Солдате милий, брате мій,
Пішов ти воювати….
Не спить, все плаче
Й щиро жде
Тебе в домівці мати.
А ти під кулі кожен день,
Під «Гради» ті прокляті
З братами в бій страшний ідеш,
Щоб нам спокійно спати….
Горить, здригається земля
Від «братської любові»….
Але й у нас солдати є,
Такі, як ти, мій брате!
І ворог, знаю, не пройде,
Йому не панувати….
А я навчаюсь, мирно сплю….
А ти, чи спав сьогодні ?
Чи їв, чи не замерз бува,
В окопі в ніч морозну ?
Я щиро в Бога попрошу,
Для тебе, милий брате,
Щоб ти, здоровий і живий,
Додому повернувся.
Щоб зараз, в цей нелегкий час
До мене ти всміхнувся.
Я вірю в тебе, в наш народ,
В єдину Україну!
І вже не брат тобі слов’ян,
Який стріляє в спину.
Кріпись, тримайся, не здавайсь !
За нами перемога !
Я щиро дякую тобі
І кланяюся в ноги.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=632389
дата надходження 30.12.2015
дата закладки 20.12.2017
Переведіть мене через майдан...
(В. Коротич)
Волошки між гіркого полину
Про очі твої сині нагадають.
І спогад, через відстань і війну,
До тебе, в Київ, знову повертає.
Живий ще був Серьожка Нігоян
І беркутня свинцем не заряджала.
- Переведи мене через Майдан, -
Мене ти несміливо попрохала.
Вже дні у них відлічені були
І шини вже палаючі диміли.
Ми площу неспокійну перейшли,
Але розстатись так і не зуміли.
Нам все відтоді ділиться на двох,
І чорні дні відміряні війною.
Ти навіть в непривабливий окоп
Волошкою заглянеш голубою.
Я вже не пригадаю кожен бій,
І кожну перемогу і невдачу,
А тебе, в сірій курточці твоїй,
На фоні диму барикади бачу.
Я згадую несмілий голос там,
Під грізний шум палаючої ночі,
- Переведи мене через Майдан, -
І погляд твій чекаючий, жіночий.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=751790
дата надходження 23.09.2017
дата закладки 23.10.2017
Хтось скаже нам, що ми тут не потрібні,
І що ми бачимо у тих старих віршах.
І крикне хтось: "Ви безталанні і не здібні,
А сірі будні просто тануть в ваших снах".
Хтось запитає нас: "Для чого ви живете?
Навіщо пишете і граєте все те?"
Я відповім: "Для вас життя поета
Не має значення, ідіть куди йдете"
І крикне хтось із заздрості шалено:
"Ви є ніхто і звати вас ніяк"
І громом ці слова докотяться до мене
На серці залишаючи пекучий знак.
Я гордо відповім, як гляну в ваші очі:
"Хто дав вам право осуджувати нас".
І ви відступите в бажанні неохочім
Повернетесь в лещата сірих мас.
Так що ж ми бачимо у тих старих віршах?
У їхньому звучанні нам значно легше жити.
Ми пишемо - бо сутність у словах.
Це сенс життя і вам нас не змінити.
12.06.2013р.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=748333
дата надходження 29.08.2017
дата закладки 30.08.2017
У тебя всегда одна и та же поза,
несмотря ни на какие катаклизмы.
В ней таится демонстрация угрозы
возвращению к истокам после жизни.
В даль земную ты взираешь отрешённо,
точно всё уже давным-давно свершилось.
Смерть свободна от косы и капюшона,
потому что ей милее неподвижность.
К данной позе пристрастившийся мгновенно,
нос воротишь: способ жить тебе претит мой.
Чувств не вызовет устроенная сцена
несогласных у диковинки гранитной.
Всё о горних нынче знаешь в полной мере:
бог таится в каждом камне-недотроге –
дабы вёл ты за собою к новой вере
по достаточно протоптанной дороге.
Оставлять покамест мне её не стоит?
Парк шумит. В листве засевший дух оваций.
Тут замечу, пусть потешится историк,
верить фактам – всё равно что сомневаться…
Но, возможно, образ, стёсанный с другого, –
только образ, и ненужным нареканьям
здесь не место, ибо если мыслить строго –
я напрасно разговариваю с камнем.
Свысока глядишь, и это, полагаю,
взгляд истории. Но много здесь историй…
Жаркий ветер пропадает в общем гаме.
Отдал голос знойный день - за крематорий!
Я вернусь к тебе, но после, потому что
с вычитанием пока что не сложилось.
Села птица: всякой божьей твари нужно
опираться на сухую неподвижность…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738819
дата надходження 22.06.2017
дата закладки 22.06.2017
Я в ночь бросал остатки злости,
Мне так хотелось снова в бой...
Но, в ритмах, сердца звук стал "плоским"
И пыл отправил на покой.
Смеется гордость над годами
К звезде приковывая взгляд
И вот, дрожащими руками,
Крещусь с молитвой невпопад.
Смеюсь и я забавы ради;
Хотя, какой здесь к черту смех?
Дыхание чужое сзади
И плечи гладит старый грех.
Скорбить? Да нет! Уж лучше к бою!..
Адреналин... Прямой массаж...
И вновь, дрожащею рукою...
И не покой, а дерзкий раж.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=738745
дата надходження 21.06.2017
дата закладки 21.06.2017
Одного разу моя гарна знайома запостила коментар, у якому дуже сильно розчарувалася у чоловічій вірності і серйозності. Я ясна річ був дуже стурбований таким станом речей і оскільки вона моя файна коліжанка не міг їй виразити свою стурбованість інакшим чином, як написати віршик:
Це не правда, бо та жінка, це є все для чоловіка!
Гроші, слава - це пусте, Вас ми хочем споконвіку.
Найвеличніше у світі створене заради жінки!!!
Ви росинка на траві. Ви як на вікні сніжинка!!!
Саме ВИ даєте світу неповторний п'янкий солод!
Проженете своїм світлом навіть найтемніший морок.
Будемо йти років сорок!, ми за Вами без вагань!
То чому ж не ймете віри кожному з наших зізнань?
Кожне з наших намагань б'ється все об ваші замки,
Хоч і через Ваші очі не спимо ми аж до ранку!
Кожну нашу гірку рану загоїть один Ваш дотик,
Зачарує кожне слово, яке випустить Ваш ротик.
Ви для нас - це свіжий подих, коли спека не жаліє!
Тож любов у нас до Вас ще з дитячих літ жевріє.
Зізнаватися не вмієм, так як хочете красиво,
Але кожне те зізнання йде від серця і йде щиро!
2012-2013 рр
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=678246
дата надходження 15.07.2016
дата закладки 10.01.2017
Німий крик...У монотонній тиші
звучить гучніше,аніж сотні зайвих слів.
Коли вуста мовчать,-душа сльозами дише.
Почуєш раз - вже не забудеш.Як би не хотів.
Коли зламаєшся,пройдуть по ранах в серці,
овації гучні - було цікаво
дивитись.Дарувати квіти мертві.
Особиста драма - для чужих вистава.
І не зізнаєшся...Ховаєш сльози куці,
та прикрашаєш золотом руїни.
Життя ламають пересуди людські,
тому мовчиш...А крик душі здригає стіни.
P.S.Певне в кожного в житті мали місце особисті драми,котрі повинні переживатися,виплакуватися і відболіти на самоті.І не має значення,яка ти людина,важливо лиш те - що болить.І мучить...Та все проходить,і життя рано чи пізно дає отой "бальзам",що лікує зранену душу.Якщо ці рядки про тебе,то знай - все ще буде)Найтемніше перед світанком!
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544423
дата надходження 17.12.2014
дата закладки 17.12.2014
Вже наближається цей час - для нас,
Що Бог нам виділив давним давно..
Що вже було́ написано на зорях - час,
Де ми вже будем ра́зом, як в кіно..
І насолоджуватимемось всім навколо,
І тим, що є один у одного вже ми,
Медово - ніжне відчуття замінить слово,
Те, що існує між двома людьми..
Як довго ми очікували цьо́го,
І скільки промахів зробили за життя,
Та час настав, простіш простого,
Це - наше, так..взаємне почуття.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544323
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014
Шум автомобіля за вікном
Торкаються колеса до доріг.
Сплетіння звуків, вісім поверхів
А ранком сипле пір’я з неба-сніг.
Прокинешся і виглянеш в вікно
Не буде шахматів і доміно.
А лиш реальний фільм,
Що не показуть в кіно.
Застигла свічка на столі стоїть
Папір, що з вечора горів, дотлів.
Не видно букв і цифр на папері
І розмальованої в чорну стелі.
Перегоріли пробки, але не почуття
Що десь сховались і перейдуть у забуття.
Панічно так бояться вони снігу.
Вже третю зиму пережити би хотіли.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544318
дата надходження 16.12.2014
дата закладки 16.12.2014