу чути крові рух,
Добратися до твоїх генів
І малювати залюбки
На твоїм тілі матіоли.
Але це з розділу «Казки».
Яким не збутися ніколи.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=662220
дата надходження 26.04.2016
дата закладки 27.04.2016
Мобика музика – ляпас - у сироти
Як намистинами райдуги паростки
Між берегів твоїх уст мені вироком
Слово п’ять літер п’ять звуків п’ять всесвітів
Котяться низкою просять повірити
Вже півгодини розмови? Розпечений
Мій телефон розмаїттям ефіровим
Сміхом і щебетом подихом шепотом
Що ти казав? Лиш п’ять звуків у пам’яті
В ушко мов кульчики колькими шпильками
Веснами-сестрами квітами сакури
Щоб не завмерла від лютого холоду
Дай мені знову тихенького голосу
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=611060
дата надходження 03.10.2015
дата закладки 04.01.2016
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Володимира Сірого
Виконує - Володимир Сірий[/b][/i]
І.
За мить
до весни
я спинився й побачив –
твої там
розквітлі
сліди.
Вони,
наче сни.
Ну а це, мила, значить, –
що різні
є наші
світи.
Намарне я прагнув зробитися вітром
Із теплих південних країв;
Впиватись нектарами ніжного цвіту,
Який не належить мені!
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
ІІ.
І все
навкруги
стало раптом інакшим…
З тобою
ми знову
на «Ви».
Несе
нас ріка
у своє, а не наше,
життя, де
немає
зими.
Бажання свої записав на папері
У пісні на крилах вітрів!
Схрестились орбітами дві паралелі
З таких наших різних світів.
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629624
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 21.12.2015
[i][b]Слова - Романа Бойчука
Музика - Володимира Сірого
Виконує - Володимир Сірий[/b][/i]
І.
За мить
до весни
я спинився й побачив –
твої там
розквітлі
сліди.
Вони,
наче сни.
Ну а це, мила, значить, –
що різні
є наші
світи.
Намарне я прагнув зробитися вітром
Із теплих південних країв;
Впиватись нектарами ніжного цвіту,
Який не належить мені!
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
ІІ.
І все
навкруги
стало раптом інакшим…
З тобою
ми знову
на «Ви».
Несе
нас ріка
у своє, а не наше,
життя, де
немає
зими.
Бажання свої записав на папері
У пісні на крилах вітрів!
Схрестились орбітами дві паралелі
З таких наших різних світів.
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Приспів:
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
Знаєш,
Сніжні мої заметілі –
Вкрили кригою наші тіні.
Доки
спав я в зимовому сні,
себе розчинила ти в теплій весні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=629624
дата надходження 18.12.2015
дата закладки 21.12.2015
Я рядом. Я холодною рукой прогуливаюсь между позвонками. Я - твой навек разрушенный покой, твоя коса, а ты - совсем не камень. Пускай судьба сжимается в одну тропинку от еды до унитаза. Раскаиваться? Чувствовать вину? Но я не предавал тебя ни разу....Моя любовь на блюдечке, держи. Тебе плевать. Я всё же год от года исправно обещаю миражи, но слышу от тебя одно - сво-бо-ду. Пою навзрыд - глаза твои сухи, мои - полны нехоженых парижей. Я видел, как рождаются стихи. И знал, как задыхаются они же. Прости меня, прости меня, прости...За то, что я простил тебя когда-то. За то, что жизнь твоя в моей горсти - и ничего иного мне не надо.
Всего лишь жизнь. Но ты с недавних пор такой тоской осела между нами, да и тоска расстреляна в упор остывшими осенними деньками. Любить тебя? Уж лучше бы я слёг с какой-нибудь смертельною болезнью - у этой жизни должен быть итог мрачнее, беспробудней, бесполезней. По лестнице спускается к тебе привычный ужин. Всё уже не ново - моя любовь прикована к трубе, а я к любви пожизненно прикован. Заплачешь? Не устану повторять, что всё могло бы выйти по-другому: могли бы разделять с тобой кровать, могли бы завести с тобой знакомых. Дешевле слов моих твоя слеза - мы не под стать изысканным полотнам.
И был октябрь. Я что-то нарезал. И пес мой не улегся спать голодным.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=588244
дата надходження 18.06.2015
дата закладки 18.11.2015
Знову міряє час вагон...
Вже он
Повз вікно пливуть ліхтарі...
Зітри
Ти в минуле відпливший час
Нараз.
В такт коліс дзвенить голова...
Бува...
І в майбутнє шляхи ведуть
У путь...
Ти з відкритої пляшки хміль
Мов біль
По краплині у себе влий,
Малий.
Це розлука твоя гірка
Така.
А за поїздом сліз ріка
Стіка,
Бо не вернеться зорепад
Назад.
Бо не впали зірки до рук...
Тук-тук...
А колеса по стикам в такт-
Так-так...
І в безсонні нічнім ти сам
На сам
Із думками, що надійшли
Зі мли,
Що затьмарився небокрай-
Прощай!..
Розлучилися назавжди...
Не йди!..
© Copyright: Серго Сокольник, 2015
Свидетельство о публикации №115073100923
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=596892
дата надходження 31.07.2015
дата закладки 18.11.2015
Перемісила всю вечірню тишу,
Що лізла із карпатських височин.
І ось тепер її на дрібки кришу,
Твій голос п’ю із глиняних чарчин.
А голос твій, як приворотне зілля,
Розносить млість по венах і клітках.
Як тягнеться до неба голе гілля,
Так я до тебе у своїх думках.
Заговорив. А потім причаївся.
В нору заповз, неначе дикий вуж.
Мій звичний спокій на друзки розбився,
І тягне серце смуток із калюж.
Чекаю слова – думаєш багато.
Тобі нема коли поговорить.
А я все жду, як ждуть велике свято,
Коли прийде ота жадана мить…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553553
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 21.01.2015
Промінчик літа - посеред зими!
Ромашки, наче сонечка лукаві!...
Палітру неба скрасили вони
Й подарували спогади яскраві!...
І враз - тепліше стало на душі!
І відступили холоди зимові!...
Ромашки білі, і прості вірші
Вселили в серце іскорку любові!
Тепер сніжинки - квітами летять!
На склі узори сяють пелюстками!...
Так веселіше всім весну чекать!..
Тим більше, що вона - не за горами!!!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551008
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Так холодно, так боляче, так гірко…
Сльозами зрада серце обпекла...
Там, високо у небі згасла зірка,
Яка для мене світочем була.
Єдиним словом можна розіп‘яти,
А можна враз підняти до небес…
Стою…Мовчу…Не знаю, що сказати…
Немає щастя, треба жити без…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=550939
дата надходження 12.01.2015
дата закладки 12.01.2015
Візьму до рук свою печалі скрипку,
Зроню на струни сльози серця під смичок.
Усе життя перед очима... Лист. Рядок
З прощальним словом-пострілом постскриптум.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=423847
дата надходження 09.05.2013
дата закладки 12.01.2015
То був не просто Львів...
Богема, шарм, левиця
Із ароматом кави й тютюну...
Тобою млів і тлів
Єством усім о, жрице,
Жага медова з грамом полину.
В зіницях львівська ніч -
Чарівна таємниця:
Принади ваблять в світлі ліхтарів.
В кав"ярнях мерехт свіч...
В твоїх вогнях, жар-птице,
Я воском танув, тверднув й знов горів.
Свого пориву шал
Я у тобі залишив
У кілька крапель, Ейфоріє-Львів!
Неначе лев ричав,
А ти казала: "тихше..."
Вертавсь додому, спогадами плив.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=449287
дата надходження 15.09.2013
дата закладки 12.01.2015
Я твій рояль, моя ти піаністка:
Піано й форте тілом - дотик рук.
Єство моє наповнюється твістом,
Жагою в жилах струменіє звук.
Я твій скрипаль, а ти, неначе скрипка:
Шовковим дотиком смичка торкаю струн.
І тане звук, мов шоколаду плитка;
Біжить по тілу насолода, наче струм.
Сплелись Інь-Ян в суцвіття ніжних звуків:
Двох тіл гармонія – зі скрипкою рояль.
Щоразу трепетно тримаються за руки -
Дует кохання: піаністка і скрипаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=502925
дата надходження 03.06.2014
дата закладки 12.01.2015
Немов два плеса: неба і води –
У зливі почуттів змішались разом.
Безкрає небо – я, безодня – ти;
Судоми зір ясних між хвиль оргазму.
Зійшлись орбіти пів планет в одну –
Пориви двох начал в Ін-Янь сплетінні
І впали ноти на жорстку струну;
Танцюють на стіні дві наші тіні…
Хотів сягнути дна та не зумів,
Натомість розчинився в піднебессі
Від насолоди в мареві чуттів.
Ми стали хмарами й туманами на плесі.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=543867
дата надходження 15.12.2014
дата закладки 12.01.2015
Пісніє світ. Висмоктує повільно
бездушне тіло з крові й молока.
А брата пригорнути у обійми
чи протягнеться зламана рука?
Ущухне біль. І спрагу ся втамує.
Зростуть сини апостола Марка.
Чи зможе небо задощити всує,
аби напилась втрачена ріка?
Смішне життя: довкола гаснуть зорі,
втекли боги від крові і вина.
Біліє сніг. Біліє світ. Світає доля
на горизонті зораного поля…
Про мирне небо снить озимина…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539051
дата надходження 23.11.2014
дата закладки 12.01.2015
А вишні світять інеєм у світ
Неначе цвітом на затерплих вітах
Отруйний чар, їх моторошний спів
Загус у лунах, що збирає вітер
Вростають тіні у моє вікно
Чатують душу ніби ворожбити
У воду воском гріх перед Різдвом
А вишні світять, вишні хочуть жити
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=542909
дата надходження 10.12.2014
дата закладки 12.01.2015
Люблю цей дощ - серед хмільного літа:
Холодні спогади гарячої пори,
Коли журба любов"ю розігріта,
І час втікає краплями води.
Ще босоногі спогади зриває,
Мов спілі вишні, вітер навмання,
А злива обіймає, роздягає…,
Пірнає в трави зляканим ягням...
То небо плаче голосом знемоги,
То мрія снить у шелесті трави.
Люблю цей дощ. Лоскочу босі ноги
В обіймах сліз плакучої верби.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=491951
дата надходження 12.04.2014
дата закладки 17.11.2014
А на тобі ще калинові ночі,
А у мені пустельна німота
важким піском по горлу залоскоче
Зітліє місяць, почорніє став
Сльоза до неба вітром долітає
Душа душі торкається чолом
У тінях – час, після причастя – правда
Черствіє хліб і не п'янить вино
Ні крил, ні ран...лиш при іконі свічка
А я тобі і вінчана, і вічна
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=535199
дата надходження 06.11.2014
дата закладки 17.11.2014
Хіба се вірші? Згустки болю,
душа, що рвана на шматки.
Се не поезія, а – доля,
розп`яті відчаєм рядки,
небес вода, що серце точить,
самопожертва, віра, чин,
причастя слова, духу почерк…
Се кров пролита — в світ кричить!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=536659
дата надходження 13.11.2014
дата закладки 15.11.2014
Приходжу до Тебе
з букетом віршів
а вони – квіти
які ніколи не зів’януть
бо вічно цвістимуть
на галявині Твого серця
наче в Саду Едемськім
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=537057
дата надходження 15.11.2014
дата закладки 15.11.2014