Лебідь Степова: Вибране

Ем Скитаній

акорд у розсвіт (з "віршування в окупації") .

по  клавішах  пальці  в  задумі  у  грі
шукають  веселих  мелодій  зорі,
яка  розливалась  багряно.

хитаються  образи  у  тумані́,
хибкі,  виплетались  плетінням  міцні
у  сталки  із  райдуг  нарядно.

барвисті,  яскраві    -  у  злеті  вони
втрапляють  під  обстріл  гарматний  війни
і  б"ються  немов  порцеляна.

в  пожежі  розтрощений  обрій  горів  -
там  сходило  сонце  на  тій  он  горі
в  кривавих  прожилках  рум"яно.

зсковзають  льодово  краплини  роси...  -
то  небом  спадають  людські  голоси
не  співом  на  землю  у  болю.

по  вбитому  полю  в  безвихідь  сплетінь,
загорнуто  вітер  у  сутінь  і  тінь  -
міражний,  кружляв  видноколом  -

зі  свистом  і  хрипом  лунав  його  сміх!
аж  раптом,  одразу,  миттєво  притих
у  схові  спокою  природи...

угрузли  у  клавішах  пальці  бліді
в  зовсім  невеселі  акордовості,
у  озов  багряних  мелодій.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639799
дата надходження 30.01.2016
дата закладки 31.01.2016


untalented

Сочинение на тему (кем я хочу быть)

Что  же  мне,
Так  сразу  все  козыри  выкладывать?
И  согласовывать
Тайные  знаки  с  чужими  планами?
Жить  в  беспечности,
В  обществе  «таких  как  я»,  но  людей,
И  оказаться  по  несовершенству  идей
В  какой-нибудь  лечебнице?

Надеть  ли  маску  мне?
Чтоб  на  лице  царила  безупречность,
И  все  не  знали  бы
Моей  личины,  меря  взглядом  встречным.
И,  тайком  свою  маску  снимая,
Не  попадая  ни  под  чей  прицел,
Обнаружить,  как  под  ней  на  моём  лице
Уже  надета  другая.

И  как  теперь  –
Жить  в  этом  мире  без  чудес  мне  предлагается?
Не  видеть  капелек,
Но  смотреть  на  лужи  и  про  себя  ругаться.
Зимою  только  зимовать,
Замёрзшей  жизнью  звать  узоры  на  окне  –
И  то  лишь,  ну,  в  удачный  энный  день,
А  так  –  то,  сплюнув,  трижды  всё  к  чертям  послать.

Уж  не  пора  ли  мне
Стать  шибко  взрослым  и  состоявшимся?
Чтоб  уважали  бы
Все  вокруг  мои  слабости  и  неряшности.
Чтоб  постылое  да  сумяшное
Превозносило  бы  меня  средь  толпы.
Чтоб  закалённым  и  опытным  стал  мой  пыл.
Чтоб  всё  своё  личное  заурядное
Я  на  раз-два-три  потратил  и  позабыл.

План  утверждён  и  повешен  на  самый  вид  –
Пусть  на  виду  и  висит.

: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=633363
дата надходження 04.01.2016
дата закладки 04.01.2016