[i]Я не покличу щастя не моє.
Луна луни туди не долітає...
Л.Костенко [/i]
[youtube]https://youtu.be/eZdColIV9uY[/youtube]
[i][b][color="#540996"]Нема мені про́щення - світ я тобі зав'язала.
Без дозволу в долю твою, у серце ввійшла.
Шукала любов і знайшла я тебе. Покарала!
Коханий, я - трунок. Чи - згуба? Недоля? Імла...
Палати тобі до знемоги, до згину, зотління.
Мов сонце світити планеті, та лиш іздаля.
І не доторкнутись. Не вільна. Померкне проміння.
Кого ж осявати, коли невідома земля. [/color][/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=715141
дата надходження 29.01.2017
дата закладки 11.03.2017
[i]Спасибі за натхнення Оленці Жежук
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717108
Небо
Втомилося небо. Самотньо в зажурі повисло.
Уже не глибоке - безмежність упала в сніги.
Спускалось донизу, по білому білим… Навмисно?
І ріки німіли й таємно мовчали боги.
І тисячі рук піднялись, щоб утримати небо,
І били на сполох, й кували стовпи ковалі…
А я терла руки холодні й просила: «Не треба!
Воно ж пригорнутись хотіло давно до землі…»
О. Жежук[/i]
[youtube]https://youtu.be/xr9ZqexSk5o[/youtube]
[i][b]А сонце кричало до неба:
"Зостанься! Куди ти?
І як мені бути без си́няви твоїх очей? -
та блідло, проміння у хмари ховаючи,
- Діти ж!"
І меркло, огорнене в смуток зчорнілих ночей.
Боги лиш дивилися, жалем та сумом повиті.
Замовкли пісні. Полетіли у ніч солов'ї.
Молилися зорі, а небо спускалось щомиті.
Земля промовляла до нього молитви свої...[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=717249
дата надходження 09.02.2017
дата закладки 11.03.2017
[youtube]https://youtu.be/nVlVUmUjp2g[/youtube]
[i][b][color="#0b5987"]Маї́ла* б я слова сердечні
у кожен порух вуст своїх
і довго б гомоніла й ґречно
про серця шал, що прагне втіх.
Ні, не співатиму я в одах
оті палкі, тремкі слова.
"Не йди... - молитиме мій подих, -
я ж завдяки тобі жива".[/b][/i][/color]
маЇти - заквітчувати, діал.
http://www.rozum.org.ua/index.php?a=term&d=21&t=157402
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=719538
дата надходження 21.02.2017
дата закладки 11.03.2017
[i] Латинь. Мова релігії і науки. Недарма ж Карл Ліней
запровадив цю мову в класифікацію всього живого на
Землі. Вчений найдосконаліше творіння природи і найвище
із примат ("сосунків") нарік як [b]Homo sapiens[/b], що означає –
Людина мудра. Гострі уми якось, жартома, радянських людей
називали [b]Homo soveticus[/b]. В розвиток традиції таких
"жартівників", європейців я іменую як Homo civilicus, північ-
но-східних сусідів – [b]Homo debilicus [/b](тут переклад зайвий),
а жіноцтво наше, вже цілком серйозно, – [b]Homo femins[/b],
як різновид [b]Хомо[/b], який, за Вайнінгером, має свої, прита-
манні лише жінці риси. На відміну від нас, хоч і мудрих, але... [/i]
[youtube]https://youtu.be/VbvvmkYAdvE [/youtube]
[i][b][color="#5e0470"]Ти – та,
яку нам дав Всевишній Бог,
хоч і створив, відомо, для Адама…
В тобі –
ключі від святості… від двох
чудес: Едема й золота Пріама.
Ти – та,
котрою усміхнеться день,
як "та" майне раз променем крізь ночі…
В тобі –
скрипковий ключ для од, пісень.
Твої слова –
бальзам душі – пророчі.
Ти – та,
в котрій є символи життя:
в твоєму лоні – цілі покоління…
В тобі
є необорна ярість та,
яка леліє лист, стебло й коріння.
Ти – та...
Як талісман для перемог,
де не буває відступів, поразок…
Устами жінки промовляє Бог.
В тобі –
і сон, і яв, узяті разом.
Та ти ще та:
не стерпить їй відмов!
Твоя жада́ – що Господу молитва!
В тобі
життя – основа всіх основ,
весна квітуча й життєдайне літо...
Ти – та,
в руках якої тане лід,
з тобою тепло і в заклання герці.
Бо в то́бі
є надійні ліки від
пе-рер-вно-сті –
несеш в собі безсмертя.
Ти – та,
з котрою не бува зими,
з тобою не страшні й вали льодові,
Тобі,
Любове, молимося ми –
ті, хто себе не мислить
без Любові.[/color][/b]
8.03.2017
Рекомендую cлухати Шопена - гармонує вкрай.[i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=722309
дата надходження 08.03.2017
дата закладки 11.03.2017
Долоня ліва,
Частина тильна -
Гойдаю Всесвіт на волосках.
Карпатська повінь, любов всесильна,
Купальська квітка
в моїх руках…
А заблукаєш,
Пташина рання
Покаже стежку поміж ліщин-
Місця ведмежі, і заклинання,
Солодкуваті,
мов пертусин…
Заплющиш очі,
Води багато…
Цілющий корінь – прадавній гріх.
Танцюють мавки в зимове свято,
Шукай найкращу…
цілуй усіх!
Найглибший келих
Вином наповнюй,
Зіграй на картах, впізнай в ріці
Оту, що вийде з тобою в повню –
Коса у трави…
рука в руці…
Нема спасіння!
Не видно броду.
Перехилився небесний глек.
Це ворожіння на талих водах.
Соната третя
гірських смерек…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709222
дата надходження 29.12.2016
дата закладки 02.01.2017
[youtube]https://youtu.be/KIVoS6tIzFg[/youtube]
[i][b][color="#066c73"][color="#055b78"]
[color="#530882"]Навкруги все завмерло і заціпеніло –
Стинь*…
А ще вчора було тут і світло, і мило –
Синь!
То природа із людством живе в унісон –
в такт…
І немов би і порско, та, врешті, – у сон,
всмак…
Та хурделиці, хляки негайно проходять –
враз…
Як надворі заграє привітно природа –
час…
І врятує від згину свята амплітуда –
ритм…
Перманенту не буде для страдного люду –
битв…
І зникне з ужитку зими холоднеча –
стинь…
Бо весна переможе… Людей колотнеча,
згинь!
Хай планетою оволодіє пора –
крах
подолає могутній бог Геліос**-Ра**!..
Рай…[/color]
[/color]![/color][/b]
31.12.2016
_________
*Словотвір від омоніму "стигнути" - холонути.
**Бог Сонця в римській та грецькій міфології.
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=709582
дата надходження 31.12.2016
дата закладки 02.01.2017
Не п'ється,кажеш,і не пишеться,
Надії,мрії кришуться...
Та плюнь на це - сідай,пиши!
Що маєш на душі - скажи.
Почни з початку
по порядку -
Хай кострубато,хай не гладко,
але всю правду без прикрас.
А хтось оцінить - буде час.
Змалюй канву свого життя:
Не тільки зоряні моменти,
А й помилки усі до цента,
Печаль і радість,каяття.
Облиш сентенції,моралі,
Забудь про алібі,медалі...
Завжди цікавить голий факт,
Як музиканта темп,чи такт.
Пиши як вмієш - головне
Щоб чисту правду.
Все мине.
Ти вище себе не стрибнеш,
Та буде жаль,коли помреш,
Що на прожите житіє
Не залишив своє досьє.
Мені,наприклад сумно нині,
Що від моїх дідів,бабів
Ні на горищі,ні у скрині
Не залишилося й двох слів,
Не кажучи вже про світлини.
Неначе їх і не було,
Немов на світі і не жили,
Та їхніх босих ніг тепло
І досі бережуть стежини.
І ми стежки ті самі топчем -
Слідами предків слід у слід.
Це їх любов,мій добрий хлопче,
Подарувала нам цей світ.
Отож,пиши і не жалійся,
Впрягайся в справу без вагань,
Поплач над словом,чи посмійся,
Похулігань,пографомань,
Лише нікого не порань...
Будь,наче Нестор -
літописцем
свого часу,життя-буття...
О,це далеко не дурниці,
це,щоб майбутні борзописці
в зерно не сипали сміття!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707524
дата надходження 20.12.2016
дата закладки 21.12.2016
Не тримай. Відпусти. Хай крильми розтривожена тиша
Проросте цілим лісом із досі несказаних слів.
Над верхів'ям густим ненароком мене хтось допише,
Мов епіграф, чиїхось іще непрожитих життів.
І змертвілим листком кружелятиме далі планета
Поміж сотень галактик, між тисяч сліпих ліхтарів.
На зап'ястях століть пульсуватиме вічна вендета,
Спопеляючи айсберг моїх мовчазних почуттів.
Не тримай. Відпусти. Струни в серці давно поржавіли.
Як безжально п'янить ця солодка симфонія тиш...
Коли згасне свіча від несказаних слів сполотнілих,
На форзаці душі свій автограф на згадку залиш...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=706034
дата надходження 11.12.2016
дата закладки 17.12.2016
[i] …у вас – і глибина, і щирість,
і віри шмат, і любові…
[b] Касьян Благоєв[/b]
[youtube]https://youtu.be/DxvkWqKdDWo[/youtube]
[b] [color="#00a6ff"]1.[/color]
[color="#e81212"]Таке ти пишеш, неначе я помер,
Але живий, ще й як живий, падлюка!
І що робить дозволите тепер…
Коли любов щоранку в серце стука?
[color="#00a6ff"]2.[/color]
Я вже й не знаю, де коріння
(Копатись в генах не привик):
Твоє веселиків квиління
Чи мій гінця побідний рик?
[color="#00a6ff"]3.[/color]
Слабкіші тілом, та міцніші духом,
І досвід нам у всьому помічник...
Той має сенс, хто ласку Божу слуха,
Єством своїм до Господа приник.
[color="#00a6ff"]4.[/color]
Гарна фраза - як зараза:
Вклеїть так, що не зітреш!
Пензель влучний богомаза –
Повна чаша, срібна креш…
[color="#00a6ff"]5.[/color]
Вірші писав він лапідарно –
Чи поганенько, а чи гарно:
Вже був такий у нього хист –
Поетом став лапідарист…
[color="#00a6ff"]6.[/color]
Русизми з мене так і пруть!
Бо побував на вулицях Кийова...
О, яка мова! – О, нетлінна «жуть» –
Гаркава,
змішана,
хренова![/color][/color]
[/b]
17.12.2016
© Copyright: Олекса Удайко, 2016
Свидетельство о публикации №116121709106 [/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=707096
дата надходження 17.12.2016
дата закладки 17.12.2016
[i]Алегоричний, та ніяк не автобіографічний…
Прийшов на ум ще тоді, коли було мирно…
в Україні і в світі… А звучить, як здається,
злободенно, громадянсько-політично.
Чи не так?..............
[youtube]https://youtu.be/TElJr2wIq9o[/youtube]
[b][color="#7a03a1"]Я бомба уповільненої дії –
зірватись можу раптом і…
всяк час :
ніхто торкнутися мене не сміє –
несу в собі тротиловий запас.
До мене шнур бікфордів недосяжний,
в мені – убивчий пороху...
заряд!
Хоч вік у мене вельми вже поважний,
вогню – сто сонць і зірок міріад!
Та хто те знає, де й коли зірвуся,
кому я міць свою жбурну
прудку…
Недарма ж уповільненою звуся,
куняючи, як кіт, у холодку![/color][/b]
25.12.2016
[/i]
Примітка. Портрет Данила Нечая - одного з ватажків
народного повстання під проводом Богдана Хмельницького
(Світлина автора, зроблена із експонату музею м.Тульчина)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=694704
дата надходження 16.10.2016
дата закладки 26.11.2016
Наркомани,наркомани...
Як словами не крути -
Всі ми з вами,громадяни,
У полоні наркоти.
Цукор,сіль,вино,горілка,
Сигарети,самосад...
Піп у хвіртку,чорт у дірку...
Шопінг,кава,шоколад.
Скільки в світі наркоманів?
Ой,не смійтеся в рукав!
Кажуть вчені,що й кохання -
Наркота не без підстав.
Прагнуть всі адреналіну,
Щоб кипіла в жилах кров -
Гуталіну,героїну
Поки дров не наколов...
А хіба поети гірші ,
Що живуть між двох вогнів?
Всі сидять на вістрях віршів,
На голках пісенних слів.
Є якісь еротомани,
Мабуть,також наркота;
Є гурмани,меломани...
Кожен має хомута....
Люди у житті щомиті
Наливають чашу вщерть -
Всім займаються на світі,
Щоб не думати про смерть.
Наркомани,наркомани...
Як словами не крути -
Всі ми з вами,громадяни,
У полоні наркоти.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=698629
дата надходження 04.11.2016
дата закладки 26.11.2016
Коли згасне зірка, впаде за край чистого неба,
Я стану далеким замріяно-лагідним сном...
І вже хвилюватись, боятись, страждати не треба,
Бо я стану проліском і проросту під вікном!
Зруйнуються вщент й відбудуються заново храми,
Бо я поза часом, та все ж повернутися зміг...
Із вирію я прилечу навесні з журавлями,
Як зійде останній старий і залежаний сніг.
Палає світанок у чистих незбираних росах -
То сонце за мною пуска мимоволі сльозу...
У шепоті трав, у пташиних піснях стоголосих,
У шелесті вітру я буду завжди поблизу!
Я буду у перших тендітно-зелених листочках,
У пахощах квітів, у співі п'янкім солов'я...
Котитимусь хвилькою в теплих весняних струмочках...
Поглянеш — хмаринка у небі... Чи, може, то я?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=702157
дата надходження 22.11.2016
дата закладки 26.11.2016
[i]Хотілось щось миролюбиве, тихе,
Та знову – вітер, буря! Чи не тому,
що надворі – хуга? Та Бахові фуги,
певен, вгамують ті хуги...
[/i]
[youtube]https://youtu.be/DquxPwY91MI[/youtube]
[i][b][color="#b900d6"][color="#5702ab"]Збуди в мені вітер,
щоб лінощі витер,
щоб в степ вільним вихором я полетів,
щоб всі сухостої –
старезні устої –
ущент поламати… Й гілля – поготів.
Збуди в мені бурю –
прийдешнього гуру....
сміття щоб дощенту навіки змести –
в нерівнім двобої
з рутинним собою
стежки торувати мені до мети…
Збуди розум світлий –
нема того цвіту,
щоб глянуть на землю з величних висот,
не кожну смітину,
бодай хоч стеблину,
укмітить на мапі небесних щедрот…
Буди!.. Та не збурюй
у серці зажуру,
що ниці пороки не може простить...
Злостивців огріхи
віддам не для втіхи –
щоб не поверталась та пакісна мить.
Збуди в мені вітер!
Збуди в мені бурю!
Збуди в мені святість!
Збуди, та – не збурюй…
Збуди
добре в серці –
мене розбуди…[/color][/color][/b]
23.10.2016[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=696309
дата надходження 23.10.2016
дата закладки 30.10.2016
Відіграло кохання дотла нетривкий водевіль,
Безутішній душі дні - нав"язливі гомеопати.
Неживе почуття... Там, де я,там, де ти - ТАМ Є БІЛЬ.
Я втомилася йти. Але як це тобі розказати?
Горстка спогадів... серце - неначе сліпий каганець...
Сплутав мови нам Бог, бо намарили ми Вавілони.
Охолола (любов?), непомітно зійшла нанівець,
Залишилася в жовтні, де вітер оголює крони.
Чи під силу людині знайти у пустелі росу,
Коли туга лунає зі серця щемливим сопрано?
Щастя просто спішило до мене. Прийшло завчасу.
І не чуло, сердешне: :"Спинися! Тобі ще зарано!"
@ Уляна Чернієнко
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=691518
дата надходження 29.09.2016
дата закладки 02.10.2016
А світ без нас котитиметься далі,
Без нас цвістимуть яблуні в саду,
І житимуть і радощі, й печалі...
Світ не помітить, коли я впаду.
Таких, як я, напевно, буде безліч...
У той момент, відведений для нас,
Відкриється кордон в безкраю велич,
В якій відсутні день і ніч, і час;
Відсутнє зло і біль, що крає серце...
Одне питання мучить знов і знов:
Якщо нема, відсутнє там оце все,
Чи буде там присутньою любов?
Чи зійдуться в тім вимірі дороги,
Чи знайдуть одна одну дві душі,
Щоб, звісивши із краю хмарки ноги,
Писати вдвох одні на двох вірші?!.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687475
дата надходження 03.09.2016
дата закладки 13.09.2016
З оази блаженства - у царство бездушних льодин,
З Говерли любові - на болю загострені палі.
Було й загуло. Відтепер: я одна, ти один.
Забулося. Вмерло. Розвіяла осінь. Як далі?
Убивче мовчання. Розгублена тиша. Навзрид!
В очах порожнеча (ці очі не збрешуть ніколи).
Та як мені смуток осінній до жаху набрид!
Невже ти така? О невже ти така, моя доле?!
Серця обезкрилено. Я викликаю на ринг
свою безпорадність. Що з того? - Абсурдний бій з тінню.
І ніч непробудна... і день почорнів - як мурин...
Збираю в засохлий букет мою тугу осінню.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=687882
дата надходження 05.09.2016
дата закладки 13.09.2016
Я загубився у твоїх слідах,
У твоїх снах, твоєму божевіллі,
Там де дощі гуляють посивілі
В сумних осінніх вистиглих садах...
Блукаю сам? Чи ми з тобою вдвох
Збираємо із листя п`яні роси?
А вже лягають трави у покоси,
І вже срібляться скроні у обох...
Я загубився у своїх словах,
В солодкому спізнілому зізнанні...
Усе навколо в сивому тумані,
А серце б`ється, як у клітці птах!
Я йду до тебе? Чи від тебе йду?
"Назавжди"? Чи у вимір — "тимчасовий"?
Не хочу бути просто "випадковий"
В твоїм осіннім вистиглім саду!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679904
дата надходження 24.07.2016
дата закладки 03.08.2016
Танцює полум'я вогню.
Люблю ці дикі танці.
І кожен раз,мов дежавю,
Вогню протуберанці.
Це,мабуть в нас ще з тих давен -
Від вогнищ кроманьонців,
Від героїчних тих племен
Міцних,тямущих хлопців.
Біжить вода з гори в долину,
Чи падає на спраглий сад,
Летить в безодню без упину
У Ніагарський водоспад.
Невтомно б'є гігантська хвиля -
Лупає скелі океан...
Для чого ці,спитай,зусилля?
Хто зна який у нього план!
Вода тече,біжить,стікає,
То в гніві піниться й реве;
Вогонь,то затишно палає,
То спопеляє все живе.
Вода й вогонь - непримиренні
Стихії,таємниці,та
Без їх енергії напевно
Не народилося б життя!
І слово Генія - стихія!
Читай і слухай,душу грій,
Всміхайся,плач,плекай надії -
Не набридає рід стихій!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=680322
дата надходження 27.07.2016
дата закладки 03.08.2016
Мені не потрібно, повір, більше жодних пояснень.
Слова догоріли, у грудях клубочиться дим.
І все, що не трапилось до, тепер стало невчасним,
А світ, де немає тебе, божевільно пустим.
Тут тиснуть на мене потріскані стіни палати,
Розхлюпалось небо на землю /навмисно?/ дощем.
Я так красномовно навчилась до хрипу мовчати
У безвість, де плавиться воском задавнений щем
І скапує відчаєм. В серці - руїни. Не храми...
Відсутність тебе і в нікуди чітка магістраль.
Попереду ніч за кордоном віконної рами
І довга дорога до себе крізь страху вуаль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679360
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 23.07.2016
У безсоння впливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло -
Задзвеніло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло -
Перетліло.
По руці прокотився жар,
Надихає липнева ніч -
Пекло згарищ.
Альціоно, сім"ї Стожар,
Мою душу не покаліч
Серед марищ.
Блиском очі не засліпи,
Серце кригою не злякай
Зледеніло.
Доля, знаю,- лихвар скупий,
Виллє долу хіба Токай*
Скаженіло.
На уламках метеорит
Зупинився, розбивши час,
Бий на сполох.
Гнівно корчиться фаворит,
Розсипається та не згас,
Виє Молох.
У безсоння спливаєш знов?
Розлетілось на друзки скло
Споночіло.
Демонічних не бачу змов,
У любові втопилось зло
Заясніло.
17.07.2016.
*Токайський землетрус.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679154
дата надходження 20.07.2016
дата закладки 23.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.07.2016
До своїх роздумів я смуток додаю,
З твоїх очей, мальованих ночами,
В майстерні янголів, самісінько в раю,
В ході перерви роблять же прочани?!.
В полоні чар твоїх, і я це визнаю,
У барви глиб, майстрів старих, пірнаю,
Хоча б на мить, як очі ті згублю,
В іконах всього світу їх впізнаю.
03.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656874
дата надходження 03.04.2016
дата закладки 21.07.2016
Я готовий уже
в паралельні світи,
добровольцем на Марс
із квитком в один бік.
Може там десь,
нарешті,
у сни мої ти
не знайдеш навіть стежечки
ізвіддалік.
В інших вимірах
біля прозорих дверей
сон не зможе мої
подолати повіки...
Дочекаюсь...
знайду твій пароль,
твій емейл,
щоб зв'язатись з тобою,
дай,Боже,
навіки...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=679269
дата надходження 21.07.2016
дата закладки 21.07.2016
Мені учора знову снився сон,
Де ми удвох гуляєм... тиха ніч...
І нас вкрива тумановий шифон...
Рука в руці, немає протиріч...
А що між нами? Що між нами є?
Лиш німота п`янких солодких фраз,
Що павутинно тишу заснує
І солодко, і гірко водночас...
Ми розумієм, що не треба слів,
Ми мовчки з тиші щастя відіп`єм...
І слухаємо солов`їний спів,
Як нашого кохання реквієм!
Мені учора знову снився сон...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=675814
дата надходження 03.07.2016
дата закладки 05.07.2016
Заколисаний піснями вітру, спить в колисці,
Стомлений від спекотних цілунків сонця, день,
Сховавшись від пристрасті в смарагдовому листі,
В шовкові коси трав...Чекає у снах, знамень...
Від дощу, який би періщів, мов той ятаган,
По засмаглому тілу землі, до зойку: " Ой"!
Чи : "Ох"! По обпеченій спині бив, як барабан,
По потрісканому шляху...Як славний герой...
Під зоряним серпанком ночі стигне все земне,
А неземне?..Між хмарами, парним молоком
Парує...Загримить гроза, блискавка спалахне...
І в горлі ком, застрягне, якось ненароком.
А світанок, закутаний в оксамит туману,
Насолоджуватиметься прохолодою
Терпкої м"яти, чебрецю, ромашки...й дурману,
В росяних перлах..Й неземною їх вродою.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=676276
дата надходження 05.07.2016
дата закладки 05.07.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 23.05.2016
Мені тепер байдуже, чуєш, вже байдуже все!
В душі, як в безкрайому полі, пронизливий вітер
Всі спогади за горизонт назавжди віднесе -
Туди, де у квітах сховалося сонячне літо...
Мені вже не холодно, чуєш, бо гріє весна!
Душі монохром розфарбує вона веселково,
І пісня пташина сонатово в серці луна,
І місяць дарує на щастячко жовту підкову...
Позаду лишилась колюча холодна зима,
Що шпичкою криги у серце гаряче шпигнула.
Мені тепер байдуже, бо вже нічого нема...
Жалі запакую в конверт, адресую: "В минуле"!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=667780
дата надходження 23.05.2016
дата закладки 23.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 02.05.2016
[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=XapXYrd0tAk[/youtube][img]http://99px.ru/sstorage/86/2015/08/image_860808151312503537773.gif[/img]
[i][b]Вуста твої, медово-п"янкі, потонули в трояндових пелюстках моїх,
Застигли густим медом цілунка... в незбагненній небесній таїні на зорі,
В потоці чарівних флюїдів весни, яка вже бринить для закоханих всіх,
Розливається хмільно-прянно по тілу, торкається серця в шепоті вітрів.
Та для душі ще дуже мало, розстібнутих гудзиків ванільного неба,
Потоків сонячної прани...вона хоче розмаю, полинути до раю,
Купатися в серпанку на хвилях кохання, а не в згубному трунку пекла,
Слухати сонети солов"я в зелених дібровах, гаях...Я так воскресаю.
В обіймах рук твоїх сильних, я тремчу, колотиться серце, десь, всередині,
Плавиться мед , стікає лавою в кожну клітину й немає тієї сили
Щоб протистояти потоку...він несе...і не видно барв , а тільки тіні...
Люблю! Насолоджуюсь обіймами й цілунками ...Які ж то миті красиві!
Ловлю ці миті в травах росяних, у веселці, після дощу, у кульбабі
Сонцеосяйній на моріжку, в духм"яному бузку, у всьому, що й не осягну,
У м"яті, в любистку, в дзвіночках конвалії, в зеленокосій вербі...В собі...
О, Боже! Як я тебе люблю за цю красу, за весну, за цю казку чарівну![/b]
[/i]
*******
Анімація
http://supergif.do.am/load/povsednevnaja_animacija/vesna/vesennij_poceluj/2-1-0-29154
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=658600
дата надходження 10.04.2016
дата закладки 02.05.2016
[b]Спасибо Лине Ланской за вдохновение[/b]
http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=659585
Я вернусь. Ты поймешь это сам,
Не по ночью застывшим часам,
Не по знакам, заметным едва,
Не по тени, что бросит листва.
Будет день, как и сотни пред ним,
Горизонт будет ровен и зрим.
Город полон по-прежнему тайн,
И предчувствием разум не пьян.
Будут сны на рассвете тускнеть,
Будет солнце не золото – медь.
Снова явь невозможно четкá,
Как пустые листы облака…
Я вернусь. Только вспомни мой лик
В зове дня, что расцвел лишь на миг,
Уловив в лентах радиоволн
Ту, где шепчет минор саксофон…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=663114
дата надходження 30.04.2016
дата закладки 02.05.2016
У паводку фіалкових ночей
Знайди мене, зумій мене зігріти.
Чарівним співом місячний Орфей
З'єднає душ загублених орбіти.
Стікають зорі теплими слізьми,
Горять нарцисів жовті смолоскипи.
Збуди мене від лютої зими,
Із вуст моїх солодкий трунок випий.
Не прирікай на вічну самоту...
У лакримозі місячного сяйва
Скидає небо зоряну цноту.
Чи я була для тебе, може, зайва?
Чи ти між снів, немов анахорет*,
Збираєш попіл згаслого кохання?
Знайди мене у спалахах комет
Поки не впало краплями світання
На сяйно-біле прядиво хмарин.
Збери росу із вій моїх тремтливих...
У паводку фіалкових хвилин
Зігрій мене у ніжності розливах.
*Анахорет - відлюдник, самітник, пустельник.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656745
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Де ельфи і красуні феї живуть,
А гноми, їх багатства стережуть,
На пагорбах, у вересових луках...
Там де голос флейти тане в звуках
вітру...Чарівники ловлять чужі сни
у тенета сон-трави навесні,
із волосся Венери у них сумки
ткані... Вони ловлять туди й думки,
туманні...На межі, поміж порталу
паралельних світів і астралу...
Заманює потойбічна таїна
та спів фей, який з пелюстків луна.
Людський розум спить в омані чар-зілля,
бо він вже на грані божевілля...
Краще слухати легенди та казки,
пити вересовий мед залюбки
восени, блукати Всесвітом в тиші,
насолоджуватися від душі
красою природи, дарованої
Богом! Де нема війни жодної,
де тільки мир, гармонія і любов
жадана...Там серце кохає знов
і знов... Руни говорять з першооснов:
В Україну прийде мир... З нами Бог!
*******
Назва рослини походить від грецького kalunei, в перекладі - «чистити» російська назва - верес - утворилося від давньослов'янського «вареснец» - «іній».
Верес відображений в назві першого місяця осені в українській, білоруській, польській мовах - вересень, верасень, wrzesien
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=656645
дата надходження 02.04.2016
дата закладки 02.04.2016
Лягають легко
ноти на поля.
Сьогодні – все… на завтра - що зоставиш?
Імпресія двох струн. Двох струн… а я –
лише одна
з твоїх фатальних клавіш.
Сонато світла…
Місячне ессе…
Мелодіє, моя найглибша сповідь.
Хрест найсолодший… ти – мій хрест… і все,
все сталось,
коли нас накрила повінь.
Бентежно.
Так приречено.Нехай.
Палають маки. Снить на струнах іній.
Світ біля ніг твоїх… ридай… Ридай!
Ридай,
магічна скрипко Паганіні
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=655902
дата надходження 30.03.2016
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 01.04.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 29.03.2016
[youtube]https://youtu.be/eBYNG3mjA00[/youtube]
[i][b]Сонячне проміння, розсипалося серпанком,
На оксамитову із різнотрав"я вишиванку,
На барвистий вінок , на одвічну земну красу,
Обійняло теплом ранок, випило хмільну росу.
Затанцювало на смарагдах, весняний танець,
Заграло бісеринками, немов протуберанець
На пелюстках духмяних, квіткововеселкових,
На споришах терпких, аквамаринових, шовкових...
Задрижало в повітрі Мефістофелем - джмелем,
Загуділо над вишнями в садах, хрущем-королем ,
Замиголотіло різнобарвними крильцями
Над кульбабовими золотосяйними рильцями.
Заспівало жайвором та соловейком сонет,
І розлився над луками й лісами дзвінкий щебет,
Заглянуло в синьоокі озера та моря
До дна, де спочивають якоря й догора зоря...
Вітаю, весна прийшла![/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=648029
дата надходження 01.03.2016
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 19.03.2016
І щоб тобі моє ім"я забути?
Колись однаково травою заросте
Оте смішне, хвилююче-просте,
Що надихає у хвилину скрути.
І щоб тобі моє ім"я забути?
І щоб тобі в коханні заблукати
Далеко десь? - поламане гілля
Свята вода вже навіть не зціля.
Молитись не втомлюся і благати,
І щоб тобі в коханні заблукати?
І щоб тобі зустріти не черницю,
На стежці переплутаній давно;
Востаннє в чорно-білому кіно
Ти бачив Валаамову ослицю...
І щоб тобі зустріти не черницю.
І щоб тобі...щось просить, і зітхає.
Тремтять так спрагло скривджені вуста
І безнадія серце пророста -
Душа беззахисна, коли кохає
І щоб тобі, - і просить,і зітхає.
18.03.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=652596
дата надходження 18.03.2016
дата закладки 19.03.2016
[i]До Дня Стрітення Господнього…[/i]
[i][b][color="#11868c"]Дві горлиці – від Матері Марії…
Дві горлиці – пожертва за Xриcта*,
А в нас – канун Великого поста,
Гіркота втрат й Голгофа безнадії…
Дві горлиці – дарунок Симеону**,
Дві горлиці – пророцтво для людей…
А в нас торгівля Основним Законом,
І забуття… Ісусових ідей!
Та ми запалим лампу Аладдина –
Громична запалахкотить свіча***,
Й народиться щасливою людина!
У Лету кане сьогодення час…
Дві горлиці – як символ християнства,
Дві горлиці! В дзьобах у їхніх – мир
І вість Xриста до злагоди і братства –
Пижі стальні для «Градів» і мортир.
Свою ще відсвяткуємо Громицю –
Зустрінемо весну серед дібров,
Освятимо й утвердимо границі,
Де житимуть братерство і любов…
Дві горлиці – два миру голубочки;
Давно їх матері, як Бога, ждуть…
Коли з війни повернуться синочки
І Стрітенням очистять правді путь…[/color][/b]
15.02.2016
_________
* Пречиста Діва Марія на обряді очищення (40 днів після Різдва)
приносить у жертву дві горлиці, виконуючи припис існуючого Закону
** Симеон чекав зустрічі з Господом вже багато років.
Він міг повмерти лише тоді, як побачить Ісуса Христа
Перед смертю Симеон сповістив, що Немовля, яке йому
судилося побачити, вийде «на служіння спасінню людей».
*** Громичну свічу запалювали на Стрітення (Громицю) та
Заносили в оселю як оберіг від багатьох напастей:
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=644090
дата надходження 15.02.2016
дата закладки 22.02.2016
[i][b]Пролетіли роки, розійшлися наші з тобою шляхи
Та кохання моє живе, воно все ще царює в душі,
Скільки пристрасті у нас було тоді, що зривало дахи,
Стільки ніжності ти дарував мені в буденній метушні...
Вже давно спалені мости та спогади не відпускають...
Обіймають тепер мене вітри так трепетно за плечі,
Ніжно куйовдять срібні коси... Сонце сміється ласкаво,
Огортає шоколадом тіло...Й немає порожнечі...
Сьогодні терпко цілують мене рясні весняні дощі,
Тануть на вустах солодкі полуниці та карі вишні,
Прохолодою дихають м"ята і шовкові спориші,
Духмянить влітку, квіт медової липи...Думки ж бо грішні.
Ці слова:"Я кохаю тебе", я чую в зеленій траві,
В шепоті листя верби, в піснях, які співають солов"ї,
В морській пінній хвилі, а ще в лісі й у полі...й твоїй крові,
В голосі сина:" Я люблю тебе... мамо", мов вони твої.[/b][/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=643811
дата надходження 14.02.2016
дата закладки 22.02.2016
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.02.2016
http://www.playcast.ru/view/1504657/153363381fb0d26076b014d07f92dc9a47dff155pl
Весна , тендітна, розбишака юнка, сонечком грайливо усміхається на порозі,
Торкається чарівною паличкою, дзвінких, скляних струмочків, застиглих на морозі.
Розбуджує їх від зимового сну, нехай гарцюють в"юнко по шляхах невтомно, гулко,
Рекламують Весну в горах, полях, лісах,...віддзеркалюючи небеса, там, де не мулко.
Вже стали дні довші й ,ясні. Прокидаються поволі в душі дивовижні струни палкі,
Вже співають пташки, любовну пісню, чарівної панночки, оксамитової весни,
Вже квітує сон-трава й кивають радо голівками ніжні підсніжники милі й крихкі,
А вітер гуляє зі свіжим подихом, весняним... Думки без війни, Україно прости...
Та все ж пролітають вони й бринять десь там, в глибині...І стигнуть гронами калиновими,
Бо вкривається наша земля смертними одрами і вінками безсмертно-терновими...
Так хочеться жити вільно і щасливо, насолоджуватись світом чуттєво й спокійно,
Спостерігати народження нового, споглядати своє внутрішнє " Я" гармонійно.
О, Всевишній, зупини кров"яний потік! Роздай всім нам, пензлики сонячно- веселкові,
Щоб створили ми нові картини, нового життя, мирного, зоресяйного...в коханні,
В новій життєдайній країні, Україні, де говорять на рідній волошковій мові,
Де поважають батьків, де люблять дітей, де працюють на благо люди, весняно вбранні.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=645366
дата надходження 20.02.2016
дата закладки 20.02.2016
Зима сльозами з даху гірко ляпотить,
Краплинами об бруківку гуркоче,
Туманом, немов люлькою миру димить,
Струмками по-весняному дзюркоче.
Всміхається сонце із-за хмар грайливо,
Скубе біле руно мов зголодніле,
Розкидане під підошвами дбайливо
На шляхах - стежках ще заледенілих.
Бадьорить ніжно- тонкий аромат весни,
Ллється пісня зворушлива пташина...
Чарівна фата моргана серед зими
Й чується мелодія журавлина...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640114
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 01.02.2016
Не кричи, я і шепіт твій чую,
Коли кличеш когось уві сні.
На колінах молюсь і тремчу я,
Та молитва, як свічка в огні.
Віск на перли розсипався, тане,
Мої сльози нагадує знов.
Не пручайся, як доля дістане
І учепить хрестом корогов.
Не засмучуйся, згояться рани,
Полоненому й призьба - вівтар.
Не закриється сонце парканом,
Хай би що напророчив мольфар.
А якщо тим "любити" і мариш,
То й полюбиш - бажання просте.
Не тікай: серед болю та згарищ
Колись квіточка, вір, проросте.
31.01.2016.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640122
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
[color="#065769"][color="#03758f"][/color][/color]
Т[i]анок цей сріблястий Кружляє… -
Спинися - молю!…
Цілункам холодним твоїм
я коритися мушу…
[b] Гостя
[youtube]http://youtu.be/Y3AcQryxWgk[/youtube]
[color="#755c5c"][color="#660e99"]Сріблястість, мов ранок,
стрічає земля…
Спинися,
молю я,
стихіє!
А то – захлинуся в конвульсіях я
від того,
що в серці
жеврі́є.
Сріблястість
довкола...
Усе холодить
і віти квітчає у бісер,
гаптує пухнасту постіль
не на мить,
мурує палаци у лісі.
Мете і
хурделить
холодна зима,
чуття ж мої кутає в ніжність –
й мене на цім світі вже, певно, нема:
неволить,
в полон бере
сніжність.
Холоне в душі моїй поділ клітин,
звело вже від холоду зуби…
Бреду у бархани, спираюсь на тин –
зима вже
доводить
до згуби…
…Та що за халепа?
Пірнаю в буття!
І чим холодніше, тим глибше.
Ще буде й у мене різдвяна кутя,
надіюсь,
не тільки,
не лише!
О, де вже той холод?..
Лиш поклику гук:
пірнаю
срібляно...
під ковдру.
...І в лісі десь
тріснув
знеможений сук,
і впав затрухля́вілий стовбур...
…А високо в небі, як завше, веснить
І сріблом
сріблить
срібні душі...
О, Боже, спини
оту срібність
на мить,
Весну ж бо ми любимо дуже![/color][/color]
[/b]
12.12. 2014
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=640106
дата надходження 31.01.2016
дата закладки 31.01.2016
Ти її - відпусти…
Бо ті зорі – такі небачені…
Бо світанки – незнані… дороги ведуть в пітьму…
Бо квитки в її бік ніким і ніде не проплачені…
Бо не втримаєш
сонце в долонях ніяк… а тому,
Ти - відпустиш її…
Бо така - спопелить до пороху…
Відречешся, відплачеш, відмолиш - усім світам!
Лише серце… пульсуюче серце, простягнеш Молоху,
Ніби древні ацтеки –
жорстоким своїм богам…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=639640
дата надходження 29.01.2016
дата закладки 30.01.2016
Тече собі задумана Іртиш...
Я теж ріка. (Мене ще не відкрито)
Пливу до тебе... Милий, чи простиш,
що стільки часу сміла не любити?
Покрила душу втоми ковила,
Пустеля в серці... Ти шукав оазу
і кликав, кликав - я відповіла.
Пробач мені... (пробач, що не відразу)
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635510
дата надходження 13.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Весняний подих серед січня вчувся,
Зима з дахів захлюпала слізьми...
Це березень крізь сльози посміхнувся?
Чи так бува: весна серед зими?
Дивіться, люди, знову світить сонце,
Пташок лунає пісня голосна...
Вони не розуміють, сплять, і сон це?
Чи так бува: серед зими - весна?
І між проталин снігу - наче скоро
Весняні первоцвіти проростуть...
Душа до неба тягнеться, угору,
У весни, де морози не січуть...
Не хоче в лід, у зиму повертати,
В колючі білі, крижані світи,
Де знову треба серцю відчувати,
Яка холодна і далека...ТИ!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=636167
дата надходження 16.01.2016
дата закладки 16.01.2016
Забери меня домой –
К берегам цветов искристых,
В теплом небе, дивно чистом,
Там восходят сонмы лун.
И неведомой рукой
Нарисованы на скалах
Карты звезд, больших и малых.
Стоя в круге стертых рун,
Расскажи, архангел мой,
Есть ли мир, что будет вечно,
Есть ли путь длинней, чем Млечный,
Есть ли свет на дне пещер?
И найдем ли за стеной
Из прадавних из туманов,
За землей пустых курганов
Города небесных сфер?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=635026
дата надходження 11.01.2016
дата закладки 12.01.2016
Такі яскраві зорі! Вийду в ніч...
Вітри на домрі грають в завіконні,
І ліхтарі, мов сонця напівсонні,
Лимонним шовком туляться до пліч.
Зберу в долоні місяця нектар,
Що розіллявся оловом із глека.
Зів'ється в небо стежка недалека
В оздобі зкучерявлених примар.
М'яке маренго стелиться у сни,
Лапаті сосни в білих рукавицях,
Їм, як мені, під зорями не спиться,
Вони в чеканні юної весни.
11.01.2014.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=631401
дата надходження 25.12.2015
дата закладки 26.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 26.12.2015
[b][i]Осені...[/i][/b]
[youtube]https://youtu.be/tvvrWQvZ6ig[/youtube]
[b][i][color="#800fd6"]Осінній дощ –
не літня злива:
Мрячить помалу, плаче мов.
І ніч глуха, сумна й зрадлива
наводить смуток
знов і знов.
Ялиць і верб
вологі віти
Звисають в тузі до землі...
Ще осінь пестить пізні квіти,
та дні стоять
сумні й малі.
Сумують в парках
лави грішні,
і никне мокра сон-трава,
підводять підсумки невтішні
Ппжовклим листям
дерева́...
Колише вітер
в соннім вітті
затишшя гомінких дібров,
і сняться їм весна і літо,
немов мені
твоя любов.[/color][/i][/b]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=606528
дата надходження 14.09.2015
дата закладки 25.10.2015
[b][i]tth[/i][/b]
Буває такий стан. коли нема про що...
писати... Здається, винна в тому Муза...
Та Музу кожен обирає собі сам. Так що
нічого жалкуватися на дзеркало, коли
рожа не склалася...
[youtube]https://youtu.be/rk0XgOpmMu0[/youtube]
[i]
[b][color="#ff7700"][color="#ff0000"]Чомусь так тяжко пишуться вірші…
А в серці – камінь, чи якась… колючка…
О Музо зла, прошу тебе – пиши!..
Шепни бодай… пів-речення на вушко.
Шепни тоді, коли ясніє даль,
Коли ще в тілі так ліниво й млосно…
І щезне та невимовна печаль,
Де чудо-змієм коверзує осінь…
І далями, що являться тобі,
Зруйнуй затори, проклади доріжки
До світлих днів – як щілин у журбі…
Я ж утоплю в цілунках твої ніжки!
Вони мені дарунки принесуть.
І в небі щезнуть одинокі хмарки,
Бо в тому є якась знаменна суть –
Появиться в житті моєму… Дарко*.
…Ось так ми з Музою і живемо́ –
Від осені… і до весни нової,
Долаю я журби осінній смог,
Вона ж прасує для весни сувої.[/color][/color]
[/b]
8.09.2015
_______
*Тут прообраз аватара – бого-людини,
яку давно чекає весь світ... Я теж!
[/i]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=605793
дата надходження 10.09.2015
дата закладки 25.10.2015
Не називай
По імені…вона
Забула всі – від першого по сьоме…
То – тільки шлях… то – шлях… і сон-трава
Зітхне в степу від сліз…
від сліз… солоне…
Солоне щось
Відчуєш на щоці…
І зникне все, що зналося, рутинне…
То тільки шлях… то шлях… де по руці
Лиш - хвиля вітру…
де ім”я – хвилинне…
І не шукай
У натовпі… вона-
Лише одна із перелітних копій…
А ти – не птах… і меркне сон-трава
На кризі снів
терпких її утопій…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=615002
дата надходження 21.10.2015
дата закладки 22.10.2015
сл. І . Гентоша
музика - alfa
оранжування - О. Первова -Рошка
вокал - О. Атодирес
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=593295
дата надходження 12.07.2015
дата закладки 24.08.2015
Сідало сонце
Зранене в саду…
Якби уміла, я б його зіграла-
Цей блюз вогню… чекай!.. тебе знайду
Сріблястим барсом
на тібетських скалах…
Не знала нот…
Не вчилася – і край!
(О скрипко, плач в агонії смеркання!)
Сідало сонце… все ж – мене чекай
На скелях
неймовірного бажання…
Прошу тебе,
Не відкривай світам
Моїх стежок заплутаних і ймення…
Бо знаю, нам з тобою зустріч там-
На сонячних вершинах
одкровення…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=595880
дата надходження 25.07.2015
дата закладки 31.07.2015
Я колись повернусь…
Не чекатимеш… якось під вечір…
А, ймовірніше, станеться це в найчорнішу з ночей…
Під моїми ногами хрустітимуть залишки втечі…
Ти усе ще збираєш?..
в зіницях зелених очей
Сто питань… сто світів…
Не читай… не розпитуй!… не треба…
Бо ні пафосних слів… ні красивих вітальних речей…
У долонях моїх – тільки жменька забутого неба…
Як торкнешся – віддам!...
в найчорнішу… в найглибшу – з ночей…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=586014
дата надходження 07.06.2015
дата закладки 08.06.2015
За мотивами повісті
“Тіні забутих предків”
-Кохатимеш? .. мовчали сині гори…
Лиш вівці сполошилися в отарі…
Лякала ніч глибинами, як море…
Бездонністю… - Чи будемо у парі?
Чи будем?... гей!. - торкалося смерічок…
Кричало в ніч… котилося по схилах…
Топилось в чорних водах темних річок…
Зникало... зникло…- чи буду щаслива?..
…- за тих, хто не вклонився цьому дню…
Кого світи заводили в оману…
Хто світлу, водам, вітру і вогню
Дари складав… за зниклих у туманах…
Чия дочасно сплавилась свіча…
Хто в коси не вплітав весільних стрічок…
За блиск… що жив в закоханих очах…
Та розчинився – в чорних водах річок…
-Кохатимеш?.. – питалася у гір…
Лиш коні рвались злякано в кошарі…
В лісах озвався невідомий звір…
А той,що вмів, зганяв докупи хмари…
Звивалась річка зраненим вужем…
Земля кричала!.. плакала – вербою…
І різав хмари грозовим ножем
Отой, що вмів… пускав їх за водою…
Торкалась ніг смерЕкова сльоза…
Котилась небом – неймовірна сила…
Гроза?.. Гроза!.. на гори йшла – гроза!
-Кохатимеш?!! ……. Палагна… ворожила…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577741
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 29.04.2015
Я іду по ножах…
По слизькому холодному вістрі…
Та дарма… бо здається… давно… не сприймаю вже біль…
Ще якісь почуття ти приносив мені у каністрі…
Я гадала… там – цукор…
та інколи – то була сіль…
Я іду по ножах…
Доторкаюся легко… дотично…
Ці химери довкола танцюють мені водевіль…
Але я вже – сльоза!!!... що по лезах стікає оптично…
Я любила твій цукор…
можливо... любитиму й сіль…
Або краще візьму…
І – змішаю усе… що в каністрі…
І пролиюсь на землю сірчаним, із неба, дощем…
Не кажи мені - Про… коли я – балансую на вістрі!…
Не питай мене - Що?...
коли в серці пече такий щем…
Бо ходити по лезах –
Для мене чомусь стало звично…
Знаю… мій корабель не розіб’ється на мілині…
Не дивися – отак… незбагненно… звабливо - готично…
Бо… іду – по ножах…
коли ти… так – смієшся………. мені…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=559248
дата надходження 12.02.2015
дата закладки 15.02.2015
А хочеш-мовчи…
Ти не мусиш нічого казати…
Я буду сьогодні замріяну слухати тишу…
Дозволь мені знову з цілунків твоїх змалювати
Розсипане вітром –
“ніколи тебе не залишу”…
А хочеш-мовчи…
Коли слів не знайшлося для мене…
Сама все допишу… змалюю... домрію… дограю…
Це листя, як очі мої… неймовірно зелене…
Чи може таким бути
вхід до забутого раю?
Ти просто мовчи…
Я відчую на лінії світла…
На рівні енергій… що їх випромінює атом…
-Енергія ця абсолютно ніяк не помітна…
А й справді… тобі
було б краще сьогодні мовчати…
Ця сила вогню…
Ці пориви північного вітру…
Дозволимо їм говорити сьогодні за нас…
Чи можна - отак?… - залишитись - на лінії Світла…
І слухати Тишу…
відкинувши простір… і час…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=551373
дата надходження 14.01.2015
дата закладки 14.01.2015