Втекли часи Мерлінів та Артурів,
Джульєти зникли навіки сліди...
Нас розділили кілометри мурів,
Нас об'єднали присмаки дощів...
Буває гірко, а буває смачно -
Так руку виставляємо на двір...
А вдома сіро - ми погоді вдячні...
Реальність? Чи один із сотні снів?
І лицарі свій кодекс поміняли,
Та дехто у дворяни перейшов...
То вже не лицар... Він є маргіналом...
Лиш гроші грають роль і більш ніщо...
Таких, як я, живе не одна сотня...
Таких, як я, суспільство лиш мина...
Таких, як я, стирають в прах і попіл,
А також наживаються дотла...
Тож довіряй потрібним адресатам,
Які у Темній Вежі проросли...
Для нас і завтра може не настати -
Культури, що живе на самоті...
29.03.16
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655642
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
[i](З присвятою вічним My Chemical Romance)[/i]
Він бігав так, як можуть лише мертві,
По витоптаних доріжках поміж могил.
І час давав до ранку кожній жертві
До того, як позбавити її останніх сил.
І мав завжди з собою пістолета…
[i]На цвинтарях світанки найгарніші…[/i]
Коло парканів сухе листя і газети.
І тихі кроки у в’язкій могильній тиші.
Він знав: давно уже нічого не важливо.
Бо труп ніхто не знайде у старому ліжку…
[i]І захід сонця тихий, і думки щасливі…[/i]
Він відкидав тужливу тінь на кам’яну доріжку.
Він брав її з собою на щоденні муки.
І прикладав холодне лезо до зап’ясних вен.
І зупиняв у серці біль і швидкі стуки…
[i]Біля воріт шумів старезний клен.
Палило сонце, пахло чебрецем…[/i]
Холодне дуло до її тонкої шиї.
Зустрілась кров з розжареним свинцем.
Світанок вмер і не здригнулись вії.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655578
дата надходження 29.03.2016
дата закладки 29.03.2016
И был я на балу у сатаны
и видел то, что каждый не увидит;
на многих даже не было вины,
но каждый почему-то был в обиде.
Широкий, очень длинный коридор
был в страшном замке с модным интерьером:
на сердце был неистовый раздор.
Такое чувство - пошатнулась вера!
Но веры нет, вернее есть она,
однако - самобытна, но коварна.
Уверенность лишь в том, что жизнь дана
каким-то чудом странным, антикварным.
Невидимые духи жгли костер
согреться чтоб, хотя огня полно ведь.
Наверно дьявол - на язык остер,
к нему слетались плачущие ведьмы.
Молили о пощаде его тень,
стенали и смеялись в жутком страхе.
И я, судьбы угрюмый баловень,
родился в неприкаянной рубахе.
Напополам открыл свое нутро,
и вот хожу и на себя смотрю я.
Где сердце, там есть ангел и добро
а с правой части - дьявол мне рисует
и жизнь мою земную впопыхах,
мне много не успеть, борьба лишь светит.
У ангела я где-то на руках,
и дьявол это точно уж заметит.
Вот реверанс. Заблудших танец взял
в свои объятья холода и жара.
Стою на месте, будто бы застрял
и так по жизни - вечная "запара!"
Я говорил на разных языках
как на одном. Вот дьявольская сила!
Но боль ушла, рассеялся и страх.
И я искал... но нет моей могилы.
Лишь кучка пепла после жития
осталась после пламени сожженья.
И это вся история моя,
она - про все одно стихотворенье!
Виски сжимало, рвало на куски,
морочило истерзанную душу.
Но за какие я страдал грехи?
Ведь я аскет и праведник послушный.
Я не боюсь ни Страшного суда,
ни наковален, ни огня жаровни.
Я - из огня и воздуха. Тогда
я сгусток мыслей разных, невесомых.
Окончен бал. Понятным стало все.
Проснулся, в небе солнца свет и манна.
Я - дьявол в это мире, и спасен
в моей душе отверженный архангел!..
16.09.2015
Олег Дакаленко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=608334
дата надходження 21.09.2015
дата закладки 21.09.2015
Я вас люблю,
Хоча не знаю, як вас звати,
Не знаю ваших друзів чи сім’ю,
Та чи зумієте мене ви покохати.
Я вас люблю,
Не за колір шкіри, не за блиск очей,
Та навіть не за красномовність,
Ваших вогняних речей.
Я вас люблю,
Бо світ без вас, не світ,
І я у світі, вже не я.
Та той «привіт» вже не « привіт»,
Бо нема у ньому тебе, тільки я.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605032
дата надходження 07.09.2015
дата закладки 07.09.2015