"Отпуск в области Луганской выпал на судьбу.
Брат родной в Воронеж прибыл в цинковом гробу.
За сезон таких немало приняла земля.
"На учениях погибли!" - версия Кремля.
Мимо свежих плит могильных, надписей, оград
Я с повесткой под конвоем шел в военкомат.
Карту местности мне дали, ручку, чистый лист.
Завещание готово. Я теперь турист!
Для людей - дорога смерти, для Окурка - спорт.
Проклиная президента, еду на курорт.
У меня в глазах темнеет и дрожат виски.
Не солдаты мы для власти, а отпускники.
Путин в шахматы играет, дорожа ферзем.
Рядовые, словно пешки, кормят чернозем.
Головы свои сложили за "Газпром" родной,
Олигархов прикрывая грудью и спиной.
Снова русскими телами переполнен морг.
Сговор минский прикрывает чертов военторг!
Жизнь моя и смерть сцепились газовой трубой.
В отпуск я в поселок Счастье еду на убой.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=591240
дата надходження 02.07.2015
дата закладки 02.07.2015
«І поклали мечі під голови»
Єзекіїль
Зійшли на твердь. Тяжіє сіра даль,
Відчалює, мов лодія невпинна,
На тиху Либідь. Князя і дружину
Стрічають вісімсот соснових паль
І пнуться в небо. Викута на мідь,
Вбирає очі вісниця Почайна,
А на щитах цвіте сарматська тайна,
І руки пахнуть степом. Сядь і їдь
В зелену даль, що постає із піль,
Де після тризни возведуть три вали,
Бо там мечі під голови поклали
Полянські вої, не допивши біль.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581950
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 25.06.2015
Наснилося, що був ти вояком
Стрімкої раті. В чаші спорожнілі
Текли меди, і сволоки ясніли.
Та падолист іржавим мідяком
Спадає долі. Стіни поніміло
Кудись відходять. На самому дні
Залишилося твого маєстату,
Аби дубовий щит в руках тримати,
Бо дзвонять гуслі. Мерехтять сумні
Твої кольчуги і діряві лати.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=581953
дата надходження 18.05.2015
дата закладки 25.06.2015
Небо вдосвіта змовкне і стане як брила - камінне,
Щойно води озвуться до смерті стома вояками...
І зостануться в річці дві постаті – піша і кінна,
І зачують обидві як трісне під водами камінь.
І зупиняться душі – людини й коня, що, свавільні,
Відділились од тіл, бо важкими моренами ріні
Охололи тіла... Хоч і вершник, і кінь нероздільно
Тут лежатимуть ниць, непорушні і, може, нетлінні.
І тремтітиме голос – чужий, як гірка порожнеча,
Несподівано вирваний списом пекучим і чорним,
Доки висохнуть води... І доки не прийде предтеча,
І не взброїть мечем, і у саван тугий не загорне...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589829
дата надходження 25.06.2015
дата закладки 25.06.2015
Безгріховним й наївним не треба імен.
Серед мороку молінням лунає ніжне «ти» і невпевнене «я».
Цим двом не треба над головою любові знамен.
Їх зустріч, як випадкова смерть.
Вона розпластала обійми, аби легше було розіп'ясти.
Йому в ту хвилину най увесь світ шкереберть
Ще б встигнути вивчити, виміряти, вимолити тіла її хоч чверть.
Вони навчилися, заплющивши очі вчувати серце.
Невідомо, хто з них вистраждає й спасеться.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=589390
дата надходження 23.06.2015
дата закладки 24.06.2015
Нахлёст двух брёвен – перпендикуляр
Осиново–кленовой вертикали.
Сквозь листья первый солнца луч украл
Оттенок мха для утра пасторали.
Разложенные накрест по земле
Сгнивают, недопиленные в печку
На не под их пар́ами корабле.
Добиты разложения картечью.
Облиты водкой накануне днём,
Стригут свой день вчерашний околевший
Бревно к бревну… трухлеют об ином...
С мечтою… тихо с краешку присевшей...
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=583420
дата надходження 25.05.2015
дата закладки 31.05.2015
Подогнав раздумья кофе,
Потушив тоской окурок
(рюкзака заправский профи,
до приличья - дура–дурой),
Двинусь мыслями на север
(охладить немного профиль)
На «в линейку». Ветер – веер.
Парус – фантики от «тоффи».
Якорь – верный «Закарпатский».
По веслу – простая паста.
А 100 ватт запанибратски -
Вместо солнца. Ночи – баста.
Штиль – не друг. Штормам – баллады.
Мысли – волны… до цунами.
Музе дивной – серенады
(кто–кому – решим с ней сами)...
Я отдам себя - ветрами…
До вершин… хоть в Лунный кратер…
Вздохом, встречным с небесами…
Всю себя… до Альма–матер…
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=577569
дата надходження 28.04.2015
дата закладки 28.04.2015
всесвіт крихкий
ламається
розбивається на майже дзеркальні уламки
ти вдихаєш їх разом із повітрям
поранюєш власне горло
пережовуючи це гостре
близьке до дзеркального
скло
посміхатися боляче
чути нещирість
значить обпікати легені зсередини
отрутою
дихати пеклом
вабитися цикутою
випиваючи келих за келихом
на щастя на долю
упиваючись та не п'яніючи
ковтати гіркий полин
12 березня 2015 [19:32]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=566660
дата надходження 14.03.2015
дата закладки 16.03.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 10.03.2015
если бы музыка могла излечить меня
от депрессии
мне бы ее назначили слушать
уже тогда
когда я сидел в мамином животе
говорят я был шумным мальчиком
ножками бил когда меня называли
по имени и особенно
когда имена называли не те
но доктора не знают что такое
депрессия
это когда ты просыпаешься
сам не зная зачем
и когда засыпая
чувствуешь себя только тенью того
другого
исключительного и живого
чувствуешь себя только тенью того
кем бы ты мог когда-то стать
если бы ты был таким
как все
нет
доктора не знают что такое
депрессия
это когда твое вязкое существование
каждый день умоляет
покончи со мной я усталый путник
никуда не идущий
не поющий в душе и не танцующий
я смертельно устал никуда не идти
огранивать дни как алмазы
в пустыне пустующей
смерть засела в зрачке
улыбается
чувствуя что мне никуда не деться
от ее цепких костлявых пальцев
сердце стучит скорей по привычке
скорей из-за данности
чем по механике или надобности
последнего танца
линия судьбы спускается
к берегу стикса а там харон
уже машет приветливо
и улыбается радостно
не каждый день выпадает честь
перевозить поэта
на берег другой
ты закрываешь глаза
от смертельной усталости
садишься в лодку
плывешь домой
7 березня 2015 [04:00]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=564967
дата надходження 07.03.2015
дата закладки 07.03.2015
потому что воздух в легкие не заталкивается
когда нам не для кого дышать
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560003
дата надходження 15.02.2015
дата закладки 18.02.2015
Я помираю під Дебальцевим.
Холоне пульс мій біля скронь.
Гранату я стискаю пальцями.
На мене з «градів» йде вогонь.
На мене танки йдуть і гаубиці.
Земля двигтить, горить, гуде!
Я
помираю
під
Дебальцевим.
А «мінський мир» іще живе...
Не варто в час цей словом гратися.
Пора Москві урвати хіть.
Лечу до Бога… сповідатися.
Ви Україну
захистіть!!!
Написано зранку.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=560696
дата надходження 18.02.2015
дата закладки 18.02.2015
присвячую Ю.К.
мовчати так щоб чулося як кров
у венах співає вічні гімни несвободи
моїй залежності з зеленими очима
зібрати клунки скласти за плечима
найбільше горе завжди божевільне
найбільше щастя завжди неповторне
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=554291
дата надходження 24.01.2015
дата закладки 24.01.2015
Я розпорюю живіт.
Із нього вилітають метелики.
Потім помічник відрубує голову.
З неї витікає червоний краплак.
Чи гідна смерть самурая?
Чи самурай гідний такої смерті?
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=482766
дата надходження 01.03.2014
дата закладки 22.01.2015
В мертвому тілі немає Бога.
Назад вже не приймуть смарагдові хащі,
Не тікай, бо ж навіщо тобі дорога,
Коли не знаєш, чи стане краще?
Під ялинами холодне юнацьке тіло,
Біля нього Чугайстер плаче.
Борода у Чугайстра біла.
Дідуган постарів неначе.
— Не губи ще й мене, Чугайстре,
Бо зі мною погубиш трави:
Я зриваю зорі – і сію айстри,
Маків зерно витинаю з шматків заграви.
— Не бреши, бо зерно розсипає Вітер,
Він і сіє зірки на небо.
Мавко, пам’ятаєш минуле літо?
Мав ще жаль я тоді до тебе.
— Не губи, дідусю, тебе благаю,
Бо погубиш зі мною води:
Ріки сльозами щодня напуваю,
Росою наповнюю квіти й лелію броди.
— Ріки щодня напувають Верби,
Їх ще іноді Дощ лоскоче.
Який ж потічок твої сльози солоні стерпить?
Де ж ти, мавко, сплакала сині очі?
— Не губи мене, діду, — погубиш Сонце:
Колискові йому співаю,
Бо для нього щасливий сон – це
Пісня, в якій тепло отам, за краєм.
— Та який вже сон буде у того Сонця,
Коли ти брата йому убила?
Унція ртуті й лужноземельний стронцій –
Ось твоя, мавко, сила?
— Чугайстре, що ти таке говориш?
Понад життя кохаю цього я хлопця!
Більше за пісню, більше за гори,
Більше за це дурнувате Сонце.
— Не бреши, мого ти згубила сина,
Під деревами мертве юнацьке тіло.
— Це твоя, Чугайстре, провина,
Грав йому ти всю ніч, поки ще ватра тліла
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553726
дата надходження 22.01.2015
дата закладки 22.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 22.01.2015
чомусь отак нестерпно важко, неначе на мені плита
гранітна площею в пів світу, як пам'ятник, що зведений
на грудях, щоб дихати ставало важче
неначе все це як нагадування: я не потрібний
і пропащий ні коханій людині, для якої маю стільки
щастя, що можна задихнутися від нього,
ні цьому світу, безглуздому до
божевілля
живу, немов закопаний живцем
у хвилях із пам'ятником, втисненим
у груди
на ньому кілька слів лише
"тут могла б бути Людина"
а чи буде?
20.01.2015р. [01:50]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553520
дата надходження 21.01.2015
дата закладки 22.01.2015
кожна людина бажає не жити,
а бути живою
цього більш ніж достатньо у світі що сповнений катаклізмів
вистачить просто банально знати
що серед цих землетрусів, ураганів, торнадо, повеней, зсувів
що у житті де щодня - неначе востаннє - відбувається новий кінець світу
є людина яка для тебе ладна жерло вулкану закрити собою
лише б тебе не торкнулась його спопеляюча лава
18.11.2014р. [15:26]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=549528
дата надходження 07.01.2015
дата закладки 20.01.2015
я устал от отсутствия жизни во мне
беспокоит вовсе не смерть
а банальное отсутствие жизни
почти со всем остальным
кроме одного -
наиболее важного -
я научился мириться
тенью недочеловека
бредущего по миру
смотрю как рассветы
расплавляют тонкие стекла окон
эти чертовые перегородки искажают реальность
запятнанную отпечатками человеческих рук
мешают увидеть превращение
слона в муху
мир мал и тесен
порой страшно представить
что будет если он вдруг исчезнет
останемся ли мы а если останемся
то что будет с нами?
ответы всегда двузначные противоположные
конкретика погибла не успев родиться
и ты выбираешь из двух вариантов
не тот который тебе больше
нравится
а тот к которому ты более
приспособлен
люди называют это инстинктом самосохранения
я называю это слабостью
26.12.2014г. [06:52]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=546671
дата надходження 26.12.2014
дата закладки 20.01.2015
присвячую Ю.К.
придумай для мене новий вид катування
щоб я відчував по-новому етапи старого болю
щоб рани не заживали і щоб залишались шрами
неначе старі та нові сказані і замовчані зізнання
ні не під час допиту а від оцього кохання
про яке або пошепки або мовчать відверто
від якого іноді хочуть жити іноді просто померти
і не казати ні слова навіть мовчати у думці
щоночі ковтаючи по божевільній пігулці
твого вже запатентованого винаходу-подарунку
для мазохістів безцінного наче вода для риби
вбивай мене як сонце скресає кригу
як холод нічного вітру розкриває вузьку фіранку
щоб Ти заповзла в цю шпарину
і залишилась
до ранку
28.11.2014р. [06:01]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=540077
дата надходження 28.11.2014
дата закладки 20.01.2015
музика приглушає відчуття
їдкої самотності,
що засіла в кістках
і особливо в крові -
доходить до серця,
точить і точить і точить його
без впину.
кажуть, вода точить камінь теж,
але камінь від цього не гине...
20.06.2014р. [08:18]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=506885
дата надходження 23.06.2014
дата закладки 20.01.2015
на деревах
що пожовкли від часу
а не від цієї змертвілої осені
завмерли краплини не дощу
а нашого болю
в корі вже не сік
ми з'єднані з ними навіки
під корою в прогалинах
в жилках
вирує
тремтлива гаряча
кров людська
зрубаєш березу
вона плаче сльозами
людина і то так не може часом
хлипає дитинно і сліпо
за що ви мене
привітну
вбиваєте так спокійно?
20.01.2015р. [04:37]
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=553249
дата надходження 20.01.2015
дата закладки 20.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 20.01.2015
[i]Где твоё платье, девочка,
Туфельки где хрустальные?
Что за обрывки ветоши
Ты теребишь в руках?
Сёстры твои, хоть стервочки,
Дуры необычайные,
С мачехой во дворец пошли,
В логово жениха.
Ольга Гультяева
[/i]
***
Хочешь, сошьём тебе платье из лепестков
нежности, алости, шалости
и рассветной
ленточкой подпояшем,
край облаков
в косы вплетём - ты забудешь того корнета?..
Ну посмотри же, дивный сегодня бал,
принцу никто не нужен - он здесь, с тобою
и говорит, что такую как раз искал,
и называет любимою и судьбою...
Что же ты, девочка, столько веков спустя
смотришь с тоской, проезжая в кабриолете?..
Ну не сложилось, бывает - какой пустяк,
что же ты плачешь о том молодом корнете?!..
Хочешь, сошьём тебе платье?..
30.12.2013
http://soyuz-pisatelei.ru/forum/261-1462-284086-16-1388401600
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=552491
дата надходження 17.01.2015
дата закладки 17.01.2015
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=
дата надходження 01.01.1970
дата закладки 15.01.2015
Візьми мене з собою,
Хоч ранньою росою
Хоч тихою сапою, та все ж мене візьми
В краї далекі люті
В стежки давно забуті
Де в небі вічна сутінь не поспішай один.
Візьми мене під серце у дзеркальці старому
У тихій-тихій казці, забутій вже давно.
Візьми мене під хрестик, я буду із тобою
В степу куліш варити, як в старому кіно.
Візьми мене без сміху, без докору німого
Я стану у пригоді і потом і слізьми.
І в ніч зіркову чисту, як того вартового
Візьми мене з собою, будь ласочка візьми.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=539885
дата надходження 27.11.2014
дата закладки 21.12.2014
Коли помре король - нам скажуть не одразу.
Міністри засідатимуть таємно кілька діб,
І ката сповістять в таємному наказі,
Що любий наш король пішов у кращий світ.
А потім буде похорон і плакатиме варта,
Хоч варта і стомилась, та все ж вона стоїть.
Усі важливі справи перенесуть на завтра,
Й священники замоляться і блазень помовчить.
Коли помре король, нехай нам стане сили
Не втратити престол й корони не зронить.
Тепер ти чесний граф, мій зброєносцю милий,
І власний довгий меч при боці вже висить.
Коли помре король - заплаче королева,
І королівський сад спустішає услід,
А в тронний тихий зал повісять герб із левом,
Хоча уже ніхто їм не продовжить рід.
Ну ось помер король. І партія скінчилась,
Хоч пропонують ще, та щось я вже стомивсь.
Фігури на місцях і дошка вже закрилась,
А в шахи грати я ще так і не навчивсь.
: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=544770
дата надходження 18.12.2014
дата закладки 20.12.2014